Євроатлантичний вектор України: реальні перспективи і небезпеки
Проаналізовано основні особливості двох гілок сучасної цивілізації — євроатлантичної та євразійської, обговорено питання, пов’язані з євроатлантичним вектором України, який є сьогодні об’єктивною історичною необхідністю і може бути конструктивно реалізований лише на основі інноваційного, а не мобіл...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2019 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2019
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/158202 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Євроатлантичний вектор України: реальні перспективи і небезпеки / С.І. Пирожков, Н.В. Хамітов // Вісник Національної академії наук України. — 2019. — № 6. — С. 71-82. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-158202 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Пирожков, С.І. Хамітов, Н.В. 2019-07-29T17:43:57Z 2019-07-29T17:43:57Z 2019 Євроатлантичний вектор України: реальні перспективи і небезпеки / С.І. Пирожков, Н.В. Хамітов // Вісник Національної академії наук України. — 2019. — № 6. — С. 71-82. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/158202 Проаналізовано основні особливості двох гілок сучасної цивілізації — євроатлантичної та євразійської, обговорено питання, пов’язані з євроатлантичним вектором України, який є сьогодні об’єктивною історичною необхідністю і може бути конструктивно реалізований лише на основі інноваційного, а не мобілізаційного шляху. У цьому зв'язку автори звертають увагу на проблеми гуманітарної безпеки в освіті і науці, а також на неприпустимість адміністративно-мобілізаційного стилю в процесі інтеграції України у євроатлантичну спільноту. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Наука і суспільство Євроатлантичний вектор України: реальні перспективи і небезпеки The Euro-Atlantic vector of Ukraine: real prospects and dangers Евроатлантический вектор Украины: реальные перспективы и опасности Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Євроатлантичний вектор України: реальні перспективи і небезпеки |
| spellingShingle |
Євроатлантичний вектор України: реальні перспективи і небезпеки Пирожков, С.І. Хамітов, Н.В. Наука і суспільство |
| title_short |
Євроатлантичний вектор України: реальні перспективи і небезпеки |
| title_full |
Євроатлантичний вектор України: реальні перспективи і небезпеки |
| title_fullStr |
Євроатлантичний вектор України: реальні перспективи і небезпеки |
| title_full_unstemmed |
Євроатлантичний вектор України: реальні перспективи і небезпеки |
| title_sort |
євроатлантичний вектор україни: реальні перспективи і небезпеки |
| author |
Пирожков, С.І. Хамітов, Н.В. |
| author_facet |
Пирожков, С.І. Хамітов, Н.В. |
| topic |
Наука і суспільство |
| topic_facet |
Наука і суспільство |
| publishDate |
2019 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Вісник НАН України |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The Euro-Atlantic vector of Ukraine: real prospects and dangers Евроатлантический вектор Украины: реальные перспективы и опасности |
| description |
Проаналізовано основні особливості двох гілок сучасної цивілізації — євроатлантичної та євразійської, обговорено питання, пов’язані з євроатлантичним вектором України, який є сьогодні об’єктивною історичною необхідністю і може бути конструктивно реалізований лише на основі
інноваційного, а не мобілізаційного шляху. У цьому зв'язку автори звертають увагу на проблеми гуманітарної безпеки в освіті і науці, а також на неприпустимість адміністративно-мобілізаційного стилю в процесі інтеграції України у євроатлантичну спільноту.
|
| issn |
0372-6436 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/158202 |
| citation_txt |
Євроатлантичний вектор України: реальні перспективи і небезпеки / С.І. Пирожков, Н.В. Хамітов // Вісник Національної академії наук України. — 2019. — № 6. — С. 71-82. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT pirožkovsí êvroatlantičniivektorukraínirealʹníperspektiviínebezpeki AT hamítovnv êvroatlantičniivektorukraínirealʹníperspektiviínebezpeki AT pirožkovsí theeuroatlanticvectorofukrainerealprospectsanddangers AT hamítovnv theeuroatlanticvectorofukrainerealprospectsanddangers AT pirožkovsí evroatlantičeskiivektorukrainyrealʹnyeperspektivyiopasnosti AT hamítovnv evroatlantičeskiivektorukrainyrealʹnyeperspektivyiopasnosti |
| first_indexed |
2025-11-25T20:40:48Z |
| last_indexed |
2025-11-25T20:40:48Z |
| _version_ |
1850526776614191104 |
| fulltext |
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 6 71
НАУКА НАУКА
І СУСПІЛЬСТВО І СУСПІЛЬСТВО
ЄВРОАТЛАНТИЧНИЙ ВЕКТОР
УКРАЇНИ: РЕАЛЬНІ ПЕРСПЕКТИВИ
І НЕБЕЗПЕКИ
Проаналізовано основні особливості двох гілок сучасної цивілізації — євро-
атлантичної та євразійської, обговорено питання, пов’язані з євроатлан-
тичним вектором України, який є сьогодні об’єктивною історичною необ-
хідністю і може бути конструктивно реалізований лише на основі
інноваційного, а не мобілізаційного шляху. У цьому зв’язку автори зверта-
ють увагу на проблеми гуманітарної безпеки в освіті і науці, а також на
неприпустимість адміністративно-мобілізаційного стилю в процесі інте-
грації України у євроатлантичну спільноту.
Немає жодної цивілізації, яка за
своєю природою не була б здатна
досягти добробуту і демократії.
Семюел Хантінгтон
Зовнішня політика відображає
цінності суспільств, що стоять за нею...
...Зусилля до зміни тиранічних
або тоталітарних режимів шляхом
зовнішніх заохочень і санкцій незмінно
будуть менш ефективними, ніж
перебудова корінної природи цих режимів.
Френсіс Фукуяма
Що таке євроатлантичний вектор України?
Кожна країна, якщо вона є не об’єктом, а суб’єктом історії, по-
винна мати цивілізаційний проект — проект бажаного майбут-
нього. Втілення цього проекту передбачає розроблення певних
стратегій розвитку всередині країни, а також вибір геополітич-
ного вектора, який спрямовує її взаємодію з тими чи іншими
країнами в ті чи інші моменти історії.
Геополітичний вектор — це вектор, спрямований на партнер-
ську взаємодію з іншими суб’єктами на міжнародній арені, або
вектор руху слабкого геополітичного гравця в орбіті сильного
міжнародного гравця на умовах підкорення, а не партнерства.
