Чи регулює окис азоту процес передачі сигналу від фактора некрозу пухлин?

Огляд присвячено аналізу можливої ролі окису азоту в процесах сприйняття і внутрішньо клітинної передачі сигналу від фактора некрозу пухлин (ФНП). Наведено дані про сумісну участь ФНП і окису азоту в різних фізіологічних та патофізіологічних процесах. Розглядаються альтернативні шляхи передачі сигн...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	1999
Автори:	Оболенська, М.Ю., Самійленко, А.А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут молекулярної біології і генетики НАН України 1999
Назва видання:	Биополимеры и клетка
Теми:	Обзоры
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/156539
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Чи регулює окис азоту процес передачі сигналу від фактора некрозу пухлин? / М.Ю. Оболенська, А.А. Самійленко // Биополимеры и клетка. — 1999. — Т. 15, № 4. — С. 262-274. — Бібліогр.: 127 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-156539
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1565392025-02-09T17:15:36Z Чи регулює окис азоту процес передачі сигналу від фактора некрозу пухлин? Регулирует ли окись азота процес с передачи сигнала от фактора некроза опухолей? Does nitric oxide regulate the tumor necrosis factor signal transduction? Оболенська, М.Ю. Самійленко, А.А. Обзоры Огляд присвячено аналізу можливої ролі окису азоту в процесах сприйняття і внутрішньо клітинної передачі сигналу від фактора некрозу пухлин (ФНП). Наведено дані про сумісну участь ФНП і окису азоту в різних фізіологічних та патофізіологічних процесах. Розглядаються альтернативні шляхи передачі сигналу від ФНП, шр призводять або до загибелі клітин, або до розвитку компенсаторних реакцій, які забезпечують життєздатність клітин. Детально проаналізовано особливості структури білків – посередників у передачі сигналу від ФНП, які визначають можливість їхньої взаємодії з окисом азоту. На основі здійсненого аналізу і існуючих даних про взаємодію деяких посередників з окисом азоту висловлюється припущення стосовно участі окису азоту в прояві різноманітних функцій ФНП. Обзор посвящен анализу возможной роли окиси азота в процессах восприятия и внутриклеточной передачи сигнала от фактора некроза опухолей (ФИО). Приводятся данные о совместном участии ФИО и окиси азота в различных физиологических и патофизиологических процессах. Рассматриваются альтернативные пути передачи сигнала от ФИО, приводящие к гибели клетки или к развитию компенсаторных реакций, обеспечивающих жизнеспособность клетки. Детально проанализированы особенности структуры белков – посредников в передаче сигнала от ФИО, определяющие возможность их взаимодействия с окисью азота. На основании проведенного анализа и имеющихся данных о взаимодействии некоторых посредников с окисью азота высказывается предположение об участии окиси азота в проявлении многообразных функций ФИО. This contribution is focused on the potential role of the nitric oxide in the perception and the intracellular transduction of tumor necrosis factor (TNF) signal. The data about concerted activities of TNF and nitric oxide in different physiological and pathophy-siological processes are presented. Particular attention is paid to the structural peculiarities of TNF intercellular messengers that provide the possible interaction of nitric oxide with these messengers. On the basis of conducted analysis and the existing data about nitric oxide interaction with some intercellular messengers of TNF signal transduction it is suggested that nitric oxide plays a definite role in manifestations of multiple TNF functions. 1999 Article Чи регулює окис азоту процес передачі сигналу від фактора некрозу пухлин? / М.Ю. Оболенська, А.А. Самійленко // Биополимеры и клетка. — 1999. — Т. 15, № 4. — С. 262-274. — Бібліогр.: 127 назв. — укр. 0233-7657 DOI: http://dx.doi.org/10.7124/bc.000523 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/156539 547.963.3 uk Биополимеры и клетка application/pdf Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Обзоры Обзоры
spellingShingle	Обзоры Обзоры Оболенська, М.Ю. Самійленко, А.А. Чи регулює окис азоту процес передачі сигналу від фактора некрозу пухлин? Биополимеры и клетка
description	Огляд присвячено аналізу можливої ролі окису азоту в процесах сприйняття і внутрішньо клітинної передачі сигналу від фактора некрозу пухлин (ФНП). Наведено дані про сумісну участь ФНП і окису азоту в різних фізіологічних та патофізіологічних процесах. Розглядаються альтернативні шляхи передачі сигналу від ФНП, шр призводять або до загибелі клітин, або до розвитку компенсаторних реакцій, які забезпечують життєздатність клітин. Детально проаналізовано особливості структури білків – посередників у передачі сигналу від ФНП, які визначають можливість їхньої взаємодії з окисом азоту. На основі здійсненого аналізу і існуючих даних про взаємодію деяких посередників з окисом азоту висловлюється припущення стосовно участі окису азоту в прояві різноманітних функцій ФНП.
format	Article
author	Оболенська, М.Ю. Самійленко, А.А.
author_facet	Оболенська, М.Ю. Самійленко, А.А.
author_sort	Оболенська, М.Ю.
title	Чи регулює окис азоту процес передачі сигналу від фактора некрозу пухлин?
title_short	Чи регулює окис азоту процес передачі сигналу від фактора некрозу пухлин?
title_full	Чи регулює окис азоту процес передачі сигналу від фактора некрозу пухлин?
title_fullStr	Чи регулює окис азоту процес передачі сигналу від фактора некрозу пухлин?
title_full_unstemmed	Чи регулює окис азоту процес передачі сигналу від фактора некрозу пухлин?
title_sort	чи регулює окис азоту процес передачі сигналу від фактора некрозу пухлин?
publisher	Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
publishDate	1999
topic_facet	Обзоры
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/156539
citation_txt	Чи регулює окис азоту процес передачі сигналу від фактора некрозу пухлин? / М.Ю. Оболенська, А.А. Самійленко // Биополимеры и клетка. — 1999. — Т. 15, № 4. — С. 262-274. — Бібліогр.: 127 назв. — укр.
series	Биополимеры и клетка
work_keys_str_mv	AT obolensʹkamû čiregulûêokisazotuprocesperedačísignaluvídfaktoranekrozupuhlin AT samíjlenkoaa čiregulûêokisazotuprocesperedačísignaluvídfaktoranekrozupuhlin AT obolensʹkamû reguliruetliokisʹazotaprocessperedačisignalaotfaktoranekrozaopuholej AT samíjlenkoaa reguliruetliokisʹazotaprocessperedačisignalaotfaktoranekrozaopuholej AT obolensʹkamû doesnitricoxideregulatethetumornecrosisfactorsignaltransduction AT samíjlenkoaa doesnitricoxideregulatethetumornecrosisfactorsignaltransduction
first_indexed	2025-11-28T12:16:56Z
last_indexed	2025-11-28T12:16:56Z
_version_	1850036426184327168
fulltext	I S S N 0 2 3 3 - 7 6 5 7 . Б и о п о л и м е р ы и к л е т к а . 1 9 9 9 . Т . 1 5 . № 4 Чи регулює окис азоту процес передачі сигналу від фактора некрозу пухлин? М. Ю. Оболенська, А. А. Самійленко І н с т и т у т м о л е к у л я р н о ї б іолог і ї та г е н е т и к и Н А Н У к р а ї н и В у л . А к а д е м і к а З а б о л о т н о г о , 1 5 0 , К и ї в , 0 3 1 4 3 , У к р а ї н а Огляд присвячено аналізу можливої ролі окису азоту в процесах сприйняття і внутрішньо клітинної передачі сигналу від фактора некрозу пухлин (ФНП). Наведено дані про сумісну участь ФНП і окису азоту в різних фізіологічних та патофізіологічних процесах. Розглядаються альтернативні шляхи передачі сигналу від ФНП, шр призводять або до загибелі клітин, або до розвитку компенсаторних реакцій, які забезпечують життєздатність клітин. Детально про аналізовано особливості структури білків — посередників у передачі сигналу від ФНП, які визначають можливість їхньої взаємодії з окисом азоту. На основі здійсненого аналізу і існуючих даних про взаємодію деяких посередників з окисом азоту висловлюється припущення стосовно участі окису азоту в прояві різноманітних функцій ФНП. Вступ. Фактор некрозу пухлин а ( Ф Н П - а , TNF -a) та лімфотоксин а, або фактор некрозу пухлин /З (ФНП-/3, LT -a /TNF-/?) є спорідненими цитокіна- ми, які продукуються відповідно макрофагами і л імфоцитами, взаємодіють з одними і тими ж поверхневими рецепторами клітин багатьох типів і м а ю т ь схожі біологічні властивості . Циток іни Ф Н П - a і ФНП-/? виступають як цитотоксини і спричиняють апоптоз або некроз клітин, мають антивірусну активність і регулюють імунну від повідь хазяїна, опосередковують септичний шок і розвиток запальних процесів, зумовлюють синдром глибокого виснаження або кахексію та опосередко вують відповідь гострої фази , сприяють проліфе рації одних клітин та гальмують розмноження інших [1—4] . Прояв тієї чи іншої функції Ф Н П залежить від багатьох факторів, передусім від того, в якій кількості і в якому контексті (природа одночасно діючих факторів) діє ліганд на клітину- мішень, з якими специфічними рецепторами він взаємодіє і наскільки ефективно зовнішньоклітин- ний сигнал передається різними шляхами і числен ними посередниками внутрішньоклітинним міше ням. Безумовно, що від природи клітин-мішеней суттєво залежать перелічені фактори. Зважаючи на © М. Ю. ОБОЛЕНСЬКА, А. А. САМІЙЛЕНКО, 1999 важливу роль, яку посідає Ф Н П у фізіологічних та патологічних процесах, з 'ясування різних аспектів механізму його дії видається необхідним, особливо для удосконалення дієвого втручання в патологічні процеси і їхнє л ікування. Серед багатьох речовин, які можуть впливати на кінцевий результат дії Ф Н П , нашу увагу при вертає окис азоту — проста неорганічна сполука з високою реакційною здатністю. Як і Ф Н П [5] , окис азоту є еволюційно давнім регулятором внут рішньоклітинних процесів і міжклітинного спілку вання [6 ] , що діє шляхом утворення ковалентних зв 'язків з реагуючими речовинами. Він змінює проходження багатьох біохімічних реакцій і ак тивність численних біологічних сполук, особливо тих, в яких беруть участь або містяться комплексно зв 'язані атоми/ іони перехідних металів заліза, цинку, міді, молекули кисню або функціонально активні SH-групи, або супероксид ( 0~ 2) [7—11] . Згідно з деякими припущеннями, окис азоту може передавати всередині клітини зовнішньоклітинний сигнал [12, 13] . На відміну від фосфокіназ, які, передаючи сигнал, каталізують фосфорилювання білків, N 0 змінює функціональну активність білків внаслідок неферментативної взаємодії