Поезія Бориса Нечерди: невписуваність у літературний канон

• Published in: Слово і Час
• Date: 2017
• Main Author: Поліщук, Я.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2017
• Subjects: ХХ століття
• Online Access: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/159613
• Journal Title: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Cite this: Поезія Бориса Нечерди: невписуваність у літературний канон / Я. Поліщук // Слово і Час. — 2017. — № 10. — С. 31-40. — Бібліогр.: 14 назв. — укp.

У статті розглядається доробок одеського поета Б. Нечерди (1939–1998), одного з найбільш
 оригінальних майстрів із покоління шістдесятників. У його творчості проявилися й фольклорні
 джерела, й урбаністичні мотиви, і культурна екзотика. Автор зумів утриматись у літературі
 свого часу, незважаючи на задушливі умови суспільної стагнації. Він обирав численні маски,
 аби приховати власну ідентичність і не стати лояльним провладним поетом. Проте у збірці
 “Остання книга” (1998) гранична сповідальність поета розкрилася на повну силу. На жаль,
 творчість Б. Нечерди, незважаючи на високі оцінки критиків, не увійшла до літературного канону
 ХХ століття. The essay considers works of the Odesa poet Borys Necherda (1939–1998), who was one of the
 most original masters from the generation of Sixtiers. Folk sources as well as urbanistic motifs and
 cultural exotics were present in his works. The author managed to hold his ground in the contemporary
 literature, despite choking conditions of social stagnation. He used numerous masks to hide his
 own identity and not to become a poet loyal to authorities. However, only in his collection “The Last
 Book” (1998) the ultimate confessional manner of the poet found its proper way. Unfortunately, B.
 Necherda’s legacy, despite high ratings of the critics, was not included in the literary canon of the
 20th century. В данной статье рассматривается творчество одесского
 поэта Б. Нечерды (1939–1998), одного из наиболее
 оригинальных мастеров поколения шестидесятников.
 Поэт сумел удержаться в литературе своего времени,
 несмотря на удушливые условия общественного застоя.
 Он избирал многочисленные маски, чтобы спрятать
 настоящую идентичность и не стать лояльным провласным
 литератором. Однако в сборнике “Остання книга” (1998)
 граничная исповедальность поэта была раскрыта в полную
 силу. К сожалению, творчество Б. Нечерды, несмотря на
 высокие оценки критиков, не вошло в литературный канон
 ХХ столетия.