До питання класифікації прав громадян у сфері охорони здоров’я

Метою цієї статті є надання нормативного визначення поняттям «пацієнт», «права пацієнта» та розкрити по можливості найбільш повний спектр правовідносин, що стосуються цих понять у чинному законодавстві, запропонувати своє бачення класифікації прав громадян у галузі охорони здоров’я та безпосередньо...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2009
Автор: Галай, В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2009
Теми:
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15736
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:До питання класифікації прав громадян у сфері охорони здоров’я / В. Галай // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 46-49. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-15736
record_format dspace
spelling Галай, В.
2011-02-01T15:24:00Z
2011-02-01T15:24:00Z
2009
До питання класифікації прав громадян у сфері охорони здоров’я / В. Галай // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 46-49. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
XXXX-0027
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15736
Метою цієї статті є надання нормативного визначення поняттям «пацієнт», «права пацієнта» та розкрити по можливості найбільш повний спектр правовідносин, що стосуються цих понять у чинному законодавстві, запропонувати своє бачення класифікації прав громадян у галузі охорони здоров’я та безпосередньо прав пацієнтів.
uk
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
Конституційне право
До питання класифікації прав громадян у сфері охорони здоров’я
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title До питання класифікації прав громадян у сфері охорони здоров’я
spellingShingle До питання класифікації прав громадян у сфері охорони здоров’я
Галай, В.
Конституційне право
title_short До питання класифікації прав громадян у сфері охорони здоров’я
title_full До питання класифікації прав громадян у сфері охорони здоров’я
title_fullStr До питання класифікації прав громадян у сфері охорони здоров’я
title_full_unstemmed До питання класифікації прав громадян у сфері охорони здоров’я
title_sort до питання класифікації прав громадян у сфері охорони здоров’я
author Галай, В.
author_facet Галай, В.
topic Конституційне право
topic_facet Конституційне право
publishDate 2009
language Ukrainian
publisher Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
format Article
description Метою цієї статті є надання нормативного визначення поняттям «пацієнт», «права пацієнта» та розкрити по можливості найбільш повний спектр правовідносин, що стосуються цих понять у чинному законодавстві, запропонувати своє бачення класифікації прав громадян у галузі охорони здоров’я та безпосередньо прав пацієнтів.
issn XXXX-0027
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15736
citation_txt До питання класифікації прав громадян у сфері охорони здоров’я / В. Галай // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 46-49. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT galaiv dopitannâklasifíkacíípravgromadânusferíohoronizdorovâ
first_indexed 2025-11-24T20:44:09Z
last_indexed 2025-11-24T20:44:09Z
_version_ 1850493051250671616
