Будинок Кістяківських у Боярці
Gespeichert in:
| Datum: | 2006 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України
2006
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15251 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Будинок Кістяківських у Боярці / М. Кучеренко // Український археографічний щорічник. — К., 2006. — Вип. 10/11. — С. 856-860. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859706694065455104 |
|---|---|
| author | Кучеренко, М. |
| author_facet | Кучеренко, М. |
| citation_txt | Будинок Кістяківських у Боярці / М. Кучеренко // Український археографічний щорічник. — К., 2006. — Вип. 10/11. — С. 856-860. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-01T03:39:30Z |
| format | Article |
| fulltext |
856
Поштовхом, що започаткував цю розвідку, став дзвінок Ігоря Гирича – кандидата
історичних наук, доброго товариша Історико-меморіального музею М. Грушевського.
Пан Ігор зачитав уривок зі спогадів Наталі Полонської-Василенко, які стали справжнім
потрясінням для мешканця пристоличної Боярки. Згадуючи приїзд у 1930 чи 1931 році
Володимира Вернадського до Києва, Наталія Дмитрівна зазначала, що академік зупинився
в їхньому спільному з чоловіком – Миколою Прокоповичем Василенком – київському
помешканні. “Тоді він приїхав влітку, коли ми з чоловіком жили на дачі, в Боярці, недалеко
від Києва”, – розповідала вона і продовжувала: “Час від часу приїздив він до нас до Боярки,
на цілий день. Ми ходили до чудового соснового лісу, що оточував нашу дачу. Вернадський
захоплювався красою лісу, спостерігав, як вивірки стрибали з гілки на гілку, йому подобався
наш песик, молоденький таксик, який з несамовитим гавканням біг під дерево, дивлячись
як вивірки легко перестрибували з дерева на дерево. Вернадському подобалася наша дача
(власно одна кімната з великою верандою) [...] Вернадському подобалася тиша Боярського
притулку, й він відпочивав душею після шуму столиць”1.
Цим написаним на далекій чужині ностальгійним уривком (а він вже й так цінний для
дослідника населеного пункту, де історична пам’ять упродовж десятиліть ототожнювалася
з літературно-агітаційним Павкою Корчагіним) майже сенсаційні свідчення Наталі
Полонської-Василенко не обмежуються. Авторка також розповідала, що “цей будинок
був збудований професором О. Ф. Кістяківським, син якого, Богдан, професор Київського
університету та академік, був другом мого чоловіка та Вернадського. В кімнаті, де жили
ми, народився старший син Богдана Олексійовича (Олександровича. – М. К.) – Горя, який
є нині видатним вченим в Америці”2.
Отже, йшлося про три покоління відомого українського роду Кістяківських. Старший,
Олександр Федорович Кістяківський (1833–1885) – вчений-криміналіст та історик права –
з дружиною Олександрою Іванівною (з дому Міхель; 1846–1920)3 мав шістьох синів. Один
з них, Федір Олександрович Кістяківський (1868–1920), що в українське громадське життя
ввійшов під українізованим іменем Богдан (слов’янське Богдан є точною калькою з
латинського Theodor/Федір), був соціологом, істориком, економістом і громадським
діячем. У 1899 р. він одружився з відомою політичною і громадською діячкою Марією
Беренштам, донькою Вільяма Беренштама – педагога і громадського діяча, члена Київської
громади. Їхній первісток, вже згаданий Горя, стане відомий світові як видатний амери-
канський фізико-хімік Kistiakowsky George Bogdan (1900–1982), але про це ще йтиметься
далі. Згадаймо також двох Богданових братів – Володимира та Ігоря. Володимир Олек-
сандрович Кістяківський (1865–1952) був фізико-хіміком, академіком АН України (з 1919 р.)
та АН СРСР (з 1929 р.). Ігор Олександрович Кістяківський (1876–1940) увійшов в історію як
правник, доцент Київського і Московського університетів, міністр внутрішніх справ
Української Держави П. Скоропадського.
