Соціально адекватний менеджмент регіонального людського розвитку в українському Донбасі та на Поділлі (виклики, наміри та реалії виміру: 2003–2013; 2017–2027)

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Економічний вісник Донбасу
Дата:	2019
Автори:	Столяров, В.Ф., Шинкарюк, О.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2019
Теми:	Дискусійний клуб
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/158400
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Соціально адекватний менеджмент регіонального людського розвитку в українському Донбасі та на Поділлі (виклики, наміри та реалії виміру: 2003–2013; 2017–2027) / В.Ф. Столяров, О.В. Шинкарюк // Економічний вісник Донбасу. — 2019. — № 2 (56). — С. 229-256 — Бібліогр.: 31 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-158400
record_format	dspace
spelling	Столяров, В.Ф. Шинкарюк, О.В. 2019-08-29T10:15:10Z 2019-08-29T10:15:10Z 2019 Соціально адекватний менеджмент регіонального людського розвитку в українському Донбасі та на Поділлі (виклики, наміри та реалії виміру: 2003–2013; 2017–2027) / В.Ф. Столяров, О.В. Шинкарюк // Економічний вісник Донбасу. — 2019. — № 2 (56). — С. 229-256 — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 1817-3772 DOI: 10.12958/1817-3772-2019-2(56)-229-256 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/158400 uk Інститут економіки промисловості НАН України Економічний вісник Донбасу Дискусійний клуб Соціально адекватний менеджмент регіонального людського розвитку в українському Донбасі та на Поділлі (виклики, наміри та реалії виміру: 2003–2013; 2017–2027) Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Соціально адекватний менеджмент регіонального людського розвитку в українському Донбасі та на Поділлі (виклики, наміри та реалії виміру: 2003–2013; 2017–2027)
spellingShingle	Соціально адекватний менеджмент регіонального людського розвитку в українському Донбасі та на Поділлі (виклики, наміри та реалії виміру: 2003–2013; 2017–2027) Столяров, В.Ф. Шинкарюк, О.В. Дискусійний клуб
title_short	Соціально адекватний менеджмент регіонального людського розвитку в українському Донбасі та на Поділлі (виклики, наміри та реалії виміру: 2003–2013; 2017–2027)
title_full	Соціально адекватний менеджмент регіонального людського розвитку в українському Донбасі та на Поділлі (виклики, наміри та реалії виміру: 2003–2013; 2017–2027)
title_fullStr	Соціально адекватний менеджмент регіонального людського розвитку в українському Донбасі та на Поділлі (виклики, наміри та реалії виміру: 2003–2013; 2017–2027)
title_full_unstemmed	Соціально адекватний менеджмент регіонального людського розвитку в українському Донбасі та на Поділлі (виклики, наміри та реалії виміру: 2003–2013; 2017–2027)
title_sort	соціально адекватний менеджмент регіонального людського розвитку в українському донбасі та на поділлі (виклики, наміри та реалії виміру: 2003–2013; 2017–2027)
author	Столяров, В.Ф. Шинкарюк, О.В.
author_facet	Столяров, В.Ф. Шинкарюк, О.В.
topic	Дискусійний клуб
topic_facet	Дискусійний клуб
publishDate	2019
language	Ukrainian
container_title	Економічний вісник Донбасу
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
format	Article
issn	1817-3772
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/158400
citation_txt	Соціально адекватний менеджмент регіонального людського розвитку в українському Донбасі та на Поділлі (виклики, наміри та реалії виміру: 2003–2013; 2017–2027) / В.Ф. Столяров, О.В. Шинкарюк // Економічний вісник Донбасу. — 2019. — № 2 (56). — С. 229-256 — Бібліогр.: 31 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT stolârovvf socíalʹnoadekvatniimenedžmentregíonalʹnogolûdsʹkogorozvitkuvukraínsʹkomudonbasítanapodíllíviklikinamíritarealíívimíru2003201320172027 AT šinkarûkov socíalʹnoadekvatniimenedžmentregíonalʹnogolûdsʹkogorozvitkuvukraínsʹkomudonbasítanapodíllíviklikinamíritarealíívimíru2003201320172027
first_indexed	2025-11-27T01:41:10Z
last_indexed	2025-11-27T01:41:10Z
_version_	1850791527942455296
fulltext	В. Ф. Столяров, О. В. Шинкарюк 229 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ doi: 10.12958/1817-3772-2019-2(56)-229-256 В. Ф. Столяров, доктор економічних наук, професор, ORCID 0000-0002-4399-7117, e-mail: stolyarovvf@ukr.net; О. В. Шинкарюк, кандидат економічних наук, докторант, ORCID 0000-0002-3004-0404, Інститут фізичної економіки ім. С.А. Подолинського, м. Київ "Периоды повышательных волн больших циклов, как пра- вило, значительно богаче крупными социальными потрясе- ниями и переворотами в жизни общества, чем периоды по- нижательных волн" [с. 42]. К крупным социальным потрясе- ниям и переворотам Кондратьев относил революции и войны. Войны (в том числе и мировые) он считал скорее следствием длинных волн, чем их причиной. При этом он не отрицал обрат- ного влияния войн на конкретные проявления соответствующей длинной волны. Кондратьев Н.Д,, Опарин Д. и. Большие циклы конъюнктуры. М.,1928. 265 с. «Ми не хотіли ЗМІНюватися і тому війна прийшла в наш дім». Андрій Цаплієнко (Книга змін) «Учиться – это духовно, потому что знание разрушает неве- жество, предрассудки и алчность». Сильвия Браун, Общество «Novus Spiritus»1, г. Кэмпбелл, штат Калифорния, США CОЦІАЛЬНО АДЕКВАТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ РЕГІОНАЛЬНОГО ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНСЬКОМУ ДОНБАСІ ТА НА ПОДІЛЛІ (виклики, наміри та реалії виміру: 2003–2013; 2017–2027) Частина 1 Метрологія людського розвитку та проблеми менеджменту в регіоні 1. Актуальність теми дослідження та стан її розв’язання. Відновлення миру на Донбасі та збереження те- риторіальної єдності України стало першочерговим напрямом подальшого державотворення – впро- вадження принципово нового механізму соціально- економічної взаємодії держави і регіону. Доцільним стає соціологічний аналіз тенденцій і закономірнос- тей регіонального людського розвитку в Україн- ському Донбасі, включаючи визначення неврахова- них викликів та нездійснених намірів свого часу, по- чинаючи з 2003 року, коли Україна приєдналася до виконання Цілей Розвитку Тисячоліття на період до 2015 року та з 2017 року після прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 13.12.2017 року № 1071 «Про затвердження Державної цільової про- 1 Нова духовність. грами відновлення та розбудови миру в східних ре- гіонах України». Гасло «Життя по-новому» з 2014 року вимагало й реалізації девізу «Управління по-новому» з прове- денням оцінок реальних подій з використанням ме- тодів соціально адекватного менеджменту як «висо- коефективної моделі управління, що зорієнтована у майбутнє та слугує інструментом узгодження управ- лінських зусиль загальнонаціональної і регіональної влади. Така модель спрямовує управлінські впливи переважно в площину самоорганізаційних процесів, на всіх рівнях управління співвідноситься з найваж- ливішими ментальними характеристиками соціуму та його регіональними складовими» [1, с. 354]. В той час (у 2014 році) автори за результатами багаторічних науково-пошукових досліджень за- пропонували суспільству та центральній і регіональ- ним органам влади рекомендації щодо здійснення державного управління «Життям по-новому» на ос- нові Концепції людського розвитку [2, 3]. В. Ф. Столяров, О. В. Шинкарюк 230 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 Насамперед, щодо виміру життя в Україні на глобальному, національному і регіональних рівнях; переходу до розробки й реалізації Національної і Ре- гіональних програм людського розвитку; впрова- дження бюджетного федералізму в Україні як уні- тарній державі на основі використання гармонійної пропорції «Золотого перетину»; впровадження Ін- дексу регіонального людського розвитку (ІРЛР) в якості критерію ефективності державної регіональ- ної політики в соціально-економічному розвитку те- риторій. Вони залишились злободенними і на сьогодні, тому що «Управління по-новому» необхідно було здійснювати за власним розумом з врахуванням кра- щого світового досвіду, а не за зовнішніми порадами та вказівками, які супроводжувались «грошовими грантами» допомоги та поїздками за кордон на стажування або відпочинок, які були спрямовані на використання іноземними ляльководами «халявно- го менталітету» чиновництва українського соціуму. Переосмислюючи прийдешні роки, змушені констатувати, що державотворення в Україні відбу- валось, на жаль, під зовнішнім впливом гасел «де- мократії і свободи» за логістикою Міжнародного ге- ополітичного бізнесу, а не на засадах впровадження обґрунтованих рекомендацій вчених та фахівців вітчизняної екологічної, соціальної і економічної науки. Відсутність розвинутої громадської відпові- дальності і відсутність бажання вчитись не сприяло генерації та освоєнню нових знань в системі держа- вного управління. Навпаки, використовуючи зов- нішньо нав’язаний провокаційний популізм щодо необхідності якнайшвидшого завершення лібералі- зації української економіки, сформувався ієрархіч- ний стрижень невігластва (невежества), упере- дження (предрассудков) та зажерливості (алчности) окремих керівників загальнонаціональної та ре- гіональної влади. Вони виступали, як правило, гран- товими агентами – провідниками та учасниками ті- ньових схем особистого та корпоративного збага- чення. В 2000 році світова спільнота прийняла 8 Цілей Розвитку Тисячоліття на період до 2015 року, 7 з яких (без восьмої) Україна адаптувала в 2003 році на загальнонаціональному рівні та у 2005-2006 роках – на рівні пілотних проектів «Луганщина-ЦРТ», «До- неччина-ЦРТ», «Львівщина-ЦРТ», а в 2010 році та- кож «АР Крим-ЦРТ». Але ці наміри не були реалі- зовані саме по Українському Донбасу та АР Крим, де в майбутньому (2013-2014 рр.) проявились так звані сепаратистські настрої населення. Впевнено припускаємо, що адаптація 8-ї ЦРТ в Українському Донбасі – «Сформувати всесвітнє партнерство з метою розвитку» – також попередила б виникнення сепаратизму на територіях Луганської та Донецької областей. Тим більше, що Порядок розроблення, проведення моніторингу та оцінки ре- алізації регіональних стратегій розвитку, затвердже- ний постановою Уряду від 16 листопаду 2011 року № 1186 (за підписом М.Я. Азарова), передбачав оці- нювати вплив (реальний та прогнозований) зовніш- ньоекономічної та зовнішньополітичної ситуації на основі здійснення якісної і кількісної характерис- тики зовнішніх відносин, міжрегіональних та зов- нішньоекономічних зв’язків (включаючи участь у транскордонному і міжрегіональному співробітниц- тві), а також оцінки кон’юнктури світового ринку, зовнішньополітичної ситуації в країнах – основних ділових партнерах [16]. В 2012 році адаптацію 7 ЦРТ здійснила ОДА Чернівецької області (М.М. Папієв, Е.М. Лібанова), а у 2016 році авторами статті була виконана порів- няльна оцінка їх виконання з Хмельницькою та Львівською областями [4-5]. Починаючи з 2013 року Чернівецька область за щорічними рейтинговими оцінками ІРЛР стабільно займала друге місце, а у 2017 році – перше місце. Львівська область в ці роки за ІРЛР займала відпо- відно у 2013 та 2015 роках –третє місце, а у 2014 та 2016 роках – четверте місце, а у 2017 році – друге місце (табл. 1). Це демонструє високий рівень пла- ново-аналітичної роботи в обласних радах та в об- ласних державних адміністраціях Буковини та Львівщини. Тобто, якби не тільки в Чернівецькій і Львів- ській областях, а й в Луганській і Донецькій облас- тях та в усіх інших адміністративних областях Ук- раїни була здійсненна адаптація всіх 8 ЦРТ в Регіо- нальних стратегіях, в Програмах соціально-еконо- мічного розвитку та Зведених місцевих бюджетах, то відбувся би запуск соціально адекватного ме- неджменту регіонального людського розвитку в Українському Донбасі на засадах узгодженості соці- ально-економічної взаємодії загальнонаціональної та регіональних гілок влади. Об’єктивно виникли б наміри освоєння та впро- вадження і бюджетного федералізму в унітарній державі. Необхідно було б керівництву на різних рівнях державного управління своєчасно, випереджаючи зовнішній вплив на ці процеси, проходити перепід- готовку та підвищення кваліфікації у відповідних Державних навчально-наукових установах «Акаде- мія фінансового управління» Мінфіну України та «Інститут економіки і прогнозування» НАНУ, в Академії державного управління при Президенті України, а також в Інституті вищої кваліфікації Ки- ївського національного торговельно-економічного університету МОН України, ініціатором створення і першим директором якого був професор В.Ф. Сто- ляров. Але головне – це відсутність власного дос- віду та нових знань управлінців не компенсувалось технологією обов’язкового прийняття й виконання рішень органами загальнонаціональної і регіональ- ної влади на науковій основі. В. Ф. Столяров, О. В. Шинкарюк 231 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 Таблиця 1 Динаміка перших 10-ти місць рейтингової оцінки 1РЛР адміністративних областей України у 2004-2017 роках (в т.ч. згідно Методики 2012 року – чисельник та згідно методики 2001 року – знаменник)* Області 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 Закарпатська 1 1 1 1 1 2 3 3 2 5 3 4 3 4 4 6 7 8 9 12 8 9 – – – – – – АР Крим 2 5 2 2 3 3 5 9 6 4 – – – – 7 9 9 16 8 5 7 8 – – – – – – Львівська 3 4 3 8 6 5 7 4 4 3 4 3 4 2 6 8 5 10 10 16 12 18 – – – – – – Полтавська 4 2 5 7 12 9 9 5 9 8 9 9 9 6 5 5 4 4 6 6 6 5 – – – – – – Чернівецька 5 6 9 5 5 1 2 2 3 2 2 2 2 1 11 24 12 17 14 18 14 12 – – – – – – Київська 6 10 16 11 4 6 4 7 7 7 6 8 13 8 12 12 13 7 4 4 4 4 – – – – – – Харківська 7 3 4 3 2 4 1 1 1 1 1 1 5 3 3 3 3 2 3 3 3 3 – – – – – – Дніпропетров- ська 8 8 8 12 9 11 13 15 14 15 12 13 11 7 20 11 15 12 17 14 13 16 – – – – – – Тернопільська 9 9 18 17 14 10 11 12 17 10 8 7 6 5 16 15 19 15 11 11 10 11 – – – – – – Черкаська 10 13 10 4 8 7 6 8 16 11 14 14 16 9 8 10 10 9 12 15 11 12 – – – – – – * Складено за матеріалами [6, с. 37;23, с. 8]. Результативність та ефективність державотво- рення в Україні суттєво підвищилась би також на за- садах узгодження завдань та індикаторів Цілей Роз- витку Тисячоліття (ЦРТ) на період 2000-2015 роки з індикаторами оцінки складових та в цілому Індексу Регіонального Людського Розвитку (ІРЛР) [5]. Тобто в минулому діюча система державного управління не була налаштована як на генерацію та запозичення нових оригінальних ідей, так й на реа- лізацію прикладних рекомендацій вітчизняної гума- нітарної науки. Ідеї та рекомендації щодо розробки і затвер- дження Національної і Регіональної програм люд- ського розвитку, як провідних ланок Державних програм і Регіональних планів соціально-економіч- ного розвитку, державного та місцевих бюджетів, якими передбачалось не тільки лікування соціаль- них хвороб Донбасу, а й заходи з їх профілактики, були оприлюднені у 2006 році в передвиборчій про- грамі Блоком безпартійних «Сонце» (рух «Єдина ро- дина», О.М. Ржавський, м.Красний луч, Луганська область), а також в газеті «Зоря Донбаса» (В.Ф. Сто- ляров, м. Свердловськ, Луганська область). Ці ж пропозиції містились і в 2014 році в передвиборчій програмі Руху «Україна – Єдина країна». Десять років тому (у 2008 році) в Києві товари- ством «Знання» за рекомендаціями МОН України були видані дві книги з фінансів, в яких були викла- дені два однакових розділи «Місцеві фінанси. Бюджетний федералізм і фінансове вирівнювання». Перша книга – навчальний посібник «Фінанси. Курс для фінансистів» – була підготовлена фахів- цями Харківського державного університету харчу- вання і торгівлі МОН України за редакцією к.е.н., професора В.І. Осіпова. Друга книга – підручник, присвячений 40- річчю Тернопільського національного економічного університету МОН України за редакцією д.е.н., про- фесора С.І. Юрія, д.е.н., професора В.М. Федосова. Протягом десяти років розвитку положень бюджетного федералізму сприяли монографічні до- слідження, які передбачались паспортами магістер- ської освітянської програми 8.03050801 «Фінанси і кредит» та наукової спеціальності для кандидат- ських і докторських дисертацій за спеціальністю 08.00.08 «Гроші, фінанси і кредит». Не розкриваючи зміст однакових розділів вка- заних книг, констатуємо, що вони за сутністю спів- падають з наступним авторським стислим визначен- ням бюджетного федералізму в унітарній державі, який полягає в регламентації таких масштабів фі- нансової самодостатності органів регіональної влади та місцевого самоврядування щодо оцінки та прогнозних розрахунків джерел і обсягів місцевих фінансів на основі бюджетно-фіскальної децентра- лізації за доходами, які визначені, виходячи з ви- даткових повноважень в соціально-економічному розвитку. Видаткові повноваження мають відпо- відати обсягу надходжень. Регіональні органи влади та органи місцевого самоврядування, не очікуючи вказівок і контроль- них цифр від органів загальнонаціональної влади, самостійно аналізують варіанти власних фінансових можливостей в базовому, звітному та плановому пе- В. Ф. Столяров, О. В. Шинкарюк 232 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 ріодах (як мінімум у трирічному вимірюванні) й на підставі соціальних нормативів (не нижче рівня мі- німальних соціальних потреб і галузевих стандартів надання послуг населенню – освітня та медична субвенція, кошти на соціальний захист і соціальне забезпечення) самостійно приймають рішення щодо реалізації Місцевих цільових програм і Планів за- ході з реалізації Регіональних стратегій. Впровадження бюджетного федералізму наці- лено, з одного боку, на забезпечення фінансових по- треб кожної територіальної громади відповідно до її економічної спроможності з мобілізацією внутріш- ньо-регіональних резервів, а, з іншого боку, – на за- безпечення соціальної рівності в отриманні населен- ням конституційно гарантованих державою публіч- них послуг в кожному районі. Але, нажаль, положення бюджетного федера- лізму не були усвідомлені помічниками народних депутатів та керівників Верховної Ради й Уряду, фа- хівцями Мінфіну, Мінекономрозвитку та Міністер- ства освіти і науки України для їх практичного ви- користання. Вісім років тому (у 2011 році) Державна на- вчально-наукова установа «Академія фінансового управління» і Український університет фінансів та міжнародної торгівлі Мінфіну України надрукували наукове видання колективу авторів «Науково-прак- тичний коментар до Бюджетного кодексу України» (за заг. ред. Ф.