Художні особливості поетичного циклу Лазаря Барановича "Snop męki Krola bolesci Iezusa Christusa (Tragædią Wielkopiątkową wystawiony)"
У статті проаналізовано художні риси поетичного циклу Лазаря Барановича “Snop męki Krola bolesci Iezusa Christusa (Tragædią Wielkopiątkową wystawiony)” зі збірки “Żywoty świętych”. Особливу увагу приділено духовним та художнім джерелам циклу, жанровим і стилістичним особливостям. Твір детально по...
Збережено в:
| Дата: | 2015 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2015
|
| Назва видання: | Слово і Час |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/151367 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Художні особливості поетичного циклу Лазаря Барановича "Snop męki Krola bolesci Iezusa Christusa (Tragædią Wielkopiątkową wystawiony)" / О. Руда // Слово і час. — 2015. — № 6. — С. 27-34. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-151367 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1513672025-02-23T20:19:50Z Художні особливості поетичного циклу Лазаря Барановича "Snop męki Krola bolesci Iezusa Christusa (Tragædią Wielkopiątkową wystawiony)" The poetological features of Lazar Baranovych’s poetic cycle “Snop męki Krola bolesci Iezusa Christusa (Tragædią Wielkopiątkową wystawiony)” Художественные особенности поэтического цикла Лазаря Барановича “Snop męki Krola bolesci Iezusa Christusa (Tragædią Wielkopiątkową wystawiony)” Руда, О. Ad fontes! У статті проаналізовано художні риси поетичного циклу Лазаря Барановича “Snop męki Krola bolesci Iezusa Christusa (Tragædią Wielkopiątkową wystawiony)” зі збірки “Żywoty świętych”. Особливу увагу приділено духовним та художнім джерелам циклу, жанровим і стилістичним особливостям. Твір детально порівнюється з літургійною драмою Йоаникія Волковича “Розмишляння о муцѣ Христа Спасителя нашего”. The paper analyzes the poetological features of Lazar Baranowych’s poetic cycle “Snop męki Krola bolesci Iezusa Christusa (Tragædią Wielkopiątkową wystawiony)” from the collection “Żywoty świętych”. Special attention is paid to the spiritual and artistic sources of this cycle, its genre and stylistic peculiarities. Baranovych’s work is compared in detail with Yoanykiy Wolkowych’s liturgical drama “Розмишляння о муцѣ Христа Спасителя нашего”. В статье анализируются художественные черты поэтического цикла Лазаря Барановича “Snop męki Krola bolesci Iezusa Christusa (Tragædią Wielkopiątkową wystawiony)” из сборника “Żywoty świętych”. Особое внимание обращено на духовные и художественные истоки цикла, жанровые и стилистические особенности. Произведение детально сравнивается с литургической драмой Иоаникия Волковича “Розмишляння о муцѣ Христа Спасителя нашего”. 2015 Article Художні особливості поетичного циклу Лазаря Барановича "Snop męki Krola bolesci Iezusa Christusa (Tragædią Wielkopiątkową wystawiony)" / О. Руда // Слово і час. — 2015. — № 6. — С. 27-34. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/151367 821.161.2 uk Слово і Час application/pdf Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Ad fontes! Ad fontes! |
| spellingShingle |
Ad fontes! Ad fontes! Руда, О. Художні особливості поетичного циклу Лазаря Барановича "Snop męki Krola bolesci Iezusa Christusa (Tragædią Wielkopiątkową wystawiony)" Слово і Час |
| description |
У статті проаналізовано художні риси поетичного циклу Лазаря Барановича “Snop męki
Krola bolesci Iezusa Christusa (Tragædią Wielkopiątkową wystawiony)” зі збірки “Żywoty świętych”.
