Правова природа інституту видачі (екстрадиції)

У статті розглядається правова природа інституту екстрадиції. Проаналізувавши різні доктринальні позиції автор приходить до висновку, що інститут екстрадиції відноситься до сфери дії міжнародного кримінального права та поєднує у собі норми матеріального та процесуального права. This article deals wi...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2009
Main Author:	Нестеренко, С.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2009
Subjects:	Кримінапьне право
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15826
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Правова природа інституту видачі (екстрадиції) / С. Нестеренко // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 167-169. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859950470117720064
author	Нестеренко, С.
author_facet	Нестеренко, С.
citation_txt	Правова природа інституту видачі (екстрадиції) / С. Нестеренко // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 167-169. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.
collection	DSpace DC
description	У статті розглядається правова природа інституту екстрадиції. Проаналізувавши різні доктринальні позиції автор приходить до висновку, що інститут екстрадиції відноситься до сфери дії міжнародного кримінального права та поєднує у собі норми матеріального та процесуального права. This article deals with the legal nature of the extradition institute. Considering the various doctrinal positions, the author concludes that the extradition institute is in the area of international criminal law and includes the norms of substantive and procedural law. В статье рассматривается правовая природа института экстрадиции. Проанализировав различные доктринальные позиции, автор приходит к выводу, что институт экстрадиции находится в сфере действия международного уголовного права и включает в себя нормы материального и процессуального права.
first_indexed	2025-12-07T16:16:56Z
format	Article
fulltext	К Р И М І Н А Л Ь Н Е П РА В О 167 № 11 Зростання злочинності у сучасному світі вимагає застосування різноманітних заD ходів боротьби з цим негативним явиD щем. Унаслідок цього держави змушені об’єднувати свої зусилля у протидії злочинD ним проявам. Сформований протягом століть інститут видачі обвинувачуваних і засуджеD них є ефективною формою надання взаємної допомоги держав у боротьбі із злочинністю. У юридичній літературі видачі правопоD рушників завжди приділялося багато уваги. Питанням екстрадиції присвячені наукові праці вітчизняних і закордонних учених, сеD ред яких слід згадати С. Вихриста, Н. Зелінську, М. Пашковського, М. Свистуленко, М. СмирD нова, А. Абашидзе, О. Бойцова, Р. Валеєва, Ю. Васильєва, В. Волженкіну, Л. Галенську, І. Лукашука, А. Наумова, Н. Сафарова, М. БасD сіуні, С. Беді, К. Вінджерт, Г. Джилберта, А. Кассезе, М. Плачта, К. Пуле, А. Ширера та ін. Різноманітні аспекти екстрадиції, що розглядалися у наукових дослідженнях учеD них [1–4], свідчать про інтерес до проблемаD тики інституту екстрадиції, але не вичерпуD ють усю її складність. Існування численних двосторонніх і багатосторонніх договорів, міжD народних конвенцій, а також наявність націоD нальних законів, що регламентують питання видачі правопорушників, зумовило різне тлуD мачення окремих її елементів. Так, серед наD уковців досі немає чіткої позиції щодо правоD вої природи цього інституту. Вчені відносять інститут видачі до сфери дії міжнародного, кримінальноDпроцесуального, конституційноD го, адміністративного права тощо. Метою цієї статті є визначення на основі доктринальних положень правової прироD ди інституту видачі. Слід зазначити, що ми поділяємо позиD цію переважної більшості авторів і терміни «екстрадиція» та «видача правопорушників» розглядаємо як тотожні. Слово «екстрадиція» походить від латинського терміна «extradere», що означає примусове повернення особи до свого суверена [5, с. 14]. Екстрадицію можна визначити як засновану на міжнародних догоD ворах, загальновизнаних принципах міжнаD родного права та нормах внутрішньодержавD ного права, форму міжнародноDправової доD помоги у кримінальних справах, що полягає у відданні обвинуваченого для здійснення праD восуддя, або засудженого для приведення у виконання обвинувального вироку суду, що надається державою, на території якої знахоD диться запитувана особа, на запит держави, на території якої, громадянином якої або проD ти прав і свобод громадян якої чи її власних інтересів вона вчинила злочин. Видача особи здійснюється із дотриманням прав і законD них інтересів осіб, які підлягають видачі. У спеціальній літературі, присвяченій анаD лізу вітчизняного та зарубіжного законодавD ства, що стосується видачі, майже до середини ХХ ст. осіб, які переховувалися за кордоном після вчинення злочину, називали злочинцями. Про видачу злочинців можна