Обмеження волі як покарання, альтернативне позбавленню волі на певний строк: проблеми правової регламентації
Продовження. Початок у № 9 за 2009 р.
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15746 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Обмеження волі як покарання, альтернативне позбавленню волі на певний строк: проблеми правової регламентації / А. Гель // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 83-86. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860085503313838080 |
|---|---|
| author | Гель, А. |
| author_facet | Гель, А. |
| citation_txt | Обмеження волі як покарання, альтернативне позбавленню волі на певний строк: проблеми правової регламентації / А. Гель // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 83-86. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Продовження. Початок у № 9 за 2009 р.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:19:27Z |
| format | Article |
| fulltext |
К Р И М І Н А Л Ь Н О � В И К О Н А В Ч Е П РА В О
83
№ 10
83
ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ ЯК ПОКАРАННЯ,
АЛЬТЕРНАТИВНЕ ПОЗБАВЛЕННЮ ВОЛІ
НА ПЕВНИЙ СТРОК:
проблеми правової регламентації*
Андрій Гель,
канд. юрид. наук, доцент,
професор кафедри правознавства
Вінницького державного аграрного університету
© А. Гель, 2009
На даний час на теренах держави
функціонує 21 виправний центр Депар7
таменту, в яких за станом на 01.01.2009 р.
утримувалося 4874 засуджених до обмежен7
ня волі. Динаміка кількості засуджених, які
утримувалися у виправних центрах протя7
гом останніх декількох років, характеризуєть7
ся такими даними: за станом на 01.01.2003 р.
загальна кількість засуджених цієї катего7
рії становила 1784; на 01.01.2004 р. – 2244;
на 01.01.2005 р. – 2612; на 01.01.2006 р. – 4672;
на 01.01.2007 р. – 4911; на 01.01.2008 р. –
5000 осіб. Наведена статистика свідчить, що
загальна кількість засуджених, які відбува7
ють покарання у виді обмеження волі, за ос7
танні 5 років збільшилася більш як у 2 рази.
Що ж це за виправні центри, в яких за7
суджені відбувають покарання? За станом на
31.08.2001 р. (до набрання чинності КК Ук7
раїни 2001 р.) 18 з 21 названого виправного
центру мали статус виправно7трудових ко7
лоній7поселень, 2 – дільниць колоній посе7
лень при виправно7трудових колоніях різних
видів режиму.
Якщо проаналізувати п. 9 Правил внут7
рішнього розпорядку установ виконання по7
карань, затверджених наказом Департаменту
від 25.12.2003 р. № 275 (далі – Правила 2003 р.)
та пункти 4.1 та 4.2 Інструкції, що встановлю7
ють вимоги до обладнання виправних цент7
рів, і порівняти їх із змістом п. 8.1–8.4 Правил
внутрішнього розпорядку виправно7трудо7
вих установ, затверджених наказом Департа7
менту від 05.06.2000 р. (далі – Правила 2000 р.),
що визначали особливості обладнання ви7
правно7трудових колоній7поселень, стає ціл7
ком очевидна їх тотожність. Отже, комента7
рі зайві.
Заслуговує на увагу і той факт, що Депар7
тамент так і не спромігся за більш як 7 років
забезпечити виконання вимог ч. 1 ст. 56 КВК
України в частині, яка передбачає, що засу7
джені до обмеження волі повинні відбувати
покарання, як правило, у виправних центрах
у межах адміністративно7територіальної
одиниці відповідно до їх постійного місця
проживання до засудження. Адже виправні
центри не створені у всіх областях держави –
їх мають лише 16 з 24 областей. При цьому в
12 областях існує лише по 1 виправному
центру, від 2 до 37х – лише в 4 областях –
Дніпропетровській (3), Донецькій (2), Лу7
ганській (3) та Івано7Франківській (2).
