Теоретико-методологічні основи розуміння механізму правового регулювання

Метою цієї статті є аналіз напрямів наукових досліджень, що у своїй єдності формують теорію механізму правового регулювання (МПР), розкриття теоретикометодологічних проблем, які мають місце при осмисленні МПР, визначення та систематизація методологічних підходів до розуміння МПР....

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2009
Main Author:	Кривицький, Ю.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2009
Subjects:	Теорія держави і права
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15730
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Теоретико-методологічні основи розуміння механізму правового регулювання / Ю. Кривицький // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 22-25. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860266303297683456
author	Кривицький, Ю.
author_facet	Кривицький, Ю.
citation_txt	Теоретико-методологічні основи розуміння механізму правового регулювання / Ю. Кривицький // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 22-25. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
collection	DSpace DC
description	Метою цієї статті є аналіз напрямів наукових досліджень, що у своїй єдності формують теорію механізму правового регулювання (МПР), розкриття теоретикометодологічних проблем, які мають місце при осмисленні МПР, визначення та систематизація методологічних підходів до розуміння МПР.
first_indexed	2025-12-07T19:01:05Z
format	Article
fulltext	Т Е О Р І Я Д Е Р Ж А В И І П РА В А 22 жовтень 2009 Необхідність творчого та послідовного осмислення змін, що відбуваються в суспільстві, більш глибокого пізнання сучасних процесів економічних і соціальних перетворень, динаміки державно7правових явищ є нагальною потребою часу. У визна7 ченні шляхів становлення та розвитку Ук7 раїни як суверенної демократичної, соціаль7 ної, правової держави, а також у формуванні громадянського суспільства велику роль відіграє правова наука. Основне призначен7 ня останньої полягає у здійсненні дослі7 джень державно7правових проблем, вироб7 ленні пропозицій щодо вдосконалення пра7 вового регулювання суспільних відносин [1, с. 62]. В юридичній літературі наголошуєть7 ся на незадовільному стані сучасного право7 вого регулювання, на потребі його подаль7 шого вдосконалення, орієнтуючись на досяг7 нення найбільш позитивних результатів у розвитку країни. Наукова рефлексія сутності правового регулювання в найрізноманітніших сферах громадського життя вимагає чіткого уявлен7 ня про те, яким чином воно здійснюється, як функціонує його механізм. Однак, незважа7 ючи на те, що така категорія, як механізм правового регулювання розроблялася у пра7 вознавстві протягом півстоліття, на сучасно7 му етапі значна кількість проблем, пов’яза7 них з нею, залишається дискусійною. У зв’яз7 ку з цим існує нагальна потреба в подальшо7 му інтенсивному розробленні різних ас7 пектів механізму правового регулювання (далі – МПР) суспільних відносин у за7 гальній теорії права. У радянській юридичній науці вивченню МПР присвятили праці такі вчені, як С. Алексеєв, А. Васильєв, О. Вітченко, В. Горшенєв, В. Шабалін, М. Шарце, Л. Явіч та ін. З прізвищами цих теоретиків права ми пов’язуємо історію становлення основних положень теорії МПР. У сучасному право7 знавстві означену проблему досліджують як вітчизняні, так і російські науковці: А. Абра7 мова, А. Бобилєв, С. Бобровник, О. Малько, С. Нарикова, М. Новікова, М. Осіпов, О. Скакун, Т. Тарахонич, К. Шундіков й ін. Метою цієї статті є аналіз напрямів науко7 вих досліджень, що у своїй єдності форму7 ють теорію МПР, розкриття теоретико7 методологічних проблем, які мають місце при осмисленні МПР, визначення та си7 стематизація методологічних підходів до розуміння МПР. Категорія МПР початок свого розвитку бере у 607х роках ХХ ст. та є логічним на7 слідком наукового осмислення проблемати7 ки правового регулювання