fulltext К О Н С Т И Т У Ц І Й Н Е П РА В О 46 жовтень 2009 На сучасному етапі правового розвитку українського суспільства надзвичай7 ної актуальності набуває проблема правового регулювання відносин у сфері охорони здоров’я. Це зумовлено, зокрема, не7 достатністю ґрунтовних наукових робіт, які б охопили весь спектр правового регулювання прав людини у сфері охорони здоров’я, а та7 кож розробили б нові підходи до визначення прав пацієнтів, їх нормативного закріплення і шляхів вирішення проблеми реалізації та захисту цих прав. Чимало складностей виникає через не7 достатній рівень правової культури й обізна7 ності громадян у своїх правах, а також невре7 гульованість прав та обов’язків медичного персоналу. Адже відносини, які існують між пацієнтом і лікарем, регулюються у більшій своїй частині розрізненими нормативними та підзаконними актами, а часто і такими, які визначені як акти для службового користу7 вання. Забезпечення прав і свобод людини в державі відбувається, насамперед, шляхом прийняття відповідних законів, якими ви7 значається які права і в якій галузі право7 відносин має кожен громадянин. Україна, ставши членом Ради Європи, взяла на себе зобов’язання привести законодавство про охорону здоров’я у відповідність із світови7 ми стандартами [1, с. 3]. Таке зобов’язання зумовлює необхідність враховувати в чин7 ному законодавстві досвід зарубіжних країн стосовно сфери охорони здоров’я, а також статус, права пацієнта й їх реалізацію. Слід зазначити, що Європа свого часу теж про7 йшла шляхом спроб і помилок, мала фактич7 но ті самі проблеми з реалізацією прав пацієн7 тів, які зараз має Україна. На сьогодні в Єв7 ропі вимагається врахування інтересів па7 цієнтів у всьому, що стосується медичного обслуговування. Від медиків вимагається на7 дання високоякісних послуг, що відповіда7 ють міжнародним стандартам [2, с. 47]. Що стосується України, то ситуація скла7 дається таким чином, що до цього часу не за7 проваджено єдиних стандартів надання ме7 дичної допомоги, відповідно немає визначен7 ня стандартів якості медичних послуг, які мав би отримувати кожен пацієнт. Це теж є проблемою, яку необхідно вирішувати шля7 хом розроблення та прийняття єдиних дер7 жавних стандартів надання медичної допо7 моги пацієнтам. Важливим також є чітке нормативне закріплення категорій «пацієнт», «права пацієнта», визначення та системати7 зація прав пацієнтів. На жаль, в українсько7 му законодавстві немає визначення понять «пацієнт», «права пацієнта», є лише застосу7 вання термінів «пацієнт», «хворий» в окре7 мих нормативно7правових актах, які стосу7 ються сфери медичної діяльності. Погоджуючись з такими науковцями, як В. Акопов, Н. Болотіна, З. Гладун, Г. Лопа7 тенков, Р. Стефанчук, С. Стеценко, які дослі7 джували правовий статус пацієнта, вважа7 ємо за необхідне надати нормативного ви7 значення поняттям «пацієнт», «права паці7 єнта» та розкрити по можливості найбільш повний спектр правовідносин, що стосують7 ся цих понять у чинному законодавстві, за7 пропонувати своє бачення класифікації прав громадян у галузі охорони здоров’я та безпо7 середньо прав пацієнтів, що й є метою цієї статті. Визначення поняття «пацієнт» ми може7 мо отримати з іноземних джерел. Так, згідно з Амстердамською декларацією про політику в галузі забезпечення прав пацієнта в Європі 1994 р. пацієнтом вважається здоровий або хворий споживач медичних послуг [3, с. 2]. Г. Лопатенков визначає пацієнта як особу, яка звернулася за медичною допомогою, от7 римує медичну допомогу та пов’язані з нею послуги незалежно від того, є чи немає у неї захворювання [4, с. 10]. С. Булеца вважає, що «пацієнт – це хворий, який лікується у ліка7 ря, тобто обстежується та лікується в медич7 ному закладі» [5, с. 14]. Зважаючи на те, що чинним законодав7 ством визначені види медичної допомоги (швидка та невідкладна, амбулаторно7полі7 клінічна, стаціонарна, санаторно7курортна тощо), перелік платних медичних послуг (косметологічна допомога, анонімне обсте7 ження, медичні огляди, протезування та ін.), ДО ПИТАННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ ПРАВ ГРОМАДЯН У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я Вікторія Галай, голова громадської організації «Київський правозахисний альянс» © В. Галай, 2009 К О Н С Т И Т У Ц І Й