Нове текстологічне прочитання поезій у прозі Василя Стефаника
Рецензія на книгу: Єрмак В. Творча історія поезій у прозі Василя Стефаника. – Київ: Наукова думка. – 2016. – 149 с.
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Слово і Час |
|---|---|
| Дата: | 2017 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2017
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/159353 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Нове текстологічне прочитання поезій у прозі Василя Стефаника / С. Кіраль // Слово і час. — 2017. — № 6. — С. 117-121. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-159353 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Кіраль, С. 2019-10-01T14:13:14Z 2019-10-01T14:13:14Z 2017 Нове текстологічне прочитання поезій у прозі Василя Стефаника / С. Кіраль // Слово і час. — 2017. — № 6. — С. 117-121. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/159353 Рецензія на книгу: Єрмак В. Творча історія поезій у прозі Василя Стефаника. – Київ: Наукова думка. – 2016. – 149 с. uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Слово і Час Рецензії Нове текстологічне прочитання поезій у прозі Василя Стефаника New Textological Interpretation of Poetic Prose by Vasyl Stefanyk Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Нове текстологічне прочитання поезій у прозі Василя Стефаника |
| spellingShingle |
Нове текстологічне прочитання поезій у прозі Василя Стефаника Кіраль, С. Рецензії |
| title_short |
Нове текстологічне прочитання поезій у прозі Василя Стефаника |
| title_full |
Нове текстологічне прочитання поезій у прозі Василя Стефаника |
| title_fullStr |
Нове текстологічне прочитання поезій у прозі Василя Стефаника |
| title_full_unstemmed |
Нове текстологічне прочитання поезій у прозі Василя Стефаника |
| title_sort |
нове текстологічне прочитання поезій у прозі василя стефаника |
| author |
Кіраль, С. |
| author_facet |
Кіраль, С. |
| topic |
Рецензії |
| topic_facet |
Рецензії |
| publishDate |
2017 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Слово і Час |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
New Textological Interpretation of Poetic Prose by Vasyl Stefanyk |
| description |
Рецензія на книгу: Єрмак В. Творча історія поезій у прозі Василя Стефаника. – Київ: Наукова думка. – 2016. – 149 с.
|
| issn |
0236-1477 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/159353 |
| citation_txt |
Нове текстологічне прочитання поезій у прозі Василя Стефаника / С. Кіраль // Слово і час. — 2017. — № 6. — С. 117-121. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT kíralʹs novetekstologíčnepročitannâpoezíiuprozívasilâstefanika AT kíralʹs newtextologicalinterpretationofpoeticprosebyvasylstefanyk |
| first_indexed |
2025-11-26T08:34:02Z |
| last_indexed |
2025-11-26T08:34:02Z |
| _version_ |
1850615842281095168 |
| fulltext |
117Слово і Час. 2017 • №6
НОВЕ ТЕКСТОЛОГІЧНЕ ПРОЧИТАННЯ
ПОЕЗІЙ У ПРОЗІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА
[Єрмак В. Творча історія поезій у прозі Василя
Стефаника. – Київ: Наукова думка. – 2016. – 149 с.]
Від дня нашого знайомства з Валентиною Єрмак (у
дівоцтві Варчук), молодою талановитою дослідницею,
минуло більше трьох років: у грудні 2013 р. мав честь
опонувати її кандидатську дисертацію “Творча історія
поезій у прозі Василя Стефаника” зі спеціальності
10.01.09 “Літературне джерелознавство і текстологія”.
Такі праці в контексті наукового сьогодення з’являються,
на жаль, дуже рідко, адже текстологію й літературне
джерелознавство історики й теоретики літератури довгий
час сприймали як другорядні, не вивчалися вони у вишах,
а тому й не принаджували молодих учених. Підготовка
такого роду дисертацій, як відомо, потребує значних
пошуків і скрупульозної роботи із першоджерелами,
архівами, а також ґрунтовної філологічної освіти в
широкому розумінні цього слова.
Минуло… Лексичне значення згаданого
дієслова фіксує, на жаль, незворотний
процес , а тому й не вписується в
мою свідомість і досі , коли згадую
цю надзвичайно чесну, світлу душею,
винятково працьовиту й вродливу жінку.
