Про раціоналізацію конституційного судочинства
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15737 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Про раціоналізацію конституційного судочинства / О. Кузьменко // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 50-52. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860116409754845184 |
|---|---|
| author | Кузьменко, О. |
| author_facet | Кузьменко, О. |
| citation_txt | Про раціоналізацію конституційного судочинства / О. Кузьменко // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 50-52. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T17:36:54Z |
| format | Article |
| fulltext |
К О Н С Т И Т У Ц І Й Н Е П РА В О
50
жовтень 2009
Нинішня судова реформа повинна при7
вести національну судову систему у
відповідність із соціально7економіч7
ними та політичними змінами, що відбулись
у суспільстві.
Останнім часом у засобах масової інфор7
мації дедалі частіше з’являються політичні
заяви із закликами про необхідність докорін7
ного реформування не тільки законодавчої
бази конституційного судочинства, а й струк7
тури Конституційного Суду України, у тому
числі на конституційному рівні. Це питання
досліджували С. Головатий, Є. Євграфова,
П. Євграфов, В. Скомороха, В. Шаповал, Л. Кри7
венко, А. Ткачук. У наукових дослідженнях
з конституційного права також вивчалися
питання конституційної юстиції (С. Боботов,
В. Гергелійник), проблеми здійснення конс7
титуційного правосуддя вивчали А. Селіва7
нов, Б. Страшун, І. Іазарова та ін.
На відміну від судів загальної юрисдик7
ції, які мають визначену Конституцією Ук7
раїни систему, Конституційний Суд України
не має власної системи. Порядок призначен7
ня суддів загальної юрисдикції докорінним
чином відрізняється від порядку формуван7
ня Конституційного Суду. Вимоги, які пред’7
являються до суддів Конституційного Суду,
відрізняються від вимог щодо суддів загаль7
ної юрисдикції. На діяльність Конституцій7
ного Суду України не поширюються норми
процесуальних кодексів України; Конститу7
ційний Суд України має власну, притаманну
лише йому, процедуру розгляду питань своєї
компетенції; специфічні та властиві лише
Конституційному Суду України акти, які він
приймає; до суддів цього Суду висуваються
підвищені вимоги щодо стажу роботи, віко7
вого цензу та місця проживання в Україні;
акти цього органу не підлягають апеляційно7
му та касаційному оскарженню. На відміну
від строків повноважень суддів загальної та
спеціальної компетенції, судді Конститу7
ційного Суду призначаються на суворо ви7
значений строк (9 років); судді Конститу7
ційного Суду не входять до складу Вищої ра7
ди юстиції. Все це дає можливість зробити
висновок про те, що Конституційний Суд
України є особливим судовим органом конс7
титуційного контролю [1, с. 18–24].
На нашу думку, змін потребують деякі
положення Основного Закону України, яки7
ми врегульована діяльність Конституційно7
го Суду щодо забезпечення дотримання прав
і свобод людини та громадянина. По7перше,
це стосується необхідності запровадження ін7
ституту конституційної скарги, суть якого по7
лягає у наданні можливості громадянам Ук7
раїни, виходячи із змісту ч. 3 ст. 8 Консти7
туції України безпосередньо звертатися до
Конституційного Суду у разі, якщо дії або
бездіяльність органів державної влади та міс7
цевого самоврядування, їх посадових осіб
призвели до порушення їх конституційних
прав і свобод.
Практика конституційного судочинства
Австрії, Бельгії, Угорщини, Німеччини та
інших країн, в яких допускається звернення
до конституційного суду з індивідуальною
скаргою, показала, що це право, як жодне ін7
ше, сприяє формуванню у громадян упевне7
ності в тому, що вони живуть у суспільстві, в
якому запроваджено режим демократичної
конституційної держави.
На сьогодні за чинним законодавством
громадяни України, іноземці, особи без гро7
мадянства, фізичні й юридичні особи можуть
звертатися до Конституційного Суду Укра7
їни з конституційними зверненнями лише
щодо офіційного тлумачення Конституції та
законів України. Таке обмеження негативно
позначається на міжнародному іміджі Ук7
раїни, оскільки, не знайшовши судового за7
хисту у своїй державі, громадяни змушені звер7
татися до Європейського суду з прав людини
і, як свідчить статистика, щороку кількість
таких звернень невпинно зростає.
Також існують пропозиції внести першо7
черговий законопроект про те, щоб присягу
судді складали не на засіданні Верховної Ра7
ди, а на урочистому засіданні Конституцій7
ного Суду. Туди запросять Голову Верховної
Ради, Президента та Голову Верховного Су7
ду. Постає запитання: якщо троє коронують
Конституційний Суд, то чому судді склада7
ють присягу перед парламентаріями? Чому
не перед, Президентом, чому не перед з’їздом
суддів?
Нині конфлікт інтересів є очевидним.
