Стратегічне управління розвитком суб’єктів господарювання в сфері туризму

Практика макроэкономического развития свидетельствует о том, что эффективное функционирование социально-ориентированного рыночного механизма невозможное без активной государственной поддержки и обоснованной социально-экономической политики. Основной причиной недостаточно эффективного развития туриз...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2006
Main Author:	Ткаченко, Т.І.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2006
Subjects:	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15103
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Стратегічне управління розвитком суб’єктів господарювання в сфері туризм у/ Т.І. Ткаченко // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 79. — С. 60-64. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859709797026234368
author	Ткаченко, Т.І.
author_facet	Ткаченко, Т.І.
citation_txt	Стратегічне управління розвитком суб’єктів господарювання в сфері туризм у/ Т.І. Ткаченко // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 79. — С. 60-64. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
collection	DSpace DC
description	Практика макроэкономического развития свидетельствует о том, что эффективное функционирование социально-ориентированного рыночного механизма невозможное без активной государственной поддержки и обоснованной социально-экономической политики. Основной причиной недостаточно эффективного развития туризма в Украине есть отсутствие философии устойчивого развития страны в целом и, в частности, туристической индустрии. Механизм реализации мероприятий, отмеченных в "Государственной программе развития туризма на 2002-2010 годы" до настоящего времени не разработанный, поэтому развитие туристических предприятий осуществляется непланомерно и неорганизовано, без достаточного обоснования собственной стратегии на локальном и международном рынках. Практика макроекономічного розвитку свідчить про те, що ефективне функціонування соціально-орієнтованого ринкового механізму неможливе без активної державної підтримки та обґрунтованої соціально-економічної політики. Основною причиною недостатньо ефективного розвитку туризму в Україні є відсутність філософії сталого розвитку країни в цілому і, зокрема, туристичної індустрії. Механізм реалізації заходів, зазначених у "Державній програмі розвитку туризму на 2002-2010 роки" до теперішнього часу не розроблений, тому розвиток туристичних підприємств здійснюється непланомірно та неорганізовано, без достатнього обґрунтування власної стратегії на локальному та міжнародному ринках.
first_indexed	2025-12-01T04:43:00Z
format	Article
fulltext	Оглих В.В. ФОРМУВАННЯ ОПТИМАЛЬНОГО ПЛАНУ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА 60 ма збуту; програма виробництва; програма постачання. За допомогою нейронної мережі були отримані прогнозні дані по місяцях про попит i tq та ринкову ці- ну Rt i на продукцію, вартість одиниці кожного типу матеріалу Mt m . Результатом розв’язання задачі оптимізації плану виробництва в умовах ринків сировини і продукції було сформовано план закупівлі матеріалів, визначені обсяги виробництва та обсяги продажу кожного виду черепиці, які забезпечили максимум маржинального прибутку. Аналіз динаміки обсягів готової продукції на складі, ступеню задоволення попиту та використання ви- робничих потужностей показав, що виробничих потужностей підприємства не вистачає для повного задо- волення попиту. На основі цього аналізу було прийняте рішення про необхідність реалізації портфеля інноваційних про- ектів. Серед різноманітних альтернатив вкладення коштів експертами було вибрано три проекти, які мали найкращі перспективи розвитку. Проект виготовлення високоякісної продукції різного асортименту реалі- зувався в декілька стадії Для кожної стадії передбачалися два сценарії розвитку проекту (невдача, успіх) які реалізуються з різними ймовірностями. При побудові портфелю проектів також враховувалися такі особливі умови їх реалізації, як ефект сине- ргії та неможливість зміни порядку виконання робіт за фазами. Розв'язок задачі оптимізації підтвердив ефективність запропонованого підходу визначив оптимальний склад портфелю, який дозволив підприємству збільшити обсяг реалізації продукції і максимізувати прибу- ток. Висновки. Інвестиційні можливості підприємств України не досить значні. Саме тому потрібен ретельний