Особливу увагу приділено духовним та художнім джерелам циклу, жанровим і стилістичним
особливостям. Твір детально порівнюється з літургійною драмою Йоаникія Волковича
“Розмишляння о муцѣ Христа Спасителя нашего”. |
| format |
Article |
| author |
Руда, О. |
| author_facet |
Руда, О. |
| author_sort |
Руда, О. |
| title |
Художні особливості поетичного циклу Лазаря Барановича "Snop męki Krola bolesci Iezusa Christusa (Tragædią Wielkopiątkową wystawiony)" |
| title_short |
Художні особливості поетичного циклу Лазаря Барановича "Snop męki Krola bolesci Iezusa Christusa (Tragædią Wielkopiątkową wystawiony)" |
| title_full |
Художні особливості поетичного циклу Лазаря Барановича "Snop męki Krola bolesci Iezusa Christusa (Tragædią Wielkopiątkową wystawiony)" |
| title_fullStr |
Художні особливості поетичного циклу Лазаря Барановича "Snop męki Krola bolesci Iezusa Christusa (Tragædią Wielkopiątkową wystawiony)" |
| title_full_unstemmed |
Художні особливості поетичного циклу Лазаря Барановича "Snop męki Krola bolesci Iezusa Christusa (Tragædią Wielkopiątkową wystawiony)" |
| title_sort |
художні особливості поетичного циклу лазаря барановича "snop męki krola bolesci iezusa christusa (tragædią wielkopiątkową wystawiony)" |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
Ad fontes! |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/151367 |
| citation_txt |
Художні особливості поетичного циклу Лазаря Барановича "Snop męki Krola bolesci Iezusa Christusa (Tragædią Wielkopiątkową wystawiony)" / О. Руда // Слово і час. — 2015. — № 6. — С. 27-34. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. |
| series |
Слово і Час |
| work_keys_str_mv |
AT rudao hudožníosoblivostípoetičnogociklulazarâbaranovičasnopmekikrolabolesciiezusachristusatragædiawielkopiatkowawystawiony AT rudao thepoetologicalfeaturesoflazarbaranovychspoeticcyclesnopmekikrolabolesciiezusachristusatragædiawielkopiatkowawystawiony AT rudao hudožestvennyeosobennostipoétičeskogociklalazarâbaranovičasnopmekikrolabolesciiezusachristusatragædiawielkopiatkowawystawiony |
| first_indexed |
2025-11-25T01:50:50Z |
| last_indexed |
2025-11-25T01:50:50Z |
| _version_ |
1849725236902100992 |
| fulltext |
27Слово і Час. 2015 • №6
Олена Руда УДК 821.161.2
ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЕТИЧНОГО ЦИКЛУ ЛАЗАРЯ
БАРАНОВИЧА “SNOP MĘKI KROLA BOLESCI IEZUSA CHRISTUSA
(TRAGÆDIĄ WIELKOPIĄTKOWĄ WYSTAWIONY)”1
У статті проаналізовано художні риси поетичного циклу Лазаря Барановича “Snop męki
Krola bolesci Iezusa Christusa (Tragædią Wielkopiątkową wystawiony)” зі збірки “Żywoty świętych”.
Особливу увагу приділено духовним та художнім джерелам циклу, жанровим і стилістичним
особливостям. Твір детально порівнюється з літургійною драмою Йоаникія Волковича
“Розмишляння о муцh Христа Спасителя нашего”.
Ключові слова: бароко, Лазар Баранович, емблематичний вірш, епіграма, епітафія, інвектива,
cтрасті Христові.
Olena Ruda. The poetological features of Lazar Baranovych’s poetic cycle “Snop męki Krola bolesci
Iezusa Christusa (Tragedią Wielkopiątkową wystawiony)”
The paper analyzes the poetological features of Lazar Baranowych’s poetic cycle “Snop męki
Krola bolesci Iezusa Christusa (Tragedią Wielkopiątkową wystawiony)” from the collection “Żywoty
świętych”. Special attention is paid to the spiritual and artistic sources of this cycle, its genre and
stylistic peculiarities. Baranovych’s work is compared in detail with Yoanykiy Wolkowych’s liturgical
drama “Розмишляння о муцh Христа Спасителя нашего”.
Key words: baroque, Lazar Baranovych, emblematic verse, epigram, epitaph, invective,
the Passion.
Рецепція поезії Лазаря Барановича тривалий час була пов’язана не з
естетичним аналізом, а з упередженнями, побудованими на несприйнятті
сучасниками та найближчими нащадками чернігівського єпископа й
поета його літературної діяльності, превалюванні історико-біографічного
методу дослідження впродовж ХІХ ст., а також на шаблонах радянського
літературознавства. Лише в останні роки було запропоновано нове прочитання
доробку Лазаря Барановича, зорієнтоване на аналіз естетичних і змістових рис
творчості митця – консептизму (Р. Радишевський, В. Шевчук, Т. Рязанцева),
діалогізму (Л. Довга), мотивної структури (О. Максимчук). Бракує, однак,
досліджень окремих поетичних збірок Лазаря Барановича, що дали би змогу
скласти цілісне уявлення про художній світ поезії митця.
Мета нашої статті – аналіз поетичного твору Лазаря Барановича “Snop
męki Krola bolesci Iezusa Christusa (Tragædią Wielkopiątkową wystawiony)”, –
частини циклу про земне життя Ісуса Христа, уміщеного в поетичній збірці
“Żywoty świętych”2. “Snop męki…” серед інших творів збірки вирізняється
жанровою своєрідністю, а також оригінальним переосмисленням євангельської
теми. Поетична інтерпретація страстей Христових у цьому циклі позначена
західноєвропейськими та власне українськими духовними й художніми
впливами.
1 Тут і надалі в цитатах зі збірки “Żywoty świętych” Лазаря Барановича збережено авторський правопис
середньопольської мови (діакритичні знаки використовуються непослідовно).
2 Поетична збірка Лазаря Барановича “Żywoty świętych” (1670 р.) складається зі 174 житій, розміщених на
421 аркуші тексту. Перед житіями на початку збірки вміщено присвяту Господові, вірш на герб московського
царя, вірш-присвяту царевичеві Федору Олексійовичу та вірш-звернення до читача. Третина житійної
частини збірки (138 сторінок) містить віршовані розповіді про земне життя Ісуса Христа й Богородиці.
