"Богдан Хмельницький" в інтерпретації Проспера Меріме
У статті розглянуто стан ознайомлення французької історичної науки з минулим козацької України в ХІХ ст. Здійснено комплексний аналіз наукових і публіцистичних праць Проспера Меріме (1803–1870). The acquaintance’s state of the French historical science (ХIXth century) with Cossack’s Ukraine in th...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Історіографічні дослідження в Україні |
|---|---|
| Datum: | 2018 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2018
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160376 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | "Богдан Хмельницький" в інтерпретації Проспера Меріме / Є. Луняк // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2018. — Вип. 28. — С. 36-53. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-160376 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Луняк, Є. 2019-11-03T17:27:28Z 2019-11-03T17:27:28Z 2018 "Богдан Хмельницький" в інтерпретації Проспера Меріме / Є. Луняк // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2018. — Вип. 28. — С. 36-53. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 2415-8003 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160376 930.1.09(477+44)«18» У статті розглянуто стан ознайомлення французької історичної науки з минулим козацької України в ХІХ ст. Здійснено комплексний аналіз наукових і публіцистичних праць Проспера Меріме (1803–1870). The acquaintance’s state of the French historical science (ХIXth century) with Cossack’s Ukraine in the article is covered. The complex analysis of scientific and journalistic works of Prosper Mérimée (1803– 1870) is made. uk Інститут історії України НАН України Історіографічні дослідження в Україні Доповіді та матеріали Міжнародної наукової конференції «Микола Костомаров і Україна» "Богдан Хмельницький" в інтерпретації Проспера Меріме Kostomarov’s "Bogdan Chmielnicki" in interpretation of Prosper Mйrimйe Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
"Богдан Хмельницький" в інтерпретації Проспера Меріме |
| spellingShingle |
"Богдан Хмельницький" в інтерпретації Проспера Меріме Луняк, Є. Доповіді та матеріали Міжнародної наукової конференції «Микола Костомаров і Україна» |
| title_short |
"Богдан Хмельницький" в інтерпретації Проспера Меріме |
| title_full |
"Богдан Хмельницький" в інтерпретації Проспера Меріме |
| title_fullStr |
"Богдан Хмельницький" в інтерпретації Проспера Меріме |
| title_full_unstemmed |
"Богдан Хмельницький" в інтерпретації Проспера Меріме |
| title_sort |
"богдан хмельницький" в інтерпретації проспера меріме |
| author |
Луняк, Є. |
| author_facet |
Луняк, Є. |
| topic |
Доповіді та матеріали Міжнародної наукової конференції «Микола Костомаров і Україна» |
| topic_facet |
Доповіді та матеріали Міжнародної наукової конференції «Микола Костомаров і Україна» |
| publishDate |
2018 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Історіографічні дослідження в Україні |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Kostomarov’s "Bogdan Chmielnicki" in interpretation of Prosper Mйrimйe |
| description |
У статті розглянуто стан ознайомлення французької історичної
науки з минулим козацької України в ХІХ ст. Здійснено комплексний
аналіз наукових і публіцистичних праць Проспера Меріме (1803–1870).
The acquaintance’s state of the French historical science (ХIXth
century) with Cossack’s Ukraine in the article is covered. The complex
analysis of scientific and journalistic works of Prosper Mérimée (1803–
1870) is made.
|
| issn |
2415-8003 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160376 |
| citation_txt |
"Богдан Хмельницький" в інтерпретації Проспера Меріме / Є. Луняк // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2018. — Вип. 28. — С. 36-53. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT lunâkê bogdanhmelʹnicʹkiivínterpretacííprosperameríme AT lunâkê kostomarovsbogdanchmielnickiininterpretationofprospermirimie |
| first_indexed |
2025-11-25T22:13:38Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:13:38Z |
| _version_ |
1850560877599653888 |
| fulltext |
36
УДК 930.1.09(477+44)«18»
Євген Луняк
доктор історичних наук, доцент,
професор, кафедра історії України,
Ніжинський державний університет
імені Миколи Гоголя (Ніжин, Україна),
lunyak@ua.fm
КОСТОМАРОВСЬКИЙ «БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ»
В ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ПРОСПЕРА МЕРІМЕ
У статті розглянуто стан ознайомлення французької історичної
науки з минулим козацької України в ХІХ ст. Здійснено комплексний
аналіз наукових і публіцистичних праць Проспера Меріме (1803–1870).
Ключові слова: Богдан Хмельницький, Микола Костомаров, Прос-
пер Меріме, французька історіографія.
Автором єдиного у французькій історіографії окремого біо-
графічного дослідження, присвяченого Богдану Хмельниць-
кому, став відомий історик і письменник Проспер Меріме
(1803–1870)1. До аналізу його українознавчого доробку звер-
талися українські (Федір Савченко2, Юрій Янковський3, Олег
Купчинський4, Євген Луняк5) та французькі (Аркадій Жуков-
ський6, Ксав’є Даркос7, Мішель Кадо8, Даніель Бовуа9) дослід-
———————
1 Mérimée P. Bogdan Chmielnicki. Fac-similé de l’édition originale
(1865). Paris: L’Harmattan, 2007. XIV+294 p.
2 Савченко Ф. Козаччина у французькому письменстві та козако-
фільство Меріме // Хроніка 2000. 1995. № 2–3. С. 128–147.
3 Янковський Ю. Проспер Меріме. Життя і творчість. Київ: Дніпро,
1976. 125 с.
4 Купчинський О. Проспер Меріме і його твір «Богдан Хмель-
ницький» // Жовтень. 1987. № 8. С. 16–22.
