Інклюзивність як ключовий пріоритет економічного зростання в стратегії «Європа – 2020»
У статті досліджено інклюзивні концепції розвитку економіки як ключовий пріоритет економічного зростання в стратегії «Європа – 2020». Проаналізовано базові стратегічні цілі в стратегії «Європа – 2020», зокрема такі, як розумне зростання, сталий розвиток, інклюзивний розвиток. В статье исследованы и...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Дата: | 2019 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2019
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/151655 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Інклюзивність як ключовий пріоритет економічного зростання в стратегії «Європа – 2020» / А.В. Уніят // Вісник економічної науки України. — 2019. — № 1 (36). — С. 150-155. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-151655 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Уніят, А.В. 2019-05-19T18:35:52Z 2019-05-19T18:35:52Z 2019 Інклюзивність як ключовий пріоритет економічного зростання в стратегії «Європа – 2020» / А.В. Уніят // Вісник економічної науки України. — 2019. — № 1 (36). — С. 150-155. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/151655 У статті досліджено інклюзивні концепції розвитку економіки як ключовий пріоритет економічного зростання в стратегії «Європа – 2020». Проаналізовано базові стратегічні цілі в стратегії «Європа – 2020», зокрема такі, як розумне зростання, сталий розвиток, інклюзивний розвиток. В статье исследованы инклюзивные концепции развития экономики как ключевой приоритет экономического роста в стратегии «Европа-2020». Проанализированы базовые стратегические цели в стратегии «Европа 2020», в частности такие, как разумный рост, устойчивое развитие, инклюзивный развитие. The article explores the inclusive concepts of economic development as the key priority of economic growth in the Europe 2020 strategy. The basic strategic goals of the Europe 2020 strategy, such as smart growth, sustainable development, inclusive development, are analyzed. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Інклюзивність як ключовий пріоритет економічного зростання в стратегії «Європа – 2020» Инклюзивность как ключевой приоритет экономического роста в стратегии «Европа – 2020» Inclusiveness as the Key Priority of Economic Growth in the Europe 2020 Strategy Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Інклюзивність як ключовий пріоритет економічного зростання в стратегії «Європа – 2020» |
| spellingShingle |
Інклюзивність як ключовий пріоритет економічного зростання в стратегії «Європа – 2020» Уніят, А.В. Наукові статті |
| title_short |
Інклюзивність як ключовий пріоритет економічного зростання в стратегії «Європа – 2020» |
| title_full |
Інклюзивність як ключовий пріоритет економічного зростання в стратегії «Європа – 2020» |
| title_fullStr |
Інклюзивність як ключовий пріоритет економічного зростання в стратегії «Європа – 2020» |
| title_full_unstemmed |
Інклюзивність як ключовий пріоритет економічного зростання в стратегії «Європа – 2020» |
| title_sort |
інклюзивність як ключовий пріоритет економічного зростання в стратегії «європа – 2020» |
| author |
Уніят, А.В. |
| author_facet |
Уніят, А.В. |
| topic |
Наукові статті |
| topic_facet |
Наукові статті |
| publishDate |
2019 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Вісник економічної науки України |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Инклюзивность как ключевой приоритет экономического роста в стратегии «Европа – 2020» Inclusiveness as the Key Priority of Economic Growth in the Europe 2020 Strategy |
| description |
У статті досліджено інклюзивні концепції розвитку економіки як ключовий пріоритет економічного зростання в стратегії «Європа – 2020». Проаналізовано базові стратегічні цілі в стратегії «Європа – 2020», зокрема такі, як розумне зростання, сталий розвиток, інклюзивний розвиток.
В статье исследованы инклюзивные концепции развития экономики как ключевой приоритет экономического роста в стратегии «Европа-2020». Проанализированы базовые стратегические цели в стратегии «Европа 2020», в частности такие, как разумный рост, устойчивое развитие, инклюзивный развитие.