з ними. Окис азоту утворюється із термінального гу- анідинового атома азоту L-аргініну та молекуляр ного кисню за допомогою ферменту NO-синтази 262 ЧИ РЕГУЛЮЄ ОКИС АЗОТУ СИГНАЛ ВІД ФАКТОРА НЕКРОЗУ ПУХЛИН? (NO-synthase , NOS, К Ф 1.14.13.39) [14, 15] . З а характером експресії ферменту розрізняють його конститутивні (нейронна і ендотеліальна) і ін дуковану ізоформи. Перші для повної активності потребують кальмодулін, з яким миттєво взає модіють при підвищенні внутрішньоклітинної кон центрації іонів С а 2 + . Конститутивні ізоформи ко роткочасно (секунди—хвилини) продукують неве лик і (п ікомолярні ) к ількост і N 0 . Індукована ізоформа ферменту утворює тривкий комплекс з молекулою кальмодуліна в присутності низької концентрації іонів С а 2 + . Ізоформа NO-синтази з індукованою експресією продукує N 0 протягом тривалішого часу (хвилини—години) і в більшій (наномолярній) кількості. Наявна кількість фер мента і тривалість його дії залежать від природи клітини-продуцента [9, 10] . Окис азоту і Ф Н П виявляють деякі однакові біологічні властивості, наприклад, обидва захища ють організм від утворення пухлин, пригнічують синтез негативно регульованих білків гострої фа зи — альбуміна та фібриногена, інактивують ци- тохром Р-450 тощо [4, 16, 17] . У деяких випадках окис азоту протидіє Ф Н П . Детальніше співвід ношення біологічних активностей обох сполук буде проаналізовано нижче. Привертає увагу також той факт , що в клітинах деяких типів Ф Н П стимулює синтез N 0 [18] , тоді як останній зумовлює під- вищеня синтезу Ф Н П [19] . Питання полягає в тому, чи діють речовини Ф Н П і N 0 паралельно одна одній, використовуючи різні мішені, або Ф Н П та сполуки, що передають його сигнал, і окис азоту безпосередньо взаємо діють згідно зі своїми хімічними властивостями. Аналізу цього питання і присвячено даний огляд. Ф Н П і N 0 : синергізм і антагонізм дії. Як зазначено вище, Ф Н П і N 0 беруть участь у чис ленних і різноманітних процесах. У контексті дано го огляду будуть розглянуті ті процеси, до яких причетні обидві речовини. Ф Н П і N 0 виявляють цитотоксичні властивості, тобто спричиняють заги бель клітин. У залежності від природи і функ ціонального стану клітин Ф Н П викликає гемо рагічний некроз або апоптоз. Некроз характери зується набуханням клітин, їхньою деструкцією і лізисом. При апоптозі клітини зморщуються, в цитоплазмі з 'являються характерні тільця із кон денсованого матеріалу, а в ядрах відбувається фрагментація хроматину. Незважаючи на свою на зву, Ф Н П здатний виявляти цитотоксичну дію стосовно обмеженої кількості пухлин і ліній транс формованих клітин [20] . Вірогідність загибелі як нормальних, так і трансформованих клітин під дією Ф Н П значно зростає в умовах блокади або білкового синтезу (наприклад, циклогексимідом), або транскрипції (наприклад, актиноміцином Д) [21 ], а також у присутності деяких інших цито- кінів (наприклад, інтерферону-у) чи хіміотерапев тичних засобів [22] . Доведено, що за процес апоптозу відповідають декілька речовин, що утворюються на шляхах вну трішньоклітинної передачі сигналу від Ф Н П . Пер шорядне значення відіграє каскад протеазних ре акцій, який розпочинається активацією ферменту каспази-8 [23] . Крім того, розвиткові апоптозу сприяють речовини, які утворюються або активу ються внаслідок дії Ф Н П : ейкосаноїди або окислені метаболіти арахідонової кислоти, реактивні про дукти кисню (reactive oxygen intermediates) та окису азоту (nitric oxide in termedia tes) , полНАОР- рибоза)полімераза (ADPRP, К Ф 2.4.2.30). Остання катал і зує Д Н К - з а л е ж н и й перенос ADP-рибози від НАД до ядерних білків і тим самим виснажує клітинні запаси НАД і А Т Р . Крім безпо середньої дії на клітину-мішень Ф Н П може сприя ти загибелі клітин опосередковано, індукуючи в клітинах імунної системи синтез відповідних цито- токсинів [22, 24—28 ]. Цитотоксичні властивості окису азота відомі теж давно [29] . Бактерії , простіші, грибки, транс формовані клітини гинуть під дією N 0 [9 ]. На приклад, окис азоту стоїть на перешкоді маліг- нізованим клітинам, які в невеликій кількості по с т і й н о у т в о р ю ю т ь с я в о р г а н і з м і с с а в ц і в . Поступаючи з кров 'ю до печінки, ці клітини зти- каються з непаренхімними клітинами печінкового синусоїда, серед яких клітини Купфера або осілі макрофаги печінки знищують трансформовані клі тини за допомогою, зокрема, окису азоту [ЗО, 31 ]. Припинення окислювального фосфорилювання внаслідок блокади переносу електронів дихальними ансамблями мітохондрій, вичерпання клітинних за пасів АТР і НАД через активацію полНАЭР-рибо- за) полімерази стають основною причиною загибелі клітин-мішеней в результаті цитотоксичної дії N 0 [9] . Фактор некрозу пухлин і окис азоту разом виступають як медіатори всілякого роду запалень: гострого та хронічного, генералізованого та міс цевого, спричиненого мікроорганізмами, цитоток- синами і сигналами від пошкоджених клітин (гіс тамін, нуклеотиди, олігопептиди, протеолітичні ферменти) . По суті своїй запалення є сукупністю захисних реакцій організму, спрямованих на його виживання. Недостатня реакційна здатність ор ганізму призводить до хронічного запалення із тривалою дією патогенного фактора , а перевищен ня відповідних реакцій — до небезпечних для жит- 263 СМОЛЕНСЬКА М. Ю., САМІЙЛЕНКО А. А. тя ситуацій, прикладом яких є септичний шок. Типовими проявами запалення є розширення і підвищена проникність кровоносних судин, інвазія лейкоцитів в уражену ділянку і наступне порушен ня або втрата клітинами їхніх фізіологічних функ цій [32 ]. Провідну роль у запаленні виконують клітини ретикулоендотеліальної системи (за визначенням Людвіга Ашофа, 1922), до яких належать: клітини системи мононуклеарних фагоцитів (циркулюючі і осілі макрофаги, моноцити і нормальні кілери); поліморфноядерні лейкоцити, л імфоцити, тучні- і ендотеліальні клітини, фібробласти і тромбоцити. Першу і основну перешкоду речовинам, що спри чинюють запалення, становлять макрофаги крові і осілі макрофаги печінки — клітини Купфера. Ос танні утворюють найбільший пул макрофагів в організмі (біля 80 %) і поглинають майже всю кількість ендотоксину [33 ]. Контакт макрофагів із збудниками запального процесу є початком від повіді організму [32 ]. Макрофаги синтезують ци- токіни, біологічно активні метаболіти арахідонової кислоти та окис азоту [32, 3 4 ] . Основне місце серед прозапальних цитокінів посідає Ф Н П - а . Ми ші, в клітинах яких заблоковано експресію рецеп тора 1 до Ф Н П ( Р Ф Н П 1 ) , виявляються стійкими до ендотоксичного шоку, спричиненого ліпополі- сахаридами або Staphylococcus aureus [35] . Ф Н П стимулює синтез молекул адгезії і хемоаттрак- тантів: внутрішньоклітинних молекул адгезії лей коцитів (intracellular-leukocyte adhesion molecule), ендотеліальних молекул адгезії лейкоцитів (endo thelial leukocyte adhesion molecule), молекул адгезії судинних клітин (vascular cell adhesion molecule), інтерлейкіна-8, який спричиняє рухливість і взає модію поліморфноядерних лейкоцитів з ендотелієм з наступним проникненням лейкоцитів крізь стінку венозних капілярів. Ф Н П - а стимулює також син тез окису азоту, ейкосанощів (простагландин Е 2 зумовлює біль і підвищену температуру т іла) , інду кує експресію цитокінів і, зокрема, інтерлейкіна-6, який є ведучим посередником реакції гострої фази; стимулює синтез активуючого фактора тромбоцитів і тим зумовлює їхню агрегацію, викликає мета болічні зміни, спрямовані на максимальне викори стання енергетичних можливостей уражених клі тин, стимулює синтез білків теплового шоку тощо [27, 32, 3 4 ] . Зростання синтезу окису азоту при запаленнях найвиразніше виявляється у підвищенні концент рації продуктів окислення N 0 , нітритів і нітратів, у крові і в сечі. Кількість утворюваного N 0 коре лює із підвищенням загальної температури тіла [9, 36 ]. Окис азоту активно розширює судини в місці запалення і в цілому організмі [37 ], підвищує проникність судинної стінки [38 ] і сприяє утворен ню набряків [39 ]. Блокада синтезу окису азоту при запаленнях має двоякі наслідки — покращання або погіршення запального процесу. Наприклад, при септичному шоці блокада діє позитивно, оскільки в першу чергу звужуються кровоносні судини і підвищує ться кро 'яний тиск [40] . Пригнічення синтезу N 0 при запаленні печінки поліпшує детоксикаційну функцію органу [41 ]. На противагу цьому, окис азоту може бути корисним при запаленні. Він зменшує адгезію тромбоцитів і лейкоцитів, агре гацію тромбоцитів, підвищує стійкість печінки і слизової оболонки тонкого кишечника до ендоток сину [42—44 ], стимулює експресію білків теплово го шоку [45, 4 6 ] . Таким чином, під час запальних процесів разом з Ф Н П активно діє N 0 і виявляє як проти-, так і прозапальні властивості. Ф Н П і окис азоту відіграють певну роль у проліферації клітин. Поряд з цитостатичною і ци тотоксичною дією Ф Н П виступає в ролі стимулято ра проліферації переважно нетрансформованих клі тин [47] . Він безпосередньо індукує експресію генів, причетних до проліферації , а також діє опосередковано через інші мітогенні фактори. На приклад, Ф Н П позитивно регулює експресію про- тоонкогенів c-jun [48 ], c-fos і с-тус [49 ], а також експресію фактора росту гепатоцитів (hepatocyte growth factor) і рецепторів до епідермального й трансформуючого факторів росту (epidermal growth factor; transforming growth factor) [50—52 ]. Промі- тогенна активність Ф Н П зумовлює його непересіч ну роль у процесі регенерації печінки [52—54 ]. Миші, у яких штучно вилучений ген, кодуючий Р Ф Н П 1 (55 к Д а ) , характеризуються значно упо вільненим процесом відбудови печінки після ре зекції 2 / 3 органу [54 ]. Одночасно з підвищеною експресією Ф Н П у регенеруючій печінці і, ймо вірно, внаслідок її збільшується продукція окису азоту протягом фази G1 першого клітинного циклу гепатоцитів [55, 5 5 ] . На моделі регенеруючої пе чінки щурів показано, що коливання синтезу N 0 корелюють з фазами клітинного циклу. У гепато цитів, клітин Купфера і ендотеліальних клітин печінки після часткової гепатектомїї продукція N 0 збільшена протягом G 1 - і С 2 - ф а з і зменшена протягом S-фаз клітинних циклів перелічених клі тин [55, 5 6 ] . Співучасть Ф Н П і N 0 в одних і тих же процесах може бути зумовлена тим, що обидві речовини мають деякі спільні індуктори (наприк лад, ендотоксини при запаленнях індукують синтез Ф Н П і N 0 ) , а також можуть взаємно регулювати 264 ЧИ РЕГУЛЮЄ ОКИС АЗОТУ СИГНАЛ ВІД ФАКТОРА НЕКРОЗУ ПУХЛИН^ синтез одне одного. Доведено, що Ф Н П активно індукує синтез NO-синтази в клітинах ендотелію судин [25 ] і епітелію канальців сім'яників [57 ], у клітинах гладеньких м 'яз ів товстої кишки [58 ] і в гепатоцитах [18] , у мезенгіальних клітинах клу бочків нирок [59 ] і в ендотелії печінки і легень при запаленнях [60] , в адипоцитах бурої жирової тка нини [61 ]. Ф Н П позитивно регулює імпорт у клітину вихідної речовини для синтезу N 0 — аргі ніну, посилюючи експресію його білка-переносни- ка — катіонного переносника амінокислот (cationic amino acid transporter) [62 ]. Окис азоту, в свою чергу, індукує експресію гена Ф Н П , що показано на нейтрофілах і моноцитах периферійної крові [19, 63 ] та культурі клітин мієлоїдної лейкемії людини [64 ]. Для моноцитів периферійної крові людини також виявлено пригнічення синтезу Ф Н П під впливом N 0 [65] . Таким чином, співучасть Ф Н П і N 0 в багатьох процесах і їхня взаєморегуляція дають підставу для припущення про можливий вплив N 0 на процес передачі сигналу від Ф Н П до його внутрішньо клітинних мішеней. Взаємодія Ф Н П з рецепторами і передача сигналу внутр ішньокл ітинними посередниками. Фактор некрозу пухлин проявляє свою біологічну а к т и в н і с т ь у вигляді дек ількох гомотримерів (ФНП-а)з і (ФНП-/?) 