5 Луняк Є. Козацька Україна ХVІ–ХVІІІ ст. у французьких істо-
ричних дослідженнях. Київ–Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М.,
2012. С. 598–616.
6 Joukovsky A. Prosper Mérimée et la question ukrainienne // L’Ukraine
et la France au XIXe siècle: actes du colloque organisé à la Sorbonne les
© Є. Луняк, 2018
37
ники. Життєпис Богдана Хмельницького, що належить перу
Меріме, нині доступний і в українському перекладі10.
Образ Богдана Хмельницького, поданий у праці видатного
літератора та історика, й до нашого часу залишається домі-
нуючим у французьких студіях з козакознавчої тематики, а
Проспер Меріме фактично залишився у французькому історіо-
писанні унікальним дослідником діяльності цього гетьмана.
Утім низка аспектів щодо його твору й дотепер потребують
уважного вивчення та аналізу. Сам Меріме ніколи не прихо-
вував, що його праця є значною мірою запозиченням з наукової
монографії Миколи Костомарова, присвяченої Хмельницькому.
У зв’язку з цим можна визначити кілька запитань щодо твору
Меріме. Чому французький автор зацікавився козацькою тема-
тикою та постаттю Хмельницького? Якими джерелами він ко-
ристувався та хто допомагав йому в опрацюванні україно- та
російськомовних джерел? Як до нього потрапила праця Косто-
марова, присвячена біографії Хмельницького? Цей перелік за-
питань може бути продовжений.
Поза сумнівом, одним з найяскравіших спогадів дитинства
для Меріме став вступ до Парижа козачих підрозділів царської
армії Олександра І. Парижани з тривогою та цікавістю спосте-
рігали за поведінкою цих східних завойовників, про яких багато
21 et 22 mars 1986. Paris-Munich: Presses de la Sorbonne Nouvelle, 1987.
P. 21–32.
7 Darcos X. Mérimée, slavophile // Cahiers Ivan Tourguéniev-Pauline
Viardot-Maria Malibran. 2003. № 27. P. 9–32.
8 Cadot M. Mérimée s’est-il intéressé à l’Ukraine? // Mérimée.
Littératures. T. 51 / Redacteur en chef Yves Reboul. Toulouse: Presses
Université du Mirail, 2005. P. 117–128.
9 Даніель Бовуа став автором великої передмови до нового пере-
видання «Богдана Хмельницького» Проспера Меріме, де вказував, що
цей твір є майже повним запозиченням відповідної праці Миколи
Костомарова, фактично детальним її переказом. З ласки Даніеля Бовуа
я користувався ще неопублікованим варіантом цієї передмови.
10 Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме Проспер. Українські
козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький / Пер. з фр.,
приміт. та передм. Я. І. Кравця. Львів: Каменяр, 1990. 301 с.
38
чули раніше, але здебільшого ніколи не бачили вживу. Пере-
бування козаків у Парижі (козачі роз’їзди на Єлисейських полях,
купання козаками своїх коней у Сені, козацьке нахабство тощо)
й до сьогодні згадується мешканцями французької столиці.
Згадаймо, що відоме французьке слово «бістро» народилося
саме в ті часи, коли козаки вимагали в місцевих харчевнях
нашвидкуруч їх погодувати.
Українська та російська тематика почала захоплювати пись-
менника ще з молодих років. Меріме почав вивчати російську
мову, про що згадував близький до кирило-мефодіївців слов’я-
нофіл Федір Васильович Чижов (1811–1877)11, котрий відвідав
літератора у Парижі в 1846 р. Зокрема, Меріме збирав інфор-
мацію про Україну та козаків.
21–23 червня 1854 р. e газеті «Le Moniteur universel» («Ле
Монітор універсель» – «Всесвітній оглядач») була опублікована
розвідка Меріме «Українські козаки та їхні останні отамани»,
яка незабаром кілька разів була перевидана. У цій роботі історик
розглядав еволюцію українського козацтва від зародження його
перших осередків на Дніпрі до поразки державницьких змагань
Івана Мазепи та його смерті12. В українському перекладі назву
цієї розвідки подають як «Українські козаки та їхні останні
гетьмани», що більше відповідає логіці твору13. Проте ми вико-
———————
11 Кирило-Мефодіївське товариство: У 3 т. / АН УРСР. Архео-
графічна комісія та ін.; упоряд. М. І. Бутич, І. І. Глизь, О. О. Франко;
голов. ред. П. С. Сохань. Київ: Наукова думка, 1990. Т. 3. С. 229–231,
256; Луняк Є. Закордонні емісари Кирило-Мефодіївського товариства:
секретні місії 1847 р. // Гуманітарний журнал. Дніпропетровськ, 2008.
№ 1–2. С. 99–108; Його ж. Таємний український емісар у Парижі в
1847 р. (до 200-ліття з дня народження кирило-мефодіївця Миколи
Івановича Савича) // Література та культура Полісся. Ніжин, 2009.
Вип. 48. С. 42–60; Мациевич Л. С. Николай Иванович Савич // Киев-
ская старина. 1904. № 2. Февраль. С. 229–238.
12 Mérimée P. Les Cosaques d’Ukraine et leurs derniers atamans //
Mélanges historiques et littéraires. Paris: Michel Lévy Frères, 1855. P. 61–
89.
13 Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та
їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 115–141.
39
ристовуватимемо надалі автентичну назву праці Меріме, де
зазначено саме поняття «отамани» – «Les Cosaques d’Ukraine et
leurs derniers atamans».
