Связывание производного актиноцина с фрагментами ДНК: моделирование методом Монте Карло

Методом Монте Карло проведено компьютерное моделирование взаимодействия фрагментов
 ДНК и производного актиноцина (АсШ) с учетом водного окружения. Получены низкоэнергетиче­ские молекулярные структуры, соответствующие наиболее вероятным типам взаимодейст­вия — связыванию АсШ в малом желобке...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Біополімери і клітина
Datum:2007
1. Verfasser: Шестопалова, A.V.
Format: Artikel
Sprache:Russisch
Veröffentlicht: Інститут молекулярної біології і генетики НАН України 2007
Schlagworte:
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/156907
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Связывание производного актиноцина с фрагментами ДНК: моделирование методом Монте Карло / А.В. Шестопалова // Біополімери і клітина. — 2007. — Т. 23, № 1. — С. 35-44. — Бібліогр.: 22 назв. — рос., англ.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1862746707267158016
author Шестопалова, A.V.
author_facet Шестопалова, A.V.
citation_txt Связывание производного актиноцина с фрагментами ДНК: моделирование методом Монте Карло / А.В. Шестопалова // Біополімери і клітина. — 2007. — Т. 23, № 1. — С. 35-44. — Бібліогр.: 22 назв. — рос., англ.
collection DSpace DC
container_title Біополімери і клітина
description Методом Монте Карло проведено компьютерное моделирование взаимодействия фрагментов
 ДНК и производного актиноцина (АсШ) с учетом водного окружения. Получены низкоэнергетиче­ские молекулярные структуры, соответствующие наиболее вероятным типам взаимодейст­вия — связыванию АсШ в малом желобке и интеркаляиии Actll в GC-сайт с разной стехиомет­рией комплексов. Показано, что стабильность комплексов обусловлена Ван-дер-Ваальсовыми и
 электростатическими взаимодействиями, а также взаимодействием с водным окружением,
 молекулы которого вносят дополнительную стабилизацию за счет образования мостиков между
 донорско-акцепторными группами фрагментов ДНК и лигандов. Определены возможные размеры
 мест связывания АсШ в малом желобке ДНК, составляющие 3—4 пары нуклеотидов (п. н.) на
 молекулу лиганда. При интеркаляции молекул АсШ в GC-сайт размеры мест связывания очевидно
 больше 4 п. н. на молекулу лиганда. Полученные результаты согласуются с данными эксперимен­тальных исследований. Методом Монте Карло виконано комп'ютерне моделювання
 взаємодії фрагментів ДНК та похідного актиноцину (Actll)
 при співвідношенні ліганд—мішень 1:1 і 2:1 з урахуванням
 водного оточення. Отримано низькоенергетичні молекулярні
 структури, що відповідають найвірогіднішим типам взає­модії — зв'язуванню Actll у малому жолобі та інтеркаляції
 Actll у GC-caum з різною стехіометрією комплексів. Показа­но, що стабільність комплексів обумовлена Ван-дер-Ваальсовими та електростатичними взаємодіями, а також взаємо­дією з водним оточенням, молекули якого вносять додаткову
 стабілізацію за рахунок утворення містків між донорно-акцепторними групами фрагментів ДНК і лігандів. Визначено
 можливі розміри місць зв'язування Actll у малому жолобі, які
 дорівнюють 3—4 парам нуклеотидів (п. н.) на молекулу
 ліганда. При інтеркаляції молекул Actll в GC-сайт розміри
 місць зв'язування очевидно більші за 4 п. н. на молекулу
 ліганда Такі результати збігаються з даними експеримен­тальних досліджень. The computer simulations of the interaction of DNA fragments and actinocin derivative (ActII) with ligand-target ratio 1:1 and 2:1 were carried out by a Monte Carlo method taking into account water environment. Low-energy molecular structures corresponding to the most probable models of two types of complexes – binding of ActII in minor groove and intercalation of ActII into GC-site with different complex stehiometry were obtained. The energetic and structural parameters of the complex formation were calculated. The stability of investigated complexes was conditioned by Van der Waals and electrostatic interactions as well as by the interaction with a solvent. The water molecules contribute to the stabilization of complexes due to the formation of water bridges between donor-acceptor groups of DNA fragments and ligands. Possible sizes of ActII binding sites in the minor groove were determined. They equaled 3-4 b.p. per the ligand molecule. The sizes of binding sites of intercalating ActII molecules into GC-site are obviously bigger than 4 b.p. per the ligand molecule. The results obtained are in agreement with the experimental data.
first_indexed 2025-12-07T20:47:08Z
format Article
fulltext
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-156907
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 0233-7657
language Russian
last_indexed 2025-12-07T20:47:08Z
publishDate 2007
publisher Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
record_format dspace
spelling Шестопалова, A.V.
2019-06-19T09:05:53Z
2019-06-19T09:05:53Z
2007
Связывание производного актиноцина с фрагментами ДНК: моделирование методом Монте Карло / А.В. Шестопалова // Біополімери і клітина. — 2007. — Т. 23, № 1. — С. 35-44. — Бібліогр.: 22 назв. — рос., англ.
