Метафоричні атрибутивні компоненти мови сучасних літературно-критичних текстів
В современном языке большинство прилагательных – многозначительные слова. При сочетании с существительным значение прилагательного конкретизируется. Наименование признака как того факта, что подчеркивает предмет, вызывает об этом предмете более яркое представление, приводит до того,
 что при...
Збережено в:
| Дата: | 2006 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2006
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15095 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Метафоричні атрибутивні компоненти мови сучасних літературно-критичнихтекстів / Т.В. Деркач // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 79. — С. 99-103. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860028054023176192 |
|---|---|
| author | Деркач, Т.В. |
| author_facet | Деркач, Т.В. |
| citation_txt | Метафоричні атрибутивні компоненти мови сучасних літературно-критичнихтекстів / Т.В. Деркач // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 79. — С. 99-103. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | В современном языке большинство прилагательных – многозначительные слова. При сочетании с существительным значение прилагательного конкретизируется. Наименование признака как того факта, что подчеркивает предмет, вызывает об этом предмете более яркое представление, приводит до того,
что прилагательное, кроме назывательной, выполняет еще и выразительную
функцию.
У сучасній мові більшість прикметників – багатозначні слова. При
поєднанні з іменником значення прикметника конкретизується. Найменування
ознаки як того факту, що увиразнює предмет, викликає про цей предмет більш
яскраве уявлення, приводить до того, що прикметник, крім номінативної, виконує ще й виражальну функцію.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:50:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
99
и гуманизма, которые проповедует автор сказок, ценные и очень важные, помогают раскрыть духовный по-
тенциал человека. Чтение именно таких книг в детстве может воспитать новое поколение, которое поможет
формированию гармоничного общества. Говоря о духовном значении "Хроник Нарнии", нужно согласиться
с отзывом М.Бейна о том, что в "Хрониках Нарнии" К.С. Льюис смог описать собственную любовь к Богу,
не проповедуя [4].
Источники и литература
1. W.Martindale, J.Root. The Qoutable Lewis. –Tyndale House Publishers, Inc. Wheaton, Illinois. – 651 p.
2. Совецкий Энциклопедический Словарь под ред .А.М. Прохорова, 2–е издание – М: «Советская
Энциклопедия», 1983.
3. Magazine: School Library Journal, Jan 01.01.2000, Vol46, Issue1.– Р.121.
4. M.Bane. Myth Made Truth: the Origins of the Chronicles of Narnia – C.S.Lewis: 20–th Century Christian
Knight /http:// ic. Net/ Erasmus/RAZ26.HTM
5. К.С.Льюис. Три способа писать для детей – http/ kulichki.com./
6. Я.Кротов «Джентльмен в царстве Божьем»// Дружба Народов. – 1992. – №2. – С.233–235.
7. Shakel, Peter J. Reading with the Heart: The Way Into Narnia. – Michigan: William B. Erdmans Publishing
Company, 1970. – 57 p
8. C.S.Lewis. Letters to Children. – kulichki.com./ http/
9. C.S.Lewis. Surprised by Joy: The Sape of My Early Life. – N.Y.: Harcourt Brace Jovanovich, 1986.– 351p.
10. C.S.Lewis The Piligrim’s Regrres.– Grand Rapids, Minch.: Eradmans,1958.– 437 p.
11. Клайв С. Льюис. Хроники Нарнии. Часть2. Принц Каспиан. «Покоритель зари» или плавание на край
света.Серебрянное Кресло. Последняя битва. – М.: Гендальф– Мет, 1992.– С.723
12. D.Brown. The Lewis Apologetic – C.S.Lewis: 20–th Century Christian Knight – http:// ic. Net/ Erasmus/
RAZ26. HTM
Деркач Т.В.
МЕТАФОРИЧНІ АТРИБУТИВНІ КОМПОНЕНТИ МОВИ СУЧАСНИХ
ЛІТЕРАТУРНО–КРИТИЧНИХ ТЕКСТІВ
Актуальність статті. У сучасній мові більшість прикметників – багатозначні слова. При поєднанні з
іменником значення прикметника конкретизується. Найменування ознаки як того факту, що увиразнює
предмет, викликає про цей предмет більш яскраве уявлення, приводить до того, що прикметник, крім номі-
нативної, виконує ще й виражальну функцію. Через те у контексті прикметник стає засобом барвистості ви-
кладу, багатства характеристик та оцінок [ 13, с. 110]. Більшості функціональних стилів української мови
притаманний високий ступінь метафоричності. Це стосується і наукового, і публіцистичного стилів, які тя-
жіють до використання „розгорнених багаточленних комбінованих метафоричних структур, у яких поєд-
нуються атрибутивні й субстантивні; субстантивні і дієслівні; атрибутивні, субстантивні й дієслівні“ [ 14, с.