прогноз розвитку підприємства на основі аналізу внутрішнього середовища компанії, можливостей ринку. Для ана- лізу потрібно розробити оптимальний план діяльності підприємства на певний період часу при існуючих потужностях за наступними напрямками: програма збуту; програма виробництва; програма постачання. Прогнозування ринкової відповідності параметрів в роботі пропонується проводити або за допомогою ней- ронних мереж, або з використанням оптимізаційних моделей в залежності від етапу прогнозування та типу продукту. В якості критерію оптимальності плану доцільно використати – максимум сумарного маржина- льного прибутку. При формуванні портфелю проектів доцільно враховувати синергетичний ефект та немо- жливість зміни порядку виконання робіт за фазами Джерела та література 1. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. – К.: Скарби, 2002. 2. Романюха О.А., Шинкаренко О.П. Вибір інвестиційного портфелю та його календарне планування // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. Вип.. 192: В 4 т. Том І.– Дніпропетровськ: ДНУ, 2004.– С. 55-60. 3. Заенцев И.В. Нейронные сети: основные модели. – Воронеж, 1999. 4. Горбань А.Н. Обучение нейронных сетей.– М.: СП ПараГраф, 1990. 5. Wynne-Jones M. Node splitting: A constructive algorithm for feed forward neural networks // Neural Computing and Applications, v.1, No.1, 1993, p.17-22 Ткаченко Т.І. СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В СФЕРІ ТУРИЗМУ Постановка проблеми. Практика макроекономічного розвитку свідчить про те, що ефективне функціонування соціально-орієнтованого ринкового механізму неможливе без активної державної підтримки та обґрунтованої соціально-економічної політики. Основною причиною недостатньо ефективного розвитку туризму в Україні є відсутність філософії сталого розвитку країни в цілому і, зокрема, туристичної індустрії. Механізм реалізації заходів, зазначених у "Державній програмі роз- витку туризму на 2002-2010 роки" до теперішнього часу не розроблений, тому розвиток туристичних підприємств здійснюється непланомірно та неорганізовано, без достатнього обґрунтування власної стратегії на локальному та між- народному ринках. Теорія стратегічного управління на сучасному етапі досить глибоко розроблена для первинної ланки економіки – підприємства (корпоративна, ділова, функціональна і спеціалізована стратегії) [1,2,3,4,5,6]. У той же час питання стра- тегічного розвитку дестинацій, як специфічних інституційних одиниць та суб’єктів господарювання в сфері туризму, розглянуті недостатньо через відсутність належних теоретичних і методичних підходів до стратегічного управління на різних ієрархічних рівнях. Аналіз останніх досліджень і публікацій [2,7,8,9] свідчить, що розвиток суб’єктів туристичної діяльності відбу- вається нестабільно, спонтанно, без довгострокових чітко виражених цілей, а, надалі, і стратегій різного рівня че- рез недостатньо повний аналіз умов і змін у зовнішньому та внутрішньому середовищі організації. Основ- ними причинами такого становища є відсутність якісного моніторингу навколишнього середовища, недо- статнє розуміння керівниками власного потенціалу організації, часова обмеженість горизонту стратегічного планування 2-3 роками (цього явно не досить для підприємств такої складної галузі, як туристична), недос- Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 61 коналість процедур реалізації планів. Більшість туристичних підприємств не мають чітко визначеної та задекларо- ваної місії. За цієї причини існують складності регулювання та забезпечення цілей і завдань перспективного їх розвит- ку. Туристичні підприємства, які намагаються впровадити систему стратегічного планування, застосовуючи негативний досвід минулого економічного періоду, так званого часткового впровадження, забувають про те, що стратегічне управління не можна здійснювати частинами. При цьому невирішеними аспектами проблеми є відсутність належних теоретичних і методичних підхо- дів і комплексної та системної стратегій, що розробляються на різних рівнях управління. Тому основною метою роботи є розробка основних заходів, теоретичних і методичних підходів по комплексної організації стратегічного управління суб’єктами господарської діяльності та сталим розвитком туризму на всіх його іє- рархічних рівнях. Викладання основного матеріалу. Українські вчені з Національної академії наук та Інституту сталого роз- витку фундаментально дослідили