Палеопротерозойський кристалічний фундамент Волинського палеозойського підняття: особливості будови та геологічної історії

Палеопротерозойський кристалічний фундамент Волинського палеозойського підняття розглядається як продовження Центральнобілоруської шовної зони між Феноскандією і Сарматією. В його складі виділено гнейсову товщу і гірницьку асоціацію ортоамфіболітів, а також розвинуті по них комарівську асоціацію гне...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Геологічний журнал
Date:	2013
Main Author:	Мельничук, Г.В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут геологічних наук НАН України 2013
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/158564
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Палеопротерозойський кристалічний фундамент Волинського палеозойського підняття: особливості будови та геологічної історії / Г.В. Мельничук // Геологічний журнал. — 2013. — № 4. — С. 24-32. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-158564
record_format	dspace
spelling	Мельничук, Г.В. 2019-09-05T19:48:05Z 2019-09-05T19:48:05Z 2013 Палеопротерозойський кристалічний фундамент Волинського палеозойського підняття: особливості будови та геологічної історії / Г.В. Мельничук // Геологічний журнал. — 2013. — № 4. — С. 24-32. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 0367-4290 DOI: 10.30836/igs.1025-6814.2013.4.139128 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/158564 553.431(477.82) Палеопротерозойський кристалічний фундамент Волинського палеозойського підняття розглядається як продовження Центральнобілоруської шовної зони між Феноскандією і Сарматією. В його складі виділено гнейсову товщу і гірницьку асоціацію ортоамфіболітів, а також розвинуті по них комарівську асоціацію гнейсовидних гранітоїдів та мігматитів і добровську асоціацію дайок мікрогабро. Наведено результати визначення ізотопного віку, хімічного та петрографічного складу кристалічних порід. Охарактеризовано блокову деформаційну структуру та історію формування кристалічного фундаменту. Палеопротерозойский кристаллический фундамент Волынского палеозойского поднятия рассматривается как продолжение Центральнобелорусской шовной зоны между Фенноскандией и Сарматией. В его составе выделены гнейсовая толща и горняцкая ассоциация ортоамфиболитов, а также развитые по ним комаровская ассоциация гнейсовидных гранитоидов и мигматитов и добровская ассоциация даек микрогаббро. Приведены результаты определения изотопного возраста, химического и петрографического состава кристаллических пород. Охарактеризованы блоковая деформационная структура и история формирования кристаллического фундамента. Paleoproterozoic crystalline basement of Volyn Paleozoic rise is seen as a continuation of Centralbelorusska suture zone between Fennoscandia and Sarmatia. It is composed highlighted gneiss succession and girnitska association ortoamphibolites, as well as widespread for them Komarovska association of gneissose granites and migmatites and Dobrowska association mikrogabbro of dikes. They are shown the results of determination of the absolute age, chemical and petrographic composition of the crystalline rocks. It is characterized the block deformation structure and the history of the formation of crystalline basement. uk Інститут геологічних наук НАН України Геологічний журнал Палеопротерозойський кристалічний фундамент Волинського палеозойського підняття: особливості будови та геологічної історії Палеопротерозойский кристаллический фундамент Волынского палеозойского поднятия: особенности строения и геологической истории Paleoproterozoic crystalline basement Volhynian paleozoic rising: characteristics of geological structure and history Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Палеопротерозойський кристалічний фундамент Волинського палеозойського підняття: особливості будови та геологічної історії
spellingShingle	Палеопротерозойський кристалічний фундамент Волинського палеозойського підняття: особливості будови та геологічної історії Мельничук, Г.В.
title_short	Палеопротерозойський кристалічний фундамент Волинського палеозойського підняття: особливості будови та геологічної історії
title_full	Палеопротерозойський кристалічний фундамент Волинського палеозойського підняття: особливості будови та геологічної історії
title_fullStr	Палеопротерозойський кристалічний фундамент Волинського палеозойського підняття: особливості будови та геологічної історії
title_full_unstemmed	Палеопротерозойський кристалічний фундамент Волинського палеозойського підняття: особливості будови та геологічної історії
title_sort	палеопротерозойський кристалічний фундамент волинського палеозойського підняття: особливості будови та геологічної історії
author	Мельничук, Г.В.
author_facet	Мельничук, Г.В.
