Проблемні питання визначення тероризму в контексті теорії соціального управління

У статті розглядається визначення тероризму з позиції соціології, зокрема, теорії соціального управління, зазначається, що мета тероризму полягає, насамперед, у вирішенні соціального конфлікту. Мета тероризму зводиться до спроби корекції алгоритму соціального управління в суспільстві. При цьому не м...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2009
Main Author:	Рижов, І.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2009
Subjects:	Теорія управління
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15822
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Проблемні питання визначення тероризму в контексті теорії соціального управління / І. Рижов // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 153-156. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-15822
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-158222025-02-09T20:06:37Z Проблемні питання визначення тероризму в контексті теорії соціального управління Рижов, І. Теорія управління У статті розглядається визначення тероризму з позиції соціології, зокрема, теорії соціального управління, зазначається, що мета тероризму полягає, насамперед, у вирішенні соціального конфлікту. Мета тероризму зводиться до спроби корекції алгоритму соціального управління в суспільстві. При цьому не має значення про який тип соціального управління йдеться. Це може бути режим влади в суспільстві, світовий порядок або принцип управління всередині організованої злочинної групи тощо. An author examines the concept of terrorism from position of sociology, in particular theory of social management. In the article marked, that the purpose of terrorism consists above all in permission of social conflict. The purpose of terrorism is taken to the attempt of correction of algorithm of social management in society. Thus not important what type of social management speech goes about. It can be mode of power in society, world order or management principle into the organized criminal group and others like that. В статье рассматривается определение терроризма с позиции социологии, в частности, теории социального управления, отмечается, что цель терроризма заключается, прежде всего, в разрешении социального конфликта. Цель терроризма сводится к попытке коррекции алгоритма управления социальными процеcсами в обществе. При этом не имеет значения о каком типе социального упраления идет речь. Это может быть режим власти в обществе, мировой порядок или принцип управления внутри организованной преступной группы и т. д. 2009 Article Проблемні питання визначення тероризму в контексті теорії соціального управління / І. Рижов // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 153-156. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. XXXX-0027 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15822 uk application/pdf Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Теорія управління Теорія управління
spellingShingle	Теорія управління Теорія управління Рижов, І. Проблемні питання визначення тероризму в контексті теорії соціального управління
description	У статті розглядається визначення тероризму з позиції соціології, зокрема, теорії соціального управління, зазначається, що мета тероризму полягає, насамперед, у вирішенні соціального конфлікту. Мета тероризму зводиться до спроби корекції алгоритму соціального управління в суспільстві. При цьому не має значення про який тип соціального управління йдеться. Це може бути режим влади в суспільстві, світовий порядок або принцип управління всередині організованої злочинної групи тощо.
format	Article
author	Рижов, І.
author_facet	Рижов, І.
author_sort	Рижов, І.