334] компоненти. Дана категорія лексичних одиниць постійно поповнюється як за рахунок традиційно
усталених загальномовних штампів переносного типу, так і за рахунок авторських новоутворень. Тому ана-
ліз, характеристика даних мовних одиниць, особливо у літературно–критичній галузі, потребує з’ясування
природи їх утворення, детального дослідження, узагальнення, систематизації, встановлення закономірнос-
тей вживання та функціонування.
Завдання статті. З-поміж атрибутивних метафор, зафіксованих у сучасних літературознавчих працях,
виокремити смислові групи термінологічних літературознавчих прикметникових сполучень метафоричного
типу і подати їх характеристику з точки зору утворення, типів перенесення значень, граматичної сполучу-
ваності у складі метафоричного атрибутивного терміна та проілюструвати їхнє функціонування у сучасних
літературно–критичних текстах.
У сучасних літературознавчих текстах автори широко використовують експресивно-оцінні, інтенсифі-
каційні функції якісної вказівки на сутності за допомогою прикметникової метафори. О. М. Вольф зауважу-
вала, що можливість виникнення оцінного смислу при метафоризації пов’язана власне із природою метафо-
ри [ 7, с. 53 ]. Відомо, що у створенні метафори беруть участь чотири компоненти – це два об’єкти, основ-
ний та допоміжний, співвідносні один з іншим, та властивості кожного з них [5]. Метафори створюються
шляхом предикації основному суб’єкту ознак допоміжного суб’єкта [2, с. 171]. Якщо немає об’єктів або
ознак, то метафоричне перенесення не відбувається. Тому начебто, переконана О. М. Вольф, слова загаль-
ної оцінки ( гарний / поганий ), у тому числі й афективні ( прекрасний, чудовий , надзвичайний, негідний і т.
ін.), не можуть мати метафоричного смислу, оскільки вони не позначають дескриптивні ознаки об’єктів, а
виражають лише суб’єкта оцінки до її об’єкта [7, с. 53]. Насправді прикметники загальної оцінки у складі
інших метафор ( приєднані до них ) набувають функцій інтенсифікатора ознаки, зберігаючи свій оцінний
смисл. А прикметники, що містять дескриптивні семи ( індивідуальна характеристика ), набувають метафо-
ричного значення внаслідок перенесення ознаки з об’єкта фізичного світу на інші об’єкти.
Зв’язок дескриптивних смислів прикметників з оцінкою об’єктів визначає „нормативна картина світу
певного соціуму“ [ 7, с. 54].
Як зауважив В. М. Русанівський, „мовна семантика має об’єктивний характер, оскільки вона є резуль-
татом пізнання об’єктивної дійсності. Проте особливість природної мови є те, що в ній відображено
суб’єктивний досвід кожного індивіда і людства в цілому в об’єктивному сприйнятті тих чи інших предме-
тів, явищ, а також їх семантичних і динамічних ознак. Процес комунікації обов’язково включає в себе о ц і
Деркач Т.В.
МЕТАФОРИЧНІ АТРИБУТИВНІ КОМПОНЕНТИ МОВИ СУЧАСНИХ ЛІТЕРАТУРНО–КРИТИЧНИХ ТЕКСТІВ
100
н н и й м о м е н т [ виділено нами . – Т. Д.]. Адже мова виступає ще і як знаряддя ідентифікації емоцій і в
цьому плані опосередковує емоційну поведінку людини“ [23, с. 51].
Відповідно до оцінних смислів, утверджених у тій чи іншій сфері діяльності суспільства, дотримуються
ряди оцінних структур. Одні з них переходять у розряд лексикалізованих словосполучень, набувають озна-
ки „поняття тієї чи іншої галузі знань“. Інші ж репрезентують частотні, загальновживані метафоричні конс-
трукції. Треті є ситуативними оцінними комплексами, які можна кваліфікувати за шкалою „ + “, „ − “.
