Проблеми і перспективи розвитку іпотечного кредитування в агросфері
Обоснована перспективность развития земельно-залоговых отношений и рынка земель сельскохозяйственного назначения. Приведенны основные проблемы, связанные с формированием таких видов финансовых отношений. Обґрунтовано перспективність розвитку земельно-заставних відносин та ринку земель сільськогосп...
Gespeichert in:
| Datum: | 2006 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2006
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15085 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Проблеми і перспективи розвитку іпотечного кредитування в агросфері / Л.І. Дідковська // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 79. — С. 47-51. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859748702356242432 |
|---|---|
| author | Дідковська, Л.І. |
| author_facet | Дідковська, Л.І. |
| citation_txt | Проблеми і перспективи розвитку іпотечного кредитування в агросфері / Л.І. Дідковська // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 79. — С. 47-51. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Обоснована перспективность развития земельно-залоговых отношений и
рынка земель сельскохозяйственного назначения. Приведенны основные проблемы, связанные с формированием таких видов финансовых отношений.
Обґрунтовано перспективність розвитку земельно-заставних відносин та
ринку земель сільськогосподарського призначення. Наведені основні проблеми,
пов'язані з формуванням таких видів фінансових відносин.
The perspective of development of landed-mortgage relations and land market
in the agricultural sphere are grounded. Basic problems of forming such types of
financial relations are given.
|
| first_indexed | 2025-12-01T22:00:04Z |
| format | Article |
| fulltext |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
47
требует концентрации всех усилий и использования только знания общих принципов при решении кон-
кретных вопросов. Если наказания за выбор третьего и четвертого вариантов слишком суровы по своим по-
следствиям, то будет выбран первый стереотипный, вариант. И только в том случае, когда второй вариант
высоко ценится в обществе и поощряется различными способами, можно ожидать, что этот вариант будет
предпочитаться всем остальным вариантам.
С другой стороны, любая инновационная деятельность, если не соблюдается принцип ее системного
использования, может вести к негативным последствиям, с трудно предсказуемыми последствиями. Рас-
смотрим, например, инновационный круг развития, существующий в развитых капиталистических странах.
Введение новых технологий ведет к росту ВВП на душу населения, повышению качества производственной
и природной среды. Тем самым повышается качество жизни и создаются лучшие условия для формирова-
ния и использования творческого потенциала людей. Образование и труд наполняются творчеством и де-
лают жизнь более интересной за пределами семьи. И дети и их родители все больше и больше поглощаются
различными организациями и дом становится всего лишь местом совместного пребывания людей, живущих
совершенно различной жизнью. Деторождение, которое привязывает женщину к дому и мешает работе,
становится скучным и обременительным занятием. Рождаемость, в результате, устанавливается на недопус-
тимо низком уровне. Население перестает расти, стареет, а территория страны заполняется иммигрантами,
которые имеют прекрасную рождаемость, но сохраняют приверженность своей прежней культуре и обра-
зуют своего рода анклав, который начинает замещать прежнее население.
Таким образом, инновационная деятельность несет с собой негативные аспекты, которые в длительном
интервале времени могут перевешивать ее положительные аспекты. Возможно трактовка инновационной
деятельности как позитивной девиантности [14, с.185 ], с одной стороны, препятствует ее идеализации как
чисто творческой деятельности. С другой – отделяют ее от преступной деятельности как негативной девиа-
ции, одновременно показывая их некоторое родство.
Еще одна форма отклоняющегося поведения, выделенная Мертоном, - мятеж, является в действитель-
ности чисто инновационной деятельностью, так как предполагают создание не только новых средств, но и
поиск новых целей, новых ценностей. Превращаясь в массовое движение, мятеж способствует созданию
новых социальных институтов или ведет к существенному изменению действующих Очевидно, что и в
этом случае мы имеем позитивные и негативные формы мятежа.
Возможно, непрерывное взаимодействие позитивных и негативных форм девиантного поведения и
есть тот первозданный хаос, из которого непрерывно созидаются и уничтожаются и определенные общест-
венные формы и сами общества.
Источники и литература
1. Кокурин И.Д. Инновационная деятельность. – М., 2001.
2. Ляликов А.П. Философия техники и технологическое творчество. – СПб, 1996.
3. Шумпетер Й. Теория экономического развития. – М., 1982.