title	Проблемні питання визначення тероризму в контексті теорії соціального управління
title_short	Проблемні питання визначення тероризму в контексті теорії соціального управління
title_full	Проблемні питання визначення тероризму в контексті теорії соціального управління
title_fullStr	Проблемні питання визначення тероризму в контексті теорії соціального управління
title_full_unstemmed	Проблемні питання визначення тероризму в контексті теорії соціального управління
title_sort	проблемні питання визначення тероризму в контексті теорії соціального управління
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Теорія управління
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15822
citation_txt	Проблемні питання визначення тероризму в контексті теорії соціального управління / І. Рижов // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 153-156. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT rižoví problemnípitannâviznačennâterorizmuvkontekstíteoríísocíalʹnogoupravlínnâ
first_indexed	2025-11-30T09:52:35Z
last_indexed	2025-11-30T09:52:35Z
_version_	1850208530668191744
fulltext	Т Е О Р І Я У П РА В Л І Н Н Я 153 № 11 Що таке тероризм? Жодне питання не ставилося так наполегливо в пеD ріод новітньої історії пострадянсьD кого суспільства. Напевно, це питання з тих, що залишилися без однозначного, ясного та всім зрозумілого тлумачення, незважаючи на те, що це соціально небезпечне явище постійD но прогресує, забираючи людські життя, наD гнітаючи обстановку панічного страху серед членів громадянського суспільства. Тероризм, у всій різноманітності його форм, став одним із найбільш небезпечних явищ на нашій плаD неті, тому питання визначення його сутності є вельми актуальним. НауковоDтеоретичні розробки з проблем визначення понятійного апарату при вивD ченні тероризму є як у вітчизняній літераD турі, так і в працях закордонних авторів. ДосD татньо глибоко соціальноDполітичні аспекти проблеми тероризму розроблені російськиD ми науковцями В. Вітюком, С. Голосовим, Ю. Горбуновим, С. КараDМурзою, Ю. АнтоD няном та закордонними терорологами – Б. Корз’є, Р. Фірі, Б. Дженкінсом, М. КренD шоу, Р. Малей, А. Шейлі та ін. Серед сучасD них вітчизняних теоретичних праць заслугоD вують на увагу розробки стратегії боротьби з тероризмом, зокрема, Н. Бєглової, В. ГлушD кова, В. Ємельянова, В. Крутова, В. АнтипенD ка, В. Ліпкана. Сучасний стан визначення понятійного апарату характеризується опрацьованістю його юридичних аспектів, але з позицій соціології, насамперед теорії соціального упD равління, це питання не відпрацьоване на наD лежному рівні. Мета цієї статті – розкрити та теоретично обґрунтувати сутність поняття «тероризм» в контексті теорії соціального управління. Тероризм і терор – поняття близькі; їх поD єднує значеннєвий зміст. Не викликає сумD ніву, що ці терміни характеризують взаємоD залежні процеси, в основу яких покладений принцип страху та жаху перед майбутнім. Саме так трактував зміст цього поняття Аристотель для позначення особливого типу жаху, що опановував глядачами трагедії в грецькому театрі (terror – значить жах). Терор як метод завоювання чи утримання влади відомий з давніх часів. Терор як організована форма масового страху вперше з’явився в епоху якобінців і до теперішнього часу сфорD мувався як досконалий, перевірений на пракD тиці та підкріплений відповідною теорією спосіб соціального керування. Концепція виD користання страху як знаряддя влади викладеD на у творах Марата, Троцького, Каутського (у полемічній суперечці «Терор і комунізм») і баD гатьох інших ідеологів тоталітарних режимів. Практика спадкування прикладів Французької буржуазної революції більшовицьким урядом Радянської України призвела до трагічних наслідків – голодомору, депортації і, як насліD док, часткового знищення української націоD нальної духовності. За якобінським зразком леD нінська система терору була запроваджена скрізь, де проникала, зокрема на Україні це відбувалося з особливою жорстокістю [1, c. 15]. На відміну від поняття «терор», зміст якого знайомий більшості наших співгромаD дян з курсу історії СРСР, поняття «тероD ризм» порівняно нове. Його тріумфальному ходу планетою значною