Мар’яна Долинська. Історична топографія Львова ХІV–ХІХ ст.

Рецензія на книгу: Мар’яна Долинська. Історична топографія Львова ХІV–ХІХ ст. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2006. – 356 с....

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2007
Main Author:	Фелонюк, А.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2007
Subjects:	Рецензії, огляди
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15480
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Мар’яна Долинська. Історична топографія Львова ХІV–ХІХ ст. / А. Фелонюк // Український археографічний щорічник. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 725-735. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859999798979985408
author	Фелонюк, А.
author_facet	Фелонюк, А.
citation_txt	Мар’яна Долинська. Історична топографія Львова ХІV–ХІХ ст. / А. Фелонюк // Український археографічний щорічник. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 725-735. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.
collection	DSpace DC
description	Рецензія на книгу: Мар’яна Долинська. Історична топографія Львова ХІV–ХІХ ст. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2006. – 356 с.
first_indexed	2025-12-07T16:35:24Z
format	Article
fulltext	725 Дослідження з містознавчої проблематики в Україні, особливо монографіч- ного характеру, у наш час є досить рідкісним явищем1. Це твердження також стосується наукових розробок історичної топографії міст при застосуванні міждисциплінарних підходів, які полягають у поєднанні методів різних спеціаль- них історичних дисциплін і окремих наук. В українській історіографії відомо кілька монографій, де об’єктом розгляду є історична топографія, яка досліджу- ється при застосуванні археологічних, писемних та картографічних методів2. В окремих авторів неправильно вживається термін “соціотопографія”, недотримано методики соціотопографічного дослідження тощо3. Відчувається відсутність тео- ретично-методичних напрацювань у сфері історичної топографії і соціотопо- графії. Монографія львівського історика Мар’яни Долинської, в якій актуалізу- ється міждисциплінарний метод аналізу міста та обґрунтовуються теоретичні аспекти вивчення міського простору, є знаковою подією в сфері історичної урба- ністики. Об’єктом дослідження взято історичну топографію Львова маґдебурзького періоду. Історичною топографією, на думку авторки, є міждисциплінарна мето- дика дослідження історії формування, розвитку і змін території міста, тобто вивчення його просторової організації. Мар’яна Долинська – знаний фахівець у дослідженні історичної топографії і соціотопографії Львова, яка займається згаданою проблематикою більше десяти років. За цей час вона опублікувала Андрій ФЕЛОНЮК (Львів) Долинська Мар’яна. Історична топографія Львова XIV–XIX ст. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політех- ніка”, 2006. – 356 с. 1 Див., напр.: Івакін Г. Ю. Історичний розвиток Києва ХІІІ – середини XVI ст. – К., 1996; Капраль М. Національні громади Львова XVI–XVIII ст. (Соціально-правові взаємини). – Львів, 2003. 2 Толочко П. Історична топографія стародавнього Києва. – К., 1972; Климовський С. І. Соціальна топографія Києва XVI – першої половини XVII сторіччя. – К., 2002; Петров М. Історична топографія Кам’янця-Подільського кінця XVII – XVIII ст.: (Історіографія, джерела). – Кам’янець-Подільський, 2002; Попельницька О. Історична топографія Київського Подолу XVII – початку XIX ст. – К., 2002. 3 Див., напр.: Климовський С. І. Соціально-топографічний розвиток Києва XVI – першої половини XVII сторіччя: Автореф. дис. … канд. іст. н. – К., 1997; Жук О. М. Історична топографія Луцька Х–XVIII ст.: Автореф. дис. … канд. іст. н. – Львів, 2000; Петрович В. В. Історична топографія міста Володимира Х–XVIII ст.: Автореф. дис. … канд. іст. н. – Львів, 2003. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 726 низку праць, що розкривають методику ретроспективної історичної топографії, з’ясовують її окремі термінологічні особливості, локалізацію нерухомостей на прикладі території Львова4. Авторка у своїх дослідженнях, порушуючи зазначені питання з урахуванням досвіду польських, чеських, німецьких, американських учених опрацьовує теоретичні питання, ґрунтуючись на джерельній базі Львова, що уможливлює ефективне інтердисциплінарне комплексне опрацювання місь- кого простору Львова і містечок Галичини5, акцентує увагу на термінологічних і методичних недоліках української історіографії у соціотопографічному дослід- женні6, розробляє методи аналізу картографічних7, масових писемних8 джерел з метою їх міждисциплінарного поєднання при дослідженні проблем історичної топографії Львова, а також застосуванні соціотопографії як міжгалузевого методу аналізу міста. Наукові дослідження Мар’яни Долинської в сфері історичної