The article explores the inclusive concepts of economic development as the key priority of economic growth in the Europe 2020 strategy. The basic strategic goals of the Europe 2020 strategy, such as smart growth, sustainable development, inclusive development, are analyzed.
|
| issn |
1729-7206 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/151655 |
| citation_txt |
Інклюзивність як ключовий пріоритет економічного зростання в стратегії «Європа – 2020» / А.В. Уніят // Вісник економічної науки України. — 2019. — № 1 (36). — С. 150-155. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT uníâtav ínklûzivnístʹâkklûčoviipríoritetekonomíčnogozrostannâvstrategííêvropa2020 AT uníâtav inklûzivnostʹkakklûčevoiprioritetékonomičeskogorostavstrategiievropa2020 AT uníâtav inclusivenessasthekeypriorityofeconomicgrowthintheeurope2020strategy |
| first_indexed |
2025-11-25T23:46:47Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:46:47Z |
| _version_ |
1850584116974583808 |
| fulltext |
УНІЯТ А. В.
150 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
А. В. Уніят
канд. екон. наук
ORCID 0000-0002-8129-4754
Тернопільський національний економічний університет
ІНКЛЮЗИВНІСТЬ ЯК КЛЮЧОВИЙ ПРІОРИТЕТ
ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ В СТРАТЕГІЇ «ЄВРОПА-2020»
Постановка проблеми. Разом з початком глобалі-
заційних процесів в економіці, які особливо помітно
проявилися на початку ХХ ст. і тривають досі, виник-
ло чимало викликів для стабільного та сталого роз-
витку економічного та політичного середовища кра-
їни. Глобалізаційні процеси спровокували зміни не
лише в структурах національних економік та зв’язків
між її економічними суб’єктами, але й стали наслід-
ком виникнення нових інтеграційних угрупувань на
регіональному та макрорівні. Проте такі зміни мали не
лише позитивні наслідки. За останні роки ХХІ сто-
ліття можна спостерігати багато політичних конфлік-
тів, структурних диспропорцій в економіці, соціальну
нестабільність, дисбаланс в економічному розвитку
країн тощо. Тому постала проблема знайти комплекс-
ний підхід до вирішення проблеми соціально-еконо-
мічної нестабільності, що здатний охопити не лише
макросередовище країни та інструменти його регу-
лювання, але і соціальне, освітнє та політичне поле
функціонування громадянського суспільства.
Підхід інклюзивного зростання як інструменту
антикризової політки взяло до уваги чимало країн
і регіональних об’єднань в Європі. Відтак, попри
стрімкий розвиток європейських ринків та економічну
результативність такого інтеграційного об’єднання як
Європейський Союз, наразі можна спостерігати чи-
мало соціально-економічних проблем, пов’язаних з
безробіттям, кризовими явищами, швидкими мігра-
ційними процесами та соціальним незадоволенням.
Аналіз останніх досліджень. Стратегії інклюзив-
ного економічного розвитку досліджували такі зару-
біжні науковці, як Л. Андерсон, Р. Ананд, С. Беннер,
М. Пастор, Р. Рамос. Значну увагу цьому питанню
приділили такі вітчизнні вчені, як: І. Бобух, С. Ще-
гель, К. Сапун, Р. Селезньова тощо. Інклюзивні кон-
цепції лягли в основу багатьох стратегій сталого роз-
витку міжнародних організацій таких, як Організація
економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР),
Програма розвитку ООН (ПРООН), Європейська ко-
місія, Міжнародний валютний фонд (МВФ), Всесвіт-
ній економічний форум (ВЕФ), Світовий банк та Між-
народний центр політики інклюзивного зростання.
Створення нових стратегій інклюзивного розвитку та
увага науковців до аналізу актуальних результатів тем-
пів зростання свідчить про широкі перспективи та
можливості інклюзивних концепцій як інструменту
виходу з кризи. Перспективи полягають у зростанні
інвестицій у людський капітал та їх віддачу в реальних
темпах економіки.
Метою статті є дослідження інклюзивності як
ключового пріоритету економічного зростання в стра-
тегії «Європа-2020».
