Структурні зміни в кадровому потенціалі української науки
У роботі проаналізовано динаміку кадрового потенціалу української науки за роки незалежності, показано, що, крім значного зменшення загальної кількості науковців (падіння чисельності дослідників більш ніж учетверо), відбулися істотні структурні зміни за секторами та галузями науки, а також віковою с...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Наука, технології, інновації |
|---|---|
| Datum: | 2017 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
2017
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/150712 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Структурні зміни в кадровому потенціалі української науки / О.С. Попович, І.О. Булкін // Наука, технології, інновації. — 2017. — № 1 (1). — С. 20-29. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860228409690423296 |
|---|---|
| author | Попович, О.С. |
| author_facet | Попович, О.С. |
| citation_txt | Структурні зміни в кадровому потенціалі української науки / О.С. Попович, І.О. Булкін // Наука, технології, інновації. — 2017. — № 1 (1). — С. 20-29. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Наука, технології, інновації |
| description | У роботі проаналізовано динаміку кадрового потенціалу української науки за роки незалежності, показано, що, крім значного зменшення загальної кількості науковців (падіння чисельності дослідників більш ніж учетверо), відбулися істотні структурні зміни за секторами та галузями науки, а також віковою структурою наукових кадрів.
В работе проанализирована динамика кадрового потенциала украинской науки за годы независимости и показано, что, кроме значительного уменьшения общего количества ученых (падение численности исследователей более чем в четыре раза) произошли существенные структурные изменения по секторам и отраслям науки, а также в возрастной структуре научных кадров.
The dynamics of human capacity of the Ukrainian R&D in the years of independence are analyzed. It is shown that in addition to significant decrease in the total number of researchers (drop in the number of researchers by more than four times), there has been significant structural change in R&D sectors and in the age structure of researchers.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:20:58Z |
| format | Article |
| fulltext |
наука, технології, інновації • 2017, № 1
Science, technologieS, innovationS • 2017, № 120
экономического анализа определена ведущая роль информации и знания в формировании постиндустри-
альной экономики. Взаимодействие системы “информация — человек — знания” с системой “общество —
человек” формирует научно-методологическую основу для инновационного развития постиндустриальной
экономики. Синергия является фундаментом природных и социальных творческих процессов. В статье
показана целесообразность применения системного подхода к пониманию внутренней взаимосвязи кате-
горий “информация” и “знание”. Рассмотрена взаимосвязь “индивидуальной автономии” с одновременной
“принадлежностью к целому” с прохождением соответствующих этапов развития. Предложена новая па-
радигма современного социально-экономического развития, которая состоит из шести взаимосвязанных
уровней.
Ключевые слова: система, инновационное развитие, информация, знания, синергия, индивидуальная и
социальная информация, общество, постиндустриальная экономика, парадигма.
інФорМація про авторів
пархоменко олексій володимирович — канд. екон. наук, доцент, докторант ДВНЗ “Київський національний
економічний університет ім. В. Гетьмана”, пр. Перемоги, 54/1, м. Київ, Україна, 03680; +38 (061) 220-95-85;
pav_ua@i.ua
пархоменко володимир дмитрович — д-р техн. наук, професор, с.н.с. Українського інституту науково-
технічної експертизи та інформації, вул. Антоновича, 180, м. Київ, Україна, 03680; +38 (044) 521-00-50;
iiv1director@gmail.com
information aboUt the aUthorS
Parkhomenko o.v. — PhD in Economics, Associate Professor, Doctoral Candidate of Kyiv National Economics
University named after V. Hetman, 54/1, Peremogy Av., Kyiv, Ukraine, 03680; +38 (061) 220-95-85; pav_ua@i.ua
Parkhomenko v.D. — Doctor of Science in Engineering, Professor, Senior Researcher of Ukrainian Institute of
Scientific and Technical Expertise and Information, 180, Antonovichа Str., Kyiv, Ukraine, 03680; +38 (044)521-00-50;
iiv1director@gmail.com
инФорМация оБ авторах
пархоменко а.в. — канд. экон. наук, доцент, докторант ДВНЗ “Киевский национальный экономический уни-
верситет им. В. Гетьмана”, пр. Победы, 54/1, г. Киев, Украина, 03680; +38 (061) 220-95-85; pav_ua@i.ua
пархоменко в.д. — д-р техн. наук, профессор, с.н.с. Украинского института научно-технической экспертизы
и информации, ул. Антоновича, 180, г. Киев, Украина, 03680; +38 (044) 521-00-50; iiv1director@gmail.com
УДК 001.007:331.108.23
о.С. поповиЧ, д-р екон. наук, заслужений діяч науки і техніки України
і.о. Булкін, канд. екон. наук
Структурні ЗМіни в кадровоМу потенціалі
українСЬкої науки
Резюме. У роботі проаналізовано динаміку кадрового потенціалу української науки за роки незалежно-
сті, показано, що, крім значного зменшення загальної кількості науковців (падіння чисельності дослідників
більш ніж учетверо), відбулися істотні структурні зміни за секторами та галузями науки, а також віковою
структурою наукових кадрів. Найбільших втрат зазнав, зокрема, найближчий до потреб виробництва галу-
зевий сектор — число виконавців НДДКР скоротилося в ньому в 7,3 разу (тоді як у академічному секторі — в
1,8 разу). Якщо на початку 90-х близько 70% у вітчизняній науці займав галузевий сектор, а академічний —
лише близько 18%, то вже у 2013 р. через скорочення галузевого сектору частка академічного стала най-
більшою, перевершивши 44%. За останні 20 років в Україні більш ніж подвоїлась частка природничих наук,
але не за рахунок зростання абсолютної чисельності науковців (вона за цей період зменшилась більш ніж у
півтора рази), а внаслідок ще більш швидкого падіння кадрового потенціалу технічних наук (майже в шість
разів!). Багаторічне регулярне скорочення кадрів у наукових установах вкрай негативно вплинуло на вікову
структуру дослідників як у НАН України, так і в Україні загалом. Автори доводять: якщо не буде вжито рішу-
чих заходів для закріплення в науці дослідників, насамперед середнього віку, який вважається найбільш
продуктивним, то вже у середньостроковій перспективі здатність до відтворення кадрового потенціалу
нау ки в Україні буде втрачена.