ПИРОЖКОВ
Сергій Іванович —
академік НАН України, віце-
президент НАН України, голова
Секції суспільних і гуманітарних
наук НАН України
ХАМІТОВ
Назіп Віленович —
доктор філософських наук,
професор, провідний науковий
співробітник Інституту
філософії ім. Г.С. Сковороди
НАН України
72 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2019. (6)
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
Формуючи геополітичний вектор, справжній
цивілізаційний суб’єкт виходить насамперед з
власних національних інтересів. Зв’язок наці-
ональних інтересів і геополітичного вектору
країни як цивілізаційного суб’єкта, по суті, ви-
значає її глобалізаційну стратегію.
Припускаючи виражене спрямування Украї-
ни до суб’єктності у світі, ми можемо констату-
вати, що євроатлантичний вектор нашої країни
є одним з багатьох інших. Проте на сучасному
етапі історії, зважаючи на очевидну асиметрію
в бік євразійськості протягом тривалого часу,
євроатлантичний вектор має принципово важ-
ливе значення для майбутнього розвитку на-
шої країни, оскільки сприяє реалізації цивілі-
заційного проекту України початку ХХІ ст. —
проекту цивілізації гуманістичних інновацій і
гідної самореалізації людини [1, 2].
При цьому євроатлантичний геополітичний
вектор України передбачає не просто геогра-
фічний, геополітичний або навіть цивілізацій-
ний рух у напрямі Європи чи Євроатлантики,
а цивілізаційну взаємодію з європейською і єв-
роатлантичною спільнотою на основі партнер-
ства і національних інтересів. Це дає підстави
вважати, що головним критерієм конструк-
тивності євроатлантичного вектора України
(як і будь-якого іншого геополітичного векто-
ра) є посилення і розвиток суб’єктності нашої
країни.
Західна цивілізація
та її духовні корені
Чи є євроатлантичний вектор не лише необ-
хідним, а й реальним для України? Це питан-
ня породжує ще декілька, більш конкретних
питань. Наскільки українське суспільство є
консолідованим щодо такого вектора? Якою
мірою принципи та цінності євроатлантичної
спільноти збігаються з принципами та цін-
ностями України? Інакше кажучи, чи існує
духовно-культурна комплементарність Украї-
ни та євроатлантичної спільноти?
Відповідь на останні два запитання є очевид-
ною: і в Україні, і в євроатлантичній спільноті
маємо спільну архетипову цінність особис-
тості, її свободи, прав, гідності та самореалі-
зації. Стосовно питання про консолідованість
українців щодо євроатлантичного вектора, то
якщо під цим вектором розуміти взаємодію з
євроатлантичною спільнотою при збереженні
суверенітету та суб’єктності України у світі, то
наряд чи представники різних світоглядів та
політичних орієнтацій будуть заперечувати її
актуальність і важливість.
Останнім часом ми все більше усвідомлю-
ємо важливість цивілізаційного руху України
в євроатлантичному напрямку. Дійсно, якщо
ми вбачаємо мету цивілізаційного проекту
України у гідній самореалізації людини [2; 3,
с. 271–284], то саме цей напрямок видається
найсприятливішим для цього — права людини,
її гідність є головними цінностями.
Але що знаходиться у євроатлантичному на-
прямку? Специфічна євроатлантична цивілі-
зація — економічна, політична й світоглядно-
ментальна цілісність, яка пов’язана спільною
долею і яка протистоїть цивілізації євразій-
ській? Чи просто євроатлантична спільно-
та — певна кількість країн, що мають спільні
цінності та інтереси, але не являють собою ту
органічну єдність, яка дозволяє говорити про
єдину цивілізацію, а не про сукупність країн та
цивілізацій?
Відповіді на ці запитання є доволі непро-
стими. Зараз ми можемо констатувати очевид-
не — в євроатлантичному просторі знаходить-
ся західна цивілізація, яка існує принаймні з
античних часів. Під західною цивілізацією або
Заходом можна розуміти спосіб економічного,
політичного й духовно-культурного буття, вко-
рінений в античних і християнських цінностях.
При цьому «західне буття включає в себе анти-
чність як свою історію, християнство ж є для
нього сучасністю і способом життя» [4, с. 23].
Не слід забувати, що Захід об’єднує велику
кількість різних національних культур. За-
хідна цивілізація є принципово поліетнічним
і полікультурним утворенням, і чим більше
вона еволюціонувала, тим більше розгортався
плюралізм її проявів.
Захід інтегрує різні ментальності з їх осо-
бливостями в єдиний цивілізаційний простір.
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 6 73
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
Це виявляється передусім у спільній духовно-
культурній генезі. Захід є сукупністю куль-
тур або метакультурою, що «сформувалася
на ґрунті національних міфологій під впли-
вом античних і християнських цінностей» [4,
с. 20]. Саме це дозволяє говорити про єдину
західну цивілізацію незалежно від регіону, в
якому вона проявляється. Інакше кажучи, за-
хідна цивілізація є те загальне, що знаходить
особливий прояв у кожному її регіоні.
Які ж регіони та країни ми можемо сьогодні
включити у західну цивілізацію? Для відповіді
на це питання слід передусім осмислити Захід
у широкому і вузькому сенсах, а також про-
аналізувати зародження та еволюцію західної
цивілізації.
У широкому сенсі Захід — «це та частина
нашої планети, на якій утвердилися христи-
янська й антична культури» [4, с. 20]. Колис-
ка Заходу — це Західна Європа в її історичних
межах, розділена на романський і германський
світи. При цьому слід усвідомлювати, що в
бутті Заходу античність як культура й циві-
лізація Древньої Греції і Риму поєднується з
християнством переважно естетично. У мо-
ральному ж вимірі між ними є «глибинна су-
перечність — язичницька античність не знає
образу Бога як Абсолютного Добра і мораль-
них заповідей християнства. Античні боги
подібні людям, вони сповнені людськими
пристрастями і бажаннями» [4, с. 23]. Не слід
забувати й про наявність етнонаціональних
язичницьких міфологій, які разом з античніс-
тю вплелися в тканину християнських культур
і моральні цінності яких так само вступали у
конфлікт з християнськими. Це зумовлює пев-
ну ментально-ціннісну суперечність, закла-
дену в основу західної цивілізації, яка знову і
знову виявляється на різних етапах її розвитку
і торкається кожного її регіону.
Разом з тим, породження християнської
моралі та її світоглядних цінностей пов'язане
з просвітленням моральних досягнень анти-
чності і переходом їх у принципово нову якість;
це саме стосується традиційних народних цін-
ностей будь-якої християнської країни, в тому
числі України.