Наведені аргументи підтверджуються
висновками перевірок, проведених у виправ7
них центрах Департаменту Генеральною
прокуратурою України. Зокрема, як зазначає
заступник Генерального прокурора України
А. Шинальський, на початку 2007 р. до Гене7
ральної прокуратури України стали надхо7
дити непоодинокі скарги від осіб, які відбу7
вають кримінальне покарання у виді обме7
ження волі, суть яких полягала в тому, що
замість покарання у виді обмеження волі, за7
суджені фактично відбувають покарання у
виді позбавлення волі. За час, що минув із
запровадження цього виду покарання, орга7
ни виконавчої влади не спромоглися створи7
ти жодного виправного центру, який би
відповідав вимогам закону, тому засуджені
змушені відбувати не обмеження, а позбав7
лення волі. Такі порушення прав засуджених
до цього виду покарання виявлені в усіх без
винятку виправних центрах. Самі ж виправ7
ні центри організаційно й архітектурно є
виправними колоніями доби колишнього
СРСР з усіма відповідними атрибутами –
інженерно7технічними засобами охорони те7
риторій (мури, вежі, колючий дріт по пери7
метру тощо), сигналізацією й оповіщенням,
подекуди навіть локальною ізоляцією окре7
мих ділянок територій. А. Шинальський та7
кож зазначає, що, на його думку, причини та7
кого стану справ не в останню чергу поляга7
ють у незрозумілому та цілком протизакон7
ному прагненні Департаменту максимально
наблизити режим відбуття покарання у виді
обмеження волі до покарання у виді позбав7
лення волі, у прагненні перетворити нагляд
за поведінкою засуджених у тотальний конт7
роль, запровадити жорстку охорону засудже7*Продовження. Початок у № 9.
К Р И М І Н А Л Ь Н О � В И К О Н А В Ч Е П РА В О
84
жовтень 2009
них від спілкування із зовнішнім світом [1,
с. 4–7].
Питання, які виникають з цього приводу
до органів законодавчої та виконавчої влади
(чи усвідомлювали наші законодавці сут7
ність законодавчих норм, які приймали, де ж
тут роль Міністерства юстиції, яке проводи7
ло правову експертизу відомчих норматив7
них актів Департаменту та здійснювало їх
державну реєстрацію), на нашу думку, є ри7
торичними і залишаються без відповіді.
Вітчизняному законодавцю при здійс7
ненні таких важливих кроків у сфері вико7
нання кримінальних покарань не завадило б
спочатку ознайомитися з тим позитивним
досвідом, який вже напрацьований у цій сфе7
рі окремими країнами СНД – Республікою
Білорусь та Російською Федерацією, із зако7
нодавства якої без сумніву і був запозичений
цей «новий» вид покарання.
У статті 53 КК РФ, який набрав чиннос7
ті набагато раніше нового КК України (з
01.01.1997 р.), законодавчо був закріплений
новий вид покарання – обмеження волі.
Згідно з ч. 1 ст. 53 КК РФ сутність покаран7
ня полягає в утриманні засудженого, який
досяг на момент винесення вироку 187річно7
го віку, в спеціальній установі без ізоляції від
суспільства, в умовах здійснення за ним на7
гляду. Частина 2 цієї статті визначає, що за7
значений вид покарання призначається:
•• особам, які засуджені за вчинення умис7
них злочинів і не мають судимості – на строк
від 1 до 37х років;
•• особам, засудженим за злочини, вчинені
з необережності, – на строк від 1 до 5 років.
У статті 53 були визначені й категорії за7
суджених, яким цей вид покарання не при7
значався: інваліди першої та другої груп;
вагітні жінки та жінки, які мають дітей віком
до 8 років, особи пенсійного віку, а також
військовослужбовці строкової служби.
Інститут виконання покарання у виді об7
меження волі закріплений у статтях 47–60
КВК РФ, який набрав чинності з 01.07.1997 р.
