Біоіндикація екологічного стану річкових систем України в аспекті імплементації директив ЄС у галузі довкілля (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 13 лютого 2019 р.)

Доповідь присвячено результатам пріоритетних фундаментальних і прикладних досліджень, які проводяться в Інституті гідробіології НАН України, зокрема тих, що спрямовані на розроблення та опрацювання нових підходів до біоіндикації екологічного стану річкових систем України. Цей напрям досліджень ста...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2019
Main Author:	Афанасьєв, С.О.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2019
Series:	Вісник НАН України
Subjects:	З кафедри Президії НАН України
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/158134
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Біоіндикація екологічного стану річкових систем України в аспекті імплементації директив ЄС у галузі довкілля (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 13 лютого 2019 р.) / С.О. Афанасьєв // Вісник Національної академії наук України. — 2019. — № 4. — С. 23-31. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-158134
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1581342025-02-23T17:05:53Z Біоіндикація екологічного стану річкових систем України в аспекті імплементації директив ЄС у галузі довкілля (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 13 лютого 2019 р.) Bioindication of the ecological status of the river systems of Ukraine in the aspect of implementation of the EU environmental directives (Transcript of report at the meeting of the Presidium of NAS of Ukraine, February 13, 2019) Биоиндикация экологического состояния речных систем Украины в аспекте имплементации директив ЕС в области окружающей среды (стенограмма научного доклада на заседании Президиума НАН Украины 13 февраля 2019 года) Афанасьєв, С.О. З кафедри Президії НАН України Доповідь присвячено результатам пріоритетних фундаментальних і прикладних досліджень, які проводяться в Інституті гідробіології НАН України, зокрема тих, що спрямовані на розроблення та опрацювання нових підходів до біоіндикації екологічного стану річкових систем України. Цей напрям досліджень стає особливо актуальним у зв'язку з виконанням зобов'язань України щодо імплементації законодавства Євросоюзу в галузі довкілля. 2019 Article Біоіндикація екологічного стану річкових систем України в аспекті імплементації директив ЄС у галузі довкілля (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 13 лютого 2019 р.) / С.О. Афанасьєв // Вісник Національної академії наук України. — 2019. — № 4. — С. 23-31. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/158134 uk Вісник НАН України application/pdf Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З кафедри Президії НАН України З кафедри Президії НАН України
spellingShingle	З кафедри Президії НАН України З кафедри Президії НАН України Афанасьєв, С.О. Біоіндикація екологічного стану річкових систем України в аспекті імплементації директив ЄС у галузі довкілля (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 13 лютого 2019 р.) Вісник НАН України
description	Доповідь присвячено результатам пріоритетних фундаментальних і прикладних досліджень, які проводяться в Інституті гідробіології НАН України, зокрема тих, що спрямовані на розроблення та опрацювання нових підходів до біоіндикації екологічного стану річкових систем України. Цей напрям досліджень стає особливо актуальним у зв'язку з виконанням зобов'язань України щодо імплементації законодавства Євросоюзу в галузі довкілля.
format	Article
author	Афанасьєв, С.О.
author_facet	Афанасьєв, С.О.
author_sort	Афанасьєв, С.О.
title	Біоіндикація екологічного стану річкових систем України в аспекті імплементації директив ЄС у галузі довкілля (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 13 лютого 2019 р.)
title_short	Біоіндикація екологічного стану річкових систем України в аспекті імплементації директив ЄС у галузі довкілля (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 13 лютого 2019 р.)
title_full	Біоіндикація екологічного стану річкових систем України в аспекті імплементації директив ЄС у галузі довкілля (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 13 лютого 2019 р.)
title_fullStr	Біоіндикація екологічного стану річкових систем України в аспекті імплементації директив ЄС у галузі довкілля (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 13 лютого 2019 р.)
title_full_unstemmed	Біоіндикація екологічного стану річкових систем України в аспекті імплементації директив ЄС у галузі довкілля (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 13 лютого 2019 р.)
title_sort	біоіндикація екологічного стану річкових систем україни в аспекті імплементації директив єс у галузі довкілля (стенограма наукової доповіді на засіданні президії нан україни 13 лютого 2019 р.)
