Зовнішньоекономічна діяльність підприємств харчової промисловості як дієвий фактор розвитку агропромислового комплексу Чернігівської області
Мировой опыт показывает, что развитию АПК присущи специфические тенденции, в том числе неравномерности развития отдельных его отраслей. На сегодня в Черниговском регионе главным источником инвестиционных ресурсов АПК становится деятельность предприятий пищевой промышленности и переделывания сельс...
Збережено в:
| Дата: | 2006 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2006
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15117 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Зовнішньоекономічна діяльність підприємств харчової промисловості як дієвий фактор розвитку агропромислового комплексу Чернігівської області / С.В. Повна // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 78. — С. 114-119. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-15117 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Повна, С.В. 2011-01-11T16:19:06Z 2011-01-11T16:19:06Z 2006 Зовнішньоекономічна діяльність підприємств харчової промисловості як дієвий фактор розвитку агропромислового комплексу Чернігівської області / С.В. Повна // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 78. — С. 114-119. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15117 Мировой опыт показывает, что развитию АПК присущи специфические тенденции, в том числе неравномерности развития отдельных его отраслей. На сегодня в Черниговском регионе главным источником инвестиционных ресурсов АПК становится деятельность предприятий пищевой промышленности и переделывания сельскохозяйственных продуктов, и особенно деятельность внешнеэкономическая. Світовий досвід доводить, що розвитку АПК притаманні специфічні тенденції, у тому числі нерівномірності розвитку окремих його галузей. На сьогодні у Чернігівському регіоні головним джерелом інвестиційних ресурсів АПК стає діяльність підприємств харчової промисловості і перероблення сільськогосподарських продуктів, і особливо діяльність зовнішньоекономічна. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Зовнішньоекономічна діяльність підприємств харчової промисловості як дієвий фактор розвитку агропромислового комплексу Чернігівської області Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Зовнішньоекономічна діяльність підприємств харчової промисловості як дієвий фактор розвитку агропромислового комплексу Чернігівської області |
| spellingShingle |
Зовнішньоекономічна діяльність підприємств харчової промисловості як дієвий фактор розвитку агропромислового комплексу Чернігівської області Повна, С.В. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title_short |
Зовнішньоекономічна діяльність підприємств харчової промисловості як дієвий фактор розвитку агропромислового комплексу Чернігівської області |
| title_full |
Зовнішньоекономічна діяльність підприємств харчової промисловості як дієвий фактор розвитку агропромислового комплексу Чернігівської області |
| title_fullStr |
Зовнішньоекономічна діяльність підприємств харчової промисловості як дієвий фактор розвитку агропромислового комплексу Чернігівської області |
| title_full_unstemmed |
Зовнішньоекономічна діяльність підприємств харчової промисловості як дієвий фактор розвитку агропромислового комплексу Чернігівської області |
| title_sort |
зовнішньоекономічна діяльність підприємств харчової промисловості як дієвий фактор розвитку агропромислового комплексу чернігівської області |
| author |
Повна, С.В. |
| author_facet |
Повна, С.В. |
| topic |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| publishDate |
2006 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| format |
Article |
| description |
Мировой опыт показывает, что развитию АПК присущи специфические
тенденции, в том числе неравномерности развития отдельных его отраслей. На
сегодня в Черниговском регионе главным источником инвестиционных ресурсов
АПК становится деятельность предприятий пищевой промышленности и переделывания сельскохозяйственных продуктов, и особенно деятельность внешнеэкономическая.
Світовий досвід доводить, що розвитку АПК притаманні специфічні тенденції, у тому числі нерівномірності розвитку окремих його галузей. На сьогодні
у Чернігівському регіоні головним джерелом інвестиційних ресурсів АПК стає
діяльність підприємств харчової промисловості і перероблення
сільськогосподарських продуктів, і особливо діяльність зовнішньоекономічна.
|
| issn |
1562-0808 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15117 |
| citation_txt |
Зовнішньоекономічна діяльність підприємств харчової промисловості як дієвий фактор розвитку агропромислового комплексу Чернігівської області / С.В. Повна // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 78. — С. 114-119. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT povnasv zovníšnʹoekonomíčnadíâlʹnístʹpídpriêmstvharčovoípromislovostíâkdíêviifaktorrozvitkuagropromislovogokompleksučernígívsʹkoíoblastí |
| first_indexed |
2025-11-24T16:49:06Z |
| last_indexed |
2025-11-24T16:49:06Z |
| _version_ |
1850486910525374464 |
| fulltext |
Шкурупій О.В.