У межах ієрархічного принципу розташування житій автор дотримується хронологічної послідовності
відповідно до церковного календаря. Так, житія Ісуса Христа й Богородиці – це цикли розлогих віршів,
кожен із яких відповідає основним етапам життя святих над святими, що їх християнин згадує у відповідні
свята. Після цих двох житійних циклів автор послідовно розташовує житія ангелів, пророків, апостолів,
пастирів, мучеників, мучениць, пустельників, ченців і праведних. Наприкінці збірки подано звернення до
всіх святих, реєстр святих і список друкарських помилок.
Слово і Час. 2015 • №628
“Snop męki…” розпочинається емблемою із зображенням хреста, на який
сперті знаряддя мук і котрий разом із ними нагадує сніп колосків. На задньому
тлі галявина із квітами, хмари, сонце й зірка з-за хмар. За класифікацією
Митрофана Довгалевського, автора поетики “Сад поетичний”, на цьому
зображенні поєднано богословську та природну емблеми. Після малюнка
подано невеликий вірш (14 рядків), котрий розкриває символічне наповнення
емблеми. На емблемі Лазаря Барановича немає жодних написів, на відміну
від традиційного уявлення про емблему як про поєднання заголовка, малюнка
й епіграми. Так, у вже згаданій поетиці Митрофана Довгалевського йдеться
про те, що емблема “доповнюється знаком або підписом для умовного
позначення. Наприклад, якщо хочеш зобразити нерозумного і хвалькуватого
юнака, то малюєш Ікара, який упав у море, коли йому розтопились крила, з
таким написом: “Така його доля” [1, 237-238].
Д. Чижевський називає ці написи “девізами”, проте, на його думку, вірш на
кшталт епіграми виконує таку саму функцію, як і короткі речення або прислів’я
після малюнка. Найважливіше в техніці емблематичних творів – єдність текстів
із малюнками: “Найчастіше (але не завше) маємо в віршу (короткому чи довгому)
якусь вказівку на малюнок, якусь згадку того, що на малюнку зображене.
Малюнок завше і подає той “символ”, ту “емблему”, якої захований, таємничий
сенс має бути розкритий в супровідному тексті” [11, 340]. Крім цього, дослідник
закликає не плутати емблематичні вірші й вірші до ілюстрацій. В останніх, на
відміну від перших, текст і малюнок сприймаються і разом, і окремо.
Незважаючи на те, що на деяких емблемах збірки Лазар Баранович таки
ставить написи, його лист Варлаамові Ясинському за 1665 р. свідчить про
те, що поет розумів під емблематичним віршем якраз поєднання малюнка
та тексту до нього: “Я накреслив був до святкових проповідей велику форту,
та, оскільки вона була нерозбірливо написана, то її не розшифрували, тепер
пишу зрозуміло… <…> Коли б у нас були для цього різні дощечки (образки),
то вийшла б емблематична поезія…” (переклад мій. – О. Р.) [7, 21-24].
Цікаво, що М. Сумцов вважав саме Лазаря Барановича автором вислову
“емблематична поезія”. Імовірно, що, як і форти до проповідей, зображення,
котрим розпочинається “Snop męki…”, також було детально описане поетом
для того, щоб художники друкарні Києво-Печерської лаври могли максимально
точно втілити його творчий задум.
В епіграмі до зображення Лазар Баранович пояснює, що сніп уособлює
Тіло Ісуса Христа, а колоски – муки, які “wiązáli Pána, áż ſię sámi w Snop
związuią”1 [12, арк. 74]. Порівняння Христових мук зі снопом колосків претендує
на оригінальність, якої загалом не вистачало українській емблематичній
поезії. Д. Чижевський твердив, що саме “ориґінальне, нечекане, вразливе
порівняння” – це те, що найбільше цінувалось у розвиненій бароковій
емблематиці [11, 350]. Цікаве спостереження В. Жайворонка, що у “Слові про
похід Ігорів” сніп виступає символом людини, яка гине на полі бою: “На Нямизі
степи стелють головами, молотять ціпи харамежними, на тоці живот кладуть,
віють душу от тіла” [2, 557]. Як своєрідний бій із Христом (в епіграмі “krwawa
potyczka”) Лазар Баранович зображує дії колосків, закликаючи їх розповісти
про свої вчинки: “Chwálcie ſie ż Kłoſy, kto z wás kłoł naywięcey Pána, / Za więkſzą
srogosć więkſza mu cześć będzie dána”2 [12, арк. 75]. Отже, наступна частина
твору – це поетичні монологи “колосків”, тобто Христових мук, уособлених
образами Саду, Руки, Стовпа, Корони, Хреста, Цвяхів, Жовчі, Списа та Світанку.
1 пол. Зв’язали Господа – так, що й самі у сніп зв’язались.
2 пол. Хваліться, Колоски, хто найбільше колов Пана,
За більшу жорстокість – більша честь і шана.
