Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921 – 1949 роки)
Продовження. Початок див.: Слово і Час. – 2015. – №1 – 12; 2016. – №1–10.
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Слово і Час |
|---|---|
| Datum: | 2016 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2016
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/158536 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921 – 1949 роки) / Н. Миронець // Слово і час. — 2016. — № 11. — С. 86-92. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860247174944653312 |
|---|---|
| author | Миронець, Н. |
| author_facet | Миронець, Н. |
| citation_txt | Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921 – 1949 роки) / Н. Миронець // Слово і час. — 2016. — № 11. — С. 86-92. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Слово і Час |
| description | Продовження. Початок див.: Слово і Час. – 2015. – №1 – 12; 2016. – №1–10.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:38:43Z |
| format | Article |
| fulltext |
Слово і Час. 2016 • №1186
ВОЛОДИМИР ТА РОЗАЛІЯ ВИННИЧЕНКИ:
РОДИННЕ ЛИСТУВАННЯ (1921 – 1949 РОКИ)*
1934 рік
№ 304
Володимир Кирилович – Розалії Яківні
[Фізіополіс – Париж] Villennes. 19-І-34
Моя голубонько, насамперед знову прохаю прощення за вчорашній безглуздий,
безпричинний вибух роздратовання і лайку. Кохонько, ще раз кажу: я лаявся, а не
лаяв. Розумієш? Мені соромно і тяжко, коли згадую про цей випадок.
З човном нічого особливого не сталося. Його залило водою вщерть, але він не
потонув. Я легко вихлюпав із його воду й зараз поїду ним у Villennes. Знесло водою
сидіння, але я вже зробив нове.
Більше ніяких ушкоджень немає. Сьогодні був зовсім весняний ранок. Я голий
ходив і бігав по острові з годину. Тут нікогісінько немає. Приїхав один хлопець,
побігав голий і зник.
На тім боці над полем співає, здається, жайворонок! Можеш собі в’явити? Я
прислухався кілька раз, – таки ніби жайворонок. Але ж тільки січень!
Взагалі на острові зворушливо-мило, попахає ніжним-ніжним передвесняним
сумом і невідомо чого стає раптом радісно. Правда, вже знову дощ, мряка,
хмурість, вітер, але то нічого, - сонце було вже інше ніж у грудні.
Голубонько, привези мені довгий лист до Скрипника1 і лист до Сірого (з проханням
говорити іншим, через що саме я ражу підтримувати радвладу, передостанній,
довгий2).
Крім фруктів і хліба, привези мій світер, нічну сорочку, наволочку (ніжну) на жовту
подушку. Sportаnzug чудесний3. В ньому зручно і тепло. Дякую. Боюсь тільки, що
хутко його забрудню.
Як же там Тамаруська наша в Берліні? Чи приняв її розумно її володар? (себто,
без брутальности і лайки).
Він, її законний чоловік, міг би, мені здається, багато з нею зробити ласкою і
твердістю (не самою ласкою і не самою твердістю).
Голубонько, потелефонуй Льоточці4 й попрохай у неї за мене вибачення, що не
буду в неділю дома, не побачуся з нею й не позуватиму їй, як умовились. Скажи,
що в мене назбіралося стільки туги за островом і стільки нагальних справ, що
ніяк не можу приїхати в цю неділю до Парижу.
Обнімаю тебе.
[Над текстом першої сторінки, перевернувши аркуш, дописано:] Щось дуже
йдеться нам на матерьяльну шкоду: вчора загубив одну рукавицю.
[На другій сторінці ліворуч від тексту червоним олівцем дописано:] Не забудь фіґ!
І взагалі сухих фруктів у мене немає. Шукав у шафі навмисне й не знайшов нічого.
лишається
аписанеН
* Продовження. Початок див.: Слово і Час. – 2015. – №1 – 12; 2016. – №1–10.
87Слово і Час. 2016 • №11
№ 305
Розалія Яківна – Володимиру Кириловичу
[Париж – Фізіополіс] [22-І-1934]
Понеділок
Мій рідний, єдиний!
Як тобі сьогодні? Холодно тут, навіть вода замерзла на даху, а на острові ще,
мабуть, холодніше. Була Вера1. Дуже захоплена Леваном2, каже, що варто було
перенести складну подорож, щоб з ним зазнайомитись. Вона не через Жанго
хоче їхати, а просто хоче жити там. З Шухаєвим ніколи не думає розходитись.