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2019
topic_facet	З кафедри Президії НАН України
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/158134
citation_txt	Біоіндикація екологічного стану річкових систем України в аспекті імплементації директив ЄС у галузі довкілля (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 13 лютого 2019 р.) / С.О. Афанасьєв // Вісник Національної академії наук України. — 2019. — № 4. — С. 23-31. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT afanasʹêvso bíoíndikacíâekologíčnogostanuríčkovihsistemukraínivaspektíímplementacíídirektivêsugaluzídovkíllâstenogramanaukovoídopovídínazasídanníprezidíínanukraíni13lûtogo2019r AT afanasʹêvso bioindicationoftheecologicalstatusoftheriversystemsofukraineintheaspectofimplementationoftheeuenvironmentaldirectivestranscriptofreportatthemeetingofthepresidiumofnasofukrainefebruary132019 AT afanasʹêvso bioindikaciâékologičeskogosostoâniârečnyhsistemukrainyvaspekteimplementaciidirektivesvoblastiokružaûŝejsredystenogrammanaučnogodokladanazasedaniiprezidiumananukrainy13fevralâ2019goda
first_indexed	2025-11-24T02:44:25Z
last_indexed	2025-11-24T02:44:25Z
_version_	1849638010452180992
fulltext	ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 4 23 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИНАН УКРАЇНИ БІОІНДИКАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ РІЧКОВИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ В АСПЕКТІ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ДИРЕКТИВ ЄС У ГАЛУЗІ ДОВКІЛЛЯ Стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 13 лютого 2019 року Доповідь присвячено результатам пріоритетних фундаментальних і при- кладних досліджень, які проводяться в Інституті гідробіології НАН Укра- їни, зокрема тих, що спрямовані на розроблення та опрацювання нових підходів до біоіндикації екологічного стану річкових систем України. Цей напрям досліджень стає особливо актуальним у зв’язку з виконанням зобов’язань України щодо імплементації законодавства Євросоюзу в галузі довкілля. Вельмишановний Борисе Євгеновичу! Вельмишановні колеги! У 2011 р. вперше в історії людства світовий попит на прісну воду перевищив обсяги її постачання. ООН прогнозує, що до 2025 р. більше половини країн світу відчуватимуть брак питної води, що неминуче спричинить сплеск епідемій, призведе до голоду, масових міграцій населення і навіть може спровокува- ти воєнні конфлікти. Внутрішні водойми України представлено переважно річко- вими системами. Всього в Україні протікають близько 63 тис. річок (з них 9 — великих і 87 — середніх) та налічується понад 20 тис. озер (з яких 43 мають площу, більшу за 10 км2). Для регулювання стоку на більшості річок України створено 1097 водосховищ (у тому числі 8 великих водосховищ: 6 — на Дніпрі і 2 — на Дністрі), які здатні вмістити 55 км3 води. Після розпаду СРСР споживання води в Україні різко знизи- лося у зв’язку зі спадом промислового і сільськогосподарського виробництва. Починаючи з 2000 р. водоспоживання перебуває приблизно на одному й тому самому рівні. Половина загаль- ного споживання припадає на потреби промисловості, близько третини споживає сільське господарство, решта витрачається АФАНАСЬЄВ Сергій Олександрович — член-кореспондент НАН України, директор Інституту гідробіології НАН України 24 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2019. (4) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ на потреби комунального господарства. Біль- ше половини водних ресурсів в Україні заби- рається з басейну р. Дніпро (рис. 1). Загалом водні ресурси України можна оха- рактеризувати як недостатні. Дефіцит води відчувається навіть у басейнах великих річок. Південь України взагалі страждає від постій- ної нестачі водних ресурсів. Серед 152 країн світу Україна посідає 111-те місце за обсягом запасів прісної води в розра- хунку на душу населення (рис. 2). За визначенням Європейської економічної комісії ООН, Україна належить до країн, неза- безпечених водними ресурсами. До цієї катего- рії входять країни, водні ресурси яких не пере- вищують 1,7 тис. м3 стоку на рік у розрахунку на одну людину. В Україні ж у маловодні роки на 1 людину припадає близько 1 тис. м3 води місцевого стоку, а в 2017 р., коли спостеріга- лася найбільша за останні 40 років посуха, цей показник знизився до менш ніж 850 м3. Для порівняння: в Польщі обсяг щорічного стоку в розрахунку на одну людину вдвічі більший, ніж в Україні, у Росії — в 30 разів, а в Канаді — у 100 разів. За оцінками, проведеними Програмою роз- витку ООН (UNDP), основними проблемами, що зумовлюють нестачу водних ресурсів та не- достатню якість питної води в Україні, є: • забруднення річок промисловими і ко му- наль но-побутовими стічними водами, очищен- ня яких недостатнє; • незбалансована система господарювання, що характеризується високим рівнем витрат водних ресурсів у промисловій сфері та висо- кою водомісткістю сільськогосподарської про- дукції; • низька продуктивність наявних очисних споруд та інтенсивне старіння основних фон- дів водозабезпечення; • деградація біорізноманіття, погіршення екологічного стану річок та якості води у зв’яз- ку з надмірною зарегульованістю поверхнево- го стоку; • зниження самоочисної здатності водних екосистем, посилення процесів самозабруд- нення і «цвітіння» води; • виснаження водних живих ресурсів, на- самперед рибних запасів, унаслідок недоско- налої рибогосподарської практики, відсутності ефективної системи відтворення аборигенних видів риб і безхребетних; • відсутність ефективної системи контролю екологічного стану річок (на сьогодні в Україні продовжують використовувати застарілу сис- тему контролю тільки за показниками якості води). П’ять із семи ідентифікованих Програмою розвитку ООН проблем тією чи іншою мірою вирішуються в Інституті гідробіології НАН України. За час існування установи в ній нако- пичено унікальні бази даних, отримано вагомі фундаментальні й прикладні результати. Од- нак у своїй доповіді я зупинюся лише на тих з них, які можна вважати досягненнями світо- вого рівня і які безпосередньо стосуються об- говорюваної сьогодні теми. Отже, в Інституті гідробіології НАН Украї- ни вперше у світі визначено причини та зако- номірності масового розвитку синьозелених водоростей, розроблено наукові основи захо- дів, спрямованих на зменшення негативних наслідків «цвітіння» водойм та поліпшення якості води у великих рівнинних водосхови- щах. Зібрані співробітниками Інституту багато- річні дані щодо розвитку синьозелених водо- ростей у водосховищах Дніпра свідчать, що останніми роками загальний рівень «цвітін- ня», після помітного спаду в 1990-х роках, зно- ву починає зростати. Це пов’язано зі збільшен- 13 % 54 % 4 % 3 % 5 % 12 % 9 % Дніпро 7,3 Сіверський Донець 1,2 Дунай 1,6 Річки Приазов’я 0,7 Південний Буг 0,4 Дністер, Прут, Сирет 0,6 Інші 1,8 Рис. 1. Водозабір з основних річкових басейнів Укра- їни (млрд м3) ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 4 25 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ ням у воді концентрації фосфатів, оскільки фосфор є основним поживним елементом для водоростей. Дослідивши понад 500 сполук, більшість з яких характеризуються дуже сильним альгі- цидним ефектом, науковці Інституту довели, що жодна з них не має вибіркової дії щодо си- ньозелених водоростей. Це пояснюється тим, що ціанобактерії — найдавніші форми життя. У своїй еволюції вони пережили в різні геоло- гічні періоди найжорсткіші умови існування. Тому найефективнішим способом боротьби із «цвітінням» є позбавлення синьозелених водо- ростей поживних речовин, зокрема фосфатів, а також збільшення проточності водосховищ. В Інституті розроблено гідрологічні моделі, які дають змогу розрахувати попуски води на ГЕС для оптимізації швидкісного режиму з метою запобігання задухам та пригнічення процесу «цвітіння» водойм. Проте зазначені режими пропусків води не відповідають інтер- есам енергетиків, через що розроблені моделі не впроваджуються в практику. В Інституті також уперше встановлено осо- бливості еколого-фізіологічної адаптації інва- зійних та аборигенних видів до дії абіотичних чинників водного середовища. Виявлено різно- спрямованість адаптаційних механізмів у без- хребетних та у риб, що дозволило спростувати уявлення про те, що інвазія риб відбувається лише після того, як натуралізувалися безхре- бетні. Було доведено, що вселення нових видів риб можливе навіть в умовах відсутності звич- ної для них кормової бази. Вагомим фундаментальним здобутком є до- слідження процесу історичного становлення річкової мережі від Балтики до Чорного моря та встановлення його впливу на генезис річ- кової біоти. Ці результати дозволили обґрун- тувати принципи й опрацювати на практиці визначення природних тенденцій розвитку гідроекосистем незалежно від антропогенного впливу і на цій основі розробити комплексну систему діагностики, контролю і прогнозу еко- логічного стану