«ТРЬОХФАЗОВА МОДЕЛЬ» ТРАНСФОРМАЦІЇ І РОЗВИТОК НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ
СФЕРИ УКРАЇНИ
114
туально-креативного капіталу – висококваліфікованих працівників (науковців, інженерів та ін.).
Ці тенденції вже зараз створюють надзвичайно серйозну проблему для країн, в яких НІС знаходиться в
стадії формування, і вона може стати ще більш гострою в перспективі. Необхідно враховувати той факт, що
розвинуті країни світу сьогодні відчувають значну нестачу висококваліфікованих працівників, і в першу
чергу у високотехнологічних галузях економіки. За даними ОЕСР в сфері висококваліфікованої праці в
найближчі 20 років буде відзначатися дефіцит робочої сили. НІС США (одна з найбільш розвинених), на-
приклад, підтримується, головним чином, за рахунок процесів глобалізації ринку робочої сили. За даними
офіційної статистики, згідно перепису населення 22,4% громадян США, що мають учений ступінь – інозе-
много походження [6,c.77]. За іншими даними до 75% американського наукового потенціалу походять з ін-
ших країн світу [12,c.105]. За цих умов при відсутності запобіжних заходів негативний ефект міграції для
України може стати однією з головних причин слабкості національної інноваційної системи, оскільки нас-
лідки можуть прийняти неповоротній характер.
Отже узагальнення надає змогу оцінити існуючу інноваційну систему України як таку, що знаходиться в
стадії формування. Для забезпечення її відповідності критеріям паритетних економічних відносин наднаці-
онального рівня необхідно вирішити багато проблем з удосконалення державного регулювання, оптимізації
інституцій, фінансування тощо. За їх конкретизації найбільш нагальними є ті, що сприяють зацікавленості
підприємств у здійсненні НДДКР та ефективного використання їх результатів як на внутрішньому, так і на
зовнішньому ринках, а також всіляка підтримка діяльності закладів науки і освіти, яка розглядається як
першоджерело формування інтелектуального потенціалу країни. Інтеграція науки, освіти, виробництва є
однією з вирішальних передумов створення НІС як цілісного утворення здатного забезпечити для України
перехід від існування за національно-індустріальним типом розвитку до постіндустріального, науково-
інформаційного суспільства.
Джерела та література
1. Оболенский В. Технологическое соперничество на мировом рынке // Мировая экономика и междуна-
родные отношения. – 2003. - №7 – С.3-12
2. Бобылев С.Н. Развитие человеческого потенциала в России // Вестник Московского университета. –
Сер.6. Экономика. – 2005. - №1. – С.41-63
3. Меске В. Наука и технологии в Центральной и Восточной Европе: результаты трансформации и нере-
шенные проблемы // Белорусский экономический журнал. -2005. -№1. – С.19-29
4. Белых И.Г. Проблема использования интеллектуального потенциала// Актуальные проблемы современ-
ной науки. – 2005. - №3. – С. 18-19
5. Антонюк Л. Конкурентоспроможність національної економіки, показники та динаміка розвитку / Зб.
наук. праць Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - Вип. 32. – К.: 2002 –
С.58-60
6. Данилишин Б., Куценко В. Інтелектуальні ресурси в економічному зростанні: шляхи поліпшення їх ви-
користання // Економіка України. – 2006. - №1. – С. 71-79
7. Шубравська О.В. Основні індикатори та ризики соціально-економічного розвитку України // Актуальні
проблеми економіки. – 2005. - №8(50). – C.25-33
8. Ревуцький С. Державна правова підтримка інноваційної активності у країнах Європейського Союзу //
Інтелектуальний капітал. – 2005.-№1.– C. 12-18
9. Панченко Є. Інтелектуальний потенціал компаній: досвід емпіричного дослідження // Економіка Украї-
ни. – 2005. - №10. – С. 14-24
10. Экономика знаний / В.В.Глухов, С.Б.Коробко, Т.В.Маринина. – СПб: Питер, 2003. – 528с.
11. Леоненко П.М. Черепніна О.І. Зовнішньоекономічна діяльність України: сучасні тенденції // Актуальні
проблеми економіки. – 2005. - №2(44). – С. 80-84
12. Экономика знаний: мировые тенденции и Россия // Вестник московского университета. – Сер.: Эконо-
мика. – 2005. - №3. – С.100-108
Повна С.В.