О. Ярошенко, наук. ред. – від. вик. проекту В.Ф. Столяров) [7]. В Передмові коментаря «Наукові основи пода- льшого розвитку та вдосконалення концептуальних положень оновленого Бюджетного Кодексу Укра- їни» були розкриті провідні елементи методичного забезпечення соціально-адекватного менеджменту: система національних цінностей; складові девізу ЕКСПО-2005 «Мудрість природи» (Матриця при- роди, Мистецтво життя, Розвиток екоспільнот); сут- ність та зміст категорій «Рівень життя», «Стандарт життя», «Якість життя» та структурно-відтворюва- льного підходу до розмежування видаткових повно- важень центральних та місцевих органів влади в со- ціально-економічних процесах адміністративно-те- риторіальних утворень держави; визначення катего- рій «регіональні фінанси» та «збалансоване управ- ління сталим розвитком держави», а також індика- торів регіонального людського розвитку. Передмова до «Науково-практичного комен- таря до Бюджетного кодексу України», науковими рецензентами якого виступили д.е.н., професор А.Т. Ковальчук, чл.-кор. НАНУ Е.М. Лібанова, д.е.н. К.В. Павлюк, д.е.н., професор І.Г. Манцуров, д.е.н., пофесор В.С. Найдьонов, була надіслана ке- рівництву Верховної Ради України, Кабінету Мініс- трів України, Мінекономрозвитку України, Мініс- терству фінансів України, Міністерству освіти і на- уки України. Реакції – ніякої, крім зацікавленості у травні 2013 року Міністра МОН України Дмитра Табач- ника, який виявив бажання, щоб обґрунтування стратегічних індикаторів підвищення освіченості населення України на основі прогнозних розрахун- ків Індексу людського розвитку (ІЛР) здійснював державний ВНЗ, а не приватний Інститут. В Передмові було запропоновано включити до складу фінансових нормативів бюджетної забезпе- ченості при планування видатків місцевих бюджетів (державне управління; освіта; охорона здоров’я; со- ціальний захист і соціальне забезпечення; культура і мистецтво; фізична культура і спорт) додатково фі- нансові нормативи бюджетного забезпечення гаран- тованих послуг житлово-комунального господар- ства та засобів масової інформації (до глави 13 «За- гальні положення», у статті «Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості»). Крім того в Передмові було рекомендовано розробити «Основні положення щодо впровадження відповідальності вищих органів державної і місцевої влади та органів місцевого самоврядування за недо- фінансування за нормативами бюджетної забезпече- ності Національних та Регіональних програм люд- ського розвитку» (до Розділу V «Контроль за дотри- манням бюджетного законодавства та відповідаль- ність за порушення бюджетного законодавства») [7, с. 26-27]. Наведені пропозиції і рекомендації націлені на встановлення фінансових нормативів бюджету- вання соціальних послуг від визначеної законодав- ством потреби, а не від обсягу фінансових ресурсів, які Мінфін України разом з Головними розпорядни- ками бюджетних коштів на освітню та медичну суб- венцію та соціальний захист і соціальне забезпе- чення вважають за можливе виділення на забезпе- чення цих потреб. Передмова включає рекомендації до відповід- них розділів і глав Бюджетного кодексу України (2010 р.), достатніх для розробки Національної і Ре- гіональних програм людського розвитку, які після доопрацювання в Інституті фізичної економіки ім. С.А. Подолинського були направлені електрон- ною поштою народним депутатам бюджетного ко- мітету та керівникам відповідних фракцій Верхов- ної Ради України 7-го скликання. Таким чином не тільки фундаментальні, а й прикладні ініціативні методичні положення та прак- тичні пропозиції на основі науково-аналітичних на- працювань українських вчених економістів не тільки не враховувались різними гілками влади, а навіть ігнорувались, бо не співпадали з порадами із зовні. В Україні продовжувала формуватись така сис- тема державного управління, яка не була зорієнто- вана на впровадження нових вітчизняних ідей, кра- щих за нав’язуваний зарубіжний досвід й яка не вра- ховувала історичну практику власного минулого. Навпаки мали місце принизливо імперські нахили впливу загальнонаціональної влади на регіональну, що продемонструвало введення економічної бло- В. Ф. Столяров, О. В. Шинкарюк 233 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 кади (включаючи водно-енергетичні складові) спо- чатку по відношенню до АР Крим, а потім й до Українського Донбасу. Крім того, замість законодавчо визначеної управлінської категорії «Голова обласної державної адміністрації» вживається термін «Губернатор», наче це є колишній монархічний розподіл території нашої держави російським царським урядом. Або в умовах децентралізації нав’язується термін «Пре- фект» для цієї ж посади, на французький манер, тому що агент впливу стажувався у Франції. «Сила правительства держится на невежес- тве народа, и оно знает это и потому всегда будет бороться против просвещения» – подчёркивал бо- лее 200 лет тому назад Лев Николаевич Толстой. – «Пора нам понять это». Але склалося враження, що в усі роки незалеж- ності нашої держави, як і в царській Росії, наведене визначення «Сили Уряду» усвідомлено використо- вувалося. Окремі керівники загальнонаціональної влади після Революції гідності 2013-2014 років, не розуміючи своєї провини щодо відсутності власної духовності, висловлювали стосовно населення Українського Донбасу, який визнали раковою пух- линою, такі словосполучення, що принижували людську гідність: «ватники», «бандити», «совки», «неповноцінні», «без генетики», «мразі». Тобто начебто це населення приречене лише до того способу і укладу життя, яке їм визначено усіма більш свідомими вищими гілками влади, заснованої на невігластві (невежестве), на упередженні (пред- рассудках), на зажерливості (алчности), а також на неусвідомлені, але активно освоєні в останнє п’яти- річчя нав’язані пропагандою ознаки і характерис- тики русофобії. Окремі народні депутати й керівники вищих органів законодавчої, виконавчої та представни- цької загальнонаціональної влади на додаток до пе- релічених надуманих хворобливих пороків насе- лення Українського Донбасу у своїй публічній дія- льності або у прийнятих рішеннях постійно вико- ристовували начебто у гуманітарних намірах як до українського народу, що є україномовним та русско- язычным, так само і до його взаємовідносин з росій- ським народом: – провокаційний популізм, який ґрунтується на протиставлені інтересів широких верств населення інтересам еліти (тобто риторику, що апелює до простих людей, їхніх надій, страхів, незадоволення життям); – неприкритий цинізм як нігілістичне став- лення до людської культури (тобто відверто зневаж- ливе відношення до загальноприйнятих норм мо- ралі, етики, стосовно того, що має загальне визнання і повагу); – тотальне ханжество як показної форми благо- честя та набожності (тобто явної або тайної невірно- сті ідеям, що сповідуються); – відверту брехню як умисного або неумисного введення в оману (тобто твердження того, що не є істинним). Замість популістсько-емоційних гасел «Якщо куля в лоб, то куля в лоб», «Я з ганьбою жити не буду», «Хто не скаче, той москаль», «Прощай, не- мытая Россия, страна рабов, страна господ…», «…а дети Донбасса будут сидеть в подвалах», «Ми підемо іншим шляхом», «Стадіон, так стадіон», до- цільним було б брати на озброєння девізи «Пока- яння та людяність», «Повага та історична справед- ливість», «Мир та дружба» або «Гармонія та поря- док» за прикладом нового імператора Японії На- рухіто (початок правління з 1 травня 2019 року). Необхідно визнати, що кінцевим результатом ринкових перетворень в Українському Донбасі без проведення конструктивного економічного та куль- турного всеобучу широких верств населення стала його соціальна стратифікація як результат поділу населення на вищі й нижчі класи, що привело до громадсько-військового конфлікту з органами зага- льнонаціональної влади, керівники якої постійно змінювались під виглядом розвитку демократії та свободи на підставі довготривалих зовнішніх впли- вів в логістиці Міжнародного геополітичного біз- несу. При радянській владі, в системі соціалістич- ного господарювання, яка використовувала адмініс- тративно-командну планову економіку, шахтарі отримували гаряче харчування безпосередньо на ро- бочих місцях під землею; а тепер вони під землею тижнями страйкують з вимогами виплати боргів по заробітній платі навіть на підконтрольній Україні території Західного Донбасу. Це стало наслідком того, що перехід від планової до ринкової, тобто до невідомої для населення, економіки відбувався за порадами та рекомендаціями зарубіжних експертів та консультантів за участю вітчизняних агентів впливу як на загальнонаціональному, так і на регіо- нальному рівні. В плановій економіці узгодженість взаємодії підрозділів системи вуглезбуту з банківськими ус- тановами забезпечувалась надходженням грошових коштів з 10 до 12 годин наступного ранку за відван- тажене шахтами вугілля до 18-ої години поперед- нього дня. Тобто в сучасних умовах визріла необхідність принципового перегляду української моделі олігар- хічно-партійного й кланово-кумівського капіталі- зму з його рейдерським механізмом перерозподілу власності та результатів праці трудових колективів. Стала наявною потреба використання на практиці положень соціально адекватного менеджменту для налагодження узгодженої взаємодії загальнонаціо- нальної і регіональної гілок влади. Це – гнучкий ін- струмент досягнення синхронізації за ієрархією та у часі автономних і спільних зусиль різних гілок влади в управлінні соціально-економічним розвит- ком регіонів. В. Ф. Столяров, О. В. Шинкарюк 234 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 Треба постійно, безперервно навчатись, вчи- тись і ще раз вчитись, тому що пізнання істини від- бувається тільки через переосмислення реальної практики життя. Історичний досвід використання планової системи управління народним господар- ством узагальнений на Всесвітній конференції, яка була присвячена 50-річчю першого п’ятирічного плану, буз запозичений провідними країнами світу. Доцільно й Україні переосмислити власний досвід державного планування та програмно-цільового прогнозування, запозичивши його здобутки. Необхідно кожному управлінцю взяти за девіз настанову, яка викладена в якості епіграфа статті: «Навчатися – це духовно, тому що знання руйнують невігластво (невежество), упередження (предрас- судки), зажерливість (алчность)». 2. Стислий аналіз викликів та намірів їх по- долання. Український Донбас включає Луганську і До- нецьку області, які межують з Донбасом Російської Федерації на державному кордоні з Ростовською об- ластю Південного федерального округу Росії. В умовах планової, адміністративно-командної сис- теми управління народним господарством статис- тичні спостереження та науково-аналітичні до- слідження проводились, як правило, саме за таким розподілом території Донбасу колишнього СРСР. Закриття в середині та у другій половині 90-х років минулого століття шахт Українського Дон- басу та передача об’єктів їх соціальної сфери на ба- ланс місцевих органів влади (за наполегливими по- радами закордонних радників та консультантів, хоча витрати на їх утримання складали 5-6% від со- бівартості вугілля) призвів до виникнення вахтової трудової міграції українських шахтарів до росій- ських шахт Ростовської області. Крім того, на Лу- ганщині та Донеччині почали відкриватись, так звані «копанки» для нелегального вуглевидобутку без державного технічного нагляду за безпекою праці шахтарів та без державного фінансового кон- тролю за реалізацією вугілля. Впровадження методом «шокової терапії», без поетапного експериментальної апробації з враху- ванням регіональних складових ментальних харак- теристик українського соціуму, англо-саксонської моделі ринкової економіки на Українському Дон- басі з наступним її викривленим поглибленням за усі роки незалежності нашої держави призвело до негативної динаміки соціальної структури суспіль- ства, до його соціальної стратифікації – диференціа- ції населення на вищі і нижчі класи [1, с. 346]. В Луганській і Донецькій областях почали гостро проявлятися ознаки тяжких соціальних хво- роб: соціальної ексклюзії (розмежування груп насе- лення з нерівними можливостями): соціальної мімі- крії (приховування з метою виживання істинної си- стеми ціннісних орієнтацій та справжніх намірів); соціальної поляризації (високий рівень економічної і соціальної нерівності) [1, с. 340,341, 343]. В соціальній структурі населення Українського Донбасу з’явилися невігласні й упереджені гене- тичні ополченці-козачки як патріоти свого краю, не- освічені безробітні активісти як блудні ініціатори безладу й бандитизму, деморалізовані віджимом бізнесу підприємці, ідейно модна молодь, україно- мовні та рускоязычные пенсіонери. Доречно нага- дати, що до 19-20 років минулого століття частина території Луганської і Донецької області були зем- лями Війська Донського, в столиці якого – м. Ново- черкаську – в 1962 році відбувся виступ трудящих і населення проти свавілля радянської влади, пов’язаного з різким і значним підвищенням цін на продукти харчування. Виступ був придушений си- лами військових. Цей випадок свідчить про вільно- любний характер місцевого населення, наявність за- гостреного почуття соціальної справедливості. Тобто на теренах Українського Донбасу реа- льно виникли передумови для сепаратизму, які за- гальнонаціональна влада не визнала і почала розгля- дати як терористичні сепаратистські утворення, а не як ностальгічно омріяні форми виживання й віднов- лення соціальної справедливості їхніми мешкан- цями, що вже під впливом нової загальнонаціональ- ної влади 2014 року почали на фоні матеріального зубожіння втрачати морально-історичні цінності свого минулого, поточного та майбутнього буття. Саме ця частина населення Українського Донбасу у 2014 році стала активним ополченням, зорієнтованим на російські зарплати і російські пен- сії як у анексованому півострові Крим. Якщо сепаративні настрої населення в АР Крим вже були реалізовані шляхом проведення місцевого референдуму щодо виходу півострова зі складу Ук- раїни, то сепаративний заколот Українського Дон- басу можливо було об’єктивно очолити шляхом проведення термінових перемовин щодо встанов- лення в межах бюджетного федералізму гарантій фі- нансових нормативів бюджетної забезпеченості со- ціально-економічного розвитку Луганської і До- нецької областей з їх збереженням в територіальній єдності з усіма областями нашої держави. Органам загальнонаціональної влади необхідно було спра- цювати на випередження активістів створення на- родних республік в Українському Донбасі. Протягом одного покоління відбувся перехід від усталеного способу й укладу життя в адміністра- тивно-командній системі управління народним гос- подарством з плановою дисципліною в отриманні соціальних гарантій та послуг до ринкової еконо- мічної розрухи з вказаними негативними соціаль- ними наслідками. Стала наявною девіантна пове- дінка окремих громадян та їх груп, яка не відпові- дала загальноприйнятим нормам, внаслідок чого відбувалось порушення цих норм та виникнення но- вих соціальних хвороб – бомжування, безробіття, пияцтво, наркоманія, проституція та інші. В. Ф. Столяров, О. В. Шинкарюк 235 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 Можливо, що для таких базових галузей про- мисловості Українського Донбасу як вугільна, гір- ничорудна, металургійна, хімічна, а також для мета- лообробки та машинобудування впровадження умов вільного ринку повинно було на деякий час перед- бачати планову, адміністративно-договірну (а не ад- міністративно-командну) систему господарювання як проміжний еволюційний етап до вільної лібе- ральної економіки. Замість прискорення економічної лібералізації національного господарства доцільним було б по- ширення та поглиблення його «соціально-економіч- ної ліберманізації» за ідеями відомого харківського професора Овсія Лібермана. Він був «головним конструктором» господарської реформи в 1966- 1970 роках минулого століття, яка мала успіх, завдя- чуючи усвідомленню трудящими та всім населен- ням її положень. Господарсько-економічні експери- менти та реформи в плановій економіці не повинні були погіршувати рівень та якість життя радянських людей [8, с. 73-88]. В умовах переходу до ринкової економіки дер- жавний фінансовий контроль за формуванням і ви- користанням прибутку приватними підприєм- ствами, організаціями і фірмами повинен бути більш жорстким, ніж за планової економіки з еле- ментами аудиту ефективності. Впевнені, що досягненню конституційної спра- ведливості в Українському Донбасі буде сприяти з’ясування, усвідомлення та усунення соціальних розбіжностей в житті різних верств населення та їх девіантної поведінки щодо вказівок і рішень загаль- нонаціональної влади, які не завжди ґрунтувались на духовно-моральних засадах православних хрис- тиянських цінностей, насамперед «не вбий», та на врахуванні регіональних складових найважливіших ментальних характеристик українського соціуму. На наше переконання досягти цього можливо завдячуючи використанню результатів ретроспекти- вного соціального аналізу динаміки Індексу регіона- льного людського розвитку Луганської і Донецької областей, яка передувала 2013-2014 рокам, а також стратегічному виміру та проектуванню ІРЛР, що на- дасть можливості оволодіння методами соціально адекватного менеджменту для обґрунтовування його бажаного рівня та оптимальної структури обу- мовлюючих складових. В Загальній частині Державної стратегії регіо- нального розвитку на період до 2020 року, яка була затверджена рішенням Уряду від 6 серпня 2014 року № 385 (за підписом А.