Вивчення кількісних характеристик комплексоутворення тилорону з олінуклеотидами різного походження
За допомогою спектрофотометрії вивчали термодинамічні параметри зв'язування дигідрохлористої солі 2,7-біс[2-(діетил-аміно)етокси]-флуорен-9-ону (гідрохлорид тилорону) з нуклеїновими кислотами. Визначено, що константи зв'язування для ДНК та poly(U) дорівнюють 5,3 · 105 та 4,7·104 М–1 відпов...
Saved in:
| Published in: | Биополимеры и клетка |
|---|---|
| Date: | 1998 |
| Main Authors: | , , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
1998
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/154151 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Вивчення кількісних характеристик комплексоутворення тилорону з полінуклеотидами різного походження / О.В. Карпов, С.М. Храпунов, А.В. Сиволоб // Биополимеры и клетка. — 1998. — Т. 14, № 1. — С. 43-46. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860116319110692864 |
|---|---|
| author | Карпов, О.В. Храпунов, С.М. Сиволоб, А.В. |
| author_facet | Карпов, О.В. Храпунов, С.М. Сиволоб, А.В. |
| citation_txt | Вивчення кількісних характеристик комплексоутворення тилорону з полінуклеотидами різного походження / О.В. Карпов, С.М. Храпунов, А.В. Сиволоб // Биополимеры и клетка. — 1998. — Т. 14, № 1. — С. 43-46. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Биополимеры и клетка |
| description | За допомогою спектрофотометрії вивчали термодинамічні параметри зв'язування дигідрохлористої солі 2,7-біс[2-(діетил-аміно)етокси]-флуорен-9-ону (гідрохлорид тилорону) з нуклеїновими кислотами. Визначено, що константи зв'язування для ДНК та poly(U) дорівнюють 5,3 · 105 та 4,7·104 М–1 відповідно, у той час як розмір сайтів зв'язування для цих полінуклеотидів становить відповідно приблизно 2 пари основ і 1 нуклеотид. Аналіз ізотерм зв'язування для нашивної дріжджової РИК показав, що константи зв'язування для одноланцюгових і двоспіральних ділянок дорівнюють 1,3· 105 та 1,1·104 M–1 відповідно. Частка двоспіральних ділянок у структурі РНК досягала 32 %, що значно вище згаданої кількості, раніше визначеної для тих же зразків РНК у відсутності тилорону. Зроблено висновок про високу здатність тилорону стабілізувати двоспіральні ділянки в складі РНК. Обговорюються біологічні аспекти цієї властивості тилорону, зокрема її значення для індукції інтерферону.
С помощью спектрофотометрии изучали термодинамические параметры связывания дигидрохлористой сили 2,7-бис[2-(диэтил-амино)этокси]-флуорен-9-она (гидрохлорид тилорона) с нуклеиновыми кислотами. Определено, что константы связывания для ДНК и poly(U) равны 5,3·105 и 4,7 ·104 М–1 соответственно, в то время как размер сайтов связывания для этих полинуклеотидов составляет приблизительно 2 пары оснований и 1 нуклеотид соответственно. Анализ изотерм связывания для нашивной дрожжевой РНК показал, что константы связывания для одноцепочечных и двуспиральных участков равны 1,3· 105 и 1,1· 104 М–1 соответственно. Доля двуспиральных участков в структуре РНК достигала 32 %, что значительно выше указанного количества, ранее определенного для тех же образцов РНК в отсутствие тилорона Сделан вывод о высокой способности тилорона стабилизировать двуспиральные участки в составе РНК. Обсуждаются биологические аспекты этого свойства тилорона. в частности, его значение для индукции интерферона.