мірою сприяє розD виток засобів масової інформації та поява нових інформаційних технологій, здатних миттєво донести всі жахи терористичного акту до величезної аудиторії; при цьому не лише констатувати той чи інший факт, а й у деталях його прокоментувати та показати наслідки, тиражуючи тим самим жах і культиD вуючи масовий синдром неадекватного страD ху. Без цього сучасний тероризм неможливий. СоціальноDполітичний зміст сучасного тероризму – це досягнення неадекватного соціальноDпсихологічного резонансу в сусD пільстві шляхом багаторазового посилення ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРОРИЗМУ В КОНТЕКСТІ ТЕОРІЇ СОЦІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ Ігор Рижов, канд. юрид. наук, полковник У статті розглядається визначення тероризму з позиції соціології, зокрема, теорії соціаль� ного управління, зазначається, що мета тероризму полягає, насамперед, у вирішенні соціально� го конфлікту. Мета тероризму зводиться до спроби корекції алгоритму соціального управління в суспільстві. При цьому не має значення про який тип соціального управління йдеться. Це мо� же бути режим влади в суспільстві, світовий порядок або принцип управління всередині органі� зованої злочинної групи тощо. Ключові слова: тероризм, соціологія, теорія соціального управління, соціальний конфлікт. © І. Рижов, 2009 Т Е О Р І Я У П РА В Л І Н Н Я 154 листопад 2009 засобами масової інформації ефекту психоD логічного впливу одиничного факту насильD ницьких протиправних дій або погрози їх здійснення. Питання про місце тероризму в сучасноD му суспільстві адресоване насамперед поліD тикам, оскільки саме вони суттєво впливаD ють на формування концепції права, юрисD там і правознавцям, оскільки їх трактування цього явища припускає визначення відповідD них норм і санкцій. Юристи радянської школи визначають тероризм як злочин проти суспільної безпеD ки, в основному у формі викрадення повітряD ного судна, захоплення заручника, замаху на життя державного чи партійного діяча. У таD кому трактуванні практично неможливо поD значити принципові відмінності тероризму від загальнокримінальної злочинності. При цьому не визначається різниця між поняттяD ми «тероризм» і «терористичний акт», хоча очевидно, що тероризм – це процес, а тероD ристичний акт – це дія, а основною кваліфіD куючою ознакою цієї дії є залякування певної частини членів суспільства. Терор політичD ний – це зловживання державною владою з метою примусу шляхом залякування громаD дянського суспільства. Іншими словами, це різновид терористичної діяльності. Факт терористичної діяльності може та повинен розглядатися як загальнокриміD нальний злочин. Але терористичний акт – це лише спосіб досягнення мети. Мета тероризD му не в здійсненні вибуху чи підпалу. Мета тероризму – вирішення соціального конфD лікту між системою соціального керування й іншим суспільством. При цьому обидві сторони можуть застосувати насильницькі методи терористичної спрямованості. Влада (чи деякі з її гілок) також найчастіше застоD совує методи залякування населення. ОсобD ливо гостро такі процеси спостерігаються в нашому суспільстві в період становлення тієї ж влади. Яким чином співвідносяться терор по відношенню до власного народу періоду побудови соціалізму, переслідування інакоD мислячих у період розвинутого соціалізму та тероризм? У межах сучасного правового поD ля таке питання ніколи не ставилося. Навіть парадигма слова припускає поD двійність значеннєвого змісту. Тероризм моD же розглядатися як процес і як дія. Сутність поняття «тероризм» як дії прийнято ілюстD рувати відповідними статтями з кримінальD ного кодексу або традиційно прийнятим у суспільстві поняттям. При цьому, на нашу думку, зміст цього поняття побічно відбиває стиль влади. Так, американські політологи традиційно вважають, що тероризм – це «виD користання чи погроза використання наD сильства в політичних цілях окремими осоD бами чи групами, що діють як на стороні, так і проти існуючого уряду, коли такі дії спрямоD вані на те, щоб вплинути на більшу кількість людей, ніж безпосередні жертви». При цьому російське трактування понятD тя «тероризм» визначається змістом ст. 205 Кримінального кодексу (далі – КК) РФ і зводиться до групи злочинів, спрямованих проти суспільної безпеки та суспільного поD рядку. При цьому цілями тероризму, вибуху, чи підпалу, інших суспільно небезпечних дій, є: порушення суспільної безпеки, заляD кування населення або здійснення впливу на прийняття рішень органами влади. На відD міну від трактування американських поліD тологів, що допускає можливість викорисD тання насильства в інтересах діючого уряду, російське трактування тероризму однозначD но визначає тероризм як злочин проти суспільної безпеки. Однак таке трактування приховує мотиви тероризму як фази соціальD ного конфлікту, заочно виправдовує владу, тобто існуючий механізм соціального керуD вання суспільством. На нашу думку, подібD не трактування поняття «тероризм» – лише зручна форма маскування придушення неD згодних з існуючим режимом політичних сил. Концепція боротьби з «ворогами нароD ду» в епоху побудови соціалізму також ґрунD тувалася на ідеї посилення суспільної безпеD ки. В умовах тоталітарної держави це закоD номірно, але не припустимо в суспільствах, що прагнуть до демократії. КК України вводить поняття «терорисD тичний акт» (ст. 258): «терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезD пеку для життя чи здоров’я людини або заD подіяння значної майнової шкоди чи настанD ня інших тяжких наслідків, якщо такі дії буD ли вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладD нення або з метою впливу на прийняття ріD шень чи вчинення або не вчинення дій оргаD нами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичниD ми особами, або привернення уваги громадD ськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією саD мою метою». При цьому прямим умислом і політичною метою є конкретні дії, у тому числі спрямовані на залякування населення. На нашу думку, таке визначення досить змістовно розкриває поняття терористичноD го акту, як конкретної протиправної дії, але воно не може бути застосоване для кваліD фікації тероризму. Терористична діяльність – це такий вид злочинної діяльності, що припускає подвійD ний об’єкт (безпосередню жертву терористичD ного акту й опосередковану жертву психолоD гічного впливу). Це може бути будьDяка проD Т Е О Р І Я У П РА В Л І Н Н Я 155 № 11 типравна дія, що має своїм наслідком людD ські жертви, або без таких. Як видно з визначення, мета тероризму як дії зводиться до спроби корекції алгоритD му соціального управління в суспільстві шляD хом залякування суспільства. При цьому не має значення про який тип соціального керуD вання йдеться. Це може бути режим влади в суспільстві, світовий порядок або принцип керування всередині організованої злочинD ної групи чи трудового колективу. Таким чином, тероризм повинен розгляD датися як обставина, що обтяжує покарання. Сучасне українське законодавство передбачає такі обставини у ст. 67 КК України. Вчинення загальнокримінального злочину, що супроD воджувався застосуванням методів тероризD му, тобто залякування, характеризується підD вищеним ступенем суспільної небезпеки. Тероризм можна розглядати як форму організованої злочинності, жертвою якої є суспільство, метою – влада. Мотив тероризD му – зміна алгоритму соціального керування. Це більш широке поняття, ніж просто спроба вплинути на ухвалення рішення органами влади. Адже рішення органів влади, передусім у частині господарськоDекономічної діяльD ності, не завжди мають політичне значення. В умовах перманентної демократії будьDяка спроба вплинути на рішення влади може приD вести до нерозв’язного соціального конфD лікту. У такому контексті тероризм – прерогаD тива публічного, конституційного права. Сутність поняття «тероризм» як процесу зводиться врештіDрешт до віри в можливість перебудови світу шляхом використання теD рористичних методів. Це, перш за все, викоD ристання методу залякування тієї частини населення, що не має безпосереднього відноD шення до предмета конфлікту, з метою псиD хологічного тиску на більш сильного учасниD ка конфлікту, що зайняв принципову позиD цію. Саме наявність трьох суб’єктів специD фічно відрізняє тероризм від загальнокриміD нального злочину [2, c. 38]. При цьому обоD в’язковою є наявність фактора масового заD