3 , подібних за будовою та розмірами [66, 67 ]. З а даними кристалографії, тример (ФНП-/?)з має форму усіченої піраміди висотою 6 і діаметром 5 нм на основі і 3 нм на вершині [67, 68 ]. Тримери взаємодіють з поверх н е в и м и р е ц е п т о р а м и двох тип ів — Р Ф Н П 1 і Р Ф Н П 2 д о в ж и н о ю в і д п о в і д н о 4 2 6 і 4 3 9 амінокислотних залишків і масою 55 і 75 кДа (рис 1). Обидва рецептори — це трансмембранні гліко- протеїни, зовнішньоклітинні частини яких високо- гомологічні, а внутрішньоклітинні частини різні. Взаємодія тримера ліганда з рецепторами викликає тримеризацію рецепторів [69] . У комплексі лі ганд—рецептор вершина піраміди ліганда спрямо вана до поверхні клітини, а три зовнішньоклітинні частини тримеризованого рецептора охоплюють на рівній відстані одна від одної піраміду ліганда і не контактують між собою. Остаточно не з 'ясовано можливість контактів між проксимальними до мем брани ділянками зовнішньоклітинних частин ре цепторів [67] . Комплекс Ф Н П — Р Ф Н П інтерналізується клі- тиною-мішенню, транспортується в ендосоми і гід ролізується там. Рецептори Ф Н П у більшості клі тин не використовуються вдруге, а утворюються de novo [70, 71 ]. Зовнішньоклітинна частина Р Ф Н П , а, втім, і інших представників родини білків, до якої нале жать обидва Р Ф Н П , складається з чотирьох до менів. Кожний домен має консенсусний мотив з шістьма цистеїнами: Суs 1 — X , 0 _ 2 0 — С у s 2 — Х 0 _ 2 — C y s 3 — Х , _ 2 — C y s 4 — Х 5 _ 1 5 — C y s 5 — Х 3 _ 8 — C y s 6 , де Х л _ т означає кількість проміжних амінокислот [67 ]. Цистеїни чотирьох доменів, за винятком чо тирьох цистеїнів, найближчих до клітинної мемб рани , утворюють д ісульфідні містки — C y s l — Cys2—Cys3—Cys5 і Cys4—Cys6. Ці містки зумов люють жорстку структуру зовнішньоклітинних частин рецепторів, яка зберігається при взаємодії з лігандом [67, 7 2 ] . Комплекс ліганд—рецептор під тримується гідрофільними і гідрофобними зв ' я зка ми між певними ділянками тримера ліганда і трьо ма місцями кожної з трьох зовнішньоклітинних частин тримера рецептора [67 ]. У структурі внутрішньоклітинних частин ре цепторів за функціональними ознаками розрізня ють декілька доменів. Найвивченішим є «домен смерті». Він має довжину близько 80 амінокис лотних залишків і розташований на С-кінці рецеп тора Р Ф Н П 1 [69, 7 3 ] . Цей домен зумовлює цито токсичні функції Ф Н П і його антивірусну ак тивність. Крім того, «домен смерті» опосередковує індукцію NO-синтази [73 ], активацію кислої сфін- гомієлінази ендосом і індукцію гена хемокіна ін- терлейкіна-8 [74] . З «доменом смерті» пов 'язана ще одна функція мономерів рецептора — їхня здат ність до асоціації, що при збільшеній продукції рецепторів навіть за відсутності ліганда може спри чиняти апоптоз [74, 7 5 ] . При низькій щільності рецепторів на поверхні клітини (< 50 рецепторів на клітину) взаємодія «доменів смерті» полегшує асо ціацію рецепторів і сприяє їхній тримеризації [69 ]. У проксимальній до мембрани цитоплазма тичній частині рецептора Р Ф Н П 1 розрізняють ще два домени. Один з них знаходиться поряд з «доменом смерті» і бере участь в індукції NO-син тази [74] . Інший є необхідним і достатнім для ініціації каскаду посередників за участю нейтраль ної сфінгомієлінази [76—78 ]. Останній домен має довжину від 309 до 319 амінокислотних залишків, межує з N-кінцем «домена смерті» (N- і С-кінці молекули рецептора відповідають зовнішньо- і вну трішньоклітинним кінцям молекули) і зумовлює прозапальні властивості Ф Н П [78 ]. У рецепторі 2 до Ф Н П мутаційний аналіз виявив С-термінальний район із 78 амінокислотних залишків, який опосередковує взаємодію з цито плазматичними факторами і передачу сигналу [79] . Жоден з рецепторів Ф Н П , як і всі представни ки його надродини, не має тирозинкіназної актив- 265 Р и с . 1. П о ч а т к о в і е т а п и п е р е д а ч і с и г н а л у від Ф Н П . Р о з т а ш у в а н н я о б ' є к т і в н а с х е м і у м о в н е і н е в і д п о в і д а є ї х н ь о м у п о л о ж е н н ю в кл ітині ност і , і п е р е д а ч а с и г н а л у о п о с е р е д к о в у є т ь с я асоційованими з рецепторами білками. Першим було знайдено білок А Д С Р Н , який асоціює з «до меном смерті» рецептора Р Ф Н П 1 (англ. TRADD, TNFR55-associa ted death domain protein) [80] . Б і лок А Д С Р Н , як і Р Ф Н П 1 , експресується в біль шості тканин, але в незначній кількості. На С-кінці білка розташований «домен смерті», який має до вжину 111 амінокислотних залишків і на 23 % ідентичний «домену смерті» Р Ф Н П 1 . «Домен смер ті» білка А Д С Р Н забезпечує його взаємодію з «доменом смерті» Р Ф Н П 1 [80, 8 1 ] . Білок АДСРН о п о с е р е д к о в у є , п р и н а й м н і , д в а ш л я х и внутрішньоклітинної передачі сигналу від Р Н Ф П 1 . На одному шляху активується транскрипційний фактор NF-/cB, на другому — протеазний каскад. Від ефективності передачі сигналу Ф Н П обома шляхами залежить вибір клітини між життям і смертю [80—83] . Суттєво, що вибір здійснюється на рівні активаці ї / інактиваці ї білків, асоційованих з рецептором Р Ф Н П 1 , а не на рівні їхньої а с о ц і а ц і ї / д и с о ц і а ц і ї . В л а с н е а с о ц і а ц і я б ілк ів відбувається під впливом Ф Н П . У разі апоптозу активується білок АДСФ, який отримав свою назву через здатність асоціюватися з «доменом смерті» білка Fas (англ. FADD, Fas- associted death domain protein) . Білок має молеку лярну масу 23,3 к Да і асоціюється власним «доме ном смерті» з таким білка А Д С Р Н [84, 8 5 ] . «Домен смерті» білка АДСФ знаходиться на його С-кінці. На N-кінці білка розташований домен — «ефектор смерті», який в свою чергу реагує із схожим доменом білка каспази-8 — цистеїнової протеази, що стоїть на початку протеазного каскаду реакцій ( і н ш а н а з в а к а с п а з и - 8 — F L I C E , F A D D - l i k e interleukin-1/S-converting enzyme) [23] . Білок кас паза завдяки наявності в його структурі протеазно го домена з 'єднує комплекс білків, сигналізуючих про дію Ф Н П , з протеазами і зумовлює апоптоз клітин [83 ]. 266 ЧИ РЕГУЛЮЄ ОКИС АЗОТУ СИГНАЛ ВІД ФАКТОРА НЕКРОЗУ ПУХЛИН? В разі виживання клітини під дією Ф Н П акти вується інший б ілок , а с о ц і й о в а н и й з б ілком АДСРН, — білок БВР (білок, що взаємодіє з ре цептором, англ. R I P , receptor interacting protein) . Білок БВР, 76 кДа, має три функціональні домени. На С-кінці розташований «домен смерті», яким білок БВР приєднується до білка А Д С Р Н . На N-кінці розташований домен, що виявляє кіназну активність. Послідовність між обома зазначеними доменами необхідна для активації транскрипцій ного фактора NF-/cB [83 ]. Не виключено, що наве дені відомісті про два шляхи передачі сигналу від білка АДСРН спрощено відображають процеси, які відбуваються в клітині при виборі між життям і смертю. Наприклад, у високочутливих до дії Ф Н П клітинах мишачої фібросаркоми лінії WEHI164 зві льнення транскрипційного фактора NF-/cB із його цитоплазматичного комплексу з інгібітором і пе рехід фактора в ядро є необхідними етапами, передуючими загибелі клітини [86 ]. Для передачі сигналу від домена рецептора Р Ф Н П 1 , який відповідає за активацію нейтральної сфінгомієлінази (ДНС) , необхідним і достатнім ви являється безпосередній зв 'язок з доменом білка FAN [87] . Іще одну групу білків, що асоціюють з рецеп торами Ф Н П , утворюють білки групи ФАРН (фак тор асоціації з рецептором некрозу пухлин, англ. TRAF, TNF-receptor associated factor) [81, 8 3 ] . Білки ФАРН були вперше виявлені завдяки їхній специфічній здатності зв 'язуватися з рецептором Р Ф Н П 2 через наявний у всіх білків родини ФАРН ФАРН-домен [79] . Два білки, ФАРН1 і ФАРН2, причетні до передачі сигналу від Ф Н П . ФАРН2 взаємодіє у вигляді гетеродимера Ф А Р Н 2 / Ф А Р Н 1 з Р Ф Н П 2 і у вигляді мономера — з N-терміналь- ним доменом білка А Д С Р Н . Таким чином, для двох рецепторів, 55 і 75 к Да , ФАРН2 опосередко вує спричинену Ф Н П активацію фактора NF-лгВ [88] . Структурні особливості білків типу ФАРН2 наводяться на прикладі білка людини (501 аміно кислотний залишок, 56 кДа) [89] . N-кінцева час тина білка збагачена гістидином та цистеїном. Між 34-м та 72-м амінокислотними залишками знахо диться послідовність C y s — Х 2 — C y s — Х п — C y s — X—His—Х 2 —Су s—Х 2 —Cys—X,, — Cys—Х 2 —Cys . Ц я послідовність має два місця зв 'язування атомів Zn і утворює модифіковану структуру Zn-паль- ця —RING-палець [90] . В інтервалі між 117-м та 243-м амінокислотними залишками знаходяться п ' я т ь мотивів C y s / H i s — Х 2 _ 4 — C y s / H i s — Х 2 _ 1 3 — C y s / H i s — Х 2 _ 4 — C i s / H i s , як і у т в о р ю ю т ь п ' я т ь структур типу Zn-палець. Ці структури схожі з Zn-пальцями фактора транскрипції 5S р Р Н К у Xenopus laevis, TFII IA [91 ]. На С-кінці білка ФАРН знаходиться ФАРН-домен. Оскільки струк тури типу Zn- і RING-пальц ів характерні для