От з такою плеядою українських вчених і громадських діячів – Кістяківських і Василен-
ків – пов’язувався невеличкий дачний будиночок у Боярці. Відразу виникло питання
щодо його точного місця розташування, хоч пошук здавався безнадійним. Дійсно, у
відомих на сьогодні матеріалах цих двох родин відомостей щодо локалізації тієї оселі нема.
БУДИНОК КІСТЯКІВСЬКИХ У БОЯРЦІ
1 Полонська-Василенко Н. Академік В. І. Вернадський // Листи до Приятелів. – Рік ХІ. –
Нью-Йорк, 1963. – Ч. 125–126. – Кн. 7–8. – С. 23.
2 Там само.
3 Кістяківський О. Ф. Щоденник (1874–1885): У 2 т. – К., 1995. – Т. 2. – С. 538.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
857
Дещо допомогли дореволюційні довідники по Києву, які подавали також і перелік
приміських дач. Завдяки їм з’ясувалось, що на початку ХХ ст. Кістяківським належала
дача на боярській вулиці Хрещатик, 744. Проте й це мало допомагало, адже за радянської
влади нумерація там (з 1923 до 2004 р. вулиця носила ім’я К. Маркса) докорінно змінилась.
Не збереглася пам’ять про них і серед сучасних боярських старожилів. Інакше не могло й
бути, оскільки в роки громадянської війни більшість дачних будівель селища зазнали
серйозної, а часом і повної, руйнації, а їхні власники здебільшого загинули чи опинились
аж надто далеко від тієї власності. Тож заселялось потім дачне селище, фактично, заново.
І все ж ключ до розгадки було знайдено. Ним став датований 1881 р. “План Боярських
оброчних статей Київської губернії та повіту 2-го Київського лісництва, розташованих у
збірно-будаївській лісовій дачі”5. То був розподіл земельних ділянок щойно виниклого
дачного селища Боярка, яке стало фешенебельним продовженням невеликого старо-
винного села Будаївка6.
Започаткувала селище просіка – майбутня вулиця Хрещатик, яка пройшла від
залізничної станції через околицю споконвічного пралісу. Обабіч просіки було нарізано
78 земельних ділянок розміром, переважно, по 800 кв. саж. Ліворуч від Хрещатика, поруч
з полями будаївців, було розплановано 15 садиб дачного масиву Липки (запозичені з
4 Весь Киев. – К., 1904. – С. 223.
5 ЦДІАК України. – Ф. 492. – Оп. 34. – Спр. 202.
6 Варто зазначити, що утворилося дачне селище після відкриття у 1868 р. залізничної
станції на лісовій околиці Будаївки, хоч назву станція одержала від розташованого за 3 вер.
села Боярка (1923 р. село було перейменоване на Тарасівку). Від станції назва Боярка поши-
рилась на дачне селище, а пізніше й на Будаївку. Наявність чудового лісового масиву –
найближчого від Києва по залізниці – робила боярські дачі першою і головною зоною
відпочинку для київської знаті, а потім і людей середнього достатку. Завдяки добрим
лікувально-кліматичним умовам, оригінальній дерев’яній архітектурі серед лісового пейзажу,
вмілій організації дозвілля та оздоровлення, а також зручному сполученню з Києвом, Боярка-
Будаївка користувалась до революції великою популярністю серед киян, зокрема, серед
української інтелігенції.
Дачний будинок Кістяківських на вулиці Хрещатик у Боярці
(світлина 2005 р.)
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
858
київської топоніміки назви дають підстави вважати, що їхні автори вважали це дачне селище
суто київським утворенням, своєрідним протуберанцем великого міста). Будинки, що
зводились на дачних ділянках, відповідали модному на той час стилю дерев’яної
архітектури, яка базувалася на народних традиціях (у межах підросійської України
найбільшого поширення набували суто російські мотиви). Майже всі вони були багато
прикрашені дерев’яним різьбленням, що робило їх справжніми витворами мистецтва.