та біорізноманіття річок. За результатами визначення механізмів біо- логічної дії на гідробіонтів хімічних речовин в Інституті було розроблено методику оцінки та пріоритизації точкових джерел забруднення. Її покладено в основу документа Організації Об’єднаних Націй з промислового розвитку. Зараз методика Identification Assessment and Prioritization of Pollution Hot Spots викорис- товується ООН на всіх транскордонних річко- вих басейнах світу, де виконуються програми UNDP-GEF. В Інституті також вперше розроблено сис- тему біоіндикації екологічного стану річок — River Quality & Biodiversity Assessment, яка повністю відповідає вимогам відповідних директив ЄС. За цією методикою проведено оцінку практично всіх річкових басейнів Укра- їни. І цьому питанню я хочу приділити дещо більше уваги. Підписання Угоди про асоціацію України з ЄС ставить перед вченими-гідробіологами та екологами НАН України нові завдання. Зобов’язання України щодо впровадження за- конодавства ЄС у галузі довкілля, які набули чинності з 16 вересня 2014 р., регламентують- ся 29 директивами та регламентами Європей- ського Союзу в межах 8 секторів. Найбільша кількість директив стосується водного секто- ру, і їх впровадження має бути завершено за 6–10 років. Це такі 6 основних директив: 1) Водна рамкова директива 2000/60/ЄС; Ресурси місцевого стоку тис. м за рік на 1 жителя3 >7,0 <0,33,0 2,0 1,0 0,45 Сімферополь Донецьк Луганськ Харків Херсон Одеса Миколаїв Кропивницький Дніпро Полтава Суми Чернігів Черкаси Ужгород Івано` Франківськ Вінниця Житомир Рівне Луцьк Київ Львів Запоріжжя Чернівці Хмельницький Тернопіль Рис. 2. Забезпеченість населення України водними ресурсами 26 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2019. (4) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ 2) Директива про оцінку та управління ри- зиками затоплення 2007/60/ЄС (або так звана Паводкова директива); 3) Рамкова директива у сфері екологічної по- літики щодо морського середовища 2008/56/ ЄС (Морська стратегія); 4) Директива про якість питної води 98/83/ ЄС; 5) Директива про захист вод від забруднен- ня нітратами з сільськогосподарських джерел 91/676/ЄЕС (так звана Нітратна директива); 6) Директива про очищення міських стічних вод 91/271/ЄЕС. У разі невиконання зобов’язань чи недотри- мання графіку їх імплементації для України як держави передбачено штрафні санкції. Для кожної з директив встановлено свої кінцеві ре- зультати, яких потрібно досягти. Так, для Па- водкової директиви — це впровадження планів управління ризиками затоплення, для Нітрат- ної директиви та Морської стратегії — під- готовка технічних та інвестиційних програм. Водна рамкова директива передбачає підго- товку планів управління річковими басейна- ми. Структуру і зміст останніх регламентовано постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 336 «Про затвердження Порядку розроблення плану управління річковим ба- сейном». У підготовці цього документа Інсти- тут брав безпосередню участь. Плани управління річковими басейнами містять аналіз господарської діяльності та ін- вентаризацію всіх, у тому числі водних, живих ресурсів відповідного району річкового басей- ну. Крім того, вони обов’язково включають програми заходів для досягнення екологічних цілей, які встановлюються насамперед за гід- робіологічними показниками. Поняття «район річкового басейну» є но- вим для українського законодавства, і до сьогодні межі цих районів як гідрографічних одиниць не було остаточно визначено. Спів- робітники Інституту спільно з науковцями Київського та Вінницького університетів на основі цифрових моделей рельєфу чітко вста- новили такі межі. Для уточнення водозбірних площ використовували методи дешифруван- ня даних дистанційного зондування Землі. Моделювання з урахуванням біогеографіч- них і водогосподарських критеріїв дало змогу скласти оптимізовану карту гідрографічного районування України (рис. 3). Усього було ідентифіковано 9 районів річкових басейнів. Ця робота, опублікована в «Гідробіологіч- ному журналі» (2016, № 3), стала науковою основою для підготовки Закону України від 04.10.2016 № 1641-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження інтегрованих підходів в управ- лінні водними ресурсами за басейновим прин- ципом». Згідно з Водною рамковою директивою, екологічний стан — це інтегрований показ- ник якості водного об’єкта, який визначають за гідробіологічними показниками, а також за гідроморфологічними і гідрохімічними