Католицька, протестантська
і православна цивілізації
як елементи західної у широкому сенсі
Якщо західну цивілізацію ми розуміємо як
християнську, то в ній можна виділити три
цивілізації — католицьку, православну і про-
тестантську. Цей поділ відображає глибинні
ментальні відмінності різних регіонів західної
цивілізації. Без такого усвідомлення ми не зро-
зуміємо, чому, наприклад, Північна Америка
так цивілізаційно відрізняється від Латинської
Америки — за способом і рівнем життя, моде-
лями побудови економіки, геополітичними
пріоритетами. Осягнення духовно-культурних
основ буття цих цивілізаційних структур про-
яснює їхню відмінність — перша формувалася
під впливом протестантської культури, станов-
лення другої визначало католицтво.
Католицька цивілізація — цивілізація пере-
важно півдня Європи і Південної Америки,
яка була колонізована європейськими като-
лицькими країнами, передусім Іспанією і Пор-
тугалією. Тому католицьку цивілізацію можна
називати південноатлантичною. Протестант-
ська цивілізація — цивілізація насамперед пів-
ночі Європи, а також Північної Америки, яка
була колонізована переважно протестантами
Англії, Франції та інших країн Європи. Тому
протестантську цивілізацію цілком логічно ви-
значати як північноатлантичну.
Тут потрібно зробити важливе уточнення.
Протестантська цивілізація не є лише північ-
ноатлантичною — адже цінності протестан-
тизму поширилися і в Австралії, і в Африці, і
в низці країн Азії, так само як і католицька ци-
вілізація має своє виявлення в інших регіонах
світу. Проте католицька і протестантська циві-
лізації найбільшою мірою утвердилися в Єв-
ропі та Південній і Північній Америці, а тому
південноатлантичний і північноатлантичний
їх прояви постають еталонними, архетипови-
ми для інших регіонів планети.
У своїй взаємодії північноатлантична і пів-
денноатлантична гілки західної цивілізації
становлять євроатлантичну цивілізаційну
спільноту.
74 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2019. (6)
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
Три основоположні цінності
західної цивілізації
Можна виділити три ключові ментальні осо-
бливості і, відповідно, основоположні цінності
західної цивілізації.
1. Особистість та її свобода. Головною цін-
ністю західного шляху буття є особистість та
її свобода. Ідея свободи особистості випливає
із самої сутності християнського світовідно-
шення, і будь-яка християнська культура при-
ймає і підтримує її. Але якщо у католицькій і
православній цивілізації свобода особистості є
свободою вибору, то у протестантській — пере-
важно свободою дії. Це зумовлює активізм про-
тестантської цивілізації та її лідерський харак-
тер у сучасному світі.
2. Ідея і практика технічного оволодіння при-
родою. Другою визначальною цінністю захід-
ного шляху буття є ідея і практика технічного
оволодіння природою як об’єктом, що має підко-
ритися людині. Людина сприймається як щось
однозначно вище і більш значуще, ніж природа.
Саме це дає їй право для задоволення своїх на-
ростаючих потреб змінювати природу, зокрема й
власну природу, що ми і спостерігаємо у ХХІ ст.
3. Ідея історії та прогресу. Для західної лю-
дини історія має початок, спрямованість і за-
вершення — в ній здійснюється прогрес. Ця
ідея прийшла в сучасну західну цивілізацію з
християнства. «Історія надає людському роз-
виткові сенс, відмежовує його від еволюцій-
ного процесу природи як щось зовсім відмінне
від нього» [4, с. 23].
Слід визнати, що ці цінності найбільшою
мірою поширилися в протестантській цивілі-
зації, а також у тій частині католицької і пра-
вославної цивілізацій, яка взаємодіяла з про-
тестантською — і ментально, і економічно. Це
дозволяє нам визначати Захід у строгому сенсі
слова як світ Європи і Північної Америки, а та-
кож Австралії.
Етапи розвитку західної цивілізації
Продуктивно виділити декілька етапів розви-
тку західної цивілізації, які поступово перехо-
дили один в одний, інколи протягом століть.
При цьому є доволі виразні події цих епох, які
окреслюють їх межі.
1. Локальний або античний. Це етап розвитку
західної цивілізації від Давньої Греції до появи
імперії Олександра Македонського та станов-
лення Римської імперії. В цей час розвиваєть-
ся давньогрецька філософія, яка в своїх кла-
сичних формах (Сократ, Платон, Аристотель)
закладає основи розуміння гідності людини і
раціонального обґрунтування соціальної й по-
літичної взаємодії; це стає фундаментальною
ментально-ціннісною основою західного світу
на століття.
2. Регіональний або західноєвропейський.
Його початок значною мірою може бути
пов’язаний з діяльністю Римської імперії, яка
цивілізує ту частину світу, яку ми зараз нази-
ваємо Західною Європою. Цей етап характери-
зується розвитком християнської культури з
властивими їй цінностями, яка у своєму като-
лицькому вияві об’єднала Західну Європу в ре-
гіональну спільноту під патронатом Римських
пап. Водночас маємо розвиток православної
християнської культури у Візантії, яка також
має відношення до західної цивілізації.
3. Світовий. Цей етап триває від початку
ХVI ст. до першої половини ХХ ст. Його мож-
на починати від романського й германського
Відродження. Суть цього етапу становлять на-
укова та промислова революції, що відбулися
на основі світоглядних зрушень Відродження
й Реформації та означили розвиток капіталіз-
му. Це привело до Великих географічних від-
криттів і колонізаційних процесів в обох Аме-
риках, Азії, Австралії, Африці, які поширюва-
ли західні цінності у світі. В цей час починає
формуватися євроатлантична спільнота, яка
виводить західну цивілізацію за межі західно-
європейської.
4. Глобальний. Цей етап починається після
Другої світової війни і триває до нашого часу.
Напевно, його появу можна пов’язувати зі ство-
ренням ООН. У цей період західна цивілізація
остаточно перестає ототожнюватися з західно-
європейською, яка потенційно завершується
формуванням євроатлантичної спільноти, яка
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 6 75
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
на наших очах стає окремою цивілізацією. При
цьому вона виходить за свої географічні межі,
адже має власний проект глобалізації.
Цивілізаційні компоненти
євроатлантичної спільноти,
їх взаємодія та еволюція
Євроатлантична спільнота, починаючи з епо-
хи Великих географічних відкриттів, спочатку
складається із західноєвропейського і, переду-
сім, американського цивілізаційних компонен-
тів — Старого і Нового світів Заходу. Інакше
кажучи, маємо, з одного боку, континентальну
Західну Європу разом з Британією, а з іншо-
го — Північну і Південну Америки.