суспільних відно7 син. При цьому «теоретичний прототип» оз7 начене поняття знайшло в категорії «ме7 ханізм правового впливу», яку вперше за7 пропонував М. Александров і визначив схе7 му основних блоків цього механізму, що в су7 купності формують процес поступового пе7 ренесення нормативності права на впорядку7 вання суспільних відносин. При цьому МПР як об’єкт самостійного вивчення отримав ви7 раження у праці С. Алексеєва, який всебічно проаналізував сутність зазначеного поняття, дослідив його структуру та призначення. У загальному аспекті С. Алексеєв під МПР розуміє взяту в єдності всю сукупність юри7 дичних засобів, за допомогою яких забезпе7 чується правовий вплив на суспільні відно7 сини [2, с. 30]. Концепція МПР, сформульо7 вана С. Алексеєвим, стала фактично хресто7 матійною в радянській юридичній науці, її підхопили інші правознавці, вона була взята за основу багатьох спеціальних правових досліджень та отримала таким чином широ7 ке визнання. Слід зазначити, що в юриспруденції реф7 лексія наукових проблем, пов’язаних з МПР, здійснюється за такими напрямами: •• дослідження безпосередньо поняття МПР, його ознак, структури тощо. У межах цього напряму сформувалися різні підходи до розуміння МПР; •• вивчення місця та ролі окремих правових явищ, категорій, процесів у МПР: актів пря7 мого народовладдя (О. Мурашин), правових відносин (О. Бугаєць, Ю. Гнатущенко, Т. Та7 рахонич, Ю. Ткаченко), правового мислення (Т. Авакян), правової поведінки (В. Кудряв7 ТЕОРЕТИКО$МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РОЗУМІННЯ МЕХАНІЗМУ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ Юрій Кривицький, ад’юнкт кафедри теорії держави та права Київського національного університету внутрішніх справ © Ю. Кривицький, 2009 Т Е О Р І Я Д Е Р Ж А В И І П РА В А 23 № 10 цев), правової свідомості (В. Ямбушев), фак7 тичного складу (В. Ісаков), юридичних фактів (С. Зінченко, В. Ісаков, Г. Кикоть), юридичного компромісу (М. Новікова), юри7 дичної відповідальності (В. Лучкова), юри7 дичної діяльності (Е. Чернова) тощо; •• аналіз галузевих МПР, спрямованих на регулювання окремих видів суспільних від7 носин. Так, у юриспруденції знайшли своє місце дослідження адміністративно7право7 вого регулювання (І. Веремеєнко, С. Стецен7 ко), конституційно7правового регулювання (Л. Морозова), кримінально7правового регу7 лювання (В. Прохоров, М. Кропачев, О. Тар7 багаєв, Ю. Жаріков), кримінально7процесу7 ального регулювання (Л. Зусь), міжнародно7 правового регулювання (І. Лукашук), фінан7 сово7правового регулювання (В. Косаняк), цивільно7правового регулювання (П. Чебе7 ряк, В. Яроцький) тощо; •• розгляд МПР у межах окремої правової сім’ї. Наприклад, В. Северинюк розробляє ме7 ханізм правового регулювання в умовах пра7 вової сім’ї мусульманського права; •• осмислення складних юридичних кате7 горій, пов’язаних із функціонуванням МПР і таких, що формуються за аналогією до його концепції, а саме: механізму дії конститу7 ційного закону (Ю. Мальцев), механізму дії права (Л. Явіч, В. Гойман), механізму здійс7 нення права (Ю. Гревцов), механізму пра7 вотворчості (Д. Ковачєв), механізму реалі7 зації права (В. Сапун, Ю. Решетов, Л. За7 вадська, М. Гнатюк), механізму соціального управління (Ю. Тихомиров), процесуально7 правового механізму (О. Лук’янова), психо7 логічного механізму дії права (Ю. Новік), соціального механізму дії права (В. Кази7 мірчук, В. Лапаєва), юридичного механізму управління (І. Дюрягін, Н. Ней) та ін. Викладене дозволяє стверджувати, що за рівнем розвинутості систему юридичних знань про МПР слід віднести до окремої те7 орії, тобто комплексу поглядів, уявлень, ідей, спрямованих на тлумачення та пояснення цієї категорії. У правничій літературі цілком зазначається, що поняття МПР у право7 знавстві в силу своєї важливості є методоло7 гічною категорією, яка забезпечує філософ7 сько орієнтоване бачення таких явищ право7 вої дійсності, як юридичні норми, юридичні