харак- теристиками, що є важливими для гідробіонтів і забезпечують структуру і функціонування їх угруповань. Усього виділяють 5 статус-класів екологічного стану: «відмінний», «добрий», «задовільний», «поганий» і «дуже поганий». Причому головною умовою класифікації є порівняння з референційними біологічними характеристиками, тобто такими, які могли б існувати за умови відсутності антропогенно- го впливу. Кінцева мета, яку ставить реаліза- ція планів управління, полягає в тому, що для Рис. 3. Оптимізована карта гідрографічного району- вання України з виділенням 9 районів річкових басей- нів ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 4 27 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ кожного водного об’єкта має бути досягнуто статус-класу, не нижчого категорії «добрий». Хімічний стан визначають за вмістом 45 прі- оритетних забруднюючих речовин, токсичних для живих організмів (важкі метали, органіка тощо), для оцінки використовують лише 2 кла- си — «добрий» і «такий, що не досяг доброго». Фактично наразі відбулася зміна парадигми моніторингу поверхневих вод. Оцінка якості води як ресурсу за гранично допустимими кон- центраціями — критеріями, які використовува- лися по всьому Радянському Союзу, заміню- ється оцінкою хімічного стану разом з оцінкою екологічного стану кожного конкретного вод- ного об’єкта. При цьому при визначенні еколо- гічного стану відбувається перехід від хімічного контролю до біологічного і, що не менш важли- во, заміна оцінки за фіксованими критеріями компаративною оцінкою, яка ґрунтується на порівнянні з еталоном або референсом. Слід зазначити, що ще наприкінці 1970-х років уперше у світовій практиці в Інституті було запропоновано методологічні засади по- рівняльної оцінки екологічного стану водних об’єктів на основі гідробіологічних показників, що фактично заклало підґрунтя для розвитку цього напряму в Європі і згодом привело до появи Водної рамкової директиви. На сьогодні в Інституті розроблено систему біоіндикації екологічного стану річок (RQBA), яка складається з 5 блоків: 1) біоіндикація якості води; 2) структура донних угруповань; 3) біорізноманіття (цей блок ураховує наяв- ність ендеміків та видів, що мають охоронний статус); 4) гідроморфологічний або біотопічний; 5) гідрохімічний (фонова гідрохімія). Ці напрацювання було застосовано в при- йнятій нещодавно постанові Кабінету Міні- стрів України від 19.09.2018 № 758 «Про за- твердження Порядку здійснення державного моніторингу вод». Однак перед тим, як перейти до розроблення і впровадження цієї системи, співробітникам Інституту необхідно було вирішити цілу низку фундаментальних та прикладних завдань. По-перше, потрібно було провести типі- зацію та ідентифікацію масивів поверхневих вод, а також диференціацію річок у межах біогеографічних екорегіонів Європи, які для України були визначені лише схематично. Для актуалізації екорегіонів ми виконали фунда- ментальну роботу з аналізу генезису річкової біоти. Це дозволило вирішити прикладне за- вдання щодо корегування меж екорегіонів на території України. Наступним кроком було встановлення рефе- ренційних показників. Ці показники обо в’яз- ково визначають для всіх індикаторних груп гідробіонтів, таких як водорості, вищі водяні рослини, донні безхребетні та риби. Є всього три можливі шляхи для встановлення рефе- ренційних значень гідробіологічних показників: 1) вивчення структурних характеристик бі- оти в межах непорушених людиною гідроеко- систем, які за фізико-хімічними, гідроморфо- логічними та біологічними характеристиками можна взяти як еталонні ділянки для різно- типних річок; 2) моделювання референційних значень на основі багаторічних наборів даних та/або за результатами спеціальних фундаментальних досліджень; 3) палеореконструкції, які використовують тільки для озер з потужними донними від- кладами. Перший шлях для України нереальний, оскільки знайти і вивчити річку, яка б не зазна- ла антропогенного впливу, майже неможливо. Збереглися лише деякі, переважно малі річки на височині Карпат та в Поліссі. Наявних на- борів багаторічних даних в Україні недостат- ньо для покриття всіх типів річок через те, що за часів СРСР акцент робили на вивченні водосховищ, каналів, водойм-охолоджувачів, а дослідження природних закономірностей та механізмів формування біоти в природних, непорушених людиною водоймах мало кого цікавило. Виняток становили Дніпро, який було зарегульовано, та Пониззя Дунаю. Для Дунайської