топо- графії Львова є певною відповіддю на невтішний стан розробки цієї проблема- тики її попередниками. Окрім фахових досліджень у різних ділянках історії Льво- 4 Долинська М. Українська дільниця Львова у XVI–XIX ст. (соціотопографічна характеристика): Автореф. дис. … канд. іст. н. – Львів, 1997; її ж. “Вступ до соціотопографії” як узагальнений метод історико-архівних попередніх досліджень в реставрації архітектурних об’єктів // Вісник Національного ун-ту “Львівська політехніка”. Архітектура. – Львів, 2001. – № 429. – С. 166–173; її ж. Йосифінська метрика як джерело для вивчення території львівських передмість // Просемінарій “Княжі часи”. Давній Львів. – Львів, 2003. – С. 47–54; її ж. Соціотопографічна характеристика Української (Руської) дільниці Львова у XVI–XVIII. Загальні зауваги // До джерел: Зб. наук. пр. на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. – К.; Львів, 2004. – Т. 1. – С. 766–780; її ж. Методика ретроспективного відтворення історичної топографії Львова та містечок Галичини (аналіз і порівняння фіскальних доку- ментів XVII–XIX ст.) // Історична топографія і соціотопографія України: Зб. наук. пр. – Львів, 2006. – С. 46–59. Див. також її праці про м. Кути (Косівщина): її ж. Йосифінська метрика Кут – джерело для соціотопографічного аналізу містечка // Народознавчі зошити. – Львів, 2002. – Ч. 1. – С. 3–17; її ж. Історична топографія нерухомої власності містечка Кути (основні точки, шляхи обходу) // Там само. – Львів, 2004. – Ч. 1–2. – С. 563–581; її ж. Ретроспективна топографія містечка Кути: метод дослідження, конскрипційний та етнічний аналіз // Дрогобицький краєзнавчий збірник. – Дрогобич, 2002. – Вип. 6. – С. 259–268. 5 Долинська М. До проблеми складових та джерел соціотопографії // Дрогобицький краєзнавчий збірник. – Дрогобич, 2003. – Вип. 7. – С. 420–433. 6 Долинська М. Термінологічні спокуси і пастки для українських “соціотопографів” // Український гуманітарний огляд. – К., 2003. – Вип. 9. – С. 26–43; її ж. Відповідь Сергію Климовському // Там само. – К., 2004. – Вип. 10. – С. 257–259. 7 Долинська М. Елементи картографічного методу дослідження у вступі до соціо- топографії // Історичне картознавство: Зб. наук. пр. – Львів; К.; Нью-Йорк, 2004. – С. 44–54; її ж. Маловідома літографічна карта Львова першої половини ХІХ ст. // Там само. – С. 266– 270. 8 Долинська М. Йосифінська метрика Кут… – Ч. 1. – С. 3–17; її ж. Йосифінська метрика як джерело для вивчення території львівських передмість. – С. 47–54; її ж. Неопублікований список “Головного інвентаря ста ланів…” 1608 р. для міста Львова // Наукові зошити історичного ф-ту Львівського національного ун-ту ім. Івана Франка: Зб. історичних праць. – Львів, 2005. – Вип. 7. – С. 89–105; eadem. Preservation Preproject Research Based on Social & Topographical Testimonial // The International Conference on Conservation. Conference Papers. – Kraków, 2000. – P. 380–382. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 727 ва: соціально-економічній, історії національних громад9, історії мистецтва і архі- тектури10, в яких питання історичної топографії досліджувалися побіжно, маємо науково-популярні розвідки, присвячені цій проблематиці. До них відносимо праці відомого історика Івана Крип’якевича11, географа Олени Степанів12, крає- знавця Йосипа Ґронського13, мистецтвознавця Володимира Вуйцика14, архі- тектора Романа Могитича15 та ін. Більшу увагу історичній топографії приділяли і приділяють у пресі, нефахових публікаціях, мемуарах16. У них інформація про топографічні об’єкти, їх розташування тощо часто подається помилково. У моно- графії М. Долинської – підсумку її наукових пошуків у ділянці історичної топо- графії Львова – вперше комплексно проаналізовано цю проблематику. Для характеристики просторової структури міста XIV–XIX ст. М. Долинська використала елементи системного аналізу та методи ретроспективного відтво- рення історичної топографії. При застосуванні системного підходу місто аналізу- ється (моделюється) як складна ієрархічна система, створена людиною, із соціаль- ними, урбаністичними, господарськими, урбанонімічними властивостями тери- торії, історична топографія якої вивчається. Натомість метод ретроспективного відтворення історичної топографії полягає в теоретичному конструюванні через аналіз, порівняння і зіставлення “джерел різних типів і видів та застосування методів деяких допоміжних історичних дисциплін і самостійних наукових галу- зей” (с. 62) “великомірних схем урбаністичного об’єкта на декілька часових зрізів” (с. 58). Згадана методика при вивченні історичної топографії міста і використання елементів системного підходу для дослідження історико-територіальної органі- зації, в даному випадку Львова, є надзвичайно важливою заслугою авторки, оскільки вона фактично першою розробила й випробувала її. З огляду на означені теоретичні засновки робота умовно поділяється на дві частини. Перша частина, до якої входять розділи 2–3, стосується розгляду підста- вових методологічних засад і термінологічних проблем історичної топографії і 9 Капраль М. Національні громади… – С. 247–313. 