Червона книга України: стан та напрями розвитку

Червона книга України є головним інструментом збереження рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин і має достатню законодавчу базу для виконання покладених на неї завдань. Статтю присвячено проблемам підвищення ефективності Червоної книги України у справі збереження видів, що перебувають під ох...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2019
Hauptverfasser:	Акімов, І.А., Костюшин, В.А., Корнєєв, В.О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2019
Schriftenreihe:	Вісник НАН України
Schlagworte:	Статті та огляди
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/158217
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Червона книга України: стан та напрями розвитку / І.А. Акімов, В.А. Костюшин, В.О. Корнєєв // Вісник Національної академії наук України. — 2019. — № 7. — С. 45-55. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-158217
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1582172025-02-09T12:59:08Z Червона книга України: стан та напрями розвитку The Red Data Book of Ukraine: current state and directions of development Красная книга Украины: состояние и направления развития Акімов, І.А. Костюшин, В.А. Корнєєв, В.О. Статті та огляди Червона книга України є головним інструментом збереження рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин і має достатню законодавчу базу для виконання покладених на неї завдань. Статтю присвячено проблемам підвищення ефективності Червоної книги України у справі збереження видів, що перебувають під охороною. The Red Data Book is the main tool for nature conservation and protection of rare and endangered species of plants and animals, which has the legislative base strong enough for execution of its tasks. This paper indicates the main problems of nature conservation in Ukraine and considers ways of effectiveness increase to save the species under protection of the Red Data Book. Автори щиро вдячні першому заступнику голови Національної комісії з питань Червоної книги України, віце-президенту НАН України академіку НАН України В.Г. Кошечку за зауваження і поради при підготовці цієї роботи. 2019 Article Червона книга України: стан та напрями розвитку / І.А. Акімов, В.А. Костюшин, В.О. Корнєєв // Вісник Національної академії наук України. — 2019. — № 7. — С. 45-55. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 0372-6436 DOI: doi.org/10.15407/visn2019.07.045 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/158217 uk Вісник НАН України application/pdf Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті та огляди Статті та огляди
spellingShingle	Статті та огляди Статті та огляди Акімов, І.А. Костюшин, В.А. Корнєєв, В.О. Червона книга України: стан та напрями розвитку Вісник НАН України
description	Червона книга України є головним інструментом збереження рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин і має достатню законодавчу базу для виконання покладених на неї завдань. Статтю присвячено проблемам підвищення ефективності Червоної книги України у справі збереження видів, що перебувають під охороною.
format	Article
author	Акімов, І.А. Костюшин, В.А. Корнєєв, В.О.
author_facet	Акімов, І.А. Костюшин, В.А. Корнєєв, В.О.
author_sort	Акімов, І.А.
title	Червона книга України: стан та напрями розвитку
title_short	Червона книга України: стан та напрями розвитку
title_full	Червона книга України: стан та напрями розвитку
title_fullStr	Червона книга України: стан та напрями розвитку
title_full_unstemmed	Червона книга України: стан та напрями розвитку
title_sort	червона книга україни: стан та напрями розвитку
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2019
topic_facet	Статті та огляди
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/158217
citation_txt	Червона книга України: стан та напрями розвитку / І.А. Акімов, В.А. Костюшин, В.О. Корнєєв // Вісник Національної академії наук України. — 2019. — № 7. — С. 45-55. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT akímovía červonaknigaukraínistantanaprâmirozvitku AT kostûšinva červonaknigaukraínistantanaprâmirozvitku AT kornêêvvo červonaknigaukraínistantanaprâmirozvitku AT akímovía thereddatabookofukrainecurrentstateanddirectionsofdevelopment AT kostûšinva thereddatabookofukrainecurrentstateanddirectionsofdevelopment AT kornêêvvo thereddatabookofukrainecurrentstateanddirectionsofdevelopment AT akímovía krasnaâknigaukrainysostoânieinapravleniârazvitiâ AT kostûšinva krasnaâknigaukrainysostoânieinapravleniârazvitiâ AT kornêêvvo krasnaâknigaukrainysostoânieinapravleniârazvitiâ
first_indexed	2025-11-26T00:23:31Z
last_indexed	2025-11-26T00:23:31Z
_version_	1849810343232012288
fulltext	ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 7 45 ЧЕРВОНА КНИГА УКРАЇНИ: СТАН І НАПРЯМИ РОЗВИТКУ Червона книга України є головним інструментом збереження рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин і має достатню законодавчу базу для ви- конання покладених на неї завдань. Статтю присвячено проблемам підви- щення ефективності Червоної книги України у справі збереження видів, що перебувають під охороною. Ключові слова: Червона книга України, рідкісні види, зникаючі види, збереження біорізноманіття. Діяльність людини — глобальний чинник негативного впливу на біосферу. Чисельність видів тварин, грибів та рослин на пла- неті зменшується стрімко, як ніколи, а кількість зниклих видів за останнє сторіччя зросла в десятки разів, сягнувши катастро- фічних меж. Нашу епоху вже називають Шостим вимиранням [1, 2] — зафіксовано зникнення сотень видів, тоді як тисячі перебувають на межі зникнення. Більше того, ці відомості сто- суються добре вивчених видів ссавців, птахів, амфібій, денних метеликів та квіткових рослин, чисельність і поширення яких можна оцінити, але при цьому поза увагою зостаються сотні й сотні тисяч маловивчених видів комах, червів тощо, стосовно яких ми не маємо інформації не тільки про поширення й чи- сельність, а й про сам факт їх