Строки захисту цивільних прав у договорах про передання майна у тимчасове користування
Метою цієї статті є встановлення особливостей правового регулювання строків захисту цивільних прав у договорах про передання майна у тимчасове користування.
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15754 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Строки захисту цивільних прав у договорах про передання майна у тимчасове користування / Н. Хащівська // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 115-117. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859775851288068096 |
|---|---|
| author | Хащівська, Н. |
| author_facet | Хащівська, Н. |
| citation_txt | Строки захисту цивільних прав у договорах про передання майна у тимчасове користування / Н. Хащівська // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 115-117. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Метою цієї статті є встановлення особливостей правового регулювання строків захисту цивільних прав у договорах про передання майна у тимчасове користування.
|
| first_indexed | 2025-12-02T08:45:04Z |
| format | Article |
| fulltext |
Ц И В І Л Ь Н Е П РА В О
115
№ 10
Громадяни й юридичні особи, перебува7
ючи у цивільних правовідносинах, на7
бувають певні права та обов’язки, які є
змістом конкретного правовідношення. Пов7
нота та реальність здійснення суб’єктивних
прав залежить від того, наскільки ефектив7
ний їх захист у випадку порушення.
Окрім форм, способів і засобів захисту
порушених прав, значну роль відіграють
строки, в межах яких можна захистити своє
порушене право. Зазначені строки є окремою
групою цивілістичних строків, які в юри7
дичній літературі прийнято називати строка7
ми захисту цивільних прав.
Строки захисту цивільних прав визнача7
ються як надані правомочним особам періоди
часу для звернення до правопорушника чи до
суду з вимогою про захист або примусове
здійснення своїх прав [1, с. 467; 2, с. 14]. Стро7
ками захисту цивільних прав є претензійні
строки, строки позовної давності та певною
мірою до них можна віднести строки опера7
тивного захисту порушених прав. Різні до7
слідники цивілістичних строків, як правило,
дають приблизно однакові визначення стро7
ків захисту цивільних прав, однак відносять
до цієї групи різні види строків. Так, В. Луць,
досліджуючи строки у цивільних правовідно7
синах, до строків захисту, крім претензійних
строків, позовної давності та строків опера7
тивного захисту, відносить також присікаль7
ні, гарантійні та процесуальні строки, які,
на його думку, перебувають у межах охорон7
них правовідносин при виконанні захисної
функції [3, с. 5–7].
В. Грибанов, Л. Вострікова традиційно
відносили до строків захисту лише строки
позовної давності [2, с. 14; 4, с. 72]; анало7
гічна класифікація строків пропонується у
деяких посібниках з цивільного права, пере7
важно російських [5, с. 293–300; 6, с. 200– 204].
Н. Фрідман, окрім строків позовної давності,
до строків захисту відносить також претен7
зійні строки [7, с. 29–31]; аналогічний поділ
строків наводить Є. Суханов [1, с. 465–468]
та деякі українські посібники з цивільного
права [8, с. 192–193].
Чимало публікацій присвячено захисту
цивільних прав, підготовлено та захищено
ряд дисертацій, проте деякі питання, що сто7
суються часових меж такого захисту, є супе7
речливими, а тому залишаються відкритими.
Метою цієї статті є встановлення особли7
востей правового регулювання строків за7
хисту цивільних прав у договорах про пе7
редання майна у тимчасове користування.
Ми розглядатимемо строки звернення до
суду, до інших компетентних органів і поса7
дових осіб за захистом порушених прав, за7
кріплених нормами цивільного законодав7
ства. Строки самозахисту, зокрема для нашо7
го дослідження, не мають значення, оскільки
самозахист є однією із форм, який хоч і відбу7
вається у певних часових межах, але строки
не врегульовані нормами чинного законодав7
ства; крім того, зазначена форма захисту не
передбачає звернення до компетентних дер7
жавних чи громадських органів [9, с. 23].
Застосування того чи іншого строку за7
хисту цивільного права залежить від обраної
суб’єктом цивільного права форми захисту
порушеного права. При юрисдикційній формі
захисту застосовуються строки позовної дав7
ності, при неюрисдикційній – претензійні та
строки оперативного захисту. Метою засто7
сування зазначених строків захисту є спри7
яння стійкості правопорядку, стабільності
майнових та особистих немайнових пра7
вовідносин [10, с. 85].