Отже, з-поміж прикметникових конструкцій виділяємо групу термінологічних літературознавчих сло-
восполучень. Вони репрезентують певні групи позначень тих чи інших реалій, деякі з них утворюють
синонімічні ряди.
Так, виокремлюються поняття зі смисловим центром „с ф е р а л і т е р а т у р н о ї д і я л ь н о с т і “.
Переносне значення ключового метафоризуючого іменника поле, терен звужує, конкретизує прикметник
поетичний, літературний, казково-міфологічний і под. Наприклад:
Вийшовши на поетичне поле, Маланюк бачив перед собою два шляхи... [22, с. 10].
На одному літературному терені поряд з українськими письменниками працюють письменники, які
пишуть російською мовою, кримськотатарською, єврейською, болгарською, румунською, угорською, гре-
цькою [17, с. 8].
„Краденим“ із казково–міфологічного поля дослідники вважають і такий прийом [15, с. 16 ].
Так само в напрямку звуження семантики модифікатора образності створюється словосполучення на
позначення смислу „літературний твір; творчість“, як-от:
Для Лятуринської, що любила коротку форму ліричного вірша, створити епічне полотно було завдан-
ням не простим, але вона впоралася з ним [24, с. 6].
Як ряд синонімічних понять розглядаємо літературознавчі метафори, що передають смисл „о б р а з у
х у д о ж н і й л і т е р а т у р і“. Такі конструкції ґрунтуються на переносному вживанні мистецьких термі-
нів портрет / автопортрет, живопис, пластика, значення яких конкретизують прикметники словесний,
літературний. Наприклад:
Дослідники давно звернули увагу на дивне відчуття кольору, словесний живопис Дікінсон. Адже в ньо-
му, а не тільки в духовних конфліктах, передчуття поетичних стилів на переламі сторіч і навіть сьогодні
школи – „імажизму“. Колір – одна із знахідок Дікінсон, що наближає її манери до імпресіоністичної [18, с.
114 – 115].
Перелік можна продовжити, проте ще більше поетів – не професійних художніх, що їм також властива
словесна пластика, їх приваблює активність зорових образів; однак стиль поета, котрий задіює прийом ві-
зуальних мистецтв, і стиль поета-художника – принципово різні, і це окреме і цікаве питання [8, с. 56].
Ключові іменники – поняття з інших сфер діяльності ( медицина, біологія, кулінарія тощо ) – створю-
ють широкий спектр асоціацій. Кваліфікаційна семантика означення в прикметникових літературознавчих
метафорах уточнює та звужує їх значення до вказівки на:
– „творчу неспроможність, слабкість письменника“:
М. Євшан миролюбне українофільство ідентифікує через образ євнухів... М. Сріблянський – через тво-
рчу імпотенцію: „якесь заворожене коло оточує українця-народника, примітивіста. Він хоче задовольнити
свої вимоги і не може. Силкується, кричить, водиться з кобзарями, купує селянські горшки і вишивки – і не
може творити!“ [9, с. 84 ];
– „на видозміну, перетворення“:
Від ідеї тотального руху власне розпочинається творчість Ю. Андруховича. Його протеїзм, що перед-
бачає найрізноманітніші художні мутації, – та сама ідея оновлення, зміни, перетворення [9, с. 100];
– „знавця, поціновувача у сфері літературної творчості“:
Марія Шунь дебютувала всього рік чи два тому, і можливо через це в її віршах ще чимало „професій-
них“, сказати б, огріхів, зайвин – легко помітних окові редактора або літературного гурмана [4, с. 51].
Позбавлені аксіологічного змісту й такі метафоричні літературознавчі поняття, що передають смисли:
„в и д а т н а о с о б а“, „в е л и к а к і л ь к і с т ь х у д о ж н і х т в о р і в“, „с п о с і б ж и т т я“:
З-поміж видатних літературних постатей ХVІ – ХVІІІ ст. виокремлено тільки Івана Вишенського [16,
с. 10].
Річище, в яке влада хотіла б спрямувати літературний потік, стало чітко визначатися в другій полови-
ні 20–х... [20, с. 26].
