Із "польської нації" в імперське підданство: приклад братів Лятошевичів
У статті на прикладі життєвих стратегій рідних братів із волинського Заслава проілюстровано кар'єри уродженців Речі Посполитої в Російській імперії. Міщанська сім’я Лятошевичів делегувала до Києва у першій третині XVIII ст. щонайменше чотирьох хлопців. Після навчання у Могилянській академії в...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Соціум. Альманах соціальної історії |
|---|---|
| Дата: | 2017 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інституту історії України НАН України
2017
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/158994 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Із "польської нації" в імперське підданство: приклад братів Лятошевичів / М. Яременко // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2017. — Вип. 13-14. — С. 59–78. — Бібліогр.: 101 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-158994 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Яременко, М. 2019-09-20T09:21:01Z 2019-09-20T09:21:01Z 2017 Із "польської нації" в імперське підданство: приклад братів Лятошевичів / М. Яременко // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2017. — Вип. 13-14. — С. 59–78. — Бібліогр.: 101 назв. — укр. 1995-0322 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/158994 [943.8:947.0]:[947.7:378.4КМА]”17” У статті на прикладі життєвих стратегій рідних братів із волинського Заслава проілюстровано кар'єри уродженців Речі Посполитої в Російській імперії. Міщанська сім’я Лятошевичів делегувала до Києва у першій третині XVIII ст. щонайменше чотирьох хлопців. Після навчання у Могилянській академії вони достатньо швидко інтегрувалися у середовище церковної еліти та значного міщанства. Долі Лятошевичів показують на прикладі одного роду привабливість кар'єри мешканців українських воєводств Речі Посполитої у підросійській частині України. Схоже, такий перетин формальних державного та конфесійного кордонів був заздалегідь спланованим, а успіхи старших братів допомагали молодшим інтегруватися у нове соціальне середовище. The natives’ of Polish-Lithuanian Commonwealth making of careers in the Russian Empire are analysed in this article on example of brothers from Volynian Zaslav. A petty bourgeois family of Liatoshevych delegated to Kyiv as minimum four boys during the first decades of Eighteenth century. They integrated to church elite and urban patrician surroundings during a short time after studies at Kyiv-Mohyla Academy. The Liatoshevych’s fortunes show attractiveness the making careers for natives of Polish-Lithuanian Commonwealth in the part of Ukraine incoming to Empire. It seems the running across state and confessional borders was planned well in advance and success of older brothers helped to younger of them to integrate in the new social environment. uk Інституту історії України НАН України Соціум. Альманах соціальної історії Соціальні групи та соціальна мобільність Із "польської нації" в імперське підданство: приклад братів Лятошевичів From «Polish Nation» under Citizenship of Empire: an Example of Liatoshevych’s Brothers Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Із "польської нації" в імперське підданство: приклад братів Лятошевичів |
| spellingShingle |
Із "польської нації" в імперське підданство: приклад братів Лятошевичів Яременко, М. Соціальні групи та соціальна мобільність |
| title_short |
Із "польської нації" в імперське підданство: приклад братів Лятошевичів |
| title_full |
Із "польської нації" в імперське підданство: приклад братів Лятошевичів |
| title_fullStr |
Із "польської нації" в імперське підданство: приклад братів Лятошевичів |
| title_full_unstemmed |
Із "польської нації" в імперське підданство: приклад братів Лятошевичів |
| title_sort |
із "польської нації" в імперське підданство: приклад братів лятошевичів |
| author |
Яременко, М. |
| author_facet |
Яременко, М. |
| topic |
Соціальні групи та соціальна мобільність |
| topic_facet |
Соціальні групи та соціальна мобільність |
| publishDate |
2017 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Соціум. Альманах соціальної історії |
| publisher |
Інституту історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
From «Polish Nation» under Citizenship of Empire: an Example of Liatoshevych’s Brothers |
| description |
У статті на прикладі життєвих стратегій рідних братів із волинського Заслава
проілюстровано кар'єри уродженців Речі Посполитої в Російській імперії. Міщанська
сім’я Лятошевичів делегувала до Києва у першій третині XVIII ст. щонайменше чотирьох хлопців. Після навчання у Могилянській академії вони достатньо швидко інтегрувалися у середовище церковної еліти та значного міщанства. Долі Лятошевичів
показують на прикладі одного роду привабливість кар'єри мешканців українських
воєводств Речі Посполитої у підросійській частині України. Схоже, такий перетин формальних державного та конфесійного кордонів був заздалегідь спланованим, а успіхи
старших братів допомагали молодшим інтегруватися у нове соціальне середовище.
The natives’ of Polish-Lithuanian Commonwealth making of careers in the Russian
Empire are analysed in this article on example of brothers from Volynian Zaslav. A petty
bourgeois family of Liatoshevych delegated to Kyiv as minimum four boys during the first
decades of Eighteenth century. They integrated to church elite and urban patrician surroundings
during a short time after studies at Kyiv-Mohyla Academy. The Liatoshevych’s
fortunes show attractiveness the making careers for natives of Polish-Lithuanian Commonwealth
in the part of Ukraine incoming to Empire. It seems the running across state and
confessional borders was planned well in advance and success of older brothers helped to
younger of them to integrate in the new social environment.
|
| issn |
1995-0322 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/158994 |
| citation_txt |
Із "польської нації" в імперське підданство: приклад братів Лятошевичів / М. Яременко // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2017. — Вип. 13-14. — С. 59–78. — Бібліогр.: 101 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT âremenkom ízpolʹsʹkoínacíívímpersʹkepíddanstvoprikladbratívlâtoševičív AT âremenkom frompolishnationundercitizenshipofempireanexampleofliatoshevychsbrothers |
| first_indexed |
2025-11-25T23:46:50Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:46:50Z |
| _version_ |
1850584239490203648 |
| fulltext |
Із «польської нації» в імперське підданство:приклад братів 59
УДК [943.8:947.0]:[947.7:378.4КМА]”17”
Максим Яременко
доктор історичних наук, професор кафедри історії Національного
університету «Києво-Могилянська академія», старший науковий
співробітник Національного музею історії України
(Київ, m.yaremenko@ukma.edu.ua)
ІЗ «ПОЛЬСЬКОЇ НАЦІЇ» В ІМПЕРСЬКЕ ПІДДАНСТВО:
ПРИКЛАД БРАТІВ ЛЯТОШЕВИЧІВ
У статті на прикладі життєвих стратегій рідних братів із волинського Заслава
проілюстровано кар’єри уродженців Речі Посполитої в Російській імперії. Міщанська
сім’я Лятошевичів делегувала до Києва у першій третині XVIII ст. щонайменше чоти-
рьох хлопців. Після навчання у Могилянській академії вони достатньо швидко інте-
грувалися у середовище церковної еліти та значного міщанства. Долі Лятошевичів
показують на прикладі одного роду привабливість кар’єри мешканців українських
воєводств Речі Посполитої у підросійській частині України. Схоже, такий перетин фор-
мальних державного та конфесійного кордонів був заздалегідь спланованим, а успіхи
старших братів допомагали молодшим інтегруватися у нове соціальне середовище.
Ключові слова: Річ Посполита, Російська імперія, Київ XVIII ст., Києво-Моги-
лянська академія, духовенство, міщани, студенти, Лятошевичі.
Попри доволі усталений у науково-популярній літературі погляд на роз-
ділення у XVIII ст. історії двох частин українських теренів (тієї, що входила до
складу Речі Посполитої, та включеної до Російської імперії), історики, хай і
неголосно, однак достатньо давно заявляють, що державний кордон не при-
пинив спілкування між собою люду по його обидва боки. Інша справа, що
науковці зверталися до цього питання принагідно, не надаючи йому не лише
належної уваги, а й базованої на солідній джерельній базі оцінки. Мені неод-
норазово доводилося писати і про взаємний рух люду із Речі Посполитої в
Гетьманщину та навпаки, і про успішні кар’єри уродженців українських та
білоруських воєводств у Російській імперії. Проаналізовані факти дають змогу
констатувати, зокрема, що для представників «польської нації» (так в імперській
офіційній документації ідентифікували вихідців із Речі Посполитої, беручи за
основу не етнічну належність, а територіальне походження) терени Гетьман-
щини, а ширше – Російської держави – були привабливим місцем для кар’єри у
найрізноманітніших сферах. Тож сотні, а то й тисячі т. зв. «поляків» долали
кордон із наміром не повертатися додому (це, між іншим, не означало, що вони
© Ìàêñèì ßðåìåíêî, 2017
ISSN1995-0322. ÑÎÖ²ÓÌ. Àëüìàíàõ ñîö³àëüíî¿ ³ñòîð³¿. Âèïóñê 13-14. – Ñ. 59–78
Максим Яременко 60
припиняли спілкування із кревними, відтепер вже «іноземцями»)1. Аби краще
зрозуміти, наскільки така перспектива була поширеною та привабливою, по-
гляну на неї на мікрорівні – на прикладі долі членів однієї родини Лятошевичів.
Досі відомим представником цього роду залишався Серапіон Лятошевич.