вести мову лише у випадку, коли йдеться про видачу засудженої особи для виконання винесеного щодо неї обD винувального вироку суду. У випадку здійсненD ня видачі для віддання особи до суду, така осоD ба не є злочинцем, оскільки визнати її такою може лише суд в обвинувальному вироку. Це твердження відповідає такому фундаментальD ному принципу права, як принцип презумпції невинуватості. Тому необхідно використовуваD ти термін «видача», або «видача передбачуваD них правопорушників», або «екстрадиція». Відносно правової природи інституту екстрадиції можна виділити декілька поD зицій, відповідно до яких екстрадиція є: •• інститутом кримінальноDпроцесуальноD го права; •• інститутом кримінального права; •• інститутом адміністративного або дерD жавного права; •• має міждисциплінарний характер; •• інститут видачі знаходиться на стику міжD народного та внутрішньодержавного права; •• інститутом міжнародного кримінальноD го права. Продовжує користуватися визнанням давD ня традиція висунення на перший план проD ПРАВОВА ПРИРОДА ІНСТИТУТУ ВИДАЧІ (ЕКСТРАДИЦІЇ) Світлана Нестеренко, аспірантка кафедри міжнародного права та міжнародних відносин Одеської національної юридичної академії У статті розглядається правова природа інституту екстрадиції. Проаналізувавши різні доктринальні позиції автор приходить до висновку, що інститут екстрадиції відноситься до сфери дії міжнародного кримінального права та поєднує у собі норми матеріального та проце� суального права. Ключові слова: екстрадиція, видача осіб, правова природа інституту екстрадиції. © С. Нестеренко, 2009 К Р И М І Н А Л Ь Н Е П РА В О 168 листопад 2009 цедурних аспектів видачі, що визначає її тракD товку як процесуальної діяльності, змістом якої є сукупність загальних і спеціально ствоD рених процедур. У найбільш рафінованому виD гляді такий підхід був сформульований Е. СімD соном, який звів видачу до однієї дії – акту передачі, а все інше відніс до готування до видачі чи до її наслідків [6, с. 114]. У літературі вказується, що екстрадицію можна розглядати як елемент кримінальноD процесуального права, оскільки наявна проD цедура (порядок) передачі особи, яка вчиниD ла злочин, іншій державі з дотриманням певD них процесуальних гарантій [7, с. 157]. В. Волженкіна вважає, що за змістом виD дача як процесуальна діяльність є сукупністю загальних і спеціально створених кримінальD ноDпроцесуальних процедур. Навіть якщо виD знати видачу інститутом кримінального праD ва, то її реалізація й у цьому випадку вимагає провадження процесуальних дій і регламенD тації взаємодії з іншими державами, що відD носиться тільки до кримінального процесу [8, с. 17]. На думку М. Смирнова, видача – це не одномоментний акт, а процес, що складаD ється з послідовно вчинюваних процесуальD них дій, пов’язаних з підготовкою до екстраD диції, безпосередньо самим фактом видачі та її наслідків. Тому видача як складний, насиD чений нормами процесуального права та праD вилами процедурного характеру інститут все ж перебуває у сфері дії кримінальногоDпроцеD суального права [9, с. 113]. У юридичній літературі є також точки зору, відповідно до яких видача вважається частиD ною кримінального права, а саме – інституту виконання покарання [7, с. 157]. Видача має глибокий профілактичний зміст, оскільки воD на є способом здійснення принципу невідвоD ротності покарання [10, с. 14]. Покарання, у свою чергу, розглядається як центральний інD ститут кримінального права, оскільки є проD відною формою реалізації кримінальної відD повідальності. Разом із тим Л. Галенська вкаD зує, що сама собою видача є не покаранням, а лише засобом, який сприяє застосуванню поD карання [11, с. 121]. Окремі автори зазначають, що екстраD диція – це адміністративне питання, оскільки рішення про неї часто приймає не суд, а уряд або якийDнебудь його орган. Так, в Україні, РоD сійській Федерації рішення про видачу прийD має прокуратура. У Франції запит про екстD радицію спочатку розглядається в судовій інстанції, що виносить своє рішення. Якщо воно негативне, то процедура екстрадиції на цьому завершується. Якщо ж позитивне, то запит надходить до урядових органів і преD м’єрDміністр Франції підписує відповідний документ. Однак адміністрація та глава уряD ду на своєму рівні можуть відмовити в ексD традиції. Таким чином, рішення про видачу залишається за політиками, а судові інстанD ції обмежуються перевіркою законності саD мого запиту. Отже, інститут видачі можна відD нести до адміністративного або державного права [12, с. 237, 246]. Разом із тим інститут видачі не можна повD ністю відносити до сфери адміністративного чи державного права. О. Бойцов справедливо зазначив: якщо навіть державним органом, що приймає рішення про видачу особи є не суд, а органи виконавчої влади, все ж, як праD вило, це правоохоронні органи, які тією або іншою мірою мають відношення до здійсненD ня кримінального