Імуногенетичні аспекта синдрому Дауна

В огляді розглянуто імуногенетичні аспекти одного з найвідоміиіих анеуплоїдних хромосомних захворювань – хвороби Дауна. Грунтуючись на тому, що імунологічна індивідуальність організму і відповідно схильність до того чи іншого захворювання обумовлені функцією антигенів головного комплексу гістосумісн...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2000
Hauptverfasser:	Заставна, Д.В, Терпиляк, О.І., Гнайтенко, О.З.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут молекулярної біології і генетики НАН України 2000
Schriftenreihe:	Биополимеры и клетка
Schlagworte:	Обзоры
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/152555
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Імуногенетичні аспекта синдрому Дауна / Д.В. Заставна, О.I. Терпиляк, О.З. Гнатейко // Биополимеры и клетка. — 2000. — Т. 16, № 3. — С. 186-194. — Бібліогр.: 98 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-152555
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1525552025-02-23T20:15:50Z Імуногенетичні аспекта синдрому Дауна Иммуногенетические аспекты синдрома Дауна Immunogenetics aspects of Down syndrome Заставна, Д.В, Терпиляк, О.І. Гнайтенко, О.З. Обзоры В огляді розглянуто імуногенетичні аспекти одного з найвідоміиіих анеуплоїдних хромосомних захворювань – хвороби Дауна. Грунтуючись на тому, що імунологічна індивідуальність організму і відповідно схильність до того чи іншого захворювання обумовлені функцією антигенів головного комплексу гістосумісності, в представленій роботі зроблено акценти на аналізі особливостей розподілу HLA-антигенів при формуванні хвороби Дауна в комплексі з іншими регуляторними чинниками, такими, зокрема, як інтерферон. Досліджується також питання можливої участі аутоімунних тиреоїдитів як фактора ризику формування анеуплоїдної хромосомної патологи в потомстві людини. The review on immunogenetic aspects of the Down syndrome is presented. Since immunological status of an organism and correspondingly predisposition to any disease are determined by the function of major histocompatibility complex antigens (HLA-antigens) the present paper is focused on the peculiarities of HLA-antigens distribution at the Down syndrome formation as well as other regulatory factors, in particular, interferon. A possible involvement of autoimmune thyroiditis as a risk factor of this pathology for offspring is also disscussed. В обзоре рассмотрены иммуногенетические аспекты одного из наиболее известных анеуплоидных хромосомных заболеваний – болезни Дауна Основываясь на том, что иммунологическая индивидуальность организма и соответственно предрасположенность к тому или иному заболеванию обусловлены функцией антигенов главного комплекса гистосовместимости, в представленной работе сделаны акценты на рассмотрении особенностей распределения HLA-антигенов при формировании болезни Дауна в комплексе с другими регуляторными факторами, такими, в частности, как интерферон Исследуется также вопрос возможного участия аутоиммунных тиреоидитов как фактора риска формирования анеуплоидной хромосомной патологии в потомстве человека. 2000 Article Імуногенетичні аспекта синдрому Дауна / Д.В. Заставна, О.I. Терпиляк, О.З. Гнатейко // Биополимеры и клетка. — 2000. — Т. 16, № 3. — С. 186-194. — Бібліогр.: 98 назв. — укр. 0233-7657 DOI:http://dx.doi.org/10.7124/bc.000565 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/152555 575.1/.2:612.071.1:616.899.65 uk Биополимеры и клетка application/pdf Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Обзоры Обзоры
spellingShingle	Обзоры Обзоры Заставна, Д.В, Терпиляк, О.І. Гнайтенко, О.З. Імуногенетичні аспекта синдрому Дауна Биополимеры и клетка
description	В огляді розглянуто імуногенетичні аспекти одного з найвідоміиіих анеуплоїдних хромосомних захворювань – хвороби Дауна. Грунтуючись на тому, що імунологічна індивідуальність організму і відповідно схильність до того чи іншого захворювання обумовлені функцією антигенів головного комплексу гістосумісності, в представленій роботі зроблено акценти на аналізі особливостей розподілу HLA-антигенів при формуванні хвороби Дауна в комплексі з іншими регуляторними чинниками, такими, зокрема, як інтерферон. Досліджується також питання можливої участі аутоімунних тиреоїдитів як фактора ризику формування анеуплоїдної хромосомної патологи в потомстві людини.
format	Article
author	Заставна, Д.В, Терпиляк, О.І. Гнайтенко, О.З.
author_facet	Заставна, Д.В, Терпиляк, О.І. Гнайтенко, О.З.
author_sort	Заставна, Д.В,
title	Імуногенетичні аспекта синдрому Дауна
title_short	Імуногенетичні аспекта синдрому Дауна
title_full	Імуногенетичні аспекта синдрому Дауна
title_fullStr	Імуногенетичні аспекта синдрому Дауна
title_full_unstemmed	Імуногенетичні аспекта синдрому Дауна
title_sort	імуногенетичні аспекта синдрому дауна
publisher	Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
publishDate	2000
topic_facet	Обзоры
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/152555
citation_txt	Імуногенетичні аспекта синдрому Дауна / Д.В. Заставна, О.I. Терпиляк, О.З. Гнатейко // Биополимеры и клетка. — 2000. — Т. 16, № 3. — С. 186-194. — Бібліогр.: 98 назв. — укр.
series	Биополимеры и клетка
work_keys_str_mv	AT zastavnadv ímunogenetičníaspektasindromudauna AT terpilâkoí ímunogenetičníaspektasindromudauna AT gnajtenkooz ímunogenetičníaspektasindromudauna AT zastavnadv immunogenetičeskieaspektysindromadauna AT terpilâkoí immunogenetičeskieaspektysindromadauna AT gnajtenkooz immunogenetičeskieaspektysindromadauna AT zastavnadv immunogeneticsaspectsofdownsyndrome AT terpilâkoí immunogeneticsaspectsofdownsyndrome AT gnajtenkooz immunogeneticsaspectsofdownsyndrome
first_indexed	2025-11-25T01:51:15Z
last_indexed	2025-11-25T01:51:15Z
_version_	1849725262790393856