[Закрита листівка адресована: Мonsieur Vinnitchenko Ile du Medan Villenes s / Seine.
Датована упорядником за поштовим штемпелем]
№ 306
Розалія Яківна – Володимиру Кириловичу
[Париж – Фізіополіс] [23-І-1934]
Вівторок
Любий мій, дуже мене непокоїть думка про твоє здоров’я. І як ти там сам,
і треба щохвилини схоплюватися, щоб підсипать піч, або йти по воду. Я себе
почуваю погано. Сьогодні цілий ранок були дрижаки, так що навіть сиділа в хаті
цілий день, а зараз цілком добре, тільки кашель. От так розплата за безобразія.
А наша мандрівниця не пише. Чи здорова вона? Я б більше хвилювалася, коли б
не знала її звичок щодо листування. Хочу все ж таки витримати характер і не
писати першій. Як ти гадаєш? Чекаю на тебе в п’ятницю, але коли б надумав
приїхати раніше, зустрінемо з великою ніжностю.
[Над текстом у перевернутому вигляді дописано:] Мій ніжний, голубий дружочок
ясний!!
[Закрита листівка, адресована як попередня. Датована упорядником за змістом
і поштовим штемпелем]
№ 307
Володимир Кирилович – Розалії Яківні
[Фізіополіс – Париж ] Villennes. 23-І-34
Моя голубонько єдина, дякую за “подачу голоса”. Мені вже вчора по обіді було
значно краще, а сьогодні все вже ліквідувалося. Вже працюю і перевіз мішок угілля.
Зараз поїду на той бік укинути цю картку в почтову скриньку, а потім, може, й
в “кругосвітне”. Шкода, що ти не спитала Жульєти, чи вона 15-го нагадала в
видавництві про “Сон[ячну] Маш[ину]”. А проте, може, й добре зробила: не варто
надокучати. Якщо буде щось добре, то Жульєта й сама, без нагаду, скаже.
Що Вера Шух[аєва] захопилася Леваном, то в цьому для мене нічого дивного
немає, – дійсно ж дуже привабливий чоловік. І хороший. А відносини в Шухаєвих
мене зворушують і знову нагадують про думку написати річ на тему цих нових
відносин у шлюбі. Прикладів є вже досить для певного типу.
Ну, хай тобі буде добре-добре. А що то за кашель у тебе? Старий чи новий?
Твій
№ 308
Володимир Кирилович – Розалії Яківні
[Фізіополіс – Париж ] Villennes. 25-І-34
Дитинонько, я, значить, приїду в п’ятницю з потягом у 16-40. Сподіваюсь, що
ради такої врочистої і надзвичайної події у нас будуть у п’ятницю панове вареники.
Правда?
А якщо ти вважатимеш за можливе на цей же вечір або (коли краще) на суботу
закликати Шуру1 (як ми їй обіцяли), то я нічого й проти цього не матиму.
Слово і Час. 2016 • №1188
Кохонько, а біоґрафія та фото для Бразилії? Треба, голубко, це зробити. Благаю.
А чи ти переглянула рукопис нім[ецького] перекладу “С[онячної] М[ашини]”, що
саме там винято Борисом2 і чи немає часом серед наших клаптів того, що бракує?
Чи написала ти до Праги, щоб конче і швидко знайшли ті розділи? Напиши, коли
ще не написала.
У нас усе гаразд. Навіть починають з’являтися якісь кольорові птички
(щиглики?) і потрошки дзьобати зернята. Буває й одна, чужа червоногрудочка.
Мороз, холод, туман і моя стаття – відповідь Феденкам3, “Ділам”4, Любченкам5.
Досить невдячна, безнадійна робота. Та мушу вже докінчити. Одже, до п’ятниці!
[Листівка]
№ 309
Володимир Кирилович – Розалії Яківні
[Фізіополіс – Париж ] Villennes. 5-ІІ-34
Моя голубонька, твій лист на подушечці зворушив мене надзвичайно. Спасибі
тобі за нього велике-велике. Але ти, моя єдина, перебільшуєш мою заслугу за
те, що elle est belle. Ти мені дякуєш за те, що ти зробила нам її belle. Без тебе
ніякого цього теперішнього відчування життя, цієї обіцяйности наших життєвих
процесів, цієї радісної надійности ще на більше, в яких ми живемо, цього всього
без тебе, без твоєї ініціативи, активности, настійности, енергії, волі не було б.