10 Вуйцик В. Територіальний розвиток міста Львова (до 1939 р.) // Вісник ін-ту «Укрзахідпроектреставрація». – Львів, 1997. – № 8. – С. 41–48; його ж. Будівельний рух у Львові другої половини XVIII ст. // Записки НТШ. – Львів, 2001. – Т. 241: Праці Комісії архітектури і містобудування. – С. 113–125; Могитич Р. Передмістя самоврядного Львова у першій половині XVII ст. // Вісник ін-ту «Укрзахідпроектреставрація». – Львів, 2003. – № 13. – С. 33–51. 11 Крип’якевич І. Історичні проходи по Львові. – Львів, 1990; його ж. Топоніміка старого Львова // Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСР. – К., 1964. – № 5 (67). – С. 85–87. 12 Степанів О. Сучасний Львів: Путівник. – Вид. стереотипне. – Львів, 1992. 13 Гронський Й. Будні середньовічного Львова // Жовтень. – Львів, 1981. – № 10. – С. 115–128; 1983. – № 3. – С. 99–107; 1984. – № 7. – С. 95–101; № 8. – С. 90–96. 14 Вуйцик В. Львівські фіртки. Штрих до історії міських фортифікацій // Галицька брама. – Львів, 1996. – № 57–58. – С. 14–15. 15 Могитич Р. Стефан Львович, або ж як львів’яни гору перенесли // Галицька брама. – Львів, 1999. – № 9–10. – С. 16–17. 16 Періодичне видання “Галицька брама”, “Будуймо інакше”; Лемко І. Львів понад усе. – Львів, 2003; та ін. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 728 соціотопографії (розділ 2) та впровадження до методики ретроспективного від- творення історичної топографії Львова і містечок Галичини (розділ 3). У другій частині власне на прикладі дослідження історичної топографії Льво- ва авторка намагається показати ефективність запропонованої методики і систем- ного аналізу. Міську територію маґдебурзького Львова М. Долинська вважає складною структурою, і, щоб детально її вивчити, на її думку, варто дослідити кілька її підсистем чи елементів, а саме: – межі адміністративних одиниць (передмість, міських сіл); – міську територію; – історичний ландшафт; – відносини власності. Для дослідження перерахованих підсистем вона використовує такі критерії: – просторово-адміністративний; – просторово-територіальний; – способи господарювання і забудови (для історичного ландшафту). Відповідно і в основу структури тієї частини роботи, що стосується безпо- середньо історичної топографії Львова, покладено згадані чотири підсистеми (відповідно розділи 4–7). Перший розділ “Огляд джерел і літератури” (с. 9–35) присвячений аналізу джерельної бази дослідження. Джерела охарактеризовано за видовою ознакою. Спершу розглянуто подат- кові (шосові) реєстри, люстрації та інвентарі, Йосифінську і Францисканську метрики і наративні джерела. Впадає у вічі детальний джерелознавчий аналіз підставових джерел з перерахованих груп із зовнішньою характеристикою доку- ментів (структура записів, почерговість внесення джерельної інформації тощо). Огляд літератури чітко поділяється на дві частини. У першій ідеться про дотеперішню літературу предмета дослідження (с. 22–27), а саме: наукову, нау- ково-популярну і нефахові писання аматорів історії в питаннях історичної топо- графії Львова маґдебурзького періоду, локалізації окремих об’єктів, теоретичних конструкцій планувальної структури середмістя тощо. Друга частина історіогра- фічного нарису – це розгляд літератури як зарубіжної (німецької, польської та ін.), так і української щодо соціотопографії та історичної топографії (с. 27–35). При огляді цього блоку літератури помітне намагання авторки критично роз- глядати доробок особливо українських авторів, що стосується питань історичної топографії Києва і Луцька (с. 27–28, 30–35). М. Долинська в кожному випадку аргументує свої критичні зауваження щодо невідповідності вживання термінів «соціотопографія», «історична топографія». З цього погляду також є цінним її історіографічний нарис при оцінці доробку української історіографії з проблем, які намагається розв’язати авторка на прикладі Львова; цей нарис вводить читача в літературу предмета дослідження з критичною оцінкою ключових висновків українських істориків у питаннях історичної топографії і соціотопографії. У другому розділі “Ретроспективна історична топографія як “Вступ до соціотопографії”: методологічні засади, термінологічна проблема” (с. 36–62) ав- торка намагається звести до однієї дефініції різнопланові визначення соціото- http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 729 пографії, запропоновані польськими та українськими істориками. Врешті, про- понує власне визначення соціотопографії як міжгалузевого методу дослідження в системі історичних дисциплін, який передбачає нанесення