Але чим більше у Європі відбувалася поля-
ризація протестантської й католицької куль-
тур і способів життя, тим більше виділялася
система координат з іншими структурними
компонентами — північноатлантичним і пів-
денноатлантичним, які сповідують цінності
протестантської й католицької культур. Саме
те, що Канаду і США створюють передусім
носії протестантської ментальності, а країни
Південної Америки — носії ментальності ка-
толицької, зумовлює відмінність в економіці,
політиці, геополітичних пріоритетах.
До Першої світової війни маємо наростання
ментальних відмінностей як північної і півден-
ної частини Західної Європи, так і Північної та
Південної Америки. При цьому слід розуміти,
що Південь і Північ Західної Європи, а також
Південна й Північна Америка не є абсолютно
однорідними (так, скажімо, маємо відмінності
США і Канади або Венесуели і Бразилії), але
все ж існує виражена цивілізаційна спільність
всередині цих регіонів. Однак після Першої
світової війни відбуваються зміни у світо-
устрої — актуалізується глобальне протисто-
яння з системами комунізму та фашизму, що
переносить вісь цивілізаційного протистояння
на лінію «Захід–Схід». Під час Другої світової
війни відбувається консолідація євроатлан-
тичної спільноти проти німецького фашизму,
яка включає в її структуру євразійську кому-
ністичну систему СРСР.
Після Другої світової війни протистояння
«Захід–Схід» відновлюється і закінчується
лише після завершення «холодної війни», коли
розпадається СРСР і політично оформлюєть-
ся Євросоюз, вступаючи у цивілізаційний діа-
лог і, певною мірою, у цивілізаційне змагання
з Америкою. Секулярність і мультикультура-
лізм населення країн Євросоюзу зробили Пів-
день і Північ Європи інтегрованими не лише
економікою, а й цінностями лібералізму і прав
людини, на перший погляд знімаючи колишнє
протистояння протестантської і католицької
ментальностей.
Проте сьогодні низка зовнішніх і внутріш-
ніх викликів призводять до втрати єдності
Євросоюзу на цьому ґрунті, і колишні релі-
гійні відмінності, які здавалися витісненими
в глибину історії, зараз піднімаються назовні.
Серед зовнішніх викликів маємо відчуження
Британії від Євросоюзу й економічні супе-
реч ності розвинених протестантських країн з
католицькими Італією та Іспанією і особливо
з православною Грецією. Серед зовнішніх при-
чин — масова еміграція в ЄС мусульман, пере-
важно біженців із Сирії. Слід також звернути
увагу на країни Східної Європи, які увійшли
до складу ЄС пізніше за інших і є доволі про-
блемними.
Разом з тим, маємо наростання економічних
і політичних суперечностей Європи із США,
що посилилося за часів президента Дональда
Трампа. Очевидним також є посилення на-
пруги у відносинах США зі світом Латинської
Америки. Все це свідчить про відновлення су-
перечностей як між північноатлантичною і пів-
денноатлантичною складовими євроатлантич-
ного світу, так і між Старим і Новим світами.
Ці суперечності мають економічні й політичні
виміри, але укорінені вони у вимірах духовно-
культурних. Очевидно припустити, що геопо-
літичні інтереси Росії як ядра євразійського
світу штовхають її підсилювати ці суперечнос-
ті і грати на них.
Наявність зазначених суперечностей пока-
зує, наскільки передчасною була ідея «кінця
історії» — ідея «остаточної перемоги» у всьому
світі ліберальних ринкових цінностей і глобаль-
76 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2019. (6)
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
ного єднання на їх основі, висловлена на почат-
ку 1990-х років Френсісом Фукуямою [5].
Для нас важливо зрозуміти, що сьогодні
євроатлантична складова західної цивілізації
залишається глобальним лідером у науково-
технологічній, економічній і правовій царинах.
Проте чи може це бути універсальною основою
процесу глобалізації — процесу, що поєднує
регіони і країни на всіх рівнях цивілізаційної
взаємодії? Всесвітньо відомий британський
філософ та історик Арнольд Тойнбі справед-
ливо зазначає, що західні інтелектуали пере-
більшують значущість світової системи країн
з єдиним міжнародним правом, ініційованим
Заходом. На його думку, вони плутають уні-
фікацію з єдністю [6]. Дійсно, глобальна тех-
нологічна, економічна і правова взаємодія не
означає автоматичного посилення політичної
і, тим більше, духовно-культурної інтеграції —
про це яскраво свідчить еволюція взаємовідно-
син США та Китаю, а також процеси, які від-
буваються сьогодні у Європі.
Отже, світ рішуче прагне зберегтися у сво-
їй ціннісній різноманітності, яка закріплена в
релігії, філософії, мистецтві, науці (принаймні
гуманітарній), освіті, а тому і в політиці. Украї-
ні в її взаємодії з євроатлантичною цивілізацій-
ною спільнотою слід зважати на це, якщо вона
хоче зберігати й розвивати свою суб’єктність.
Україна як суб’єкт
між євроатлантичною
та євразійською спільнотами:
інноваційність чи мобілізаційність?
Одним з вирішальних каталізаторів станов-
лення євроатлантичної цивілізації як окре-
мого глобального утворення і переходу з по-
тенціального в актуальний стан є євразійська
цивілізація, яка формується паралельно і про-
тистоїть їй. Ядром євразійської цивілізації по-
зиціонує себе сучасна Росія. Ця цивілізація
укорінена в Російській імперії і значною мірою
заснована на православному ґрунті, а тому, як
християнська, є частиною Заходу. Разом з тим,
ми маємо констатувати, що православна мен-
тальність євразійської цивілізації доволі силь-
но відрізняється від католицької і особливо
протестантської, що змушує говорити про єв-
разійську цивілізацію як особливий, межовий
сегмент західної, який відіграє роль опосеред-
кування між Заходом і Сходом.
Важливо усвідомити, що православна мен-
тальність євразійської цивілізації відрізняєть-
ся не лише від католицької і протестантської,
які становлять світоглядно-ціннісне ядро єв-
роатлантичної цивілізації, а й від православної
ментальності країн Східної Європи — Греції,
Болгарії, Румунії і значною мірою України.
Межовий характер євразійської цивілізації по-
силюється тим, що вона включає в себе утво-
рення, які сповідують цінності ісламу та інших
релігійних культур. Це дозволяє стверджувати,
що євразійська цивілізація не просто межовий
сегмент західної, а й виходить за її межі.
