Українська літературна пародія: генеза, проблематика, поетика
Рецензія на книгу: Віннікова Н.М. Дискурс української літературної пародії. – К.: Наук. думка, 2014. – 431 с.
Saved in:
| Published in: | Слово і Час |
|---|---|
| Date: | 2015 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2015
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/151305 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Українська літературна пародія: генеза, проблематика, поетика / Т. Мейзерська // Слово і час. — 2015. — № 4. — С. 106-107. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-151305 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Мейзерська, Т. 2019-05-02T18:17:46Z 2019-05-02T18:17:46Z 2015 Українська літературна пародія: генеза, проблематика, поетика / Т. Мейзерська // Слово і час. — 2015. — № 4. — С. 106-107. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/151305 Рецензія на книгу: Віннікова Н.М. Дискурс української літературної пародії. – К.: Наук. думка, 2014. – 431 с. uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Слово і Час Рецензії Українська літературна пародія: генеза, проблематика, поетика Ukrainian literary parody: origins, problematics, poetics Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Українська літературна пародія: генеза, проблематика, поетика |
| spellingShingle |
Українська літературна пародія: генеза, проблематика, поетика Мейзерська, Т. Рецензії |
| title_short |
Українська літературна пародія: генеза, проблематика, поетика |
| title_full |
Українська літературна пародія: генеза, проблематика, поетика |
| title_fullStr |
Українська літературна пародія: генеза, проблематика, поетика |
| title_full_unstemmed |
Українська літературна пародія: генеза, проблематика, поетика |
| title_sort |
українська літературна пародія: генеза, проблематика, поетика |
| author |
Мейзерська, Т. |
| author_facet |
Мейзерська, Т. |
| topic |
Рецензії |
| topic_facet |
Рецензії |
| publishDate |
2015 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Слово і Час |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Ukrainian literary parody: origins, problematics, poetics |
| description |
Рецензія на книгу: Віннікова Н.М. Дискурс української літературної пародії. –
К.: Наук. думка, 2014. – 431 с.
|
| issn |
0236-1477 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/151305 |
| citation_txt |
Українська літературна пародія: генеза, проблематика, поетика / Т. Мейзерська // Слово і час. — 2015. — № 4. — С. 106-107. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT meizersʹkat ukraínsʹkalíteraturnaparodíâgenezaproblematikapoetika AT meizersʹkat ukrainianliteraryparodyoriginsproblematicspoetics |
| first_indexed |
2025-11-26T05:09:50Z |
| last_indexed |
2025-11-26T05:09:50Z |
| _version_ |
1850612878257684480 |
| fulltext |
Слово і Час. 2015 • №4106
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА ПАРОДІЯ:
ГЕНЕЗА, ПРОБЛЕМАТИКА, ПОЕТИКА
Віннікова Н.М. Дискурс української літературної пародії. –
К.: Наук. думка, 2014. – 431 с.
Монографія Наталії Віннікової “Дискурс української літературної пародії”
присвячена комплексному дослідженню жанрової специфіки та еволюції розвитку
української літературної пародії як цілісного художньо-естетичного явища.
Це й з умовил о два о сно вни х
напрямки ї ї роботи . З одного боку,
аспект теоретичний , що стосується
дефініції жанру пародії як своєрідного
літературного явища , структурних
співв ідношень пароді ї як жанру з
пародіюванням як прийомом; розрізнення
понять пародійне / пародичне, пародійне /
сатиричне, пародійне / травестійне;
пародія як наслідування і як переспів,
як комічний образ певного літературного
явища і як форма літературної критики
чи просто гра тощо; з другого – історико-
функціональний, прикладний, у межах
якого простежуються й увиразнюються
найрізноманітніші типи українських
літературних пародій.
Концептуальна стрункість дослідження
дала змогу простежити внутр ішні
механізми саморуху, еволюції української
літературної пароді ї на значному
часовому відтинку, що вмотивовує
поєднання синхронного та діахронного
аспектів. Цілком слушно Н. Віннікова
зауважує, що, перебуваючи в епіцентрі
ідейно-естетичних пошуків художньої
свідомості впродовж багатьох культурних
епох , л ітературна парод ія все ж
залишається на маргінесі основних
теоретико-літературних спостережень.
Особливо це стосується української
літературознавчої науки, де й посьогодні
з-поміж чільних дослідників жанру
одиноко вирізняється написана ще
1961 р. ґрунтовна розвідка Григорія
Нудьги. Спираючись на цю розвідку
та на численні праці з теорії жанру
пародії зарубіжних літературознавців
(Ю. Тинянов, В. Новиков, Р. Нич та ін.),
дослідниця здійснила вдалу спробу
“реанімувати” систему спостережень
над його функціонуванням у новому
часі , ґрунтовно конкретизувавши і
доповнивши існуючі погляди на проблему
становлення, розвитку та функціонування
пародії в українському літературному
процесі XVI – початку XXІ ст.
Безперечна актуальність розвідки
з умо влена к і л ь к ома а с п е к тами
до сл і дження , що с прово к у вали
якнайширшу “оптику” розкриття жанру і
в генетично-типологічних, і в структурно-
семантичних, і в порівняльно-історичних,
і в ідейно-тематичних зрізах. Монографія
“Дискурс української літературної
пароді ї ” написана з урахуванням
жорстких вимог академічного жанру,
що дало можливість не лише укласти
науковий текст у струнку лог ічну
конструкцію, а й використати всі можливі
підходи до аналізу літературної пародії
в системі естетичних трансформацій
літературного руху України. Як наслідок,
і композиційно, і за стилем викладу
книжка Н. Віннікової слугує зразком
герметичного й самодостатнього
академічного дослідження.