fulltext	I S S N 0233-7657. Биополимеры и клетка. 2000 . Т. 16. № 3 Імуногенетичні аспекта синдрому Дауна Д . В, Заставна , О- I. Терпиляк, О. 3 . Гнатейко Львівський НДІ спадкової патології МОЗ України Вул. М. Лисенка, 31а, Львів, МСП-169 , 79000 , Україна В огляді розглянуто імуногенетичні аспекти одного з найвідоміиіих анеуплоїдних хромосомних захворювань — хвороби Дауна. Грунтуючись на тому, що імунологічна індивідуальність організму і відповідно схильність до того чи іншого захворювання обумовлені функцією антигенів головного комплексу гістосумісності, в представленій роботі зроблено акценти на аналізі особливостей розподілу HLA-антигенів при формуванні хвороби Дауна в комплексі з іншими регуляторними чинниками, такими, зокрема, як інтерферон. Досліджується також питання можливої участі аутоімунних тиреоїдитів як фактора ризику формування анеуплоїдної хромосомної патологи в потомстві людини. Однією з причин природжених вад розвитку у дітей, як відомо, є хромосомні порушення і, зокре ма, анеуплоїдії. Класичним прикладом анеуплоїд ної патології людини є синдром Дауна (СД). Він обумовлений трисомією по 21-й хромосомі, складає 80 % всієї природженої патології серед дітей, зустрічається у 14 % генетично зумовлених спон танних абортів, а його частота серед новонародже них становить 1 : 700 [1, 2 ] . Основними вадами при СД є розумова від сталість та захворювання серця. Розумові пору шення характеризуються стійкими аномаліями в кортикальній нейроанатомії, нейрохімії та функції. Переважне захоплення цими аномаліями фрон тальної долі мозку, мозочка і медіальної вискової зони проявляється в мовних порушеннях, зани женні пізнавальних можливостей аж до їхньої по вної відсутності [3 ]. Дедалі частіше в літературі СД порівнюють з хворобою Альцгеймера [4—7 ]. Найчастішими при родженими вадами серця при СД є атріовентри- кулярна комунікація та дефекти міжшлуночкової перетинки з частими випадками легеневої гіпер тензії [8 ]. Разом з тим практично кожен орган у дітей з СД має патологію. Поряд з певним комп лексом аномалій обличчя та фізичних характери стик СД пов'язаний з природженими аномаліями © Д . В. З А С Т А В Н А , О. І. Т Е Р П И Л Я К . О. 3 . Г Н А Т Е Й К О , 2 0 0 0 шлунково-кишкового тракту, сечової системи, зро станням ризику лейкемії, стійкими системними дефектами [9—13]. Так, обструкція гастроенте- рального тракту (езофагальна атрезія, хвороба Гір- шпрунга, дуоденальні атрезії) при СД може мати місце ще до народження. При даній патології часто спостерігаються захворювання очей (зокрема, про блеми рефракції), порушення в будові слухового апарату, що призводить навіть до втрати слуху [14, 15]. При СД характерна висока схильність до вірусних інфекцій, гепатиту В, гінгівітів [12, 16]. Деякими дослідниками встановлено асоціацію між СД та целіакією [17]. Отже, хвороба Дауна скла дає високий процент в інвалідизації дітей і, очевид но, що для їхнього виховання необхідні великі моральні та матеріальні затрати. Синдром Дауна часто називають «хворобою дозування генів». Це означає, що перевиробництво певних білків, кодованих зміненим геномом, спот ворює баланс важливих біохімічних магістралей, що призводить до порушення відповідної функції органів [16, 18—20]. Останнім часом з'явилася велика кількість ро біт з вивчення таких генів та їхнього внеску в розвиток різноманітних порушень при СД. Так, встановлено, що хромосомна ділянка 21q22 є кри тичною для багатьох неврологічних проявів при СД. У цій ділянці, конкретно 21q22.2—22.3, вияв лено DSCAM ген (Down Syndrome Cell Adhesion Molecule), а кодований ним протеїн експресується 186 І М У Н О Г Е Н Е Т И Ч Н І А С П Е К Т И С И Н Д Р О М У Д А У Н А в межах нервової системи під час диференціації нервових клітин у невральній трубці, корі головно го мозку, гіпокампусі, довгастому та спинному мозку [21]. Ще два гени — ITSN та TPRD іден тифіковані в районі 21q22 і кодують відповідно інтерсектиновий протеїн та тетратрикопептидні по втори. Перший бере участь у мембрано-асоційо- ваному русі молекул та в трансдукційних сигналь них шляхах і картується в ділянці 21q22.-l—q22.2, другий картується в ділянці 21q22.2, експресується під час внутрішньоутробного розвитку і накопи чується в тканинах центральної нервової системи [2, 22—24]. Можна думати, що саме ці ділянки геному, в основному, відповідають за появу дефектів у цент ральній та периферійній нервовій системі при СД. Разом з тим 21-ша хромосома містить цілий ряд інших областей, відповідальних за неврологічні порушення як при СД, так і при інших психо-не- врологічних захворюваннях. Так, на 21-й хромо сомі, зокрема, на її довгому плечі локалізований ген S100B білка, який регулює ріст і диференціацію клітин та інтенсивність клітинного метаболізму. Йому також притаманні нейротропні властивості, він стимулює диференціацію гліальних клітин in vitro та in vivo. SlOOB-специфічні Т-клітини вияв ляють енцефалітогенні властивості на моделях ек спериментальних тварин. Окрім того, встановлено, що цей білок може модулювати активність тих внутрішньоклітинних білків, які забезпечують зв'язування кальцію, а останній, як відомо, є важливим вторинним месенджером, що впливає на метаболічну та фізіологічну активність нейронів [20,25] . У роботі [20] наводяться дані стосовно під вищеної експресії S100В білка у пацієнтів з хворо бою Альцгеймера та можливої його ролі як патоге нетичного фактора при формуванні бляшок у моз ку цих хворих. У продовження цього, декотрими вченими висувається гіпотеза щодо асоціації хворо би Альцгеймера з геном, який кодує експресію попередників амілоїдного білка і локалізований в проксимальній частині хромосоми 21q, а точні ше — 21qll— q21 [26, 27]. Фактично всі індивіди з СД мають невропато логічні зміни, характерні для хвороби Альцгейме ра, однак вони проявляються в більш ранньому віці. Так, у мозку хворих з СД виявлені підвищені рівні плазмових амілоїдних бета-протеїнів-40 і 42, аналогічні процеси спостерігаються і при хворобі Альцгеймера [7, 28—30]. При цих двох захворю ваннях виявлено подібні рівні аполіпопротеїну Е, а аполіпопротеїн Е епсилон 4 взагалі вважається фактором ризику виникнення порушень по типу хвороби Альцгеймера у хворих з СД [3, 6, 30, 31 ]. Більше того, деякі автори вважають, що аполі попротеїн Е епсилон 4 може бути фактором ризику нерозходження хромосом у другому мейотичному поділі в молодих матерів дітей з СД. У цих же матерів встановлено підвищений ризик розвитку хвороби Альцгеймера [32 ]. Бродський зі співавт. [33] виявили локалізо ваний у 21-й хромосомі ген трифункціональних протеїнів, які каталізують у людини другий, третій і четвертий ступінь біосинтезу пуринів de novo. Пурини, як відомо, є критично важливими для клітинного метаболізму та клітинного поділу і тому вони посилено експресуються протягом внутріш ньоутробного розвитку людини і не визначаються в нормі після народження. Однак у індивідів з СД вони продовжують експресуватися і на етапі по- стнатального розвитку та, очевидно, теж причетні до виникнення вад, характерних для СД [33]. Зокрема, у хворих з СД спострігається підвищена частота злоякісних захворювань. Так, частіше зу стрічаються лімфоми, пухлини гонадних та екстра- гонадних зародкових клітин, рідше — ретинобла- стоми та пухлини підшлункової залози і кісток. У неонатальному віці, а часом внутрішньоутробно виявляються лейкемії, пухлини тестикулярних за родкових клітин, лімфоми [34, 35]. Діти з СД мають у 10—20 разів підвищений ризик появи гострої лімфоцитарної чи мієлоїдної лейкемії, при чому остання становить 50 % усіх лейкемій при цьому синдромі [36, 37 ]. Крім того, гостра мієлоїд на лейкемія при СД вирізняється своїм особливим імунофенотипом, зокрема, для неї характерна спо нтанна ремісія в ранньому неонатальному періоді [38]. Авторами роботи [39 ] визначено інтерстиці- альну делецію довгого плеча однієї з 21 хромосом у лейкемічних клітинах від хворих з СД. Іншими дослідниками було встановлено підвищену дисоміч- ну гомозиготність поліморфних ДНК-маркерів у перицентромерній області хромосоми 21q (21qll) у пацієнтів з СД, хворих на гостру мієлоїдну лей кемію [26, 40 ]. Передбачають, що в розвитку лейкемій відіграють важливу роль ген чи гени, присутні на 21-й хромосомі [34, 39, 41 ]. У роботі [42] також не виключають патогенетичного зна чення трисомії 21 у детермінуванні саркоми Івінгса в осіб з СД. У цій же хромосомі, зокрема, в її дистальній області, локалізовані регуляторні гени чутливості до інтерферону [43]. Показано, що клітини від пацієнтів із СД містять збільшену в 1,5 разу кількість рецепторів до інтерферону [44 ]. Причому підвищення кількості рецепторів у пацієнтів із СД 187 З А С Т А В Н А Д . В. , Т Е Р П И Л Я К О. I., Г Н А Т В Й К О О. 3 . корелює зі збільшенням інтерферон-специфічних ферментів, зокрема 2,5-оліго-А-синтетази [45]. За даними авторів [46], в області 21q22 ло калізовано ген високомобільної групи хромосомного білка HMG-14. Цей білок є нуклеосомозв'язуючим і може надавати певні властивості хроматиновій структурі транскрипційно активних генів, а тому виступає як обов'язковий фактор в етіології СД. Встановлено, що часткова транслокація захоп лює ділянку, локалізовану на дистальній частині довгого плеча 21-й хромосоми, трисомія цієї ді лянки, конкретно 21q22, призводить до СД [47]. У цій області розташовано два гени — IF Rec та SOD-J. IF Rec-локус контролює здатність клітини реа гувати на введення екзогенного інтерферону люди ни та відповідає за специфічні інтерферонові ре цептори. SOD-1-локус відповідає за розчинну ци топлазматичну Cu-Zn-супероксиддисмутазу — фермент, який в нормі захищає клітину від токсич них впливів радіоактивних та оксигеніндукованих вільних радикалів, чим автори і пояснюють поси лену чутливість до радіоактивного ураження та підвищену відповідь на введення інтерферону лю дини в клітинах від хворих з СД. У деяких роботах передбачається, що оксидативні стреси можуть ле жати в основі патогенезу розумових порушень при СД та хворобі Альцгеймера, а також бути причет ними до процесу передчасного старіння хворих з СД внаслідок аномальної експресії супероксиддис- мутази [2, 48 ]. Крім того, дослідження трисомії 16 у ембріонів мишей (що є моделлю трисомії 21 у людини) показали важливу роль ендогенного у-інтерферону в передчасній загибелі трисомних кортикальних нейронів [50]. За даними літератури, інтерферон бере участь також у формуванні специфічного фенотипу, характерного для трисомії 21 [42, 43, 49, 50]. В останні роки зросла кількість робіт з картування і вивчення нових генів, причетних до патогенезу СД [51—53]. З точки зору медико-генетичного консульту вання сімей з анеуплощним потомством особливе значення має вивчення генетично детермінованої схильності до даної патології, визначення ступенів ризику її виникнення в кожному окремому випадку та її профілактика. Схильність організму до того чи іншого захво рювання, як відомо, обумовлена функцією голо вного комплексу гістосумісності (МНС — Major Hi stocompatibility Complex). Гени цього комплексу розміщені в короткому плечі 6-ї хромосоми в об ласті 6р—21.33 і займають відстань, рівну 1,6 сантиморганіВс Це, очевидно, найполіморфніша структура в геномі, вона представлена декількома структурними субодиницями (сублокусами), кожна з яких включає серію алельних генів. Комбінація алелей дає необмежену кількість антигенних варі антів у популяції, що обумовлює імунологічну індивідуальність організму [54, 55 ]. Гени головного комплексу гістосумісності лю дини — HLA-тски (Human Leukocyte A-system) — поділяють на три групи: гени гістосумісності класу І, класу II та класу III. Аналогічно згрупованими є антигени, які контролюються цими генами. На сьогодні відомо, що гени HLA класу І включають локуси Б, С, Е, A, G, F (локуси перелічені за їхнім розміщенням від центромери). Локуси J5, С, А та їхні антигени добре вивчені і часто називаються «класичними», вони кодують традиційні транс плантаційні антигени. В нормі ці локуси виявля ються на мембранах усіх ядерних клітин та різ няться лише інтенсивністю експресії. Щодо локусів Е, G та F, то вони недавно відкриті і їхня біологіч на функція зараз вивчається [56, 57]. Кількість ЯЬЛ-антигенів генетично детермінована і відрізня ється в залежності від виду, зрілості, функціональ ної активності клітини, стадії клітинного циклу, концентрації біологічно активних речовин, що в и т робляються організмом [58 ]. Вважають, що ЯЬЛ-антигени класу І склада ються з двох поліпептидних ланцюгів — важкого та легкого. Важкий ланцюг кодується HLA-A-, В-, С-генами, є високополіморфним і пов'язаний з антигенами, що виявляються серологічно. Легкий ланцюг являє собою /?-2-мікроглобулін, кодується геном, який розміщений на 15-й хромосомі, і є мономорфним. Він забезпечує зв'язок #£Л-струк- тур з імуноглобулінами. Гени HLA класу II розміщені біля центромери та включають декілька локусів, найвивченішими з яких є DRy DP, DQ. Вони беруть безпосередню участь у презентації чужорідного антигена при його розпізнаванні клітинами імунної системи. Ан тигени, які кодуються генами локусів DR, DP та DQ, експресуються в нормі на В-лімфоцитах та макрофагах [59, 60]. HLA-молекули класу II складаються з двох ланцюгів — важкого та легкого, принцип органі зації яких є подібним до організації молекул класу І системи HLA [61 ]. Нещодавно в межах HLA-ло- кусів класу II відкрито два нових локуси — LMP та ТАР [62—65], а в локусі £>Q, крім генів А і Ву за останніми даними, виявлено також гени DQF-2 і В2, однак, оскільки білкові продукти цих генів ще невідомі, на сьогоднішній день прийнято вважати, що єдиними експресованими генами НІЛ класу II є гени А і В. 188 І М У Н О Г Е Н Е Т И Ч Н І А С П Е К Т И С И Н Д Р О М У Д А У Н А Важливо також зазначити, що виконані в ос танні