Детально на змісті цих норм зупинятися не
будемо, оскільки більшість із них тотожна
розглянутим нормам КВК України (правиль7
ніше буде сказати навпаки). Обмежимося
лише окремими положеннями. Відповідно
до ст. 47 КВК РФ засуджені до обмеження
волі відбувають покарання в спеціальних ус7
тановах – виправних центрах, як правило, в
межах території суб’єкта РФ, в якому вони
проживали або були засуджені. А засуджені,
яким обмеження волі призначено в порядку
заміни покарання більш м’яким, можуть бу7
ти направлені до виправних центрів, розта7
шованих на території інших суб’єктів РФ.
Порядок відбування цього виду покарання
закріплений у ст. 50 КВК РФ, яка, зокрема,
передбачає, що засуджені перебувають під
наглядом і зобов’язані: виконувати Правила
внутрішнього розпорядку виправних центрів
(які так і не були прийняті); працювати у
місцях, визначених адміністрацією виправ7
ного центру; постійно перебувати у межах
виправного центру та не залишати його без
дозволу адміністрації; проживати, як прави7
ло, в спеціально призначених для засудже7
них гуртожитках і не залишати їх у нічний
час без дозволу адміністрації, постійно мати
при собі документ встановленого зразка то7
що. Засудженим, які не допускають пору7
шень і мають сім’ю, за постановою начальни7
ка виправного центру може бути дозволено
проживання на орендованій або власній
жилій площі. Такі засуджені повинні з’явля7
тися для реєстрації до 47х разів на місяць.
Більшість із перелічених норм КВК РФ була
продубльована у подальшому українським
законодавцем у КВК України.
Разом із тим, між нормами КВК РФ і
КВК України, що регулюють інститут обме7
ження волі, є й певні відмінності (не на ко7
ристь КВК України). Так, на відміну КВК
України, який не містить норм імперативно7
го характеру про обов’язкове роздільне три7
мання різних категорій засуджених до цього
виду покарання (що є суттєвим недоліком
КВК України, на який вже неодноразово
звертали увагу вітчизняні науковці та прак7
тики, зокрема С. Кулинич та О. Скорбач [2,
с. 69]), ч. 5 ст. 50 КВК РФ передбачає, що за7
суджені, які раніше відбували покарання у
виді позбавлення волі та мають судимість,
утримуються окремо від інших засуджених
до обмеження волі. Крім того, більш гуман7
ною (у порівнянні з КВК України) є норма,
закріплена у ч. 9 ст. 50 КВК РФ, яка дозво7
ляє цим засудженим заочно навчатися в ус7
тановах середньої професійної та вищої про7
фесійної освіти, розташованих у межах тери7
торії суб’єкта РФ за місцем відбування пока7
рання. Більш гуманними є і норми КВК РФ,
які регулюють медико7санітарне забезпечен7
ня засуджених до обмеження волі. Зокрема,
ч. 2 ст. 52 КВК РФ передбачає, що для амбу7
латорного медичного обслуговування засу7
джених за рішенням Міністерства юстиції (у
його підпорядкуванні перебуває Федеральна
служба виконання покарань) РФ і Міністер7
ства охорони здоров’я та соціального розвит7
ку РФ у виправних центрах можуть утворю7
ватися медичні установи (поліклініки, мед7
санчастини тощо). А у штатах вітчизняних
виправних центрів взагалі не передбачено
жодної посади медичного працівника для на7
дання навіть невідкладної медичної допомо7
ги (оскільки це не передбачено КВК Укра7
К Р И М І Н А Л Ь Н О � В И К О Н А В Ч Е П РА В О
85
№ 10
їни), що при значній віддаленості виправно7
го центру від лікувального закладу охорони
здоров’я за певних обставин може призвести
до летальних випадків серед хворих засудже7
них, які потребують невідкладної медичної
допомоги.
Проте, закріпивши відповідні норми у
КК та КВК РФ, російський законодавець
усвідомлював (на відміну від вітчизняного),
що для побудови мережі відкритих установ
нового типу, які б були здатні забезпечити
передбачені законом умови тримання засу7
джених, потрібні значні матеріальні ресурси,
велика організаційна робота, час тощо, а то7
му даний вид покарання був віднесений до
так званих відкладених видів покарання.