Він належить до «енциклопедичних» діячів синодальної Церкви XVIII ст. (не
через достатньо вивчену біографію, а через відому інформацію про кар’єрне
зростання у Росії), адже досяг єпископського сану. У довіднику про могилян-
ських вихованців про Семена (світське ім’я майбутнього ієрарха) зазначено
наступне: рік і місце народження невідомі, пройшов повний академічний курс,
опісля постригся в ченці у Братському монастирі, де у 1733 р. вже в єрейському
сані виконував послушання ключара. Також був членом Київської консисторії, а
1740 р. номінований архимандритом Тверської Отрочої обителі. Невдовзі, з
1741 р., управляв у Тверській єпархії Троїцьким Калязіним монастирем. Після
архиєрейської хіротонії у 1745 р. служив єпископом Можайським і Волоколам-
ським, вікарієм Переславль-Залєської єпархії, якою у 1753 р. управляв як само-
стійний ієрарх (і навіть встиг тоді ж відкрити в єпархіальному осередку школу),
а також у 1753–1761 рр. – вологодським преосвященним. Хворий (ще від 1759 р.
частково паралізований) Серапіон доживав віку у Вологодській Спаській Тро-
їцькій обителі, де й помер 22 квітня 1762 р.2
Цікаво, що на підтвердження цих даних автор вказує джерела, де не всі вони
присутні. Незрозуміле походження інформації про членство у Київській консис-
торії, до складу присутствія якої на той час входили настоятелі київських мо-
настирів та софійські катедральні намісник, архидиякон, писар та/чи екзамена-
тор3 (до їх когорти Лятошевич не належав), а зарахування на канцелярську
службу (а не в присутствіє) навіть після братського ключарства свідчило б про
пониження статусу (а цього насправді не простежується, навпаки, кар’єра
Серапіона йшла по висхідній лінії). Вірогідно, сучасний автор по-своєму роз-
тлумачив інформацію зі старого біографічного словника, де згадано, що монах
був у Братському монастирі «головщиком и занимал должность члена духовной
консистории»4. Схоже, тут йшлося не про орган управління Київською мит-
рополією, а про духовний собор Богоявленської обителі, що, як покажу далі,
цілком справедливо.
———————
1 Див., зокрема, відповідні параграфи у: Яременко М. Київське чернецтво XVIII ст. –
Київ: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – С. 45-71; Його ж. «Академіки» та
Академія. Соціальна історія освіти й освіченості в Україні XVIII ст. – Харків: Акта, 2014. –
С. 73-75, 136-138, 239-259, 269-271, 300-302, 401-436.
2 Сандалюк О. М. Латушевич (Лятушевич) Семен, чернече ім’я Серапіон // Києво-Моги-
лянська академія в іменах, XVII–XVIII ст.: Енциклопедичне видання / Упоряд. З. І. Хижняк. –
Київ: Видавничий дім «КМ Академія», 2001. – С. 311.
3 Прокоп’юк О. Б. Духовна консисторія в системі єпархіального управління (1721–
1726 рр.). – Київ: Фенікс, 2008. – С. 93-94, 210-211.
4 Серапион // Русский биографический словарь. – Санкт-Петербург, 1904. – Т. Сабанеев–
Смыслов. – С. 341.
Із «польської нації» в імперське підданство:приклад братів 61
У сучасній енциклопедичній статті також опущено рік народження майбут-
нього владики, хоча його вказано у старих публікаціях. Семен народився, судячи
з епітафії на його гробі у Вологодському Софійському соборі, у 1705 р.:
«Пятьдесятъ семъ л−тъ им−въ отъ своего роду
Семьсотъ шестьдесятъ и втораго году»5.
Після смерті в Серапіона не виявили грошей, тож на його поховання,
здійснене 8 червня на 48 день після відходу у засвіти, використали 187 рублів
39 копійок зі скарбниці архиєрейського дому. Втім, Синод дозволив Вологод-
ській консисторії компенсувати цю суму із «имения», що залишилося по
Лятошевичу6.
До наведеної інформації годиться додати дещо про київський період життя
Серапіона. На 1727 р. він навчався у філософській «школі» Київської академії
(зазначений як «Лятушевич»; надалі така варіативність прізвища зустрічається і
щодо інших представників роду)7. Якщо припустити, що «університети» Семена
розпочалися і завершилися на Київській академії, а інтелектуальне зростання
відбувалося послідовно і без перерв, то стартував хлопець приблизно у 1720 р.
Шістдесят однокашників студента за два роки потому, у 1729 р., взяли участь
у філософському диспуті8. Серед них не зазначено ніякого «Лятошевича»9.
В поданій 1734 р. із Києва до Синоду відомості про пострижених у ченці по
монастирях єпархії впродовж 1723–1733 рр., вказано, що «Лятушевич» став
монахом у 1728 р., і тоді ж, схоже, отримав дияконські свячення10. Це «відре-
чення світу» не означає автоматичного припинення навчання. Навпаки, сту-
діювання ченців, тим паче у богословській «школі», було річчю на той час
нормальною11. Проте брак студентських реєстрів за наступні роки не дає змоги
документально простежити дальший освітній рух Серапіона чи його відсутність,
а відтак і підтвердити зазначене в енциклопедії твердження про завершення
повного академічного навчання. В посмертній епітафії Лятошевича згадано про
його київські студії, проте без деталізації:
———————
5 Текст епітафії наведено тут: Суворов Н. Описание Вологодского кафедрального Со-
фийского собора. (С рисунком Софийского собора). – Москва, 1863. – С. 67; Его же. Исто-
рическия сведения об иерархах древне-Пермской и Вологодской епархии // Прибавления к
Вологодским епархиальным ведомостям. – 1866. – № 16. – С. 607.
6 Суворов Н. Историческия сведения об иерархах древне-Пермской и Вологодской епар-
хии. – С. 611.
7 Акты и документы, относящиеся к истории Киевской академии. – Отделение ІІ (1721–
1795 гг.) / Со введением и примеч. Н. И. Петрова [далі – АиД]. – Киев, 1904. – Т. І (1721–
1750 гг.). – Ч. 2. Приложения. – С. 9. – № IV.
8 Там же.
9 Інститут Рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (далі –
ІР НБУВ), ф. 301, спр. 49 П (ДА/П49), арк. 265 зв.; Петров Н. И. Описание рукописей
Церковно-Археологического Музея при Киевской Духовной Академии. – Киев, 1875. –
Вып. 1. – С. 24. – № 49.
10 Российский государственный исторический архив, ф. 796, оп. 13, д. 254, л. 172 об.
11 Наприклад, у квітні 1737 р. теологію опановувало троє ієродияконів, а загальне число
слухачів цього курсу становило 11 осіб (АиД. – Т. І. – Ч. 2. – С. 38-39. – № IX).
Максим Яременко 62
«В мір− званъ был Симеонъ, но изм−ни имя
В Кіев−, гд− плодъ снискалъ ученій и с−мя»12.
З огляду на майбутню єпископську кар’єру можна припустити, що теологію
Серапіон таки трохи вивчав, проте точно не прослухав повний чотирирічний
курс. На початку 1730-х рр. цей ієромонах був членом комісії із чотирьох
братських ченців, яка на вимогу Рафаїла (Заборовського) складала відомість про
прибутки і витрати обителі13. На 9 червня 1733 р. «Лятушевич» входив до
соборної братії Братського монастиря та був, як зазначалося, «ключником»14.
Відтак, аби стати членом чернечої еліти обителі, монах мав уже якийсь довший
час виконувати послушання, а не відразу по теологічних студіях братися за
відповідальну працю господарського характеру. Упродовж 1735 р. «Сtрапіjнъ
Лятошtвичъ» фіксується намісником Братського монастиря15. Цікаво, що чер-
нець не поєднував, як було тоді більш-менш звично, це послушання із акаде-
мічними префектівством та викладанням філософії16. Зате, вочевидь, «за отсут-
ствием в то время Киевобратского архимандрита и ректора Амвросия Дубневича
в Москву для своду и исправки правних книг»17, Лятошевич виконував головну
роль в управлінні обителлю.
Після продовження кар’єри у Росії Серапіон не забув про Богоявленський
монаший осередок. Його настоятель Сильвестр інформував київського владику,
що у 1740 р., вже як архимандрит Святоуспенського Отрочого Терського мо-
настиря, Лятошевич повідомляв тверському преосвященному Митрофану (Слот-
вінському) про потребу ремонту даху великої братської церкви. Після цього
Митрофан обіцяв «возыметь старательство о репарации», коли від монастиря
буде відповідне прохання18.
———————
12 Суворов Н. Описание Вологодского кафедрального Софийского собора. – С. 67;
Суворов Н. Историческия сведения об иерархах древне-Пермской и Вологодской епархии. –
С. 606.
13 Мухин Н. Киево-Братский училищный монастырь. Исторический очерк. – Киев, 1893. –
С. 153.
14 АиД – Киев, 1904. – Т. І (1721–1750 гг.). – Ч. 1. – С. 205-206. – № XXXIV.
15 Див., наприклад: ІР НБУВ, ф. 232, спр. 90, арк. 1; спр. 117, арк. 1; Центральний дер-
жавний історичний архів України, м. Київ (далі – ЦДІАК України), ф. 127, оп. 131, спр. 8,
арк. 1 зв., 2 зв., 3 зв., 4 зв.; Києво-Могилянська Академія кін. XVII – поч. XIX ст.: повсяк-
денна історія. Збірник документів / Упор. О. Ф. Задорожна, Т. Л. Кузик, З. І. Хижняк,
М. В. Яременко. – Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2005. – С. 46. –
№ 18.
16 На той час інші особи посідали префектівство (Єронім Миткевич у 1733–1737 рр.,
див.: Києво-Могилянська Академія кін. XVII – поч. XIX ст.: повсякденна історія. – С. 502
(додатки)) та викладали філософський курс (Єронім Миткевич у 1734/1735 н. р. та Сильвестр
Кулябка у 1735/1736 н. р., див.: Симчич М. Philosophia rationalis у Києво-Могилянській
академії. Компаративний аналіз могилянських курсів логіки кінця XVII – першої половини
XVIII ст. – Вінниця: О. Власюк, 2009. – С. 215-216).