Здається, що тут треба виходити з принци7
ПРО РАЦІОНАЛІЗАЦІЮ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДОЧИНСТВА
Олена Кузьменко,
аспірантка юридичного факультету
Волинського національного університету ім. Лесі Українки
© О. Кузьменко, 2009
К О Н С Т И Т У Ц І Й Н Е П РА В О
51
№ 10
пів. А основний принцип полягає в тому, що
суб’єкт, який може бути учасником процесу,
не має призначати цих суддів. У цьому кон7
тексті, говорячи про Президента, ми повинні
або вивести Президента з правовідносин, які
підпадають під розгляд Конституційного Су7
ду (і тоді немає конфлікту інтересів), або ми
позбавляємо Президента права видавати
укази, які потім можуть розглядатися на
предмет конституційності, або права призна7
чати суддів Конституційного Суду. У такому
контексті доречно було б призначати суддів
з’їздом, оскільки вони не є учасниками пра7
вовідносин, що є предметом розгляду.
На нашу думку, доцільно, якби можна бу7
ло уникнути певних перешкод через квалі7
фікаційні вимоги. Сьогодні при тому, що діє
квотний принцип, немає жодних кваліфіка7
ційних вимог. Спеціаліст з кримінального
права може бути суддею Конституційного Су7
ду. Не слід применшувати його заслуги та знан7
ня, але конституційне право – це окрема га7
лузь, тут більше теорії: необхідно знати тео7
рію держави та права, державного управ7
ління тощо, необхідно щоб людина, яка є
кандидатом на посаду судді Конституційно7
го Суду, була спеціалістом у галузі консти7
туційного права (наприклад, доктор юридич7
них наук у галузі конституційного права або
особа, яка має монографії чи доробок саме в
цій сфері).
Слід зазначити, що правові позиції, сфор7
мульовані Конституційним Судом, швидше
стають інструментом самореалізації його
діяльності, але основна їх мета – формувати
нормативно7правову базу як Верховній Раді,
так і Президенту, Кабінету Міністрів. Проб7
лему обов’язковості рішень Конституційно7
го Суду ще ніхто не досліджував у діяльності
зазначених суб’єктів влади, а тому стверджу7
вати, що Конституційний Суд спрямовує свої
рішення та висновки «до виконання», не
завжди знаходить відповідну реакцію у ко7
ригуванні законотворчої та нормотворчої
практики.
На нашу думку, слід обов’язково перед7
бачити, якщо розроблятиметься закон про
конституційне судочинство, процедуру пра7
вомірності відмови, припинення та залишен7
ня справи без розгляду, а також обов’язок су7
ду в такому разі визначати мотивацію конс7
титуційно7правового сенсу неприйнятності
розгляду Конституційним Судом конкретно7
го клопотання. У такому разі конституційне
правосуддя сприймається суспільством з по7
зицій права, а не формальної відмови грома7
дянину чи державному органу. Необхідно
піклуватися про авторитет Конституційного
Суду, який зробить його Судом верховенства
права. Іншими словами, назріла необхідність
реформування конституційного статусу кон7
ституційної юрисдикції, зокрема утворення
двох палат з розгляду подань і звернень, про7
ведення судочинства на нових принципах зма7
гальності, безперервності, присяги суб’єктів
судочинства, перегляду раніше прийнятих
Конституційним Судом рішень за умови
внесення змін до Основного Закону тощо.
Ще однією важливою проблемою конс7
титуційного судочинства є раціоналізація ро7
боти Суду шляхом удосконалення процедур7
них форм діяльності. Намагання законодав7
чого органу вирішити проблему прискорен7
ня проходження справ у Суді встановленням
певних строків навряд чи зарадить справі.
З часом Конституційний Суд України може
опинитися в становищі Італійського Консти7
туційного Суду, де справи чекають розгляду
два – два з половиною роки. Вихід із такої
ситуації полягає, на нашу думку, у широкому
запровадженні письмових слухань справ.
Ідеться не про повне відмежування від усних
слухань, хоча світова практика має й такий
досвід. Так, Конституційний Суд Іспанії з ча7
су свого створення провів усього 8 публічних
(усних) засідань, решту справ розглянув у
письмовій формі. Суд може прийняти рішен7
ня про заміну письмової процедури розгляду
справ лише при розгляді апеляцій про захист
Конституції.
Удосконалюючи процедуру, необхідно
відмовитися від вимоги прийняття рішення
на пленарному засіданні не менше ніж 10 суд7
дями з мінімуму 12 суддів Конституційного
Суду України, які беруть участь у засіданні.
Це положення можна залишити для розгля7
ду подання про внесення змін до Конституції
України; питання про усунення Президента
України з поста в порядку імпічменту; до7
строкового припинення повноважень Верхов7
ної Ради Автономної Республіки Крим; від7
повідності Конституції України чинних між7
народних договорів України або тих міжна7
родних договорів, що вносяться до Верхов7
ної Ради України для надання згоди на їх
обов’язковість, тощо. Решту рішень можна бу7
ло б приймати більшістю голосів за наявнос7
ті не менше 2/3 суддів. Немає необхідності
вимагати кваліфікованої більшості (10 із 12)
при вирішенні питань про тлумачення Конс7
титуції та законів України.