Політична обумовленість цієї розвідки безсумнівна. Почина-
лася війна на чорноморському узбережжі Російської імперії,
відома згодом як Кримська. Терени, на яких велися бойові дії,
колись входили до сфери активної діяльності українського ко-
зацтва. Та, власне кажучи, це був останній випадок в історії,
коли французьким солдатам довелося зустрітися в безпосеред-
ніх бойових зіткненнях з нащадками славетних запорожців –
чорноморськими й азовськими козаками. Особливо відзначи-
лися тоді пластуни – неперевершені розвідники й охоронці14.
Отже, саме на період Кримської війни припадає останній рене-
санс козацьких зацікавлень у Франції, викликаний політичними
чинниками.
Як можна побачити, Кримська війна, як і раніше наполео-
нівські війни, сколихнула у Франції інтерес до козацтва. Проте
було б абсолютно неправильно вважати, що козацька тематика в
історичних дослідженнях Меріме була вмотивована лише полі-
тичними подіями. Вочевидь, витоки інтересу науковця до ко-
заків слід віднести до його дитячих років, коли він з острахом і
цікавістю спостерігав за тріумфальним в’їздом і перебуванням
козацьких підрозділів армії Олександра І у французькій столиці,
про що сам згодом згадував15. Меріме не раз висловлював свою
цікавість до російської історії та культури й серйозно студіював
російську мову, щоб читати твори, написані нею, в оригіналі.
Ще в 1851 р. у відомому французькому часописі «Revue des
Deux Mondes» («Ревю де Де Монд» – «Огляд двох світів») істо-
рик публікує літературознавчу розвідку, присвячену аналізу
творчості Миколи Гоголя. Розглядаючи повість останнього
«Тарас Бульба», яку Меріме вважає найяскравішою картиною
———————
14 Соколюк С. Українці в Кримській (Східній) війні 1853–1856 рр. //
Воєнна історія. 2009. № 2 (44). С. 18–29.
15 Mérimée P. Les Cosaques d’Ukraine et leurs derniers atamans. P. 63;
Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та їхні
останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 116.
40
славетного козацького минулого, французький автор наводить
кілька штрихів з історії запорожців, котрих порівнює з флі-
бустьєрами. Меріме зазначає, що життя запорозьких козаків,
згаданих кількома рядками у відомій вольтерівській «Історії
Карла ХІІ», показано Гоголем в усій його правдивості та дикій
привабливості. У цій самій розвідці французький дослідник тор-
кається питань відображення української міфології в іншій по-
вісті Гоголя – «Вій»16. За твердженнями Федора Савченка, Ілька
Борщака та Аркадія Жуковського, Меріме особисто познайо-
мився з Гоголем, коли той перебував у Парижі в 1837 р.17
Безпосередньо до висвітлення козацької тематики Меріме
підійшов у своєму історичному нарисі «Епізод російської істо-
рії. Лжедмитрії» (1852)18. Тут автор не лише здійснює короткий
екскурс до історії українського козацтва, але й намагається
обґрунтувати свої припущення з низки ключових питань ко-
зацької історії. Наприклад, він зупиняється на проблемі похо-
дження козацтва й ставить під сумнів поширену в літературі
ХVІІІ ст. хозарську теорію. Меріме наголошує, що малоймо-
вірно, щоб козаки мали хозарське коріння, адже в середньо-
вічних анналах Польщі й Росії вони фігурують лише як сло-
в’яни19. Історик зазначає, що згодом «козаки утворювали багато
республік, які носили назву «Військо» і з яких одні визнавали
сюзеренітет Росії, а інші – Польщі»20. Цікаво, що порівнюючи
знов-таки козаків загалом з флібустьєрами та корсарами, без-
посередньо запорожців Меріме співставляє зі спартанцями ан-
———————
16 Mérimée P. La littérature en Russie. Nicolas Gogol // Revue des Deux
Mondes. 1851. T. 12. P. 627–650.
17 Савченко Ф. Козаччина у французькому письменстві та козако-
фільство Меріме. С. 133; Борщак І. Марко Вовчок та її зв’язки в
Парижі // Україна. 1949. Ч. 1. С. 4; Joukovsky A. Prosper Mérimée et la
question ukrainienne. P. 22.
18 Mérimée P. Épisode de l’histoire de Russie, les Faux Démétrius.
Paris: Michel Lévy Frères, 1853. 452 p.
19 Ibid. P. 71–72.
20 Ibid. P. 71.
41
тичних часів і згадує про суворі випробування на Січі для
новаків, котрі хотіли долучитися до цього славетного гурту21.
Не обмежуючись козакознавчим екскурсом у самому творі
«Епізод російської історії. Лжедмитрії», автор додає ще й ок-
рему нотатку, присвячену минулому українського козацтва, де
розглядає життя, побут і військову майстерність козаків, пере-
важно спираючись на свідчення Боплана22. Однак Боплан був не
єдиним автором, з твором якого про Україну та козаків був
ознайомлений Меріме. В його праці ми бачимо, зокрема, поси-
лання на праці авторів, що писали про українське козацтво,
Жака Маржере, Жана Ле Лабурера, Шарля-Луї Лезюра та інших,
зокрема й російських, котрих дослідник читав у оригіналі.
У 1854 р. у своїй літературознавчій розвідці, присвяченій
«Запискам охотника» Івана Тургенєва, з яким пізніше мав осо-
бисте знайомство й дружні взаємини, аналізуючи антикріпос-
ницький світогляд російського письменника та співставляючи
його з поглядами Гоголя, Меріме знову зауважує, що в істо-
ричному плані одним з найяскравіших виразників волелюбного
народного духу в минулому Росії була «маленька Запорозька
республіка»23.