17 АиД. – Киев, 1905. – Т. IІ (1751–1762 гг.). – С. 273-274. – № XCIV.
18 АиД. – Т. І. – Ч. 1. – С. 251. – № XLVІ; ч. 2. – С. 420. – № XXX.
Із «польської нації» в імперське підданство:приклад братів 63
Слід гадати, Серапіон успішно справлявся зі своїми господарськими за
характером богоявленськими обов’язками, тож його перевели до Софійської
обителі (практика звична на той час19). До Тверської єпархії на настоятельство
він від’їжджав, залишаючи послушання уставника катедрального монастиря20,
на якому фіксується щонайпізніше від початку квітня 1739 р.21
Хоча глибше занурення у київське церковне життя першої половини
XVIII ст. і дозволяє уточнити низку фактів із біографії ієромонаха Серапіона,
проте не дає відповіді на питання про походження Лятошевича (хіба окремі
автори XIX – поч. XX ст. припускали, що прізвище вказує на «югозападное
происхождения»22). Аби це з’ясувати, клубок родинних пов’язань належить
розплутувати далі. Виявляється, Семен мав братів.
Наприкінці одного із рукописних могилянських курсів філософії першої
третини XVIII ст. вміщено важливу для мого «розслідування» нотатку: «hic liber
scriptus per ieromonacho Seraphiones Latoszewicz Anno 1727 quo donavit fratrem
suum Ioanem Latoszewicz Anno 1739» («ця книга написана ієромонахом Сера-
фіоном Лятошевичем у 1727 році, нею він обдарував свого брата Іоана Лято-
шевича у 1739 році»23. В іншому місці манускрипту також уточнено тогочасне
послушання Серапіона – «theraurarius» (скарбник чи «казначей» у тогочасному
слововжитку) Софійського монастиря24 – що додає ще одного штриха до його
біограми і загалом, враховуючи інформацію про попередні послушання, вказує
на схильність до господарювання чи виконання економічних функцій (ця здіб-
ність, зрештою, як буде показано далі, характеризувала й інших його братів).
Якщо у квітні 1739 р., як згадано вище, Серапіон вже був уставником, то
очевидно, що функції скарбника завершив виконувати до цього.
Отож, у 1739 р. Івану Лятошевичу знадобився запис філософських лекцій,
що вказує на студіювання відповідного курсу в той час (це припущення під-
тверджується й прямою згадкою про нього, як «слушателя» філософії, дато-
ваною осінню 1739 р.25). У студентській відомості, укладеній у грудні 1739 р.,
«академік» Іван Лятошевич не значиться26. Позаяк тоді фіксували поіменно
———————
19 Наприклад, у Софійський монастир перевели у 1730-х рр. братського ченця Йоасафа
Горленка (у 1734 р.) та префекта і викладача теології Єроніма Миткевича (у 1739 р.);
останнього – на катедральне намісництво (див.: Яременко М. Київське чернецтво XVIII ст. –
С. 93, 238).
20 ЦДІАК України, ф. 127, оп. 1020, спр. 361, арк. 24, 25.
21 Див., наприклад: ІР НБУВ, ф. 232, спр. 162, арк. 1 зв. (аркуші у справі не пронуме-
ровано).
22 Текст епітафії наведено тут: Суворов Н. Историческия сведения об иерархах древне-
Пермской и Вологодской епархии. – С. 607; Серапион // Русский биографический словарь. –
С. 341.
23 ІР НБУВ, ф. 306, спр. 119 П (119 П/76), арк. 285 зв. Щиро дякую професору Наталі
Яковенко, яка допомогла якнайкоректніше перекласти латиномовні фрагменти.
24 Там само. – Арк. 2.
25 Тоді Іван фіксується як «Лятушевич» (АиД. – Т. І. – Ч. 1. – С. 244. – № XLIV).
26 АиД. – Т. 1. – Ч. 2. – С. 107-122. – № XIII.
Максим Яременко 64
виключно дітей духовенства27, відсутність даних про нього вказує на поход-
ження зі світської сім’ї. У два попередні роки, зате, до реєстрів «студіозів»
вносили всіх вихованців. У Київській академії весною 1737 р. «добронадеждно»
студіював риторику 19-літній Іван Лятошевич «з Полщи з места Заславя сын
мещанский»28 Наступного року він уже навчався філософії і значився 20-літ-
нім29, у присяжному списку 1742 р. записаний серед 32-х «теологів»30, а від
1745 р. викладав у Тверській семінарії, куди був викликаний із Києва31. Коли
21 жовтня 1748 р. Іван Лятошевич після другого клопотання таки став ман-
тійним монахом з ім’ям Іраклій, то у відомості про нього, 33-літнього на той час
кандидата, зазначили, що «родимtцъ jбласты Полской города Заславя синъ
м−щанскій», «руского и латинского языка jбучался и бгословію jкончилъ»32.
Завдяки помітній кар’єрі і цей Лятошевич залишив достатньо «слідів», аби
привернути увагу дослідників.
Іван, за твердженням Світлани Кагамлик, народився у 1715 р. (втім, наведені
вище дані про його вік під час студій вказують на 1718 р.). До Києва він
прийшов 1730 р., а вже наступного року розпочав науку в Академії (зверну
увагу, що його брат тоді вже був братським ченцем). Після теологічного класу
(С. Кагамлик не вказує часу його завершення; оскільки Іван осилив повний курс –
«бгословію jкончилъ», – то за послідовного проходження різними рівнями
науки, це мало б статися десь у 1743 чи 1744 р.), він «їздив до Москви, де
працював його брат Степан Лятошевич». Вочевидь, тут авторка чи редактор її
тексту мали на увазі Серапіона, який міг тоді перебувати у «царственному
граді». Принаймні, про Степана Лятошевича виявити жодних відомостей не
вдалося. Та й у пізнішому передруку цієї довідки Кагамлик пише про поїздку
саме до Серапіона, щоправда додає іншої плутанини, помилково датуючи її
1739 р., коли той був софійським ченцем33. Від 1745 до 1748 рр. Іван викладав
піїтику у Тверській семінарії. Після повернення і постригу у Печерській обителі
та виконання різних доручень, Іраклія поставлено у 1753 р. намісником припис-
ного до Лаври, дослівно за С. Кагамлик (чи з «легкої руки» редактора) –
«Трубчевського Свенського Успенського м-ря Орлов. єпархії (біля Брянська)» Із
різними дорученнями Лятошевич відряджався до Петербурга (до речі, в Росії в
середині 1750-х рр. він зустрічався із братом-єпископом Серапіоном34), а в
———————
27 Див. детальніше про наповнення студентських відомостей: Яременко М. «Академіки»
та Академія. – С. 28-31.
28 АиД. – Т. І. – Ч. 2. – С. 43. – № IX.
29 Там само. – С. 62. – № X.
30 ЦДІАК України, ф. 59, оп. 1, спр. 860, арк. 55 зв.; АиД. – Т. ІІ. – С. 455. – № CXLII.
31 АиД. – Т. І. – Ч. 2. – С 390. – № XXІX.
32 ЦДІАК України, ф. 128, оп. 1 мон., спр. 4, арк. 247. В енциклопедичній статті про
Іраклія помилково, вочевидь, вказано датою постригу 21 вересня (Кагамлик С. Р. Лятошевич
Іван, чернече ім’я Іраклій) // Києво-Могилянська академія в іменах, XVII–XVIII ст. – С. 337).
33 Кагамлик С. Р. Києво-Печерська лавра: світ православної духовності і культури
(XVII–XVIII ст.). – Київ: ЗАТ «Віпол», 2005. – С. 368.
34 Там само. – С. 245.
Із «польської нації» в імперське підданство:приклад братів 65
1759 р. був поставлений ігуменом «Трубчевського Свенського Успенського м-ря
Орлов. єпархії»35.
Останні твердження авторки потребують окремого коментаря. По-перше,
вона незрозумілим чином звела до купи дві окремі приписні на той час до Лаври
обителі: Спасо-Чолнську біля Трубчевська та Свенську (в лаврських документах –
«Свінську»36) Успенську Новопечерську біля Брянська37. По-друге, С. Кагамлик
дещо помиляється із другим номінуванням. Саме весною 1760 р., як свідчать
матеріали засідання духовного собору та рішення архимандрита Лаври, Іраклія
поставили намісником Новопечерського Свенського монастиря38. Якраз наміс-
ники, а не ігумени управляли цією обителлю, що невдовзі після номінування
туди Лятошевича (наприкінці 1760 – на поч. 1761 рр.) налічувала, окрім на-
стоятеля-намісника, ще 30 ченців: 1 ієросхимонаха, 14 ієромонахів, 6 ієродия-
конів та 9 монахів39. До того ж, Іраклій потрапив туди керівником уперше (а не,
як можна зрозуміти з довідки Кагамлик, вдруге) – після смерті попереднього
намісника Іпатія40. В ігуменський сан Лятошевича піднесено, за інформацією
Петра Строєва, вже в 1764 р.41 У пізнішому передруці довідки про ченця
С. Кагамлик прибрала недолугості, розділила монастирі та уточнила час наміс-
ництва Іраклія у них: у Трубчевському Чолнському з 1753 р., у Новопечер-
ському Свенському впродовж 1761–1766 рр. При цьому вона примудрилася в
іншому місці заперечити (чи детально не розтлумачити) себе, зазначивши, що
Лятошевич очолював другу обитель і в 1753 р.42.