Слово і Час. 2017 • №6118
Узявши до рук видану наприкінці минулого
року рецензовану монографію, пригадав,
як її авторка надмірно хвилювалася під
час захисту кандидатської дисертації про
творчість В. Стефаника на вченій раді
Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка
НАН України. Невдовзі, 21 листопада
2013 р., надіслав їй електронного листа
(на щастя, листування збереглося),
де йшлося про цю подію . Наведу
уривок, який, на мою думку, видається
актуальним у контексті сказаного :
“Валю , вітаю Вас ! Сподіваюсь , що
вже “відійшли” від захисту, від того
безтактного жарту Мовчан Раїси. <…>
Ви захищалися блискуче!!!!! А тепер
я хочу Вас щось попрохати: дайте
мені слово , що будете до життя
ставитись легше! Бо інакше дочасно
згорите!!!!! Так не можна, я то вже
знаю із власного досвіду, бо через це
так рано й посивів! І ще: послухайте
свого мудрого чоловіка, який уже хоче
няньчити малюків, обов’язково двох,
бо ж Ви – інтелектуальний фонд нації
нашої! <…> Буду страшенно радий,
якщо невдовзі зателефонуєте або
пришлете есемеску, що Ви стали
мамою одразу двійнят! Дякую Бурлаці
за знайомство з Вами! Ви дуже гарна і
світла людина, а тому саме Ви могли
так потрактувати Стефаника! Я Вам
бажаю всього найкращого! Ще раз дякую
за все! З глибокою повагою до Вас,
Ваш “йопонент” (так жартував проф.
І. Денисюк) Сидір Кіраль!”.
Звістка про таку несправедливо
ранню смерть Валентини Єрмак на
тридцятому році життя приголомшила
всіх, хто її знав, адже вона виношувала
під своїм серцем давно очікуваного
первістка : дівчинку-янгелятко таки
вдалося вирвати з лабетів смерті. Десь
за півроку до цієї страшної трагедії,
сповненої справді стефаниківського
болю й страждання , ми випадково
зустрілися з Валентиною в одній зі студій
українського радіо: журналіст Василь
Шандро запросив її на канал “Культура”
як авторитетного стефаникознавця для
участі в прямому ефірі з нагоди дня
народження письменника. Пригадую,
як по-батьківськи обійняв Валентину,
а вона неголосно промовила: “Сидоре
Степановичу, я дуже хвилююся, адже
вперше виходжу в прямий ефір ” .
На що я ствердно відповів : “Валю ,
Ви ж так докладно знаєте творчість
Стефаника, що розбуди Вас опівночі,
то про все розкажете якнайкраще”.
Вона радісно і вдячно усміхнулася…
Саме такою радісною , щасливою ,
одухотвореною любов’ю до науки та
життя й запам’ятається мені Валентина.
Про цю неповторну випадкову зустріч
нагадує тепер лишень світлина. Цю
подію зафіксувала присутня в студії Леся
Воронина, з якою зустрічався із приводу
свого виступу про її творчість як дитячої
письменниці на міжнародній конференції
в Польщі.
Невдовзі, 10 червня 2015 р., переслав
цю світлину Валентині. 11 червня вона
відповіла мені неймовірно світлим і теплим
електронним листом: “Здрастуйте,
дорогий Сидоре Степановичу!!! Щиро
дякую за світлину!!! Безмежне спасибі
за психологічну підтримку!!! А ще –
велике дякую за відредагований текст
дисертації . Взяла до уваги майже
всі Ваші зауваження і поради, і дуже
втішена результатом ! ! ! Міцного
Вам здоров ’я і натхнення!!! Рясних
Божих благословінь ! ! ! Не губімось
у щоденній метушні – спілкуймося.
Життя таке коротке!!! Завжди буду
рада Вам допомогти!!! 11 червня 2015,
07:56”. Цей невеличкий за обсягом, але
такий щедрий і рідкісний на людську
вдячність у нашій “щоденній метушні”
лист зворушив мене до глибини душі,
на що я коротко відповів: “Дорога моя
дитино! Дякую за такі гарні слова!
Нехай Господь завжди буде з Тобою і
в твоєму серці! Щиро СС. 11 червня
2015, 10:23”. Чи міг я тоді подумати, що
цей діалог так несподівано обірветься?