Отже, Україна знаходиться на межі Заходу і
Сходу, а конкретніше — євроатлантичної і єв-
разійської цивілізаційних спільнот. Їхні мен-
тальні риси буквально «вбудовані» в неї. Тому
для збереження, цілісності і суб’єктності вона
потребує врівноваження й балансу цих начал.
Якщо прийняти ідею С. Кортунова [1], що
цивілізаційні типи розвитку можна поділити
на мобілізаційні та інноваційні, то закономірно
припустити: сучасна євроатлантична цивіліза-
ція демонструє інноваційний, а євразійська —
мобілізаційний типи розвитку.
Розвиваючи це положення, визначимо інно-
ваційний тип розвитку як гідну самореалізацію
людини, вільне продукування ідей та їх втілен-
ня без примусу, репресивності й саморепресив-
ності. Мобілізаційний тип розвитку означає
спуск «згори» планів і стратегій, репресивність
щодо тих, хто виявляє незгоду чи бодай хоче
дискутувати. Мобілізаційний тип розвитку
— це також саморепресивність згодних і мобі-
лізованих, тобто тих, які стали слухняними зі
страху втратити безпеку, як власну, так і членів
сім’ї, а також життя. Отже, мобілізаційність —
характерна ознака авторитарних і тоталітарних
соціальних систем. Не можна не погодитися з
українськими дослідниками О.О. Рафальським
і З.Ф. Самчуком, що «інноваційний тип розви-
тку та мобілізація — це два шляхи, яким прита-
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 6 77
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
манні докорінні відмінності як причин і переду-
мов, так і наслідків» [7, с. 53].
Мобілізаційний тип розвитку практикує
гранично стресовий менеджмент у стосунках
народу з владою, яка постійно закликає зро-
бити щось «сьогодні на вчора», віддати ко-
лективу й країні «всього себе», бути «вічним
революціонером» і «вічним волонтером». Оче-
видно, що мобілізаційна цивілізаційна система
може бути доволі ефективною в умовах війни
та прискореної в очікуванні війни індустріа-
лізації (згадаймо сталінську індустріалізацію
1930-х років). Проте в більш масштабній ча-
совій перспективі мобілізаційність рано чи
пізно програє інноваційності, яка орієнтована
на конкуренцію і вільну ініціативу громадян у
науці, мистецтві, економіці. В результаті зосе-
редженість на мобілізаційному типі розвитку
кінець кінцем означає цивілізаційний рух на-
вздогін, який поступово призводить до відста-
вання від інноваційних країн.
Мобілізаційність передбачає фанатичне
опертя на традицію, використання традиції як
палиці проти «ворогів народу», тоді як інно-
ваційність — це процес постійного оновлення
традиції.
Отже, якщо мобілізаційність скріплюється
страхом і обожнюванням лідера, то інновацій-
ність потребує співтворчості і довіри. Переду-
сім співтворчість і довіра — найважливіші фак-
тори сили й суб’єктності сучасних спільнот.
Ф. Фукуяма цілком правий, коли, аналізуючи
специфіку економічно успішних суспільств,
робить висновок, що їх життєздатність зале-
жить від рівня довіри між громадянами [8].
Інша справа, що певні історичні обстави-
ни будь-якої країни знову і знову потребують
мобілізаційності. Взагалі ці два процеси пере-
бувають у діалектичній єдності в бутті як осо-
бистості, так і суспільства. Проте якщо інно-
ваційність є органічним способом відповіді на
виклики в мирний час, то мобілізаційність —
під час війни. Однак є країни та цивілізаційні
спільноти, які практикують хронічну мобіліза-
ційність, перебувають у процесі постійного по-
шуку ворога зовні і ворогів народу всередині,
десятиліттями живуть у стані «Батьківщина у
небезпеці». Класичним прикладом такої краї-
ни є Північна Корея. Натомість Китай у своє-
му розвитку перейшов від хронічної мобіліза-
ційності до стійкої інноваційності.
Тривалий час перебуваючи на лінії пере-
тину євроатлантичної та євразійської цивілі-
зацій, Україна сьогодні еклектично поєднує і
мобілізаційний, і інноваційний типи розвитку.
Це внутрішньо закладено в її ментальності і
є однією з глибинних причин бездержавності
України протягом століть.
В Україні придивляються одна до одної єв-
роатлантична і євразійська ментальності; по
ній проходить геоментальна лінія, яка поєднує
і розділяє ці два світи. Останнім часом ця лінія,
що перетинає Україну, все більше стає геомен-
тальним розмежуванням, що спричинює нала-
штованість на мобілізаційній тип розвитку в
умовах кризових процесів у політиці, економі-
ці, помножених на зовнішню ситуацію гібрид-
ної війни. Такий тип розвитку є звичним, адже
все ХХ ст. Україна перебувала переважно в ор-
біті євразійської цивілізації, налаштованої на
мобілізаційність всією логікою своєї історії.
Щоб завершити гібридну війну перемогою і
стійким миром, Україні необхідно переходити
до інноваційного типу розвитку. Більше того,
лише такий тип розвитку дозволить набути
цивілізаційну силу й суб’єктність, і тільки в та-
кій якості Україна може відповісти на виклики
історії. Свого часу, у 2014 р., мобілізаційність,
передусім громадянська, виявилася рятівною
для України. Тепер цю мобілізаційність, яка
пройшла шлях від свободи волі волонтерів до
авторитарності чиновників, слід доповнювати
і замінювати інноваційністю.
Сьогодні Україна має рішуче обрати інно-
ваційний тип розвитку, який з необхідністю
потребує захисту прав людини, розширення
можливостей її самореалізації, гармонії дер-
жави і громадянського суспільства, налашто-
ваності на світоглядний діалог з політичними і
навіть цивілізаційними опонентами, а не на ан-
тагоністичну боротьбу з ними. При цьому мо-
білізаційність може залишитися, але в певних,
доволі невеликих межах, контрольованих як
державою, так і громадянським суспільством.
78 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2019. (6)
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
Підбиваючи підсумки, можна констатувати
таке:
1. Західний та євроатлантичний світи є
близькими, але не тотожними поняттями. Єв-
роатлантичний світ, по-перше, навряд чи може
бути сьогодні названий окремою цивіліза цією,
проте це спільнота, що має потенцію стати
цивілізацією. По-друге, в західну цивілізацію
крім євроатлантичної спільноти сьогодні вхо-
дять такі країни, як Австралія, Південна Ко-
рея, Японія.