відносини, юридичні акти реалізації прав і обов’язків тощо, які є складовими юридич7 ного впливу на суспільні відносини [3, с. 10]. При цьому тенденції гуманізації, демократи7 зації, що спостерігаються в розвитку сучас7 ної правової доктрини України, зумовили необхідність переосмислення не тільки по7 няття власне права, а й усіх форм його про7 яву, сфер існування. Це, у свою чергу, зумов7 лює нагальну необхідність перегляду мето7 дологічних засад вивчення МПР. У зв’язку з цим актуальності набуває аналіз питання ме7 тодологічних проблем дослідження МПР та основних підходів до його розуміння в за7 гальній теорії права. На нашу думку, теоре7 тико7методологічні проблеми осмислення сутності МПР слід розглядати в межах двох взаємодоповнюючих рівнів. Перший рівень проблем – загально� методологічний – пов’язаний, з одного боку, з формуванням і розвитком методології су7 часної правничої науки, а з іншого – із гносе7 ологічним потенціалом категорії «механізм», що використовується для пояснення різних явищ правової дійсності. Теорія МПР є скла7 довою частиною юридичної науки, тому за7 гальна тенденція змін методологічних ак7 центів у правознавстві торкнулася й означе7 ної категорії. На думку окремих дослідників (Л. Корчевна, Р. Гаврилюк), категорія МПР, як і інші юридичні поняття, що містять у своєму складі термін «механізм», є природ7 ним наслідком причинно7механістичної кар7 тини світу. Відповідно робиться висновок, що онтологічна революція в науці та пов’яза7 на з нею гуманітаризація теоретичних знань, у тому числі знань про державу та право, спростовують механістичний підхід у пра7 вопізнанні (він розглядається як спрощений, отже, як недостатній). Ми вважаємо, що ка7 тегорія МПР не може розглядатися як мето7 дологічно визначена та пов’язана лише з ме7 ханістичним підходом. У літературі наголо7 шується на тому, що методологічні підходи до дослідження права, які ґрунтуються на виключно однобічному аналізі, можуть бути оцінені як невиправдані відхилення від на7 уково виваженого розуміння змісту права. Зважаючи на принцип наступності в розвит7 ку юридичної науки, сучасне правознавство використовує традиційні за змістом для ра7 дянської теорії права поняття та категорії, у тому числі МПР. Останні не можуть бути просто відкинуті або знівельовані в нових історичних умовах, а вимагають творчого пе7 реосмислення, уточнення, збагачення їх суті та змісту з урахування нових історичних ре7 алій. Тільки «вставши на плечі» інших уче7 них, можна отримати повне бачення того чи іншого об’єкта дослідження. Слід зазначити, що в наукових джерелах (А. Бобилєв, Ю. Мальцев, А. Старостюк) увага акцентується на досить широкому ви7 користанні категорії «механізм» у право7 знавстві. К. Шундіков вважає, що викорис7 тання методологічного потенціалу поняття «механізм» у юридичній науці в цілому ви7 явилося досить продуктивним. Разом із тим досить часто характеристика одного чи ін7 шого явища як механізму використовується в якості формально7логічного прийому та не завжди має наслідком відповідний методо7 логічний аспект дослідження [4, с. 13]. Не7 обхідність приділяти значно більше уваги методологічним засадам розгляду правових понять, у назві яких використовується тер7 мін «механізм». Т Е О Р І Я Д Е Р Ж А В И І П РА В А 24 жовтень 2009 Другий рівень методологічних проблем, які виникають при дослідженні МПР – кон� кретнометодологічний – зумовлений юри7 дичним змістом МПР. На нашу думку, проб7 лемами, що суттєво ускладнюють аналіз МПР як важливої юридичної категорії, є: по� перше, МПР є складною масштабною регу7 лятивною системою, свого роду юридичною макроконструкцією, яка охоплює значний обсяг юридичних явищ; по�друге, наявність різноманітних, досить часто протилежних, поглядів дослідників на МПР у право7 знавстві; по�третє, відсутність чітко визна7 чених методологічних підходів до розуміння МПР; по�четверте, суперечливість поглядів теоретиків права на взаємозв’язок МПР і