П. Яценюка) констатується про те, що події які відбулися з початку 2014 року на території півострова Крим та південно-східних регіонах України, є наслідком прорахунків та недо- ліків державної внутрішньої та зовнішньої політики, в тому числі, і політики регіонального розвитку [9]. Відстала технологічна база та багатофункціо- нальність промисловості Донецької і Луганської об- ластей, сировинний характер експорту продукції та орієнтація його переважно на російський ринок кон- сервувала недосконалу структуру економіки, залеж- ність від зовнішнього ринку, зокрема енергетичних ресурсів. Державна промислова політика, що базувалась на наданні преференцій окремим територіям та під- приємствам вугільної та металургійної промислово- сті, не сприяла підвищенню конкурентоспроможно- сті зазначених регіонів. Політика місцевих органів влади призвела до закритості регіональних ринків та фактичної їх інтегрованості до російського ринку. В результаті, крім економічних проблем зазна- чених регіонів, на фоні відносно високого рівня се- редньої заробітної плати порівняно з іншими облас- тями, зросли внутрішньо-регіональні диспропорції щодо розвитку інфраструктури, надання послуг на- селенню у сфері освіти, культури, охорони здоров’я та навколишнього природного середовища та інші. Розвивались в основному обласні центри, а шахтарські та сільські території занепадали. Наслід- ком зазначених тенденцій стало значне розшару- вання населення за рівнем доходів, безробіття, соці- альне незадоволення мешканців регіону, створення підґрунтя для проявів сепаратизму. Наведені констатації необ’єктивні: невміння органів загальнонаціональної влади забезпечити ефективний стратегічний виробничий і соціальний розвиток регіону перекладено на провину органів регіональної влади щодо їх орієнтації на російський ринок. Крім того, не наведені факти того, що Луган- ська і Донецька області в рейтинговій оцінці ІРЛР протягом 2003-2013 років займали останні місця се- ред 24 областей, АР Крим та м. Київ й м. Севасто- поль. Приріст числового значення ІРЛР Луганської області за період з 2004 по 2013 рік склав 16,8% проти 6,0% по Донецькій області і 11,0% по Україні в цілому. Якщо співвідношення значення ІРЛР Луган- ської області з значенням ІРЛР України у 2013 році склало 0,98 проти 0,93 у 2004 році, то аналогічне співвідношення значень ІРЛР Донецької області й України зменшилось з 1,01 до 0,96. На наше переконання це стало наслідком пере- дачі об’єктів соціальної інфраструктури та соціаль- ної сфери з балансу промислових підприємств регі- ону на баланс місцевих органів влади для форму- вання комунальної власності. Саме ці обставини взимку 2008 року призвели до техногенної катастрофи в м. Алчевськ Луган- ської області з тяжкими наслідками для екології та людськими втратами. Специфіка діяльності підприємств вугільної та металургійної промисловості передбачає обов’яз- кову державну фінансову підтримку, як правило до- тацію, для підтримки середньорічної виробничої по- тужності. В. Ф. Столяров, О. В. Шинкарюк 236 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 Середня заробітна плата робітників цих галузей визначається часткою регіону у ВВП держави (18- 20%). Необхідно наголосити на невиконанні розпо- рядження Уряду від 13 березня 2013 року № 208-р «Про затвердження плану заходів на 2013-2016 роки щодо реалізації Стратегії реформування системи на- дання соціальних послуг» (за підписом М.Я. Аза- рова). Насамперед мова йде про необхідність своє- часного затвердження 15 державних стандартів со- ціальних послуг, якими визначено зміст, обсяг, норми, нормативи, умови та порядок надання соці- альних послуг, показники якості їх надання [10]. Впевнені, що своєчасне, починаючи з 2006 року розроблення Національної і Регіональних програм людського розвитку та використання інтегрального Індексу регіонального людського розвитку в якості критерію ефективності регіональної політики з вра- хуванням положень бюджетного федералізму не призвело б до такої негативної констатації динаміки соціальної структури населення Українського Дон- басу у 2014 році як її стратифікації. Затверджуючи Державну стратегію регіональ- ного розвитку на період до 2020 року, Кабінет Міні- стрів України постановою від 06.08.2014 року №385 зобов’язав Мінрегіон України разом з іншими цент- ральними та місцевими органами влади забезпечити у шестимісячний строк розроблення Плану заходів з реалізації Стратегії (тобто до 06.02.2015 року) [9]. Планом заходів на 2015-2017 рр. з реалізації Державної стратегії регіонального розвитку на пе- ріод до 2020 року, який був затверджений постано- вою Кабінету Міністрів України 07 жовтня 2015 ро- ку № 821 (за підписом А.П. Яценюка; але на сім місяців пізніше встановленого строку), передбача- лося розроблення та подання на розгляд Уряду про- екту акту Кабінету Міністрів України щодо порядку та методики обрахування Індексу конкуренто- спроможності регіонів (ІКР) та Індексу регіональ- ного людського розвитку (ІРЛР) та розрахунку їх прогнозних значень на період до 2020 року (в строк до 01 жовтня 2016 року) [11, п.13]. Але цей захід не був виконаний ні за змістом ні за строками. Натомість, через рік після встановле- ного терміну його виконання, 20 грудня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1029 “Деякі питання удосконалення системи мо- ніторингу та оцінки результативності реалізації державної регіональної політики” (за підписом В.Б. Гройсмана), якою затвердив спрощені Порядок та Методики проведення розрахунку ІКР і ІРЛР [12]. При цьому, наприклад, якщо Планом заходів на 2015-2017 рр. передбачувалось розробити Порядок і Методику для здійснення прогнозних розрахунків ІРЛР, то постановою Уряду від 20 грудня 2017 ро- ку – тільки для узагальнених аналітичних розрахун- ків фактичних значень ІРЛР по адміністративним областям (за спрощеною схемою оцінки з розміщен- ням, як інформаційної довідки, на сайті Мінрегіону України без використання в коротко-, середньо- та довгостроковому стратегічному плануванні чи в оперативному управлінні). Узгодження положень проекту Постанови Уряду з цих питань відбулось 13 квітня 2017 року в Мінрегіоні України. Авторами статті була презенто- вана методика прогнозування ІРЛР за 6-ю блоками з 33-ма показниками, яка пройшла апробацію в Хмельницькій ОДА при розробці «Регіональної про- грами людського розвитку Хмельниччини у 2016- 2020 роках» [13-14]. Але вона не була прийнята до уваги Мінрегіоном України, тому що була підготов- лена без грантового фінансування іноземними фон- дами та вітчизняними кураторами. Тобто, на виклик часу щодо розробки методич- ного забезпечення статистичного виміру та про- гнозу ІРЛР для проектного регулювання його скла- дових Мінрегіоном України був передбачений але не здійснений відповідний намір. Крім того, постановою Уряду від 07 жовтня 2015 року № 821 за підписом А.П. Яценюка при за- твердженні Плану заходів на 2015-2017 рр. з реалі- зації Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року стратегічні індикатори оцінки результативності їх виконання були наведені з ура- хуванням прогнозних значень тільки на 01 січня 2017 року, тобто фактично на один 2016 рік [11]. Нажаль, індикатори оцінки результативно- сті виконання завдань у 2015-2017рр. не були ви- значені по таких заходах як: відновлення безпеки життєдіяльності та економічна реабілітація До- нецької та Луганської областей; захист націо- нальних інтересів та недопущення порушень конституційних прав громадян України на тим- часово окупованих частинах цих областей; ство- рення умов для розв'язання нагальних проблем переселенців; створення умов для зміцнення зв'язків між регіонами та громадами, а також розвиток прикордонних територій. Натомість, стратегічні індикатори розвитку ад- міністративних областей були доведені Урядом для ОДА на три місяці пізніше (07 жовтня 2015 року) і, як ми вже відмітили, з прогнозними розрахунками – тільки на 2016 рік. Тобто, виконуючи попередні по- станови Уряду, ОДА та Облради не мали реального часу й не спромоглися врахувати ці індикатори при приведенні Регіональних стратегій розвитку у від- повідність як з Державною стратегією регіональ- ного розвитку на період до 2020 року, так і при роз- робці Планів заходів з їх реалізації на 2015- 2017 роки. Головними причинами відсутності узгоджено- сті управлінських рішень і стратегічних вказівок Уряду у 2014 році у просторі та часі можна вважати наступне. По-перше, відсутність власного досвіду держа- вотворення Мінрегіоном України, якому були пере- дані повноваження від Мінекономрозвитку України щодо методичного керівництва розробленням Ре- В. Ф. Столяров, О. В. Шинкарюк 237 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 гіональних стратегій розвитку і Планів заходів з їх реалізації, а також проведення моніторингу та оцінки їх кінцевої результативності (в тому числі з використанням відповідного держзамовлення на його своєчасне виконання). По-друге, відсутність підпорядкованого відом- чо-галузевого (по регіональному сектору національ- ної економіки) наукового закладу або агенцій та їх філій, які б упереджено розробляли б відповідне ін- формаційно-методичне забезпечення та здійсню- вали прогнозні розрахунки. Центральний апарат мі- ністерства з цим не впорався. Постановою Уряду від 21 липня 2006 року № 1001 «Про затвердження Державної стратегії ре- гіонального розвитку на період до 2015 року» на Мінекономрозвитку і торгівлі були покладені завдання з координації в межах його повноважень діяльності центральних і місцевих органів виконав- чої влади з розроблення та виконання планів заходів щодо реалізації Стратегії (за підписом Ю.І. Єхану- рова, який в свій час був аспірантом і захистив кан- дидатську дисертацію в ЕНДІ Держплану України) [15]. Постановою Уряду від 16 листопаду 2011 року № 1186 (за підписом М.Я. Азарова) Міністерству регіонального розвитку, будівництва і житлово- комунального господарства було доручено забезпе- чити методичне супроводження підготовки регіо- нальних стратегій розвитку [16]. Тобто наявна відсутність усвідомлення Уря- дами України потенційних можливостей вітчизня- ної економічної науки, структури якої безпосеред- ньо підпорядковувались відповідним міністерствам. Не кажучи вже про постановку відповідним замов- лень на наукові дослідження та обов’язкового впро- вадження їх результатів. Слід особливо відмітити той факт, що поста- нова Уряду від 21 липня 2006 року №1001 [15], схва- ливши стратегічне завдання «Створення інституцій- них умов для регіонального розвитку», визначила систему показників узгодження діяльності центра- льних і місцевих органів виконавчої влади та орга- нів місцевого самоврядування щодо розвитку регіо- нів (табл. 2). Таблиця 2 Система показників узгодження діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо розвитку регіонів № з/п Показники № з/п Показники 1 Загальний індекс діяльності депресивності цен- тральних і регіонів місцевих органів 13 Загальний рівень захворюваності населення (ту- беркульоз, ВІЛ/СНІД, розлади психіки та поведі- нки, злоякісні новоутворення) 2 Обсяг доходів виконавчої влади та місцевих бю- джетів у органів місцевого розрахунку на одну самоврядування щодо особу розвитку регіонів 14 Кількість інвалідів у розрахунку на 1 тис. осіб 3 Середньомісячна номінальна заробітна плата найманих працівників 15 Забезпеченість громадян житлом 4 Рівень бідності 16 Рівень забезпечення житлового фонду водовідве- денням, каналізацією, центральним опаленням, га- зом, гарячим водопостачанням 5 Кількість дітей, які отримують державну допо- могу, її середній розмір 17 Розподіл населення за освітою (за даними пере- пису населення 2001 року) 6 Кількість малозабезпечених громадян, які отри- мують державну допомогу, її середній розмір 18 Частка населення віком 19 років і старше, що не має вищої освіти 7 Кількість непрацездатних громадян з мінімаль- ними доходами, яким призначена цільова гро- шова допомога, її середній розмір 19 Кількість малих підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб 8 Кількість сімей, яким призначені субсидії для відшкодування оплати житлово-комунальних послуг, їх питома вага у загальній кількості сі- мей 20 Кількість фізичних осіб, зайнятих підприємниць- кою діяльністю, у розрахунку на 10 тис. осіб 9 Рівень зайнятості та безробіття серед осіб віком 15-70 років, визначений за методологією МОП 21 Обсяг роздрібного товарообороту на одну особу 10 Чисельність економічно неактивного населення у працездатному віці, у тому числі осіб віком до 35 років 22 Державні капітальні інвестиції у розвиток депре- сивних територій 11 Кількість зареєстрованих безробітних, які отри- мують допомогу з безробіття 23 Обсяг державної фінансової підтримки для розви- тку підприємництва на депресивних територіях 12 Коефіцієнт смертності дітей віком до 1 року 24 Обсяг міжнародної технічної допомоги, що спря- мовується на подолання депресивності територій В. Ф. Столяров, О. В. Шинкарюк 238 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 Наведені показники в більшості своїй співпада- ють з показниками оцінки ІРЛР (див. табл. 3), тому вони відображають інформаційне забезпечення со- ціально-адекватного менеджменту при взаємодії ор- ганів загальнонаціональної і регіональної влади. Крім того, доцільно визнати, що планово-аналі- тичний рівень Порядку розроблення, проведення моніторингу та оцінки реалізації регіональних стра- тегій розвитку, затверджений Постановою Уряду 16 листопаду 2011 року №1186 (за підписом М.Я. Азарова) [16] в науково-методичному вимірі вище Порядку розроблення регіональних стратегій роз- витку і планів заходів з їх реалізації, а також прове- дення моніторингу та оцінки результативності реа- лізації зазначених регіональних стратегій і планів, що був затверджений постановою Уряду 11 листо- паду 2015 року № 932 (за підписом А.П. Яценюка) [17]. На відміну від Порядку 2015 року Порядок 2011 року включав 6 додатків: 1. Характеристика сильних та слабих сторін ре- гіонів. 2. Перелік та характеристика внутрішніх (ендо- генних) факторів розвитку регіонів. 3. Характеристика можливостей і загроз зов- нішніх (екзогенних) факторів розвитку регіонів. 4. Перелік та характеристика проектів та за- вдань. 5. План реалізації проектів та виконання за- вдань. 6. Показники реалізації Стратегії. Саме в додатку 6 за кожною стратегічною ціллю визначались заходи зі строками виконання та відповідальним виконавцем з визначенням обсягів і джерел фінансування та очікуваними результатами. В свій час в системі Мінекономрозвитку Укра- їни біля 70 років діяв Економічний науково-дослід- ний інститут (ЕНДІ), 50-річчя якого відзначалось за участі Петра Порошенка як міністра Мінеконом- розвитку України, а в Національній академії наук України (НАН України) – 100-річна Рада з вивчення продуктивних сил України (РВПС, що була ство- рена ще всесвітньовідомим українським вченим Во- лодимиром Івановичем Вернадським), які були го- ловними науковими закладами в державі з питань розробки регіональної політики та методичного за- безпечення її реалізації на базі генеральних схем і комплексних планів економічного і соціального розвитку регіонів (адміністративних районів і адмі- ністративних областей). В плановій адміністративно-командній системі управління народним господарством середньо- та довгострокові загальнодержавні рішення прийма- лись на основі наукових доробок та рекомендацій цих установ, які на теперішній час знищені. Ліквідо- вані також Інститут світової економіки і міжнарод- них відносин НАН України (академік Ю.М. Пахо- мов) та Український державний університет фінан- сів та міжнародної торгівлі (спочатку Мінфіну, а згодом Міносвіти України; доктори наук, профе- сори О.О. Покрищук та В.Д. Гвоздецький). На кафедрі фінансів, грошового обігу і кредиту цього ВНЗ (д.