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ
ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ЯК ДІЄВИЙ ФАКТОР РОЗВИТКУ
АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Вступ. Сучасні прагнення України до вступу до Європейського Союзу (ЄС) та Всесвітньої торгівельної
організації (ВТО) вимагають від вітчизняного агропромислового комплексу (АПК) виходу на такі іннова-
ційно-інвестиційні засади діяльності, при яких його продукція буде конкурентоспроможною як на внутріш-
ньому, так і на зовнішньому ринках. При цьому не вимагає доказів, що конкурентоспроможність вітчизня-
ного АПК у стратегічному плані відбудеться шляхом застосування високих технологій у всіх сферах і галу-
зях комплексу. Бо закон Лібіха (урожайність культур визначається фактором, який є у мінімумі) визначає
результативність виробничо-технологічного ланцюгу у всьому його діапазоні – від самого сільського гос-
подарства до харчової промисловості та перероблення його продукції і до фондовиробляючих галузей АПК
та торгівлі.
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
115
Досліджуючи питання системного розвитку АПК А.Сміт встановив, що розвиток села обумовлює при-
плив капіталу, початково накопиченого у містах; головний товарообмін завжди здійснюється між жителями
міста і сільськими жителями; торгівля і промисловість міст є причиною розвитку села [1, с. 321, 354]. Одра-
зу підкреслимо, що прийнятий ще у 1990 р. Закон України «Про пріоритетність соціального розвитку села
та АПК в народному господарстві» [2] розроблявся саме з врахуванням фундаментальних положень теорії
А.Сміта. Що вказує на високий рівень теоретичної обгрунтованості зазначеного Закону.
На жаль, АПК до сьогодні не отримав дійсної пріоритетності в Україні, що вкрай негативно
позначилося на його інноваційно-інвестиційному стані та результативності його діяльності. За даними
статистичної звітності [3], за 1990-2004 рр. продукція сільського господарства України зменшилась на 36,6
%, у тому числі рослинництва – на 11,1 %, тваринництва – на 54,6 %. А для Чернігівської області [4] це
падіння, відповідно, склало 39,7 %, 16,9 %, 62,5 %.
Такий стан речей є, перш за все, наслідком руйнації матеріально-технічної бази (МТБ) сільського
господарства. Так, у сільському господарстві України парк тракторів за 1990-2004 рр. зменшився на 52,7 %,
зернозбиральних комбайнів – на 53,3 %, а обсяги внесених мінеральних добрив – у 8,2 рази. Для
Чернігівської області це зменшення, відповідно, склало 25,4 %, 55,7 %, 6,9 р.
Варто звернути увагу на те, що за 1990-2004 рр. в Україні виробництво тракторів загалом зменшилося у
23,6 рази, плугів – у 21,2 рази, сівалок – у 7,7 рази, бурякозбиральних машин – у 43 рази. Істотно
зменшилось і виробництво технологічного устаткування для харчової промисловості: гомогенізаторів – у
7,5 рази, обладнання механічного для переробки м’яса, риби, тіста, овочів і виготовлення напівфабрикатів –
у 20,1 рази. Тобто, МТБ практично усіх сфер національного АПК опинилася на межі повного фізичного і
морального зносу.
Провідні вітчизняні вчені за останні роки провели глибокі дослідження проблеми відродження АПК
України. Найбільш грунтовні наукові результати у цьому контексті отримали П.Т.Саблук та інші вчені [5],
С.І.Дорогунцов та інші вчені [6], А.С.Гальчинський, В.М.Геєць та інші вчені [7]. Регіональний аспект
проблеми у контексті умов функціонування АПК Чернігівської області був ретельно досліджений
М.П.Бутком [8]. Ними були створені методологічні засади конструктивного аналізу загальних і галузевих
складових АПК. Але й до сьогодні питання наукового обгрунтування зовнішньоекономічної діяльності
(ЗЕД) підприємств однієї зі сфер регіонального АПК як фактора загального інноваційно-інвестиційного
його розвитку не отримали остаточного розгляду. Це робить достатньо актуальною тему дослідження
взаємовідносин складових АПК регіону у процесі його адаптації до внутрішнього та зовнішнього ринків.
Постановка задачі. Метою даного дослідження є з’ясування впливу на інноваційно-інвестиційні зру-
шення у системі АПК регіону ЗЕД підприємств харчової промисловості і перероблення сільськогосподар-
ських продуктів, що дозволить підвищити рівень обгрунтованості відповідних програм і проектів.
