Політика кадрового забезпечення поштових і поштово-телеграфних установ Півдня України за Тимчасового уряду в 1917 р.
У статті на основі джерельних матеріалів розглядаються основні аспекти комплектації особовим складом поштових і поштово-телеграфних установ Півдня України за Тимчасового уряду в 1917 р. В статье на основе источников рассматриваются основные аспекты комплектации личным составом почтовых и почтово-тел...
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16042 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Політика кадрового забезпечення поштових і поштово-телеграфних установ Півдня України за Тимчасового уряду в 1917 р. / О.В. Федорченко // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. — Вип. 3. — С. 80-83. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859769295240691712 |
|---|---|
| author | Федорченко, О.В. |
| author_facet | Федорченко, О.В. |
| citation_txt | Політика кадрового забезпечення поштових і поштово-телеграфних установ Півдня України за Тимчасового уряду в 1917 р. / О.В. Федорченко // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. — Вип. 3. — С. 80-83. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | У статті на основі джерельних матеріалів розглядаються основні аспекти комплектації особовим складом поштових і поштово-телеграфних установ Півдня України за Тимчасового уряду в 1917 р.
В статье на основе источников рассматриваются основные аспекты комплектации личным составом почтовых и почтово-телеграфных учреждений Юга Украины во время Временного правительства в 1917 г.
On the basis of source materials the article describes major aspects of staff complementation of postal and postal-telegraphic institutions of the South Ukraine in the time of the Provisional Government in 1917.
|
| first_indexed | 2025-12-02T06:20:38Z |
| format | Article |
| fulltext |
80
УДК 351.816 : 356.13 «1917»
ПОЛІТИКА КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ПОШТОВИХ І ПОШТОВО-ТЕЛЕГРАФНИХ УСТАНОВ ПІВДНЯ
УКРАЇНИ ЗА ТИМЧАСОВОГО УРЯДУ В 1917 р.
О.В. Федорченко
У статті на основі джерельних матеріалів розглядаються основні аспекти комплектації осо-
бовим складом поштових і поштово-телеграфних установ Півдня України за Тимчасового уряду в
1917 р.
Ключові слова: особовий склад, чиновники, службовці, поштарі, поштові установи.
В статье на основе источников рассматриваются основные аспекты комплектации личным
составом почтовых и почтово-телеграфных учреждений Юга Украины во время Временного пра-
вительства в 1917 г.
Ключевые слова: личный состав, чиновники, служащие, почтальоны, почтовые учреждения.
On the basis of source materials the article describes major aspects of staff complementation of postal
and postal-telegraphic institutions of the South Ukraine in the time of the Provisional Government in 1917.
Key words: staff, officials, officers, postmen, postal institutions.
Одним із основних аспектів успішного функціо-
нування новоутвореного державного апарату країни є
зв’язок центру із провінцією, військовими підрозділа-
ми. Тимчасовий уряд змушений був приділяти значну
увагу поштовій службі, не дивлячись на існування
більш оперативнішого телеграфного і телефонного
зв’язку. У військовий час було досить складно забез-
печити цілісність ліній передач. Тому неодноразово
екстрені телеграми до кінцевого пункту призначення
доставлялися саме поштою [10, арк.266].
Дана проблема знайшла деяке відображення у
загальних працях з історії розвитку і діяльності по-
штового зв’язку у Російській імперії та Україні
М. Псурцева [1], В. Мухіна, В. Мороза, П. Дюкова [2],
Т. Замкової, О. Напханько, І. Меленчука та ін. [3]. Але,
не дивлячись на зазначені праці, дане питання недо-
статньо розкрите у науковій літературі. Тому автор
прагне висвітлити і проаналізувати деякі аспекти
кадрової політики у поштових і поштово-
телеграфних установах Півдня України за Тимчасо-
вого уряду. Хронологічні межі обмежені проголо-
шенням республіки і офіційною ліквідацією Тимча-
сового уряду.
Тимчасовий уряд отримав у спадок від самоде-
ржавної адміністрації поштову службу зі значною
кількістю проблем: неукомплектованість кадрами
поштових установ, постійним дефіцитом бажаючих
навчатися на зв’язківця, що було викликане слаб-
ким, не відповідним часу, матеріальним забезпечен-
ням, високим рівнем навантаження на службовців.
Південь України був важливим стратегічним
регіоном для Тимчасового уряду, Таврійська і
Херсонська губернії були зараховані до територій,
які належали до театру бойових дій, мали вихід до
морів і через них проходив зв’язок із Чорноморсь-
ким флотом [4, арк.77].
Важливість поштової служби для Тимчасового
уряду засвідчує значна кількість звернень із прохан-
ням до зв’язківців, щоб вони зробили все можливе
для функціонування зв’язку, оскільки припинення
роботи вважалося рівносильним зупинці життя
[14, арк.131 і зв.,615].
З самого початку Головне управління пошти і
телеграфів зіткнулося з проблемою, яка була пов’я-
зана із демократичними перетвореннями. Утворені
комітети поштово-телеграфних службовців отрима-
ли дозвіл на звільнення керівного складу установ,
які заплямували себе зв’язками з царською владою.