правового регулювання; по�п’яте, складність відмежування МПР від таких юридичних ка7 тегорій, як механізм правового впливу, ме7 ханізм дії права та правова система. Вивчення будь7якої юридичної проблеми лише тоді може претендувати на істину, коли воно здійснюється за допомогою правильно обраної методології. У правовій літературі звертається увага на те, що методологічний підхід визначає основний ракурс досліджен7 ня об’єкта, загальну особливість того чи ін7 шого методу та конкретизується в принципах, що характерні відповідному методу [5, с. 62]. На нашу думку, методологічний підхід – це певний набір прийомів пізнавальної діяль7 ності та пізнавальних засобів, використання яких сприятиме теоретичному проникненню «у глибину» об’єкта, що досліджується, з тим, щоб отримати найбільш повне уявлення про нього. Таким чином, виокремимо та детально проаналізуємо основні методологічні підхо7 ди до розуміння МПР, що сформувалися в загальній теорії права. Інструментальний підхід до розуміння МПР є класичним, домінуючим у юридичній науці. У його основі лежить концепція МПР, запропонована С. Алексеєвим, та в подальшому розроблена як самим ученим, так і його учнями та послідовниками. Саме творчому доробку С. Алексеєва належить перша в науковій літе7 ратурі комплексна праця, присвячена МПР [2]. У своїх подальших дослідженнях учений за7 пропонував дещо модернізоване визначення МПР. Суть змін зводиться до того, що слово7 сполучення «вся сукупність» замінене термі7 ном «система», тобто МПР визначається як узята в єдності система правових засобів, за до7 помогою яких забезпечується результативний правовий вплив на суспільні відносини [6, с. 9]. Із широкого масиву точок зору, що пред7 ставлені в літературі, виокремимо основні групи визначень поняття МПР у межах інстру7 ментального підходу: •• розуміння МПР як системи або сукуп7 ності правових засобів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання суспіль7 них відносин (С. Бобровник, В. Хропанюк, С. Коталейчук); •• аналіз МПР як сукупності правових за7 собів, за допомогою яких поведінка суб’єктів суспільних відносин приводиться у відповід7 ність із приписами, що містяться в нормах права (С. Лисенков, М. Сидоренко); •• трактування МПР як системи правових засобів, організованих найбільш послідов7 ним способом з метою подолання перешкод, що знаходяться на шляху задоволення інте7 ресів суб’єктів права (О. Малько); •• інтерпретація МПР як системи або су7 купності державно7правових засобів, за до7 помогою яких держава здійснює право7 вий вплив на суспільні відносини в бажано7 му для себе напрямі (А. Бобилєв, П. Рабіно7 вич); •• осмислення МПР як системи логічно взаємопов’язаних правових засобів, що утво7 рюють єдиний внутрішньо погоджений і не7 суперечний ланцюг елементів, призначення якого полягає у створенні визначеного пра7 вового алгоритму (К. Шундіков, В. Малахов, В. Казаков). Перейдемо до розгляду наступного мето7 дологічного підходу до МПР – діяльнісного. У загальному аспекті діяльнісний підхід доз7 воляє переосмислити традиційну проблема7 тику, виокремити низку нових фундамен7 тальних проблем, усвідомити деякі категорії, тісніше пов’язати юридичну теорію з практи7 кою. З огляду на це, альтернативним напря7 мом вивчення МПР, запропонованого С. Алек7 сеєвим, стала позиція з цієї проблеми іншого відомого вченого В. Горшенєва, в основу якої покладений діяльнісний підхід. На його дум7 ку, при визначенні поняття МПР необхідно враховувати дві суттєві обставини: по7пер7 ше, МПР – це складне за своїм змістом яви7 ще, що складається із системи різних право7 вих способів та форм; по7друге, воно ди7 намічне за своєю природою, оскільки пред7 ставляє рух елементів, які його складають та нібито переходять один в одне. Тому, вважає В. Горшенєв, в онтологічному аспекті МПР визначається як органічна сукупність усіх юридичних форм і способів, за допомогою яких здійснюється переведення норматив7 ності права в упорядкування