Ключові слова: кадровий потенціал української науки, дослідники, сектори науки, галузі науки, вікова
структура науковців, падіння чисельності науковців.
проБлеМи науково-техніЧної діялЬноСті
ProblemS of Scientific anD technological activitieS 21
вСтуп
Збереження і нарощування науково-тех-
нічного потенціалу, створення умов для його
ефективного використання з метою примножен-
ня наукових знань, розвитку економіки, підви-
щення обороноздатності, розв’язання багатьох
інших суспільних проблем сьогодні є пріорите-
том державної політики не тільки в розвинутих
країнах, а й у багатьох державах Азії, Африки,
Латинської Америки — навіть тих, які донедав-
на не мали своєї національної науки. Подібні
зобов’язання взяла на себе і Україна, підписав-
ши Угоду про асоціацію з ЄС. В Угоді, зокрема,
йдеться про те, що “Сторони розвивають та
посилюють наукове та технологічне співробіт-
ництво з метою як наукового розвитку як тако-
го, так і зміцнення свого наукового потенціалу
для вирішення національних та глобальних ви-
кликів…”, а також: “розвивають свій науковий
потенціал з метою дотримання глобальної від-
повідальності та зобов’язань у таких сферах, як
охорона здоров’я, захист навколишнього се-
редовища, зокрема зміна клімату та інші гло-
бальні виклики”. Крім того, в статті 375 Угоди
йдеться і про розвиток науково-технологічного
потенціалу для забезпечення конкурентоспро-
можності економіки та суспільства.
поСтановка проБлеМи
Щоб почати реалізовувати перелічені зо-
бов’язання, особливо важливо проаналізувати,
що насправді сьогодні являє собою науковий
потенціал України, як він змінився за роки не-
залежності. Одним із напрямів такого аналізу
має стати вивчення динаміки наукових кадрів
як ключової складової цього потенціалу та най-
важливішого фактора його життєздатності.
Мета роботи полягає у визначенні особли-
востей змін кадрового потенціалу і проблем, які
вимагають невідкладного реагування держави
та наукової спільноти.
виклад оСновного Матеріалу
Як підкреслювалось у [1], за останні 25 років
кадровий потенціал вітчизняної науки зменшив-
ся більш ніж учетверо. Однак при диференці-
йованому розгляді в аспекті секторів наукової
системи характер і темпи змін виявились різ-
ними.
На початку 90-х років минулого століття ос -
новна частина кадрового потенціалу науки пра-
цювала в організаціях так званого галузевого
сектору (термін з’явився у радянські часи для
позначення організацій, відповідальних за нау-
ковий супровід галузей народного господар-
ства): 66,8% працівників основної діяльності (не
враховуючи сумісників) та 65,4% дослідників.
Іншій сектор — академічний (позначає органі-
зації, підпорядковані науковим установам) —
становив менше однієї п’ятої частини наукового
потенціалу України (18,5% працівників основної
діяльності та 17,1% дослідників). Дослідники
і техніки є фахівцями, які безпосередньо ви-
конують наукові та науково-технічні роботи. На
рис. 1 представлено динаміку чисельності цієї
облікової групи в Україні у 1991–2015 рр.
Перші роки незалежності продемонструва-
ли вкрай різку динаміку: вже за 1992–1995 рр.
