Кирило Студинський - дослідник і популяризатор творчості Тараса Шевченка
Уперше комплексно розглянуто здобутки К. Студинського в галузі українського шевченкознавства. З'ясовано, що вчений виступав не тільки як популяризатор творчості Т. Шевченка та його ідей, а і як вдумливий дослідник. У своїх публіцистичних статтях і виступах у дні шевченківських ювілеїв К. Сту...
Saved in:
| Published in: | Слово і Час |
|---|---|
| Date: | 2017 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2017
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/159337 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Кирило Студинський - дослідник і популяризатор творчості Тараса Шевченка / О. Меленчук // Слово і час. — 2017. — № 6. — С. 16-22. — Бібліогр.: 17 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-159337 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Меленчук, О. 2019-10-01T14:10:36Z 2019-10-01T14:10:36Z 2017 Кирило Студинський - дослідник і популяризатор творчості Тараса Шевченка / О. Меленчук // Слово і час. — 2017. — № 6. — С. 16-22. — Бібліогр.: 17 назв. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/159337 82.09(477)(092)Студинський Уперше комплексно розглянуто здобутки К. Студинського в галузі українського шевченкознавства. З'ясовано, що вчений виступав не тільки як популяризатор творчості Т. Шевченка та його ідей, а і як вдумливий дослідник. У своїх публіцистичних статтях і виступах у дні шевченківських ювілеїв К. Студинський підносив роль і значення Т. Шевченка в національно-культурному відродженні Галичини. Визначено, що деякі пізнавально-просвітницькі шевченкознавчі публікації К. Студинського мають спогадовий характер. Їм властивий жвавий виклад із залученням багатого фактажу, що відкриває для дослідників маловідомі сторінки із життя тодішнього західноукраїнського суспільства. Простежено, що в науково-дослідницьких матеріалах про Т. Шевченка К. Студинський удавався до компаративного методу аналізу, властивого для культурно-історичної школи, у межах якої розвивалася наукова діяльність вченого. The paper offers the first comprehensive review of K. Studynskyi’s achievements in the field of Shevchenko studies. The scholar was not only a promoter of Shevchenko’s works but also a thoughtful researcher of them. Within his essays and speeches at celebrations of T. Shevchenko’s anniversaries K. Studynskyi always emphasized an important role and value of T. Shevchenko for the national and cultural revival in Ukrainian Galicia. Some K. Studynskyi’s educational publications about T. Shevchenko were written in the style of memories. Their live presentation involving a lot of facts sheds some new light on Galician society’s life of the time. The scholar used comparative analysis method in his works about T. Shevchenko. Such approach was typical for cultural and historical school, and K. Studynskyi was one of its representatives. Впервые комплексно рассмотрены достижения К. Студинского в области украинского шевченковедения. Выяснено, что ученый выступал не только как популяризатор творчества Т. Шевченко и его идей, но и как вдумчивый исследователь. В своих публицистических статьях и выступлениях в дни шевченковских юбилеев К. Студинский подносил роль и значение Т. Шевченко в национально-культурном возрождении Галичины. Определено, что отдельные познавательно-просветительские шевченковедческие публикации К. Студинского имеют мемуарный характер. Им свойственное живое изложение с привлечением богатого фактажа, что открывает для исследователей малоизвестные страницы из жизни тогдашнего западноукраинского общества. Прослеживается, что в научно-исследовательских материалах о Т. Шевченко К. Студинский прибегал к компаративному методу анализа, характерному для культурно-исторической школы, в рамках которой развивалась научная деятельность ученого. uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Слово і Час Питання шевченкознавства Кирило Студинський - дослідник і популяризатор творчості Тараса Шевченка Kyrylo Studynskyi as Researcher and Popularizer of Taras Shevchenko’s Works Кирилл Студинский – исследователь и популяризатор творчества Тараса Шевченко Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Кирило Студинський - дослідник і популяризатор творчості Тараса Шевченка |
| spellingShingle |
Кирило Студинський - дослідник і популяризатор творчості Тараса Шевченка Меленчук, О. Питання шевченкознавства |
| title_short |
Кирило Студинський - дослідник і популяризатор творчості Тараса Шевченка |
| title_full |
Кирило Студинський - дослідник і популяризатор творчості Тараса Шевченка |
| title_fullStr |
Кирило Студинський - дослідник і популяризатор творчості Тараса Шевченка |
| title_full_unstemmed |
Кирило Студинський - дослідник і популяризатор творчості Тараса Шевченка |
| title_sort |
кирило студинський - дослідник і популяризатор творчості тараса шевченка |
| author |
Меленчук, О. |
| author_facet |
Меленчук, О. |
| topic |
Питання шевченкознавства |
| topic_facet |
Питання шевченкознавства |
| publishDate |
2017 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Слово і Час |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Kyrylo Studynskyi as Researcher and Popularizer of Taras Shevchenko’s Works Кирилл Студинский – исследователь и популяризатор творчества Тараса Шевченко |
| description |
Уперше комплексно розглянуто здобутки К. Студинського в галузі українського
шевченкознавства. З'ясовано, що вчений виступав не тільки як популяризатор творчості
Т. Шевченка та його ідей, а і як вдумливий дослідник. У своїх публіцистичних статтях і
виступах у дні шевченківських ювілеїв К. Студинський підносив роль і значення Т. Шевченка в
національно-культурному відродженні Галичини. Визначено, що деякі пізнавально-просвітницькі
шевченкознавчі публікації К. Студинського мають спогадовий характер. Їм властивий жвавий
виклад із залученням багатого фактажу, що відкриває для дослідників маловідомі сторінки із
життя тодішнього західноукраїнського суспільства. Простежено, що в науково-дослідницьких
матеріалах про Т. Шевченка К. Студинський удавався до компаративного методу аналізу,
властивого для культурно-історичної школи, у межах якої розвивалася наукова діяльність вченого.
