Interaction of PARP2 with DNA structures mimicking DNA repair intermediates

• Veröffentlicht in: Вiopolymers and Cell
• Datum: 2011
• Hauptverfasser: Kutuzov, M.M., Ame, J.-C., Khodyreva, S.N., Schreiber, V., Lavrik, O.I.
• Format: Artikel
• Sprache: Englisch
• Veröffentlicht: Інститут молекулярної біології і генетики НАН України 2011
• Online Zugang: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/156332
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Zitieren: Interaction of PARP2 with DNA structures mimicking
 DNA repair intermediates / M.M. Kutuzov, J.-C. Ame, S.N. Khodyreva, V. Schreiber, O.I. Lavrik // Вiopolymers and Cell. — 2011. — Т. 27, № 5. — С. 383-386. — Бібліогр.: 5 назв. — англ.

Poly(ADP-ribosyl)ation is a posttranslational protein modification significant for the genomic stability and cell
 survival in response to DNA damage. Poly(ADP-ribosyl)ation is catalyzed by poly(ADP-ribose)polymerases
 (PARPs). Whereas the role of PARP1 in response to DNA damage has been widely illustrated, the contribution
 of another DNA-dependent PARP, PARP2, has not been studied so far. Aim. To find out specific DNA targets of
 PARP2. Methods. The EMSA and the PARP activity tests were used. Results. We evaluated Kd
 values of
 PARP2-DNA complexes for several DNA structures mimicking intermediates of different DNA metabolizing
 processes and tested these DNA as «activators» of PARP1 and PARP2 in poly(ADP-ribose) synthesis.
 Conclusions. Like PARP1, PARP2 does not show correlation between the activation efficiency and Kd values for
 DNA. PARP2 was activated most effectively in the presence of over5DNA.
 Keywords: PARP1, PARP2, poly(ADP-ribosyl)ation, DNA binding. Полі(ADP-рибозил)ювання – це тип посттрансляційної модифікації білків, який є важливим для забезпечення стабільності геному та виживання клітин у відповідь на пошкодження ДНК. Полі
 (ADP-рибозил)ювання каталізується полі(ADP-рибоза)полімеразами (PARP). У той час як роль PARP1 у клітинній відповіді на пошкодження ДНК детально досліджено, внесок іншої ДНК-залежної полі(ADP-рибоза)полімерази – PARP2 – вивчено поки що слабко. Мета. Виявити специфічні ДНК-мішені PARP2. Методи. Метод «затримки в гелі» (EMSA) і тест активності PARP. Результати. Проведено оціночні виміри значень Kd
 комплексів PARP2–ДНК для деяких структур ДНК, імітуючих інтермедіати різних
 процесів метаболізму ДНК, а також ці ДНК проаналізовано як
 «активатори» PARP1 і PARP2 у синтезі полі(ADP-рибози). Висновки. Як і для PARP1, для PARP2 не спостерігається кореляції
 між ефективністю активації та значенням Kd для різних ДНК.
 Найефективніше PARP2 активується за присутності over5DNA.
 Ключові слова: PARP1, PARP2, полі(ADP-рибозил)ювання, зв’язування ДНК.