рис. 1. Динаміка зміни кількості фахівців, які виконують наукові та науково-технічні роботи в
Україні за секторами науки, тис. осіб
3
наука, технології, інновації • 2017, № 1
Science, technologieS, innovationS • 2017, № 122
чисельність виконавців наукових і науково-тех-
нічних робіт у галузевому секторі науки, який
раніше був значною мірою орієнтований на ко-
операцію в межах СРСР, зменшилась майже
удвічі. Тоді як у академічному секторі зменшення
становило лише 23,3%, а в заводському секторі
(термін застосовується для позначення науко-
вих підрозділів та організацій при виробничих
підприємствах) — 21,3%. У подальшому темпи
скорочення на рівні всієї наукової системи дещо
уповільнилися, а в окремих секторах навіть спо-
стерігалися коливання знаку приросту. Більш
наочно динаміку наукових кадрів у кожному з
секторів демонструє рис. 2, на якому річні зна-
чення представлені у відносних одиницях, де
за одиницю була прийнята кількість фахівців,
зайнятих науковими та науково-технічними ро-
ботами у відповідних секторах науки у 1991 р.
У 1995–2013 рр. темпи загального скоро-
чення чисельності виконавців зменшились удвічі
й прискорились лише за останні два роки. При-
наймні до 2010 р. найбільш значне “урізання” в
абсолютному вимірі відбувалося у галузевому
секторі, який до того часу зберігав лідерську
позицію серед інших. Після 2010 р. характер
динаміки у галузевому секторі не зазнав суттє-
вих змін, але за урядів М. Азарова та А. Яценюка
відбулось прискорене скорочення академічного,
а також заводського та освітянського секторів.
Підсумки багаторічного нищення кадрового по-
тенціалу української науки можна охарактери-
зувати так: загальна чисельність виконавців ро-
біт з 1991 по 2015 рр. зменшилось у 4,6 разу,
в тому числі у галузевому секторі — в 7,3 разу,
у секторі ВНЗ — в 4,5 разу, в заводському —
в 7,1 разу, в той час як в академічній науці —
лише в 1,8 разу. Загальну динаміку визначи-
ли майже співпадаючі темпи негативних змін
у галузевому, освітянському та заводському
секторах науки, які фактично нейтралізували
помірну динаміку в академічному секторі. На
відміну від решти секторів і попри всі складнощі
з фінансуванням у ньому в 2000–2005 рр. відбу-
валось зростання чисельності виконавців робіт,
у 2006–2010 рр. вона стабілізувалася, але потім
почала прискорено зменшуватись.
Не менш разючою виявилась міра скоро-
чення й чисельності працівників основної діяль-
ності (ця облікова категорія додатково до ви-
конавців науково-технічних робіт включає до-
поміжних та інших працівників наукових орга-
нізацій): при загальному зменшенні їх числа в
4,4 разу, в галузевому секторі — у 6,2 разу, у
секторі ВНЗ — в 4,9 разу, в академічному — в
2,1 разу, в заводському — в 6,4 разу.
Ці цифри свідчать про те, що найбільш
близька до потреб виробництва галузева та за-
водська наука в Україні в основному вже майже
знищена. Лише невелика частина організацій,
таких, наприклад, як КБ “Луч”, НТК “Антонов”,
КБ “Південне” та деякі інші, продовжує працю-
вати, хоча й переживає дуже нелегкі часи. В
академічному секторі науки динаміка виявилася
повільнішою, але різко загальмувалося онов-
лення кадрового потенціалу, через що серед
дослідників академій зараз переважають учені
рис. 2. Динаміка зміни кількості фахівців, які виконують наукові та науково-технічні роботи за
секторами науки у 1991–2015 рр. відносно рівня 1991 р., частка одиниці
проБлеМи науково-техніЧної діялЬноСті
ProblemS of Scientific anD technological activitieS 23
похилого віку, особливо порівняно з комерційно
орієнтованими структурами вітчизняної науки.
Тому відносно помірне скорочення в цьому сек-
торі не має вводити в оману: чимала частина
академічних інститутів фактично балансує на
межі, за якою перспектива відновлення науко-
вого потенціалу вже може бути втрачена. До
того ж у НАН України число працюючих на під-
приємствах дослідно-виробничої бази (фактич-
но це був місток, що забезпечував безпосеред-
ній зв’язок академічних інститутів технологіч-
ного профілю із виробництвом) упало більш
ніж у 23 рази! Отже, є об’єктивні підстави для
висновку, що українська наука вже дійшла до
критичного стану, який було зроблено в затвер-
джених Верховною Радою України 11 лютого
2015 р. рекомендаціях парламентських слухань
“Про стан та законодавче забезпечення розви-
тку науки та науково-технічної сфери держави”
(слухання відбулися 2 липня 2014 р.).
Крім кількісних змін у загальній чисельнос-
ті наукового потенціалу країни, кардинально
трансформувалась і його секторальна структу-
ра: якщо на початку 90-х близько 70% у ньому
займала галузева наука, а академічний сек-
тор — лише близько 18%, то вже у 2013 р. через
скорочення галузевого сектору частка акаде-
мічного стала найбільшою, перевершивши 44%.