The paper offers the first comprehensive review of K. Studynskyi’s achievements in the field of
Shevchenko studies. The scholar was not only a promoter of Shevchenko’s works but also a thoughtful
researcher of them. Within his essays and speeches at celebrations of T. Shevchenko’s anniversaries
K. Studynskyi always emphasized an important role and value of T. Shevchenko for the national and
cultural revival in Ukrainian Galicia. Some K. Studynskyi’s educational publications about T. Shevchenko
were written in the style of memories. Their live presentation involving a lot of facts sheds some new
light on Galician society’s life of the time. The scholar used comparative analysis method in his works
about T. Shevchenko. Such approach was typical for cultural and historical school, and K. Studynskyi
was one of its representatives.
Впервые комплексно рассмотрены достижения К. Студинского
в области украинского шевченковедения. Выяснено, что ученый
выступал не только как популяризатор творчества Т. Шевченко
и его идей, но и как вдумчивый исследователь. В своих
публицистических статьях и выступлениях в дни шевченковских
юбилеев К. Студинский подносил роль и значение Т. Шевченко в
национально-культурном возрождении Галичины. Определено, что
отдельные познавательно-просветительские шевченковедческие
публикации К. Студинского имеют мемуарный характер. Им
свойственное живое изложение с привлечением богатого фактажа,
что открывает для исследователей малоизвестные страницы из
жизни тогдашнего западноукраинского общества. Прослеживается,
что в научно-исследовательских материалах о Т. Шевченко
К. Студинский прибегал к компаративному методу анализа,
характерному для культурно-исторической школы, в рамках которой
развивалась научная деятельность ученого.
|
| issn |
0236-1477 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/159337 |
| citation_txt |
Кирило Студинський - дослідник і популяризатор творчості Тараса Шевченка / О. Меленчук // Слово і час. — 2017. — № 6. — С. 16-22. — Бібліогр.: 17 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT melenčuko kirilostudinsʹkiidoslídnikípopulârizatortvorčostítarasaševčenka AT melenčuko kyrylostudynskyiasresearcherandpopularizeroftarasshevchenkosworks AT melenčuko kirillstudinskiiissledovatelʹipopulârizatortvorčestvatarasaševčenko |
| first_indexed |
2025-11-24T18:52:29Z |
| last_indexed |
2025-11-24T18:52:29Z |
| _version_ |
1850487033054625792 |
| fulltext |
Слово і Час. 2017 • №616
Ольга Меленчук УДК 82.09(477)(092)Студинський
КИРИЛО СТУДИНСЬКИЙ – ДОСЛІДНИК
І ПОПУЛЯРИЗАТОР ТВОРЧОСТІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Уперше комплексно розглянуто здобутки К. Студинського в галузі українського
шевченкознавства. З’ясовано, що вчений виступав не тільки як популяризатор творчості
Т. Шевченка та його ідей, а і як вдумливий дослідник. У своїх публіцистичних статтях і
виступах у дні шевченківських ювілеїв К. Студинський підносив роль і значення Т. Шевченка в
національно-культурному відродженні Галичини. Визначено, що деякі пізнавально-просвітницькі
шевченкознавчі публікації К. Студинського мають спогадовий характер. Їм властивий жвавий
виклад із залученням багатого фактажу, що відкриває для дослідників маловідомі сторінки із
життя тодішнього західноукраїнського суспільства. Простежено, що в науково-дослідницьких
матеріалах про Т. Шевченка К. Студинський удавався до компаративного методу аналізу,
властивого для культурно-історичної школи, у межах якої розвивалася наукова діяльність вченого.
Ключові слова: спогади, взаємовпливи, культ Т. Шевченка, народнопісенний, громади,
національний, польський.