дельти як референційний період ми обґрунтували 1940–1950-ті роки, оскільки в повоєнний час антропогенний вплив на еко- 28 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2019. (4) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ систему річки був мінімальним. Найбільше за- бруднення спостерігалося в 1990-ті роки, а в останні десятиліття відбувається поліпшення екологічного стану дельти. Найцікавішим з наукової точки зору та фактично єдино можливим шляхом для вста- новлення референційних показників для тих річок, щодо яких немає багаторічних даних, є фундаментальні дослідження структури біо- тичних угруповань у градієнті умов та визна- чення механізмів формування річкової біоти. Уперше у світовій практиці в Інституті було опрацьовано теоретичні принципи визначення референційних біологічних показників пріс- новодних гідроекосистем за умови відсутності ретроспективи. Наведу кілька прикладів, що демонструють, які нові знання ми одержали внаслідок ціле- спрямованих пошуків «референсів», вивчаючи річки України. На великому обсязі даних, отриманих на гірських річках Карпат і Криму, було спрос- товано усталене уявлення щодо лінійного роз- поділу кількісних та якісних характеристик біотичних угруповань у градієнті висот проті- кання річки (рис. 4). Зміни в структурі донних угруповань за поздовжнім профілем річок від- буваються на фоні зміни гранулометрично- го складу і рухливості донних наносів. Саме русловими процесами пояснюється «провал» кількісних показників на висотах 600–800 м над рівнем моря, де найінтенсивніше розмива- ються донні ґрунти. Одним з основних механізмів, що забезпе- чують підтримання структури річкової біоти, є спливання гідробіонтів за течією, або так зва- ний дрифт. Звичайний «міграційний дрифт» забезпечує розселення гідробіонтів по руслу річки та поєднує в єдину систему всі її части- ни. В умовах скаламучування або забруднення відбувається різке зростання інтенсивності дрифту. Виявилося, що така реакція, названа нами «дрифт уникнення», еволюційно сфор- мувалася як механізм уникання негативного впливу і характерна для абсолютно всіх типів забруднення. Це поняття, введене нами в гід- робіологічну термінологію, вже увійшло до де- яких підручників. Крім того, ми вперше довели та кількісно оці- нили явище зворотних міграцій вторинновод- них комах (так званий компенсаційний переліт), коли після дрифту личинкових стадій одноде- нок, веснянок, волохокрильців їх дорослі особи- ни летять у верхів’я річок для розмноження. Окремий інтерес становить вивчення ана- дромних та катадромних міграцій риб, які є хорошими індикаторами гідроморфологічного стану. В цьому аспекті ми отримали унікальні дані щодо міграцій червонокнижних видів риб, наявність яких у багатьох річках Карпат взагалі викликала сумніви. На основі цих результатів науковці Інституту зараз розробляють заходи з охорони іхтіофауни. Розвивається новий для України напрям з розроблення засобів рибоза- хисту та рибопропускних споруд на великих і малих ГЕС. Для вирішення завдань, пов’язаних з оцін- кою екологічного стану, всі отримані законо- мірності і фундаментальні знання щодо гідро- 20 10 0 200 40 30 60 50 80 70 Ч ис ло в ид ів 400 600 800 1000 Крим Карпати а 0 200 25000 Ч ис ел ьн іс ть 400 600 800 Висота м.н.р.м.б 20000 15000 10000 5000 30000 35000 Акумуляція наносів Транзит наносів Ерозія донних ґрунтів Стабільні ґрунти Рис. 4. Структурні показники угруповань безхребет- них у річках, що протікають на різних висотах над рів- нем моря ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 4 29 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ біоти потребують формалізації, спеціальних розрахунків, статистичної обробки та уніфі- кації. З цією метою ми розробили приклад- ний програмний пакет AquaBіoBase. Програма призначена для введення, зберігання та обчис- лення гідробіологічних даних. Вона кореспон- дується з системою AQEM/ASTERIX, яка є унормованою у 8 країнах ЄС і використовуєть- ся як базова ще в 4 країнах. Результати такої оцінки визнають і наші сусіди на транскордон- них річках. Саме завдяки біологічним показ- никам вдалося довести в Комісії із захисту ба- сейну Дунаю наявність негативного впливу на річку Тису забруднених скидів з румунських шахт Бая-Борша, незважаючи на те, що руму- ни робили скиди, розраховуючи їх так, щоб пляма забрудненої води проходила територією України вночі, коли органи контролю з україн- ського боку не працюють. Результати таких оцінок є