Thermodynamic parameters of tilorone hydrochloride (dihydro-chloricle salt of 2,7-bis[2-(diethyl-amino)ethoxy]-fluoren-9-one) binding to nucleic acids are. measured spectrophotometrically. It is found that the binding constants for DNA and poly(U) are 5,3 ·105 M–1 and 4,7·104 M–1 respectively, while the binding site sizes for these polynucleotides are, respectively, about 2 bp and 1 nucleotidc. The analysis of binding isotherm for native yeast RNA shows that the binding constants for double- and single-stranded regions are 1,3-105 M–1 and 1,1·104 M–1 respectively. The fraction of double-stranded regions in the RNA is found to be 32 %, the value which are considerably higher than the value previously reported for the same RNA sample in the absence of tilorone. A tilorone high ability of stabilizing double-stranded RNA regions is suggested and biological applications of this ability, especially for interferon induction, are discussed.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:36:32Z |
| format | Article |
| fulltext |
I S S N 0233-7657. Биополимеры и клетка. 1998. Т. 14, № I
Вивчення кількісних характеристик
комплексоутворення тилорону з полінуклеотидами
різного походження
О. В. Карпов, С, М. Храпунов 1 , А, В. Сиволоб 1
Інститут мікробіології та вірусології ім. Д . К. Заболотного HAH України
252143, Київ, вул. Академіка Заболотного, 154
і
Національний університет імені Тараса Шевченка
252033 , Київ, ул. Володимирська. 64
За допомогою спектрофотометрії вивчали термодинамічні параметри зв'язування дигідро-
хлористої солі 2,7-біс[2-(діетил-аміно)етокси]-флуорен-9-ону (гідрохлорид тилорону) з нук
леїновими кислотами. Визначено, илр константи зв'язування для ДИК та poly(V) дорівнюють
5,3 • Юк та 4,7- Ю4 М1 відповідно, у той час як розмір сайтів зв'язування для цих полінуклеотидів
становить відповідно приблизно 2 пари основ і 1 нуклеотид. Аналіз ізотерм зв'язування для
нашивної дріжджової РИК показав, що константи зв'язування для одноланцюгових і двоспіральних
диіянок дорівнюють J,3- JO5 та J, J JO4 M~l відповідно. Частка двоспіральних ділянок у структурі
РИК досягала 32 %, що значно вище згаданої кількості, раніше визначеної для тих же зразків РИК
у відсутності тилорону. Зроблено висновок про високу здатність тилорону стабілізувати
двоспіральні ділянки в складі РИК. Обговорюються біологічні аспекти цієї властивості тилорону,
зокрема* її значення для індукції інтерферону.
Вступ. Дигідрохлориста сіль 2,7-біс[2-(діетил-амі-
но)етокси | -флуорен-9-ону, відома як гідрохлорид
тилорону, має структурну формулу, наведену на
схемі.
Гідрохлорид тилорону є першою синтетичною
сполукою, для якої було доведено, що вона здатна
індукувати інтерферон in vivo [1 ]. З часу його
відкриття накопичено багато даних щодо його біо
логічних властивостей [2] та структурно-функ
ціональних особливостей [3—6 ]. Зокрема встанов
лено, що ця сполука зв 'язується з Д Н К шляхом
інтеркаляції свого гетероциклічного ядра між пара
ми азотистих основ [3, 4, 6 ] .
Інтерес до цієї сполуки виник знову з огляду
на те, що недавно було встановлено її здатність
утворювати специфічні комплекси з одноланцюго-
вою РНК. Виявилося, що такі комплекси інду
кують інтерферон як in vivo, так и in vitro в
умовах, за яких компоненти цих комплексів самі
по собі вказаної здатності позбавлені [7, 8 ] . У
© О В. К А Р П О В , С. М. Х Р А І Т У Н О В , А В. С И В О Л О Б , 1998
зв ' язку з цим мету даної роботи склала кількісна
оцінка параметрів комплексоутворення тилорону з
природними нуклеїновими кислотами та синтетич
ними полінуклеотидами.
Матеріали і методи . В роботі використано
високополімерну тимусну Д Н К («Sigma», США) ,
препарат поліуридилової кислоти poly(U) («Rea-
паї», Угорщина) та комерційний препарат дріжд
жової Р Н К (рибосомна фракц ія Р Н К дріжджів
Saccharomyces, «Біохімреактив», Латв ія) . Останню
додатково очищали потрійною фенольною депро-
теїнізацією з подальшим осадженням етанолом згі
дно зі стандартною методикою [7] . Як мономоле
кулярний компонент комплексів використовували
гідрохлорид тилорону виробництва «Serva» (Німеч
чина) .