переслідування [6, с. 18]. Існує точка зору, згідно з якою інститут екстрадиції має міждисциплінарний характер. Так, М. Шаргородський вказував, що питання про видачу є суміжним для міжнародного, державного та кримінального права, а видача – це акт вищих органів державної влади, що здійснюють державний суверенітет, а не судоD вий або адміністративний акт [13, с. 290–300]. Подібної точки зору дотримується і сучасна юридична наука. Зокрема, вказується, що аналіз природи регулятивного впливу інстиD туту екстрадиції свідчить, що інститут екстраD диції має міжгалузеву природу, а міжнародне право є лише однією з його передбачуваних сфер реального призначення [14, с. 177]. Широко визнаним є підхід, у силу якого видача злочинців відноситься до тих правових інститутів, які знаходяться на межі міжнародD ного та внутрішньодержавного права. На думD ку Р. Валєєва, інститут видачі злочинців охопD лює як міжнародноDправові норми, так і норми національного кримінального та кримінальноD процесуального права держав і, таким чином, носить комплексний характер [2, c. 207]. Із позиції комплексності інституту екстраD диції по суті виходить і В. Коняхін, зазначаD ючи, що нормативна база інституту має двоD рівневу структуру: внутрішньодержавне праD во (зокрема, конституційне, кримінальне, криD мінальноDпроцесуальне); міжнародне законоD давство (зокрема, багатосторонні та двостоD ронні угоди, укладені за участю РФ) [15, c. 17]. Є. Ляхов також вважає, що при видачі осоD би взаємодіють норми двох самостійних правоD вих систем – міжнародного права та внутрішD ньодержавного права [16, c. 110]. Ми підтримуємо точку зору, відповідно до якої екстрадиція є окремим інститутом міжD народного кримінального права, що поєднує норми матеріального та процесуального праD ва [17, с. 17]. Що стосується місця інституту видачі у загальній схемі міжнародного криD мінального правосуддя, то заслуговує на увагу значення цього інституту у контексті як проD цесуального, так і матеріального права. Саме в такій двоєдиній якості сприймається інстиD тут екстрадиції в системі міжнародного криміD нального права [5, с. 14–15]. Ми поділяємо позицію вчених, які не виD діляють в інституті екстрадиції лише одну сторону – матеріальну чи процесуальну. Так, Ю. Васильєв вважає, що зведення такого К Р И М І Н А Л Ь Н Е П РА В О№ 11 комплексного та насиченого нормами процеD суального і матеріального порядку інституту до розуміння простої процедури з наукової та практичної точок зору є юридично неспроD можним [18, с. 111]. А. Бойцов вважає, що процедура видачі втрачає будьDякий зміст, якщо позбавити її матеріального наповнення [6, с. 119]. Н. СаD фаров, розглядаючи екстрадицію у контексті міжнародного кримінального права, вважає, що при подібному підході пріоритетне знаD чення надається лише одній із сторін екстраD диції на шкоду іншим. Процесуальні норми мають істотне значення для регулювання ексD традиції. Низка дій, які вживаються у ході здійснення видачі (арешт особи, процес оскарD ження або опротестування ухваленого рішенD ня, діяльність захисту тощо), носить процеD суальний характер і регламентується нормаD ми процесуального права. Однак ця обставиD на не є достатньою підставою для твердженD ня, що екстрадиція в основному є інститутом кримінальноDпроцесуального права. Якісною складовою екстрадиції, що характеризує її як самостійний правовий інститут, є полісистемD ність видачі, що містить у собі норми як міжнаD родного права, так і національного права [4, с. 20]. На думку І. Лукашука наявність у того чи іншого явища не тільки міжнародних, а й внутрішньодержавних аспектів не виключає це явище у відповідній частині із сфери міжD народноDправового регулювання [19, с. 98]. Аналіз різних доктринальних позицій щодо правової природи інституту видачі дозD воляє зробити висновок, що інститут екстраD диції відноситься до сфери дії міжнародного кримінального права та поєднує у собі норми як матеріального, так і процесуального праD ва. На рівні міжнародного права інститут екстрадиції регламентує взаємодію держав при наданні правової допомоги у кримінальD них справах відповідно до встановлених на міжнародному рівні правил. Слід також заD значити, що питання екстрадиції регулюD ються і на національному рівні. Це, зокрема, норми законодавства, що стосуються підстав відмови у видачі, затримання особи з метою екстрадиції, арешту, дотримання прав, залуD чених до екстрадиційної процедури осіб тоD що. Однак це не є підставою для виключення інституту, що розглядається, із міжнародноD правової сфери. Подальше вивчення інституD ту екстрадиції має важливе значення як для теорії, так і для практики, адже екстрадиція є тим правовим інструментом, за допомогою якого здійснюється ефективна співпраця дерD жав у боротьбі із злочинністю, забезпечуєтьD ся дотримання прав видаваних осіб. Література 1. Никольский Д. П. О выдаче преступников по началам международного права. – СПб, 1884. 