У Свенській обителі Іраклій відзначився на господарській ниві, зокрема,
організувавши облаштування у церкві мощеної підлоги, будівництво муру та
копання колодязя. На початку 1766 р. лаврське керівництво задовольнило його
клопотання майже річної давності та перемістило настоятелем Троїцького Боль-
ницького монастиря. З листопада 1767 р. Лятошевича поставили правителем
Лаврської друкарні; виконуючи це послушання, він і помер 12 травня 1770 р.43.
Типографське послушання передбачало також входження Іраклія до складу
———————
35 Кагамлик С. Р. Лятошевич Іван, чернече ім’я Іраклій. – С. 337.
36 Див., наприклад: ЦДІАК України, ф. 128, оп. 2 мон., спр. 33, арк. 2.
37 Див., хоча б: Болховитинов Евгений, митрополит. Описание Киево-Печерской Лавры //
Болховітінов Євгеній, митрополит. Вибрані праці з історії Києва / Упор., вст. ст. та додатки
Т. Ананьєвої. – Київ: Либідь–ІСА, 1995. – С. 317-318; Строев П. Списки иерархов и на-
стоятелей монастырей Российския церкви. – Санкт-Петербург, 1877. – Стб. 906, 921.
38 ЦДІАК України, ф. 128, оп. 2 мон., спр. 33, арк. 2-2 зв. П. Строєв помилково почат-
ковим роком управління монастирем вказує 1761 р. (Строев П. Списки иерархов и на-
стоятелей монастырей Российския церкви. – Стб. 908).
39 ЦДІАК України, ф. 128, оп. 1 мон., спр. 323, арк. 7-7 зв.
40 Там само. – Оп. 2 мон., спр. 33, арк. 2.
41 Строев П. Списки иерархов и настоятелей монастырей Российския церкви. – Стб. 908.
42 Кагамлик С. Р. Києво-Печерська лавра: світ православної духовності і культури
(XVII–XVIII ст.). – С. 369, 168.
43 Кагамлик С. Р. Лятошевич Іван, чернече ім’я Іраклій. – С. 337.
Максим Яременко 66
печерських соборних старців – своєрідної елітної групи всередині обителі44.
Смерть монаха, як вказували ті, хто його оточував, була передчасною («толь
нtчаянним прtкращtніtмъ жизни tгj»45).
Вже за два дні після смерті ченця і аж до кінця червня лаврське керівництво
почало отримувати одну за одною претензії на його пожитки. Найперше звер-
нувся шафар типографії, який у донесенні до архимандрита і духовного собору
охарактеризував працю Іраклія у друкарні та дотримання ним петербурзьких
указів про уніфікацію церковних книг:
«А какъ изв−стно и вашtй пастирской святын− и духовному собору, что
причиною tго отца Ираклія нtнаблюдtнія, во многихъ книгахъ лаврскихъ
явились нtисправности, из которыхъ инніt книги по указнымъ, а протчіt и по
лаврскимъ вtл−ніямъ исправливаны и пtрtпtчативаны, и на то ронtно кошт
лаврскій»46.
Передрук, що потребувався через вину правителя (причому йшлося про
свідомий відступ від взорування на московські відповідники), а також вико-
ристання книг із типографії на його «партикулярныt прtзtнта», завдали Лаврі
збитків на 229 рублів 70 копійок. Їх належало компенсувати, за пропозицією
шафаря, із майна покійника. Невдовзі виявилося, що втрати монастиря тут
збільшилися ще на 24 рублі47. До цієї суми також додалися 92 рублі 18 копійок,
які Іраклій від 1768 р. забрав у продавця лаврських книг (вони належали до
скарбниці друкарні) та витратив на придбання різноманітного вина, меду, пива,
булок, «каракатиц−», риби, ниток, одягу, паперу, мигдалю, родзинок, фіг, ли-
монного соку тощо (причому, не виключно для себе)48. Зрештою, лаврські
збитки також збільшилися через претензії до Іраклія від Свінської обителі. Після
його керівництва нею, за 2,5 місяці до смерті типографа, виявилася відсутність
частини монастирського майна, найперше того, що знаходилося в ігуменській
келії, зокрема срібних речей. Лятошевич так і не пояснив причини його
зникнення49.
Свої клопотання про винагороду за роботу подали лаврському керівництву
також два служителі Іраклія, яким він обіцяв відплату, «но за скоропостижнимъ
и нечаяннымъ tго жизни прекращениемъ ничимъ не наградилъ». Як і належало
за статусом та нормами чернечого життя XVIII ст., Лятошевич користувався
необхідною світською прислугою. Один із його останніх служителів, письмен-
ний Кирило Максимович, допомагав іноку гаяти життя останні 5 років, а інший –
———————
44 Такий ієрархічно високий статус передбачав, наприклад, участь у різноманітних зіб-
раннях та учтах високого рангу, наприклад, у губернатора на важливі свята (див.: ЦДІАК
України, ф. 128, оп. 1 загальномон., спр. 1108, арк. 13).
45 Там само. – Арк. 4, 25.
46 Там само. – Арк. 1.
47 Там само. – Арк. 1, 23.
48 Там само. – Арк. 15-16.
49 Там само. – Арк. 32.
Із «польської нації» в імперське підданство:приклад братів 67
Микола Плещенко – три50. Цікаво, що Микола «спеціалізувався» на службі
ченцям. Він був сином подольського міщанина, який помер, коли хлопець мав
12 років. Відтоді Плещенко (він же Пшикало) з перервами перебував при лавр-
ських «питейних» шафарях, а з 1768 р. – при Іраклії51.
19 травня до духовного собору Лаври звернувся київський міщанин інсти-
гатор Димитрій Филипович, в лавці якого в різний час Іраклій взяв, не за-
плативши, шпалери, «аглицьке» пиво, оселедці, «заїдки», 2 «калtндара полъ-
скихъ», бублики, булки, ситниці, смушки, полотно, одяг тощо, а також дрібні
гроші для роздачі милостині («полушокъ мtднихъ забрано трома разами для
нищихъ» на 9 рублів). Борг Лятошевича Филиповичу становив 29 рублів 95 ко-
пійок, які купець сподівався компенсувати із залишеного ченцем майна52. Схожі
претензії висунув інший київський міщанин Семен Балабуха, якому Іраклій
заборгував 10 рублів 50 копійок за тканину53.
21 травня Лавра отримала ще одне звернення – від монахині Києво-
Йорданського монастиря Софії. Вона давала на зберігання Іраклію 10 рублів
(доволі поширена тогочасна практика: київські ченці брали на зберігання гроші і
речі світських осіб та духовенства, причому також прибулих із Речі Посполитої),
у гаманці вартістю 1,5 рублі, а також вервицю, що коштувала 1,5 рублі, за яку
покійник не розрахувався54. Наприкінці травня, зрештою, виявилося, що Лято-
шевич заборгував за чай дорогого сорту та різні тканини і речі 4 рублі
38 копійок калузькому купцеві Дорофею Сосніну та 46 рублів 85 копійок за
лисяче хутро, «аглицьке» пиво, осетрину та тканини калузькому купцеві Андрію
Рибнікову. Щоправда останній не зміг підтвердити свої претензії письмовими
документами, а прикликаний ним у свідки брат Іраклія Лука (про нього далі)
знав лише про неповернуті ченцем 31 рубль 25 копійок – за товари без пива і
осетрини (претензію на цю суму Лавра і врахувала)55.
Може скластися враження, що Іраклій перебував у борговій залежності, а
життя завершив голим та босим. Утім, це не так. До позик він вдавався не тому,
що не мав грошей чи майна. Навпаки, по ньому залишилася велика сума, що
складала у перерахунку на російську грошову одиницю 1412 рублів 60 копійок.
Знайдена серед особистих речей власноручна записка ченця, до речі, вказувала
на суму накопичень, яка щонайменше на 400 рублів перевищувала виявлену
тими, хто описував рухомість Лятошевича. Іраклій зберігав свої гроші у закор-
донній та російській монеті, зокрема золотій і срібній: імперіалах та напів-
імперіалах, «червонацах», рублях, полтинниках та полуполтинниках, битих
талерах, тинфах і шостаках. Компенсація всім претендентам (Свінському монас-
тирю вирішено повернути 400 рублів, не чекаючи детального опису та оцінки
зниклого), склала 854 рублі 96 копійок, тож 557 рублів 64 копійки, а також
———————
50 Там само. – Арк. 4.
51 Там само. – Оп. 1 малов., спр. 243, арк. 3, 7-8.
52 Там само. – Оп. 1 загальномон., спр. 1108, арк. 7-11.
53 Там само. – Арк. 14
54 Там само. – Арк. 24.
55 Там само. – Арк. 26-27 зв., 30.
Максим Яременко 68
рухомість залишилися для поділу серед спадкоємців – брата та племінниці
покійника, які вже самі мали дати раду з іншими родичами чи претендентами на
майно, якби ті з’явилися після прийняття на початку липня 1770 р. цього
рішення56. Цікавою для характеристики тогочасного сервісу та стосунків клієн-
тів із тими, хто надавав послуги, є мотивація лаврського керівництва ком-
пенсувати Іраклієві борги частині претендентів:
«И хотя с ныхъ отъ Балабухи и Сонина и н−тъ на долги докумtнтовъ, но в
разсуждtніh ихъ изв−стности, и что нtр−дко многимъ случаtтся у купцовъ вtщи
разниt в наборъ взимать никакова нtпризнаtтся сумнитtлства, а монахин− и
пачt нt можно бъ им−ть прtтtнсі−, tсли бъ нtточно взяти у нth были дtнги и
протчоt»57.