А якщо врахувати рівень кваліфікації кадрів, ав-
торитетність наукових шкіл, то стає зрозумілим,
що нині саме він визначає обличчя української
науки і є її найбільш потужною складовою.
Однак зміни в академічному секторі також
мали різну динаміку, що видно з табл. 1 та 2, а
ще більш наочно — з рис. 3 та 4.
У період до 2000 р. чисельність працівників
основної діяльності в НАН України зменшилась
в 1,86 разу, а в академії аграрних наук — в 1,34
разу, проте істотно збільшилась чисельність в
академії медичних наук — в 1,76 разу. Зовсім
іншою була динаміка створених після 1995 р.
академій наук — зокрема педагогічних та пра-
вових: їх кадровий потенціал хоч і зростав аж
до 2013 р., але все одно лишався надто малим
для того, щоб помітно вплинути на негативну
тенденцію за сектором загалом. Особливо це
стосується створеної у 1996 р. Національної
академії мистецтв України, чисельність праців-
ників у якій становила у 2012 р. лише 115 осіб.
А в останні два роки скорочення відбулось уже
в усіх академіях.
Як бачимо, попри намагання сповільнити
зменшення чисельності виконавців науково-
технічних робіт, вже до 2000 р. НАН України
Таблиця 1
кількість працівників основної діяльності
в установах національних академій наук україни, осіб
1991 1995 2000 2005 2010 2015
НАН 63466 46634 34042 38705 37480 30824
НААН (аграрних наук) 19711 18135 14716 14220 12434 7319
НАМН (медичних наук) 2562 4498 4998 5162 4493
НАПН (педагогічних наук) 859 998 1148 1380 1187
НАПрН (правових наук) 79 155 248 262
Таблиця 2
кількість виконавців наукових і науково-технічних робіт
в установах національних академій наук, осіб
1991 1995 2000 2005 2010 2015
НАН 41368 28225 22987 25768 25196 20393
НААН (аграрних наук) 13255 12378 10304 9192 8586 5477
НАМН (медичних наук) 1794 3269 3573 3589 3125
НАПН (педагогічних наук) 674 804 871 1066 911
НАПрН (правових наук) 72 102 176 205
наука, технології, інновації • 2017, № 1
Science, technologieS, innovationS • 2017, № 124
рис. 3. Динаміка зміни кількості працівників основної діяльності національних академій наук
України, осіб
рис. 4. Динаміка зміни кількості виконавців наукових і науково-технічних робіт в установах націо-
нальних академій наук України, осіб
втратила майже половину. В наступне п’ятиріччя
її вдалося дещо наростити, однак через подаль-
ше скорочення у підсумку чисельність у 2015 р.
становила лише 49,3% від рівня 1991 р., що для
НАН є історичним мінімумом.
Динаміка чисельності виконавців робіт у На-
ціональній академії аграрних наук України ви-
явилась ще більш різкою: без стрибків у 90-х ро-
ках, але з різким скороченням у 2010–2015 рр.,
внаслідок чого рівень 2015 р. становив лише
41,3% від значення 1991 р. Більш наочно ди-
наміку наукових кадрів національних академій
України (а отже, і міри сприяння держави їх
розвитку) відображено на рис. 5 та 6, де вона
показана у відносних одиницях. Підтримка ново-
утворених академій також була різною: найбільш
стрімке зростання кількості науковців відбува-
лося в Національній академії правових наук —
число виконавців досліджень і розробок за п’ять
років зросло більш ніж утричі, на другому міс-
ці — Національна академія медичних наук — у
два з половиною рази, в півтора рази нарос-
тила число дослідників Національна академія
педагогічних наук. Хоча, як вже відзначалось,
загальна чисельність новостворених академій
надто мала, щоб вплинути на сумарне скорочен-
ня академічного сектору науки України.
Водночас представлена на рис. 6 дина-
міка чисельності працівників основної діяль-
ності свідчить, що після 2010 р. уже й для ма-
проБлеМи науково-техніЧної діялЬноСті
ProblemS of Scientific anD technological activitieS 25
лочисельних академій “режим максимального
сприяння” змінився на протилежний: зростан-
ня чисельності працівників для НАПрН припи-
нилося, а для НАМН та НАПН вона навіть почала
падати. Отже, аналіз еволюції кадрового складу
академічного сектору вітчизняної науки, попри
те, що він менш ніж інші її сектори постраждав у
процесі “цілеспрямованого урізання” наукового
потенціалу країни, також підтверджує нелегкий,
часом навіть критичний стан, в якому опинились
і академічні інститути.
