З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ-ХVІІІ ст.) (частина 12)
У публікації представлені документи гетьманів І. Брюховецького, І.Скоропадського та інших старшин. В публикации представлены документы гетманов І. Брюховецкого, І. Скоропадского и других старшин. In publications presented documents of I.Samojlovych, I. Skopadsli and pette officers....
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сiверянський лiтопис |
|---|---|
| Datum: | 2018 |
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2018
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/152063 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ-ХVІІІ ст.) (частина 12) / Ю. Мицик, І. Тарасенко // Сіверянський літопис. — 2018. — № 5. — С. 86-117. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-152063 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Мицик, Ю. Тарасенко, І. 2019-06-05T14:15:02Z 2019-06-05T14:15:02Z 2018 З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ-ХVІІІ ст.) (частина 12) / Ю. Мицик, І. Тарасенко // Сіверянський літопис. — 2018. — № 5. — С. 86-117. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/152063 94 (477) У публікації представлені документи гетьманів І. Брюховецького, І.Скоропадського та інших старшин. В публикации представлены документы гетманов І. Брюховецкого, І. Скоропадского и других старшин. In publications presented documents of I.Samojlovych, I. Skopadsli and pette officers. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис Мовою документів З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ-ХVІІІ ст.) (частина 12) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ-ХVІІІ ст.) (частина 12) |
| spellingShingle |
З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ-ХVІІІ ст.) (частина 12) Мицик, Ю. Тарасенко, І. Мовою документів |
| title_short |
З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ-ХVІІІ ст.) (частина 12) |
| title_full |
З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ-ХVІІІ ст.) (частина 12) |
| title_fullStr |
З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ-ХVІІІ ст.) (частина 12) |
| title_full_unstemmed |
З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ-ХVІІІ ст.) (частина 12) |
| title_sort |
з нових документів до історії сіверщини (хvіі-хvііі ст.) (частина 12) |
| author |
Мицик, Ю. Тарасенко, І. |
| author_facet |
Мицик, Ю. Тарасенко, І. |
| topic |
Мовою документів |
| topic_facet |
Мовою документів |
| publishDate |
2018 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сiверянський лiтопис |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| description |
У публікації представлені документи гетьманів І. Брюховецького, І.Скоропадського
та інших старшин.
В публикации представлены документы гетманов І. Брюховецкого, І. Скоропадского и других старшин.
In publications presented documents of I.Samojlovych, I. Skopadsli and pette officers.
|
| issn |
2518-7430 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/152063 |
| citation_txt |
З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ-ХVІІІ ст.) (частина 12) / Ю. Мицик, І. Тарасенко // Сіверянський літопис. — 2018. — № 5. — С. 86-117. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT micikû znovihdokumentívdoístoríísíverŝinihvííhvííístčastina12 AT tarasenkoí znovihdokumentívdoístoríísíverŝinihvííhvííístčastina12 |
| first_indexed |
2025-11-25T22:47:29Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:47:29Z |
| _version_ |
1850573618539397120 |
| fulltext |
86 Сіверянський літопис
© о.Мицик Юрій Андрійович – доктор історичних наук (м. Київ);
© Тарасенко Інна Юріївна – кандидат історичних наук (м.Київ).
МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ
УДК 94 (477)
о. Юрій Мицик,
Інна Тарасенко.
З НОВИХ ДОКУМЕНТІВ ДО ІСТОРІЇ
СІВЕРЩИНИ (ХVІІ-ХVІІІ ст.)
(Частина 12)
У публікації представлені документи гетьманів І. Брюховецького, І.Скоропадського
та інших старшин.
Ключові слова: універсал, лист, гетьман, манастир.
Тут ми продовжуємо уводити до наукового обігу документацію, яка стосується
Сіверщини (про наші пошуки в архівосховищах і необхідність публікації документів
з історії Сіверщини вже говорилось у попередніх частинах даної статті).
Усього в цій частині студії наводяться тексти 47 документів, у т. ч. три у вигляді
реґесту (№№ 1, 4, 44). Майже всі вони зберігаються в Інституті рукопису Національної
бібліотеки України ім. В. І. Вернадського) (далі – ІР НБУВ), решта (№№ 1, 12, 13, 18,
21, 24, 39) – в Центральному державному історичному архіві України у Києві (далі –
ЦДІАК України) або в фондах ІМФЕ (Інституту мистецтвознавства, фольклору та
етнології ім. М. Рильського НАНУ) (додаток № 2). Як і в попередніх двох подачах, тут
широко представлені документи, що стосуються Стародубщини. Про обмосковлення
населення останньої, яке особливо відчутним стало у ХХ–початку ХХІ ст., ми ко-
ротко згадували у попередній частині. І коли писали нову і торкнулися козацького
роду Гудовичів, то заглянули в Інтернет. Як і слід було чекати, цей рід трактується
в російській історіографії як «русский графский и польский дворянский». Але ж
насправді він остаточно обмоскалився у ХІХ ст.! Коли ж подивились на довідку
про Попову Гору (нині – Красна Гора) – сотенне місто Стародубського полку, то
звернули увагу на те, як подається його сучасний національний склад: «русские,
белорусы и другие». І це при тому, що в місті домінують українці, красномовне тому
підтвердження – їхні прізвища. І таких прикладів можна навести багато. Російський
великодержавний шовінізм лізе з кожної шпарини…
Серед документів цієї частини нашої статті необхідно знову виділити ті, котрі
доповнюють «Український Дипломатарій ХVІ-ХVІІІ ст.», тобто універсали гетьманів,
полковників, взагалі старшини. Тут представлені документи (по одному) гетьманів
Івана Брюховецького (2), Івана Скоропадського (23), Данила Апостола (38), чотири
– Генеральної військової канцелярії (далі – ГВК). Кілька листів були написані
представниками козацької старшини, наприклад коропського сотника Довгаля.
Адресатами листів часто виступають представники тодішньої верхівки Гетьманшини,
в першу чергу це: гетьмани Іван Скоропадський – 2 (16, 17), Данило Апостол – 3
листи (35-37, 39), правителі Малоросійської колегії – 3 (27, 29, 32).
Сіверянський літопис 87
Перший з документів даної публікації – реґест заповіту 1654 р. мельника Тимоша
Василевича с. Липового під Ромном (1). Частину майна він передав Крупицькому
монастиреві в Батурині, що засвідчує значний авторитет обителі серед віруючих
(адже були й територіально ближчі до Ромнів духовні заклади, й мельник міг їм
заповідати майно). Сюди ж заповідав своє майно Влас Дахненко зі с. Спаського (на
Чернігівщині) (21), в документі 1707 р. (12-13) йшлося про обмін маєтностями між
цим монастирем та подружжям Козловських і продаж греблі, причому згадуються
мазепинці – архімандрит Гедеон Одорський та полковник Дмитро Чечель. У купчій
1714 р. йшлося про продаж будинку з городом цій же обителі (18).
Групу документів часів Руїни відкриває послання Івана Брюховецького до
ніжинського протопопа Максима Филимоновича – незаконно проголошеного
Москвою оршанським єпископом Мефодієм. Обидва ці політичні діячі увійшли до
історії насамперед як поплічники Москви, і в своєму листі гетьман докладно змальовує
своєму однодумцю військову ситуацію на Наддніпрянщині (2). Доповнюють ці дані
відписки самого Мефодія (4) і московських воєвод (5), анонімний лист 1662 р. (3)
до царя Олексія. У останньому говориться, зокрема, не лише про Козелецьку раду,
а й про ситуацію в Козельці та Острі. Особливо насичений інформацією є документ
1663 р. (6), де містяться свідчення полонених про події в Батурині, Ромні, Носівці та
ін. У додатку № 1 містяться виписки з «турецьких справ» Російського державного
архіву давніх актів, які зробив у 1927 р. член Археографічної комісії ВУАН Анатолій
Єршов. Тут знаходимо копію листа турецького візира до гетьмана Івана Виговського.
Як бачимо, у боротьбі проти Москви він шукав союзників не лише у Варшаві та
Бахчисараї, але і в Стамбулі і з цією метою відправив у Туречччину посольство на
чолі з Яремою Петрановським, котрий виконував важливі дипломатичні місії і в часи
Дорошенка, був тоді генеральним суддею.
У листі І. Скоропадського до стародубівського наказного полковника, сотника
Івана Чорнолуцького 1721 р., який, по суті, мало чим відрізняється від універсалу,
с. Платково (Плачково) мало бути надано стародубському осавулу Семену
Березовському, бо це село незаконно утримує два роки «Омеляниха» – удова
покійного полкового хорунжого, а також з огляду на участь Березовського у
Ладозькому поході (23). Представлені документи й нижчої за рангом старшини. Це
листи охочокомонного сотника Якова Конотопа 1686 р. і коропського сотника Тихона
Довгаля 1693 р. до полковника Іллі Новицького (10-11). У останньому йшлося про
господарські справи, які легко зрозуміти, враховуючи, що маєтність Новицького
Нехаївка знаходиться неподалік Коропа. До них близький лист ніжинського сотника
Яна (Івана) Левицького до свого швагра Василевича. Цей лист вміщений в додатках,
бо його виявили в останній момент.
Тут варто вказати на два документи (листи й указ), які були написані
Скоропадському царем Петром І та канцлером Г.І. Головіним (16,17), в котрих
містилися розпорядження про заслання в Сибір і на Північ мазепинців. Ще три
листи були адресовані гетьману, цього разу Данилу Апостолу (35-37, 39). У першому
з них бригадир А. Арсеньєв, поставлений царем разом з полковником Количовим
в генеральний суд Гетьманщини, висловлює невдоволення гетьману, що той видав
універсали, де звинуватив Арсеньєва у неправомірному вирішенні деяких суддівських
справ. Тут важливо ось що: росіянин вважав, що гетьман рівняє його «с здешними
панами», а «по …его императорского величества милости из оных панов я выше», і
що в разі повторення він буде скаржитися цареві (Петру ІІ). У другому листі Данила
і Федора Новицьких вони скаржилися гетьману на зятя Стефана Косовича, котрий
обманом заволодів і продав їхню Лядську слобідку. Тут важливою є, зокрема, згадка
про те, що ці Новицькі вчилися «в школах лацинских за границею», але, на жаль,
не вказане, в яких саме. У третьому листі Василь Кожуховський скаржиться на те,
що у його дідівському млині у Володьковій Дівиці ніжинський полковник Хрущов
чинить кривду. Цей лист є дещо загадковим. У попередній частині статті (№ 11)
власником млина (точніше його половини) є священик Василь Кожуховський – родич
митрополита Стефана Яворського і саме про це згадує універсал Скоропадського
88 Сіверянський літопис
1716 р. і наводилася скарга 1729 р. Кожуховського на ніжинських полковників:
покійного Лук’яна Журахівського і особливо Івана Хрущова. Але у цьому листі-
скарзі 1732 р. Кожуховський підписався як «сотні полковой Ніжинской козак». Без
сумніву, йдеться про одну й ту ж особу. Чому ж він підписаний у 1729 р. як священик,
а в 1732 р. як козак. Якби навпаки, то було б легко пояснити (висвятився). Але в
нашому випадку можливе хіба що розстриження. Хоча може бути і якась помилка
в копіях документів, адже вони переписувалися наприкінці ХІХ ст.
Далі йдуть матеріали міського суду Борзни (7-9). Представлені справа про
вбивство (8), мирне порозуміння сторін (9) та купча (9). Документи стародубської
групи відкриває лист-скарга бакланського сотника Андрія Гудовича до невідомого
(очевидно, стародубського полковника) (14). З нього довідуємося, що Гудович
на підставі офіційного дозволу заснував невелику слобідку, але через інтриги
Турковського (очевидно, мається на увазі Михайло Турковський, мглинський сотник
у 1707-1710 рр.), який організував напад на слободу (з участю полкового судді Івана
Романовского), що призвело до її знищення. У наступному листі (15) йдеться про
виклик значного товариша Єлинського на розслідування його скарги у Стародуб.
Тут важливо й те, що лист дає певні підстави продовжити каденцію стародубського
полкового судді Прокопа Силенка на рік: з 1709 на 1708 р. У документі 1714 р.
стародубський полковник Лук’ян Журавка вирішував судову справу на користь
Стефана Гудовича (19), а в документі 1717 р. (20) містилося порозуміння між братами
Гудовичами – Стефаном та Андрієм щодо будівництва млина.
Ряд документів стосується справи 1718–1725 рр., пов’язаної зі Стародубщиною.
Вона стосувалася жовницького священика о. Григорія (22). Це було слідство
глухівського городового отамана Федора Омеляновича по скарзі о. Григорія
Новицького. Слуга священика Роман (Гармашенко) спокусив його дочку, але
о. Григорій відмовився віддавати її за нього. Справі вирішила помогти вже заміжня
інша дочка о. Григорія – «Лінкевичова», яка «приехавши на хутор, сказала, же
привезла, мовит, коровай жинити бандурку». На третє (!) засилання сватів о. Григорій
дав нарешті згоду, але категорично не хотів справляти весілля до різдвяних свят. Це не
влаштувало нареченого і з поради Лінкевич він з групою помічників викрав попівну
і потім обвінчався з нею в сусідньому селі. Однак учасники нападу не втрималися
від крадіжок і перелякали тих, хто був у будинку, зокрема диякон – син о. Григорія
«улякшися, скочил з гори високо, близко трох сажней, а священик старий кричал
кгвалту». Слідство встановило особи нападників і підготувало справу до суду, Роман
же був забитий у колодки і привезений до Глухова. Пізніше виникнув судовий процес
між Софією Новицькою (дружиною священика?) та Романом Гармашенком і кілька
наведених документів стосуються його, а також слідства Й. Омеляновича (27-32).
До цих документів прилягає купча Софії Новицької (25) і розписка-зобов’язання
Петра Корецького (34). До речі, Софія Новицька була пов’язана з Шептаками, і в
попередніх подачах матеріалів ми наводили документи шептаківського старости
Юрія Новицького.
Ще однієї судової справи, цього разу між представниками стародубської
полкової старшини Стефаном Косовичем та Василем Романовичем, стосується
універсал правителів ГВК Івана Мануйловича та Федора Гречаного (33). Цікавими
є два наступних листи, пов’язаних з гетьманом Апостолом. У першому з них (40)
Андрій Нейфегель клопочеться про збудування церкви в с. Жолдаки (міститься між
Конотопом і Кролевцем на березі р. Сейму в суч. Конотопському р-ні Сумщини) і
скаржиться, що конотопський пропопоп вимагає додаткових грошей на її будівництво.
До речі, деякі документи, що стосувалися Нейфегеля, ми вже друкували [1]. Апостол
відгукнувся і написав відповідного листа до конотопського протопопа, чернетку
якого ми наводимо нижче (41). Дуже цікавим є лист 1736 р. (37), бо був написаний
Марією Гудович до свого шуряка Гудовича. Хоча лист був писаний, очевидно, її
дворовим писаром Самоцвітом, однак є ще одним свідченням важливої ролі жінки в
українському суспільстві козацької доби. Адже ще дружина Богдана Хмельницького
Ганна видавала універсали, а у ХVІІІ ст. жіночі листи стають звичайним
Сіверянський літопис 89
явищем [2]. Ще в 90-х рр. ХХ ст. ми пропонували видати «Український жіночий
дипломатарій» – зібрання цих листів. І хоч цей проект поки що не реалізований,
але накопичення матеріалів для нього потроху триває і цей лист якраз є свідченням
цього. У ньому Марія засвідчує свою вправність у судових справах і аргументовано
відводить підозри родича у присвоєнні нею документації на землі.
Завершують публікацію документи близькі до статистичних. Ми подаємо три
документа дещо пізнішого часу (41-43), де наводяться дані про міста Чернігівського
полку, про кількість дворів у парафіях Конотопської протопопії, до якої входив і
Батурин з навколишніми селами (44), описуються будівлі Седнівського сотенного
правління 1781 р. і наводяться їхні креслення (в документі є описи деяких інших
сотень, наприклад Батурина, але оскільки цей опис виявлено в останній момент,
то подамо його в наступних частинах). Відзначимо, що у відомості грудня
1737 р. (№ 41) про ремонт укріплень міст Чернігівського полку вказано ім’я
та прізвище березинського наказного сотника Артема Михайлова, а досі вони
звучали як Андрій (Артем) Михно, а його каденція визначалась 1742 р. Так само
уточнюється каденція сосницького сотника Павла Ломиковського (раніше вона
визначалась 1735 роком) [3]. Імена наказних седнівського та любецьких сотників
Григорія Давиденка та Тихона Костянтиновича взагалі не значилися у довідниках.
