У художньому світі Івана Котляревського

Рецензія на книгу: Нахлік Є. К. Перелицьований світ Івана Котляревського: текст – інтертекст – контекст. – Л.: Інститут Івана Франка НАН України, 2015. – 543 с. – (Серія “Літературознавчі студії”. – Вип. 21)....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Слово і Час
Дата:2015
Автор: Боронь, О.
Формат: Стаття
Мова:Українська
Опубліковано: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2015
Теми:
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/151916
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:У художньому світі Івана Котляревського / О. Боронь // Слово і час. — 2015. — № 10. — С. 117-118. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859460877069058048
author Боронь, О.
author_facet Боронь, О.
citation_txt У художньому світі Івана Котляревського / О. Боронь // Слово і час. — 2015. — № 10. — С. 117-118. — укp.
collection DSpace DC
container_title Слово і Час
description Рецензія на книгу: Нахлік Є. К. Перелицьований світ Івана Котляревського: текст – інтертекст – контекст. – Л.: Інститут Івана Франка НАН України, 2015. – 543 с. – (Серія “Літературознавчі студії”. – Вип. 21).
first_indexed 2025-11-24T02:40:55Z
format Article
fulltext 117Слово і Час. 2015 • №10 У ХУДОЖНЬОМУ СВІТІ ІВАНА КОТЛЯРЕВСЬКОГО Нахлік Є. К. Перелицьований світ Івана Котляревського: текст – інтертекст – контекст. – Л.: Інститут Івана Франка НАН України, 2015. – 543 с. – (Серія “Літературознавчі студії”. – Вип. 21). Нова монографія Євгена Нахліка – це комплексне синтетичне дослідження творчої спадщини І . Котляревського , в якому враховано найкращі напрацювання літературознавців. Тут узагальнено і систематизовано найголовніші спостереження науковців над вузловими проблемами генези і поетики творів письменника. Залучено як малознані та призабуті публікації ХІХ – початку ХХ століття, так і порівняно недавні розвідки, тобто проведено свого роду всеохопну ревізію всіх дотеперішніх студій, яка давно була на часі. Каталізатором появи книжки Є. Нахліка стала підготовка академічної Історії української літератури у 12 томах, три томи якої (1-2-й і 4-й) вже вийшли друком. Дослідник чи не вперше з такою повнотою і всебічністю розглядає і с торико -л і тературн і передумови появи “Енеїди”, зокрема всі твори , писані народною мовою, адже поема Котляревського “була закономірним продовженням процесу періодичного звернення віршарів до народної мови” (53). Крім того, “Енеїда” засвідчила неперервність літературного процесу та спадкоємність традицій в умовах занепаду в підросійській Україні книжної української та слов ’яноруської мов під тиском русифікаторської політики царизму. Є. Нахлік зважено й аргументовано говорить про наслідування в поемі Котляревського аналогічних травестій М . Осипова та О . Котельницького . У тому чи тому контексті науковець ретельно порівнює український твір із російським передтекстом, виявляючи численні прямі запозичення, впливи, аналогії тощо. Водночас на основі праць попередників і власних спостережень дослідник наголошує на індивідуально- творчій і національній самобутності української “Енеїди”. Необізнаність із творами Осипова – Котельницького мала насл і д к ом подек уди хибн і висновки л і терат урознавц і в про цілковиту оригінальність тих чи тих художніх знахідок Котляревського . Бездумне захвалювання лише принижує письменника, тоді як неупереджений аналіз дає змогу окреслити специфіку таланту українського митця , його новаторство. Формулюється й актуальне завдання суц ільного з іставлення текстів Котляревського й Осипова – Котельницького, чого досі ще не зроблено. Так само, підкреслює Є. Нахлік, глибшого вивчення потребує проблема звернення українського письменника до твору Вергілія (в оригіналі чи російському перекладі – остаточно не з’ясовано). У монографії “Енеїду” проаналізовано також із погляду літературних напрямів і течій . Автор обґрунтовує тяжіння поеми до просвітницького реалізму, наявність у ній ознак сентименталізму та преромантизму, рясно ілюструючи міркування прикладами із твору. Крім того, “Енеїда”, як доводить науковець, сприйнята свого часу в руслі поетизації козаччини, справила помітний вплив на зародження українського романтизму (175). Одне з давніх дискусійних питань – припущення про наявність підтексту в поемі. Дослідник наводить усі відомі спроби його розшифрування, зважено розглядаючи аргументи на користь того чи того прочитання, і доходить висновку, що наскрізної аналогії козаків до троянців чи латинян та рутульців у поемі немає, – і тих, і тих автор із козаками зіставляє епізодично. На думку Є. Нахліка, поет не мав наміру послідовно перетворити свою травестію на алегорію, витриману від початку до кінця в єдиному ключі (216). Науковець докладно аналізує й інші складні моменти у розумінні тексту поеми. Наприклад, він розвиває спостереження К. Студинського про неоднозначність з о б р а ж е н н я Ни з а т а Е в р і а л а , Слово і Час. 2015 • №10118 прямолінійно героїзованих у багатьох публікаціях педагогічного спрямування, але визнає, що