існування — на планеті все ще залишаються десятки тисяч досі непойменованих і невідомих науці видів. Відтак, загальний прогноз впливу людини на біо- різноманіття є ще песимістичнішим, ніж можна припустити, — з лиця Землі масово зникають види, яких ми не знаємо і навіть не уявляємо їхнє місце в біосфері. Усвідомивши катастрофічність і незворотність таких змін, частина людства зробила спробу взяти під контроль негатив- ні процеси, і одним з найперших кроків до збереження різно- маніття біоти стала інвентаризація видів, що перебувають під загрозою зникнення, та класифікація рівнів небезпеки, яка їм загрожує. Після створення у 1948 р. Міжнародного союзу охорони при- роди (МСОП, або ж IUCN) питання охорони рідкісних та зни- каючих видів тварин набуло міжнародного значення. У 1949 р. КОСТЮШИН Василь Анатолійович — кандидат біологічних наук, завідувач відділу моніторингу та охорони тва- ринного світу Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України https://doi.org/10.15407/visn2019.07.045 КОРНЄЄВ Валерій Олексійович — член-кореспондент НАН України, за- відувач відділу ентомології та науко- вих фондових колекцій Інституту зоо логії ім. І.І. Шмальгаузена НАН України АКІМОВ Ігор Андрійович — член-кореспондент НАН України, ди- ректор Інституту зоології ім. І.І. Шмаль- гаузена НАН України 46 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2019. (7) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ при МСОП було створено спеціальну Комі- сію з видів, які потребують охорони (Species Survival Commission). Головним завданням Комісії стало розроблення критеріїв для оцін- ки стану видів та відповідних категорій їх ста- ну разом зі складанням переліку рідкісних ви- дів або таких, яким загрожує зникнення. Цей перелік дістав назву «Червоний список», що підкреслювало небезпеку зникнення таких ви- дів. До роботи було залучено науковців, пред- ставників урядів та громадських організацій з різних країн світу. Як результат, у 1964 р. вийшла перша ре- дакція «Червоного списку видів МСОП, які перебувають під загрозою» (IUCN Red List of Threatened Species), який став найголовнішим джерелом інформації про глобальний приро- доохоронний статус видів тварин, рослин та грибів. Це був лише початок масштабної оцін- ки стану видів різних таксономічних груп. Так, уже в 1988 р. було завершено оцінку статусу всіх видів птахів, 1998 р. — хвойних, 2004 р. — амфібій, 2008 р. — ссавців, 2012 р. — скатів та акул тощо. Зараз ця робота активно поширю- ється й на інші таксономічні групи. Наразі Червоний список МСОП містить 96,5 тис. видів, з яких 26,5 тис. перебувають під загрозою зникнення, серед них 40 % видів ста- новлять амфібії, 34 % — хвойні, 25 % — ссавці, 14 % — птахи. Червоний список МСОП було опубліковано в Інтернеті [3], що уможливило доступ до нього на глобальному рівні, спрос- тивши регулярне оновлення даних. У 2014 р. було відзначено 50-річчя від часу створення Червоного списку і констатовано його значний внесок у збереження рідкісних і зникаючих ви- дів тварин та рослин. За цей період, крім всесвітнього списку, було сформовано низку регіональних та наці- ональних червоних списків, які постійно онов- люються, наприклад Європейський червоний список (European Red List) [4]. Видана в 1980 р. «Червона книга Української РСР» містила всього 85 видів тварин: 29 видів ссавців, 28 — птахів, 6 — плазунів, 4 — амфібій, 18 — комах і 151 вид вищих рослин. Друге ви- дання національної Червоної книги вийшло в 1994 р. Воно містило вже 382 види тварин та 541 вид рослин. Третє видання, опубліковане в 2009 р. у двох томах, охоплювало 542 види тва- рин (299 видів безхребетних та 243 види хре- бетних) і 826 видів рослин та грибів (611 видів судинних рослин, 46 — мохоподібних, 60 — во- доростей, 52 — лишайників, 57 — грибів) [5, 6]. Отже, історія Червоної книги України налічує майже 40 років. Незабаром має побачити світ наступне, чет- верте, видання Червоної книги України, і було б корисно оцінити її сучасну роль у збереженні видів тварин і рослин та окреслити напрями удосконалення її подальшого ведення. Сучасний стан ведення Червоної кни- ги України та проблеми збереження видів. Основним законодавчим документом є Закон України «Про Червону книгу України» [7], прийнятий 2002 р., з низкою внесених у різ- ні роки змін та доповнень, що регламентують пов’язану з нею діяльність. Як сказано у ст. 3 цього Закону, «Червона книга України є офіційним державним доку- ментом, який містить перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу в межах терито- рії України, її континентального шельфу та ви- ключної (морської) економічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів тваринного і рослинного світу та захо- ди щодо їх збереження і відтворення. Червона книга України є основою для розроблення та реалізації програм (планів дій), спрямованих на охорону та відтворення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, ви- дів тваринного і рослинного світу, занесених до неї». Від так, діяльність у межах юрисдикції Чер- воної книги починається з формування пере- ліку видів, які перебувають під загрозою, і має завершуватися практичними заходами щодо збереження та відновлення певних видів. Підставами для внесення видів до Червоної книги, як визначено у ст. 14 Закону, є «наяв- ність достовірних даних про чисельність попу- ляцій та їх динаміку, поширення і зміни умов існування, що підтверджують необхідність ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 7 47 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ вжиття особливих термінових заходів для їх збереження та охорони». Відповідно до методики, запропонованої МСОП, необхідно проводити аналіз стану ви- дів, послідовно оцінюючи і використовуючи для кожного з них відомості про чисельність та про площу його ареалу, а також динаміку цих показників [8, 9]. На жаль, в українських реа- ліях уже на перших кроках ведення Червоної книги виникають проблеми, які для більшості видів роблять такий аналіз практично немож- ливим. Нагадаємо, що