Цей документ цінний і тому, що підписаний, зокрема, Іваном Янушкевичем. Таким
чином, маємо свідчення про автора Чернігівського літопису і маємо ще один аргумент
того, що він був канцеляристом, як припускав ще О. М. Лазаревський.
У додатку наводимо також витяг з рукопису О. М. Лазаревського «Перечень
гетманских универсалов», який стосується Стародубщини, хоча знаходимо тут і
документацію деяких козацьких родів.
Насамкінець зазначимо, що підписи-автографи в документах підкреслені нами,
а слова, які не вдалося прочитати – знаком (…)*. Квадратними дужками позначені
пропуски в тексті через якісь дефекти (обірвана частина тексту тощо) або відновлені
по смислу слова. Зазначимо, що ряд документів з історії Стародубського полку
зберігся в копіях кінця ХІХ ст. Копіїст, очевидно, був росіянином і тому не передав
особливостей української мови: ігнорував літеру «ї», «ять» читав як «е», не розумів
значеня деяких слів тощо. Ми все ж зберегли його правопис.
Сподіваємось, ці джерела будуть цікавими і краєзнавцям, оскільки проливають
додаткове світло на історію населених пунктів Сіверщини, на соціально-економічну,
церковну і культурну історію краю.
1. о. Юрій Мицик, Інна Тарасенко. З нових документів до історії Сіверщини
(ХVІІ-ХVІІІ ст.) (частина 5) // СЛ. – 2017. – № 1-2. – С. 162.
2. Детальніше про це див.: Таїрова-Яковлева Т. Повсякдення, дозвілля і традиції
козацької еліти Г етьманщини. – К., 2017.
3. Лазаревский А.М. Описание старой Малороссии. – К., 1898. – Т. 1 (Стародуб-
ский полк). – С. 400.
3. Кривошея В. В. Українська козацька старшина. – К., 1997. – С. 97, 102.
* * *
№ 1
1654, січня 11(1). – Липове. – Заповіт липовського мельника Тимоша Василе-
вича (реґест).
Заповідає після своєї смерті передати основну частину свого майна, а саме млин
на р. Ромні під селом Коренецькою й Липовим, який сам будував і витратив на
нього 1200 золотих, частину ґрунту, лісок, хату, а також коня й 100 золотих Свято-
Микільському Крупицькому монастиреві в Батурині.
Свідками заповіту були отаман Василь Огієнко, війт Федір, Марко, Павло й
Андрій Чорні, Процик Коломієць.
Підписали: о. Самуїл, липовський священик, Прокіп Герасимович, липовський
писар, Ісихій Есифович, ігумен Свято-Микільського монастиря.
(ЦДІАК. – Ф. 154. – Оп. 1. – № 3. – Оригінал).
90 Сіверянський літопис
№ 2
1662, лютий. – Кіш на Кислівці. – Лист гетьмана Івана Брюховецького до ні-
жинського протопопа Максима Филимоновича («єпископа Мефодія»).
«Яснепревелебный в Господі Бозі, а мой вельми милостивый добродію, господине
отче и пастырю!
Пришло мні в мысль с особными посланцы моими всі долегливости мои святыни
вашей, добродія моего, обявити, жаліючися на большой недостаток сенокосной (!)
понеж, что было немного в мошні бідного, мало не все уже умерло, что я писал,
обявляючи о достальных стах червоных, и тіх уже пополам не стало, как то на том
бідном новом уряді всякому надобно человеку подобатися, наражаючи до лутчей
охоты добыванья языков и иных услуг войсковых, что больши скореняючи злую
старую природу; хвалю Бога, уже и упрямые стали малоприклонны, что все быть
молитвами вашими архиерейскими и под страхом черни святой братьи гологузов(!),
которые, хвалю Бога, держатца при мні кріпко; дай Бог и до конца, до чего великой
милости вашей святительской и радіти надобно, чтоб их чім потішити иміт, чтоб
охотнійши и повольнійши были. При том со слезами прошу, умилостивись добродію
мой: изволь побуткою быть, чтоб люди царские поспішили на Кодак, на которой уже
и я своих послал: не дай Бог нам ево утеряти, то и в нас ничего, понеже безбожные
ляхи подали Дніпр туркам, чтоб нас выгнать с кочевья. Ныне новых языков посылаю
до е.ц.пр. в-ва, которые сказывают, что [из] Стамбулу иміет быть 600 судов с людьми
нас выгонять, чего им Боже не допомози; к Кодаку також нашим не всім надобно
вірити, понеже неодномысленные люди, как будет какой начальник с казною, может
служилой люд прибирать, которого много выходит из неволи, так и иных Христа ради
милостину для спасення, как и ныне по милости Божей нісколько тысеч освободилося.
А нічого им бідным дати и слізно зріти, что голы. Другое – слугам войсковым надобно
латы и одежа, так что при мні, так и тім, что в Самаре живут и на Кодаке всі роты
розняв, руки протягают, чтоб им что дано всякому, но нічого; и сам также прибіжища
не имію, что я преж иміл, то Хмелницкий и иные все завладіли. А ныне любо какая
кобылка добылася, иволь (?) с тім не відаяся, гді надіти, если особной милости и
заступления вашого добродія моего не будет. Всего не могу совершенно письмом
дописати; вельми прошу изволь прислати кого для изустного о всем пространного
розговору. Дворецкий старец (!) часто писмом докучает мні, которого так чаю, что
лукавого Сомка оговором задержан, которого изміна ныне явна учинилась. Только
то мні не хотіли вірити, понеж когда мні Сомко орду навел на Задніпрье, подлінно б
она не была. И если еще больши в том ненадобном уряде будет пребывати, подлинно
что недоброе всему православию дурностями своими нарадит, как уже и так много
лиха ево знатно: чему не хотіл нечистого своего племінника бити под Переяславлем,
как время тому погодно иміл. Коли табор было загорілся, а Москва хотіла напасть, и
так он не допустил, с которым изустной розговор иміл, о чем нам відомо. А нихто не
может знать, об чем незбожной розговор был. Прошу изволь, святыня ваша, побудити
ратные войска, чтоб шли к Днепру, как орды ніт, которая скоро пасет кони с калгою
иміет быти, на тое мы приліжное око иміем, только Бог помог. А Сомку не надобно
противится, понеже как будем людей жаловати, больши немного умалити то, чтоб
если оплошкою своею всіх из землею, чего не дай Боже, не потерять. Я також буду с
своими кочівники, как у нас скоро указ наступит, бес котрого войска не могу здержати.
А лучше б вперед дома покой учинити и с неприятелем добро ся будет бити. Хотя я
писал до е. пр. ц. в-ва, добродія моего милостивого, о чолнах, однако, если то не поспіет
– не утечет. А если будет, не помешает, понеже как вижу, Сомко лукавством своїм
и измінным наговором побудил Хмелницкого, чтоб еще с нами отвідался, призвав
орду, которым врагом, даст Бог, отобьемся скоро придут калмыки, как нам обещает
е.пр.ц.в-во через послов своих, которых мы с нашими отпустили з Дуну (!) 20 февраля.
Если б калмыки зимою были с нами, подлинно б Крым пропал; какого времени или
не скоро или ніколи не будем иміти, чему всему Бог промысленник с неподобного
подобное можем дати. По одпущению посланого от святыни вашей ко мні инока,
ходил я в Крым на Чингары, и там милостию Бога Всемогущего, предстательством
Сіверянський літопис 91
Пречистые Богородицы и вашими святыми молитвами, взяли есмя улус со всякою
добычою. Только их поганых помору (?) немного: насилу с пятсот, понеже от страху
в мори потонули. О отці духовном вельми, вельми прошу и о подвижном антиминсе
к тому о уставе церковном, для чего коній нісколько, на церковь даных, позволяю.
Изволь святыня ваша как лучше разуміючи тому строение учинити. А умилосердися,
добродій мой, пускай войска поднимаютца так к Днепру, так и на Кодак, також и
ко мні для всякого безопаства, понеже если здоровье мое, которое отчаял за церков
Христа ради и за достоїнство в.ц.в-ва неприятель возьмет, не знаю здісь на после (!)
человека, в ревности подобного себі. Пан Яремович отговаривается от писарства,
которому напомененья вашого святительського о том прошу приліжно; не помішает
похвалитися, хотя и лутче меня извещается и Давыд не погрешил, что о себі молвил:
мал бых в братии моей и проч. Изволь святыня ваша о том написать о том (!), чтоб
лакомых людей к нам не присылано, как прошлой осени был нікакой Филимон
Порфирьевич Булгаков, который по подговоре по улекам (?) от Сомка за 20 ефимков,
а од нас ничего не взяв, отіхал и лживо удал перед в.ц.в-вом и всему синкліту, будто
тут на Низу войска никакого, оприч рыболов, ніт; но умысл его пред пресвітлым
е. ц. в-вом довідаючися присылал к нам, мене також не упустил ляхом нарядити,
сказываючи, что еще Брюховецкого надобно простити, что от Сомка слышал, то я и
там сказывал. О відомости всякие, мой добродію, какие ни есть ныне там обретаются,
вельми прошу, не опускай святыня ваша извещати нам, кочюючим людем. Альманах,
если какие сего году сыщутся, барабанов десяток, хотя киевских, воевода пусть
даст, понеже мні по указу царскому не от дано в прошлом году в Брянску, только
б з барабанъщиками для страху неприятельського; что все высокому разсуждению
и разсмотренному разуму вашому архиерейскому поручив, сам себя с повольною
услугою моею в милостивую ласку как приліжнее вручаю.
С коша с Кисловки, февраля літа 1662.
Святыни вашей добродія моего желательный и повольный слуга Иван
Брюховецкий, милостию Божиею, гетман вірного Войска е. ц.в-ва славного Низового
Запорожского.
Еще запаметовал святыни вашей в вышеписанном листу обявити, что молитвами
святыми вашими измінника одного е. пр. ц. в-ва татарина Казы-мурзу, которой на
белогородцком поле улусом своим кочевал и присягши поддался было под высокую
руку е.пр. ц. в-ва, потом изменил и до орды передался, котрого на тіх же Чинкгарах
забили есмя, гді и булаву Василия Борисовича Шереметева отгромили есмо, которого
б и самого на воле, дай Боже иміти, и к е. ц. пр. в-ву отсылаем. По написанью сего листу
моего, пришли люди ис Черкас, которых мы отпускали, что Сомко с Хмелницким
мирен, о котором миру войско не відает, каким способом тот мир уставили, как они
николи меж себя не мирились. Для Бога смотрите, святыня ваша, чтоб и до конца
християнство Сомко радінием своїм не погубил; если для одного Сомка иміем великое
число христиан потеряти, то невідомо всяк такой дурень как Сомко повік свой первой
то чюдил, людей обманул, покаміста племінник убрався. Ныне вновь, чтоб Днепром
проходу не было, он изволил с своего боку Хмельницкому залогу поставить. Так жеб
до Кременчюка и к нам дороги не дати, кто б того исканья не знал, а мы и кочевьі
знаем. Смилуйтеся, ж дайте людей избити тому Сомку, и о[п]рич его люди есть. А
для одного человека войско не будет убыльно, для такого обманщика как Сомко, до
которого писаной лист од Сомка и Сацка термину (!) для выразуеменья святыни
вашей умысленно посылаю, на которые писанья от святыни вашей до воеводы
надобно, чтоб посланец наш напрасно не волочился, понеже Сомко наявь на хочет
того выдать».
(IP – НБУВ. – Ф. ІІ. – № 15576. – Арк. 28-34. – Копія 20-х рр. ХХ ст. з
тогочасної московської копії, яка знаходиться в РДАДА у фонді «Сибірський
приказ». – Стовпець № 612).
92 Сіверянський літопис
№ 3
1662, лютий. – Кіш на Кислівці. – Лист невідомого до царя Олексія.
Початку документа немає.
«[…]ской коих старшинами не перемогли, чтоб всею чернью обрали кого они
излюбят. Епискупу на раде быть же потому, что они вси на него покладаютца. А
в Кременчуке ж указал бы в. г. быть на Григорьево (Ромодановського Ю.М. – I.T.)
место Косагова воеводе с ратними людьми против Нежина или Переясловля без
перемены. И чтоб в. г. указал прислать свою в. г. грамоту к стольнику и воеводе ко
князю Василью Богдановичю Волконскому, чтоб гетмана не подавал, и быть бы ему
в Переясловли без перемены. А стольнику и воеводе де Ивану Ивановичю Чаадаеву
быть воеводою в Киеве ис полком, который у него, потому что ему Ивану Ивановичу
ратное все дело и нашей Украины все навычие заобычно. Чтоб в. г. указал быть в
Запорогах своим в. г. ратным людем, и чтоб в. г. людьми осадить Кодак, первой порог,
где ляхи преж сего сидели, и о том все желают в Остре и Козельце, чтоб те городки
были по прежнему к Переяславскому полку, как в прежние времена было из начала,
а не к Киевскому полку. А в прошлом во 169 году очистил от ляхов Остр гетман Яким
Самко своим Переясловским полком, и Козелец укрепил своими людми. И о том
бы изволил государь прислати к гетману свою в. г. грамоту.
Да и гетману б указал в. г. прислати свою милостивую грамоту за ево службу и
радение. И в. бы г. Брюховецкому и иных людей письму и подсыльным листам и
поносным (?) словам на гетмана Якима Самка без сыску не верил.
И указал бы в. г. каневскому полковнику Лизогубу быть в Переясловле, а к Москве
б ево не посылать, потому что хочет он в Канев ввести людей в. государя. И чтоб в .г.
указал запорозкую землю ведати в приказе Большого Дворца окольничему Федору
Михайловичю Ртищеву. А Крапивницкого (!) б с Москвы не отпущать, потому что
он в. г. добра не хочет».
(IP. – НБУВ. – Ф. ІІ. – № 15576. – Арк.7-8. – Копія 20-х рр. ХХ ст. з того-
часної московської копії, яка знаходиться в РДАДА у фонді «Сибірський при-
каз». – Стовпець № 612. – Арк. 156-158).
№ 4
1662, лютий. – Реґест відписки ніжинського протопопа Максима Филимоновича
(«єпископа Мефодія») приказ «Большого Дворца».
У лютому 1662 р. до мене приїжджав з Переяслава наказний гетьман Яким
Сомко для розмови про твої царські справи. Він підтвердив свою присягу тобі. Про
це і про розмови з ним я послав з відпискою піддячого Федора Ігова, щоб подати її
окольничому Федору Михайловичу Ртищеву.
(IP. – НБУВ. – Ф. ХІV. – № 163. – Арк. 49-50. – Копія 20-х рр. ХХ ст. з москов-
ської копії, яка знаходиться в РДАДА (ф. «Сибірський приказ», 1662. – Стовбець
612.–Арк. 164)
№ 5
1662, квітня 28 (18). – Початок відписки М.Батюшкова і Ф. Прокофьєва
В. Волконському.
«Господину князю Василью Богдановичю Микифор Батюшков да Фетка
Прокофьев челом бьют: приказал ты, господине, нам быть с наказным гетманом с
Якимом Самком; и гетман Яким Самко и мы, господине, апреля по 18 д. стоим в
Козельце, и многих городов полковники и сотники к нам съехались, и стоят в Козельце
ж, и отец епископ ис Киева в Козелец приехал. А рада у них, господине, была апреля
в 17 д., и на той раде обрали они полковники и сотники себе старшиною и полным
гетманом, а не наказным, гетмана Якима Самка; и потому их полковницкому выбору
и словесному приговору отец епискуп гетмана Якима Самка благословил, что быть
ему, Якиму Самку, гетманом, и во всем ведать всех городов под полковниками
и сотники и надо всем войском над казаками и мещаны ему – Якиму Самку до
государева указу, и писатца ему во всем полным гетманом. А о том хотят писать отец
Сіверянський літопис 93
епискуп и все полковники к великому государю к Москве с нарочными послы, что в.