Молекулярні комплекси готували простим змі
шуванням вихідних розчинів. Спектрофотометрич
ні дослідження здійснювали при довжині хвилі
271 нм за допомогою спектрофотометру СФ-46
(«Ломо», Росія) в 0,5 х 1 см кварцевих кюветах. Всі
виміри проводили при 25 °С в ТЕ-буфері (10 мМ
КАРПОВ О В. ТА (1-І.
Схема
трис-НС1, 1 мМ ЕДТА, рН 7,5). Концентрацію
нуклеїнових кислот та тилорону визначали спект-
рофотом ет рично.
Ізотерми зв ' я зування тилорону з полінуклео-
тидами будували в координатах Скетчарда [9 ] .
Для визначення термодинамічних параметрів (кон
стант асоціації та розміру сайтів зв 'язування) за
стосовували стандартний метод найменших квад
ратів.
Результати та обговорення. У випадку прямої
взаємодії між нуклеїновою кислотою та біологічно
активною сполукою спостерігається зміна спектрів
компонент ів . У спектр і п о г л и н а н н я тилорону
існують дві смуги поглинання з максимумами 271
та 470 нм, причому довгохвильова смуга має низь
ку ефективність. Коефіцієнт молярної екстинкції
тилорону при 271 нм (£,), розрахований нами,
складає 74500 М 1 см" 1. У присутності Д Н К та Р Н К
екстинкція в зоні короткохвильової смуга значно
зменшується. Коефіцієнти екстинкції (єh) для тило
рону, який повністю зв ' я заний з нуклеїновою кис
лотою, вимірювали в присутності надлишку нук
леїнової кислоти за допомогою екстраполяції за
лежності абсорбції при різних концентраціях до
нескінченної концентрації комплексу. Цей кое
фіцієнт для Д Н К виявився рівним 17650 М 1 см" 1, а
у випадках poly(U) та Р Н К він мав однакове
значення — 34000 М f см ! .
Далі будували ізотерми зв ' язування тилорону
з поліну клеотидами, використовуючи такі розра
хунки. Якщо загальна концентрація тилорону в
розчині є С, тоді частина зв 'язаного барвника в
визначається із співвідношення
(1)
де Л — виміряна абсорбція. Концентрація L віль
ного барвника в розчині дорівнює, таким чином, L
= ( 1 - # ) С , а густина зв ' я зування тилорону (кіль
кість молекул барвника на один нуклеотид) скла
дає г = 6С/Ср, де Ср є загальною концентрацією
нуклеїнової кислоти (в молях нуклеотидів) .
Згідно з моделлю виключених місць зв ' язуван
ня [10] рівняння для ізотерми зв ' я зування ін-
теркалюючого барвника з двоспіральною нуклеї
новою кислотою у координатах Скетчарда має
вигляд
[ 1 - 2 < п - 1 ) Г
(2)
де К—константа зв ' я зування ; п — кількість пар
основ, виключених для іншого ліганда кожним
зв ' язаним лігандом.
Для випадку одноланцюгової нуклеїнової кис
лоти ізотерма зв ' я зування у загальному вигляді
описується рівнянням
r/L К{\ - nrf
[ і - < / і - і ) Г
(3)
де п є величиною сайта зв язування в нуклеотидах.
Експериментальні дані , встановлені для Д Н К і
poly(U) , були отримані згідно з р івняннями (2) та
(3) відповідно. З а допомогою стандартної процеду
ри найменших квадратів визначали значення К і п
як таких, що мінімізують суму квадратів відхилень
експериментальних показників .
Ізотерма адсорбції тилорону на Д Н К у коорди
натах Скетчарда, наведена на рис. 1, має досить
типовий вигляд для випадку, коли ліганд займає на
Д Н К ділянку, більшу ніж одна пара основ. При
цьому константа зв ' я зування тилорону з Д Н К
склала (5 ,3±0,05) • 10 5 М" !, а розмір сайта Д Н К ,
з а й н я т о г о о д н і є ю м о л е к у л о ю т и л о р о н у —
1,90±0,05, тобто близько 2 пар основ. Ці значення
практично збігаються з даними, отриманими в
44
В И В Ч Е Н Н Я КІЛЬКІСНИХ Х А Р А К Т Е Р И С Т И К К О М П Л Е К С О У Т В О Р Е Н Н Я
Рис. 1. Ізотерма зв'язування тилорону з тимусною Д Н К Р и с < 2 . І зотерма з в ' я з у в а н н я т и л о р о н у з с и н т е т и ч н и м
полінуклеотидом poly(U)
аналогічних умовах для гетеродезоксирибополінук-
леотидів різного складу [5 ].