4. Шумпетер Й. Капитализм, социализм и демократия. – М., 1995.
5. Нельсон Р.Р, Уинтер С.Д. Эволюционная теория экономических изменений. – М., 2002.
6. Лапин Н.И. Системно - деятельностная концепция исследования нововведений./ Диалектика и систем-
ный анализ. – М., 1986.
7. Карпова Ю.А. Введение в социологию инноватики. – СПб, 2004.
8. Хайек Ф,А, Познание, конкуренция и свобода. – Пневма, 1999.
9. Нонака И., Такеучи Х. Компания – создатель знания. – М., 2003.
10. Букович У., Уильямс Р. Управление знаниями. – М., 2002.
11. Гришанков В.Г.Особенности экономики креативной фирмы// Культура народов Причерноморья, 2005. –
№57. – Т.2. – С.139- 141.
12. March ,J.G. and Olsen,J.P. Ambiguity and Choice in Organization//Beкgen, 1976.
13. Смелзер Н.Социология.– М., 1994.
14. Юридическая социология. – М., 2000.
Дідковська Л.І.
ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІПОТЕЧНОГО КРЕДИТУВАННЯ
В АГРОСФЕРІ
Вступ
В Україні перші згадки про іпотеку з’явилися у XVII столітті, проте відповідної законодавчої бази в той
час не існувало. Повноцінні іпотечні інститути з’явилися дещо пізніше – у другій половині XIX століття
(перший іпотечний банк був створений в Одесі та Херсоні у 1864 р.) й існували до 1917 р. (на Закарпатті до
1945 р.). На сьогоднішній день ринок іпотечного кредитування в Україні перебуває на етапі свого станов-
лення: у червні 2003 р. прийнято Закон “Про іпотеку”, вже існують проекти Законів України “Про іпотечні
цінні папери” та “Про Земельний (іпотечний) банк”, а наприкінці грудня 2005 р. було прийнято Закон Укра-
їни “Про іпотечні облігації”. Відтак, нині чинним законодавством визначено основні засади іпотеки земель
сільськогосподарського призначення, а сам механізм кредитування ще відсутній, тому слід розробити від-
повідну нормативно-законодавчу базу земельно-заставних відносин.
Згідно Закону України від 18 жовтня 2005 р. “Про основні засади державної аграрної політики на пері-
од до 2015 року”, серед основних шляхів розвитку земельних відносин виокремлено “створення системи
Дідковська Л.І.
ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІПОТЕЧНОГО КРЕДИТУВАННЯ В АГРОСФЕРІ
48
земельного іпотечного кредитування”. Іпотечне кредитування в аграрному секторі економіки, а саме іпоте-
ка земель сільськогосподарського призначення, дозволила б значно збільшити розмір виробничого капіталу
в сільському господарстві. Чинним Земельним кодексом України (ст. 133) визначено умови застави земель-
них ділянок: у заставу можуть передаватися земельні ділянки, які належать громадянам та юридичним
особам на праві власності; земельна ділянка, яка перебуває у спільній власності, може бути передана у за-
ставу за згодою всіх співвласників; передача в заставу частини земельної ділянки здійснюється після виді-
лення її в натурі (на місцевості); заставодержателем земельної ділянки сільськогосподарського призначення
можуть бути лише банки; порядок застави земельних ділянок визначається законом. Проте, через введення
мораторію на відчуження ділянок сільськогосподарського призначення, які використовуються для товарно-
го виробництва, іпотека сільськогосподарських угідь не зможе повноцінно функціонувати.
Навіть після відміни мораторію потрібен буде певний час для встановлення рівноваги попиту і пропо-
зиції на ринку землі, що стимулюватиме формування реальної ціни на землі сільськогосподарського при-
значення. Також стримують розвиток іпотечного кредитування перешкоди законодавчого характеру: до
1.01.2010 р. площа земель сільськогосподарського призначення, що знаходиться у власності громадян і
юридичних осіб, не повинна перевищувати 100 га на одну фізичну та/чи юридичну особу. В такому разі ба-
нки зможуть надавати кредити на малу суму, в той час коли аграріям потрібні істотні грошові ін’єкції. Крім
того, відсутні реальні правові, економічні та організаційні механізми іпотеки, не сформовано довгостроко-
вого фінансового ринку. Отже, нерозвиненість ринку земель сільськогосподарського призначення і відсут-
ність реальних цін на земельні ділянки гальмують розвиток аграрної іпотеки.