підставою для роз- роблення Програми заходів для поліпшення екологічного стану кожної конкретної ділянки річки. Прикладом реалізації такої програми заходів є розроблена нами технологія віднов- лення малих річок Карпат після лісорозробок. Спочатку відновлюється гідроморфологічна структура річки, яка зумовлює біотопічне різ- номаніття, і лише після цього відновлюється біологічна структура завдяки інтродукції без- хребетних та риб. Практично всі викладені в доповіді резуль- тати вже опубліковано в десятках статей та монографій, які затребувані науковою спіль- нотою й активно цитуються. Цей доробок дозволяє виокремити новий на- прям у галузі водних наук і технологій — біо- індикаційну гідробіологію, яка є синтезом сані- тарної гідробіології, теоретичної гідроекології, фауністики, флористики та ландшафтознав- ства, орієнтованих на дослідження насамперед біорізноманіття та біологічних процесів у вну- трішніх водах, а також фізичних та хімічних процесів, які підтримують процеси біологічні. Якщо повернутися до ідентифікованих Про- грамою розвитку ООН основних проблем, пов’язаних з недостатньою кількістю та низь- кою якістю водних ресурсів України, то слід зазначити таке: • проблема забруднення має вирішуватися через впровадження в практику методів конт- ролю 45 пріоритетних речовин-забруднюва- чів, з яких в Україні фактично контролюється менше 20, і установи НАН України хімічного профілю об’єктивно можуть зайняти цю віль- ну нішу; • проблема деградації біорізноманіття вод- них екосистем і проблема виснаження вод- них живих ресурсів потребують координації зусиль установ Відділення загальної біології НАН України, що також важливо з огляду на імплементацію так званої Оселищної дирек- тиви (Директива про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори 92/43/ЄC); • проблеми погіршення екологічного стану річок, зниження якості води та «цвітіння» во- дойм неможливо вирішити без впровадження моделей регулювання екологічного стоку, за- конодавчої заборони скидів неочищених вод у природні водойми України, а також повної за- борони фосфатовмісних мийних засобів; • розроблена в Інституті гідробіології НАН України концепція біоіндикації статус-класу річок має стати і вже стає основою держав- ного моніторингу екологічного стану водних об’єктів, причому не на противагу хімічному контролю якості води, а як самостійний блок, спрямований на визначення та збереження всього різноманіття водних екосистем. Отже, дані, отримані в результаті багаторіч- них фундаментальних досліджень гідроекосис- тем різного типу, передусім басейнів Дніпра та Дунаю, є значним внеском академічної науки в реалізацію зобов’язань України в аспекті імп- лементації директив ЄС. Дякую за увагу! 30 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2019. (4) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ ОВЧАРЕНКО Ірина Іванівна — голова Державного агентства водних ресурсів України Вельмишановний Борисе Євгеновичу! Шановні члени Президії! Інститут гідробіології НАН України є парт- нером Державного агентства водних ресурсів України у здійсненні моніторингу якості по- верхневих вод. Наша спільна робота показала, що Інститут йде в ногу з часом і його співро- бітники добре розуміють виклики сьогодення, які стоять перед українським суспільством, насамперед у сфері реформування національ- ної системи управління водними ресурсами. Розробки Інституту є актуальними і корисни- ми в практичній площині для впровадження в українському водному секторі інтегрованого управління за басейновим принципом. У 2014 р. з підписанням Угоди про асоціацію між Україною та ЄС наша держава взяла на себе зобов’язання протягом 10 років імплементувати всі директиви Євросоюзу, які містяться в цьому документі. Зазначу, що одна лише Водна рамко- ва директива ЄС, ставлячи за мету досягнення доброго екологічного стану поверхневих вод, повністю перебудовує філософію і принципи управління водними ресурсами. Зараз ми перебуваємо на п’ятому році імпле- ментації директив ЄС. Багато чого вже зроблено, ми маємо оновлену законодавчу базу (прийнято 3 закони, 6 постанов Кабінету Міністрів, 9 атес- тованих методик), впроваджуємо новий інстру- ментарій інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом, який уже активно працює, зокрема створено нову органі- заційну структуру, яка ґрунтується на гідрогра- фічному районуванні території України. У 2019 р. першочерговим завданням, яке ста- вить перед собою Держводагентство, є