Котляревський все-таки схиляється до їхнього уславлення. Утім, навряд чи може викликати схвалення різанина, яку вчинили Низ та Евріал у ворожому таборі. Спростовано й інші поширені неточні або і взагалі хибні інтерпретації на зразок того, що рядки “Я музу кличу не такую: / Веселу, гарну, молодую” нібито вказують на свідомий розрив письменника з попередньою літературною традицією. Є. Нахлік резонно зауважує: “Те, що молода муза, яку він кличе, – естетично нова, поет не говорить, це вигадка, домисел інтерпретаторів , які таким трактуванням не відтворювали хід авторських думок, а, розглядаючи поему в історико-літературному контексті того часу, самі вказували на нові художні якості в ній” (269). У цьому та багатьох інших випадках дослідник наполягає на необхідності суто наукового підходу до розгляду складних проблем. Йому вдається уникати традиційної тенденційності , покликаної штучно піднести художній рівень української “Енеїди”, яка цього не потребує. Аналізуючи мовне багатство поеми, автор серед іншого шукає і відповідь на питання про велику кількість русизмів у творі: вони були наслідком, з одного боку, засмічення у той час української розмовної мови загалом, а з другого – негативного у цьому разі впливу російської травестії Осипова – Котельницького, яку перелицьовував Котляревський. Переконливо класифіковано мовні засоби, застосовані у поемі, зокрема фразеологізми, які “найбільше надають мові “Енеїди” специфічного народного характеру” (299). Застереження викликає використання зужитого терміна “котляревщина ” , яким сукупно зневажливо означують явища наслідування творчої манери і стилістики Котляревського , надто різнорідні для того, щоб кожного разу вдаватися до одного поняття. Попри те, що слово досі використовують у багатьох сучасних працях, варто було б від нього відмовитися бодай тому, що воно має в собі негативні конотації, невластиві термінові. Певною м і рою з апозичивши в “Наталці Полтавці” фабульну схему “Козака-стихотворца” О. Шаховського, Котляревський запропонував п ’єсу з народного життя, у якій майстерно втілено національні характери . Це підтверджує думку про секундарну, за визначенням М. Зерова, природу таланту Котляревського. Як слушно вказує Є. Нахлік, “Наталка Полтавка” – приклад літературного наслідування- відштовхування (381), адже специфіка обдарування українського класика полягала в тому, що він потребував для самостійної творчості певного орієнтиру. “Козак-стихотворец” став для нього тим текстом, який вимагав художньої полемічної відповіді. Найімовірнішими, на переконання дослідника, літературними джерелами мандрівного сюжету “Москаля-чарівника” є підстави вважати французьку комічну оперу “Солдат-чарівник”, російську перекладну “Повесть о удалом молодом солдате” та російську комедію “Солдат на ночлеге” (430). Присвячений водевілю “Москаль -чарівник ” розділ містить багато нових спостережень, які стали результатом умілого використання можливостей сучасних повнотекстових електронних ресурсів, каталогів світових бібліотек тощо. Фу н д ам е н т а л ь н у мо н о г р аф і ю Є. Нахліка вирізняють скрупульозне опрацювання всіх деталей, які стосуються аналізованого питання, максимально повне використання досвіду інших дослідників, оригінальне бачення низки проблем творчості І. Котляревського. Ясна річ, подальші студії над спадщиною к ла си к а у к ра ї н с ь к о ї л і терат ури неможливо уявити без цієї монографії. Олександр Боронь Отримано 18 липня 2015 р. м. Київ
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-151916
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 0236-1477
language Ukrainian
last_indexed 2025-11-24T02:40:55Z
publishDate 2015
publisher Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
record_format dspace
spelling Боронь, О.
2019-05-31T13:14:19Z
2019-05-31T13:14:19Z
2015
У художньому світі Івана Котляревського / О. Боронь // Слово і час. — 2015. — № 10. — С. 117-118. — укp.
0236-1477
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/151916
Рецензія на книгу: Нахлік Є. К. Перелицьований світ Івана Котляревського: текст – інтертекст – контекст. – Л.: Інститут Івана Франка НАН України, 2015. – 543 с. – (Серія “Літературознавчі студії”. – Вип. 21).
uk
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
Слово і Час
Рецензії
У художньому світі Івана Котляревського
In the literary world of Ivan Kotlyarevs’kyi
Article
published earlier
spellingShingle У художньому світі Івана Котляревського
Боронь, О.
Рецензії
title У художньому світі Івана Котляревського
title_alt In the literary world of Ivan Kotlyarevs’kyi
title_full У художньому світі Івана Котляревського
title_fullStr У художньому світі Івана Котляревського
title_full_unstemmed У художньому світі Івана Котляревського
title_short У художньому світі Івана Котляревського
title_sort у художньому світі івана котляревського
topic Рецензії
topic_facet Рецензії
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/151916
work_keys_str_mv AT boronʹo uhudožnʹomusvítíívanakotlârevsʹkogo
AT boronʹo intheliteraryworldofivankotlyarevskyi