Однією з передумов нормального розвитку та функціонування іпотеки є економічна стабільність у кра-
їні. Поряд з цим, іпотечні відносини віддзеркалюють загальний стан економіки. Отже, актуальність, перс-
пективність та ефективність іпотечного кредитування в агросфері є очевидною.
Мета статті – дослідити проблеми впровадження і розвитку іпотечного кредитування як напряму земе-
льної реформи та визначити основні напрями щодо підвищення ефективності функціонування іпотечного
кредитування та ринку земель сільськогосподарського призначення.
Основна частина
Зарубіжний досвід іпотечного кредитування. Сьогодні іпотечне кредитування широко розповсюджене
у світовій практиці. Для країн що розвиваються прийнятним рівнем іпотечного кредитування є 20% від
ВВП. У США загальний обсяг іпотечних кредитів перевищує 3500 млрд дол. США, а в Німеччині – близько
1000 млрд євро, тобто найбільш динамічний розвиток іпотечне кредитування набуло в США. Зокрема, об-
сяги емітованих іпотечних цінних паперів у США майже в тричі більший ніж в країнах ЄС.
Згідно чинного законодавства США, заставне майно залишається у власності заставодавця. Реєстрація
іпотечного договору здійснюється спеціальними органами графства і встановлюється для захисту прав тре-
тіх осіб. Тому відсутність реєстрації не призводить до недійсності договору. У разі невиконання основних
обов’язків реалізується предмет іпотеки і сплачується борг. Якщо цієї суми виявиться недостатньо – то зве-
рнення може бути звернене й на інше майно боржника. До того ж кредитор може вимагати позбавлення бо-
ржника права викупу іпотечного майна та оголосити про публічні торги майна боржника. Такий захід є діє-
вим щодо виконання боржниками основного зобов’язання до початку торгів.
В світі існують дві основні системи іпотечного кредитування: однорівнева (більш властива європейсь-
ким країнам) і дворівнева (характерна для США). Перша система працює таким чином, що вторинний ри-
нок іпотечного кредитування, зокрема випуск та облік цінних паперів, забезпечуються тією фінансовою
установою, яка надала іпотечний кредит. А дворівнева система передбачає сек'юрітізацію, тобто створення
певних пулів іпотечних кредитів та випуск під забезпечення них цінних паперів, але вже спеціальними аге-
нціями – суб'єктами вторинного ринку іпотечного кредитування, які викупають у іпотекодержателів права
по іпотечних угодах і під забезпечення цих прав випускають кредитні цінні папери. Це дозволяє залучати
незрівнянно більше коштів від абсолютно визначеної кількості інвесторів, які, власне, безпосереднього від-
ношення до первинного ринку іпотеки не мають.
Розглядаючи основні характеристики іпотечного кредитування в Європі відзначимо, що основними
кредитними інститутами в Німеччині є Ощадні банки (55%), у Великобританії – комерційні та Ощадні бан-
ки (55%), у Франції – Ощадні банки (85%), у Данії – іпотечні кредитні установи (80%).
Формами фінансування іпотеки в Німеччині визнані контрактні накопичення, іпотечні цінні папери та
депозити; у Великобританії – іпотечні цінні папери та депозити; у Франції – контрактні накопичення та
спеціальні заощадження; у Данії – іпотечні цінні папери та депозити.
Договір при іпотечному кредитуванні в Німеччині складається на 10-15 років; на 7-10 років із фіксова-
ною процентною ставкою; або з фіксованою процентною ставкою з переглядом у 5-10 років. У Великобри-
танії – на 25 років із правом перегляду. Британці також використовують фіксовану процентну ставку або
плаваючу процентну ставку. У Франції розрізняють 4 типи іпотек: вільний ринок (15 років із фіксованою
процентною ставкою), регульовані кредити (10-20 років), із прямим субсидуванням (15-29 років), кредити із
попереднім контрактним заощадженням (10-15 років). У Данії умови кредитування передбачають іпотеку
на 10-30 років.