Olha Melenchuk. Kyrylo Studynskyi as Researcher and Popularizer of Taras Shevchenko’s Works
The paper offers the fi rst comprehensive review of K. Studynskyi’s achievements in the fi eld of
Shevchenko studies. The scholar was not only a promoter of Shevchenko’s works but also a thoughtful
researcher of them. Within his essays and speeches at celebrations of T. Shevchenko’s anniversaries
K. Studynskyi always emphasized an important role and value of T. Shevchenko for the national and
cultural revival in Ukrainian Galicia. Some K. Studynskyi’s educational publications about T. Shevchenko
were written in the style of memories. Their live presentation involving a lot of facts sheds some new
light on Galician society’s life of the time. The scholar used comparative analysis method in his works
about T. Shevchenko. Such approach was typical for cultural and historical school, and K. Studynskyi
was one of its representatives.
Key words: memories, mutual infl uence, cult of T. Shevchenko, folk-song, community, national, Polish.
Західноукраїнське шевченкознавство, яке розвивалося у двох напрямах –
науковому та популяризаторському – наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. помітно
збагатилося низкою шевченкознавчих праць українських учених (І. Франка,
М. Возняка, М. Євшана, Б. Лепкого, В. Щурата, Л. Луціва, І. Свєнціцького,
Д. Лукіяновича, Я. Яреми, М. Кордуби, С. Балея, І. Брика, О. Грицая, С. Єлюка,
І. Шпитковського, І. Кревецького та ін.). До відомих дослідників і популяризаторів
творчості Т. Шевченка належить видатний літературознавець, фольклорист
і письменник, професор Львівського університету Кирило Студинський
(1868–1941). У своїх публіцистичних статтях і виступах під час шевченківських
ювілеїв він підносив роль і значення Т. Шевченка в національно-культурному
відродженні, зокрема, Галичини й Буковини.
Хоча шевченкіана К. Студинського, започаткована в останнє десятиліття
ХІХ ст., і невелика за обсягом, вона містить суттєві міркування й закладала
підвалини української шевченкознавчої науки . Варто зазначити , що
досі в українському літературознавстві цей аспект наукової діяльності
К. Студинського залишається малодослідженим. Бракує належної оцінки та
ґрунтовного аналізу шевченкознавчих матеріалів ученого, хоча і є публікація
А. Кліша “Шевченкознавчі студії Кирила Студинського” [4] у збірнику праць
Міжнародної (38-ї) наукової шевченківської конференції (Черкаси, 2011), проте
автор обмежився поверховою їх характеристикою.
Інтерес до творчості Т. Шевченка з’явився у К. Студинського під час навчання
в Тернопільській, а згодом Львівській гімназіях насамперед як в учасника
традиційних культурно-просвітницьких заходів із нагоди вшанування пам’яті
поета. Так чи не вперше прийшло усвідомлене розуміння глибокого змісту
поезії Кобзаря, під впливом якої відбувалося становлення особистості
гімназиста, що задокументовано в автобіографії вченого: “Української мови
17Слово і Час. 2017 • №6
вчилися ми поза школою. Про Шевченка, Федьковича чули ми тільки по тайних,
студентських зібраннях, чи на концертах, уладжуваних тайком для міщан” [1, 4].
Подальше сумлінне прочитання Шевченкових творів тривало вже в період
студій у Львівській духовній семінарії; очевидно, відбувалося це не без
впливу професора О. Огоновського, лекціями якого захоплювалося тодішнє
студентство. Цей факт підтверджують спогади зі студентського життя
К. Студинського: “Виклади проф. Огоновського були для мене дуже інтересні,
бо про новий період від 1837–1880 рр. знав я мало. Проф. Огоновський мав
серед молоді глибоку пошану. Часто по годинах лекцій ставали з ним учні до
розмови, випитуючи про джерела для семінарійних праць. <…> Був це чоловік
великої праці. Пишучи свою історію літератури, він збирав запопадливо всякі
вісті просто від авторів і ми вчитувалися в них із великим зацікавленням. Через
те його література ще й нині не стратила на вазі” [8]. Активна зацікавленість
К. Студинського матеріалами про творчість багатьох письменників, де на
чільному місці була постать Т. Шевченка, підтверджується збереженими
архівними документами. Узяти хоч би зроблений ним огляд газети “Правда”
за 1867–1870 рр., де часто згадується ім’я поета.
Шевченкова поезія згодом стає предметом глибшого пізнання й аналізу.