Вже в цих перших зверненнях до історії українського ко-
зацтва Меріме можна чітко побачити риси ідеалізації його ми-
нулого, притаманні загалом романтичній історіографії. Фран-
цузький автор вбачає у степовому товаристві прояв «усіх чеснот
варварських воїнів»24. Звернімо також увагу на те, що «Епізод
російської історії. Лжедмитрії» був написаний вже після озна-
йомлення Меріме з «Тарасом Бульбою» і значною мірою ніс на
собі відбиток відомого гоголівського твору.
———————
21 Ibid. P. 71–76.
22 Ibid. P. 432–435.
23 Mérimée P. La littérature et le servage en Russie. Mémoires d’un
Chasseur russe, par M. Ivan Tourguenief // Revue des Deux Mondes. 1854.
T. 7. Р. 187.
24 Mérimée P. Épisode de l’histoire de Russie, les Faux Démétrius.
P. 75–76.
42
Однак не варто й перебільшувати ступінь знання Меріме
української історії. Користуючись переважно свідченнями фран-
цузьких авторів, у своєму найвідомішому українознавчому творі
того періоду «Українські козаки та їхні останні отамани» до-
слідник повторює цілу низку хибних тез, популярних у фран-
цузькій історіографії. Так, він наводить ефектну сцену вбивства
Данилом Чаплинським дружини Хмельницького; повторює
твердження про смерть цього Богданового кривдника до по-
чатку Хмельниччини; припускає, що український гетьман дійс-
но міг мати під своєю орудою 300–400-тисячне військо, як про
це свідчили тогочасні хроністи; повідомляє про загибель Юрія
Хмельницького від рук запорожців Сірка у 1679 р.; вважає, що
союз Мазепи з Карлом ХІІ однією з причин мав бажання здо-
бути трон Речі Посполитої для своєї коханки-княгині Дольської
тощо25.
Водночас Меріме, виявляючи неабияку прозорливість, спро-
стовує один з найпоширеніших міфів європейської історіографії,
котрий здобув вже чітку матеріалізацію в культурі: екстрава-
гантне потрапляння Мазепи до козаків. Автор зауважує, що
любовна історія, у якій «дикий кінь відніс Мазепу до запо-
рожців, – це тільки дуже гарний переказ, котрий, на жаль, не
підтверджується жодним сучасним свідченням, гідним уваги»26.
Досить чітко проявляються в «Українських козаках та їхніх
останніх отаманах» народницькі симпатії Меріме27. Автор не
тільки підносить наддніпрянське козацтво як найвизначнішого
репрезентанта волелюбного духу народу України, але й по-
стійно підкреслює простоту й невибагливість побуту козаків на
———————
25 Mérimée P. Les Cosaques d’Ukraine et leurs derniers atamans. P. 73–
74, 76, 77, 84, 86; Боплан Г. Л. де. Опис України. Меріме П. Українські
козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 126, 128,
129, 135, 138.
26 Mérimée P. Les Cosaques d’Ukraine et leurs derniers atamans. P. 85;
Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та їхні
останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 135.
27 Савченко Ф. Козаччина у французькому письменстві та козако-
фільство Меріме. С. 128–147.
43
відміну від показної пишності польської шляхти. Він згадує, як,
вирушаючи в 1648 р. на бунтівних козаків, польське військо
тягло за собою величезний обоз з «похідними наметами, підби-
тими шовком», а сідла шляхтичів були часто «окуті золотом,
оздоблені перлами та коштовностями»28. Меріме справедливо
вбачає у Хмельниччині прояв революційного духу, який ледь не
призвів в Україні до виникнення самостійної держави й яскраво
окреслив початок занепаду Речі Посполитої29. Історик вважає,
що саме незалежність України була головною метою політичної
програми Хмельницького, котру згодом намагався здійснити
Мазепа30.
Меріме зазначає, що незадовго до своєї смерті в 1657 р.,
спричиненої природними факторами, а не отруєнням, Хмель-
ницький зневірився у союзі з Москвою й тяжко переживав через
приведення України під «важкий сюзеренітет царя»31. «Остан-
нім з українських отаманів, котрий намагався відвоювати неза-
лежність для своєї нації, став Мазепа», – продовжує Меріме32.
Отже, на думку історика, справи Хмельницького та Мазепи
означали два рубежі епохи незалежницьких прагнень україн-
ського народу, котрі в кінцевому підсумку зазнали невдачі.
Водночас Меріме зауважує про різне ставлення в Росії до обох
виконавців спільної програми: прославляння Хмельницького та
———————
28 Mérimée P. Les Cosaques d’Ukraine et leurs derniers atamans. P. 75;
Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та їхні
останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 127.
29 Mérimée P. Les Cosaques d’Ukraine et leurs derniers atamans. P. 72–
73; Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та їхні
останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 127.
30 Mérimée P. Les Cosaques d’Ukraine et leurs derniers atamans. P. 76–
77, 86; Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та
їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 128–129, 136, 138.
31 Mérimée P. Les Cosaques d’Ukraine et leurs derniers atamans. P. 83;
Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та їхні
останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 134.
32 Mérimée P. Les Cosaques d’Ukraine et leurs derniers atamans. P. 84–
85; Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та їхні
останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 135.
44
зневажання Мазепи. Критерієм, що визначив таке сприйняття,
стала персональна лояльність кожного з цих гетьманів до царя.
Як і багато істориків, Меріме акцентує той факт, що перехід
козацтва під владу царя дав поштовх до зростання могутності
Росії й руйнування Польщі. Водночас занепад Речі Посполитої,
спричинений козаками, відбився й на занепаді ролі самої укра-
їнської автономії, котра була зведена нанівець майже одночасно
з припиненням існування польської держави33.