Погашення кредитів відбувається за таких умов: в Німеччині – аннуїтетні платежі (однакові за розмі-
ром періодичні платежі в рахунок поступового погашення основної суми боргу за іпотечним кредитом ра-
зом зі сплатою процентів, розраховані на весь строк кредиту, який повністю погашається останнім плате-
жем); з рівноправним погашенням боргу; з платежів зі сплати кредиту та відсотків із обов’язковим накопи-
ченням страхування життя. Водночас в Німеччині дострокове погашення кредитів обмежене для іпотечних
банків. У Великобританії погашення кредитів відбувається за рахунок платежів зі сплати кредиту та відсот-
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
49
ків з обов’язковим накопиченням страхування життя. У Франції застосовують аннуїтетні платежі. У Данії
погашення іпотечних кредитів відбувається за умов рівномірного погашення боргу (60%) та через сплату
аннуїтетних платежів (40%) [1].
Відмітимо, що в Німеччині правовідносини з іпотеки виникають одразу після видачі кредитору дільни-
чними судами іпотечного свідоцтва або після реєстрації в поземельній книзі. Реєстрація здійснюється суд-
дею, в окрузі якого перебуває предмет іпотеки (земля). При реєстрації фіксуються такі данні: кредитор,
грошова сума, вимоги та відсоткова ставка, додаткові зобов’язання та їх вартість. При переході права влас-
ності на предмет іпотеки до третьої особи, право іпотечного кредитора не припиняється. Розрізняють два
види іпотеки: оборотну (встановлюється шляхом фактичної передачі кредитору іпотечного свідоцтва) та за-
безпечувальну (книжну) (потребує відповідної реєстрації в поземельній книзі). Іпотека землі поширюється
на відділені (на користь іпотечного кредитора) від неї складові, на вимоги оренди ділянок. Широко поши-
рена в Німеччині спільна іпотека – іпотека декількох земельних ділянок. Досвід іпотечних систем Німеччи-
ни показує, що масова іпотека відбувається при підписанні договорів на довгострокові кредити (строком не
менше 15 років) з процентною ставкою кредиту не більше 10%.
У Великобританії під іпотечним кредитуванням розуміють заставу як нерухомого так і рухомого майна
для забезпечення боргу. При цьому заставодержатель теоретично стає власником заставленого майна, а в
разі несплати боргу – право власності на майно повністю переходить до кредитора. Навіть за умови зали-
шення майна у заставодавця, останній стає орендарем. По закінченні строку іпотеки права на землю повер-
таються заставодавцю. Вищезазначена методика іпотеки земель носить назву іпотечна застава заснована на
загальному праві. Також розрізняють іпотечну заставу, засновану на нормах права справедливості, яка су-
проводжується обтяженням іпотекою майна, але останнє не переходить до власності заставодержателя. Це
може бути депонування в кредитора документу, що підтверджує право на майно. Іпотечна застава виникає
на підставі договору, посвідчення якого є обов’язковим (якщо він реєструється у реєстрі земельних іпотек).
Реєстрації не підлягають ділянки, іпотека яких супроводжується депонуванням документів про право на зе-
млю.
Серед відмінностей іпотечного кредитування у Франції зупинимося на наступних. Для виникнення іпо-
теки обов’язковим є депонування у нотаріуса договору про встановлення іпотеки. Іпотека реєструється в
окружному бюро зберігання іпотек Міністерства фінансів. Іпотечний запис є відкритим для будь-яких осіб.
Чинність його зберігається на протязі 10 років. Іпотечний кредитор має право слідування, тобто може звер-
нути стягнення незалежно від того, хто володіє предметом іпотеки, а також право переваги, тобто право на
переважне перед іншими кредиторами задоволення його вимог за рахунок вартості заставної.
Однією з основних вимог іпотеки в Росії, є збереження всіх прав на заставлене майно у його власника.
При цьому кредитор має право переваги на отримання заборгованих йому коштів з вартості предмета іпоте-
ки, у разі невиконання основних обов’язків боржником. У 2005 році частка іпотечних кредитів становила
0,6% від ВВП, проти 5% в країнах Центральної и Східної Європи і 34 % у країнах Євросоюзу. Хоча в Росії,
як і в нашій державі, іпотека земель сільськогосподарського призначення лише в зародковому стані, проте,
працівники агропромислового комплексу вже в 2006 році зможуть отримати кредити під заставу землі. У
першій половині 2006 року цей механізм відпрацьовуватиметься на 20 пілотних проектах Росії. Весь цей
час в Міністерстві сільського господарства та Міністерстві економічного розвитку Росії ведеться активна
робота по підготовці системи земельного іпотечного кредитування та удосконалення Громадянського та
Земельного кодексів. Іпотека в Росії розвивається, завдяки покращанню макроекономічної ситуації і підви-
щенню платоспроможного попиту населення.