Привертають увагу шевченкознавчі матеріали К. Студинського, уміщені на
сторінках тогочасних періодичних видань, зокрема в часописах “Руслан”
(“Коли вперше проявився вплив “Кобзаря” Т. Шевченка, вид. в р. 1840, на
руське письменство в Галичині?” (1897), “Хустина” Тараса Шевченка (Причинок
до ґенези поезій Тараса Шевченка)” (1897), “Кобзареві України. Святочна
промова проф. університету д-ра Кирила Студинського, проголошена на
концерті в пам’ять 43 роковин смерти Тараса Шевченка” (1904), “Перші
прояви культу Т. Шевченка в Перемишлі (1862 – 5 р.)” (1911), “Моя перша
участь в Шевченковім святі” (1911), “Святочна промова в пятьдесятилітє
смерти Тараса Шевченка…” (1911) тощо), “Зорі” (“Перебендя” Т. Шевченка
і “Бандурист” Маркевича (Причинок до ґенези поезій Т. Шевченка” (1896)),
“Старій Україні” (“Ілюстрований “Кобзар” Т. Шевченка з 1844 р.” (1925), “Два
Шевченкові концерти з 1869 р.: Сучасні ґльосси” (1925)), які розкривають
питання становлення й утвердження культу Т. Шевченка, проблему творчих
взаємовпливів, поширення творів поета на західноукраїнських землях у другій
половині ХІХ ст.
Окремим публікаціям К. Студинського притаманна мемуарність, спогадовість,
подекуди це історично достовірні джерела, щоправда мають вони не так
науковий, як здебільшого пізнавально-просвітницький характер. Їм властивий
жвавий виклад із залученням багатого фактажу, що відкриває для дослідників
маловідомі сторінки із життя тодішнього галицького суспільства. Прикладом
може слугувати газетна стаття “Перші прояви культу Т. Шевченка в Перемишлі
(1862 – 5 р.)”, що пізніше ввійшла до виданої 1911 р. К. Студинським збірки
“В пятдесятилітє смерти Тараса Шевченка”. У ній він веде мову про тих, хто
стояв біля витоків поширення Шевченкових ідей у Галичині, зокрема про
А. Вахнянина та Д. Танячкевича (до речі, учений “був тісно пов’язаний з ними
родинними, ідейними і суспільними інтересами” [17, 10]), які прислужилися до
популяризації Шевченкового слова серед молоді, головно перемишльського
студентства, у 1860-х роках.
На основі збереженого листування студентів Перемишльської гімназії та
епістолярію й спогадів А. Вахнянина1, Д. Танячкевича автор розглядає питання
національного пробудження, яке помітно посилилося у зв’язку з відходом
1 1908 р. у Львові побачили світ спогади А. Вахнянина “Спомини з життя (посмертне видання)”, упорядковані
та видрукувані К. Студинським.
Слово і Час. 2017 • №618
Т. Шевченка в кращі світи. “Мало хиба було в нашім житю таких подій, які
затрясли би цілим орґанізмом, які викресували би огонь, які кликали би до
живих і мертвих і ненарождених голосом могучим, та взивали до відродженя, до
розриваня пут рабства душі і серця. <…> Нема майже листу, який не сьвідчив
би про вагу Шевченкової смерти і єго писань для розбудженя патриотизму
і национальної сьвідомости не лише серед молодого поколіня, але і серед
старшої ґенерациї, яка віджила і побіч молодежи ставала піонєрами нашого
культурного розвою та йшла дорогою, вказаною галицкій землі Маркіяном
Шашкевичем, а промощеною для цілої України писанями Шевченка” [15, 4], –
наголошує К. Студинський. Примітно, що в статті “Коли вперше проявився
вплив “Кобзаря” Т. Шевченка, вид. в р. 1840 на руське письменство в Галичині?”
(1897) літературознавець доводить безперечний вплив Т. Шевченка на
творчість М. Шашкевича, будителя руського народу.
Крім того, К. Студинський подає реєстр імен і прізвищ патріотично
налаштованих активістів студентської громади в Перемишлі, які своєю
діяльністю прилучилися до національного розвою й заохочували українську
громаду сповідувати духовні заповіти Т. Шевченка, підтримувати заходи щодо
вшанування пам’яті поета, які гуртували національні сили, стимулювали
до праці на літературній ниві. Згадка про відзначення роковин Т. Шевченка
перемишльською “Громадою” міститься в друкованій розвідці А. Вахнянина
“Дещо за Музу Шевченкову и разборъ думы предсмертнои”, датованій 1863 р.
Бо, як відомо зі спогадів А. Вахнянина, під час навчання в Перемишлі він
організував із гімназистів “Громаду”, яка стала могутньою силою на полі
українства. Про ті події К. Студинський занотовує: “Патриотизм молодежи та
її зверхний вигляд, вишивані сорочки та україньска одежа студентів (першим,
що в неї одівся, був Теофіль Скобельский1) скріплювали між старшими
громадянами в Перемишли национального духа та викликували почуваня
духовної єдности з Україною” [15, 5]. На світанні національного пробудження
в Галичині першорядну роль, за твердженням К. Студинського, відіграли
А. Вахнянин і Д. Танячкевич, які, організувавши вдруге 1865 р. в Перемишлі
Шевченкові роковини, сприяли утвердженню культу Т. Шевченка.
