Готелі дореволюційного Миколаєва: проблеми атрибуції

Стаття присвячена проблемі атрибуції закладів сфери гостинності дореволюційного Миколаєва, що надавали послуги з тимчасового розміщення. Інформація, що наводиться автором, поповнює наші знання стосовно історичного минулого готельної справи в Миколаєві....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2009
1. Verfasser: Гарбар, Г.А.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України 2009
Schlagworte:
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16033
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Готелі дореволюційного Миколаєва: проблеми атрибуції / Г.А. Гарбар // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. — Вип. 3. — С. 36-39. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-16033
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-160332025-02-23T17:15:04Z Готелі дореволюційного Миколаєва: проблеми атрибуції Гостиницы дореволюционного Николаева: проблемы атрибуции Hotels of pre-revolution Mykolayiv: problems of attribution Гарбар, Г.А. Вітчизняна та всесвітня історія Стаття присвячена проблемі атрибуції закладів сфери гостинності дореволюційного Миколаєва, що надавали послуги з тимчасового розміщення. Інформація, що наводиться автором, поповнює наші знання стосовно історичного минулого готельної справи в Миколаєві. Статья посвящена проблеме атрибуции заведений сферы гостеприимства дореволюционного Николаева, что предоставляли услуги по временному размещению. Информация, которая наводится автором, пополняет наши знания относительно исторического прошлого гостиничного дела в Николаеве. The article is devoted to the problem of attribution of establishments of sphere of hospitality of prerevolution Mykolaiv that gave services in the temporal placing. Information which is pointed an author fills up our knowledge in relation to historical the pas of hotel business in Mykolaiv. 2009 Article Готелі дореволюційного Миколаєва: проблеми атрибуції / Г.А. Гарбар // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. — Вип. 3. — С. 36-39. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1609-7742 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16033 908 (477.73) uk application/pdf Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Вітчизняна та всесвітня історія
Вітчизняна та всесвітня історія
spellingShingle Вітчизняна та всесвітня історія
Вітчизняна та всесвітня історія
Гарбар, Г.А.
Готелі дореволюційного Миколаєва: проблеми атрибуції
description Стаття присвячена проблемі атрибуції закладів сфери гостинності дореволюційного Миколаєва, що надавали послуги з тимчасового розміщення. Інформація, що наводиться автором, поповнює наші знання стосовно історичного минулого готельної справи в Миколаєві.
format Article
author Гарбар, Г.А.
author_facet Гарбар, Г.А.
author_sort Гарбар, Г.А.
title Готелі дореволюційного Миколаєва: проблеми атрибуції
title_short Готелі дореволюційного Миколаєва: проблеми атрибуції
title_full Готелі дореволюційного Миколаєва: проблеми атрибуції
title_fullStr Готелі дореволюційного Миколаєва: проблеми атрибуції
title_full_unstemmed Готелі дореволюційного Миколаєва: проблеми атрибуції
title_sort готелі дореволюційного миколаєва: проблеми атрибуції
publisher Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2009
topic_facet Вітчизняна та всесвітня історія
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16033
citation_txt Готелі дореволюційного Миколаєва: проблеми атрибуції / Г.А. Гарбар // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. — Вип. 3. — С. 36-39. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT garbarga gotelídorevolûcíjnogomikolaêvaproblemiatribucíí