Таким чином, досвід становлення і функціонування іпотечних відносин в країнах світу слід враховува-
ти при розробці і впровадженні вітчизняного іпотечного кредитування в аграрній сфері.
Фактично за роки реформ в Україні створено новий земельний устрій, адекватний характеру соціально-
орієнтованої економіки. Незважаючи на досягнуті позитивні результати, аграрні перетворення недостатньо
сприяли використанню економічного потенціалу землі для пожвавлення інвестиційних процесів в сільсько-
му господарстві, не створили сприятливих умов для забезпечення ефективності використання земельно-
ресурсної бази країни. Сьогодні виникає гостра необхідність комплексного розв'язання багатьох проблем
реформування земельних відносин, зокрема: забезпечення функціонування ринку землі, ведення механізму
застави земель тощо.
Перспективність розвитку земельно-заставних відносин в аграрному секторі України. У 2006 р. фі-
нансування АПК України значно збільшилося, у порівнянні з попередніми роками, та становить 8,087 млрд
грн., або 5,9% від загальних видатків держбюджету 2006 року. З них 2,99 млрд грн виділено на соціальну
сферу села, 2 млрд грн – на рослинницьку і тваринницьку галузі сільського господарства, в тому числі на
підтримку зерновиробництва 1,1-1,2 млрд грн, тобто 100 грн/га озимих і 50 грн/га ярих культур. Проте, на-
віть таке фінансування – лише частина потрібного. За експертними оцінками, для підтримки рівня сільсько-
господарського виробництва необхідно до 7 млрд грн інвестицій щорічно. Оновлення матеріально-
технічної бази вимагає до 9 млрд грн щорічно, а забезпечення мінеральними добривами і пестицидами що-
найменше ─ в 6 млрд грн на рік. Для здійснення земельної реформи потрібно 2-2,5 млрд дол. США щоріч-
но. Відтак, нестача фінансових ресурсів через скорочення інвестування – головна перешкода для вкрай не-
обхідного техніко-технологічного оновлення сільського господарства.
Держава має бути заінтересована в тому, щоб забезпечити землекористувачів сучасними засобами ви-
робництва та матеріалами промислового походження, адже технічне забезпечення товаровиробників сіль-
ськогосподарської продукції є основою для ефективної праці. Для порівняння: в США у розрахунку на 100
зайнятих у сільському господарстві працівників припадає приблизно 180 тракторів і майже 140 вантажних
автомобілів, а в Україні – відповідно лише 7 тракторів і 5 автомобілів, або менше відповідно на 96,1% і
Дідковська Л.І.
ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІПОТЕЧНОГО КРЕДИТУВАННЯ В АГРОСФЕРІ
50
96,4% від рівня американських фермерів. Якщо на 1000 га ріллі ФРН нараховується 190 тракторів, у Фран-
ції – 84 і Великій Британії –76, то в Україні –11 тракторів, а зернозбиральних комбайнів на 1000 га зернових
культур – відповідно 33, 17 і 14 та близько 5. Це свідчить про кризовий стан забезпеченості матеріально-
технічними ресурсами українських аграріїв.
Аргументом на користь застави землі як джерела фінансового забезпечення економічного зростання
сільського господарства є те, що у світовій практиці обсяг кредитів під заставу землі становить 95% від ін-
вестиційного ресурсу фермерів, і лише 5% – це кошти від продажу земельних ділянок [2]. Земельна іпотека
є засобом трансформації капіталу, втіленого у нерухомість, в операційний. При цьому заставлена земельна
ділянка залишається в користуванні заставодавцю, який продовжує сільськогосподарську діяльність. За да-
ними Світового банку ефективний механізм застави дозволяє збільшити суму позики у 9 разів, термін пози-
ки в 11 разів та наполовину зменшити процентну ставку кредиту [3].