Значні зміни відбулися також у дисциплі-
нарній структурі вітчизняної науки. Як бачимо
з рис. 7, кардинально зменшилась частка ко-
лись найпотужнішої групи наук — технічних. За
останні 20 років більш ніж подвоїлась частка
природничих наук, але не за рахунок зростання
абсолютної чисельності науковців (вона за цей
період зменшилась більш ніж у півтора рази), а
в результаті ще більш швидкого падіння кадро-
вого потенціалу технічних наук (майже в шість
разів!).
Між тим істотно зросла відносна частка сус-
пільних і гуманітарних наук, хоча реальне збіль-
шення кількості дослідників відбулося тільки в
останніх, чисельність же суспільствознавців до
2010 р. збільшувалась, але потім почала падати
і у 2015 р. їх стало навіть на 20% менше ніж було
у 1995-му.
Багаторічне перебування наукових установ
в умовах регулярного скорочення кадрів вкрай
негативно вплинуло на вікову структуру дослід-
ників як у НАН України, так і в Україні загалом
(див. рис. 8 а та б).
рис. 5. Динаміка зміни кількості виконавців наукових і науково-технічних робіт у національних
академіях наук України відносно рівня 1991 р., частка одиниці
рис. 6. Динаміка зміни чисельності працівників основної діяльності національних академій наук
України відносно рівня 1991 р., частка одиниці
наука, технології, інновації • 2017, № 1
Science, technologieS, innovationS • 2017, № 126
рис. 7. Зміна розподілу дослідників за галузями науки за останні 20 років
1995 2015
рис. 8. Вікова структура дослідників України загалом та у НАН України: а — 2006 р.; б — 2015 р.
-
19%
72%
-
1%
2%
-
6%
1995
-
19%
72%
-
1%
2%
-
6%
1995
а
б
проБлеМи науково-техніЧної діялЬноСті
ProblemS of Scientific anD technological activitieS 27
Локальний максимум, що відповідає віковій
групі “30–34 років”, свідчить: незважаючи на
падіння престижності професії науковця, мо-
лодь у науку продовжує йти. Молодь навіть по-
чала активніше йти в науку, проте після 2012 р.
її представництво там почало істотно скорочу-
ватись. Набувши достатньо високої кваліфікації,
молоді дослідники масово покидають наукові
установи в пошуках більш достойної оплати пра-
ці, яка дала б можливість прогодувати сім’ю.
У структурі наукових кадрів утворився “провал”,
що відповідає віковій групі від 40 до 49 років.
Причому провал цей збільшується з року в рік.
Натомість, у віковій структурі є і другий мак-
симум, що відповідає сукупності вікових груп
від 55 років, причому в НАН України він істотно
більший за перший. Дискусійним є питання, на-
скільки згубною для науки є подібна структура
і чи залишаються ній відкритими можливості
для інтенсивного нарощування наукового по-
тенціалу на базі кооперації між наймолодши-
ми та найстарішими поколіннями дослідників
[4; 5]. Однак якщо не буде вжито рішучих заходів
для закріплення в науці дослідників, насампе-
ред середнього віку, який вважається найбільш
продуктивним, то вже у середньостроковій пер-
спективі здатність до відтворення кадрового
потенціалу в Україні буде втрачена (в деяких
наукових колективах це вже стало фактом). Про-
те не викликає сумнівів, що існуюча нині вікова
структура дослідників в НАН України не може
вважатися здоровою.
Основна причина скорочення кадрового по-
тенціалу вітчизняної науки — дефіцит фінансу-
вання. Не тільки з державного бюджету — адже
в 1991 р. фінансування науки за рахунок дер-
жавного бюджету України становило лише 11,9%
від загальних коштів, що витрачались на нау-
ково-технічні роботи (решта — кошти замов-
ників та витрати з бюджету СРСР). У 2015 р. в
умовах падіння попиту на науку, зумовленого
зміною структури вітчизняної економіки (зок-
рема втратою її високотехнологічних секторів)
частка держави у фінансуванні науки після різких
коливань номінально потроїлась (34,5%). Однак
потроїлась майже без збільшення інвестицій —
внаслідок зменшення коштів, що надходили з
інших джерел, а зростання фінансування науки,
обчислене у поточних цінах, майже повністю
“з’їдалось” інфляцією (див., наприклад, [1]).
Так, проти значення 1991 р. обсяг загального
фінансування науково-технічної діяльності при
обчисленні у постійних цінах у 2015 р. скоротив-
ся у 6,17 разу, а за останнє десятиріччя — більш
ніж удвічі (при цьому бюджетні витрати змен-
шились майже вдвічі, тобто держава фактично
і не намагалась компенсувати втрату уваги до
науки інших суб’єктів економічної діяльності
більш рішучим власним прикладом). Також рі-
вень питомого фінансування працівника осно-
вної діяльності у 2015 р. виявився найменшим
серед спостережень останнього десятиріччя.