загальна кількість видів тварин, рослин і грибів, що живуть на теренах України, оцінюється не менш як у 70 тис. ви- дів. Водночас для багатьох таксономічних груп вивчення видового складу перебуває в Україні ще на початковій стадії. Для отримання кількісних показників, за- пропонованих МСОП, спочатку необхідно провести масштабні польові дослідження ста- ну видів тварин і рослин, хоча б на рівні визна- чення меж їх ареалів та чисельності. В остан- ні 30–40 років державні кошти на такі дослі- дження майже не виділялися. Деякою мірою картину поліпшує невелике фінансування за міжнародними грантами, але цього явно не- достатньо. В результаті дані про динаміку чи- сельності та поширення видів мають великі прогалини навіть для хребетних тварин, в ці- лому добре вивчених в Україні. Для зміни си- туації на краще є лише один вихід — розвиток державної системи моніторингу біорізноманіт- тя, яка мала б починатися з пріоритетних ви- дів, а саме, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення. Відповідно до ст. 12 Закону про Червону книгу, «рідкісні і такі, що перебувають під за- грозою зникнення, види тваринного і рослин- ного світу, занесені до Червоної книги України, підлягають державному обліку в порядку, що визначається центральним органом виконав- чої влади, що забезпечує формування держав- ної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища». Зазначений цен- тральний орган, а саме, Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінприроди України), у 2012 р. видав наказ № 486 «Про затвердження Порядку державного обліку рід- кісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного сві- ту, занесених до Червоної книги України» [10], в якому чітко зазначено, що державний облік цих видів ведеться з метою систематичної ро- боти для виявлення місць їхнього перебування та зростання, визначення географічного по- ширення, кількісних, якісних та інших харак- теристик, необхідних для вжиття термінових заходів з їх охорони та відтворення. Ведення державного обліку, відповідно до п. 3 цього на- казу, включає: • визначення конкретних територій (аква- торій), де виконуються облікові роботи, опра- цювання матеріалів, що містять інформацію про червонокнижні види на цих територіях; • проведення експедиційних робіт, що за- безпечують спостереження і вивчення чисель- ності, стану та інших характеристик, облік цих видів безпосередньо у навколишньому при- родному середовищі; • оброблення матеріалів обліку видів Чер- воної книги, одержаних під час експедиційних робіт, а також даних власників або користува- чів (у тому числі орендарів) земельних діля- нок, даних, що містяться у матеріалах лісо- і землевпорядкування, державного земельного, лісового та водного кадастрів, даних наукових установ, громадських організацій та окремих громадян зі складенням зведеної відомості у розрізі Автономної Республіки Крим, облас- тей та районів; • узагальнення одержаної інформації, ве- дення комп’ютерної бази даних. У пунктах 4 і 5 цього наказу зазначено, що державний облік видів Червоної книги Укра- їни здійснюється відповідно до методики, що затверджується Мінприроди України, а також що організація ведення державного обліку ви- дів Червоної книги, координація діяльності, пов’язаної з виконанням цих робіт, зберігання обробленої інформації та її публікація здій- снюються Мінприроди України. Незважаючи на наявні законодавчі підстави, в реальності, крім багаторічних дискусій про державний облік або моніторинг видів Чер- 48 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2019. (7) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ воної книги України, нічого не відбулося. За- тверджених методик немає, просторових схем моніторингу окремих видів не розроблено, ре- гулярне фінансування польових досліджень відсутнє. Не дозволяє цього зробити сама чин- на фінансова система країни, яка передбачає фінансування державних обліків через тенде- ри. По-перше, це спричинює нестабільність роботи, оскільки виконавці можуть зміню- ватися щороку, чого не можна допускати при проведенні обліків, адже вони ґрунтуються на усталеній мережі кваліфікованих фахівців, яка має бути стабільною впродовж багатьох років. По-друге, недосконалість тендерної процеду- ри унеможливлює проведення польових до- сліджень у відповідні сезони — гроші зазвичай надходять лише восени, звітувати потрібно вже в грудні, а більшість польових досліджень відбувається навесні або на початку літа. Го- ловне ж те, що тендери на ведення державних обліків «центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього при- родного середовища», не проводяться, від чого складається враження, що моніторинг стану популяцій рідкісних та зникаючих видів цьому органу не потрібен. Дуже показовою в контексті внесення нових видів до Червоної книги України є «епопея» з лосем звичайним. Хоча Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України у 2009 р. здійснив оцінку стану цього виду, єдиним дже- релом багаторічних даних щодо чисельності лося звичайного виявилися дані мисливської статистики за формою «2тп — мисливство». Незважаючи на те, що чисельність лося в останні роки зросла з близько 4 тис. до май- же 6 тис. особин, деякі громадські організації та непрофільні фахівці ініціювали включен- ня цього виду до Червоної книги України, що й було підтримано Міністерством екології та природних ресурсів України. Пізніше мис- ливці оскаржили рішення про включення цьо- го виду до Червоної книги, і розгляд судової справи завершився лише тепер. Причиною цієї колізії стала саме відсутність якісних даних про чисельність виду. Важливо зазначити, що, відповідно до ст. 11 Закону України «Про Червону книгу Украї- ни», охорона об’єктів Червоної книги забез- печується органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юри- дичними особами, що є суб’єктами використан- ня тваринного і рослинного світу, власниками об’єктів Червоної книги України, власниками та користувачами земельних ділянок, у межах яких перебувають рідкісні і такі, що