У 2005 році підприємствам агропромислового комплексу України видано 10,4 млрд грн. кредитних
коштів, 73% яких – на пільгових умовах. На жаль, серед зазначених кредитів переважають короткострокові
та з високою процентною ставкою (9,3–25%), у той час як в Європі кредити сільгосптоваровиробникам да-
ють на умовах 4-5%. Вже сьогодні, конкуренція вимушує провідні банки України пропонувати ставки по
іпотеці від 11% до 12,5% річних у валюті. Поряд з цим стрімке зростання капіталізації банківської системи
вже в поточному році може понизити вартість іпотечних кредитів на 1,5-2%.
За даними Міністерства аграрної політики України, довгострокових кредитів (терміном 5–20 рр.)
потребують близько 64% сільськогосподарських підприємств в Україні. Ще близько 16% — середньостро-
кових (до 5 років) і лише 10% — короткострокових кредитів.
Державна програма фінансової підтримки села через механізм здешевлення кредитів, що почала реалі-
зовуватися у 2000 році, виявилася напрочуд ефективною. У 2000 р. обсяги кредитування збільшилися до
2,09 млрд грн. У 2001 році вони становили понад 5,8 млрд грн, у 2002 році – 6,2 млрд грн, у 2003 році – 8,2
млрд грн, у 2004 р. – понад 8,9 млрд грн. У державному бюджеті України на 2006 рік передбачено видатки
на фінансову підтримку підприємств АПК, зокрема, компенсацію ставок за кредитами в сумі 260 млн грн.
За чотири місяці 2006 р. в АПК було залучено 2,9 млрд грн кредитів, що на 31% більше ніж за цей же пері-
од у 2005 р. Це, безумовно, сприятиме покращанню фінансово-кредитного забезпечення.
В той же час підвищені ризики, що обумовлюються нестабільністю та постійними ціновими коливан-
нями, а також відсутність державних гарантій сприяють формуванню несприятливих для селян умов креди-
тування. При низькому рівні довіри кредитор вимушений встановлювати високі ставки або надавати незна-
чні суми у кредит. До того ж, через цінові коливання на сільськогосподарську продукцію агротоваровироб-
ники досить часто не отримують прибутку після сплати всіх зобов’язань по короткостроковим кредитам під
заставу майбутнього урожаю. За умови, коли земля стає предметом застави, ризики можливих втрат само-
ліквідуються, тобто стають турботою вже не кредитора, а позичальника. Адже останній докладатиме мак-
симум зусиль для того, щоб земля, як основний предмет і засіб виробництва, залишилась у його власності.
Поряд з цим, ціни на земельні ділянки відзначаються більшою стабільністю ніж ціни на сільськогосподар-
ську продукцію.
Нестабільна фінансова ситуація зумовлює формування валютних ризиків. Проте, за прогнозами зам.
голови правління Національного банку Олександра Савченка у 2007 р. можливе врівноваження цін по кре-
дитам в гривні і в доларах, тому з урахуванням транзакційних втрат кредиторам буде більш вигідно брати
кредити в гривнях. За умов кредитування в національній валюті можливе уникнення валютних ризиків,
адже доходи населення отримує у гривнях.
Розвиток і поширення ринку земель дозволить вирішити низку еколого-економічних проблем сільсько-
го господарства, адже потенційна можливість залучення іпотечних коштів в аграрну сферу становить майже
270 млрд грн (70% банківської застави від вартості українських земель (380 млрд грн)).
Основними передумовами іпотечного кредитування слід вважати: економічні (економічне зростання,
стабільність цін та обмінного курсу національної валюти); правові (гарантії приватної власності на нерухо-
ме майно; єдність земельної ділянки та розміщених на ній будівель, споруд і багаторічних насаджень; без-
пека іпотеки; регулювання організації та діяльності іпотечних банків); інституційні (становлення спеціалі-
зованих іпотечних банків; наявність ринку нерухомості та біржового ринку). Створення земельно-іпотечних
банків спростить умови залучення іпотечних кредитів: у конкурентній боротьбі за клієнтів крупні банки
знижуватимуть розмір щомісячних виплат позичальникам, а середні – кредитні ставки. Враховуючи те, що
процентна ставка позики – це похідна від багатьох складових: інфляції, законодавчої бази, ризиків тощо,
банкам слід створювати умови (податкові пільги) для створення максимально сприятливих ставок для іпо-
текодавців.