AT garbarga gostinicydorevolûcionnogonikolaevaproblemyatribucii
AT garbarga hotelsofprerevolutionmykolayivproblemsofattribution
first_indexed 2025-11-24T02:45:32Z
last_indexed 2025-11-24T02:45:32Z
_version_ 1849638081477476352
fulltext 36 УДК 908 (477.73) ГОТЕЛІ ДОРЕВОЛЮЦІЙНОГО МИКОЛАЄВА: ПРОБЛЕМИ АТРИБУЦІЇ Г.А. Гарбар Стаття присвячена проблемі атрибуції закладів сфери гостинності дореволюційного Мико- лаєва, що надавали послуги з тимчасового розміщення. Інформація, що наводиться автором, по- повнює наші знання стосовно історичного минулого готельної справи в Миколаєві. Ключові слова: готель, сфера гостинності, Миколаїв. Статья посвящена проблеме атрибуции заведений сферы гостеприимства дореволюционно- го Николаева, что предоставляли услуги по временному размещению. Информация, которая на- водится автором, пополняет наши знания относительно исторического прошлого гостиничного дела в Николаеве. Ключевые слова: гостиница, сфера гостеприимства, Николаев. The article is devoted to the problem of attribution of establishments of sphere of hospitality of pre- revolution Mykolaiv that gave services in the temporal placing. Information which is pointed an author fills up our knowledge in relation to historical the pas of hotel business in Mykolaiv. Key words: hotel, sphere of hospitality, Mykolaiv. Сучасний розвиток історичної науки вимагає дослідження невідомих сторінок історії Миколаєва ХІХ ст., особливо, що стосується сфери гостинності. Не зважаючи на те, що історичне краєзнавство Мико- лаївщини налічує значну кількість наукових розробок (В.П. Чистов, О.Ф. Ковальова, Ю.С. Крючков, Л.Л. Левченко, В.П. Шкварець, М.О. Мельник та ін.), становлення і розвиток готельної справи Миколаєва залишається маловивченим. Найбільш ємним у цьому відношенні можна вважати дослідження відомого краєзнавця, доктора технічних наук, професора Ю.С. Крючкова, зокрема його книгу «Град Святого Николая. Путеводитель по старому Николаеву» [1]. Серед інформації, що наводиться автором, знайшлося місце і для згадок про окремі готелі міста. Водночас, деякі твердження викликали бажання уточнити наве- дену інформацію і, взагалі, поповнити наше знання стосовно історичного минулого готельної справи в Миколаєві. Тому мета цієї статті полягає в уточненні атрибуції деяких закладів міста, що надавали послуги з тимчасового розміщення. Місто Миколаїв з самого моменту заснування набуло стратегічного призначення з точки зору розви- тку Чорноморського флоту і суднобудування на Пів- дні Російської імперії. Тому майже одразу порт і місто фактично набувають статус закритих: іноземні судна до порту не допускалися та й іноземцям відвідування міста було вкрай ускладнене. Тим не менше у місті процвітала торгівля, було навіть побудовано Гостинні ряди, в яких здійснювалася торгівля. Але основну категорію подорожуючих до міста складали ті, хто відвідував Миколаїв в службових, передусім, флотсь- ких, справах. Мандрівники, представники дворянства і аристо- кратії, зупинялися у знайомих, для задоволення потре- би у тимчасовому притулку простого люду виникають постоялі двори. Кримська війна негативно вплинула на розвиток Миколаєва, тому для пожвавлення економічного і громадського життя адмірал Б.