Це я кажу з глибокою певністю і величезною подякою тобі. Чуєш, моя прекрасна?
Тобі належить моє життя, бо ти його зробила здоровим, ти його відмолодила.
І я глибоко вірю в твоє обіцяння, яке ти даєш собі в цьому листі. Ти його виконаєш
прекрасно, не маю ніякісінького сумніву. Ти хочеш, значить ти можеш і зробиш.
В хатинці вже тепло, сухо, затишно. Надворі мигичка. Але я поїду човном круг
острова і завезу цього листика до скриньки. Всією душою з тобою.
[Листівка]
№ 310
Володимир Кирилович – Розалії Яківні
[Фізіополіс – Париж ] Villennes. 20-ІІ-34
Моя єдина, яка шкода, що тебе немає сьогодні тут: цілий день сонце, ніжне,
любовне, аж гаряче часом. Цілий день голий надворі длубаюсь. А тепер сижу в
шезлонгі й пишу цього листа. Вранці купався в Сені. Водичка після перерви здалася
трошки свіжою, але це, звичайно, вже не спинить щоденного купання.
Натюристів сьогодні немає нікого. Вчора було троє “нудистів”, цілком голі двоє
хлопців, а з ними в сліпі й світері дівчина. Більш нікого.
Розуміється, я забув: 1) Mostina немає вже нічого. Але ти не здумай присилати, –
обійдусь цей тиждень і без неї. 2) Gardenal1. А це ти пришли мені з указівкою, коли,
скільки й як приняти, щоб у суботу в 3-4 г[одини] бути спокійним. (Стараюсь
писати не рухаючись, бо щиглики дзьобають зернятка, що я їм насипав на їхній
столик). 3) Сіль, але ти її теж не присилай, – обійдуся.
Світер і рукопис тут.
Цілий день я гукаю до тебе: “Elle est belle!” – чи чуєш ти мене, дитинко?
Розуміється, чуєш, бо й у Парижі ж це саме сонце і цей самий вітер, що так пахне
вже весною.
Кохонько, піди в 3-4 agence і доручи їм продавати. Не забудь сказати, що ми
присилувані продавати, мусимо виїхати, тому хочемо тільки 300 т[исяч], супроти
450 т[исяч], які могли взяти 3 роки тому. Скажи, що навіть з 300 можна буде
скинути, аби покупець був. Ми дійсно мусимо цього літа перебратися на землю.
Цього вимагають різні обставини. Краще загубити 30-50, навіть 70 тисяч на
будинку, ніж попасти з ним у війну. А крім війни ще й здоров’я, а воно дорожче і
100 тисяч. Правда? (Посилаю при цьому вирізку оповістки).
Ну, хай тобі буде сонячно і радісно, моя прекрасна!
89Слово і Час. 2016 • №11
№ 311
Розалія Яківна – Володимиру Кириловичу
[Париж – Фізіополіс] [21-ІІ-1934]
Ді, пишу тобі з кафе, щоб ти швидче дістав листика. 1) Нарада з приводу
каналізації ще не скінчилася, бо винними в rupture1 ми вважаємо мадярів. Що ж до
проекту перебудови кінця каналіз[ації], то він прінціпіяльно затверджений (проти
мого одного голосу!!) 2) Бачила Хлоп[чика]. Дуже невдоволена собою: ти розумієш,
чому. Якщо так буде й надалі, краще нам не бачитись. 3) Сьогодні була розмова
з Марус[иною]. Вона аж плакала й так жалібно прохала з ними не рвати. Вона,
виявляється, ридала, стоючи біля телефону, та балакаючи зо мною, а я була
“как камень”. Після рідних вона любить нас більше за всіх, “клянусь здоровьем”.
Ніколи й в думках не було, щоб з нами не бачитись через “політику”, а Гл[ущенко]
сказав так собі, бо вона цього не знає. Це все щіро говориться, я реаґую спокійно,
але в мене пропала всяка енерґія рвати ці відносини. Застерегаю собі “свободу
действій” до розмови з тобою.