Виклад основного матеріалу. Наприкінці 90-х ро-
ків більшість країн-лідерів Європейського Союзу ро-
зуміли, що умови економічного зростання Європи не
можуть бути конкурентними з швидкими темпами
зростання економіки США. Статистичні дослідження
свідчать про те, що у 2000 році середній ВВП по краї-
нах-членах ЄС досягав лише 70% вартості цього по-
казника у Сполучених Штатах. На початку ХХІ сто-
ліття економіка ЄС була названа менш динамічною
порівняно з США з високим рівнем безробіття, моно-
полізацією мережевих галузей та низькою проникли-
вістю ринків праці. З огляду на це була прийнята Лі-
сабонська конвенція у 2000 році — тобто своєрідна
стратегія стимулювання економічного розвитку країн
ЄС. Основними стратегічними ключами були впрова-
дження інноваційних технологій у виробництво, сти-
мулювання урядів країн до розвитку наукових інсти-
туцій та розробок і, відповідно, створення високого
рівня працевлаштування активного працездатного на-
селення. Завдання Лісабонської конвенції були дуже
амбітні та мали чимало впливу. Проте світова криза
2008 року торкнулася і багатьох економік європей-
ських країн, а тому багато з цілей не було досягнуто.
Фінансова криза і економічний спад примусили
ЄС розробити нову економічну стратегію «Європа
2020: Стратегія розумного, стійкого і всеохоплюючого
зростання» («Europe 2020: A strategy for smart,
sustainable and inclusive growth»), яка була прийнята у
березні 2010 року і покликана допомогти в умовах гло-
бальної нестабільності державам-членам Євросоюзу
повернутися на шлях сталого розвитку. Власне, в ній
присутні інклюзивні концепції розвитку економіки,
які не лише мають на меті стимулювання виробництва
та інновацій, але й забезпечення якісної належної
освіти та стабільної політичної безпеки. Згідно з цією
стратегією Європейський Союз розглядає економічне
зростання як комплексний показник, який охоплює
економічний розвиток, науковий та освітній потенціал
та інклюзивний розвиток, який стимулює економіку з
високими показниками працездатності населення, що
забезпечує соціальну та територіальну єдність.
Вважається, що стратегія «Європа 2020» розкри-
ває європейську соціально-економічну концепцію XXI
століття, яка містить три основні фактори зміцнення
економіки (базові стратегічні цілі):
Розумне зростання (Smart growth) Основними
цілями такого зростання є підвищення якості освіти
та знань, розвиток інновацій, технологій, при цьому
важливо, щоб усі навички та розробки були залучені в
економічних процесах, спричиняли появу нових робо-
чих місць та забезпечували високу продуктивність пра-
цездатного населення.
Сталий розвиток (Sustainable growth) — більшою
мірою такий розвиток має на меті ресурсозбереження
та ефективне їх використання, екологічний аспект
економіки, так звану «зелену» економіку, покликану
на низьковуглецеве виробництво, захист довкілля,
розвиток зелених технологій та інвестиції в розвиток
екоінновацій щодо альтернативних джерел енергії
тощо. Окрім цього, такий розвиток передбачає під-
УНІЯТ А. В.
2019/№1 151
тримку малого та середнього бізнесу та забезпечення
конкурентного бізнес-середовища.
Інклюзивний розвиток (Inclusive growth) — сти-
мулювання та зростання рівня зайнятості населення,
забезпечуючи при цьому соціальну та територіальну
єдність. Окрім цього такий розвиток характеризується
стабільним та ефективним ринком праці і системою
соціальних виплат та розподілу ефективності таких по-
казників для різних прошарків населення.
В оригіналі документа стратегії ЄС визначено так
звану дорожню мапу економічного відновлення від
кризових явищ 2008 року. Це включає такі тактичні
цілі [1]:
• Ціль 1: 75% населення у віці 20-64 років по-
винно бути працевлаштоване;
• Ціль 2: 3% ВВП ЄС повинно відраховуватися на
наукові дослідження та розробки;
• Ціль 3: досягнення цілей «20/20/20». Тобто кра-
їни-члени ЄС зобов’язуються скоротити викиди вуг-
лекислого газу на 20%, застосувати 20% виробництва
енергії з відновлюваних джерел і досягнути 20% пок-
ращення енергоефективності до 2020 року;
• Ціль 4: частка випускників, які завершили нав-
чальний процес на рівні середньої освіти повинна бути
менше 10%; і щонайменше 40% молодого покоління
повинні мати вищу освіту,
• Ціль 5: на 20 мільйонів повинно бути менше
людей, що наразі перебувають на межі бідності.
Експерти ЄС виокремлюють три риси бідності:
$ 1,90 / день, $ 3,20 / добу та $ 5,50 / день, всі вони
розраховані на рівні паритету купівельної спроможно-
сті.
