Право на свободу мирних зборів у міжнародних документах та їх імплементація в національне законодавство

Метою цієї статті є теоретико-правовий аналіз міжнародних нормативно-правових актів, що закріплюють право на свободу мирних зборів, а також питання їх імплементації у національне законодавство....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Власенко, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2009
Теми:	Конституційне право
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15735
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Право на свободу мирних зборів у міжнародних документах та їх імплементація в національне законодавство / О. Власенко // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 43-45. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860043445232467968
author	Власенко, О.
author_facet	Власенко, О.
citation_txt	Право на свободу мирних зборів у міжнародних документах та їх імплементація в національне законодавство / О. Власенко // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 43-45. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
collection	DSpace DC
description	Метою цієї статті є теоретико-правовий аналіз міжнародних нормативно-правових актів, що закріплюють право на свободу мирних зборів, а також питання їх імплементації у національне законодавство.
first_indexed	2025-12-07T16:57:08Z
format	Article
fulltext	К О Н С Т И Т У Ц І Й Н Е П РА В О 43 № 10 Міжнародне право здійснило величез7 ний вплив на розвиток держав і на7 родів. Протягом усієї історії людства воно не тільки вдосконалювалося разом з розвитком науково7технічного прогресу, а й певною мірою впливало на нього. Крім того, міжнародне право активно впливає безпосе7 редньо на людину, оскільки є одним із дже7 рел цивілізаційного розвитку. У складних умовах розбудови національ7 ної державності, попри протистояння полі7 тичних сил і нестабільність соціально7еконо7 мічної ситуації, Україна однозначно та не7 змінно стоїть на позиції визнання міжнарод7 них стандартів прав людини і впровадження їх у юридичну практику [1, с. 3]. Для демократичної правової держави, якою є Україна, в сучасних умовах високої міжнародної інтеграції характерне визнання пріоритету норм міжнародного права, насам7 перед у царині прав людини. Національна нормативна база, безумовно, відчуває вплив норм міжнародного права. Тому проблема взаємодії міжнародно7правових і внутріш7 ньодержавних нормативно7правових актів має не тільки загальнотеоретичне, а й практичне значення, є актуальним питанням сьогодення. Проблема імплементації міжнародних договорів традиційно досліджувалася в на7 уці міжнародного права. З означеної темати7 ки відомі праці таких юристів7міжнародни7 ків, як О. Анісімов, М. Антонович, І. Бліщен7 ко, М. Буроменський, В. Буткевич, А. Гавер7 довський, В. Гаврилов, Л. Гусейнов, В. Дени7 сов, М. Дженіс, А. Дмитрієв, В. Євінтов, О. Зай7 чук, Н. Захарова, Г. Ігнатенко, В. Карташкін, І. Лукашук, С. Марочкін, Д. Мердок, Н. Ми7 ронов, А. Норгаарда, О. Прагнюк, В. Семе7 нов, А. Стремоухов, Г. Тункін, С. Черничен7 ко, М. Ентін та ін. Що стосується загальнотеоретичних ас7 пектів реалізації державами міжнародно7 правових зобов’язань з прав людини, то є лише поодинокі спроби досліджень у робо7 тах С. Зівса, П. Недбайла, В. Опришка, П. Рабіновича, Н. Раданович, Ю. Тихомірова, C. Федика та ін. Метою цієї статті є теоретико7правовий аналіз міжнародних нормативно7правових актів, що закріплюють право на свободу мирних зборів, а також питання їх імпле7 ментації у національне законодавство. Для кращого розуміння природи права на свободу мирних зборів слід розглянути істо7 ричні прояви його розвитку. Право збиратися мирно в різноманітні іс7 торичні періоди тривалий час не визнавалося. Держави з абсолютною монархією перешко7 джали тому, щоб піддані створювали громадсь7 кі організації або мирно збиралися для обго7 ворення політичних питань. Девізом абсолю7 тизму є відоме правило: «розділяй і волода7 рюй». Розрізнені та необ’єднані особи, не пов’я7 зані між собою відчуттям взаємної підтримки, є зручним матеріалом для абсолютної монархії, яка не може допустити існування самостійних громадських об’єднань, що мають свої власні цілі, незалежні від волі держави. До епохи буржуазних революцій законо7 давчого закріплення природних прав люди7 ни не відбувалося, не було закріплено і право на мирні збори. Англія, що не зазнала рецесії римського права, ґрунтуючись на Великій Хартії Воль7 ностей (1215 р.), зберегла недоторканним протягом своєї історії право зборів і союзів (не стільки право, як фактичну можливість) [2, с. 308–309]. Однак, незважаючи на відсут7 ність спеціального закону, який би регулю7 