Згідно з вищезазначеною метою у досліджені вирішуються задачі:
• теоретичного обгрунтування сутності інноваційно-інвестиційного розвитку АПК регіону, диверсифіко-
ваного у розрізі сфер та галузей комплексу;
• адаптації вже розроблених провідними вітчизняними та іноземними вченими теоретичних засад науко-
вих досліджень до даного кола і класу задач;
• галузевої структуризації АПК на основі чинної Класифікації видів економічної діяльності (ДК 009-96),
Господарського кодексу України тощо;
• аналізу стану і тенденцій у ЗЕД підприємств діючого АПК регіону, встановлення внутрішніх зв’язків
між ЗЕД підприємств харчової промисловості і перероблення сільськогосподарських продуктів та ін-
ших галузей комплексу;
• розробки пропозицій стосовно вдосконалення блоку системи АПК у комплексній інноваційно-
інвестиційні програмі розвитку Чернігівської області .
Результати. У галузевому відношенні, народне господарство України структуроване згідно з КВЕД -
Класифікацією видів економічної діяльності [9], узгодженої з відповідними класифікаціями ЄС (NASE) та
ООН (ISIC). Певним чином, поєднуються позиції КВЕД та Господарського кодексу України [10] у частині
статті 68 (ЗЕД підприємства) та розділу VI (особливості правового регулювання в окремих галузях госпо-
дарювання: галузі сфери матеріального виробництва, невиробнича сфера, господарсько-торговельна діяль-
ність тощо).
До складу АПК, вважає Е.В.Серова, входять три сфери: I – сукупність галузей, що забезпечують сільсь-
ке господарство засобами виробництва; II – саме сільське господарство; III – заготівля, переробка сільсько-
господарської продукції, торгівля тощо [11, с.147-148]. Звичайно, це є теоретичне уявлення щодо АПК,
враховуючи принципові відміни у функціонуванні та розвитку цих сфер. Але рівень розвитку держав саме і
визначається здатністю узгоджувати теоретичні уявлення щодо окремих сфер АПК з їх практичними кон-
текстами.
Галузева структура АПК, наведена на рисунку, дає загальне явлення про з’вязки (прямі та зворотні)
підприємств різних сфер комплексу. Згідно із ст.7 Закону «Про основи національної безпеки України» (№
964-IV від 19.06.2003 р.), загрозу національним інтересам і національній її безпеці складають: зниження
інвестиційної та інноваційної активності і науково-технічного та технологічного потенціалу; критичний
стан основних виробничих фондів (ОВФ), критична залежність від кон’юнктури зовнішніх ринків;
критичний стан з продовольчим забезпеченням населення і низька конкурентоспроможність продукції. Все
це має безпосереднє відношення до практично усіх сфер АПК.
Дослідження вітчизняних вчених незаперечно доводять вкрай скрутне інноваційно-інвестиційне стано-
вище аграрного сектору економіки України. За даними Г.М.Підлисецького, станом на 2003 р. загальна по-
Повна С.В.
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
ЯК ДІЄВИЙ ФАКТОР РОЗВИТКУ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
116
треба цього сектору у додаткових капітальних вкладеннях сягає 400 млрд. грн. [12, с.120]. При цьому «Про-
грама виробництва технологічних комплексів машин та обладнання для АПК на 1998-2005 роки» забезпе-
чує до 70 % технологічної потреби АПК. Як стверджує В.В.Іванишин: в Україні виготовляють майже всю
номенклатуру обладнання для цукрової, борошномельної, хлібопекарської та комбікормової галузей харчо-
вої промисловості і більше 70 % для промисловості м’ясної, молочної та плодоовочеконсервної [13, с.85].
Але відтворювальний цикл ОВФ у галузях АПК через істотні інноваційно-інвестиційні дефіцити не отри-
мує свого розгортання, і МТБ підприємств все більше відстає від світових стандартів.