Пізніше в нотатці “Два Шевченкові концерти з 1869 р. Сучасні ґльосси” (1925)
К. Студинський згадає про відзначення Шевченкових роковин і за кордоном,
зокрема у Відні, починаючи з 1866 р., за участю українських студентів, серед
яких був і А. Вахнянин. Як літописець учений послуговується надійною
джерельною базою – газетними публікаціями, спогадами й епістолярієм, що
уможливлює реконструкцію подій, пов’язаних із відзначенням Шевченкових
роковин. Велику роль у цьому процесі автор відводить заснованим тодішнім
товариствам, зокрема “Січі”, членами якої були головно українці. Розлоге
цитування листів, зроблене в публікації К. Студинського2, дає змогу визнати,
що “Шевченкові роковини у Відни і в Галичині мали велике значіння у нашім
національнім розвитку, то тим більше треба шанувати організаційну працю
молодих громадян, – зауважує дослідник, – що училися її по студентських
громадах в Перемишли (Вахнянин і Подолинський3), в Станиславові
1 Скобельський Теофіль – співорганізатор та член перемишльської “Громади”, один із ранніх народовців,
греко-католицький священик с. Горуцьке (Дрогобиччина). У період російської окупації Галичини 1914–
1915 рр. був насильно вивезений до м. Симбірська.
2 Для написання замітки К. Студинський використовує листи М. Бучинського до В. Навроцького і навпаки,
взяті із архіву О. Терлецького, який зберігався на той час у бібліотеці НТШ у Львові.
3 Подолинський Михайло Васильович (1844–1894) – український громадський діяч, журналіст, літературний
критик, перекладач і педагог. Був одним із засновників і головою (1868–1869) студентського товариства
“Січ” у Відні.
19Слово і Час. 2017 • №6
(Бучинський, Навроцький, Целевич)1, Тернополи (Вол. Барвінський)2, та
віддавали її на услуги українській ідеї” [9, 69]. Завдяки молодіжному руху
справа національного відродження набувала поступового розмаху.
Простежуючи історію виникнення й розвитку культу поета в Галичині,
К. Студинський виводив його відлік від дати смерті Т. Шевченка. “А коли у
нас в Галичині повіяло північним вітром, коли люди клали підвалини під наш
национальний розвій, виреклися власної праці, то смерть Шевченка і єго
домовина несли і для нас обновлене житє, в якім ми з дня на день ростемо і
двигаємося” [16, 2], – скаже автор у пізнішій своїй “Святочній промові” з нагоди
роковин Т. Шевченка 1911 р.
У ювілейний 1911 рік К. Студинський сягнув і сам спогадами у 1880-ті роки,
у період свого навчання в Тернопільській гімназії, коли (1883 р.) вперше, як
учасник студентського хору взяв участь у Шевченковім святі, що проводилося
напівтаємно. “Якась гордість била з наших лиць. Ми, ученики польскої ґімназиї,
давали концерт, тихий, але певно сердечний для міщан, яких будив зі сну
літами Олександер Барвіньский, – писав К. Студинський. – Двайцять вісім
літ минуло з того часу. Не одно гарне вражінє перейшло через моє житє,
але серед сих вражінь незатертими буквами записалася моя перша участь в
Шевченковім концерті, скритім перед гомоном сьвіта, але тим важнійшім, що
се сьвято сьвяткували діти, молоді студенти, а цілию єго було – піддержувати
самосьвідомість национальну серед невеличкого гурта мешканців Тернополя.
А в наших молодечих душах росло рівнож почутє народности, витворювалося
пересьвідченє, що нам треба глядіти поважнійше на житє та в міру сил
і таланту сподобитися до праці в будучині серед рідного народа” [13, 6].
Автор згадує ім’я видатного педагога, публіциста, видавця, громадсько-
культурного діяча, просвітителя О. Барвінського, який іще тоді, працюючи
в Тернопільській учительській семінарії, поєднував освітньо-педагогічну
діяльність із громадською, належав до числа активних діячів національного
відродження, усіляко підтримував і розвивав справу українства на Західній
Україні. Прогресивна молодь тяглася за такими, як О. Барвінський, прилучалася
до національного руху, підхоплювала сповідувану ним ідею соборної України
та поповнювала лави свідомих і діяльних українців.
Серед таких був і К. Студинський, який у Шевченковій творчості знаходив
підмогу власним переконанням та вважав, що саме Шевченко виступає тим
об’єднавчим чинником – своєрідним містком між Галичиною та Великою
Україною, і ніхто інший, як поет, дав поштовх пробудженню в галичан почуття
національної гідності. Виразно це проглядається в науково-популярних
розвідках К. Студинського, де простежується зв’язок, ота “духовна єдність
Галичини і України” в цілому крізь призму творчості Т. Шевченка й зіставлення
із творчістю інших письменників, зокрема М. Шашкевича, М. Маркевича,
А. Метлинського та ін.