вав свободу мирних зборів, в Англії діяв ряд судових прецедентів. Зокрема, не створюва7 лися конкретні правила та вимоги до прове7 дення мирних зборів, проте існували судові обмеження та відповідальність. Характерною ознакою й унікальним до7 сягненням епохи буржуазних революцій є визнання природних прав людини і, як наслідок, закріплення ідеї народовладдя, про що йдеться у французькій Декларації прав людини та громадянина 1789 р., Білі про пра7 ва 1789–1791 рр. США, а пізніше в Консти7 туції Франції від 03.09.1791 р., де значно ширше, ніж у Декларації, представлений пе7 ПРАВО НА СВОБОДУ МИРНИХ ЗБОРІВ У МІЖНАРОДНИХ ДОКУМЕНТАХ ТА ЇХ ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ В НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО Олена Власенко, ад’юнкт кафедри конституційного та міжнародного права Київського національного університету внутрішніх справ © О. Власенко, 2009 К О Н С Т И Т У Ц І Й Н Е П РА В О 44 жовтень 2009 релік політичних прав і свобод, зокрема сво7 бода громадян збиратись у громадських міс7 цях, зберігаючи спокій, без зброї, дотриму7 ючись поліцейських законів [3, с. 19]. Після закінчення Другої світової війни світова громадськість заклала фундамент для захисту прав і свобод особи, а також за7 безпечення механізму їх реалізації, створив7 ши у 1945 р. Організацію Об’єднаних Націй (далі – ООН). У результаті діяльності ООН з’явилося багато міжнародних документів, основні з яких закріплюють право на свободу мирних зборів. Якщо розглянути їх в сукуп7 ності, то можна виділити певну ієрархію та різноманітність відповідно до призначення. Так, першу групу складають декларативні акти, що включені в резолюції Генеральної Асамблеї ООН: Загальна декларація прав людини (1948 р.); Декларація про захист від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність людини видів поводження та покарання (1975 р.); Декларація про ліквідацію всіх форм нетер7 пимості та дискримінації на ґрунті релігії та переконання (1981 р.) тощо. Другу групу визначають акти, обов’язкові для виконання країнами7учасниками: Міжна7 родний пакт про громадські та політичні права (1966 р.); Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (1966 р.); Євро7 пейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.) та ін. До третьої групи входять міжнародні ак7 ти, що мають рекомендаційний характер, роз’яснюють і деталізують положення конвен7 цій та договорів: Мінімальні стандартні пра7 вила поводження з ув’язненими (1955 р.); Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються здійснення правосуддя по відно7 шенню до неповнолітніх (1984 р.) тощо. Зазначений поділ на групи має як теоре7 тичне, так і практичне значення для розумін7 ня вказаних актів, їх співвідношення з націо7 нальною правовою системою. Слід зазначити, що Загальна декларація прав людини (1948 р.) стала першим і найваж7 ливішим документом у галузі закріплення та захисту прав людини, у тому числі права на свободу мирних зборів (ст. 20). Прийнята як стандарт, до якого повинні прагнути всі народи і всі держави, сьогодні вона є основоположним документом у сфері прав і свобод людини. За7 гальна декларація з прав людини слугує модел7 лю при підготовці різними державами власних конституцій, законів, інших нормативних актів. Майже 90 конституцій країн світу, що прийняті після 1948 р., мають перелік фунда7 ментальних прав, закріплених у Декларації. Не стала винятком і Україна, яка визнала міжна7 родні стандарти у галузі прав людини та закріпила їх в Основному Законі (1996 р.), на7 давши їм найвищої юридичної сили. До міжнародно7правових актів, що за7 кріплюють право на свободу мирних зборів, відноситься також і Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1966 р.), ст. 21 якого проголошує тезу: «Визнається право на мирні збори». У документі підкрес7 люється, що держави7учасниці зобов’язують7 ся поважати та забезпечувати всім особам, які перебувають на їх території, права та свобо7 ди, без поділу за расою, кольором шкіри, стат7 тю, мовою, релігією, політичними чи іншими переконаннями, національним і соціальним походженням, майновим станом або іншими обставинами. Європейську Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.) ратифікували більш як 40 країн світу. Серед них і Україна, яка ратифікувала цю Конвен7 цію 17 липня 1997 р. Дія Конвенції поширюється більш як на 800 млн чоловік. Ця спільнота функціонує відповідно до мінімальних загальних стандар7 тів у сфері прав людини, дотримання яких контролюється з боку Європейського Суду з прав людини. У Конвенції (ст. 11) зазначено: «Кожна людина має право на свободу мирних збо7 рів». Ця свобода є одним із основних прав у демократичному суспільстві, відіграє