Такі цілі та їх реалізація стали основою націона-
льних політик особливо в контексті антикризового ре-
гулювання. Відтак після запровадження стратегії, у
2014 році був представлений звіт про моніторинг стану
досягнення завдань, які передбачалися в «Європі-
2020». За даними Євростатистики можна простежити
такі ключові досягнення 5 цілей у 2017 році.
З рис. 1 помітно, що у 2017 році рівень зайнятості
серед країн ЄС склав 72,2% з 75% запланованих. Це
найвищий показник з 2002 року. У результаті відстань
до зайнятості за цілями «Європи-2020» звужується до
2,8%. Порівняно з іншими країнами-учасницями G20,
що не входять до ЄС, у світі рівень зайнятості в ЄС
був вищим, ніж в більшості цих країн в 2017 році,
лише Японія та Австралія демонструють вищі позиції.
Незважаючи на те, що перспективи ринку праці мо-
лодшого покоління в 2017 році покращуються в ЄС,
проте рівень зайнятості молодих людей у віці від 20 до
29 років був у 2017 році значно нижчим, ніж старших
людей віком від 30 до 50 років.
Рис. 1. Рівень зайнятості населення вікової групи від 20-64 роки
у країнах Європейського Союзу, 2002-2017 роки [2]
Частка витрат від ВВП на наукові розробки також
показує позитивну динаміку. Після періоду повільних,
але позитивних показників зростання, валові внут-
рішні витрати на НДДКР у відсотку від ВВП в ЄС ста-
новить 2,03% у 2016 році (рис. 2). В результаті, ціль
становить — 3%, тому ще є перспективи вдоскона-
лення. Бізнес-сектор продовжує бути найбільшим ін-
вестором у науковий потенціал ЄС, що становить
64,9% загального обсягу витрат на дослідження та
розробки в 2016 році. Це найвищий показник з
2004 року. Незважаючи на те, що сектор вищої освіти
(наприклад, університети) та урядові структури мають
нижчі частки витрат у науку, їхній розмір інвестицій
зростає. Навчальні та урядові інституції відіграють
важливу роль у довгостроковій перспективі стабільно-
сті галузі наукових розробок. Регіони з найвищою ін-
тенсивністю досліджень і розробок у ЄС знаходяться
в Швеції, Австрії та Німеччині.
Важливо проаналізувати грошові потоки над-
ходжень в дослідження та розробки щодо головних ін-
весторів. В ЄС інвестиції в розробки виконується чо-
тирма головними інституційними секторами: бізнес,
уряд, вища освіта та приватний некомерційний сек-
тор. З рис. 3 помітно, що основним інвестором і до-
слідження є підприємницький сектор.
Ціль 3 — це зменшити викиди вуглекислого газу.
Стратегія «Європа - 2020» також має позитивні зміни
в екологічній політиці. До 2016 року викиди парнико-
вих газів в усьому ЄС зменшилися на 22,4% порівняно
з 1990 роком. Таким чином ЄС вже досягли очікува-
них результатів і навіть перевищили їх, оскільки до
2020 року передбачалося зменшення на 20%. Викиди
парникових газів на душу населення в ЄС нижчі за
рівень таких викидів у Австралії, Канаді та США.
Частка відновлюваних джерел енергії у валовому ви-
робництві енергії збільшилася з 16,7% у 2015 році до
17,0% в 2016 році. Поки що, за останнім вимірниками,
ЄС залишається на 3,0-процентному пункті різниці до
досягнутого відсотку. З погляду на це, у 2014 році Єв-
ропейська Рада погодилася на прийняття нових кліма-
УНІЯТ А. В.
152 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Рис. 2. Частка інвестицій в наукові розробки та дослідження
у країнах ЄС від рівня ВВП, у 2002-2016 роках, % [2]
Рис. 3. Розподіл за основними інституціями інвестування в наукові розробки у країнах ЄС (2017 рік), %
Складено автором на основі [4].
тичних і енергетичних стратегій після 2020 року. У
червні 2018 р. була досягнута міжінституційна полі-
тична згода, яка акцентувала увагу на досягненні двох
останніх цілей для відновлюваної енергетики та енер-
гоефективності. Тому визначено нові рамки в стратегії
«Клімат та енергетична політика ЄС до 2030 року», яка
включає досягнення 3 цілей:
— скорочення викидів вуглекислого газу при-
наймні до 40% (з рівня 1990 року);
— щонайменше 27% частки усієї енергетики по-
винна бути відновлювана;
— щонайменше 27% досягнення покращення
енергоефективності.