суспільних відносин [7, с. 42]. На думку В. Горшенєва, структуру МПР доцільно розглядати у двох основних аспек7 тах: з точки зору його «внутрішнього» функ7 ціонування, коли аналізуються в основному форми та способи правового впливу, а також виконувані ними функції (власне МПР) і з точки зору «зовнішньої» організації та без7 посереднього вираження його організаційної природи, коли в якості предмета досліджен7 ня беруться організаційні сторони (форми) правового регулювання, вся сукупність пра7 вових форм діяльності органів держави та громадських організацій. Тому правотворча та правозастосовча діяльність за своїм при7 значенням є нібито ланками, що підключа7 Т Е О Р І Я Д Е Р Ж А В И І П РА В А№ 10 ються до МПР [7, с. 44–47]. Означений підхід до розуміння МПР продовжує розви7 ватися в сучасній теорії права. Так, у низці наукових джерел МПР розглядається саме як діяльнісна сторона процесу переведення нормативності права в упорядкування сус7 пільних відносин [8, с. 94; 9, с. 337]. Нарівні з розглянутими підходами до ро7 зуміння МПР особливе місце посідає сис� темний. Першим зробив спробу використати системний підхід до розгляду МПР В. Ша7 балін. На його думку, під МПР слід розуміти складну сукупність юридичних засобів як управляючу систему, за допомогою якої здійснюється цілеспрямований правовий вплив на суспільні відносини [10, с. 137]. Слід зазначити, що саме цей учений першим почав розглядати МПР як систему. Фактич7 но В. Шабалін застосував деякі методоло7 гічні аспекти системного підходу до інст7 рументальної інтерпретації МПР як сукуп7 ності правових заходів. У результаті відбувся своєрідний двосторонній обмін теоретико7 методологічним потенціалом між інструмен7 тальним і системним підходами інтерпре7 тації МПР. Особливе місце в юридичній науці зай7 має комплексний (інтегративний) підхід до розуміння МПР. У літературі зазначається, що методологічні підходи не ізольовані один від одного і можуть мати взаємозумовлений (інтегративний) характер, що зумовлює по7 яву похідних (повторних, синтезованих) підходів. Означені тенденції щодо формуван7 ня комплексного підходу до вивчення різних правових явищ не оминули дослідників МПР. Певні спроби у формуванні комплекс7 ного підходу до вивчення МПР можна знай7 ти у творчому доробку різних учених. Зокре7 ма, М. Матузов до елементного складу МПР нарівні з особливим інструментарієм (юри7 дичні норми, правовідносини, суб’єктивні права й обов’язки, акти реалізації суб’єктив7 них прав та обов’язків, юридичні факти) відносить організаційну діяльність відповід7 них органів, організацій, установ, посадових осіб [11, с. 58]. Незважаючи на очевидні су7 перечності, яких не позбавлена така позиція, бажання об’єднати інструментальний, діяль7 нісний і системний підходи в єдиний комп7 лексний підхід до розуміння МПР знайшло свій подальший розвиток у сучасному пра7 вознавстві (І. Галаган, В. Сирих, Е. Чернова). На підставі викладеного можна зробити певні висновки. Використання методологічного потенці7 алу правової категорії МПР у юридич7 ній науці в цілому виявилося досить плід7 ним. Теоретико7методологічні проблеми ви7 вчення МПР доцільно розглядати в межах двох взаємозв’язаних рівнів: загальномето7 дологічному та конкретнометодологічному. Суть першого рівня проблем зводиться, по7 перше, до можливості та доцільності подаль7 шого використання категорії МПР нарівні з іншими правовими категоріями, в основі яких лежить термін «механізм», в умовах формування новітньої методології правової науки; по7друге, до необхідності врахування методологічного потенціалу категорії «ме7 ханізм» при дослідженні МПР. Проблемами конкретнометодологічного рівня є те, що по7 перше, МПР – досить складна масштабна регулятивна система, свого роду юридична макроконструкція; по7друге, існують різно7 манітні, часто протилежні позиції вчених стосовно МПР у загальній теорії права; по7 третє, у науковій літературі відсутні чітко визначені