29Слово і Час. 2015 • №6
Підзаголовок “Tragædią Wielkopiątkową wystawiony” найбільшою мірою
стосується саме цієї частини. Проте йдеться не про жанрове визначення твору
як трагедії, а про його трагічний настрій. Велика П’ятниця – день суворого посту і
скорботи, коли Церква згадує розп’яття та смерть Ісуса Христа. Оскільки Агнець
приносить Себе в жертву, то в цей день не правиться Літургія. Напередодні
відправляють Утреню1, на якій читають дванадцять уривків із Євангелія,
присвячених темі Страстей Христових: 1) Ів. 13:31–18:1 (прощальні слова
Ісуса Христа, молитва за учнів); 2) Ів. 18:1–28 (арешт у Гетсиманському саду);
3) Мт. 26:57–75 (суд Каяфи); 4) Ів. 18:28–19:16 (Ісус перед Понтієм Пілатом);
5) Мт. 27:3–32 (самовбивство Юди, знущання над засудженим Ісусом);
6) Мк. 15:16–32 (хресний шлях Ісуса); 7) Мт. 27:33–54 (розп’яття і смерть
Ісуса); 8) Лк. 23:32–49 (розп’яття і смерть Ісуса, помилування розбійника);
9) Ів. 19:25–37 (смерть, проколення боку списом); 10) Мк. 15:43–47 (погребіння
Христа); 11) Ів.19:38–42 (погребіння Христа); 12) Мт. 27: 62–66 (сторожа біля
гробу). На Вечірні виноситься Плащаниця із зображенням Христа у гробі.
Однак Лазар Баранович не йде за традиційним викладом теми страстей
Христових, широко презентованим насамперед у шкільній драмі й пов’язаним
із переповіданням євангельських подій. Декламаційна частина “Snop
męki…” деякими рисами перегукується лише з “Розмишляннєм о муцh
Христа Спасителя нашего” (1631) Йоаникія Волковича. Літургійна драма
Й. Волковича складається із двох частин (“Смутныи трены в смутный день
страстей Христа Спасителя нашего” та “Вhршh на радостный день воскресенія
Христа, Спасителя нашего”), у яких діють біблійні й вигадані персонажі та
персоніфіковані алегорії: Душі побожні (1-ша, 2-га, 3-тя), Милість Божа, Вісники,
Ангел, Отрок, Радість Церкви, Милосердя Боже, Розум, Воля, Пам’ять, Звитяга,
Тріумф, Трость, Хрест, Спис, Цвяхи. Останні три образи (Хрест, Спис, Цвяхи)
присутні як у Йоаникія Волковича, так і в Лазаря Барановича.
Очевидно, обоє авторів вдаються до персоніфікації знарядь Христових мук
під впливом вистав єзуїтського театру, які поширилися разом із відкриттями
єзуїтських колегій у Речі Посполитій на початку ХVІІ ст., а також під впливом
відправ Хресної дороги, популярних у бароковій Європі, та їх східного
відповідника – чину Пасії, упорядкованого митрополитом Петром Могилою і
прийнятого на Київському соборі 1629 р. Богослужіння Хресної дороги в ХVІІ ст.
вже складалось із 14 “стацій”, тобто зупинок, на яких пригадувались останні
події земного життя Ісуса Христа – від смертного вироку до покладення у гробі
[3, 74]. Водночас, судячи із Квітної Тріоді 1702 р., до якої входив чин Пасії, “в
середині ХVІІ ст. вона була додатком до Малого повечір’я в першу, другу, третю
і четверту п’ятниці Великого посту” й поєднувала в собі послідовне читання
уривків із Євангелія про розп’яття та смерть Спасителя з піснеспівами й на
завершення проповіддю [9]. Обидві традиції мають на меті співпереживання
із Христом.
В основі єзуїтського театру лежать принципи ігнатіанської духовності, пов’язані
з відтворенням в уяві євангельських подій для розважання та медитації.
Так, на третьому тижні духовних вправ св. Ігнатія Лойоли реколектантові
пропонується тема Страстей Христових, роздуми про хресний шлях Спасителя
і про благодать співстраждання. Св. Ігнатій радить витворити в уяві головні
зупинки хресного шляху: Гетсиманський сад, дім Анни, дім Каяфи, дім Пилата,
перебування на хресті та у гробі. Проте до театралізації земного життя
Ісуса Христа єзуїти ставились обережно. Як зауважує В. Рєзанов, вони “воліли
брати з цієї історії окремі тільки моменти, що їх можна було розвивати за
1 Відповідно до Типікону Утреня Великої П’ятниці має починатись о другій годині ночі (за візантійським
часом). У сучасній практиці її служать увечері в четвер.
Слово і Час. 2015 • №630
допомогою всяких джерел та побожно-тенденційних здогадів і вигадок, або ж
виводити поодиноких другорядних осіб, користуватись окремими елементами
(напр., образами знаряддя Христових мук), як символами, священними
емблемами, що воскрешають спомин про цілу подію” [8, 10]. Отже, науковець
наголошує на емблематичному характері образів знарядь Христових мук.
На думку Д. Чижевського, “Розмишляння о муцh Христа Спасителя нашего”
Йоаникія Волковича сповнене типовими релігійними емблемами бароко
(наприклад, Христос – Фенікс, хрест – ключ до неба, жертва Ісаака – символ
хресної смерті Спасителя). Монологи таких персонажів, як Хрест, Спис, Трость
і Цвяхи, також мають емблематичний характер і використані автором для
детального “витовкмачення символічного значення знаряддя мук Христових”
[11, 367].