Окрім грошей, Іраклій назбирав чимало майна, репертуар та якість якого
підкреслює статус чиновного монаха. По ньому залишився срібний та інший
посуд, зокрема – чайники та кавник, а також ножі й виделки у кількості, що
передбачала трапезування у компанії; різної номенклатури одяг, зокрема й
шуби, та взуття; постільна та столова білизна й інші приналежності; скрині,
«чамоданъ рtм−нній» та господарський інструмент; книги і «портрtтъ покой-
ного брата tпископа Сtрапіона на холст−»58.
Не позбавлена інтересу книгозбірня Іраклія. Привертає увагу не її розмір:
бібліотека чисельно не вражає ні багатством, ні убогістю, такий собі «серед-
нячок» серед приватних монастирських збірок, які зазвичай налічували кілька
десятків екземплярів59. По смерті ченця виявили переважно чверткові та in
8о книги: 2 латинські, 6 польських, 13 російського «гражданського» та понад
20 – церковного друку, 7 манускриптів. Відразу слід зазначити, що зібрання
церковного друку достатньо скромне. По перше, такий його обсяг зумовлений
належністю власника до лаврської соборної братії, одним із джерел прибутків
якої була частка від книгодрукування натурою. Відтак в Іраклія значилося
8 Катехизисів, 6 нових Каноніків, 2 Шестодневи, що навряд чи маркують якісь
спеціальні вподобання. Решта ж видань церковним шрифтом не вирізняються
багатством репертуару: Симфонія на Псалтир, Тестамент чернігівського друку
1717 р., «Atатронъ пtчатній», «Знамtниt пришtствия антихристова», Правиль-
ник, «Брашно духовноt», «Розискъ» (очевидно, виданий вперше 1745 р. Тупта-
ловий «Розыск о раскольнической брынской вере...»), служба святителю Димит-
рію, Слідуваний Псалтир московського друку, різні предики60. Судячи з назв –
це, окрім «Брашна духовного» – друки, що з’явилися за життя власника.
Можливо, найцікавіший у цій групі «Феатрон или позор исторический» – твір
лютеранського автора Вільгельма Стратемана (1629–1684) із викладом Священ-
———————
56 Там само. – Арк. 43-47.
57 Там само. – Арк. 32 зв.-33.
58 Там само. – Арк. 18-18 зв., 21-22.
59 Тут і далі принагідні порівняння проведено за: Яременко М. Київське чернецтво
XVIII ст. – С. 150-163.
60 ЦДІАК України, ф. 128, оп. 1 загальномон., спр. 1108, арк. 21 зв.-22.
Із «польської нації» в імперське підданство:приклад братів 69
ної та цивільної історії від створення світу до 1680 р. Його перекладено з латини
на російську та видано у Санкт-Петербурзі в 1724 р. за розпорядженням Петра І.
Певний час від 1749 р. книга була заборонена і вилучалася через лютеранські
«мненія» та випади проти деяких Отців Церкви. Згодом дозволено її розпов-
сюдження, проте без передмови перекладача (чи співперекладача) Гавриїла
Бужинського61.
Російські «гражданські» друки, зрозуміло, – це теж нововидана продукція.
Іраклій зберігав проповіді Феофана Прокоповича, білгородського владики Са-
муїла, троїцького архимандрита Платона, преосвященного Гедеона, преосвящен-
ного Арсенія Ростовського, ієродиякона Арсенія Могилянського, а також «Исто-
рию о пtрсидскомъ шах− Тахмасъ Кулихап−», «Науку щасливимъ бить»,
«Писма госпож− Дtламбtръ», «Откритиt сокровtнних художtствъ часть вто-
рая», «Маркизи часть пtрвая», «Разговори о множtств− мировъ Кантакузина»,
«Манифtстъ короля пруского»62.
Із двох латинських книг, що виявилися у збірці ченця, одна – «Causini
retorica sacra» – належала іншому монаху, в якого її Іраклій взяв «для прочtту»63.
Вочевидь, йдеться про текст єзуїта Ніколя Кавсіна (†1651 рр.), про якого мали
знати могилянські вихованці курсу риторики (принаймні, Феофан Прокопович
покликається на нього не раз64). Інший латинський екземпляр – «Hugonis pia
desideria»65 – популярний від XVII ст. твір єзуїта Гьюґо Германа (Hugo Herman,
1588–1629), що витримав чимало видань. Серед польських друків із колекції
Лятошевича виразно домінували книги світського характеру. У цій групі були:
«Skład albo scarbiec znakomych sekretow», «Zebranie potraw», «Traktat o zysciu»,
———————
61 Узагальнюючу інформацію про цю книгу див: Соколов В. Ю. Кириличне видання
«Феатрон или Позор исторический» В. Стратемана в контексті розвитку книжкової культури
та книгодрукування праць з історії в Росії першої чверті XVIII ст.: історико-книгознавчий та
культурологічний аналіз // Рукописна та книжкова спадщина України. Археографічні до-
слідження унікальних архівних та бібліотечних фондів. – 2014. – Вип. 18. – С. 399-434; Його
ж. «Феатрон или Позор исторический» В. Стратемана – книжкова пам’ятка кириличного
друку: історико-книгознавчий аналіз // Вісник Одеського національного університету. Бібліо-
текознавство, бібліографознавство, книгознавство. – 2015. – Т. 20. – Вип. 1 (13). – С. 86-116.
Повна назва: «Феатрон или Позор исторический изъявляющий повсюдную историю Священ-
наго Писания и гражданскую чрез десять исходов, и веки всех царей, императоров, пап
римских и мужей славных, и прочая с начала мира даже до лета 1680 вкратце ради удобнаго
памятствования чрез Вилгелма Стратеммана собранный ныне же на российский язык с
латинскаго преведенный в Санкпитербурхе лета от возрождения, чрез Христа 1720. Ныне же
повелением всепресветлейшаго и державнейшаго Петра Великаго, отца отечества, импе-
ратора и самодержца всероссийскаго, благославением же Святейшаго Правительствующаго
Всероссийскаго Синода, напечатася при Санктпитербурхе, в Троицком Александро-Невском
монастыре, лета от сотворения мира 7232, от воплощения же Бога слова, 1724, индикта
2 месяца августа».
62 ЦДІАК України, ф. 128, оп. 1 загальномон., спр. 1108, арк. 21-21 зв.
63 Там само. – Арк. 21, 40-40 зв., 47.
64 Феофан Прокопович. Філософські твори в трьох томах / Уклад. М.Д. Рогович,
В.М. Нічик, перекл. з лат. Ю.Ф. Мушак та ін. – Київ: «Наукова думка», 1979. – Т. 1: Про
риторичне мистецтво. Різні сентенції. – С. 123, 130, 132, 138, 237, 403.
65 ЦДІАК України, ф. 128, оп. 1 загальномон., спр. 1108, арк. 21.
Максим Яременко 70
«Stol obojenti», «Prywylie y konstytucye seymowe»66. Вірогідно, згадана остан-
ньою збірка допомагала ченцю у його послушаннях. Зокрема, на 1753 р. він
згадується як лаврський писар. Тоді ж Лятошевич представляв Лавру у Гене-
ральному військовому суді у тяжбах із абшитованим військовим товаришем
Григорієм Плішком67.
Зрештою, Іраклій мав у приватній бібліотеці такі манускрипти: «Книга
имtнуtмая царъ бол−знtнній», похвальне слово в день народження царевича і
великого князя Петра Петровича, «О подражаніh Христу книги чtтіри» (навряд
чи власний переклад; вірогідно списані із перекладу, що з’явився у Почаєві в
1764 р.68), «Л−чtбникъ прохладной вtртоградъ», «Л−чtбникъ бtз начала и бtз
конца», «Возражtниt на молотъ»69. Остання позиція – це, правдоподібно, якась
копія рукописної книги Арсенія (Мацієвича) середини XVIII ст. «Возражение на
пашквиль лютеранский, нареченный Молоток на книгу Камень веры, который
молоток показался быть восковый, яко воск от лица огня, сиречь, от Слова
Божия и самыя истины единой исчезнувший»70.
Як бачимо, особливістю книгозбірні Іраклія є виразне домінування виданої
у XVIII ст. літератури. У ченця практично немає творів авторів могилянського
кола XVII ст. Його цікавили тексти виключно сучасного духовенства, яке діяло в
Російській імперії, найперше – проповіді. Великий відсоток займали книги
нецерковного змісту. Два тексти, що зберігав Іраклій (особливо рукописний),
вказують на його зацікавлення єврейською темою. Це – польськомовний друк
«Żłosć żydowska»71 та манускрипт «Сумн−ниt или размишлtниt стаго Григория
учtника стаго отца Василия Новаго о іудttхъ»72. Під першою назвою, зафік-
сованою при переписі майна, мається на увазі, вочевидь, львівське видання 1758
чи 1760 рр. «Złość żydowska czyli wykład Talmudu i sekt żydowskich», яке
вважають важливим джерелом інформації про життя річпосполитських євреїв та
чи не першу спробу подання юдейських історії, віри та звичаїв. Його автор
також додав до книги трактат єврейського конвертита кінця XVII – початку
XVIII ст. Серафіновича73.
Звісно, претензії на спадок Іраклія заявили і його родичі, що дає змогу
уточнити родинні пов’язання ченця. Першим ще 15 травня звернувся за інфор-
мацією про майно покійника рідний брат, київський міщанин Лука Лятошевич,
якого надалі представляв його син, так само подільський міський громадянин
Ананія74. Прохання вділити від нажитого Іраклієм заявив і студент богослов’я
———————
66 Там само.