Явище набуло загрозливого розмаху, так як одразу
ж вивільнялися висококваліфіковані кадри із знач-
ним досвідом роботи, і привносило у роботу відом-
ства тільки розлад. З огляду на це, Головне управ-
ління, намагаючись опанувати ситуацію, із середи-
ни березня заборонило самовільно звільнювати чи-
новників, характеризуючи дане явище, як акт сва-
вілля. Запропонувало подавати скарги і залишило за
собою прерогативу розслідування, і якщо потрібно
звільнення чиновників [14, арк.169 і зв., 223 і зв.].
Але комітети на цьому не зупинилися. Вони усіма
можливими засобами тиснули на начальників та
помічників і не рідко своїми діями привносили у
роботу служби негативні тенденції. Як приклад,
можна навести лист начальника Високопільської
поштово-телеграфної контори у комітет від
23 червня: «Я винуватий, шкідливий і небезпечний
новому устрою, з’ясуйте у суді і покарайте, невину-
ватий – скажіть, але не повертайтесь до пережитого
засобу, і не пускайте в хід адміністративний тиск та
закулісний вплив…» [16, арк.10-13 і зв.]. Простежу-
валися непоодинокі випадки навмисного переводу з
помсти або відрядження зв’язківців в установи да-
лекі від місця проживання [15, арк.5 і зв.]. Ясно, що
81
такі факти не могли позитивно впливати на відно-
сини у середині колективу.
Нагальним завданням було покращення мате-
ріального забезпечення, однак заробітна плата робі-
тників зв’язку залишалася на місці при постійному
піднятті цін на продукти харчування. Важливе міс-
це у цій справі відігравав Всеросійський поштово-
телеграфний з’їзд, який постановив: негайно видати
службовцям за штатним розписом, вільнонайманим
та кандидатам, які несли службові обов’язки, по
100 руб. з відрахуванням 3 % на Всеросійський по-
штово-телеграфний з’їзд; встановити щомісячну
надбавку у розмірі 60 руб. усім службовцям з пер-
шого квітня; підвищити заробітну плату службов-
цям з першого квітня [14, арк. 315] (див. табл. 1);
ресурси на підвищення планувалося брати з майбу-
тнього підняття тарифів на поштові пересилання
[10, арк. 216].
Таблиця 1
ОКЛАДИ ПОШТОВИХ СЛУЖБОВЦІВ З 1 КВІТНЯ 1917 р. [складено за 5, арк.4]
Для порівняння попередні найнижчі оклади унтер-
офіцера, поштаря та сторожа призначені з 1 листопада
1915 р. складали відповідно: 480, 300, 240 руб. на рік
(столові гроші не передбачалися) [11, арк.201]. Також,
посадам, перерахованим у таблиці, надавалися квартир-
ні гроші згідно закону від 8 липня 1901 р. нарівні з чи-
новниками, у місцевостях віднесених до першого роз-
ряду 30 % від платні (без столових грошей), до другого
– 25 % і до третього – 20 % [4, арк.16]. Але коштів, для
вище перерахованих надбавок, постійно було недостат-
ньо або приходили із запізненням [4, арк.40; 20, арк.22].
І все ж таки, матеріальне становище більшості
службовців залишалося вкрай низьким. Яскраво ілюс-
трує вищезазначене твердження факт відсутності
взуття у зв’язківців. Так, у серпні по Херсонській по-
штово-телеграфній конторі значилося 14 осіб, біль-
шість з яких були поштарями [16, арк.3].
Незначна різниця у заробітній платі (5-10 руб.
на місяць) і відповідно більшому відсоткові кварти-
рних грошей по районах породжувала велику кіль-
кість прохань про переведення у місцевість із ви-
щою оплатою [9, арк.44]. Справедливі вимоги чино-
вників та службовців щодо гідного матеріального
забезпечення Головне управління обіцяло лише
після закінчення війни [17, арк.24].
Збільшення заробітної плати службовцям, хоча й
незначне, викликало значну кількість призначень на
посади сторожів-розсильних жінок-родичок начальни-
ків установ, які спиралися на факт відсутності чолові-
ків з відповідними критеріями [4, арк.171]. Але жінки
не відповідали реальним вимогам служби, так як кри-
міногенна ситуація в регіоні значно погіршала, у де-
яких установах узагалі наказали призначити цілодобо-
ву озброєну варту [13, арк.8, 110]. Тому було суворо
визначено жінок з посад сторожів-розсильних звіль-
нити, а на їх місця призначити чоловіків, дозволили
приймати легкопоранених вояків [8, арк.21]. У той же
час існували випадки прийняття на зазначені посади
неповнолітніх, що було економно для установ, оскіль-
ки платили їм по 15 руб. на місяць [7, арк.17 і зв.].
