Князі Глинські: походження роду, Глинське князівство, володіння в Сіверській землі
У статті розглядається питання про походження князів Глинських та їхні володіння на межі XIV – XV ст. Можна вважати встановленим, що вони були нащадками знаменитого еміра (беклярібека) Мамая, який, у свою чергу, належав до монгольського роду князів Киятів – найближчих родичів правлячої династії Чи...
Gespeichert in:
| Datum: | 2019 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2019
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський лiтопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/158890 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Князі Глинські: походження роду, Глинське князівство, володіння в Сіверській землі / С. Келембет // Сiверянський лiтопис. — 2019. — № 2. — С. 3-18. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-158890 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1588902025-02-23T20:15:37Z Князі Глинські: походження роду, Глинське князівство, володіння в Сіверській землі The Hlynsky princes: origin of the genus, Hlynsky principle, ownership in the Siver land Келембет, С. У глиб віків У статті розглядається питання про походження князів Глинських та їхні володіння на межі XIV – XV ст. Можна вважати встановленим, що вони були нащадками знаменитого еміра (беклярібека) Мамая, який, у свою чергу, належав до монгольського роду князів Киятів – найближчих родичів правлячої династії Чингізідів. Глинске князівство займало величезну, але малонаселену територію в басейні середньої і нижньої течії р. Ворскли, Псла і Сули. Близько 1400 р. великий князь Вітовт надав Глинським деякі володіння на Сіверщині, центром яких було містечко Хоробор на місці сучасного смт Макошине Чернігівської обл. До числа перших Глинських або їхніх найближчих родичів, скоріше за все, належав і князь Урустай Менський, згаданий у 1408 р. The article is devoted to the early history of the family of princes Hlynsky, as well as the composition of their possessions in the late XIV – early XV centuries. In particular, the following issues are being investigated: 1) the origin of the Hlynsky; 2) the territory of the Hlynsky principality and its main centers; 3) Hlynsky possessions in Siver land, received by them from Grand Duke Vitovt. In the existing historiography, these questions are clearly not studied. Hlynsky were one of the few princely families of the Grand Duchy of Lithuania, who had a Tatar origin. According to the «Genuine Genealogy of the Glinsky Princes», compiled in Moscow in the first half of the 1520s, they were descended from famous Mamai, the de facto ruler of the western part of Ulus Juchi in the 1360–1370s. Mamai belonged to the Mongol tribe of princes Kyiatov, who were the closest relatives of the ruling dynasty of Chingizids. Information «genuine genealogy» should be recognized as quite reliable. In particular, they are confirmed by the letter of Khan Shikh-Akhmat to Hlynsky in 1502. The first fully authentic representative of the clan was Prince Ivan Hlynsky (late 14th – first half of 15th centuries). The Hlynsky principality, although very sparsely populated, occupied a vast territory along the middle and lower flow of the Vorskla, Psel and Sula rivers. Its main centers were the towns of Hlynsk and Poltava on the Vorskla river, as well as Hlynnitsa on the Sula. Around 1400, the Grand Duke Vitovt granted Hlynsky possessions in Siver land, the center of which was the town of Khorobor on the Desna river. That town existed in the place of the modern Makoshino town, Chernigov region. «Principality» of Khorobor occupied a strip of the territory along the river Desna about 100 km long. It consisted of, or separated from it, the same small «principality» of Mena (Mena – the regional center of the Chernigov region). Prince Urustay Mensky, mentioned in 1408, most likely was one of the first Hlynsky or their close relative. 2019 Article Князі Глинські: походження роду, Глинське князівство, володіння в Сіверській землі / С. Келембет // Сiверянський лiтопис. — 2019. — № 2. — С. 3-18. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.3253389 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/158890 94(477)+929.5 uk Сiверянський лiтопис application/pdf Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
У глиб віків У глиб віків |
| spellingShingle |
У глиб віків У глиб віків Келембет, С. Князі Глинські: походження роду, Глинське князівство, володіння в Сіверській землі Сiверянський лiтопис |
| description |
У статті розглядається питання про походження князів Глинських та їхні володіння на межі XIV – XV ст. Можна вважати встановленим, що вони були нащадками
знаменитого еміра (беклярібека) Мамая, який, у свою чергу, належав до монгольського
роду князів Киятів – найближчих родичів правлячої династії Чингізідів. Глинске князівство займало величезну, але малонаселену територію в басейні середньої і нижньої
течії р. Ворскли, Псла і Сули. Близько 1400 р. великий князь Вітовт надав Глинським
деякі володіння на Сіверщині, центром яких було містечко Хоробор на місці сучасного
смт Макошине Чернігівської обл. До числа перших Глинських або їхніх найближчих
родичів, скоріше за все, належав і князь Урустай Менський, згаданий у 1408 р. |
| format |
Article |
| author |
Келембет, С. |
| author_facet |
Келембет, С. |
| author_sort |
Келембет, С. |
| title |
Князі Глинські: походження роду, Глинське князівство, володіння в Сіверській землі |
| title_short |
Князі Глинські: походження роду, Глинське князівство, володіння в Сіверській землі |
| title_full |
Князі Глинські: походження роду, Глинське князівство, володіння в Сіверській землі |
| title_fullStr |
Князі Глинські: походження роду, Глинське князівство, володіння в Сіверській землі |
| title_full_unstemmed |
Князі Глинські: походження роду, Глинське князівство, володіння в Сіверській землі |
| title_sort |
князі глинські: походження роду, глинське князівство, володіння в сіверській землі |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
У глиб віків |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/158890 |
| citation_txt |
Князі Глинські: походження роду, Глинське князівство, володіння в Сіверській землі / С. Келембет // Сiверянський лiтопис. — 2019. — № 2. — С. 3-18. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT kelembets knâzíglinsʹkípohodžennâroduglinsʹkeknâzívstvovolodínnâvsíversʹkíjzemlí AT kelembets thehlynskyprincesoriginofthegenushlynskyprincipleownershipinthesiverland |
| first_indexed |
2025-11-25T01:56:34Z |
| last_indexed |
2025-11-25T01:56:34Z |
| _version_ |
1849725597768482816 |
| fulltext |
Сіверянський літопис 3
У ГЛИБ ВІКІВ
УДК 94(477)+929.5
Станіслав Келембет.
КНЯЗІ ГЛИНСЬКІ: ПОХОДЖЕННЯ РОДУ,
ГЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО, ВОЛОДІННЯ В
СІВЕРСЬКІЙ ЗЕМЛІ
У статті розглядається питання про походження князів Глинських та їхні воло-
діння на межі XIV – XV ст. Можна вважати встановленим, що вони були нащадками
знаменитого еміра (беклярібека) Мамая, який, у свою чергу, належав до монгольського
роду князів Киятів – найближчих родичів правлячої династії Чингізідів. Глинске кня-
зівство займало величезну, але малонаселену територію в басейні середньої і нижньої
течії р. Ворскли, Псла і Сули. Близько 1400 р. великий князь Вітовт надав Глинським
деякі володіння на Сіверщині, центром яких було містечко Хоробор на місці сучасного
смт Макошине Чернігівської обл. До числа перших Глинських або їхніх найближчих
родичів, скоріше за все, належав і князь Урустай Менський, згаданий у 1408 р.
Ключові слова: князі Глинські, Мамай, Кияти, Глинське князівство, великий князь
Вітовт, Хоробор, Мена.
Серед князівських родів, що перебували на службі у володарів Великого князів-
ства Литовського (ВКЛ), найменш численною була група татарського походження.
Ю. Вольф до категорії «справжніх» князів, «прибульців від Татарів», зарахував усього
три роди: Бердябяковичів, Глинських і Єголдайовичів (помилково Інгілдєєвих).
Крім того, у спеціальній частині про князів, «котрі того титулу вживали в іншому
значенні», знаменитий генеалогіст виокремив групу татарських князів-мусульман,
які ще з часів Вітовта селилися у властивій Литві, несли військову службу на спе-
ціальних умовах, а за розмірами своїх володінь нічим не відрізнялися від рядової
шляхти. Щоправда, у джерелах такі починають згадуватися лише у 1480-х рр.1. Князі
Бердябяковичі прийняли православ’я та були осаджені в Смоленській землі. Вони
кілька разів згадуються протягом 1480 – 1490-х рр., за своїм статусом нічим, окрім
титулу, не відрізняючись від рядових смоленських бояр2. До названих у Вольфа кня-
зів слід додати ще Долголдата Долголдатовича, який 25 березня 1427 р. подарував
землю київському Миколаївському Пустинському монастирю. Володіння князя
Долголдата були, очевидно, не досить значними; тим не менш, в інтитуляції свого
акта він вживає «суверенну» формулу «Милістю Божою», право на яку мали лише
монархи та правлячі князі3. Але на підставі однієї єдиної згадки говорити про рід
князів Долголдатовичів усе-таки не варто.
1 Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. Warszawa, 1895. S. V, XXIV,
635-646.
2 Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. S. 2.
3 «Сє яз кн(я)зь Долголдатъ Долголдатович. м(и)л(о)стью Б(о)жьєю што єсми выслужил оу
Б(о)га. и оу вєликого кн(я)зя Витовта г(о)с(по)д(а)ря своєго. даю от своєє выслуги врноє по
своєи д(у)ши. и сь своєю кн(я)гинею. с(вя)т(о)му Николє Пустыньскому Ионину манастырю
тую зємлю на имя Толстолсьского Конона (…)» (Розов В. Українські грамоти. К., 1928. Т. I.
XIV в. і перша половина XV в. С. 107-108, № 58: оригінальний запис у рукописному Євангелії
Київського Миколаївського монастиря 1411 р.).
4 Сіверянський літопис
Таким чином, значними князівськими родами татарського походження у ВКЛ
XV ст. були, по суті, лише Глинські (до них же, як побачимо далі, є вагомі підстави
віднести й князя Урустая Менського 1408 р.) та Єголдайовичі4. Ці два роди володіли
величезними територіями на південно-східній окраїні ВКЛ, прилеглими до татарсько-
го «дикого поля»; але протягом XV ст. вказані землі й самі перетворилися на майже
безлюдну пустелю. Питання про Єголдайовичів (Яголдайовичів) уже достатньо ви-
світлене в історіографії5: їхнім родоначальником був князь Єголдай-Дмитро Сарайо-
вич, який перейшов на литовську службу десь у 1430-х рр.6, отримавши у володіння
т. зв. «Яголдайову тьму» – Мужеч, Милолюбль і Оскол у південно-східній Сіверщині
(південь сучасної Курської та Білгородська області РФ)7. Натомість, рання історія
князів Глинських (до кінця XV ст.) досліджена явно недостатньо. Крім загального
огляду Ю. Вольфа (фактично – лише неповної реєстрації звісток джерел)8, можна
вказати хіба що на статті С. Кричиньського9 та О. Шеннікова (остання – скоріше
публіцистичного характеру)10.