білків, здатних взаємодіяти з білками, Д Н К і Р Н К [92] , то наявність таких структур у білку Ф А Р Н 2 вказує на його функціональні можливості. Не вик лючено, що білок Ф А Р Н 2 може сам передавати сигнал в ядро по аналогії з білком STAT (signal t ransducer and transforming factor), який опосеред ковує дію багатьох цитокінів [93 ]. Як уже зазначалося, від білків, безпосередньо асоційованих/зв 'язаних з рецепторами, сигнал пе редається наступним посередникам, доки не дося гає кінцевої мішені. Відомі посередники і їхня взаємодія при передачі сигналу від Ф Н П наведені на рис. 1 і 2. Згідно з існуючими даними, від білків, асо ційованих з рецептором Р Ф Н П 1 , сигнал може розповсюджуватися чотирма шляхами: через кас- пазу-8 та ферменти, конвертуючі інтерлейкін-1/? (ФКІ, англ. ICE, interleukin-1-/? converting enzy mes) [23, 9 4 ] ; через неідентифіковану каспазу і далі через фосфатидилхолін-фосфоліпазу С (ФТХ- ФЛС, англ. phosophatidylcholine-specific phospholi- pase С) і кислу сфінгомієліназу (кисла СМаза, англ. acid sphingomyelinase [95] ; через нейтральну сфінгомієліназу (нейтральна СМаза, англ. neutral sphingomyelinase) , фосфоліпазу А 2 і ейкосаноїди [28 ]; через синтазу окису азоту [74 ]. У двох із названих шляхів беруть учать сфінгомієлінази, які каталізують утворення церамідів — ліпідних медіа торів. Функціональна активність церамідів зале жить від топології їхнього утворення [74] . Це - раміди, які утворюються в мембрані внаслідок роз щ е п л е н н я сфінгомієлинів С М а з о ю , а к т и в у ю т ь асоційовану з мембраною специфічну протеїнкі- назу [96] , а цераміди, які утворюються в цитоп лазмі внаслідок дії кислої СМази, активують розта шовану в цитоплазмі протеїнфосфатазу 2А [97 ]. Передача сигналу від Р Н Ф П 2 здійснюється через гетеродимер Ф А Р Н 2 / Ф А Р Н 1 і клітинні білки з родини інгібіторів апоптозу кБІА (англ. сІАР, celluar inhibitor of apoptosis protein) — кБІАІ і кБІА2 [83, 9 8 ] . Білок Ф А Р Н 1 , як і всі білки родини Ф А Р Н , має ФАРН-домен, але на відміну від білка ФАРН2 не має структури типу R I N G - пальця [99 ]. Білки кБІА зв 'язуються з гетеродиме- ром Ф А Р Н 2 / Ф А Р Н 1 трьома багатими на цистеїн послідовностями П І Б (повтори БІА бакуловірусів; англ. BIR, baculovirus І АР repeat ) , які розташовані на N-кінці білка сБІА [100] . Окрім наведених у тексті і в рисунках посеред ників, відомі також: білок Каспер (англ. Casper ) , 267 СМОЛЕНСЬКА М. Ю., САМІЙЛЕНКО А. А. Р и с . 2 . П о д а л ь ш і е т а п и п е р е д а ч і с и г н а л у від Ф Н П який сигналізує про апоптоз і здатний взаємодіяти з білками АДСФ, каспазою-3 , каспазою-8, ФАРН1 і ФАРН2 [101]; білок ФПМА-1 (АДСФ-подібна молекула, що протидіє апоптозу, англ. FLAME-1, FADD-like anti-apoptotic molecule), який скасовує сигнал про апоптоз [102] ; білок А20, до складу якого входить структура Zn-пальця і який взає модіє з гетеродимером Ф А Р Н 1 / Ф А Р Н 2 і пригнічує активацію фактора NF-/cB. Синтез білка індуку ється Ф Н П [103] ; білок А Ф Н К (асоційований з ФАРН активатор NF-/cB, англ. TANK, TRAF-asso- ciated NF-/cB activator), який виконує подвійну функцію. Його N-кінець негативно, а С-кінець позитивно впливають на передачу сигналу від ФАРН до фактора NF-/cB [104] . Послідовність і природа всіх реакцій, що зумовлюють передачу сигналу від Ф Н П , ще не остаточно з 'ясовані . Під час передачі сигналу різними шляхами сигнал може бути модифікований або його розпов сюдження може бути припинено. Потенційні мішені для окису азоту на ш л я х а х передачі сигналу від Ф Н П . У живих системах відомі численні і різноманітні молекулярні мішені для окису азоту. До них належать речовини, що мають у своєму складі атоми або групи атомів, здатні реагувати з окисом азоту, а саме — комп лексно зв ' язане залізо, залізо-сірчані кластери, тирозильні радикали, сульфгідрильні групи, комп- 268 чи РЕГУЛЮЄ окж: АЗОТУ СИГНАЛ ВІД ФАКТОРА НЕКРОЗУ ПУХЛИН? лексно зв 'язані атоми міді і цинку. Крім того, супероксиданіон 0 2 ~ та Д Н К також можуть висту пати мішенями для N 0 [7, 8, 10, 11] . Іноді окис азоту бере участь у послідовних реакціях з різними радикалами/атомами однієї і тієї ж речовини. На приклад, N 0 пригнічує певні гем-вмісні ізофер менти Р-450, і реакція проходить у дві стадії. На першій стадії N 0 реагує з гемом ізоферменту, на другій стадії відбувається необоротна кисень-за- лежна реакція нітрування тирозину в активному центрі ферменту [105] . З а фізіологічних умов і в присутності кисню значну роль у функціонуванні клітини відіграє реакція N 0 з SH-групами білків і, в першу чергу, з тіоловими радикалами цистеїнових залишків, внаслідок чого утворюються S-нітрозотіоли білків [12] . За таким механізмом знижується тирозин- кіназна активність рецептора до фактора росту епідерміса [106] , інактивується гліцеральдерід-3- фосфатдегідрогеназа [107] , підвищується актив ність тканинного активатора плазміногена [108] і білка p 2 1 r a s з родини G-білків [109] . При певних умовах близько розміщені нітро- зильовані SH-групи одного чи кількох білків здатні утворювати інтра- та інтермолекулярні дисульфідні зв ' язки [110, 111] . З а таким механізмом інак- тивуються: протеїнкіназа С, що містить дві багаті на цистеїн ділянки, одна з яких представлена цинковими пальцями, та цистеїновий залишок у ймовірному сайті зв ' язування А Т Р [112]; рецепто ри до N-метил-О-аспартату в нейронах [113]; ни зькомолекулярна фосфорибозилпротеїнфосфатаза [13, 114]. Особливо чутливими до окислення є щільно розміщені залишки цистеїну в структурах типу Zn- та RING-пальців , а також Lim-мотиви [10, 115]. З цими структурами окис азоту реагує через атом Zn, порушуючи координаційні зв ' я зки Zn з залиш ками цистеїну, вивільняючи атом Zn з утворенням S-нітрозотіолів і таким чином сприяючи наступно му формуванню дисульфідних зв 'язків [116] . Ві домо, що за таким механізмом пригнічується здат ність LAC9, одного з транскрипційних факторів дріжджів, зв 'язуватися з Д Н К [116] , знижуються репаративна активність формамідопіримідин-ДНК- гліколіази [117] і каталітична активність алкоголь- дегідрогенази [10, 118] . Виходячи з даних про реакційну здатність NO та про структуру Ф Н П і сполук, що опосередкову ють передачу його сигналу внутрішньоклітинним мішеням, проаналізуємо, чи є серед цих сполук можливі кандидати для безпосередньої взаємодії з NO. Нижче наведено важливі для взаємодії з оки сом азоту структурні особливості рецепторів та внутрішньоклітинних посередників передачі сигна лу від Ф Н П (зірочкою позначено сполуки, для яких взаємодію з окисом азоту доведено). Послідовності, багаті на цистеїн: Протеїнкіназа С* Р Ф Н Ш Р Ф Н П 2 кБІА Функціонально активні сульфгідрильні групи: Фосфотирозинпротеїнфосфатаза* Каспази* Протеїнкіназа С* Цинкові пальці: Протеїнкіназа С* Полі (ADP-рибоза) полімераза ФАРН1 ФАРН2 Білок А20 RING-пальці : Полі (ADP-рибоза) полімераза ФАРН2 кБІА Комплексно зв ' я зане залізо: Ліпоксигеназа Простагландин-Н-синтетаза. Потенційні сайти зв ' я зування NO на самих молекулах Ф Н П , очевидно, відсутні. Ф Н П - а має в своїй структурі один дисульфідний зв 'язок [119] , а зрілий ФНП-/? не містить жодного залишка цис теїну [120] . Що стосується рецепторів до Ф Н П , то їхні зовнішньоклітинні частини молекул, навпаки, надзвичайно багаті на залишки цистеїну (24 за лишки) . Десять дисульфідних зв 'язк ів підтримують жорстку структуру зовнішньоклітинної частини кожного мономера рецепторів до Ф Н П . Оскільки рецептори до Ф Н П у більшості клітин не рецирку- люють, то можна припустити, що окис азоту, який продукується одночасно з молекулами рецепторів до Ф Н П , сприяє згортанню молекул рецепторів і формуванню структури вищого порядку шляхом утворення дисульфідних зв 'язк ів . Про значення, яке відіграють дисульфідні зв ' я зки в згортанні молекул білка, див. [121 ]. Контакти тримера ліганда з тримером рецепто ра підтримуються за рахунок гідрофобних і гідро фільних зв 'язк ів , до яких N O , ймовірно, не має відношення. Подальше розповсюдження сигналу відбувається через асоційовані білки, серед яких особливу увагу в контексті даного огляду приверта ють білки Ф А Р Н 2 , кБІА і білок А20. Ці білки причетні до передачі сигналу від Ф Н П до транс крипційного фактора NF-/cB: білок Ф А Р Н 2 опосе редковує сигнал від обох рецепторів Р Ф Н П 1 і 269 СМОЛЕНСЬКА М. Ю., САМІЙЛЕНКО А. А. Р Ф Н П 2 , тоді як білок кБІА — тільки від Р Ф Н П 2 ; б і л о к А 2 0 в з а є м о д і є з г е т е р о д и м е р о м Ф А Р Н 2 / Ф А Р Н 1 і виступає як інгібтор активації фактора NF-кВ. Ц І три білки багаті на Cys-мотиви. Білок ФАРН2 має п 'ять структур типу Zn-палець і одну структуру типу RING-палець , білок кБІА має одну структуру типу RING-палець і три цистеїн- багаті послідовності Ш Б , а білок А20 має Zn-па лець на функціонально значущому С-кінці. З в а ж а ючи на особливу чутливість вищезгаданих струк тур до окислення під дією окису азоту (див. вище) , перелічені речовини можна вважати потенційними мішенями для дії N 0 . Окис азоту інактивує ще один фермент, причетний до передачі сигналу від Ф Н П , — низькомолекулярну фосфотирозинпроте- їнфосфатазу, що має високореактивні тіолові групи в активному центрі ферменту [114] . Нещодавно отримані факти свідчать про суттєву роль фосфоти- розинфосфатази в активації транскрипційного фак тора NF-/cB і в модуляції росту внаслідок дії Ф Н П . Блокада цього ферменту обумовлює специфічне фосфорилювання тирозину-331 у «домені смерті» рецептора Р Ф Н П 1 і інактивацію асоційованої з рецептором серин/треонінкінази рбОКАРН (кіназа, асоційована з рецептором Ф Н П , англ. p60TRAK) [122] . На подальших шляхах розповсюдження сигна лу від Ф Н П окис азоту може регулювати ак тивність протеїнкінази С (див. вище) і полЦАОР- рибоза)полімерази. Остання має в своєму складі Z n / R I N G - п а л ь ц і [123] . Відомо, що нетривале ут ворення N 0 в клітині оборотно інактивує про- теїнкіназу С, а хронічне — необоротно, що може бути одним з механізмів альтернативної дії окису азоту на фермент і на його здатність передавати сигнал від Ф Н П [112] . Окис азоту взаємодіє з залізом негемових біл ків ліпоксигенази (КФ 1.13.11.12) і простагландин- Н-синтетази (КФ 1.14.99.1) [7 ] , які каталізують утворення ейкосаноїдів. Програма «самогубства» клітин, принаймні, ендотеліальних клітин пуповини людини