publishDate	2013
language	Ukrainian
container_title	Геологічний журнал
publisher	Інститут геологічних наук НАН України
format	Article
title_alt	Палеопротерозойский кристаллический фундамент Волынского палеозойского поднятия: особенности строения и геологической истории Paleoproterozoic crystalline basement Volhynian paleozoic rising: characteristics of geological structure and history
description	Палеопротерозойський кристалічний фундамент Волинського палеозойського підняття розглядається як продовження Центральнобілоруської шовної зони між Феноскандією і Сарматією. В його складі виділено гнейсову товщу і гірницьку асоціацію ортоамфіболітів, а також розвинуті по них комарівську асоціацію гнейсовидних гранітоїдів та мігматитів і добровську асоціацію дайок мікрогабро. Наведено результати визначення ізотопного віку, хімічного та петрографічного складу кристалічних порід. Охарактеризовано блокову деформаційну структуру та історію формування кристалічного фундаменту. Палеопротерозойский кристаллический фундамент Волынского палеозойского поднятия рассматривается как продолжение Центральнобелорусской шовной зоны между Фенноскандией и Сарматией. В его составе выделены гнейсовая толща и горняцкая ассоциация ортоамфиболитов, а также развитые по ним комаровская ассоциация гнейсовидных гранитоидов и мигматитов и добровская ассоциация даек микрогаббро. Приведены результаты определения изотопного возраста, химического и петрографического состава кристаллических пород. Охарактеризованы блоковая деформационная структура и история формирования кристаллического фундамента. Paleoproterozoic crystalline basement of Volyn Paleozoic rise is seen as a continuation of Centralbelorusska suture zone between Fennoscandia and Sarmatia. It is composed highlighted gneiss succession and girnitska association ortoamphibolites, as well as widespread for them Komarovska association of gneissose granites and migmatites and Dobrowska association mikrogabbro of dikes. They are shown the results of determination of the absolute age, chemical and petrographic composition of the crystalline rocks. It is characterized the block deformation structure and the history of the formation of crystalline basement.
issn	0367-4290
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/158564
citation_txt	Палеопротерозойський кристалічний фундамент Волинського палеозойського підняття: особливості будови та геологічної історії / Г.В. Мельничук // Геологічний журнал. — 2013. — № 4. — С. 24-32. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT melʹničukgv paleoproterozoisʹkiikristalíčniifundamentvolinsʹkogopaleozoisʹkogopídnâttâosoblivostíbudovitageologíčnoíístoríí AT melʹničukgv paleoproterozoiskiikristalličeskiifundamentvolynskogopaleozoiskogopodnâtiâosobennostistroeniâigeologičeskoiistorii AT melʹničukgv paleoproterozoiccrystallinebasementvolhynianpaleozoicrisingcharacteristicsofgeologicalstructureandhistory
first_indexed	2025-11-26T20:29:05Z
last_indexed	2025-11-26T20:29:05Z
_version_	1850773545872785408
fulltext	Вступ Волинське палеозойське підняття (ВППд), або Ковельський виступ, виділяється у північній частині ВолиноbПодільської плити (ВППл), по кристалічному фундаменту – на продовженні Центральнобілоруської шовної зони (ЦБШЗ) між Феноскандійським і Сарb матським мегаблоками. На півдні межує з ЛюблінськоbЛьвівським палеозойським прогином по ВолодимирbВолинському регіональному розлому. З південного сходу його обмежує СтохідськоbМогилівська текb тонічна зона, відділяючи від Волиноb Подільської монокліналі. На півночі ВППд поступово переходить в Брестську западину 24 ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2013. № 4 Палеопротерозойський кристалічний фундамент Волинського палеозойського підняття розглядається як продовження Центральнобілоруської шовної зони між Феноскандією і Сарматією. В його складі виділено гнейсову товщу і гірницьку асоціацію ортоамфіболітів, а також розвинуті по них комарівську асоціацію гнейсовидних гранітоїдів та мігматитів і добровську асоціацію дайок мікрогабро. Наведено результати визначення ізотопного віку, хімічного та петрографічного складу кристалічних порід. Охарактеризовано блокову деформаційну структуру та історію формування кристалічного фундаменту. Ключові слова: палеопротерозой, фундамент, Волинське палеозойське підняття, гнейси, амфіболіти, гранітоїди, розривні структури. Палеопротерозойский кристаллический