перебува- ють під загрозою зникнення, види тваринного і рослинного світу, занесені до Червоної книги України. Одним зі шляхів охорони, визначених Законом, є систематична робота з виявлення місць їх перебування (зростання), проведення постійного спостереження (моніторингу) за станом їх популяцій. Однак практично на жодному із зазначених рівнів така робота не проводиться, за винят- ком територій природно-заповідного фонду та мисливських угідь, але і там вона здійснюється лише частково. Так, за наявності в Україні більш ніж 8 тис. об’єктів мережі природно-заповідного фонду моніторинг стану червонокнижних видів ве- деться тільки в об’єктах високого рангу (які мають відповідний штат та фінансування): при- родних і біосферних заповідниках, національ- них природних та регіональних ландшафтних парках. Проте у більшості з них моніторинг або не охоплює значну частину видів, або є мето- дично недосконалим. Про проведення регуляр- них обліків за єдиними затвердженими мето- диками взагалі не йдеться. В об’єктах низького рангу — пам’ятках природи, заказниках, запо- відних урочищах — облік не ведеться взагалі. Отже, відомості про видовий склад Черво- ної книги, чисельність видів та динаміку цих показників у мережі природно-заповідного фонду є дуже обмеженими. Мисливські госпо- дарства в межах своїх територій збирають дані лише про невелику кількість видів Червоної книги, зокрема про ведмедя бурого, рись, кота лісового, зубра тощо, але якість цих даних не- відома. Стандартизація методик обліків рослин і тварин, офіційно затверджених хоча б на рів- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 7 49 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ ні наказу Мінприроди України, була б корис- ною не лише для забезпечення порівнянності даних, а й для розглядів у судах подань про знищення чи пошкодження червонокнижних видів або місць їх мешкання. Охорона та відтворення об’єктів Червоної книги України — це власне і є, як зазначено у Законі «Про Червону книгу України» (ст. 10), комплекс організаційних, правових, економіч- них, наукових та інших заходів, які мають за- безпечити збереження та відтворення черво- нокнижних видів. Розглянемо детальніше стан реалізації дея- ких із цих заходів, зокрема боротьбу з незакон- ним вилученням рослин і тварин з природи, за- повідання територій, на яких мешкають види, що охороняються, менеджмент охоронюваних територій, національні плани дій стосовно окремих видів, а також штучне розмноження видів з подальшою реінтродукцією в природу. Боротьба з браконьєрством та незаконним вилученням з природи є важливим аспектом збереження об’єктів Червоної книги. Від бра- коньєрства потерпають насамперед великі за розміром тварини — ведмідь бурий, рись, інко- ли зубр, а також нещодавно внесений до Чер- воної книги лось. Під незаконні відстріли по- трапляють практично всі великі хижі птахи та деякі інші види, наприклад казарка червоново- ла, гуска білолоба мала та ін. Від незаконного вилову страждають осетрові риби. Рівень браконьєрства в Україні є високим, червонокнижні види рослин і тварин невпин- но знищуються. Збирання і продаж ранньоквітучих рослин, зокрема підсніжників, брандушок, шафранів, сону, формально заборонені, але проблема іс- нує й досі. З комерційною метою в природі також не- законно збирають саламандр плямистих, деякі види змій та безхребетних. З гнізд виймають молодих соколів балабанів, а інших хижих птахів відловлюють з метою подальшого вико- ристання для полювання або для фотобізнесу. Незаконне добування або вилучення з приро- ди червонокнижних видів не зменшується, а навпаки, розширюється зі зростанням техніч- них можливостей людини — з розвитком тран- спортних засобів, тепловізорів, ехолотів тощо. Це відбувається попри досить значні штра- фи [11], наприклад, за білугу — 100 тис. грн, казарку червоноволу і гуску малу — 10 тис., беркута — 100 тис., ведмедя бурого — 130 тис., рись — 20 тис. грн. На наш погляд, такий меха- нізм неефективний. Найбільш традиційним і розвиненим за- ходом охорони є заповідання територій, важ- ливих для червонокнижних видів. Мережа за- повідних об’єктів в Україні, яких налічується понад 8 тис., має загальну площу близько 7 % території країни. В обґрунтуваннях створен- ня цих об’єктів зазвичай наголошено, що на їх території мешкають певні види Червоної кни- ги України, і ці заповідні об’єкти робитимуть внесок в їх охорону. Позитивно оцінюючи роль мережі територій природно-заповідного фон- ду у збереженні червонокнижних видів і ви- ступаючи за її подальше розширення як майже єдиного дієвого інструменту для збереження та відтворення рідкісних видів, слід розуміти, що розвиток мережі природно-заповідного фонду та її функціонування потребує серйоз- ного вдосконалення. Одну з ключових проблем ми вже відзначи- ли — це відсутність моніторингу стану черво- нокнижних видів у межах цієї мережі: інфор- мація про те, що відбувається з цими видами в мережі природно-заповідного фонду, як вони поширені в її межах, як змінюється їх чисель- ність, яка частка популяції виду мешкає в ме- жах природно-заповідного фонду, а яка — поза його межами, є вкрай неповною. Неможливо оцінити не тільки роль наявних заповідних територій у збереженні окремих видів, а й по- дальший напрям розвитку всієї мережі: які види вже достатньо забезпечені заповідними територіями для довгострокового виживання, а які — ще ні. Подібна ситуація спостерігається і на рів- ні окремих територій природно-заповідного фонду. Для збереження червонокнижних ви- дів у їх межах потрібен не тільки моніторинг, а й цільовий менеджмент заповідних терито- рій. Починається він з формулювання приро- 50 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2019. (7) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ доохоронних цілей, хоча б на рівні розуміння того, які види є пріоритетними для цієї терито- рії з урахуванням її внеску в збереження виду на національному рівні, а також визначення чисельності того чи іншого виду, яка є опти- мальною для конкретної