Дана робота присвячена дослідженню таких основних питань: 1) походження
Глинських; 2) визначення території Глинського князівства (у домонгольський пе-
ріод – південь Переяславської землі); 3) локалізація Хороборського і Менського
«князівств» у Сіверщині, отриманих Глинськими близько 1400 р.
4 Не згадуємо тут про т. зв. «князів Половців зі Сквира Рожиновських». По-перше, вони
нібито були нащадками не татарських князів (беків), а половецького хана Тугорхана (кінець
XI ст.!). А по-друге, таких князів у реальності просто не існувало. Це лише історіографічний
міф, який є темою окремої роботи.
5 Kuczyński S. M. Jahołdaj i Jahołdajewicze siewierscy // Miesięcznik Heraldyczny. 1934. Nr 3.
S. 33-35; Kuczyński S. M. Ziemie czernihowsko-siewierskie pod rządami Litwy. Warszawa, 1936.
S. 78-80, 184-185, 251, 376; Kuczyński S. M. Jahołdaj i Jahołdajewicze, lenni książęta tatarscy Litwy
// Kuczyński S. M. Studia z dziejów Europy Wschodniej X–XVII w. Warszawa, 1965. S. 221-226;
Русина О. До історії Київської землі у ХІV – XV ст.: Яголдай, Яголдайовичі, Яголдайова «тьма»
// Русина О. Студії з історії Києва та Київської землі. К., 2005. С. 100-113 (перша публікація:
Русина Е. В. Яголдай, Яголдаевичи, Яголдаева «тьма» // Славяне и их соседи. М., 2001. Вып. 10.
С. 144-152); Беспалов Р. А. Хан Улу-Мухаммед и государства Восточной Европы: от Белева до
Казани (1437–1445 гг.) // Золотоордынская цивилизация. Казань, 2012. Вып. 5. С. 58.
6 Він записаний, серед осіб 1-ї половини XV ст., у пом’яннику князів Чернігівських за
Введенсько-Печерською редакцією; щоправда, там наявна неправильна розбивка на слова і
помилкова літера: «Кн(я)sя єго Адая, имєнє(м) Димитрія Єсараєвича» (Поменник Введен-
ської церкви в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври / Упорядкування та вступна стаття
О. Кузьмука // Лаврський альманах. К., 2007. Спецвипуск 7. С. 19). На правильну ідентифікацію
Єголдая-Дмитра вказав Р. Беспалов. Він же зазначив, що наведене у пом’яннику по батькові
князя, між іншим, спростовує версію О. Русиної (точніше, С. Кричиньського), нібито Єголдай
Сараєвич жив ще у XIV ст., а у середині XV ст. – його гаданий онук і тезка. Брат Єголдая, князь
Усейн Сараєв(ич), ще у 1437 р. служив хану Улук-Мухаммеду, а сам Єголдай уперше згадується
на литовській службі у 1440/1443 р. (Беспалов Р. А. Хан Улу-Мухаммед… С. 58).
7 Русина О. Студії з історії Києва та Київської землі. К., 2005. С. 107. Навряд чи можна
погодитись з версією деяких дослідників (Ф. Петруня, Н. Яковенко, Р. Беспалова), нібито
Єголдай володів своїм князівством ще до переходу на литовську службу, і лише після цього
воно увійшло до складу ВКЛ. Адже «Oskol, Milolubl, Muszecz cum multis districtibus» фіксує
у складі ВКЛ «Список міст Швитриґайла», складений восени 1432 р. (Полехов С. В. «Список
городов Свидригайла». Датировка и публикация // Древняя Русь. Вопросы медиевистики.
2014. № 4. С. 121) – скоріш за все, ще до того, як Яголдай став литовським васалом.
8 Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. S. 77–81, 86–87.
9 Kryczyński S. Początki rodu książąt Glińskich // Prace historyczne w 30-lecie działalności
profesorskiej St. Zakrzewskiego. Lwów, 1934. S. 399-410. Ця стаття для нас недоступна; втім, за
словами С. М. Кучиньського, вона «оперта виключно на дослідженнях попередників не вносить,
на жаль, речей нових» (Kuczyński S. M. Ziemie czernihowsko-siewierskie pod rządami Litwy. S. 195,
przyp. 556; див також у цій книзі s. 90–91).
10 Шенников А. А. Княжество потомков Мамая / Депонировано в ИНИОН. 7380.
Ленинград, 1981. С. 20–22 (http://www.zarusskiy.org/history/2008/06/29/mamay/).
Сіверянський літопис 5
* * *
У 1508 р. найвпливовіші представники роду Глинських, а саме князь Михайло
Львович з братами, після невдалої спроби державного перевороту у ВКЛ виїхали
на службу до Московської держави. Оскільки у Москві приділялася велика увага
генеалогії аристократичних родів, саме там і було складено перший письмовий
родовід Глинських – джерело, що містить унікальні відомості про їхнє походження
та ранню історію. Цей родовід під заголовком «Подлинный родословъ Глинскихъ
Князей»11 зберігся в складі редакції родовідних книг 2-ї половини XVI ст.; але, за
переконливою думкою М. Є. Бичкової, він був укладений значно раніше – у 1-й
половині 1520-х рр., незадовго до одруження великого князя Василя Івановича
на княжні Олені Василівні Глинській (січень 1526 р.)12. Суттєво пізніше, у 1550 –
1560-х рр., з’явився «поколінний розпис» Глинських, відомий у двох видах – повно-
му й скороченому13. Скорочений містить лише коротку легенду (одне речення) про
походження Глинських14, як і повний у першому ізводі редакції родовідних книг 2-ї
половини XVI ст.15. У другому ізводі вказаної редакції – тому самому, наприкінці
якого вміщено ще й «Подлинный родослов», – під впливом останнього легенда була
суттєво розширена, причому редактор припустився деяких суттєвих помилок (щодо
імен чоловіка й батька княжни Анастасії Острозької)16.
Розпочинається «Подлинный родословъ Глинскихъ Князей» з генеалогії князів
Киятів, починаючи від легендарних часів і до знаменитого темника Мамая, названого
тут «царем» (ханом). Розуміння цього тексту навіть для істориків-сходознавців стано-
вить великі труднощі. «Варто зазначити, що оповідь про родоначальників князівської
сім’ї викладено досить кривомовно (косноязычно) і місцями складно для розуміння.
Іноді складається враження, що перед нами – підрядковий переклад з іншої мови, при
цьому не відредагований, а відразу внесений до білової (остаточної) редакції. Етнічна
приналежність Мамая дозволяє здогадуватися, що гаданий «протограф» первісно
був складений (чи продиктований) на мові тюркі». Тим не менше, В. В. Трепавлов,
порівнявши цей текст з фактами, що нам відомі з інших джерел про князів (беків)
монгольського, згодом кипчакізованого племені (еля) киятів, знаходить між ними
деякі реалістичні паралелі – щоправда, дуже загального характеру. Але укладач тек-
сту цілком безпідставно вигадав, нібито кият Мамай, номінально лише беклербек
(дослівно з тюркського – «князь князів») на службі у кількох ординських ханів, та
його найближчі предки самі були «царскаго роду» – тобто нащадками Чингізхана17.
Про найближчих нащадків Мамая «Подлинный родослов» повідомляє наступне.
«А у Мамая Царя сынъ Мансуръ-Кіятъ, а у Мансуръ-Кіята Князя дти два сына:
Князь Алекса, а другой Скидырь Князь. И посл Донскаго побоища (Куликовської
битви 1380 р. – С. К.) Мамаевъ сынъ Мансуръ-Кіятъ зарубилъ три городы Глинескъ,
да Полдову, да Глеченицу; дти же Мансуръ-кіятовы: меньшой сынъ Скидерь Князь,
поймавъ стадо коней и верблюдовъ, и покочевалъ къ Перекопи, а большой сынъ его
Алекса Князь, а остался на тхъ градхъ прежереченныхъ городхъ. И по Божію
изволенію похот Алекса Князь креститися, и прислалъ къ Кіеву, и митрополитъ
Кіевской крестилъ его въ крестьянскую вру, и далъ ему во святомъ крещеніи имя
Князь Александръ; а у Александра сынъ Князь Иванъ, съ отцемъ же крестился. И въ
11 Родословная книга по трем спискам, с предисловием и азбучным указателем // Времен-
ник Императорского Московского Общества истории и древностей российских. Москва, 1851.
Кн. X. С. 195-197.
12 Бычкова М. Е. Родословие Глинских из Румянцевского собрания // Бычкова М. Е. Рус-
ско-литовская знать XV – XVII вв. Источниковедение. Генеалогия. Геральдика. Москва, 2012.
С. 278–279 (вперше стаття опублікована у 1977 р.).
13 Там само. С. 273–278.
14 Родословная книга… С. 84–85.
15 Бычкова М. Е. Родословие Глинских… С. 274–275.
16 Родословная книга… С. 157-158; Бычкова М. Е. Родословие Глинских… С. 274-275.
17 Трепавлов В. В. Предки «Мамая-царя». Киятские беки в «Подлинном родослове Глинских
князей» // Мамай. Опыт историографической антологии. Казань, 2010. С. 137–166 (вперше
стаття опублікована у 2007 р.).
6 Сіверянський літопис
т времена случися пріхати къ Кіеву Великому Князю Витовту Литовскому; и посла
ко Князю Александру Мансуръ-Кіятовичу, и сыну его ко Князю Ивану, что[бы – С. К.]
ему похот служити; и Князь Иванъ и съ отцемъ своимъ Александромъ сотворили
хотние Великаго Князя Витовта, и пріхали къ нему съ своими предреченными
тремя городы. И Князь Великій Витовтъ приня ихъ честно не яко слугъ, но яко
единыхъ отъ сродникъ своихъ, и далъ имъ на приказъ вотчины волости: Станку,
Хорозовъ, Серековъ, Гладковича; и далъ Витовтъ за Князя Ивана Александровича,
княжъ Данилову дщерь Остроженскаго, Княжну Настасью. И у Князя Ивана дти:
Князь Борисъ, да Федоръ, да Семенъ (…)».