результатів дослід- ження соціальної історії на топографічну підоснову. У цьому розділі М. Долин- ська також ставить питання класифікації джерел соціотопографії. Поясненню методики ретроспективного відтворення історичної топографії Львова присвячено третій розділ “Методика ретроспективного відтворення історичної топографії Львова та містечок Галичини” (с. 62–86). Перед розкриттям її особливостей авторка аналізує та зіставляє писемні, урбанонімічні й картогра- фічні джерела та на прикладі Львова і містечка Кути застосовує цю методику. У четвертому розділі М. Долинська, використавши критерій просторово- адміністративного поділу міської території (с. 87–128), розглядає питання розме- жування передмість і міських сіл, кордони самих передмість і межі з підзамчан- ською юрисдикцією. Частину розділу присвячує міським селам, їх адміністратив- ній належності до міста. Характеризує внутрішні і зовнішні кордони передмість Львова, доводить, що вони практично не змінювалися впродовж XІV–XVIII ст. Натомість п’ятий розділ присвячено безпосередньо міській території Львова маґдебурзького періоду (с. 129–158) з огляду на просторово-територіальний кри- терій. М. Долинська в ньому вирішує кілька важливих питань, пов’язаних з по- няттям терміна “передмістя”, локалізацією окремих ланів і сіл, формуванням загальної міської території, і приходить до висновку про надання місту в другій половині XIV ст. 100 ланів, а не 170, як вважали окремі дослідники. У шостому розділі “Історичний ландшафт львівських передмість” (с. 159– 221) на підставі Йосифінської метрики авторка з’ясовує вплив способів госпо- дарювання та забудови на формування історичного ландшафту. Окрім цього, розглядає гороніми (походження назв топографічних об’єктів) на території поза мурами Львова, поняття “вулиці” та локалізує передміські млини, тим самим демонструючи ефективність методики ретроспективного відтворення історичної топографії. В останньому розділі проаналізовано риси власності на львівських перед- містях (с. 159–221), розглянуто питання підміських фільварків та локалізації юридик. У схематичній формі в ньому також показано взаємозалежність поміж територіальними утвореннями і стосунками власності (суб’єкти та об’єкти влас- ності, спосіб господарювання і забудови). Після основної частини роботи йдуть висновки, які також подані в скороче- ному вигляді англійською мовою, список використаних джерел і літератури, додатки та детальні покажчики (тематично-топонімо-географічний, предметний, іменний), що значно полегшує орієнтацію в книзі. Рукописні матеріали почерп- нуті з шести українських (львівських) та зарубіжних архівних зібрань. У списку використаної літератури представлено обширну польську літературу з питань соціотопографії, доробок української історіографії в ділянці історичної топо- графії, дослідження істориків ХІХ–ХХ ст. Хотілося б також звернути увагу на окремі недоліки дослідження, які можна поділити на дві групи. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 730 До першої групи належать вади, які стосуються підставових елементів до- слідження історичної топографії Львова, проведеного у розділах 4–7. Серед го- ловних недоліків: недостатньо повне опрацювання двох останніх елементів функ- ціонування міської території в окреслений період, а саме – історичного ландшаф- ту і відносин власності (розділи 6–7). Це спричинено використанням обмеженого кола джерел – як описово-статистичних: податкових реєстрів, королівських лю- страцій, так і актової документації (особливо при висвітленні сюжетів про млини, юридики, фільварки, дворики тощо). Розгляд зазначених питань проведено фак- тично на підставі люстрації Львівського староства 1570 р., опису ста ланів 1608 р., шосових реєстрів 1734, 1768, 1770–1771 рр., Йосифінської та Францисканської метрик. Хоча для локалізації млинів і обґрунтування інших питань, пов’язаних з ними, варто було використати інші джерела, про які йтиметься нижче. Також є по- мітною вузька історіографічна база при характеристиці, наприклад, юридик. Ці два аспекти (вузька джерельна база дослідження і обмежений діапазон літера- тури) спричинилися до нерівномірного дослідження питань, поставлених безпо- середньо у цих двох розділах. Так, питання, що стосуються переважно елементів історичної топографії, розкриті добре, інші – значно гірше (с. 168–182, 182–205). До другої групи недоліків належать певні прорахунки в технічному оформ- ленні книги, її макеті, коректурі, оформленні наукового апарату тощо. Поверховість викладу матеріалу окремих параграфів двох останніх розділів, як зазначалося вище, зумовлено опрацюванням вузької джерельної бази, яка не дає змоги належним чином висвітлити питання власності на передмістях Львова за такий великий проміжок часу. Робота з вище переліченими масовими докумен- тами є недостатньою при характеристиці питань власності. Авторці слід було використати генеральну люстрацію передмість Львова 1712 р.17, реєстри чин- шового податку з нерухомості (1732–1774 рр.)18, які є надзвичайно важливими джерелами для відтворення історичної топографії передмість у XVIII ст. Цінним джерелом для дослідження нерухомої власності, історичної топографії, питання юридик є люстрації старостинської юрисдикції 1763 і 1765 рр.19, матеріали вій- тівсько-лавничого уряду старостинської, інших юридик20, інші рукописні доку- менти. Очевидно, певну порівняльну цінність мають джерела подібного харак- теру, що стосуються передмість, наприклад, Познані і Варшави, які введені до наукового обігу21. 