роки дослідження на молекулярно-генетично му рівні свідчать про тісний дисеквілібричний зв'я зок між певними DQ і DR алелями і наявність «стійких» HLA-DR-DQ гаплотипів [3 ]. Гени НІЛ класу III займають проміжне поло ження між генами класів І та II і виконують цілий ряд важливих біологічних функцій, зокрема, конт ролюють синтез компонентів комплемента. Як уже згадувалося, МНС — система багато функціональна, вона ініціює процеси клітинного розпізнавання «свого» та «чужого», визначає між клітинні взаємодії, запускає основні імунні реакції організму, особливості //ХЛ-фенотипу обумовлю ють схильність до того чи іншого захворювання. Проте необхідно підкреслити, що сильні та навіть середньо виражені асоціативні зв'язки «ан тиген—захворювання» визначаються рідко. Малу кількість сильних асоціативних зв'язків «антиген— захворювання» можна пояснити концепцією про вимирання в процесі природного відбору індивідів з високою чутливістю до патогенних факторів. Пере важна ж більшість асоціативних зв'язків відносить ся до слабовиражених. Слабкі асоціативні зв'язки виявлено практично при всіх досліджених пато логічних процесах. Значне місце в літературі стосовно асоціації захворювань з особливостями розподілу ЯЬЛ-анти- генів займають аутоімунні захворювання і, зокре ма, аутоімунні тиреоїдні захворювання. В даному випадку такого роду дослідження цікаві, оскільки, як відомо, синдром Дауна супроводжується пору шеннями функції щитовидної залози і часто такі порушення є аутоімунного характеру. Проблема взаємозв'язку аутоімунних тиреоїд- них захворювань з розподілом конкретних Я£Л-ан- тигенів у літературі представлена досить широко, хоча результати багаточисельних досліджень неод нозначні. Так, автори [66] повідомляють, що схи льність до аутоімунних тиреоїдитів детермінується HLA-DRB1 поліморфізмом, а в роботі [67 ] показа на асоціація аутоімунного тиреоїдного захворюван ня з ЯІЛ-фенотипами B8DR3 і B12DR4. У групі пацієнтів із зобним тиреоїдитом Хаші- мото (ТХ) було встановлено достовірне підвищення частоти НІЛ-В51 і HLA-A2 та достовірне зниження частоти HLA-A1 і HLA-DR1 у тих осіб, які мали серопозитивні по антитиреоїдних днтитілах резуль тати, та виявлено позитивну асоціацію з HLA-DQ3 в групі серонегативних пацієнтів [68]. Канадські вчені [69], вивчаючи експресію НІЛ-А Г в ти- реоїдних тканинах хворих тиреоїдитом Хашімото, встановили, що схильність до цього захворювання може розвиватися через два асоціативних зв'язки: DQA030J/DR4 та DQB0201IDR3, а, на думку ав торів [70, 71 ], негативні асоціативні зв'язки скла даються між ТХ та алелями DQA10102 і DQ- В 10602. В роботах [70, 71 ] повідомляється також про підвищення частоти HLA-A2, В46> DR9, DQ- А10301 та DQB10501 у пацієнтів з хворобою Грейвса, причому особливо значущим був асоціа тивний зв'язок у пацієнтів, що несли і DQB10501, і НІЛ-А2. Автори припускають існування механіз му синергічної участі ЯЬЛ-алелей II та І класів у патогенезі хвороби Грейвса. Серед пацієнтів з хво робою Грейвса встановлено достовірне підвищення частоти АГ HLA-DR3IDQw2, відповідні гени яких знаходяться в стані нерівномірного зчеплення [72], аналогічне підвищення частоти цих антигенів вияв лено іншими дослідниками [73 ] для ТХ. На проти вагу цьому, група американських учених [74], досліджуючи розподіл Я£Л-антигенів серед сімей з хворобою Грейвса і тиреоїдитом Хашімото, запере чує можливість асоціативних зв'язків, хоча кон- стантує, що серед членів сімей з хворобою Грейвса спостерігається підвищення частоти HLA-DR3, а серед членів сімей з ТХ — підвищений рівень екс пресії HLA-DR5. Цікавими є дослідження японських вчених [75], результати яких свідчать про те, що серед пацієнтів з первинним гіпотиреозом зустрічаються такі, які мають антитіла, що блокують тиреот- ропінові рецептори, і такі, які їх не мають (пацієн ти з ідіопатичною мікседемою). В першій групі спостерігалося підвищення частоти АГ В35, Bw60> Dw8 та зниження DR4 і DPw2. В другій групі були підвищеними частоти DPw2y В40 і Dw23. Та ж сама група дослідників [76 ] вивчала розподіл ЯІЛ-анти- генів у пацієнтів з офтальмопатійним еутиреоїди- том Грейвса (офтальмічне порушення без стійкого гіпертиреоїдизму) і встановила достовірну асоціа цію з НІЛ-В40, DR9, DQw3, Dwl5, В12 та Cwl. Підсумовуючи результати серії своїх досліджень, автори [75] вважають, що серед різних аутоімун них тиреоїдних захворювань, як правило, спо стерігається знижена частота антигена Aw 19 та підвищена частота DQw4, а також достовірна асо ціація з антигенами Aw33, Bw46, Cw3, DRw8, DR9 та DQw3. На лімфоцитах пацієнтів з Я£Л-залежним (але не з ЯЬЛ-незалежним) полігландулярним ау- тоімунним захворюванням (за даними [77 ]) вста новлено зменшення експресії HLA-I антигенів і зниження чисельності транскриптів HLA-зв'язаних генів — Тарі і Тар2. Ці гени кодують білки, які сприяють процесингу HLA молекул класу І, причо му лімфоцити від пацієнтів, наприклад, з інсулін- залежним діабетом, хворобою Сйоргена, хворобою 189 З А С Т А В Н А Д . В. , Т Е Р П И Л Я К О. I . , Г Н А Т Е Й К О О. 3 . Грейвса і тиреощитом Хашімото проявляють різні ступені зменшення кількості мРНК, що кодують Тарі, Тар2. Цікавими в такому плані є дослід ження [78] з детермінування аутоімунного ти реоїдиту в пацієнтів з інсулінзалежним діабетом. Група хворих з від'ємними антитиреоїдними ауто- антитілами показувала асоціацію з DRB10301/- /DQA1+0501/DQB1/0201, а група хворих з пози тивними антитиреоїдними аутоантитілами однозна чно асоціювалася з DRB10405/DQA10301/DQ- В1040L Остання група алелей згадується і іншими авторами в контексті взаємозв'язку інсулінзалеж- ного діабету, аутоімунного тиреоїдиту та ревма тоїдного артриту [79]. Зустрічаються також дані стосовно того, що алель DQA10501 відповідає за чутливість до інсулінзалежного діабету та хвороби Грейвса, а алель DQB10602 є протективним фак тором [80, 81 ], хоча автори [82, 83] повідомляють про переважання ТХ серед хворих на інсулін- залежний діабет. Існують і інші роботи з вивчення взаємозв'язку між різними формами аутоімунних тиреоїдних захворювань та Я£Л-маркерів [84, 85]. Підсумовуючи отримані результати, в роботі [77] робиться висновок, що неправильна транс крипція ЯІчЛ-процесингових генів І класу призво дить до кількісних порушень в експресії відпо відних поверхневих клітинних рецепторів на ауто імунних лімфоцитах при #£Л-залежному захво рюванні. Одним із медіаторів аутоімунного ти реоїдиту, на думку [86], є цитокіни: інтерлейкіни та у-інтерферон. Зокрема, в щитовидній залозі з аутоімунним процесом