Однією з необхідних передумов розвитку іпотеки є не лише спроможність банків надати кредит, а й
спроможність позичальників його повернути. Останнє забезпечується наявністю стабільно прибуткових
сільськогосподарських підприємств, частка яких у загальному обсязі не є стовідсотковою: у 2000 р. –
65,5%, у 2002 р. – 46,2%, у 2004 р. – 66,2%, у 2005 р. – 63,9%. Такий стан речей не сприяє суцільному роз-
витку іпотечного кредитування.
Як вже зазначалося, предметом застави може бути земельна ділянка, яка перебуває у приватній власно-
сті громадянина або юридичної особи. Станом на 01.01.2005р., 50,6% земель України перебуває у приватній
власності, проте, в Україні сільськогосподарське виробництво здійснюється переважно на орендованих зе-
млях (із 16,3 млн га сільськогосподарських угідь, що використовуються аграрними підприємствами у 2005
р., 91,5% – орендовані землі). Отже, нині об’єкт іпотеки практично відсутній. Вирішення цієї проблеми мо-
жливе через подальший розвиток ринкових земельних відносин і концентрації земельної власності. До того
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
51
ж, враховуючи зарубіжний досвід, слід застосовувати кредитування під заставу не лише земель, а й прав на
їх оренду.
За даними соціологічного опитування, близько 50% землевласників проголосували проти зняття мора-
торію та продажу земель. В той же час, 22% опитуваних віддали свої голоси за поширення ринку земель,
лише за умови удосконалення нормативно-законодавчої бази. Отже, майже чверть землевласників вже сьо-
годні погодилися із впровадження повноцінних ринкових відносин в аграрному секторі економіки. Продо-
вження мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення не лише стримує розви-
ток ринку земель, а й загострює проблему ефективного земле-користування. Зазначений мораторій стиму-
лював появу “тіньового” ринку землі. Протягом першого півріччя 2006 р. у сфері земельних відносин роз-
крито біля 470 злочинів. Так, за оцінками спеціалістів тіньовий оборот землі сільськогосподарського при-
значення в Україні становить близько 250-300 млн грн, чверть з яких залишається у посередників [4].
Доцільним було б вважати впровадження пілотних проектів з купівлею-продажем земель у вибраних
регіонах (за аналогією впровадження єдиного сільськогосподарського податку). Зазначений експеримент
дозволить відпрацювати схему реєстрації, обігу земельних ділянок, тобто “запустити” в дію державний ме-
ханізм. Після зазначеного заходу, який дозволить “відшліфувати” ринкові процеси, слід виходити на зага-
льнонаціональний рівень.
В цей час слід розробити правові норми, що регулюють питання цінової межі (нижньої та верхньої)
продажу земель, а також встановлення граничного терміну, протягом якого забороняється перепродаж куп-
лених у власність земельних ділянок.
Резюмуючи сказане вище, виокремимо позитивні наслідки розвитку земельно-іпотечних відносин: ка-
піталізація землі, тобто залучення землі у ринковий обіг; розвиток банківської системи та ринку іпотечних
цінних паперів; залучення в сільське господарство кредитних ресурсів, без яких аграрний розвиток не мож-
ливий; сприяння концентрації землі у ефективних землевласників та підвищення контролю за раціоналіза-
цією земле-користування. Проте, при розробці ефективного іпотечного кредитування в агросфері перш за
все слід звернути увагу на: створення прозорих умов діяльності суб’єктів іпотеки; контроль за обертом цін-
них паперів; створення іпотечних банків спеціалізованих на земельно-заставних відносинах; проблеми до-
ступу банківських структур до інформації щодо об’єкта застави та питання субсидування частини витрат
на сплату процентів по кредитам для сільськогосподарських товаровиробників під заставу сільськогоспо-
дар-ських угідь.
Джерела та література
1. Пилипець О.В. Порівняльний аналіз національних систем іпотечного кре6дитування // Зовнішня торгів-
ля: право та економіка. – 2005. – №2-3 (19-20). – С. 151.
2. Смоленська С.Д. Організаційно-економічні передумови запровадження іпотеки сільськогосподарських
земель в Україні // Економіка АПК. – 2006. – №2. – С. 125.