г. их пожаловал и велел прислать к ним, всему Запорожскому Войску, свое царское
жалованье: гетману Якиму Самку знак и булаву. А выбрав, господине, гетмана Якима
Самка, отец епискуп служа молебен в Козельце в соборной апостольской церкве
за многолетное здоровье в. г. И после того молебна отец епискуп, не выпуская из
соборной церкви гетмана Якима Самка и всех полковников и сотников и казаков
многих нарочитых людей ко кресту приводил и крест они целовали. А что писал ты,
господине, ис Переясловля к нам (!) к гетману Якиму Самку с капитаном с Федором
Прокофьевым о переясловской ссоре, и капитан Федор Прокофьев приехав в Козелец
апреля в 17 д. лист посланья твого гетману Якиму Самку подал, и словесно ему
говорил от ково та ссора между вами, господине, учинилась. И гетман Яким Самко и
все полковники велели лист посланья твого честь перед собою, и выслушав, господине,
они лист и словесную речь от капитана Федора Прокофьева, гетман Яким Самко и все
полковники, поняли веры, и ведомо им учинилось подлинно, и учели они говорить:
ссорили де нас с князем Васильем Богдановичем заочно, не делом запорожские
казаки, которые ныне присланы в Переясловль из Запорожья от Брюховецкого. А о
государевой денежной медной казне договору у них никакова преж сего на раде не
было. А буде, господине, о той денежной казне договор у них будет, и на чем положат,
и о том, господине, учиним тебе впредь ведомо».
(IP. – НБУВ. – Ф. ХІV. – № 163. – Арк 36-38. – Копія 20-х рр. ХХ ст. з мос-
ковської копії, яка знаходиться в РДАДА (ф. «Сибірський приказ», 612. – Арк. 83)
№ 6
1663, грудень. – «Уривок з серії вістей, зібраних від полонених і язиків у Києві».
«Была государь речь в стешних градцких жителех после п(р)оезду Никифора
Озорнова и после проезду к Королевцу и к Глухову королевского посланника
Самойла Венславского, что де к великому государю к его ц. п. в-ву Ян Казимер, король
польський, посланника своего Венславского послал не для прямова прошения о миру
и не для присылки от царского величества великих и полномочных послов, для де
того, государь, чтоб де тою посланниковою посылкою одержать в поспешении твоих,
великого государя, ратних людей и для де дорогою б де тому посланнику Венславскому
грацких жителей малороссийских твоих государевых городо к склонности к королю
прельстить и наговорить. И на те, государ, вести подлинная ведомость учинилось. Сего
ж декабря месяца в 20 день в Батурин стяпчей Григорей Косагов писал к гетману к
Ивану Брюховецкому из Запорог в листу своем имянно, что у хана ноября в 16 день с
мурзами была рада и с рады хан и мурзы орду роспустили ноября с 16 числа на десят
дней и как де после тех десяти дней орда зберетца и хан де хотел итти в заднепрские
городы в помочь к ляхом, а сшетчись с ляхами и з заднепрскими изменники черкасы,
хотел итти на твои, великого государя, на малороссийские городы к Онору (?) и пушки
свои де войсковые как послал наперед себя во Сламгородок с Чюмаш – Агою. Декабря
в 17 день по скаске ромонского казака Нестерка Мартынова как был де он, государь,
в полону, рассмотрел королевское войско как стояли меж Лохвиц и Глинка татар з
двемя салтаны тысяч з десят да с Пашкою де Тетерею и з Грицком Мирогородским
(Лісницьким. – Ю.М., І.Т.) четыре полки казаков заднепрских: Уманский, Бело-
церковский, Чигиринский, Корсунский да с королевским порутчиком ляхов пят
тысеч; и как де от Днепра по Сож (описка, має бути «Сулу». – Ю.М., І.Т.) реке шли
в Онору и в те поры, государь, им твои государевы малороссийские городы здались:
Манжелеевка, Голтва, Остапейка, Быликлейка, Сороченцы, Ергек, Ковалевка, Борки,
Мотейка, Миргородок, Комышня, Бороновка.
И после того, государь, спустя шесть дней здался Ромон, а к Лохвице приступали и
на приступе побили полских людей тысячи с четыре и Лохвицу де взяли приступом. А
к Гадячу пришол Пашка Тетера с ляхами и с казаками, изготовя приступные вымыслы,
только не приступали, потому отошли прочь, для того, что услышали приход из
Белагорода околничева с воеводы князь Григорей Григорьевича Ромадановскова;
изведав про калмыков, отошли прочь и стали под Варвою.
Декабря в 19 день ведомо, государь, учинилось от взятых языков от Ромашка
94 Сіверянський літопис
Парфенева, от Офонки Иванова, что пришли вновь два салтана, а татар с ними
шесть тысеч, а хана де крымского со многою ордою король к себе ожидает, потому
де декабря в 11 день король к хану послал посланцов лисенского сотника Демка
да гетманского Тетерина подписка Дубягу, чтоб хан сам со многою ордою шол к
королю на помочь битца с твоими, великого государя, ратными людми. А которых,
государь, малороссийских твоих государевых городов крымские татары емлют в
полон людей, и тех де полонных людей король откупает и отпускает в домы их.
Декабря в 21 день ведомо, государь, учинилось ото взятых языков, от Сенки
Захарова да от Микулейка Мишковича: король стоит в Остре, Потоцкий в Козелце,
Чернецкий в Носовке, Юрье Пясочинский в Олшевке, Багун в Манастыриче, Тетеря
с Сабейским и с татары и с лядцким войском и с казаками стоит под Варвою, а при
короле де, государь, войска три полки конных казацких, а в них двадцать пят хорунг,
под хорунгою де человек по пятидесят по шестидесят да при короле ж де, государь,
пехоты в Остре триста человек. Болши де того при короле в Остре войска ничего нет,
и при Потоцком в Козелце три полка конных казацких, а сколко хоругв и в тех трех
полках людей, про то ведомости не бувало, да у Потоцкого ж четыреста пехоты да
две роты гусар, а у Чернецкого в Носовке три хоругвы гусар да три полки казацкие,
а в казацких полках трицат шесть хоругов, а под хоругвою человек по штидесяти
по осмидесят да четыреста человек драгун, да в Олшевке при Пясочинском девят
рот немец да полтораста жолдаков, три полки ляхов, а в тех де трех полках восмсот
человек, да у ксенжи де иу Михаила три корнеты рейтар; а Мурашка в Гомле и войска
при нем пят хоругв, а княжства де Литовского гетман Павел Сапега, Михайла Пац
и Полубенский стоят в Досугове, а войска де при них четырнацат тысяч конных
и пеших и в том же числе шесть рот гусарских, и под Кричевом стоит Сурин, и
под Быховом Станкевич, войска при них по неболшому; король де хочет после
святкованя своего ляцкого со всеми своими скупясь с Тетерею, итти под Чернигов.
Да те ж, государь, языки говорили: в войске де у короля говорят гетманы и старшины
в яв: салтан де турский перешед Венгерскую землю и через Великопольну пошол
воевать полскую землю.
Декабря в 24 день ведомо, государь, учинилось от киевского проходца от
Ивашки Зиновьева, которого послал ис Киева думной дворянин и воевода Иван
Иванович Чаадаев проведывать про твоих государевих бояр и воевод и про полки
про ратных твоих великого государя людей и тот Ивашко сказал: околь де Киева
неприятелских людей блиско нет никаких, а стоят де неприятелские люди от Киева
в д[в]ацети в пяти верстах в местечке Димире с сотниками пятсот человек казаков да
в тридцяти верстах в местечке Мотовиловце Пашка Яненко с Паволоцким полком
да в двацети верст в местечке Новоселке стоят двесте человека казаков.
Декабря в 7 день приехал в Киев на твое государево имя ис королевского войска,
убив мурзу крымского, поляк Томашевской. Декабря в 9 день приехал, государь, в
Киев же боярина Василия Борисовича Шереметева человек ево Любимко конюх, а
был де он в полону в Полше в ляцком полку за челядника место под гусарскою ротою.
А взят де он в полон в то время, как взят боярин Василий Борисович, а в вестях де
Тумашевской и боярина Василия Борисовича человек Любимко сказали: с королем
де и с Чернецким и с Потоцким, и с Песочинским конницы и пехоты двадцат тысяч да
татар пят тисяч и болти де того у короля войска нет и зза Днепра де, государь, королю
в прибавку болши того не будет.
Декабря в 20 день ведомо, государь, учинилось, что де в Березну задесенский
полковник Скидан да черниговский полковник Тико [пленили] трех человек ляхов
и те ляхи в распросе сказали, что Ян Казимир, корол полской, пошол из Остра
декабря в 21 день и стал де недошод до Чернигова за дватцать верст и Потоцкий
де и Чернецкой и Пясочинской из мест своих вышли, идут к Чернигову, а в тех де
горотках в Остре и в Козелце и в Носовке и в Алшевке и в ыных нигде людей своих
полских, не оставили ни одного человека, а к твоему государеву городу Батурину з
девятого на десят числа по 28 день приходы татарские частые».
(IP. – НБУВ. – Ф. ХІV. – № 163. – Арк. 7-11. – Копія 20-х рр. ХХ ст. з ори-
гіналу, який знаходиться в РДАДА (ф. «Польські справи», 1663, стовбець 12).
Сіверянський літопис 95
№ 7
1670, вересня 4 (серпня 25). – Борзна. – Слідство в справі про вбивство.
«Року тисеча шестьсот седмдесятого місяця августа двадцет пятого дня.
При битности на тот суд нижеменованих в справе п. Андрея Василиевича, писара
енералних судов войскових, висланного так од его милости велможного пана гетмана
Ивана Самойловича, яко и од суду енералного войскового, кгды ведлуг права
святого яко в справе крименалной, так и в відомости судов войскових, яко и о од нас,
уряду борзенского Тараса Петровича Забіли, сотника, Семена Козаченка, атамана
городового, Григория Филиповича, войта, Костантия Забіли, Григория Прускурні,
Стефана Заліского, значъних товаришов войскових, и од многих славетних мещан
борзенских бил суд и загаенний о ганебное и немилостивое замордованя на смерть
зешлое и[з] сего світа небожчици Анни Семиротовни од власного мужа своего
Кирила Козинца сталое. А тое замордованя в такий способ било. Иж стало межи
ними незгодное било през килканадцет літ, же небожчица Анна не укаранного бивши
от малжонка своего в сромотних учинках чужоложних знайдуючися збитечнях
тинством (?) марне добро свое розпорошила, для чого межи ними били частие
ростерки. А тепер в прошлий вовторок августа девятнадцетого дня в року листе на
месте положенним ренкор міючи за страчене грошей золотих десят, подпивши, Бога
Всемогущого забувши и права посполитого запомнівши, порвавши древалную сокіру
с впредь око вибил лівое, зуби вибил, лівую руку потрощил с приволушни, ноги их
порогу ціви по самие коліна покрушил и на своі коліна гнучи, поламал. Так ся паствал
над небіжкою (?) не яко чловік, але як бестія. А кгды тот мордерца Кирил бил питан
пред судом для яких мір тот учинок и ганебное замордованя учинил. Которий так
оповідал, иж межи [ …]».
(IP. – НБУВ. – Ф. ІІ. – № 22908. – Копія ХІХ ст. Запис копіїста (закресле-
ний): «Книга эта в отрывках надена в г. Борзне. Помещаем здесь из их […]»).
№ 8
1672, вересня 1 (серпня 22). – Борзна. – Судовий запис про примирення сторін.
«Року тисеча шестьсот седмдесятого второго місяця августа двадцет второго дня.
Пришедши на вряд наш борзненский Иляш Кисіль, оповідал нам, иж за поданям
позву […] уряду борзенского Костю Ивановичу, поповичу оленовскому, и отаману
Науму Бурчаку для усправедливеня на вишей назначоний термин на день 22 августа
постановилися, которих било заложено виною за нестаням правне коп 8 на его
мсть пана полковника. Уряд, видячи таковое огурство в их непослушенстві, якоби
розуміючи за бунти не жіючие под претекством уряду нашего, веліл для памяти
записать на жаданя оного Иляша и права святому на послушних (очевидно має бути:
«неслушних». – Ю.М., І.Т.). Що есть и записано августа 24 дня.
Оповідми нам любовное поеднаня Кость попович из Иляшем Киселем, иж из собою
взявши міркованя в их заводе побою Кость попович принял противко Иляша Киселя
прощение, а толко Иляшу міл вернуть Костю пулталяра косм[…] аж остатнего накладу
міет доходить на судях права нескутечного у вимислах […], чинячи кгвалт праву
святому тиранско мордерованому в накладах, якой в напитках […] вдвое […] уряду,
а в другое самоволне и то есмо вислухавши, по третее веліл записать, що есть и
записано на жаданя их».
(IP. – НБУВ. – Ф.ІІ – № 22908 – Копія ХІХ ст.).
№ 9
1674, травня 19 (9). – Борзна. – Купча.
Року тисеча шестьсот сімдесят четвертого місяця мая девятого дня.
Продажа двора[…] Хведору Кушнеру.
На враде нашом борзенском перед мною, Стефаном Петровичом Забілою, со-
тником на тот час будучим, Семеном Козляком, отаманом городовым, Григорием
Филиповичом, войтом, ставши очевисто Хведоровая Клекотовская, обивателка наша
борзненская,явно, ясно и доброволне зезнавала, иж продала двор свой власный,
96 Сіверянський літопис
стоячий вместе Борзні подле Левкова Жданенкова двора поміж недалеко вилазки
Кунашовское, не пенний и не заведенний, толко […] власний за певную суму готовие
пінязі, то есть за коп полосмнадцеть урожоному пану Андрею Аникиевичу Кушнеру,
в тож обивателеві борзненскому, зрікаючися оного двора продажи […] сим записом
сей (?) вертаючи умоцняла. Волно, мовить, пану Андрею в том дворі жити и там ся
будовати и оним диспоновати яко своим власним ему самому, жоні и потомком его
низпоходячим на вічистие часи, а я сама и діти мое уже до того двора жадного уступу
не повинни будут міти. В том вічисто уряд, вислухавши их доброволного зезнаня,
веліл для ліпшое віри и певности до книг меских записать, що есть и записано на
жадане их».
(IP. – НБУВ. – Ф.ІІ. – № 22908. –Копія ХІХ ст.).
№ 10
1686, грудня 23 (13). – Глинськ. – Лист Якова Конотопа, комонного сотника,
до Іллі Новицького.
«Мсці пне полковнику комонный, добродію мой.
Поклон найнизший в. мс. мсці пана отдавши, посилаю с товариша вибравши
по шагу ведлуг росказаня в. мс. добродія моего, золотих десят без чотирох шагов,
которие пан обозный прислал з Роменщини, золотих сім без трох шагов, и в нас
таляр вибралисмо без шага, не займаючи тих товариства, которие в Волошиновці
десяток стоят, бо их мало и есть у селі завше. Тое в. мс. мці пану ознаймивши, ласці
в. мс. добродія моего отдаюся.
В. мсти добродіеви моему во всем найнижший до услуг Яков Конотоп, сотник
полку в. мс. мсці пана комонный.
З Глинска 13 декаврия 1686».
(IP. – НБУВ. – Ф. ІІ. – № 14529. – Оригінал).
№ 11
1693, серпня 13 (3). – Короп. – Лист коропського сотника Довгаля до Іллі
Новицького.
«Их црского пресвітлого величества Войска Запорозкого мсці пане полковнику
комонный, велце мні мсці пане и ласкавый добродію.
З ласки вашой панской моего велце ласкавого добродія з солодовні естем велце
контент, за которую ласку вашу панскую Гсдь Бг нагородою да будет, а я до услуг
вашой панской млсти поволным быти полецаюся. При котором полеценю відати
вашой панской млсти подаю, иж хоч ся не збыт ячние солоди, тилко житние, в которих
велце выгодною завше бывала, в которой и в далший час велце покорне прошу
ласкавого добродія моего солод який на свою потребу зробити пивов, хоч тепер не
маш в нашом городі фуремных, посилаю в дом вашой панской млсти зелце (?) якого
колвек пива на ваш пожиток, просячи добродія моего велце покорне ласкаве приняти.
При том полеценю ласце вашой панской зостаючи назавше
В. мс., моему мсці пану и велце ласкавому добродіеви желаючий всіх добр и
найповінійшим до услуг Тихон Довкгел, сотник короповский.
З Коропа 1693 року місця августа 3»
(IP. – НБУВ. – Ф. ІІ. – № 14532. – Оригінал).
№ 12
1707, червня 14 (3). – Батурин. – Акт заміни маєтностей.
«Діялося року 1707 июня 3.
Я, Павел Козловский з малжонкою моею Еленою Ребриковскою при многих
зацних особах, при пну Шоху, мещанину батуринскому, и при пну Левицкому,
мещанину новомлинскому, иміючи отчистую сіножать нашу, по отцу нашом пн.