е.н., професор В.Ф. Столяров) було підготовлено Передмову «Наукові основи подаль- шого розвитку та вдосконалення концептуальних положень оновленого Бюджетного кодексу Укра- їни» та другу редакцію узагальнених науково-прак- тичних коментарів (2010-2011 роки). Але нові органи загальнонаціональної влади у 2014 році передали Академію фінансового управ- ління, у складі якої діє Науково-дослідний фінансо- вий інститут, з підпорядкування Мінфіну України до Міністерства освіти і науки України. І це в умо- вах фіскально-бюджетної децентралізації і необхід- ності своєчасної розробки фінансових нормативів забезпечення соціальних нормативів і норм та галу- зевих стандартів складових людського розвитку. Тобто якби потенціал та підпорядкування пере- лічених Інститутів та ВНЗ був збережений, то мож- ливо була б завершена своєчасна доробка інформа- ційно-методичного забезпечення соціально-аде- кватного менеджменту в узгодженій взаємодії орга- нів загальнонаціональної та регіональної влади. Саме тому, в сучасних умовах менеджмент стратегічного виміру та проектування ІРЛР потре- бує подальшого удосконалення і розвитку за своєю суттю та змістом, та ще й обов'язкового методич- ного впровадження в систему державного стратегіч- ного планування для здійснення відповідних про- гнозних розрахунків. Отримані результати доцільно буде використовувати для визначення пріоритетів подальшого соціально-економічного розвитку (в тому числі і людського розвитку) в усіх регіонах Ук- раїни. У Глобальному Звіті з людського розвитку 1993 року Україна входила до складу країн з високим рівнем людського розвитку (таких країн було 55) і посідала 45 місце зі 174 країн і територій. У 2013 році до групи країн з високим рівнем людського розвитку входило 54 країни (поряд із 47 країнами з надзвичайно високим рівнем людсь- кого розвитку). Україна займала 83 місце зі 187 країн і територій (значення ІЛР склало 0,734). У цьому році за ІЛР Білорусь займала 53 місце (0,786), а Російська Федерація – 57 місце (значення ІЛР – 0,778). Україна за даними Державної служби статис- тики у 2014 році (з початку бойових дій на Україн- ському Донбасі) погіршила свій результат на п’ять позицій порівняно з 2013 роком але поліпшила його на дві позиції у 2015 році зайнявши 81 місце серед 188 країн і територій світу. Індекс людського розвитку України за 2013 рік склав 0,734 і був нижче середнього значення для країн із високим рівнем людського розвитку (0,735) і середнього для країн Європи та Центральної Азії (0,738). В. Ф. Столяров, О. В. Шинкарюк 239 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 У 2016 році за Індексом людського розвитку Україна посіла 84 місце, а у 2017 році – 88 місце се- ред 188 країн і територій світу. Актуалізації дослідження сприяло також прий- няття Середньострокового плану пріоритетних дій Уряду до 2020 року, затвердженого розпоряджен- ням Кабінету Міністрів України 03 квітня 2017 року № 275-р (за підписом В.Б. Гройсмана) і яким пе- редбачено наступне досягнення такого ключового показника ефективності розвитку людського капі- талу як Індекс людського розвитку – входження Ук- раїни в 2020 році до 50-ти кращих країн при одноча- сному зменшенню рівня смертності на 10 відсотків та рівня бідності (ОЕСР) – на 15 відсотків [18]. Крім того, «Стратегією сталого розвитку «Ук- раїна-2020» визначено, що за глобальним індексом конкурентоспроможності, який розраховує Всесвіт- ній економічний форум (WEF), Україна ввійде до 40 кращих держав світу [19]. У 2019 році напередодні чергових виборів Пре- зидента України один з претендентів на цей пост – лідер партії “Основа” Сергій Олексійович Та- рута – наголошував наступне: “Протягом остан- ніх трьох років ООН констатує відсутність про- гресу в Україні щодо розвитку людського капі- талу. Наша країна зараз опинилась на 88-й позиції зі 189 країн світу, на одному рівні з Еквадором, Перу та Колумбією. Всі європейські держави – на- багато вище. Моя висока мета – підняти Україну в топ-25 країн світу за Індексом людського розвитку. Прийшов час в центр державної політики поста- вити загальнолюдські цінності” [20, с. 3]. Стратегічна ціль С.О. Тарути та його команди – топ-30; входження України до складу провідних економічних держав передбачено стратегією еконо- мічного зростання нашої держави – Доктриною зба- лансованого розвитку “Україна – 2030”, яка ство- рена вченими економістами і бізнес спільнотою. Підсумовуючи викладене, необхідно констату- вати наступні сутність та зміст подальшого ціле- спрямованого дослідження. На виконання постанови Уряду від 11 листо- пада 2015 року № 932 «Про затвердження Порядку розроблення регіональних стратегій розвитку і пла- нів заходів з їх реалізації, а також проведення моні- торингу та оцінки результативності реалізації зазна- чених регіональних стратегій і планів заходів» має місце наявна потреба в стратегічному прогнозуванні ІРЛР та соціально-економічному проектуванні його складових для використання [17]: – по-перше, при уточненні Планів заходів на 2018-2020 рр. з реалізації Регіональних стратегій на період до 2020 року; – по-друге, при розробці нових Регіональних стратегій розвитку адміністративних областей на періоди до 2027 та 2030-го років; – по-третє, при розробці Планів заходів з їх ре- алізації на період до 2027 року – на три роки (пер- ший етап: 2021-2023 рр.) та на чотири роки (другий етап: 2024-2027 рр.); – по-четверте, для досягнення адаптованих для України 7 Цілей Розвитку Тисячоліття на період до 2015 року (для тих регіонів, де вони не досягнуті) та декілька з 17-ти Цілей Сталого Розвитку людства на період до 2030 року [21]. 3. Оцінка методів виміру та тенденцій регіо- нального людського розвитку. Україна першою з держав Центральної та Схід- ної Європи, а також серед країн-членів СНД прийн- яла Концепцію людського розвитку як органічну складову Концепції сталого розвитку в глобальному та національному вимірі та як основу цивілізацій- ного прогресу. Програми розвитку ООН (ПРООН) з 1990 року щорічно публікують свої Глобальні Звіти про люд- ський розвиток, а розрахунки Індексу людського ро- звитку (ІРЛР) для України були вперше включені у Глобальний Звіт з людського розвитку 1993 року. На тому етапі Україна посідала 45 місце і була відне- сена ПРООН до країн з високим рівнем людського розвитку. Національний звіт про людський розвиток в Україні, підготовлений під егідою ПРООН, вперше було підготовлено у 1995 році з наступною публіка- цією один раз на два роки. На національному рівні Індекси людського розвитку (ІЛР) обчислювались згідно з методикою ПРООН за даними про стан здоров’я, рівень освіти і добробут населення. Характеристику здоров’я нада- вав показник середньої очікуваної тривалості життя при народженні, освіти – показники писемності до- рослого населення і охоплення навчанням (шкіль- ним і післяшкільним) відповідних його вікових груп, добробуту – обсяг ВВП за паритетом купіве- льної спроможності в розрахунку на душу насе- лення. ( )3 * СЗ ОН РЖІЛР І І І= , (1) де ІСЗ – індекс стану здоров’я населення; ІОН – індекс освіченості населення; І РЖ– індекс рівня життя. Але аналіз концепції та методів обчислення ІРЛР та накопичення досвіду їх практичного вико- ристання у 1995-1998 роках привели фахівців Інсти- туту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України до висновку про їх неповноту в контексті досягнення обґрунтованості в прийнятті коректних рішень щодо вдосконалення державної регіональної політики. Крім того, як підкреслювали фахівці Державної служби статистики України, ви- мірювання регіональних відмінностей рівня люд- ського розвитку в межах окремої країни за методи- кою ПРООН викликало низку методологічних та ор- ганізаційно-інформаційних проблем, пов’язаних з особливостями національної статистики. В. Ф. Столяров, О. В. Шинкарюк 240 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 В зв’язку з цими обставинами виникла необхід- ність у розробці національної методики виміру Ін- дексу людського розвитку на регіональному рівні, яка б забезпечувала об’єктивність порівнянь соціа- льно-економічного розвитку регіонів України. Цей виклик часу був подоланий завдяки розро- бці Національної методики розрахунку ІРЛР, яка була затверджена Спільною Постановою Ко- легії Держкомстату України та Президії НАН Укра- їни в 2001 році (№182/76 від 05.04.2001 р. та 14.03.2001 р.) [22]. Національна методика передба- чала визначення узагальнюючих індикаторів дев’я- ти основних аспектів регіонального людського роз- витку (табл. 3): Таблиця 3 Система показників оцінки Індексу регіонального людського розвитку з адміністративно-територіальному поділу України в 1999-2011 роках № з/п за наскрізною нумерацією № з/п в групах за аспектами Показники за складовими частинами людського розвитку 1 2 3 1. Демографічний розвиток регіонів України 1. 1.1. коефіцієнт смертності немовлят, ‰ 2. 1.2. коефіцієнт перинатальної смертності, ‰ 3. 1.3. середня очікувана тривалість життя населення при народженні (без диференціації за статтю), років 4. 1.4. середня очікувана тривалість життя населення при досягненні 15 років (без диференціації за статтю), років 5. 1.5. середня очікувана тривалість життя населення при досягненні 45 років (без диференціації за статтю), років 6. 1.6. середня очікувана тривалість життя населення при досягненні 65 років (без диференціації за статтю), років 7. 1.7. сальдо міграції, тис. осіб 8. 1.8. коефіцієнт інтенсивності міграції, ‰ 2. Розвиток регіональних ринків праці регіонів України 9. 2.1. рівень економічної активності (міське населення), % 10. 2.2. рівень безробіття за методологією Міжнародної організації праці (міське населення), % 11. 2.3. рівень зайнятості (міське населення), % 12. 2.4. середня тривалість пошуку роботи (міське населення), місяців 13. 2.5. питома вага працюючих в умовах неповного робочого дня (тижня) у загальній чисельності зайнятих, % 14. 2.6. питома вага працівників, які перебували в адміністративних відпустках, в загальній чисельності зайнятих, % 15. 2.7. частка працюючих в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, в загальній чисельності зайнятих, % 16. 2.8. співвідношення рівнів зареєстрованого безробіття та визначеного за методологією МОП, коефіцієнт 17. 2.9 плинність робочої сили, % 3. Матеріальний добробут населення регіонів України 18. 3.1. середня заробітна плата, грн. 19. 3.2. середня пенсія, грн. 20. 3.3. середні сукупні витрати в розрахунку на умовно дорослого, грн. 21. 3.4. співвідношення сукупних витрат та доходів, % 22. 3.5. різниця між грошовими витратами та доходами, грн. 23. 3.6. середній доход від особистого підсобного господарства, грн. 24. 3.7. частка грошових доходів у сукупних, % 25. 3.8. рівень бідності, % 26. 3.9. глибина бідності, % 27. 3.10. коефіцієнт Джині 28. 3.11. купівельна спроможність середньодушового доходу, кількість мінімальних споживчих кошиків, які можна придбати на цю суму за регіональними цінами 29. 3.12. забезпеченість приватними автомобілями, кількість автомобілів у розрахунку на 100 сімей В. Ф. Столяров, О. В. Шинкарюк 241 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 Продовження табл. 3 1 2 3 4. Умови проживання населення регіонів України 30. 4.1. щільність населення, осіб на 1 км2 31. 4.2. рівень урбанізації, % 32. 4.3. забезпеченість житлом, м2 33. 4.4. частка населення, що проживає у містах з чисельністю понад 100 тис., % 34. 4.5. питома вага житла з водогоном у містах, % 35. 4.6. питома вага житла з каналізацією у містах, % 36. 4.7. питома вага житла з центральним опаленням у містах, % 37. 4.8. питома вага житла з газом у містах, % 38. 4.9. питома вага житла з водогоном у сільській місцевості, % 39. 4.10. питома вага житла з каналізацією у сільській місцевості, % 40. 4.11. питома вага житла з центральним опаленням у сільській місцевості, % 41. 4.12. питома вага житла з газом у сільській місцевості, % 42. 4.13. щільність автомобільних доріг 43. 4.14. кількість місць у санаторіях, в розрахунку на 10 тис. осіб 44. 4.15. кількість лікарняних ліжок, в розрахунку на 10 тис. осіб 45. 4.16. планова ємність амбулаторно-поліклінічних закладів, кількість відвідувань на 10 тис. осіб 46. 4.17. кількість телефонів, в розрахунку на 100 сімей 47. 4.18. кількість таксофонів, в розрахунку на 10 тис. осіб (міські поселення) 48. 4.19. кількість таксофонів, в розрахунку на 10 тис. осіб (сільська місцевість) 49. 4.20. обсяг місцевого телемовлення, годин на добу 5. Освіта населення регіонів України 50. 5.1. охоплення дітей дошкільними закладами, % 51. 5.2. охоплення дітей початковою освітою, % 52. 5.3. охоплення дітей та підлітків базовою середньою освітою, % 53. 5.4. охоплення дітей та підлітків повною середньою освітою, % 54. 5.5. чисельність студентів ВНЗів І-ІІ рівня акредитації, на тис. осіб віком 15-23 роки 55. 5.6. чисельність студентів ВНЗів ІІІ-ІV рівня акредитації, на тис. осіб віком 17-23 роки 56. 5.7. середня тривалість навчання, років 57. 5.8. частка осіб із вищою освітою в населенні старше 25 років, % 6. Стан та охорона здоров’я населення регіонів України 58. 6.1. рівень травматизму, пов’язаного з виробництвом (осіб на 1000 працюючих), % 59. 6.2. середня тривалість перебування хворого у стаціонарі, днів 60. 6.3. питома вага дітей до 2 років, охоплених щепленням проти дифтериту, % 61. 6.4. питома вага дітей до 2 років, охоплених щепленням проти коклюшу, % 62. 6.5. питома вага дітей до 2 років, охоплених щепленням проти поліомієліту, % 63. 6.6. питома вага дітей до 2 років, охоплених щепленням проти кору, % 64. 6.7. питома вага новонароджених, охоплених щепленням проти туберкульозу, % 65. 6.8. індекс умовного здоров’я населення регіону 66. 6.9. забезпеченість населення лікарями, чисельність лікарів усіх спеціальностей у розрахунку на 10 тис. осіб 67. 6.10 забезпеченість населення послугами швидкої медичної допомоги, кількість станцій швидкої медичної допомоги в розрахунку на 100 тис. осіб. 7. Соціальне середовище регіонів України 68. 7.1. коефіцієнт злочинності 69. 7.2. питома вага тяжких злочинів у загальній кількості, % 70. 7.3. кількість померлих від навмисного самоушкодження, у розрахунку на 100 тис. населення 71. 7.4. кількість хворих з вперше встановленим діагнозом активного туберкульозу, у розрахунку на 100 тис. населення 72. 7.5. кількість хворих на розлади психіки та поведінки внаслідок уживання алкоголю (алкоголізм і алкогольні психози), що взяті на облік з метою лікування і реабілітації, у розрахунку на 100 тис. населення В. Ф. Столяров, О. В. Шинкарюк 242 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 Закінчення табл. 3 1 2 3 73. 7.6. кількість хворих на розлади психіки та поведінки внаслідок уживання наркотичних та інших (крім алкоголю) психоактивних речовин (наркоманії і токсикоманії), що взяті на облік з метою лікування і реабілітації, у розраху- нку на 100 тис. населення 74. 7.7. питома вага безробітних у міській місцевості, які не мають роботи більше 1 року, % 75. 7.8. співвідношення розлучень та шлюбів, разів 76. 7.9. питома вага народжених поза шлюбом, % 77. 7.10. кількість ДТП, у розрахунку на 100 км доріг 78. 7.11. заборгованість по виплаті заробітної плати, грн. у розрахунку на 1 працівника 8. Екологічна ситуація регіонів України 79. 8.1. кількість промислових токсичних відходів у сховищах, тонн в розрахунку на 1 км2 80. 8.2. викиди сірки, кг сірчаного ангідриду в розрахунку на 1 км2 81. 8.3. викиди азоту, кг окислів азоту в перерахунку на NO2 на 1 км2 82. 8.4. викиди шкідливих речовин від пересувних джерел забруднення, кг на 1 км2 83. 8.5. кількість важких металів у стічних водах, кг на 1 км2 84. 8.6. питома вага скинутої неочищеної води в загальному її обсязі, % 9. Фінансування людського розвитку у регіонах України 85. 9.1. видатки місцевих бюджетів на освіту, грн. на 1 особу 86. 9.2. видатки місцевих бюджетів на охорону здоров’я, грн. на 1 особу 87. 9.3. видатки місцевих бюджетів на соціальний захист, грн. на 1 особу 88. 9.4. трансферти Державного бюджету, грн. на 1 особу 89. 9.5. питома вага видатків на освіту в сукупних соціальних видатках місцевого бюджету, % 90. 9.6. питома вага видатків на охорону здоров’я в сукупних соціальних видатках місцевого бюджету, % 91. 9.7. питома вага видатків на соціальний захист у сукупних соціальних видатках місцевого бюджету, % 92. 9.8. співвідношення трансфертів Державного бюджету з соціальними витратами місцевих бюджетів Складено за матеріалами [22, с. 9-19, 28,30]. 