фундамент Волынского палеозойского подняb тия рассматривается как продолжение Центральнобелорусской шовной зоны между Фенноскандией и Сарматией. В его составе выделены гнейсовая толща и горняцкая асb социация ортоамфиболитов, а также развитые по ним комаровская ассоциация гнейсоb видных гранитоидов и мигматитов и добровская ассоциация даек микрогаббро. Привеb дены результаты определения изотопного возраста, химического и петрографического состава кристаллических пород. Охарактеризованы блоковая деформационная структуb ра и история формирования кристаллического фундамента. Ключевые слова: палеопротерозой, фундамент, Волынское палеозойское поднятие, гнейсы, амфиболиты, гранитоиды, розрывные структуры. Paleoproterozoic crystalline basement of Volyn Paleozoic rise is seen as a continuation of Centralbelorusska suture zone between Fennoscandia and Sarmatia. It is composed highlighb ted gneiss succession and girnitska association ortoamphibolites, as well as widespread for them Komarovska association of gneissose granites and migmatites and Dobrowska associab tion mikrogabbro of dikes. They are shown the results of determination of the absolute age, chemical and petrographic composition of the crystalline rocks. It is characterized the block deformation structure and the history of the formation of crystalline basement. Key words: paleoproterozoic, basement, Volyn Paleozoic rising, gneisses, amphibolites, granitoids, breaking structure. УДК 553.431(477.82) ПАЛЕОПРОТЕРОЗОЙСЬКИЙ КРИСТАЛІЧНИЙ ФУНДАМЕНТ ВОЛИНСЬКОГО ПАЛЕОЗОЙСЬКОГО ПІДНЯТТЯ: ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ТА ГЕОЛОГІЧНОЇ ІСТОРІЇ Г. В. Мельничук (Рекомендовано канд. геол.�мінерал. наук В. Я. Велікановим) © Г. В. Мельничук, 2013 по слабковираженій флексурі субширотного простягання. На заході його межа умовна і відповідає східному контуру поширення карb бону у ЛюблінськоbЛьвівському палеозойсьb кому прогині. В будові ВППд приймають участь паb леопротерозойський кристалічний фундаb мент і мезопротерозойськоbпалеозойський структурний поверх осадового чохла, що зазнав складчастоbблокових деформацій в ранньогерцинську (бретонську) і пізньогерb цинську фази тектогенезу. Деформовані протерозойські і палеозойські утворення повсюди поховані під потужними (до 300 м) мезозойськоbкайнозойськими відкладами, що залягають субгоризонтально. Від суміжних тектонічних елементів плити ВППд відрізняється відсутністю в його будові відкладів від нижнього девону до нижньої юри включно, більшою, порівняно з прилегb лими структурами, деформованістю домеb зозойських утворень, особливостями речоb винного складу і віку породних комплексів кристалічного фундаменту. Плутоноbметаморфічні утворення ранb нього протерозою, що складають крисb талічний фундамент ВППд, попередниками розглядались в складі Поліського блока ноb воволинід [3, 4] і відносились до клесівської серії та осницького комплексу (В. Л. Приb ходько та ін., 1988; В. Ф. Судовцев та ін., 1989; Я. О. Косовський та ін., 1992), пошиb рених у Волинському блоці УЩ. Сьогодні за результатами групової геологічної зйомки масштабу 1:50 000 із загальними пошуками території аркушів Мb35b2bВ,Г; Мb35b3bВ; Мb 35b14bА,Б; Мb35b15bА (Ф. О. Гречко та ін., 2005), геологічного довивчення території аркушів Мb34bVI (Влодава), Мb35bІ (Каміньb Каширський) масштабу 1:200 000 (Ф. О. Гречко та ін., 2011) та випереджаючих геофізичних досліджень території аркушів Мb34bXII (Хелм), Мb35bVIIІ (Ковель) є підстаb ви для перегляду існуючих уявлень про особливості геологічної будови і структурb ноbформаційну належність плутоноbметаb морфічних утворень фундаменту ВППд. Кристалічний фундамент в межах ВППд (див. рисунок) повсюдно похований під поb тужним (до 2600 м) осадовим чохлом. На сьоb годні його розкрито 18 свердловинами. Морb фологію поверхні фундаменту, окрім того, вивчено профільним сейсмічним зондуванb ням. Інтерпретовано поведінку магнітного і гравітаційного полів щодо ймовірних масивів кристалічних порід. Досліджено особливості речовинного складу і віку породних різноb видів. Однак наявного фактологічного маb теріалу ще недостатньо для переведення виділених породних асоціацій в ранг компb лексів. Актуальності набуло узагальнення розрізнених фактологічних даних про фундаb мент ВППд на підставі сучасних уявлень з геb ології ранньодокембрійських плутоноbметаb морфічних комплексів України і Білорусі [2, 5]. Будова кристалічного