скасо вується через нітрозилювання білків родини каспа- зи [124] . Окис азоту активує транскрипційний фактор АБ-1 [125] і сприяє транслокації траскрипційного фактора NF-/cB в ядро [126] . Привертає увагу те, що А Б - 1 , а також транскрипційні фактори c-jun і c-fos мають критичні для їхньої здатності зв ' язува тися з Д Н К залишки цистеїну. Дисоціація комп лексу NF-/cB—інгбітор чутлива до окисно-віднов ного стану сульфгідрильних груп [127] . Таким чином, наведені дані свідчать про те, що на шляху передачі сигналу від Ф Н П до його мішеней існують біологічно активні сполуки, які взаємодіють і потенційно здатні взаємодіяти з оки сом азоту. Припускаючи роль N 0 в регуляції передачі сигналу від Ф Н П , треба усвідомлювати, чи може забезпечуватися зворотність дії N 0 . До слідження в цьому напрямку дають позитивну відповідь на поставлене питання. Вважається, що в клітині окис азоту знаходиться в певному спів відношенні з вільними тіолами, S-нітрозотіолами та іонами заліза. В залежності від цього спів відношення останні можуть сприяти як синтезу, так і деградації нітрозотіолів, зумовлюючи обер- неність однієї з важливих реакцій N 0 в організмі [111 ]. У цілому ж з 'ясування принципових можли востей взаємодії окису азоту з посередниками пере дачі сигнаду від Ф Н П дає підставу для проведення цілеспрямованих дослідів. М. Ю. Оболенская, А. А. Самойжнко Р е г у л и р у е т л и о к и с ь а з о т а п р о ц е с с п е р е д а ч и с и г н а л а от ф а к т о р а н е к р о з а о п у х о л е й ? Р е з ю м е Обзор посвящен анализу возможной роли окиси азота в процес сах восприятия и внутриклеточной передачи сигнала от фактора некроза опухолей (ФИО). Приводятся данные о совместном участии ФИО и окиси азота в различных физио логических и патофизиологических процессах. Рассматрива ются альтернативные пути передачи сигнала от ФИО, при водящие к гибели клетки или к развитию компенсаторных реакций, обеспечивающих жизнеспособность клетки. Детально проанализированы особенности структуры белков — посредни ков в передаче сигнала от ФИО, определяющие возможность их взаимодействия с окисью азота. На основании проведенного анализа и имеющихся данных о взаимодействии некоторых посредников с окисью азота высказывается предположение об участии окиси азота в проявлении многообразных функций ФИО. М. Yu. Obolenskaya, A. A. Samoilenko D o e s n i tr i c o x i d e r e g u l a t e t h e t u m o r n e c r o s i s f a c t o r s i g n a l t r a n s d u c t i o n ? S u m m a r y This contribution is focused on the potential role of the nitric oxide in the perception and the intracellular transduction of tumor necrosis factor (TNF) signal. The data about concerted activities of TNF and nitric oxide in different physiological and pathophy siological processes are presented. Particular attention is paid to the structural peculiarities of TNF intercellular messengers that provide the possible interaction of nitric oxide with these messengers. On the basis of conducted analysis and the existing data about nitric oxide interaction with some intercellular messengers of TNF signal transduction it is suggested that nitric oxide plays a definite role in manifestations of multiple TNF functions. R E F E R E N C E S 1. Goeddel D. V., Aggarrwal В. В., Gray P. W., Leung D. W., Nedwin G. E., Palladino M. A., Patton J. S., Pennica D., Shepard H. M., Sugarman B. J., Wong G. H. W. T u m o r 270 ЧИ РЕГУЛЮЄ OKJHC АЗОТУ СИГНАЛ ВІД ФАКТОРА НЕКРОЗУ ПУХЛИН? n e c r o s i s factors: g e n e s t ruc ture a n d b i o l o g i c a l ac t iv i t i es / / C o l d S p r i n g H a r b o r Syrap . Q u a n t . B i o l . — 1 9 8 6 . — 5 1 . — P . 5 9 7 — 6 0 9 . 2 . Beutler В., Cerami A. T u m o r n e c r o s i s , c a c h e x i a , s h o c k , a n d in f lammat ion: a c o m m o n m e d i a t o r / / A n n u . R e v . B i o c h e m . — 1 9 8 8 . — 5 7 . — P . 5 0 5 — 5 1 8 . 3 . Fiers W. T u m o r n e c r o s i s fac tor . C h a r a c t e r i z a t i o n a t t h e m o l e c u l a r , ce l lu lar a n d in vivo l eve l / / F E B S L e t t . — 1 9 9 1 . — 2 8 5 , N 2 . — P . 1 9 9 — 2 1 2 . 4 . Kroenke M., Schuetze S., Scheurich P., Pfizenmaier K. T N F t r a n s d u c t i o n a n d T N F - r e s p o n s i v e g e n e s / / T u m o r N e c r o s i s F a c t o r s : S t ruc ture , F u n c t i o n , a n d M e c h a n i s m of A c t i o n / / E d s B . B . A g g a r w a l , J. V i l c e k — N e w York; B a s e l ; H o n g K o n g : Marce l D e k k e r I n c . , 1 9 9 1 . — P . 1 8 9 — 2 1 6 . 5 . Beck G., Habicht G. S. Pr imi t ive c y t o k i n e s : h a r b i n g e r s of ver tebra te d e f e n s e / / I m m u n o l . T o d a y . — 1 9 9 1 . — 1 2 , N 6 . — P . 1 8 0 — 1 8 3 . 6 . Radomski M. W., Martin J. F., Moncada S. S y n t h e s i s of nitric o x i d e by the h a e m o c y t e s of the A m e r i c a n h o r s e s h o e c r a b (Limulus polyphemus) II P h i l . T r a n s . R. S o c . L o n d . — 1 9 9 1 . — 3 3 4 . — P . 1 2 9 — 1 3 3 . 7. Henry Y., Ducrocq C , Drapier J.-C, Servent D., Pellat C, Grissant A. Nitric o x i d e : A b i o l o g i c a l e f f ec tor . E l e c t r o n p a r a m a g n e t i c r e s o n a n c e d e t e c t i o n of n i t r o s y l - i r o n - p r o t e i n c o m p l e x e s in w h o l e ce l l s / / E u r . B i o p h y s . J . — 1 9 9 1 . — 2 0 . — P . 1 — 1 5 . 8. Henry Y., Lepoivre M., Drapier J.-C., Ducrocq C , Boucher J.-L., Guissani A. E P R c h a r a c t e r i z a t i o n of m o l e c u l a r targets for N O in m a m m a l i a n c e l l s a n d o r g a n e l l s / / F A S E B J . — 1 9 9 3 . — 7 . — P . 1 1 2 4 — 1 1 3 4 . 9 . Moncada S., Palmer R. M. J., Higgs E. A. Ni tr ic o x i d e : P h y s i o l o g y , p a t h o p h y s i o l o g y a n d P h a r m a c o l o g y / / P h a r m a c o l . R e v . — 1 9 9 1 . — 4 3 , N 2 . — P . 1 0 9 — 1 4 2 . 1 0 . Kroncke K. D., Fehsel K., Kolb-Bachofen V. Nitr ic O x i d e : C y t o t o x i c i t y v e r s u s C y t o p r o t e c t i o n — H o w , W h y , W h e n , a n d W h e r e ? / / Nitric o x i d e : B i o l o g y a n d C h e m i s t r y . — 1 9 9 7 . — 1 , N 2 . — P . 1 0 7 — 1 2 0 . 1 1 . Nathan C. Nitr ic o x i d e a s a s e c r e t o r y p r o d u c t of m a m m a l i a n ce l l s / / F A S E B J . — 1 9 9 2 . — 6 . — P . 3 0 5 1 — 3 0 6 4 . 1 2 . Stamler J. S., Simon D. I., Osborne J. A., Mullins M. E., Jaraki O., Michel Т., Singel D. J., Loscalzo J. S - n i t r o s y l a t i o n of pro te ins with nitric o x i d e : s y n t h e s i s a n d c h a r a c t e r i z a t i o n of b io log i ca l l y ac t ive c o m p o u n d s / / P r o c . N a t . A c a d . Sc i . U S A . — 1 9 9 2 . — 8 9 . — P . 4 4 4 — 4 4 8 . 1 3 . Stamler J. S. R e d o x s i g n a l i n g : N i t r o s y l a t i o n a n d r e l a t e d target in terac t ions of nitric o x i d e / / C e l l . — 1 9 9 4 . — 7 8 , N 6 . — P . 9 3 1 — 9 3 6 . 1 4 . Marietta M. A., Yoon P. S., Iyengar R., Leaf С. D., Wishnock J. S. M a c r o p h a g e o x i d a t i o n of L - a r g i n i n e to nitrite a n d ni trate: nitric o x i d e is a n i n t e r m e d i a t e / / B i o c h e m i s t r y . — 1 9 8 8 . — 2 7 , N 2 4 . — P . 8 7 0 6 — 8 7 1 1 . 15 . Marietta M. A. Nitr ic O x i d e s y n t h a s e : A s p e c t s c o n c e r n i n g s tructure a n d c a t a l y s i s / / C e l l . — 1 9 9 4 . — 7 8 , N 6 . — P . 9 2 7 — 9 3 0 . 1 6 . Billiar T. R., Curran R. D., Stuehr D. J., West M. A., Bentz B. G., Simmons R. L. A n L - a r g i n i n e - d e p e n d e n t m e c h a n i s m m e d i a t e s K u p f f e r ce l l inh ib i t ion of h e p a t o c y t e prote in s y n t h e s i s in vitro II J. E x p . M e d . — 1 9 8 9 . — 1 6 9 . — P . 1 4 6 7 — 1 4 7 2 . 17 . Stadler J., Trockfeld J., Schmalix W. A., Bril Т., Siewert R., Grein H. Inh ib i t ion of c y t o c h r o m e P 4 5 0 1 A b y nitric o x i d e / / P r o c . Nat . A c a d . Sc i . U S A . — 1 9 9 4 . — 9 1 . — P . 3 5 5 9 — 3 5 6 3 . 1 8 . Curran R. D., Billiar T. R., Stuehr D. J., Ochoa J. В., Harbrecht B. G., Flint S. G., Simmons R. L. Mul t ip le c y t o k i n e s a r e r e q u i r e d to i n d u c e h e p a t o c y t e nitric o x i d e p r o d u c t i o n a n d inhib i t total prote in s y n t h e s i s / / A n n . S u r g . — 1 9 9 0 . — 2 1 . — P . 4 6 2 — 4 6 9 . 1 9 . Eigler A., Sinha В., Endres S. Nitr ic o x i d e - r e l e a s i n g a g e n t s e n h a n c e c y t o k i n e - i n d u c e d t u m o r n e c r o s i s fac tor s y n t h e s i s in h u m a n m o n o n u c l e a r c e l l s / / B i o c h e m . a n d B i o p h y s . R e s . C o m m u n s . — 1 9 9 3 . — 1 9 6 , N 1 . — P . 4 9 4 — 5 0 1 . 2 0 . Old L. J. T u m o r n e c r o s i s fac tor ( T N F ) / / S c i e n c e . — 1 9 8 5 . — 2 3 0 . — P . 6 3 0 — 6 3 2 . 2 1 . Pohlman Т. H., Harlan J. M. H u m a n e n d o t h e l i a l ce l l r e s p o n s e to l i p o p o l y s a c c h a r i d e , i n t e r l e u k i n - 1 , a n d t u m o r n e c r o s i s fac tor is r e g u l a t e d b y p r o t e i n s y n t h e s i s / / Ce l l I m m u n o l . — 1 9 8 9 . — 1 1 9 , N 1 . — P . 4 1 — 5 2 . 2 2 . Beyaert R., Fiers W. M o l e c u l a r m e c h a n i s m s of tumor n e c r o s i s f a c t o r - i n d u c e d c y t o t o x i c i t y / / F E B S L e t t . — 1 9 9 4 . — 3 3 4 0 . — P . 9 — 1 6 . 2 3 . Muzio M., Chinnaiyan A. M., Kischkel F. C , O'Rourke K., Shevchenko A., Ni J., Scaffidi C, Bretz J. D.t Zhang M., Gentz R., Mann M., Krammer P. H., Peter M. E., Dixit V. M. F L I C E , a n o v e l F A D D - h o m o l o g o u s I C E / C E D - 3 - l i k e p r o t e a s e , is r e c r u i t e d C D 9 5 ( F a s / A P O - 1 ) d e a t h - i n d u c i n g s i g n a l ing c o m p l e x / / C e l l . — 1 9 9 6 . — 8 5 , N 6 . — P . 8 1 7 — 8 2 7 . 2 4 . Hibbs J. В., Taintor R. R., Vavrin Z., Rachlin E. M. Nitric o x i d e : a c y t o t o x i c a c t i v a t e d m a c r o p h a g e e f f e c t o r m o l e c u l e / / B i o c h e m . a n d B i o p h y s . R e s . C o m m u n s . — 1 9 8 8 . — 1 5 7 . — P . 8 7 — 9 4 . 2 5 . Estrada C, Gomez C , Martin V. C , Moncada S., Gonzalez C. Nitr ic o x i d e m e d i a t e s t u m o r n e c r o s i s f a c t o r - c y t o t o x i c i t y in e n d o t h e l i a l c e l l s / / B i o c h e m . a n d B i o p h y s . R e s . C o m m u n s . — 1 9 9 2 . — 1 8 6 , N 1 . — P . 