Звичайно, у великій роботі з російськомовними джерелами
французький історик потребував допомоги. Таким вірним по-
мічником для нього став друг – російський літератор і бібліофіл,
близький приятель Олександра Пушкіна, Сергій Олександрович
Соболевський (1803–1870). Саме він знайомив Меріме з новин-
ками в світі російської літератури, розтлумачував йому проб-
лемні поняття. На самому початку 1860-х років історик, за
сприяння свого російського приятеля, ознайомився з моногра-
фією Костомарова про Хмельницького34.
Ще одним впливовим і яскравим помічником для французь-
кого історика згодом став Тургенєв, котрий знав Костомарова
особисто35. Як зазначає дослідник творчості Меріме Ксав’є Дар-
кос, Тургенєв допомагав тому також у проясненні сенсу склад-
них для його розуміння російських архаїзмів, діалектизмів, а
також українських слів36. Меріме підтримував з російським
письменником дружні взаємини до останніх днів життя37.
Написане на ретельному вивченні величезного масиву істо-
ричних джерел капітальне дослідження Костомарова одразу
———————
33 Mérimée P. Les Cosaques d’Ukraine et leurs derniers atamans. P. 89;
Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та їхні
останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 141.
34 Joukovsky A. Prosper Mérimée et la question ukrainienne. P. 26.
35 Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та
їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 11–12; Энциклопедия
жизни и творчества Н. И. Костомарова (1817–1885) / Пред. ред. кол.
В. А. Смолий; зам. пред., науч. ред. и рук. авт. кол. Ю. А. Пинчук.
Киев: Ин-т истории Украины; Донецк: Юго-Восток, 2001. С. 476.
36 Darcos X. Mérimée, slavophile. P. 9–32.
37 Янковський Ю. З. Проспер Меріме. Життя і творчість. C. 118–123.
45
привернуло увагу його французького колеги. Воно яскраво від-
бивало народницький підхід до вивчення історії, котрий так
імпонував Меріме. Той загорівся ідеєю написати нову розвідку,
присвячену маловідомому в його країні українському герою,
котрий ледь не зруйнував вщент могутню Річ Посполиту, до
постаті якого вже звертався раніше. Також ознайомлення з ро-
ботою російського науковця дозволяло французькому автору
виправити ті хибні думки, які він зазначив у своїй попередній
праці: про дружину Хмельницького, про Чаплинського, про чи-
сельність козацько-татарських військ тощо.
До роботи над життєписом Хмельницького Меріме присту-
пив одразу після завершення біографічного нарису про ще од-
ного видатного козацького ватажка ХVІІ ст. – Степана Разіна.
Разін і Хмельницький уявлялися досліднику найвизначнішими
повстанськими лідерами тієї доби, в діяльності яких якнайкраще
знайшли відображення сподівання народних мас. Життєписи
цих двох постатей Меріме поєднав у своєрідній дилогії під
назвою «Козаки давніх часів».
У січні–липні 1863 р. на сторінках шести номерів поважного
наукового часопису «Journal des savants» («Журналь де саван» –
«Науковий журнал») був надрукований біографічний нарис
Меріме «Козаки давніх часів. Богдан Хмельницький». За два
роки потому цей твір було перевидано у вигляді окремої книги.
Цей нарис став і до сих пір залишається у Франції найкращим і
найповнішим життєписом видатного гетьмана. Проте, маючи
певний успіх за життя Меріме, його «Богдан Хмельницький» не
користувався надалі значною популярністю38. Коли в 2007 р.
анонсувалося перевидання цього твору видавництвом «Армат-
тан» через майже півтора століття після його написання, у
рекламному оголошенні зазначалося, що «Богдан Хмельниць-
кий» є «одним з найменш відомих творів Проспера Меріме»39.
———————
38 Там само. С. 105.
39 Mérimée P. Bogdan Chmielnicki. Fac-similé de l’édition originale
(1865) [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.chapitre.com/
CHAPITRE/fr/BOOK/merimee-prosper/bogdan-chmielnicki-fac-simile-de-
l-edition-originale-1865,1131137.aspx 04/06/2011
46
Але сам автор надавав своєму «Богдану Хмельницькому» і
взагалі козацькій тематиці великого значення. Досліджуючи ко-
зацтво, він настільки вживався в його епоху та діяльність, що в
одному з листів занотовував: «Ви знаєте, по-моєму, я сам
козак»40. Одним з найголовніших джерел, котре якнайточніше
могло висвітлювати всі сторони народного світогляду та життя,
Меріме вважав усну народну творчість. Саме тому він не тільки
ретельно збирав зразки козацького фольклору, але й намагався
якнайточніше зрозуміти їхній зміст. У листі, адресованому своє-
му давньому приятелю-літератору та редактору «Journal des
savants» П’єру-Антуану Лебрену (1785–1873), Меріме писав:
«Мене непокоїть сенс одного козацького вірша; ніхто не може
мені його розтлумачити. Найважливіше, це те, що ця нісеніт-
ниця може бути пояснена лише козаком, а скількох з них ви
маєте серед ваших передплатників на берегах Дону й Волги?»41.