Освіта та навчання лежать в основі стратегії
Європа 2020 і розглядаються як основні чинники для
зростання продуктивності праці та ефективності еко-
номіки. Економічна криза проявилася разом з демо-
графічними показниками старіння населення, знизи-
лася ефективність ринку праці та суспільства. Проте в
освітніх цілях політики ЄС показники демонструють
позитивну динаміку. Падіння показника частки ран-
нього завершення навчання на шкільному етапі без
продовження освіти в подальшому знижувалися від
2002 року. Спершу показник становив 17% у 2002 році,
2017 року він становив 10,6%. Цільовий показник
стратегії складає 10%.
Важливо те, що показник освіченості населення
є одним з інструментів подолання безробіття. Емпі-
рично доводиться, що у часи фінансової кризи рівень
безробіття зріс, а разом з тим попит на робочі місця.
Рівень зайнятості молодих випускників (від 20 до
34 років, які залишили освіту та навчання в мину-
лому — 1-3 роки тому) значно змінився в період фі-
нансової кризи 2008 року. З позначки 82,1% у 2008
64,9
23
11,2
0,9
Бізнес
Вища освіта
Урядовий сектор
Приватний
некомерційний сектор
УНІЯТ А. В.
2019/№1 153
році рівень працевлаштування молодих людей знизи-
вся до 75,4% у 2013 році. Однак з 2013 року помітна
позитивна динаміка, досягнувши позначки 80,2% в
2017 році (рис. 4). Слід додати, що показники вищої
освіти, участь дорослих у навчанні також має виріша-
льне значення, надаючи Європі висококваліфіковану
робочу силу.
Рис. 4. Рівень працевлаштування випускників вишів (до 3-х років після завершення навчання)
за гендерним поділом у 2006-2017 роках, % [5]
Останньою з 5 цілей стратегії «Європа — 2020» є
зниження показників бідності та нерівності доходів
серед населення. Стратегія «Європа — 2020» встано-
вила мету «підняття» мінімум 20 мільйонів людей з ри-
зику бідності чи соціальної ізоляції до 2020 року по-
рівняно з 2008 роком. Це комплексний результат до-
сягнення попередніх цілей. Наприклад, боротьба з
бідністю інтегрується з ініціативами, що спрямовані
на посилення зайнятості населення. Також підви-
щення рівня освіти та професійної підготовки не лише
допоможе зменшити рівень бідності, але й в довготри-
валій перспективі позначиться на майбутніх поколін-
нях, розвиток яких залежить від стратегій сьогодення.
Майже кожна четверта особа в ЄС знаходиться
під загрозою бідності або соціального відчуження.
Грошова бідність є найпоширенішою формою бідно-
сті, яка зачіпає 17,3% ЄС населення в 2016 році. 7,5%
населення страждають суворим матеріальним скоро-
ченням благ. До таких показників слід додати й про-
дуктивність праці, яка напряму залежить від величини
заробітної плати. Дуже низька інтенсивність праці сто-
сується 10,5% населення у віці від 0 до 59 років. У 2016
році рівень ризику бідності після соціальних транс-
фертів становив на 8,6% нижче, ніж перед соціаль-
ними видатками.
В ЄС загальна частка людей у віці від 0 до 59 ро-
ків, які живуть у домогосподарствах з дуже низькою
інтенсивністю роботи, залишалася відносно стабіль-
ною — 10,5%, починаючи з 2010 року. Проте, реальний
рівень життя населення змушує комплексно проаналі-
зувати такі показники. Відповідно, економічні реалії
показують, що не завжди достатньо бути працевлаш-
тованим для уникнення бідності. В 2016 році 7,8%
працюючого населення ЄС було під загрозою злиднів,
навіть якщо вони працювали повний робочий день.
Важливо проаналізувати, в яких формах виявля-
ється ситуація бідності. Це відображається в трьох су-
біндикаторах, які складають «ризик бідності» або по-
казник соціального відторгнення: грошова бідність,
суворе матеріальне зубожіння і дуже низька інтенсив-
ність праці (рис. 5). Проте ці три фактори можуть
впливати комплексно, а не окремо.