Андрею Ребриковском в gрунтах тиницких зостаючую, тую сіножат доброволне и
вічисте в вічную посессию отдалем его млсти отцу Гедеону Одорскому, архимандриті
батуринскому стля Хсва Николая Крупицкого з братиею, а то за замін мнстирской
сіножати з ліском в таком положеню зостаючую между сіножатми Чечеля и
Сіверянський літопис 97
канцеляристових до самой могилю (?) ншой шляха Горленского. До которой сіножати
ані жона, ані діти мои вічними часи не повинни упоминатися, а в прикметі тая сіножат
мнстирская взамін данная недалеко от новомлинских сіножатей болотом аж до дуба
суховерхого, при дорозі стоячого, дорожкою до сіножати Окоповой, а от сіножати
до Усорочи річки до греблі.
Федор Мочулский, атаман городовий батуринский.
Роман Тимонович, войт.
Матфей Иванович, писар городовий батуринский.
Запис на звороті: Козловский Павел дал рукоданное, иж уступил половини сі-
ножати своей писмо мнстиреві Крупицкому за Тиницею в обміну за мнстырскую
сіножат з ліском»
(ЦДІАК. – Ф. 154. – Оп. 1. – № 25. – Оригінал, завірений підписами і печат-
кою).
№ 13
1707, червня 15(4). – Батурин.– Купча.
«Року 1707 июня 4 дня.
Я, Дмитро Шог, продалем греблю свою власную его милости отцу архимандриту
Гедеону Одорскому до святого Николая Крупицкого батуринского монастира за
двадцят талярей, лежачую близко греблі того ж манастира в Коренецкой вічними часи
тому ж мнастиру, а я от того грунта, проданного мною, вирікаю и отдаляю себе, жену
и дітей и кревних моих, близких и далеких, же не повинен ніхто в то проданной мой
грунт втручатися и их честностей турбовати под зарукою триста золотих варуется.
Волно им уже честним отцем тепер ест и в потомние часи и которие по них будут
законник тим от мене купленним грунтом яко своим добром владіти и всякие з оного
обители святой користоватися. На що для ліпшого в потомние часи имовірства даю
им от себе з подлиноручним имени своего подписом и печатю, сей купчой запис я
сам на сей купчой руку мою подписую.
Дмитро Шог, обивател батуринский».
***
«Року 1707 июня ___д.
Я, Дмитро Шог, продалем греблю свою власную его мсти отцу архимандриту
Гедеону Одорскому мнстира батуринского за двадцят талярив, лежачую близ греблі
Коренецкой, вічними часи. До которой греблі жаден з кревних моих не повинен
интересоватися. На що для ліпшого увірования и истинного свідителства я сам на
сей карте руку мою подписую Дмитро Шог, обивател батуринский».
(ЦДІАК. – Ф. 154. –Оп. 1. – № 24. – Оригінал, завірений підписами і печат-
кою).
№ 14
Не раніше серпня 1707 р. – Лист-скарга балканського сотника Андрія Гудовича
до невідомого (стародубського полковника?)
«Ясневелможний млстивий добродію.
З милостивого вашой велможности призріния одержавши я фундуш на осажене
слободки на кгрунтах волних и никому не заведенних, зобралем бил людей члвка
из чотирнадцять, своим власним коштом вспомогаючи их в річах, до господарства
належних, домами на той слободи осадилем. А п. Турковский, тому призрителному
от велможности вашой мні наданому позавідовавши добродійству и не могучи явне
зашкодити, потаемне намовил гпдна генерала Шидловского, щоб з тоей слободки
людей, якоби самоволних и нікому не подлеглих, знял, якож подлуг злосливого уданя
п. Турковского не тилко всіх людей на гпдна генерала забрано, але навет и худобу их
всю, яко то хліб и начиня господарские, з направи того ж п. Турковского, поддании
п. Романовского, межи себе розрабовавши и слободку новосаженную запаливши,
в пепел обернули, якой руины и под сей час нашествия неприятелского шведского
не било, и любо его млост гпдн генерал, з допросу забраних людей увидомившися,
иж тая шкода мні сталася, писал до мене, вымираючися и складаючи вину на п.
98 Сіверянський літопис
Турковского, да и людей тих забраних назад мні привернул, однак они, видячи домы
свои попалени и худобу розрабованую, з великого жалю не могли жадним способом
на тих попелищах удержатися, леч нарозно розишлися. А пред спаленем помянутая
слободка з направы п. Турковского по половине отъехана була до Почепчини.
Теди я, хотячи назад назад отъехати, старалемся от двох великороссийских особ,
висланих на розиск и розъезд (з якого розсмотру показалося, же тая слободка не
належит до Почепского уезду), немалий на тое кошт ложилем, в том теди, яко
мні великая и незносная от п.п. Турковского и Романовского діется кривда не без
значного наругания и рейментарскому велможности вашой універсалу, так я, до
ног велможности вашой упавши о погамоване горшой од шведского наезду своеволі
чрез приличное на ослушников рейментарского указу каране за починенное мні
и подданим моим шкоди о слушную нагороду и святую во всем справедливост,
служебничо суплікуючи
Велможности вашой мстивого добродія найнижшый слуга и подножок Андрей
Гудович, сотник бакланский».
(IP. – НБУВ. – Ф. ІІ. – № 18096. – Копія кінця ХІХ ст. Внизу документа
запис: «Харьк[овский] историч[еский] Архив, № 963, копия»).
№ 15
1708 (?), грудня 15 (4). – Стародуб. – Лист стародубського полкового судді
Прокопа Силенка до значного військового товариша Йосипа Єлинського.
«Мості пане Иосиф Елинский.
Указом вельможного его милости пана асаула войскового енералного пишу до
его мости, абысь вам (в.мость?) в кривдах и обидах, от Березовского починених, з
жалобою приездил на розыск немедленно в Стародубов и кого знаеш укривджоного
озмы з собою, нехай немало в кривді своей не боятся. При сем зичу вашей мости
доброго от Гсда здоровя.
З Стародуба 4 декабря 1708 (?).
Вашей мости зычливый всего добра приятель Прокоп Силенко, судия полковой
стародубовский.
На обороті: Моему велце зычливому приятелеви пану Иосифу Елинскому,
знатному товаришу войсковому».
(IP. – НБУВ. – Ф. ІІ. – № 18073. – Копія кінця ХІХ ст. Наприкінці документа
копіїстом написано: «Арх[ив] черн[иговского] д[епутатского] д[] собр[ания],
д[ело] Елинских, шк[аф] 3, п[олка] 15, № 1652, копия к. ХVІІІ в.)
№ 16
1710, березня 29 (18). – Москва. – Указ Петра І до гетьмана Івана Скоропад-
ського.
«Бжиею млстию от (далі йде царський титул Петра І–Ю.М.) Войска Запороз-
ского обоїх сторон Днепра гетману Ивану Илїчу Скоропадскому и всему Войску
Запорозскому наше црского величества млстивое слово:
Указали мы, великий гсдр, измінников бивших наперед сего в генералной старшині
Василя Чуйкевича, Дмитрея Максимовича да полковников Дмитрея Зеленского, Юря
Кожуховского, Якова Покотыло, канцеляриста Григорея и казака Антона Гамалія,
которие било довелись за свої дела смертной казни, послать в силку на вічное житье
Чуйкевича, Зеленского, канцеляриста и казака в Сибір, Максимовича, Кожуховского,
Покотила к городу Архангельскому, з женами и з детми; и тебе б нашого црского
величества подданому Войска Запорозского обоїх сторон Днепра гетману Ивану
Илїчу, тех вишеписанних изменников жен и детей для той ссилки прислати к Москві
в приказ Малия Росии за караулом, да о том к нам, великому гсдрю ншему црскому
величеству, писать.
Писан в гсдрства ншего во дворе в црствующем велицем граде Москве лета от
Рождества Хртова 1710 марта 18 д. гсдрствования нашого 28 году.
В подлинной подписано: секретарь Петр Курбатов».
(ІР. – НБУВ. – Ф. І. – № 60316. – Тогочасна копія).
Сіверянський літопис 99
№ 17
1712, квітня 16 (5). – Петербург. – Лист канцлера Гаврила Головіна до гетьмана
Івана Скоропадського.
«Копия.
Ясневелможний и превосходителний гспдн гетман Войск его црского величества
Запорожских, мой блгодітель
Велможности вшей извістно, что изменников его црскаго величества из генерал-
ной старшины Чуйкевич, Максимовича да полковников Зеленской, Покотила,и еще
Гамалей да Грицко писар Гречаной были при проклятом Мазепе до самой счастливой
нам Полтавской баталиї и когда уже усмотріли во время той баталиї невозможность
себе уйти от войск его црскаго величества, пришли сами; и хотя было довелися оны
за измену свою все смертной казни, однако ж црское величество пожаловать велел
их, послать в силку нікоторих в Сібирь, иних же к городу Архангельскому на вечное
житье, куда и жен их и детей вечно сослать же. А понеже в прошлом 1710 году на
Україне было моровое поветрие, для того не мочно было их оттуду к Москве для
ссилки в те городы взять. И изволите вша велможность нне тех висше именованних
изменников жен и детей для посилкы к мужям их прислати к Москве за караулом,
о чем я к господину Протасьеву при сем такожде пишу. При сем пребываю
На подленном подписано:
Велможности вшей ко услужению готовейший г. Гаврило Головин.
Из Санкт Петербурга 5 приля 1712».
(IP. – НБУВ. – Ф. І. – № 60317. – Тогочасна копія)
№ 18
1714, березня 1 (лютого 19). – Батурин, Крупицький монастир (?). – Купча.
«Року 1714 мсця февраля дня 19.
Я, на имя Васил, а по прозвиску Заболотко, жител веровский, явне и ясне и
доброволне тепер и на потомние часи відомо чиню сим моїм писанем, иж ни з якого
примусу, але самохотне з доброй своей волі на вічние часи продалем дом свой власний
з огородом, ни в ком ни в чом не заведений на монастир батуринский в селі Веровці,
стоячий над ставом, за певную суму талярей за десят литовской личби монети
доброй, продалем на вічние часи до уживаня обители стой. Тут же вічне записую
волне начальнику аби в том спокойном его уживанню ніхто жадной перешкоди ку
ставку (?) не важился чинити, як з близких и далних, сукъцессиї собі до (?) того
грунта знаходячися интересоватися в тое не повинен, давши теж волю до всего того
вишпомененного от мене проданного грунту на мнастир батуринский Крупицкий
Стониколаевский за відомом пна атамана Кирила Шевченка, жителя веровского, и
при Ивану Мойсіенку и при Якову Линнику и при иних людях будучих на тот час
немало.
Писал сию купчу Гавриїл, попович березанский, и по їх велению руку приложил».
(ЦДІАК. – Ф. 154. – Оп. 1. – № 29. – Оригінал. Запис на звороті: «Купчая
на двор веровский, котрий то двор купил брат наш Петр, началник тамошний
веровский, по блгословению отца игумена и братиї Митрофана Оръловского
року 1714 февраля 19 д.»).
№ 19
1714, квітня 13 (2). – Стародуб. – Судове рішення по скарзі.
«Року Божого тисяча сімсот четирнадцятого мсца априля второго числа.
Предо мною, Лукяном Жоравком, полковником Войска его царского пресвітлого
величества стародубовским, приточилася справа з жалобы Алексія Сергиевича,
жителя бучковского, на пна Стефана Гудовича, значкового товариша полку
Стародубовского, которий заграбил в него, Алексія, дві шкапы и кгрунт в селі
Бучках якобы надаремно завладіл; припозваный теды пн. Гудович подленно ему,
Алексію, доказал тое, же должен коп шестдесят грошей, еще в покойной родителки
пна Гудовичевой позичал, о яком долгу он, Алексій, добровольно знался себе бы тое
100 Сіверянський літопис
должним и за тот зась долг як прежде сего права уступил помянутий кгрунт свой,
так и тепер доброволне зреклся, а зверх того долгу за прочий отдал […] ему ж, пну
Гудовичові. Прето судом ннішним варуем, абы вышпомянутий Алексій так до кгрунту
свого во вічную поссесию пну Гудовичу уступленного, яко и до коня, не міл діла и
в потомние часы еден другого до права не позивал под закладом заруки до шкатули
войсковой талярей двісті, варуем.
Дан в Стародубі апріля 2 1714 року.
В подлинном подпись такова:
Лукян Жоравко, полко[вник] стар[одубовский] рукою власною. М[істо] п[ечати]».
(IP. – НБУВ. – Ф. ІІ – № 18093. – Копія кінця ХІХ ст. Внизу докумен-
та запис копіїста: «Рум[янцевская] оп[ись[, п[олк] Старод[убовский],
с[отня] Бакл[анская], т. 96»).
№ 20
1717, листопада 15 (4). – Умова.
«Року 1717, мця ноеврия 4 д.
Я, Стефан Гудович, чиню відомо сим моим рукодайним писанием, же
постановилисмо слово з братом своим рожоним Андреем Гудовичем на займище
Кичету, иж повинен брат мой Андрей тое займище опустілое занят и млин и валюшню
построит коштом своим, як належит, а за той его кошт поступую ему самому, жоні
и потомком его половину во всяких приходах и озерних, а однак же он, брат мой
Андрей, повинен будет своим коштом всю греблю десят літ гатит, не потребуючи з
мене помочи, хочай и порвет, или що сопсуетца, кромі того, же когда уже по десяти
літах щоколвек можется и попсоватися, то уже по половині гатит греблю и стави им
клітки направляти міем вічне. А когда, не дай Бже, на якую сторону якого припадку,
то жебы жаден на сторону своей половици збуват не важился, тилко еден другому; а
тепер я повинен в помоч до тоей греблі пну брату дат брусов пятдесят чотирисаженних
и дубровку мою под Левенку, конец греблі, повинни будем по половині тим деревом
владіть, окром сінокосу моего, на що для лучшой віри и певности даю карту свою
рукоданную под утраченням всего млина и под зарукою талярей тисячи, поневаж
бы мілем свого постановлення и власною рукописания отступит и якую колвек
турбацию вщинат.
В подленном подпис таков:
Стефан Гудович, рукою власною».
(IP. – НБУВ. – Ф. ІІ. – № 18095. – Копія кінця ХІХ ст. Внизу документа
запис: «Моск[овский] архив Мин-ва юстиции, Черниговской палаты опись 10,
в’язка 2, д. № 46, л.15»).
№ 21
1718, травня 14 (3). – Батурин, Крупицький монастир. – Заповіт Власа Дах-
ненка.
«Року 17 осмогонадцят мая третого дня.
Я, Влас Дахненко, козак, житель спаский, самоволне и доброволне приехавши
до мнастира Крупицкого батуринского стаго Хрстова Николая, лекгую на тот же
мнастир двор мой власный с садом и огородом и со всіми угодиями не заведенный и не
пенный, так же и поля во всіх сторонах лежачиї по половині с единоутробним братом
моим Грицком тому ж мнстиру вічними часы за живота моего за дшевное спсение и
отпущение гріхов моих даю и записую в том мнстири при годних віри людех, нижей
менованних. И в той мой двор и сад и огор[од] и поля половинние, на мнастир данные,
нікому з моих братов и кревних не повинен втручатися и законников поссесоров
тоей моей лекгацеи так за живота моего, яко и по смерти моей, не повинен турбовати
под Бжиими неблгословением и вічним проклятием. А для ліпшаго увірения я, не
уміючи писать, на сей моей лекгации крест ставлю стый, рукою моею написую року
и дня виш написаннаго.
Иермонах Феодосий Хомінский, игумен мнстира батуринского m[anu] p[ropria].
Сіверянський літопис 101
Иеромонах Николай, уставник.
Иеромонах Арсений.
Иерей Артемий, презвитер Спаского поля».
(ЦДІАК. – Ф. 154. – Оп. 1. – № 30. – Оригінал. Запис на звороті: «Лекгация
на двор из садом в Спаском от Василя Дахненка 1718 року мая 13»).
№ 22
1718 р. – Глухів. – «Розиск» глухівського городового отамана Федора Омеля-
новича скарги жовницького священика о. Григорія.
«Розказанием поважним ясневелможного его млсти пана Иоанна Скоропадского,
Войск его царского священнійшого влчтва Запорозских гетмана, а по злеценю
вельможного его млст пана Иоанна Чарниша, судиї Войск Запорозких енералного, о
взятю кгвалтовном дочки священика жовнецкого честного отца Григория од старости
п. Новицкого и о разграбленю двора священического розисковалем.