Повідомляючи Лебрена про завершення свого нарису, при-
свяченого Хмельницькому, Меріме в листопаді 1862 р. з певною
долею притаманного йому гумору зазначав стосовно своєї «не-
величкої кумедної козацької історії»: «Вона буде доволі довгою
і не дуже веселою, тут людей саджатимуть на палю, здира-
тимуть з них шкіру й вішатимуть без розбору»42. У грудні того
ж року історик зізнавався своїй багаторічній подрузі Жанні
Дакен (1811–1895): «Знову взявся за статтю про козаків, боюсь,
що вона вийде дуже довга»43. Перед цим він жартома бідкався їй
на занадто складне ім’я свого героя44. Згодом він наполегливо
рекомендував жінці прочитати його щойно завершений твір:
«Даремно ви не прочитали «Саламбо» Флобера. Немає сумніву,
книжка ця божевільна, у ній більше тортур, усіляких жахів, ніж
у «Житті Хмельницького»… Хотілося б змусити вас прочитати
———————
40 Савченко Ф. Козаччина у французькому письменстві та козако-
фільство Меріме. С. 128, 145–146.
41 Darcos X. Mérimée, slavophile. P. 9–32.
42 Ibid.
43 Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та
їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 12.
44 Cadot M. Mérimée s’est-il intéressé à l’Ukraine? P. 125.
47
ще другу частину «Хмельницького», коректуру якого я випра-
вив, поки лежав на спині. Ви побачите там козаків, посаджених
на кіл, і євреїв, з яких живцем здирають шкіру»45.
Своїй іншій знайомій – графині Клер-Луїзі-Августині-Фелі-
ції-Мальгораті де ла Рошжаклен (1798–1883) – у листі від
28 лютого 1863 р. він писав про постать своїх студій: «Цей
великий чоловік волів визволити малоросів або козаків, своїх
земляків, з-під ярма поляків, котрі в ті часи чинили всілякі
можливі здирства стосовно селян власної країни»46.
Водночас сам автор відзначав складність для французів у
вимові та запам’ятовувані прізвища свого головного персо-
нажу47, яке мало нетипові й важкі для французької мови звуки та
звукосполучення.
Як вже зазначалося, активну допомогу Меріме при роботі над
«Богданом Хмельницьким» надавав Тургенєв48. Коли нарешті
почався друк «Богдана Хмельницького» в «Journal des savants»,
історик скаржився у листі від 9 січня 1863 р. своєму другу
Соболевському на Костомарова, котрий «вставив стільки мало-
російської мови до своєї книги», й додавав, що «без допомоги
Тургенєва я ніколи б з цим не впорався»49. А 24 лютого 1863 р.
Меріме жалівся Тургенєву: «Костомаров уявив собі, що весь
світ повинен знати козацьку мову»50.
Не завжди легко було Меріме розібратися й з географією
України. Так, він змушений був консультуватися «чи місто, яке
———————
45 Любов славетних письменників у листах і в житті: Збірник
художньо-документальних нарисів / Автор-упорядник В. О. Кирилюк.
Київ: Криниця, 2008. С. 249.
46 Cadot M. Mérimée s’est-il intéressé à l’Ukraine? P. 125.
47 Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та
їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 142; Mérimée P. Bog-
dan Chmielnicki. Fac-similé de l’édition originale (1865). P. 2.
48 Filon A. Mérimée et ses amis. Paris: Hachette et C-ie, 1909. P. 302–
303.
49 Cadot M. Mérimée s’est-il intéressé à l’Ukraine? P. 126.
50 Ibid.
48
називається російською мовою Львов, – це те саме, що Лемберг
в Галичині?»51.
Ще раз підкреслюючи важливість праці Меріме в контексті
вивчення життя та діяльності Хмельницького й у цілому Хмель-
ниччини у Франції, зауважимо, що інформативна оригінальність
цього твору була не досить значною, оскільки майже весь фак-
таж французький історик запозичив у Костомарова. Та, власне
кажучи, й сам Меріме не приховував факт цього запозичення,
про що зазначав у перших же рядках свого нарису52. У пере-
виданні «Богдана Хмельницького» 2007-го року в передмові
стосовно твору Меріме зазначено, що тут «йдеться насправді
про адаптацію тексту українського історика Миколи Костома-
рова»53. Фактично можна говорити про скорочений переказ Ме-
ріме однойменної праці Костомарова, пристосований до сприй-
няття французької публіки. Оригінальність французького автора
тут проявляється здебільшого у його неповторному стилі, кот-
рий завжди викликав захват у читацької аудиторії.
Отже, саме завдяки талановитому посередництву Меріме твір
і погляди Костомарова стали доступними французьким читачам.
Проте зводити доробок французького історика до простого
переказу тверджень його колеги було б теж несправедливо.
Подекуди, наводячи свідчення Костомарова про певні історичні
події та явища, Меріме одразу бере їх під сумнів і намагається
запропонувати своє бачення, на його думку, більш вірогідне.
Так, подаючи інформацію про те, як «після взяття Бара Кри-
вонос наказав здерти живцем шкіру з 15 000 євреїв», фран-
цузький автор ставиться з недовірою до такої кількості жертв
жахливої розправи, вважає це число занадто завищеним й апе-
лює при цьому до здорового глузду. «Те, що ці люди [повстанці –
———————
51 Купчинський О. Проспер Меріме і його твір «Богдан Хмель-
ницький». С. 16–22.
52 Mérimée P. Bogdan Chmielnicki. Fac-similé de l’édition originale
(1865). P. 1; Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські
козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 142.
53 Mérimée P. Bogdan Chmielnicki. Fac-similé de l’édition originale
(1865). P. IX.
49
Авт.] були доволі розлючені, щоб вдатися до подібних тортур, є
цілковито прийнятним, – пише він. – В 1610 р. паризькі живо-
дери запропонували парламенту здерти шкіру з Равальяка, так
старанно, щоб змусити його прожити ще три дні. Але тут, в
місті взятому штурмом, здерти шкіру з 15 000 осіб, я оголошую
цю річ неможливою не стільки через жорстокість, скільки через
брак терпіння найдурніших з цих дикунів»54.
