Правова природа висновків органів місцевого самоврядування в цивільному процесі

У статті досліджується правове значення висновку органів місцевого самоврядування у цивільному процесі, проаналізовані думки науковців з цього питання та ступінь його врегульованості у законодавстві України. Розглянуті точки зору, відповідно до яких висновок органу місцевого самоврядування не є дока...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Рожик, Ю.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2009
Теми:	Цивільний процес
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15800
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Правова природа висновків органів місцевого самоврядування в цивільному процесі / Ю. Рожик // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 61-64. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-15800
record_format	dspace
spelling	Рожик, Ю. 2011-02-01T18:35:19Z 2011-02-01T18:35:19Z 2009 Правова природа висновків органів місцевого самоврядування в цивільному процесі / Ю. Рожик // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 61-64. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. XXXX-0027 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15800 У статті досліджується правове значення висновку органів місцевого самоврядування у цивільному процесі, проаналізовані думки науковців з цього питання та ступінь його врегульованості у законодавстві України. Розглянуті точки зору, відповідно до яких висновок органу місцевого самоврядування не є доказом у цивільному процесі, або є доказом лише в деяких випадках, прирівнюється до висновку експерта, до письмового доказу, або ж виступає як самостійний засіб доказування. Зроблені власні висновки та запропоновані доповнення до цивільно-процесуального законодавства, які б заповнили існуючу прогалину з визначення правової природи висновку. Legal value of the conclusion of local self-government bodies in the civil procedure is studied in the article. Different opinions of the researchers on this issue and the degree of its regulation in the legislation of Ukraine have been analyzed in order to reach that aim. The points of view, according to which local self-government body conclusion is not a kind of proof in the civil procedure, or is considered the proof only in certain cases, or is analogized with the conclusion of expert or with the written proof, or is considered the independent means of evidence, are selected and examined. Own conclusions are made and an amendment of the civil procedural legislation, which could fill the existing gap concerning the definition of the legal nature of the conclusion, is offered. В статье исследуется правовое значение заключения органов местного самоуправления в гражданском процессе, проанализированы публикации ученых по этому вопросу и степень его разработки в законодательстве Украины. Рассмотрены точки зрения в соответствии с которыми заключение органа местного самоуправления не является доказательством в гражданском процессе, или является доказательством лишь в некоторых случаях, приравнивается к выводу эксперта, к письменному доказательству, или же выступает как самостоятельное средство доказывания. Сделаны собственные выводы и предложены дополнения к гражданско-процессуальному законодательству, которые бы заполнили существующий пробел из определения правовой природы заключения. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Цивільний процес Правова природа висновків органів місцевого самоврядування в цивільному процесі Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Правова природа висновків органів місцевого самоврядування в цивільному процесі
spellingShingle	Правова природа висновків органів місцевого самоврядування в цивільному процесі Рожик, Ю. Цивільний процес
title_short	Правова природа висновків органів місцевого самоврядування в цивільному процесі
title_full	Правова природа висновків органів місцевого самоврядування в цивільному процесі
title_fullStr	Правова природа висновків органів місцевого самоврядування в цивільному процесі
title_full_unstemmed	Правова природа висновків органів місцевого самоврядування в цивільному процесі
title_sort	правова природа висновків органів місцевого самоврядування в цивільному процесі
author	Рожик, Ю.
author_facet	Рожик, Ю.