Господара Романця п. Новицкого взявши, роспрашовалем, которий признался
доброволне всему своему злому учинкові тими слови: Прошедшого, мовит, літа, о
святом Гюргию, препомневши боязни Бжой и срокгости права посполитого, ночной
пори дерзнулем в дом священический, заставши дочку священическую, спящую на
горниці, словами своими до виполненя гріха телесного примусилем, обіцуючися
еи до себе взяти, и от того часу ніби з жоною мешкалем, приходячи, за что часто и
гоним бывалем з двора, и она, дочка священическая, бита бывала от братов своих,
що вже по всем селу било розславлено; и видячи, же утаити сего невозможная, ездил
благословитися до п. Новицкого и до матки своей; любо получилем блгословение,
однак часу не било на тое. А когда п. Лінкевичовая, дочка п. Новицкого, приехавши
на хутор, сказала, же привезла, мовит, коровай жинити бандурку, коли ти не старался
давній; тогди неотпустне п. Лінкевичовой просячи, зачалем сее діло о взятю дочки
священнической и посовітувавши з п. Лінкевичовою, посилалем старост, перво двох
члвіка, потим едного члвка, а у третий раз и самую п. Лінкевичевую упросилем поехать;
и як старостам первим, так и п. Лінкевичовой, священик отказал, же всеконечно не
отдати дочки до свят Рждества Хрстова. О чом мні когда сказано, перво з дочкою
священическою повидавшися, поставили на слові свое замишление злое, потим и п.
Лінкевичовой поради заживши, учинил скутком тот свой намірений замисл. Челядь
п. Новицкого побравши, мірочника и рибалку, самоосім члвка, з киями и ціпами
воружившися и сокиру едну міючи, перво дочку ночю нашедши у сусіда, блиско
священика мешкаючого, на вечорницах, з еи позволеня взялем, потом з нею на двор
священический кгвалтом найшли з таким своим намірением: хто будет противитись
– битися з тим; зараз у комнаті окна винявши, увослали дочку священическую, где
взяла полотна сувой и фляшку горілки, а одтоль до едной комори, отбивши замок,
взяли чобот дві пари, сукна білого на подушку и постіль, якая била. Еще тогда на горі
високо комора била; там отбили два замки, еден висячий, другий нутраний, взяли там
скриню и бодню з платям. Дякон теди, там спящий з дяконихою, син священический,
того улякшися, скочил з гори високо, близко трох сажней, а священик старий кричал
кгвалту. Ми теди попоравши, отехали возом, присланим нам от п. Лінкевичовой з
хутора, а челяди, едучи, казалем кварт десят дати у шинку горілки, (якая? – дописано
копіїстом – Ю.М.) осталась в селі. И приехавши, кланялись п. Лінкевичовой и до
вінця едучи в село Попову Гору и оттоль з вінця приехавши, як матка нас приймовала.
О грошах взятих священических, якие на реестру описано, Романець сказал, будто
и едного чеха не брал, ані таляров не виділ и червоних, албо копіек також.
Жони его, Романцевой, дочки священической, наедині з пристрастием допро-
шовали, которая всему повинилася, як з Романом зишлася на блудодіяние и о на-
хождению на двор отческий, так слово в слово, як вишей сего написано в признатю
Романовом, мужа еи, написано, сказала, ни в чом не отмовляючи мови своего мужа,
а о грошах не призналася.
Старост трох члвіка, Стефана Яковлевича, восприемника дочки священической,
Гришка Хвещенка, Василя Сердюка, жителей села Жовнеца, о том же допрошовали
102 Сіверянський літопис
поединцем всіх под обовязком совісти хрстиянской, котрие сказали, же по прошению
Романця ходили, просячи священика, щоб отдал дочку за него, а же священик отказал
до свят чекати, в тот час […] будет, а тепер прибору жадного ніт, тое ему, Романови,
сказали, що чули, а що он учинил свій квалтовний наезд, в том ему не совітовали и
не знаем.
Господар тот, в которого хаті дочка священическая била и от него взята, допрошо-
валем, которий сказал, же як пришол Романець, она била, дівка, дочка священическая,
стала плакати; питалем, мовит, чого плачеш? Отказала, же брат мой дякон на горници
спит, щоби не вбили его, и тое Романцеви извістилем. Сказал Романець, згризнув-
шися: или чого тобі боятися? Ніхто не одиймет, а дякону коли здоровя мило, нехай
уступает. И пошовши от меня просто на священический двор, чили куда индей – не
зналем; потим, не скоро пришовши, и дочку мою взяли у дружки, а о том, що били и
грабили дом священический вже на другий день довідалемся и так в совіті, яко и в
помощи ему, Романови, не булем, тилко приймал его до себе у двор того ради, же за
паном Новицким мешкаю.
Дочка того господара, дружках будучая, повідала, же ездила она з ними до вінця
в село Попову Гору и била при вінчаню в церкви, священик тамошний вінчал за
позволеним тамошнего отца городничого, а як они говорили, того, мовит, я не чула.
Романець признался, же не казали правди отцу городничему, сказалися, же за-
сваталися по обикновению хрстиянскому и що там вінчати не било кому; одослалал
свяшен[…] в [….] там ошукав и приняли вінец.
П. Новицкого дочка п. Лінкевичовая в своей предложила сказці: же любо мні не
належало било, ездилам сватати за слугу отца моего у священика усиловним его про-
шением з неосторожности своей, а жеби ему позволяла, албо совітувала чинить тот
кгвалт,того не било, а як вчинивши он тое без моего позволения, приехал, ганилам
ему тое, повідаючи: як еси учинил, так сам будеш отбувати, чого тобі и пан родич не
похвалит, яко ж и о том, остерігаючи мене власне под тое время, п. родич мой писал
до мене, чтобы я дому священического остерігалася, помни о перший привіт свяще-
нический, же сир[…] перетр[…] бил людей (?).
На том рабунку били п. Новицкого дворовие люде, а именно: Наум Солонинка
з братом Романом, Федор Рибалка, Петро Шетеленок, Стефан Мірочник, Петро
Вишневский, Максим Тесля, Сердючок, Соловей, з котрих явилося шест члвка и в
допросі сказали, же були на забраню моей поповни, повинуючися старості своему
Романови, а о том п. Лінкевичовая нам не розказувала, и що взяли, он, Роман, знает
сам, того часу повіз возом, а нас оставил в селі, приказавши дать за труди горілки
кварт десят; а грошей ми, мовит, не виділи, понеже скриня и бодня за замком взяти
и повезени. Сих шести члвка п. Новицкого зять п. Стефан взял на поруки, жеби не
вчинить двора пуста, а трох члвка не маеш, поотходили, давно уже отслужившися».
(IP. – НБУВ. – Ф. І. – № 18157. – Копія кінця ХІХ ст. Запис копіїста:
«Харьков[ский] историч[еский] архив, дело № 7686, черновик розиска, произ-
веденного в 1718 г. Федором Омельяновичем»).
Реєстр пограбованих речей у о. Григорія.
«Талярей битих сто и чотирнадцять
Червоних тринадцять.
Старинних копіек коп двадцять.
Полталярков з чвертками талярей десять.
Кунтуш каруновий.
Плахът одинадцять и запасок дві и нагрудник полусаржовий (?).
Наміток шістдесят и три.
Кошул всіх мужицких и женских повшостадесять.
Хусток шитих и тканих пятдесят.
Чобот чтири пари.
Свит три.
Полотна илляного трубок девят.
Сіверянський літопис 103
И обрусов тринадцять.
Сира з маслом діжечку полтора пуда.
Кус дві.
И еще кошул дві и наміток пять.
И иние дробние речи, которие знайдовалися в господарстві.
При сем замки поламание на суді енер[алном] священик презентовал.
Коваль слободи пана Новицкого забрал у нашей клеті, именно: жита полусъмак;
пшеници полусъмак; ячъменю осъмачку; соли полбочки выгадал; рыбы лещов
десятки два; пороху хунътов пять; ножи паристия, по которих позоликованне (?) на
нему знашлося».
(IP. – НБУВ. – Ф. І. – № 18157. – Копія кінця ХІХ ст. Запис копіїста: «Харь-
ков. историч. архив, дело № 7686; реестр священнической худобы, забранной
Романом Армашенком; черновик»).
№ 23
1721, травня 28 (17). – Глухів. – Лист гетьмана Івана Скоропадського до старо-
дубівського сотника Івана Чорнолуцького.
«Мой ласкавий пне сотнику полковий и наказний полковнику стародубовский.
Яко перед сим под час бытности в мстиной тут в Глухові словесно предлагалисмо
ему, так тепер листовне тое ж потвержаючи, жадаем, аби село Чорнижово указом
нашим отобрал у бывшей прапірчой полковой Омелянихи, которим она и так с
респекту нашого по смерти мужа своего своего роков из два неслушне владіла;
якое село по отобраню от еи міет быти свободно до далшой волі нашой и нікому во
владіние не поручено.Тут же приказуем в. мсти другое село ратушное, прозиваемое
Плачково, привернути до послушенства на желание Березовскому, асаулі полковому
стародубовскому, респектом его нинішнего Ладожского походу и о том так селянам
тамошним именем нашим предложите, чтоби они во всем домові Березовского до
повороту его с походу и до далшого указу нашого были послушни, яко и жоні его ж
Березовского ознайміте ижбы она, відаючи о том, преречоних селян до приезду мужа
свого к господарским услугам употребляла.
З Глухова мая 17 д. року 1721.
В копии подпись
В. мсти зичливий Иван Скоропадский, гетман Войска его црского пресвітлого
величества Запорожского».
(IP. – НБУВ. – Ф. ІІ. – № 18079. – Копія кінця ХІХ ст.).
№ 24
1725, лютого 27 (16). – Батурин, Крупицький монастир. – Купча.
«1725 году мсця февраля 16 дня.
Я, Васил Косенко, житель села Красного, чиню відомо сим нашим писанием
кому бы відать надлежало, иж продали свой власный гай отцу игумену Селивестру и
братиї его монастира Крупицкого батуринского, за певние гроші коп десят у вічност.
Волно будет им як хотя поссесоровати, а тот гай с моїм урочищем на селищі поміж
(?) заведенного (?) гаю и п. (?) Терновского, которий им же, законникам, достался;
всей теж своей продажи самы себе с потомством отдаливши, варуем их, законников,
аби з наших покревних, близких и далних, ніхто не важился отзиватис под зарукою
вини правной талярей десяти и задля лутшаго увірения даем сей наш доброволный
запис честному гспдну отцу Силивестру, монастира батуринского игумену, з братиею
его за враду атаманства Ивана Игнатенка и при битности Василя Грищенка, Ивана
Гасенченка (?) и прочиих. Что ест приврядне записано по виш описанням году.
На прошение Василя Косенка и Лавріна к сему запису я, Филип Иванович Мисан
(?), дяк краснянский, руку приложил.
(ЦДІАК. – Ф. 154. – Оп. 1. – № 38. – Оригінал. Запис на звороті: «Васил
Косенко дав купчую свою нам, законникам, на ліс бо ближ м[онастирско]го
1724 февр[аля] 16»).
104 Сіверянський літопис
№ 25
1725, квітня 30 (19). – Випис з стародубських міських книг, який містить у собі
купчу.
«Выпис з книг міских стародубовских права майдабурского.
Року тисяча сімсот двадцят пятого мсца априля девятнадцатого дня.
На майстраті ея величества гсдрині императриці и самодержиці всероссийской
стародубовском перед нами Исаком Яковлевичом, бурмистром и войтовскими
ділами правящим, Иосифом Самусенком и Александром Злотниковим, бурмистрами,
Антоном Коменком, Богданом Ерофиевим и Афанасом Конончученком, райцами,
Фомою Иовлевичом и Оникием Судурою, лавниками, всіми рочне засілими
радними, постановившися перед нами Андрей и Иосиф Отцевичі, козаки жители
стародубовские, подали ку записаню купчую до книг міских, от Софии Новицкой
на огород им данную, которая так ся в себі міет:
Року тисяча сімсот двадцят пятого мсца марта двадцять четвертого дня.
Я, София Новицкая, бувшая у вельможного пна на враді в Шептаках, а на сей час
жителка стародубовская, чиню відомо сим вечистим записом, иж я продала огород
свій власний, у Лоща купленний, козакам и жителям стародубовским Андрею и
Иосифу Отцевичам, женам и дітям их на вічност рублей за шистнадцать, а оний огород
лежачий на Заричу об межу Игната Данченка, а з другой стороны Отцевичов; волно
будет им, Отцевичом, тим огородом спокойне владіти вічними часи, а я, речоная
продавца, сама себе и дітей своих и покревних вічними часи отдаляю от оного огорода
и на том сей запис даю Отцевичом за власною моею рукою крестним знамением.
Писан в двори Новицкой року и дня виш писанних.
Иерей Иоан Киреевич до того руку приложил.
На подліной выписі учинена помета такова:
Яковую купчую, на уряді вголос читаную, ми, уряд, вислухавши, за слушне быти
узнавши, казалисмо до книг міских стародубовских приняти и записати, що есть
записано. З которих и сей випис з подписом рук урядових и притисненем звыклой
печати стороні того потребуючой есть выдан. Писан на майстаті стародубовском року
и дня виже спецификованных.
Оную помету закрепили:
ея величества государині императриці и всероссийской самодержиці
войтовскимим ділами управляющий Исак Яковлевич. М. П.
Писар майстрату стародубовского Иван Яновский.
Антон Коменок, райца майстрату стародубовского.
Фома Иовлевич, лавник майстрату стародубовского».
(IP. – НБУВ. – Ф. ІІ. – № 18150. – Копія початку ХХ ст. Наприкінці докумен-
та написано: «Рум[янцевская] Оп[ись], п[олк] Старод[убский], т. 74, л. 1043»).
№ 26
1725, листопада 22 (11). – Глухів (?). – Рішення правителів Малоросійської
колегії щодо судового процесу між С. Косовичем і Ломаками.
«Року 1725 ноября 11 дня […].
Теды по виш обявленных правных артикулах, а по премощнійшой монаршой
бл[a]женния и вічнодостойния памяти его императорского влчтва грамоті прошлого
1722 году з високоправителствующого сената к Полуботку и старшині енералной
управление чинит по правам малороссийского народа присланной, и по премемории з
коллегии Малой России в канцелярию войсковую в такой же силі писанной, Гримяц-
кими предречонными кгрунтами, млинком вешняком, хуторцем подля того млинка
з строением, з хатою, з имбаром и з дубровою и трох різок (?) по розисках и по крі-
постях Степану Косовичу владіти и користовать надлежит, а старому Ломаці и снові
его Никифору и никому другому з ных впредь до тих кгрунтов не интересоватися.
К тому ж Ломака подлуг статуту в розділі ІІ в артик[улі] 2, як виже означено, если
Косович сам чварт («пропуск» – прим. копіїста. – Ю.М.) з домашними или сам
треть подлуг правного порядку под титлою о долгах на шкодах своих, що в его под
Сіверянський літопис 105
час разорения порабовано и забрано именно поприсягнет, то тие шкоди всі пополнит
ему з навязкою. А за кгвалт домовой подлуг артикулу 51 розділу 11 міет Косовичу ж
заплатит 12 рублей. А місто жестокой кары, як в книзі Саксон в артик[улі] 38 вижей
сего изображенном, и за тое, что без рішения суду тайно з унуком своим в дом уехал,
должен быти наказан арматным вязенем. А жені исцевой, же оную ругав и бранил при
свідителях, и що перелякав дітей еи, безчестия вдвое рублей 24, подлуг розділу 11,
артик[улу] 27. А за правние убитки исцеви подлуг сумлення его, где що и як много
стратил, когда праведно сознает, всі тие убитки обвиненный Ломака уплачат, як виже
з книги правного порядку на листу 106 показано, всеконечне должен или, не входя
в болшую трудност, сколко заподленно истец, отдавна правуючись, зубиточилъся,
оного исца погодил бы на («пропуск» – прим. копіїста. – Ю.М.) рублях. О всем же
том вишеписанном надлежит послат указ к полковнику наказному стародубовскому
Степану Максимовичу, дабы он подлуг вираженного учинил исполнение непремінно,
и покамист обжалованный присуженного не уистит, продолжит в указі его якие до-
брие кгрунта дать исцу на владіние.
Иван Мануйлович, Федор Потребич Гречаний
(IP. – НБУВ. – Ф. ІІ. – № 18130. – Копія кінця ХІХ ст. Наприкінці документа
копіїстом написано: «Х. И. А., № 1591; подлинник, выданный во извлечении»)
№27
1725, грудня 8 (листопада 27). – Стародуб. – «Доношение» стародубського
полкового писаря Стефана Максимовича в ГВК.