О. Глазенап, який на той час обіймав посаду Миколаївського військового губернатора, порушує клопотання щодо відкриття міста і порту. «Высочайшим повелением» 1 липня 1862 року Миколаївський порт і місто Миколаїв було відкрито для іноземних суден. В місті було засновано митницю, а також відкрито іноземні консульства [2, с.81]. Ця подія стала чинником, що прискорив форму- вання сфери гостинності міста. Станом на 1863 рік в місті нараховується 11 готелів і 16 постоялих дворів, а також 43 шинка, 75 льохів [3, с.822]. Про це повідом- ляє А. Шмідт, підполковник генерального штабу в «Материалах для географии и статистики России, соб- ранные офицерами генерального штаба. Херсонская губерния», частина друга якої була видана в Санкт- Петербурзі у 1863 році. Важливість цього джерела полягає і у тому. що завдячуючи їм з’являється мож- ливість з високою достовірністю ідентифікувати один з цих готелів. А. Шмідт пише (мова і орфографія ори- гіналу): «С моста (через Інгул – Г.Г.) ведет крутой подъем на гору, откуда въезжаешь прямо на площадь с обширною гауптвахтою. С трех сторон эта площадь окружена высокими домами, в которых помещаются присутственные места города и черноморского ведом- ства, а с четвертой – находится адмиралтейская собор- ная церковь во имя Св. Григория; она замечательна тем, что внутренность ее украшена иконостасом с иконами превосходной живописи, выписанными кня- зем Потемкиным из Италии. Она же имеет богатую ризницу, два креста, евангелие и книгу апостольских 37 деяний, довольно древние, подаренные князем Потем- киным из своей церкви в Яссах. На этой площади лучшая гостиница; неподалеку от нея театр, почтовая контора, лютеранская церковь, а выходящая к ней адмиралтейская улица (курсив наш – Г.Г.), лучшая в городе, пользуется еще тем пре- имуществом, что она одна только и освещается по ночам, и при том довольно оригинально – сальными свечами» [3, с.825]. Мова йде, очевидно, про готель «Золотий якір», який належав купцю К. Монте. Ми виходимо з того, що за всіма ознаками мова йде про головну – Собор- ну – площу міста, а стосовно готелю, хоч його назва не наводиться, то є всі підстави вважати, що це «Золотий якір», адже в подальшому за цією ж адре- сою в довідникових виданнях фігурує саме цей го- тель. Так, у довідниковому виданні «Путеводитель и адрес-календарь г. Николаева» на 1869 р. повідомлялося: «З готелів, яких у місті вельми небагато, можна вказа- ти тільки два: «Петербурзький готель», що утримуєть- ся Сібером, знаходиться на Купецькій вулиці, № 57. Він має 23 номери ціною від 75 коп. до 3 руб. за добу. При готелі є ресторан. Готель «Золотий Якір», який утримує К. Монте, на куті Адміральської і Рождест- венської вулиць під № 1 (курсив наш – Г.Г.). Ціни за приміщення від 50 коп. до 2 руб. на добу. При готелі є кафе-ресторан» [4, с.65]. Підстави для ототожнення готелю, про який пи- ше А. Шмідт, і готелю «Золотий якір» полягають у тому, що, як зазначає перший, «на этой площади луч- шая гостиница»), дає підстави вважати, що з нього могла починатися нумерація. В «Путеводителе...» на 1869 рік готель «Золотий якір» знаходиться «під номе- ром один». Оскільки по вул. Адміральській і в подальшому буде фігурувати тільки готель «Золотий якір», можна вважати, що в книзі Шмідта мова йде саме про нього, тим більше, що решта ознак – Лютеранська церква і театр неподалік – підтверджують наше припущення. Щодо останнього, то мова, очевидно, йде про театр Д.І. Русінова, який розташовувався на розі вулиць Нікольської і Рождественської [1, с.122], оскільки са- ме він був ближчим до готелю, ніж, наприклад, театр М.В. Міллера, що знаходився на розі Московської і Нікольської вулиць [5, с.162], тобто значно далі. Разом із тим, у Шмідта мова йде про адміралтей- ську вулицю, а не Адміральську, але такої вулиці в Миколаєві у тому місці не було. Натомість, виходячи з її описання, це сучасна Набережна вулиця. Відомо, що у 1848 році адмірал Лазарєв спробував змінити її назву на Адміралтейську, проте Дума у цьому адміра- лові відмовила [1, с.33]. Тому згадка у 1863 році Шмі- дтом про адміралтейську вулицю викликає питання. Цікаво, що Ю.