3. Загальнодержавна комплексна програма розвитку українського села “Добробут через аграрний розви-
ток України”. Блок “Покращення умов фінансування АПК за рахунок залучених коштів та інвестицій”.
– Режим доступу: http://www.dar-ukraine.com.ua/docs/1/BlockFinansy.pdf – Назва з екрану.
4. Йовенко Я. Безцінна земля // Агросвіт. – 2006. – №1. – С. 22.
Жаворонкова О.Р., Кислый С. А.
АНАЛИЗ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ БАНКА С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ ИНФОРМАЦИОННЫХ
ТЕХНОЛОГИЙ
Введение. В современных условиях развитие банковского бизнеса неразрывно связано с автоматизаци-
ей банковских процессов, внедрением передовых банковских технологий и новейших технических средств
по продвижению на рынок банковских услуг, а также с поиском инструментов, повышающих их привлека-
тельность, чему, в немалой степени, способствует осуществление банками современного маркетинга. Коли-
чество банков в Украине, непрерывно возрастает и конкуренция между ними обостряется. Все большую
роль приобретает политика банковского маркетинга и управления взаимоотношениями с клиентами (CRM).
Постановка вопроса. Для получения конкурентных преимуществ на финансовом рынке банкам необхо-
димо, помимо оперативного предоставления банковских услуг, оперативно идентифицировать клиентов по
различным аспектам, что позволяет реализовать разработанная база данных.
Использование технических средств, способствует избежать рутинных операций, ускорить обслужива-
ние клиентов, повысить качество предоставляемых услуг. Кроме того, автоматизированные системы позво-
ляют обеспечить высокую скорость обработки любой информации, в том числе полученной из филиалов,
находящихся на достаточно большом расстоянии от головного банка и проведение сложного финансового
анализа.
Несмотря на актуальность вопроса, не достаточно внимания уделено созданию информационной базы
данных внутри банка, межбанковского сотрудничества, и сотрудничества банка с государством.
С целью повышения эффективности работы банка, необходимо знать; на каких потребителей следует
рассчитывать в первую очередь, и какие виды услуг они предпочитают. При этом немаловажна информация
о прибыльности различных сегментных групп.
Целью статьи является рассмотрение потенциала разработанной базы данных, как возможности, позво-
ляющей эффективно управлять взаимоотношениями с клиентами, определять пути совершенствования ра-
боты банка.
http://www.dar-ukraine.com.ua/docs/1/BlockFinansy.pdf
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-15085 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T22:00:04Z |
| publishDate | 2006 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Дідковська, Л.І. 2011-01-11T10:15:42Z 2011-01-11T10:15:42Z 2006 Проблеми і перспективи розвитку іпотечного кредитування в агросфері / Л.І. Дідковська // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 79. — С. 47-51. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15085 Обоснована перспективность развития земельно-залоговых отношений и рынка земель сельскохозяйственного назначения. Приведенны основные проблемы, связанные с формированием таких видов финансовых отношений. Обґрунтовано перспективність розвитку земельно-заставних відносин та ринку земель сільськогосподарського призначення. Наведені основні проблеми, пов'язані з формуванням таких видів фінансових відносин. The perspective of development of landed-mortgage relations and land market in the agricultural sphere are grounded. Basic problems of forming such types of financial relations are given. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблеми і перспективи розвитку іпотечного кредитування в агросфері Article published earlier |
| spellingShingle | Проблеми і перспективи розвитку іпотечного кредитування в агросфері Дідковська, Л.І. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title | Проблеми і перспективи розвитку іпотечного кредитування в агросфері |
| title_full | Проблеми і перспективи розвитку іпотечного кредитування в агросфері |
| title_fullStr | Проблеми і перспективи розвитку іпотечного кредитування в агросфері |
| title_full_unstemmed | Проблеми і перспективи розвитку іпотечного кредитування в агросфері |
| title_short | Проблеми і перспективи розвитку іпотечного кредитування в агросфері |
| title_sort | проблеми і перспективи розвитку іпотечного кредитування в агросфері |
| topic | Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet | Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15085 |
| work_keys_str_mv | AT dídkovsʹkalí problemiíperspektivirozvitkuípotečnogokredituvannâvagrosferí |