На тому плані ми знаходимо і садибу № 74, розташовану наприкінці Хрещатика, де
вулиця впиралася в сосново-дубовий ліс. Адресні довідники кінця ХІХ – початку ХХ ст. (у
дореволюційні часи нумерація дачного селища не змінювалась) називають її власницею
Кістяківську Олександру Іванівну7 – вдову і спадкоємицю Олександра Федоровича. Цим
самим фактично підтверджується вже наведене вище свідчення Наталі Полонської-
Василенко про те, що “цей будинок був збудований професором О. Ф. Кістяківським”. А
отже, будівництво мало відбутись не пізніше 1885 р. – року смерті професора.
Правда, у зв’язку з цим ще вимагають детального вивчення його опубліковані
щоденники, де в географічному покажчику Боярка згадується лише раз, та й то чомусь
без зв’язку з дачею. Це запис від 20 серпня 1883 р.: “Между 2 и 12 июня я совершил
поездку по заводам и экономиям, посвятив все это время на это занятие. Возвращался я
домой 12 или 13-го, точно не помню. В Боярке, станции, садится в вагон Славатинский
[…]”8. Та все ж той факт, що Олександр Кістяківський наголошує саме на станції Боярка
(що було майже синонімом розташованого поруч дачного селища), свідчить, принаймні,
що він добре знав цю місцевість і відрізняв її від розташованого значно далі села Боярка (з
1923 р. зветься Тарасівкою). А згадка про “Славатинського” – доктора державного права,
професора Київського університету Миколу Васильовича Романовича-Славатинського
(1832–1910)9 – зайвий раз підтверджує, що боярські дачі були добре знайомі київській
інтелігенції, зокрема, професурі університету Св. Володимира, до якої належав і сам
Олександр Федорович.
Дореволюційний план дачного селища з позначеною садибою Кістяківських давав
шанс знайти якщо не сам їхній будинок (надії на це було небагато), то принаймні місце, де
він колись стояв. Наше завдання неабияк спростило те, що, за планом, пряма вулиця
Хрещатик, не дійшовши якусь сотню метрів до будинку Кістяківських, заламується ліворуч.
Дана будівля мала бути другою після повороту вулиці.
Тож ідемо туди, стаємо на повороті, дивимось – і не віримо своїй удачі: і перший, і
другий після згину вулиці будинки збереглися до нашого часу! Обидва дерев’яні, з
різьбленим “підзором” стріх і фронтонів, пофарбовані у блакитний колір. Перший
будиночок (на старому плані – № 72; належав родині якихось Іваненків) своїм заглибленим
фронтоном дуже схожий на ті, що їх багато можна побачити в Росії, наприклад, у Вла-
димирській області. Другий (колись № 74), значно менший, витриманий в європейській
манері, з великою верандою на два виходи, стоїть саме на тім місці, де, за планом, колись
мешкали Кістяківські. Опис Н. Полонської-Василенко – “власно одна кімната з великою
верандою” – цілком йому підходить. Ще й тепер тут ростуть сосни, якими захоплювався
й академік Вернадський. Обидва будинки-ветерани, яких пощадили, на відміну від більшості
інших, лихоліття громадянської війни, а часто і невігластво пізніших господарів, стоять
серед значно пізнішої (або згодом зміненої до невпізнання) забудови. Мимоволі приходить
думка, що вони дивом збереглися до наших часів, коли громадяни зможуть усвідомити
їхню історичну цінність.
7 Весь Киев. – С. 223.
8 Кістяківський О. Ф. Щоденник (1874–1885). – Т. 2. – С. 424.
9 Там само. – С. 558.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
859
У будинку № 74 прийшов у світ Георгій Кістяківський (чомусь усі енциклопедії світу
запевняють, що це сталося в Києві). Незадовго перед тим Федір Олександрович з молодою
дружиною Марією Вільямівною приїхав з Петербурга, де майбутня матір зазнала
ув’язнення в Шліссельбурзькій фортеці за збереження забороненої літератури й
“противоправительственную” агітацію серед робітників Шліссельбурга. Кістяківському
вдалося виклопотати дозвіл на звільнення дружини на час слідства, і молода родина виїхала
до Києва, а потім до Боярки, де й народився її первісток – син Георгій10 (всього Марія
подарувала Богданові трьох синів). Будаївська Михайлівська церква засвідчує, що Георгій
народився 18 листопада, а охрещений був 30 грудня 1900 р. Його батьками були “дворянин
Феодор Александрович Кистяковский и его законная жена Мария Вильямовна; оба
православные”11, а хрещеною матір’ю – вже відома нам “вдова статского советника
Александра Ивановна Кистяковская”12, тобто рідна бабуся Георгія. У Боярці молода
родина жила до весни 1901 р., хоч, думається, потім багато разів вони поверталися сюди
на літній відпочинок, оскільки дача ще продовжувала належати матері – Олександрі Іванівні.