«(…) и при Витовт, еще посл прізда къ нему Князя Александра и сына его Кня-
зя Ивана къ Витовту, довольну времени мимошедшу, и бысть бой Великому Князю
Витовту Литовскому на пол съ Царемъ съ Темиръ-Кутлуемъ на рк на Воросл
(битва на Ворсклі 1399 р. – С. К.); и повел Витовтъ Князю Ивану Александрови-
чу Мансуркіятову внуку съ его людьми быти во своемъ полку; и толды Божіимъ
попущеніемъ за умноженіе грховъ Православныхъ Крестьянъ приде преодолнье
Царево Темиръ-Кутлуя над Великимъ Княземъ Витовтомъ, и побилъ Темиръ-
Кутлуй Царь Витовтова войска вельми много. Князь же Великій Витовтъ вид веліе
побженіе своихъ людей отъ Царя Темиръ-Кутлуя, и побже а съ нимъ Князь Иванъ
Мансуркіятовъ внукъ съ своими людьми, и заблудиша. Князь же Великій Витовтъ
учалъ говорить Князю Ивану: только выведутъ меня твои вожи къ моей Украйне,
къ которымъ моимъ городамъ или къ волостемъ; и я тми городы и волостьми тебя
пожалую. И княжъ Ивановы вожи привели Великого Князя Витовта къ Литовской
Украйн къ городу его къ Хороблю, да къ волостемъ: къ Макошину, да къ Сахочеву,
да къ Верху, да къ Коболонью; Князь же Великій Витовтъ тотъ городъ Хоробръ и
волости т далъ въ вотчину Князю Ивану Александровичу Мансуркіятову внуку, а
Мамаеву Цареву правнуку»18.
Інформація «Подлинного родослова» про походження Глинських від Мамая під-
тверджується і деякими іншими фактами. Князь Іван Львович Глинський, який діяв
наприкінці XV – початку XVI ст., носив характерне прізвисько Мамай19. У регестах
Литовської метрики воно зафіксоване у 1486 – 1488 рр., причому вказане навіть без
хрестильного імені Івана («Князю Мамаю»)20!
Про те, що Глинські, принаймні, на межі XV – XVI ст. (а, напевне, і раніше),
вважали себе нащадками татарської аристократії, опосередковано свідчить і їхня
геральдика. Зокрема, знаки, зображені на печатці князя Василя Львовича початку
XVI ст., а також пізнішому гербі Глинських, у своїй основі мають очевидну паралель
з тамгою ординських ханів 2-ї половини XV ст. (т. зв. «тарак-тамга», що до сьогодні є
національним символом кримських татар). Див. на рисунках нижче: 1) печатний знак
князя Василя Львовича Глинського, початок XVI ст.21; 2) знак на гербі Глинських,
середина XVII ст.22; 3-4) приклад тамги на татарських монетах кінця XV ст. – Мен-
ґлі-Ґірея, хана Кримської орди (використовувалася ще його батьком Хаджі-Ґіреєм)
і Муртази, хана Великої (Заволзької) орди23.
18 Родословная книга… С. 195-196.
19 Бычкова М. Е. Родословие Глинских… С. 290 («Память» 1532/1534 р.); Родословная
книга… С. 158 (в опублікованому списку «Подлинного родослова» – помилково «малой», с. 196).
20 Lietuvos Metrika. Vilnius, 2004. Knyga Nr. 4 (1479 – 1491). P. 61, nr 16.4 (1488 р.), p. 32,
nr 1.3 (1486 р., тут явна описка: «Князю Манаю»). Разом з князем Мамаєм тут згадані його
брати Василь і Федір – ті самі, які в «поколінному розписі» названі братами князя Івана Ма-
мая Львовича.
21 Piekosiński F. Heraldyka polska wieków rednich. Kraków, 1899. S. 343-344, tabl. XII, fig. 717.
Про ідентифікацію власника печатки див.: Однороженко О. Геральдика членів господарської
ради великого князя Свидригайла Ольгердовича // Студії і матеріали з історії Волині. 2012.
Кременець, 2012. С. 164.
22 Wijuk Kojałowicz W. Herbarz rycerstwa W. X. Litewskiego tak zwany Compendium. Kraków,
1897. S. 70.
23 Казаров А. А., Студицкий Я. В., Рева Р. Ю. Монеты хана Муртазы, сына Ахмада (80 –
90-е годы XV в.) // От Онона к Темзе. Чингисиды и их западные соседи. К 70-летию Марка
Сіверянський літопис 7
Головна фігура зі знаку князя Василя Глинського («перевернутий тризуб») від-
різняється від ханської тамги лише тим, що горизонтальні елементи в основі трьох
«щогл» тут загнуті догори на 45°; однак принципово іншим є «навершя» тамги, яке у
знаку князя Василя містить два «паростки» та християнський символ – хрест. На гербі
Глинських бокові «щогли» є цілком такими ж, як на ханській тамзі, а горизонтальна
основа середньої – піднята догори, прийнявши форму хреста; «навершя» також у
вигляді двох «паростків». Кримські монети XV ст. були надто добре відомі у ВКЛ,
аби можна було припустити, що графіка ханської тамги і знаку/знаків Глинських є
настільки подібною чисто випадково. Звичайно, Глинські ніяк не могли претендувати
на пряме походження від ханів-Джучідів. Але той із них, хто вперше почав викорис-
товувати тамговидний знак (причому, невідомо, в якій саме формі), дуже вірогідно,
хотів цим символічно підкреслити своє походження з вищої татарської аристократії.
Однак особливе значення для нашого питання має інше джерело – лист хана За-
волзької (Великої) орди Ших-Ахмата, висланий у 1502 р. до князів Івана (Мамая),
Василя й Михайла Львовичів Глинських. Останній із «царів заволзьких» звертався
до Глинських наступним чином: «Кият князя Мамаевы есте правыи дети, тамъ есте
подле брата моего, а тут есте подле мене у моемъ царстве и справа, и злева. Вланы
князи чотыры, корачы болши киятовъ князеи и брати вашое слугъ, у мене нету те
болшыхъ и лепшых»24. Видавці Литовської метрики, в якій сучасна пунктуація була
відсутня, на наш погляд, не зовсім правильно розставили розділові знаки. Ми про-
понуємо таке читання: «Кият князя Мамаевы есте правыи (правдиві. – С. К.) дети,
тамъ есте подле брата моего (короля Олександра. – С. К.), а тут есте подле мене у
моемъ царстве и справа, и злева, вланы князи чотыры корачы. Болши Киятовъ князеи
и брати вашое, слугъ у мене нету те болшыхъ и лепшых». Тобто, сам ординський
хан визнавав, що Глинські є справжніми нащадками князя Мамая з роду Киятів, і
свідчив, що їхні найближчі родичі («брати вашое»), князі Кияти, у Заволзькій Орді
займають посади чотирьох корачів – вищих сановників хана (тюркський аналог
арабських візирів), – будучи його найкращими слугами. Така авторитетна «атеста-
ція» багато чого варта.
Разом з тим, прийнявши версію походження Глинських від Мамая, свідчення «По-
длинного родослова» про перших представників роду, Мансур-Кията Мамайовича та
Олексу-Олександра Мансур-Киятовича, слід визнати не зовсім достовірним. Адже
вказаних осіб, якщо вони були сином і онуком Мамая, хронологічно навряд чи мож-
ливо «вставити» між Мамаєм і князем Іваном Глинським – першим представником
роду, інформація про якого, наведена у «Подлинном родослове», знаходить підтвер-
дження в інших джерелах. Князям Глинським, за ретроспективними даними XVI ст.,
дійсно належали володіння, надані їхнім предкам Вітовтом: «въ Стайкохъ подъ
Киевомъ»25 (суч. с. Стайки на Дніпрі Кагарлицького р-ну Київської обл.), Гладковичі
Григорьевича Крамаровского. Москва, 2013. С. 372 (№ 2), 371 (№ 13).
24 Lietuvos Metrika. Vilnius, 2012. Knyga Nr. 5 (1427 – 1506). P. 295, nr 488.
25 Архив Юго-Западной России. К., 1859. Ч. I. Т. I. С. 108 (тестамент князя Богуша Ко-
рецького 1576 р.: «спадокъ по зошломъ князю Богдане Путивльскомъ» – Глинському-Путивль-
ському). В родоводах перші Глинські отримують від Вітовта «Стайну», «Станку» (Родословная
книга… С. 158, 196) – в обох варіантах помилковою є літера «н», відповідно замість «к» та «и».
1. 2. 3. 4.
8 Сіверянський літопис
у Овруцькому повіті26 та Хоробор у Чернігівському27. Тестем князя Івана Глинського
«Подлинный родослов» зве князя Данила «Остроженскаго», тобто Острозького28.
Мова йде про цілком історичного князя Данила Острозького, згаданого в акті 1366 р.;
його син, князь Федір Данилович Острозький (отже, шваґер і приблизний ровесник
князя Івана Глинського), згадується протягом 1386 – 1403 рр.29.
Нарешті, у пом’яннику князів Чернігівських записано й самого «Ино(к): Кн(з):
Ивана Гли(н)ского», очевидно, як одного з князів, що мав володіння в межах давньої
Чернігівської землі (Хоробор)30. Причому, він поминається «в оточенні» князів 2-ї
половини XIV – 1-ї половини XV ст.31; а отже, мова не може йти про його онука, князя
Івана Борисовича, намісника Чернігівського наприкінці XV ст. У грамоті великого
князя Швитриґайла, виданій у Києві 9 жовтня 1437 р., першим серед свідків названий
«dux videlicet (князь, а саме) Ywo[n] Hlynzeski»32. Оскільки ця грамота збереглася
лише у латинському перекладі, котрий до того ж не раз переписувався, то не виклю-
чено, що в її оригіналі згадувався князь Борис Іванович Глинський – свідок деяких
актів Швитриґайла 1430-х рр., а «Ywo» – це лише «вирваний» фрагмент із по бать-
кові «Иванович». Однак, якщо в оригіналі грамоти дійсно був вказаний князь Іван
Глинський, то мова могла йти лише про батька Бориса, а не його сина (майбутнього
намісника Чернігівського), оскільки сам Борис Глинський одружився ніяк не раніше
1432 р.33. Як би там не було, князя Івана Глинського слід визнати цілком реальною
особою, діяльність якої припадала десь на кінець XIV – першу половину XV ст.
Тепер варто нагадати деякі дані про беклербека Мамая. За свідченням не лише
«Подлинного родослова», а й кількох східних джерел, Мамай належав до роду князів
племені кият. Із цього монгольського племені походив і сам Чингізхан; утім, за даними
26 Lietuvos Metrika. Vilnius, 1995. Knyga Nr. 8 (1499 – 1514). P. 252, nr 307 (акт від 10 квітня
1508 р., покійний князь Василь Дашкович – Глинський, двоюрідний брат Львовичів), p. 316,
nr 424 (акт від 26 лютого 1509 р.). Згаданий перед Гладковичами у «Подлинном родослове»
Сереков – це явно «селищо Серяков», яке князь Семен Олександрович Київський у 1465 р.