лякування, інакше цей злочин буде кваліфіD куватися як загальнокримінальний. Поява нових інформаційних технологій на озброєнні сучасних масDмедіа надали можD ливість занурити людство (найбільш інфорD маційно розвинуту його частину) у світ вірD туальної реальності, тобто світ, у якому інD формаційні потоки відрежисовані таким чиD ном, щоб викликати в людини заздалегідь проD гнозовані психофізіологічні реакції. Іншими словами, людина і раніше могла, причому доD сить легко, потрапити у світ віртуальної реD альності, наприклад, занурюючись у спогляD дання картини чи кінофільму, або просто із захопленням поглинаючи книгу. Віртуальна реальність – придуманий на рівні людської підсвідомості рівнобіжний світ, у який люD дина розумна переноситься, відтворюючи у своїй підсвідомості штучно описані моделі неіснуючої дійсності. Віртуальні реальності дозволяють створити і нову галузь експериD ментальних досліджень щодо переживань людини: переживання у віртуальних реальD ностях за силою та реалістичністю цілком можуть зрівнятися з психоделічними вплиD вами, а за ступенем контролю та регулятивD них можливостей «віртуальні переживання», безумовно, будуть найкращими. Що стоD сується засобів масової інформації, то ствоD рення віртуальної реальності є їх цільовою настановою. Ще одна сфера використання віртуальних реальностей – мистецтво. В одD ному з американських фільмів майже точно були відтворені деталі трагедії 11 вересня. Можна сказати, що вони лягли на попередньо підготовлений в людській свідомості ґрунт, що багаторазово підсилило ступінь страху, саме віртуального страху, який виникає у циD вільного населення. Першоосновою віртуального страху є інD формація. Віртуальний страх – стан невротичD ного страху, що виникає під впливом не реальD них подій, а їх семантичних образів, які формуD ються у свідомості на основі відображення інформації. Обов’язковою умовою появи віртуD ального страху є наявність інформаційного каD налу між джерелом і споживачем інформації. Як інформаційний канал може розглядатися будьDякий аудіовізуальний канал, у тому числі книги, плітки, радіо, телебачення, інтернет, тобD то те, що входить у поняття масDмедіа. Дійсно, можна погодитися з тими, хто стверджує, що прогрес віртуальних реальносD тей тотожний ще одній технологічній ревоD люції. Але будьDяка революція – це одночасно і складний клубок проблем. Основна проблеD ма, з якою людство вже зіштовхнулося, – пояD ва керованого віртуального страху, що виклиD кається не біблійними сюжетами та фільмами Хічкока, а кадрами реальної людської трагедії, донесеної засобами масDмедіа до підсвідомості кожної реально мислячої людини, що саме соD бою вирішує основне завдання терористів – викликати паніку та страх перед майбутнім. Віртуальний страх – категорія соціальD ноDпсихологічна. Це такий стан громадянсьD кого суспільства, за якого кожний окремий індивідум сприймає жах того, що відбуваєтьD ся в реальному світі, через сформований за допомогою інформаційного каналу (масD медіа) віртуального псевдосвіту, його переD крученого, багаторазово посиленого (чи осD лабленого) відображення. При цьому семанD тичний образ інформації спотворюється (заD лежно від кон’юнктурних інтересів того, хто контролює цей інформаційний канал, виклиD каючи неадекватний страх). Віртуальний страх однозначно неадекватний, оскільки формуD ється під впливом не події, що реально відбуD вається, а її відображення. При цьому страх Т Е О Р І Я У П РА В Л І Н Н Ялистопад 2009 підсилюється пропорційно кількості часу сприйняття, що, з урахуванням повторів, баD гаторазово перевищує час реальної трагедії. Саме неадекватний віртуальний страх, викD ликаний будьDякою суспільною чи антигроD мадською публічною дією, метою якого є зміна алгоритму соціального керування в суспільстві, резонансно посилюється із застосуванням інD формаційних технологій і виступає обов’язкоD вою складовою сучасного тероризму. Дійсно, занурення людини у світ віртуD альної реальності, створеної в інформаційноD му просторі диктором телебачення, газетниD ми матеріалами, дозволяє здійснювати суD гестію, нав’язувати способи існування, потрібD ні маніпулятору та відмінні від загальноD прийнятих. Фактично ціль