topic	Цивільний процес
topic_facet	Цивільний процес
publishDate	2009
language	Ukrainian
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
format	Article
description	У статті досліджується правове значення висновку органів місцевого самоврядування у цивільному процесі, проаналізовані думки науковців з цього питання та ступінь його врегульованості у законодавстві України. Розглянуті точки зору, відповідно до яких висновок органу місцевого самоврядування не є доказом у цивільному процесі, або є доказом лише в деяких випадках, прирівнюється до висновку експерта, до письмового доказу, або ж виступає як самостійний засіб доказування. Зроблені власні висновки та запропоновані доповнення до цивільно-процесуального законодавства, які б заповнили існуючу прогалину з визначення правової природи висновку. Legal value of the conclusion of local self-government bodies in the civil procedure is studied in the article. Different opinions of the researchers on this issue and the degree of its regulation in the legislation of Ukraine have been analyzed in order to reach that aim. The points of view, according to which local self-government body conclusion is not a kind of proof in the civil procedure, or is considered the proof only in certain cases, or is analogized with the conclusion of expert or with the written proof, or is considered the independent means of evidence, are selected and examined. Own conclusions are made and an amendment of the civil procedural legislation, which could fill the existing gap concerning the definition of the legal nature of the conclusion, is offered. В статье исследуется правовое значение заключения органов местного самоуправления в гражданском процессе, проанализированы публикации ученых по этому вопросу и степень его разработки в законодательстве Украины. Рассмотрены точки зрения в соответствии с которыми заключение органа местного самоуправления не является доказательством в гражданском процессе, или является доказательством лишь в некоторых случаях, приравнивается к выводу эксперта, к письменному доказательству, или же выступает как самостоятельное средство доказывания. Сделаны собственные выводы и предложены дополнения к гражданско-процессуальному законодательству, которые бы заполнили существующий пробел из определения правовой природы заключения.
issn	XXXX-0027
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15800
citation_txt	Правова природа висновків органів місцевого самоврядування в цивільному процесі / Ю. Рожик // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 61-64. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT rožikû pravovaprirodavisnovkívorganívmíscevogosamovrâduvannâvcivílʹnomuprocesí
first_indexed	2025-11-25T23:46:50Z
last_indexed	2025-11-25T23:46:50Z
_version_	1850584220955574272
fulltext	Ц И В І Л Ь Н И Й П Р О Ц Е С 61 № 11 61 Зростаюча роль органів місцевого самовD рядування за умов зміни суспільноD політичного ладу в Україні зумовлює необхідність наукового переосмислення їх значення в усіх сферах громадського життя, у тому числі їх участі у цивільних процесуD альних відносинах. Одна з форм участі цих органів у цивільному процесі є надання висD новків по справі. Це врегульовано ч. 3 ст. 45 Цивільного процесуального кодексу (далі – ЦПК) України від 18.03.2004 р. № 1618DIV, якою передбачено, що органи місцевого саD моврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або можуть взяти участь у справі за своєю ініціативою для подання висD новків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у цивільному проD цесі для подання висновків у справі є обоD в’язковою у випадках, встановлених закоD ном, або якщо суд визнає це за необхідне. Визначення правової природи висновку органів місцевого самоврядування у цивільD ному процесі має суттєве наукове та пракD тичне значення. Це пояснюється тим, що, як зазначено у ч. 3 ст. 45 ЦПК України, у випадD ках, визначених законом, подання таких висD новків є обов’язковим для вирішення справи. Так, у ч. 2 ст. 253 ЦПК України зазначено, що орган опіки та піклування повинен подаD ти суду висновок про доцільність усиновленD ня та відповідність його інтересам дитини. Аналіз судової практики свідчить, що органи місцевого самоврядування подають висноD вок у справі за власною ініціативою або за ініціативою суду майже в усіх випадках, коD ли їх участь у справі є обов’язковою. ЧастиD ною 4 ст. 19 Сімейного кодексу (далі – СК) України від 10.01.2002 р. № 2947DІІІ передD бачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьD ківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнанD ня його недійсним обов’язковою є участь орD гану опіки та піклування. При цьому невиріD шеним залишається питання про те, чи повиD нен суд враховувати такі висновки, чи є для цього достатні правові підстави. ЦивільноD процесуальне законодавство не врегульовує цього питання. Тільки у ч. 6 ст. 19 СК УкраD їни зазначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Проте ця правова норма не заповнює існуючу прогалину, оскільки, поDперше, стосується лише сімейних справ, а висновок органу місцевого самоврядування може надаватись і в інших цивільних спраD вах, поDдруге, не визначає правового значенD ня цих висновків у цивільному процесі. З часу прийняття ЦПК України (2004 р.) немає монографічних досліджень, які б переD тинались із зазначеною проблематикою, а в межах навчальних посібників з цивільного процесуального права побіжно розкриваєтьD ся питання участі органів місцевого самовряD дування в цивільному процесі. Коли йдеться про правову природу висD новків органів місцевого самоврядування, потрібно звернути увагу на дві ключові позиD ції. ПоDперше, за своєю суттю такі висновки є актами органу місцевого самоврядування, які існують у формі рішень. А саме, у частиD нах 1, 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве ПРАВОВА ПРИРОДА ВИСНОВКІВ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ Юлія Рожик, аспірантка кафедри цивільного права та процесу юридичного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка © Ю. Рожик, 2009 У статті досліджується правове значення висновку органів місцевого самоврядування у цивільному процесі, проаналізовані думки науковців з цього питання та ступінь його врегульова� ності у законодавстві України. Розглянуті точки зору, відповідно до яких висновок органу місце� вого самоврядування не є доказом у цивільному процесі, або є доказом лише в деяких випадках, прирівнюється до висновку експерта, до письмового доказу, або ж виступає як самостійний засіб доказування. Зроблені власні висновки та запропоновані доповнення до цивільно�процесу� ального законодавства, які б заповнили існуючу прогалину з визначення правової природи вис� новку. Ключові слова: висновок органу місцевого самоврядування, засоби доказування, висновок експерта, письмовий доказ. Ц И В І Л Ь Н И Й П Р О Ц Е С 62 листопад 2009 самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97DВР зазначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні й інші акти у формі рішень. Виконавчий коміD тет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Те, що такі висновки є рішеннями органу місцевого саD моврядування має значення для встановленD ня вимог до їх форми, змісту й юридичної сиD ли. Дослідники, які розглядали ці питання, погоджувалися з таким висновком. Так, укD раїнський ученийDпроцесуаліст М. Штефан вважає, що при здійсненні своїх функцій орD гани опіки та піклування приймають відпоD відні рішення, тому висновком у справі таD кож має бути їх рішення [1, с. 48]. Висновок органу місцевого самоврядування складаєтьD ся від імені відповідного органу та підпиD сується його керівником. Висновок має бути оголошений в судовому засіданні, і суд оцінює його у сукупності з усіма матеріалаD ми справи. Другий найбільш дискусійний аспект питання правової природи висновку органу місцевого самоврядування полягає у тому, яке правове значення висновку у циD вільному процесі. Отже, предметом нашого дослідження буD де правове значення висновку органу місцеD вого самоврядування в цивільному процесі. Мета цієї статті полягає у тому, щоб встаD новити чи є висновок органу місцевого саD моврядування доказом у цивільній справі; якщо так, то до якого із засобів доказуванD ня, передбачених ЦПК України, його можD на віднести, чи є підстави для виділення висновку органу місцевого самоврядуванD ня у самостійний вид засобу доказування; запропонувати доповнення до цивільноD процесуального законодавства, які б заповD нили існуючу прогалину з визначення праD вової природи висновку. У науковій літературі простежуються дві діаметрально протилежні позиції: висновок органу місцевого самоврядуD вання не є доказом у цивільному процесі, або є доказом лише в деяких випадках; висновок органу місцевого самоврядуD вання є доказом у цивільному процесі. Представники другої точки зору порівD нюють висновок органу місцевого самовряD дування в цивільному процесі з висновком експерта, з письмовими доказами, а деякі вважають, що це самостійний засіб доказуD вання. Прихильником першої позиції, зокрема, виступає російський науковець