А день який!! Була в пісціні2. Були там Леточка та Блата3. Було чудесно. А на
острові то як гарно повинно бути! Чи береш соняшну купель? Чекаю від тебе
листика й з ніжностю горнуся до тебе, радість.
Будь здоровий, ясний, щасливий.
Майка
P. S. Ніяких пропозіцій ні від кого не було, але сосідка, що бачила наш будинок,
каже, що 400 не багато. Але чи ж вона знає?!
№ 312
Володимир Кирилович – Розалії Яківні
[Фізіополіс – Париж ] Villennes. 21-ІІ-34
Моя Дитинонько, відповідаю тобі на всі пункти твого листа:
1) В “справі каналізаційній” ми більше нічого не можемо зробити. Будемо чекати
й уникати негайної виплати нашої частки. Майбутній власник нашого будинку
хай платить.
2) Твої наміри щодо Хлопчика мене не дивують, бо я сам оце зараз роблю те,
що ти збіраєшся. Пишу Ш[урі], що на підставі добре знайомих мені ознак мушу
констатувати, що помилку вже виправити неможливо. В дужках додаю, що це
“принаймні на ближчий час”. Призначаю іншу годину і інше місце побачення в суботу
(4 г[одина] Napolitain1) і цим підкреслюю, який саме характер має мати побачення.
Я іншого виходу не бачу, Дитинко, – нема чогось головнішого, а без цього
помилка. Та й навіщо мені цей клопіт? “Если мне нужно…” Цілком правильно.
Рішив збунтуватись і край!
3) Щодо Глущів, то нічого звідси, не вислухавши тебе, не взявши на увагу твоїх
вражінь од зустрічі з Марусею, сказати рішучо, розуміється, не можу. Але всі ті
аргументи, які ми висували раз у раз за розрив, лишилися незахитаними. Адже
питання дозволу в начальства на знайомство з нами було? Може, Маруся й була
щира, може їй і справді розрив з нами неприємний, але це ж нічого не доводить і
не збиває наших аргументів.
4) Сусідка (яка? “обладалка”?) – дуже оптимістична і їй нічого не коштує дати
400, навіть 500. А от знайти реального покупця – це не так, мабуть, тепер
легко. А ми мусимо вибратись з Парижа до чистої природи, повинні не датися
застукати себе війні чи якимсь іншим людським божевільним подіям. Повторяю,
Кохонько: піди по agence’ях і зроби заходи. Дай ще раз оповістку.
Сьогодні день інший. У мене після вчорашнього надужиття рухом, сонцем,
вітром – утома і легка розбитість усього тіла. Але то – нічого. Зараз їду вкидати
листа.
Міцно-міцно пригортаюсь до тебе, моя єдина!
В
Слово і Час. 2016 • №1190
№ 313
Розалія Яківна – Володимиру Кириловичу
[Париж – Фізіополіс] [22-ІІ-1934]
Четверг
Мій Любясний, одержала твого другого листа. Спасибі, моя радість. Я сьогодні
йду по ажансах1 та дам оповістку. Я вірю твердо, що ми будинок продамо та ще
й добре!! Все приймаю на увагу з Глущ[енками] тощо. До твого приїзду нічого не
вирішую. Почуваю себе розбитою вщент вже 3-й день, але це – весна, мабуть.
Гарденаль все ж таки тобі висилаю2, приймати зранку кожну годину по 1 зернятку.
(Так прописує Leopold Levi). Може, ти зміниш рішення, так я на всякий випадок
посилаю. Бачила Верочку. Вона, справді, чудесна. Чим більше її пізнаєш, тим
ціннішою вона стає. Я хочу, щоб ти був до неї ближчим. Вивчає Ільїча3 з практичною
метою. Потім поясню. Так, нам треба з міста геть і щоб бути постійно разом.
Elle est belle, belle, belle!!
Пригортаюся млявой головою.
Твоя Майка
№ 314
Володимир Кирилович – Розалії Яківні
[Фізіополіс – Париж ] Villennes. 23-ІІ-34
Моя голубонько ніжна, спасибі за порційку морозива. Ковтнув в одну хвилину.
Тепер лежу на сонечку й пишу тобі. Воно трошки в мряці, але гріє все ж таки по
весняному. Уже з’явилися мухи, якісь крихітні, як блохи, кузочки і навіть прилетів
зеленяво-жовтий метелик. Весна!