У вже згаданій статті “Коли вперше проявився вплив “Кобзаря” Т. Шевченка,
вид. в р. 1840, на руське письменство в Галичині?” (1897) дослідник вирішує
питання, у якому обсязі насправді (окрім уміщених у Гребінчиній “Ластівці”
творів Т. Шевченка) М. Шашкевичеві була відома творчість великого поета.
На думку К. Студинського, промовистою є дума М. Шашкевича “Побратимові”.
1 Бучинський Мелітон Осипович (1847–1903) – український фольклорист, етнограф, громадсько-освітній
діяч. У 1870-х роках був учасником товариства “Січ” у Відні; Навроцький Володимир Михайлович (1847–
1882) – український економіст, статистик і публіцист. Співорганізатор студентських громад у Галичині;
Целевич Юліан Андрійович (1843–1892) – галицький педагог, історик, громадсько-культурний діяч.
Упродовж 1866–1868 рр. навчався у Вiднi.
2 Барвінський Володимир Григорович (1850–1883) – український громадський діяч, видавець, історик,
журналіст, письменник, літературний критик і публіцист. Брат Осипа й Олександра Барвінських.
Слово і Час. 2017 • №620
Назвавши твір “апофеозом української народної пісні”, автор доводить, що на
ньому позначився не лише народнопісенний вплив, а й лірика наддніпрянських
письменників, зрештою, “в поезиї тій виступає рівночасно Маркіян горячим
речником народної, духової і культурної єдности Галичини і України” [12, 1].
Через уважне прочитання першого видання “Кобзаря” Т. Шевченка й
зіставлення його з темами та мотивами творів М. Шашкевича К. Студинський
доходить висновку, що “Кобзар” з р. 1840, був вже звісний Шашкевичеви і що
в діяльности сего першого галицкого поета по раз перший виступає вплив
поезий Тараса” [12, 3].
Також досліднику було цікаво показати не тільки наслідування творчості
Т. Шевченка іншими письменниками, а й те, яких впливів зазнав сам поет.
У цьому контексті думки К. Студинського суголосні із твердженнями його
сучасників, зокрема О. Колесси та І. Франка, які вказували на вплив творчості
М. Маркевича на поета, щоправда в статті “Перебендя” Т. Шевченка і
“Бандурист” Маркевича (Причинок до ґенези поезій Т. Шевченка)” (1896)
дослідник акцентує на найяскравіших фрагментах із творів, довівши шляхом
зіставлення їх взаємоподібність.
Звісно, у Шевченковому “Перебенді”, на переконання К. Студинського,
найпромовистішою є, сказати б, перша частина цього вірша, де автор малює
типовий образ кобзаря, котрий присутній і в інших творах Т. Шевченка, і саме
такий тип “Перебенді” насправді “вийшов не ориґінальним”, а “начеркнений
<…> під впливом “Бандуриста” Маркевича” [14, 3]. Порівнюючи окремі
фрагменти з “Перебенді” Т. Шевченка та “Бандуриста” М. Маркевича, дослідник
переконливо доводить, що “Маркевич зобразив нам бандуриста на Україні в
окруженю людий ріжного віку, а всі вони чують потребу послухати єго пісень
з поважаня і любови, з якою всі вони відносяться до старця, видно, що для
всіх уміє він найти відповідну пісню, що всіх він в силі розважити. Таким самим
вийшов Перебендя Шевченка, з тою хіба ріжницею, що поет вкладає вже в
уста кобзаря готові пісні, відповідні для кождої окремої групи єго оточеня.
Нема, отже, сумніву, що тип бандуриста в поезиї Маркевича послужив
приміром для Шевченка до начеркненя постати кобзаря в першій частині єго
“Перебенді” [14, 3]. Проте хоч би скільки порівнювали творчість Т. Шевченка з
його попередниками (це, як бачимо, і враховує сам К. Студинський), великий
вплив на розвиток українського письменства в першій половині ХІХ ст. справила
усна народнопісенна творчість. Подібна думка звучить і в його статті “Хустина”
Тараса Шевченка (Причинок до ґенези поезій Тараса Шевченка)” (1897).
Тут К. Студинський більше проявляє себе як удумливий дослідник, котрий
удається до компаративного аналізу й не тільки виявляє національний вплив,
а й доводить Шевченкову обізнаність зі світовою літературою. Звернувшись
до поезії “Хустина”, записаної поетом у двох варіантах, дослідник указав на
її спорідненість не тільки з віршами М. Маркевича й А. Метлинського, а й з
польськомовною прозою М. Чайковського.