надав «слузе своему князю Ю(ри)ю Борисовичу», а останній пізніше, як «выслугу свою»,
продав пану Івану Ігнатовичу Єльцю. Мова йде про Сірякове городище біля с. Хотова, під
Києвом (Грушевський М. Кілька київських документів XV – XVI в. // Записки Наукового то-
вариства імени Шевченка. Львів, 1896. Т. XI. С. 5, 17). Князь Юрій Борисович – це, можливо,
князь Григорій Борисович Глинський, який наприкінці XV – початку XVI ст. був намісником
Овруцьким. Якщо це дійсно так, то Серяков міг бути його давньою «отчиною», яка до 1465 р.
з якихось причин була втрачена Глинськими.
27 Русина О. Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського. Київ, 1998. С. 208,
210 («Хоробор сєло у вєрху Дисны, держал Глинскии»). У цій «Пам’яті» 1527 р. описуються
межі Чернігівського повіту станом на кінець XV ст.
28 У одній з редакцій «поколінного розпису» Глинських, автор якої використовував
«Подлинный родослов», прізвище князя вказано правильно, «Острожскаго», але ім’я Данила
замінене на Володимира. Тут же, внаслідок невдалого скорочення тексту «Подлинного родо-
слова», чоловіком княжни Анастасії Острозької названий ще князь Олекса-Олександр Глин-
ський, батько Івана (Родословная книга… С. 158; Бычкова М. Е. Родословие Глинских… С. 275).
29 Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. S. 343-344.
30 Поменник Введенської церкви в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври. С. 18; Си-
нодик Любецкого Антониевского монастыря. Чернигов, 1902. Л. 20 (тут іноком не названий);
Зотов Р. В. О Черниговских князьях по Любецкому синодику и о Черниговском княжестве в
татарское время. Санкт-Петербург, 1892. С. 131.
31 Перед Іваном Глинським записані Борис Михайлович Тверський († 1395), Дмитро
Друцький (згадується у 1373), Данило Романович Новосильський (межа XIV – XV ст.),
Всеволод Устійський (з князів Таруських, 2-га половина XIV ст.), Іван Святославич (з князів
Смоленських, згадується у 1403 – 1422); після Івана Глинського – Федір Андріанович Зве-
нигородський (2-га половина XIV ст.), Дмитро (Корибут) († 1404/1405) та Скиригайло-Іван
(† 1395/1397) Ольгердовичі, Михайло Євнутійович († 1399).
32 Грамота відома у латинському перекладі з руського оригіналу, внесеному до підтверджень
королів Владислава III 1443 р. і потім Жиґимонта I 1525 р. Див. рукописний текст у Коронній
метриці (http://agadd2.home.net.pl/metrykalia/MK/0039/PL_1_4_1-039_0576.html); відомі
також і інші списки цього документа (Полехов С. Наследники Витовта. М., 2015. С. 564, 577).
33 Полехов С. Наследники Витовта. Москва, 2015. С. 573.
Сіверянський літопис 9
Рашид-ад-діна, «незважаючи на те, що Чингіз-хан, його предки та брати належать…
до племені кият, однак прозванням дітей Єсугей-бахадура, котрий був батьком
Чингіз-хана, стало Кият-Бурджигін; вони – і кияти, і бурджигіни». Князі ж Кияти,
вірогідніше за все, походили від Мунгеду-Кияна, дядька Чингізхана, та його сина
Чаншиута. Незважаючи на близьке споріднення із засновником Монгольської імперії,
Кияти посідали в ній, а потім в улусі Чингізханового сина Джучі, досить скромне
становище34. Їхнє піднесення при ханському дворі почалося на межі XIII – XIV ст.,
за царювання Тохти (1291 – 1312) і, особливо, Узбека (1313 – 1341). Один з Киятів,
Тулук-Тімур, за царювання Узбека став правителем Кримського тумена. Син Тулук-
Тімура, Іса, очевидно, був тотожним з Ісатаєм Киятом – намісником Узбека в Синій
Орді (східна частина Улусу Джучі). Братом Ісатая (за іншими джерелами – сином
Іси б. Тулук-Тімура) був Алі (Аліш/Алаш)-бек – правитель Криму в 2-й половині
1350-х рр. Сином цього Алі-бека деякі джерела й називають Мамая35.
Щодо дати народження Мамая, дозволимо собі навести цитату з книги Р. Почека-
єва. «Народився він, вірогідно, на межі 1320 – 1330-х рр. Справа в тому, що у середині
1990-х рр. на окраїнах старого Криму було виявлено поховання кінця XIV ст., що з
великим ступенем вірогідності є могилою Мамая. У ній виявлені залишки людини
приблизно п’ятдесятирічного віку, що й дозволяє приблизно визначити час наро-
дження нашого героя.
При народженні юний аристократ отримав звичне для мусульманина ім’я
Мухаммад (за деякими припущеннями – «Султан-Мухаммад»), до якого дещо піз-
ніше додали прізвисько «Кичиг», тобто «малий, маленький». Про причини даного
прізвиська (рівно як про подальшу трансформацію арабського імені Мухаммад у
тюркський скорочений варіант Мамай) залишається лише здогадуватися. Цілком
правдоподібним представляється припущення, що причиною такого прізвиська став
його малий зріст. Такий висновок також дозволяє зробити вивчення захоронення
Мамая: зріст людини, що в ньому покоїться, не перевищує 150 см»36. На вищу в Улусі
Джучі державну посаду, беклярі-бека («князя князів», великого князя), Мамай був
призначений ханом Бердібеком у 1359 р. Приблизно тоді ж киятський князь порід-
нився з правлячою династією Джучідів, одружившись на Тулунбек-ханум – сестрі
Бердібека, дочці покійного хана Джанібека37.
Таким чином, якщо Мамай народився близько 1330 р. й одружився в 1359 р., то
очевидним є висновок: князь Іван Глинський (кінець XIV – перша половина XV ст.)
міг бути його сином, максимум онуком, але аж ніяк не правнуком, як вказано у «По-
длинном родослове». Звідси випливають два можливі варіанти походження Глин-
ських. 1) Перші Глинські, князі Мансур-Кият і його син Олекса-Олександр, були
реальними особами, але не прямими нащадками Мамая, а його родичами з клану
Киятів. 2) Вказані князі, принаймні, один з них, є вигадкою автора «Подлинного
родослова», а перший історичний князь Іван Глинський був онуком (чи може навіть
сином) Мамая. Особисто ми схиляємося до другого варіанту, оскільки «Подлинный
родослов» у кожному випадку не може розглядатися як цілком достовірне джерело.
Зокрема, літературними вигадками в ньому, скоріше за все, слід визнати: хрещення
Глинських у Києві самим «митрополитом Київським» (фактичною столицею Руської
митрополії наприкінці XIV ст. вже давно була Москва); роль великого князя Вітовта,
який нібито особисто запросив Глинських на свою службу, прийнявши їх «не яко
слугъ, но яко единыхъ отъ сродникъ своихъ»; легендарні обставини, за яких князь
34 Трепавлов В. В. Предки «Мамая-царя». С. 139-141; Почекаев Р. Ю. Мамай. История
«антигероя» в истории. Санкт-Петербург, 2010. С. 16–21.
35 Почекаев Р. Ю. Мамай. С. 21–29. Тут наведено й інші, малопереконливі версії похо-
дження Мамая.
36 Почекаев Р. Ю. Мамай. С. 30.
37 Почекаев Р. Ю. Мамай. С. 35. Автор, слідом за давніми східними істориками, зве дружину
Мамая дочкою Бердібека, хоча й зазначає, що деякі дослідники вважають її дочкою Джанібека,
сестрою Бердібека (с. 207, прим. 93). Але сам же вказує, що Бердібек загинув (1359 р.) у віці
всього близько 30 років (там само, с. 37). Та головне, у двох авторитетних джерелах дружина
Мамая чітко названа дочкою Джанібека і сестрою Бердібека (Миргалиев И. М. «Черный человек»
Мамай // Мамай. Опыт историографической антологии. Казань, 2010. С. 188, 191).
10 Сіверянський літопис
Іван Глинський отримав Хоробор з волостями – нібито в подяку за те, що врятував
Вітовта після розгрому на Ворсклі.
З іншого боку, доволі важко уявити, щоб у 2-й половині XV ст. князь Іван Льво-
вич Глинський «просто так» прийняв прізвисько (фактично друге ім’я) Мамай, не
будучи прямим нащадком знаменитого беклярі-бека. І головне – щоб сам хан Ших-
Ахмат у 1502 р. голослівно писав Глинським, що вони «Кият князя Мамаевы есте
правыи дети».
Можна обережно припустити, що автор «Подлинного родослова» мав у своєму
розпорядженні грамоту (грамоти) Вітовта князю Івану Олександровичу, звідки й
запозичив назви маєтків, наданих Глинському. А з по батькові князя (воно в тогочас-
них актах вказувалося обов’язково) Олександрович був «виведений» нетиповий для
ординців-мусульман «Князь Алекса»38. Автор родоводу, не зорієнтувавшись у хроно-
логії 2-ї половини XIV ст., між Мамаєм, реальним предком Глинських, і «Алексою»-
Олександром міг додатково «вставити» Мансур-Кията. Але не менше вірогідний
варіант, що Мансур-Кият дійсно був сином Мамая, першим князем Глинським, і
саме він (а не його «віртуальний» син) перейшов у православ’я з іменем Олександра.
* * *
За даними «Подлинного родослова», після Куликовської битви (1380 р.)
«Мамаевъ сынъ Мансуръ-Кіятъ зарубилъ три городы Глинескъ, да Полдову, да Гле-
ченицу»; їх потім успадкував його старший син Олекса-Олександр, який із сином
Іваном перейшов на службу до Вітовта «съ своими предреченными тремя городы». У
різних редакціях «поколінного розпису» Глинських зустрічаємо варіанти: «Глинескъ
да Глинница да Полтава»; «Глинскъ да Глиннеца да Полтева»; «Глинеск да Глинеца,
да Подова»39. Очевидно, у первісному тексті мова йшла про «Глинескъ, да Полтаву,
да Глинницу (Глиннецу)», а варіант «Глеченицу» слід визнати помилкою, зробле-
ною на одному з етапів переписки «Подлинного родослова». Вказані «городы» без
особливих зусиль ототожнюються з сучасними с. Глинське (Глинськ) на р. Ворсклі
(Зінківський р-н Полтавської обл.), м. Полтава і с. Глинськ на р. Сулі (Роменський
р-н Сумської обл.) . Усі вони існували ще в домонгольський період, про що свідчать
городища – залишки фортифікаційних укріплень XI – XIII ст.40.