терористів, що спровокували інформаційний бум, згодом губиться на тлі інтересів, які можна вирішиD ти, використовуючи сформовану ситуацію, але при цьому віртуальний страх – необхідна і достатня умова тероризму. Використовуючи мову військових, віртуD альний страх можна визначити як вражаD ючий фактор інтелектуальної чи інформаD ційної зброї, при цьому зброї масового ураD ження. Ступінь ефективності такого вражаD ючого фактора визначається ступенем адекD ватності (вірогідності) відображуваної інD формації про загрозу (природно з огляду на ступінь небезпеки самої загрози). АдекD ватність (вірогідність), у свою чергу, залеD жить від якості каналу передачі інформації. Напевно можна ввести кількісну оцінку таD кої інформації – семантичний еквівалент (за аналогією з тротиловим еквівалентом). У звичайному викладі багатофункціоD нальне слово «інформація» – це повідомленD ня, зведення про природу та суспільство, явиD ща, процеси та стани, що мають місце у ВсеD світі. Зважаючи на логіку споживачів інфорD мації, її (інформацію) можна класифікувати за багатьма критеріями, у тому числі за ознаD кою реакції на неї людини. Можна розрізниD ти позитивну та негативну інформацію. ПоD зитивна викликає позитивні емоції, негативD на – негативні. Віртуальні страхи викликаD ються особливим типом негативної інфорD мації, що у більшості випадків на тлі загальD ного інформаційного потоку нав’язується щоD дня через масDмедіа. Цільові (функціональні) інформаційні потоки багаторазово підсилюють вплив інD формації на психіку людини, формуючи у свідомості стійкі образи подій, що відбуваD ються в іншому просторовоDчасовому вимірі. Специфічною криміналістичною характерисD тикою тероризму є те, що він, по суті, засноваD ний на використанні саме такого типу цільоD вих (функціональних) інформаційних потоD ків, здатних викликати неадекватне сприйD няття реальних подій, що відбуваються. У виD падку тероризму – це здійснення чи погроза здійснення терористичного акту, тобто дій, як правило, насильницького антигромадськоD го характеру, з жертвами чи без таких, здатD них спровокувати віртуальний страх. Висновки Міжнародний тероризм усе частіше заявD ляє про себе як про глобальний соціальний процес. У цьому випадку тероризм може розD глядатися як реакція деяких опозиційних сил (як правило, на рівні суб’єктів геополіD тичного масштабу) на несправедливість свіD тового порядку. Тероризм у нашому розумінні – це про� цес нав’язування громадянському суспільству, незалежно від принципів його організації, ал� горитму соціального управління або його при� мусової корекції, шляхом погрози чи проведен� ня антигромадських дій насильницького ха� рактеру (репресій і терористичних актів), здатних викликати широкий суспільний резо� нанс на основі віртуального страху. Література 1. Білокінь С. І. Масовий терор як засіб державD ного управління в СРСР (1917–1941 рр.). – К., 1999. – 447 с. 2. Беглова Н. С. Терроризм: поиск решения проблемы // США: экономика, политика, идеолоD гия. – 1991. – № 1. – С. 36–45. An author examines the concept of terrorism from position of sociology, in particular theory of social management. In the article marked, that the purpose of terrorism consists above all in permission of social conflict. The purpose of terrorism is taken to the attempt of correction of algorithm of social man� agement in society. Thus not important what type of social management speech goes about. It can be mode of power in society, world order or management principle into the organized criminal group and others like that. В статье рассматривается определение терроризма с позиции социологии, в частности, теории социального управления, отмечается, что цель терроризма заключается, прежде всего, в разрешении социального конфликта. Цель терроризма сводится к попытке коррекции алго� ритма управления социальными процеcсами в обществе. При этом не имеет значения о каком типе социального упраления идет речь. Это может быть режим власти в обществе, мировой порядок или принцип управления внутри организованной преступной группы и т. д.

Проблемні питання визначення тероризму в контексті теорії соціального управління

Institution

Similar Items