Вводячи в дію новий КК РФ та КВК РФ
відповідними Федеральними законами РФ,
законодавець у ст. 4 Закону про введення в
дію КК РФ та у ст. 5 Закону про введення в
дію КВК РФ зазначив, що положення про
покарання у виді обмеження волі вводяться
в дію федеральним законом або федеральни7
ми законами після набрання чинності КК
РФ у міру створення необхідних умов для
виконання цього виду покарання, але не
пізніше 2001 р. У подальшому цей термін був
продовжений до 2005 року. Проте відповідні
положення КК та КВК РФ щодо покарання
у виді обмеження волі так і не введені в дію
до цього часу. Пояснюється це такими основ7
ними причинами:
•• по7перше, створення розгалуженої ме7
режі виправних центрів на всій території РФ
потребувало великих матеріальних затрат;
•• по7друге, значна кількість провідних ро7
сійських юристів7практиків негативно ста7
вилася до запровадження цього покарання у
тому виді, який був закріплений у законо7
давстві. Вони вважали, що більш доцільно
від нього відмовитися взагалі в силу прак7
тичної недоцільності та низької ефективнос7
ті, оскільки по суті обмеження волі, закріп7
лене у законодавстві РФ, є фактично рані7
ше скасованим умовним засудженням до
позбавлення волі з обов’язковим залученням
до праці, а виправні центри, в яких засуджені
повинні відбувати покарання, – це ті ж спец7
комендатури, тільки під іншою назвою [3].
Аргументи економістів, юристів і громад7
ськості були взяті до уваги законодавцем і
було прийнято рішення змінити зміст цього
виду покарання. Розроблений проект Феде7
рального закону РФ (№ 32185174) про вве7
дення в дію положень КК РФ та КВК РФ
про покарання у виді обмеження волі та вне7
сення змін до законодавчих актів РФ, який
вже розглянутий Державною Думою РФ у
першому читанні (04.07.2008 р.). Згідно з
цим законопроектом, ст. 53 КК РФ (обме7
ження волі) передбачає, що обмеження волі
полягає в обмеженні судом окремих прав і
свобод засудженого на його особисту недо7
торканність, недоторканність приватного
життя та житла, свободу пересування, обран7
ня місця проживання або перебування,
участь у мітингах і демонстраціях, пікетуван7
ні та призначається у виді встановлення за7
судженому таких правообмежень: заборона
виходити з дому (квартири, іншого помеш7
кання) в певний час доби; заборона перебу7
вати у певних місцях міського чи сільського
населеного пункту чи (або) муніципального
району, заборона виїзду або обмеження часу
виїзду в особистих справах за межі населено7
го пункту чи (або) муніципального району,
заборона відвідувати місця проведення масо7
вих і інших заходів або брати участь у них,
заборона змінювати місце проживання або
перебування, місце роботи та навчання без
попереднього повідомлення та згоди спеці7
алізованого державного органу, що здійснює
нагляд, явка до спеціалізованого державного
органу, що здійснює нагляд для реєстрації
від 1 до 47х разів на місяць. У необхідних ви7
падках (з урахуванням особи засудженого й
обставин вчиненого ним злочину) суд може
призначити інші обмеження прав і свобод за7
судженого. Даний вид покарання може при7
значатися як основний вид покарання тер7
міном від 27х місяців до 47х років, а також на
термін від 67ти місяців до 27х років як додат7
ковий вид покарання. Під час відбування цьо7
го покарання суд за поданням спеціалізова7
ного державного органу, що здійснює нагляд,
може скасувати частково або доповнити ра7
ніше встановлені ним для засудженого обо7
в’язки. Даний вид покарання не може бути
застосований лише до військовослужбовців.
Редакція ст. 49 та 50 КВК РФ, викладених
у проекті Федерального Закону, передбачає,
що покарання відбувається засудженим за
місцем його проживання, покладає здійснен7
ня нагляду за виконанням покарання на кри7
мінально7виконавчі інспекції (далі – КВІ),
встановлює порядок здійснення нагляду,
обов’язки засуджених і повноваження КВІ
щодо забезпечення нагляду за засудженими
до обмеження волі.