Рис. Галузева структура агропромислового комплексу України за Класифікацією видів економічної ді-
яльності (ДК 009-96) та Господарським кодексом України
Згідно із ст.1.7 принципів міжнародних комерційних договорів – УНІДРУА (UNIDROIT), кожна сторо-
на ЗЕД зобов’язана діяти відповідно із прийнятими у практиці міжнародної торгівлі добросовісністю та че-
сною діловою практикою. Згідно ж із ст.2 Закону України «Про ЗЕД» [14], національні принципи ЗЕД
включають у себе: обов’язок України неухильно виконувати всі свої договори і зобов’язання в галузі
міжнародних економічних відносин; праві суб’єктів ЗЕД здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не
заборонені чинними законами України; обов’язку додержувати при здійсненні ЗЕД порядку, встановленого
КВЕД: секція А: сільське господарство, мисливство та лісове господарство
сільське господарство
01.1: рослинництво 01.2: тваринництво
01.3: змішане сільське господарство (багатогалузева діяльність у 01.1 і 01.2 (рівень їх спеціалізації
не перевищує 66 %)
01.4: Надання послуг
01.1-01.2
КВЕД: підсекція DA: хaрчова промисловість та перероблення сільськогосподарських
продуктів
15: харчова промисловість
15.1: м’ясна промисловість 15.4: виробництво
жирів
15.5: молочна промисловість
15.9: виробництво напоїв (алкогольних, безалкогольних, пива)
15.8: виробництво інших харчових продуктів
(хліба, цукру, дієтичних продуктів та дієтичної їжі тощо)
15.7: виробництво готових кормів для тварин
15.6: оброблення зерна, виробництво крохмалю
15.3: промислове перероблення овочів та фруктів
16: тютюнова промисловість
КВЕД: підсекція DK – виробництво машин та устаткування:
29.3: виробництво сільськогосподарських машин
29.53: виробництво машин для перероблення сільгосппродуктів
29.32.4: ремонт (спеціалізований) тракторів тощо
КВЕД: секція G: оптова і роздрібна торгівля
КВЕД: підсекція DG: хімічне виробництво
24.15. виробництво мінеральних добрив та азотних сполук
24.2: виробництво агрохімічних продуктів
Господарський кодекс України: зовнішня торгівля
Господарський кодекс України: внутрішня торгівля
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
117
законами України; рівності їх перед законом тощо.
На галузевому рівні, потреба у високій стандартизації підприємств АПК посилилася з прийняттям
Закону «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” (771/97-ВР), де підтвердження
відповідності харчових продуктів (декларування відповідності та сертифікація), продовольчої сировини і
супутніх матеріалів та сертифікація систем якості здійснюються за обов’язковими показниками якості та
безпеки, встановленими нормативними документами та нормативно-правовими актами, а також з
введенням у дію чинних положень Закону «Про державну підтримку сільського господарства України» від
24 червня 2004 р. № 1877-IV. Отже, головні передумови для розгортання ЗЕД АПК лежать у площині
сучасних світових високих стандартів.
Проте швидкий перехід вітчизняних підприємств АПК на високі світові стандарти буде гальмуватися
рядом об’єктивних обставин. І якщо зазирнути у чинний Закон «Про Загальнодержавну програму адаптації
законодавства України до законодавства ЄС» від 18 березня 2004 р. № 1629-IV, на першому етапі
виконання Програми пріоритетними сферами, в яких здійснюється зазначена адаптація, є: митне право;
законодавство про компанії; правила конкуренції; охорона здоров’я та життя людей, тварин і рослин;
довкілля; захист прав споживачів; технічні правила і стандарти тощо. Тобто, не АПК.
Варто зазначити, що Україна, затвердивши Статут ФАО - Продовольчої та сільськогосподарської
організації ООН (Законом України № 1334-IV від 25.11.2003 р.), одночасно прийняла на себе й
зобов’язаність підвищення рівня харчування та стандартів життя народів, які знаходяться під їхньою
юрисдикцією, а також забезпечення зростання продуктивності виробництва та адекватного розподілу
всього продовольства і сільськогосподарської продукції. При цьому згідно із ст.1. Закону України «Про
підтвердження відповідності» (№ 2406-III від 17.05.2001 р.), будь-який постачальник, що вводить в обіг
продукцію чи безпосередньо бере в цьому участь, зобов’язаний підтвердити її відповідність (продукція
відповідає встановленим законодавством вимогам) та ще й декларувати це (інакше кажучи, процедурно та
документально це засвідчити). А це, стосовно ЗЕД АПК, передбачає і адекватну стандартизацію.
Аналіз наведених у таблиці показників ЗЕД підприємств галузей АПК України і Чернігівської області
дозволяє стверджувати наступне: по-перше, загальна частка регіону у ЗЕД України є недостатньою (0,75 %
у експорті і 0,72 % у імпорті); по-друге, частка продукції АПК у експорті Чернігівської області значно пе-
ревищує національний рівень (18,4 % проти 10,7 %) при тому, що регіон практично не експортує продукцію
індустріальних галузей комплексу (за КВЕД – 24.15, 24.2, 29.3, 29.53 тощо); по-третє, привертає до себе ве-
лику увагу значна частка (24,7 %) готових харчових продуктів у регіональному імпорті.