С. Крючков, наводячи цитату з «Матеріалів...» Шмідта, ті ж сторінки, які й ми циту- вали вище, слово «адміралтейська» замінює на «адміральська» [1, с.29]. Правда, як далі пише Ю.С. Крючков про вул. Набережну, «это странная улица», тому що «впершись в Адміральську вулицю, продовжує її ... зливаючись, по суті, з Адміральською» [1, с.31]. Підтвердження припущення щодо готелю «Золотий якір» дає можливість відсунути дату його існування принаймні до 1863 року, порівняно з 1869 р., як це наводиться в деяких виданнях [1, с.50]. Слід відмітити, що цей готель хоч і був кращим, проте не єдиним, адже тим же А. Шмідтом сторінкою раніше відмічалося, що в місті нараховується 11 готелів і 14 постоялих дворів [3, с.823]. Проте, оскільки їх назви, або будь які інші характеристики не наводять- ся, ідентифікувати ці заклади розміщення не уявляєть- ся можливим. Починаючи з 1869 року відомою стає назва ще одного готелю – «Петербурзький», але, вірогідно, з ідентифікованих – «Золотий Якір» є найстарішим. Викликає питання і ремарка «Путеводителя...» стосовно того, що готелів у місті вельми небагато, адже Шмідт згадує про одинадцять. Можливо їх кі- лькість за ці роки скоротилася, а можливо авторам «Путеводителя...» ця кількість удається замалою. Повертаючись до «Путеводителя...» за 1869 рік, відмітимо, що крім готелів у цьому ж виданні згаду- ється ще один засіб тимчасового розміщення, який, судячи з назви, надає притулок прибулим до міста: заїжджий будинок Житкова, що був розташований по вул. Соборній, № 37 [4, с.99]. Про ціни та послуги у цій установі не повідомляється. Варто звернути увагу, що обидва готелі – і «Золотий якір» і «Петербурзький» разом із послугами розміщення надають і послуги харчування, оскільки мають свої відповідні заклади: ресторан і кафе-ресторан. Інший момент, який нам би хотілося уточнити – це соціально-майновий стан власника готелю «Золотий Якір». Деякі автори ведуть мову про К. Монте як міща- нина [5, с.163-164]. Відповідь на питання надає доку- мент «Ведомость гостиниц, трактиров, харчевен, по- стоялых дворов и других заведений, находящихся в Одесской части г. Николаева» (точна дата документу відсутня, проте він був складений за період другої по- ловини 1871 – першої половини 1872 року) [5, арк.7-8]. Цей документ з’явився як реакція на Наказ № 1985 Миколаївського військового губернатора віце-адмірала М.О. Аркаса від 17 липня 1871 р. М. Аркас, який був призначений на цю посаду 26 квітня 1871 року замість попереднього військового губернатора Б. Глазенапа, вступивши на посаду, очевидно, вирішив навести лад у міському господарстві, наслідком чого і став даний на- каз. У документі йшлося про наступне (мова і орфогра- фія оригіналу): «До сведения моего, между прочим, дошло, что существующие в нашем городе: гостиницы, ресто- рации, трактирные заведения, харчевни, постоялые дворы и другого рода подобных им заведения, содер- жатся в таком дурном состоянии, что не только не приставляют никаких удобств посетителям и ос- танавливающимся в некоторых из них проезжаю- щим, но напротив того, служат вредом для народ- ного здравия, не говоря уж о том, что дворы сих заведений загромождены кучами навоза и других нечистот...» [5, арк.2]. Наказуючи здійснити певні заходи, які сприяли б покращенню стану справ, губернатор приписує повід- омляти йому особисто про хід виконання наказу. 38 Отже, згідно «Ведомости...» в Одеській частині м. Миколаєва були розташовані: 1 готель, 5 чайних, 1 харчевня, 10 булочних закладів, 1 ковбасний заклад, 11 постоялих дворів, 1 кафе-ресторан. Єдиним готе- лем у цій частині міста був готель «Золотий якір», що належав «купцю Карлу Монте» (виділено нами – Г.