Йоаникій Волкович, маючи на меті викликати у глядача співпереживання
Христовим стражданням, водночас намагається не порушити традиційну
послідовність подій, про які у творі повідомляють вісники. Монологи Побожних
Душ стають своєрідними зразками того, як потрібно виражати співчуття.
Знаряддя Христових мук, “Крест”, “Копіе”, “Трость”, “Гвоздіе” виносились
на сцену, та в відповідних монологах з’ясовувалась їх символіка” [11, 369]:
Хрест – ключ, сходи, міст до неба, Спис – тріумф над смертю, вікно до Божого
милосердя, Цвяхи – отрута смерті, клейноди Церкви тощо. Репліки Хреста і
Списа завершуються зверненнями до людей із закликом радіти й веселитись,
бо Христовою жертвою вони врятовані від смерті.
Лазар Баранович натомість оживлює емблему снопа мук: кожний колосок
“говорить” від власного імені, описуючи свій “внесок” у смерть Христа.
Враження підсилюють натуралістичні картини, а також оригінальні консептивні
конструкції. Розкриваючи символізм знарядь Христових мук, поет, на противагу
Йоаникію Волковичу, уникає типових релігійних емблем. Так, спасительний
сенс хреста Лазар Баранович розкриває через образ чотирьох кутів, омитих
Христовою кров’ю, зіставляючи їх із чотирма сторонами світу, які відкупляються
Христовою жертвою на хресті. Спис зображено як ненаситну муку, котра прагне
якомога більше напитись Христової крові. Лазар Баранович удається до цікавих
побутових метафор. Так, для створення образу Христової крові як напою поет
використовує прислів’я на кулінарну тематику (“Powiadacie: polewkę iada, kto
vſiada / Nakoncu, lecz polewcem ia takowey radá”1 [12, арк. 86]), а наприкінці
монологу розкриває концепт “Христос – камінь” через опис лицарських
поховальних звичаїв (“Na Pogrzebach Rycerzow roznych ſie ia Kruſzę, / Daiąc
znáć że w ich Ręku ia ſię w Woyſku ruſzę. / Na Pogrzebie Wielkiego z swiatem
Boiownika, / Kiedy Kopią kruſzę, Sám mi nie vmyka”2 [12, арк. 86-87]). У монолозі
Цвяхів хрест зображено як ліжко, на котрому Спаситель відпочиває, самі ж
цвяхи прибили Його Тіло, щоб Він не впав. Мотив Христової смерті як сну
наявний і у творі Йоаникія Волковича: “О смутку, уснул Ісус, Агнец незлобливый, /
Забитый єст окрутне Судья справедливый. / Уснулъ Отец нашъ любый от
сынов убитый, / На крестном древh (увы) окрутне прибитый” (Душа Побожна,
1-ша) [8, 112]. Проте на противагу Йоаникію Волковичу, який використовує
цей мотив, щоб надихнути глядача на оплакування Христа, Лазар Баранович
метафорично розвиває його, створюючи образ хреста-ліжка, до якого цвяхами
прибитий Спаситель.
1 пол. Кажете, що юшку їсть лиш той, хто сяде
Запізно, але юшці такій я вельми радий.
2 пол. На похоронах лицарів я різних нищу,
Даючи знати, що й у війську в їхніх руках я був ще.
На похороні Найбільшого Бійця зі світом,
Коли проб’ю Його Тіло, мене не вийме звідти.
31Слово і Час. 2015 • №6
Йоаникій Волкович Лазар Баранович
Крестъ
Ово Ключъ Давидовъ, тымъ небо отверзоно,
Ово махина, тою пекло превернено.
Ово Лhствица тая до неба провадитъ,
В превышних горнихъ ґмахах безконечне
садит.
Ово мостъ <…>
Ово мечъ <…>
Ово оружьє <…>
Ово древо <…>
Радуйся о чловече, жесь єстъ увелбеный.
Жесь тымъ древом с тяжкого рову
поднесеный.
Радуйся, и не престань весело волати,
Триумфалнои пhсни не престань спhвати.
Krzyz
Njech ſię iako chcą chlubią, że Chriſtuſa tłuką,
Rozmaitym spoſobem, rozmaitą ſztuką. <…>
Y ták swoiey srogośći doſtatecznie swiecą,
A z tęgiego zacięciá áż skry z Ciałá lecą.
Ten ſię chlubi, że we Krwi brodził po kolaná,
Owſzem orał po Ciele Niewinnego Paná.
Oráłeś lecz nie sobie, ktoś inſzy poſieie,
Kto inſzy pożnie, w Kłoſách kiedyś ſię rozſmieie:
Kiedy z Ziemie wynidzie Ziárno zanurzone,
Prze Twe męki tyranie Ziarno vwiędnione. <…>
A ia Krzyż Ziárna tego Gumnem w Swiecie będę,
Na Naywyſzſzych iuż odtąd mieyſcách sobie ſiędę.