На жаль, Чернігівська область поки ще не є інвестиційно активною. Так, у загальному обсязі прямих
іноземних інвестицій (ПІІ) її питома вага становить лише 1,1 %. Що стосується сільського господарства, то
у масштабах України на нього (разом з мисливством та пов’язаними з ним послугами) припадало 2,6 % ПІІ,
а у масштабах регіону – 4,1 %. На харчову промисловість (з переробленням сільськогосподарських продук-
тів) у масштабах України припадало 13,5 %, а у масштабах регіону – 69,1 %. Це доводить пріоритетність
даної сфери АПК для Чернігівської області і її потенціальні можливості активізувати інвестиційну діяль-
ність усіх галузей комплексу за рахунок їх більшої включеності до ЗЕД.
При тому, що зростання виробництва продукції сільського господарства в Чернігівській області за
2005-2015 рр. очікується на рівні 34,3 %, прогноз виробництва основних видів продукції харчової промис-
ловості Чернігівської області до 2015 року свідчить, що регіональне виробництво м’яса може бути збільше-
не у 2 рази, масла вершкового та сирів жирних – у 1,5 рази, цукру-піску і борошна – у 1,6 рази, овочів кон-
сервованих – у 1,3 рази, консервів молочних – у 1,2 рази [15, с.102, 193]. Тобто, АПК регіону у перспективі
залишається його чільною сферою з точки зору подальшого розгортання ЗЕД та залучення ПІІ.
Дослідження А.А.Мазаракі та інших вітчизняних вчених незаперечно доводять - на світовому ринку
товарів та послуг продукти харчування займають одне з чільних місць, і у перспективі, враховуючи демо-
графічний «вибух», вони, найвірогідніше, мають усі шанси збільшити свою частку [16]. Це також підтвер-
джується продукційним потенціалом нової хвилі «зеленої революції».
Зважимо і на зміни, які за останні роки спостерігаються у харчуванні населення розвинених країн. Біля
40 % населення Англії споживають харчові або біологічно активні добавки. Модель порції їжі, розроблена
її Керівництвом освіти у галузі здоров’я у 1994 р., на 33 % складається із фруктів та овочів, на 33 % - із хлі-
ба, злаків та картоплі, на 12 % - із м’яса, риби чи альтернативних продуктів типу бобових, на 15 % - із мо-
лока та молочних продуктів, на 8 % - із жирів та цукру. Навіть у США біля 25 % усього споживаного заліза
та ряду вітамінів населення країни отримує через збагачені продукти [17, с.17, 66, 194].
Приєднавшись до ФАО, Україна неодмінно буде посилювати контроль за якістю продукції харчових
підприємств, яким, безперечно, з усіх точок зору корисно буде врахувати передовий світовий досвід у цьо-
му питанні. Результати досліджень Г.Б.Рудавської, Є.В.Тищенко та Н.В.Притульської дають конкретну від-
повідь щодо оптимізації асортименту продуктів спеціального призначення. За визначенням Медичного ін-
ституту Національної Академії Наук США, так звані, функціональні продукти – це будь-які харчові проду-
кти або інгредієнти харчових продуктів, що мають будь-який корисний вплив на організм, виключаючи
ефект звичайних нутриєнтів, що входять до його складу. Обсяг ринку продуктів спеціального призначення
тільки за 1994-2000 рр. у США зріс з $2,5 до $9,0 млрд., у Японії – з $2,4 до $5,0 млрд., у ЄС – з $1,7 до $3,0
млрд. Цьому, певним чином, сприяло впровадження у США системи «Критичної контрольної точки аналізу
небезпечного фактору» (абревіатура англійською – HACCP), яка була адаптована FDA (Food and drag ad-
ministration) до системи управління якістю ISO-9000. У Японії у 1991 р. була розроблена і запроваджена
Повна С.В.
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
ЯК ДІЄВИЙ ФАКТОР РОЗВИТКУ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
118
відповідна концепція FOSHU - Foods for Specified Health Use [18, с.21, 24, 292].
Таблиця. Показники зовнішньоекономічної діяльності підприємств галузей АПК України
і Чернігівської області, 2004 р.