4 7 5 — 4 7 8 . 2 6 . Larrick J. W., Wright S. C. C y t o t o x i c m e c h a n i s m of tumor n e c r o s i s f a c t o r - a / / F A S E B J . — 1 9 9 0 . — 4 . — P . 3 2 1 5 — 3 2 2 3 . 2 7 . Camussi G., Albano E., Tetta C , Bussolino T h e m o l e c u l a r a c t i o n of tumor n e c r o s i s f a c t o r - a / / E u r . J. B i o c h e m . — 1 9 9 1 . — 2 0 2 . — P . 3 — 1 4 . 2 8 . Heller R. A., Kroenke M. T u m o r n e c r o s i s fac tor r e c e p t o r - m e d i a t e d s i g n a l i n g p a t h w a y s / / J. C e l l . B i o l . — 1 9 9 4 . — 1 2 6 , N 1 . — P . 5 5 — 5 9 . 2 9 . Renington J. S., Merigan Т. C. R e s i s t a n c e to v irus c h a l l e n g e in m i c e i n f e c t e d wi th p r o t o z o a or b a c t e r i a / / P r o c . S o c . Exp. B io l . M e d . — 1 9 6 9 . — 1 3 1 . — P . 1 1 8 4 — 1 1 8 8 . 3 0 . Aono K., Isobe K., Nakashima /., Kondo S., Miyachi M., Nimura Y. K u p f f e r c e l l s c y t o t o x i c i t y a g a i n s t h e p a t o m a c e l l s is r e l a t e d to nitric o x i d e / / B i o c h e m . a n d B i o p h y s . R e s . C o m m u n s . — 1 9 9 4 . — 2 0 1 , N 3 . — P . 1 1 7 5 — 1 1 8 1 . 3 1 . lonnidis I., deGroot H. C y t o t o x i c i t y of nitric o x i d e in F u 5 rat h e p a t o m a ce l l s : e v i d e n c e for c o - o p e r a t i v e a c t i o n wi th h y d r o g e n p e r o x i d e / / B i o c h e m . J . — 1 9 9 3 . — 2 9 6 , N 2 . — P . 3 4 1 — 3 4 5 . 3 2 . Decker K. B a s i c m e c h a n i s m s of t h e i n f l a m m a t o r y r e s p o n s e / / 4 2 C o l l o q u i m M o s b a c h . M o l e c u l a r A s p e c t s of I n f l a m m a t i o n . — B e r l i n ; H e i d e l b e r g : S p r i n g e r , 1 9 9 1 . — P . 1 — 2 3 . 3 3 . Freudenberg M. A., Freudenberg N., Galanos C. T i m e c o u r s e of c e l lu lar d i s tr ibut ion of e n d o t o x i n in l iver , l u n g s a n d k i d n e y s of rats / / Brit . J. E x p . P a t h o l . — 1 9 8 2 . — 6 3 . — P . 5 6 — 6 5 . 3 4 . Decker K. B i o l o g i c a l l y a c t i v e p r o d u c t s of s t i m u l a t e d l iver m a c r o p h a g e s ( K u p f f e r c e l l s ) / / E u r . J. B i o c h e m . — 1 9 9 0 . — 1 9 2 . — P . 2 4 5 — 2 6 1 . 3 5 . Pfeffer K., Matsuyama Т., Kundig Т. M., Wakeham A., Kishihara K., Shahinian A., Wiegman 1С, Ohashi P. S., Kronke M., Мак Т. К. M i c e d e f i c i e n t for the 5 5 k D tumor n e c r o s i s fac tor r e c e p t o r a r e res i s tant to e n d o t o x i c s h o c k , y e t s u c c u m b to L. m o n o c y t o g e n e s i n f e c t i o n / / C e l l . — 1 9 9 3 . — 7 3 . — P . 4 5 7 — 4 6 7 . 3 6 . Wagner D. A., Young V. R., Tannebaum S. R. M a m m a l i a n ni trate b i o s y n t h e s i s : i n c o r p o r a t i o n of , 5 N H 3 in to n i trate is e n h a n c e d b y e n d o t o x i n t r e a t m e n t / / P r o c . N a t . A c a d . Sc i . U S A . — 1 9 8 3 . — 8 0 . — P . 4 5 1 8 — 4 5 2 1 . 3 7 . Palmer R. M., Ferrige A. G., Moncada S. Ni tr ic o x i d e r e l e a s e a c c o u n t s for the b i o l o g i c a l ac t iv i ty of e n d o t h e l i u m - d e r i v e d r e l a x i n g fac tor / / N a t u r e . — 1 9 8 7 . — 3 2 7 . — P . 5 2 4 — 5 2 6 . 271 СМОЛЕНСЬКА М. Ю., САМІЙЛЕНКО А. А. 3 8 . Mulligan М. S., Hevel J. М., Marietta М. A., Ward P. А. T i s s u e injury c a u s e d b y d e p o s i t i o n of i m m u n e c o m p l e x e s is L - a r g i n i n e d e p e n d e n t / / P r o c . N a t . Acad. Sci. USA.—1991 .— 8 8 , N 1 4 . — P . 6 3 3 8 — 6 3 4 2 . 3 9 . Chander C. L, Moore A. R., Desa F. M., Howat D. W., Willoughby D. A. A n t i - i n f l a m m a t o r y e f f e c t s of e n d o t h e l i n - 1 / / J. C a r d i o v a s c u l . P h a r m a c o l . — 1 9 8 9 . — 5 . — P . 2 1 8 — 2 1 9 . 4 0 . Kilbourn R. G., Jubran A., Gross S. S., Grigffith O. W., Levi R., Adams J., Lodato R. F. R e v e r s a l of e n d o t o x i n - m e d i a t e d s h o c k b y N 9 - m e t h y l - L - a r g i n i n e , a n inh ib i tor of nitric o x i d e s y n t h e s i s / / B i o c h e m . a n d B i o p h y s . R e s . C o m m u n s . — 1 9 9 0 . — 1 7 2 , N 3 . — P . 1 1 3 2 — 1 1 3 8 . 4 1 . Veihelmann A., Brill Th., Blobner M., Scheller I., Mayer В., Proells M., Himpel S., Stadler J. Inh ib i t ion of nitric o x i d e s y n t h e s i s i m p r o v e s d e t o x i c a t i o n in i n f l a m m a t o r y l iver d y s f u n c tion in vivo II A m e r . J. P h y s i o l . — 1 9 9 7 . — 2 7 3 . — G 5 3 0 — 5 3 6 . 4 2 . Harbrecht B. G., Stadler J., Demetris A. J., Simmons R. L, Billiar T. R. Ni tr ic o x i d e a n d p r o s t a g l a n d i n s in teract to prevent h e p a t i c d a m a g e d u r i n g m u r i n e e n d o t o x e m i a / / A m e r . J. P h y s i o l . — 1 9 9 4 . — 2 6 6 . — G . 1 0 0 4 — 1 0 1 0 . 4 3 . Billiar T. R.f Curran R. D., Harbrecht B. G, Stuehr D. J., Demetris A. J., Simmons R. L M o d u l a t i o n of n i t r o g e n o x i d e s y n t h e s i s in vivo: N 9 - m o n o m e t h y l - L - a r g i n i n e inh ib i t s e n d o t o - x i n - i n d u c e d n i t r i t e / n i t r a t e b i o s y n t h e s i s w h i l e p r o m o t i n g h e p a t i c d a m a g e / / J. L e u k o c y t e B i o l . — 1 9 9 0 . — 4 8 . — P . 5 6 5 — 5 6 9 . 4 4 . Hutcheson I. R., Whittle B. J., Boughton-Smith N. К R o l e of nitric o x i d e in m a i n t a i n i n g v a s c u l a r in tegr i ty in e n d o t o x i n - i n - d u c e d a c u t e intes t ina l d a m a g e in t h e rat / / Brit . J. P h a r m a c o l . — 1 9 9 0 . — 1 0 1 . — P . 8 1 5 — 8 2 0 . 4 5 . Malyshev I. Yu., Malugin A. V., Golubeva LYu., Zenina T. A., Manukhina E.V., Mikoyan V. D., Vanin A. F. Nitr ic o x i d e d o n o r i n d u c e s H S P 7 0 a c c u m u l a t i o n in the h e a r t a n d c u l t u r e d ce l l s / / F E B S L e t t . — 1 9 9 6 . — 3 9 1 . — P . 2 1 — 2 3 . 4 6 . Kim Y.-M., deVera M. E., Wathins S. C, Billiar T. R. Nitric o x i d e pro tec t s c u l t u r e d rat h e p a t o c y t e s from tumor n e c r o s i s f a c t o r - i n d u c e d a p o p t o s i s b y i n d u c i n g h e a t s h o c k prote in 7 0 e x p r e s s i o n / / J. B io l . C h e m . — 1 9 9 7 . — 2 7 2 , N 2 . — P . 1 4 0 2 — 1 4 1 1 . 4 7 . Vilcek J., Palombella V. J. T N F a s a G r o w t h F a c t o r / / T u m o r n e c r o s i s factor: S t r u c t u r e , F u n c t i o n a n d M e c h a n i s m of Act ion / E d s B . B . A g g a r w a l , J. V i l c e k . — N e w York; B a s e l ; H o n g K o n g : Marce l D e k k e r I n c . , 1 9 9 1 . — P . 2 6 9 — 2 8 6 . 4 8 . Brenner D. A., O'Hara M., Angel P., Chojker M., Karin M. P r o l o n g e d ac t iva t ion of jun a n d c o l l a g e n a s e g e n e s b y tumor n e c r o s i s f a c t o r - a l p h a / / N a t u r e . — 1 9 8 9 . — 3 3 7 . — P . 6 6 1 — 6 6 3 . 4 9 . Lin J. X., Vilcek J. T u m o r n e c r o s i s fac tor a n d in ter l e ik in -1 c a u s e a rap id a n d trans i ent s t imula t ion of c-fos a n d c-myc m R N A in h u m a n f ibroblas t / / J. B io l . C h e m . — 1 9 8 7 . — 2 6 2 . — P . 1 1 9 0 2 — 1 1 9 1 1 . 5 0 . Kalthoff H., Roeder H.y Brockhaus M., Thiele H.-G., Schmi- egel W. T u m o r n e c r o s i s fac tor ( T N F ) u p - r e g u l a t e s the e x p r e s s i o n of p 7 5 but not p 5 5 T N F r e c e p t o r s , a n d b o t h r e c e p t o r s m e d i a t e , i n d e p e n d e n t l y of e a c h o t h e r , u p - r e g u l a t i o n of t r a n s forming g r o w t h fac tor a l p h a a n d e p i d e r m a l g r o w t h factor r e c e p t o r m R N A / / J. B io l . C h e m . — 1 9 9 3 . — 2 6 8 , N 4 . — P . 2 7 6 2 — 2 7 6 6 . 5 1 . Tamura M., Arakaki N., Tsubouchi H., Takada H., Daikuhara Y. E n h a n c e m e n t of h u m a n h e p a t o c y t e g r o w t h fac tor p r o d u c t i o n b y i n t e r l e u k i n - 1 a l p h a a n d -1 b e t a a n d tumor n e c r o s i s f ac tor - a l p h a b y f ibroblas t s in c u l t u r e / / J. B io l . C h e m . — 1 9 9 3 . — 2 6 8 , N 1 1 . — P . 8 1 4 0 — 8 1 4 5 . 5 2 . Obolenskaya M. Yu. C y t o k i n e s a n d Liver R e g e n e r a t i o n / / E O S - J . I m m u n o l . I m m u n o p h a r m a c o l . — 1 9 9 7 . — 1 7 , N 2 . — P . 5 1 — 5 8 . 5 3 . Obolenskaya M. Yu., Bernauer H., Tran-Thi T. A., Decker K. L e v e l s of R N A for T N F - a n d T N F r e c e p t o r s d u r i n g p r e r e p l i c a - tive p e r i o d of l iver r e g e n e r a t i o n / / B i o p o l i m e r y і k l e t k a . — 1 9 9 4 . — 1 0 , N 2 . — P . 1 5 2 — 1 5 6 . 5 4 . Yamada Y., Kirilova I., Peschon J. J., Fausto N. Inhib i t ion of l iver g r o w t h b y t u m o r n e c r o s i s factor: d e f i c i e n t l iver r e g e n e r a tion in m i c e l a c k i n g t y p e 1 t u m o r n e c r o s i s fac tor r e c e p t o r / / P r o c . N a t . A c a d . Sc i . U S A . — 1 9 9 7 . — 9 4 . — P . 1 4 4 1 — 1 4 4 6 . 5 5 . Obolenskaya M. Yu., Vanin A. F., Morvintsev P. L, Muelsch A., Decker К E P R e v i d e n c e of nitric o x i d e p r o d u c t i o n by the r e g e n e r a t i n g rat l iver / / B i o c h e m . a n d B i o p h y s . R e s . C o m m u n s . — 1 9 9 4 . — 2 0 2 , N 1 . — P . 5 7 1 — 5 7 6 . 5 6 . Obolenskaya M. Yu., Schulze-Specking A., Plaumann В., Frenzer K, Freudenberg N., Decker K. Nitr ic o x i d e p r o d u c t i o n b y ce l l s i s o l a t e d from r e g e n e r a t i n g rat l iver / / B i o c h e m . a n d B i o p h y s . R e s . C o m m u n s . — 1 9 9 4 . — 2 0 4 , N 3 . — P . 1 3 0 5 — 1 3 1 1 . 5 7 . Bauche F., Stephan J. P., Touzalin A. M., Jegou B. In vitro r e g u l a t i o n of a n i n d u c i b l e - t y p e N O s y n t h a s e in the rat s e m i n i f e r o u s t u b u l e c e l l s / / B io l . R e p r o d . — 1 9 9 8 . — 5 8 , N 2 . — P . 4 3 1 — 4 3 8 . 5 8 . Kuemmerle J. F. S y n e r g i s t i c r e g u l a t i o n of N O S II e x p r e s s i o n b y IL-1 b e t a a n d T N F - a l p h a in c u l t u r e d rat c o l o n i c s m o o t h m u s c l e c e l l s / / A m e r . J. P h y s i o l . — 1 9 9 8 . — 2 7 4 . — G . 1 7 8 — 1 8 5 . 5 9 . Saura M., Lopez S., Rodriguez Puyol M., Rodriguez Puyol D., Lamas S. R e g u l a t i o n of i n d u c i b l e nitric o x i d e s y n t h a s e e x p r e s s ion in rat m e s a n g i a l c e l l s a n d i s o l a t e d g lomeru l i / / K i d n e y I n t . — 1 9 9 5 . — 4 7 , N 2 . — P . 