фундаменту ВППд Палеопротерозойський кристалічний фунb дамент на більшій території ВППд похований під потужним (до 2500 м) мезопротероb зойськоbфанерозойським осадовим чохлом. У межах України виступає на домезозойську поверхню в ядрі Ратнівської брахіантикліналі (св. 21, 22, 23, 25, 310, 1755, 1912, 8263), де піднятий до абсолютної позначки +20 м. В ядрі Хотешівської брахіантикліналі фундаb мент розкритий на абсолютній позначці –600,0–670 м (св. 1753), в Оваднівському – на позначках від –1806 м (св. Оваднеb1) до –1080 м (Радовичіb1). В мульдах і окремих тектонічних блоках за даними сейсмічного зондування його поверхня опущена до абсоb лютної позначки –2900 м. Субстратом кристалічного фундаменту ВППд за даними Держгеолкартиb200 слугуb ють гнейсова товща і гірницька асоціація орb тоамфіболітів, по яких розвинуті продукти їх ультраметаморфізму і гранітизації, що налеb жать до комарівської асоціації гнейсовидних гранітоїдів. Їх проривають палеопротероb зойські дайки мікрогабро добровської асоціації. Породи гнейсової товщі – гнейси біотиb тові, сланці кристалічні мігматизовані – утb ворюють переважно нормальне і негативне магнітне поле інтенсивністю від +50 до –250 нТл (�* = 2,62 г/см3, �* = 15). Породи комарівської асоціації гнейсовидних граb нітоїдів – граніти, гранодіорити гнейсовидні та порфіробластичні, ймовірно, зумовлюють позитивні ізометричні магнітні аномалії інтенсивністю до 400 нТл (�* = 2,65, �* = = 620). Ортоамфіболіти гірницької асоціаb ції виражені позитивними магнітними аноb 25ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2013. № 4 26 ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2013. № 4 маліями інтенсивністю до 1500 нТл, які відповідають позитивним аномаліям сили тяжіння інтенсивністю +3,5 – +5,5 мГал. Заb галом, гравімагнітне поле ВППд через поb родні неоднорідності кристалічного фундаb менту сильніше диференційоване і має вищі значення, ніж поле суміжних структурних елементів ВППл. Гнейсова товща (PR1gn) за геофізичниb ми даними поширена на всій території ВППд. До неї віднесені гнейси, лептитоb подібні гнейси та кристалічні сланці, різною мірою змінені процесами мігматизації. Ці породи розкриті під верхньокрейдовими і рифейськими відкладами на Ратнівському (св. 1912, 1785, 1755, 1782, 15, 21, 22) і Хоb тешівському (св. 5) підняттях. Вони, ймоb вірно, належать до амфіболітоbгнейсового комплексу ЦБШЗ [2], на продовженні якої розташовані. Ізотопний вік гнейсів, визначений пряb мим термоіонним методом по цирконах, коb ливається в межах 1,92–1,90 млрд років (табл. 1). Гірницька асоціація ортоамфіболітів (amPR1gr). Тіла ортоамфіболітів в крисb талічному фундаменті досліджуваного району розкриті в ядрі Ратнівської брахіb антикліналі (св. 1755, 1785, 5651). Співb відношення ортоамфіболітів з гнейсовою товщею не встановлені. Контакти ортоb амфіболітів з гнейсовидними гранітоїдами комарівської асоціації різкі, поверхні конb тактів нерівні, звивисті. За хімічним складом (табл. 1) породи асоціації відносяться до осb новних плутонічних порід і зіставляються з метагаброїдами русинівського комплексу ЦБШЗ [2]. Ортоамфіболіти – темноbсірі до зеленкуb ватоbчорних, від тонкоb до середньозернисb 27ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2013. № 4 Схема будови дорифейського кристалічного фундаменту ВППд та його обрамлення (за геологоb геофізичними даними) 1–3 – фундамент ВППд (1 – гнейсова товща: гнейси біотитові, сланці кристалічні мігматизовані, 2 – комарівська асоціація гнейсовидних гранітоїдів: кварцові діорити, гранодіорити, граніти гнейсовидні та порфіробластичні, лейкограніти, мігматити, 3 – гірницька асоціація ортоамфіболітів); 4 – добровська асоціація дайок мікрогабро; 5–6 – фундамент у межах ВолиноbПоліського вулканоbплутонічного поясу (5 – ймовірні лептити клесівської серії, 6 – ймовірні гранітоїди осницького комплексу); 7–9 – фундамент у межах Львівського блока (7 – ймовірні гранулітові асоціації дністровськоbбузької серії, 8 – ймовірні габроїди юрівського комплексу, 9 – ймовірні гранітоїди тетіївського комплексу); 10 – ймовірні межі породних асоціацій; 11 – розломи (цифри в квадратах: 1 – Лагожанський, 2 – Річицький, 3 – Ратнівський, 4 – ПівденноbРатнівський, 5 – Щитинський, 6 – Сірчанський, 7 – Катуський, 8 – Броницький, 9 – КаміньbКаширський, 10 – Кримнівський, 11 – Підріччанський, 12 – Датинський, 13 – Мшанецький, 14 – Замшанський, 15 – Тойкутський, 16 – Кортеліський, 