2. У сучасному світі можна виділити дві
гілки західної цивілізації: євроатлантичну та
євразійську. Протистояння й конкуренція єв-
роатлантичної і євразійської цивілізацій, які
в цілому є християнськими, означає, що це
протистояння відбувається у межах західної
цивілізації. При цьому те, що євразійська ци-
вілізація позиціонує себе і як інтегратор Азії з
її мусульманським і східно-буддійським циві-
лізаційними світами, виводить цивілізаційне
змагання євроатлантичного і євразійського на-
чал за межі Заходу.
3. Якщо євроатлантична гілка західної циві-
лізації є динамічною й суперечливою єдністю
протестантської та католицької цивілізацій,
то поняття «євразійська цивілізація» і «пра-
вославна цивілізація» є близькими, але не то-
тожними. Євразійська цивілізація включає в
себе крім православного ще й інші елементи
(мусульманський, буддійський тощо), а пра-
вославна має західні форми вияву (Болгарія,
Греція, Молдова, Румунія, Україна).
3. Україна перебуває на лінії розмежування
євроатлантичної та євразійської гілок західної
цивілізації у широкому сенсі слова. Таке її по-
ложення не є ані випадковим, ані тимчасовим.
Здатність України бути суб’єктом історії — мати
власний цивілізаційний проект [2; 3, с. 285–288]
і втілювати його — залежить від здатності до
продуктивної взаємодії з обома цими гілками.
Разом з тим, сьогодні є виразна історична акту-
альність інтеграції з євроатлантичною цивілі-
заційною спільнотою задля реалізації завдань і
цінностей цивілізаційного проекту України, що
потребує передусім інноваційного, а не мобілі-
заційного шляху розвитку.
Можемо констатувати, що останні сто років
Україна була переважно включена в євразій-
ську цивілізаційну спільноту і для посилення
її суб’єктності потрібно подолати таку аси-
метрію. Саме тому євроатлантичний вектор
України не зводиться лише до членства в ЄС
чи НАТО, це набагато складніший процес, про-
цес ментально-цивілізаційних перетворень, що
означає розвиток суб’єктності як глибинної ін-
новаційності, що породжує «м’яку силу» [9] і
стає умовою забезпечення її суверенітету.
Проте як взаємодіяти з євроатлантичною
цивілізаційною спільнотою найбільш кон-
структивно? Чи виникають внутрішні, а не
лише зовнішні проблеми на цьому шляху?
Євроатлантичний вектор України:
проблема гуманітарної безпеки
в освіті і науці
Геополітичний вектор, який сприймається як
рух кудись, а не рух з кимось, може бути до-
статньо проблемним для країни, яка нехтує
своїми національними інтересами. Це гальмує
суб’єктність країни, а подеколи послаблює і на-
віть може руйнувати її. Осмислюючи нинішню
взаємодію України з євроатлантичною спіль-
нотою, ми маємо усвідомити, що в цій взаємо-
дії слід робити більший акцент на національ-
них інтересах і гуманітарній безпеці нашої кра-
їни. Під гуманітарною безпекою країни можна
розуміти стан захищеності в ній життя і прав
людини, незалежно від статі, раси, мови та ре-
лігії, її морально-духовних основ, ідентичності,
освіти, науки, інтелектуального й креативно-
го потенціалу. Це є фундаментальною осно-
вою суб’єктності країн у сучасному світі та їх
справжнього суверенітету.
Важливо усвідомити, що євроатлантичний
вектор України, який є сьогодні об’єктивною не-
обхідністю історії, не може бути конструктив-
но реалізований на основі мобілізаційного шляху,
коли ми йдемо у західний світ, використовуючи
звичні для пострадянської системи репресивні
й саморепресивні методи руху у «світле май-
бутнє». У цьому випадку ми «тягнемо» в єв-
роатлантичну спільноту євразійськість у най-
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 6 79
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
гіршому розумінні слова. Звісно, ця спільнота
буде використовувати нас лише як «країну-
буфер», що складається з напівцивілізованих
тубільців. За умови мобілізаційного типу реа-
лізації євроатлантичного вектора Україна може
деформувати, а може і зруйнувати себе як суве-
ренну державу і суб’єкта історії.
Євроатлантичний вектор України набуває
конструктивності за умов стійкого інновацій-
ного розвитку нашої країни, яка в жодному
разі не повинна стати сировинним придатком
і джерелом дешевої робочої сили.
Сьогодні нам слід мати мужність констату-
вати проблемну ситуацію з гуманітарною без-
пекою України не лише на євразійському, а й
на євроатлантичному напрямі. З одного боку,
євроатлантичний вектор України є умовою
збереження і розвитку нашої країни в гумані-
тарному вимірі, передусім у царині прав люди-
ни. Це всім очевидно. Але щодо захищеності
морально-духовних основ нашої країни, нашої
ідентичності, освіти, науки, інтелектуального і
креативного потенціалу є питання.
Йдеться передусім про межі гендерної по-
літики і гендерної толерантності (гомосексу-
алізм, одностатеві шлюби, транссексуалізм
тощо) та збереження набутків православної
духовної культури при зустрічі з католицькою
й протестантською. Проте актуальність цих
питань є ще потенційною, це, скоріше, питання
дня завтрашнього. Тоді як щодо захищеності
освіти, науки, інтелектуального й креативно-
го потенціалу України питання постають вже
сьогодні, і вони є болюче актуальними.
Без розвитку вітчизняної освіти та науки
реалізація інноваційного шляху нашої країни
є неможливою. Натомість змушені звернути
увагу на зростання темпів і навіть моди на «ін-
телектуальну міграцію» студентів, аспірантів,
молодих вчених, які, на жаль, прагнуть зали-
шитися в країні навчання, роботи, освоєння
грантів. В умовах кризи в країні академічна
мобільність обертається академічною міграці-
єю. Також маємо послаблення бажання навча-
тися в магістратурі й аспірантурі саме в Украї-
ні. В чому причини цього процесу крім еконо-
мічної та політичної ситуації у нашій країні?
Слід визнати, що в царині української осві-
ти і науки є доволі глибокі проблеми, які ве-
дуть до розриву поколінь освітян і науковців.