Попри тезу щодо значення для країни кадрово-
го потенціалу академічного сектору, саме він,
починаючи з 2006 р., перебуває у найгірших
умовах. Це стосується як абсолютного рівня
питомих витрат на працівника, так і темпів його
скорочення порівняно з іншими сегментами на-
укової системи. Зокрема, в академічному секто-
рі він зменшився в 1,45 разу, а у галузевому —
в 1,06 разу при скороченні за системою загалом
у 1,2 разу. До того ж питомі витрати в галузевій
науці більш ніж удвічі перевищили значення від-
повідного показника у академічному. Виходить,
що від академічної науки багато очікується, але
вимоги ніяк не підкріпляються відповідною ма-
теріальною базою.
На наше переконання, необхідно кардиналь-
но змінити сам підхід до фінансування науки.
Адже для закріплення в ній науковців необхідне
не тільки підвищення заробітної плати, а й кошти
на заміну застарілого обладнання і закупівлю
матеріалів, доступних дослідникам передових
країн (наприклад, 66,4% опитаних молодих уче-
них на запитання, чого їм не вистачає для плід-
ної наукової роботи, відповіли: устаткування, а
всі інші, без сумніву важливі, фактори отримали
у них дещо менший рейтинг). І не можна диви-
тись на це як на суто соціальну проблему — на
прохання поліпшити соціальне забезпечення
нау ковців. Треба нарешті зрозуміти, що сама
можливість науково-технологічного та іннова цій-
ного розвитку України вже сьогодні стає проб -
лематичною, а розв’язання цієї проблеми без-
посередньо залежить від того, чи візьме вла-
да курс на кардинальне збільшення підтримки
науки замість послідовного її зменшення, яке
здійснювалось в останнє десятиліття, чи почне
вона реалізацію цього курсу вже з 2017 р. За-
мість посилення “економії” на науці, яка закла-
дена в проект державного бюджету на 2017 р.,
треба передбачити в ньому істотне зростання
державної підтримки. Аргументи, які наводять
автори проекту: мовляв, у нас подібних прохань
на кілька сотень мільярдів — у даному випадку
не спрацьовують. Адже йдеться про порівняно
незначні суми: навіть якщо було б передбачено
у 2017 р. збільшення витрат на науку удвічі по-
рівняно з 2015-м, це означатиме, що держава
витратить на НДДКР всього 0,4% ВВП — суму,
яка не здатна суттєво вплинути на баланс її до-
ходів і витрат. Зазначимо, що у багатьох краї-
нах Європи витрати на науково-технічну діяль-
ність у розмірі 3–5% від обсягу видаткової час-
наука, технології, інновації • 2017, № 1
Science, technologieS, innovationS • 2017, № 128
тини державного бюджету є звичайною прак-
тикою.
Надзвичайно важливо також забезпечити
для науковців академічного сектору можливість
отримувати кошти на виконання робіт не тільки
у вигляді інституційного бюджетного фінансу-
вання та надходжень у рамках виконання не-
численних міжнародних проектів, а й завдяки
участі у державних і недержавних програмах та
конкурсах на здобуття наукових грантів. Це пе-
редбачено чинним законодавством, але “явоч -
ним порядком” усунуте з вітчизняної практики
попередніми урядами. Нинішня структура укра-
їнської економіки та її місце у міжнародному
розподілі праці значною мірою зумовили па-
діння попиту на наукові дослідження і розроб-
ки виробничників. Тому головним у державній
науково-технічній політиці України має стати
відновлення такого попиту через створення
діючого механізму державного стимулювання
інвестицій у науку.
виСновки
Протягом останніх десятиліть відбулися кар-
динальні кількісні та структурні зміни кадрового
потенціалу української науки, які поставили її у
критичне становище, зробили проблематичною
здатність до самовідтворення і розвитку. Тим
самим ставиться під сумнів сама можливість
науково-технологічного та інноваційного роз-
витку України. Отже, назріла необхідність кар-
динального перегляду політики держави щодо
науки та інноваційного розвитку економіки —
потрібно радикально посилити підтримку нау-
ки замість послідовного її зменшення, як це
робилося в останні роки.
СпиСок викориСтаних джерел
1. Попович А.С. Так как же нам быть с наукой / А.С. По-
пович, И.А. Булкин [Электронный ресурс]. — Ре-
жим доступа: http://commons.com.ua/neveselye-
strochki/
2. Наукова та інноваційна діяльність в Україні, ста-
тистичні збірники Держкомстату та Державної
служби статистики за 1999–2015 роки.
3. Наука України, статистичні збірники Держком-
стату за 1991–1998 рр.
4. Попович О.С. Вікова структура наукових кадрів
як фактор життєздатності наукової системи Ук-
раїни / О.С. Попович, О.П Костриця // Наука та
інновації. — 2016. — Т. 12, № 2. — С. 5–11.
