Изучение устойчивости различных аналогов 2', 5'-олигоаденилатов к действию фосфодиэстераз

• Опубліковано в: : Биополимеры и клетка
• Дата: 1994
• Автори: Козлов, А.В., Ткачук, З.Ю.
• Формат: Стаття
• Мова: Russian
• Опубліковано: Інститут молекулярної біології і генетики НАН України 1994
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/152799
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Изучение устойчивости различных аналогов 2', 5'-олигоаденилатов к действию фосфодиэстераз / А.В. Козлов, З.Ю. Ткачук // Биополимеры и клетка. — 1994. — Т. 10, № 1. — С. 47-52. — Бібліогр.: 13 назв. — рос.

Методами капиллярного электрофореза и ВЭЖХ изучали устойчивость широкого ряда 2',5'-олигоаденилатов к действию фосфодиэстераз. Показано, что исходный «кор» 2',5'-Ар Ар А в значительной степени гидролизуется с образованием аденозина, АМФ и 2',5'-АрА. Модификация сахара по 3'- и 2'-положениям приводит к повыше­нию стабильности, причем степень ее зависит от типа модификации. Механизм такой устойчивости, по-видимому, связан с нарушением аффинности модифицированных ана­логов к фосфодиэстеразе. Розглянуто питания, пов'язаны зi збiльшeнням стыйкості деяких 2',5'-олігоаденілатів до дифосфодіестераз. Відомо, що її сполуки володіють виразною противірусною та антимкогенною активністю. 3 іншого боку, 2',5'-олігоаденілати в значит мiрi піддаються впливові клітинних фосфодіестераз, що знижує їx ефективність як xiмiопрeпарaтів. Для підвищення стабільності 2',5'-олігоаденілатів синтезують хімічно модифіковані аналоги. У результаті досліджень показано, що найстабільнішими аналогами є епоксипохідні 2', 5'-олігоаденілатів. A wide variety of 2', 5'-oligoadenylates stability to the action of phosphodiesterases was studied by capillary electrophoresis and HPLC. The original 2', 5'-ApApA «core» was shown to be considerably hydrolyzed and adenosine, AMP and 2', 5'ApA were formed. Sugar modification by 3' and 2' position results in the stability increase, the degree of stability depending on the type of modification. The mechanism of this stability is probably bound with the modified analogues affinity to phosphodiesterase defect.