підго- товка елементів планів управління річковими басейнами, зокрема делініація водних масивів поверхневих вод у кожному районі річкового басейну та проведення їх екологічної оцінки. Крім того, Агентство має розробити програму моніторингу вод відповідно до нового Поряд- ку здійснення державного моніторингу вод. Причому цей моніторинг ми починаємо майже з нуля. У 2024 р. Україна має подати Єврокомісії підготовлені урядові документи за напрямом управління водними ресурсами, які переві- рятимуть на відповідність європейському за- конодавству в цій сфері. Ці документи мають містити опис реального стану всіх річок, оцін- ку їх екологічного стану і чіткий план заходів з досягнення доброго стану якості води кожного масиву поверхневих вод. Найскладнішим, як видається, є блок економічних розрахунків, у якому має бути чітко визначено джерела фі- нансування цих заходів і впроваджено нові для нас європейські моделі економічних відносин між державою, користувачами і забруднювача- ми водних ресурсів. Ми вивчали досвід інших країн, які впро- ваджували у себе директиви ЄС, вивчали їхні помилки. Так, Польща спочатку досить швид- ко підготувала плани, але коли Єврокомісія розглянула їх, то визнала некоректну транс- формацію відповідних директив ЄС. Польщу було оштрафовано, і їм довелося заново здій- снювати моніторинг поверхневих вод. При- близно така сама ситуація склалася і в Пор- тугалії зі стічними водами. І щоб Україна не припустилася подібних помилок, нам потрібна наукова підтримка Академії і якомога тісніша співпраця з науковцями в конкретних кроках з розроблення планів управління річковими басейнами. Дуже важливо об’єднати наші зу- силля і спрямувати їх на виконання завдань на користь народу України. Дякую за увагу! ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 4 31 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ ОСАДЧИЙ Володимир Іванович — член-кореспондент НАН України, директор Україн- ського гідрометеорологіч- ного інституту Державної служби України з надзви- чайних ситуацій та НАН України Вельмишановний Борисе Євгеновичу! Вельмишановні учасники засідання! Сьогодні Україна стоїть на порозі кардиналь- них реформ у галузі водного господарства. Протягом кількох десятиліть у цій залі акаде- міки Дмитро Михайлович Гродзинський, Ві- ктор Дмитрович Романенко та інші доповідачі неодноразово говорили про необхідність впро- вадження нової парадигми для системи оціню- вання стану поверхневих вод, яка б зумовила перехід від санітарно-гігієнічних до екологіч- них норм контролю за якістю води. Уряд ігно- рував тоді думку академічної спільноти. Тепер, коли Україна обов’язково має виконувати взя- ті на себе зобов’язання з імплементації дирек- тив ЄС, ставлення урядовців до цієї проблеми нарешті змінилося. Хочу відзначити високий фаховий рівень нинішнього голови Державного агентства вод- них ресурсів України пані Ірини Овчаренко. Їй вдалося згуртувати навколо себе практично всіх гідробіологів, гідрохіміків та інших на- уковців, які займаються водною проблемати- кою. Держводагентство, незважаючи на недо- статню фінансову підтримку з боку держави, вже зробило досить багато важливих кроків на шляху імплементації директив ЄС, які стосу- ються управління водними ресурсами, особли- во у сфері змінення українського законодав- ства щодо проведення моніторингу поверхне- вих вод. Проте для забезпечення ефективного науко- вого супроводу при розробленні планів управ- ління річковими басейнами, на мою думку, потрібно формалізувати стосунки Держвод- агентства і НАН України на рівні державного документа, який би чітко визначав роль Акаде- мії. Наприклад, у вже згаданій сьогодні поста- нові Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 758 «Про затвердження Порядку здійснен- ня державного моніторингу вод» науково- методичний супровід державного моніторин- гу вод покладено на Міністерство екології та природних ресурсів України, а Національна академія наук України, яка й була ініціатором нинішніх змін, взагалі не фігурує ані в цьому документі, ані в інших урядових постановах. Крім того, для проведення відповідних дослі- джень потрібна все ж фінансова підтримка з боку українського уряду. Сподіваюся, що найближчим часом нам вдасться вирішити всі організаційні питання, що сприятиме зміцненню співпраці вчених НАН України і фахівців Державного агентства водних ресурсів України. Дякую за увагу! За матеріалами засідання підготувала О.О. Мележик

Institution

Similar Items