У сучасному літературознавчому тексті зафіксовано й оцінні метафоричні структури, що позначають
певну реалію, мають термінологічний зміст. Так, метафори поетичний скарб (твір високого рівня), легкий
стиль (проста, зрозуміла манера письма) містять у своєму складі лексеми, семантичний зміст яких у соціумі
має оцінку „+“ :
Дружина письменника Софія Тобілевич у спогадах стверджує, що його мати була першою вчителькою
сина і заклала в душу Івана любов до свого народу, до його художньої творчості, до тих мистецьких і по-
етичних скарбів, які втілені в його казках, піснях і переказах [6, с. 18].
Додамо, що для наукових праць Кримського характерний легкий, майже розмовний стиль [19, с. 170].
Якщо взяти до уваги метафоричні комплекси зі словами, що приписують оцінкам об’єктів фізичні влас-
тивості – легкий, солодкий, теплий і подібні, – то ми побачимо, що вони набувають оцінних смислів зі зна-
ком „+ “. Це визначає нормативна картина світу соціуму. Наприклад: тепла оповідна манера.
А от у поняттях анархічний період творчості, текстуальна анархія (невизначеність канонів передачі
інформації у писемних творах), тоталітарний текст, авторитарний міфологізм (наявність тем, ідей, об-
разів щодо контролю держави над усіма сферами життя суспільства, що виробило людство чи мовний коле-
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
101
ктив у процесі міжособистісних відношень, нехтування конституційних норм) містяться семантичні наявні
компоненти негативної чи позитивної оцінної конотації (пор. анархія; тоталітарний режим, авторитар-
ний стиль керівництва і под.).
Негативні аксіологічні конотації супроводжують метафоричні комплекси, у яких прикметники є носія-
ми таких дескриптивних якостей, що їх соціум у ціннісній картині світу співвідносить з оцінкою „погано“, а
саме:
Осьмачка – добрий повістяр, що вміє не лише побудувати складний і заплутаний сюжет із напруже-
ною розповіддю, а й дати художнє узагальнення, збагатити твір не буденною філософією, не без народної
мудрості... ( 16, с. 15 ).
І цю частково позитивну оцінку знов таки не муситься брати як позитивну оцінку всього поетичного
доробку Ситника, в якого ми знайдемо чимало „штампованих“ місць... [10, с. 49].
Наступна підгрупа термінологічних літературознавчих словосполучень – іменниково-прикметникові
структури, де прикметник вказує на дескриптивні властивості об’єктів і визначає їх місце серед цих об’єктів
у картині світу. Стилістично нейтральний прикметник впливає на створення певної оцінки.
Зокрема, у літературознавчих працях часто послуговуються означеннями зі смислової групи „ц е н т р а
л ь н и й – г о л о в н и й“, складниками якої є такі прикметники, як: центральний („основний, найважливі-
ший, найістотніший“, – СУМ ХІ ), головний, ключовий, концептуальний, знаковий / емблематичний, фунда-
ментальний, стрижневий. Їх аксіологічне семантика має знак „+“. Наприклад:
Авторка починає своє дослідження про Сартра з детального аналізу його головних творів – повісті „Ну-
дота“ і циклу романів „Дороги свободи“, котрі вважає філософськими міфами [18, с. 290 ].
Батьки і діти – одна з ключових тем Кримського. Вона розкрита в оповіданнях „Батьківське право“, ча-
стково в „Перших дебютах одного радикала“ й так само в повісті „Не порозуміються“... [19, с. 58].
Свого часу цей веселий, дотепний текст [легенда „П’ятниця“ Івана Франка] завдяки деяким літературо-
знавцям потрапив до категорії знакових, емблематичних творів митця [15, с. 14].
Виразну негативну оцінність мають словосполучення, де прикметник передає смисл „н е г о л о в н и й“
– дрібний, другорядний / маловартісний, десятирядний. Наприклад:
Нещодавно я чула на конференції від вихованки Києво–Могилянської академії, що всі шістдесятники –
то народники, тому їх маловартісна творчість не могла мати жодних ознак модернізму... [1, с.48 – 49].
На основі аналізу зібраного матеріалу відзначаємо розвинутість смислового аксіологічного ряду „м і р
а, с т у п і н ь в и я в у т о ї ч и і н ш о ї о з н а к и в літературознавчому об’єкті “.
Ми виділяємо дві підгрупи таких метафоричних оцінних сполук.