території. Однак, за винятком загальних формулювань на кшталт «метою є збереження рідкісних екосистем та охоронюваних видів», детально розроблених цілей щодо конкретних видів в установах при- родно-заповідного фонду немає. Відсутність чітко сформульованих цілей для територій природно-заповідного фонду унеможливлює і створення для цих територій менеджмент-планів, які мають визначати кон- кретні шляхи досягнення таких цілей щодо окремих видів з окресленими кількісними показниками. Враховуючи те, що більшість нових національних парків чи навіть заповід- ників створено на територіях, які були значно змінені господарською діяльністю і потребу- ють реабілітації, а також те, що для більшості нових заповідних об’єктів землі у землекорис- тувачів не вилучають, а заповідні зони в наці- ональних парках зазвичай малі, зрозуміло, що без відповідного менеджменту їх неможливо підтримувати у належному стані. Намагання Мінприроди України предста- вити проекти організації територій як наш національний формат реальних менеджмент- планів, на жаль, не вирішують проблему. Зараз йдеться лише про території природно-заповід- ного фонду високого рангу — біосферні запо- відники, природні заповідники, національні та регіональні парки — тобто такі, що мають штат і бюджет. Про менеджмент інших кате- горій об’єктів природно-заповідного фонду — пам’яток природи, заказників, заповідних уро- чищ — в сучасних реаліях годі й говорити. Окремо хочемо звернути увагу на намаган- ня деяких природоохоронців, передусім з гро- мадських організацій, запровадити на терито- ріях природно-заповідного фонду абсолютну заповідність. На жаль, в умовах України з її ви- сокою густотою населення, інтенсивним сіль- ським та лісовим господарством, розвиненою інфраструктурою це можливо лише в окремих випадках, скоріше як виняток, а не загальне правило. Більшість створених за останні деся- тиріччя заповідників та національних парків має у власності лише невелику частку землі, яка формально входить до природно-заповід- ного фонду. На всіх ділянках, включених до природно-заповідного фонду без вилучення у попередніх землевласників або землекорис- тувачів, певні форми діяльності зберігаються, тобто вплив на біоту залишається навіть після заповідання. Площа територій природно-запо- відного фонду в середньому невелика, і на неї впливає господарська діяльність навколо неї. Все це зумовлює необхідність вжиття цільових управлінських заходів, які мають забезпечити ефективну охорону та відновлення червоно- книжних видів. Підсумовуючи роль природно-заповідного фонду у збереженні червонокнижних видів, слід підкреслити, що це майже єдиний реаль- ний механізм їх охорони, хоча він і досі дуже недосконалий і потребує докорінних змін. Іншим важливим механізмом збереження та відновлення червонокнижних видів тварин мають бути національні плани дій стосовно окремих видів, які перебувають під охороною. Вони можуть бути як національними, якщо вид не охороняється на міжнародному рів- ні, так і складовою міжнародних планів дій. В Україні вже розроблено такі плани для 17 видів птахів, що перебувають під глобальною загрозою [12], але на цьому, паперовому, рівні поки що все і закінчується, — для жодного з видів так і не було зроблено ніяких практич- них кроків. Реалізація таких планів потребує не лише координації їх виконання на загаль- нодержавному рівні, а й залучення багатьох учасників: обласних та місцевих адміністрацій, різних секторів економіки — лісового, водного, аграрного тощо. Потрібне також довгостроко- ве цільове фінансування цих планів дій, якого сьогодні немає. Одним зі шляхів охорони видів є розведен- ня їх у спеціально створених умовах (зоологіч- них парках, розплідниках, ботанічних садах, дендрологічних парках тощо) відповідно до ст. 11 Закону «Про Червону книгу України»; ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 7 51 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ ця форма діяльності ще не набула належних масштабів, особливо це стосується реінтро- дукції розведених рослин і тварин у природне середовище. Майже всі ботанічні сади та ден- дрологічні парки вирощують певну кількість червонокнижних видів. Деякі українські зо- опарки мають невеликі програми з розведення видів, що охороняються. Наприклад, Одесь- кий зоопарк займався розведенням пугачів та випускав їх у природу, окремі установи при- родно-заповідного фонду та мисливські госпо- дарства підтримують популяції зубрів. Відо- мим центром розведення огарів є біосферний заповідник «Асканія-Нова»; в останні роки намагаються розводити глушця і тетерука, а різні рибні господарства розводять стерлядь. Однак такі спроби не мають масового характе- ру, а розвиток цього напряму потребує значної підтримки з боку держави. Збереження видів Червоної книги України неможливе без участі землекористувачів і зем- левласників різного рівня та форм власності, залучення до цього державних адміністрацій та різних секторів економіки. У ст. 11 Зако- ну «Про Червону книгу України» визначено тих, хто зобов’язаний це робити: «Охорона та відтворення об’єктів Червоної книги України забезпечуються органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізични- ми та юридичними особами, що є суб’єктами використання тваринного і рослинного світу, власниками об’єктів Червоної книги Украї- ни, власниками та користувачами земельних ділянок, у межах яких перебувають рідкісні і такі, що знаходяться під загрозою зникнення, види тваринного і рослинного світу, занесені до Червоної книги України». Нині ця стаття Закону практично не діє. Ад- міністрації місцевого, районного та обласного рівнів, за окремими винятками, дуже далекі від такої діяльності. Серед секторів економі- ки найважливішу роль у збереженні об’єктів Червоної книги відіграє лісовий сектор, який контролює близько 15 % території України. Значна частина об’єктів природно-заповідно- го фонду розташована саме в лісах. Проводячи обліки мисливських тварин, підпорядковані Державному агентству лісових ресурсів мис- ливські