Н Е П РА В О 47 № 10 а також має місце примусове лікування та7 ких осіб, як психічно хворі, наркомани і т. п., вважаємо, що поняття «пацієнт» має бути сформульоване таким чином: «пацієнтом є особа, незалежно від віку, статі, расової на� лежності, віросповідання, національності, стану здоров’я та інших чинників, яка отри� мує медичну допомогу або користується ме� дичними послугами у державних, комуналь� них і приватних закладах охорони здоров’я». Що стосується прав пацієнта, то вони є час7 тиною загальних прав людини та стосуються безпосередньо сфери охорони здоров’я. Якщо звернутися до історії, то викорис7 тання переліку конкретних правил, які б ре7 гулювали відносини «лікар – пацієнт», ві7 рогідно, вперше в сучасний період було за7 пропоновано у 1980 р. лікарями Всесвітньої медичної асоціації. З моменту, коли ці прави7 ла ввійшли до законодавства, вони отримали юридичний статус прав людини у сфері ме7 дичної допомоги – прав пацієнта. Першими, хто включив права пацієнтів у своє законодав7 ство, були Фінляндія та Нідерланди в сере7 дині 807х років ХХ ст. У подальшому до цієї практики приєдналися інші країни, зокрема у 1993 р. виданий Закон Російської Феде7 рації «Основи законодавства РФ про охоро7 ну здоров’я громадян», де були перелічені права пацієнта [4, с. 23–24]. В українському законодавстві існує низ7 ка нормативно7правових актів, які регулю7 ють правовідносини у сфері охорони здо7 ров’я, у тому числі прав пацієнтів. Існуючі нормативно7правові акти, що регулюють права пацієнтів, можна класифікувати на за7 гальні та спеціальні. Загальними правовими актами є: Консти7 туція України, Цивільний кодекс України, Закон України «Основи законодавства Ук7 раїни про охорону здоров’я» та міжнародні правові акти (Лісабонська декларація від7 носно прав пацієнтів 1981 р., Амстердамська декларація про політику в галузі забезпечен7 ня прав пацієнта в Європі 1994 р. З ратифіко7 ваних УРСР та Україною: Конвенція про за7 хист прав людини і основоположних свобод; Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права тощо). В Україні також прийнято ряд законо7 давчих актів, які можна назвати спеціальни7 ми й які своїми нормами конкретизують пра7 ва пацієнтів загального характеру та права окремих груп пацієнтів у відповідних напря7 мах медичної діяльності. Спеціальними зако� нами можна назвати закони України: «Про лікарські засоби», «Про психіатричну допо7 могу», «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз», «Про забезпечення санітарно7 го та епідемічного благополуччя населення», «Про захист населення від інфекційних хво7 роб», «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення». Цей перелік не є вичерпним. Що стосується підзаконних нормативно7 правових актів, то слід назвати Указ Прези7 дента України «Про додаткові заходи щодо поліпшення медичної допомоги населенню України», постанови Кабінету Міністрів Ук7 раїни «Про міжгалузеву комплексну програ7 му «Здоров’я нації на 2002–2011 роки»», а також «Про заходи щодо удосконалення швидкої медичної допомоги» та ін. Кожен нормативно7правовий акт має пе7 релік відповідних прав, які гарантуються пацієнтам державою й які реалізуються за7 лежно від правової ситуації. Необхідність систематизації прав паці7 єнта зумовлена, зокрема, правовою неосві7 ченістю більшості громадян, які, якщо і чули про права пацієнта, то це стосується якихось окремих, наприклад, прав інвалідів, ВІЧ7ін7 фікованих тощо. Соціологічні дослідження щодо обізнаності у своїх правах пацієнтів невтішна. Так, 6 пацієнтів із 107ти стикають7 ся з порушеннями своїх прав у лікувальних установах України; 9 із 107ти пацієнтів вва7 жають необхідними заходи для посилення прав пацієнтів в Україні; 9 із 107ти пацієнтів вважають недостатньою існуючу інформацію