Після прийняття нової Конституції Ук7
раїни, Цивільного кодексу (далі – ЦК) Ук7
раїни найбільш застосовуваним на практиці
є саме судовий захист порушених прав. Од7
нак одночасно з судовим (юрисдикційним)
захистом зростає значення такого засобу за7
хисту, як пред’явлення претензії безпосе7
редньо порушнику права. Конституція Ук7
раїни (ст. 55) дозволяє звернення до суду за
захистом порушених прав при будь7якому
порушенні без досудового пред’явлення пре7
тензії. Але судовий розгляд справи є більш
тривалим і складним, що деякою мірою обтя7
СТРОКИ ЗАХИСТУ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ
У ДОГОВОРАХ ПРО ПЕРЕДАННЯ МАЙНА
У ТИМЧАСОВЕ КОРИСТУВАННЯ
Надія Хащівська,
аспірантка Науково�дослідного інституту
приватного права і підприємництва АПрН України
© Н. Хащівська, 2009
Ц И В І Л Ь Н Е П РА В О
116
жовтень 2009
жує можливість швидкого вирішення справи
та, відповідно, захисту порушених прав.
Претензійні строки у виключних випадках
встановлюються законодавством, у всіх інших
випадках визначаються угодою сторін і звича7
ями ділового обороту. В цих випадках не зачі7
пають право правомочної (потерпілої) особи на
судовий захист. Обов’язковий претензій7
ний порядок невідомий ні розвинутим право7
вим системам, ні міжнародному комерційно7
му обігу. Саме тому нове цивільне законодавст7
во зберігає його лише як виключення, в основ7
ному, у сфері транспортних зобов’язань.
Прикладом претензійних строків у догово7
рах про передання майна у тимчасове користу7
вання є норма ст. 768 ЦК України, яка вста7
новлює право наймача у договорі найму (орен7
ди) пред’явити вимогу у зв’язку з недоліками
речі, переданої у найм з гарантією якості, за
умови, що недоліки виявлені в строки, визна7
чені законом або договором. Однак, законо7
давчо не передбачено, чи може бути пред’явле7
на наймачем вимога у зв’язку з недоліками
речі, якщо на річ, передану у найм, не встанов7
лений гарантійний строк. Особливість цього
претензійного строку полягає в тому, що він є
додатковою часовою гарантією реального за7
хисту прав наймача на річ, передану у найм, і
тим самим забезпечує можливість безпосе7
реднього звернення правомочної особи до по7
рушника та добровільне відновлення поруш7
ником прав наймача. За загальним правилом,
якщо наймач у момент передання речі в його
володіння не переконається в її справності, річ
вважається такою, що передана йому в належ7
ному стані (ч. 3 ст. 767 ЦК України).
На нашу думку, претензійні строки не
можна назвати ні матеріально7правовими, ні
процесуальними. Це процедурні строки
розгляду та вирішення цивільних справ.
Наступним видом строків захисту цивіль7
них прав є строки оперативного захисту по�
рушеного права, які в багатьох випадках
поєднані із претензійними строками. Особ7
ливістю зазначених строків є те, що вони при7
значені для задоволення вимог правомочних
осіб і відновлення їх порушених прав.
Способи захисту цивільних прав визна7
чені ч. 2 ст. 16 ЦК України, яка не дає ви7
черпного переліку способів захисту поруше7
них прав. Однак норми цивільного законо7
давства побудовані так, щоб учасники ци7
вільних правовідносин, по можливості, мог7
ли самостійно вирішити справу та захистити
свої права у найкоротший час. Це має місце,
зокрема, при застосуванні управомоченою
особою до правопорушника заходів (санк7
цій) оперативного захисту. З поняттям «опе7
ративність» асоціюється швидке, негайне ре7
агування особи на порушення її права. Але
оперативний захист здійснюється у певному
порядку та в строки, встановлені законом або
договором [3, с. 6].
У Господарському кодексі (далі – ГК)
України передбачено, що за порушення гос7
подарських зобов’язань до суб’єктів господа7
рювання й інших учасників господарських
відносин можуть застосовуватися оператив7
но7господарські санкції – заходи оператив7
ного впливу на правопорушника з метою
припинення або попередження повторення
порушень зобов’язання, що використовують7
ся сторонами зобов’язання в односторонньо7
му порядку та застосовуються незалежно від
вини суб’єкта, який порушив господарське
зобов’язання (ст. 235).
Наступним, одним із найцікавіших і
найбільш досліджуваних у цивільному праві
строком захисту цивільних прав є позовна
давність. ЦК України (ст. 256) визначає по7
зовну давність як строк, у межах якого особа
може звернутися до суду з вимогою про за7
хист свого цивільного права або інтересу.