Перечитуючи тепер оті рядки листа,
коли вже сталася непоправна трагедія,
найбільше вражає фраза , пророче
мовлена Валентиною: “Життя таке
коротке!!!”. І не вір після того, що слово
матеріальне, що породжена людиною в
певну мить думка або твердження стають
згодом реальним фактом її буття… Цього
ж 2015 р., на жаль, передчасно відійшов
у засвіти її старший колега з Інституту
літератури ім . Т. Г. Шевченка НАН
України, видатний український текстолог,
людина енциклопедичних знань на
119Слово і Час. 2017 • №6
ниві літературного джерелознавства
Віктор Дудко. І знову надовго осиротіла
академічна українська текстологія…
Упорядковуючи архів українського
літературознавця О . Ставицького ,
натрапив на листа від 27 лютого 1977 р.,
адресованого співробітниці Інституту
літератури ім. Т. Г. Шевченка Надії
Вишневській із далекого сибірського
міста Комсомольська-на-Амурі, у якому
адресат, колишній ст. наук. співробітник
цього ж Інституту, працював на посаді
доцента місцевого педінституту після
незаконного звільнення з роботи у
“чорному” для української інтелігенції
1972 р. У цьому листі, своєрідній міні-
рецензії на монографію Н. Вишневської
“Лірика Лесі Українки: Текстологічне
дослідження” (Київ, 1978), надибуємо
на цікаві міркування про значення
текстологічних досліджень для філології
загалом. Отож процитую уривок із листа,
який став для мене визначальним
орієнтиром для оцінки дисертаці ї
В. Єрмак, а тепер і монографії з означеної
вище спеціальності: “Спасибі за прислану
книгу, за хороший товариський лист.
У моєму житті тут, на краю карти,
це – значна подія. Мабуть, ще не було у
твоєї книги такого пильного і вдячного
читача , ніж я . Читав я ї ї довгими
вечорами, не поспішаючи, порціями,
розтягуючи задоволення. Цінність своєї
роботи знаєш без мене. Відійдуть і
безнадійно постаріють книжки такого
типу, як моя [ідеться про монографію
про драматургію Лесі Українки . –
С. К.], а твоя житиме довго-довго.
Як, приміром, текстологічна робота
Доманицького над “Кобзарем”. Хто
зараз буде ритися в горах вульгарно-
соціологічного мотлоху, хто буде
підіймати рядові , прохідні роботи
порівняльно-, культурно-історичних і ін.
шкіл? А текстологічні досліди Возняка
20–30-х років немов написані сьогодні,
без звернення до них немислиме наукове
видання, серйозна наукова праця над
Франком, Лесею, тим же таки Мовою
і цілим рядом інших , відомих тобі
авторів. <…>
Буквально проковтнув я книгу
і з з а д о вол е н н ям н е тому , що
текстологічні дослідження такий
уже захоплюючий жанр . Причини
тут суб’єктивного чи що характеру.
Уявляю, скільки понадобилось терпіння,
як приїлася тобі ця робота і з яким
полегшенням відклала ти її, готову,
набік.
Посилання на су часн і вимоги
текстологічної науки, що, мовляв ,
доцільний саме такий, а не інший вибір
канонічного тексту, саме такий, а не
інший принцип розташування матеріалу
у виданні, взагалі то можна зрозуміти.
Оборона з флангів . Або , скажімо ,
завершуюче посилання на Лихачова,
який відкрив Америку, проголосивши, що
без вузьких текстологічних досліджень
нам не обійтись . Текстологія те
саме, що воєнна наука. У потрібний
момент всі теорії закинь подалі,
виходь із конкретної ситуації, з
конкретного матеріалу, керуйся
здоровим глуздом , естетичним
чуттям. Текстологові талант теж
потрібний [вид. наше. – С. К.]”.