А я все думаю про те, що покупців на будинок нема, що немає великих даних за
те, що вони будуть. В кожному разі, дуже може бути, що треба буде багато часу,
щоб продати. А тим часом ми їмо свій запас і хтозна, чи не з’їмо його зовсім. А там
насуне війна і ми лишимося в будинку без ніяких засобів до життя. Це – не dumme
Else1, а цілком реальне передбачення можливостів. Ми, здається, зробили все, що
могли, щоб сприяти продажу будинку. Чи, може, ще в якісь агентства дати? Калікó
на вулиці вивісити2? Чи балакала ти з “обладалкою”? Приїдеш у неділю, поговоримо
про те, щоб шукати нам обом якоїсь роботи. Треба щось думати серйозніше і
ворушитись. Я дуже не хочу, щоб нас застукала війна без усяких засобів пересування,
щоб ми не могли рухнутися в якусь іншу країну та ще щоб тебе забрали лікарем на
війну. (Жити лікарем не дають, а загинути лікарем потягнуть!)
Одже, треба щось робити активніше.
Потім: ти маєш рацію, коли думаєш, що треба економити з видатками. Так,
треба усе економити. Як це зробити, поговоримо в неділю.
Мені привези кіло з п’ять фруктів, один хліб, городини (редиски не забудь) на 5-6
днів – не більше як по одному letus і 1 romain3, 2-3 моркви, 6 баклажанів) – та й усе.
Ну, одно слово, в неділю будемо мати з тобою генеральну нараду!
Не знаю, чи виїду я човном у Villennes, занадто велика вода, боюсь, що там і
пристати не буде де. В кожному разі тебе зустріну на вокзалі.
Обнімаю мою Майку золоту, ясну, ніжну, теплу, як весняне сонце.
[Ліворуч від тексту дописано:] Привези Carqué4, я обіцяв дати халабудникам5.
№ 315
Розалія Яківна – Володимиру Кириловичу
[Париж– Фізіополіс] 6-ІІІ-[1934]
Вівторок, 6.ІІІ
Мій радісний,
от я тобі й завдала клопоту та прийшлося мені відповідати. Але я така рада
листочку (знаю, що не по-укр[аїнськи] це!) Все, що ми маємо тепер, є результат
91Слово і Час. 2016 • №11
наших спільних зусиль. Хочеш таку формулу? Ми ж все одно злиті. Так хіба важно,
хто що саме вніс в спільний скарб? А в мене знову не було покупця. Завтра знову
маю чекати безвихідно. Ну, аби купив, а почекати можна. Тільки що дзвонив
Жоржик. Пропонує тобі їхати з ним на машині в Megève1, туди, де була Таня2.
Їхати треба в четверг, на 7 день. Пансіон буде коштувати не більше 300-400 fr.
Я обіцяла, що напишу тобі про цю пропозицію, але ж знаю, що це – дурниця. Чого
раді ти поїдеш з Жоржем?
Вчора ввечері була з Давідкою на “Окрайне”3. Прекрасний фільм, але тяжкий. Я
весь час мусіла очи витирати, але й всі так само. Чи не дуже тобі самотно, мій
єдиний?
Любов моя, ніжність моя, спокій мій.
Твоя Майка
[Закрита листівка адресована: Monsieur V. Vinnitchenko Ile du Medan4 Villennes
s / Seine]
Коментарі
№304
1 привези мені довгий лист до Скрипника – Див. лист №203, прим. 1.
2 лист до Сірого (з проханням говорити іншим, через що саме я ражу підтримувати
радвладу, передостанній, довгий) – Див. лист №302, прим. 1.
3 Sportаnzug чудесний – Sportаnzug (нім.) – спортивний костюм.
4 потелефонуй Льоточці – Льоточка – дружина Рубисова (Рубиса) – знайомого Винниченків.
Про неї В. Винниченко писав у щоденнику 24 грудня 1930 р.: “Льоточка – висока, тонка, темно-
русява. Лице – іконописне, довгасте, з сірими очима. І лице, і постать, і голос, і очі – завжди
тихо-спокійні, майже непорушні. Образ черниці чи візантійської святої. Одначе любить курити
і випити. З цього видно, що під чернечим образом таяться пристрасті, забиті чи не виявлені.