про свої права як пацієнта в Україні; кожен другий громадянин України вперше довідав7 ся з анкети про існування такого поняття, як «права пацієнта» [6, с. 248]. Така статистика, зокрема, спонукає зробити ці права більш доступними для вивчення та розуміння їх людьми, а це можливо, насамперед, шляхом розкриття їх у єдиній системі, з наведенням прикладів і можливістю їх практичного за7 стосування через правопросвітницькі про7 грами та засоби масової інформації, а також шляхом проведення семінарів і консульта7 цій як державними, так і недержавними організаціями, що займаються охороною здоров’я. Спроби систематизувати права пацієнтів за групами залежно від різних чинників ро7 били науковці і раніше. В роботах Н. Бо7 лотіної, С. Булеци, З. Гладуна, М. Малєїної, І. Сенюти, С. Стеценка визначені групи прав пацієнтів, які мають як свої схожі ознаки, так і особливості. Щодо схожості, то тут визна7 чаються загальні напрями групування прав: права у сфері охорони здоров’я, якими на7 ділені всі громадяни та які закріплені Конс7 титуцією; права громадян, які в силу обста7 вин звернулися за медичною допомогою або отримують цю допомогу та медичні послуги й які мають статус «пацієнта». До перших відносять такі права, як право на охорону здо7 ров’я, право на медичну допомогу [7, с. 141], К О Н С Т И Т У Ц І Й Н Е П РА В О 48 жовтень 2009 а також право на життя, достатній життєвий рівень, права, закріплені на міжнародному рівні, та ін. [8, с. 9–10]. До другого напряму відносять права без7 посередньо пацієнтів, визначаючи їх як за7 гальні права для всіх пацієнтів, так і спе7 ціальні права пацієнтів залежно від різних ознак. Щодо загальних прав пацієнтів, то тут погляди науковців схожі. Цими правами є право на медичну інформацію (у тому числі лікарську таємницю), право на вибір лікаря та лікувального закладу, проведення кон7 сультацій тощо. Що стосується спеціальних прав, то думки вчених мають більш розрізне7 ний характер. Так, С. Стеценко виділяє пра7 ва пацієнтів в окремих напрямах медичної діяльності (психіатрія, трансплантологія) та відносить права таких категорій, як непов7 нолітні, вагітні та матері, інваліди тощо до окремої групи – права окремих груп населен7 ня в галузі охорони здоров’я [7, с. 141–142]. Н. Болотіна вважає, що спеціальними є права пацієнтів, які виникли під час отри7 мання окремого виду медичної допомоги (на7 приклад, при штучному заплідненні), а та7 кож виділяє права неповнолітніх, ув’язнених тощо у групу «права окремих категорій па7 цієнтів» [9, с. 305, 307]. М. Малеїна відносить право матері на перебування в стаціонарі з дитиною до групи специфічних прав, які закріплені за окремими категоріями грома7 дян [10, с. 7]. В останні роки спробу систематизації прав пацієнтів робили також законотворці, за7 реєструвавши у Верховній Раді два проекти Закону України «Про права пацієнтів в Ук7 раїні» від 16.01.2003 р. та 21.02.2005 р., але у 2006 р. Постановою Верховної Ради України ці законопроекти були зняті з розгляду у зв’язку з тим, що вони не відповідали вимо7 гам, які пред’являються до проектів законо7 давчих актів (викладені положення щодо прав пацієнтів не мали механізмів їх ре7 алізації та захисту). Проаналізувавши запропоновані науков7 цями групи прав громадян і безпосередньо пацієнтів у галузі охорони здоров’я, зважа7 ючи на доцільність визначення більш деталь7 ної та розширеної класифікації, враховуючи додаткові критерії розмежування прав, про7 понуємо класифікацію прав громадян у сфе7 рі охорони здоров’я та прав пацієнтів залеж7 но від нормативно7правового закріплення в чинному законодавстві: права громадян у сфері охорони здоров’я, що включають у себе права, закріплені у нор� мах Конституції України: права, які безпосе7 редньо відносяться до сфери