17 – Пульмівський, 18 – Теклянський, 19 – Заболоттівський, 20 – Гранівський, 21 – Хмелівський, 22 – ВолодимирbВолинський, 23 – Красноставський, 24 – Турійський, 25 – Кратський, 26 – Смідинський, 27 – СтохідськоbНовочервищанський): а–б – головні (а – достовірні, б – ймовірні), в–г – другорядні (в – достовірні, г – ймовірні); 12 – ізогіпси поверхні кристалічного фундаменту; 13 – свердловини, що розкрили кристалічний фундамент; 14 – тектонічні блоки, обмежені головними розломами: І – Дівинський, ІІ – Гірницький, ІІІ – Поступельський, IV – РічицькоbБродівський, V – Щедрогірський, VI – Катуський, VII – Хотешівський, VIII – Веригинський, IX – Чевельський, X – Полицький, XI – Головнянський, ХІI – Заліський, XIII – Дрочівський, XIV – Нікольський, XV – Томашівський, XVІ – Ковельський, XVІІ – Любомльський, XVІІІ – Турійський, XІX – Луківський Scheme of the structure of the prebriphean, crystalline basement of Volyn Paleozoic rise and its frame (for geological and geophysical data) 1–3 – basement VPPd (1 – gneiss sequence: biotite gneisses, crystalline migmatitization schists, 2 – Komorowska assob ciation gneissose granites: quartz diorites, granodiorites, gneissose granites and porphyroblastic leucogranites, migmatites, 3 – girnitska association orthoamphibolites); 4 – Dobrovska association dikes of mikrogabro; 5–6 – basement within the VolynbPolesskiy volcanobplutonic belt (5 – probable leptites of Klesivska series, 6 – probable granitoids of Osnitsky complex); 7–9 – the basement within the Lviv block (7 – probable granulites association of DniesterbBugskaya series, 8 – probable gabbros of Jurowski complex, 9 – probable granitoids of Tetiivskogo complex); 10 – possible boundb aries of rock associations, 11 – faults (the numbers in the quadrates: 1 – Lagozhansky, 2 – Richitsky, 3 – Ratnensky, 4 – SouthbRatnensky, 5 – Schitinsky, 6 – Sirchansky, 7 – Katusky, 8 – Bronitsky, 9 – KaminbKashirsky, 10 – Krimnivsky, 11 – Pidrichansky, 12 – Datinsky, 13 – Mshanetskoe, 14 – Zamshansky, 15 – Toykutsky, 16 – Kortelisky, 17 – Pulmivsky, 18 – Teklyansky, 19 – Zabolotivsky, 20 – Granivsky, 21 – Hmelivsky, 22 – VolidimirbVolynsky, 23 – Krasnostavsky, 24 – Turiyskiy, 25 – Kratsky, 26 – Smidinsky, 27 – StohidskobNovochervischansky): a–b – the major (a – significants, b – probables), c–d – minor (c – significants, d – probables); 12 – isohypses surface of the crystalline basement; 13 – wells opened crystalline basement; 14 – tectonic blocks that bounded by major faults: I – Divinsky, II – Girninsky, III – Postupelsky, IV – Richitskob Brodivsky, V – Schedrogorsky, VI – Katusky, VII – Hoteshevskiy, VIII – Vereginsky, IX – Chevelsky, X – Politskiy, XI – Golovnyansky, XII – Zalisky, XIII – Drochivsky, XIV – Nicolsky, XV – Tomaszewsky, XVI – Kovelsky, XVII – Lyubomlsky, XVIIІ – Turiysky, XIX – Lukowsky тих, смугасті, масивні породи, часто ін'єковані гранітизуючою речовиною. Порівняно крупні тіла амфіболітів у магнітному і гравітаційному полях утворюють позитивні високоінтенсивні аноb малії. Комарівська асоціація гней� совидних гранітоїдів (q�b��bl�b�b mPR1km). Породи даної асоціації в межах досліджуваного району розкриті в ядрах Ратнівської (св. 1755, 1756, 1802, 1813, 8263), Хотешівської (св. 1753) та Оваднівської брахіантикліналей. Це гнейсовидні і порфіробласb тичні кварцові діорити, граb нодіорити, граніти, лейкограніти та мігматити. В будові крисb талічного фундаменту вказані поb роди не утворюють однорідних масивів, а складають пластоb подібні тіла, орієнтовані по північноbсхідному напрямку, конb формно до метаморфічних порід субстрату. З останніми вони маb ють поступові переходи і невпоb рядковано перемежовуються. Серед них поширені різною мірою перероблені ультраметаb морфічними процесами (мігмаb тизовані і гранітизовані) останці ортоамфіболітів та скіаліти гнейсів. Кварцові діорити (св. 8263, гл. 152,0–191,7 м; св. 1755, гл. 161,4–161,6 м; св. 25, гл. 169,2–170,4 м) – це переважb но середньозернисті гнейсуваті, порфіробластові породи із смуb гастою текстурою. За петрогb рафічним складом відповідають кварцовим діоритам, але підвиb щена лужність дає підстави клаb сифікувати їх кварцовими монb цонітами [7]. Гранодіорити (св. 1753, гл. 422,3–441,5 м) і граніти (св. 1755, гл.163,0–163,1 та 164,0–164,6 м; св. 1785, гл. 241,5–242,0 та 248,4–248,6 м) являють собою здебільшого дрібноb і середньоb зернисті породи кварцbбіотитb 28 Т а б