Зупиняючись на дискусійній затримці Хмельницького під
Львовом, а далі під Замостям, про які й досьогодні не стихають
суперечки, Меріме вважає малоймовірним пояснення Косто-
марова таких дій гетьмана «сентиментом патріотичного жалю»
до Польщі, котрого Хмельницький не зміг перебороти в собі55.
Спростовуючи дану тезу Костомарова, французький історик за-
уважує, що навряд чи цей «вождь селянської нації зберігав якісь
доброзичливі почуття до аристократії-гнобительки»56. Хмель-
ницький до цього показував себе завзятим захисником право-
славної віри, нещадно вирізував католиків і не шкодував пере-
можених поляків. На думку Меріме, головним мотивом, що
зупинив переможний рух повстанського лідера на захід, було
збереження Речі Посполитої як слабкої надбудови, котрій фор-
мально мала підпорядковуватися де факто незалежна Україна
під його проводом. Меріме наголошує, що, поставивши на чолі
Польщі Яна ІІ Казимира, розсудливий Хмельницький сподівався
мати в руках покірного своїй волі монарха, якому, знов-таки
формально, гетьман всіляко виявлятиме свою повагу, але при
———————
54 Mérimée P. Bogdan Chmielnicki. Fac-similé de l’édition originale
(1865). P. 62; Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські
козаки та їхні останні гетьмани; Богдан Хмельницький. С. 174–175.
55 Костомаров Н. И. Богдан Хмельницкий. Санкт-Петербург: Изда-
ние книгопродавца Д. Е. Кожанчикова, 1859. Т. 1. С. 246; Mérimée P.
Bogdan Chmielnicki. Fac-similé de l’édition originale (1865). P. 83–84;
Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські козаки та їхні
останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 186–187.
56 Mérimée P. Bogdan Chmielnicki. Fac-similé de l’édition originale
(1865). P. 83–84; Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські
козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 186–187.
50
цьому проводитиме політику на власний розсуд57. Отже, збе-
реження традиційного укладу ослабленої Речі Посполитої, на
думку дослідника, було актом легітимізації влади Хмельниць-
кого в Україні.
Оригінальністю вирізняється й бачення Меріме обставин
укладення Зборівської угоди, до якої Хмельницького, по суті,
було присилувано. Історик зауважує, що підписання цього до-
говору стало проявом не слабкості очільника України, а навпаки –
найбільшої його могутності, яка налякала навіть союзника коза-
ків кримського хана. Саме небажання нового тріумфу Хмель-
ницького й цілковитого розгрому Речі Посполитої змусило
Іслам-Гірея зрадити українську сторону, що він робитиме зго-
дом не раз, й підтримати поляків58.
Відзначаючи, що Хмельницький був справжнім народним
героєм, постать якого в Україні Меріме уподібнює до особи
популярного серед французів Генріха ІV, дослідник обстоює
помилковість тези про захист українським лідером інтересів
нижчих верств суспільства. Історик вважає, що домінантними в
політиці Хмельницького завжди були прагнення козацької стар-
шини, а потім низового козацтва. Турботи селян для гетьмана
були на останньому місці, хоча він на словах завжди їх під-
тримував і дійсно сприяв покращенню становища народних мас.
Водночас, як зауважує Меріме, Хмельницький прагнув утворити
нову шляхту, більш демократичну, ніж польська, але все ж таки
аристократію, доступ до якої отримували б поважні козаки59. За
словами французького дослідника, саме в добу Хмельницького
———————
57 Mérimée P. Bogdan Chmielnicki. Fac-similé de l’édition originale
(1865). P. 83–84; Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські
козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 186–187.
58 Mérimée P. Bogdan Chmielnicki. Fac-similé de l’édition originale
(1865). P. 139–140; Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Укра-
їнські козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 218–
219.
59 Mérimée P. Bogdan Chmielnicki. Fac-similé de l’édition originale
(1865). P. 293; Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські
козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 300.
51
Україна мала реальний шанс стати дійсно незалежною держа-
вою, який однак не було реалізовано60.
Загалом історіописання Меріме характеризується значним
рівнем об’єктивності та політичною незаангажованістю. Кожна
його теза характеризується обдуманістю й обґрунтованістю.
Своє пізнавальне значення в ракурсі українознавства у Франції
дані твори, особливо «Богдан Хмельницький», зберігають і нині.
Науково-популярні праці Меріме з козакознавчої тематики
можна вважати визначною віхою в розвитку французькою істо-
ріографії історії України козацького періоду. Мабуть, цілком
слушною є думка видавців «Богдана Хмельницького» 2007-го
року, що Меріме варто визнати «першим великим французьким
автором, який звернувся до серйозного вивчення українського
козацтва»61. Привабливу силу творчого генія Меріме, яскраво
проявлену ним у своїх козакознавчих нарисах, відзначав дослід-
ник його творчості літературознавець П’єр-Марі-Огюстен Філон
(1841–1916). У своїй розвідці, присвяченій аналізу творчого до-
робку Меріме, він, зокрема, зазначав: «Богдан Хмельницький і
Стенька Разін. Це історія змішана: напівдокументальна, напів-
драматична, перемежована промовами на кшталт Тита Лівія чи
Сен-Реаля [Сезар-Вішар де Сен-Реаль (1643–1692) – відомий
французький історик – Авт.]… Коли читаєш «Козаків давніх
часів» дуже чітко бачиш перед собою цю мілітарну демократію,
чинники, які вмить створили її такою грізною та згодом зава-
дили формуванню козацької імперії. Це був Рим, приречений не
вирости»«62.