5 0 0 — 5 0 9 . 6 0 . Worrall N. K, Chang K, LeJeune W. S., Misko T. P., Sullivan P. M., Ferguson Т. B. Jr., Williamson J. R. T N F - a l p h a c a u s e s revers ib l e in vivo s y s t e m i c v a s c u l a r barr ier d y s f u n c t i o n via N O - d e p e n d e n t a n d - i n d e p e n d e n t m e c h a n i s m s / / A m e r . J. P h y s i o l . — 1 9 9 7 . — 2 7 3 . — H . 2 5 6 5 — 2 5 7 4 . 6 1 . Uchida Y., Tsukahara F., Ohba K, Ogawa A., Irie K, Fujii E., Yoshimoto Т., Yoshioka Т., Muraki T. Nitric o x i d e m e d i a t e s d o w n r e g u l a t i o n of l ipopro te in l i p a s e act iv i ty i n d u c e d b y tumor n e c r o s i s f a c t o r - a l p h a in b r o w n a d i p o c y t e s / / E u r . J. P h a r m a c o l . — 1 9 9 7 . — 3 3 5 , N 2 — 3 . — P . 2 3 5 — 2 4 3 . 6 2 . Irie K, Tsukahara F., Fujii E., Uchida Y., Yoshioka T, He W. R., Shitashige M., Murota S., Muraki T. C a t i o n i c a m i n o a c i d t r a n s p o r t e r - 2 m R N A i n d u c t i o n b y tumor n e c r o s i s f ac tor - a l p h a in v a s c u l a r e n d o t h e l i a l c e l l s / / E u r . J. P h a r m a c o l . — 1 9 9 7 . — 3 3 9 , N 2 — 3 . — P . 2 8 9 — 2 9 3 . 6 3 . Van Dervort A. L, Yan L, Madara P. J., Cobb J. P., Wesley R. A., Corriveau С. С, Tropea M. M., Danner R. L Nitric o x i d e r e g u l a t e s e n d o t o x i n - i n d u c e d T N F - a l p h a p r o d u c t i o n by h u m a n n e u t r o p h i l s / / J. I m m u n o l . — 1 9 9 4 . — 1 5 2 , N 8 . — P . 4 1 0 2 — 4 1 0 9 . 6 4 . Magrinat G, Mason S. N., Shami P. J., Weinberg J. B. Nitric o x i d e m o d u l a t i o n of h u m a n l e u k e m i a ce l l d i f f erent ia t ion a n d g e n e e x p r e s s i o n / / B l o o d . — 1 9 9 2 . — 8 0 , N 8 . — P . 1 8 8 0 — 1 8 8 4 . 6 5 . Eigler A., Moeller J., Endres S. E x o g e n o u s a n d e n d o g e n o u s nitric o x i d e a t t e n u a t e s t u m o r n e c r o s i s fac tor s y n t h e s i s in the m u r i n e m a c r o p h a g e ce l l l ine R A W 2 6 4 . 7 III. I m m u n o l . — 1 9 9 5 . — 1 5 4 , N 8 . — P . 4 0 4 8 — 4 0 5 4 . 6 6 . Eck M. J., Sprang S. R. T h e s t ruc ture of tumor n e c r o s i s f a c t o r - a at 2 . 6 A reso lu t ion / / J. B io l . C h e m . — 1 9 8 9 . — 2 6 4 , N 2 9 . — P . 1 7 5 9 5 — 1 7 6 0 5 . 6 7 . Banner D. W., D'Arcy A., Janes W., Gentz R., Schoenfeld H.-N. J., Broger C, Loetscher H., Lesslauer W. Crys ta l s t ructure of t h e s o l u b l e h u m a n 5 5 k D T N F r e c e p t o r — h u m a n T N F b c o m p l e x : i m p l i c a t i o n s for T N F r e c e p t o r ac t ivat ion / / C e l l . — 1 9 9 3 . 7 3 . — P . 4 3 1 — 4 4 5 . 6 8 . Bazan J. F. E m e r g i n g fami l i e s of c y t o k i n e s a n d r e c e p t o r s / / Curr . B i o l . — 1 9 9 3 . — 3 , N 9 . — P . 6 0 3 — 6 0 6 . 6 9 . Vandenabeele P., Declerq W., Beyaert R., Fiers W. T w o tumor n e c r o s i s fac tor r e c e p t o r s : s t ruc ture a n d funct ion / / T r e n d s Cel l B i o l . — 1 9 9 5 . — 5 . — P . 3 9 2 — 3 9 9 . 272 ЧИ РЕГУЛЮ€' OKJHC АЗОТУ СИГНАЛ ВІД ФАКТОРА НЕКРОЗУ ПУХЛИН? 7 0 . Porteu F., Hieblot С. T u m o r n e c r o s i s fac tor i n d u c e s a s e l e c t i v e s h e d d i n g of its p 7 5 r e c e p t o r from h u m a n n e u t r o p h i l s 1/3. B io l . C h e m . — 1 9 9 4 . — 2 6 9 , N 4 . — P . 2 8 3 4 — 2 8 4 0 . 7 1 . Mosselmans R., Hepburn A., Dumont J. E., Fiers W., Galand P. E n d o c y t i c p a t h w a y of r e c o m b i n a n t m u r i n e tumor n e c r o s i s fac tor in L - 9 2 9 c e l l s / / J. I m m u n o l . — 1 9 8 8 . — 1 4 1 , N 9 . — P . 3 0 9 6 — 3 1 0 0 . 7 2 . D'Arcy A., Banner D. W., Janes W., Winkler F. K, Loetscher H.t Schonfeld H.-J., Zulauf M., Gentz R., Lesslauer W. Crys ta l l i za t ion a n d p r e l i m i n a r y c r y s t a l l o g r a p h i c a n a l y s i s of T N F - / 5 a n d a T N F - ^ - 5 5 k D a T N F r e c e p t o r c o m p l e x / / J. Мої . B i o l . — 1 9 9 3 . — 2 2 9 . — P . 555—551. 7 3 . Tartaglia JL A., Ayres Т. M., Wong G. H. W., Goeddel D. V. A nove l d o m a i n wi th in the 5 5 k d T N F r e c e p t o r s i g n a l s ce l l d e a t h / / C e l l . — 1 9 9 3 . — 7 4 , N 5 . — P . 8 4 5 — 8 5 3 . 7 4 . Boldin M. P., Mett I. L, Varfolomeev E. E.t Chumakov I., Shemer-Avni Y., Camonis J. H., Wallach D. S e l f - a s s o c i a t i o n of the « d e a t h d o m a i n s * of the p 5 5 t u m o r n e c r o s i s fac tor ( T N F ) r e c e p t o r a n d F a s / A P O l p r o m p t s s i g n a l i n g for T N F a n d F a s / A P O l / / J. B io l . C h e m . — 1 9 9 5 . — 2 7 0 . — P . 3 8 7 — 3 9 1 . 7 5 . Song H. Y.t Dunbar J. D., Donner D. B. A g g r e g a t i o n of the in trace l lu lar d o m a i n of t h e t y p e 1 tumor n e c r o s i s fac tor r e c e p t o r d e f i n e d b y the t w o - h y b r i d s y s t e m / / J. B io l . C h e m . — 1 9 9 4 . - 2 6 9 , N 3 6 . — P . 2 2 4 9 2 — 2 2 4 9 5 . 7 6 . Wiegmann K, Schuetze S.t Machleidt Tfu, Witte D.t Kroenke M. F u n c t i o n a l d i c h o t o m y of neutra l a n a d a c i d i c s p h i n g o m y e l i n a s e in t u m o r n e c r o s i s fac tor s i g n a l i n g / / C e l l . — 1 9 9 4 . — 7 8 . — P . 1 0 0 5 — 1 0 1 5 . 7 7 . Belka C , Wiegmann K, Adam D., Holland R., Neuloh M.f Herrmann F., Kronke M.t Brack M. A. T u m o r n e c r o s i s fac tor ( T N F ) - a l p h a a c t i v a t e s c - r a f - 1 k i n a s e via the p 5 5 T N F r e c e p t o r e n g a g i n g neutral s p h i n g o m y e l i n a s e / / E M B O J . — 1 9 9 5 . — 1 4 , N 6 . — P . 1 1 5 6 — 1 1 6 5 . 7 8 . Adam D., Wiegmann J. K, Adam-Klages S., Ruff A., Kroenke M. A nove l c y t o p l a s m i c d o m a i n of the p 5 5 tumor n e c r o s i s fac tor r e c e p t o r in i t iates the neutra l s p h i n g o m y e l i n a s e p a t h w a y III. Bio l . C h e m . — 1 9 9 6 . — 2 7 1 , N 1 4 . — P . 1 4 6 1 7 — 1 4 6 2 2 . 7 9 . Rothe M., Wong S. C, Henzel W. J., Goeddel D. V. A nove l fami ly of putat ive s i gna l t r a n s d u c e r s a s s o c i a t e d wi th the c y t o p l a s m i c d o m a i n of the 7 5 k D a tumor n e c r o s i s factor r e c e p t o r / / C e l l . — 1 9 9 4 . — 7 8 . — P . 6 8 1 — 6 9 2 . 8 0 . Hsu S. J., Xiong J.t Goeddel D. V. T h e T N F r e c e p t o r 1 - a s s o c i a t e d prote in T R A D D s i g n a l s ce l l d e a t h a n d N F - k a p p a В ac t ivat ion / / C e l l . — 1 9 9 5 . — 8 1 , N 4 . — P . 4 9 5 — 5 0 4 . 8 1 . Baker S. J., Reddy E. P. T r a n s d u c e r s of life a n d d e a t h : T N F r e c e p t o r s u p e r f a m i l y a n d a s s o c i a t e d p r o t e i n s / / O n c o g e n e . — 1 9 9 6 . — 1 2 . — 1 2 . — P . 1 — 9 . 8 2 . Liu Z.-G., Hsu H., Goeddel D. V D i s s e c t i o n of T N F r e c e p t o r I e f fec t ive funct ion: J N K act ivat ion is no t l i n k e d to a p o p t o s i s w h i l e N F B ac t ivat ion p r e v e n t s ce l l d e a t h / / C e l l . — 1 9 9 6 . — 8 7 . — P . 5 6 5 — 5 7 6 . 8 3 . Yuan Junying. T r a n s d u c u n g s i g n a l s of l ife a n d d e a t h / / Curr . O p i n i o n Cel l B i o l . — 1 9 9 7 . — 9 , N 2 . — P . 2 4 7 — 2 5 1 . 8 4 . Chinnaiyan A. M., O'Rourke K, Tewari M.t Dixit V. M. F A D D , a nove l d e a t h d o m a i n - c o n t a i n i n g p r o t e i n , in teracts wi th the d e a t h d o m a i n of F a s a n d in i t ia tes a p o p t o s i s / / C e l l . — 1 9 9 5 . — 8 1 . — P . 5 0 5 — 5 1 2 . 8 5 . Boldin M. В., Varfolomeev E. E., Pancer Z., Mett J. L., Camonis J. H., Wallach D. A n o v e l pro te in that in teracts wi th the d e a t h d o m a i n of F a s / A P O l c o n t a i n s a s e q u e n c e motif r e l a t e d to the d e a t h d o m a i n / / J. B io l . C h e m . — 1 9 9 5 . — 2 7 0 . — P . 7 7 9 5 — 7 7 9 8 . 8 6 . Claudio E., Segade F., Wrobel K, Ramos S., Bravo R., Lazo P. S. M o l e c u l a r m e c h a n i s m s of T N F a c y t o t o x i c i t y : ac t iva t ion of N F - А Г В a n d n u c l e a r t rans loca t ion / / E x p . Cel l R e s . — 1 9 9 6 . — 2 2 4 . — P . 6 3 — 7 1 . 8 7 . Adams-Klages S.t Adam D., Wiegman K, Struve S., Kolanus W., Schneider-Mergener J., Kronke M. F A N , a nove l W D - r e p e a t p r o t e i n , c o u p l e s t h e p 5 5 T N F - r e c e p t o r to neutral s p h i n g o m y e l i n a s e / / C e l l . — 1 9 9 6 . — 8 6 , N 6 . — P . 9 3 7 — 9 4 7 . 8 8 . Hsu #., Shu H. В., Pan M. G., Goeddel D. V. T R A D D - T R A F 2 a n d T R A D D - F A D D i n t e r a c t i o n s d e f i n e two d is t inct T N F r e c e p t o r 1 s i g n a l t r a n s d u c t i o n p a t h w a y s / / C e l l . — 1 9 9 6 . — 8 4 . — P . 2 9 9 — 3 0 8 . 8 9 . Takeuchi M., Rothe M., Goeddel D. V. A n a t o m y of T R A F 2 / / J. B io l . C h e m . — 1 9 9 6 . — 2 7 1 , N 3 3 . — P . 1 9 9 3 5 — 1 9 9 4 2 . 9 0 . Lovering R., Hanson I. M., Borden K. L.t Martin S., O'Reilly N. J., Evan G. I., Rahman D., Pappin D. J., Trowsdale J.t Freemont P. S. Ident i f i ca t ion a n d p r e l i m i n a r y c h a r a c t e r i z a t i o n of a prote in motif r e l a t e d to t h e z i n c f i n g e r / / P r o c . N a t . A c a d . Sc i . U S A . — 1 9 9 3 . — 9 0 , N 6 . — P . 2 1 1 2 — 2 1 1 6 . 9 1 . Miller J., McLachlan A. D., Klug A. R e p e t a t i v e z i n c - b i n d i n g d o m a i n s in t h e pro te in t ranscr ip t ion fac tor IIIA from X e n o p u s o o c y t e s / / E M B O J . — 1 9 8 5 . — 4 , N 6 . — P . 1 6 0 9 — 1 6 1 4 . 9 2 . Berg J. M. Z inc f i n g e r s a n d o t h e r m e t a l - b i n d i n g d o m a i n s II J. Bio l . C h e m . — 1 9 9 0 . — 2 6 5 , N 2 . — P . 6 5 1 3 — 6 5 1 6 . 9 3 . Pellegrini S., Dusanter-Fourt I. T h e s t r u c t u r e , r e g u l a t i o n a n d funct ion of the J a n u s k i n a s e s ( J A K s ) a n d the s i gna l t r a n s d u c e r s a n d ac t iva tors of t ranscr ipt ion ( S T A T s ) / / E u r . J. B i o c h e m . — 1 9 9 7 . — 2 4 8 . — P . 6 1 5 — 6 3 3 . 9 4 . Boldin M. В., Goncharov Т. M., Goltsev Y. V., Wallach D. I n v o l v e m e n t of M A C H , a n o v e l M O R T / F A D D - i n t e r a c t i n g p r o t e a s e , in F a s / A p o - 1 - a n d T N F r e c e p t o r - i n d u c e d cel l d e a t h / / C e l l . — 1 9 9 6 . — 8 5 . — P . 8 0 3 — 8 1 5 . 