5. Булкін І.О. Еволюція вікової структури дослідників
у організаціях НАН України / І.О. Булкін // Наука
та наукознавство. — 2016. — № 4. — С. 31–54.
referenceS
1. Popovych O.S., Bulkin I.A. Tak kak zhe nam byt s
naukoy [So how do we with science]. Available at:
http://commons.com.ua/neveselye-strochki
2. Naukova ta innovatsiina diialnist v Ukraini, statys-
tychni zbirnyky Derzhkomstatu ta Derzhavnoi sluzh-
by statystyky za 1999–2015 roky [Research and
Innovation in Ukraine, the statistical collections of
the State Statistics Committee and the State Sta-
tistics Service from 1999 to 2015].
3. Nauka Ukrainy, statystychni zbirnyky Derzhkomstatu
za 1991–1998 rr. [Science of Ukraine, the State
Statistics Committee statistical compilations from
1991 to 1998].
4. Popovych O.S., Kostrytsіa О.P. (2016) Vikova struk-
tura naukovykh kadriv yak faktor zhyttiezdatnosti
naukovoi systemy Ukrainy [The age structure of
academic staff as a factor in the viability of the
scientific system of Ukraine] Nauka ta innovatsii
[Science and Innovation], Vol. 12, no. 2. pp. 5–
11.
5. Bulkin I.O. (2016) Evoliutsiia vikovoi struktury doslid-
nykiv u orhanizatsiiakh NAN Ukrainy [The evolution
of the age structure of researchers in institutions of
NAS of Ukraine] Nauka ta naukoznavstvo [Science
and scienctology], no. 4. pp. 31–54.
o.S. PoPovych, Doctor of Science in Economics, Honored Scientist of Ukraine
i.o. bUlKin, PhD in Economics
StrUctUral change in the reSearch Staff of UKrainian r&D
Abstract. The dynamics of human capacity of the Ukrainian R&D in the years of independence are analyzed. It is
shown that in addition to significant decrease in the total number of researchers (drop in the number of researchers
by more than four times), there has been significant structural change in R&D sectors and in the age structure
of researchers. The largest losses were recorded in the industrial sector, which is closest to the manufacturing
requirements, where the number of R&D performers fell by 7.3 times (while in the Academy sector it fell by 1.8
times). While in the early nineties, about 70% of domestic R&D was accommodated in the industrial sector, with
the share of Academy sector being only about 18%, the share of Academy sector exceeded 44% in 2013 and
become the largest one. Over the past twenty years in Ukraine, the share of natural sciences grew by more than
twice, which was not due to the increasing of absolute number of researchers (during this period it decreased by
more than half), but because of the more rapid decline of researchers in technical sciences (almost by six times!).
Chronic years-long reductions of research staff in research institutes have affected the age structure of research-
ers in the National Academy of Sciences of Ukraine and across the Ukrainian R&D. The authors demonstrate that
if radical measures are not taken to keep researchers in R&D, especially ones in the middle age considered as the
most productive one, Ukraine won’t be able to reproduce the human capacity of the national R&D in the medium-
term perspective.
Keywords: human capacity of the R&D, researcher, structural change in R&D, sectors of sciences, reductions of
research staff, the age of researchers.
проБлеМи науково-техніЧної діялЬноСті
ProblemS of Scientific anD technological activitieS 29
а.С. поповиЧ, д-р экон. наук
и.а. Булкин, канд. экон. наук
Структурные иЗМенения в кадровоМ потенциале украинСкоЙ науки
Резюме. В работе проанализирована динамика кадрового потенциала украинской науки за годы независи-
мости и показано, что, кроме значительного уменьшения общего количества ученых (падение численности
исследователей более чем в четыре раза) произошли существенные структурные изменения по секторам
и отраслям науки, а также в возрастной структуре научных кадров. Наибольшие потери понес, в частности,
ближайший к потребностям производства отраслевой сектор — число исполнителей НИОКР сократилось
в нем в 7,3 раза (в то время как в академическом секторе — в 1,8 раза). Если в начале 90-х около 70% в
отечественной науке занимал отраслевой сектор, а академический сектор — лишь около 18%, то уже в
2013 г. из-за сокращения отраслевого сектора часть академического стала самой большой, превзойдя
44%. За последние 20 лет в Украине более чем удвоилась доля естественных наук, но не за счет роста аб-
солютной численности научных работников (она за этот период уменьшилась более чем в полтора раза),
а в результате еще более быстрого падения кадрового потенциала технических наук (почти в шесть раз!).
Регулярное сокращение кадров в научных учреждениях крайне негативно повлияло на возрастную структу-
ру исследователей как в НАН Украины, так и в Украине в целом. Авторы доказывают: если не будут приняты
решительные меры для закрепления в науке исследователей, прежде всего среднего возраста, который
считается наиболее продуктивным, то уже в среднесрочной перспективе способность к воспроизводству
кадрового потенциала науки Украины будет потеряна.
Ключевые слова: кадровый потенциал украинской науки, исследователи, секторы науки, отрасли науки,
возрастная структура научных кадров, падение численности исследователей.