широке коло теоретичних, концептуальних, методологічних і практичних аспектів сталого розвитку та формування екологобезпечної економіки України, однак до теперішнього часу незавершена підготовка надзвичайно важливого документа – Національної стратегії сталого розвитку. Слід визнати, що більшість вітчизняних підприємств сфери туризму лише нещодавно почали освоювати технологію стратегічного управління. Тому часто досконалі на папері стратегічні плани, на підготовку яких підприємства витрачали багато часу та коштів (у тому числі, запрошуючи зовнішніх консультантів), у результаті залишаються нереалізованими. Тобто, наявність стратегії ще не означає, що туристичне підприємство здійснює стратегічне управління. У свою чергу, формальне існування стратегічного менеджменту не убезпечує туристичне підприємство від невдач. Основними причинами неефективної реалізації стратегій на підприємствах окремих сегментів туристи- чної індустрії за нашими спостереженнями, є: • ригідність існуючих організаційних структур, які слабо піддаються змінам відповідно до обраної стра- тегії та обґрунтування стратегічних змін; • недостатнє розуміння менеджерами конкретних завдань і термінів досягнення цілей, а також того, які конкретні зміни необхідні в поведінці та діях кожного з них; • низька ефективність механізмів моніторингу результативності реалізованих стратегій і внесення необ- хідних корегувань при виявленні відхилень; • недостатнє опрацювання питань ідентифікації, забезпечення і розподілу необхідних ресурсів для реалі- зації стратегій, у тому числі фінансових, інформаційних, людських і ресурсів часу; • відсутність системи колективного прийняття рішень про напрями стратегічного розвитку підприємства, які обумовлюють: • відсутність у колективі почуття відповідальності за досягнення стратегічних цілей впродовж усього пе- ріоду їх реалізації; • неготовність керівників до подолання опору, пов’язаного з новими стратегічними змінами. До групи інших факторів, що визначають складність реалізації стратегій на підприємствах туристично- го сектора, належать: • висока диференціація психологічних типів споживачів, що суттєво відрізняє індивідуальне ставлення кожного споживача до туристичних продуктів; • комплексність складу туристичного продукту та висока залежність його якості від репутації підприєм- ства та діяльності численних виробників послуг (засоби розміщення, транспортні організації, заклади ресторанного господарства, розваг і т. ін.); • недостатня ефективність збутової діяльності туристичних агентів щодо реалізації туристичного проду- кту, виробленого туристичним оператором; • висока диференціація туристичних продуктів за асортиментом, каналами збуту та просуванням на рин- ку, що обумовлює рекламомісткість туристичного продукту та невідповідність рекламних замовлень сезонним коливанням їх реалізації; • високі витрати, пов’язані з переорієнтацією виробництва та реалізації окремих послуг із одних на інші у складі туристичного продукту, а в окремих випадках – комплексного туристичного продукту. Отже, результати досліджень свідчать про недоліки та труднощі в процесі розробки та реалізації стра- тегій, а також наявність резервів, використання яких сприятиме зростанню ефективності діяльності суб’єктів господарювання в туризмі. Тому нами пропонується концептуальна модель основних заходів що- до обґрунтування сталого розвитку підприємств у взаємозв’язку з основними діями, які повинні виконува- тись на різних рівнях стратегічного управління в туризмі (рис. 1). Організація управління розвитком підприємств в умовах сталості передбачає, на наш погляд, на макро- рівні – розробку глобальної стратегії сталого розвитку туризму, основні положення якої повинні трансфор- муватися, поглиблюватися і адаптуватися на подальших нижніх рівнях вертикалі управління туристичною індустрією – регіоні, дестинації, підприємстві. Стратегічні плани сталого розвитку туризму в країні реалізуються суб’єктами господарської діяльності, тому їх стратегічний вибір є визначальною компонентою ефективного розвитку всієї економіки. Дослідження імплементації стратегій управління в туризмі з використанням класичної (спрощеної) схеми їх вибору та реалізації (рис. 2) дозволили виявити переваги стратегічного управління та проблеми, що перешкоджають його розвитку на вітчизняних туристичних підприємствах. Ткаченко Т.І. СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В СФЕРІ ТУРИЗМУ 62 Рис. 1. Концептуальна схема організації стратегічного управління сталим роз витком туризму на різних і ієрархічних рівнях НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІЦЕНЗУВАННЯ СТАТИСТИКА ПРАВОВІ НОРМИ ЗВІТНІСТЬ П О П И Т ПРОПОЗИЦІЯ АНАЛІЗУВАННЯ МІЖНАРОД- НИЙ ТУРИСТИЧНІ ПІДПРИЄМСТ- ВА АБО ІНДИКАТИВНЕ ПЛАНУВАННЯ ПРОГНОЗУВАННЯ ГЛОБАЛЬНА СТРАТЕГІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ ЦЕНТРАЛЬНИЙ ОРГАН ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ СТРАТЕГІЯ РЕГІОНУ СТРАТЕГІЯ ДЕСТИНАЦІЇ СТРАТЕГІЯ ПІДПРИ- ЄМСТВА ОРГАНИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ АСОЦІАЦІЇ БІЗНЕС-ПЛАН ПРОВАДЖЕННЯ СТРАТЕГІЧНИХ ЗМІН НОВИЙ ІМІДЖ ДЕСТИНАЦІЇ / ПІДПРИЄМСТВА МІЖНА- РОДНИЙ МАРКЕ- ТИНГ НАЦІОНАЛЬНА ТУРИСТИЧНА СТРАТЕГІЯ ЦІЛЬОВА ДЕРЖАВНА ПРОГРАМА ЦІЛЬОВА РЕГІОНА- ЛЬНА ПРОГРАМА СТАЛИЙ РОЗВИТОК АСОЦІАЦІЇ АСОЦІАЦІЇ РЕГІОНАЛЬНИЙ МІСЦЕВИЙ К О Н Т Р О В И К О Н А Н МІСЦЕВІ ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ РЕАЛІЗАЦІЯ ПЛАНІВ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 63 Рис. 2. Основні стадії процесу розроблення стратегії управління суб’єктом господарювання в сфері туризму Дослідивши укрупнені етапи процесу розробки та реалізації стратегії управління, можна виявити ряд факторів, що стримують розвиток стратегічного планування в туризмі. Такий аналіз доцільно здійснювати, враховуючи переваги, вла- стиві стратегічному управлінню та підтверджені світовою практикою. Так, основними перевагами стратегічного управ- ління для суб’єктів туристичного бізнесу є те, що стратегія: • дозволяє визначити основні напрями та шляхи досягнення цілей щодо активізації розвитку та забезпе- чення виживання підприємства в довгостроковій перспективі концентруючи зусилля на очевидних пріоритетах; • є способом встановлення взаємодії підприємства із зовнішнім середовищем; • дає змогу здійснювати оперативне і постійне уточнення в процесі господарської діяльності та змін при умові добре налагодженого зворотного зв’язку; • є основою для розробки стратегічних планів, проектів і програм, що є системною характеристикою на- прямів розвитку підприємства; • у дестинації має складну внутрішню структуру через багатоцільовий характер її діяльності, тому по- требує формування системи стратегій; • є інструментом міжфункціональної інтеграції діяльності підприємства і одним із способів досягнення синергії; • є основою для формування і проведення змін в організаційній структурі підприємства, узагальненим стрижнем діяльності всіх рівнів і ліній систем управління; • є чинником стабілізації відносин в організації; • дає можливість забезпечити ефективну мотивацію, контроль і облік дотримання стандарту підприємст- ва, що визначає успішний його розвиток і результати діяльності. Стратегічне управління забезпечує туристичне підприємство: • інструментарієм для координації й інтегрування операцій, які часто можуть бути диверсифіковані та географічно розрізнені; • засобами передбачення й адаптації до зовнішніх змін; • механізмом створення необхідного зв’язку між формуванням і реалізацією стратегії. В успішно працюючих туристичних підприємствах визначені перспективи діяльності. Менеджери ви- щої ланки управління мають чітке уявлення про стратегічні напрями та центри зосередження зусиль (стра- тегічні зони господарювання), прийняття управлінських рішень. Їх лідерство і заповзятливість поєднуються зі знанням мотивації та поведінки споживачів і тенденцій ринку. Вони ґрунтовно розглядають програму дій щодо підвищення ефективності діяльності туристичного підприємства, формулюючи нові ідеї з урахуван- ням потреб споживачів, спектр яких в туризмі дуже широкий. Таким чином, менеджери розглядають кон- курентні переваги підприємства як ключ до високого рівня прибутковості та довгострокового успіху. На стабільність бізнесу туристичних підприємств суттєво впливає вибір ефективних стратегій, які є од- ним із визначальних факторів стратегічного розвитку, зумовленого відповідною трансформацією зовніш- нього середовища. Актуальність таких змін пов’язана з об’єктивними сучасними процесами, що визначають перспективи розвитку ринку. Визначення місії ор- ганізації Вибір напряму Формування стратегії Реалізація стратегії Реалізація стратегії Вибір стратегії Розробка альтернативних стратегій Оцінка умов і зовнішнього середо- вища SNW/SWOT аналіз Внутрішній аналіз ор- ганізації Аналіз та діагностика Оцінка і контроль Ткаченко Т.І. СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В СФЕРІ ТУРИЗМУ 64 Стратегічні зміни – це основний конструктивний зміст будь-якої стратегії. Саме вони є головними носі- ями нової якості в ході розвитку організації і являють собою ключовий об’єкт управління в процесі реаліза- ції кожної функціональної та спеціалізованої, а також корпоративної стратегії в цілому. Стратегічні зміни обумовлюють перехід підприємства з одного стратегічного стану в інший. Стратегічний роз- виток підприємств полягає в зміні якості його діяльності в результаті ланцюга таких послідовних переходів, відо- бражаючи безперервність трансформацій. При чому ефективний стратегічний розвиток підприємства характеризу- ється тим, що в ході постійного переходу від одного стану до іншого відбувається поліпшення його якості, забезпе- чується стійкий розвиток. Система стратегічних змін повинна відповідати певним вимогам. Вона має бути досить унікальною, як і стра- тегія в цілому мати характерні риси підприємства в конкретній бізнес-ситуації, охоплювати всі значні аспекти її ді- яльності, а також забезпечувати комплексний і органічний перехід з одного стратегічного стану в інший. Тому пра- вильно організована реалізація стратегічних змін означає здійснення всіх видів стратегій підприємства, у тому числі функціональних і спеціалізованих, а також ділової стратегії як єдиного цілого. Саме такий процес характеризує розвиток усієї системи стратегічного управління підприємством у цілому. Система стратегічних змін має бути досить гнучкою й адекватною до зовнішнього середовища підпри- ємства. При цьому стратегічні перетворення повинні мати здатність не тільки адаптуватися до змін цього середовища як загроз, але й вміти їх ефективно використовувати як нові можливості для досягнення успіху в бізнесі. Таким чином, на основі викладеного можна зробить наступні висновки. Відсутність належних теоретичних і методичних підходів і комплексної та системної стратегій, що розробляються на різних рівнях управління обумовили необхідність побудови організації управління сталим розвитком туризму на усіх ієрархічних рівнях.. З цією метою в роботі запропонована концептуальна модель основних заходів щодо обґрунтування сталого розвитку підприємств у взаємозв’язку з основними діями, які повинні виконуватись на різних рівнях стратегічно- го управління в туризмі. У процесі управління туристичними підприємствами необхідно проводити своєчасні стратегічні зміни, в яких необхідно враховувати високу динамічність і ступінь невизначеності зовнішнього середовища, різну масштабність об’єктів управління і високій рівень диференціації видів економічної діяльності в туристич- ній індустрії, змістовну багатогранність видів туристської діяльності та слабкі стартові позиції входження вітчизняних підприємств на світовий туристичний ринок. З метою забезпечення сталого розвитку туризму слід визнати його не декларативно, а реально пріоритетним секто- ром національної економіки. Для цього, на нашу думку, необхідно запровадити міжвідомчу координацію діяльності; роз- вивати інфраструктуру та транспортні зв’язки; створювати та реалізувати туристичні продукти та послуги, які мають по- пит на світовому ринку; застосовувати більш швидкими темпами нові технології туроперейтингу, у тому числі Internet. Важливе значення в забезпеченні сталого розвитку належить такій економічній категорії, як формати. Джерела та література 1. Ансофф И. Стратегическое управление: Пер.с. англ. / Науч. ред. и предисл. Л.И. Евенко. – М.: Эконо- мика, 1989. –519 с. 2. Пастухова В.В. Стратегічне управління підприємством: філософія, політика, ефективність: Монографія – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2002. – 302 с. 3. Портер М. Стратегія конкуренції: Пер. з англ. – К.: Основи, 1998. – 390 с. 4. Томпсон А.А., Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент: Искусство разработки и реализации стратегии: Учеб. для вузов: Пер. с англ.– М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 578 с. 5. Тридід О.М. Організаційно-економічний механізм стратегічного розвитку підприємства: – Харків: Вид–во ХДЕУ, 2002. – 364 с. 6. Шершньова З.Є., Оборська C.В. Стратегічне управління: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 1999. –384 с. 7. Суорбрук Дж. Маркетинг туристских дестинаций // www.yakutiatravel.com 8. Макарычева Е. СМТН: экологические проблемы и их решение. www.tourism-internet.ru: 16.10.03г. 9. Дурович А., Анастасова Л. Маркетинговые исследования в туризме: Учеб.