Рис. 5. Агрегація субіндикаторів людей, що знаходяться під ризиком бідності в ЄС (2017 рік), млн осіб
Складено автором на основі джерела [2].
УНІЯТ А. В.
154 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
В рамках стратегії ЄС, відсоток людей, що пере-
бувають за межею бідності має скоротитися. Проте ця
ціль визначена не у відсотковому співвідношенні, а у
реальному підрахунку людей, кількість бідних повинна
зменшитися щонайменше на 20 млн осіб. Відтак, в по-
рівнянні з 2008 роком, ця частка повинна становити
не більше 96,1 млн людей, які є в зоні ризику бідності.
Наразі, за підрахунками 2016 року цей показник поки
що становить 118,0 млн (23,5% всього населення ЄС).
Висновки. Стратегія «Європа — 2020» має низку
чітких показників та кроків, які визначають подальші
напрямки соціально-економічної політики країн ЄС.
Звіт 2018 року щодо імплементації рішень Стратегії де-
монструє успішні індикатори досягнення 5 ключових
цілей на шляху до сталого розвитку та інклюзивної
економіки. З аналізом даних ці стратегії результативні,
проте є ще чимало економічних проблем та показни-
ків бідності, зубожіння, нерівності в розподілі доходів,
які потрібно скорочувати. Тому цілком очевидно, що
ближчим часом, європейська спільнота врахує усі не-
доліки попередніх стратегії, вчасно відреагує на усі со-
ціальні та економічні тенденції і розробить новий план
розвитку країн задля сталого інклюзивного розвитку.
Список використаних джерел
1. Communication From the Commission Europe
2020.A strategy for smart, sustainable and inclusive growth
European Commission, Brussels, 2010. URL: http://ec.
europa.eu/eu2020/pdf/COMPLET%20EN%20BARROSO
%20%20%20007%20-%20Europe%202020%20-%20EN%
20version.pdf.
2. Smarter, greener, more inclusive? INDICATORS
TO SUPPORT THE EUROPE 2020 STRATEGY/ 2018
edition / Publications Office of the European Union.
Luxembourg. 2018. URL: https://ec.europa.eu/eurostat/
documents/3217494/9087772/KS-02-18-728-EN-N.pdf/
3f01e3c4-1c01-4036-bd6a-814dec66c58c.
3. Sustainable Development Goals 2016—2030. URL:
http://www.un.org.ua/tsili-rozvytku-tysiacholittia/tsili-sta
loho-rozvytku.
4. The Inclusive Development Index 2018 Summary
and Data Highlights / World Economic Forum. URL:
http://www3.weforum.org/docs/WEF_Forum_IncGrwth_
2018.pdf.
5. 9th Monitoring Report on Europe 2020 and the
European Semester/ European Committee of Regions/
Report 2018. URL: https://portal.cor.europa.eu/europe
2020/Documents/publi-file/9th-monitoring-report/9thMo
nitoringReport.pdf.
6. Ianchovichin E., Lundstrom S. What is inclusive
development? / Report of World Bank Group. URL:
https://siteresources.worldbank.org/INTDEBTDEPT/Res
ources/468980-1218567884549/WhatIsInclusiveGrowth
20081230.pdf.
7. Hasmath R. (ed). Inclusive Growth, Development
and Welfare Policy: A Critical Assessment. Journal of
Development Studies. 2016.
8. Pacetti-Garr E. The Five Characteristics of an
Inclusive Economy: Getting Beyond the Equity-Growth
Dichotomy/ Rockfeller Foundation. 2016 URL: https:
//www.rockefellerfoundation.org/blog/five-characteristics-
inclusive-economy-getting-beyond-equity-growth-dichoto
my.
9. Pouw N; Gupta J Inclusive Development: A Multi-
Disciplinary Approach. Current Opinion in Environmental
Sustainability. March 2017.
10. Ranieri R., Ramos R.A. Inclusive Growth:
Building up a Concept. Working Paper 104. Brazil, 2013.
11. Samans R. A new way to measure economic
growth and progress/World Economic Forum, 2018. URL:
https://www.weforum.org/agenda/2018/01/towards-a-new
- measure-of-growth/.