Перша з них об’єднує конструкції, де оцінний компонент зазнає концептуалізації смислу, виокремлює
об’єкт з-поміж однорідних, підкреслює рядовий варіант реалії. Щоправда, у рядах наведених нижче сино-
німів, що об’єднані тим чи іншим значенням, не всі їх члени є однаково нейтральними. Окремі складники
мають експресивний відтінок у значенні.
Так, значущість, змістовність твору чи творів підкреслюють прикметники: „вагомий, глибокий / глибо-
кодумний, ґрунтовний, місткий, монументальний, солідний“. Наприклад:
...і дуже цільний за композицією, глибокий за майстерністю психологічного аналізу роман „Повія“, низ-
ка оповідань та повістей ( „Голодна воля“, „Як ведеться, так і живеться“, „Лови“, „Морозенко“ та ін. ), дра-
ма „Лимерівна“, – це лише коментар до виробленого під впливом Шевченка уміння викликати глибокі по-
чуття [3, с. 9 – 10].
Вершиною в українській термінографії слід вважати діяльність І.Франка, який упорядкував ґрунтовний
збірник ( у шести книгах ) народних прислів’їв під назвою „Галицько–руські народні приповідки“ [11, с.25].
Кримський також працює над історією української мови, що планувалась як монументальна праця... [
19, с. 31].
Значення „ш и р о к и й“ реалізується у літературознавчих текстах за допомогою лексем широкий, ма-
льовничий, планетарний:
Подібно до російських поетів–пролеткультівців, у Чумака з’являються планетарні образи: „блисками–
пожежами небо обмережимо, сполохами–ралами обрії зорем“... [12, с. 21].
Зафіксовано й синонімічну групу зі значенням „с к л а д н и й“: складний, карколомний:
Карколомним сюжетом захоплює оповідання Михайла Петрівського „До магічного міста“ [21, с. 76].
Окрема група має значення „в е л и к и й, в а ж л и в и й“: великий, вагомий, геніальний, серйозний, кла-
сичний. Наприклад:
Вважаю його [Євгена Пашковського] найбільшим письменником літературного покоління „вісімдесят-
ників“, найобдарованішим стилістом, дійсно „людиною–мовою“, як назве його Т. Гундорова [9, с. 144 –
145].
Кажуть, що за останніх п’ять років написано більше десятка геніальних творів. Але я ані геніальних, ані
посередніх творів аналізувати не буду [17, с. 3].
Метафоризовані прикметники утворюють і концептуалізовані сполуки із значенням „с т і й к и й“ – „р у
х л и в и й“: твердий, динамічний, мобільний:
Рефрен є невід’ємним компонентом таких твердих ( канонізованих ) строфожанрових форм, як рондо,
рондель, тріолет, старофранцузька балада та ін. [26, с. 180].
Динамічний пейзаж із незакінченої повісті Антонича „На другому березі“ засвідчує вже прозове звер-
нення поета до психофізіологічних витоків первісної злитості людини і довкілля. Втім, звучить уривок і як
верлібр чи, принаймі, поетична проза [26, с. 189].
Велика група прикметникових метафор літературознавчого змісту має значення „о р и г і н а л ь н и й, п
о м і т н и й, в и р а з н и й“. Позитивну конотацію в цих сполуках створюють як лексеми, семантичні ком-
Деркач Т.В.
МЕТАФОРИЧНІ АТРИБУТИВНІ КОМПОНЕНТИ МОВИ СУЧАСНИХ ЛІТЕРАТУРНО–КРИТИЧНИХ ТЕКСТІВ
102
поненти яких набули в соціумі забарвлення із знаком „+“, так і слова з переносним значенням, як-от: оригі-
нальний, помітний, самобутній, свіжий, різнобарвний, різноплощинний, добрий та ін.:
У третій книжці „Пальмового гілля“ [Кримського] є всього декілька ориґінальних поезій, описових і ма-
лоцікавих за стилем, переповнених кліше [19, с. 139].
У празькому журналі „Пробоєм“ колись привернули мою увагу кілька там надрукованих віршів Івана
Вершини. Вони видались мені такими цікавими, свіжими, безпосередніми й сміливими в образах своїх, що
я звернувся до редакції за інформаціями [10, с.51].