9 5 . Schwandner R., Wiegmann K, Bernardo K, Kreder D.t Kroenke M. T N F R e c e p t o r D e a t h D o m a i n - a s s o c i a t e d P r o t e i n s T R A D D a n d F A D D S i g n a l Ac t iva t ion of A c i d S p h i n g o m y e l i n a s e / / J. B io l . C h e m . — 1 9 9 8 . — 2 7 3 , N 1 0 . — P . 5 9 1 6 — 5 9 2 2 . 9 6 . Mathias S., Dressier K. A., Kolesnick R. N. C h a r a c t e r i z a t i o n of a c e r a m i d e - a c t i v a t e d pro te in k i n a s e : s t imula t ion by tumor n e c r o s i s fac tor a l p h a / / P r o c . N a t . A c a d . Sc i . U S A . — 1 9 9 1 . — 8 8 . — P . 1 0 0 9 — 1 0 0 1 3 . 9 7 . Dobrowsky R. Т., Kamibayashi C, Mumby M. C , Hamum Y. A. C e r a m i d e a c t i v a t e h e t e r o t r i m e r i c pro te in p h o s p h a t s e 2 A / / J. B io l . C h e m . — 1 9 9 3 . — 2 6 8 . — P . 1 5 5 2 3 — 1 5 5 3 0 . 9 8 . Uren A. G., Pakusch M., Hawkins S. J., Puis К L, Vaux D. L C l o n i n g a n d e x p r e s s i o n of a p o p t o s i s inh ib i tory prote in h o m o l o g s that func t ion to inh ib i t a p o p t o s i s a n d / o r b i n d tumor n e c r o s i s fac tor r e c e p t o r - a s s o c i a t e d fac tors / / P r o c . N a t . A c a d . Sc i . U S A . — 1 9 9 5 . — 9 3 . — P . 4 9 7 4 — 4 9 7 8 . 9 9 . Mosialos G., Birkenbach M., Yalamanchili R., Van Arsdale Т., Ware C, Kieff E. T h e E p s t e i n - B a r r v irus t rans forming prote in L M P 1 e n g a g e s s i g n a l i n g p r o t e i n s for the t u m o r n e c r o s i s fac tor r e c e p t o r fami ly / / C e l l . — 1 9 9 5 . — 8 0 , N 3 . — P . 3 8 9 — 3 9 9 . 1 0 0 . Clim R. J., Fechheiner M., Miller L K. P r e v e n t i o n of a p o p t o s i s b y a b a c u l o v i r u s g e n e d u r i n g in fec t ion of in sec t c e l l s / / S c i e n c e . — 1 9 9 1 . — 2 5 4 . — P . 1 3 8 8 — 1 3 9 0 . 1 0 1 . Shu H. В., Halpin D. R., Goeddel D. V. C a s p e r is a F A D D - a n d c a s p a s e - r e l a t e d i n d u c e r of a p o p t o s i s / / I m m u n i t y . — 1 9 9 7 . — 6 , N 6 . — P . 7 5 1 — 7 6 3 . 1 0 2 . Srinivasula S. M., Ahmad M., Ottilie S., Bullrich F., Banks S., Wang Y.f Fernandes-Alnemri Т., Croce С. M., Litwack G., Tomaselli K. J., Armstrong R. C, Alnemri E. S. F L A M E - 1 , a nove l F A D D - l i k e a n t i - a p o p t o t i c m o l e c u l e that r e g u l a t e s F a s / T N F R 1 - i n d u c e d a p o p t o s i s / / J. B io l . C h e m . — 1 9 9 7 . — 2 7 2 , N 3 0 . — P . 1 8 5 4 2 — 1 8 5 4 5 . 1 0 3 . Song H. Y.f Rothe M., Goeddel D. V. T h e t u m o r n e c r o s i s f a c t o r - i n d u c i b l e z i n c f i n g e r p r o t e i n A 2 0 i n t e r a c t s w i t h T R A F 1 / T R A F 2 a n d inh ib i t s N F - / c B ac t iva t ion / / P r o c . Nat . A c a d . Sc i . U S A . — 1 9 9 6 . — 9 3 . — P . 6 7 2 1 — 6 7 2 5 . 1 0 4 . Cheng G., Baltimore D. T A N K , a c o - i n d u c e r with T R A F 2 of 273 СМОЛЕНСЬКА М. Ю., САМІЙЛЕНКО А. А. T N F a n d C D 4 0 L - m e d i a t e d N F - / c B ac t iva t ion / / G e n e s a n d D e v e l o p . — 1 9 9 6 . — 1 0 . — P . 9 6 3 — 9 7 3 . 105 . Quaroni L., Reglinski J., Wolf R.t Smith W. E. In terac t ion of n i t rogen m o n o x i d e wi th c y t o c h r o m e P - 4 5 0 m o n i t o r e d b y s u r f a c e - e n h a n c e d r e s o n a n c e R a m a n s c a t t e r i n g / / B i o c h i m . a n d et b i o p h y s . a c t a . — 1 9 9 6 . — 1 9 9 6 . — 1 2 9 6 , N 1 . — P . 5 — 8 . 1 0 6 . Estrada C, Gomez C , Martin-Nieto J., De Frutos Т., Jimenez A, Villalobo A. Ni tr ic o x i d e revers ib ly inh ib i t s the e p i d e r m a l g r o w t h fac tor r e c e p t o r t y r o s i n e k i n a s e / / S c i e n c e . — 1 9 9 7 . — 3 2 6 . — P . 3 6 9 — 3 7 6 . 1 0 7 . Mohr S., Stamler J. S., Brune B. P o s t t r a n s l a t i o n a l mod i f i ca t ion of g l y c e r a l d e h y d e - 3 - p h o s p h a t e d e h y d r o g e n a s e b y S - n i t r o s y l a - tion a n d s u b s e q u e n t N A D H a t t a c h m e n t / / J. B io l . C h e m . — 1 9 9 6 . — 2 7 1 , N 8 . — P . 4 2 0 9 — 4 2 1 4 . 1 0 8 . Stamler J. S., Simon D. I., Jaraki O., Osborne J. A., Francis S., Mullins M.f Singel D., Loscalzo J. S - n i t r o s y l a t i o n of t i s s u e - t y p e p l a s m i n o g e n a c t i v a t o r c o n f e r s v a s o d i l a t o r y a n d ant ip la t e l e t p r o p e r t i e s o n t h e e n z y m e / / P r o c . N a t . A c a d . Sc i . U S A . — 1 9 9 2 . — 8 9 , N 1 7 . — P . 8 0 8 7 — 8 0 9 1 . 1 0 9 . Lander H. M., Ogiste J. S., Pearce S. F. A., Levi R., Novogrodsky A. Ni tr ic o x i d e - s t i m u l a t e d g u a n i n e n u c l e o t i d e e x c h a n g e o n p 2 1 r a s / / J. B io l . C h e m . — 1 9 9 5 . — 2 7 0 , N 1 3 . — P . 7 0 1 7 — 7 0 2 0 . 1 1 0 . 1gnarro L J. B i o s y n t h e s i s a n d m e t a b o l i s m of e n d o t h e l i u m - d e r i v e d nitric o x i d e / / A n n u . R e v . P h a r m a c o l . T o x i c o l . — 1 9 9 0 . — 3 0 . — P . 5 3 5 — 5 6 0 . 1 1 1 . Vanin A. F.y Malenkova I. V.t Serezhenkov V. Iron c a t a l y z e s b o t h d e c o m p o s i t i o n a n d s y n t h e s i s of S - n i t r o s o t h i o l s : opt ica l a n d e l e c t r o n p a r a m a g n e t i c r e s o n a n c e s t u d i e r / / Nitr ic O x i d e : B i o l o g y a n d C h e m i s t r y . — 1 9 9 7 . — 3 , N 3 . — P . 1 9 1 — 2 0 3 . 1 1 2 . Gopalakrishna R.y Chen Z . H.t Gundimeda U. Nitr ic o x i d e a n d nitric o x i d e - g e n e r a t i n g a g e n t s i n d u c e a revers ib l e inact ivat ion of prote in k i n a s e С act iv i ty a n d p h o r b o l e s t e r b i n d i n g III. Bio l . C h e m . — 1 9 9 3 . — 2 6 8 , N 3 6 . — P . 2 7 1 8 0 — 2 7 1 8 5 . 1 1 3 . Lei S. Z., Pan Z. H, Aggarwal S. K.t Chen H. S. K , Hartman J., Sucher N. J., Lipton S. A. E f f e c t of nitric o x i d e p r o d u c t i o n on the r e d o x m o d u l a t o r y s i te of the N M D A r e c e p t o r - c h a n n e l c o m p l e x / / N e u r o n . — 1 9 9 2 . — 8 , N 6 . — P . 1 0 8 7 — 1 0 9 9 . 1 1 4 . Caselli А. у Camici G.t Manao G.f Moneti G, Pazzgli L, Capuggi G., Ramponi G. Ni tr ic o x i d e c a u s e s inact ivat ion of t h e low m o l e c u l a r w e i g h t p h o s p h o t y r o s i n e prote in p h o s p h a t a s e / / J. B io l . C h e m . — 1 9 9 4 . — 2 6 9 , N 4 0 . — P . 2 4 8 7 8 — 2 4 8 8 2 . 1 1 5 . Huang R. P., Adamson E. D. C h a r a c t e r i z a t i o n of t h e D N A - b i n d i n g p r o p e r t i e s of t h e e a r l y g r o w t h r e s p o n s e - 1 ( E g r - 1 ) transcr ipt ion factor: e v i d e n c e for m o d u l a t i o n b y a r e d o x m e c h a n i s m / / D N A C e l l . B i o l . — 1 9 9 3 . — 1 2 , N 3 . — P . 2 6 5 — 2 7 3 . 1 1 6 . Kroncke K. D.y Fehsel K., Schmidt Т., Zenke F. Т., Dasting I., Wesener J. R., Bettermann H., Breunig K. D., Kolb- Bachofen V. Ni tr ic o x i d e d e s t r o y s z i n c - s u l f u r c lus t er s i n d u c i n g z i n c r e l e a s e from m e t a l l o t h i o n e i n a n d inh ib i t ion of the z inc f i n g e r - t y p e y e a s t transcr ipt ion ac t iva tor L A C 9 / / B i o c h e m . a n d B i o p h y s . R e s . C o m m u n s . — 1 9 9 4 . — 2 0 0 , N 2 . — P . 1 1 0 5 — 1 1 1 0 . 1 1 7 . Wink D. A., Laval J. T h e F p g p r o t e i n , a D N A repa ir e n z y m e , is i n h i b i t e d b y t h e b i o m e d i a t o r nitric o x i d e in vitro a n d in vivo II C a r c i n o g e n e s i s . — 1 9 9 4 . — 1 5 , N 1 0 . — P . 2 1 2 5 — 2 1 2 9 . 1 1 8 . Kroncke K. D.t Kolb-Bachofen V. D e t e c t i o n of nitric o x i d e in terac t ion wi th z i n c f inger p r o t e i n s / / M e t h . E n z y m o l . — 1 9 9 6 . — 2 6 9 . — P . 2 7 9 — 2 8 4 . 1 1 9 . Aggarwal В. В., Kohr W. J., Hass P. E., Moffat B.t Spencer S. A., Henzel W. J., Bringman T. S., Nedwin G. E., Goeddel D. K , Harkins R. N. H u m a n t u m o r n e c r o s i s factor . P r o d u c t i o n , pur i f i ca t ion , a n d c h a r a c t e r i z a t i o n / / J. B io l . C h e m . — 1 9 8 5 . — 2 6 0 , N 4 . — P . 2 3 4 5 — 2 3 5 4 . 1 2 0 . Kobayashi Y.t Miyamoto D.t Asada M., Obinata M., Osawa T. C l o n i n g a n d e x p r e s s i o n of h u m a n l y m p h o t o x i n m R N A d e r i v e d from a h u m a n T cel l h y b r i d o m a / / J. B i o c h e m . ( T o k y o ) . — 1 9 8 6 . — 1 0 0 , N 3 . — P . 7 2 7 — 7 3 3 . 1 2 1 . Dadlez M. D i s u l f i d e b o n d s in prote in f o l d i n g s t u d i e s : f r i ends o r foes i / / A c t a , b i o c h i m . p o l . — 1 9 9 7 . — 4 4 , N 3 . — P . 4 3 3 — 4 5 2 . 1 2 2 . Darnay D. G., Aggarwal В. B. Inh ib i t ion of prote in p h o s p h a t a s e c a u s e s p h o s p h o r y l a t i o n of t y r o s i n e - 3 3 1 in the p 6 0 T N F - r e c e p t o r a n d i n a c t i v a t e s the r e c e p t o r - a s s o c i a t e d k i n a s e / / F E B S L e t t . — 1 9 9 7 . — 4 1 0 , N 2 — 3 — P . 3 6 1 — 3 6 7 . 1 2 3 . Uchida K.t Morita Т., Sato Т., Ogura Т., Yamashita R.t Noguchi S., Suzuki H., Nyunova H., Miwa M., Sugimura T. N u c l e o t i d e s e q u e n c e of a f u l l - l e n g t h c D N A for h u m a n f ibro b las t p o l y ( A D P - r i b o s e ) p o l y m e r a s e / / B i o c h e m . a n d B i o p h y s . R e s . C o m m u n s . — 1 9 8 7 . — 1 4 8 , N 2 . — P . 6 1 7 — 6 2 2 . 1 2 4 . Haendeler J.t Weiland U, Zeiher A. M., Dimmeler S. E f f ec t s of r e d o x - r e l a t e d c o n g e n e r s of N O o n a p o p t o s i s a n d C a s p a s e - 3 act iv i ty / / Nitr ic O x i d e : B i o l o g y a n d C h e m i s t r y . — 1 9 9 7 . — 1 , N 4 . — P . 2 8 2 — 2 9 3 . 1 2 5 . Peunova N., Enikolopov G. Ampl i f i ca t ion of c a l c i u m i n d u c e d g e n e transcr ipt ion b y nitric o x i d e in n e u r o n a l c e l l s / / N a t u r e . — 1 9 9 3 . — 3 6 4 . — P . 4 5 0 — 4 5 3 . 1 2 6 . Lander H. M.f Sehajpal P. K, Novogrodsyk A. Nitr ic o x i d e s i gna l l ing : a p o s s i b l e ro l e for G p r o t e i n s / / I m m u n o l o g y . — 1 9 9 3 . — 1 5 1 . — P . 7 1 8 2 — 7 1 8 7 . 1 2 7 . Schreck R., Bauerle P. A. A ro le for o x y g e n r a d i c a l s a s s e c o n d m e s s e n g e r s / / T r e n d s Ce l l . B i o l . — 1 9 9 1 . — 1 . — P . 3 9 — 4 3 . У Д К 5 4 7 . 9 6 3 . 3 Н а д і ш л а д о р е д а к ц і ї 0 9 . 0 6 . 9 8 274

Чи регулює окис азоту процес передачі сигналу від фактора некрозу пухлин?

Репозитарії

Схожі ресурси