-практ. пособие. – М.: Новое знание, 2002. –348 с. Кулипанов А.Н. СУТЬ ОТНОШЕНИЯ «РАБОТНИК-СОБСТВЕННИК» В СОВРЕМЕННОЙ ЭКОНОМИКЕ Постановка проблемы. Мы идем от общего к частному и приступаем к анализу форм реализации ис- ходного отношения в структуре социально-экономических систем, как оно проявляется на уровне конкрет- ной деятельности, конкретного труда. Труд конкретный, труд как основа функционирования производи- тельных сил - это другой уровень абстракции. Цель исследования. Целью исследования является рассмотрение диалектики перехода исходного отно- шения в отношение «работник-собственник». Формы, в которых выступает отношение «работник - собственник» в современных рыночных системах, и их сердцевина - трудовые отношения - претерпевают эволюцию вместе с эволюцией социально- экономических систем. Эти отношения трансформируются, прежде всего, в связи с прогрессом производи- тельных сил под влиянием НТР. Они влекут за собой революцию отношений собственности, а также изме- нение методов организации труда и управления производством, современных форм и методов эксплуатации http://www.yakutiatravel.com http://www.tourism-internet.ru
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-15103
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1562-0808
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-01T04:43:00Z
publishDate	2006
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
record_format	dspace
spelling	Ткаченко, Т.І. 2011-01-11T11:42:30Z 2011-01-11T11:42:30Z 2006 Стратегічне управління розвитком суб’єктів господарювання в сфері туризм у/ Т.І. Ткаченко // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 79. — С. 60-64. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15103 Практика макроэкономического развития свидетельствует о том, что эффективное функционирование социально-ориентированного рыночного механизма невозможное без активной государственной поддержки и обоснованной социально-экономической политики. Основной причиной недостаточно эффективного развития туризма в Украине есть отсутствие философии устойчивого развития страны в целом и, в частности, туристической индустрии. Механизм реализации мероприятий, отмеченных в "Государственной программе развития туризма на 2002-2010 годы" до настоящего времени не разработанный, поэтому развитие туристических предприятий осуществляется непланомерно и неорганизовано, без достаточного обоснования собственной стратегии на локальном и международном рынках. Практика макроекономічного розвитку свідчить про те, що ефективне функціонування соціально-орієнтованого ринкового механізму неможливе без активної державної підтримки та обґрунтованої соціально-економічної політики. Основною причиною недостатньо ефективного розвитку туризму в Україні є відсутність філософії сталого розвитку країни в цілому і, зокрема, туристичної індустрії. Механізм реалізації заходів, зазначених у "Державній програмі розвитку туризму на 2002-2010 роки" до теперішнього часу не розроблений, тому розвиток туристичних підприємств здійснюється непланомірно та неорганізовано, без достатнього обґрунтування власної стратегії на локальному та міжнародному ринках. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Стратегічне управління розвитком суб’єктів господарювання в сфері туризму Article published earlier
spellingShingle	Стратегічне управління розвитком суб’єктів господарювання в сфері туризму Ткаченко, Т.І. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
title	Стратегічне управління розвитком суб’єктів господарювання в сфері туризму
title_full	Стратегічне управління розвитком суб’єктів господарювання в сфері туризму
title_fullStr	Стратегічне управління розвитком суб’єктів господарювання в сфері туризму
title_full_unstemmed	Стратегічне управління розвитком суб’єктів господарювання в сфері туризму
title_short	Стратегічне управління розвитком суб’єктів господарювання в сфері туризму
title_sort	стратегічне управління розвитком суб’єктів господарювання в сфері туризму
topic	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
topic_facet	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15103
work_keys_str_mv	AT tkačenkotí strategíčneupravlínnârozvitkomsubêktívgospodarûvannâvsferíturizmu

Стратегічне управління розвитком суб’єктів господарювання в сфері туризму

Institution

Similar Items