охорони здо7 ров’я (право на життя; право на охорону здо7 ров’я; право на медичну допомогу; право на медичне страхування); права громадян, які опосередковано стосуються охорони здо7 ров’я (правовий захист від будь7яких неза7 конних форм дискримінації, пов’язаних із станом здоров’я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров’я; право на відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди, завданої життю та здоров’ю; право на захист у суді у випадку порушення прав громадян у галузі охорони здоров’я та прав пацієнтів тощо); загальні права пацієнтів: право на вибір методів лікування; право на вибір лікаря (у тому числі проведення консиліуму лікарів) та лікувального закладу; право на згоду або відмову від лікування; право на відкриту та конфіденційну інформацію про стан здоров’я (у тому числі право на дотримання лікарсь7 кої таємниці); право на медичну експертизу; права пацієнта, який перебуває на стаціонар7 ному лікуванні; право на забезпечення лікар7 ськими (у тому числі імунобіологічними пре7 паратами) та протезними засобами; спеціальні права пацієнтів: залежно від напряму медичної діяльності (права пацієн7 тів при трансплантації органів та інших біо7 логічних матеріалів людини; права пацієн7 тів7донорів крові й її компонентів; права пацієнтів при проведенні стерилізації; права пацієнтів при проведенні штучного заплід7 нення й імплантації ембріона тощо); залежно від особливостей хвороби пацієнта (права психічно хворих; права ВІЛ7інфікованих і хворих на СНІД; права хворих на туберку7 льоз; права онкологічних хворих; права хворих на діабет та ін.); залежно від особливостей ок7 ремих груп пацієнтів (права вагітних жінок і матерів; права дітей; права інвалідів; права членів сім’ї пацієнта; права військовослуж7 бовців; права людей похилого віку; права затриманих, ув’язнених і засуджених; права недієздатних тощо). Досвід іноземних держав і закріплені ни7 ми міжнародні документи, покликані захи7 щати права пацієнтів, містять у собі серед ін7 ших важливих прав і такі, що передбачають необхідність захищати гідність пацієнта та прикладати всі зусилля, щоб лікування про7 ходило на найвищому рівні. Тому ми вважа7 ємо, що необхідно доповнити групу «загальні права пацієнта» такими правами: •• право на поважне та гуманне відношен7 ня з боку медичного персоналу; •• право на полегшення болю пацієнта у випадках, передбачених законом. З огляду на зростання останнім часом кількості пацієнтів з хворобами, які передба7 чають перенесення пацієнтом тяжких страж7 дань, пов’язаних із болем різного ступеня (на7 приклад, онкологічні хворі), та проблем, що виникають при взаємовідносинах лікаря і пацієнта, вважаємо за доцільне закріплення К О Н С Т И Т У Ц І Й Н Е П РА В О№ 10 зазначених прав на законодавчому рівні з визначенням способів реалізації їх захисту. Заслуговує на увагу ще одна група прав, не менш важлива з огляду на існуючу тен7 денцію зростання ролі громадськості у ви7 рішенні проблем суспільства. Йдеться про права громадян у сфері охорони здоров’я та безпосередньо пацієнтів, які можуть (як са7 мостійно, так і беручи участь у громадському русі) впливати на державну політику у галузі охорони здоров’я. Такими правами є: участь в обговоренні проектів законодавчих актів і внесення пропозицій щодо формування дер7 жавної політики в галузі охорони здоров’я; участь в управлінні охороною здоров’я та проведенні громадської експертизи з цих пи7 тань; об’єднання в громадські організації з метою сприяння охороні здоров’я. Цю групу прав пропонуємо назвати «Права громадсь7 кості у сфері охорони здоров’я» та доповни7 ти нею загальну класифікацію прав. Реалізація зазначених прав закладена у чинному законодавстві. Так, наказом Мініс7 терства охорони здоров’я України «Про