0233-7657
DOI: http://dx.doi.org/10.7124/bc.000754
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/156907
577.32
Методом Монте Карло проведено компьютерное моделирование взаимодействия фрагментов
 ДНК и производного актиноцина (АсШ) с учетом водного окружения. Получены низкоэнергетиче­ские молекулярные структуры, соответствующие наиболее вероятным типам взаимодейст­вия — связыванию АсШ в малом желобке и интеркаляиии Actll в GC-сайт с разной стехиомет­рией комплексов. Показано, что стабильность комплексов обусловлена Ван-дер-Ваальсовыми и
 электростатическими взаимодействиями, а также взаимодействием с водным окружением,
 молекулы которого вносят дополнительную стабилизацию за счет образования мостиков между
 донорско-акцепторными группами фрагментов ДНК и лигандов. Определены возможные размеры
 мест связывания АсШ в малом желобке ДНК, составляющие 3—4 пары нуклеотидов (п. н.) на
 молекулу лиганда. При интеркаляции молекул АсШ в GC-сайт размеры мест связывания очевидно
 больше 4 п. н. на молекулу лиганда. Полученные результаты согласуются с данными эксперимен­тальных исследований.
Методом Монте Карло виконано комп'ютерне моделювання
 взаємодії фрагментів ДНК та похідного актиноцину (Actll)
 при співвідношенні ліганд—мішень 1:1 і 2:1 з урахуванням
 водного оточення. Отримано низькоенергетичні молекулярні
 структури, що відповідають найвірогіднішим типам взає­модії — зв'язуванню Actll у малому жолобі та інтеркаляції
 Actll у GC-caum з різною стехіометрією комплексів. Показа­но, що стабільність комплексів обумовлена Ван-дер-Ваальсовими та електростатичними взаємодіями, а також взаємо­дією з водним оточенням, молекули якого вносять додаткову
 стабілізацію за рахунок утворення містків між донорно-акцепторними групами фрагментів ДНК і лігандів. Визначено
 можливі розміри місць зв'язування Actll у малому жолобі, які
 дорівнюють 3—4 парам нуклеотидів (п. н.) на молекулу
 ліганда. При інтеркаляції молекул Actll в GC-сайт розміри
 місць зв'язування очевидно більші за 4 п. н. на молекулу
 ліганда Такі результати збігаються з даними експеримен­тальних досліджень.
The computer simulations of the interaction of DNA fragments and actinocin derivative (ActII) with ligand-target ratio 1:1 and 2:1 were carried out by a Monte Carlo method taking into account water environment. Low-energy molecular structures corresponding to the most probable models of two types of complexes – binding of ActII in minor groove and intercalation of ActII into GC-site with different complex stehiometry were obtained. The energetic and structural parameters of the complex formation were calculated. The stability of investigated complexes was conditioned by Van der Waals and electrostatic interactions as well as by the interaction with a solvent. The water molecules contribute to the stabilization of complexes due to the formation of water bridges between donor-acceptor groups of DNA fragments and ligands. Possible sizes of ActII binding sites in the minor groove were determined. They equaled 3-4 b.p. per the ligand molecule. The sizes of binding sites of intercalating ActII molecules into GC-site are obviously bigger than 4 b.p. per the ligand molecule. The results obtained are in agreement with the experimental data.
ru
Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
Біополімери і клітина
Молекулярна біофізика
Связывание производного актиноцина с фрагментами ДНК: моделирование методом Монте Карло
The binding of actinocin derivative with DNA fragments (Monte Carlo simulation)
Зв'язування актиноцинового похідного з фрагментами ДНК: моделювання методом Монте Карло
Article
published earlier
spellingShingle Связывание производного актиноцина с фрагментами ДНК: моделирование методом Монте Карло
Шестопалова, A.V.
Молекулярна біофізика
title Связывание производного актиноцина с фрагментами ДНК: моделирование методом Монте Карло
title_alt The binding of actinocin derivative with DNA fragments (Monte Carlo simulation)
Зв'язування актиноцинового похідного з фрагментами ДНК: моделювання методом Монте Карло
title_full Связывание производного актиноцина с фрагментами ДНК: моделирование методом Монте Карло
title_fullStr Связывание производного актиноцина с фрагментами ДНК: моделирование методом Монте Карло
title_full_unstemmed Связывание производного актиноцина с фрагментами ДНК: моделирование методом Монте Карло
title_short Связывание производного актиноцина с фрагментами ДНК: моделирование методом Монте Карло
title_sort связывание производного актиноцина с фрагментами днк: моделирование методом монте карло
topic Молекулярна біофізика
topic_facet Молекулярна біофізика
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/156907
work_keys_str_mv AT šestopalovaav svâzyvanieproizvodnogoaktinocinasfragmentamidnkmodelirovaniemetodommontekarlo
AT šestopalovaav thebindingofactinocinderivativewithdnafragmentsmontecarlosimulation
AT šestopalovaav zvâzuvannâaktinocinovogopohídnogozfragmentamidnkmodelûvannâmetodommontekarlo