Може, навіть і темперамент є” (Винниченко В. Щоденник. – Т. 4. 1929 – 1931. – С. 228).
№305
1 Була Вера – Ідеться про Віру Шухаєву.
2 Дуже захоплена Леваном – Леваном Ґоґоберідзе раніше була захоплена й Розалія Яківна.
Див. запис В. Винниченка в щоденнику від 5 серпня 1925 р.: “Коха раптом заявила: “Ді, я
закохана в Левана” (Винниченко В. Щоденник. – Т. 2. 1921 – 1925. – С. 601).
№308
1 на суботу закликати Шуру – Шура – близька знайома В. Винниченка.
2 що саме там винято Борисом – Ідеться про Бориса Яковенка, чоловіка Розиної сестри
Віри, який клопотався про видання в якомусь закордонному видавництві роману В. Винниченка
“Сонячна машина” в перекладі німецькою мовою.
3 відповідь Феденкам – Феденко Панас Васильович (1893–1981) – політичний діяч, історик,
публіцист. Член УСДРП, член Української Центральної Ради і Трудового конгресу. З 1921 р.
в еміграції в Польщі, Празі та Мюнхені. Працював професором УВУ. Наприкінці 1933 р. він
опублікував у газеті “Діло” статтю “Філософія” пана Винниченка (До характеристики колишнього
партійного товариша)” (Діло. – 1933. – 29–31 грудня, ч. 344–346, с. 3, 3–4, 3–4), у якій піддав
гострій критиці політичну діяльність Винниченка.
8 січня 1934 р. В. Винниченко записав у щоденнику: “В “Ділі” в трьох числах стаття П. Феденка
“Філософія пана Винниченка”. “Соціаліст” на сторінках соціялістожерної газетки злісно лається
за те, що я заявляю себе комуністом. Всі помилки національної політики большевиків це є,
за його словами, “гріх Винниченка”. Мене, мовляв, послухалась молодь, поїхала на Україну,
почала працювати з рад. владою, а її похапала та влада й позасилала в тюрми та каторги. І
це – мій, мовляв, гріх і я повинен нести за це відповідальність” (Винниченко В. Щоденники //
Київська старовина. – 2000. - №6. – С. 83).
4 “Ділам” – “Діло” – найстаріша і впродовж багатьох років єдина українська щоденна газета.
Виходила у Львові в 1880 – 1939 рр.
5 Любченкам – Любченко Панас Петрович (1897–1937) – український радянський партійний і
державний діяч. У 1927–1934 рр. – секретар ЦК КП(б)У. Одночасно з 1933 р. – перший заступник
голови, з 1934 – голова Раднаркому УСРР, з 1934 – член Політбюро ЦК КП(б)У. Виступив
громадським обвинувачем на процесі Спілки визволення України. На початку 1930-х рр. став
одним із активних провідників політики Москви в Україні. Передчуваючи наближення репресій
щодо нього і його родини, 29 серпня 1937 р. застрелив дружину і покінчив життя самогубством.
Очевидно, В. Винниченко мав на увазі промову П. Любченка на об’єднаному листопадовому
пленумі ЦК і ЦКК КП(б)У в 1933 р. П. Любченко частину своєї промови на пленумі назвав:
Слово і Час. 2016 • №1192
“Винниченко – побратим Петлюри і Коновальця – боронить спійманих на гарячому
контрреволюціонерів і націоналістичних ухильників”, – у якій звинуватив Винниченка в тому,
що він був “організатор контрреволюції, погромів”, “керував боротьбою за відновлення влади
поміщиків і капіталістів на Україні”, що за його влади “по всій Україні були розстріляні тисячі
робітників і селян” і т.п. (Любченко П. П. Вогонь по націоналістичній контрреволюції та націонал-
ухильниках. Промова на об’єднаному листопадовому пленумі ЦК і ЦКК КП(б)У // Червоний
шлях. – Харків. – 1933. – Ч. 10. – С. 202).
№310
1 Gardenal (фр.) – Фенобарбітал – протисудомний засіб з групи барбітуратів. Білий
кристалічний порошок слабогіркого смаку, без запаху. Дуже погано розчиняється в холодній
воді, важко – у киплячій, легко розчиняється в спирті і розчинах лугів.
№311
1 винними в rupture – rupture (фр.) – поломка.
2 Була в пісціні – piscine (фр.) – плавальний басейн.
