Інтимна лірика Лесі Українки та Олександра Олеся крізь співмірність приватного досвіду і художньої реконструкції

• Опубліковано в: : Слово і Час
• Дата: 2017
• Автор: Романов, С.
• Формат: Стаття
• Мова: Українська
• Опубліковано: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2017
• Теми: ХХ століття
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/159138
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Інтимна лірика Лесі Українки та Олександра Олеся крізь співмірність приватного досвіду і художньої реконструкції / С. Романов // Слово і час. — 2017. — № 4. — С. 67-78. — Бібліогр.: 4 назв. — укp.

У порівняльному контексті розглядається інтимна лірика чільних поетів раннього українського
 модернізму. Актуалізовано жіноче й чоловіче начало у формах сприйняття та реакції на
 світ, а отже, відмінностей та суперечностей, явлених творчим обдарованням. Леся Українка
 тяжіє до концептуалізації особистого досвіду посередництвом міфологічних універсалій,
 “перетоплюючи” в художніх образах пал свого великого серця й етос загальнолюдського обширу.
 Універсалізм Олеся іншого ґатунку: його особистий любовний досвід – наріжний камінь світоосягу
 людини, призначення якої не у стражданні, а в насолоді буттям. Відтак саме пошук щастя стає
 суттю й покликанням митця. Love lyric poetry by Lesya Ukrainka and Oleksandr Oles has been described in comparison.
 It allowed revealing some male and female principles in forms of perception and corresponding
 differences concerning poetical gift. Lesya Ukrainka was inclined to express personal experience
 over mythological universals ‘remelting’ her inner fire and common human ethos in poetical images.
 Oles had a different way of generalization. He considered his personal romantic experience the
 cornerstone for understanding the scope of human soul. The human designation according to Oles’
 poetical view is not suffering but delight in existence. Thus searching happiness becomes an essence
 and vocation of the poet. В сравнительном контексте рассматривается
 интимная лирика ведущих поэтов раннего
 украинского модернизма. Актуализируется
 женское и мужское начало в формах восприятия и
 реакции на мир, а значит, отличий и противоречий
 явленных творческим даром. Леся Украинка
 склонна концептуализировать личный опыт путем
 мифологических универсалий, “перетапливая” в
 художественных образах пламя своего большого
 сердца и этос общечеловеческого масштаба.
 Универсализм Олеся другого характера: его
 личный любовный опыт – краеугольный камень
 миропонимания человека, назначение которого
 не в страдании, а в наслаждении бытием. Поэтому
 поиск счастья делается смыслом и призванием
 поэта.