12. Stec M; M. Grzebyk The implementation of the
Strategy Europe 2020 objectives in European Union
countries: the concept analysis and statistical evaluation
CrossMark Publishing, Poland 2017. URL: https:
//www.researchgate.net/publication/310763704_The_impl
ementation_of_the_Strategy_Europe_2020_objectives_in_
European_Union_countries_the_concept_analysis_and_st
atistical_evaluation.
13. Walby S. The concept of inclusive economic
growth. URL: https://www.lwbooks.co.uk/sites/default/
files/ s68 _12walby.pdf.
14. Inclusive Growth Commission (2017)./ Inclusive
growth for people and places: challenges and opportunities.
London: RSA. URL: https://www.thersa.org/globalassets/
pdfs/reports/rsa_inclusive-growth-commission-final-repor
t-march-2017.pdf.
15. What is Economic Inclusion?/Federal Deposit
Insurance Corporation/US/2017. URL: https://economi
cinclusion.gov/whatis/.
References
1. Communication From the Commission Europe
2020.A strategy for smart, sustainable and inclusive growth
European Commission, Brussels. (2010). ec.europa.eu.
Retrieved from http://ec.europa.eu/eu2020/pdf/COMP
LET%20EN%20BARROSO%20%20%20007%20-%20Eu
rope%202020%20-%20EN% 20version.pdf.
2. Smarter, greener, more inclusive? INDICATORS
TO SUPPORT THE EUROPE 2020 STRATEGY/ 2018
edition / Publications Office of the European Union.
Luxembourg. (2018). ec.europa.eu. Retrieved from https:
//ec.europa.eu/eurostat/documents/3217494/9087772/KS
-02-18-728-EN-N.pdf/3f01e3c4-1c01-4036-bd6a-814dec
66c58c.
3. Sustainable Development Goals 2016—2030.
un.org.ua. Retrieved from http://www.un.org.ua/tsili-roz
vytku-tysiacholittia/tsili-sta loho-rozvytku.
4. The Inclusive Development Index 2018 Summary
and Data Highlights. World Economic Forum. Retrieved
from weforum.org. http://www3.weforum.org/docs/WEF_
Forum_Inc Grwth_2018.pdf.
5. 9th Monitoring Report on Europe 2020 and the
European Semester. European Committee of Regions.
(2018). portal.cor.europa.eu. Retrieved from https://portal.
cor.europa.eu/europe2020/Documents/publi-file/9th-mo
nitoring-report/9thMo nitoringReport.pdf.
6. Ianchovichin E., Lundstrom S. What is inclusive
development?. Report of World Bank Group. Retrieved from
https://siteresources.worldbank.org/INTDEBTDEPT/Res
ources/468980-1218567884549/WhatIsInclusiveGrowth
20081230.pdf.
7. Hasmath R. (ed). (2016). Inclusive Growth, Deve-
lopment and Welfare Policy: A Critical Assessment. Journal
of Development Studies.
8. Pacetti-Garr E. The Five Characteristics of an
Inclusive Economy: Getting Beyond the Equity-Growth
ХАРАЗІШВІЛІ Ю. М.
2019/№1 155
Dichotomy. Rockfeller Foundation. (2016). rockefellerfoun-
dation.org. Retrieved from https: //www.rockefellerfoun
dation.org/blog/five-characteristics-inclusive-economy-get
ting-beyond-equity-growth-dichoto my.
9. Pouw N.; Gupta J. Inclusive Development: A
Multi-Disciplinary Approach. Current Opinion in
Environmental Sustainability. March 2017.
10. Ranieri R., Ramos R.A. (2013). Inclusive
Growth: Building up a Concept. Working Paper 104.
Brazil.
11. Samans R. A new way to measure economic
growth and progress. World Economic Forum. (2018). wefo-
rum.org. Retrieved from https://www.weforum.org/
agenda/2018/01/towards-a-new - measure-of-growth/.
12. Stec M., Grzebyk M. (2017). The implementation
of the Strategy Europe 2020 objectives in European Union
countries: the concept analysis and statistical evaluation
CrossMark Publishing, Poland. researchgate.net. Retrieved
from https: //www.researchgate.net/publication/3107637
04_The_implementation_of_the_Strategy_Europe_2020_o
bjectives_in_European_Union_countries_the_concept_an
alysis_and_statistical_evaluation.