Заглиблений в українознавчі дослідження Меріме вважав
історію України несправедливо обійденою увагою. Будучи не
тільки літератором і науковцем, а також і сенатором Другої
імперії та близькою до імператорського двору людиною, він мав
———————
60 Mérimée P. Bogdan Chmielnicki. Fac-similé de l’édition originale
(1865). P. 293; Боплан Г. Л. де. Опис України / Меріме П. Українські
козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. С. 300–301.
61 Mérimée P. Bogdan Chmielnicki. Fac-similé de l’édition originale
(1865). P. IX.
62 Filon A. Mérimée et ses amis. P. 303–304.
52
вплив на політичну й інтелектуальну еліту Франції середини
ХІХ ст. та сприяв ознайомленню західноєвропейського суспіль-
ства з минулим України козацьких часів.
Yevgen Luniak
Doctor of Historical sciences (Dr. hab. in History),
Рrofessor, Department of history of Ukraine,
Nizhyn Gogol State University
(Nizhyn, Ukraine), lunyak@ua.fm
KOSTOMAROV’S "BOGDAN CHMIELNICKI"
IN INTERPRETATION OF PROSPER MЙRIMЙE
The acquaintance’s state of the French historical science (ХIXth
century) with Cossack’s Ukraine in the article is covered. The complex
analysis of scientific and journalistic works of Prosper Mérimée (1803–
1870) is made.
Key words: Bogdan Chmielnicki, Mykola Kostomarov, Prosper Méri-
mée, French historiography.
REFERENCES
1. Boplan, G. L. de. (1990). Opys Ukrainy; Merime P. Ukrains’ki kozaky ta
ihni ostanni get’many. Lviv. [in Ukrainian].
2. Borshchak, I. (1949). Marko Vovchok ta ii zvyazky v Paryzhi. Ukraina. (1),
4. [in Ukrainian].
3. Cadot, M. (2005). Mérimée s’est-il intéressé à l’Ukraine? Mérimée.
Littératures. (51), Toulouse, 117–28. [in French].
4. Darcos, X. (2003). Mérimée, slavophile. Cahiers Ivan Tourguéniev-Pauline
Viardot-Maria Malibran. (27), 9–32. [in French].
5. Entsyklopedia zhyzni i tvorchestva N. I. Kostomarova. (2001). Kiev–
Donetsk. [in Russian].
6. Filon, A. (1909). Mérimée et ses amis. Paris. [in French].
7. Joukovsky, A. (1987). Prosper Mérimée et la question ukrainienne.
L’Ukraine et la France au XIXe siècle: actes du colloque organisé à la Sorbonne les
21 et 22 mars 1986 (pp. 21–32). Paris–Munich. [in French].
8. Kupchynskyi, O. (1987). Prosper Merime i ioho tvir "Bogdan
Hmelnyts’kyi". Zhovten, (8), 6–22. [in Ukrainian].
9. Kyrylo-Mefodiivske tovarystvo (Vol. 3). (1990). Кyiv. [in Ukrainian].
10. Kostomarov, N. I. (1859). Bogdan Hmelnitskyi. Sankt-Peterburg. [in
Russian].
11. Kyryliuk, V. O. (2008). Lubov slavetnyh pysmennykiv u lystah i v zhytti.
Kyiv. [in Ukrainian].
53
12. Luniak, Ye. (2008). Zakordonni emissary Kyrylo-Mefodiivskoho tovary-
stva: sekretni misii 1847. Gumanitarnyi zhurnal, (1–2), 99–108. Dnipropetrovsk. [in
Ukrainian].
13. Luniak, Ye. (2012). Kozatska Ukraina ХVІ–ХVІІІ stolittia u frantsuzkyh
istorychnyh doslidzhenniah, (рр. 598–616). Kyiv–Nizhyn. [in Ukrainian].
14. Luniak, Ye. (2009). Taiemnyi ukrainskyi emisar u Paryzhi v 1847. (do
200-littia z dnia narodzhennia kyrylo-mefodiivtsia Mykoly Ivanovycha Savycha).
Literatura ta kultura Polissia, (48), 42–60. Nizhyn. [in Ukrainian].
15. Matsyievych, L. S. (1904). Nikolai Ivanovich Savich. Kievskaia starina, (2),
229–23. [in Russian].
16. Mérimée P. (2007). Bogdan Chmielnicki. Fac-similé de l’édition originale
(1865). Paris. [in French].
17. Mérimée P. (1853). Épisode de l’histoire de Russie, les Faux Démétrius.
Paris. [in French].
18. Mérimée P. (1851). La littérature en Russie. Nicolas Gogol. Revue des Deux
Mondes, (12), 627–650. [in French].
19. Mérimée P. (1855). Les Cosaques d’Ukraine et leurs derniers atamans.
Mélanges historiques et littéraires (рр. 61–89). Paris. [in French].
20. Savchenko, F. (1995). Kozachina u frantsuz’komu pys’menstvi ta
kozakofil’stvo Merime. Hronika 2000, (2–3), 128–147. [in Ukrainian].
21. Sokoliuk, S. (2009). Ukraintsi v Krymskii (Skhidnii) viyni 1853–1856.
Voienna istoria, (2 (44)), 18–29. [in Ukrainian].
22. Yankovskyi, Yu. (1976). Prosper Merime. Zhyttia i tvorchist. Kyiv. [in
Ukrainian].
|