господарства обліковують також деякі червонокнижні види тварин і підтримують по- пуляції окремих видів, наприклад зубрів. Аграрний сектор, землі якого займають близько 70 % території України, взагалі не за- лучений до збереження червонокнижних ви- дів, хоча значна частина з них великою мірою залежить від технологій ведення сільського господарства, зокрема використання різних хі- мікатів (добрив, гербіцидів та пестицидів), ме- тодів і строків збирання врожаю, набору виро- щуваних агрокультур. На наш погляд, розви- ток співпраці з аграрним сектором — це один із важливих потенційних напрямів збереження видів Червоної книги. Не менш важливим є налагодження спів- праці з гідроенергетиками, особливо щодо ре- гулювання рівня води в нижніх частинах вели- ких річок (насамперед на Дністрі) та масштаб- них планів розбудови мережі малих ГЕС, які можуть значною мірою зашкодити рідкісним видам риб. Окремим актуальним питанням є значне зростання в Україні будівництва вітростанцій, кількість яких швидко збільшується, що не- рідко викликає стурбованість захисників при- роди — вони звертають увагу на потенційний негативний вплив вітростанцій на кажанів, які майже 100-відсотково занесені до Черво- ної книги України, та птахів, зокрема хижих і водно-болотних, серед яких також багато чер- вонокнижних видів. Напрями удосконалення охорони та від- творення червонокнижних видів. Вирішення завдань зі збереження та відтворення об’єктів Червоної книги України, а також розв’язання зазначених вище проблем, можливе тільки з використанням комплексного підходу, який має передбачати низку заходів, що взаємодо- повнюють один одного. Першим кроком у цьому напрямі має бути вдосконалення законодавчо-методичної бази ведення Червоної книги. Зокрема, слід привес- ти у відповідність категорії видів, зазначені у Законі «Про Червону книгу України», до запро- понованої МСОП системи категорій, яку ви- 52 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2019. (7) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ користовують багато країн світу. Також мають бути запроваджені для офіційного використан- ня в Україні критерії щодо визначення катего- рій охорони видів рослин та тварин. За основу слід узяти методичні матеріали МСОП, які, до речі, вже перекладено українською мовою. Їх необхідно затвердити як методичні матеріали, хоча б на рівні наказу Мінприроди України. Крім того, слід удосконалити процедуру збору, накопичення та аналізу інформації про червонокнижні види. Деякі кроки в цьому на- прямі було зроблено останніми роками. Так, вже зібрано великий обсяг нових даних [13] про знахідки червонокнижних видів тварин за період з 2009 по 2017 р. і на цій основі видано двотомний збірник [14]. Це дало можливість зібрати великий обсяг первинних даних, роз- порошених по польових щоденниках дослід- ників, від омчих звітах тощо. Зібрані дані до- зволять краще оцінити стан червонокнижних видів тварин і якісніше підготувати 4-те ви- дання Червоної книги України. Особливого значення для накопичення та аналізу відомостей про види, що охороня- ються, останнім часом набувають найсучас- ніші інструменти публікації відкритих даних з біорізноманіття. З них можна згадати GBIF (Global Biodiversity Information Facility), а та- кож iNaturalist, eBird, Diptera.Info — інтернет- служби та сайти, що використовують методику так званої citizen science (громадської науки), тобто послуговуються публікаціями волонте- рів, бердвотчерів і фотоаматорів, їхніми чис- ленними фотоспостереженнями з прив’язкою до географічних координат і дат. Правильність визначення видів для них перевіряють експер- ти-біологи, і таким чином отримані відомості накопичуються у вигляді спеціально скон- струйованих баз даних, які можна аналізувати кількісно, просторово та хронологічно. Нещодавно на базі Національної академії наук України та Інституту зоології ім. І.І. Шмальга- узена НАН України було розгорнуто створе- ний міжнародною групою ентузіастів — укра- їнських науковців та програмістів проект «На- ціональна мережа інформації з біорізноманіт- тя» — UkrBIN (http://ukrbin.com) [15]. UkrBIN — це веб-платформа, орієнтована на збір даних про тваринний світ з допомогою як фахівців, так і аматорів, які добровільно на- дають свої дані. На сьогодні це вже потужний мультифункційний інструмент для накопичен- ня, візуалізації та аналізу даних. База постійно поповнюється і розвивається, концентруючи координати місцезнаходжень та інші первинні дані, які можна використати для ведення Чер- воної книги України, кадастрів рослинного і тваринного світу, а також для наукових публі- кацій. Цінність UkrBIN могла б бути значно біль- шою, якби в Україні існувала державна сис- тема моніторингу біорізноманіття (хоча б на рівні рідкісних та зникаючих видів), тобто збір первинних даних ґрунтувався б на усталених методиках та просторових схемах проведен- ня обліків. На жаль, цього практично немає в нашій країні, і сподівань, що така система з’явиться у найближчі 10 років, дуже мало. Поки що накопичення даних про рослинний і тваринний світ в UkrBIN має досить випадко- вий і несистематичний характер. Однак це не недолік зазначеної веб-платформи, а відобра- ження ситуації з моніторингом біорізноманіт- тя в Україні в цілому. Моніторинг поширення та чисельності чер- вонокнижних видів ґрунтується також на на- явності старих первинних даних — з моногра- фій і статей, польових щоденників, журналів обліків та літописів природи, зафіксованих 10, 20, 50, 100 або й більше років тому, та можли- вості введення їх до баз даних. На жаль, зна- чну кількість таких вірогідних даних або вже безповоротно втрачено, або для їх виявлення необхідно знову проводити аналіз етикеток у старих колекціях. Як і в разі ведення польових спостережень, робота з колекційними фонда- ми і старими літературними першоджерелами потребує часу, робочих рук та фінансування. Наступним кроком у напрямі підготовки 4-го видання Червоної книги України, збору, накопичення та аналізу інформації про чер- вонокнижні види