13. Walby S. The concept of inclusive economic
growth. lwbooks.co.uk. Retrieved from https://www.lw
books. co.uk/sites/default/ files/ s68 _12walby.pdf.
14. Inclusive Growth Commission (2017). Inclusive
growth for people and places: challenges and opportunities.
London: RSA. thersa.org. Retrieved from https:
//www.thersa.org/globalassets/ pdfs/reports/rsa_inclusive-
growth-commission-final-repor t-march-2017.pdf.
15. What is Economic Inclusion? Federal Deposit
Insurance Corporation. US. (2017). economi cinclusion.gov.
Retrieved from https://economi cinclusion.gov/whatis/.
Ю. М. Харазішвілі
д-р екон. наук
ORCID 0000-0002-3787-1323
e-mail: yuri_mh@ukr.net
Інститут економіки промисловості НАН України, м. Київ
СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ РІВНЯ ЖИТТЯ ТА РІВНЯ ОСВІТИ
ЯК ОСНОВА ІСНУВАННЯ СЕРЕДНЬОГО КЛАСУ В УКРАЇНІ
Актуальність проблеми. Узагальнюючи численні
визначення, середній клас — група людей, що має
стійкі доходи (рівень життя), достатні для задово-
лення широкого кола матеріальних і соціальних по-
треб, високий рівень освіти і кваліфікації, незалежну
громадянську позицію і займають в суспільстві про-
міжне становище: між дуже багатими та бідними. Від-
повідно до сторінки «American middle class» [1], особи,
що належать до середнього класу в загальному, мають:
комфортабельні стандарти життя, значну економічну
безпеку, чималу робочу автономію та покладаються на
свої знання для самозабезпечення.
Однак представники середнього класу в Україні,
за висловлюваннями фахівців [2-4], жодним чином не
відповідають критеріям, встановленим для представ-
ників середнього класу демократичних держав світу.
Між тим, до середнього класу себе зараховують бли-
зько половини українців. Проте, експерти вважають
[5], що «…за двома головними ознаками — рівнем
життя та рівнем освіти, до середнього класу в Україні
можна віднести близько 10% населення. Якщо ж до-
дати до цього ще один визначальний чинник — полі-
тичні вподобання і політичну активність, — то частка
українського середнього класу вийде не більшою, ніж
5%, тобто на межі статистичної похибки».
У класичному розумінні, у будь-якій розвиненій
країні середній клас — рушій зростання потенціалу
держави. Але, на жаль, в Україні середнього класу
практично не існує. За оцінками Швейцарської фінан-
сової групи (Credit Suisse), щоб належати до серед-
нього класу в Швейцарії, потрібно мати 73,0 тис. дол.
річного доходу, у США — 50,0, у Китаї — 28,0, в
Польщі — 25 тис. дол. [6].
За даними експертів, приналежність до серед-
нього класу слід визначати за такими критеріями:
1) стійкі доходи, достатні для задоволення широ-
кого кола матеріальних та соціальних потреб;
2) значний рівень достатку, який дозволяє забез-
печувати процвітання власної сім`ї;
3) наявність особистої власності та достатньої
кількості майна;
4) зазвичай високий рівень освіти;
5) усвідомлення себе щасливою людиною;
6) розуміння власного статусу та готовність його
відстоювати;
7) високий рівень соціального розвитку;
8) висока тривалість життя.
Отже, найголовнішими ознаками існування се-
реднього класу є рівень життя та рівень освіти. Звідси
виникає актуальне питання: чи відповідає рівень
життя та рівень освіти в Україні економічно розвине-
ним країнам та якими повинні бути стратегічні зна-
чення відповідних індикаторів, щоб відповідати вимо-
гам сталого розвитку?
Мета статті — ідентифікувати рівень соціальних
складових рівня життя та рівня освіти населення Ук-
раїни з позицій безпеки та наукове обґрунтування
стратегічних орієнтирів їхніх індикаторів в контексті
сталого розвитку.
Виклад основного матеріалу дослідження. Кожна з
країн, яка намагається реалізувати стратегію сталого
розвитку, в тому числі в соціальній сфері, прагне роз-
робити свій набір індикаторів сталості. Тому більшість
науковців на даний час розходяться у поглядах щодо
кількості індикаторів та їх змісту. Крим того, виника-
ють і інші питання. Зокрема, немає єдиної достовірної
|