3 Леточка та Блата – знайомі Винниченків.
№312
1 Napolitain – Ідеться, очевидно, про якийсь ресторанчик, можливо бістро Napolitain (18,
avenue Franklin-D.-Roosevelt, Париж-8).
№313
1 йду по ажансах – аджанс (фр.) – агентство.
2 Гарденаль все ж таки тобі висилаю – Див. лист №310, пр. 1.
3 Вивчає Ільїча – Очевидно, йдеться про твори В. І. Леніна.
№314
1 Це – не dumme Else – Ідеться про необґрунтовані передбачення героїні казки братів Ґрімм
“Розумна Ельза”.
2 Калікó на вулиці вивісити – Calico (фр.) – транспарант (рекламний), смуга матерії з написом.
3 по одному letus і romain – різні види салату: la laitue – салат-латук, la romaine – салат-ромен
4 Привези Carqué – Отто Карке (1867–1935) – автор праці “Natural Foods: The Safe Way to
Health” (Натуральні продукти: надійний шлях до здоров’я, 1926). Саме його каліфорнійська
компанія Carqué Pure Food Co першою вжила термін “натуральні продукти”; свою першу
крамницю здорової їжі він відкрив у 1922 р.
5 обіцяв дати халабудникам – Ідеться, очевидно, про сусідів Винниченка в Фізіополісі, які
відпочивали там у тимчасових житлах (халабудах).
№315
1 Пропонує тобі їхати з ним на машині в Megève – Megève – Меже́в – комуна в департаменті
Верхня Савойя в регіоні Овернь-Рона-Альпи, розташована на відстані близько 470 км на
південний схід від Парижа.
2 де була Таня – Про яку Таню йдеться, встановити не вдалося.
3 Вчора ввечері була з Давідкою на “Окрайне” – Очевидно, йдеться про радянський фільм
“Околиця”, знятий у 1933 р. режисером Борисом Барнетом за мотивами однойменної повісті
К. Фінна. Події фільму відбувалися в роки Першої світової війни.
4 Ile du Medan – острів Медан. Меда́н – муніципалітет у Франції, у регіоні Іль-де-Франс,
департамент Івлін. Меданський острів або острів Плате на Сені, довжиною близько 1,7 км,
адміністративно поділений між трьома комунами: Вілен-сюр-Сен, Медан та Тріель-сюр-Сен.
У 1926 р. брати Андре й Ґастон Дюрвіль заснували там натуристський комплекс Фізіополіс,
у якому відпочивав В. Винниченко.
Далі буде.
Упорядкування, примітки та коментарі
Надії Миронець.
Переклад текстів з французької
Зої Борисюк.
Отримано 6 вересня 2016 р. м. Київ
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-158536 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0236-1477 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:38:43Z |
| publishDate | 2016 |
| publisher | Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Миронець, Н. 2019-09-04T17:39:28Z 2019-09-04T17:39:28Z 2016 Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921 – 1949 роки) / Н. Миронець // Слово і час. — 2016. — № 11. — С. 86-92. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/158536 Продовження. Початок див.: Слово і Час. – 2015. – №1 – 12; 2016. – №1–10. uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Слово і Час Написане лишається Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921 – 1949 роки) Volodymyr and Rosalia Vynnychenkos: Family Correspondence (1921–1949) (compiled and commented by Nadiya Myronets’) Article published earlier |
| spellingShingle | Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921 – 1949 роки) Миронець, Н. Написане лишається |
| title | Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921 – 1949 роки) |
| title_alt | Volodymyr and Rosalia Vynnychenkos: Family Correspondence (1921–1949) (compiled and commented by Nadiya Myronets’) |
| title_full | Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921 – 1949 роки) |
| title_fullStr | Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921 – 1949 роки) |
| title_full_unstemmed | Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921 – 1949 роки) |
| title_short | Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921 – 1949 роки) |
| title_sort | володимир та розалія винниченки: родинне листування (1921 – 1949 роки) |
| topic | Написане лишається |
| topic_facet | Написане лишається |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/158536 |
| work_keys_str_mv | AT mironecʹn volodimirtarozalíâvinničenkirodinnelistuvannâ19211949roki AT mironecʹn volodymyrandrosaliavynnychenkosfamilycorrespondence19211949compiledandcommentedbynadiyamyronets |