«В войсковую енералную канцеллярию доношение.
По указах з енералной войсковой канцеллярии до резиденции полковничой
стародубовской в ділі Романа Армашенка, жителя жовнецкого, з Софиею Новицкою
заводном присланних, велено, чтоб свідителей тих, на яких зсилался Армашенко
в заводі его, тут в полковой канцеллярии допросит и оние допроси прислат в
енералную канцеллярию для рішения; и по тих указах посилан был нарочний з
полковой канцеллярии за Ипут ріку, иміющую разстоянием двадцятма и тридцятма
от Стародуба милями, понад которою в селах живут свідителі, от Армашенка
показанние, которие что знат могли о ділі Армашенковом, тие за своими руками,
прибыв в Стародуб, подали сказки, а инние, якие не знают ничого, як сказали, что
не знаем ни о чем в Армашенковом ділі, так и ехат далности ради и злого распутия
по лісах и болотах не похотіли (ибо многие люде, чрез челобитчиков к свідителству
притягаемие в невинности немалую поносят обыду), хотя и килкократно по их
посилано козака. Прето доезд посиланного козака и допроси свідителей подлинние
при сем моем доношении в енералную канцеллярию посилаю, з которих присилкою
аще и умедлілем, обаче тое не чрез мене, леч за многих ея императорского влчства
діл отправлением сталося, о чом покорне енералной канцелярии доношу.
З Стародуба ноября 27 д. 1725 году.
Писар полковий старод[убовский] и правящий полком Стефан Максимович».
(IP. – НБУВ. – Ф. ІІ. – № 18151. – Копія кінця ХІХ ст. Наприкінці докумен-
та копіїстом написано: «Харьк[овский] историч[еский] архив, дело № 7686,
подлинник»)
№ 28
1725, грудня 13 (2). – Глухів. – Резолюція правителів малоросійської колегії
глухівському городовому отаману Федору Омеляновичу.
«Року 1725 декабря 2 д. По ділу Романа Гармашенка, жителя жонницкого, з
Софьею Новицкою заводном, понеже надлежит освідителствоват чолобите попа
жонницкого, по котором атаман городовый глуховский Федор Омелянович отправлен
был по указу гетманском туда на розиск, на бывшого старосту Новицкого: было за
его – л, Романа, пополненние ексцесса и другие починенние от него оному попу
разорения, или за что иное. Того ради до него, атамана городового глуховского
Омеляновича, в войсковой енералной канцелярии приговорили послат указ, чтоб он
106 Сіверянський літопис
об том обстоятелное извістие, да и писменние доказателства, к той справі належние,
ежели иміются у него, присилал в оную канцеллярию без умедления.
Иван Мануйлович. Федор Потребич Гречаний».
(IP. – НБУВ. – Ф. І. – № 18156. – Копія кінця ХІХ ст. Запис копіїста:
«Харьков[ский] историч[еский] архив, дело № 7686, подлинник»).
№ 29
1725, грудня 18 (7). – Глухів. – «Доношение» глухівського отамана Федора
Омеляновича в ГВК.
«Под декабря 7 д. 1725.
В канцелярию войсковую енералную доношение.
Сего декаврия 2 1725 году з оной войсковой енералной канцелярии получилем
указ, у котором прописано, что по ділу Романа Гармашенка, жителя жовницкого,
з Софиею Новицкою заводном належит подлинное чолобытя попа жонницкого,
по котором былем отправлен по указу покойного гетмана Скоропадского туда на
розиск, и было –л на бывшого старосту Новицкого за его, Романа, пополнение
ексцесса и другие починение от него оному попу разорения или за что инное, и аби
о всем том в енералную войсковую канцелярию обстоятелние доказателства, к той
справі належние, ежели у мене ест, присилал. И по тому указу извістно чиню, что
в прошлом 1718 году, декавр. 11 числа, по чоломбытю свщника жонницкого у виш
означенное село былем зослан для розиску от гетмана, и що там показалося на
Романа Гармашенка его вини, того ж часу привезши его, Романа, у колодці в Глухов,
и діло все розисканное за моею рукою и чолобытную отдалем в суд енералный, и
чим тое скончилося не извістен. А якие у мене чорние о том зискалися розписки, их
и шпаргали, тие для відома у енералную войсковую отсылаю канцелярию. О чом
канцелярии войсковой енералной доношу.
З Глухова декавр. 5 1725 году.
Федор Омелянович, атаман глуховский».
(IP. – НБУВ. – Ф. ІІ. – № 18155. – Копія початку ХХ ст. Внизу документа
запис: «Харьк[овский] Историч[еский] Архив, дело № 7686, подлинник).
№30
1725, грудня 13 (2). – Указ правителів Малоросійської колегії.
«Року 1725 декабря 2 д.
По ділу Романа Гармашенка, жителя жонницкого, з Софиею Новицкою заводном,
понеже надлежит освидітелствоват чолобите попа жонницкого, по котором атаман
городовий глуховский Федор Омелянович одправлен был по указу гетманском
туда на розиск на бывшого старосту Новицкого, было за его ж, Романа, пополнение
ексцесса и другие починенние от него оному попу разорения, или за что иное, того
ради до него, атамана городового глуховского Омеляновича, в войсковой енералной
канцеллярии приговорили послат указ, чтоб он об том обстоятелное извістие, да и
писменние доказателства, к той справі належние, ежели иміются у него, присилал в
оную канцеллярию без умедления.
Иван Мануйлович. Федор Потребич Гречаний».
(IP. – НБУВ. – Ф. ІІ. – № 18156. – Копія початку ХХ ст. Наприкінці докумен-
та написано: «Харьков[ский] Историч[еский] Архив, дело № 7686, подлинник»).
№ 31
1725, грудня 13 (2). – Глухів. – Указ ГВК глухівському городовому отаману
Федору Омеляновичу.
«Указ з енералной войсковой канцеллярии.
Атаманові городовому глуховскому пну Федору Омеляновичу обявляетъся.
По ділу Романа Гармашенка, жителя жонницкого, з Софьею Новицкою заводном
надлежит подлинно освідителствоват чолобите попа жонницкого, в котором
вы отправлени были по указу гетманском туда на розиск, на бывшого старосту
Сіверянський літопис 107
Новицкого: было за его ль, Романа, пополнение ексцесса и другие починенние от
него оному попу разорения или за что иное. Теды сим указом вам предлагаетъся,
дабы вы о том обстоятелное извістие да и писменние доказателства, к той справі
належние, ежели иміются у вас, присилали бы в оную канцеллярию без умедления.
Дан в Глухові декабря 2 д. 1725 году».
(IP. – НБУВ. – Ф. І. – № 18158. – Копія кінця ХІХ ст. Запис копіїста:
«Харьков[ский] историч[еский] архив, дело № 7686, черновик»).
№ 32
1725, грудня 18 (7). – Глухів. – «Доношение» глухівського городового отамана
Федора Омеляновича в ГВК.
«Под декабр. 7 д. 1725.
В канцелярию войсковую енералную доношение.
Сего декаврия 2 1725 году з оной войсковой енералной канцелярии получилем
указ, у котором прописано, что по ділу Романа Гармашенка, жителя жовницкого, з
Софьею Новицкою заводном належит подлинное чолобитя попа жонницкого, по
котором былем отправлен по указу покойного гетмана Скоропадского туда на роз-
иск, и было-л на бывшого старосту Новицкого за его, Романа, пополнение ексцесса
и другие починенние от него оному попу разореня или за что иное, и дабы о всем
том в енералную войсковую канцелярию обстоятелние доказателства, к той справі
належние, ежели у мене ест, присилал; и по тому указу извістно чиню, что у прошлом
1718 году декавр. 11 числа, по чолобытю свщника жонницкого в вишозначенное село
былем зослан для розиску от гетмана, и що там показалося на Романа Гармашенка
его вини, того ж часу привезши его, Романа, у колодці в Глухов, и діло все розискан-
ное за моею рукою и чолобытную отдалем в суд енералный, и чим тое скончилося
неизвістен; а якие у мене чорние о том зискалися розиски, их и шпаргали, тие для
відома у енералную войсковую отослал канцеллярию. О чем канцелярии войсковой
енералной доношу.
З Глухова декавр. 5 1725 году.
Федор Омелянович, атаман глуховский»
(IP. – НБУВ. – Ф. І. – № 18155. – Копія кінця ХІХ ст. Запис копіїста:
«Харьков[ский] историч[еский] архив, дело № 7686, подлинник»).
№ 33
1725, грудня 19 (8). – Глухів. – Універсал правителів ГВК Івана Мануйловича
та Федора Гречаного.
«Указ императорского величества самодержици всероссийской з войсковой
енералной канцелляриї писареві полковому стародубовскому и полковими ділами
правящому Стефану Максимовичу обявляетъся: знатний канцелярист войсковий
Василий Романович подал в войсковую енералную канцеллярию доношение, в
котором виразил: прошлого де 1720 году купил он у Стефана Косовича, значкового
полку Стародубовского товариша, в селі Хмелювці в сотні полковой Стародубовской
чвертку поля з двориком, огородами, гаем и сіножатми и владіл спокойне без жадной
перешкоди по сей 1725 год. А нні Иван Паливада, бывший городничий стародубовский,
невідомо для чого воровским способом на том купленном его, Романовича, огороді
ячменние его копи, сколко их там было нажато, покрал, о чом потим он, Романович,
извістившися, хотя у него и упоминался о повернение тих своих покрадених коп,
однак он, Паливода, отдат не похотіл и тепер не хочет, а он, Романович, на той свой
купленний gрунт и огороди иміет купчие записи, к тому и самого продавцу Стефана
Косовича в живих обритаючогося, представляет. О чом просил войсковой енералной
канцелляриї разсмотрения. Сим прето з оной канцеляриї указом вам предлагаем
дабы вы о вишепомянутом в суді полковом розискали по самой истині, а по розиску
и по отводу овых gрунтов продавцею Стефаном Косовичем, як доведеться, учинили
з обжалованного Паливоди надлежащую челобитствуючому Романовичу подлуг
правних артикулов за кгвалтовное на кгрунта нападение и за шкоду безправне ему
108 Сіверянський літопис
заміренную з награждением харчей, проторов и убитков сатисфакцию. А что учиненно
будет, отвітствовали бы в войсковую енералную канцеллярию доношением.
Дан в Глухові декабра 8 д. року 1725.
Войсковой енералной канцелляриї правителі
Иван Мануйлович, Федор Потребич Гречаний».
(IP. – НБУВ. – Ф. ІІ. – № 18131. – Оригінал, завірений підписами і печаткою).
№ 34
1726, березня 21(10). – Боргове зобов’язання Петра Корецького.
«Року тисяча сімсот двадцят шестого марта десятого дня.
Сею моею картою изявляю, жем триста червоних и сто золотих дробних од мене
пну Григорию Костенецкому, сотникові конотопскому, мію виже означенную суму
триста червоних и сто золотих его милости в сем року в прийдучом мсці септеврии
безволокитно уистити, на якую виже означенную суму футор мой з кгрунтами,
полем пахатним, сінокосами и лісними всякими угодиями, од Новицкой под селом
Жонцем и од Потапи Заборского купленими, до того приналежними, за суму тисячей
сім золотих,если не уищу тоей суми до терміну, подаю до одданя оной суми ж оний
футор з кгрунтами и зо всім угодием, а, уховай Бже, на мене смерти, жона моя оную
више означенню суму по сем и по давним карътам оплатити, що сеею моею картою
обявляю. Року и дня вижей выраженного.
Петро Корецкий.
При сем облічном писанию я, нижей подписанний, будучи свідителем, же сей ест
подлинний облік, подписуюсь войсковой енералной канцеллярии правитель Иван
Левенец.
С подлинним читал канцеллярист Григорий Юркевич 1730 году июня 12 д., такий
подлинний облікг сотник конотопский Иосиф Костенецкий к себе взял, а к копіі
руку приложил».
(IP. – НБУВ. – Ф. ІІ. – № 18153. – Копія початку ХХ ст. Наприкінці доку-
мента написано: «Х. И. А., 1513, подлинная копия»).
№ 35
1728, травня 20 (9). – Глухів. – Лист бригадира Афанасія Арсеньєва до гетьмана
Данила Апостола.
«Ясневельможный и превосходительный Войск его императорского величества
Запорожских обеих сторон Днепра господин гетман государ мой.
В прошлом 727 году, по его императорскаго величества указу, определен я да пол-
ковник Колычов в малороссийский войсковой генеральный суд и велено нам в пока-
занном суде судить по малороссийским прежним правам и решение дел подписывать
обще с малороссийской генеральной старшиной, и за неимением оной генеральной
старшины определены от вашей ясневельможности на время в помянутый войсковой
генеральный суд из разных чинов четыре человека, а именно: бунчуковой товариш
Иосиф Тарасович, стародубовский полковой есаул Семен Березовский, из сотников
Антон Троцына, Григорий Стороженок, да по отъезде вашей ясневельможности из
Глухова в Москву, по универсалу вашему, велено нам ведать всяким правленим и
войсковую генеральную канцелярию, и того для, как в войсковом генеральном суде,
так и в генеральной войсковой канцелярии, по присяжной своїй должности, со всякою
ревностью, что надлежит, и отправляем; а понеже изволите ваша ясневельимож-
ность из Москвы писать к нам в войсковую генеральную канцелярию и в войсковой
генеральный суд своими универсалами и письмами, а именно: письмом апреля 12
дня: якобы памятно вашей ясневельможности есть добре, будто при отъезде своем
в Москву приказали вы, дабы справа суда полкового черниговского с нецнотливым
сыном Лисеневичем в войсковом генеральном суде просил неотступно, чтоб оное его
дело решено было без продолжения, по которому его прошению оное дело и решено, и
ежели бы от вашей ясневельможности был такой приказ, чтоб оное дело реферовано
было до повороту вашего из Москвы, то б оно ж Каневскому, слыша такой приказ о
Сіверянський літопис 109
решении помянутого дела и просить в войсковом генеральном суде не надлежало. А
ваша ясневельможность своими универсалами и письмом, якобы показанное дело
Максима Иванова с греком Дмитрием Голоктионовым решено неправо и противно
правам малороссийским, также будто и суда Каневского с Лисневичем дело дерзну-
ли самовольно и по своему мнению неправильно децизовать, а за то знатное ганите
хотите, изволите нас порицать весьма напрасно, и об оном Каневском деле надеюся,
что имею от вашей ясневельможности вышеозначенное порицание не с певного доне-
сения, токмо либо паче чаяння с какого лживого и дездельнаго донесения, чего было
вашей ясневельможности писать и таким донесениям не усмотря дела и верить не
надлежало, и тем мою честь испровергать без всякой вины моей, ибо надеюся, что и
сами ваша ясневельможность обо мне изволите быть небезызвестны, что я, по все-
милостивейшему его императорского величества указу, пожалован бригадиром и по
рангу своему застаю в числе генералитета и оное вашей ясневельможности напрасное
порицание есть мне небезобидно, а дело Романа Янова с Иваном Громекою и с пору-
чиком его отаманом Ситником, по справке в войсковом генеральном суде, никакого не
имеется, да по многим универсалам, в том числе по двум вышеозначенным, изволите
ваша ясневельможность писать: панам управляючим в генеральной войсковой канце-
лярии и в генральном войсковом суде, где имею присутствие по его императорского
величества указу, я из оных вашей ясневельможности универсалов как усмотрел,
чтоизволите теми универсалами писать к поношению чести моей, счисляя в равенстве
с здешними панами, которые имеются в вышереченном генеральном войсковом суде,
а я надеюся, что по высокой его императорского величества милости, из оных панов я
выше, и того для от вашей ясневельможности вышеозначенную себе обиду принимаю
напрасно. Того ради вашу ясневельможность прошу показать ко мне свою милость
впредь в такой силе, как выше зображено универсалами и письмами своими меня не
порицать и с вышеписанными здешними панами в равенстве не счислять, дабы мне
такой обиды напрасно не было. Ежели же впредь ваша ясневельможность того пере-
стать не изволите, а изволите такими своими универсалами и письмами чинить мне
порицание и обиду, то уже я более терпеть не могу и о такой своей показанной мне
обиде принужден буду просить его императорского величества и с тех универсалов
и писем предъявить копию (впрочем пребываю)
Вашей ясневельможности моего государя покорный слуга Афанасий Арсеньев.
Мая 9 дня 1728 году
Глухов».
(IP. – НБУВ. – Ф. ІІ. – № 18084. – Копія кінця ХІХ ст.).