Проте десь після 1909 р. власник тієї нерухомості неодноразово змінювався, зокрема, на
1914 р. то був якийсь “Пономаренко С. Н.”13, а на 1915 р. – якийсь “Каковскій”14.
Революційні потрясіння і громадянська війна завдали страшного удару по родині
Кістяківських. Богдана Олександровича закинуло на Кубань, де він і помер 1920 р. Його
син Георгій, котрий навчався у приватній школі в Москві, а з 1917 р. – в Києві, пішов до
Білої армії. У тій братовбивчій війні Георгій Кістяківський був поранений, ледве пережив
тиф і згодом опинився в еміґрації – в Туреччині та Румунії. З Румунії вдалося переслати
листа до матері (вона ще мешкала в Києві) і з її допомогою зв’язатися з дядьком – Ігорем
Олександровичем Кістяківським, який після поразки української революції осів у Парижі.
З його допомогою Георгій протягом 1920–1925 рр. здобув освіту в Берлінському універ-
ситеті15. 1926 р. він виїхав до США, щоб зробити блискучу кар’єру вченого і громадського
діяча. Він був відомий як керівник одного з відділів лабораторії в Лос-Аламосі (1944–1946),
консультант фізика Опенгеймера, член (у 1965–1971 рр. – віце-президент) Національної
академії наук США, радник президента Айзенгавера у справах науки і технології.
Усвідомивши згодом всю небезпеку для людства атомної зброї, вчений, як і ряд інших
його колег, доклав багато зусиль для впровадження контролю над атомною зброєю і
запобігання атомній війні16. Утім, всебічне вивчення й об’єктивна оцінка діяльності Георгія
Кістяківського ще попереду. З дружиною Гільдеґард Мобіус (Hildegard Moebius), з якою
познайомився ще в Німеччині, він мав дочку Віру (Vera Kistiakowsky; 1928 р. н.) – вченого-
фізика.
Та повернімось на батьківщину Георгія. На сьогодні важко сказати, за яких обставин
колишня садиба Кістяківських перейшла до їхніх друзів – М. П. Василенка та Н. Д. По-
лонської-Василенко. Скоріше за все, це сталося в умовах повоєнної розрухи.
Кияни, які за старою пам’яттю приїжджали тоді до своєї улюбленої Боярки, не впізнавали
її. Було вирубано значну частину лісу, зокрема, його ближню впорядковану частину –
Залізничний парк. Як видно з протоколів засідань Будаївського волвиконкому від 27 березня
1923 р., залишалось “на дачном поселке Боярка […] всех строений – 93, из них нацио-
10 Депенчук Л. Богдан Кістяківський. – К., 1995. – С. 71.
11 ЦДІАК України. – Ф. 127. – Оп. 1078. – Спр. 2220. – Арк. 180зв.–181.
12 Там само.
13 Весь Киев. – К., 1914. – С. 268.
14 Там само. – К., 1915.
15 Лист Віри Кістяківської до автора статті від 20 квітня 2005 р. Тут і далі автор висловлює
щиру вдячність за наданий матеріал.
16 Encyclopedia of Ukraine. – Toronto; Buffalo; London, 1988. – Vol. 2. – P. 563.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
860
нализированных – 34. Все дачные постройки находятся в полуразрушенном состоянии (до
80%)”17. Намагаючись якось поліпшити трагічну ситуацію з покинутими дачами, Будаївська
волосна рада почала здавати націоналізовані будинки в оренду “на условиях производства
ремонта арендаторами”18. Зауважимо, що за тих умов потенційні орендарі не поспішали
укладати угоди з новою владою, і волвиконком визнав, що “ремонт делается только в одной
усадьбе. Есть много пустопорожних усадебных участков, дома в которых проданы на снос
[…], как бесхозяйственное имущество. Расхищение по частям домостроений местными
обитателями приняло угрожающий характер”19. Руйнівниками були як місцеві мешканці
(головно з Будаївки), так і прийшлий люмпенізований і криміналізований внаслідок війни та
розрухи люд, який знайшов собі притулок на колишніх дачах (вже згадані документи
повідомляли, що “в Боярке ютится масса темного элемента”20).