К. ДжандоD сова, яка вважає, що в усіх випадках, коли висновок органу місцевого самоврядування містить відомості про факти, які мають бути встановлені у справі, тобто коли існує факD тична частина висновку, він є доказом у цивільному процесі. У випадках, коли висноD вок не містить відомостей про факти (напD риклад, у справах про захист прав спожиD вачів), він не є доказом [2, с. 163]. Представником першої точки зору є таD кож російський науковець В. Кулакова, на думку якої, неучасть у процесі відповідних органів місцевого самоврядування у випадD ках, коли вона визнана законом обов’язкоD вою, не повинно спричиняти скасування суD дового рішення, якщо воно законне й обґрунD товане. В. Кулакова підтримує думку М. ТреD ушникова та Л. Грось, які, базуючись на праD вилі допустимості доказів, вважають, що виD сновок не є доказом у справі [3, с. 166]. Представником другої точки зору є украD їнський учений М. Штефан, який вважає, що такі висновки не стосуються засобів доказуD вання, перелік яких передбачено ст. 57 ЦПК України. Їх не можна прирівняти до письмоD вих доказів, оскільки, за своєю правовою природою такі висновки охоплюють інфорD мацію та висновки з приводу обставин, які мають значення для справи; рекомендацію конкретної особи про те, як необхідно з точD ки зору державного інтересу вирішити спраD ву, тобто висновок про факти та право. Це надає підстави віднести їх до самостійного виду засобів доказування [1, с. 51, 52]. У зв’язку з викладеним заслуговує на увагу законодавче врегулювання таких пиD тань: що таке доказ; які види засобів доказуD вання, передбачені ЦПК України. ВідповідD но до ст. 57 ЦПК України доказами є будьD які фактичні дані, на підставі яких суд встаD новлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення стоD рін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюD ються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звукоD та відеозаписів, висD новків експертів. Тільки нерозривний зв’язок фактичних даних і засобів доказування утворює судовий доказ за умови дотримання судом встановлеD ного законом процесуального порядку збиD рання, дослідження й оцінки доказів [4, с. 58]. Отже, по�перше, висновок органу місцеD вого самоврядування містить усі ознаки доD казу, а тому не можна погодитися з Е. ДжанD досовою про те, що є такі висновки цих орD ганів, які не містять фактичної частини, адже правові висновки та рекомендації можуть баD зуватися лише на аналізі конкретних обстаD вин справи, досліджених цим органом. На підтвердження цього розглянемо висновки органів опіки та піклування, які були подані у суді. У Франківському районному суді міста Львова розглядалася справа № 2D2828/2006 про позбавD лення гр. М. батьківських прав. У цій справі був поданий суду висновок органу опіки та піклуванD Ц И В І Л Ь Н И Й П Р О Ц Е С 63 № 11 ня райадміністрації міста Львова про доцільність позбавлення батьківських прав гр. М. У висновку зазначено: розглянувши заяву гр. Б., опікуна неD повнолітнього Ю., про позбавлення батьківських прав гр. М. відносно сина Ю. (02.06.1989 р. народD ження), провівши співбесіди з сусідами, вчителяD ми, самим неповнолітнім, встановлено, що мати неповнолітнього, гр. Г., померла у 2002 р.; ще до смерті матері Ю. гр. М. не проживав спільно, не виховував дитину; Ю. постійно проживав із своїм дідусем гр. Д., у зв’язку з тим, що батьки не забезD печували дитині належного догляду; у Ю. втрачені будьDякі контакти з батьком, його родиною, дитиD на уникає розмов про нього, при отриманні пасD порта хотіла навіть змінити собі прізвище; гр. М. не надає дитині жодної матеріальної допомоги, не цікавиться здоров’ям, вихованням дитини. ВихоD дячи з інтересів неповнолітнього Ю., враховуючи згоду опікунської ради та керуючись статтями 164–166 СК України, вважаємо за доцільне позбаD вити батьківських прав гр. М. відносно сина Ю. У Франківському районному суді міста ЛьвоD ва розглядалася справа № 2D3071/07 про позбавD лення батьківських прав. У цій справі був поданий суду висновок органу опіки та піклування ФранD ківської районної адміністрації міста Львова про доцільність позбавлення батьківських прав гр. С. У висновку зазначено: розглянувши заяву гр. О. про позбавлення батьківських прав колишнього чоловіка С. відносно сина А. (29.07.1992 р. народD ження), встановлено: шлюб між колишнім подD ружжям розірвано; від шлюбу гр. О. має неповD нолітнього сина А.; дитина проживає разом з маD мою; гр. С. не бере участі у вихованні дитини, не провідує сина у школі, не надає жодної матеріальD ної допомоги, не цікавиться станом