1) демографічний розвиток (8 показників); 2) розвиток ринку праці (9 показників); 3) матеріальний добробут населення (12 показ- ників); 4) умови проживання населення (20 показни- ків); 5) рівень освіти населення (8 показників); 6) стан та охорона здоров’я (10 показників); 7) соціальне середовище (11 показників); 8) екологічна ситуація (8 показників); 9) фінансування людського розвитку (8 показ- ників). На субнаціональному (регіональному) рівні в Україні з 1999 року почали розраховувати ІРЛР за адміністративно-територіальним устроєм держави: по 24 адміністративним областям, АР Крим, м. Ки- єву і м. Севастополю. Методологія розрахунків ІРЛР також ґрунтува- лась на мінімальному наборі показників, які відо- бражали ключові можливості у забезпеченні всього процесу людського розвитку на даній території: прожити довге й здорове життя (вимір – довголіття); набути, розширювати й оновлювати знання (вимір освіченість); мати доступ до засобів існування, що забезпечують гідний рівень життя (вимір – матеріа- льний рівень життя). Національна методика розрахунку ІРЛР забез- печила виконання методологічно коректних співста- влень як за інтегральними значеннями ІРЛР, так і за кожним з дев’яти індексів окремих аспектів людсь- кого розвитку, індикаторами яких була відповідна система показників. При цьому комплексний підхід до характеристики регіональних особливостей люд- ського розвитку забезпечувався побудовою інтегра- льного індексу людського розвитку за схемою, яка передбачала процес в три етапи відповідно до 3-х рівневої ієрархічної системи показників: вихідні, проміжні та узагальнюючі. Розрахунки ІРЛР за цим алгоритмом дозволили побудувати єдину шкалу, на якій у ранговому по- рядку розміщуються всі регіони України. Конкретне значення інтегрального індексу (або індексів, що ха- рактеризують окремі аспекти людського розвитку) не мали економічної інтерпретації. Важливим стало В. Ф. Столяров, О. В. Шинкарюк 243 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 лише місце, яке належало кожному конкретному ре- гіону на єдиній для всієї України шкалі. Це стало найбільш важливим для формування державної регіональної політики та визначення пріоритетів соціально-економічного розвитку кож- ного регіону та держави в цілому. Державна служба статистики України, почина- ючи з 1999 року стала видавати щорічний статисти- чний бюлетень «Регіональний людський розвиток» з розрахунками ІРЛР за всіма 9-ю аспектами люд- ського розвитку в розрізі адміністративно-територі- ального устрою України. За результатами рейтингової оцінки ІРЛР в 2011 році (яка в останнє мала місце за 9 основними аспектами регіонального людського розвитку) Дер- жавною службою статистики України було виділено 3 групи регіонів [23, с. 5]: – регіони-лідери, які за результатами розраху- нку Індексу людського розвитку посідали перших 5 місць; – регіони основної групи (18 регіонів), які за результатами розрахунку Індексу людського розви- тку займали з 6 по 23 місце; – регіони-аутсайдери, які за інтегральними ро- зрахунками займали 4 останніх місця – з 23 по 27. Перше місце з великим відривом – за даними 1999-2011 років – упевнено займав м. Київ, якому належали перші позиції за інтегральними індексами демографічного розвитку, матеріального добробуту, умов проживання населення, рівня освіти та фінан- сування людського розвитку. Наступне – друге місце – належало м. Севасто- полю (перше місце за розвитком ринку праці та охо- роною здоров’я, друга позиція – за демографічним розвитком, рівнем освіти та умовами проживання населення, високі місця за фінансуванням людсь- кого розвитку та матеріальним добробутом). Третє місце посідала Харківська область: друга позиція у рейтингу за розвитком ринку праці, третя – за рівнем освіти; досить високі місця за рівнем ма- теріального добробуту, умовами проживання та охороною здоров’я. Але за абсолютними показни- ками індексу їх домінування було не таким вираз- ним, як позиція м. Києва (0,674). Полтавська область займала 4 місце за індексом фінансування людського розвитку та мала відносно великі значення за оцінкою інших блоків. Слід за- значити, що область практично не мала складових, які суттєво негативно впливали на її розвиток. Київська область входила до п’ятірки лідерів за індексами демографічного розвитку, матеріального добробуту, умов проживання, освіти та фінансу- вання людського розвитку. Негативними сторонами у загальному індексі регіону було соціальне середо- вище та розвиток ринку праці. На протилежному фланзі рейтингової шкали розмістились Донецька (27 місце), Луганська (26 місце) та Житомирська (25 місце) області, які по- мітно відставали за Індексами людського розвитку від більшості регіонів України. Слід також зазначити, що за ті останні роки спостережень значно погіршились позиції Вінниць- кої (з 2005 року 21-26 місце) та Житомирської (25 місце у 2010 році – найнижча позиція за всі роки розрахунків) областей, які на єдиній шкалі інтегра- льного індексу регіонального людського розвитку в 2011 році не набагато випереджали аутсайдерів – Донецьку та Луганську області Українського Дон- басу. Незважаючи на досить високий рівень матеріа- льного добробуту (2 місце серед усіх регіонів) та ви- сокі показники на ринку праці (5 місце), у 2011 році Донецька область продовжувала займати останнє місце в Україні у рейтингу за ІРЛР. Найбільш болю- чими для Донецької області залишалися проблеми поліпшення демографічної ситуації (26 і 23 місця), умов проживання населення (26 і 24 місця) та стан навколишнього природного середовища (27 місця) – табл. 4. У 2010-2011 роках Луганська область входила до трійки аутсайдерів за аспектами демографічного розвитку (22 і 25 місця), умов проживання насе- лення (24 і 26 місця), рівня освіти (26 і 25 місця). Не- задовільними для області були індекси природного середовища (22 і 21 місця) та соціальної сфери (21 і 20 місця) – табл. 4. Логічно стверджувати, що динаміка показни- ків-дестимуляторів регіонального людського роз- витку в Донецькій та Луганській областях обумовлювало та формувала виникнення і роз- повсюдження основних видів девіантної поведінки індивідів і соціальних груп, у першу чергу, еконо- мічної злочинності, моніторинг якої здійснюють ор- гани правоохоронної системи (Міністерство внут- рішніх справ України, прокуратура, судові органи), а також алкоголізму і наркоманії, самогубств і проституції та інших деструктивних соціальних явищ. Необхідно наголосити, що гострі проблеми со- ціально-економічного розвитку Донецької області визначались насамперед несприятливою екологіч- ною ситуацією. Стан навколишнього середовища регіону став одним з головних чинників, який ха- рактеризував проблеми демографічного розвитку – низьку тривалість життя і високі показники смерт- ності немовлят і перинатальної смертності. В області мав місце високий рівень професій- них захворювань шахтарів, металургів, працівників хімічної галузі. На незадовільну оцінку також впли- вав низький рівень умов проживання: висока щіль- ність населення накладалась на низьку забезпече- ність житлом і його комфортність, недостатність лі- карняних ліжок і станцій швидкої допомоги. У Луганській області ситуація також характе- ризувалась незадовільними показниками умов про- живання населення – облаштованістю житла, щіль- В . Ф . С то ля ро в, О . В . Ш ин ка рю к 24 4 Е ко но м іч ни й ві сн ик Д он ба су № 2 (5 6) , 2 01 9 Т аб ли ця 4 Ін де к си т а р ей ти н ги ін де к сі в ас п ек ті в л ю дс ьк ог о р оз ви тк у в р ег іо н ах т а Ін де к с р ег іо н ал ьн ог о л ю дс ьк ог о р оз ви тк у у 19 99 -2 01 1 р р . п о Л уг ан сь к ій і Д он ец ьк ій о бл ас тя х У к р аї н сь к ог о Д он ба су Ре гі он и Ро ки Д ем ог ра ф іч ни й Ро зв ит ок Ро зв ит ок р ин ку пр ац і М ат ер іа ль ни й до бр об ут У м ов и пр ож и- ва нн я на се ле нн я Рі ве нь ос ві ти С та н та о хо ро на зд ор ов ’я С оц іа ль не се ре до ви щ е Е ко ло гі чн а си ту ац ія Ф ін ан су ва нн я лю дс ьк ог о ро з- ви тк у Ін де кс р ег іо на - ль но го л ю дс ь- ко го р оз ви тк у ін де кс Р ей - ти нг ін де кс ре й- ти нг ін де кс ре й- ти нг ін де кс ре й- ти нг ін де кс ре й- ти нг ін де кс ре й- ти нг ін де кс ре й- ти нг ін де кс ре й- ти нг ін де кс ре й- ти нг ін де кс ре й- ти нг 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 Луганська область О Б Л А С Т І С Х ІД Н О Ї У К РА ЇН И 19 99 0, 30 3 23 0, 46 3 25 0, 35 4 23 0, 23 3 23 0, 25 1 27 0, 62 6 15 0, 41 8 27 0, 82 6 23 0, 35 3 21 0, 42 2 27 20 00 0, 15 6 26 0, 41 3 24 0, 41 3 22 0, 23 1 23 0, 28 6 27 0, 64 3 14 0, 42 6 27 0, 80 7 24 0, 33 1 14 0, 41 2 27 20 01 0, 17 7 25 0, 38 3 25 0, 43 0 14 0, 24 7 21 0, 26 3 27 0, 64 5 15 0, 39 2 27 0, 82 0 22 0, 36 7 12 0, 41 3 27 20 02 0, 12 3 27 0, 41 5 24 0, 52 5 6 0, 23 9 23 0, 22 7 27 0, 40 2 26 0, 39 2 27 0, 80 5 23 0, 40 3 9 0, 39 0 27 20 03 0, 16 3 27 0, 47 2 17 0, 51 4 6 0, 22 3 22 0, 26 1 27 0, 51 3 20 0, 39 5 27 0, 81 2 23 0, 39 8 13 0, 41 4 26 20 04 0, 12 1 27 0, 46 6 22 0, 56 9 3 0, 23 1 22 0, 23 4 27 0, 57 6 17 0, 38 2 27 0, 69 0 24 0, 34 0 24 0, 40 0 27 20 05 0, 16 0 25 0, 53 0 24 0, 50 8 4 0, 24 0 21 0, 22 9 27 0, 61 5 5 0, 46 1 23 0, 64 0 23 0, 35 3 16 0, 41 2 26 20 06 0, 14 2 26 0, 53 3 18 0, 53 4 5 0, 22 7 24 0, 21 6 27 0, 60 9 21 0, 49 2 20 0, 67 1 21 0, 29 7 24 0, 41 2 26 20 07 0, 13 9 26 0, 55 1 16 0, 54 1 4 0, 22 2 24 0, 23 5 27 0, 63 7 18 0, 48 6 20 0, 61 6 21 0, 38 0 16 0, 42 0 25 20 08 0, 16 3 25 0, 51 7 20 0, 52 6 6 0, 21 6 23 0, 23 8 27 0, 65 8 15 0, 44 2 21 0, 61 5 23 0, 45 5 19 0, 42 1 26 20 09 0, 14 8 24 0, 66 8 18 0, 52 7 6 0, 21 7 24 0, 28 0 26 0, 64 0 16 0, 41 6 25 0, 65 1 22 0, 39 8 20 0, 43 3 26 20 10 0, 20 2 22 0, 62 0 16 0, 46 4 8 0, 21 0 24 0, 31 3 26 0, 63 3 8 0, 42 6 21 0, 62 4 22 0, 39 8 18 0, 42 8 25 20 11 0, 22 25 0, 61 5 17 0, 53 3 6 0, 19 4 26 0, 30 6 25 0, 59 3 7 0, 44 7 20 0, 62 8 21 0, 41 1 18 0, 43 4 26 Донецька область 19 99 0, 29 7 25 0, 61 0 8 0, 48 4 8 0, 26 1 17 0, 34 7 25 0, 53 ) 23 0, 56 6 14 0, 46 5 26 0, 45 3 7 0, 44 0 26 20 00 0, 17 6 25 0, 65 5 4 0, 51 9 6 0, 24 9 21 0, 40 1 25 0, 54 8 25 0, 54 1 18 0, 51 1 26 0, 50 4 5 0, 45 0 26 20 01 0, 13 1 27 0, 55 8 9 0, 51 7 4 0, 26 4 18 0, 37 4 25 0, 54 6 25 0, 46 2 25 0, 49 7 26 0, 51 6 5 0, 42 5 26 20 02 0, 13 5 26 0, 56 6 7 0, 56 0 2 0, 25 5 20 0, 28 0 26 0, 52 5 18 0, 48 1 21 0, 54 3 26 0, 49 6 5 0, 42 1 26 20 03 0, 17 7 25 0, 60 5 8 0, 58 5 2 0, 24 9 20 0, 26 8 26 0, 37 4 26 0, 49 6 20 0, 53 2 26 0, 48 6 6 0, 41 3 27 20 04 0, 12 8 26 0, 58 9 10 0, 66 5 2 0, 23 7 21 0, 26 8 26 0, 50 6 23 0, 50 0 17 0, 47 4 26 0, 43 6 7 0, 41 8 26 20 05 0, 19 2 23 0, 67 0 3 0, 50 0 5 0, 23 8 22 0, 27 2 26 0, 49 0 20 0, 48 8 18 0, 33 7 26 0, 45 1 6 0, 39 7 27 20 06 0, 21 7 23 0, 65 9 4 0, 54 5 4 0, 23 8 22 0, 28 5 26 0, 55 6 23 0, 48 9 21 0, 27 4 27 0, 34 9 15 0, 39 7 27 20 07 0, 16 0 25 0, 65 6 5 0, 57 4 3 0, 22 7 22 0, 31 9 21 0, 57 9 21 0, 48 3 21 0, 14 3 27 0, 43 7 7 0, 39 2 27 20 08 0, 18 3 24 0, 61 8 9 0, 58 0 2 0, 21 3 25 0, 31 7 21 0, 57 4 24 0, 46 0 20 0, 21 3 27 0, 50 7 11 0, 40 1 27 20 09 0, 09 0 26 0, 68 6 15 0, 54 0 4 0, 20 8 26 0, 37 2 17 0, 55 0 24 0, 47 0 20 0, 34 5 27 0, 46 3 12 0, 40 8 27 20 10 0, 13 4 26 0, 72 3 5 0, 55 8 2 0, 20 6 26 0, 39 4 18 0, 46 4 24 0, 46 8 19 0, 26 9 27 0, 44 5 14 0, 40 1 27 20 11 0, 23 8 23 0, 67 3 10 0, 58 3 3 0, 20 2 24 0, 43 2 12 0, 53 5 12 0, 48 4 18 0, 27 5 27 0, 45 1 15 0, 42 6 27 С кл ад ен о за м ат ер іа ла м и [2 3, с . 2 6- 28 ]. 244 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 В. Ф. Столяров, О. В. Шинкарюк В. Ф. Столяров, О. В. Шинкарюк 245 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 ністю доріг і телефонізації. На низький рівень освіти впливав низький рівень охоплення дітей початко- вою і базовою середньою освітою. У регіоні спосте- рігалась незадовільна демографічна ситуація: нега- тивний показник міграції і низька середня очікувана тривалість життя, високий рівень професійних за- хворювань і захворювань на туберкульоз. Тобто, визначальними факторами показників- дестимуляторів регіонального людського розвитку в Донецькій і Луганській областях слід вважати стан навколишнього природного середовища, правоохо- ронної системи та системи охорони здоров’я, нероз- виненість регіональних ринків праці. Саме ці фактори ґрунтувались на деструктив- ній культурі окремих верств місцевого населення і суперечили морально-етичним і духовно-гуманітар- ним нормам національної системи цінностей. На наше переконання саме національна сис- тема цінностей України призвана була забезпечити збереження та розвиток різноманіття індивідуаль- них особливостей населення кожного регіону та його моральних засад: духовності і освіченості, іс- торичної спадщини і територіальної цілісності, зви- чаїв і традицій, культури і світогляду, мирного мен- талітету та етнічних цінностей. Саме тому, національна система цінностей у країні повинна бути спрямована на досягнення взає- мообумовленого діалектично спорідненого та емер- джентного розвитку регіонів держави як єдиного ор- ганічного цілого – «Наша країна – єдина родина!» Слід наголосити про наявну відсутність прямої залежності рейтингу регіонів України за ІРЛР від його місця за аспектом “Фінансування людського розвитку”. Так, Донецька область за цим аспектом протягом 1999-2010 років з 27-ми місць п’яте місце займала 3 рази, шосте місце – 2 рази, сьоме – 3 рази, а рейтинг області за ІРЛР залишався практично не- змінним: 26-27 місце. Львівська область навпаки, займаючи за аспек- том фінансування людського розвитку практично останні місця у другій десятці регіонів, за ІРЛР у 1999-2010 роках займала п’яте місце – 2 рази, сьоме восьме і дев’яте місце – по 1 разу, десяте місце – 3 рази. Економічна злочинність в регіонах України ха- рактеризувалась наявністю осередків їх виникнення та розповсюдження. За даними Міністерства внутрі- шніх справ України в 2010-2011 роках такими осе- редками логічно було вважати Луганську, Доне- цьку, Одеську та Дніпропетровську області. Загалом, для територіальної диференціації еко- номічної злочинності в розрізі регіонів України ха- рактерна ідентична тенденція, як і у випадку загаль- ної злочинності: кількість злочинів у розрахунку на 10 тис. населення зростало в напрямку з Північного заходу на Південний схід. Причому більш високим рівнем економічної злочинності порівняно з сусід- німи регіонами характеризувалися Львівська, Жито- мирська та Вінницька області (у 2011 році), Львів- ська, Одеська області, АР Крим (у 2012 році) [24]. У 2012 році рішенням Президії НАН України та колегії Державної служби статистики України №123 від 13 червня було затверджено нову Методику ви- мірювання регіонального людського розвитку в Ук- раїні [25, табл. 5]. Таблиця 5 Система показників оцінки Індексу регіонального людського розвитку в Україні з 2012 року № з/п за наскріз- ною нуме- рацією № з/п в блоках за показни- ками Блоки та показники Характер впливу на людський роз- виток Стандартне значення Вага 1 2 3 4 5 6 1. Відтворення населення 1 1.1 Сумарний коефіцієнт народжуваності Стимулятор 2,1 0,1426 2 1.2 Дитяча смертність (смертність дітей у віці до 5 років), % Дестимулятор 1,6 0,1956 3 1.3 Середня очікувана тривалість життя при народженні, років Стимулятор 82,0 0,2834 4 1.4 Ймовірність чоловіків дожити від 20 до 65 років Стимулятор 0,7500 0,2160 5 1.5 Ймовірність жінок дожити від 20 до 65 років Стимулятор 0,9500 0,1624 2. Соціальне становище 6 2.1 Коефіцієнт злочинності (кількість зареє- строваних злочинів на 100 тис. насе- лення) Дестимулятор 400 0,2186 7 2.2 Кількість хворих із вперше встановленим діагнозом активного туберкульозу (на 100 тис. населення) Дестимулятор 40,0 0,2210 В. Ф. Столяров, О. В. Шинкарюк 246 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 Продовження табл. 5 1 2 3 4 5 6 8 2.3 Кількість хворих із вперше встановленим діагнозом алкоголізму і алкогольних пси- хозів, розладу психіки та поведінки вна- слідок вживання наркотиків та інших психоактивних речовин (на 100 тис. насе- лення) Дестимулятор 50,0 0,1778 9 2.4 Кількість дітей-сиріт та дітей, позбавле- них батьківського піклування (на 100 тис. дітей у віці 0-17 років) Дестимулятор 400 0,1708 10 2.5 Коефіцієнт підліткової народжуваності (кількість дітей, народжених дівчатами у віці 15-17 років, на 10 тис. дівчат відпові- дного віку) Дестимулятор 6,0 0,0728 11 2.6 Кількість померлих від навмисного само- ушкодження (на 100 тис. населення) Дестимулятор 7,0 0,1390 3. Комфортне життя 12 3.1 Забезпеченість житлом у міських посе- леннях (загальна площа на 1 особу), кв. м Стимулятор 25,0 0,2455 13 3.2 Питома вага квартир (одноквартирних будинків), обладнаних централізованою каналізацією та водовідведенням у сіль- ській місцевості, % Стимулятор 55,0 0,1804 14 3.3 Питома вага квартир (одноквартирних будинків), обладнаних централізованим газопостачанням або підлоговою елект- роплитою у сільській місцевості, % Стимулятор 100,0 0,1534 15 3.4 Інтегральній показник стану навколиш- нього середовища Стимулятор 1,000 0,2239 16 3.5 Планова ємність амбулаторно-полікліні- чних закладів (на 10 тис. населення) Стимулятор 300,0 0,1176 17 3.6 Обсяг реалізованих населенню послуг (на 1 особу) Стимулятор 3,0 0,0792 4. Добробут 18 4.1 Рівень бідності за відносним критерієм (питома вага населення, еквівалентні су- купні витрати якого не перевищують 75 % медіанного рівня), % Дестимулятор 11,0 0,2842 19 4.2 Питома вага домогосподарств які робили заощадження, або купували нерухомість, % Стимулятор 55,0 0,1298 20 4.3 Кількість мінімальних продуктових ко- шиків, які можна придбати за середньо- душовий дохід Стимулятор 3,75 0,2747 21 4.4 Валовий регіональний продукт (на 1 особу) Стимулятор 2,00 0,1658 22 4.5 Питома вага домогосподарств, які мають всі товари тривалого користування базо- вого набору (телевізор, холодильник, пральна машина), % Стимулятор 100,0 0,1454 5. Гідна праця 23 5.1 Рівень зайнятості населення (частка за- йнятих серед населення 18-65 років), % Стимулятор 85,0 0,1596 24 5.2 Рівень безробіття (частка безробітних се- ред населення 18-65 років), % Дестимулятор 4,0 0,1926 25 5.3 Частка працівників, які отримують зар- плату менше 1,5 прожиткових мінімумів, % Дестимулятор 15,0 0,2127 В. Ф. Столяров, О. В. Шинкарюк 247 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 Закінчення табл. 5 1 2 3 4 5 6 26 5.4 Частка працівників, які працюють в умо- вах, що не відповідають санітарно-гігіє- нічним нормам, % Дестимулятор 10,0 0,1489 27 5.5 Співвідношення середньої заробітної плати до мінімальної, одиниць Стимулятор 4,0 0,1560 28 5.6 Рівень охоплення соціальним страху- ванням (частка застрахованих осіб у зайнятому населенні), % Стимулятор 90,0 0,1303 6. Освіта 29 6.1 Чистий показник охоплення дошкіль- ними навчальними закладами дітей ві- ком 3-5 років, % Стимулятор 99,9 0,1057 30 6.2 Охоплення загальною середньою осві- тою дітей шкільного віку (6-18 років), % Стимулятор 99,9 0,2733 31 6.3 Частка осіб із освітою не нижче рівня «базова вища» серед населення 25 років і старше, % Стимулятор 65,0 0,2094 32 6.4 Середня тривалість навчання осіб віком 25 років і старше, років Стимулятор 15,0 0,2445 33 6.5 Середній бал за результатами зовніш- нього незалежного оцінювання (по всіх предметах) Стимулятор 180 0,1671 * Методика вимірювання регіонального людського розвитку / НАН України, Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи; Мінекономрозвитку і торгівлі України; Державна служба статистики України. Київ, 2012. Можливо це було здійснено для зміни поглядів світової спільноти на жалюгідний стан промислово- розвинутого Українського Донбасу в контексті люд- ського розвитку або для його поглинання як потен- ційного конкурента за логістикою Міжнародного ге- ополітичного бізнесу. В усякому разі органи загальнонаціональної влади не прийняли жодного рішення щодо покра- щення рейтингової оцінки людського розвитку в Лу- ганській і Донецькій областях. До алгоритму розрахунку регіонального інде- ксу людського розвитку було включено 33 показ- ники, які були об’єднані у 6 блоків відповідно до ос- новних аспектів людського розвитку (табл. 5): 1) відтворення населення (п’ять показників); 2) соціальне становище (шість показників); 3) комфортне життя (шість показників); 4) добробут (п’ять показників); 5) гідна праця (шість показників); 6) освіта (п’ять показників). Вибір показників для нової Методики вимірю- вання регіонального людського розвитку було здій- снено з використанням наступних 7 принципів [25, с. 16]. 