А невдовзі звіт про економічний стан Київської округи за 1924–1925 рр. повідомив,
що “большинство дач в поселке Боярка за время революции разрушились и до 30 домо-
строений совершенно исчезли, большинство же дач требуют капитального ремонта”21.
Та й будинків у селищі залишилось тільки 7122 (1923 р. їх налічувалось 93, а 1914 р. – 111).
Ймовірно, дачний будиночок у Боярці залишався у володінні (або, враховуючи
масову націоналізацію, лише в користуванні) Наталі Полонської-Василенко до її еміграції
в 1943 р. (її чоловік Микола Василенко помер 1935 р.). В усі повоєнні десятиліття споруда,
разом із сусіднім уже згаданим “будинком Іваненків”, належала якійсь державній установі,
що, можливо, й порятувало її від перебудов, властивих приватним житловим будинкам
(досвід боярського Хрещатика однозначно показує, що поміж старої дачної забудови ті
будинки, що були в державному користуванні, змінювались менше, але частіше зносилися;
натомість приватні житлові споруди неодноразово, часто до невпізнання, перебудо-
вувались, хоч і зносилися значно рідше). “Будинкові Кістяківських” за державного володіння
пощастило – він, на відміну від багатьох інших у Боярці (на відміну і від аналогічного
будинку Олександра Федоровича Кістяківського в Києві), уцілів. Проте минулого року він
отримав статус приватного і був зайнятий якоюсь родиною. Тож слід чекати змін пер-
вісного вигляду пам’ятки, наприклад, добудови й обкладення цеглою, що, фактично, зни-
щить його історико-архітектурну цінність.
Історія з “будинком Кістяківських” не лише змушує бити на сполох у справі порятунку
безпосередньо саме цієї пам’ятки, а й ставить перед суспільством проблему збереження
багатьох подібних до неї, надання їм охоронного статусу, включення до туристичної ін-
фраструктури або й музеєфікації.
Микола Кучеренко (Боярка, Київська обл.)
17 ДАКО. – Ф. Р–119. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 46зв.
18 Там само. – Арк. 47.
19 Там само.
20 Там само.
21 Там само. – Ф. Р–112. – Оп. 1. – Спр. 429. – Арк. 38зв.
22 Там само.
³
Киричук Юрій Анатолійович (1956–2002). Студент, аспірант, педагог, науковець,
публіцист, кандидат історичних наук, доцент, громадський діяч – такими далеко не повними
штрихами можна позначити життєвий шлях Юрія Киричука. Доля розпорядилася так,
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-15251 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0011 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T03:39:30Z |
| publishDate | 2006 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кучеренко, М. 2011-01-13T16:56:31Z 2011-01-13T16:56:31Z 2006 Будинок Кістяківських у Боярці / М. Кучеренко // Український археографічний щорічник. — К., 2006. — Вип. 10/11. — С. 856-860. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. XXXX-0011 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15251 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України Miscellanea Будинок Кістяківських у Боярці Article published earlier |
| spellingShingle | Будинок Кістяківських у Боярці Кучеренко, М. Miscellanea |
| title | Будинок Кістяківських у Боярці |
| title_full | Будинок Кістяківських у Боярці |
| title_fullStr | Будинок Кістяківських у Боярці |
| title_full_unstemmed | Будинок Кістяківських у Боярці |
| title_short | Будинок Кістяківських у Боярці |
| title_sort | будинок кістяківських у боярці |
| topic | Miscellanea |
| topic_facet | Miscellanea |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15251 |
| work_keys_str_mv | AT kučerenkom budinokkístâkívsʹkihuboârcí |