2. Валеев Р. М. Выдача преступников в совреD менном международном праве (некоторые вопроD сы теории и практики). – Казань, 1976. – 126 с. 3. Лукашук И. И., Наумов А. В. Выдача обвиD няемых и осужденных в международном уголовD ном праве. – М., 1998. 4. Сафаров Н. А. Экстрадиция в международD ном уголовном праве: проблемы теории и практики. – M., 2005. 5. Абашидзе А. Х., Васильев Ю. Г. Институт экстрадиции в современном международном праве // Международное публичное право. – 2003. – № 3. – C. 11–18. 6. Бойцов А. И. Выдача преступников. – СПб., 2004. – 795 с. 7. Международное уголовное право / И. П. БлиD щенко, Р. А. Каламкарян, И. И. Карпец и др. – М., 1995. – 760 с. 8. Волженкина В. М. Выдача в российском угоD ловном процессе. – М., 2002. – 336 с. 9. Cмирнов М. И. Понятие и правовая природа выдачи (экстрадиции) // Прокурорская и следD ственная практика. – 2006. – № 3/4. – С. 99–115. 10. Александрович Т. Выдача преступников и ее значение в борьбе с международным терроризмом: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1986. – 24 с. 11. Галенская Л. Н. Международная борьба с преступностью. – М., 1972. – 167 с. 12. Международное уголовное право / Под ред. В. Н. Кудрявцева. – М., 1999. – 580 с. 13. Шаргородский М. Д. Уголовный закон. – М., 1948. – 290 с. 14. Чермит А. К. Институт экстрадиции в РосD сийской Федерации: конституционноDправовые аспекты: Дис. … канд. юрид. наук. – М., 2004. – 193 с. 15. Коняхин В. Институт экстрадиции: уголовD ноDправовая регламентация // Законность. – 2005. – № 1. – С. 17–20. 16. Ляхов Е. Г. Терроризм и межгосударственD ные отношения. – М., 1991. – 216 с. 17. Зелинская Н. А. Международные преступD ления и международная преступность. – О., 2006. – 568 c. 18. Васильев Ю. Г. Институт выдачи преступD ников (экстрадиции) в современном международD ном праве. – М., 2003. – 319 с. 19. Лукашук И. И. МеждународноDправовое реD гулирование международных отношений. – М., 1975. – 176 с. This article deals with the legal nature of the extradition institute. Considering the various doctrinal positions, the author concludes that the extradition institute is in the area of international criminal law and includes the norms of substantive and procedural law. В статье рассматривается правовая природа института экстрадиции. Проанализировав различные доктринальные позиции, автор приходит к выводу, что институт экстрадиции на� ходится в сфере действия международного уголовного права и включает в себя нормы матери� ального и процессуального права.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-15826
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0027
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:16:56Z
publishDate	2009
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
record_format	dspace
spelling	Нестеренко, С. 2011-02-01T19:48:32Z 2011-02-01T19:48:32Z 2009 Правова природа інституту видачі (екстрадиції) / С. Нестеренко // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 167-169. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. XXXX-0027 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15826 У статті розглядається правова природа інституту екстрадиції. Проаналізувавши різні доктринальні позиції автор приходить до висновку, що інститут екстрадиції відноситься до сфери дії міжнародного кримінального права та поєднує у собі норми матеріального та процесуального права. This article deals with the legal nature of the extradition institute. Considering the various doctrinal positions, the author concludes that the extradition institute is in the area of international criminal law and includes the norms of substantive and procedural law. В статье рассматривается правовая природа института экстрадиции. Проанализировав различные доктринальные позиции, автор приходит к выводу, что институт экстрадиции находится в сфере действия международного уголовного права и включает в себя нормы материального и процессуального права. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Кримінапьне право Правова природа інституту видачі (екстрадиції) Article published earlier
spellingShingle	Правова природа інституту видачі (екстрадиції) Нестеренко, С. Кримінапьне право
title	Правова природа інституту видачі (екстрадиції)
title_full	Правова природа інституту видачі (екстрадиції)
title_fullStr	Правова природа інституту видачі (екстрадиції)
title_full_unstemmed	Правова природа інституту видачі (екстрадиції)
title_short	Правова природа інституту видачі (екстрадиції)
title_sort	правова природа інституту видачі (екстрадиції)
topic	Кримінапьне право
topic_facet	Кримінапьне право
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15826
work_keys_str_mv	AT nesterenkos pravovaprirodaínstitutuvidačíekstradicíí

Правова природа інституту видачі (екстрадиції)

Institution

Similar Items