Обізнаність із поглядами О. Кониського, О. Колесси, М. Дашкевича щодо
джерел та походження вірша Т. Шевченка “Хустина” змушує автора вдатися
й до полеміки. К. Студинський переконував, що не варто звужувати контекст
цього твору, як, наприклад, робив О. Колесса, коли говорив, що в основу
“Хустини” ліг лише народнопісенний сюжет і що “се немов кістяк, котрий
прибрав Шевченко в живе, прегарне тіло власного помислу” [7, 3]. На думку
дослідника, така теза недостатньо повно розкриває широту знань і зацікавлень
Т. Шевченка. Для вченого радше близькою є заувага М. Дашкевича, який убачав
спорідненість Шевченкового твору не тільки з народними мотивами, а й із
повістю М. Чайковського “Сватання Запорожця”, котра саме й стимулювала
21Слово і Час. 2017 • №6
поета оспівати у віршованій формі історію закоханих – української дівчини
Марусі та козака Василя.
Свою думку К. Студинський обґрунтовує скрупульозним прочитанням
згаданих творів, зіставленням сюжетів, змалюванням образів та деталей.
Приміром, результати аналізу зауважені автором так: “В обох тих творах
найдеся богато схожого” [7, 3], але простежуються й деякі відмінності. Попри
те, що “головний мотив зложив Шевченко під впливом повістки Чайковского.
Однак до сего головного мотиву додав Шевченко епізод з хустиною, котрий
в звичаях сватаня, а тим самим в україньских народних піснях займає важне
місце” [7, 3]. Звертає увагу дослідник на розбіжності й інші подробиці, пов’язані
із соціальним походженням героїв повісті М. Чайковського і вірша Т. Шевченка,
на відтворення письменниками історичного часу. Так він наголошує на
оригінальності Т. Шевченка, поетичним творам якого притаманна глибока
народність, висока ідейність, художня майстерність.
Зрештою, бачимо, як К. Студинський плавно повертається від польської
літератури знову до українського письменства й переконує, що насправді й
М. Чайковський писав свою повість не без впливу, наприклад, “Марусі” Г. Квітки-
Основ’яненка, підтвердженням чого є радше “не концепція, а спосіб написання”
твору. Порівнюючи зміст двох текстів, характер, учинки героїв, автор остаточно
висновує, що М. Чайковський при написанні своєї повісті таки послуговувався
твором українського письменника.
Отже, здійснюючи літературознавчий аналіз “Перебенді” й “Хустини”
Т. Шевченка, дослідник у дусі культурно-історичної школи ставить насамперед
за мету висвітлити питання походження творів, а зокрема і літературних
впливів на Т. Шевченка, довівши, що, окрім захоплення народними піснями,
поет був добре обізнаний із сучасною йому літературою, яка частково могла
впливати на його творчість. Звісно, слушними є міркування щодо певної
спорідненості поезії Т. Шевченка із творами його сучасників, проте аж ніяк не
наслідування. Бо, наприклад, в іншій своїй публікації “Ілюстрований “Кобзар”
Т. Шевченка з 1844 р.” (1925) К. Студинський справедливо не поділяє висновків
В. Щурата, зроблених у праці “Основи Шевченкових зав’язків з поляками”
(1917), коли той не тільки вказував на добре володіння Шевченком польською
мовою, простежував польський вплив на творчість Т. Шевченка, а подекуди
натякав і на наслідування: “Всі найкращі почування Тараса, як боротьбу з
царатом, кріпацтвом, жіночою неволею, салдатчиною, словом, його власні
переживання, у яких крівавилася його душа, поставив др. Щурат у зв’язку з
польськими впливами. Мало що не половина творів Шевченка з політичною і
соціяльною закраскою, навіяна будьто би впливами польських конспіраційних
кругів. <…> У згаданій студії заслуженого автора Шевченко вийшов хиба
перекладчиком, або наслідувачем, чи “Polski Chrystusowej”, чи “Północy”, і т. п.,
а власного, оригінального, мало що за ним остало” [11, 58]. Пізніше видатний
літературознавець-полоніст В. Гнатюк, який досліджував українсько-польські
літературні взаємини XIX ст., у статті “Шевченко в стосунках з поляками” (1930)
підтримає висновки К. Студинського та хибою студії В. Щурата визнає його
переоцінку та перебільшене трактування теми польських впливів, зокрема
питання ідейної й літературної залежності з боку польських культурних і
політичних діячів на Т. Шевченка [2].
У полі зору наукових зацікавлень К. Студинського, пов’язаних із осмисленням
спадщини поета, було з’ясування питання авторства ілюстрацій до рукописного
“Кобзаря” (1844) Т. Шевченка, про який, за словами дослідника, дізналися в
Галичині лише 1918 р. Висновки К. Студинського базуються на запереченні
безпосередньої участі Т. Шевченка в ілюструванні свого рукописного “Кобзаря”,
Слово і Час. 2017 • №622
натомість він остаточно констатував причетність до нього Я. де Бальмена і
М. Башилова з припущенням, що працювали вони над рукописною збіркою
швидше в Україні та ще й “потай Шевченка, щоби йому зробити несподіванку”
[11, 57].