Ізотерма адсорбції тилорону на синтетичному
одноланцюговому полірибонуклеотиді poly(U) (рис.
2) свідчить, що тилорон у цьому випадку має менш
тісні контакти з основами. Константа зв ' я зування
тилорону з poly(U) склала (4 ,7±0 ,1 ) -10 4 М 1 , а
сайт зв 'язування — 0,92±0,( )8 , тобто приблизно 1
нуклеотид.
Далі вивчали взаємодію тилорону з дріжд
жовою Р Н К , що містить у своєму складі як одно-
ланцюгові, так и двоспіральні ділянки. У цьому
випадку ізотерми зв ' я зування будували, виходячи
з наступних розрахунків . Я к щ о фракція нуклео-
тидів / знаходиться у складі двоспіральних ділянок
Р Н К , тоді, беручи за основу рівняння (2) і (3) , а
також те, що п дорівнює 2 парам основ та 1
нуклеотидові для двоспіральних та одноланцюгових
нуклеїнових кислот відповідно, отримуємо для од
ноланцюгових ділянок
r / I , = ^ ( l - Z - r , ) (4)
і для двоспіральних —
де /*,, г2 та К{, К2 є густинами зв ' я зування і
константами зв ' я зування для одноланцюгових і
двоспіральних ділянок відповідно. Виходячи з при
пущення, що фракція / істотно не змінюється при
збільшенні загальної густини зв ' я зування тилорону
з РНК г, рівняння (4) і (5) разом з очевидною
умовою r = r ( + r 2 описують ізотерму зв ' язування
тилорону з Р Н К . Величини Кх, К2 та / було
отримано за допомогою методу найменших квад
ратів згідно з наведеною вище системою рівнянь.
Базуючись на значеннях ізотерми адсорбції
тилорону на Р Н К , що наведена на р и с 3, ми
отримали величини констант зв ' я зування тилорону
з двоспіральними (Кх == 1,3-10 5 М"') та одноланцю-
говими ( А ' 2 = 1 , 1 1 0 4 М ' ) д ілянками в структурі
Р Н К . Величини цих параметрів вказують на тер
модинамічну вигідність зв ' я зування тилорону саме
з двоспіральними ділянками. Д о того ж, як показує
аналіз , середня частка нуклеотидів у складі дво
спіральних ділянок у присутності тилорону стано
вить 32 % . Водночас показано, що препарат Р Н К ,
який використовувався в нашій роботі (рибосомна
фракція Р Н К дріжджів Saccharomyces) у вихідному
стані містить у своєму складі 16 % дволанцюгових
ділянок [11J. Т а к и м чином, комплексоутворення
тилорону з цією Р Н К призводить до подвоєння
частки двоспіральних ділянок у складі останньої.
Аналіз експериментальних даних, наведених у
цій роботі, грунтується на спрощуючому припу
щенні про незмінність частки двоспіральних діля
нок у процесі титрування Р Н К за допомогою тило-
45
К А Р П О В О В ТА IH.
рону. Факт , що використана для розрахунків мо
дель задовільно описує експериментальні дані, вка
зує на суттєве збільшення вже при дуже низьких
густанах зв ' язування під дією тилорону вмісту
двоспіральних структур в Р Н К , і далі цей вміст
мало залежить від густини зв ' язування тилорону.
Відомо, що структура одноланцюгових гетеро-
полінуклеотидів, що знаходяться у розчині, зазнає
впливу динамічних змін утворення і розпаду вели
кої кількості ділянок з частковою комплементар-
ністю [12] . За даних умов тилорон, інтеркалюючи
між парами основ двоспіральних ділянок, що тіль
ки-но утворилися, зсуває динамічну рівновагу сис
теми саме в бік накопичення вказаних двоспі
ральних фрагментів, виступаючи в ролі своєрідного
«закріплювача» такої структури. Цьому може спри
яти і та обставина, що позитивний заряд тилорону
не локалізований на ароматичному хромофорі [6 ],
а приєднані до нього бокові ланцюга можуть по
тенційно проектуватися у боріздки двоспірального
полінуклеотиду, збільшуючи енергію зв ' язування
за рахунок гідрофобної взаємодії [5, 6 ].