Друга підгрупа метафоричних сполук має у своєму складі прикметники, у яких оцінні конотації сполу-
чаються з ефективністю. Такі означення підкреслюють інтенсивність впливу образу, вислову, враження від
них, вияву творчої активності і под. Наприклад:
Довжелезна тирада, з якої наведено вище лише уривки, займає в книжці кілька сторінок [25, с. 15].
На такому високому акорді й завершуємо нашу розмову про видатну українську поетесу Оксану Ляту-
ринську, яка повертається до свого народу [24, с.6].
Сьогодні у своєму вбивчому тексті (тут слово – дійсно меч, що повинен зняти вражі голови ) Пашков-
ський картає всіх, хто відступився від національної традиції, католицької віри, від свого народу [9, с. 157].
Драма життя і смерті Кримського мала не лише інтелектуальні й історичні виміри. В особистому житті
він був нещасливою людиною. Його неймовірна творча плодючість частково породжена бажанням утекти
від себе, від власних спопеляючих почуттів і пристрастей [19, с. 13].
Те, що історик ілюструватиме посиланням на різні джерела, статистичні дані, документи, у Шевченка
оживає в разючих і неповторних образах [26, с.30].
Такі пронизливі, юнацькі за своєю суттю вірші писатиме Ю. Андрухович і пізніше [4, с. 48].
Окремо варто оцінити групу метафоричних оцінних структур, що є частотними в мові літературознав-
чих текстів і взагалі у філологічних творах. Це метафори з афективними прикметниками яскравий ( „4. пе-
рен. Який справляє сильне враження“, – СУМ ХІ ), багатий ( „5. перен. Цінний чим-небудь, високоякісний
// Різноманітний“, – СУМ І ), що надають висловам позитивної оцінності високого ступеня і при цьому не
вносять у метафоричні смисли дескриптивних сем. Вони не диференціюють об’єкти, а узагальнено підкрес-
люють їх „інакшість“, „відмінність“ з-поміж однорідних. Наприклад:
Приклади, які наводять для ілюстрації багатих рим, не обмежують верхньої „планки“ щодо кількості
повторюваних звуків, а до нижньої межі завбачливо не наближаються [26, с.326 ].
Не менш репрезентантна група метафоричних структур, де афективний прикметник є носієм негативної
оцінності. Такі метафори характеризують низький рівень літературних творів, негативне їх сприйняття, а
саме: скандальний роман; вульгарна рецензія; жахливий переклад; шибеничний, абсурдний гумор; гірка
строфа:
Повість „Я, Мілена“ можна читати як пародію на популярну жіночу передачу „Я сама“, як авторську
іронію з приводу свого скандального роману „Польові дослідження з українського сексу“, коли твір, що за
наміром мав втілити актуальну філософічність жіночого та національного буття, обертається в читацькому
„споживанні“ сексуально розбещеною картинкою... [9, с.129 – 130 ].
О.Забужко за своє ґендерне дослідження Шевченка ( „Шевченків міф України“) отримала низку відве-
рто вульґарних рецензій [9, с.14].
Але і вона [ С. Павличко ] робила помилки, деколи писала слабкі речі, тому і з нею, і з її текстами теж
можна і треба сперечатися ( 1, с. 51 ).
Таким чином, процес пізнання об’єктів літературознавчого змісту обов’язково включає оцінний мо-
мент. Роль інтенсифікатора з оцінним смислом виконує прикметник, що привносить у метафоричну струк-
туру концепт відношення суб’єкта оцінки до її об’єкта, переносність смислів, значень. У результаті взаємо-
дії гетерогенних сутностей у прикметниковій метафорі експлікується оцінка та емоційність мовного зна-
чення. Типологію концептів, що визначають оцінні смисли у метафорах, визначає ціннісна картина світу та
семантика мовних одиниць у їх взаємодії.
У сучасних літературно-критичних текстах метафоричні атрибутивні компоненти увиразнюють оцінні
та афективні ознаки реалій, слугують вираженню якісної ознаки як традиційної загальномовної, так і акти-
вованої певною оцінно-експресивною конотацією, спрямованої на віднайдення природи непредметних ка-
тегорій.