встановлено значне підви щення рівня інтерлейкіну-10 та посилення на тиро- цитах спонтанної експресії //ХЛ-молекул класу II [87]. Одним із найдослідженіших регуляторів екс пресії ЯІА-антигенів є інтерферон [88 ]. Причому імунний у-інтерферон у десятки разів сильніше стимулює експресію ЯІ-Л-антигенів порівняно з іншими типами інтерферонів [89, 90]. Цікаво, наприклад, зазначити, що у-інтерферон може інду кувати експресію ЯІ4-антигенів класу II на кліти нах, які в нормі їх взагалі не експресують [91 ]. У цьому випадку інтерферон посилює експресію Я£</4-антигенів вже на ранніх стадіях онтогенезу людини. Так, існують відомості [92 ] щодо експресії антигенів HLA-DR- та #£Л-£)<2-локусів на лімфо цитах пуповинної крові. У літературі є окремі повідомлення стосовно випадків народження дітей з хромосомною пато логією та особливостями розподілу Я£Л-антигенів [93, 96]. Зокрема, виявлено підвищену частоту антигена В35 у сім'ях з дітьми з СД порівняно з контрольними сім'ями. Крім того, автори встанови ли тенденцію до гомологічності по i/JLA-антигенах у батьків хворих дітей. Виявлено підвищену часто ту алеля HLA-DQA10101 у хворих, у яких СД був асоційований з целіакією [17]. Автори [96] встано вили асоціацію СД з аутоімунними змінами та присутністю Я£Л-антигена Bw46 головного комп лексу гістосумісності. Більше того, роботи [82, 831 свідчать про домінування жінок серед гіпотиреоїд- них і еутиреоідних випадків ТХ, а жінки з еути- реоїдним ТХ мали підвищену схильність до спон танних абортів. Автори [97 ] вивчали HLA-асоціацію аутоімун ного тиреоїдиту при наявності/відсутності СД. Спостерігалася чітка кореляція між ЯЬЛ-геноти- пом та аутоімунним гіпотиреозом при СД: гіпоти- реоїдне аутоімунне захворювання асоційоване з алелем DQA10301 головного комплексу гістосу місності класу II. В роботі [98] передбачають необхідність ендокринного моніторингу при СД. Отже, представлений огляд літератури пропо нує поглибити вивчення імуногенетичних аспектів однієї з найвідоміших анеупло'щних хромосомних патологій — хвороби Дауна. Як видно з вищенаве- дених даних, на фоні детально досліджених моле кулярно-генетичних особливостей даної патології практично невивченими є механізми її формуван ня, і питання профілактики хвороби Дауна зали шається відкритим. З точки зору медико-генетичного консульту вання сімей з анеуплоїдним потомством особливе значення має вивчення генетично детермінованої схильності до даної патології, встановлення сту пенів ризику її виникнення в кожному окремому випадку з метою вчасної діагностики та профілак тики. Д. В. Заставна, О. И. Терпиляк, О. 3. Гнашейко Иммуногенетические аспекты синдрома Дауна Резюме В обзоре рассмотрены иммуногенетические аспекты одного из наиболее известных анеуплоидных хромосомных заболева ний — болезни Дауна Основываясь на том, что иммунологи ческая индивидуальность организма и соответственно пред расположенность к тому или иному заболеванию обусловлены функцией антигенов главного комплекса гистосовместимо- сти, в представленной работе сделаны акценты на рассмот рении особенностей распределения HLA-антигенов при форми ровании болезни Дауна в комплексе с другими регуляторными факторами, такими, в частности, как интерферон Исследу ется также вопрос возможного участия аутоиммунных тире- оидитов как фактора риска формирования анеуплоидной хро мосомной патологии в потомстве человека. 190 І М У Н О Г Е Н Е Т И Ч Н І А С П Е К Т И С И Н Д Р О М У Д А У Н А D. V. Zastavna, О. I. Terpyliak, О. Z. Hnateiko Immunogenetics aspects of Down syndrome Summary The review on immunogenetic aspects of the Down syndrome is presented. Since immunological status of an organism and corres pondingly predisposition to any disease are determined by the function of major histocompatibility complex antigens (HLA-an- tigens) the present paper is focused on the peculiarities of HLA- antigens distribution at the Down syndrome formation as well as other regulatory factors, in particular, interferon. A possible in volvement of autoimmune thyroiditis as a risk factor of this pathology for offspring is also disscussed. ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ 1. Козлова С. И., Семенова Е., Демикова Н. С., Блинникова О. Г. Наследственные синдромы и медико-генетическое консультирование.—М.: Медицина, 1987 .—С. 320. 2. Hermon М., Cairns N., Egly J. М., Fery A., Labudova О., Lubec G. Expression of DNA excision-repair-cross-comple menting proteins p80 and p89 in brain of patients with Down Syndrome and Alzheimer's disease / / Neurosci. Lett .—1998.— 251 , N 1.—P. 4 5 — 4 8 . 3. Chang Y. C , Huang С. C, Huang S. C. Volumetric neu- roimaging in children with neurodevelopmental disorders — mapping the brain and behavior / / Chung-Hua Min Kuo Hsiao Erh Ко і Hsueh Hui Tsa Chin .—1998 .—39 . N 5 .—P. 2 8 5 — 292. 4. Royston M. C, Mann D., Pickering-Brown S., Owen F., Perry JR., Ragbavan R., Khin-Nu C , Tyner S., Day 1С, Crook R., Hardy J., Roberts G. W. ApoE2 allele, Down's syndrome, and dementia / / Ann. New York Acad. Sc i .—1996.—N 777 .— P. 255—259 . 5. Sawa A., Oyama F., Cairns N. J., Amano N., Matsushita M. Aberrant expression of bcl-2 gene family in Down's syndrome brains / / Brain Res. Мої. Brain Res .—1997 .—48 , N 1.— P. 5 3 - - 5 9 . 6. Sekijima Y, Ikedd S., Tokuda Т., Satoh S., Hidaka H., Hidaka E., Ishikawa M., Yanagisawa N. Prevalence of demen tia of Alzheimer type and apolipoprotein E phenotypes in aged patients with Down's syndrome / / Eur. Neurol .—1998.—39, N 4 .—P. 234—237 . 7. Van Leeuwen F. W., de Kleijn D. P., van den Hurk H. H., Neubauer A., Sonnemans M. A., Sluijs J. A., Koycu S., Ramdjielal R. D. /., Salehi A., Martens G. J. M., Grosveld F. G., Peter J., Burbach H, Hoi E. M. Frameshift mutants of beta amyloid precursor protein and ubiquitin-B in Alzheimer's and Down patients / / Sc ience .—1998.—279, N 5 3 4 8 . — P . 2 4 2 — 247. 8. Digilio M. C, Marino В., Сапера S. A., Borzaga V., Giannotti A., Dallapiccola Congenital heart defect in sibs with discordant karyotypes / / Amer. J. Med Genet .—1998 .— 80, N 2 .—P. 169—172. 9. Haw С. M., Barnes T. R., Clark K., Crichton P., Kohen D. Movement disorder in Down's syndrome: a possible marker of the severity of mental handicap / / Movement Disorders.— 1996 .—11, N 4 .—P. 3 9 5 — 4 0 3 . 10. Kallen В., Mastroiacovo P., Robert E. Major congenital malformations in Down syndrome / / Amer. J. Med. Genet.— 1996.—65, N 2 .—P. 160—166. 11. Stoll C , Alembik Y, Dott В., Roth M. P. Study of Down syndrome in 238 ,942 consecutive births / / Ann. Genet.