Г.), і розташовувався за адресою вул. Рождественська № 1 (в оригіналі назва вулиці «Рожестенская», далі «Рожественская» – Г.Г.). (Готель «Петебургський» у цьому документі не згадується). Другий момент, на який хотілося б звернути увагу з метою уточнення деяких історичних фактів, стосується іншого готелю міста – готелю «Лондонський». Так, не можна погодитися із твер- дженням відомого краєзнавця Ю. Крючкова стосов- но власника цього готелю. В книзі «Град Святого Николая» [1, с.129] під однією з світлин стоїть під- пис «Лондонская гостиница И. Барбе на Соборной улице». З приводу цього ж готелю на с. 73 книги написано: «На ... углу Спасской и Соборной находи- лась лондонская гостиница, принадлежавшая авст- рийцу И. Барбе» (орфографія оригіналу – Г.Г.). Перша згадка про готель «Лондонський» відно- ситься до 1899 р., при цьому зазначається, що він був розташований у будинку купця Клеймана. Взагалі, у 1899 році кількість готелів, що потрапляє до довід- никових видань, зростає до п’яти. «Адрес-календарь и справочная книжка города Николаева (Херсонская губерния) на 1900 год», виданий у 1899 р. повідом- ляє про наявність у місті наступних готелів: «Лондонський», розташований у домі Клеймана на куті вулиць Соборної і Спаської; готель «Барбе» теж на куті Соборної і Спаської; готель «Центральний» теж на куті вулиць, але Соборної і Католицької, у будинку Інглезі, і «Гранд-Отель» на куті вул. Таврій- ської і Фалєєвської [7, с.253]. Проте, принаймні з 1903 по 1905 рр. власником «Лондонського» готелю був Барцев Микола Федоро- вич, як це засвідчують «Раскладки трактирного в доход города сбора» – документу, який щорічно за- тверджувався міською думою Миколаєва. Мова йде про категорію місцевих податків, яка визначалася «Положением про трактирный промысел», «височайше затвердженого 8 червня 1893 року». У від- повідності до ст.ст. 25 і 43 «Положения...» право «взимания с заведений трактирного промысла в доход города сбора, распределение заведений трактирного промысла на группы и определение суммы трактирно- го в доход города сбора с заведений каждой группы» залишалося за місцевою владою [8, арк.1]. Згідно нормативу, до першої групи відносилися першокласні готелі, трактири і буфети, в яких здійс- нювався продаж горілчаних виробів. Тому дані цьо- го документу дають уявлення лише про заклади цієї групи. Всього ж їх існувало п’ять. Згідно «Раскладки...» до першої категорії було віднесено чотири готелю: готель «Лондонський», розташований по вул. Спаській, № 40, який належав Барцеву Миколі Федоровичу. Виходячи із суми збору, встановленому в розмірі 1 300 руб. і на 1903 і на 1904 рік, цей готель був найбільшим, принаймні найбільш прибутковим. Другий готель належав Барбе Йосифу Семено- вичу і так і називався готель «Барбе». Він був розта- шований по вул. Соборній, № 3/5 і обкладався збо- ром у розмірі 800 руб. щорічно. У 1905 році в Миколаєві нараховується вже 34 заклади трактирного промислу, яких було відне- сено до першої групи. Вони знову представлені го- телями, трактирами і буфетами, проте до них дода- лися ще й ресторани. В «Раскладке трактирного в доход города сбо- ра» затверджується сума збору за 1905 р. і визнача- ється сума на 1906 р. Готелів у цій категорії нараховується вже шість порівняно з попередніми чотирма: готель «Лондонський» – власник Барцев Микола Федорович. Сума податку визначена в розмірі 1 100 руб. Порівня- но з 1903-1904 рр. вона зменшена на 200 руб. Адре- су свою готель не змінив. А ось власникові готелю «Барбе» – Барбе Йо- сипу Семеновичу збір збільшили на 150 рублів і податок склав 950 руб. Виходячи з цього, можна припустити, що справи готелю покращилися, що й відбулося у збільшенні збору. Те, що й на 1906 рік власником готелю «Лондонський» залишається Микола Барцев підтве- рджує оголошення в «Николаевской газете» від 2 березня 1906 р. (мова оригіналу): «Лондонская» гостиница. Обеды от 12 ½ час. до 6 часов вечера. Обед из 4-х блюд 1 руб. Меню на сегодня: Борщ волынский. Суп «Парманте». Пирожки. Кокиль из осетрины. Жаркое: Филе пике. Салат: огурцы нежинские. Сладкое: Гато «Скобелев». Кофе. Также имеются обеды из 3-х и 2-х блюд в 75 и 50 к. На кухню обращается самое строгое внимание. С почтением Н. Барцев» [9]. То ж однозначно, готель належав ще на почат- ку 1906 р. (а можливо і до самої Жовтневої револю- ції) М. Барцеву. Якщо належність «Лондонського» готелю І. Барбе підтверджується підписом на зворотному боці поштової картки, відтвореній у книзі, то можна припустити, що готель змінив власника, за умов, що цю картку було надруковано пізніше березня 1906 року. На нашу думку, помилка з визначенням влас- ника готелю «Лондонський» пов’язана із тим, що на куті тих же самих вулиць – Соборної і Спаської – було дійсно розташований готель, що належав І. Барбе, який і носив ім’я власника. Очевидно, оби- два готелі були по різних боках перетину цих ву- лиць: адже вже у процитованому Адрес-календарі від 1899 р. йшлося про «Лондонський» готель на куті вулиць Соборної і Спаської і готель «Барбе» – теж на куті вулиць Соборної і Спаської [7, с.253]. Наше припущення підтверджує «Раскладка...» на 1904 р. [8, арк.5-5 зв.], в якій чітко визначено адреси готелів: «Лондонський» – Спаська, № 40, «Барбе» – Соборна, № 3/5. Таким чином, вважаємо за можливе стверджу- вати наступне: − по-перше, найбільш раннім, з точки зору іде- нтифікації, готелем м. Миколаєва був готель 39 «Золотий Якір», який існував щонайменше з 1863 року; − по-друге, його власником був К. Монте, статус якого, принаймні у 1871 році, визначався як ку- пецький; − по-третє, ототожнювати адміралтейську вулицю, яку згадує А. Шмідт, виключно із вулицею Адмі- ральською не можна, оскільки, принаймні частко- во, вона ідентифікується із сучасною вулицею Набережна; − по-четверте, власником готелю «Лондонський», принаймні по 1906 рік, був не Й. Барбе, а М. Барцев. Разом із тим, ці питання потребують подальшої розробки щодо уточнення їх повної атрибуції. ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Крючков Ю.С. Град Святого Николая. Путеводитель по старому Николаеву. – Николаев: Возможности Киммерии, 2003. – 252 с. 2. Павлюк А.Н. Из истории Николаевской таможни // Історія, етнографія, культура. Нові дослідження. ІV Миколаївська обласна краєзнавча конференція. – Миколаїв: Атол, 2004. – C. 80-83. 3. Шмидт А. Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами генерального штаба. Херсонская губерния. – Кн. 2. – СПб.: Тип. Калиновского, 1863. – 874 с. 4. Путеводитель и адрес календарь г. Николаева на 1869 г.– Николаев: Тип. управ. Николаевпорта, Б.г. – 96 с. 5. Ковалева О.Ф., Чистов В.П. Очерки истории культуры Южного Прибужья. – Кн. 2: От истоков до начала ХХ века. – Николаев: Изд-во «Тетра», 2001. – 284 с. 6. Державний архів Миколаївської області (далі – ДАМО), ф.231, оп.1, спр.1112. 7. Адрес-Календарь и справочная книжка гор. Николаева (Херсонской губернии) на 1900 год. – Николаев: Изд. П.А. Ковалева, 1899. – 253 с. 8. ДАМО, ф.216, оп.1, спр.3602. 9. Николаевская газета. – 1906. – 2 марта. РЕЦЕНЗЕНТИ: Ю.В. Котляр – д.і.н., професор, ЧДУ ім. П. Могили. Стаття надійшла до редакції 06.06.09 © Г.А. Гарбар