67 Там само. – Ф. 59, оп. 1, спр. 2247, арк. 2-3, 4, 5 зв.
68 Києво-Могилянська Академія кін. XVII – поч. XIX ст.: повсякденна історія. – С. 419.
69 ЦДІАК України, ф. 128, оп. 1 загальномон., спр. 1108, арк. 21 зв.
70 Див. згадку про неї: Григорьев А. Б. Загадки сочинения «Молоток на книгу “Камень
веры”» // Филаретовский альманах. – 2012. – № 8. – С. 107.
71 ЦДІАК України, ф. 128, оп. 1 загальномон., спр. 1108, арк. 21.
72 Там само. – Арк. 21 зв.
73 Doktór J. Złość żydowska // Polski Słownik Judaistyczny. Режим доступу: http://www.jhi.
pl/psj/zlosc_zydowska (відвідано 30.12.2015).
74 ЦДІАК України, ф. 128, оп. 1 загальномон., спр. 1108, арк. 6-6 зв., 41-42 зв.
Із «польської нації» в імперське підданство:приклад братів 71
Павло Павлович Лобко. Із його звернення з’ясовуємо, у яких родинних сто-
сунках до Лятошевичів був його батько. «Теолог» обґрунтовував своє право тим,
що колишній правитель типографії «мн− нижайшtму по покойному родитtлю
моtму іtрtю Павлу Лобку был двоюродный дядя»75. Отож, Лобко-священик і
Лятошевичі доводилися двоюрідними братами (про цього попа родом так само із
Заслава, що зробив успішну кар’єру в Києві у 1740–1760-х рр., тут детальніше
згадувати не буду, хоча, як зрозуміло, не лише брати Лятошевичі залишили рідні
пенати та прийшли до Києва. Серед цього волинського десанту був і їхній
кузен).
Насамкінець, наприкінці червня лаврське керівництво отримало претензію
на спадок Іраклія від його (а також Луки) рідної племінниці Марії, доньки ще
одного Лятошевича – Івана. На той час вона доводилася дружиною конотоп-
ському наміснику о. Мойсею Парпурі, тож, як бачимо, рід успішно інтегрувався
у позакиївський соціум Гетьманщини76. Про цього Івана довідатися більше поки
не вдалося. Зрозуміло лише, що він вже мав бути покійним, адже не долучився
до поділу пожитків брата. В описі майна та бібліотеки академічної Благові-
щенської церкви 1800 р. серед церковних речей вказана «лижица сребренная
подаренна господином Иоаном Лятошевичем». Часу дарування не зазначено77,
але очевидно, що його здійснено після 1740 р., коли конґреґаційний храм почав
діяти. Дарування можна пояснити студентським сентиментом, а отже навчанням
у Києві. Якщо припустити, що це той самий Маріїн батько, то за формою
фіксації – «господином» – можна припустити, що він теж належав до міських
громадян, в усякому разі точно не до простолюду. Опосередкований і гіпоте-
тичний доказ про належність цього Івана до подільського міщанства дає запис у
поменнику Китаївської пустині. Він заповнювався у XIX – першій третині
XX ст., проте містив перенесені дані з попереднього синодика. У частині, де
записані переважно роди киян за, як можна судити з окремих фіксацій, XVIII ст.,
є й «Р[од]. Іjана Лuтишєвича», біля якого вказано два імені: Іоанна та Анас-
тасії78.
На противагу племінниці Марії, яка мешкала достатньо далеко від Києва,
Лука встиг попрощатися із братом, а також завчасно заволодіти частиною його
рухомості. За кілька годин до смерті Іраклія він разом із сином Ананією та
донькою (її ім’я та соціальний статус не вказано, проте, слід гадати, вона
мешкала ще при батьку) був у нього та сам сокирою розбив братову скриню-
«приголовачъ», забрав щось із неї, а також вивіз із келії «лисицъ бурихъ шубу
покритую тtмновишневимъ штофомъ, сtрtбранные нtдtшtвіt карманнные часи,
чашокъ фарфурнихъ шtсть паръ, самоваръ, антвасъ, лохань, рукомойникъ, лtм-
бикъ и кострулку м−дніt, погрtбtцъ з сладкою водкою, разнихъ зв−рковъ кожки
———————
75 Там само. – Арк. 25.
76 Там само. – Арк. 41, 42-42 зв.
77 Акты и документы, относящиеся к истории Киевской академии. – Отделение ІІІ
(1796–1869) / С пред., введением и примеч. прот. Ф. И. Титова. – Киев, 1910. – Т. І (1796–
1803 гг.). – С. 193. – № LXIX.
78 ІР НБУВ, ф. 160, спр. 491, арк. 176.
Максим Яременко 72
и платокъ бумажной»79. Лаврське керівництво підозрювало, що саме під час
цього заволодіння майном монаха могла зникнути й частина грошей, на які він
вказував у власноручній записці, але їх не виявив посмертний опис пожитків. До
того ж печерські уповноважені, які прийшли реєструвати рухомість Лятоше-
вича, виявили, що в його келії розгардіяш, речі розкидані, шафи та скрині
відкриті. На другий день по смерті Іраклія Лука знову приходив у монастир,
«гвалтовно», як твердили у Лаврі, пробивався до типографових келій, а коли
побачив, що вони опечатані, «то упорно силился нtизв−стно для чtго класть и
свою пtчат». Коли так чинити заборонили, він здійняв бучу та багато шуму «в
нtпристойныхъ тtрм−нахъ»80. Поведінка Луки дала змогу Печерській обителі не
реагувати на претензії у недостачі майна Іраклія81.
Задовго до вирішення справи про спадок ченця Лятошевича його брат Лука
спробував заволодіти також вуликами, що нібито належали Іраклію. Його пасіка
«с доволнимъ пчtлнихъ ульtвъ числомъ» (всього – 36) знаходилася на монас-
тирських дачах біля села Хотова. 27 травня Лука надіслав туди сина Ананію із
колишнім Іраклієвим, а тепер вже його служителем Миколою Плещенком. За
їхньою версією, вони лише мали переконатися, що вулики переписано, та пере-
лічити їх. Лавра, натомість, запевняла, що Лятошевич та Плещенко приїхали
«гвалтовно верхамы на коняхъ», а за ними ще один озброєний чоловік та
підводи, аби вивезти бджоли. Цьому перешкодили хотівські лісничі та «боярt»,
які пов’язали обох чоловіків (третій, зачувши крики, начебто втік). Ананію після
з’ясування особи відпустили, а Миколі довелося посидіти в печерській економії
до початку червня. Монастир відкинув претензії Луки на пасіку, заявивши, що
вона належить Лаврі, а Іраклій мав із неї прибуток, як і попередні типографи, не
для власної вигоди: мед використовувався на потреби друкарні. Печерські
духовний собор та архимандрит, враховуючи належність Луки, Ананії та Ми-
коли до магістратської юрисдикції, клопоталися про їхнє покарання магіст-
ратом82.
Як бачимо, колишній могилянський студент Лука не пішов шляхом своїх
братів та обрав світську кар’єру. Не виключено, що саме успішний шлях інших
його родичів дозволив будувати дещо складнішу, як видається, життєву
стратегію. Починав київську сторінку життя він звично – із навчання в Київській
академії. 1738 р. цей 23-річний Лятошевич (в іншому варіані – «Лятушевич»83)
«с Полской области ксенжства Дубенского з города Заславя син мещанской»
розпочав «заправлятися науками» в аналогії84. Навіть беручи до уваги певну
умовність у фіксації віку (Лука мав би народитися у 1715 р., тож, якщо вірити
———————
79 ЦДІАК України, ф. 128, оп. 1 загальномон., спр. 1108, арк. 5. Цікавою є згадка про
«самовар». Тоді як чайники і кавники давно стали звичними у побуті чиновних ченців,
самовари у них переважно не згадуються.
80 Там само. – Арк. 33 зв.-34
81 Там само. – Арк. 44 зв.
82 Там само. – Оп. 1 малов., спр. 243, арк. 1а, 3-8, 9-9 зв., 11.
83 ІР НБУВ, ф. 160, спр. 172, арк. 17 зв.
84 АиД. – Т. І. – Ч. 2. – С. 85. – № X.
Із «польської нації» в імперське підданство:приклад братів 73
С. Кагамлик, був близнюком Іраклія, а якщо студентській відомості – старшим
братом), можна припустити, що його покликання у 1770 р. на слабкість здоров’я
і делегування через це вирішення справи про спадок сину85 не позбавлені сенсу.
На 1759 р. Лука Лятошевич фіксується як «инстигатор»86, а на 1770 р. – як
медовий шафар Київського магістрату87 (відтак особа достатньо помітна у київ-
ському міському середовищі).
Син Луки Ананія Лятошевич «втрапив» у історію також через амурну при-
году. У червні 1769 р. він заручився із донькою київського міщанина Артема
Андрійовича Дитровича Марфою. Проте вже 18 липня без батьківського відома
та за порадою товаришів (синів київських бурмистра Василя Балабухи Петра і
покійного райці Тохая Андрія Тохаєнка) таємно поїхав у с. Безрадичі, що
належало Лаврі, і там обвінчався з іншою Марфою – донькою київського райці
Герасима Кувічинського. Такий шлюбний зиґзаґ спершу викликав спротив на-
віть Ананієвого батька, котрий вже через два дні просив митрополита визнати
недійсним нібито беззаконне вінчання, що суперечило Божим та святоотців-
ським настановам та безчестило Луку. Однак достатньо швидко старший Лято-
шевич кардинально змінив ставлення до шлюбу. 14 серпня міщанин вже заявляв
владиці, що «с нtтtрп−ливой а пачt нtразсмотритtлной моtй жалости» нава-
жився на перше донесення. «А какъ нын− я пришолъ въ здравоt разсуждtніt
удостов−рился, что оный мой сынъ Ананія» з Марфою Кувічинською обвінчався
«хотя и мимо в−домо моt однакъ в сходство свтыхъ Отtцъ правил и высо-
чайшыхъ указовъ по совtршtнному обоихъ ихъ согласію и любвы»88, то і він на
їхнє спільне життя згоджується. Лука також пояснив, чого раніше наполягав на
одруженні сина із Марфою Артемівною: обручення, мовляв, було здійснено
через його батьківське «увіщаніє», а він, своєю чергою, діяв через заповіт вже
покійної дружини Мотрони Леонтіївни (більше інформації про неї немає).