17 Центральний державний історичний архів України у Львові (далі – ЦДІА України у Львові). – Ф. 52: Магістрат міста Львова. – Оп. 2. – Спр. 801. – С. 186–223. 18 Там само. – Спр. 728. – С. 1–179; Спр. 729. – С. 186–200, 225–370; Спр. 730. – С. 86–173. 19 Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie (далі – AGAD). – Archiwum Skarbu Ko- ronnego (далі – ASK). – Oddział XLVI. – Sygn. 27. – K. 8v.–14v. (1765); Metryka Koronna (далі – MK). – Oddział XVIII. – Sygn. 57. – K. 6–17v. (1765 р.); ЦДІА України у Львові. – Ф. 52. – Оп. 1. – Спр. 392. – Арк. 15–17. 20 ЦДІА України у Львові. – Оп. 2. – Спр. 556–584. 21 Opisy i lustracje Poznania z XVI–XVIII wieku / Przygotował do druku Marian J. Mika. – Poznań, 1960; Źródła do dziejów Warszawy. Rejestry podatkowe i taryfy nieruchomości 1510– 1770 / Wyd. Anna Berdecka, Janina Rutkowska, Anna Sucheni-Grabowska, Hanna Szwankowska. – Warszawa, 1963. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 731 Слід наголосити на недостатньому використанні польської історіографії для характеристики явища юридик (с. 224–225), поняття двориків, фільварків тощо. Скажімо, варто було навести визначення юридик польського історика Юзефа Мазуркевича22, врахувати результати дослідження щодо місця дворів, фільварків на передмістях інших великих міст Речі Посполитої польського історика Терези Зелінської23. Поза увагою авторки також лишилася монографія Софії Кулеєвської- Топольської про правову структуру міської агломерації Познані XV–XVIII ст., в якій проаналізовано низку питань, які більшою чи меншою мірою порушуються у рецензованій праці. Серед них, наприклад, генеза передміських осад, питання їх просторового розміщення24. Авторка також не аналізує в історіографічному нарисі й не використовує в дослідженні книгу Миколи Петрова з історичної топографії Кам’янця-Подільського кінця XVII – XVIII ст., в якій автор розглядає питання історичної топографії на підставі кількох люстрацій міста у XVIII ст.25. Поряд із цими працями авторці слід було використати низку досліджень, що стосуються передмість інших міст Королівства Польського і Речі Посполитої, їх забудови, а відповідно і видової характеристики, питань юридик, досвід вивчення горонімів тощо26. Інформація, почерпнута з цієї фахової літератури, надала б змогу рельєфніше висвітлити окремі питання, пов’язані з історичною топогра- фією Львова зазначеного періоду. У тематичній розробці підрозділи 6-го розділу є нерівноцінними. Питання, окреслене у першому підрозділі – “Вплив способу господарювання на історичний ландшафт” (с. 160–168) – розкрито поверхово порівняно з проблемою, наприклад, “Вулиці львівських передмість” (с. 182–205). У назві першого параграфа другого 22 Mazurkiewicz J. Jurydyki Lubielskie. – Wrocław, 1956. 23 Zielińska T. Szlacheccy właściciele nieruchomości w miastach XVIII wieku. – Warszawa; Łódź, 1987. – S. 47–77. Зокрема, у третьому розділі дослідження розглядається питання локалізації шляхетської власності на терені міст, кордонів міської території, слідів шляхет- ської власності в назвах вулиць та ін. (S. 78–110). 24 Kulejewska-Topolska Z. Struktura prawna agłomeracji osadniczej Poznania od XV do końca XVIII wieku. – Poznań, 1969. – S. 9–61. 25 Петров М. Історична топографія Кам’янця-Подільського… – С. 135–153. У ній також йдеться про дворики, корчми тощо на передмістях цього міста. 26 Jasiński T. Przedmieścia Torunia i Chełmna. – Poznań, 1982; Buczyński M. Nazwy ulic i przedmieść Lublina // Rocznik Lubielski. – Lublin, 1962. – T. V. – S. 251–268; Szymański S. Urbanistyczno-architektoniczne formowanie się Grodna w okresie od XIV–XVIII w. // Rocznik Białostocki. – Białystok, 1970. – T. IX. – S. 237–263; Niewiński A. Przestrzeń kościelna w topografii średniowiecznego Krakowa (Próba syntezy). – Lublin, 2004; Isajewicz J. Uwagi w sprawie oceny prawnej istoty i społecznej treści miejskich jurydyk w dawniej Rzeczipospolitej // Czasopismo prawno-historyczne. – Poznań, 1959. – T. XI. – Zeszyt 1. – S. 145–155; Kołak W. Jurydyki krakowskie // Archeion. – Warszawa, 1962. – T. XXXVIII. – S. 219–240; Zielińska T. Siedziba szla- checka w dużym mieście polskim XVIII stulecia // Kwartalnik Historii Kultury Materialnej. – Warszawa, 1981. – R. XXIX. – Nr. 3. – S. 313–332; Pazyra S. Geneza i rozwój miast mazowiec- kich. – Warszawa, 1959; Berdecka A. Zajazdy i hotele // Historia kultury materialnej Polski w zarysie / Opr. pod red. Witolda Hensla i Jana Pazdira. – Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk, 1978. – T. IV: Od połowy XVII do końca XVIII wieku. – S. 305–310; Kalinowski W. Budownictwo miejskie // Ibidem. – S. 216–227; etc. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 732 підрозділу 6-го розділу варто було лишити тільки те, що подано в дужках, – “Гороніми історичних передмість Львова”, оскільки її перша складова фактично повторює назву підрозділу “Неадміністративні утворення”. Очевидно, слід було цей параграф назвати “Гороніми львівських передмість”, тому що означення “історичні передмістя”, крім того, що вжито авторкою вперше, викликає рито- ричне запитання: чи були неісторичні передмістя і що таке взагалі історичні передмістя Львова? Зупинимося на окремих конкретних зауваженнях. “Північна частина львівських передмість вважалася територією єдиного Краківського передмістя без наголошування на окремішності Старостинської юридики” (с. 120). Це твердження є правильним лише частково, оскільки лю- страції Львівського староства з XVII–XVIII ст. чітко окреслюють межу поміж староством і міською територією. Авторка спирається на аналіз двох податкових реєстрів, складених на вимогу військ, які квартирували у Львові. Міські збирачі податків (екзекутори) були лише виконавцями волі військових і, зрозуміло, не акцентували уваги на адміністративному підпорядкуванні тих об’єктів власності, з яких збирали податок. Підтвердженням цієї думки також є окреслення чин- шівників як “чиншівники” без їх переліку. Натомість у генеральній люстрації старостинської юрисдикції 1765 р. територію, підпорядковану адміністрації Низького замку, умовно поділяють на п’ять частин: Краківське передмістя, Під- замче, Підгороддя, під Високим Замком і під Знесінням27. Щодо Краківського передмістя, то тут згадуються також євреї, які проживали на лівому боці Полтви на міській території, однак, як відомо, підпорядковувалися у правовому та адмі- ністративному відношенні львівському воєводі. Люстрації 1616 і 1661 рр. засвід- чують формулювання “Замкове передмістя” при переліку податків, які мали спла- чуватися для замкової адміністрації28 . Таким чином, як випливає з документів, недоцільно, принаймні беззастережно, об’єднувати під однією назвою власне територію Краківського передмістя міської юрисдикції із територією, безпо- середньо підпорядкованою старостинському уряду. “…У функціонування яких (юридик на старостинській території. – А. Ф.) намагався втручатися маґістрат міста” (с. 246, 257). Тут є помилкове при- пущення. Авторка, аналізуючи джерела (особливо податкові реєстри), не врахо- вувала мети, з якою вони складалися, наприклад, 1768 р. для отримання грошей російськими військами. Тому в реєстрах зазначалася лише нерухомість шляхти і духовенства, з якої, за звичайних умов, міська влада фактично не збирала подат- ків. Ті фінансові інвентарні описи львівських передмість, які використала авторка, утворені міськими канцеляристами на вимогу квартируючих у Львові військ містять частково інформацію зі старостинської юридики; їх не варто розглядати як свідчення втручання міської влади у справи старостинської адміністрації та юридик на території її підпорядкування. 27 AGAD. – ASK. – Oddział XVIII. – Sygn. 57. – K.17v. 28 Ibidem. – Sygn. 47. – K. 98; Lustracja województwa ruskiego 1661–1665. Część II. Ziemia lwowska / Wyd. Emilia i Kazimierz Arłamowscy. – Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk, 1974. – S. 4. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 733 “Це стосується і плутанини з атрибутивним компонентом щодо назви Тарнавка” (с. 131). У переважній більшості документів Тарнавка атрибутується юридикою29. Тарнавка належала до юридик, в яких не існувало війтівсько-лавни- чого уряду, тобто у судових питаннях її жителі зверталися до замкового (бурґраб- ського) суду. Війти, які згадуються у протоколах війтівсько-лавничих книг зам- кової юрисдикції, виконували лише адміністративні функції30. Цією юридикою, на якій знаходилося 14 халуп, станом на 1763 р. володіли домініканці31. “Відсутність будь-якої згадки про фільварки у фіскальних документах пер- ших двох третин XVIII ст. дозволяє принаймні поставити питання, чи не були в той час тотожними поняття фільварок і двір” (с. 167). Слід заперечити це авторське ототожнення двориків* із складовими елементами фільварків. Варто наголосити на тому, що за призначенням, а відповідно і видовою характеристи- кою, дворики на львівських передмістях зустрічалися трьох