1. Придатність для щорічних розрахунків. 2. Забезпеченість наявною інформацією Держа- вної служби статистики України. 3. Забезпечення надійності оцінок на регіональ- ному рівні. 4. Відповідність специфіці проблем людського розвитку в Україні (диференціація окремих показ- ників за віком, статтю та типом місцевості). 5. Однозначність трактування щодо впливу на людський розвиток. 6. Відсутність високої кореляції між окремими показниками. 7. Достатність статичної та динамічної варіації. Згідно нової Методики виміру регіонального людського розвитку процедури розрахунків ІРЛР складаються з п’яти етапів [25, с. 21]: 1) нормування показників; 2) калібрація показників; 3) визначення ваг показників у блоках; 4) розрахунок індексу по кожному блоку пока- зників; 5) розрахунок інтегрального індексу регіональ- ного людського розвитку. Нормування здійснюється за формулою (1) для показників-стимуляторів та за формулою (2) для по- казників-дестимуляторів: z = , (2)z = , (3) де zijr – нормоване значення j–го показника у i–му блоці показників по r–му регіону; xijr – фактичне значення j–го показника у i–му блоці показників по r–му регіону; xst ij – стандартне значення j–го показника у i–му блоці показників; i – номер блоку показників (i = 1, 2, …, 6); j – номер показника у i–му блоці показників (j = 1, …, ik); В. Ф. Столяров, О. В. Шинкарюк 248 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 ik – кількість показників у i–му блоці показників; r – регіон (r = 1, …, 25). Згідно Методики, стандартні значення показни- ків визначаються експертним шляхом з урахуван- ням таких чинників: – розмах варіації та середнє значення показника по регіонах; – тенденції зміни показника за 2004-2010 роки; – необхідність зменшення впливу процедури стандартизації на подальші розрахунки в середині блоку. Стандартне значення є постійним протягом дії цієї методики. Експериментальні перерахунки регіонального людського розвитку за новою методикою були здій- снені починаючи з 2004 року. За результатами рей- тингової оцінки ІРЛР Державною службою статис- тики України в 2012 році за шістьма основними ас- пектами регіонального людського розвитку були отримані такі результати по Українському Донбасу у складі Луганської і Донецької областей (табл. 6). Таблиця 6 Співставлення рейтингових оцінок ІРЛР Луганської і Донецької областей за Методиками виміру регіонального людського розвитку 2001 та 2012 років Регіон Роки Ранг на єдиній для всієї України шкалі Методика 2001 року Методика 2012 року Л уг ан сь ка о бл ас ть 2004 27 24 2005 26 22 2006 26 23 2007 25 23 2008 26 20 2009 26 20 2010 25 18 2011 26 20 2012 26 11 2013 26 16 Д он ец ьк а об ла ст ь 2004 26 11 2005 27 14 2006 27 12 2007 27 13 2008 27 16 2009 27 19 2010 27 21 2011 27 18 2012 27 12 2013 27 20 Рівень та динаміка показників ІРЛР Луганської області за новою Методикою виміру регіонального людського розвитку не суттєво покращило її розта- шування на шкалі єдиній для всієї України у порів- нянні з розташуванням Донецької області (табл. 7). Відповідно до нової Методики виміру ІРЛР пе- рше місце у продовж 2004-2008 років займала Зака- рпатська область, яка посідала перші позиції за інте- гральним індексом комфортного проживання, до складу якого входив Інтегральний показник стану навколишнього середовища. Доцільно відмітити, що господарська діяль- ність Закарпатській області здійснювалась в умовах положень Вільної економічної зони (див. табл. 1). У 2010-2015 роках перше місце в рейтинговій оцінці ІРЛР адміністративних областей України займала Харківська область, а друге – Чернівецька. Найбільш стабільною виглядали Львівська область, яка з року в рік чередувала третє та четверте місце, Київська – 7 місце та Полтавська – 9 місце (див. табл. 1). Натомість зменшення переліку аспектів регіо- нального людського розвитку, які вимірювались у попередній Методиці для аналізу і прогнозування з дев’яти до шести, а переліку показників з 92 до 33 не тільки знизили, на наше переконання, об’єктив- ність його вимірювання, та ще й зменшили рівень державного контролю та регулювання насамперед екологічної ситуації в Українському Донбасі. Саме екологічний стан навколишнього природ- нього середовища Українського Донбасу продовжу- вав бути джерелом професійних та соціальних хво- роб населення в Луганській і Донецькій областях. Механізм штрафів за забруднення землі, води і повітря практично не діяв в повному обсязі, а пере- хід до комплексного природокористування здійсню- вався надто повільно. Незважаючи на зменшення кількості і робочого часу діяльності підприємств вугільної, металургій- ної та хімічної промисловості в умовах переважання процесів сільгоспєвроінтеграції та зменшення тра- диційних зв’язків їх кооперації, шкідливі викиди в навколишнє природнє середовище продовжують мати місце поза визначених екологічних норм і нор- мативів. Зміна методів вимірювання регіонального людського розвитку, на наш погляд, не повинна В . Ф . С то ля ро в, О . В . Ш ин ка рю к 24 9 Е ко но м іч ни й ві сн ик Д он ба су № 2 (5 6) , 2 01 9 Т аб ли ця 7 Д и н а м ік а ск л ад ов и х Ін де к су р ег іо н ал ьн ог о л ю дс ьк ог о р оз ви тк у У к р аї н сь к ог о Д он ба су у 2 00 4- 20 13 р р .* Р ок и Б ло к 1 «В ід тв ор ен ня н ас е- ле нн я» Б ло к 2 «С оц іа ль не с ер ед о- ви щ е» Б ло к 3 «К ом ф ор тн е ж ит тя » Б ло к 4 «Д об ро бу т» Б ло к 5 «Г ід на п ра ця » Б ло к 6 «О св іт а» ІР Л Р С та нд ар - ти зо ва ні ка лі бр о- ва ні з на - че нн я Р ан г С та нд ар - ти зо ва ні ка лі бр о- ва ні з на - че нн я Р ан г С та нд ар - ти зо ва ні ка лі бр о- ва ні з на - че нн я Р ан г С та нд ар - ти зо ва ні ка лі бр о- ва ні з на - че нн я Р ан г С та нд ар - ти зо ва ні ка лі бр о- ва ні з на - че нн я Р ан г С та нд ар - ти зо ва ні ка лі бр о- ва ні з на - че нн я Р ан г С ум а Р ан г Л уг ан сь ка о бл ас ть 20 04 р . 0, 57 68 23 0, 30 55 24 0, 49 40 20 0, 44 17 12 0, 58 24 12 0, 77 05 9 3, 17 09 24 20 05 р . 0, 56 26 23 0, 36 25 23 0, 49 77 18 0, 51 89 9 0, 60 45 12 0, 78 94 9 3, 33 56 22 20 06 р . 0, 57 25 25 0, 33 61 25 0, 51 07 15 0, 48 06 15 0, 61 83 12 0, 79 82 6 3, 31 64 23 20 07 р . 0, 57 77 24 0, 32 74 24 0, 50 82 18 0, 49 98 16 0, 64 39 11 0, 77 71 14 3, 33 42 23 20 08 р . 0, 58 55 24 0, 32 38 25 0, 52 30 18 0, 61 70 9 0, 63 83 12 0, 80 04 8 3, 48 80 20 20 09 р . 0, 62 01 24 0, 32 30 25 0, 52 09 18 0, 60 32 9 0, 58 87 10 0, 79 76 13 3, 45 36 20 20 10 р . 0, 63 94 24 0, 34 25 24 0, 52 44 18 0, 63 92 6 0, 57 78 10 0, 81 12 9 3, 53 44 18 20 11 р . 0, 64 90 23 0, 35 69 23 0, 52 76 18 0, 59 03 9 0, 60 36 8 0, 84 08 2 3, 56 82 20 20 12 р . 0, 66 16 21 0, 36 81 21 0, 56 69 18 0, 73 87 4 0, 59 71 9 0, 83 41 7 3, 76 65 11 20 13 р . 0, 67 00 20 0, 35 20 23 0, 54 96 18 0, 70 56 4 0, 59 73 9 0, 83 01 11 3, 70 46 16 Д он ец ьк а об ла ст ь 20 04 р . 0, 55 73 25 0, 33 24 21 0, 44 05 24 0, 62 10 1 0, 67 44 2 0, 81 18 1 3, 43 75 11 20 05 р . 0, 56 06 24 0, 36 61 22 0, 45 20 23 0, 60 61 2 0, 69 78 2 0, 83 30 1 3, 51 57 14 20 06 р . 0, 57 87 23 0, 36 12 22 0, 46 95 23 0, 59 17 4 0, 71 56 2 0, 83 83 1 3, 55 50 12 20 07 р . 0, 56 40 25 0, 35 09 20 0, 45 76 24 0, 61 82 4 0, 74 83 1 0, 85 51 1 3, 59 40 13 20 08 р . 0, 58 12 25 0, 35 12 21 0, 46 54 23 0, 62 79 8 0, 70 67 5 0, 86 78 1 3, 60 01 16 20 09 р . 0, 60 29 25 0, 35 76 20 0, 45 97 25 0, 61 30 8 0, 62 04 8 0, 83 33 1 3, 48 70 19 20 10 р . 0, 60 96 25 0, 37 72 20 0, 43 98 25 0, 66 02 4 0, 60 36 3 0, 83 42 2 3, 52 47 21 20 11 р . 0, 62 28 24 0, 39 38 17 0, 44 95 25 0, 64 26 5 0, 63 35 3 0, 83 37 6 3, 57 59 18 20 12 р . 0, 62 13 25 0, 40 90 16 0, 48 51 25 0, 73 06 5 0, 62 57 3 0, 88 26 1 3, 75 43 12 20 13 р . 0, 62 53 25 0, 40 65 18 0, 46 33 25 0, 66 88 9 0, 62 25 4 0, 85 59 1 3, 64 22 20 *С кл ад ен о за м ат ер іа ла м и [2 6, с . 4 0- 48 , 5 5] . 249 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 В. Ф. Столяров, О. В. Шинкарюк В. Ф. Столяров, О. В. Шинкарюк 250 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 була дезорієнтувати та зменшувати роль держав- ного втручання органів загальнонаціональної влади в контроль та упорядкування екологічної ситуації в Українському Донбасі. Згідно розрахунків Державної служби статис- тики України за новою Методикою вимірювання ІРЛР на останні місця єдиної для всієї України шкали замість Луганської і Донецької областей пе- ремістились Житомирська область (найгірші показ- ники добробуту, освіти, ринку праці та відтворення населення), Кіровоградська область (низькі показ- ники відтворення населення та соціального середо- вища) та Херсонська область (низькі показники со- ціального середовища, добробуту та відтворення на- селення) [23, с. 7]. Доречно відмітити, що якщо у попередній Ме- тодиці вимірювання ІРЛР екологічна ситуація регі- онів України оцінювалась з використанням шести показників (див. табл. 1), то при підготовці впрова- дження нової Методики виміру ІРЛР одночасно була розроблена фахівцями Інституту природокори- стування і сталого розвитку НАН України окрема Методика розрахунку Інтегрального показника стану навколишнього природнього середовища при розрахунках якого використовуються вже 29 показ- ників [25, с. 25]. Метою розрахунку інтегрального показника стану навколишнього середовища (Іінт) стало визна- чення середньо-геометричного показників: земель- них, водних ресурсів та атмосферного повітря [25, с. 22]: Іінт = Ізр ∗ Івр ∗ Іатм , (3) де Ізр – зведений індекс екологічного стану земель- них ресурсів (розраховується з використанням чо- тирнадцяти показників); Івр – зведений індекс екологічного стану водних ресурсів (розраховується з використанням одинад- цяти показників); Іатм – зведений індекс екологічного стану атмос- ферного повітря (розраховується з використанням чотирьох показників). Згідно Методики Інтегральний показник є абсо- лютним і визначається об’єктивними результатами моніторингу стану довкілля в певному регіоні Укра- їни та не залежить від його місця відносно інших ре- гіонів. Інформаційною базою розрахунку є щорічна державна статистична звітність. Інтегральний показник коливається в діапазоні від 0 до 1: вище значення свідчить про більш спри- ятливий екологічний стан. При цьому використову- ється така шкала оцінки стану навколишнього при- родного середовища залежно від значення інтегра- льного показника (табл. 8). Інтегральний показник стану навколишнього середовища відносно до показника – стимулятора людського розвитку, стандартне значення якого до- рівнює 1000 з вагою 0,2239. При цьому стан середо- вища вважається сприятливим за характером впливу на людський розвиток. Таблиця 8 Ознаки стану навколишнього середовища Значення інтегрального показника Стан середовища 0,000 – 0,200 Кризовий 0,201 – 0,400 Критичний 0,401 – 0,600 Напружений 0,601 – 0,800 Задовільний 0,801 – 1,000 Сприятливий Згідно Методики, стандартні значення показни- ків визначаються експертним шляхом з урахуван- ням таких чинників: розмах варіації та середнє зна- чення показника по регіонах, тенденції зміни показ- ника за 2004-2010 роки, необхідність зменшення впливу процедури стандартизації на подальші роз- рахунки в середині блоку. Стандартне значення є постійним протягом усіх років дії Методики. Необхідність переходу до нової Методики оцінки ІРЛР обґрунтовувалась в основному завдан- нями усунення недоліків національної системи ста- тистики та потребами здійснення додаткових опиту- вань. Але в умовах переходу в Україні до Концепції сталого збалансованого соціально-економічного розвитку регіонів має місце наявна потреба досяг- нення гармонізації його екологічного, соціального та економічного аспектів. При цьому, на перше місце виходе екологічна складова, дотримання норми якої повинно не тільки сприяти здоровому дітонародженню і зменшення смертності немовлят, матерів та дорослих, а й лікві- дації шкідливих викидів в атмосферу, воду і землю. Переходу на комплексне природокористування (без відходів) буде сприяти впровадження соціо- еколого-економічного розвитку території нашої держави, складові індикатори та інтегровані показ- ники якого розроблені фахівцями Інституту еконо- міки промисловості НАН України [27]. Висновки і рекомендації. Соціологічна енци- клопедія визначає мораль як форму суспільної сві- домості, сукупність принципів, правил і норм, якими керуються люди у своїй поведінці. Ці норми є виявленням ставлення людей як один до одного, так і до різних форм людських спільнот: до сім’ї, трудового колективу, класу, нації, суспільства зага- лом [1, с. 242]. Специфічною складовою моралі є усталені в суспільстві уявлення про добро й зло, про обов’язок, справедливість і честь, які втілюються в суспільних нормах, традиціях та звичаях. Стійкі норми мораль- ної поведінки, які переходять від покоління до поко- ління, формують моральну традицію [1, с. 243]. В сучасних умовах поглиблення органами зага- льнонаціональної влади лібералізації ринкової еко- номіки України виникла потреба усвідомлення та укріплення власної національної ідеї українців як громадян нашої держави – бути хазяїном на рідній землі. Наявним стало уточнення, збереження та роз- В. Ф. Столяров, О. В. Шинкарюк 251 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 виток системи національних цінностей, яка приз- вана забезпечити різноманіття індивідуальних особ- ливостей населення кожного регіону держави: духо- вності й освіченості, звичаїв і традицій, культури й світогляду, мирного менталітету й територіальної єдності, історичної спадщини та етнічних ціннос- тей. Наявність стійких моральних традицій взаємо- дії центру і територій призвано сприяти виник- ненню взаємообумовленого емерджентного роз- витку всіх регіонів держави як єдиного органічного й динамічного цілого. Розвиток державності в Україні повинен відпо- відати сучасним уявленням про напрями розвитку людства, що були визначені ще в девізі ЕКСПО- 2005: «Мудрість природи», який розкривають три органічні складові – «Матриця природи», «Мисте- цтво життя», «Розвиток екоспільнот». «Матриця природи» – це розуміння механіз- мів природи як складного взаємовідношення між життям, інформацією та всесвітом. «Мистецтво життя» – це розуміння механі- змів природи, яке знайдено в світових культурах, мистецтві, соціальних нормах і технологічній етиці у минулому й сьогоденні, що відкриває можливості для майбутнього. «Розвиток екоспільнот» – це створення но- вого способу життя, в якому суспільство й Уряд пла- нують й розвивають національне виробництво, спо- живання, розвиток й охорону природи для під- тримки саме такого способу життя, яке забезпечує гармонію людини з природою. Конституція України визначає нашу країну су- веренною і незалежною, демократичною, соціаль- ною, правовою державою (ст. 1). Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінні- стю (ст. 3). Українськими вченими доведено, що цільо- вими показниками соціально-економічного роз- витку регіонів, як і національного господарства в ці- лому, є показники рівня, стандарту і якості життя на- селення. Саме вони з найбільшою змістовною адек- ватністю відображають соціальну спрямованість всіх змін що проводяться в регіонах. Рівень життя – це комплексний показник, що характеризує досягнуте задоволення матеріальних і духовних потреб людини і суспільства в цілому, ві- дображаючи в кінцевому результаті добробут насе- лення. При чому структура матеріальних і духовних потреб людини адекватна структурі людської діяль- ності початковим моментом і метою якої є їх задо- волення. Стандарт життя – це соціально прийнятий норматив рівня життя. У ряді держав існують офі- ційні певні стандарти життя і, крім того, кожна соці- альна група і спільність та навіть кожна людина має свій власний суб’єктивний стандарт. Стандарт життя також змінюється із часом, але ця зміна від- бувається дискретно у міру якісної зміни соціально- економічної системи. Якість життя – це співвідношення рівня життя та прийнятого стандарту. Цей критерій пока- зує ступень задоволення потреб, а оскільки потреби виникають тільки за наявності потенційних можли- востей (не можна бажати того, чого не знаєш), то як- ість життя фактично відображає рівновагу соціа- льно-економічної системи і характеризує рівень со- ціальної напруги. В ідеальному варіанті бюджетного механізму збалансованого управління сталим розвитком дер- жави на основі національної системи цінностей уп- равління соціально-економічним (в т.ч. людським) розвитком регіонів повинне здійснюватись на ос- нові цільової функції, яка є індикатором якості життя. Тобто, реально досяжна на певному тимчасо- вому інтервалі зміна значень показників якості життя, виходячи з соціально-економічного стану ре- гіону та держави в цілому, їх позицій в зовнішньому середовищі і прийнятій стратегії розвитку в умовах глобалізації. В 2005-2006 роках Урядом України було прий- нято рішення щодо локалізації Цілей Розвитку Ти- сячоліття (ЦРТ) на період до 2015 року в якості пі- лотних проектів для Українського Донбасу у складі Луганської і Донецької областей, а також для Львів- ської області. Пілотні проекти були призвані адаптувати 15 завдань і 33 стратегічних індикатора 7 національних цілей ЦРТ: 1) Подолання бідності (3 завдання та 5 індикаторів); 2) Забезпечення якісної освіти впро- довж життя (2 завдання та 6 індикаторів); 3) Забез- печення гендерної рівності (2 завдання та 4 індика- тора); 4) Зменшення дитячої смертності (1 завдання та 2 індикатора); 5) Поліпшення здоров’я матерів (1 завдання та 2 індикатора); 6) Обмеження поши- рення ВІЛ-інфекції/СНІДУ та туберкульозу і запо- чаткування тенденцій до скорочення їх масштабів (2 завдання та 6 індикаторів); 7) Сталий розвиток до- вкілля (4 завдання та 8 індикаторів). Досягнення ЦРТ до 2015 року як за пілотними проектами, так і по Україні в цілому було визнано за найважливіше для консолідації зусиль трьох складо- вих суспільства: влади, бізнесу та громадськості. Але цього не відбулося. Слід також підкреслити, що невипадковим було визначення на першому місті серед 7 націона- льних ЦРТ цілі «Подолання бідності». Якби органи загальнонаціональної і регіональної влади на заса- дах соціально адекватного менеджменту забезпе- чили її поетапне досягнення з 2003 року, то припус- каємо, що ніякого сепаратистського заколоту у 2014 році в Українському Донбасі не відбулося. Академік-секретар Відділення економіки НАН України Елла Марленівна Лібанова вже при прий- нятті Україною 17 Цілей Сталого Розвитку на період до 2030 року наголошувала наступне: «Бідність ви- В. Ф. Столяров, О. В. Шинкарюк 252 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 значається як неможливість через брак коштів підт- римувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу. До бідних верств суспільства належать ті, хто не з власної волі позбавлені необхідного: нормального житла, їжі, одягу, можливості здобувати освіту та лікуватися. Крім того, бідність – це ще страх перед майбутнім, обумовлений непевністю людини у своїх можливо- стях. Подолання бідності є ключовим завданням су- спільного розвитку» [21, с. 12]. І знову серед вже 17 національних ЦСР, як і се- ред 7 національних ЦРТ на першому місті в Україні визначена ціль «Подолання бідності» (3 завдання і 5 індикаторів). Тобто ситуація в Україні вимагає збереження цільової орієнтації людського розвитку при переході від реалізації ЦРТ на період до 2015 року до досягнення ЦСР на період до 2030 року. Саме завдячуючи реалізації пілотного проекту «Львівщина-ЦРТ», в уточненій у 2014-2015 роках Регіональній стратегії розвитку області на період 2020 року та у Плані заходів з її реалізації на 2016- 2018 роки з’явилась Програма 2 «Якість життя», яка включала 18 стратегічних індикаторів стійкого люд- ського розвитку. Крім того, на виконання Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів» від 8 вересня 2005 року (набрав чинності з 1 січня 2006 року) Львівська ОДА і Облрада уклали Угоду з Ка- бінетом міністрів України щодо виконання Плану заходів відповідно до державних пріоритетів роз- витку області. Чернівецька ОДА та Облрада, адаптувавши 7 національних ЦРТ у 2009-2010 роках до рівня обла- сті, забезпечили стабільність 2-го місця в рейтинго- вій оцінці ІРЛР за Методикою 2012 року адміністра- тивних областей України у 2010-2011, 2013-2016 ро- ках та 1-ше місце у 2009 та у 2017 роках. Нажаль, в Українському Донбасі такого не від- булося. Завдання пілотних проектів «Луганщина- ЦРТ» та «Донеччина-ЦРТ» не були передбачені ні в Програмах і Бюджетах соціально-економічного роз- витку Луганської й Донецької областей, ні в загаль- нонаціональному плані та державному бюджеті на 2006-2010 роки. Державною службою статистики України у 2010-2011 роках за результатами рейтингової оці- нки за статистичними даними з 1999 року 9-ти скла- дових ІРЛР за 27 адміністративно-територіальними утвореннями України (24 області, АР Крим, м. Се- вастополь та м. Київ) Луганська та Донецька області були визнані регіонами-аутсайдерами на протязі усіх 13 років спостережень. Визначальні фактори показників-дестимулято- рів регіонального людського розвитку в Донецькій і Луганській областях у 1999-2011 роках ґрунтува- лись, як правило, на деструктивній культурі окре- мих верств місцевого населення і суперечили мо- рально-етичним і гуманітарним нормам національ- ної системи цінностей, становлення якої відбува- лось стихійно за усі роки незалежності нашої дер- жави. Необхідно об’єктивно і чесно констатувати, що серед першочергових актуалітетів політики люд- ського розвитку заради порятунку нації в умовах її депопуляції якраз і посідають екологічні проблеми Українського Донбасу [31]. Керівниками Урядів віддавалась перевага зару- біжним консультантам і експертам щодо цілеспря- мованого поглиблення лібералізації ринкової еконо- міки, а не впровадженню рекомендацій вітчизняних вчених-економістів на підвищення ефективності державного регулювання соціально-економічного розвитку Українського Донбасу з використанням Концепції людського розвитку, Цілей Розвитку Ти- сячоліття на період до 2015 року та Цілей Сталого Розвитку на період до 2030 року. У 2011-2012 роках вітчизняною економічною наукою були обґрунтовані рекомендації щодо вико- ристання рейтингових оцінок складових та інтегра- льного значення ІРЛР як критерію ефективності державної регіональної політики для визначення пріоритетів розвитку регіонів на базі впровадження бюджетного федералізму в Україні як унітарній дер- жаві. Бюджетний федералізм ґрунтується на складо- вих «Матриці природи» і передбачає досягнення структурної гармонії субнаціональних (регіональ- них) і загальнонаціональних (суспільних) відтворю- вальних процесів в соціально-економічному розви- тку регіонів і держави. В 2019 році напередодні чергових виборів Пре- зидента України один з претендентів на цей пост на- родний депутат України Юлія Володимирівна Тимошенко, лідер фракції «Батьківщина» в Вер- ховній Раді України разом з соратниками наголо- сила, що національна ідея, яка вважається своє- часною для української нації – це створення та- ких порядків та правил спільного життя, щоб ко- жен зміг, не порушуючи законів всесвіту, повні- стю та безперешкодно реалізувати свій потенціал у гармонії з Творцем і Природою, Людством і Су- спільством. Українському народу випала плане- тарна місія це зробити для себе, для світу та від- крити шлях для інших [28]. За задумом Творця з благословення старців в чотирьох сторонах України споруджені поклоні християнські хрести, які утворили на карті України правильний православний хрест на центральну час- тину території нашої держави: у Чорнобилі (вер- шина хреста), у Старому Почаєві Тернопільської об- ласті (права сторона хреста, храм Іова Почаїв- ського), у Спасовому Скиті біля Харкова (ліва сто- рона хреста, храм Хреста Спасителя Преславного Преображення і часовня Нерукотворного Спаса), в Кулевчі Одеської області (підніжжя загального хре- ста). Православний хрест на теренах України на- чебто фізично визначає морально-енергетичний В. Ф. Столяров, О. В. Шинкарюк 253 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 каркас для донорського поширення християнських цінностей людяності і гармонії православного об- ряду на всю територію нашої держави для покаяння між українцями за загибель Небесної сотні та право- охоронців, між українцями та росіянами за громад- сько-збройний конфлікт на Донбасі, для спільного відновлення його матеріальної бази, гуманітарних та соціально-економічних наслідків, а також для ду- ховного спілкування з Творцем і Природою, Люд- ством і Суспільством. Покаяння має бути не тільки молитовним, а й самостійним залишенням чиновництвом керівник посад в усіх гілках загальнонаціональної і регіона- льної влади та шляхом складання повноважень на- родними депутатами за конституційні зрушення у соціально-побутовій сфері з негативними наслід- ками для народу. Досягти гармонії з Творцем і Природою, Люд- ством і Суспільством український народ спромож- ний шляхом цілеспрямованого впровадження ідей бюджетного федералізму в унітарній державі, вико- ристовуючи гармонійні пропорції «Золотого пере- тину» у фіскально-бюджетних та фінансових взає- мовідносинах центру і регіонів. Відношення більшої частини коштів Зведеного бюджету України на соціально-економічний розви- ток до його меншої частини повинен дорівнювати відношенню загального обсягу коштів Зведеного бюджету України на соціально-економічний розви- ток до його більшої частини і складати 1,618 (62% / 38% – гармонійна пропорція «Золотого пере- тину»). Числове значення 1,618 – це число Творця, згідно якого вочевидь визначені православні хрести на теренах України та структура ДНК генетичного коду українців. Це число Краси, яка править в При- роді, Людстві та Суспільстві. Якщо пропорції між державним і місцевими бюджетами Луганської та Донецької областей бу- дуть побудовані за пропорціями «Золотого пере- тину», то буде досягнута структурна гармонія фі- нансово-бюджетної системи нашої держави, тому що вони, як й складові ДНК, генетично об’єднані у єдине ціле – Зведений бюджет України. Не тільки адміністративним областям Україн- ського Донбасу, а й усім областям України слід вста- новити фінансову автономію в межах місцевих бюджетів, які знаходяться в гармонійних пропор- ціях «Золотого перетину» з державним бюджетом. Це божественна основа територіальної єдності Ук- раїни. Першим етапом впровадження бюджетного фе- дералізму може стати визначення співвідношення коштів державного і місцевого бюджетів на розви- ток людського капіталу в регіонах, а на наступному етапі – співвідношення коштів на соціально-еконо- мічний розвиток регіонів та держави в цілому. Тобто якщо для кожної адміністративної обла- сті України 62% коштів на розвиток людського ка- піталу передбачити з державного бюджету, а 38% – з місцевого бюджету, то таким чином буде визна- чена нижня межа бюджетного централізму. Напроти, якщо 62% коштів на розвиток людсь- кого капіталу передбачити з місцевого бюджету, а 38% – з державного бюджету, то таким чином буде визначена верхня межа бюджетного федералізму. Застосування розглянутої логічної схеми ре- формування бюджетного унітаризму доцільно роз- почати з визначення обсягів бюджетних коштів для простого відтворення наявного людського капіталу кожного регіону, які повинні складати не менше 38% з місцевого бюджету. Розширене відтворення людського капіталу території необхідно передба- чати шляхом збільшення обсягів коштів місцевих бюджетів на розвиток людського капіталу до 62%. При формуванні Національної та Регіональних програм людського розвитку граничні пропорції «Золотого перетину» утворюють межі бюджетного централізму й бюджетного федералізму в Україні як в унітарній державі: 62% –38% = 24% коштів зведе- ного бюджету держави, які можуть бути викорис- тані для фінансування завдань і заходів Програм людського розвитку на загальнонаціональному й ре- гіональному рівнях. Спільні межі бюджетного централізму й бюджетного федералізму утворюють зону вибору узгоджених рішень при соціальному ді- алозі органів загальнонаціональної і регіональної влади. Межі бюджетного федералізму та бюджетного централізму для кожної адміністративної області будуть визначатись, виходячи з їх числового зна- чення ІРЛР, його співвідношення з числовими зна- ченнями ІРЛР областей, які входять у відповідний Край (пропонується 8 Країв з 24 областей) або в си- стему 10 територіальних природно-господарських округів при формуванні нової регіональної карти на- шої держави згідно вимог ЄС, а також з числовим середнім значенням ІРЛР по Україні в цілому [29- 30]. Мінімальні масштаби фінансової автономії об- ластей в межах бюджетного федералізму будуть ви- значати фінансову автономію Регіональних програм людського розвитку та Планів заходів з їх реалізації. Таким чином, масштаби фінансової автономіза- ції Програм людського розвитку обумовлюються повноваженнями (правами і відповідальністю), з од- ного боку, центральних органів законодавчої і вико- навчої влади щодо організації та управління соціа- льно-економічним розвитком держави в цілому та кожного регіону окремо. З іншого боку, – повнова- женнями обласних державних адміністрацій та об- ласних рад у впровадженні державної соціально- економічної політики щодо досягнення єдиних для країни стандартів життя на відповідних територіях шляхом розробки власних Регіональних стратегій розвитку та Планів заходів з їх реалізації. Якщо співвідношення коштів з державного та місцевих бюджетів на розвиток людського капіталу буде встановлене згідно пропорцій «Золотого пере- В. Ф. Столяров, О. В. Шинкарюк 254 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 тину», то буде досягнута структурна гармонія фі- нансової системи держави, яка, з одного боку, забез- печить узгодженість соціально-економічних інтере- сів органів загальнонаціональної і регіональної влади, а, з іншого боку, стане Генератором покра- щення рівня і якості життя українського народу в унітарній державі, виконуючи тим самим його пла- нетарну місію. Тобто має місце наявність формування переду- мов встановлення гармонійних пропорцій «Золо- того перетину» в реальну практику формування співвідношень місцевих бюджетів регіонів з держа- вним бюджетом. Соціально адекватний менеджмент регіональ- ного людського розвитку, заснований на парадигмі «Людяності та гармонії», буде діяти реально, а не тільки в намірах при приборканні чергових викликів приватного і суспільного життя українців як грома- дян нашої незалежної держави України. Література 1. Соціологічна енциклопедія / укладач В.Г. Го- родяненко. Київ: Академвидав, 2008. 456 с. (Серія «Ен- циклопедія ерудита»). 2. Столяров В.Ф., Шинкарюк О.В. Провідні складові механізму державного управ- ління «життям по-новому» (в умовах децентралізації влади). Вісник економічної науки України. 2014. № 2 (26). С. 131-140. 3. Столяров В.Ф., Шинкарюк О.В. Науково-освітянську забезпечення механізму держав- ного управління «життям по-новому» (в умовах децен- тралізації влади). Вісник економічної науки України. 2014. № 3 (27). С. 113-126. 4. Локалізація цілей ро- звитку тисячоліття у Чернівецькій області. Аналітична доповідь. Чернівці, 2012. URL: http://www.undp.org. ua/ files/ua_66898Localizing_MDGs_Chernivtsy_ukr.pdf. 5. Шинкарюк О.В. Становлення та розвиток інфор- маційно-методичного забезпечення моніторингу регіо- нального людського розвитку (в контексті реалізації національних завдань ЦРТ). Моделювання та інфор- матизація соціально-економічного розвитку України / голов. ред. Л.Б. Шостак. Київ, 2016. №1. С. 40-59. 6. Регіональний людський розвиток. Статистичний бюлетень. Київ: Державна служба статистики України, 2018. 73 с. 7. Науково-практичний коментар до Бюд- жетного Кодексу України / кол. авторів.; за заг. ред. Ф.О. Ярошенко; наук. ред. В.Ф. Столярова. − 2-е вид., доп. та перероб. – Київ: Державна навчально–наукова установа «Академія фінансового управління», Україн- ський державний університет фінансів та міжнародної торгівлі, 2011. 560 с. 8. Столяров В.Ф. Интенсифика- ция и система управления промышленным производ- ством (организационно-экономический аспект) / НИЭИ Госплана Украины; отв. ред. В.А Поповкин. Киев: Наукова думка, 1988. 