здоров’я дитиD ни, з дитиною не підтримують стосунки родичі батька дитини, про що свідчать матеріали справи, а саме: інформація від 05.09.1994 р. про те, що гр. С. проживає у місті Єреван; інформація адміністD рації Львівської гімназії міжнародних відносин від 30.03.2007 р. про те, що А. є учнем навчального закладу, батько не бере участі у вихованні дитини, не провідує сина у школі; заяви М. та Ф. (сусідів гр. О.), від 18.07.2007 р. у про те, що вихованням сина займається мама, батько не бере участі у виD хованні дитини. Виходячи з інтересів неповD нолітнього А., враховуючи згоду опікунської ради, керуючись статтями 164–166 СК України вваD жаємо за доцільне позбавити батьківських прав гр. С. відносно сина А. Викладене свідчить, що для того, щоб зробити правовий висновок орган місцевого самоврядування повинен проаналізувати у висновку фактичні обставини справи. Крім того, у ч. 5 ст. 19 СК України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, отриманих у резульD таті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Цитована норма опосередковано вказує, що висновок органу опіки та піклуD вання повинен базуватися на фактичних обD ставинах справи, які мають бути досліджені цим органом і викладені у висновку. По�друге, висновок органу місцевого саD моврядування не зазначений у переліку заD собів доказування, наведеному у ЦПК УкраD їни. Тому проаналізуємо, чи можна висновок органу місцевого самоврядування в цивільD ному процесі прирівняти до таких засобів доD казування, як висновок експерта чи письмові докази. Законодавче визначення висновку експерта сформульоване у статтях 66 та 147 ЦПК України, де зазначено, що висновок екс� перта – це докладний опис проведених ексD пертом досліджень, зроблені у результаті них висновки й обґрунтовані відповіді на питання, задані судом. Російський науковець Р. Каллистратова зазначає, що між висновками органів опіки та піклування, що також є органами місцевого самоврядування, і висновками експертів ісD нують суттєві відмінності: •• суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Органи місцевого самоврядування надають висновки за ініціD ативою суду, заінтересованих осіб чи власD ною ініціативою [5, с. 12]. Висновок експерта надається тільки в межах процесуального праD вовідношення, що виникло у зв’язку з певD ною цивільною справою. Висновок органу місцевого самоврядування може бути склаD дений і до порушення цивільної справи [3, с. 166]; •• суб’єктом експертизи може бути тільки конкретний експерт, висновок органу місцеD вого самоврядування дається лише від імені цього органу, а не від імені окремого його працівника; •• експертиза відповідає на питання, що стосуD ються виключно фактичної сторони справи. Органи місцевого самоврядування не обмеD жуються лише констатацією зібраних по справі фактів, а роблять відповідні висновки про права й обов’язки осіб, які беруть участь у справі; •• суд не попереджає представників орD ганів місцевого самоврядування про відповіD дальність за завідомо неправдивий висновок і за відмову без поважних причин від викоD нання покладених на них обов’язків, як це відбувається стосовно експертів; •• на відміну від експертизи, діяльність органів місцевого самоврядування з надання висновків ніколи не оплачується сторонами [5, с. 12]. Слід також зазначити, що експерт (на відміну від органів місцевого самоврядуванD ня) використовує для складання висновку спеціальні знання в галузі науки, мистецтва, техніки чи ремесла, які невідомі широкому загалу учасників процесуальних відносин; експерт проводить дослідження із застосуD Ц И В І Л Ь Н И Й П Р О Ц Е Слистопад 2009 ванням відповідних методик, а орган місцеD вого самоврядування констатує факти та дає їм свою оцінку. В. Кулакова вважає, що орD ган місцевого самоврядування, як і експерт, є носієм спеціальних знань, але природа цих спеціальних знань специфічна. Специфіка полягає в тому, що орган місцевого самовряD дування бере участь у процесі, оскільки така участь пов’язана з виконанням ними функD цій, делегованих місцевим самоврядуванD ням. Такий орган при дачі висновку по спраD ві використовує не лише знання, а й досвід, здобутий ним у процесі щоденної практики виконання покладених на нього функцій [3, с. 164]. Отже, висновок органу місцевого са� моврядування не можна прирівняти до вис� новку експерта. Якщо порівнювати висновок органу місце� вого самоврядування з письмовими доказами, то за основу слід брати визначення, що передбаD чене ст. 64 ЦПК України. Письмовими доказаD ми є будьDякі документи, акти, довідки, листуD вання службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обD ставини, що мають значення для справи. Письмовими доказами називають викоD нані на предметі будьDяким способом письD мові знаки, що поєднані у відповідну систему та структуру, в яких виражені думки (ідеї), які містять інформацію (повідомлення) про обставини, що мають значення для справи. Залежно від суб’єктів, які склали письмові доD кази, вони класифікуються на офіційні та неD офіційні. Офіційні – документи, акти, служD бове листування, що походить від державних і громадських органів. Неофіційні письмові доD кази походять від громадян. За змістом письD мові докази поділяють на розпорядчі (різного роду документи – договори, заповіти, накD ладні тощо) та довідковоDінформаційні (довідки, посвідчення, листування службовоD го й особистого характеру). За формою викоD нання письмові докази поділяють на прості та нотаріально посвідчені [6, с. 104, 105]. Висновок органу місцевого самоврядуD вання також є документом, який містить віD домості про обставини, що мають значення для справи. Таким чином, ми можемо приD рівняти висновок органу місцевого самовряD дування до письмового доказу – офіційного, розпорядчого, простого (згідно із зазначеною класифікацією). Висновок органу місцевого самоврядуD вання є важливим при ухваленні судом ріD шень по певній категорії справ та обов’язкоD вим у випадках, передбачених законом. Тому необхідним є законодавче віднесення його до одного із засобів доказування, для того, щоб надати йому правового значення у цивільноD му процесі. У дослідженні нами встановлено, що висновок органу місцевого самоврядуD вання прирівнюється до письмового доказу, тому пропонуємо доповнити ч. 2 ст. 57 та ч. 1 ст. 64 ЦПК України положенням про те, що письмовими доказами, у тому числі, є виснов� ки органів місцевого самоврядування. Правове регулювання подання висновку органу місцевого самоврядування у цивільD них справах є недостатнім; потрібно детальD но розкривати питання змісту, форми, проD цесуального порядку їх подання та досліD дження, тому важливо спочатку визначити їх правову природу, що й було здійснено у цьоD му дослідженні. Література 1 Штефан М. Й. Підприємство і правосуддя. – К., 1992. 2. Джандосова Е. В. Участие в гражданском процессе государственных органов и органов местD ного самоуправления для дачи заключения по деD лу: Дис. … канд. юрид. наук. – М., 2006. – 203 с. 3. Кулакова В. Ю. Участие в гражданском проD цессе государственных органов и органов местноD го самоуправления: Дис. … канд. юрид. наук. – М., 2001. – 206 с. 4. Гуреев П. П. О понятии судебных доказаD тельств в советском гражданском процессе. 5. Каллистратова Р. Ф. Институт «особого участия» государственных и общественных оргаD низаций в советском гражданском процессе: АвтоD реф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1954. 6. Цивільний процес / За ред. Ю. В. Білоусова. – К., 2004. – 262 с. Legal value of the conclusion of local self�government bodies in the civil procedure is studied in the article. Different opinions of the researchers on this issue and the degree of its regulation in the legislation of Ukraine have been analyzed in order to reach that aim. The points of view, according to which local self�government body conclusion is not a kind of proof in the civil procedure, or is considered the proof only in certain cases, or is analo� gized with the conclusion of expert or with the written proof, or is considered the independent means of evidence, are selected and examined. Own conclusions are made and an amendment of the civil procedural legislation, which could fill the existing gap concerning the definition of the legal nature of the conclusion, is offered. В статье исследуется правовое значение заключения органов местного самоуправления в гражда� нском процессе, проанализированы публикации ученых по этому вопросу и степень его разработки в законодательстве Украины. Рассмотрены точки зрения в соответствии с которыми заключение ор� гана местного самоуправления не является доказательством в гражданском процессе, или является доказательством лишь в некоторых случаях, приравнивается к выводу эксперта, к письменному до� казательству, или же выступает как самостоятельное средство доказывания. Сделаны собственные выводы и предложены дополнения к гражданско�процессуальному законодательству, которые бы за� полнили существующий пробел из определения правовой природы заключения.

Правова природа висновків органів місцевого самоврядування в цивільному процесі

Репозитарії

Схожі ресурси