видів. Перший – дворик як резиденційна садиба, в якій, з огляду на внутрішнє (наявність дерев’я- ного або мурованого палацу із спальнею, залом, кабінетом та ін.) та зовнішнє розпланування (сад, криниця, стайня, бічна будова для служби, прислуги, шпих- лір), створювалися належні умови для проживання власника. За цими ознаками садибу можна прирівняти до передміських палаців. Другий різновид дворика – це передміський заїжджий дворик із шинком, крамницею. Він відрізнявся від двориків першого виду функціональним призначенням (заїжджий двір), а також і спрощеною планувальною структурою (із додаткових будов на подвір’ї місти- лася лише стайня), виглядом головної будівлі – резиденції. До третього виду передміської садиби відносимо дворик, який виконував декілька функцій – тимчасового чи постійного помешкання власника (резиденції), заїзду (станції, корчми, стайні, возовні), шинку. З цього погляду обмеженими є трактування корч- ми лише як закладу харчування (с. 161), атрибутування двориків як специфічних домогосподарств (с. 162). Окремою категорією двориків вважаємо дворики із прилеглими до них: халу- пами, ґрунтами, полями, садами32. Окремі з них за функціональним призначен- ням можна прирівняти до передміських фільварків33 або ж назвати фільварками. Авторське твердження, що фільварки не згадуються в документах перших двох 29 Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України, відділ рукописів. – Ф. 4: Баворовські. – Спр. 1042. – Арк. 39; ЦДІА України у Львові. – Ф. 52. – Оп. 1. – Спр. 293. – Арк. 15зв.; Оп. 2. – Спр. 627. – Арк. 459; AGAD. – ASK. – Oddział LVI: Inwentarze starostw. – Sygn. L–1/III. – K. 128; MK. – Oddział XVIII. – Sygn. 57. – K. 15v. 30 Війти: 1714 р. – Ян Літвіновський, 1724 р. – Войцех Курецький (ЦДІА України у Львові. – Cпр. 562. – Арк. 607–608; Спр. 563. – Арк. 293). 31 Там само. – Ф. 52. – Оп. 1. – Спр. 293. – Арк. 15зв. * Слово “двір” вживаємо як “дворик”, з огляду на їх розрізнення в джерелах. “Двориків” зустрічаємо найбільше, “дворів” рідше, а “дворищ” і поготів. Очевидно, поділ проводився за величиною цієї садиби. 32 ЦДІА України у Львові. – Оп. 2. – Спр. 801. – Арк. 195, 204–205, 214–215, 222. 33 Чітке видове означення цій власності дати важко. Фільварок на передмістях Львова, зрозуміло, своїми розмірами і структурою відрізнявся від фільварків у шляхетських дідичних володіннях. Самі ж передміські фільварки різнилися між собою за величиною, структурою http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 734 третин XVIII ст., є неправильним. Наприклад, вісім фільварків занотовано у генеральній люстрації передмість Львова 1712 р.34. На нашу думку, аналіз історичного ландшафту в авторки є неповним. Це помітно, наприклад, у першому підрозділі “Вплив способу господарювання на формування історичного ландшафту” (с. 160–168). М. Долинська досить неповно охарактеризувала елементи господарювання на передмістях. Взагалі не згадано про палаци як не лише відпочинкові резиденції їхніх власників – магнатів, а й осередки збуту фільваркової продукції з їхніх дідичних маєтків. Це стосується і дворів, кількість яких на передмістях була досить значною. Таким чином, ав- торка в 6-му розділі лише окреслила окремі аспекти історичного ландшафту передмість Львова. Окрім зауважених недоліків, відзначимо певну термінологічну неузгодже- ність, яка зустрічається на сторінках книжки. Так, авторка вагається щодо вжи- вання термінів протокол чи матеріал (с. 13) на означення продуктів діяльності люстраторів. В історіографії усталено називати канцелярський продукт люстра- цій, тобто урядових акцій задля опису королівщин, – люстраційними актами, або протоколами35. Також слід зупинитися на термінологічному поясненні до графи 3–5 в параграфі сьомого розділу “Взаємозв’язки між територіальними утвореннями та стосунками власності” (с. 249–252). Серед визначень магістрат тощо. Так, фільварок шляхтича Норсефса, що знаходився на Галицькому передмісті, складався з кількох будинків, городу, саду і ставка (ЦДІА України у Львові. – Ф. 52. – Оп. 2. – Спр. 801. – Арк. 198). Фільварок Габріельовка, який у податкових інвентарях XVIII ст. назва- ний юридикою (Там само. – Спр. 619. – Арк. 454; Спр. 627. – Арк. 459; Спр. 664. – Арк. 601; та ін.), 1784 р. раєцький писар Франциск Яскевич продав за чотири тисячі польських злотих львівському купцеві Пйотрові Авґустиновичу “z […] przyległościami y należytościami […] z polami, łąkami, siąnozięciami, rezydęcya, czynszownikami, czynszami, ogrodami i ich powinnościami” (Там само. – Спр. 572. – Арк. 232). Проміжним варіантом з огляду на видові показники (розміри, кількість будівель, ґрунтів тощо) можемо вважати Солтисовський фільварок на Тарнавці. Його опис, проведений 1779 р. із фіскальною метою, містить видову характеристику і розміри його складових частин. Фільварок