Відомо, що інтерфероногенна здатність індук
торів нуклеотидної природи залежить передусім як
від наявності в складі їх мономерних компонентів
рибози, так і від вторинної структури полімерів —
присутності достатньої кількості двоспіральних ді
лянок [12] . Саме такі стабільні двоспіральні ді
лянки комплексів дріжджова Р Н К — тилорон мо
жуть зумовлювати інтерфероногенну дію в умовах
in vivo та in vitro, яка виявлена раніше [7, 8 ].
А. В. Карпов, С. If. Храпунов, А. В. Сиволоб
Изучение количественных характеристик комплексообразования
тилорона с полинуклеотидами различного происхождения
Резюме
С помощью спектрофотометрии изучали термодинамические
параметры связывания дигидрохлористой сили 2,7-бис{2-(диэ-
тил-амино)этокси]-флуорен-9-она (гидрохлорид тилорона) с
нуклеиновыми кислотами. Определено, чрю констарты^ связы
вания для ДНК и poly(U) равны 5,3 10* и 4,710 М~ соот
ветственно, в то время как размер сайтов связывания для
этих полинуклеотидов составляет приблизительно 2 пары
оснований и 1 нуклеотид соответственно. Анализ изотерм
связывания для нашивной дрожжевой РНК показал, что кон
станты связывания $)ля одноцепочечных и двуспиральных уча
стков равны 1,3 10' и 1,1 10 М соответственно. Доля
двуспиральных участков в структуре РНК достигала 32 %,
что значительно выше указанного количества, ранее опреде
ленного для тех же образирв РНК в отсутствие тилорона
Сделан вывод о высокой способности тилорона стабилизиро
вать двуспирапьные участки в составе РНК. Обсуждаются
биологические аспекты этого свойства тилорона. в частно
сти, его значение для индукции интерферона.
А. V. Karpov, S. N. Khrapunov, А. V. Sivolob
Study of the quantitative characteristics of tilorone complexation with
polynucleotides of various origin
Summary
Thermodynamic parameters of tilorone hydrochloride (dihydro-
chloride salt of 2,7-bis/2-(diethyl-aminojethoxyJ-fluoren-9-one)
binding to nucleic acids are measured spectrophotometrically. 11 is
found that the binding4 constants for DNA and poly(U) are
5,3 105 M'1 and 4,7-10 M respectively, while the binding site
sizes for these polynucleotides are, respectively, about 2 bp and 1
nucleotide. The analysis of binding isotherm for native yeast RNA
shows that the bin^iing] constants for doiible- and single-stranded
regions are 1,3-10 M and 1,1 -10 M~ respectively. The fraction
of double-stranded regions in the RNA is found to be 32 %,, tfie
value which are considerably higher than the value previously
reported for the same RNA sample in the absence of tilorone. A
tilorone high ability of stabilizing double-stranded RNA regions is
suggested and biological applications of this ability, especially for
interferon induction, are discussed.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Mayer G. D., Krueger R. F. Tilorone hydrochloride: mode of
action / / Sc ience .—1970 .—169, N 3 9 5 1 . — P . 1214—1215.
2. Mayer G. D., Krueger R. F. Tilorine hydrochloride and related
molecules / / Interferon and interferon inducers / Ed. D. A.
Stringfellow.—New York: Dekker, 1980 .—P. 187—221 .
3. Chandra P., Zunino F., Gaur V. P. et ai Mode of tilorone
hydrochloride interaction to DNA and polydeoxyribonucleo-
tides / / FEBS Let t .—1972 .—28.—P. 5—9.
4. Chandra P., Zunino F., Zaccara A. et ai Influence of tilorone
hydrochloride on the secondary structure and template activity
of DNA / / Ibid.— 1 9 7 2 . — 2 3 . — P . 145—148
5. Daune M., Sturm J., Zona R. Temperature-jump study of
tilorone binding on poly dA poly dT / / Stud, biophys.—
1976 .—57 .—P. 139—144 .