Отож, узявши на озброєння мудрі
поради авторитетного вченого, спробуємо
розкрити секрети “текстолог ічного
таланту” світлої пам ’яті дослідниці
Валентини Василівни Єрмак. Першим,
але далеко не останнім аргументом про
ваговитий внесок авторки монографії
у стефаникознавство є те, що вона
свідомо обрала постать письменника,
критична рецепція творчості якого має
понад столітню історію. Це спричинено
не лише тим, що за останні десятиліття
з ’явилися нові підходи , концепці ї ,
нова методологія щодо прочитання
класичної спадщини. Молоде покоління
дослідників , опираючись на досвід
своїх попередників, активно й упевнено
формує власну парадигму сприйняття
центральних постатей національної
л ітератури , і н коли – аж занадто
“оригінально”. У рецензованій монографії
це продемонстровано толерантно й
на високому рівні наукової етики, і це
наступний, але дуже важливий аргумент
на користь не лише “текстологічного”,
а й загалом дослідницького таланту
В. Єрмак. Зрештою, наукова значимість
цієї розвідки визначається ще й тим,
що рання творчість В . Стефаника ,
попри спорадичні спроби, ґрунтовно
не вивчалася і , зрозуміло , не була
належним чином п ідготовлена до
Слово і Час. 2017 • №6120
наукового видання. Отож проблеми
текстологічного аналізу поезій у прозі
В . Стефаника мають надзвичайно
важливе значення не лише в аспекті
едиційної практики, а й у контексті
нового прочитання й переосмислення
української літератури попередніх століть
та залучення в науковий обіг невідомих
або маловивчених історико-літературних
фактів і документів. Зазначимо, що
монографія В. Єрмак якраз і вирізняється
своєю “першоджерельністю” , чим і
збагачує українську науку загалом.
Наприклад , у розділі про історію
видань поезій у прозі В. Стефаника
В. Єрмак справедливо зауважує, що в
так званій дорадянській критиці не було
студій про ранню творчість В. Стефаника
через відсутність опублікованих поезій
у прозі, які запровадив до наукового
обігу С. Крижанівський лише 1941 р.,
умістивши їх на сторінках журналу
“Радянська Україна”. Авторка слушно
твердить, що після цього ранні твори
В. Стефаника не раз зацікавлювали
українських літературознавців, однак
трактували їх здебільшого однобічно.
По-новому до осмислення ранньої
творчост і В . Стефаника п ід ійшла
відома дослідниця Олена Гнідан у
книжці “Василь Стефаник : Життя і
творчість”, що побачила світ як посібник
для вчителів-філологів у видавництві
“Радянська школа” 1991 р. Невдовзі, у
1992 р., ця ж авторка успішно захистила
докторську дисертацію “Покутська
трійця: проблеми індивідуального стилю
як художнього вияву духовної атмосфери
часу” в Київському університеті ім .
Т. Шевченка. Як очевидець цієї події, хочу
зазначити, що тоді розгорілася цікава
й жвава дискусія навколо проблеми
рецепції українськими ученими ранньої
творчості В. Стефаника. Узявши на
озброєння мудрі настанови проф .
О. Гнідан щодо комплексного підходу
у вивченні поезій у прозі В. Стефаника
за всіма ознаками жанру, а не з позицій
“учнівства”, “наслідування чужих зразків”,
“модерністичних впливів”, В. Єрмак
насправді обрала оригінальний аспект
наукової розвідки – текстологічний. Вона
вперше залучила до наукових студій
комплекс рукописних джерел ранніх
поезій у прозі В. Стефаника (автографи,
епістолярій), у яких найповніше відбито
творчу індивідуальність письменника
краківського періоду, його складні шляхи
художньо-естетичних шукань, позначені
жанрово-стильовими трансформаціями
доби та психологічними особливостями
митця.
Загалом В. Єрмак аргументовано й
переконливо доводить, що звернення
В. Стефаника до жанру ліричних мініатюр
відбувалося в рамках поступового
вироблення ним власної концепції
творчості. Вона остаточно спростовує,
що ніякого “учнівства” та “запозичень”
і “впливів” у В. Стефаника не було, на
що вперше звернула увагу О. Гнідан,
заслуги якої молода дослідниця належно
оцінює.
До цього часу залишалося чимало
нез’ясованих моментів щодо авторських
спроб видання ранн і х образ к і в
В. Стефаника. Докладно простудіювавши
наявні г іпотези своїх попередників
та на підставі широкого залучення
архівних матеріалів, В. Єрмак усебічно
висвітлює історію трьох авторських
спроб видання ранніх образків, показує
можливі причини, через які твори не
вдалося опублікувати. Це й брак коштів, і
погіршення стану здоров’я письменника,
і незац ікавлен ість видавц ів . Для
підтвердження своїх міркувань та
висновків дослідниця вдало залучає
епістолярну спадщину (опубліковану та
архівну), яка в контексті текстологічних
досліджень має особливу цінність. Адже
Стефаникові рефлексії з приводу своїх
невиданих текстів густо зафіксовані саме
в листах, що дає підстави твердити про
їхню надзвичайну естетичну значущість
у його подальшому літературному
досвіді : тут зафіксовано внутрішні
моменти Стефаникової психотворчості.