л и ц я 1 . Х ім іч н и й с к л а д п о р ід к р и с т а л іч н о г о ф у н д а м е н т у В П П д T a b le 1 . T h e c h e m ic a l c o m p o s it io n o f th e c ry s ta ll in e b a s e m e n t ro c k s o f V o ly n P a le o z o ic r is e ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2013. № 4 польовошпатового складу з порфіробластоb вою структурою і тіньовою смугастою тексb турою. За хімічним складом належать до кислих плутонічних порід нормальної лужb ності. Лейкограніти (св. 1755, гл. 181,8–188,0 та 187,2–187,3 м) характеризуються неb рівномірною дрібноb, крупноb і гігантокрисb талічною структурою та масивною текb стурою. За петрохімічними ознаками відносяться до сублужних плутонічних порід. Мігматити (св. 25, гл. 178,0–210,0 м) – смугасті дрібноbсередньозернисті породи з чергуванням кварцbпольовошпатової лейb косоми і біотитової меланосоми. Абсолютний вік порід асоціації гнейсоb видних гранітоїдів визначений по цирконах прямим термоіонним методом. Він колиb вається в межах 1890–1540 млн років (табл. 2). Ці дані узгоджуються з часом утвоb рення гранітоїдів бобовнянського та виb гонівського комплексів ЦБШЗ [2], на проb довженні якої розташована асоціація досліджуваних гранітоїдів. Добровська асоціація мікрогабро (��PR1db) розкрита в ядрі Хотешівської брахіантикліналі (св. 1753) у вигляді ймовірної дайки серед гранодіоритів комарівської асоціації гнейсовидних граb нітоїдів. Мікрогабро являють собою дрібноb середньозернисті, масивні породи зеленкуb ватоbчорного кольору, які за хімічним складом відповідають габро нормальної лужності. Розкрита потужність мікрогабро – 29,3 м. Деформаційна структура крис� талічного фундаменту ВППд визначається його блоковою будовою. Всього за даними Та б л и ц я 2. Результати визначення ізотопного віку порід гнейсової товщі та комарівської асоціації гнейсовидних гранітоїдів прямим термоіонним (свинцево:ізотопним) методом (за даними В. Л. Приходька та ін., 1988 р.) Ta b l e 2. The results of determination of the isotopic age of thicker gneisses and Komarovskaya association of gneissose granites direct thermionic (lead isotope) methods by (according to the V. L. Prikhodko and others., 1988) Примітка. Аналізи виконані у відділі геохімії ізотопів та радіогеохронології ІГФМ АН УРСР (1987). Аналіз провів А. В. Лукашук. ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2013. № 4 29 Держгеолкартиb200 виділються 19 крупних тектонічних блоків (див. рисунок): І – Дівинський; ІІ – Гірницький; ІІІ – Постуb пельський; IV – РічицькоbБродівський; V – Щедрогірський; VI – Катуський; VII – Хоb тешівський; VIII – Веригинський; IX – Чеb вельський; X – Полицький; XI – Головнянсьb кий; ХІI – Заліський; XIII – Дрочівський; XIV – Нікольський; XV – Томашівський; XVІ – Коb вельський; XVІІ – Любомльський; XVІІІ – Турійський; XІX – Луківський. Геологічні тіла і гнейсуватість порід у кристалічному фундаменті мають переb важно північноbсхідне простягання і круті кути падіння. Місцями кристалічні породи зазнали сильного катаклазу, мілонітизації і діафторезу (св. 1755, гл. 166,2–167,8 м та ін.). У складі ЦБШЗ, яка, на наш погляд, має продовження в кристалічному фундаb менті ВППд, структурні елементи також мають північноbсхідне простягання. Товщі, що її складають, зім'яті в круті лінійні складки, ускладнені численними розломаb ми. Серед них домінуюча роль належить північноbсхідним розломам, що розчленуb ють цю зону на низку вузьких поздовжніх блоків. Міжблокові розривні порушення у фунb даменті ВППд, як і в домезозойському структурному поверсі осадового чохла, за геологоbгеофізичними даними групуються в чотири системи: північноbсхідну, південb ноbзахідну, субширотну та субмеb ридіональну. Головними є крутонахилені розломи діагональної і ортогональної сисb тем. Серед них виділяються Вижівськоb Мінська і ЗаболотівськоbБузька тектонічні зони діагонального напрямку, Луківськоb Ратнівська горстова зона субширотного простягання, а також ВолодимирbВолинсьb ка і СтохідськоbМогилівська зони, що структурно обмежують ВППд. Зміщувачі розломів знаходять відображення в градієнтах геофізичних полів і зміщенні сейсмостратиграфічних границь. Окремі зміщувачі розкриті свердловинами. Підняb тим тектонічним блокам кристалічного фундаменту в мезопротерозойськоbпалеоb зойському структурному поверсі осадовоb го чохла відповідають брахіантикліналі, опущеним блокам – мульди. Розривні структури північно�східного простягання