Традиційним для національної правової
системи та для країн континентальної пра7
вової сім’ї є розуміння позовної давності як
інституту матеріального, а не процесуаль7
ного права (у Великій Британії, США позов7
на давність – процесуально7правовий інсти7
тут, що має певні практичні наслідки) [11,
с. 75–77]. Разом із тим тенденція до «проце7
суалізації» позовної давності, що спосте7
рігається з прийняттям Кодексу адміністра7
тивного судочинства (далі – КАС) України є
небезпечною [12]. Відповідно до ст. 98 КАС
встановлено «строк для звернення до суду»,
який по суті є позовною давністю. Однак
аналіз матеріалів судової практики дає під7
стави вважати, що суд у багатьох випадках
розглядає строк, визначений ст. 98 КАС, ма7
теріально7правовим, тобто застосовує його
за правилами, встановленими ЦК для засто7
сування позовної давності.
Цивільне законодавство України вста7
новлює строки позовної давності різної три7
валості. Всі строки позовної давності поді7
ляються на два види: загальні та спеціальні.
Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позов7
на давність встановлюється тривалістю у три
роки. Спеціальні строки позовної давності
встановлюються до окремих видів право7
відносин, які чітко визначені у законі. Певну
групу спеціальних строків можна назвати ско7
роченими строками позовної давності, ос7
кільки їх тривалість становить менше трьох
років, а іншу – продовженими, оскільки їх
тривалість перевищує три роки. Що стосу7
ється договорів майнового найму, то згідно із
ч. 1 ст. 786 ЦК, позовна давність в один рік
застосовується, зокрема, до вимог про від7
шкодування збитків у зв’язку з пошкоджен7
ням речі, переданої у користування найма7
чеві, а також до вимог про відшкодування
витрат на поліпшення речі.
Для правильного вирішення спорів, по7
в’язаних із порушенням суб’єктивних прав, у
Ц И В І Л Ь Н Е П РА В О№ 10
тому числі у сфері договорів про передання
майна у тимчасове користування, необхідно
визначити початок перебігу та спливу строку
давності [7, с. 52]. Відповідно до ч. 1 ст. 261
ЦК України перебіг позовної давності почи7
нається від дня, коли особа довідалася або
могла довідатися про порушення свого права
або про особу, яка його порушила. Винятки з
цього правила можуть встановлюватися ЦК
та іншими законами України. Так, перебіг по7
зовної давності щодо вимог наймодавця почи7
нається з моменту повернення речі наймачем,
а щодо вимог наймача – з моменту припинен7
ня договору найму (ч. 2 ст. 786 ЦК України).
За зобов’язаннями із визначеним строком
виконання перебіг позовної давності почи7
нається із спливом строку виконання.
Щодо вимог за зобов’язаннями, в яких
строк виконання не визначено або визначено
моментом вимоги, то відповідно до ч. 5 ст. 261
ЦК перебіг позовної давності починається від
дня, коли у кредитора виникає право пред’яви7
ти вимогу про виконання, а якщо боржнику
надано пільговий строк для виконання зо7
бов’язання, перебіг позовної давності почи7
нається із спливом цього строку. У цій нормі
йдеться про два окремі види зобов’язань:
•• зобов’язання із пільговим строком ви7
конання;
•• зобов’язання без пільгового строку ви7
конання.
Щодо першої групи, то, наприклад, за до7
говором найму житла тимчасові мешканці по7
винні звільнити житло після спливу погодже7
ного з ними строку проживання або не
пізніше семи днів від дня пред’явлення до них
наймачем або наймодавцем вимоги про звіль7
нення помешкання (ч. 3 ст. 818 ЦК України).
Що стосується другої групи, то пільго7
вий строк не застосовується до випадків ви7
конання зобов’язань наймача за договором
майнового найму, оскільки відповідно до
ст. 785 ЦК України наймач зобов’язаний не7
гайно, тобто не чекаючи спливу строку, по7
вернути наймодавцеві річ, якщо договір най7
му припинено. В разі, коли строк виконання
у цих зобов’язаннях не встановлено або ви7
значено моментом вимоги, перебіг позовної
давності починається з дня, коли кредитор
пред’явив вимогу про виконання.
Строки позовної давності, на відміну від
будь7яких інших строків, мають певні влас7
тивості, які визначаються чинним законодав7
ством. Йдеться про можливість зупинення,
переривання чи відновлення позовної дав7
ності [12, с. 186].