Авторка справедливо наголошує на
тому, що в едиційній історії ранніх
творів Стефаника відбито не лише
непрості колізії літературного процесу,
а й письменницьку індивідуальність,
оскільки аналізовані твори письменника –
це не лише історико -літературний
артефакт, а водночас художній феномен.
Розділ “Історія текстів поезій у прозі
В. Стефаника” фактично є осердям
монографії, оскільки висвітлює творчу
історію поезій у прозі В. Стефаника –
121Слово і Час. 2017 • №6
від виникнення задуму до остаточного
втілення, зокрема таких творів: “Амбіції”,
“Чарівник ” , “Ользі присвячую ” , “У
воздухах плавають ліси…”, “Гордчик
до бога ридав…”, “В ночи”, “Раненько
чесала волося…”, “Вітер гне вс і
дерева…”, “Вечір. Ми йдемо…”, “Старий
Ч-ій”…”, “Старий жебрак стоїть…”. Цей
розділ, на моє глибоке переконання,
заведе читача в добровільний “науковий
полон” (О. Ставицький). Глибоке знання
фактичного матеріалу, пов ’язаного
з життям і творчістю В. Стефаника,
скрупульозний графологічний аналіз
рукописних джерел ранн іх твор ів
письменника із фаховим застосуванням
в і д п о в і д н о г о т е к с т о л о г і ч н о г о
інструментарію дали підстави В. Єрмак
реконструювати історію написання
текстів, простежити особливості роботи
письменника на кожному з етапів їх
становлення, розмістити автографи в
хронологічному порядку та встановити
основний текст кожної поезії у прозі
В. Стефаника. Дослідниця запропонувала
цікаві та обґрунтовані результати щодо
розв ’язання текстологічних проблем
творів цього жанру (датування, вибору
основного тексту, композиції у наступних
виданнях творів В. Стефаника), що є
надважливим як для едиційної практики,
так і для подальших синтетичних
досліджень творчості письменника.
У цьому розділі Єрмак демонструє
бездоганне володіння евристичним
мет од ом , я к и й у п о є д н а н н і з і
скрупульозними текстолог і чними
пошук ами , уважно проведеними
графологічними експертизами дав
несподівані результати: дослідниця
вперше виявила факт паралельного
існування автографів “Самому собі” та
“Амбіції”, а також “Вночи” та “У місячнім
світлі” і спростувала усталену думку про
те, що це одні й ті ж твори. Насправді
вона ідентифікує їх як різні явища.
Такий підхід до автографів, особливо
зіставлення різних текстів одного й того
ж твору, розкриває таємниці творчої
робітні В. Стефаника, котрий, як відомо,
і про що свідчить текст монографії,
особливо ретельно працював над
словом, прискіпливо шліфував свої
твори, постійно перебував у пошуках
їхньої художньої довершеності, прагнув
виразити сповна свій ідейний задум.
Монографію завершують “Висновки”, де
у сконденсованій формі відбито провідні
ідеї цієї новаторської праці, головна із
яких полягає в тому, що “дослідження
творчої історії ранніх поезій у прозі дають
підстави стверджувати, що твори цього
жанру були для нього [В. Стефаника. –
С. К.] не менш значущими” (131), аніж
його новели, а тому повноцінне науково-
критичне осмислення літературної
спадщини письменника неможливе без
вивчення його перших ліричних мініатюр,
а значить , і без найретельнішого
представлення та коментування їхніх
текстів у наступних наукових виданнях.
Без сумніву, монографія В. Єрмак є
серйозним поступом у текстологічному
стефаникознавстві, а також суттєвим
доповненням для створення повноцінної
наукової біографії письменника та
нового повного видання його текстів
і з урахуванням їхньої видавничої
історії. Попри те, що монографія Єрмак
побачила світ у серії “Молоді вчені”,
започаткованій видавництвом “Наукова
думка”, вона посяде своє гідне місце в
“дорослій” історії української філології,
зокрема текстолог і ї . Зрештою , це
видання залишиться для її донечки
найкращою пам’яттю про маму, з якою,
на жаль, вона так рано розминулася в
земному житті.
Сидір Кіраль
Отримано 18 березня 2017 р. м. Київ
|