Як показало дослідження, оцінні конотації у сучасному літературознавчому дискурсі створюють понят-
тя зі смисловими центрами часом бінарними „сфера літературної діяльності“, „образ у художній літерату-
рі“, „центральний – головний “, „неголовний – другорядний“, „міра, ступінь вияву тої чи іншої ознаки в лі-
тературознавчому об’єкті“, „стійкий – рухливий“, „складний“, „оригінальний, помітний, виразний “.
Отже, функції прикметникових метафор у сучасному літературознавчому дискурсі впливають на обра-
зність наукового мислення, вони визначаються потребами увиразнення об’єкта дослідження, підсилення
оцінки, судження про нього, необхідністю виявлення диференційних ознак між однорідними об’єктами лі-
тературознавчої сфери пізнання.
Джерела та література
1. Андрусів Стефанія. Сучасне українське літературознавство: тексти і контексти // Слово і час. – 2004. −
№ 5. – С.48 – 53.
2. Арутюнова Н. Д. Языковая метафора: (синтаксис и лексика) // Лингвистика и поэтика. – М., 1979.
3. Астаф’єв Олександр. Українське Шевченкознавство в оцінці Петра Одарченка // Слово і час. – 2004. −
№ 8. – С.3 – 13.
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
103
4. Білоцерківець Наталка. Бу–ба–бу та ін. // Слово і час. – 1991. – №1. – С. 42 – 52.
5. Black M. Models and metaphors: Studies in langnage and philosophy № 4; Ithaca, 1962.
6. Вертій Олексій. З’ясування народних джерел творчості письменника в школі // Українська мова і літе-
ратура в школі. – 2004. − № 6. – С.17 – 22.
7. Вольф Е. М. Метафора и оценка // Методика в языке и в тексте.
8. Генералюк Леся. Візуальний код Шевченка // Слово і час. – 2004. − № 3. – С.52 – 60.
9. Зборовська Ніла, Ільницька Марія. Феміністичні роздуми: На карнавалі мертвих поцілунків. – Львів:
Центр гуманітарних досліджень ЛНУ ім. І.Франка, 1999. – 336с.
10. Клен Юрій. Думки на дозвіллі // Слово і час. – 1991. – №4. – С. 46 – 54.
11. Ковальська Н.А. Семантико–стилістичні функції паремій: теоретичний аспект // Культура народов При-
черноморья. – 2004. − № 47. – С.22 – 28.
12. Крижанівський Степан. Василь Чумак // Слово і час. – 1991. – №1. – С. 18 – 23.
13. Леонова М. В. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. – К.: Вища школа, 1983. – 264 с.
14. Мацько Л. І., Сидоренко О. М. Мацько О.М. Стилістика української мови: Підручник. – К.: Вища шко-
ла, 2003. – 462 с.
15. Мельник Ярослав. Легенди І.Франка і Biblia Apocrypha // Слово і час. – 2004. − № . – С.10 – 24.
16. Мишанич Олекса. Дмитро Чижевський – історик давньої української літератури // Слово і час. – 2003. −
№ 4. – С.7 – 14.
17. Мушкетик Юрій. Честь і обов’язок дати життя в слові // Дивослово. – 1997. – №2. – С. 3 – 9.
18. Павличко Соломія. Зарубіжна література: Дослідження та критичні статті. – К.: Вид–во Соломії Павли-
чко „Основи“, 2001. – 559с.
19. Павличко Соломія. Націоналізм, сексуальність, орієнталізм: Складний світ Агатангела Кримського. –
К.: Вид–во Соломії Павличко „Основи“, 2001. – 328 с.
20. Поліщук Володимир. Леонід Смілянський і його твори в контексті доби // Слово і час. – 2004. − № 2. –
С.25 – 31.
21. Полковський Валерій. Підсумок за 100 років чи місток у майбутнє?// Слово і час. – 2003. − №4. – С.74 –
76.
22. Романенчук Богдан. Євген Маланюк – „кривавих шляхів апостол“ // Дивослово. – 1997. – №2. – С. 10 –
12.
23. Русанівський В. М. Структура лексичної і граматичної семантики.
24. Салига Тарас. Одна з найяскравіших „жон руських“ нашої поезії // Українська мова і література в шко-
лі. – 1992. – №7 – 8. – С.3 – 6.
25. Славутич Ян. Від землепоклонства до християнства? // Слово і час. – 1993. – №8. – С. 15 – 19.