Товарна структура зовнішньої торгівлі, млн.дол.США
Експорт Імпорт ТН ЗЕД
усього
частка у загаль-
ному обсязі, %
усього
частка у загаль-
ному обсязі, %
Україна*
Усього 32666,1 100,0 28996,8 100,0
Живі тварини, продукти тваринного похо-
дження
648,5 2,0 315,0 1,1
Продукти рослинного походження 1135,9 3,5 439,5 1,5
Жири і олії тваринного або рослинного похо-
дження
545,8 1,7 149,3 0,5
Готові харчові продукти 1140,7 3,5 1004,6 3,5
Чернігівська область**
Усього 245,3 100,0 209,4 100,0
Живі тварини, продукти тваринного похо-
дження
12,0 4,9 2,24 1,1
Продукти рослинного походження 15,176 6,2 4,64 2,2
Жири і олії тваринного або рослинного похо-
дження
0,821 0,3 4 0
Готові харчові продукти 17,14 7,0 51,66 24,7
Прямі іноземні інвестиції за видами економічної діяльності (на початок 2005 року; млн.дол.США)
Україна*
Усього 8353,9
Сільське господарство, мисливство і пов’язані з ними послуги 219,9
Промисловість
У тому числі харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів
3824,0
1123,7
Чернігівська область**
Усього 95,86
Сільське господарство, мисливство і пов’язані з ними послуги 3,951
Промисловість
У тому числі харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів
66,48
65,22
*Статистичний щорічник України за 2004 рік
**Статистичний щорічник «Чернігівщина 2004»
Отже, саме ЗЕД підприємств харчової промисловості і перероблення сільськогосподарських продуктів
порівняно із діяльністю підприємств інших сфер АПК у найбільшій мірі на сьогодні впливає на інновацій-
но-інвестиційні зрушення у загальній системі АПК регіону, що необхідно враховувати при формуванні та
обгрунтуванні відповідних регіональних програм та проектів. При цьому особливу увагу у них слід зверну-
ти на еколого-енергетичні аспекти.
Зрозуміло, що усі переробні підприємства бажають вийти на міжнародні ринки функціональних (еколо-
гічно чистих) продуктів. Але для цього вони самі повинні організувати відповідний рівень екологічності
виробництва сировини (сільськогосподарської продукції). Бо сьогодні в Україні 35-40 % забруднення до-
вкілля (земель і водойм – до 50 %) обумовлено діяльністю АПК [19, с.94].
Європейська Енергетична Хартія орієнтує країни на таку енергетичну ефективність, яка за рахунок
сполучення джерел енергії буде націлена на мінімізацію негативних екологічних наслідків. Дослідження
вчених доводять, що раціоналізація використання паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) дає 2-3 разову еко-
номію порівняно з нарощуванням обсягів їх добування і доставки до споживача [20, с.15]. Досвід АПК роз-
винутих країн вказує на перспективність переробки продуктів сільського господарства на енергоносії (біо-
дизель, спирт). Певна економія ПЕР міститься в утилізації відходів аграрного виробництва. У Німеччині,
наприклад, вже сьогодні діє, так звана, «гнійна біржа», яка реалізує гній підприємствам, що мають біогазові
установки (їх поки налічується 3000, а за даними експертів у найближчому майбутньому буде до 30000).
Саме так і виглядає екологічно-адекватне виробництво експортної продукції харчування.
Узагальнення результатів даного дослідження дозволяє конкретизувати запропоновану М.П.Бутком
схему розробки і формування обласної комплексної інноваційно-інвестиційної програми Чернігівської об-
ласті [8, с.277] у частині її координованості із структуризацією галузей АПК, рухом товарів та послуг ЗЕД у
АПК, динамікою ПІІ у регіон взагалі, у його АПК в розрізі сфер, а також у галузеві підприємства. Не вима-
гає доказів, що розвиток експортного потенціалу області генетично зв’язаний із державними, галузевими,
науковими програмами тощо. І якщо на сьогодні питома вага харчової промисловості області у ПІІ складає
68,0% (і 98,1% у промисловості), варто використати даний фактор для загальної активізації участі регіону у
інноваційно-інвестиційних процесах. Тут цілком зрозуміло, що будувати регіональні пріоритети треба на
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
119
основі таких ресурсних можливостей, які є наявними на даний час, при цьому робити усе, щоб залучені у
галузь інвестиції приносили користь і АПК, і всьому регіону.
Висновки. Дане дослідження дає підстави стверджувати наступне:
• підприємства АПК Чернігівської області є важливими суб’єктами ЗЕД України, здатними істотно під-
вищувати інноваційний рівень її економіки у процесі відповідного залучення та використання високо-
технологічних ПІІ;
• ЗЕД підприємств харчової промисловості у Чернігівському регіоні, які є привабливим об’єктом зовніш-
нього інвестування, на сьогодні виступає потужним фактором інноваційно-інвестиційного розвитку
усіх галузей АПК;
• використання ЗЕД підприємств харчової промисловості регіону як джерела надходження інвестиційних
ресурсів у АПК повинно отримати своє адекватне відображення у програмних пріоритетах (місцевих,
державних тощо);
• вирішальним критерієм конкурентоспроможності підприємств усіх галузей АПК на зовнішніх ринках
продовольства стає еколого-енергетична висота усіх стадій виробництва і переробки сільськогосподар-
ської продукції.