успадковують основний струкb турний план кристалічного фундаменту регіону. Вони функціонували, ймовірно, ще в палеопротерозої і були відновлені в герb цинський етап тектогенезу. До головних міжблокових розломів належать КаміньbКаb ширський, ЩитинськоbТеклинський, Річицьb кий, Кримнівський, Новочервищанський, Стохідський, Красноставський та ін., параb лельні регіональним ВижівськоbМінській і СтохідськоbМогилівській тектонічним зоb нам. Максимальні амплітуди тектонічних зміщень фіксуються у нашаруваннях мезопb ротерозойськоbпалеозойського чохла по Щитинському (до 500 м) і Новочервищансьb кому (до 130 м) розломах. Переміщення по них мають шарнірний характер. Розривні структури північно�західного простягання гірше виражені і фіксуються фрагментарно. Деякі з них, закладені в ранb ньому венді, супроводжувались проявами трапового магматизму і вибірково були відновлені в герцинський етап тектогенезу. Найбільш представницькими серед них є Гранівський розлом у системі Заболотівсьb коbБузької тектонічної зони, а також паралельні їй Кортельський, Броницький, Любомльський, Смиденський розломи. Амплітуда вертикальних тектонічних переміщень у нашаруваннях мезопротероb зойськоbпалеозойського чохла по Гранівсьb кому розлому сягає 400 м, а по Любомb льському – 1250 м. Розривні структури субширотного прос� тягання найчіткіше виражені. До них налеb жать Лагожанський, Ратнівський, Південноb Ратнівський розломи, що обмежують ЛуківськоbРатнівську горстову зону, а також Тойкутський, Датинський, Кратський, Волоb димирbВолинський. Максимальні тектонічні зміщення фіксуються по Лагожанському (до 700 м) і ВолодимирbВолинському (до 1000 м) розломах. Субширотні розломи на північному фланзі ЛуківськоbРатнівської горстової зони обмежують Духманівський грабен. Розривні структури субмеридіонального простягання належать переважно до катеb горії ймовірних. В геофізичних полях вони виражені у зміщенні лінійних елементів і градієнтних зон. Найбільш виразними серед них є Сірчанський, Полицький, Турійський. В районі виділяється також низка кільцеb вих структур різних порядків, досліджених іншим автором [8]. 30 ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2013. № 4 Будова кристалічного фундаменту в обрамленні ВППд Про породні асоціації кристалічного фундаb менту в обрамленні ВППд прямих геоb логічних даних бракує. Їх прийнято відносиb ти до таких структурних елементів: Львівського блока [3] – на півдні, Волиноb Поліського (ОсницькоbМікашевицького) вулканоbплутонічного поясу [10] – на південb ному сході, БілоруськоbПрибалтійського гранулітового поясу [2] – на північному заb ході. З північного сходу фундамент ВППд ідентифікується з ЦБШЗ, а на південному заході, вірогідно, поширюється до границі зі СхідноbЄвропейською платформою. У Львівському блоці на південь від Волоb димирbВолинського розлому в інтервалі глибин 3977–3920 м свердловиною Володиb мирbВолинськаb1 розкриті біотитові і біотитb амфіболові сланці, а також гіперстенbроговоb обманкові породи [3]. Останні, на наш погляд, можуть бути порівнянні з гранулітами нижньоархейської дністровськоbбузької серії [5]. За геофізичними даними тут також можb ливе поширення аналогів габроїдів юрівськоb го і гранітоїдів тетіївського комплексів пізньоb го архею [5], але в цілому слід відмітити дуже низький ступінь вивченості цих утворень. Найближче до ВППд у межах Волиноb Поліського (ОсницькоbМікашевицького) вулканоbплутонічного поясу у свердловині Луцькb1 на гл. 2404,0 м розкриті бласb томілоніти граніту, а у св. 2191 на гл. 1178,0–1193,5 м – крупнозернисті рожеb воbсірі граніти, порівнянні з гранітоїдами осницького інтрузивного комплексу (2000–1980 млн років) Українського щита [3, 5]. За геофізичними даними тут також ймовірне поширення лептитів нижньопротеb розойської клесівської серії. Поблизу ВолодимирbВолинського і Стоb хідськоbМогилівського розломів, що обмеb жують ВППд з півдня і південного сходу, де в домезозойскому чохлі виділяється Локачіb Голобський периферійний прогин, крисb талічний фундамент опущений до абсолютb них позначок –1500–4000 м. Деформаційна структура кристалічного фундаменту в обрамленні ВППд загалом простіша, ніж у самому піднятті за рахунок зменшення кількості розривних порушень північноbсхідного простягання. Простягання гравімагнітних аномалій у Львівському меb габлоці свідчить про переважаючий північноbзахідний, а у ВолиноbПоліському вулканоbплутонічному поясі – північноb