— 1 9 9 8 . - 4 1 , N 1.—P. 4 4 — 5 1 . 12. Sustrova M., Sarikova V. Downov syndrom — dosledky zvy- senej expresie genov 21 . chromozomu na funkciu imunitneho a nervoveho systemu / / Bratisl. Lekarske Listy .—1997.—98, N 4 .—P. 2 2 1 — 2 2 8 . 13. Torfs C. P., Christianson R. E. Anomalies in Down syndrome individuals in a large population-based registry / / Amer. J. Med. Genet .—1998 — 7 7 , N 5 . - P . 4 3 1 — 4 3 8 . 14. Chrobok V., Simakova E. Temporal bone findings in trisomy 18 and 21 syndromes 7 / Eur. Arch. Oto-Rhino-Laryngol.— 1997 .—254, N 1.—P. 15—18. 15. Ludwig M., Busch L. C , Winking H. The embryonic develop ment of sensory organs and the skull in the trisomy 16 mouse, an animal model for Down's syndrome / / Anatomischer Anzeiger .—1997.—179, N 6 . - P . 5 2 5 — 5 3 3 . 16. Decog P., Vinckier F. Down's syndrome: 1. Medical aspects / / Rev. Beige Med. Dent .—1995 — 3 , N 5 0 . — P . 4 3 — 5 2 . 17. Failla P., Ruberto C, Pagano M. C, Lombardo M., Bottaro G., Perichon В., Krishnamoorthy R., Romano C, Ragusa A. Celiac disease in Down's syndrome with HLA serological and molecular studies / / J. Pediat. Gastroenterol, and Nutr.— 1996 .—23, N 3 .—P. 3 0 3 — 3 0 6 . 18. Amiel A., Avivi L., Gaber E., Fejgin M. D. Asynchronous replication of allelic loci in Down syndrome / / Eur. J. Hum. Genet .—1998 .—6, N 4 .—P. 3 5 9 — 3 6 4 . 19. Satge D. A decreased incidence of neuroblastomas in Down's syndrome and overproduction of S-100 b protein / / Med. Hypoth .—1996 .—46 , N 4 .—P. 3 9 3 — 3 9 9 . 20. Schmidt S. S100B: Pathogenetische und P a t h o p h y s i o l o g i s t Bedeutung in der Neurologie / / Nervenarzt.—1998.—69, N 8 .—S. 6 3 9 — 6 4 6 . 21 . Yamakawat K., Huot Y. K., Haendelt M. A., Hubert R., Chen X. N., Lyons G. E., Korenberg J. R. DSCAM: a novel member of the immunoglobulin superfamily maps in a Down syndrome region and is involved in the development of the nervous system / / Hum. Мої. Genet .—1998 .—7, N 2 .—P. 227—237 . 22. Fuentes J. J., Pritchard M. A., Estivill X. Genomic organiza tion, alternative splicing, and expression patterns of the DSCR1 (Down syndrome candidate region 1) gene / / Genomics.— 1997 .—44, N 3 . — P . 3 5 8 — 3 6 1 . 23 . Guipponi M., Scott H. S., Chen H., Schebesta A., Rossier C, Antonarakis S. E. Two isoforms of a human intersectin (ITSN) protein are produced by brain-specific alternative splicing in a stop codon / / Genomics .—1998 .—53, N 3 .—P. 369—376 . 24. Tsukahara F, Vrakawa I., Hattori M., Hirai M., Ohba K.f Yoshioka Т., Sakaki Y., Muraki T. Molecular characterization of the mouse mtprd gene, a homologue of human TPRD: unique gene expression suggesting its critical role in the pathophysiology of Down syndrome / / J. Biochem.^—1998.— 123, N 6 .—P. 1055—1063 . 25. Galdzicki Z., Coan E. J., Rapoport S. I., Stoll J. Increased expression of voltage-activated calcium channels in cultured hippocampal neurons from mouse trisomy 16, a model for Down syndrome / / Brain Res. Мої. Brain Res .—1998 ,—56, N 1—2.—P. 2 0 0 — 2 0 6 . 26. GroetJ., Ives J. H., South A. P., Baptista P. R., Jones T. A., Yaspo M. L, Lehrach H., Potier M. C., Van Broeckhoven C., Nizetic D. Bacterial contig map of the 21 q l 1 region associated with Alzheimer's disease and abnormal myelopoiesis in Down syndrome / / Genome R e s . — 1 9 9 8 . — 8 , N 4 .—P. 385—398 . 27. Pros her V. P., Farrer M. J., Kessling A. M., Fisher E. M., West R. J., Barber P. C, Butler A. C. Molecular mapping of Alzheimer-type dementia in Down's syndrome / / Ann. Neu rol.— 1 9 9 8 . — 4 3 , N 3 . — P . 3 8 0 — 3 8 3 . 28. Lambert J. C , Perez-Tur J., Dupire M. J., Delacourte A., Frigard В., Chartier-Harlin M. С Analysis of the APOE 191 З А С Т А В Н А Д . В . , Т Е Р П И Л Я К . О. I., Г Н А Т Е Й К О О. 3 . alleles impact in Down's syndrome //Neurosci. Lett—1996.— 220, N 1.—P. 5 7 — 6 0 . 29. Mehta P. D, Dalton A. J., Mehta S. P., Kim К S.t Sersen E. A., Wisniewski H. M. Increased plasma amyloid beta protein 1-42 levels in Down syndrome / / Neurosci. Lett.— 1998.—24, N 1.—P. 13—16. 30. Tyrrell J., Cosgrave M.t Hawi Z., McPherson /., O'Brien C , McCalvert J.у McLaughlin M., Lawlor В., Gill M. A protective effect of apolipoprotein E e 2 allele on dementia in Down's syndrome / / Biol. Psychiatry .—1998.—43, N 6 .—P. 397— 400. 31 . Del Bo R.t Соті G. P., Bresolin N., Castelli E.y Conti E., Degiuli A., Ausenda C. D., Scarlato G. The apolipoprotein E epsilon4 allele causes a faster decline of cognitive performances in Down's syndrome subjects / / J. Neurol. Sc i .—1997 .—145 , N 1.—P. 8 7 — 9 1 . 32. Avramopoulos D.y Mikkelsen M., Vassilopoulos D., Grigo- riadou M., Petersen M. B. Apolipoprotein E allele distribution in parents of Down's syndrome children / / L a n c e t — 1 9 9 6 . — 347, N 9 0 0 5 . — P . 8 6 2 — 8 6 5 . 33. Brodsky G.t Barnes Т., Bleskan Becker JL, Cox M., Patterson D. The human GARS-AJQRS-GART gene encodes two proteins which are differentially expressed during human brain development and temporally overexpressed in cerebellum of individuals with Down syndrome / / Hum. Мої. Genet.— 1997.—6, N 12 .—P. 2 0 4 3 — 2 0 5 0 . 34. Kempski H. M., Chessells J. M., Reeves B. R. Deletions of chromosome 21 restricted to the leukemic cells of children with Down syndrome and leukemia / / Leukemia.—1997.—11, N 11.—P. 1973—1977 . 35. Satge D.f Sommelet D., Geneix A., Nishi M., Malet P., Vekemans M. A tumor profile in Down syndrome / / Amer. J. Med. Genet .—1998 .—78, N 3 . — P . 2 0 7 — 2 1 6 . 36. Ives J. #., Dagna-Bricarelli F., Basso G., Antonarakis S. E.y J ее R., Cotter F.t Nizetic D. Increased levels of a chromosome 21-encoded tumour invasion and metastasis factor (TIAM1) mRNA in bone marrow of Down syndrome children during the acute phase of AML(M7) / / Genes, Chromosomes and Can cer .—1998 .—23 , N 1.—P. 6 1 — 6 6 . 37. Mertens A. C , Wen W., Davies S. M., Steinbuch M., Buckley J. D., Potter /. D., Robison JL L. Congenital abnormalities in children with acute leukemia: a report from the Children's Cancer Group / / J. Pediatr ics .—1998.—133, N 5 .—P. 6 1 7 — 623. 38. Litz СТ., Davies S., Brunning R. D. Acute leukemia and the transient myeloproliferative disorder associated with Down syndrome: morphologic, immunophe-notypic and cytogenetic manifestations / / Leukemia.—1995.—9, N 9 .—P. 1432— 1439. 