Мотрона буцімто колись давно, коли малолітній Ананія хворів, зобов’язалася
після видужання хлопця женити його на доньці Дмитровича. А насправді, як
твердив Лука, Ананія зовсім не бажав такої дружини89.
Артемій Дмитрович, батько ображеної 14-літньої дівчини, відстоюючи її
право стати дружиною Лятошевича, наводив інші факти. Він повідомляв мит-
рополиту, що Ананія завжди хотів взяти його доньку за себе, присягався у цьому
на іконі, наполягав на швидшому вінчанні. Образу Артемія посилював і той
факт, що вже після обручення, коли хлопець зачастив до дому Дмитровичів, під
час прогулянки з нареченою в саду 10 липня він нібито насильно «растліл» її
дівоцтво. Батько також скаржився, що Лука потоваришував із райцею Кувічин-
ським і вони вже домовилися про дату весілля молодят (16-го серпня)90.
———————
85 ЦДІАК України, ф. 128, оп. 1 загальномон., спр. 1108, арк. 41
86 АиД. – Т. ІІ. – С. 354. – № CVI.
87 ЦДІАК України, ф. 128, оп. 1 малов., спр. 243, арк. 7-8, 9-9 зв.
88 Там само. – Ф. 127, оп. 1024, спр. 1916, арк. 2.
89 Там само. – Арк. 1-2 зв.
90 Там само. – Арк. 3-5, 9-13.
Максим Яременко 74
Хто зрештою став дружиною Ананії, встановити не вдалося. Ще на початку
вересня цю справу не було завершено91. Проте навіть відомі факти показують,
що із Лятошевичем не проти були породичатися київські магістратські уряд-
ники, Ананія товаришував із синами цієї привілейованої групи, а це засвідчує
високий статус родини у міському середовищі. Із перипетій згаданого конфлікту
також дізнаємося про духовне «свійство» нареченого – він доводився кумом
вікарієві києво-подільської Свято-Духівської церкви о. Прокопієві, у якого хрес-
тив дітей92.
Отож, Лятошевичі походили із міщанської родини волинського Заслава.
В інвентарях цього міста (Старого та Нового) і прилеглих сіл 1708 та 1722 р.
жодного Лятошевича серед євреїв, міщан-християн, навколишньої шляхти та
підданих не зафіксовано93. Зате таке прізвище зазначено у 1737 та 1743 рр.
У першому випадку серед міщан Старого міста Заслава 98-м записаний «Jan
Latusewicz kowal» (усього виділено 125 позицій), повинність якого складали
один день «роботизни» та одна курка данини94. В інвенарі 1743 р. тієї самої
частини населеного пункту у рубриці «Kowale Starego Miasta Zasławia» серед
шести осіб третім вказаний «Jan Latuszewicz»95.
Відсутність згаданих прізвищевих ідентифікацій у частині реєстрів заслав-
ців найшвидше пояснюється типовою для тогочасних українських теренів неус-
таленістю «прізвищ» та одночасним маркуванням тієї самої особи кількома
«назвиськами». Серед заславських міщан 1708 та 1722 р. взагалі ідентифікація
на -ич була рідкістю, а для частини з них (і не лише вдів) в інвентарі «прізвищ»
не вказано чи ідентифіковано за ремеслом. Зрештою, на час укладання раніших
переписів Лятошевичі ще могли у місті не проживати. Загалом немає сенсу
сумніватися у річпосполитському походженні братів, адже ніщо не спонукало
прибульців «польської нації» приховувати своє місце народження: в першій
половині XVIII ст. такі студенти, вихідці з унійних, а то й римо-католицьких
родин, різного соціального статусу складали у Києво-Могилянській академії і в
київських монастирях помітну групу і не зазнавали жодних переслідувань чи
упослідження. Варто також наголосити, що заславці потрапляли до Києва не
тільки через намір тут навчатися. Їхнім контактам із містом не перешкоджали
державний та конфесійний поділи, а такі переходи в іншу державу, які здійснили
Лятошевичі, сприяли підтримці «транскордонних» родинних стосунків. Фіксу-
ються також прибуття до Києва заславських купців, або ж, як-от у 1725 р.,
причиною приїзду волинян названо стандартне універсальне і дієве для пере-
———————
91 Там само. – Арк. 15-15 зв.
92 Там само. – Арк. 9 зв.
93 Там само. – КМФ-15, оп. 2, спр. 110, арк. 4-25 (мікрофільм із оригіналу, що зберіга-
ється в: Archiwum Państwowe w Krakowie, zesp. «Archiwum Sanguszków», sygn. jedn. 1023/82);
КМФ-15, оп. 3, спр. 229, арк. 3-83 (мікрофільм із оригіналу, що зберігається в: Archiwum
Państwowe w Krakowie, zesp. «Archiwum Sławuckie Sanguszków», sygn. jedn. 1022/2).
94 Там само. – оп. 2, спр. 141, арк. 4 (мікрофільм із оригіналу, що зберігається в:
Archiwum Państwowe w Krakowie, zesp. «Archiwum Sanguszków», sygn. jedn. 1023/82a).
95 Там само. – Спр. 154, арк. 7 (мікрофільм із оригіналу, що зберігається в: Archiwum
Państwowe w Krakowie, zesp. «Archiwum Sanguszków», sygn. jedn. 1023/82b).
Із «польської нації» в імперське підданство:приклад братів 75
тину форпостів пояснення – паломництво. У датованому згаданим роком доку-
менті, підписаному війтом Іван Шудленком та бурмистром Іваном, прохалося
вільно пропускати їхніх односельців, а ті, «людt значніt из м−ста Заславя
пtвніt» (3 особи), прямували «на поклонtніt до Кіtва м−сту свtтому покло-
нитися»96.
На чотирьох згаданих хлопцях (Семені-Серапіоні, Івані-Іраклієві, Луці та
Івані) «інвазія» Лятошевичів до Києва не зупинилася. Світлана Кагамлик згадує,
що 1746 р. в Печерську Лавру із Тверської семінарії повернувся ієродиякон
Спиридон Лятошевич, більше не додаючи жодних відомостей про цю особу.
Авторка покликається на фонд лаврського архіву як джерело згаданої інфор-
мації97. Однак перевірка зазначених аркушів із вказаної нею справи дає лише ось
таку інформацію про ченця: прибув «зъ Тфtрской акадtмиh іtродіаконъ Спи-
ридонъ»98 При цьому на вказаних С. Кагамлик аркушах немає жодної згадки про
прізвищеву ідентифікацію монаха. Тож залишається лише гадати, чому вона
назвала його «Лятошевичем».
У могилянській студентській відомості 1738 р. у «школі» філософії також
зафіксовано якогось Павла Лятошевича – 21-літнього купецького сина «з Полщи
з места Заславя»99. Попереднього року в Академії також «благонадеждно»
навчався 16-річний Павло Лятошевич, проте у «школі» граматики. Навряд чи
обидва Павли («філософ» 1738 р. та «граматик» 1737 р.) одна й та сама особа.
Найголовніша підстава так вважати – не різниця у віці, а значний розрив у
навчальних рівнях: важко уявити, що за рік можливо подолати відстань між
граматичним та філософським курсом, якому передували синтаксима, піїтика та
риторика. Про молодшого Павла до відомості не внесено точного місця поход-
ження, зазначено тільки прибуття «з Полщи» та те, що 16-літній юнак був «рода
еврейска викрещен в Киеве»100 (пригадаймо, що «єврейська» тематика, судячи із
приватної бібліотеки, цікавила й Іраклія Лятошевича). Успішні кар’єри вихрес-
тів, що поповнили лави козацької старшини – річ давно відома. Менше дослід-
жено інші сфери, в яких колишні юдеї зробили успішні кар’єри в Російській
імперії, наприклад, на церковній чи державній ниві101. А от масштаби перемі-
щення та зміни релігії євреїв у Гетьманщину з Речі Посполитої взагалі належать
———————
96 Там само. – Ф. 59, оп. 1, спр. 95, арк. 29.
97 Кагамлик С. Р. Києво-Печерська лавра: світ православної духовності і культури
(XVII–XVIII ст.). – С. 115.
98 ЦДІАК України, ф. 128, оп. 1 мон., спр. 2, арк. 205.
99 АиД. – Т. І. – Ч. 2. – С. 63. – № X.
100 Там само. – С. 51. – № IX.
101 Ця тематика вивчається, проте не можна твердити, що на базі масових прикладів.
Див.: Герасимова В. А. Свои и чужие: крещеные евреи в России в XVIII веке // Вестник
РГГУ. – 2010. – № 15 (58)/10. Серия «Культурология. Искусствоведение. Музеология». –
С. 139–146; Ее же. «Баловни судьбы»: выкресты на государевой службе в России в первой
половине XVIII века // Тирош. Труды по иудаике. – Москва, 2011. – Вып. 11. – С. 105-119;
Ее же. Крещенные евреи в России в XVIII в.: особенности социокультурной адаптации.
Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата исторических наук. –
Саратов, 2013.
Максим Яременко 76
до невивчених тем, хоча немає жодних підстав вести мову про унікальність
таких випадків. Однак жодних інших натяків на належність згаданих тут братів
із Волині до юдаїзму виявити не вдалося.
Долі Лятошевичів показують відтак на прикладі одного роду, наскільки
привабливим чи навіть тотальним було переміщення мешканців українських
воєводств Речі Посполитої до Гетьманщини. Немає підстав твердити, що до
таких змін «польської нації» на «малоросійську» стимулювала убогість чи
прагнення до навчання per se. Так виглядає, що брати свідомо планували по-
чаткову кар’єру саме в підросійській Україні. Привертають увагу також ті
сфери, в яких Лятошевичі реалізовувалися. Їхні життєві шляхи були пов’язані з
церковним служінням та належністю до міського громадянства. Попри посі-
дання помітних позицій у локальному соціумі, яких братам вдавалося досягнути
досить швидко, вони кревно не родичалися із козацтвом (принаймні, про це
невідомо).
REFERENCES
Bolhovitinov, Yevgienii. (1995). Opisaniie Kiievo-Pecherskoi Lavry. In Bolho-
vitinov Yevhenii (Author), Vybrani praci z istirii Kyieva (pp. 271-392). Kyiv: Lybid–
ISA [in Russian].
Doktór, J. (n.d.). Złość żydowska. Retrieved December 30, 2015, from
http://www.jhi.pl/psj/zlosc_zydowska [in Polish].
Prokopovych, Feofan. (1979). Filosofski tvory v trioch tomach (Vol. 1: Pro
rytorychne mystectvo. Rizni sentencii) (Rohovych M. D., Nichyk V. M., Ed.). Kyiv:
Naukova dumka [in Ukrainian].
Gerasimova, V. A. (2010). Svoi i cuzhyie: kreshchenyie yevrei v Rossii v
18 veke. Vestnik RGGU, (15 (58)/10), 139-146 [in Russian].
Gerasimova, V. A. (2011). «Balovni sudby»: vykresty na gosudarievoi sluzhbie v
Rossii v piervoi polovinie 18 veka. Tirosh. Trudy po iudaikie, (11), 105-119 [in
Russian].
Gerasimova, V. A. (2013). Kreshchionnyie yevrei v Rossii v 18 v.: osobiennosti
sociokulturnoi adaptacii. Avtorieferat dissiertacii na soiskaniie uchionoi stiepieni
kandidata istorichieskih nauk. Saratov [in Russian].
Grigoriev, A. B. (2012). Zagadki sochinieniia «Molotok na knigu “Kamen very”».
Filarietovskii almanach, (8), 97-107 [in Russian].
Kahamlyk, S. R. (2005). Kyievo-Pecherska lavra: svit pravoslavnoi duchovnosti i
kultury (17-18 st.). Kyiv: ZAT «Vipol» [in Ukrainian].
Kahamlyk, S. R. Liatoshevych Ivan, cherneche imia Iraklii. In Chyzhniak Z. I.
(Ed.), Kyievo-Mohylianska akademiia v imenach, 17-18 st.: Encyklopedychne vydan-
nia (p. 337). Kyiv: Vyd. dim «Kyievo-Mohylianska akademiia» [in Ukrainian].
Mukhin, N. (1893). Kiievo-Bratskii uchilishchnyi monastyr. Istoricheskii ocherk.
Kiiev [in Russian].
Petrov, N. I. (1875). Opisaniie rukopisiei Cerkocno-Arkhieologichieskogo Muzeia
pri Kiievskoi Duchovnoi Akadiemii (Vol. 1). Kiiev [in Russian].
Із «польської нації» в імперське підданство:приклад братів 77
Petrov, N. I. (Ed.). (1904). Akty i dokumienty, otnosiashchiiesia k istorii Kiievskoi
akadiemii. Otdielieniie II (1721–1795) (Vol. 1 (1721–1750), part 2. Prilozheniia).
Kiiev [in Russian].
Petrov, N. I. (Ed.). (1904). Akty i dokumienty, otnosiashchiiesia k istorii Kiievskoi
akadiemii. Otdielieniie II (1721–1795) (Vol. 1 (1721–1750), part 1). Kiiev [in
Russian].
Petrov, N. I. (Ed.). (1905). Akty i dokumienty, otnosiashchiiesia k istorii Kiievskoi
akadiemii. Otdielieniie II (1721–1795) (Vol. 2 (1751–1762)). Kiiev [in Russian].
Prokopiuk, O. B. (2008). Duchovna konsystoriia v systemi yeparchialnoho uprav-
linnia (1721–1726 rr.). Kyiv: Feniks [in Ukrainian].
Sandaliuk, O. M. (2001). Latushevych (Liatushevych) Semen, cherneche imia
Serapion. In Chyzhniak Z. I. (Ed.), Kyievo-Mohylianska akademiia v imenach, 17–18 st.:
Encyklopedychne vydannia (p. 311). Kyiv: Vyd. dim «Kyievo-Mohylianska akade-
miia» [in Ukrainian].
Serapion. (1904). In Russkii biograficheskii slovar (Vol. Sabaneiev-Smyslov,
p. 341). Sankt-Peterburg [in Russian].
Sokolov, V. Yu. (2014) Kyrylychne vydannia «Featron ili Pozor istorichieskii»
V. Stratemana v konteksti rozvytku knyzhkovoi kultury ta knyhodrukuvannia prac z
istorii Rosii pershoi chverti 18 st.: istoryko-knyhoznavchyi ta kulturolohichnyi analiz.
Rukopysna ta knyzhkova spadshchyna Ukrainy. Archeohrafichni doslidzhennia unikal-
nych archivnyh ta bibliotechnych fondiv, (18), 399-434 [in Ukrainian].
Sokolov, V. Yu. (2015). «Featron ili Pozor istorichieskii» V. Stratemana –
knyzhkova pamiatka kyrylychnoho druku: istoryko-knyhoznavchyi analiz. Visnyk
Odeskoho nacionalnoho universytetu. Bibliotekoznavstvo, bibliohrafoznavstvo, knyho-
znavstvo,(1 (13)), 86-116 [in Ukrainian].
Stroiev, P. (1877). Spiski iierarchov i nastoiatieliei monastyriei Rossiiskiia cerkvi.
Sankt-Peterburg [in Russian].
Suvorov, N. (1863). Opisaniie Vologodskogo kafedralnogo Sofiiskogo sobora.
(S risunkom Sofiiskogo sobora). Moskva [in Russian].
Suvorov, N. (1866). Istoricheskiia svedieniia ob iierarkhakh drevnie-Piermskoi i
Vologodskoi yeparkhii. Pribavlieniia k Vologodskim Yeparkhialnym Viedomostiam,
(16), 606-611 [in Russian].
Symchych, M. (2009). Philosophia rationalis u Kyievo-Mohylianskii akademii.
Komparatyvnyi analiz mohylianskych kursiv lohiky kincia 17 – pershoi polovyny 18 st.
Vinnytsia: O. Vlasiuk [in Ukrainian].
Titov, F. I. (Ed.). (1910). Akty i dokumienty, otnosiashchiiesia k istorii Kiievskoi
akadiemii. Otdielieniie III (1796–1869) (Vol. 1 (1796–1803)). Kiiev [in Russian].
Yaremenko, M. (2007). Kyivske chernetstvo 18 st. Kyiv: Vyd. dim “Kyievo-
Mohylianska akademiia [in Ukrainian].
Yaremenko, M. (2014). «Akademiky» ta Akademiia. Socialna istoriia osvity i
osvichenosti v Ukraini 18 st. Kharkiv: Akta [in Ukrainian].
Zadorozhna, O. F., Kuzyk T. L., Chyzhniak Z. I., Yaremenko M. V. (Ed.). (2005).
Kyievo-Mohylianska Aksdemiia kin. 17 – poch. 19 st.: povsiakdenna isoriia. Zbirnyk
dokumentiv. Kyiv: Vyd. dim «Kyievo-Mohylianska akademiia» [in Ukrainian].
Максим Яременко 78
Maksym Yaremenko
Doctor of Science in History, Assistant Professor, Department of History,
National University of Kyiv-Mohyla Academy
Senior Research Scientist, National Museum of the History of Ukraine
(Kyiv, Ukraine, m.yaremenko@ukma.edu.ua)
FROM «POLISH NATION» UNDER CITIZENSHIP OF EMPIRE:
AN EXAMPLE OF LIATOSHEVYCH’ S BROTHERS
The natives’ of Polish-Lithuanian Commonwealth making of careers in the Russian
Empire are analysed in this article on example of brothers from Volynian Zaslav. A petty
bourgeois family of Liatoshevych delegated to Kyiv as minimum four boys during the first
decades of Eighteenth century. They integrated to church elite and urban patrician sur-
roundings during a short time after studies at Kyiv-Mohyla Academy. The Liatoshevych’s
fortunes show attractiveness the making careers for natives of Polish-Lithuanian Common-
wealth in the part of Ukraine incoming to Empire. It seems the running across state and
confessional borders was planned well in advance and success of older brothers helped to
younger of them to integrate in the new social environment.
Keywords: Polish-Lithuanian Commonwealth, Russian Empire, Kyiv of 18th century,
Kyiv-Mohyla Academy, clergy, petite bourgeoisie, students, Liatoshevichs.
|