26. Ткаченко А.О. Мистецтво слова (Вступ до літературознавства): Підручник для гуманітаріїв. – К.: Прав-
да Ярославичів, 1998. – 448с.
Коцур М.Ф.
ЭТНОНИМИЧЕСКИЕ НАЗВАНИЯ ОБРАЗНОГО ХАРАКТЕРА В СОВРЕМЕННОМ
АНГЛИЙСКОМ ЯЗЫКЕ
Исследование фрагмента языковой картины мира, представленного этнономинациями, которые обозна-
чают иностранцев в современном английском языке, является одним из актуальных направлений когнитив-
ной лингвистики. Изучение семантики и функционирования этнономинаций позволяет выявить явное от-
ношение носителей английского языка к "чужим" народам, зафиксированное в номинативной системе со-
временного английского языка. Выбор и использование исследуемых номинативных единиц в процессе
межэтнического общения зависит от стереотипных установок относительно других народов.
Одним из основных постулатов лингвокультурологии является тезис о том, что нельзя понять механиз-
мы языка того или иного народа без понимания его менталитета.
Расширение языковых контактов, повышенный интерес к изучению культур различных народов, харак-
терные для конца ХХ–начала XXI в.в. делают проблемы межкультурной коммуникации все более и более
актуальными.
В современном английском языке система этнономинаций представлена официальными этнонимами,
именами собственными – популярными личными именами народа–референта, а также этнонимическими
названиями образного характера, которые указывают на внешность, расовую принадлежность, культурные
особенности, такие как образ жизни, типичное поведение, гастрономические предпочтения.
Этноним как родовое, общее понятие имеет специфическое содержание. Если рассматривать буквально
значение, то этот термин может обозначать только определенный этнос, например: Russians, Americans,
British, French. Современные названия этнономического характера обычно означают наднациональные, эт-
нически смешанные, административно–политические человеческие общности, например: British и English-
men, Angels, Welsh, Scots, Irish [1, c.31]. Существует множество прозвищ для рас, наций и этнических общ-
ностей, которые используются очень часто, и в тоже время имеется множество вопросов относительно их
использования. Самый легкий способ – это назвать людей по их национальности. Но необходимо помнить,
что для многих этнических групп имя общности очень важно, поскольку они уходят корнями в историю
данной этнической группы и часто являются вопросом этнической гордости.
В Соединенных Штатах Америки в конце 1950-х движение гражданских прав во главе с доктором
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-15095 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:50:47Z |
| publishDate | 2006 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Деркач, Т.В. 2011-01-11T11:01:51Z 2011-01-11T11:01:51Z 2006 Метафоричні атрибутивні компоненти мови сучасних літературно-критичнихтекстів / Т.В. Деркач // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 79. — С. 99-103. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15095 В современном языке большинство прилагательных – многозначительные слова. При сочетании с существительным значение прилагательного конкретизируется. Наименование признака как того факта, что подчеркивает предмет, вызывает об этом предмете более яркое представление, приводит до того,
 что прилагательное, кроме назывательной, выполняет еще и выразительную
 функцию. У сучасній мові більшість прикметників – багатозначні слова. При
 поєднанні з іменником значення прикметника конкретизується. Найменування
 ознаки як того факту, що увиразнює предмет, викликає про цей предмет більш
 яскраве уявлення, приводить до того, що прикметник, крім номінативної, виконує ще й виражальну функцію. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Метафоричні атрибутивні компоненти мови сучасних літературно-критичних текстів Article published earlier |
| spellingShingle | Метафоричні атрибутивні компоненти мови сучасних літературно-критичних текстів Деркач, Т.В. Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title | Метафоричні атрибутивні компоненти мови сучасних літературно-критичних текстів |
| title_full | Метафоричні атрибутивні компоненти мови сучасних літературно-критичних текстів |
| title_fullStr | Метафоричні атрибутивні компоненти мови сучасних літературно-критичних текстів |
| title_full_unstemmed | Метафоричні атрибутивні компоненти мови сучасних літературно-критичних текстів |
| title_short | Метафоричні атрибутивні компоненти мови сучасних літературно-критичних текстів |
| title_sort | метафоричні атрибутивні компоненти мови сучасних літературно-критичних текстів |
| topic | Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet | Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15095 |
| work_keys_str_mv | AT derkačtv metaforičníatributivníkomponentimovisučasnihlíteraturnokritičnihtekstív |