складався із подвір’я (забудованої частини) і ґрунтів. На ньому розміщувалися: житловий будинок (сіни і кімната) шириною 11, а довжиною 29 ліктів; стайня, шпихлірик – довжина 7 ліктів, ширина 8; стодола – довжина 40, ширина 12 ліктів; хлів (солом’яний дах) і халупа – довжина 18, ширина 9 ліктів. Ґрунти, площею 13 моргів (близько 9 га), були поділені на орну частину (5,5 га) і поле (3,5 га). (Там само. – Спр. 599. – Арк. 18). Підсумувавши, можемо зауважити, що передміські фільварки різнилися за функціональним призначенням. Перша категорія фільварків (наприклад, шляхтича Норсефса) – це ті, які забезпечували потреби безпосередньо їхніх власників, і в цьому сенсі своїми функціями нагадували типові передміські дворики (Бобовського, Папа- рівський, М. Жевуського та ін.). Друга категорія – це широкопрофільні фільварки (Свинория, Солтисовський, Воля Кампіановська та ін.), де розвивалися млинарське, рибне господарства, садівництво, виробництво пороху, цегли (Свинория); землеробство, сінокіс (Солтисовський, Габріельовка) тощо. Дворики з наявними при них халупами, ґрунтами і полями можемо вважати схожими до фільварків другої категорії. 34 ЦДІА України у Львові. – Ф. 52. – Оп. 2. – Спр. 801. – Арк. 193, 197–198. 35 Майборода Р. Передмова // Люстрації королівщин українських земель XVI–XVIII ст. / Уклала Раїса Майборода. – К., 1999. – С. 7. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 735 ототожнюється з міською радою, а у визначенні “рада, лава” їх означено як підроз- діли міської ради. Магістрат – це збірне поняття, що означав міську раду і лаву. Тому райці є членами міської ради, а лавники – лави, а не міської ради (с. 249)36. На с. 23 у реченні “Зміна власників ланів і ґрунтів…” авторка говорить про лани не в мірничому сенсі, проте не бере це слово в лапки, що обумовила у вступі. Подибуємо також окремі стилістично недоладні вирази, наприклад, “Адмі- ністративні утворення і традиційно відокремлені терени” (с. 25) або “Загос- подарування […] за сільським або фільварковим зразком” (с. 183), “Опрацювання міського простору урбаністичних утворень” (с. 6, 35) тощо. Проте, незважаючи на зазначені дрібні недоліки, Мар’яна Долинська видала ґрунтовну роботу. Перш за все її внесок полягає у чіткому формулюванні терміна соціотопографії, окресленні її джерельної основи, аналізі поняття “вулиці” і горо- німів на передмістях, обрахунку 100 ланів, наданих місту в XIV ст., локалізації млинів і юридик тощо. Найбільша заслуга М. Долинської – обрання предметом дослідження історичної топографії Львова XIV–XIX ст., напрацювання методики ретроспективного відтворення просторово-адміністративної організації передмість Львова (ретроспективної локалізації) та спроба її застосування на прикладі львівських передмість. Безсумнівно, наукова громадськість України належним чином оцінить новий науковий здобуток з урбаністики. 36 Капраль М. Функціонування органів влади Львова у XIII–XVIII ст. (Нарис історії інститутів маґдебурзького права) // Український історичний журнал. – К., 2006. – № 5. – С. 116. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-15480
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0011
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:35:24Z
publishDate	2007
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
record_format	dspace
spelling	Фелонюк, А. 2011-01-26T17:00:27Z 2011-01-26T17:00:27Z 2007 Мар’яна Долинська. Історична топографія Львова ХІV–ХІХ ст. / А. Фелонюк // Український археографічний щорічник. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 725-735. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. XXXX-0011 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15480 Рецензія на книгу: Мар’яна Долинська. Історична топографія Львова ХІV–ХІХ ст. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2006. – 356 с. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Рецензії, огляди Мар’яна Долинська. Історична топографія Львова ХІV–ХІХ ст. Article published earlier
spellingShingle	Мар’яна Долинська. Історична топографія Львова ХІV–ХІХ ст. Фелонюк, А. Рецензії, огляди
title	Мар’яна Долинська. Історична топографія Львова ХІV–ХІХ ст.
title_full	Мар’яна Долинська. Історична топографія Львова ХІV–ХІХ ст.
title_fullStr	Мар’яна Долинська. Історична топографія Львова ХІV–ХІХ ст.
title_full_unstemmed	Мар’яна Долинська. Історична топографія Львова ХІV–ХІХ ст.
title_short	Мар’яна Долинська. Історична топографія Львова ХІV–ХІХ ст.
title_sort	мар’яна долинська. історична топографія львова хіv–хіх ст.
topic	Рецензії, огляди
topic_facet	Рецензії, огляди
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15480
work_keys_str_mv	AT felonûka marânadolinsʹkaístoričnatopografíâlʹvovahívhíhst

Мар’яна Долинська. Історична топографія Львова ХІV–ХІХ ст.

Institution

Similar Items