№ 36
1728, не пізніше грудня 23 (12). – Лист Данила і Федора Новицьких до гетьмана
Данила Апостола.
«Ясневельможний мсці пне гетмане, нам велце премилостивійший пне и великий
добродію!
За гетманства покойного Скоропадского, вшой пнской велможности антецессора,
и за тридцятьлітние вірние покойного родича ншего Юрия Новицкого на кгрунті,
прозиваемом Лядском, в полку Стародубовском за рікою Ипутю, по універсалу
его ж гетманском и по отведению по указу гетманском же пна Павла Яворского,
асаула полкового стародубовского, осадил покойний родич нш слободку, о якую
з покойним Петром Носіковичем в суді енералном много контроверсий и розисков
било. И по розискам довелося, что Носікович неслушне до оной инътересовался,
и отказано указом войсковой енеральной канцелярии Носіковичу тоею слободкою
не владіть, которою владіл покойний родич нш по смерть свою, а по смерти его
родителька нша спокойне оною ж владіла. А без битности ншой в дому учащихся
в школах лацинских за границею, зят нш Стефан Косович обманом и хитростию
своею у родительки ншей всі кріпости, на тую Лядскую слободку иміючиеся, взял,
по которим тоею слободкою ншею отческою владіл два года и всякие пожитки з оной
110 Сіверянський літопис
на себе отбирал. А нині увідомилися ми, нижайшие, что без відома родительки ншой
и нас самих, до тоей слободки ближайших поссесоров, он, Косович, тую слободку
пну Федору Шираю за дві тисячи золотих завел в продажу, о чем ми, нижайшие,
подавали и протест в полковую стародубовскую канцелярію на имя вельможности
вшей, которого протесту оная полковая канцелярия от нас не приняла.Того ради
всепокорне и слезне просим ясновельможности вшей, даби повелено било указом
вшим рейментарским об помянутую ншу слободку разискать, так же и кріпостей
первих на оную у зятя ншего Косовича иміючих разсмотріть по самой истинні
тамошнім же Стародубовского полку знатним особам, кромі полковой стародубовской
канцелярии, и помянутий пн. Федор Ширай до розиску ему, Косовичу, двох тисяч
золотих не давал бы, и по оном их разсмотрению полковая би стародубовская
канцелярия діло нше вершила безволокитно. А буде якая сторона рішением полковой
канцелярии не удоволствуется, то даби в оном же велможности вашей указі повелено
било помененное діло наше рішить в суді енералном. А по розиску милостивійшаго
рейментарского вшой пнской ясневельможности на родительку ншу удову и на нас,
бідних, респекту и помилования сторичне просим.
Ясневельможности вашой милостивійшаго пна и влкаго добродія всенижайшие
слуги
Daniel Nowicki
Gregorz Nowicki.
На обороті: Супліка Новіцких, Данила и Григория, о gрунті отца их Ляденском.
Под[ано] декабра 12 д. року 1728».
(ІР. – НБУВ – Ф. ІІ. – № 18133. – Копія кінця ХІХ ст. Запис внизу документа:
«Х[арьковский] И[сторический] А[рхив], № 1591, подлинник»).
№36а
1728 р. – с. Дягова (?). – Скарга священика Гаврила Піддубного.
«Ясневелможний мсці пне гетмане, премилостивійший мні пне патроне и великий
добродію.
В прошедшом 727 году захожий члвік з женою своею именем Конон, будучи в
мене обикновенно умовлений на год за служителя и еду толко чверт, без подозріния
послужив, невідомо з чого жену свою и службу в мене оставя, біжал безизвістно,
а посля знову ко мні пришедши, и чверт другую в прежнем своїм служениї в мене
прожив в жителей села Дягова Ивана Максименка и Павла Gречненка, двое лошадей
своровав и жену ж свою тайно со всіми вещми взял, біжал от мене в другое село
Гусовку и когда означенние дяговские обивателі пришов ко мні и начал правом
судебник мене о своїх сворованних тим вором лошадях стращат. Тогда я, послишав,
что он, Конон, вор, в показанном селі Дягови с ворованними им лошадми иміется,
приехав и тамошним урядникам об нем, вору, явив которого велено мні отол и видат,
и когда я его, вора, взяв, заковав в ножние кайдали, привезл в свой дом и в кліт(?)
свою ж под караул посадил и на суд его мирский намірал отдат, понеже урядники
дяговские зараз як его припровадил взят и себі под караул не похотіли, а приказали
мні держат до времени в себе. То он, вор Конон, будучи в той моей клеті под караулом,
сам себе обвісил и тогда я зараз старшині тамошной о такой его, вора, самому себі
затіанной смерти протестовал; в чом когда послишал намісник менский, приказал
двом священникам тое діло слідоват, а по слідствию донест ему, наміснику, а по
донесеню оного слідствія вини жадной не мні не сискалос. А посля по указу архиерея
черніговского Иродиона Жураковского Василий Свидерский, намісник березинский,
о том же слідовал и вини жадной на мні не сискал и як такое слідствие донесено его
преосвященству, которое любо по указу его архиерейском показанним намісником
составленное, но консистор его преосвященства так менский, як и березинский,
намісников слідствие уничтожив, приказал мене заковат и держат под караулом в
турмі, где содержался недел болше семи, а оттол взяв забив(?) в кайдали, послал
в Катащинский мнстр на заточение, где содержался ндл десят, а потом сослан в
Сіверянський літопис 111
Суражицкий мнстр и жил там во всяком послушаниї полтретя года, а декретом его
ж преосвященства консистору учиненних, велено толко за показанное (в невинности
моей) діло на послушниї бит три года.
А як же не свщеннодіиствую, діется тому год четвертий, з которого мнстра и по
сю пору в заключениї мні безвинне будучому, принужден тайно біжать в Глухов
и просит, смотря на других високой млсти в ясневелможности вшой, ибо когда я
в показанних мнстрях, в запріщениї содержался, то он, преосвященний архиерей,
не толко движимое и недвижимое мое иміние к себі забрал, которого реестр при
сем сообщаю, но жену мою и челяд нещадно плетдми бил, допитуяс не от моих ли
рук тот вор, Конан, смертию такою пострадав. Того ради прошу ясневелможности
вшои, премилостивійшаго добродія моего, в такой моей невинности показат свою
реиментарскую млст, где надлежит з другими на его, архиерея, ясневелможности
вшой подданими челобитними обявит, даби и я им, архиереем, в невинности своей
вовся разоренний не бил оставлен. Понеже и нні жена моя с власного моего двора
от архиерея зогнанная, по чужих домах страждает.
Ясневелможности вшой, премилостивійшого добродія моего, всенижайший слуга
и бгомолец Гавриїл Поддубний, поп дяговский, слуга и бгомолец».
(ЦДІАК – Ф. 51. – Оп. 3. № 269. – Арк. 140-141 зв. – Оригінал, завірений підписом).
№ 37.
Не пізніше 28 (17) квітня 1729 р. – Лист Андрія Нейфегеля до гетьмана Данила
Апостола.
«Ясневелможний мсці пне гетмане усемилостивіший пне патроне и великий
добродію.
По милостивом ясневелможности вашой и призрителном до архиерея Бжия
прошениї листовном, дабы церков по желаниї нашем в селі Жалдаках построенна
была, получили архиерейское благословенне, но по ніякойся силі отец протопоп
наш конотопский, согласуя з отцем архидияконом катедралним взимания ради
ніяких ся денег за обложене (?) церкви (чего нікогда не велося) прошению
ясневелможности вашой и нашому желанию доброму не чинит задосит и сего ради
просим ясневелможности вашой, да благоволит до протопопи конотопского писанием
своїм упоминая, приказати без всякого здирства церков заложить, а подлуг не
немогущнаго нашого убожеского требования на стую церков Бжественную помощи
ради непородное дерево в Конотопі в двору их панском зостаючее повіт (?) перевозит,
о сем милости просим.
Ясневелможности вашой всемилостивішаго нам добродія подножки Андрій
Негевофел, капитан с товарищи».
(ЦДІАК. – Ф. 51. – Оп. 3. – № 3137. – Арк. 1. – Оригінал).
№ 38
1729, квітня 28 (17). – Глухів. – Лист гетьмана Данила Апостола до конотоп-
ського протопопа.
«Пречестний в Бгу мці отче протопоп конотопский.
Пред сего писали мы до преосвященнійшого его милости гпдна Варлаама
Ванатовича, архиепппа киевского, по супліці Андрея Негефеля, капитана жолдацкого
зо всім товариством на поданной, просячи дабы его преосвщенство благословил
построїт в слободці Жолдакові церков и оную приказал по стих обикновению, по
якому писанию ншему его преосвященство свое архиерейское благословление на
заложение и построение помянутой церкви видал и о том писал до пречестности
вашей. Нні ж вышеозначенний капитан зо всім товариством чрез супліку свою
нам донесл, что пречестност вша требуючи од них за обложение (?) церкви ніякий
денег и по сю пору не хочет. Прето мы, повторним ншим писаним, не хотя в том
его преосвященства турбовати, вымогая од них за обложение церкви и посвещение
місца ніяких денег, безоткладно обложение и місце церкви поставил, непременно, а
112 Сіверянський літопис
почому до сего времени оное місце на обложение тоей церкви не посвящается нас
(…)* увідоміл, и ежели оное посвщение остановилося ради вимаганя у них, жолдаков,
взятков, то тое діется неслушне. […] и нас о том увідомити.
З Глух[ова] априля 17 дня 1729.
Вашей пречестности всего добра зичливий его императорского величества Войска
Запорожского обох сторон Дніпра».
(ЦДІАК. – Ф. 51. – Оп. 3. – № 3137. – Арк. 3. – Чернетка).
№ 39
1732, березня 23 (12). – Глухів (?). – Лист козака Василя Кожуховсько-
го до гетьмана Данила Апостола.
«Ясневелможний мсці пне гетман и кавалер, мні премлстивийший пане и добродію!
Иміется у мене, нижей подписанного, полку Ніжинского в селі Володковой
Дівиці, на греблі о едном мучном колі купленная мелница, сукцессиею мні по
діду и отцу спавшая, в которой державца села того полковник ніжинский гспдин
Хрущов так половинную часть розмірового приходу невідомо почему отбирает,
яко и всегдашними панскими своими навозами отягощает оную мелницу, так что и
мало розмірового приходу, навет и в нагороду ежегодной в той мелници поправки
нуждно мні заробити, а з того б то показанной мелници доходу толком мні вкрай
тепер обнищавшому козачие так пахотние, яко и домовие повинности отбувати. Того
ради, опровергшися стопам рейментарским, всенижайше прошу ясневелможности
вшей так от непрестанной оной панщини в мелници моей, яко и от взимания части
половиной полковнику ніжинскому гспдну Хрущову указом своим панским отказати.
Я ж за тое доживотне козачо с вірностию отчизні своей и отцеви ея, ясновелможности
вшей служить должен.
Ясневелможности вшей, мні премлостивійшаго пна и добродія, нижайший раб
Василий Кожуховский, сотні полковой Ніжинской козак.
Под марта 12 д. 1732 г.».
(ІР. – НБУВ. – Ф. ІІ. – № 18188. – Копія початку ХХ ст. Запис копіїста:
«Х[арьковский] и[сторический] а[рхив], № 19769, подлинник»).
№ 40
1736, січня 29 (16). – с. Івантенки (30 км від Почепа). – Лист Марії Гудович до
шуряка Гудовича.
«Мці пне Гудович, мой приятный блгодітелю!
Сего генвар[я] 15 д. писаний в. мм. пна два, едно ко мні, другое к милому сну
вашему надлежащие, в Ивантенках мною получени, сторони грунту Михайловского
и о прибитии его, милого сна вашого, к вам в Мишковку (село суч. Стародубського
р-ну РФ. – Ю.М., І.Т.) и о протчем, на которие сим обявляю в. м. м. пну: что з грунту
Михайловского собираю я хліб с тіх пор, как по продажи в. м.м. пном бунчужному
енералному пну Галецкому нами откуплен у него, пна бунчужного, о чем и купчое
писмо, іміючоеся у нас, явствует, а з сном моим Василием был ли у вас о том грунті
який розговор о неимінии до оного грунту нам діла или ніт, о том я не знаю, и тое
бит так не может, потому, что оний сн мой без волі моей ніякого договору чинить ні с
ким ні о чем не силен и не должен; о прибитии же сина вашего в Мишковку, понеже
оний учерайшего дни з братями своими, а моими синами, Василием и Иваном по их
прошению отехал в Душатин (село суч. Суразького р-ну Брянської обл. РФ – Ю.М., І.Т.),
по получении от вас писма, того ж часа нарочний от мене послан и як скоро оттоль
прибудет, отехат в Мишковку к в. м. м. пну не умедлит. Что же в том писмі до сна
вашого написано по ніякомусь ненависному вам наговору, чтоб он нам крипостей нія-
ких не давал, ибо де нам до того діла ніт, то в том в. м. м. пну и сумнителства иміть не
надобно, для того, что нам крипостей ваших нікаких не подлежит и не требуем, кромі
того, что оний сн ваш по требованию нашому крипости нам на Кичету, а именно випис
майстратовий и купчую, по карті вашой дал, по которой в. м. м. пн. и сам обліговался
оние подлинние обявить, якая карта тому ж сну вашому врученна, и в том надіюс и
Сіверянський літопис 113
нні в. м. устоиш и слова свого не отміниш; а оних крепостей тож нам удерживать ні
к чому, ибо оние и на имя не на наше, но вам служачие, и за обявленим оних в суді
генералном, паки к вам подлинние вскори отошлются, а чтоб оних нам не обявить,
того зділать нам нікак невозможно, хочай бы которие клеветники вас и понурали,
потому, что под нинішнее время как оних в суді требуют, принуждени б за сиском в
Глухов и по нужді обявит, к чему и слідовало. При том же обявляю в. м. м. пну, что
в сих числах по посилки от мене будучи в Стародубі писар мой дворовий Самоцвет
и возвратясь оттоль, донесл мні, что прислан в Стародуб в канцелярию полковую з
войскового генералного суда, о чем, надіюс, вы не безизвістны, ея императорского
величества указ о висилкі вас по нікотрому ділу в Глухов зо всіми крипостми, на село
Басихин у вас иміючимися, потому я доуміваюс, ніт ли о том старання добрих людей,
о чем донесет вам сн вш, однак совітую в.м м. пну самому в Глухов не ехат, не приводя
себе к болшей трудности и убитку, а проискавши всі кріпости, яко то універсали и
другие до найменших, яки иміются у вас, з оними послат сна свого Василия, котрий
совокупне міет ехать в Глухов з писмом моим, и во всем том приліжно тщателное
радіние иміт оному писару моему от мене приказано, что лучше к ползі вашой слі-
доватимет, о чем я завременно по моему разсмотрению веліла от вас и доношение в
суд генералний заготовит, которое при сем к вам для усмотрения вашого сообщается,
и по оному як в. м. м. пн. соблагоизволиш учинит к лучшой своей ползі; при том же
желая вам доброздравственного пребивания, остаюс.
В. м.м. пну во всем щирожелателная братовая ваша и ко услугам поволная Марфа
Андреева Гудовичевая.
Р. S. Что же по сему изволите учинит, ожидат ли писару моему сна вашого от вас,
или ніт, о том мене чрез нарочного уведомите писменно, понеже я в скором времени
оного писара моего в Глухов посилат намірена.
1736 году генвар. 165 д.
Ивантенки».
(IP. – НБУВ. – Ф. ІІ. – № 18107. – Копія початку ХХ ст. На початку докумен-
та канцелярський запис: «Моск[овский] Архив Мин-ва юстиции, Черниговской
палаты, опись 10, вязка 2, д. № 46, л. 26-27»).
№ 41
1737, грудень. – Відомість про укріплення міст Чернігівського полку.
«Відомість з полкової Черніговської канцеляриї міщанину глуховскому Ивану
Хмелнику, присланому з енералної войскової канцеляриї по инструкциї, какова дана
и значковому полку Ніжинского товаришу Андреяну Потапенку по силі ея импера-
торского величества указу сколко старого и нового города Чернігова и других в полку
Черніговском иміючихся городов подчинено, а сколко и який город не подчинен и
зачем в том значит ниже 1737 году декабра д.
Город Чернігов
С получения ея императорского величества самодержици всеросийской и
войсковой енералной канцеляриї многократних указов присилаемих в полковую
черниговскую канцелярию о подчинки в полку Черниговском городов и містечок
город Чернігов старой вкруг, где в худом состояниї находился, дерном поправлен и
укріплен как надлежало. Да на то же городі старом, где роскати иміются, там мости
новие деревяние поділанни и совсім оние роскати укріплены и пушки послі ея им-
ператорского величества указу в пристойних местах розставлены 3.