Джерела та література
1. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. Том 1. / Пер. с англ. – М.-Л.:
СОЦЭГИЗ, 1935. 371 с.
2. Про пріоритетність соціального розвитку села та АПК в народному господарстві. Закон України. //
Відомості Верховної Ради, 1990, N 45, ст.602.
3. Статистичний щорічник України за 2004 рік. К.: Вид. «Консультант», 2005. – 591 с.
4. Чернігівщина 2004: Статистичний щорічник. Держкомстат України. Головне управління статистики у
Чернігівській області. Чернігів, 2005. – 512 с.
5. Саблук П.Т., Малік М.Й., Валентинов В.Л. Формування міжгалузевих відносин: проблеми теорії та ме-
тодології. – К.: ІАЕ УААН, 2002. – 294 с.
6. Дорогунцов С.І., Чернюк Л.Г., Борщевский П.П., Данилишин Б.М., Фащевський М.І. Соціально-
економічні системи продуктивних сил регіонів України. – К.: Нічлава, 2002. – 690 с.
7. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) «Шляхом Європейської інтег-
рації» / Авт. кол. А.С.Гальчинський, В.М.Геєць та ін. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 416 с.
8. Бутко М.П. Регіональні особливості економічних трансформацій в перехідній економіці. – К.: Знання
України, 2005. – 476 с.
9. Класифікація видів економічної діяльності: ДК 009-96. Видання офіційне. – К.: Держстандарт України,
1996. – 249 с.
10. Господарський кодекс України / Міністерство юстиції України. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 304 с.
11. Серова Е.В. Аграрная экономика: Учебник. – М.: Гос. ун-т. Высшая школа экономики, 1990. – 480 с.
12. Формування і реалізація державної політики розвитку матеріально- технічної бази АПК в Україні. – К.:
ІАЕ УААН, 2003. – 635 с.
13. Формування та розвиток аграрного ринку: Матеріали шостих річних зборів Всеукраїнського конр. вчен.
економістів-аграрників, Київ, 16-17 січ. 2004 р. / Редкол.: П.Т.Саблук та ін. – К.: ННЦ ІАЕ, 2004. – 586
с.
14. Про зовнішньоекономічну діяльність. Закон України. / Відомості Верховної Ради, 1991, N 29, ст. 377.
15. Стратегія соціально-економічного розвитку Чернігівської області на період до 2015 року. Чернігів,
2004. – 204 с.
16. Світовий ринок товарів та послуг: Підручник. – Ч.1 / А.А.Мазаракі, Є.М.Воронова, В.В.Юхименко та
ін.; За заг. ред А.А.Мазаракі. – К.: Київ. Нац. торг-екон. ун-т, 2005. – 319 с.
17. Пища и пищевые добавки. Роль БДА в профилактике заболеваний: Пер с англ. / Под ред. Дж.Ренсли,
Дж.Донелли, Н.Рида. – М.: Мир, 2004. – 312 с.
18. Рудавська Г.Б., Тищенко Є.В., Притульська Н.В. Наукові підходи та практичні аспекти оптимізації
асортименту продуктів спеціального призначення: Монографія. – К.: Київ. нац. торг.-еконо. Ун-т, 2002.
– 371 с.
19. Созінов О.О. Принципи розвитку агросфери України у ХХІ столітті // Зб. Наук. Праць Інститут
землеробства УААН. – К., 1999.- Вип..4. – С.91-96.
20. Підлісецький Г.М., Білоусько Я.К., Денисенко П.А., Коврига В.В., Питулько В.О. Матеріально-технічне
забезпечення аграрного виробництва: тенденції і перспективи // Економіка АПК. – 2002. – №4. –с.8-16.
Брусенко М.А.
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ РЕГІОНАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ:
ТЕРИТОРІАЛЬНО-ГАЛУЗЕВИЙ АСПЕКТ
Вступ. З введенням у дію Господарського кодексу України (ГКУ) істотно змінився правовий простір
господарської діяльності вітчизняних підприємств, у т. ч. зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД), де згідно
із статтями 10, 68 і 258:
|