інФорМація про авторів
попович олександр Сергійович — д-р екон. наук, заслужений діяч науки і техніки України, головний науко-
вий співробітник ДУ “Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН
України”, б-р Тараса Шевченка, 60, м. Київ, 01032, Україна; +38 050 3803836; olexandr.popovych@gmail.com
Булкін ігор олексійович — канд. екон. наук, завідувач Міжгалузевої лабораторії проблем формування і реа-
лізації науково-технологічної політики МОН та НАН України в ДУ “ІДНТПІН ім. Г.М. Доброва НАН України”, б-р
Тараса Шевченка, 60, м. Київ, 01032, Україна; +38 0956706081, bulkin@i.ua
information aboUt the aUthorS
Popovych o.S. — Doctor of Science in Economics, Honored Scientist of Ukraine SI “Institute of Scientific and
Technological Potential and Science History Studies named after H.M. Dobrova NAS of Ukraine”; 60, Tarasa Shev-
chenka Av., Kyiv, Ukraina, 01032; +38 050380-38-36; olexandr.popovych@gmail.com
bulkin i.o. — PhD in Economics, Head of Interdisciplinary Laboratory of problems of formation and realization of
scientific and technological policy MES and NAS of Ukraine in SI “Institute of Scientific and Technological Potential
and Science History Studies named after H.M. Dobrova NAS of Ukraine”, 60, Tarasa Shevchenka Av., Kyiv, Ukraina,
01032; +38 095670-60-81; bulkin@i.ua
инФорМация оБ авторах
попович а.С. — д-р экон. наук, гл. научн. сотр. ГУ “Институт исследований научно-технического потенциала
и истории науки им. Г.М. Доброва НАН Украины”, заслуженный деятель науки и техники Украины, б-р Тараса
Шевченка, 60, г. Киев, 01032, Украина; +38 050 3803836; olexandr.popovych@gmail.com
Булкин и.а. — канд. экон. наук, зав. Межотраслевой лаборатории проблем формирования и реализации
научно-технологической политики МОН и НАН Украины в ГУ “ИИНТПИН им. Г.М. Доброва НАН Украины”, б-р
Тараса Шевченка, 60, г. Киев, 01032, Украина; +38 0956706081; bulkin@i.ua
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-150712 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2520-6524 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:20:58Z |
| publishDate | 2017 |
| publisher | Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Попович, О.С. 2019-04-14T11:55:57Z 2019-04-14T11:55:57Z 2017 Структурні зміни в кадровому потенціалі української науки / О.С. Попович, І.О. Булкін // Наука, технології, інновації. — 2017. — № 1 (1). — С. 20-29. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 2520-6524 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/150712 001.007:331.108.23 У роботі проаналізовано динаміку кадрового потенціалу української науки за роки незалежності, показано, що, крім значного зменшення загальної кількості науковців (падіння чисельності дослідників більш ніж учетверо), відбулися істотні структурні зміни за секторами та галузями науки, а також віковою структурою наукових кадрів. В работе проанализирована динамика кадрового потенциала украинской науки за годы независимости и показано, что, кроме значительного уменьшения общего количества ученых (падение численности исследователей более чем в четыре раза) произошли существенные структурные изменения по секторам и отраслям науки, а также в возрастной структуре научных кадров. The dynamics of human capacity of the Ukrainian R&D in the years of independence are analyzed. It is shown that in addition to significant decrease in the total number of researchers (drop in the number of researchers by more than four times), there has been significant structural change in R&D sectors and in the age structure of researchers. uk Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука, технології, інновації Проблеми науково-технічної діяльності Структурні зміни в кадровому потенціалі української науки Структурные изменения в кадровом потенциале украинской науки Structural change in the research staff of Ukrainian R&D Article published earlier |
| spellingShingle | Структурні зміни в кадровому потенціалі української науки Попович, О.С. Проблеми науково-технічної діяльності |
| title | Структурні зміни в кадровому потенціалі української науки |
| title_alt | Структурные изменения в кадровом потенциале украинской науки Structural change in the research staff of Ukrainian R&D |
| title_full | Структурні зміни в кадровому потенціалі української науки |
| title_fullStr | Структурні зміни в кадровому потенціалі української науки |
| title_full_unstemmed | Структурні зміни в кадровому потенціалі української науки |
| title_short | Структурні зміни в кадровому потенціалі української науки |
| title_sort | структурні зміни в кадровому потенціалі української науки |
| topic | Проблеми науково-технічної діяльності |
| topic_facet | Проблеми науково-технічної діяльності |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/150712 |
| work_keys_str_mv | AT popovičos strukturnízmínivkadrovomupotencíalíukraínsʹkoínauki AT popovičos strukturnyeizmeneniâvkadrovompotencialeukrainskoinauki AT popovičos structuralchangeintheresearchstaffofukrainianrampd |