Odtąd iuż żaden námnie lotr wiſieć niebędzie,
Byłem hanbą iuż odtąd Sławą wſzędzie. <…>
Ze Czterechem iá Częśći dla tego złożony,
By Swiat ze Cztermá Częśći Krwią był odkupiony.
Po moich Czterech Częściách Pan na Cztery leie
Części Swiata, Figurą mą ſię dobrze dzieie.
Namnie wiſząc náybárziey Pán Krew wydał z ſiebie,
Ze też muiſał y vmrzeć w Krzyżowey potrzebie.
Копіє
Ово Трофеумъ, котрим смерть єст уязвленна,
Ядовитая Парка сродзе умерщвленна.
Копіє, Голіадъ єст котримъ ураненый,
Діаволъ трепроклятый внhвечъ оберненый.
Копіє котроє бокъ Пану отворило,
Презрочистоє окно ажъ къ сердцу вчинило.
През котроє можемъ латво оглядати,
Якою милостю Панъ рачил къ намъ палати.
О Копіє, ты въ церкви вhчне прєбываєшъ,
Ты нєпріатель наших завше побhждаєшъ. <…>
Радуйся чловhче жесь єсть вооруженный,
Такъ славными арматы моцно узброєнный.
Радуйся прелюбезне, гойне веселися,
Тымъ оружієм завше утhшне щитися.
Włocznia
Iám Włocznia wlokła swoy raz aż nawylot samy,
Záden ráz niewykopał nad moy więſzey iámy.
Dośćiem to wielką iamę w Boku vczyniła,
Zem oną aż Krwią z Wodą oraz nápełniła.
Niedoſyć Krwie ná Ránę mą głęboką stáło,
Aż Serce z Krwią pospolu y Wody przyláło.
Więkſzymem ſie ia gniewem zapaliła była
Ku Panu, ledwie z Wodą Krew mię vgáſiłá.
Krzyż Krwią ſię kontentował z inſzemi mękami,
Pan dwoiakiemi Włocznią traktowáł trunkámi.
Snáć dlá srogośći moiey więcey tzreba było,
Moie tylko żelázo Krew y z Wodą piło.
Jam go w samę raziła Sercę oſtrym grotem,
Zadna męka na Pánie iuż nie była potem.
<…>
Гвоздіє
Ово Гвоздіє, тыми дьаволъ пригвожденный,
Ядъ окрутнои смерти внhвеч оберненный.
Тыи вhчнои туги адъ темный набавили,
Намъ вhчноє спасенъє на вhки справили.
Ты и тяжкіи гріхи нашh пригвоздили.
Проклятство наше внhвеч з ґрунту
вынищили.
То сличныи Клейноты, то Церкви красота,
То благовhрнымъ царемъ любая лhпота.
Тыми ся Христіане утhшие щитили,
Тыя въ Коронах своихъ любезнее носили.
Тыи непреставаймо и теперъ велбити.
Тыми ся якъ сличными Клейноты здобити.
Тыи трофеа завше въ сердцу обносhмо,
Тыми ся зъ усердієм пред всhми хвалhмо.
Gozdzie
Vsnoł był Pan na Krzyżu, by ztak wyſokiego
Łużká nieſpadł, my Gozdzie przybili do niego.
Vsnoł smáczno lubo mu y twardo poſłáno,
Gdy więkſzey nad Cierniową poduſzki niedano.
Twardą poduſzkę, właſna Krew iego miękczyła,
Suchość oney wilgotna Krwią się omoczyła.
Niczym ſię nieprzyodział, miłość tak go grzáła,
Ze aż z Ciałá onego krwawy pot wydała.
Swiátło Spiącemu Panu, by w Oczy niebito,
Słonce ſię z promeniami iasnemi zaćmiło.
Spi Pan, á tu ſię wſzytką Ziemia trzęſie znacznie,
Kołyſze to Spiącego Pána by spáł smácznie.
Smacznie też śpi nieſłyſzy lubſię rozpadáią
Opoki, á tak głoſny grzmiot z ſiebie wydaią:
Ze ſię nań ocucáią aż ludzie vmarli,
Ktorzy ſię na sen wieczny w grob byli zawarli.
Już go Zołnierz w Bok bijąc Kopią ocuca,
A Pan ſie z Krzyżowego nic Łużka nierzucá.
Matka z Vczniem płacżliwie iemu przyśpiewywa,
By Spáł smaczno, y sáma snu takiego chćiwa.
My Gozdzie Snu smácznego náybarziey przydali,
Bośmy go przybijaiąc srodze zmordowali.
<…>
Слово і Час. 2015 • №632
Як викладач поетики Лазар Баранович міг бути безпосередньо обізнаний із
літургійною драмою Йоаникія Волковича. Проте, як видно з наведеного вище
порівняльного аналізу творів обох авторів, суголосні мотиви та деякі однакові
образи пояснюються насамперед спільними джерелами. Прагнення викликати
в читача або глядача почуття співстраждання Христовим мукам дістає різне
вираження: Йоаникій Волкович через образи Побожних Душ утілює очікувану
емоційну реакцію на ті чи ті епізоди останніх днів Ісуса Христа, тоді як Лазар
Баранович не дає готових формул, намагаючись вразити читача натуралізмом
описів (найбільше у монолозі Стовпа1) і неочікуваними порівняннями.