Спробуємо прояснити це, звернувшись пере-
дусім до проблеми наукових публікацій та їх
авторитетності. Діяльність в академічній освіті
та науці постійно потребує оприлюднення ре-
зультатів досліджень у вигляді тез, статей, мо-
нографій; саме так академічний автор демон-
струє власну духовну еволюцію, більше того,
робить її коеволюцією з Іншим. Тією чи іншою
мірою академічний автор є публічною пер-
соною. До речі, публіцистика в науці й освіті
як вільний та особистісно універсальний спо-
сіб мислення постає своєрідною кульмінацією
цієї публічності, коли здійснюється гранично
можлива відкритість Іншому за межами про-
фесійної спільноти.
Однак повернемося до проблеми власне
наукових публікацій, тих самих, які колись
називалися «ваківськими». Творча свобода
і діалог у висловленні ідей, обранні світо-
глядних і методологічних орієнтирів у таких
публікаціях — важлива умова плідного роз-
витку освіти і науки в демократичному сус-
пільстві.
При цьому останнім часом в українській ви-
щій освіті і науці маємо прикметний процес —
здобуття наукових ступенів і вчених звань
здійснюється за наявності статей, опубліко-
ваних в авторитетних міжнародних виданнях.
Якщо раніше була необхідність оприлюднен-
ня статей у фахових виданнях, то тепер вони
стають публікаціями «другого сорту», адже
з’явилися, по суті, надфахові видання, які ма-
ють особливий, сакральний статус. Статті у
цих виданнях покликані ввести українських
авторів у євроатлантичну наукову спільноту.
І це було б прекрасно, якби не дві обставини:
необхідність достатньо високої плати за публі-
кації (в буквальному, грошовому сенсі) і виму-
шеного, саморепресивного цитування певних
авторів, чого інколи вимагають редакції жур-
налів. Ця вимушеність і саморепресивність ви-
никає тому, що такі публікації стають «наріж-
ним каменем» оцінки ефективності діяльності
освітянина і вченого.
80 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2019. (6)
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
Не заперечуючи значущості виходу у між-
народний науковий простір, слід запитати, а
на яких умовах можливий (чи неможливий)
такий вихід? Де та межа, за якою умови ви-
ходу у міжнародний науковий простір занад-
то формалізовані і пригнічують гідність автора
та його батьківщини? Хотілося б нагадати, що
українські викладачі і вчені мають непоганий
«духовний родовід» і не є тубільцями, до яких
нарешті прийшла цивілізація і яким потрібна
«зовнішня незалежна академічна дресура».
А тому вони повинні оцінюватися передусім за
якістю і резонансністю ідей, а не за формаль-
ними ознаками публікацій чи стажувань. До-
речно згадати глибоку думку Альбера Камю
про те, що вільна література буває доброю чи
поганою, а підневільна — тільки поганою.
Напевно, слід звертати увагу при оцінюванні
діяльності викладача і науковця на його публі-
цистичну активність у вимірі осмислення ак-
туальних проблем своєї країни. Адже завдяки
цьому його дослідження у своїй царині набува-
ють не лише суспільного резонансу, а й нових
евристичних можливостей та перспектив.
Не слід також забувати, що, на відміну від
природничих наук, у гуманітарній галузі при-
ріст знання значною мірою відбувається не у
статтях, а у книгах та монографіях, у яких ідеї
автора набувають вільної і гідної розгорнутос-
ті, аргументованості та справжньої публічнос-
ті. Саме у монографіях формуються нові мето-
дологічні та світоглядні підходи, вибудовують-
ся напрями. Система оцінювання діяльності
викладача і вченого, яка зараз розгортається,
не лише зменшує значення і резонанс моно-
графій, а навіть не залишає часу на роботу над
ними — всі сили йдуть на пошук можливості
«просунути» свою статтю у «надфахове» ви-
дання. Ситуацію слід змінювати докорінно.
Неприпустимість адміністративно-
мобілізаційного стилю інтеграції
України у євроатлантичну спільноту
Останнім часом ми знову і знову стикаємося з
рецидивами радянської утопічної свідомості, в
якій міфологема «Євросоюз» замінює міфоло-
гему «комунізм», коли Європа чи євроатлан-
тичний світ у цілому сприймаються як місце
абсолютної гармонії, як «земля обітована», що
чекає на приєднання України. Це значною мі-
рою підсилюється кризовістю і конфліктністю
сучасного українського суспільства. Семюел
Хантінгтон влучно зазначає, що країни, які
перебувають у процесі переходу від авторитар-
ності до демократії, частіше вступають у кон-
флікти, ніж країни абсолютно демократичні
чи абсолютно авторитарні [10]. Утопічна сві-
домість завжди є втечею від зміни нестерпного
сьогодення. Питання лише у кількості її носіїв
та мірі їх інфантильності, адже вони вірять у
навіяне щастя і віддають відповідальність то-
талітарним і авторитарним лідерам, які досте-
менно знають, куди йти і що робити.
Утопічні настрої щодо Євросоюзу сьогодні
використовуються політичними маніпулято-
рами, яких можна було б назвати «європопу-
лістами» — тими, хто свідомо й цинічно робить
з ліберально-демократичної ідеї інструмент
«неправомірної вигоди». А поруч з ними знахо-
дяться авторитарні «чесні політики», які, про-
голошуючи права і свободи людини як смисл
руху в бік Євроатлантики, використовують
звичний адміністративно-командний, більше
того, адміністративно-мобілізаційний євра-
зійський стиль взаємодії влади з народом для
безумовного забезпечення цього руху. Проте
цей рух має перспективу стати рухом по колу,
«вічним поверненням» до утопізму й автори-
таризму. І навіть якщо політики й чиновники
цілком щиро прагнуть здійснити цивілізацій-
ний поворот України у євроатлантичному на-
прямку без особистої вигоди, авторитарні і
адміністративно-мобілізаційні способи такого
повороту замикають його у «вічне повернен-
ня» до посттоталітаризму.
Це означає парадоксальне відчуження кра-
їни, яка прямує в бік євроатлантичної спіль-
ноти, від цієї спільноти. На рівні суспільних
практик маємо дві причини цього відчуження.
По-перше, в гарячці мобілізаційних процесів
задля скорішого «руху в Європу, в цивілізо-
ваний світ» розгортаються різноманітні ко-
рупційні схеми, активізується процес імітації
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 6 81
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
реформ, а по-друге, і це головне, заради «ве-
ликої мети» придушуються права людини, пе-
редусім на свободу думки, свободу слова, кри-
тичне ставлення до дійсності. А таке критичне
ставлення є вельми необхідним у перехідних
кризових суспільствах з великим ризиком ре-
цидивів утопічної свідомості.