важли7 ву роль у політичному та соціальному житті будь7якої країни, у тому числі впливає на ді7 яльність політичних партій, проведення ви7 борів. Європейський Суд з прав людини та7 кож підкреслює особливу важливість права на свободу мирних зборів. А тому ним та Єв7 ропейською комісією сформульована низка правових позицій, що розкривають зміст сво7 боди мирних зборів. Це право поширюється як на приватні збори, так і на збори в гро7 мадських місцях, передбачає свободу мир7 них демонстрацій, яка гарантується кожно7 му, хто намагається їх організувати. Євро7 пейський Суд зазначає, що право на прове7 дення контрдемонстрацій у демократичному суспільстві не може бути причиною обме7 ження права на демонстрацію. Разом із тим право на мирні збори передбачає захист від контрдемонстрацій: на думку суддів, учасни7 ки демонстрації повинні мати можливість проведення їх без побоювань фізичного на7 сильства з боку супротивників [4, с. 599]. Свобода мирних зборів не відноситься до абсолютних прав і може бути обмежена. Обме7 ження визнаються можливими, якщо вони встановлені законом і необхідні в демократич7 ному суспільстві в інтересах державної безпе7 ки та громадського спокою, з метою недопу7 щення заворушень і злочинів, для охорони здоров’я та моралі або для захисту прав і сво7 бод інших осіб (ч. 2 ст. 11 Конвенції України). Слід зазначити, що одночасно з загальни7 ми обмеженнями ст. 11 Конвенції передбачає також додаткові спеціальні обмеження, що стосуються права на свободу мирних зборів відносно осіб, які належать до збройних сил, поліції або адміністративних органів держави. К О Н С Т И Т У Ц І Й Н Е П РА В О№ 10 Однак у практиці Європейського Суду до сьогодні не було скарг, пов’язаних із спеці7 альним обмеженням свободи мирних зборів. Разом із тим у коментарях до Конвенції ак7 центується увага на тому, що правомірність, накладених на перелічених осіб обмежень, по7 винна оцінюватися з точки зору законності ме7 ти, наявної соціальної обстановки та відпо7 відності даних заходів [5, с. 107]. Виходячи з правових позицій Європейсь7 кого Суду, можна зробити декілька виснов7 ків. По�перше, особа, яка брала участь у неза7 бороненій демонстрації, не може бути звину7 вачена в тому, що ця демонстрація не носила мирного характеру. По�друге, кожен учасник зборів повністю перебуває під охороною ст. 11 Конвенції, якщо його поведінка носить пра7 вомірний характер. Разом із тим Конвенція про захист прав та основоположних свобод не перешкоджає введенню обмежень на політичну діяльність іноземців (ст. 16). У коментарях зазначається, що ця стаття закріплює положення, які но7 сять обмежувальний характер, хоча й не за7 стосовуються країнами7учасниками по від7 ношенню до свободи зборів. Враховуючи ха7 рактер даних положень, неоднозначне трак7 тування самого поняття «політична діяль7 ність» набуває особливого значення. Генераль7 на Асамблея ООН в Рекомендації «Про по7 літичні права та положення іноземців» про7 понує внести зміни до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, які б виклю7 чали обмеження щодо діяльності інозем7 ців, передбачені ст. 16 зазначеної Конвенції. Такий підхід знайшов своє відображення і в Конвенції про участь іноземців у житті дер7 жави на місцевому рівні, відкритої до підпи7 сання 5 лютого 1992 р., де був закріплений обов’язок держав7учасниць гарантувати іно7 земцям, які перебувають на законних підста7 вах на їх території, право на свободу мирних зборів на тих самих умовах, що й громадянам країни. Метою цієї Конвенції є поступове на7 дання дійсних громадянських прав іноземцям. Слід зазначити, що питання надання іно7 земцям певних політичних прав, зокрема пра7 ва на свободу мирних зборів, є актуальним для правового розвитку України. Адже ст. 39 Конституції України закріплює право збира7 тися мирно без зброї та проводити збори, мітинги, походи і демонстрації виключно для громадян України. Проте у ст. 26 Конституції України зазначено: «Іноземці та особи без гро7 мадянства, що перебувають в Україні на за7 конних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, – за винят7 ками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України». З цьо7 го приводу серед правознавців ведеться дис7 кусія, розв’язання якої можливе за умови при7 ведення національного законодавства України до норм і стандартів міжнародного права. Серед нових документів, прийнятих на початку XXI ст., доцільно згадати Хартію ос7 новних прав Європейського Союзу (2000 р.), в якій проголошено право кожної людини на мирні збори на всіх рівнях політичного, профспілкового та суспільного життя (ст. 12). Цей документ базується на раніше прийня7 тих міжнародних нормативно7правових ак7 тах у