Якщо в Йоаникія Волковича монологи об’єднує подієва канва, то в Лазаря
Барановича зв’язок між монологами забезпечує насамперед орієнтація на
емблему снопа мук, звідси спільні образи та концепти. Євангельські події в
Лазаря Барановича читач відтворює через символіку знарядь Христових мук:
Сад нагадує про схоплення Христа в Гетсиманському саду, Рука – про суд у
Каяфи, Стовп і Корона – про знущання перед розп’яттям, Хрест і Цвяхи – про
саме розп’яття, Жовч і Спис – про останні хвилини на хресті, Світанок – про
затемнення сонця після хресної смерті Спасителя.
У монологах домінують землеробські образи, узяті з біблійного тексту.
Як зауважує Н. Фрай, у Святому Письмі часто “образи людської праці
перетворюються на самих людей. У Новому Завіті метафоричним ключем
до розкриття всіх цих образів стає сам Христос. Він: а) дерево і річка життя;
б) Агнець від усіх; в) хліб і вино, виноградна лоза, яка в’ється з Його учнів і
спадкоємців; г) церква – це Його Тіло, а місто – наречена для Нього” [13, 5].
У творі Лазаря Барановича Христос – Квітка, яку відмовився прийняти сад;
Поле, зоране рукою ворога; Троянда з тернинами; Плід, що висить на хресному
дереві; Зерно, полите кров’ю; Паросток, прибитий цвяхами до дерева. У саду
кривавий піт Спасителя зображено як потік, у котрому Йому доводиться
веслувати хрестом і переправлятись човном-Чашею: “Już swoim Krwáwy
Potem chciáł wypłyść z Ogrodka, / Z Nieba mu Krzyż był wioſłē á Kielich był łodką”2
[12, арк. 75]. Отже, поет, відштовхуючись від емблеми, “зримої метафори”
(визначення О. Морозова [6, 184]), створює цілий поетичний цикл, вірші якого
пов’язані між собою мотивними, образними та композиційними особливостями.
Своєрідними підсумками твору є “Inwektiwa na piątek”, “Nagrobki” та “Do
Panny Przenayswiętszey, o bolesci Iey naywiększey, z cierniową koroną, kopią
przytkwioną”. Інвектива зазвичай адресована певній особі чи країні, народові,
постає як гнів або осудження [4]. Проте Лазар Баранович, прагнучи вразити
читача, вдається до консептизму та пише інвективу, адресовану п’ятниці, –
дню, коли було розіп’ято Христа. Назву дня тижня поет пов’язує із п’ятьома
Христовими ранами: “Zły Piątku potym ciebie Piątkem zwáć możemy / Ze ná
Panu Rán danych Pięć w Piątek liczemy”3 [12, арк. 91]. Завершує інвективний
1 Jam naywięcey od wſzyſtkich zniego Krwi wytoczył, Я найбільше Його крові виточив,
Kiedy swoy stłup ſkropiwſzy, y ziemię krwią zmoczył. Кров’ю своєю і стовп, і землю змочив Він,
Padała ſie wnim skora, otwierało Ciało, Спадала з Нього шкіра, аж тіло виднілось,
Lałaſie Krew tak długo poki oney ſtało. Лилась кров доти, доки вся не вилилась.
Przymnie ſztuki onego od Ciała latały, При мені шматки тіла Його відлітали,
Bezpiecznieyſzego mieyscá na ziemi ſzukáły: Безпечного місця на землі шукали.
Bo one częśći Ciała ktore ſię trzymaią Інші ж члени, що ще тіла тримались,
Członkow, poty mordercy biczmi zaćinaią, Кати бичувати розпочинали.
Aż ich od samych Kośći poki nieodbiią, Били, аж поки не відбили від костей,
A Ciałem miaſto Kośći ziemi nie okryią. Тіло без кісток буде для землі постіль.
2 пол. Він хотів випливти з Саду потом кривавим,
Маючи хрест за весла, а чашу – за човен.
3 пол. Зла П’ятнице, за те тебе П’ятницею можемо назвати,
Що на Господі п’ять ран в П’ятницю можна нарахувати.
33Слово і Час. 2015 • №6
вірш згадка про покладення Христа у гріб, яка слугує переходом до наступної
частини поетичного циклу, – “Nagrobków”, що складається із 26-ти епітафій,
написаних переважно дистихами, рідше катренами.