Саме таким шляхом пішов і законодавець
Республіки Білорусь, який спочатку у ч. 1
ст. 44 КВК РБ передбачав лише одну форму
виконання покарання у виді обмеження во7
лі – у виправних установах відкритого типу.
З часом, з урахуваній реалій сучасності до
КВК РБ Були внесені зміни (ч. 21 ст. 44 КВК
РБ), які передбачили й іншу форму виконан7
ня покарання – за місцем проживання засу7
дженого. Зараз у РБ параллельно існують дві
категорії засуджених до цього виду покарання:
•• засуджені до обмеження волі з направ7
ленням їх до виправної установи відкритого
К Р И М І Н А Л Ь Н О � В И К О Н А В Ч Е П РА В Ожовтень 2009
типу відбувають покарання у виправних
центрах, як правило, в межах області за міс7
цем постійного проживання або засудження;
•• засуджені до обмеження волі без на7
правлення до виправної установи відкритого
типу відбувають покарання за місцем постій7
ного проживання.
Для другої категорії засуджених встанов7
люються правообмеження аналогічні тим, які
наведені у проекті ФЗ РФ, а нагляд за їх ви7
конанням засудженим здійснює також КВІ.
Аналіз обмеження прав і свобод, які вста7
новлюються проектом ФЗ для осіб, засудже7
них до обмеження волі, свідчить, що вони
практично тотожні обмеженням, що застосо7
вуються до осіб, які звільнилися з місць поз7
бавлення волі та щодо яких судом встановле7
но адміністративний нагляд. Тільки адміні7
стративний нагляд за цією категорією осіб
здійснюють органи внутрішніх справ за міс7
цем їх проживання (перебування), а за засуд7
женими до покарання у виді обмеження волі
відповідно до проекту – КВІ.
Таким чином, на вирішення питання що7
до практичного запровадження нового гу7
манного покарання, яке б дійсно відповідало
задекларованому змісту та було дійсно ре7
альною альтернативою позбавленню волі,
навіть потужній російській державі знадоби7
лося більш як 12 років, а наші вітчизняні ор7
гани законодавчої та виконавчої влади блис7
кавично вирішили це питання менш як за 5 мі7
сяців (час з моменту прийняття нового КК
України і до набрання їм чинності), замінив7
ши на установах виконання покарань назви з
«колонія7поселення» на «виправний центр».
Проведене дослідження дає підстави для
таких висновків:
протягом останніх років в Україні спо7
стерігається тенденція до збільшення питомої
ваги покарань, не пов’язаних із позбавлен7
ням волі, та зменшення питомої ваги призна7
чення покарання у виді позбавлення волі на
певний строк;
порядок та умови відбування засуджени7
ми покарання у виді обмеження волі, вста7
новлені КВК України та відомчими норма7
тивними актами Департаменту, не відповіда7
ють вимогам національного законодавства,
зокрема змісту цього виду покарання, закріп7
леного у ст. 61 КК України;
вимога ст. 61КК України про обов’язкове
залучення до праці осіб, засуджених до обме7
ження волі, суперечить ст. 41 Конвенції про за7
хист прав людини та основоположних свобод;
в Україні ще не створено установ відкри7
того типу – виправних центрів, які б дійсно
відповідали вимогам цього виду покарання
як альтернативного позбавленню волі. За
своїм технічним обладнанням, архітектурою
(паркан суцільного заповнення, вежі, колю7
чий дріт, інженерно7технічні засоби охоро7
ни, КПП, іноді й локальні сектори) та ор7
ганізацією діяльності ці установи є нічим
іншим, як виправно7трудовими колоніями7
поселеннями, які передбачалися у ВТК Укра7
їни для виконання покарання у виді позбав7
лення волі. Особи, які засуджені до покаран7
ня у виді обмеження волі, фактично перебу7
вають в умовах, які є симбіозом положень
ВТК України, що встановлювали порядок та
умови виконання (відбування) покарання у
виді позбавлення волі (статті 16, 33 ВТК Ук7
раїни) та умовного засудження до позбав7
лення волі (звільнення з місць позбавлення
волі) з обов’язковим залученням засуджено7
го до праці (ст. 822 ВТК України). Такий
стан речей є неприпустимим, оскільки при7
зводить до масового порушення прав засу7
джених;
інструкція як відомчий підзаконний нор7
мативний акт Департаменту безпідставно
звужує зміст абзацу 3 ч. 2 ст. 59 КВК України
щодо надання засудженим права на виїзди за
межі установ для складання іспитів;
існуючі норми КВК України не передба7
чають можливості надання засудженим не7
відкладної й амбулаторної медичної допомо7
ги безпосередньо за місцем відбування пока7
рання, що у певних випадках (тим більше за
віддаленості установи від лікувальних за7
кладів охорони здоров’я) може призвести до
небажаних (летальних) наслідків.