Зазначимо, що світовий досвід форму7
вання органів конституційної юрисдикції свід7
чить про широке залучення до участі у фор7
муванні Конституційних Судів вищих судо7
вих органів, прокуратури, наукових і навчаль7
них закладів тощо. Так, у Російській Феде7
рації пропозиції Президенту РФ можуть
вноситися членами (депутатами) Ради Федера7
ції та депутатами Державної думи, законо7
давчими (представницькими) органами су7
б’єктів РФ, вищими судовими органами, фе7
К О Н С Т И Т У Ц І Й Н Е П РА В Ожовтень 2009
деральними юридичними відомствами, все7
російськими юридичними товариствами,
юридичними науковими, навчальними за7
кладами. Це дає можливість забезпечити зба7
лансований склад Конституційного Суду,
який є рівновіддаленим від інших гілок вла7
ди і виступатиме неупередженим арбітром у
спорах між ними [2, с. 7].
Ще однією, на нашу думку, проблемою у
практичному плані є проблема виконання рі7
шень Конституційного Суду України, без ви7
рішення якої не можна вести мову не лише
про гарантування верховенства Конституції
України, а й про наявність судової влади як
такої. Практика свідчить, що у ряді випадків
інші гілки влади не вважають для себе обо7
в’язковими рішення Суду, прийнятими в ме7
жах його компетенції. Прикладом цього є
суміщення перебування депутатів на посадах
голови ради та голови місцевої державної ад7
міністрації або міського голови та народного
депутата України тощо.
До речі, з’являються публікації науковців,
які піддають аналізу, у тому числі критично7
му, окремі рішення Суду. Наприклад, Л. Кри7
венко вбачає в них «обмеження найважли7
вішого процесуального права першої гілки
влади, права самостійно видавати закони, не7
залежно від інших гілок влади». З цього при7
воду доречно навести давньоримську юри7
дичну формулу: король має бути під зако7
ном, оскільки закон створює короля. Певна
«стриманість» відносно конституційної юс7
тиції є пережитком радянської ідеї повно7
владдя представницького органу. Відповідно
до ст. 147 Конституції України основна мета
створення Конституційного Суду України –
гарантування верховенства Конституції як
Основного Закону держави [3, с. 19].
Ми не можемо не погодитися із В. Ско7
морохою, що, виходячи з обов’язковості ви7
конання рішень Суду представницькими, ви7
конавчими та судовими органами державної
влади, органами місцевого самоврядування,
посадовими і службовими особами, громадя7
нами, їх об’єднаннями, а також можливості
перегляду актів, рішень, що ґрунтуються на
положеннях законів та інших правових актів,
які визнані неконституційними, або на не7
правильній інтерпретації відповідними орга7
нами чи посадовими особами своєї компе7
тенції тощо, яка не відповідає офіційному
тлумаченню Конституційного Суду України,
є нагальною потребою видання збірника
рішень та ухвал Суду. У свою чергу, Суд по7
требує ознайомлення з документами органів
конституційної юрисдикції європейських
країн і судів країн СНД. Є практична не7
обхідність опрацювання публікацій вітчиз7
няних і зарубіжних конституціоналістів [4].
Щоб Конституційний Суд України було
прийнято до Конференції європейських кон7
ституційних судів, рівень його діяльності має
відповідати європейській моделі конститу7
ційного правосуддя.
Слід зазначити, що порушені питання не
вичерпують проблем організації та діяль7
ності Конституційного Суду України, а з ура7
хуванням їх важливості мають бути предме7
том уваги не лише Конституційного Суду
України.
Література
1. Скомороха В. Є. Деякі питання консти7
туційного провадження // Право України. – 2004. –
№ 9. – С. 18–24.
2. Федеральный Конституционный Закон о Кон7
ституционном Суде Российской Федерации. – М.,
1994.
3. Кривенко Л. Розподіл влад і процесуальні
права парламенту // Віче. – 1998. – № 3.
4. Скомороха В. Є. Конституційний контроль:
питання розгляду справ, характеру та змісту рішень
Конституційного Суду України // Вісник Консти7
туційного Суду України. – 2002. – № 1. – С. 51–63.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-15737 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0027 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:36:54Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кузьменко, О. 2011-02-01T15:25:23Z 2011-02-01T15:25:23Z 2009 Про раціоналізацію конституційного судочинства / О. Кузьменко // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 50-52. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. XXXX-0027 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15737 uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Конституційне право Про раціоналізацію конституційного судочинства Article published earlier |
| spellingShingle | Про раціоналізацію конституційного судочинства Кузьменко, О. Конституційне право |
| title | Про раціоналізацію конституційного судочинства |
| title_full | Про раціоналізацію конституційного судочинства |
| title_fullStr | Про раціоналізацію конституційного судочинства |
| title_full_unstemmed | Про раціоналізацію конституційного судочинства |
| title_short | Про раціоналізацію конституційного судочинства |
| title_sort | про раціоналізацію конституційного судочинства |
| topic | Конституційне право |
| topic_facet | Конституційне право |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15737 |
| work_keys_str_mv | AT kuzʹmenkoo proracíonalízacíûkonstitucíinogosudočinstva |