Город новий Чернігов весь округ полисадами оставлен и укріплен как надлежало.
Город Березное
З (?) репорту березинского наказного сотника Артема Михайлова, присланого
в полковую черниговскую канцелярію, явилось, что оной город совсім подчинен и
полисадами кругом оставлен и укріплен и в пристойних местах пушки розставлены 2.
Город Мена.
В присланном в полковую черниговскую канцелярию репорті от сотника мен-
ского Ивана Сахновского показано, что оной де город Мена на трема уезднимы
114 Сіверянський літопис
сотнями Менскою, Синявскою и Киселювскою по частям смотра дворового числа
розділенним начало было подчинятис. Сотня ж Менская часть свою половинную
містечка полисадом докончует, а з Синявской сотні шістдесят сажен полисадом не
докончено, да на той же части внутр містечка баркан банкетов башти и при ней ви-
лазки караулні не зділанно. А з сотні Киселювской в части своїй опреділенной ста
осмидесят сажен полисадом не окончено да оной же части банкетов башти и вилазки
не зділано за невисилкою тіх сотен от сотников лісу и людей и ежели б де лес и люде
в работу скоро высланы были, то в мсц де ту подчинку города Мени можно окончить,
в которой скорішой висилки людей и лесу к сотникам синявскому и киселювскому з
полковой черниговской канцеляриї ордери для подчинки укріпления скоріше горо-
да Мени посланы. В подтверждение многократних прежних ордеров в пристойних
місцах розставлени пушок 2.
Горд Сосница.
В репорті, присланном в полковую Черниговскую канцелярию от Павла Лами-
ковского за сотника сосницкого правящаго, показанно, что де оной город Сосница
сотнями Сосницкою и Волинскою надлежаще дві части подчинены, а часть которая
опреділена на сотню Понорницкую, то оная не окончена сажен косих 308, для того что
владілцы в сотні Понорницкой жителство иміючие, чинятся ослушнимы и як людей,
так и дерева к городовому строению, по многократним по силі ея императорского
величества указов к ним предложениям не присилают. Пушки ж дві в оном городі
Сосници на подчиненних частях в пристойних местах по силі указу розставлено 2.
Город Седнев
По репорту от сотика наказного седневского Григория Давиденка, присланого
в полковую Черниговскую канцелярию, явилось, что в оном Седневі старой город
ввесь сотнею Седневскою оправлен и укріплен как надлежало.
Город новий Седнев опреділенний для оправки сотнею Городницкою не оправлен
и полисадами не оставлен, а именно обивателмы владіния его милости гпдна обо-
зного енералного Якова Лизогуба саженей на 15, волости Буровской сажен на 60, пна
Андрея Борковского владіния на 60, итого всего города нового Седнева не окончено
сажен на 135, до которой подчинки города Седнева з означенних владіний надлежит
палі и пішие люде токмо за упрамством по многим посилкам в вистаченню палей и
людей не иміется и затем оной город не подчинен, пушок 2.
Город Любеч
В репорті сотника наказного любецкого Тихония Костантиевича написано, что
оной город Любеч совсем подчинен и полисадами округ оставлен и укріплен как
надлежало. Башти, которие надлежали до подчинки, подчинены ж и пушки в при-
стойних местах розставлены 2.
Иван Янушкевич.
Атаман Васил Медушевский.
Сочинил с присланих сотничих репортов полковой Черниговской канцеляриї
канцелярыст Киприан Константинович».
(ЦДІАК. – Ф. 51. – Оп. 3. – № 5894. – Арк. 4-5. – Оригінал).
№ 42
1774-1775 рр. – Відомість про кількість дворів у парафіях Конотопської про-
топопії (реґест)
Наводиться таблиця, в котрій вказані населені пункти Конотопської протопопії,
де є церкви. Вказується назва церкви, імена й прізвища священиків, кількість дворів,
сумма податків, які вони (двори) сплачують. Говориться, що всього нараховується 42
парафії, при котрих у 1774 р. було 4079 дворів, в т. ч. 72 бездворних. Зокрема названо
в Конотопі 3 храми (Свято-Георгівський, Свято-Успенський, Різдво-Богородицький),
в котрих священиками були відповідно оо. Пантелеймон Білопольський, Мойсей
Парпура та Григорій Золотоверхий, Іван Костенецький та Федор Леонтович. Вказані
ряд сіл, наприклад Гути (Свято-Микільська церква, о. Гарасим), Підлипне, Соснівка,
Попівка (містечко!), Жолдаки. Названі деякі міста й села сучасної Чернігівськоої
Сіверянський літопис 115
області, в першу чергу Батурин (3 церкви: Свято-Покровська, Свято-Троїцька та
Спаська, де служили відповідно оо. Григорій Джунковський, Іван Петровський,
Василь Бікоровський), а на ці парафії припадало 264 двори. Названі й села: Митченки,
Озаричі, Пальчики, Атюша, Обмачів, Красне, Тиниця.
(ЦДІАК. – Ф. 127. – Оп. 1020. – № 4507. – Оригінал).
№ 43
1781, липня 5 (червня 24). – Опис Седнівського сотенного правління.
«Опись сотенного Седневского правления казенному строению и другим нахо-
дячимся при оном строениям, а какие именно значится ниже и на планах порознь
означени 1781 году июня 24 д.
Казенное строение, состоящее сотні Седневской в містечку Седневі, в коем от-
правление діл сотенного седневского правления производится длиннику 7 саженей
1 аршин с половиною, поперечнику 2 сажні, один аршин с четвертью. Оное строение
зділано з брусся соснового, сені с кругляка соснового в шулпах, а караульная изба
против канцеляриї чрез сіни с різаних пластин соснового дерева. Криша на оном
строениї зділана з драні под желізной гвоздь, в канцеляриї печь кахлевая белая, длини
3 аршина и 3 вершка, ширини 1 аршин с половиною, потолок в канцеляриї и контори
з дощок різаних соснових гладкой, на тромках. Столов три, лавок 3 в канцеляриї, в
караулной избе лавок 2.
В оном строениї дверей пят, на желізних круччах и завісах, о котором строениї
приложен при сем план. К перевозки способное.
При оном сотенном правлениї амбар длини 2 сажні, 2 аршини с половиною, попе-
рек 1 сажен, 2 аршина с половиною. Зділан з брусся соснового к перевозки способен.
Криша обветшалая з драні и к перевозки неспособна, котрому план при сем приложен.
Сарай зділанной з брусся соснового в угол длини 7 саженей 1 аршин, ширини
2 сажни, 2 аршини с половиною, криша соломяная, ветхая. К перевозки способен.
Которой на плані ниже означен.
Полковий асаул Семен Бакуринский».
(ЦДІАК. – Ф. 204 – Оп. 2. – № 224. – Арк. 109. – Оригінал).
Додатки:
№ 1
1660, травня 9 (квітня 29) – жовтня 23 (13). – Виписки історика А. Єршова з
«турецьких справ» РГАДА.
«Виправа (з приводу присилки від Ю.Хмельницького турка Асана, якого посилав
візир з «развратными» листами до Виговського) в Царгород товмача Кононова з
грамотами до султана, зміст яких –жалоби на кримського хана.
Лист візира Юрась прислав до Москви з Карпом Трушенком 1660.IV.29; візир
передав лист до Виговського з його посланцем, козаком Яремою Петрановським.
1660 (ІV. 29 на Москві). Лист турецького візира до Івана Виговського. Москов-
ський переклад.
«Избранному вельможе в Ысусове законе начальному в больших в Месіеве законе
частью владетелю над назареями власть имеющу в своей области казатскому гетману
Ивану Выговскому дружелюбное достойное слово да благосчастному, величайшему,
вельможному, сильному мусюльманскому нашому государю его величеству к
высокому его порогу писаное твое холопство до сего, друга твого, дойде. И мы велели
письмо перевести и до великого государя свого донесли и ему ведомо, а что недруг
ваш, Москва, пришед на вас, шкоту учинил. И тебе б, принявся за чесную полу
благочасного и вельможного государя нашого его величества, стоять в холопстве
крепко и неотступно, и так будет другу вашому другом, а недругу вашому недругом,
и во всем твое прошение будет исполнено. И благодатному и благосчастному
крымскому царю о том повеленье послать указано помочь тебе учинить. И тебе б не
унывать промышлять мужественно, а одному б в холопстве быть неотступно тебе.
116 Сіверянський літопис
А сей ваш друг о всех ваших делех радеет и желанье ваше будет исполнено, а от
крымского царя вам помочь будет по вашому желанью и аж даст Бог недруги месть
себе приймут. Потом поздравленье».
1660. ІV. 29 в Посольському приказі турок чауш Аслан, якого прислав Ю. Хмель-
ницький, казав, що рік назад Виговський присилав до султана посланців, а з ними
100 козаків. Посланці були в Царгороді у султана. Султан послав з ними до Вигов-
ського свого посла «и с тем… послом Выговской прислал султану Петрановского
до Дмитриева дни за 6 недель. И жил в Ядринеполе Петрановской месяца с 3. А у
султана он не был, был у везиря, а ожидал де он, Петрановской, за собою много по-
сла от Выговского и не дождався де везир Петрановского отпустил ево с листом к
Выговскому и послал с ним их дву человек чеушей в провожатые с Петрановским, и
велел им ехать до волоского порубежного города Хотуня. И товарыш де ево, от того
города покиня ево, поехал назад, а ево де Еремей Петрановской связав, взял с собою
силою и привез ево к гетману, к Юрью Хмелницкому. А с чем де Выговского послы к
султану и салтановы к Выговскому присыланы, того он не ведает, был в отсылке. А
о чем де Петрановский от Выговского приезжал и про то де писано с Петрановским
к Выговскому от везиря в грамоте, а он про то не ведает».
(IP. – НБУВ. – Ф. ІІ. – №. 15545. – Арк. 11. – Копії 1926 р.(?) з справи без
номера «турецьких справ» РГАДА).
№ 2
1726, червня 24 (13). – Ніжин. – Лист Яна Левицького, хорунжого полкового
ніжинського до свого швагра Василя Василевича.
«Мсці пне Василий Василиевич, мні же благонадежнійший приятелю и шваgре.
Лист писаний от в. м. м. пна през пна Василия Полуніцкого прошлого мая
при посилці сожителниці моей получилем, за которую дай Бже нам в. м.м. пну
возблагодарити; по котором листі порозумівалось, же на мене скорбите, что и по
сюю пору вам зол. 400 грошей не прислалем. Чого ради прошу в. мости пна, себе в
том не алтеровати, понеже я и по сюю пору не имілем извістия, куда к вам писат, а
тепер хочай и не поспішилем за своїм домашним нещастем. При сих виправах люб
гроши, люб водки прислат, того ради нарочно имію свого чоловіка к осені з иншими
людми з водкою в Астрахань отправити, при которой моей присилці будеш в. м.
мс. пн. уконтентований. А тепер тих ради причин не моглем нічого до в. м. мс. пна
отправити, же еден Бг тилко відает, что жена моя от того самого времени як я с походу
возвратился и по сюю пору едва у живих обрітается, которую дай Бже сподобитис
в. м. мс. пну здоровую видіти. А тепер при сей оказиї прошу благоприязно приняти
стоянец водки добро цитваровой за печатю моею и закуски. Которие прошу во
здравиі кушать, а даст ли Бг при другой оказиї можем нового що постаратис. Что
предложивши, самого мя ласце полецивши, зостаю в. м. мс. пну во всем зичливий
приятел и слуга
Ян Левицкий, хорунжий полкови ніжинский.
З Ніжина июня 13 1726 року».
(ІМФЕ. – Ф. 3. – №. – Оригінал (?).
№ 3
Кінець ХІХ ст. – Витяг з рукопису О. М. Лазаревського «Перечень гетманских
универсалов».
«Р[у]к[о]п[ись] Лаз[аревского] «Перечень гетм[анских] универсалов».
По листу полковничему Скоропадский 11 июня 1715 г. ствердил ас[аулу] п[олк
овому] старод[убскому] Семену Березовскому в зуполное владение респектом его
услуг, село Ведмідь; да листах, к наказ[ному] полк[овнику] старод[убовскому] писа
нном 17. V. 1721 г. ему, асаулу, до повороту его с Ладожск[ого] походу, велел отдать
в послушание впредь до указу гетманского, село ратушное Платково. Гетм[ан] Ско-
ропадский унив[ерсалом] 2.ІХ. 1708 г. писарю сотенному новгородскому Семену
Березовскому за труды и услуги его надал во владение хуторец Горбачевку с людьми,
Сіверянський літопис 117
там осадженими, до ласки войсковой. 14.VІІ.1730 г. Апостол, двумя універсалами три
села и два хут[ора] Горбовеский и Шаховский в сотне Новгор[одской] респектом +
асаула Березовского служб[ных], ствердил во владение жене его Агафии Березовской
с детьми.
3.VІ. 761 г., бунч[уковый] тов[ариш] Степан Семенович Березовский записал
жене своїй Марфе Ивановне Лашкевичевой «за малженское ко мні почтение и
верную любовь, а особливо, что я женат на ней, Марфе Лашкевичевой, чему уже
будет пятнадцятий год, за нею, женою моею, взял з дома отца еи внесених как денег
сребра, клейнот, фант, хлеба и лошадей разними часи боліе пяти тисяч рублей
денег, с коих почти все на господарство свое издержал» – с. Медведь с млинами,
винним заводом и проч.(?); слоб. Веркиовку с млином и винничним заводом; дер.
Кибирщиною с мельницею и винним заводом; в с. Лозокаті (?) купленные отцом и
мною грунты; в Стародубе жилий мой отческий и другий шинковий напротив того
на Красной улици состоящие двори и третий против Кривой брами мною самим
з нею, женою моею, набытий Плешковский двор; д. Плачково с Білогощанским
хутором и мельницею и винн[им] заводом и движимость; дочери Варваре, которой не
оттепер уже по волі Божеской обритается здоровям своим несостоятелна – в городе
Стародуби три дворы: Лугининский, Крашениновский и третий на Красной улици
против двора Ладюхиного; при оном же городе на реке Бабинці Коростелиовскую о
двох колах мельницу, имеющий (коло города Стародуба сінокосния грунты и другую
мельницу теж недалеча Стародуба Горословскую на реце Воблі о двух же колах
состроенную, и особливо все Тарасовские пахотние и сінокосние грунта и огороди
с живущими на них всеми мужиками, ей ж дочери отцовские грунты, которыми
умершаго брата моего Василия Дария Мовчановна владіет по удівству: в Новгородку
двором с коморами и дер. Киреевку, а особливо нікоторими Тарасовскими грунтами»
(Р[умянцевская] оп[ись], п[олк] Старод[убовский], с. Новом., ч. 122).
5. VІІ. 1747 г. козак сотні Новомиской Степан Препаровский продал б[унчуково
му] тов[аришу] Василию Березовскому одну полосу Кононлиского gрунту отческого
на врочищи Вешнецком, которая от полской граници от полоси Юрковой и от грунту
Медведовского по рубежам и в гамонищам (?) як в себі иміючи, а другую полосу
продал з отческого что в конци гребли Кибирский прозиваемого Бусновского грунту
за 200 рублей.
(Р[умянцевская] оп[ись], п[олк] Стар[одубский], т. 122)
2.V.1751 г. значн[ый] тов[ариш] Леонтий Иосифович Озерский продал
б[унчуковому] тов[аришу] его милость п. Стефану Семеновичу Березовскому млин
и грунта Лозаковские и Кибирские за100 руб. (ibid).
20 авг[уста] 1731 г. Федор Пригара продал еи милости пані Агафии Ивановне
Березовской млин свой отческий своим коштом построенний з кгрунтом пахотним
и сінокосним також де и з двором, для того построенним, – за певную сумму, т.е.
личбы литовской монети доброй золотих 600 – в кгрунті Медведовском урочищи
Старого селища. У Федора Пригары брат стриечний Андрей Пригара».
(IP. – НБУВ. – Ф. ІІ. – № 18085. – Копія)
В публикации представлены документы гетманов І. Брюховецкого, І. Скоропад-
ского и других старшин.
Ключевые слова: универсал, лист, гетман, манастырь.
In publications presented documents of I.Samojlovych, I. Skopadsli and pette officers.
Keywords: universal, sheet, hetman, monastery.
|