6. Wright R. G. McR., Wakelin L. P. G., Fieldes A. et al. Effects
of ring substituents and linker chains on the bifunctional
intercalation of diacridines into deoxyribonucleic acid / /
Biochemistry.—1980.—19, N 5 .—P. 5 8 2 5 — 5 8 3 6 .
7. Карпов А. В., Жолобак H. M. Продукция интерферонов I
типа в организме под действием молекулярных комплексов
дрожжевая Р Н К — тилорон / / Вопр. вирусологии.—
1996 — 1 . — С . 13—16.
8. Карпов А. В., Жолобак Н. М. Изучение интерфероно-
генных свойств комплексов дрожжевая РНК — тилорон в
культуре клеток / / Антибиотики и химиотерапия.—
1995 .—40, № 5 . — С . 2 0 — 2 3 .
9. Crothers D. М. Calculation of binding isotherms for hetero
geneous polymers / / Biopolymers .—1969.—6.—P. 575—584 .
10. McGhee J. D., von Hippel P. H. Theoretical aspects of
DNA-protein interactions: cooperative and non-cooperative bin
ding of large ligands to a one-dimensional homogeneous lattice
/ / J. Мої. B io l .—1974 .—86, N 2 .—P. 4 6 9 — 4 8 9 .
11. Аксенов О. А., Головин Б. П., Смородинцев А. А. Анти
вирусное действие производных дрожжевой Р Н К и влия
ние на него поликатионов / / Вестн. АМН СССР.—1970 —
№ 8 .—С. 5 1 — 5 8 .
12. Тоггепсе Р. Т., De Clercq Е. Interferon induction by nucleic
acids: structure-activity relationships / / Interferon and their
applications / Ed. P. E. Came, W. A. Carter.—Berlin:
Springer, 1984 .—P. 3 7 1 — 3 8 3 .
Надійшла до редакції 26.05.97
46
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-154151 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0233-7657 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:36:32Z |
| publishDate | 1998 |
| publisher | Інститут молекулярної біології і генетики НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Карпов, О.В. Храпунов, С.М. Сиволоб, А.В. 2019-06-15T08:58:07Z 2019-06-15T08:58:07Z 1998 Вивчення кількісних характеристик комплексоутворення тилорону з полінуклеотидами різного походження / О.В. Карпов, С.М. Храпунов, А.В. Сиволоб // Биополимеры и клетка. — 1998. — Т. 14, № 1. — С. 43-46. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 0233-7657 DOI: http://dx.doi.org/10.7124/bc.0004B7 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/154151 За допомогою спектрофотометрії вивчали термодинамічні параметри зв'язування дигідрохлористої солі 2,7-біс[2-(діетил-аміно)етокси]-флуорен-9-ону (гідрохлорид тилорону) з нуклеїновими кислотами. Визначено, що константи зв'язування для ДНК та poly(U) дорівнюють 5,3 · 105 та 4,7·104 М–1 відповідно, у той час як розмір сайтів зв'язування для цих полінуклеотидів становить відповідно приблизно 2 пари основ і 1 нуклеотид. Аналіз ізотерм зв'язування для нашивної дріжджової РИК показав, що константи зв'язування для одноланцюгових і двоспіральних ділянок дорівнюють 1,3· 105 та 1,1·104 M–1 відповідно. Частка двоспіральних ділянок у структурі РНК досягала 32 %, що значно вище згаданої кількості, раніше визначеної для тих же зразків РНК у відсутності тилорону. Зроблено висновок про високу здатність тилорону стабілізувати двоспіральні ділянки в складі РНК. Обговорюються біологічні аспекти цієї властивості тилорону, зокрема її значення для індукції інтерферону. С помощью спектрофотометрии изучали термодинамические параметры связывания дигидрохлористой сили 2,7-бис[2-(диэтил-амино)этокси]-флуорен-9-она (гидрохлорид тилорона) с нуклеиновыми кислотами. Определено, что константы связывания для ДНК и poly(U) равны 5,3·105 и 4,7 ·104 М–1 соответственно, в то время как размер сайтов связывания для этих полинуклеотидов составляет приблизительно 2 пары оснований и 1 нуклеотид соответственно. Анализ изотерм связывания для нашивной дрожжевой РНК показал, что константы связывания для одноцепочечных и двуспиральных участков равны 1,3· 105 и 1,1· 104 М–1 соответственно. Доля двуспиральных участков в структуре РНК достигала 32 %, что значительно выше указанного количества, ранее определенного для тех же образцов РНК в отсутствие