було поглиблення співпраці Національної комісії з питань Червоної книги України з Міністерством екології та природних ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 7 53 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ ресурсів України щодо отримання даних про чисельність червонокнижних видів та їх дина- міку в установах природно-заповідного фонду. Зрозуміло, що ця інформація є неповною і не завжди якісною, про що вже зазначалося вище, але є сподівання, що ця співпраця вийде на ре- гулярну основу. Для цього в діяльності мережі установ природно-заповідного фонду потрібно сформувати повноцінну систему моніторингу червонокнижних видів, ввести обов’язкову ре- гулярну звітність, хоча б раз на два-три роки. Аналогічний крок було зроблено для посилен- ня співпраці Комісії з Державним агентством лісових ресурсів України, яке здійснює дер- жавне управління територіями та об’єктами природно-заповідного фонду на підпорядко- ваній йому території і має певну інформацію щодо червонокнижних видів тварин. Оскіль- ки Держлісагентство контролює значну час- тину території країни і більшість українських лісів, його роль в інвентаризації, моніторингу та охороні червонокнижних видів є дуже ве- ликою. Удосконалення збору та аналізу даних про червонокнижні види неможливе без поси- лення співпраці між науковцями Національної академії наук України, Національної академії аграрних наук України та деяких закладів ви- щої освіти. Зокрема, це стосується планування та координування наукових досліджень. За- раз це частково відбувається через взаємодію дослідників, але не як процес, спланований та скерований на рівні згаданих структур. Крім координації досліджень, слід сформу- вати узгоджену методичну базу обліків рослин і тварин, причому з уніфікацією не лише мето- дик, а й їхніх просторових схем — переліків та меж ділянок для обліку кожного виду, які охоп- люють основні локалітети його перебування і дають можливість розрахунку статистично достовірних розмірів популяцій та трендів їх змін. Зрозуміло, що для дуже рідкісних видів це неможливо, але для значної кількості видів Червоної книги України це реально і необхідно зробити. Система моніторингу рідкісних видів на на- ціональному рівні не може існувати без відпо- відної координаційної структури та депозита- рію інформації (бази даних, пов’язаної з ГІС), усталених і легітимізованих відносин з науко- вими центрами та установами природно-запо- відного фонду, які беруть участь у моніторингу рідкісних видів. Водночас з появою громад- ського проекту UkrBIN, партнером якого став Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, і налагодженням його співпраці з Global Biodiversity Information Facility (GBIF) Мінприроди України значною мірою вже втра- тило ініціативу в цьому напрямі. Варіанти такої структури та її функціону- вання потребують широкого обговорення. Відповідні пропозиції було досить деталь- но викладено в публікації В.А. Костюшина, С.І. Губара та В.Г. Домашлінця [16] про страте- гію розвитку моніторингу біологічного різно- маніття в Україні. Нині питання формування та фінансування національної системи моніто- рингу біорізноманіття залишається невиріше- ним навіть на рівні законодавства. В установах природно-заповідного фонду фінансування є, але воно досить обмежене і використовується неефективно. Крім того, дослідження червоно- книжних видів як у межах територій природ- но-заповідного фонду, так і поза ними вико- нуються лише за рахунок планових наукових тем та інколи з ініціативи освітніх установ. Невелика частина таких досліджень підтри- мується через міжнародні гранти. Також не- значною є підтримка досліджень за рахунок тем, що фінансуються Міністерством екології та природних ресурсів України. Проте воно практично залишає поза увагою польові дослі- дження. Оскільки вести довгостроковий моні- торинг видів Червоної книги України на тен- дерній основі неможливо, потрібне стабільне й довгострокове фінансування координаційних центрів моніторингу та участі виконавців у по- льових дослідженнях. У майбутньому в збереженні червонокниж- них видів має розширюватися використання активних форм діяльності. Передусім це здій- снення цільового менеджменту на територіях природно-заповідного фонду України з метою збереження та відтворення рідкісних видів. Поза межами природно-заповідного фонду має 54 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2019. (7) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ розвиватися співпраця з секторами економіки, від яких залежить стан популяцій певних ви- дів Червоної книги України, зокрема з лісовим, сільськогосподарським, водним та енергетич- ним. Особливу увагу слід приділити мислив- ському та рибному господарству. Співпраця має розвиватися як по лінії впровадження в ді- яльність цих галузей більш екологічно дружніх технологій, їх участі в імплементації менедж- мент-планів на конкретних територіях природ- но-заповідного фонду, так і в аспекті національ- них планів дій для окремих видів. Збереження багатьох видів Червоної кни- ги України пов’язане з посиленням боротьби з браконьєрством та незаконним вилученням з природного середовища видів рослин і тва- рин для комерційного використання. Потрі- бен розвиток програм штучного відтворення рідкісних видів з подальшим випуском їх у природу. Цей напрям може успішно релазову- ватися в наявних ботанічних садах, дендропар- ках, зоопарках, установах природно-заповід- ного фонду, рибних господарствах, але потре- бує вдосконалення законодавчої і методичної бази, технічної та фінансової підтримки з боку держави. Висновки. Червона книга України є голо- вним інструментом збереження рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин. Загалом вона має достатню законодавчу базу для реалізації завдань, покладених на неї. Тим не менш, слід підвищити практичну ефективність Червоної книги, шо сприятиме поліпшенню стану видів, які перебувають під охороною. Це стосується різних аспектів її функціонування: від моніто- рингу стану популяцій червонокнижних видів, посилення координованості вивчення рідкіс- них видів та боротьби з браконьєрством до цільового менеджменту природоохоронних те- риторій, створення та реалізації національних планів дій зі збереження окремих видів, удо- сконалення секторальних політик і практик у певних галузях економіки. Одним із ключових питань підвищення ефективності збереження об’єктів Червоної книги України є формування стабільних ме- ханізмів фінансування, які б дозволяли на- лежним чином вести довгострокову планову діяльність, спрямовану на вивчення і збере- ження рідкісних та зникаючих видів, у тому числі виконувати достатній обсяг польових досліджень. Автори щиро вдячні першому заступнику голови Національної комісії з питань Червоної книги України, віце-президенту НАН України академіку НАН України В.