Микола Зеров і Томас Стернз Еліот: точки перетину

• Published in: Слово і Час
• Date: 2016
• Main Author: Гальчук, О.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2016
• Subjects: Порівняльне літературознавство
• Online Access: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/158424
• Journal Title: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Cite this: Микола Зеров і Томас Стернз Еліот: точки перетину / О. Гальчук // Слово і час. — 2016. — № 9. — С. 12-21. — Бібліогр.: 16 назв. — укp.

У статті здійснена спроба компаративного аналізу основних аспектів творчості двох чи не найбільших представників “високого модернізму” в українській та американо-англійській літературах – Миколи Зерова і Томаса Стернза Еліота. Означено точки перетину їхньої творчості, як-от: проблема культури як центральна в доробку, роль у творенні національних варіантів неокласики, виразна культурологічна парадигма власної поезії. Найвиразніше вони оприявлені в символічних текстах – “тексті Вергілія” і “тексті Данте” – як об'єктах рецепції та інтерпретації обох митців ХХ ст. The paper offers an attempt of analyzing the key aspects of the works by two famous representatives of the ‘high modernism’ in US-English and Ukrainian literatures – Thomas Stearns Eliot and Mykola Zerov. The author determines intersection points (the problem of culture as a central one in the heritage of both poets, the role in creating national variants of neoclassicism and eloquent cultural paradigm of their poetry), most distinctly revealed in symbolic “Virgil’s text” and “Dante’s text” of both writers. В статье предпринята попытк а сравнительного анализа основных аспектов творчества двух выдающихся представителей “высокого модернизма” в украинской и американо-английской литературах – Мыколы Зерова и Томаса Стернза Элиота. Определены условные точки пересечения их творчества: проблема культуры как центральная в литературоведческих и художественных произведениях, роль в создании национальных вариантов неоклассики, выразительная культурологическая парадигма поэзии. Отчетливо и системно они проявляются в символических текстах – “тексте Вергилия” и “тексте Данте” – как объектах рецепции и интерпретации обоих поэтов ХХ ст.