тилорона Сделан вывод о высокой способности тилорона стабилизировать двуспиральные участки в составе РНК. Обсуждаются биологические аспекты этого свойства тилорона. в частности, его значение для индукции интерферона. Thermodynamic parameters of tilorone hydrochloride (dihydro-chloricle salt of 2,7-bis[2-(diethyl-amino)ethoxy]-fluoren-9-one) binding to nucleic acids are. measured spectrophotometrically. It is found that the binding constants for DNA and poly(U) are 5,3 ·105 M–1 and 4,7·104 M–1 respectively, while the binding site sizes for these polynucleotides are, respectively, about 2 bp and 1 nucleotidc. The analysis of binding isotherm for native yeast RNA shows that the binding constants for double- and single-stranded regions are 1,3-105 M–1 and 1,1·104 M–1 respectively. The fraction of double-stranded regions in the RNA is found to be 32 %, the value which are considerably higher than the value previously reported for the same RNA sample in the absence of tilorone. A tilorone high ability of stabilizing double-stranded RNA regions is suggested and biological applications of this ability, especially for interferon induction, are discussed. uk Інститут молекулярної біології і генетики НАН України Биополимеры и клетка Структура и функции биополимеров Вивчення кількісних характеристик комплексоутворення тилорону з олінуклеотидами різного походження Изучение количественных характеристик комплексообразования тилорона с полинуклеотидами различного происхождения Study of the quantitative characteristics of tilorone complexation with polynucleotides of various origin Article published earlier |
| spellingShingle | Вивчення кількісних характеристик комплексоутворення тилорону з олінуклеотидами різного походження Карпов, О.В. Храпунов, С.М. Сиволоб, А.В. Структура и функции биополимеров |
| title | Вивчення кількісних характеристик комплексоутворення тилорону з олінуклеотидами різного походження |
| title_alt | Изучение количественных характеристик комплексообразования тилорона с полинуклеотидами различного происхождения Study of the quantitative characteristics of tilorone complexation with polynucleotides of various origin |
| title_full | Вивчення кількісних характеристик комплексоутворення тилорону з олінуклеотидами різного походження |
| title_fullStr | Вивчення кількісних характеристик комплексоутворення тилорону з олінуклеотидами різного походження |
| title_full_unstemmed | Вивчення кількісних характеристик комплексоутворення тилорону з олінуклеотидами різного походження |
| title_short | Вивчення кількісних характеристик комплексоутворення тилорону з олінуклеотидами різного походження |
| title_sort | вивчення кількісних характеристик комплексоутворення тилорону з олінуклеотидами різного походження |
| topic | Структура и функции биополимеров |
| topic_facet | Структура и функции биополимеров |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/154151 |
| work_keys_str_mv | AT karpovov vivčennâkílʹkísnihharakteristikkompleksoutvorennâtiloronuzolínukleotidamiríznogopohodžennâ AT hrapunovsm vivčennâkílʹkísnihharakteristikkompleksoutvorennâtiloronuzolínukleotidamiríznogopohodžennâ AT sivolobav vivčennâkílʹkísnihharakteristikkompleksoutvorennâtiloronuzolínukleotidamiríznogopohodžennâ AT karpovov izučeniekoličestvennyhharakteristikkompleksoobrazovaniâtiloronaspolinukleotidamirazličnogoproishoždeniâ AT hrapunovsm izučeniekoličestvennyhharakteristikkompleksoobrazovaniâtiloronaspolinukleotidamirazličnogoproishoždeniâ AT sivolobav izučeniekoličestvennyhharakteristikkompleksoobrazovaniâtiloronaspolinukleotidamirazličnogoproishoždeniâ AT karpovov studyofthequantitativecharacteristicsoftiloronecomplexationwithpolynucleotidesofvariousorigin AT hrapunovsm studyofthequantitativecharacteristicsoftiloronecomplexationwithpolynucleotidesofvariousorigin AT sivolobav studyofthequantitativecharacteristicsoftiloronecomplexationwithpolynucleotidesofvariousorigin |