Отже, шевченкіана К. Студинського має не тільки популяризаторський
відтінок, який помітно переважає, а й науково-дослідницький. Працюючи на
засадах культурно-історичної школи, він у своїх шевченкознавчих матеріалах
удається до компаративного методу аналізу, коли не тільки простежує спільне
й відмінне у творах Т. Шевченка з текстами українських письменників, а й
проводить паралелі з польською літературою. Причому дослідник наголошував
на важливому історичному значенні поезії Т. Шевченка, а отже, його судження
й висновки мають свої переваги й залишаються актуальними нині. Зважаючи
на порівняно невелику за обсягом шевченкознавчу спадщину вченого, вона
є суттєвим доповненням та важливим складником у процесі формування й
становлення української шевченкознавчої науки кінця ХІХ – першої третини
ХХ століття.
ЛІТЕРАТУРА
1. Автобіографія та список наукових праць за 1886–1940 рр.; 1902–1940 рр. / Кирило Студинський //
ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 362. – Оп. 1. – Спр. 3. – Арк. 4.
2. Гнатюк В. Шевченко в стосунках з поляками // Червоний шлях. – 1930. – №3 (84). – С. 148–161.
3. Гординський Я. Участь галичан у шевченкознавстві // Діло. – 1939. – 12 берез.
4. Кліш А. Шевченкознавчі студії Кирила Студинського // Збірник праць Міжнародної (38-ї) наукової
шевченківської конференції, 20–21 квіт. 2011 р. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2011. – С. 127–132.
5. Середа О. Перші публічні декламації поезій Тараса Шевченка та шевченківські “вечерниці” в Галичині
// Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність / НАН України, Інститут
українознавства ім. І. Крип’якевича. – Львів, 2013. – Вип. 23. – С. 18–33. – [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Uks_2013_23_5
6. Стеблій Ф. Тарас Шевченко і Галичина (З шевченкознавчих досліджень Василя Щурата і Кирила
Студинського) // Записки НТШ. Праці філологічної секції. – Львів, 2014. – Т. CCLXVI. – С. 440–448.
7. Студинський К. “Хустина” Тараса Шевченка (Причинок до ґенези поезій Тараса Шевченка) // Руслан. –
1897. – №89. – 23 квіт. – С. 1–3; №90. – 24 квіт. – С. 1–2; № 91. – 25 квіт. – С. 1–3.
8. Студинський К. В духовній семінарії у Львові (1887–1889) [Електронний ресурс] // – Режим доступу:
http://risu.org.ua/ua/index/studios/studies_of_religions/62321/
9. Студинський К. Два Шевченкові концерти з 1869 р. // Стара Україна. – 1925. – №3–4. – С. 66–69.
10. Студинський К. До історії взаємин Галичини з Україною в рр. 1860–1873 // Україна. – 1928. – Кн. 2(27). –
С. 6–40.
11. Студинський К. Ілюстрований “Кобзар” Т. Шевченка з 1844 р. // Стара Україна. – 1925. – №3–4. –
С. 52–59.
12. Студинський К. Коли вперше проявився вплив “Кобзаря” Т. Шевченка, вид. в р. 1840, на руське
письменство в Галичині? // Руслан. – 1897. – Ч. 51. – 4 (16) березня. – С. 1 – 2.; Ч. 52. – 5 (17) берез. – С. 1 –
2.; Ч. 53. – 6 (18) берез. – С. 1, 3.
13. Студинський К. Моя перша участь в Шевченковім сьвяті // Руслан. – 1911. – Ч. 54. – 10 мар. (25 лют.). –
С. 6.
14. Студинський К. Перебендя” Т. Шевченка і “Бандурист” Маркевича (Причинок до ґенези поезій
Т. Шевченка) // Зоря. – 1896. – №24. – 15 (27) груд. – С. 477–479.
15. Студинський К. Перші прояви культу Т. Шевченка в Перемишлі (1862 – 5 р.) // Руслан. – 1911. – Ч. 54. –
10 мар. (25 лют.). – С. 4–6.
16. Студинський К. Сьвяточна промова в пятьдесятилітє смерти Тараса Шевченка, виголошена дня 25 л.
марта 1911 року на концерті в Перемишлі // Руслан. – 1911. – Ч. 75. – 4 цьвітня (22 мар.). – С. 1–2.
17. У півстолітніх змаганнях : Вибр. листи до Кирила Студинського (1891 – 1914) / [Упоряд. О. Гайова,
У. Єдлінська, Г. Сварник]. – Київ: Наук. думка, 1993. – 768 с. – (Епістоляр. спадщина).
Отримано 16 січня 2017 р. м. Чернівці
|