галузі прав і свобод людини, надає їм чіткіше визначення, закріплює механізм їх захисту та реалізації. Його ратифікація Ук7 раїною є конче необхідною, адже це дозво7 лить адаптувати національну правову систе7 му до стандартів Європейського Союзу. Розглянуті нами міжнародні нормативно7 правові акти, що закріплюють право людини на мирні збори, є відображенням і втіленням верховенства права. Однак їх безпосередня реалізація покладається на державну владу. Саме національне законодавство та система органів державної влади покликані забезпе7 чити особі можливість користуватися її пра7 вами. Взаємозв’язок норм національного та міжнародного права носить історично обу7 мовлений характер, що визначається рівнем міжнародних відносин, міжнародного права та внутрішньодержавної правової системи. Пріоритет норм міжнародного права перед нормами національного права в галузі прав людини не зменшує ролі останніх. Норми міжнародного права встановлюють мінімаль7 ний обсяг невідчужуваних прав і свобод лю7 дини. Фактичне ж здійснення цих прав і сво7 бод можливе лише за допомогою норм націо7 нального права, які повинні передбачати ефек7 тивні механізми та процедуру їх реалізації. На жаль, право на свободу мирних зборів в Україні законодавчо не врегульоване. Вже декілька років у Верховній Раді України знахо7 диться близько десяти законопроектів з цього питання, проте жоден із них так і не був прийня7 тий. Зважаючи на високу політичну та громадсь7 ку активність населення України, прийняття профільного закону, який би регламентував по7 рядок проведення мирних зборів, мітингів, по7 ходів і демонстрацій, є конче необхідним. Саме вивчення міжнародного досвіду, міжнародної нормативної бази, а також європейської право7 вої традиції є ключовим, для прийняття такого закону, який має відповідати високим вимогам європейської спільноти. Література 1. Міжнародний пакт про громадські та політич7 ні права: позиції держави та погляд громадянсько7 го суспільства. – К., 2007. 2. Дайси А. В. Основы государственного права Англии. – М., 1907. 3. Васьковська О. В. Конституційне право на мирні збори та механізм його реалізації в Україні: Дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2007. 4. Европейский Суд по правам человека: Избр. Док. / Пер. с англ. – М., 2000. – Т. 1. – 135 с. 5. Гом’єн Донна. Короткий путівник Європейсь7 кою конвенцією з прав людини / Пер. з англ. – Л., 2000.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-15735
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0027
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:57:08Z
publishDate	2009
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
record_format	dspace
spelling	Власенко, О. 2011-02-01T15:22:42Z 2011-02-01T15:22:42Z 2009 Право на свободу мирних зборів у міжнародних документах та їх імплементація в національне законодавство / О. Власенко // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 43-45. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. XXXX-0027 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15735 Метою цієї статті є теоретико-правовий аналіз міжнародних нормативно-правових актів, що закріплюють право на свободу мирних зборів, а також питання їх імплементації у національне законодавство. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Конституційне право Право на свободу мирних зборів у міжнародних документах та їх імплементація в національне законодавство Article published earlier
spellingShingle	Право на свободу мирних зборів у міжнародних документах та їх імплементація в національне законодавство Власенко, О. Конституційне право
title	Право на свободу мирних зборів у міжнародних документах та їх імплементація в національне законодавство
title_full	Право на свободу мирних зборів у міжнародних документах та їх імплементація в національне законодавство
title_fullStr	Право на свободу мирних зборів у міжнародних документах та їх імплементація в національне законодавство
title_full_unstemmed	Право на свободу мирних зборів у міжнародних документах та їх імплементація в національне законодавство
title_short	Право на свободу мирних зборів у міжнародних документах та їх імплементація в національне законодавство
title_sort	право на свободу мирних зборів у міжнародних документах та їх імплементація в національне законодавство
topic	Конституційне право
topic_facet	Конституційне право
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15735
work_keys_str_mv	AT vlasenkoo pravonasvobodumirnihzborívumížnarodnihdokumentahtaíhímplementacíâvnacíonalʹnezakonodavstvo

Право на свободу мирних зборів у міжнародних документах та їх імплементація в національне законодавство

Репозитарії

Схожі ресурси