Відомості писемних джерел про «столицю» Глинського князівства м. Глинськ, що
відносяться до часів його реального функціонування у XV ст., його точного місця роз-
ташування (на Ворсклі чи на Сулі) не повідомляють. Власне кажучи, таких згадок ми
маємо всього дві. 1) Ярлик хана Кримського Менґлі-Ґірея, виданий у 1507 р. королю
Жиґимонту на руські землі ВКЛ. Цей документ у своїй основі повторює аналогічні
ярлики, що їх попередні ординські хани видавали тодішнім володарям ВКЛ, починаю-
чи від часів Вітовта. У вказаній «стабільній» частині, яку впевнено можна віднести до
першої третини XV ст., зазначається: «Ино почонъши от Киева и Днепромъ и до устья,
и Снепородъ и Глинескъ со всими их людъми, Жолважь, Путивль (…)»41. Давній Сні-
пород знаходився в нижній течії Сули, Жолваж – на верхньому Пслі42, Путивль – на
Сеймі. 2) У відомому переліку «А се имена градом всм рускым далним и ближним»,
укладеному, за найпереконливішою версією В. А. Кучкіна, у 1448/1449 р.43 (за іншими
версіями – ще наприкінці XIV ст.), «Глинескъ» взагалі вказаний між Каневом (на
38 Варіанти з «поколінного розпису» Глинських – «Князь Лекса», «Князь Олекса» (Родо-
словная книга… С. 84, 157-158). «Князь Алекса», серед відомих нам давніх татарських імен,
знаходить деяку подібність в особі казанського «Алъякши князя», згаданого у 1491 р. (Сборник
Императорского Русского исторического общества. Санкт-Петербург., 1884. Т. 41. С. 116).
39 Родословная книга… С. 84, 158; Бычкова М. Е. Родословие Глинских… С. 274–275.
40 Куза А. В. Древнерусские городища X – XIII вв. Свод археологических памятников.
Москва, 1996. С. 188, 194-195, № 1105, 1154, 1156.
41 Lietuvos Metrika. Vilnius, 1995. Knyga Nr. 8 (1499 – 1514). P. 83, nr 47.
42 Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. Москва-Ленинград, 1950.
С. 475-476; Русина О. Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського. Київ, 1998.
С. 131, 217.
43 Кучкин В. А. Датировка списка «А се имена градом всм рускым далним и ближним»
// Древняя Русь. Вопросы медиевистики. 2015. № 3. С. 70–72.
Сіверянський літопис 11
Дніпрі) й Переяславом Руським (на Трубежі). У той же час, «на Сул» у згаданому
джерелі вміщено аж 13 поселень, тоді як «на Воръскл» – один-єдиний Хотмишль44.
В історіографії єдиної думки щодо того, який саме Глинськ був головним центром
давнього Глинського князівства, також не існує. Наприклад, Ю. Вольф45 та М. Гру-
шевський46 вважали, що таким був Глинськ на Ворсклі; С. Кучиньський – Глинськ
над Сулою47. О. Русина також ототожнює Глинськ з с. Глинка (так!) Роменського
р-ну Сумської обл. (на Сулі), а Глинське у Полтавській обл. (на Ворсклі) – з давньою
Глинницею48.
Безцінним джерелом, яке дозволяє реконструювати територію Глинського
князівства XV ст., є грамота про поділ володінь між князями Богданом і Григорієм
Федоровичами Глинськими. Вони були молодшими племінниками князя Бориса
(згадується в 1433 – 1453 рр.), старшого сина князя Івана Глинського. Це доволі
промовисто свідчить, що родові володіння Глинських уже на середину XV ст. сильно
запустіли, а тому не становили собою значної цінності порівняно з «вислугами» в
інших повітах ВКЛ. Але розміри цієї родової «вотчини» просто вражають.
Згаданий документ був наданий московським послам Проскурою, писарем
Київським, під час переговорів про розмежування кордону між Річчю Посполитою
й Московською державою в 1638 р. Тому грамота Глинських, на жаль, відома не в
повному тексті, а лише за переказом її змісту, внесеним до московської дипломатичної
документації. За свідченням польської сторони, давність документа становила «уже
болши 140 лтъ», тобто складений він був до 1498 р.; це цілком відповідає біографіч-
ним даним, які ми маємо про князя Богдана Глинського49.
Отже, Проскура «указывалъ грамоту дловую, какъ князи Глинскіе Богданъ и
Григорей Федоровичи, братья, длили межъ собою вотчину свою Глинскъ, Блскъ,
Ворсклъ и иные Сверные вотчины свои въ Кіевскомъ княжень: Богдану болшому
досталося Сверъ-Сулская, и рка Сула съ верху до устья, и на иныхъ мстхъ и иные
помстья; а Григорью меншому досталося Сверъ-Глинщина, и въ Ворскл, и Мерла
рчка съ верху до устья, а на рчк Удой Сверъ и городище Полствинъ, и рчка Ку-
ренка и иные помстья розные в иныхъ мстхъ, чему уже болши 140 лтъ». Деякий
інтерес для нас представляють згадки про ще два пізніших акти. «Листъ судовый
или закладной князя Юрья Глинскаго сестры Огрофены Байбузины на Ворсклъ и
Глинщину, писан в Черкасхъ, лта 1537, мсяца Мая въ 12 день, индикта 10 (…) и
записка на имнье Глинщина и Ворсклъ и иныхъ вотчинъ отъ княжны Огрофены
Васильевны Глинской, землянки Черкаской, зятю ее Михайлу Ивановичю Грибунову
подъ дачею лта 1550, Ноября 12 дня, индикта 8»50.
Акт князів Глинських, як зазначав ще М. Грушевський, досить ясно свідчить про
те, що Глинськ і «Сверъ-Глинщина», яку отримав князь Григорій, розташовувалися
на Ворсклі, а не на Сулі – оскільки «Сверъ-Сулская, и рка Сула съ верху до устья»
дісталися князю Богдану. У описі Черкаського замку 1552 р. вказано, що «Михайло
Грабуновичъ маеть по жоне жъ, княжъне Домонтовне (…) селищо и городище за
Днепромъ у Сивере на рец Ворскле, на имя Глинско»51. Напевне, тестем Михайла
44 Новгородская первая летопись… С. 475-476. Зважаючи на таке «місце» Глинська у
списку, відразу після Канева на Дніпрі, Ф. Петрунь не виключав навіть, що мова могла йти
про суч. Золотоношу (Петрунь Ф. Ханські ярлики на українські землі (До питання про та-
тарську Україну) // Східний світ. 1928. № 2. С. 180-181). Підставою для такого припущення
послугував акт 1576 р., де серед володінь покійного князя Богдана Путивльського-Глинського
фігурує «Золотоной, которую зовутъ Глинщина» (Архив Юго-Западной России. Київ, 1859.
Ч. I. Т. I. С. 108). Однак у даному випадку «Глинщина» (не Глинськ) виступає як друга назва
поселення – очевидно, утворена від прізвища його власників, князів Глинських-Путивльських.
45 Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. S. 77.
46 Грушевський М. Історія України-Руси. К., 1993 [Київ – Львів, 1907]. Т. IV. С. 281.
47 Kuczyński S. M. Ziemie czernihowsko-siewierskie pod rządami Litwy. Warszawa, 1936. S. 77, 91.
48 Русина О. В. Глинські // Енциклопедія історії України. Київ, 2004. Т. II. С. 116.
49 Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. S. 87.
50 Дворцовые разряды. Санкт-Петербург, 1851. Т. II. Стб. 900.
51 Архив Юго-Западной России. Киев, 1886. Ч. VII. Т. I. – С. 90 (тут помилково надруковано
«Сквере» замість «Сивере», як у рукописі, див.: Русина О. Сіверська земля… С. 46, прим. 63).
12 Сіверянський літопис
Грабуновича (Грибунова) був князь Василь Домонт, земянин черкаський, згаданий
у тому ж описі безпосередньо перед своїми зятями. Тещею ж Грибуновича, тобто
дружиною князя Домонта, як видно з акта 1550 р., була княжна Огрофена Глинська,
від якої він і отримав «Глинско». Приблизно в 7 км на північ від Глинська, теж не-
подалік Ворскли, до сьогодні існує с. Більск (відоме великим городищем скіфських
часів). Р. Мерла, уся течія якої належала Глинським – це ліва притока Ворскли, що
впадає в неї нижче Глинська. Ще нижче на Ворсклі розташована Полтава, якою у
першій третині XVI ст. володів князь Юрій Глинський, батько княжни Марини,
дружини Яцка Єльця, державці Чорнобильського. Після того, як Глинський від’їхав
до Москви, король Жиґимонт I «Полтаву над річкою Ворсклою, як спадщину жінки
його (Єльця. – С. К.), повернув йому»52. Верхня ж течія Ворскли і її притоків, зо-
крема містечка-волості Лосичі (Лошиці), Хотмишль, Нитяни (Ничян) і Немирська,
підпорядковувалися вже Путивлю53.
Скоріше за все, до складу Глинського князівства входила й територія в басейні
середньої та нижньої течії р. Псел, оскільки той протікає до Дніпра між Ворсклою й
Сулою. Верхня ж течія Псла (починаючи приблизно від с. Ворожба Лебединського
р-ну Сумської обл.), як і Ворскли, належала до Путивля – тут знаходилися містечка-
волості Городиськ, Бирин, Хотень, Жолваж і Мужеч54.
Північну частину Глинського князівства становило Посулля – «рка Сула съ
верху до устья». Втім, таке формулювання в акті Глинських не слід сприймати
цілком категорично. Адже у верхньому Посуллі знаходилися путивльські волості
Утешківська, Клепецька й Синецька55. Містечка «на Сул (…) Утшковъ, Синеч,
Кляпечь (…)» згадані ще в списку 1448/1449 р.56. «Синячъ» фігурує серед путивль-
ських містечок у ярлику Менґлі-Ґірея 1507 р.57, тобто мало значитися як таке і в
ярлику часів Вітовта. «Утешъковъ» же однозначно згаданий серед великокняжих
(путивльських) волостей у 1487 р.58. Нарешті, у 1638 р. польські представники «на
волость Роменскую показывали привиліе короля Казимера старинные давные, что
то земля Королевскаго Величества належала всегда до Чернигова»59. Зважаючи на
те, що Утешківська волость охоплювала «течію р. Терн (правого притоку Сули. –
С. К.) з її притоками Біж («Бег») і Бобрик», а Клепецька знаходилася «при впадінні
Ромна (теж справа. – С. К.) в Сулу»60, слова з акта Глинських «рка Сула съ верху до
устья» слід розуміти хіба що так: у 1490-х рр. Глинським належало лише лівобережжя
верхньої Сули – приблизно до впадіння в неї (справа) р. Удаю.