Г. Кошечку за заува- ження і поради при підготовці цієї роботи. REFERENCES [СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ] 1. Dirzo R., Young H.S., Galetti M., Ceballos G., Isaac N.J.B., Collen B. Defaunation in the Anthropocene. Science. 2014. 345(6195): 401. https://doi.org/10.1126/science.1251817 2. Kolbert E. The sixth extinction: an unnatural history. (New York: Henry Holt and Co, 2014). [Колберт Е. Шосте вимирання. К.: Наш формат, 2017.] 3. The IUCN Red List of Threatened Species. https://www.iucnredlist.org/ 4. European Red List. http://ec.europa.eu/environment/nature/conservation/species/redlist/process/methods/bees. htm 5. Didukh Ya.P. (ed.) Red Data Book of Ukraine. The Vegetable World. (Kyiv: Globalkonsalting, 2009). https://redbook- ua.org/ [Червона книга України. Рослинний світ. За ред. Я.П. Дідуха. К.: Глобалконсалтинг, 2009.] 6. Akimov I.A. (ed.) Red Data Book of Ukraine. The Animal World. (Kyiv: Globalkonsalting, 2009). https://redbook-ua. org/ [Червона книга України. Тваринний світ. За ред. І.А. Акімова. К.: Глобалконсалтинг, 2009.] 7. Law of Ukraine ”On the Red Book of Ukraine”. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3055-14 [Закон України «Про Червону книгу України» від 07.02.2002 № 3055-III.] ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 7 55 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ 8. IUCN Red List Categories and Criteria. Version 3.1. Second edition. (Gland, Switzerland and Cambridge, UK: IUCN, 2012). https://www.iucnredlist.org/resources/categories-and-criteria 9. Guidelines for Using the IUCN Red List. Categories and Criteria. Version 13. Prepared by the Standards and Peti- tions Subcommittee. 2017. http://www.iucnredlist.org/documents/RedListGuidelines.pdf 10. Order of the Ministry of Ecology and Natural Resources of Ukraine 09.10.2012 No 486. https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/z2031-12 [Про затвердження Порядку державного обліку рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України: наказ Міністерства екології та при- родних ресурсів від 09.10.2012 № 486.] 11. Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine. 07.11.2012 No 1030. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1030– 2012- %D0 %BF [Про розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, а також за знищення чи погіршення середовища їх перебування (зростання): постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2012 № 1030.] 12. Mykytyuk O. (ed.) Natsionalni plany diy zi zberezhennya hlobalno vrazlyvykh vydiv ptakhiv (National Action Plans for the Conservation of Globally Vulnerable Bird Species). (Kyiv: SoftArt, 2000). [Національні плани дій зі збереження глобально вразливих видів птахів. За заг. ред. О. Микитюк. К.: СофтАрт, 2000.] 13. Znakhidky tvaryn Chervonoyi knyhy Ukrayiny (Findings of animals of the Red Book of Ukraine). (Kyiv, 2007). [Знахідки тварин Червоної книги України. К.: Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, 2007.] 14. Materialy do 4-ho vydannya Chervonoyi knyhy Ukrayiny. Tvarynnyy svit. Seriya: Conservation Biology in Ukraine. http://www.npptovtry.org.ua/wp-content/uploads/2018/11/vydy_ssavtsiv_chku.pdf [Матеріали до 4-го видання Червоної книги України. Тваринний світ. Серія: Conservation Biology in Ukraine. Вип. 7. Т. 1, 2. К.: Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, 2018.] 15. Yunakov M., Loboda B., Korneyev V. IX Congress of the Ukrainian Entomological Society: Abstracts. (Kharkiv, 2018). P. 142–143. https://drive.google.com/file/d/1Mbe__tHGs5aFBKgvBCw15Q8Wh_iBSgL9/view [Юнаков М., Лобода Б., Корнєєв В. Національна мережа UkrBIN —- мультиінструмент для збирання та опра- цювання масивів даних України і Світу. Тези доповідей ІХ з'їзду Українського ентомологічного товариства (20– 23 серпня 2018 р., Харків). С. 142–143.] 16. Kostiushyn V.A., Gubar S.I., Domashlinets V.G. Strategy for developing the monitoring of biodiversity in Ukraine. (Kyiv, 2009). http://uncg.org.ua/wp-content/strategy.pdf [Костюшин В.А., Губар С.І., Домашлінець В.Г. Стратегія розвитку моніторингу біологічного різноманіття в Україні. К., 2009.] I.A. Akimov Schmalhausen Institute of Zoology of the National Academy of Sciences of Ukraine (Kyiv) V.A. Kostiushyn Schmalhausen Institute of Zoology of the National Academy of Sciences of Ukraine (Kyiv) ORCID: https://orcid.org/0000-0002-5975-8508 V.A. Korneyev Schmalhausen Institute of Zoology of the National Academy of Sciences of Ukraine (Kyiv) ORCID: https://orcid.org/0000-0001-9631-1038 THE RED DATA BOOK OF UKRAINE: CURRENT STATE AND DIRECTIONS OF DEVELOPMENT The Red Data Book is the main tool for nature conservation and protection of rare and endangered species of plants and animals, which has the legislative base strong enough for execution of its tasks. This paper indicates the main problems of nature conservation in Ukraine and considers ways of effectiveness increase to save the species under protection of the Red Data Book. Keywords: Red Data Book of Ukraine, rare species, endangered species, saving the species under protection.

Червона книга України: стан та напрями розвитку

Institution

Ähnliche Einträge