263 с. 9. Про затвер- дження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року: Постанова Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року № 385. URL: https: //zakon.rada.gov.ua/laws/show/385-2014-%D0%BF/. 10. Про затвердження плану заходів на 2013-2016 роки щодо реалізації Стратегії реформування системи надання соціальних послуг: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 208-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/208-2013-%D 1%80. 11. Деякі питання реалізації у 2015-2017 роках Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року: Постанова Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2015 року № 821. URL: https: // zakon.rada.gov.ua/laws/show/821-2015-%D0%BF. 12. Деякі питання удосконалення системи моніто- рингу та оцінки результативності реалізації державної регіональної політики: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2017 року № 1029. URL: https: //zakon.rada.gov.ua/laws/show/1029-2017-%D0%BF. 13. Корнійчук О.О., Столяров В.Ф., Шинкарюк О.В. Формування механізму державного регулювання стійкого людського розвитку Хмельницької області (від ідеї до експерименту: Ч. 1 – стан і проблеми дер- жавного регулювання). Економіка та держава. 2017. № 3 (березень). С. 4-15. 14. Корнійчук О.О., Столя- ров В.Ф., Шинкарюк О.В. Формування механізму державного регулювання стійкого людського розвитку Хмельницької області (від ідеї до експерименту: Ч. 2 – перспективи державного регулювання по-новому). Економіка та держава. 2017. № 4 (квітень). С. 4-15. 15. Про затвердження Державної стратегії регіональ- ного розвитку на період до 2015 року: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня2006 року № 1001. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1001- 2006-%D0%BF. 16. Про затвердження Порядку ро- зроблення, проведення моніторингу та оцінки ре- алізації регіональних стратегій розвитку: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2011 року № 1186. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1186- 2011-%D0%BF. 17. Про затвердження Порядку ро- зроблення регіональних стратегій розвитку і планів за- ходів з їх реалізації, а також проведення моніторингу та оцінки результативності реалізації зазначених регіо- нальних стратегій і планів заходів: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 932. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/932-2015-% D 0%BF. 18. Про затвердження середньострокового плану пріоритетних дій Уряду до 2020 року: Розпо- рядження Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2017 року № 275-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/275-2017-%D1%80. 19. Про Стратегію сталого розвитку «Україна – 2020»: Указ Президента України від 12 січня 2015 року № 5/2015. URL: https://zakon5. rada.gov.ua/laws/show/5/2015. 20. Мирна стратегія Та- рути. План «Три основи» щодо досягнення миру та відновлення територіальної цінності України. 2019. С. 4. 21. Цілі Сталого Розвитку: Україна. Національна доповідь 2017 / Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. 2017. 176 с. 22. Методика вимі- рювання людського розвитку регіонів України. Дода- ток до Постанови «Про методологічні засади вимірювання людського розвитку для регіонів України» Колегії Держкомстату України №182/76 від 05.04.2001 р. та Президії НАН України 14.03.2001 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v_182202-01. 23. Регіональний людський розвиток. Статистичний бюлетень. Київ: Державна служба статистики України, 2012. 73 с. 24. Зыбарева О.В., Шинкарюк О.В. Тен- денции экономической преступности в регионах Укра- ины как формы проявления девиантной социализации. Вопросы современной экономики. Выпуск №3. Москва: Издательский дом «Научное обозрение», В. Ф. Столяров, О. В. Шинкарюк 255 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 2013. URL: http://economic-journal.net/2013/10/056/. 25. Методика вимірювання регіонального людського розвитку: Рішення Президії НАН України та колегії Державної служби статистики України від 13.06.2012 № 123-м. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/ publicat/ kat_u/2018/zb/09/zb_rlr2017_pdf.pdf. 26. Регіональний людський розвиток. Статистичний бюлетень. Київ: Державна служба статистики України, 2015. 51 с. 27. Модернізація економіки Донецької області: стра- тегічні сценарії реалізації з позиції сталого розвитку до 2020 року: наук. доп. / Ю.М. Харазішвілі, В.І. Ля- шенко, Л.Л. Шамілева, Ю.І. Жихарева; НАН України, Ін-т економіки пром-сті. Київ, 2016. 116 с. 28. Новий курс України. Програма дій кандидата в Президенти Юлії Тимошенко. 2019. С. 3. 29. Актуалітети політики розвитку / Т.Т. Ковальчук, В.К. Черняк, В.Я. Шевчук. Київ: Знання, 2009. 326 с. 30. Микитенко В.В., Мики- тенко Д.О. Формування територіальних природно- господарських округів та переформатування соціаль- но-економічного простору України. Економічний вісник Донбасу. 2018. № 1 (51). С. 31-39. 31. Розвиток заради порятунку / В.Я. Шевчук, В.К. Черняк, Т.Т. Ко- вальчук, М.П. Педан, О.І. Панков та ін. Київ: Геопринт, 2016. 227 с. References 1. Sotsiolohichna entsyklopediia [Sociological Ency- clopedia]. (2008). (Compiled by V.G. Gorodyanenko). Kyiv,Akademvydav [in Ukrainian]. 2. Stoliarov V.F., Shynkariuk O.V. (2014). Providni skladovi mekhanizmu derzhavnoho upravlinnia «zhyttiam po-novomu» (v umovakh detsentralizatsii vlady) [Main constituents of state administration mechanism of «new life» (in the conditions of decentralization of the power)]. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy – Bulletin of Economic Science of Ukraine, 2 (26), рр. 131-140 [in Ukrainian]. 3. Stoliarov V.F., Shynkariuk O.V. (2014). Naukovo- osvitiansku zabezpechennia mekhanizmu derzhavnoho upravlinnia «zhyttiam po-novomu» (v umovakh detsentralizatsii vlady) [Scientific and educational mainte- nance of the mechanism of public administration «new life» (in the conditions of decentralization)]. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy – Bulletin of Economic Science of Ukraine, 3 (27), рр. 113-126 [in Ukrainian]. 4. Lokalizatsiia tsilei rozvytku tysiacholittia u Chernivetskii oblasti [Localization of the Millennium De- velopment Goals in Chernivtsi Oblast]. (2012). Chernivtsi. Retrieved from http://www.undp.org.ua/files/ua_66898 Localizing_MDGs_Chernivtsy_ukr.pdf [in Ukrainian]. 5. Shynkariuk O.V. (2016). Stanovlennia ta rozvytok informatsiino-metodychnoho zabezpechennia monitoryn- hu rehionalnoho liudskoho rozvytku (v konteksti realizatsii natsionalnykh zavdan TsRT) [Establishment and develop- ment of information and methodological support for re- gional human development monitoring (in the context of the MDGs' national tasks)]. Modeliuvannia ta informatyzatsiia sotsialno-ekonomichnoho rozvytku Ukrainy – Modeling and informatization of socio-eco- nomic development of Ukraine, 1, рр. 40-59 [in Ukrainian]. 6. Rehionalnyi liudskyi rozvytok. Statystychnyi biuleten [Regional human development. Statistical bulle- tin]. (2018). Kyiv, Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy [in Ukrainian]. 7. Naukovo-praktychnyi komentar do Biudzhetnoho Kodeksu Ukrainy [Scientific and Practical Commentary to the Budget Code of Ukraine]. (2011). (2nd ed., rev.). Kyiv, State Educational and Scientific Institution "Academy of Financial Management", Ukrainian State University of Finance and International Trade [in Ukrainian]. 8. Stolyarov V.F. (1988). Intensifikatsiya i sistema upravleniya promyshlennym proizvodstvom (organiza- tsionno-ekonomicheskiy aspekt) [Intensification and in- dustrial production management system (organizational and economic aspect)]. Kyiv, Naukova dumka [in Russian]. 9. Pro zatverdzhennia Derzhavnoi stratehii rehio- nalnoho rozvytku na period do 2020 roku: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 6 serpnia 2014 roku № 385 [On Approving the State Regional Development Strategy for the Period to 2020: Resolution of the Cabinet of Minis- ters of Ukraine of August 6, 2014 No. 385]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/385-2014- %D0%BF/ [in Ukrainian]. 10. Pro zatverdzhennia planu zakhodiv na 2013-2016 roky shchodo realizatsii Stratehii reformuvannia systemy nadannia sotsialnykh posluh: Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 13 bereznia 2013 roku № 208-r [On Approval of the Action Plan for 2013-2016 for the Imple- mentation of the Strategy for Reforming the System of So- cial Services: Order No. 208-r of the Cabinet of Ministers of March 13, 2013]. Retrieved from https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/208-2013-%D1%80 / [in Ukraini- an]. 11. Deiaki pytannia realizatsii u 2015-2017 rokakh Derzhavnoi stratehii rehionalnoho rozvytku na period do 2020 roku: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 7 zhovtnia 2015 roku № 821 [Some Issues of Implementa- tion of the 2015-2017 State Strategy for Regional Devel- opment for the Period up to 2020: Resolution of the Cabi- net of Ministers of Ukraine of October 7, 2015 No. 821]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/821- 2015-%D0%BF [in Ukrainian]. 12. Deiaki pytannia udoskonalennia systemy moni- torynhu ta otsinky rezultatyvnosti realizatsii derzhavnoi rehionalnoi polityky: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 20 hrudnia 2017 roku № 1029 [Some Issues of Improving the System of Monitoring and Evaluation of the Effectiveness of the Implementation of the State Re- gional Policy: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of December 10, 2017 No. 1029]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1029-2017- %D0%BF [in Ukrainian]. 13. Korniichuk O.O., Stoliarov V.F., Shynkariuk O.V. (2017). Formuvannia mekhanizmu derzhavnoho rehuliuvannia stiikoho liudskoho rozvytku Khmelnytskoi oblasti (vid idei do eksperymentu: Ch. 1 – stan i problemy derzhavnoho rehuliuvannia) [Formation of the mechanism of state regulation of sustainable human development of Khmelnitsky region (from idea to experiment: Part 1 - state and problems of state regulation)]. Ekonomika ta derzhava – Economy and the state, 3, рр. 4-15 [in Ukrainian]. 14. Korniichuk O.O., Stoliarov V.F., Shynkariuk O.V. (2017). Formuvannia mekhanizmu derzhavnoho rehuliuvannia stiikoho liudskoho rozvytku Khmelnytskoi oblasti (vid idei do eksperymentu: Ch. 2 – perspektyvy derzhavnoho rehuliuvannia po-novomu) [Formation of the mechanism of state regulation of sustainable human deve- В. Ф. Столяров, О. В. Шинкарюк 256 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 lopment of Khmelnitsky region (from idea to experiment: Part 2 - prospects of state regulation in a new way)]. Ekonomika ta derzhava – Economy and the state, 4, рр. 4- 15 [in Ukrainian]. 15. Pro zatverdzhennia Derzhavnoi stratehii rehio- nalnoho rozvytku na period do 2015 roku: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 21 lypnia 2006 roku № 1001 [On approval of the State strategy for regional devel- opment for the period up to 2015: Resolution of the Cabi- net of Ministers of Ukraine of July 21, 2006 No. 1001]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1001 -2006-%D0%BF [in Ukrainian]. 16. Pro zatverdzhennia Poriadku rozroblennia, pro- vedennia monitorynhu ta otsinky realizatsii rehionalnykh stratehii rozvytku: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 16 lystopada 2011 roku № 1186 [On Approval of the Procedure for Development, Monitoring and Evaluation of the Implementation of Regional Development Strategies: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of No- vember 16, 2011 No. 1186]. Retrieved from https: //zakon.rada.gov.ua/laws/show/1186-2011-%D0%BF [in Ukrainian]. 17. Pro zatverdzhennia Poriadku rozroblennia rehionalnykh stratehii rozvytku i planiv zakhodiv z yikh realizatsii, a takozh provedennia monitorynhu ta otsinky rezultatyvnosti realizatsii zaznachenykh rehionalnykh stratehii i planiv zakhodiv: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 11 lystopada 2015 roku № 932 [On approving the Procedure for development of regional development strategies and action plans for their implementation, as well as monitoring and evaluation of the effectiveness of the im- plementation of the mentioned regional strategies and ac- tion plans: Cabinet of Ministers of Ukraine of November 11, 2015 № 932]. Retrieved from https: //zakon. rada. gov.ua/laws/show/932-2015-%D0%BF [in Ukrainian]. 18. Pro zatverdzhennia serednostrokovoho planu priorytetnykh dii Uriadu do 2020 roku: Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 3 kvitnia 2017 roku № 275-r [On approval of the medium-term plan of priority ac- tions of the Government until 2020: Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine of April 3, 2017 No. 275-p]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/275- 2017-%D1%80 [in Ukrainian]. 19. Pro Stratehiiu staloho rozvytku «Ukraina – 2020»: Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 12 sichnia 2015 roku № 5/2015 [On the Sustainable Development Strategy "Ukraine 2020": Presidential Decree No. 5/2015 of 12 Jan- uary 2015]. Retrieved from https://zakon5.rada.gov.ua/ laws/show/5/2015 [in Ukrainian]. 20. Myrna stratehiia Taruty. Plan «Try osnovy» shchodo dosiahnennia myru ta vidnovlennia terytorialnoi tsinnosti Ukrainy [Taruta's peace strategy. The Three Fun- damentals plan for peace and restoration of Ukraine's terri- torial value]. (2019). [in Ukrainian]. 21. Tsili Staloho Rozvytku: Ukraina [Sustainable De- velopment Goals: Ukraine]. (2017). Ministerstvo ekono- michnoho rozvytku i torhivli Ukrainy – Ministry of Eco- nomic Development and Trade of Ukraine [in Ukrainian]. 22. Metodyka vymiriuvannia liudskoho rozvytku rehioniv Ukrainy. Dodatok do Postanovy «Pro metodolohichni zasady vymiriuvannia liudskoho rozvytku dlia rehioniv Ukrainy» Kolehii Derzhkomstatu Ukrainy №182/76 vid 05.04.2001 r. ta Prezydii NAN Ukrainy 14.03.2001 r. [Methods of measuring human development in the regions of Ukraine. Supplement to the Resolution "On Methodological Basis for Measuring Human Devel- opment for the Regions of Ukraine" of the State Statistics Committee of Ukraine No. 182/76 of 05.04.2001 and the Presidium of the NAS of Ukraine 14.03.2001]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v_182202-01 [in Ukrainian]. 23. Rehionalnyi liudskyi rozvytok. Statystychnyi biuleten [Regional human development. Statistical bulle- tin]. (2012). Kyiv, Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy [in Ukrainian]. 24. Zybareva O.V., Shinkaryuk O.V. (2013). Tenden- tsii ekonomicheskoy prestupnosti v regionakh Ukrainy kak formy proyavleniya deviantnoy sotsializatsii [Economic crime trends in the regions of Ukraine as a form of mani- festation of deviant socialization]. Voprosy sovremennoy ekonomiki – Questions of the modern economy, Issue 3. Moscow, Scientific Review Publishing House. Retrieved from http://economic-journal.net/ 2013/ 10/056/ [in Russian]. 25. Metodyka vymiriuvannia rehionalnoho liudskoho rozvytku: Rishennia Prezydii NAN Ukrainy ta kolehii Derzhavnoi sluzhby statystyky Ukrainy vid 13.06.2012 № 123-m [Methods of measuring regional human develop- ment: Decision of the Presidium of the NAS of Ukraine and the collegium of the State Statistics Service of Ukraine dated 13.06.2012 No. 123-m]. Retrieved from http: //www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2018/zb/09/zb_ rlr2017_pdf.pdf [in Ukrainian]. 26. Rehionalnyi liudskyi rozvytok. Statystychnyi biuleten [Regional human development. Statistical bulle- tin]. (2015). Kyiv, Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy [in Ukrainian]. 27. Kharazishvili Yu.M., Liashenko V.I., Shamileva L.L., Zhykhareva Yu.I. Modernizatsiia ekonomiky Donetskoi oblasti: stratehichni stsenarii realizatsii z pozytsii staloho rozvytku do 2020 roku [Modernization of Donetsk Oblast Economy: Strategic Implementation Sce- narios for Sustainable Development by 2020]. Kyiv, ІІЕ of NAS of Ukraine [in Ukrainian]. 28. Novyi kurs Ukrainy. Prohrama dii kandydata v Prezydenty Yulii Tymoshenko [New course of Ukraine. Program of actions of the presidential candidate Yulia Tymoshenko]. (2019). [in Ukrainian]. 29. Kovalchuk T.T., Cherniak V.K., Shevchuk V.Ya. (2009). Aktualitety polityky rozvytku [Actualities of de- velopment policy]. Kyiv, Znannia [in Ukrainian]. 30. Mykytenko V.V., Mykytenko D.O. (2018). Formuvannia terytorialnykh pryrodno-hospodarskykh okruhiv ta pereformatuvannia sotsialno-ekonomichnoho prostoru Ukrainy [Formation of territorial natural-eco- nomic countries and re-formation of social and economic space of Ukraine]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu – Eco- nomic Herald of the Donbas, 1 (51), рр. 31-39 [in Ukrainian]. 31. Shevchuk V.Ya., Cherniak V.K., Kovalchuk T.T., Pedan M.P., Pankov O.I. et al. (2016). Rozvytok zarady poriatunku [Development for the sake of salvation]. Kyiv, Geoprint [in Ukrainian]. Стаття надійшла до редакції 07.06.2019 Прийнято до друку 19.06.2019

Соціально адекватний менеджмент регіонального людського розвитку в українському Донбасі та на Поділлі (виклики, наміри та реалії виміру: 2003–2013; 2017–2027)

Репозитарії

Схожі ресурси