До речі, усі давньоруські городища по верхній Сулі розташовані на правому березі
річки. Серед них був і Глинськ, який стояв дещо нижче городища Ромнів (Клепецька
волость) і вище Сенчі (Синецька волость)61. Таким чином, посульський Глинськ, якщо
він узагалі належав Глинським (а в розподільчому акті 1490-х рр. жодної вказівки
на це немає), міг бути хіба що їх опорним пунктом на правому березі верхньої Сули,
«врізаним» поміж путивльськими волостями. Останні в XVI ст., очевидно, переходили
й на лівий берег Сули (Синецька волость – аж до р. Хоролу); але таке «розширення»
могло відбутися вже після того, як у 1500 р. Путивльський повіт перейшов від ВКЛ
до Московської держави. Тим більше, що це були приватні володіння князя Богдана
Глинського, намісника Путивльського, який у 1500 р. потрапив у полон і згодом по-
годився на московську службу62.
52 Niesiecki K. Herbarz Polski. Lipsk, 1839. T. IV. S. 479; Boniecki A. Herbarz Polski. Warszawa,
1905. T. VIII. S. 384 (посилання на книги Литовської метрики 8, 15, 17, 61).
53 Lietuvos Metrika. Vilnius, 1995. Knyga Nr. 8 (1499 – 1514). P. 83, nr 47; Новгородская
первая летопись… С. 476; Русина О. Сіверська земля… С. 128, 132 (Немирська волость), 133–134,
217 (карта).
54 Русина О. Сіверська земля… С. 128, 131, 135, 217 (карта).
55 Русина О. Сіверська земля… С. 132, 133, 217 (карта).
56 Новгородская первая летопись… С. 475.
57 LМ. Kn. 8. P. 83, nr 47.
58 Lietuvos Metrika. Vilnius, 2004. Knyga Nr. 4 (1479 – 1491). P. 54, nr 16.1.
59 Дворцовые разряды. Санкт-Петербург, 1851. Т. II. Стб. 899.
60 Русина О. Сіверська земля… С. 132, 133.
61 Куза А. В. Древнерусские городища X – XIII вв. С. 188.
62 Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. S. 87.
Сіверянський літопис 13
Середня течія Сули вже точно вся належала Глинським, судячи з того, що їхні
володіння знаходилися «на рчк Удой», правій притоці Сули. Зокрема, на р. Удай
таким було «городище Полствинъ» – біля сучасного с. Повстин Пирятинського р-ну
Полтавської обл., залишки давньоруського м. Полкостеня63. Трохи нижче до Удаю
зліва впадала «рчка Куренка», в усті якої нині знаходиться с. Курінька Чорнухин-
ського р-ну. Однак верхня течія Удаю входила вже до складу Чернігівського повіту:
за даними «Пам’яті» 1527 р., близько 1500 р. тут знаходилися порубіжні чернігівські
села Дівиця та Шиловичі64.
Таким чином, наприкінці XIV – XV ст. Глинське князівство обіймало величезну
територію на південному сході ВКЛ, включаючи середню й нижню течії Ворскли,
Псла й Сули з їхніми притоками, а також, очевидно, лівобережжя верхньої Сули. Якщо
вірити даним «Подлинного родослова», до кінця XIV ст. ця територія знаходилася
під безпосередньою владою татар, а засновником Глинського князівства був князь
Мансур-Кият Мамайович, який збудував (відновив) його основні центри – Глинськ
і Полтаву (на Ворсклі), а також Глинницю (Глинськ на Сулі?). Не маючи жодних до-
даткових джерел, важко сказати, наскільки ця інформація відповідала реальності. В
історіографії єдиної думки з даного питання не існує. Наприклад, Ф. Петрунь дійсно
вважав «Глинщину» первісно-татарським князівством: «Литовський же уряд, як це
ми маємо з Глинщиною, лише, т. би мов., реєстрував ці нові утворення на своїх ме-
жах та переводив потроху тюркських династів на status звичайних землевласників»65.
Натомість, А. Насонов писав: «Так чи інакше, немає підстав припускати утворення
місцевих феодалів-землевласників із татар по порубіжжю Литви й Московської дер-
жави поза політикою цих держав»; хоча трохи нижче дослідник усе-таки визнавав,
що «свідчення родовідної книги про Глинських, на які посилається проф. Петрунь, не
суперечать уявленню про кочовий феодалізм монголів, як воно складається в науці,
про кочовий феодалізм у Золотій Орді (до литовських завоювань)»66.
Щодо етнічного складу населення Глинського князівства, можна погодитися з
версією О. Шеннікова, що воно було змішаним тюрко-слов’янським, складаючись
і з татарських підданих перших Глинських, і з нащадків літописних сіверян – т. зв.
«севрюків», які теж вели військово-напівкочовий спосіб життя, подібно пізнішим
запорозьким, донським та іншим козакам67. Але після битви на Ворсклі 1399 р.,
котра мала відбутися в межах володінь Глинських, «Глинщина», якщо вона дійсно
вже перебувала під сюзеренітетом Вітовта, напевно була спустошена переможцями –
татарами хана Тімур-Кутлука й беклярі-бека Єдіґея. Тож протягом XV ст. ця розлога
територія, очевидно, представляла собою майже безлюдну пустелю, про яку мовчить
історія ВКЛ. Тому не дивно, що після князя Івана Глинського, десь у середині XV ст.,
«Глинщину» успадкував його другий син Федір (а не старший Борис) – батько князів
Богдана-Михайла й Григорія Федоровичів, які у 1490-х рр. поділили запустілі землі
своїх предків. Основні ж володіння Глинських, отримані ними від великих князів
Литовських та удільних князів Київських, були розкидані по всій величезній території
ВКЛ – від прикордонної Київщини до властивої Литви.
* * *
За даними «Подлинного родослова», після битви на Ворсклі 1399 р. люди кня-
зя Івана Глинського вивели Вітовта «къ городу его къ Хороблю, да къ волостемъ:
къ Макошину, да къ Сахочеву, да къ Верху, да къ Коболонью; Князь же Великій
Витовтъ тотъ городъ Хоробръ и волости т далъ въ вотчину Князю Ивану Алексан-
дровичу». Конкретні обставини цього надання – в подяку за врятування васалом
свого сюзерена, – є типовим сюжетом генеалогічної легенди, а тому жодної довіри
не заслуговують. Але вказівка на те, що князь Глинський отримав володіння на
63 Куза А. В. Древнерусские городища X – XIII вв. С. 189, № 112.
64 Русина О. Сіверська земля… С. 207, 210, 216 (карта).
65 Петрунь Ф. Ханські ярлики на українські землі. С. 177, 180.
66 Насонов А. Н. Монголы и Русь (история татарской политики на Руси). Москва-Ленин-
град, 1940. С. 28–29, прим. 2.
67 Шенников А. А. Княжество потомков Мамая. Розділ III.
14 Сіверянський літопис
Сіверщині саме після битви на Ворсклі, цілком може відповідати реальності. Адже
битва відбулася в межах Глинського князівства, яке не могло не зазнати тяжкого
спустошення (переможці-татари дійшли потім аж до Києва й Луцька). Тож власник
розореної території, за неписаною нормою феодальних відносин, мав отримати від
свого сюзерена певну компенсацію. Крім того, відомо, що сусідня з Хоробором Мена
вже у першому десятилітті XV ст. належала князю татарського походження, Урустаю,
очевидно, найближчому родичу Глинських (див. нижче). Таким чином, ми навряд чи
сильно помилимося, віднісши утворення Хороборського й Менського «князівств»
на Сіверщині приблизно до 1400 р.
Питання про локалізацію давньоруського м. Хоробор тривалий час залишалося
дискусійним. Особливо детально над даною проблемою зупинився П. Голубовський;
між іншим, він звернув увагу на інформацію такого джерела, як «Опис» литовсько-
московського кордону початку XVI ст. (цей документ, слідом за О. Русиною, корек-
тніше називати «Пам’яттю» 1527 р.; вона представляє собою, в основному, ретроспек-
тивний опис порубіжних сіл Чернігівського повіту, а також деяких інших волостей
Сіверщини станом на кінець XV ст.). Конкретно про Хоробор у «Пам’яті» говориться
так: «Хоробор сєло у вєрху Дисны, дєржал Глинскии, домов сто было»68. Аналізуючи
напрямок переліку інших сіл, що піддаються надійній локалізації, Голубовський
дійшов справедливого висновку: «Таким чином, місцезнаходження давнього міста, а
потім села Хороборя потрібно шукати між річками Меною та Убіддю, на р. Десні або не
в далекій від неї відстані»69. Але далі дослідник припустився помилки, ототожнивши
давній Хоробор з городищем у містечку Мена на лівому березі однойменної річки70.
Реальне місцезнаходження Хоробора лише у 1920-х рр. встановив Ю. Вино-
градський. Зі згаданої «Пам’яті» випливає, «що місце давнього Хоробору – між
с. Ушнею та м. Сосницею. З сіл та місцевостів, що тепер звертають на себе увагу на
протязі р. Десни між цими пунктами, бачимо давнє с. Макошин. Отут і довелося
мені зустрінути врочище, що разом з иншими даними допомагає вирішити питання
про місце г. Хоробору 1234 р. Назва цього врочища – «Хоробóр». Ця назва в с. Ма-
кошині добре відома. Як їхати з Сосниці в Макошин, то при самому в’їзді в це село
з лугу доводиться переїздити через рівчак. Цей рівчак і є врочище Хоробор». Також
Ю. Виноградський чув давній переказ, «що в с. Макошині був колись город і що він
лежав при в’їзді в с. Макошин з Сосницької дороги, з правого її боку, цеб-то саме там,
де рівчаки Хоробор та Бобрик охоплюють високе місце, яке, на мою думку, й займав
давній г. Хоробор (…)»71. У смт Макошине Менського р-ну донині існують урочище
й озеро під назвою Хоробор72.
Що стосується «волостей», які князь Іван Глинський отримав від Вітовта разом з
«городом» Хоробором («да къ волостемъ: къ Макошину, да къ Сахочеву, да къ Верху,
да къ Коболонью»), то локалізація більшості з них питань не викликає. Макошин
– це, звичайно, не сучасне Макошине на Десні, яке виникло не раніше XVI ст. на
місці Хоробора. Мова йде про село на р. Снові, також згадане у «Пам’яті» 1527 р.:
«Сєло Мокишин городовоє на Сновє, домов 20 и 6 было»73. Нині це с. Макишин
Городнянського р-ну. «Сахочев» – явно с. Сохачі Коропського р-ну, на лівому березі
Десни десь за 35 км вверх від Хоробора. Нарешті, назва «Коболонь» відповідає с. Обо-
лоння на правому березі Десни, приблизно за 10 км вверх від Сохачів. Таким чином,
Хороборське «князівство» (якщо воно, звичайно, представляло собою суцільний
територіальний комплекс) первісно займало значну смугу Подесення довжиною (по
68 Русина О. Сіверська земля… С. 208, 210.