39. Kempski H. M., Craze J. L., Chessells J. M., Reeves B. R. Cryptic deletions and inversions of chromosome 21 in a phenotypically normal infant with transient abnormal myelo- poiesis: a molecular cytogenetic study / / Brit. J. Haematol.— 1998 .—103, N 2 .—P. 4 7 3 — 4 7 9 . 40. Cavani S., Perfumo C , Argusti A., Pierluigi M., Perroni JL, Schmiegelow K, Petersen M. В., Cotter F. E., Strigini P., Dagna-Bricarelli F., Nizetic D. Cytogenetic and molecular study of 32 Down syndrome families: potential leukaemia predisposing role of the most proximal segment of chromosome 21q / / Brit. J. Haemato l .—1998.—103, N 1.—P. 213—216 . 41 . Finette B. A., Rood В., Poseno Т., Vacek P., Pueschel S., Homans A. C. Atypical background somatic mutant frequencies at the HPRT locus in children and adults with Down syndrome / / Mutat. R e s . — 1 9 9 8 . — 4 0 3 , N 1 - 2 . — P . 3 5 — 4 3 . 42. Casorzo L., Fessia L., Sapino A. Extrasceletal Ewing's tumor with translocation t ( l l ;22) in a patient with Down syndrome / / Cancer Genet. Cytogenet .—1989.—N 3 7 . — P . 79—84 . 43 . Marour L. E. Interferon action and chromosome 21 trisomy (Down syndrome): 15 years later / / J. Theor. Biol .—1996 — 181, N 1.—P. 41—46 . 44. Gerdes A. M.y Horder M., Petersen P. #., Bonnevie-Nielsen V. Effect of increased gene dosage expression on the alpha-in- terferon receptors in Down's syndrome / / Biochim. et biophys. ac ta .—1993 .—2, N 1181 .—P. 135—140. 45. Gerdes A. M., Horden M., Bonnevie-Nielsen V. Increased IFN-alpha-induced sensitivity but reduced reactivity of 2' ,5 ' - oligoadenylate synthetase (2,5AS) in trisomy 21 blood lym phocytes / / Clin, and Exp. Immunol .—1993.—1, N 9 3 . — P. 9 3 — 9 8 . 46. Pash J., Popescu N., Matocha M. Chromosomal protein HMG-14 gene maps to the Down syndrome region of human chromosome 21 and is overexpressed in mouse trisomy 16 / / Proc. Nat. Acad. Sci. USA.—1990 .—N 8 7 . — P . 3836—3840 . 47. Cox D. R., Epstein L. В., Epstein C. Genes coding for sensitivity to interferon (IF Rec) and soluble superoxide dismutase (SOD-1) are linked in mouse and man and map to mouse chromosome 16 / / Proc. Nat. Acad. Sci. USA.— 1980.—N 7 7 . — P . 2 1 6 8 — 2 1 7 2 . 48 . Druzhyna N., Nair R. G., LeDoux S. P., Wilson G. L. Defective repair of oxidative damage in mitochondrial DNA in Down's syndrome / / Mutat. R e s . — 1 9 9 8 . — 4 0 9 , N 2 .—P. 81 — 89. 49. Epstein L. В., Epstein С. / . T-lymphocyte function and sensitivity to INF in trisomy 21 / / Cell Immunol.—1980.—51, N 2 ,—P. 303—318 . 50 . Zihni L. Down's syndrome, interferon sensitivity and the development of leukemia / / Leukemia Res .—1994 .—18 , N 16 .—P. 1—6. 5 1 . Egeo A , Mazzocco M., Arrigo P., Vidal-Taboada /. M.t Oliva R.t Pirola В., Giglio S., Rasore-Quartino A., Scartezzini P. Identification and characterization of a new human gene encoding a small protein with high homology to the proline-rich region of the SH3BGR gene / / Biochem. and Biophys. Res. Communs.—1998.—247, N 2 .—P. 302—306 . 52 . Gosset P., Ghezala G. A.f Korn В., Yaspo M. L, Poutska A., Lehrach #., Sinet P. M., Creau N. A new inward rectifier potassium channel gene (KCNJ15) localized on chromosome 21 in the Down syndrome chromosome region 1 (DCR1) / / Genomics .—1997.—44, N 2 .—P. 2 3 7 — 2 4 1 . 53 . Paoloni-Giacobino A., Chen #., Antonarakis S. E. Cloning of a novel human neural cell adhesion molecule gene (NCAM2) that maps to chromosome region 21q21 and is potentially involved in Down syndrome / / Genomics .—1997.—43, N 1.— P. 4 3 — 5 1 . 54 . Хаитов P. M., Молочко В. Т., Алексеев Л. Я. Иммуно- генетика и иммунология резистентности к инфекциям.— Ташкент: Изд-во им. Ибн-Сины, 1991 .—246 с. 55 . Dausset J., Contu L. Is the MHC a general self-recognition system playing a major role in an organism? / / Hum. Immunol.—1980.—N 1.—P. 5—17. 56. Алексеев Л. П., Хаитов Р. М. Использование молеку- лярно-генетического HLA-типирования генов класса II в клинической трансплантологии / / II Междунар. журн. иммунореабилитации.—1997.—№ 6 .—С. 8—19. 57. Powis S. #., Tork S. 5., Bodmer J. HLA-system and diseases / / J. Immunogenet .—1993.—37.—P. 373—380 . 58 . Алексеев Л. Л. Биологическая роль системы HLA / / Иммунология.—1985.—№ 3:6 .—С. 6—10. 59. Усіченко Т. І. І клас системи HLA та сучасні методи його типування / / Журн. АМН України. — 1 9 9 8 . — 4 , № 3 . — С. 462—476 . 192 І М У Н О Г Е Н Е Т И Ч Н І А С П Е К Т И С И Н Д Р О М У Д А У Н А 60. Шабалин В. Н., Серова Л. Д. Современные представления об антигенах крови человека / / Рос. Вести, перинатологии и педиатрии.—1996.—№ 6.—С. 3 5 — 4 2 . 61. Медуницин Н. В., Алексеев Л. П. Система la-антигенов.— М.: Медицина, 1987 .—С. 175. 62. Дранник Г. М. Структура та функції антигенів гісто сумісності системи HLA / / Лаб. діагностика.—1997.— № 2 . — С 19—27. 63. Зареикая Ю. М. Клиническая иммуногенетика.—М.: Ме дицина, 1983.—С. 208. 64. Campbell R. D., Trowsdall G. Map of the human major histocompatibility complex / / Immunol. Today .—1993 .—14 , N 7.—P. 3 4 9 — 3 5 2 . 65. Mange A. P., Mange E. J. Genetics: Human Aspects.— Sunderland: Sinauer Assoc. Inc., 1990.—2nd ed .—P. 591 . 66. Kong Y. C , Ixmxo JL C , Motte R. W., Giraldo A. A , Baisch Strauss G., Hammer ling G. / . , David C. S. HLA-DRB1 polymorphism determines susceptibility to autoimmune thy roiditis in transgenic mice: definitive association with HLA- DRB10301 (DR3) gene / / J. Exp. Med.—1996 .—184 , N 3 .—P. 1167—1172. 67. Bouchou K., Andre M., Cathebras P., Cauhape P., Aumaitre O., Rousset H. Pathologie thyroidienne et syndrome auto- immun multiple: aspect clinique et immunogenetique, a propos de 11 cas. / / Rev. Med. Int .—1993.—14, N 10 .—P. 991 . 68. Spina M. P., Santi G., Dugnani D. A., Cerri A., Santagati G., Fare M., Mercuriali F. Tiroidite di Hashimoto e HLA in caucasici italiani / / Minerva Endocrinol .—1993.—18, N 2 . — P. 7 7 — 8 1 . 69. Shi Y, Zou M.f Robb D.y Farid N. R. Typing for major histocompatibility complex class II antigens in thyroid tissue blocks: association of Hashimoto's thyroiditis with HLA- DQA0301 and DQB0201 alleles / / J. Clin. Endocrinol, and Metabol .—1992.—75, N 3 .—P. 943—946 . 70. Chikuba N., Akazawa S., Yamaguchi Y, Kawasaki E., Takino H., Yoshimoto M., О he N., Yamashita K, Yano A., Nagataki S. Immunogenetic heterogeneity in type 1 (insulin-dependent) diabetes among Japanese — class II antigen and autoimmune thyroid disease / / Diabet. Res. and Clin. P r a c t — 1 9 9 5 . — 2 7 , N 1.—P. 31—37 . 71. Tamai H., Kimura A. DNA typing of HLA antigen in patients with autoimmune thyroid disease using the PCR-SSOP method / / Jap. J. Clin. Med .