Теорія епітафій була ґрунтовно розроблена в тогочасних поетиках; їх
автори радили поєднувати в надмогильному вірші згадку про людину, якій
він присвячений, із влучним висловом про марноту світу або з доречним
консептом, уміщеним наприкінці [10]. Однак Лазар Баранович укотре досягає
враження дотепності та неочікуваності не лише на рівні образів або мотивів,
а й на технічному рівні. Він присвячує епітафії не людині, а Господові Ісусу
Христу, який тимчасово лежить у гробі: “Pan tu Leży, my Jego ktorzy Grob
mijamy, / Prędko lub pozno do tey pokraſimy iamy. / Ażebyśmy wiedzieli iako leżeć
w Grobie, / Pan vmarły nam ſługom pokazał ná sobie”1 [12, арк. 91-92]. Традиційні
трагічні мотиви епітафії набувають тут радісного відтінку, адже Христос помер
заради спасіння інших. На відміну від попередніх емблематичних віршів у
надгробній поезії Лазаря Барановича домінують концепти, побудовані довкола
образів каменю та світла. Особливо цікаве порівняння Христової смерті із
книгодрукуванням: “SŁOWO ieſt Chriſtus, przeto do Druku go daią, / A Kámieniem
by było znaczne, naciſkaią”2 [12, арк. 93].
За принципом кільцевої рамки поетичний цикл завершує емблематичний вірш
“Do Panny Przenayswiętszey, o bolesci Iey naywiększey, z cierniową koroną, kopią
przytkwioną”. На емблемі зображено терновий вінець, простромлений списом.
У короткій епіграмі (12 рядків) поет звертається до Богородиці, яка найважче
переживає розп’яття і смерть Христа, адже втрачає не лише Господа, а й Сина.
Лазар Баранович розкриває символізм емблеми, радячи Богородиці відтепер
замінити трояндовий вінок на терновий, який замість голки підтримує спис.
Отже, “Snop męki…” – поетичний цикл, у котрому поєднано епіграматичні
вірші (більша частина), інвективу й епітафії. Така комбінація випливає з
прагнення поета максимально здивувати й захопити читача як у духовному,
так і в естетичному вимірах: ігнатіанська настанова на співстраждання через
докладну репрезентацію євангельських подій, богослужбові особливості
Великого посту загалом та Великої й повсякденної п’ятниць зокрема в
поетичному циклі Лазаря Барановича обрамлені оригінальними символічними
образами та словесною грою. Своїми художніми особливостями “Snop męki…”
вирізняється серед інших творів збірки “Żywoty świętych”, написаних переважно
в жанрі агіографічного вірша.
ЛІТЕРАТУРА
1. Довгалевський Митрофан. Сад поетичний: Поетика / Перекл., примітки В. Маслюка; вст. стаття
І. Іваня. – К.: Мистецтво, 1973. – 435 с. – (Пам’ятки естетичної думки).
2. Жайворонок В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. – К.: Довіра, 2006. – 704 с.
3. Ісіченко І. Історія української літератури: епоха Бароко (ХVІІ–ХVІІІ ст.): Навчальний посібник для
студентів вищих навчальних закладів. – Львів: Святогорець, 2011. – 568.
4. Кроковяк А. Инвектива как литературный жанр [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.
dissercat.com/content/invektiva-kak-literaturnyi-zhanr.
5. Лойола Ігнатій, св. Духовні вправи / Пер. з англ. А. Маслюх. – Львів: Свічадо, 2006. – 248 с. –
(Ігнатіянська серія).
6. Морозов А. Эмблематика Барокко в литературе и искусстве Петровского времени // Проблемы
литературного развития в России первой трети ХVІІІ века. Сборник 9. – Ленинград: Наука, 1974. –
С. 184-228.
1 пол. Тут Господь лежить, ми ж, що Його гріб минаємо,
Рано чи пізно таку ж яму пізнаємо.
Щоб ми побачили, як в гробі треба лежати,
Господь зволів померти і нам показати.
2 пол. Христос – СЛОВО, треба тому Його до друку подати:
Каменем притиснути, і так друкувати.
Слово і Час. 2015 • №634
7. Письма преосвященного Лазаря Барановича с примечаниями. – 2-е издание. – Чернигов: Типография
Ильинского монастыря, 1865. – 253 с.
8. Рєзанов В. Драма українська. 1. Старовинний театр український. Вип. перший: Вступ. Сценічні вистави
у Галичині. – К.: Друкарня УАН, 1926. – 202 с.
9. Сабат П. Історія походження та розвитку богослужіння Пассії [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://risu.org.ua/ua/index/spiritual_culture/lithurgy/great_lent/passii.
10. Циганок О. Теорія епітафії в українських поетиках ХVІІ – першої половини ХVІІІ століття // Слово
і Час. – 2001. – № 5. – С. 35-41.
11. Чижевський Д. Український літературний барок: Нариси / Підготовка тексту та мовна ред. Л. Ушкалова;
вст. стаття О. Мишанича. – Х.: Акта, 2003. – 460 с.
12. Baranowicz Łazarz. Apollo Chrześciański opiewa żywoty świętych. Z chwyłą ich cnoty vcho skłon z ochoty. – К.:
Києво-Печерська друкарня, 1670. – 404, 14 s.
13. Frye N. Pistis and Mythos // Collected Works of Northop Frye. Volume 4. Northop Frye on Religion. Excluding
The Great Code and Words with Power. – University of Toronto Press, Toronto–Buffalo–London, 2000. – P. 3-7.
Отримано 2 березня 2015 р. м. Харків
|