У контексті викладеного, найбільш не7
відкладним і першочерговим завданням ор7
ганів законодавчої та виконавчої влади по7
винно стати приведення умов тримання за7
суджених до обмеження волі у сувору відпо7
відність із вимогами закону, створення уста7
нов дійсно відкритого типу, які б були спро7
можні забезпечити всі належні умови для ви7
конання покарання у виді обмеження волі.
При підготовці відповідних змін і доповнень
до чинного кримінального та кримінально7
виконавчого законодавства України доціль7
но було б врахувати і напрацьований пози7
тивний досвід Російської Федерації та Рес7
публіки Білорусь у цій сфері.
Література
1. Шинальський О. Додержання вимог закону
під час виконання кримінального покарання у ви7
гляді обмеження волі та тримання осіб в приймаль7
никах7розподільниках для осіб, які запідозрені у
зайнятті бродяжництвом // Вісник прокуратури. –
2007. – № 6. – С. 3–11.
2. Кулинич С., Скорбач О. Обмеження волі як
покарання, пов’язане з обмеженням особистої сво7
боди без ізоляції від суспільства // Вісник прокура7
тури. – 2007. – № 6. – С. 67–70.
3. Ограничение свободы [Електронний ресурс]. –
http://vuzib.net/beta3/html/1/7813/7825.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-15746 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0027 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:19:27Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гель, А. 2011-02-01T15:42:20Z 2011-02-01T15:42:20Z 2009 Обмеження волі як покарання, альтернативне позбавленню волі на певний строк: проблеми правової регламентації / А. Гель // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 83-86. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. XXXX-0027 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15746 Продовження. Початок у № 9 за 2009 р. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Кримінально-виконавче право Обмеження волі як покарання, альтернативне позбавленню волі на певний строк: проблеми правової регламентації Article published earlier |
| spellingShingle | Обмеження волі як покарання, альтернативне позбавленню волі на певний строк: проблеми правової регламентації Гель, А. Кримінально-виконавче право |
| title | Обмеження волі як покарання, альтернативне позбавленню волі на певний строк: проблеми правової регламентації |
| title_full | Обмеження волі як покарання, альтернативне позбавленню волі на певний строк: проблеми правової регламентації |
| title_fullStr | Обмеження волі як покарання, альтернативне позбавленню волі на певний строк: проблеми правової регламентації |
| title_full_unstemmed | Обмеження волі як покарання, альтернативне позбавленню волі на певний строк: проблеми правової регламентації |
| title_short | Обмеження волі як покарання, альтернативне позбавленню волі на певний строк: проблеми правової регламентації |
| title_sort | обмеження волі як покарання, альтернативне позбавленню волі на певний строк: проблеми правової регламентації |
| topic | Кримінально-виконавче право |
| topic_facet | Кримінально-виконавче право |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15746 |
| work_keys_str_mv | AT gelʹa obmežennâvolíâkpokarannâalʹternativnepozbavlennûvolínapevniistrokproblemipravovoíreglamentacíí |