Тому надзвичайно важливим є створення
сприятливого середовища для критично й гу-
маністично мислячих інтелектуалів, навколо
яких буде розгортатися повноцінне громадян-
ське суспільство, яке матиме щеплення про-
ти трьох хвороб сучасної України: популізму,
авторитаризму й утопізму. Створення такого
середовища — завдання передусім не для за-
рубіжних партнерів України, а для самої укра-
їнської влади, якщо вона дивиться в майбутнє
далі найближчих виборів і має державницьку
й людську гідність.
Сьогодні як ніколи важлива творча свобода
і захищеність ученого, письменника, публіцис-
та, викладача-гуманітарія в посттоталітарних
країнах. Лише завдяки свободі думки і слова
вдається зупинити сповзання посттоталіта-
ризму до його першоджерела без приставки
«пост-». Один з авторів цієї статті — ведучий
телепрограми «Свобода думки», в якій багато
років відбувалися публічні філософські діа-
логи з гостями та глядачами в прямому ефірі,
і може впевнено говорити про те, що українці
глибинно налаштовані на свободу думки і сло-
ва — людська гідність значною мірою асоцію-
ється у них саме з цими цінностями.
Вельми важливою в Україні, яка реалізує єв-
роатлантичний вектор, є проблема єдності і ці-
лісності політичної ідеології в демократичній
державі. Більшість посттоталітарних країн —
посткомуністичні. І Україна не є винятком. В її
недавньому минулому гуманітарні науки, пу-
бліцистику, мистецтво та освіту мобілізувала
й «направляла» єдина і обов’язкова державна
ідеологія (марксизм-ленінізм у різних часо-
вих і просторових модифікаціях). Сумно, але
атавізми такого моноідеологізму проростають
в українському сьогоденні. І не важливо, ліве
або праве (ультраліве або ультраправе) напо-
внення нової ідеології партії влади, важливо,
що вона претендує на державну і заперечує
інші. При цьому мало хто згадує положення
Конституції України (а також конституцій
практично всіх посткомуністичних країн) про
неприпустимість єдино можливої державної
ідеології.
У цих умовах відбувається «звичний ви-
вих» гуманітарної освіти, науки, публіцистики
і художньої літератури. Й індекси цитування,
обов’язкові спецпублікації, премії, гранти тощо
перетворюються на інструмент «підтягування»
гуманітаристики під «правильну» політичну
ідеологію. Громадянське суспільство, передусім
у соціальних мережах, має зробити все для усві-
домлення такої ситуації і протидії їй.
Можуть заперечити: так, з одного боку, спря-
мування громадської думки «єдино вірним»
шляхом є насильством над свободою думки
і слова, а з іншого — хіба у суспільстві не по-
вин ні бути ідеї, які його об'єднують? Відпові-
даємо: звісно, в демократичному і відкритому
суспільстві повинні бути ідеї і цінності, що ін-
тегрують суспільне життя. Однак ці ідеї мають
розвиватися у вільній дискусії, а не спускатися
«згори». І дискусії ці повинні модерувати мо-
ральні авторитети з числа вчених, письменни-
ків, публіцистів, гідних священиків, а не по-
літтехнологи, які маніпулюють підсвідомістю,
закликаючи мобілізуватися навколо правиль-
них лідерів, відклавши «на потім» критичність
і свободу думки.
Можливе ще одне заперечення: відсутність
ідеології в державі — це найнебезпечніша з іде-
ологій; в умовах демократії має бути спільна
для всіх ідеологія прав людини і народів, закрі-
плена в статутних документах ООН, країною-
засновницею якої є й Україна.
Дійсно, не можна не погодитися з тим, що
ідеологія прав людини і народів, яка, до речі,
становить ціннісну основу євроатлантичної
спільноти, є необхідною для будь-якого демо-
кратичного цивілізованого суспільства. Однак
така ідеологія можлива в Україні (і в будь-якій
іншій країні) лише в динамічних публічно-
відкритих формах, які ініціюють критично
й гуманістично налаштовані інтелектуали, а
тому повинна складатися з різноманіття пози-
82 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2019. (6)
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
цій і точок зору [3, с. 333–369; 11]. Якщо хтось
монополізує право на таку ідеологію, вона не-
минуче перекручується. Фанатизм у відстою-
ванні прав людини і народу руйнує ці права.
В результаті публічних світоглядних диску-
сій щодо взаємодії з євроатлантичною спіль-
нотою і міри прийняття її цінностей та прин-
ципів в економіці, політиці, науці, освіті, дис-
кусій з толерантним ставленням до всіх учас-
ників і акцентом на аргументах, а не емоціях,
мають з’явитися політики, які здатні брати в
них участь, відстоюючи свої ідеологічні про-
грами. І тоді для їх обрання не потрібен буде
підкуп виборців і маніпуляції політтехнологів,
які закликають «в останній раз» мобілізувати
всі сили та ресурси.
Це означатиме реальний крок до суспільних
змін і партнерства з Євроатлантикою на пра-
вах цивілізаційного суб’єкта, здатного до інно-
ваційності та «м’якої сили» [9], актуальної для
глобалізованого світу, що увійшов у простір
геополітичної турбулентності.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Кортунов С. Инновационный путь развития и мобилизация — это два пути, которые кардинально противоречат
друг другу. Свободный мир. 12 сент. 2008.
2. Пирожков С.І., Хамітов Н.В. Цивілізаційний проект України: від амбіцій до реальних можливостей. Вісник
НАН України. 2016. № 6. С. 45–52.
3. Хамітов Н.В. Філософська антропологія: актуальні проблеми. Від теоретичного до практичного повороту. К.:
КНТ, 2018.
4. Хамітов Н., Гармаш Л., Крилова С. Історія філософії. Проблема людини. Вступ до філософської антропології як
метаантропології. К., 2017.
5. Фукуяма Ф. Конец истории и последний человек. М: ACT; Полиграфиздат, 2010.
6. Тойнби А. Постижение истории. М.: Айрис-Пресс, 2010.
7. Рафальський О.О., Самчук З.Ф. Цивілізаційні перехрестя сучасного суспільства. К.: ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса
НАН України, 2018.
8. Фукуяма Ф. Доверие: социальные добродетели и путь к процветанию. М.: Издательство ACT; Ермак, 2004.
9. Nye J. Soft Power: The Means to Success in World Politics. New York: Public Affairs Group, 2004.
10. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций. М.: Издательство АСТ, 2003.
11. Пирожков С.І., Хамітов Н.В. Україна: від штучної та реальної конфронтації до консолідації. Дзеркало тижня.
2017. № 28 (22 липня).
|