Порушення цивільних прав, у тому числі
у сфері договорів про передання майна у
тимчасове користування, підлягає захисту у
судовій інстанції шляхом виникнення ци7
вільних процесуальних правовідносин. Ци7
вільне процесуальне законодавство передба7
чає, що завданням суду є не лише правиль7
ний, а й своєчасний розгляд і вирішення
цивільних справ. У зв’язку з цим зростає зна7
чення процесуальних строків, які є однією із
гарантій виконання завдань судів відносно
швидкого та своєчасного розгляду цивільних
справ, а також, швидкого і своєчасного за7
хисту суб’єктивних прав та охоронюваних
законом інтересів [13, с. 40].
Правовому регулюванню процесуальних
строків присвячена глава 6 першого розділу
Цивільного процесуального кодексу (да7
лі – ЦПК) України, який нормативно не
закріплює визначення процесуальних стро7
ків, а встановлює лише їх види, порядок об7
числення, зупинення, закінчення, поновлен7
ня, продовження та наслідки пропущення
процесуальних строків.
Функціональне призначення процесу7
альних строків полягає в тому, що вони ство7
рюють оптимальний часовий режим для
здійснення правосуддя: з одного боку, при7
скорюють розгляд справи, а з іншого – про7
тидіють нерозумно швидкій реалізації про7
цесуальних прав та обов’язків, оскільки, як
вже зазначалося, метою правосуддя є своє7
часність розгляду цивільних справ.
На нашу думку, ЦПК України повинен
закріпити визначення процесуальних стро7
ків їх функціонального призначення з ме7
тою дотримання суддями, при встановлен7
ні строків, їх основного призначення як тем7
порального показника.
Література
1. Гражданское право: В 2 т. – М., 1998. – Т. 1.
2. Грибанов В. П. Сроки в гражданском праве. –
М., 1967. – 49 с.
3. Луць В. Строки і терміни в новому Цивіль7
ному кодексі України // Юридична Україна. –
2003. – № 11.
4. Вострикова Л. Г. Сроки осуществления и за7
щиты гражданских прав: Автореф. дис. … канд.
юрид. наук. – М., 2000.
5. Гражданское право: Ч. 1 / Под ред. А. П. Сер7
геева, Ю. К. Толстого. – М., 1998.
6. Гражданское право: Ч. 1 / Под ред. А. Г. Кал7
пина, А. И. Масляева. – М., 1997.
7. Фридман Н. П. Сроки в гражданском праве. –
М., 1986.
8. Харітонов Є. О., Саніахметова Н. О. Цивіль7
не право України. – К., 2003.
9. Свердлык Г. А., Страунинг Э. Л. Понятие и
юридическая природа самозащиты гражданских
прав // Государство и право. – 1998. – № 5.
10. Цивільне право України: У 2 кн. / Д. В. Боб7
рова, О. В. Дзера, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзе7
ри, Н. С. Кузнєцової. – К., 2004.
11. Шовкова О. В. Позовна давність як різно7
вид цивільно7правових строків: Дис. … канд. юрид.
наук. – Х., 2007. – 195 с.
12. Вахонєва Т. М. Строки (терміни) у цивільно7
му праві: Дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2005. – 224 с.
13. Власов А. А. Гражданское процессуальное
право. – М., 2003.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-15754 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0027 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T08:45:04Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Хащівська, Н. 2011-02-01T15:54:44Z 2011-02-01T15:54:44Z 2009 Строки захисту цивільних прав у договорах про передання майна у тимчасове користування / Н. Хащівська // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 115-117. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. XXXX-0027 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15754 Метою цієї статті є встановлення особливостей правового регулювання строків захисту цивільних прав у договорах про передання майна у тимчасове користування. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Цивільне право Строки захисту цивільних прав у договорах про передання майна у тимчасове користування Article published earlier |
| spellingShingle | Строки захисту цивільних прав у договорах про передання майна у тимчасове користування Хащівська, Н. Цивільне право |
| title | Строки захисту цивільних прав у договорах про передання майна у тимчасове користування |
| title_full | Строки захисту цивільних прав у договорах про передання майна у тимчасове користування |
| title_fullStr | Строки захисту цивільних прав у договорах про передання майна у тимчасове користування |
| title_full_unstemmed | Строки захисту цивільних прав у договорах про передання майна у тимчасове користування |
| title_short | Строки захисту цивільних прав у договорах про передання майна у тимчасове користування |
| title_sort | строки захисту цивільних прав у договорах про передання майна у тимчасове користування |
| topic | Цивільне право |
| topic_facet | Цивільне право |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15754 |
| work_keys_str_mv | AT haŝívsʹkan strokizahistucivílʹnihpravudogovorahproperedannâmainautimčasovekoristuvannâ |