69 Голубовский П. В. Где находились существовавшие в домонгольский период города:
Воргол, Глебль, Зартый, Оргощь, Сновск, Уненеж, Хоробор? // Журнал Министерства народ-
ного просвещения. Санкт-Петербург., 1903. Ч. CCCXXXXVII. C. 128-131. Про помилковість
інших версій локалізації Хоробора (с. Хоробичі або Хоробричі Городнянського повіту, м. Короп
Кролевецького уїзду) див: Там само. С. 126–127.
70 Там само. С. 134.
71 Виноградський Ю. Сосниця та її околиці // Чернигів і північне Лівобережжя. Огляди,
розвідки, матеріяли. Київ, 1928. С. 149–150.
72 Павленко С. О. Мікротопоніми Чернігово-Сіверщини. Чернігів, 2013. С. 108, № 672.
73 Русина О. Сіверська земля… С. 208, 210.
Сіверянський літопис 15
прямій) близько 100 км – від нижньої течії р. Снові (волость Макошин/Макишин)
до с. Оболоння.
Сам Хоробор, як це випливає зі свідчення «Пам’яті» («дєржал Глинскии»), пере-
бував у власності Глинських близько століття – до 1500 р., коли Сіверщина відійшла
до складу Московської держави. Офіційно це було зафіксовано в актах литовсько-
московського перемир’я 1503 р. й остаточного миру 1508 р.: за їхніми умовами воло-
дарі ВКЛ відмовилися, між іншим, і від «волостеи Сновъска, Хоробора (…)»74. Але
щодо ряду сіл, розташованих по Десні та Снові нижче Хоробора, варто зазначити, що
«Пам’ять» про їхню приналежність Глинським нічого не говорить, хоча це джерело
завжди вказує прізвища приватних землевласників. А Макишин у «Пам’яті» чітко
фігурує як село «городовоє на Сновє», тобто приналежне безпосередньо до Чернігова.
Таким чином, здається, слід визнати, що протягом XV ст. вказана територія Глин-
ськими була втрачена. Що ж до Сохачів та Оболоння, то про їхню приналежність на
1500 р. ми нічого сказати не можемо: ці села знаходилися поза межами Чернігівського
повіту, а тому в «Пам’яті» не згадуються (крайнім чернігівським поселенням на Десні
був сам Хоробор, а кордон з Новгород-Сіверським повітом проходив по р. Убідь)75.
На початку XV ст. територія, прилегла до Хоробора з боку р. Мена (права притока
Десни), належала до такого ж мініатюрного «князівства» Менського; можливо, остан-
нє й виокремилося з Хороборського чи навіть становило з ним одне ціле. 26 липня
1408 р. на службу до Москви приїхав Швитриґайло Ольгердович, князь Брянський
(двоюрідний брат Вітовта), якого супроводжували єпископ Брянський (він же Чер-
нігівський), кілька дрібних князів Чернігівської землі (у найширшому значенні цього
поняття), низка бояр із Чернігова та деяких інших міст. Останнім серед згаданих
князів у літописах названий «князь Урустай Менскій»76. Ще Р. В. Зотов припустив,
що володінням Урустая могла бути Мена, сучасний райцентр Чернігівської області77.
Про глибоку давнину Мени, причому в якості укріпленого центру, свідчить тутешнє
городище давньоруського періоду. З інших поселень у межах давньої Чернігівської
землі (єпархії) на роль уділу князя Урустая міг би «претендувати» хіба що верхньо-
оцький Мценськ; але центром окремого князівства вказане місто ніколи не було.
Про білоруський же Мінськ (Мєнськ) тут не може бути й гадки: він не мав жодного
відношення до «сфери впливу» Швитриґайла, звідки походили всі емігранти 1408 р.,
і до того ж на межі XIV – XV ст. ніякого князівства Мінського, розташованого в
самому центрі ВКЛ, існувати не могло.
25 червня 1408 р. із Вільни на чолі литовсько-польсько-німецької армії виступив
у похід сам великий князь Вітовт; його головною метою було упокорення Швитри-
ґайла і взагалі Сіверщини (хоча потім литовський володар дійшов аж до р. Угри у
Підмосков’ї). 25 липня Маркварт фон Зальцбах, який у цьому поході командував
рицарями-хрестоносцями, повідомив верховному маршалу Тевтонського ордена,
що чутки про зраду Швитриґайла підтвердилися й він забрав із собою багато людей.
Згаданий лист був написаний у пункті «Meynisken»; на думку Р. Беспалова, це й мо-
гла бути вотчина князя Урустая Менського (хоча про Мену дослідник не згадує)78.
Зважаючи на те, що чернігівські бояри разом зі Швитриґайлом подалися до Москви,
як і князь Менський, маршрут армії Вітовта через Чернігів та Мену (на Стародуб і
Брянськ) видається цілком вірогідним.
Версію про чернігівську Мену, як володіння князя Урустая, додатково аргумен-
тував Ю. Виноградський: «Думка Зотова – правдоподібна, особливо коли згадати,
що в той час кн. Іван Глинський володів Хоробором, який недалеко стояв від Мени, а
74 Lietuvos Metrika. Vilnius, 2012. Knyga Nr. 5 (1427 – 1506). P. 324, nr 518; Vilnius, 1995.
Knyga Nr. 8 (1499 – 1514). P. 126, nr 80.
75 Русина О. Сіверська земля… С. 207, 210, 216 (карта).
76 Полное собрание русских летописей. Санкт-Петербург., 1859. Т. VIII. С. 82; Москва, 2004.
Т. XXV. С. 237 («Урустаи Меньскыи»), і т. д.
77 Зотов Р. В. О Черниговских князьях… С. 128.
78 Беспалов Р. А. Литовско-московские отношения 1392–1408 годов в связи со смолен-
ской, черниговской и рязанской политикой Витовта и Василия I // Средневековая Русь.
Москва, 2016. Вып. 12. С. 169, 171.
16 Сіверянський літопис
кн. Глинські були з Татар, так що «Урустай» могло бути татарським прізвищем одного
з кн. Глинських»79. Цю ж версію згодом підтримав С.-М. Кучиньський: «(…) судимо,
що Урустай був Глинським, або подібним до Глинських поселенцем татарським у пів-
денних просторах сіверських, котрому Вітовт надав свого часу (1393 – 99) Мену»80.
Дійсно, навряд чи може бути випадковістю, що два князі татарського походження,
Урустай (судячи з імені) та Іван Глинський, практично одночасно отримали у ВКЛ
сусідні володіння – Мену й Хоробор. Не можна виключати навіть такий варіант,
що Урустай було татарським іменем Івана Глинського, звичайно, за умови, що після
1408 р. він повернувся з Москви до ВКЛ – як сам Швитриґайло та деякі інші емі-
гранти. (Татарські князі у ВКЛ і після хрещення зберігали свої тюркські імена – див.
на початку статті про Долголдата Долголдатовича та Єголдая Сарайовича). Або ж,
принаймні, князі Менський та Глинський-Хороборський цілком могли бути близь-
кими родичами, скажімо, братами.
References
1. Arkhiv Yugo-Zapadnoi Rossii. (1859). Pt. 1. Vol. 1. Kyiv, Russian Empire:
V universitetskoi tipografii.
2. Arkhiv Yugo-Zapadnoi Rossii. (1886). Pt. 7. Vol. 1. Kyiv, Russian Empire:
Tipografiia G. T. Korchak-Novitskago.
3. Biespalov, R. A. (2012). Khan Ulu-Mukhammed i gosudarstva Vostochnoi Yevropy:
ot Bielieva do Kazani (1437 – 1445 gg.). Zolotoordynskaia tsivilizatsiia. Vol. 5. Kazan,
Russia: OOO «Foliant», p. 53-70.
4. Biespalov, R. A. (2016). Litovsko-moskovskiie otnosheniia 1392 – 1408
godov v sviazi so smolienskoi, chernigovskoi i riazanskoi politikoi Vitovta i Vasiliia I.
Sriednieviekovaia Rus. Vol. 12. Moscow, Russia: Indrik, pp. 129-182.
5. Boniecki, A. (1905). Herbarz Polski. Vol. 8. Warszawa, Russian Empire: Druk
Towarzystwa Akcyjnego S. Orgelbranda S- w w Warszawie.
6. Bychkova, M. E. (2012). Rodosloviie Glinskikh iz Rumiantsevskogo sobraniia.
Bychkova M. E. Russko-litovskaia znat XV – XVII vv. Istochnikoviedieniie. Genealogiia.
Geraldika. Moscow, Russia: Kvadriga, pp. 271-298.
7. Dvortsovyie razriady. (1851). Vol. 2. Saint-Petersburg, Russian Empire: V Tipografii
II Otdielieniia Sobstviennoi Yego Impieratorskogo Vielichestva Kantseliarii.
8. Golubovskii, P. V. (1903). Gdie nakhodilis sushchiestvovavshyie v domongolskii
period goroda: Vorgol, Glebl, Zartyi, Orgoshch, Snovsk, Unieniezh, Khorobor. Zhuznal
Ministierstva narodnogo prosvieshchieniia. Vol. 347. Saint-Petersburg, Russian Empire:
Senatskaia tipografiia, pp. 111-135.
9. Hrushevskyi, M. (1993, 1907). Istoriia Ukrainy-Rusy. Vol. 4: XIV–XVI viky –
vidnosyny politychni. Kyiv, Ukraine: Naukova dumka.
10. Hrushevskyi, M. (Ed.). (1896). Kilka kuivskykh dokumentiv XV – XVI vv. Zapysky
Naukovoho tovarystva imeny Shevchenka. Vol. 11. Lviv, Austro-Hungarian Empire: Z
drukarni Naukovoho tovarystva imeny Shevchenka, pp. 1-18.
11. Kazarov, A. A., Studitskii, Ya. V., & Reva, R. Yu. (2013). Moniety khana Murtazy,
syna Akhmada (80 – 90-e gody XV v.). Ot Onona k Temzie. Chingisidy i ich zapadnyie
sosiedi. K 70-lietiiu Marka Grigorievicha Kramarovskogo. Moscow, Russia: Izdatielskii
dom Mardzhani, pp. 340-377.
12. Kryczyński, S. (1934). Początki rodu książąt Glińskich. Prace historyczne w 30-le-
cie działalności profesorskiej St. Zakrzewskiego. Lviv, Poland, pp. 399-410.