—1994 .—52 , N 4 .—P. 1018—1023 . 72. Mangklabruks A., Cox N., DeGroot L. J. Genetic factors in autoimmune thyroid disease analyzed by restriction fragment length polymorphisms of candidate genes / / J. Clin. En docrinol, and Metabol .—1991.—73, N 2 .—P. 2 3 6 — 2 4 4 . 73. Tandon N., Zhang L., Weetman A. P. HLA associations with Hashimoto's thyroiditis / / Clin. Endocrinol .—1991.—34, N 5 .—P. 383—386 . 74. Roman S. Greenberg D., Rubinstein P., Wallenstein S., Davies T. F. Genetics of autoimmune thyroid disease: lack of evidence for linkage to HLA within families / / J. Clin. Endocrinol, and Metabol .—1992.—74, N 3 .—P. 4 9 6 — 5 0 3 . 75. Inoue D., Sato K.} Sugawa H., Akamizu Т., Maeda M.p Inoko H., Tsuji K.t Mori T. Apparent genetic difference between hypothyroid patients with blocking-type thyrotropin receptor antibody and those without, as shown by restriction fragment length polymorphism analyses of HLA-DP loci / / J. Clin. Endocrinol, and Metabol .—1993.—77, N 3 .—P. 606 —6 1 0 . 76. Inoue D., Sato K, Maeda M., Inoko H., Tsuji K., Mori Т., Imura H. Genetic differences shown by HLA typing among Japanese patients with euthyroid Graves' ophthalmopathy, Graves' disease and Hashimoto's thyroiditis: genetic charac teristics of euthyroid Graves' ophthalmopathy / / Clin. En docrinol .—1991.—34, N 1.—P. 5 7 — 6 2 . 77. Fu Y., Yan G., Shi L., Faustman D. Antigen processing and autoimmunity. Evaluation of mRNA abundance and function of HLA-linked genes / / Ann. New York Acad. Sci .—1998.— N 842 .—P. 138—155. 78. Chuang L. M., Wu H. P.% Chang С. C , Tsai W. Y., Chang H. M., Tai T. Y, Lin B. J. HLA D R B 1 / D Q A 1 / D Q B 1 haplorype determines thyroid autoimmunity in patients with insulin-de pendent diabetes mellitus / / Clin. Endocrinol .—1996.—45, N 5 .—P. 6 3 1 — 6 3 6 . 79. Yamato E.f Ikegami Kawaguchi Y, Fujisawa Т., Hamada Y., Veda H., Shintani M., Ogihara T. Insulin-dependent diabetes mellitus associated with autoimmune thyroiditis and rheumatoid arthritis / / Amer. J. Med. Sc i .—1997 .—313 , N 1.—P. 6 4 — 6 6 . 80. Badenhoop K., Walfish P. G., Rau H., Fischer S., Nicolay A , Bogner U., Schleusener #., Usadel К H. Susceptibility and resistance alleles of human leukocyte antigen (HLA) DQA1 and HLA DQB1 are shared in endocrine autoimmune disease / / J. Clin. Endocrinol, and Metabol .—1995.—80, N 7.— P. 2 1 1 2 — 2 1 1 7 . 81 . Donner H, Braun J., Seidl C , Rau H., Finke R.f Ventz M., Walfish P. G., Usadel К. H., Badenhoop K. Codon 17 polymorphism of the cytotoxic T lymphocyte antigen 4 gene in Hashimoto's thyroiditis and Addison's disease / / J. Clin. Endocrinol, and Metabol .—1997.—82, N 12 .—P. 4130— 4132. 82. Dorman /., Kramer M. K., O'Lear L. A , Burke J. P., McCanlies E.t McCarthy B. J., Trucco M., Swan J. S., Steenkiste A. R., Koehler A. TV., Foley T. P. Molecular epidemiology of autoimmune thyroid disease / / Gaceta Med. Mexico .—1997.—133, Suppl., N 1.—P. 9 7 — 1 0 3 . 83 . McCanlies E., O'Leary L. A , Foley T. P., Kramer M. K, Burke J. P., Libman A., Swan J. S.t Steenkiste A. R., McCarthy B. J.у Trucco M., Dorman J. S. Hashimoto's thyroiditis and insulin-dependent diabetes mellitus: differences among individuals with and without abnormal thyroid function / / J. Clin. Endocrinol, and Metabol .—1998.—83, N 5.— P. 1548—1551 . 84. Eber O., Langsteger W. Clinical aspects of autoimmune thyroid diseases / / Acta Med. Austr .—1994 .—21, N 1.—P. 1—7. 85. Yang D.t Gao Y, Li C. Expression of thyrotropin receptor gene in autoimmune thyroid disease and the relation to expression of HLA genes / / Chung-Hua і Hsueh Tsa Chin.— 1996 .—76, N 10 .—P. 7 5 3 — 7 5 5 . 86. Pascke R., Schuppert F.t Taton M., Velu T. Intra thyroidal cytokine gene expression profiles in autoimmune / / J . En docrinol .—1994.—141, N 2 .—P. 3 0 9 — 3 1 5 . 87. De la Vega J. R., Vilaplana J. C, Biro A., Hammond L, Bottazzo G. F., Mirakian R. IL-10 expression in thyroid glands: protective or harmful role against thyroid autoim munity? / / Clin, and Exp. Immunol .—1998.—113, N 1.— P. 126—135. 88. Morris A What is the Relevance of the various immu nomodulatory effects of interferons? / / Ann. Inst. Pasteur/Im munol .—1985.—N 136D.—P. 101—102 . 89. Basham T. Y.f Smith W. K, Merigan T. G. Interferon enhances antibody-dependent cellular cytotoxicity when subop- timal concentrations of antibody are used / / Cell. Immunol.— 1984 .—88, N 2 .—P. 3 9 3 — 4 0 0 . 90. Dayton E. Т., Matsumoto-Kobayashi M.f Perussia В., Trin- hieri G. Role of immune interferon in the monocytic differen tiation of human promyelocytic cell lines induced by leukocyte conditioned medium / / B lood .—1985 .—66 , N 3 .—P. 5 8 3 — 594. 91 . Дранник Г. H., Дизик Г. М. Генетические системы крови человека и болезни.—К.: Здоров'я, 1989 .—С. 197. 193 З А С Т А В Н А Д . В . , Т Е Р П И Л Я К О. ! . , Г Н А Т Б Й К О О. 3 . 92. Ногте M.t Sihvola М. Cytokine modulation of HLA-DR expression on proliferating blood T-cells / / Immunology.— 1989.—20, N 3 .—P. 2 1 7 — 2 2 2 . 93. Ауте S., Pierre M.t Polande D., Francois M. J. HLA and trisomy 21 . Conformation of a trend of restricted HLA hetero geneity in parents of Down Syndrome Children / / Amer. J. Hum. Genet .—1984 .—36, N 2 .—P. 4 0 5 — 4 1 2 . 94. Castro M., Crino A., Papadatou B. Down's syndrome and celiac disease: the prevalence of high IgA-antiglandin an tibodies and HLA-DR and DQ antigens in trisomy 21 / / J. Pediatr. Gastroenterol, and Nutr .—1993.—16, N 3 .—P. 2 6 5 — 268. 95. Sohoel D. C , Johannessen A. C.t Kristoffersen T. Expression of HLA class II antigens in marginal periodontitis of patients with Down's syndrome / / Eur. J. Oral. Sc i .—1995 .—103 , N 4 .—P. 207—217 . 96. Tambyah P. A , Cheah /. S. Hyperthyroidism and Down syndrome / / Ann. Acad. Med. (Singapore) .—1993.—22, N 4 .—P. 6 0 3 — 6 0 5 . 97. Nicholson L. B.t Wong F. S., Ewins D. JL, Butler /., Holland A , Demaine A. G., McGregor A M. Susceptibility to autoim mune thyroiditis in Down's syndrome is associated with the major histocompatibility class II DQA 0301 allele / / Clin. Endocrinol .—1994.—N 4 1 . — P . 3 8 1 — 3 8 3 . 98. Iughetti L., Cassaro F., De Fanti A , Vanelli M.t Ottaviani A. Autoimmune endocrinopathies and Down's syndrome: a case report / / Pediatr. Med. e Chirurg.—1993.—15, N 2 .— P. 207—208 . У Д К 575 .1 / .2 :612 .071 .1:616 .899 .65 Надійшла до редакції 12.05.99 194

Імуногенетичні аспекта синдрому Дауна

Institution

Ähnliche Einträge