за7 безпечення виконання постанови Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 року № 14 «Про затвердження Міжгалузевої комплекс7 ної програми «Здоров’я нації» на 2002–2011 ро7 ки»» від 15.05.2002 р. № 179/34 визначена не7 обхідність в організації при кожному ліку7 вально7профілактичному закладі громадсь7 ких рад пацієнтів, покликаних брати участь у розв’язанні проблем охорони здоров’я, вдос7 коналення надання медичної допомоги, поліпшення стосунків між пацієнтами та ме7 дичними працівниками. Що стосується діяльності громадських ор7 ганізацій, то в Україні на сучасному етапі діє велика кількість організацій, створених па7 цієнтами для боротьби з різними хворобами, наприклад організації інвалідів, хворих на рак, СНІД та ін. Не менш важливе місце в цій структурі займають такі організації, які ство7 рюються громадськістю для захисту прав па7 цієнтів, як Львівський обласний благодійний фонд «Медицина і право», Всеукраїнська гро7 мадська організація «Всеукраїнська Рада за7 хисту прав та безпеки пацієнтів», громадська організація «Київський правозахисний аль7 янс» та ін. Обґрунтовуючи необхідність виді7 лення даної групи прав, ми зверталися також до іноземних джерел, які передбачають заохо7 чення та стимулювання асоціацій пацієнтів, а також надання можливості установам пацієн7 тів впливати на політику охорони здоров’я на різних рівнях [11, с. 95]. Слід зазначити, що саме собою визначен7 ня класифікації прав пацієнтів не було б ефек7 тивним без розроблення та прийняття єди7 ного документа, що стосувався б, крім цього, ще й обов’язків і відповідальності пацієнта та прав, обов’язків і відповідальності лікарів. Цей документ покликаний чітко та детально визначити всю сферу правовідносин лікаря та пацієнта, зняти проблему визначення ба7 гатьох питань шляхом фіксування їх у під7 законних нормативно7правових актах (ці відносини заслуговують на законодавче за7 кріплення, потребують механізму їх реаліза7 ції та захисту, про що свідчить досвід зару7 біжних країн). Література 1. Булеца С. Б. Право фізичної особи на життя та здоров’я (порівняльно7правовий аспект). – Уж7 город, 2006. – 172 с. 2. Глуховський В. В. Забезпечення прав паці7 єнтів і громадян в області медицини як найбільш ефективна частина реформи охорони здоров’я в Ук7 раїні // Стратегія реалізації державних гарантій на7 дання медичної допомоги населенню України на за7 садах медичного страхування: Матеріали наук.7 практ. конф., 25–26 грудня 2001 р. – Ірпінь, 2001. – С. 46–52. 3. Скалецька З. С. Права пацієнтів: поняття та особливості захисту // Особливості правового за7 хисту прав пацієнтів: Матеріали семінару7тренінгу. – Ч. 2, 20 жовтня 2006 р. – К., 2006. – С. 1–20. 4. Лопатенков Г. Я. Права пациента: практи7 ческие рекомендации. – СПб., 2005. – 160 с. 5. Булеца С. Б. Право фізичної особи на життя та здоров’я як об’єкт цивільно7правової регламен7 тації: порівняльно7правовий аналіз регулювання в Україні, Угорській, Словацькій та Чеській рес7 публіках: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – О., 2005. – 22 с. 6. Лівак П. Правові засади реалізації прав лю7 дини на медичну допомогу // Науковий вісник На7 ціональної академії державної податкової служби України. – 2004. – № 4. – С. 247–255. 7. Стеценко С. Г. Медицинское право. – СПб., 2004. – 572 с. 8. Сенюта І. Я. Система прав громадян Ук7 раїни у сфері охорони здоров’я // Вісник Львівсь7 кого університету: Сер. юрид. – 2003. – Вип. 38. – С. 8–13. 9. Болотіна Н. Б. Пацієнт: поняття, права та обов’язки // Правова держава. – К., 2003. – Вип. 14. – С. 305–308. 10. Малеин Н. С., Малеина М. Н. Закон и охра7 на здоровья граждан. – М., 1986. – 64 с. 11. Права людини в системі взаємовідносин «лікар7пацієнт» в відкритому суспільстві. – К., 2000. – 267 с.