У структур і монографі ї виразно
спостерігається системна кореляція
теоретичних і практичних студ ій .
Відштовхуючись від теоретичних аспектів
функціонування жанру (розділ перший
“Пародія як теоретична проблема :
генетико-історичний погляд”), найбільшу
увагу Н. Віннікова звертає на динаміку
розвитку пародії в українській літературі,
схиляючись до думки, що її витоки сягають
часів появи прийому пародіювання в
усній народній творчості і подає історико-
літературну реконструкцію передумов
виникнення жанру. Відтак авторка
переконливо демонструє логічний шлях
розвитку української літературної пародії
“від локального поетичного прийому
(пародіювання на рівні тропів і топіки)
до оформленого жанру з виходом в інші
семіотичні площини” (374).
У моно г р аф і ї до си т ь об ’ ємно
репрезентований історико-критичний
фактаж . На широких д іахронно -
типологічних зрізах дослідниця подає
оригінальну картину формозмістових
т р а н сф о рм а ц і й ж а н р у п а р од і ї
в українській літературі , докладно
107Слово і Час. 2015 • №4
аналізуючи конкретні механізми їх
актуалізації у літературній практиці
кожного окремого історичного періоду,
проблемно -тематичн і та художн і
новації цього літературного явища
(розділ другий “Пародія в українській
літературі: діахронно-типологічний зріз
у трансформаціях формозмісту”).
У поле обсервації дослідниці потрапили
як відомі (Остап Вишня , Анатолій
Бортняк, Юрій Івакін, Петро Ребро,
Едвард Стріха, Юрій Андрухович та
ін.), так і майже невідомі пародисти
(Євген Кротевич , Микола Білкун ,
Гелій Аронов та багато ін.). Загалом
монографія містить чимало покликань
на маловідомі, а то й рідкісні, тексти,
опубліковані в раритетних журнальних
публікаціях, часописах та альманахах
(“Червоний шлях”, “Плужанин”, “Нова
генерація”, “Перець”, “Літературний
ярмарок”, “Веселий ярмарок” тощо).
Проаналізувавши понад дві сотн і
художніх джерел, разом із діаспорними,
Н . В і нн і к ова продемонс трувала
якнайширшу і якнайрізноманітнішу
картину функціонування української
літературної пародії.
Дотримуючись історико-літературної
послідовності , дослідниця логічно
рухається від історії розвитку проблеми
до типологічних ознак жанру пародії
(розділ третій “Жанровий зміст пародії”),
найрепрезентативнішими особливостями
якої визначає біполярність, двопланову
природу, інтертекстуальну основу,
спрямованість на об’єкт пародіювання,
в ідтворення йо го особливостей ,
критичність тощо.
В а р т а у в а г и з а п р о п о н о в а н а
Н. Вінніковою класифікація української
літературної пародії , в основу якої
покладено два критерії – спрямованість
на об’єкт пародіювання та визначальна
функція пародії. Як об’єкти пародіювання,
авторка виокремлює літературні школи
та угрупування ; творчість певного
письменника; тематику, що об’єднує групу
письменників; спільне в манері письма
тощо. Пародіюванню підлягають також
деякі літературні жанри; окремі твори
митців – поетичні, прозові, драматичні,
зокрема й літературознавчі розвідки;
складові елементи твору – образна
структура, мотиви, сюжетика, ідейне
спрямування; до окремої групи авторка
класифікує випадки пародіювання
певних стильових , граматичних чи
синтаксичних огріхів.
Кваліфікуючи визначальні функції
пародії , дослідниця цілком логічно
а к ц е н т у є н а п р и т ам а н н ом у ї м
критичному характері жанру, відтак
розподіляючи весь обсяг цих творів на
сатиричні (негативні, злі) та гумористичні
(позитивні, добрі). Звичайно, тут, як і в
будь-якій класифікації, не обійшлося без
певних умовностей, адже всі можливі
випадки пародіювання й усі види пародій
не можна вкласти у прокрустове ложе
запропонованої схеми.
У монографії Н . Віннікової чітко
простежується науково-дослідницький
а н а л і т и ч н и й д и с к у р с – к о ж н е
окреме художнє явище вона прагне
кваліфікувати зусебіч: в його історичному
функціонуванні, стильових варіаціях,
поетичних відхиленнях тощо. Теоретичні
рефлексії авторки в кожному випадку
а р г ум е н т о ва н о п і д к р і п люют ь с я
яскравими цитатами. Усе це робить
прочитання її роботи ненав’язливим,
цікавим і легким для сприйняття .
Однак подекуди відчувається надмірне
заглиблення в теорію, переважання
теоретико-літературного аспекту над
історико-літературним. Окремі авторські
формулювання термінів і понять носять
виразно дискусійний характер. Хоча
саме в цьому і криються наукові принади
запропонованої розв ідки – вкрай
необхідної і своєчасної.
Написана на високому фаховому
рівні, ґрунтовна студія Наталії Віннікової
не лише виразно проблематизує
важливий і специфічний напрямок
наукових досліджень , а й означує
цілу низку перспектив для подальших
наукових узагальнень . Сподіваюся ,
що ця фундаментальна, інноваційна
розвідка знайде свого зацікавленого
читача й посяде належне місце в
новітніх українських літературознавчих
дослідженнях.
Тетяна Мейзерська
Отримано 23 лютого 2015 р. м. Київ
|