методологічні підходи до розумін7 ня МПР тощо. У процесі розвитку теорії МПР у право7 знавстві сформувалися такі методологічні підходи до його розуміння: інструменталь7 ний, діяльнісний, системний і комплексний (інтегративний). В основі кожного із визна7 чених підходів лежить певний набір прийо7 мів пізнавальної діяльності та пізнавальних засобів. Наявність різних підходів до розу7 міння МПР слід розглядати, з одного боку, як підтвердження складності та багатоаспе7 ктності МПР, а з іншого – як показник роз7 витку теоретико7правової науки в цьому напрямі. Література 1. Мурашин О. Сучасна юридична наука: проб7 леми і пріоритети // Підприємництво, господар7 ство і право. – 2003. – № 1. – С. 62–64. 2. Алексеев С. Механизм правового регулиро7 вания в социалистическом государстве. – М., 1966. – 187 с. 3. Селіванов В., Діденко Н. Правова природа ре7 гулювання суспільних відносин // Право України. – 2000. – № 10. – С. 10–21. 4. Шундиков К. В. Правовые механизмы: осно7 вы теории // Государство и право. – 2006. – № 12. – С. 12–21. 5. Козлов В. А. Проблемы предмета и методоло7 гии общей теории права. – Л., 1989. – 120 с. 6. Алексеев С. С. Общая теория права: В 2 т. – М., 1982. – Т. 2. – 360 с. 7. Горшенев В. М. Структура механизма право7 вого регулирования в общенародном государстве // Структура механизма правового регулирования в общенародном государстве: Труды Всесоюз. юрид. заочного ин7та. – М., 1978. – Т. 56. – С. 41–52. 8.Общая теория государства и права: В 3 т. – М., 2001. – Т. 2. – 528 с. 9. Теория государства и права / Под ред. М. М. Рассолова, В. О. Лучина, Б. С. Эбзеева. – М., 2001. – 640 с. 10. Шабалин В. А. Системный анализ механиз7 ма правового регулирования // Советское государ7 ство и право. – 1969. – № 10. – С. 123–127. 11. Матузов Н. И. Личность. Права. Демокра7 тия. Теоретические проблемы субъективного пра7 ва. – Саратов, 1972. – 294 с.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-15730
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0027
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T19:01:05Z
publishDate	2009
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
record_format	dspace
spelling	Кривицький, Ю. 2011-02-01T15:12:28Z 2011-02-01T15:12:28Z 2009 Теоретико-методологічні основи розуміння механізму правового регулювання / Ю. Кривицький // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 22-25. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. XXXX-0027 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15730 Метою цієї статті є аналіз напрямів наукових досліджень, що у своїй єдності формують теорію механізму правового регулювання (МПР), розкриття теоретикометодологічних проблем, які мають місце при осмисленні МПР, визначення та систематизація методологічних підходів до розуміння МПР. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Теорія держави і права Теоретико-методологічні основи розуміння механізму правового регулювання Article published earlier
spellingShingle	Теоретико-методологічні основи розуміння механізму правового регулювання Кривицький, Ю. Теорія держави і права
title	Теоретико-методологічні основи розуміння механізму правового регулювання
title_full	Теоретико-методологічні основи розуміння механізму правового регулювання
title_fullStr	Теоретико-методологічні основи розуміння механізму правового регулювання
title_full_unstemmed	Теоретико-методологічні основи розуміння механізму правового регулювання
title_short	Теоретико-методологічні основи розуміння механізму правового регулювання
title_sort	теоретико-методологічні основи розуміння механізму правового регулювання
topic	Теорія держави і права
topic_facet	Теорія держави і права
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15730
work_keys_str_mv	AT krivicʹkiiû teoretikometodologíčníosnovirozumínnâmehanízmupravovogoregulûvannâ

Теоретико-методологічні основи розуміння механізму правового регулювання

Institution

Similar Items