західний структурний план тутешніх елеb ментів фундаменту. Стадії формування кристалічного фундаменту ВППд В історії становлення та формування крисb талічного фундаменту ВППд, як і фундаменb ту сусідніх структурних елементів [1, 9], виділяють чотири головні стадії з різною диb намікою тектоноbмагматичних процесів у палеопротерозої. В першу стадію на початку раннього проb терозою між архейськими праматериками Сарматією і Феноскандією, ймовірно, існуваb ла Центральнобілоруська структура геоb синклінального типу. В її межах відбувалось виверження основних магм (гірницька асоціація ортоамфіболітів) і накопичення поb тужної теригенної формації (гнейсова товща). В другу стадію (1,92–1,90 млрд років) в результаті складчастості та регіонального метаморфізму в умовах амфіболітової й епідотbамфіболітової фацій зазначені базиb тові та осадові товщі були перетворені в амфіболітbгнейсовий метаморфічний компb лекс, що в межах досліджуваної території знаходиться на продовженні ЦБШЗ, а на теb риторії Білорусі є її головною складовою. В третю стадію (1,89–1,54 млрд років) відбулися ультраметаморфізм порід амфіболітbгнейсового комплексу і подальша їх гранітизація, в результаті чого утворилась комарівська асоціація гнейсовидних гранітоїдів. Дана стадія знаменується колізією континентальних сегментів Сарb матії і Феноскандії, остаточне з'єднання яких в спільний блок фундаменту кратону відбулось близько 1,7 млрд років тому [2]. В четверту стадію внаслідок тектоноb магматичної активізації кратонізованої теb риторії наприкінці раннього протерозою проявилися процеси діафторезу і катаклазу супракрустальних комплексів, а також вторгнення дайок мікрогабро добровської асоціації. В цю стадію спостерігалось пеb реміщення блоків кристалічного фундаменb ту по розломах діагональних і ортогональb них систем. 31ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2013. № 4 Сучасні риси ВППд як крупної текb тонічної структури сформувались внаслідок блокових переміщень фундаменту. Вони чітко проявились та відбились в рифейськоb палеозойському осадовому чохлі ВППд у ранньобайкальську і ранньогерцинську (бретонську) фази тектогенезу, а максиb мальної амплітуди досягли у пізньогерb цинську фазу [6]. Висновки Кристалічний фундамент ВППд, загалом, молодший за віком та має суттєві відb мінності у речовинному складі від фундаb менту інших частин ВППл. Породні асоціації, що його складають, близькі до плутоноbмеb таморфічних комплексів ЦБШЗ і тому мають належати до ВолинськоbДвінського трансb регіонального міжгеоблокового поясу (між Феноскандійським і Сарматським мегаблоb ками). Блокова деформаційна структура кристалічного фундаменту ВППд є більш напруженнішою, ніж в інших частинах ВППл. Це, ймовірно, також обумовлено його текb тонічною природою як структурного елеb мента мобільної ЦБШЗ. Список літератури 1. Аксаментова Н. В., Найденков И. В., Архипо� ва А. А. Этапы формирования и структура фундамента древних платформ // Геотектоb ника. – 1982. – № 5. – С. 24–31. 2. Геология Беларуси / Под ред. А. С. Махнача, Р. Г. Гарецкого, А. В. Матвеева. – Минск, 2001. – 815 с. 3. Геотектоника ВолыноbПодолии / Отв. ред. И. И. Чебаненко. – Киев: Наук. думка, 1990. – 244 с. 4. Знаменская Т. А., Чебаненко И. И. Блоковая тектоника ВолыноbПодолии. – Киев: Наук. думка, 1985. – 155 с. 5. Кореляційна хроностратиграфічна схема раннього докембрію Українського щита. – К.: УкрДГРІ, 2004. 6. Мельничук Г. В. Складчастоbблокова будова Волинського палеозойського підняття // Сб. науч. тр. "Современные проблемы геологии", посвященный 155bлетию со дня рождения акад. П.А. Тутковского. – Киев, 2013. – С. 252–257. 7. Петрографічний кодекс України / Відп. ред. І. Б. Щербаков. – К., 1999. – 81 с. 8. Радзівіл В. Я. Структури платформного чохла ВолиноbПоділля // Геол. журн. – 2009. – № 3. – С. 28–40. 9. Рябенко В. А., Коренчук Л. В., Асеева О. О. и др. Геологическая история территории Украb ины: Докембрий. – Киев: Наук. думка, 1993. – 187 с. 10. Тектонічна карта України. Мbб 1:1 000 000. Поb яснювальна записка. Ч. 1 / За ред. Д. С. Гурсьb кого, С. С. Круглова. – К.: УкрДГРІ, 2007. – 96 с. Інbт геол. наук НАН України, Стаття надійшла Київ 02.11.13 Еbmail:4a0n8r8a@gmail.com 32 ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2013. № 4

Палеопротерозойський кристалічний фундамент Волинського палеозойського підняття: особливості будови та геологічної історії

Institution

Similar Items