13. Kuchkin, V. A. (2015). Datirovka spiska «A sie imiena gradom vsiem ruskym
dalnim i blizhuim». Drievniaia Rus. Voprosy miediievistiki, 3, pp. 70-72.
14. Kuczyński, S. M. (1965). Jahołdaj i Jahołdajewicze, lenni książęta tatarscy Litwy.
Kuczyński S. M. Studia z dziej w Europy Wschodniej X – XVII w. Warszawa, Poland,
pp. 221-226.
15. Kuczyński, S. M. (1934). Jahołdaj i Jahołdajewicze siewierscy. Miesięcznik Her-
aldyczny, 3, Warszawa, Poland, pp. 33-35.
79 Виноградський Ю. Сосниця та її околиці. С. 151.
80 Kuczyński S. M. Ziemie czernihowsko-siewierskie pod rządami Litwy. S. 91, 195.
Сіверянський літопис 17
16. Kuczyński, S. M. (1936). Ziemie czernihowsko-siewierskie pod rządami Litwy.
Warszawa, Poland: Drukiem Zakladów Graficznych «Bibljoteka Polska» w Bydgoszczy.
17. Kuza, A. V. (1996). Drievnierusskiie gorodishcha X – XIII vv. Svod archeologiches-
kich pamiatnikov. Moscow, Russia: Christianskoie izdatelstvo.
18. Lietuvos Metrika. (2004). Knyga Nr. 4 (1479–1491). Užrašymų knyga 4.
L. Anužytė (Ed.). Vilnius, Lithuania: Žara.
19. Lietuvos Metrika. (2012). Knyga Nr. 5 (1427–1506). Užrašymų knyga 5. A. Bali-
ulis, A. Dubonis, & D. Antanavičius (Ed.). Vilnius, Lithuania: Lietuvos istorijos instituto
leidykla.
20. Lietuvos Metrika. (1995). Knyga Nr. 8 (1499–1514). Užrašymų knyga 8. A. Bali-
ulis, R. Firkovičius, & D. Antanavičius (Ed.). Vilnius, Lithuania: Mokslo ir enciklopedijų
leidykla.
21. Mirgaliiev, I. M. (2010). «Chernyi сheloviek» Mamai. Mamai. Opyt istoriogra-
ficheskoi antologii. Kazan, Russia: Izdatelstvo «Fen» AN RT, pp. 183-197.
22. Nasonov, A. N. (1940). Mongoly i Rus (istoriia tatarskoi politiki na Rusi). Moscow,
Leningrad, USSR: Izdatielstvo Akademii Nauk USSR.
23. Niesiecki, K. (1839). Herbarz Polski. Vol. 4. Lipsk (Leipzig), Kingdom of Saxony:
Nakładen i drukiem Breitkopfa i Haertela.
24. Novgorodskaia piervaia lietopis starshego i mladshego izvodov. (1950). Na-
sonov A. N. (Ed.). Moscow, Leningrad, USSR: Izdatielstvo Akademii Nauk USSR.
25. Odnorozhenko, O. (2012). Heraldyka chleniv hospodarskoi rady velykoho kniazia
Svydryhaila Olherdivycha. Studii i materialy z istorii Volyni. 2012. Kremenets, Ukraine:
Kremenetsko-Pochaivskyi derzhavnyi istoryko-architekturnyi zapovidnyk, pp. 153-194.
26. Pavlenko, S. O. (2013). Mikrotoponimy Chernihovo-Sivershchyny. Chernihiv,
Ukraine: PAT «PVK «Desna».
27. Petrun, F. (1928). Khanski yarlyky na ukrainski zemli (Do pytannia pro tatar-
sku Ukrainu). Skhidnii svit, 2, Kharkiv, USSR: Kharkivska shkola drukarskoho dila im.
A. Bahynskoho, pp. 170-187.
28. Piekosiński, F. (1899). Heraldyka polska wieków średnich. Kraków, Austro-
Hungarian Empire: Z drukarni Uniwersytetu Jagiellońskiego.
29. Pochiekaiev, R. Yu. (2010). Mamai. Istoriia «antigeroia» v istorii. Saint-Petersburg,
Russia: Yevraziia.
30. Poliekhov, S. V. (2015). Nasliedniki Vitovta. Moscow, Russia: Indrik.
31. Poliekhov, S. V. (2014) «Spisok gorodov Svidrigaila». Datirovka i publikatsiia.
Drievniaia Rus. Voprosy miediievistiki, 4, pp. 111-125.
32. Polnoie sobraniie russkikh lietopisiei. (1859). Vol. 8. VII. Prodolzheniie lietopisi po
Voskriesienskomu spisku. Saint-Petersburg, Russian Empire: V tipografii Eduarda Pratsa.
33. Polnoie sobraniie russkikh lietopisiei (2004, 1949). Vol. 25: Moskovskii lietopisnyi
svod kontsa XV vieka. Tikhomirov M. N. (Ed.). Moscow, Russia: Yazyki slavianskoi kultury.
34. Pomennyk Vvedenskoi tserkvy v Blyzhnikh pecherakh Kyievo-Pecherskoi lavry.
(2007). Kuzmuk O. (Ed.). Lavrskyi almanakh. Spetsvypusk 7. Kyiv, Ukraine.
35. Rodoslovnaia kniga po triem spiskam, s priedisloviiem i azbuchnym ukazatieliem.
(1851). Vriemiennik Impieratorskogo Moskovskogo Obshchiestva istorii i drievnostiei
rossiiskikh. Vol. 10. Moscow, Russian Empire, pp. I-VIII, 1-286.
36. Rusyna, O. (2005). Do istorii Kyivskoi zemli u XIV – XV st.: Yaholdai, Yahold-
aiovychi, Yaholdaiova «tma”. Rusyna O. Studii z istorii Kyieva ta Kyivskoi zemli. Kyiv,
Ukraine, pp. 100-113.
37. Rusyna, O. (2004). Hlynski. Entsyklopediia istorii Ukrainy. Vol. 2. Kyiv, Ukraine:
Naukova dumka, pp. 116-117.
38. Rusyna. O. (1998). Siverska zemlia u skladi Velykoho kniazivstva Lytovskoho.
Kyiv, Ukraine.
39. Sbornik Impieratorskogo Russkogo Istoricheskogo obshchiestva. (1884). Vol. 41.
Karpov G. F. (Ed.). Saint-Petersburg, Russian Empire: Tipografiia F. Yelieonskago i K.
40. Shennilov, A. A. (1981). Kniazhestvo potomkov Mamaia. Leningrad, USSR: De-
ponirovano v INION, 7380.
41. Sinodik Liubietskogo Antoniievskogo monastyria. (1902). Chernigov, Russian
Empire.
18 Сіверянський літопис
42. Triepavlov, V. V. (2010). Priedki «Mamaia tsaria». Kiiatskiie beki v «Podlinnom
rodoslobie Glinskikh kniazieii». Mamai. Opyt istoriograficheskoi antologii. Kazan, Russia:
Izdatelstvo «Fen» AN RT, pp. 136-170.
43. Ukrainski hramoty. (1928). Vol. 1: XIV v. i persha polovyna XV v. Rozov V. (Ed.).
Kyiv, USSR: Z drukarni Ukrainskoi Akademii Nauk.
44. Vynohradskyi, Yu. (1928). Sosnytsia ta yii okolytsi. Chernyhiv i pivnichne Livo-
berezhzhia. Ohliady, rozvidky, materiialy. Kyiv, USSR: Derzhavne vydavnytstvo Ukrainy,
pp. 147-168.
45. Wijuk Kojałowicz, W. (1897). Herbarz rycerstwa W. X. Litewskiego tak zwany
Compendium. Kraków, Austro-Hungarian Empire: W drukarni «Czasu» Fr. Kluczyckiego
i Spółki.
46. Wolff, J. (1895). Kniaziowie litewsko-ruscy od konca czternastego wieku. Warsza-
wa, Russian Empire: Drukiem J. Filipowicza.
47. Zotov, R. V. (1892). O Chernigovskikh kniaziakh po Liubietskomu sinodiku i
o Chernigovskom kniazhestvie v tatarskoie vremia. Saint-Petersburg, Russian Empire:
Tipografiia bratiev Pantielieievykh.
Келембет Станіслав Миколайович – кандидат історичних наук, доцент.
Kelembet Stanislaw Mykolaiovych – PhD (History), Associate Professor.
THE HLYNSKY PRINCES: ORIGIN OF THE GENUS, HLYNSKY PRINCIPLE,
OWNERSHIP IN THE SIVER LAND
The article is devoted to the early history of the family of princes Hlynsky, as well as the
composition of their possessions in the late XIV – early XV centuries. In particular, the follow-
ing issues are being investigated: 1) the origin of the Hlynsky; 2) the territory of the Hlynsky
principality and its main centers; 3) Hlynsky possessions in Siver land, received by them from
Grand Duke Vitovt. In the existing historiography, these questions are clearly not studied.
Hlynsky were one of the few princely families of the Grand Duchy of Lithuania, who
had a Tatar origin. According to the «Genuine Genealogy of the Glinsky Princes», compiled in
Moscow in the first half of the 1520s, they were descended from famous Mamai, the de facto
ruler of the western part of Ulus Juchi in the 1360–1370s. Mamai belonged to the Mongol
tribe of princes Kyiatov, who were the closest relatives of the ruling dynasty of Chingizids.
Information «genuine genealogy» should be recognized as quite reliable. In particular, they are
confirmed by the letter of Khan Shikh-Akhmat to Hlynsky in 1502. The first fully authentic
representative of the clan was Prince Ivan Hlynsky (late 14th – first half of 15th centuries).
The Hlynsky principality, although very sparsely populated, occupied a vast territory along
the middle and lower flow of the Vorskla, Psel and Sula rivers. Its main centers were the towns
of Hlynsk and Poltava on the Vorskla river, as well as Hlynnitsa on the Sula.
Around 1400, the Grand Duke Vitovt granted Hlynsky possessions in Siver land, the
center of which was the town of Khorobor on the Desna river. That town existed in the place
of the modern Makoshino town, Chernigov region. «Principality» of Khorobor occupied a
strip of the territory along the river Desna about 100 km long. It consisted of, or separated
from it, the same small «principality» of Mena (Mena – the regional center of the Chernigov
region). Prince Urustay Mensky, mentioned in 1408, most likely was one of the first Hlynsky
or their close relative.
Key words: The Hlynsky Princes, Mamai, Kyiaty, Hlynsky Principle, Grand Duke Vitovt,
Khorobor, Mena.
Дата подання: 19.03.2019 р.
DOI: 10.5281/zenodo.3253389
|