Закон, виданий 28 березня 1917 р., повинен був
покращити становище службовців, у першу чергу пла-
нувалося збільшити кількість особового складу установ
і тим самим зменшити навантаження на працівників,
підвищити чиновників у розрядах. Передбачалося три
хвилі розширення штатів: перша – першого квітня, дру-
га – першого липня, третя – першого жовтня і закінчити
до січня 1918 р. Значна кількість чиновників, яких при-
значали на вищі розряди, відразу зіткнулася із пробле-
мою – зростання по службовій драбині у більшості ви-
падків передбачало переїзд на інше місце проживання,
хоча вільних квартир в окрузі майже не існувало, що
гальмувало процес поповнення кадрами поштові уста-
нови [7, арк.104]. Ще у кінці вересня 1917 р. на адресу
округу надходили прохання про збільшення особового
складу. Так, начальник Голопристанської поштово-
телеграфної контори скаржився, що у містечку Гола
Пристань було тільки два листоноші, яких часто потрі-
бно було відряджати у підлеглі відділення у зв’язку із
хворобою місцевих поштарів [7, арк.83 і зв.]. Вищеза-
значений закон не міг задовольнити всіх. На адресу
керівництва округу надходили скарги чиновників, яким
з тих чи інших причин було відмовлено у підвищенні
по службі [15, арк.3 і зв.,5 і зв.].
Значне зростання обсягу роботи в установах, зок-
рема по обслуговуванню діючої армії, у три-чотири
Посада Заробітна плата
руб. на рік
Столові гроші
руб. на рік
Всього
руб. на рік
Унтер-офіцер
600
500
400
300
250
200
900
750
600
Поштар
500
400
300
300
220
200
180
120
720
600
480
420
Сторож-розсильний
500
400
300
300
240
220
200
180
120
120
720
600
480
420
360
82
рази і в зв’язку з обмеженим штатом, не дивлячись на
всі спроби збільшити його кількість, негативно вплива-
ли на якість роботи [17, арк.24]. Це тягло за собою неза-
доволення діяльністю поштової служби. Справедливі
нарікання були з боку армії. Наприклад, у день ревізії
27 червня в Одеській Головній поштовій конторі, у
мішках із кореспонденцією було виявлено листи, наді-
слані з Таврійської губернії 18-20 червня. Також нерід-
кістю було й те, що з установ округу в Одеську Голо-
вну поштову контору майже щоденно кореспонденція
доставлялася несортованою, розсипом, велика кількість
взагалі не адресована у польові установи [6, арк.256]. З
огляду на існуючу проблему Міністерство пошти і те-
леграфів, утворене 5 травня 1917 р., та керівництво
округу постійно циркулярно зобов’язувало чиновників
та службовців сумлінно виконувати покладені обов’яз-
ки [2, с.72; 8, арк.66]. Більше того, намагаючись покра-
щити діяльність служби, зобов’язали частіше виймати,
розносити та відправляти кореспонденцію [14, арк.445;
12, арк.338; 9, арк.67].
Спостерігалася й інша тенденція, коли керівницт-
во міністерства та округу намагалися дещо розванта-
жити обов’язки підлеглих. Для полегшення роботи:
− дозволити гасити дві наклеєні поряд поштові
марки одним відбитком штемпеля;
− у місцевостях зі значною кількістю населення,
розташованих поблизу залізниць або залізнич-
них станцій, установити при будівлі контори і
на вокзалах ще по додатковій поштовій скри-
ньці, вказавши для якого поштового вагону
призначена [8, арк.42];
− вивісити поштові скриньки у волосних та сільсь-
ких управах, звідки б місцеві жителі за власний
рахунок доставляли полотняні мішки з листами
до найближчої поштової установи [2, с.72];
− кореспонденція направлена мешканцям бага-
топоверхівок, згідно циркуляру міністра по-
шти і телеграфів від 20 липня 1917 р. за № 17,
вручалася визначеній від жителів особі або у
шафу, встановлену на першому поверсі з окре-
мими для кожної квартири скринями, які пла-
нували установити до першого вересня
[9, арк.63]. Тобто з’явився новий вид поштової
скриньки, який функціонує й по сьогодні.
У зв’язку із збільшенням відправлень мало- і
безграмотними адресантами, які нерідко відволіка-
ли чиновників від роботи для заповнення адреси,
спланували наступні дії, направлені на полегшення
участі чиновників:
− кожна поштова установа у своєму районі
наділяла усі навчальні заклади зразками за-
повнення адреси;
− такими ж зразками забезпечити кожне село і
прохати місцевих священників, учителів та
інших освічених осіб про найширше розповсю-
дження зазначених даних;
− у місцях розквартирування військ прохати нача-
льників військових підрозділів, щоб вони озна-
йомили вояків з правилами написання адреси;
− при перефарбуванні поштових скриньок і
заготовці нових, зображення листа на скри-
ньці зробити лицьовою стороною зі зразком
правильного заповнення [8, арк.42].
Намагаючись зорганізувати всі наявні людські
ресурси, ліквідували відпустки, роблячи винятки
лише для інфекційних хворих [10, арк.311-312].
З хронічною нестачею чоловіків дещо полегшили
процес прийняття жінок на посади чиновників, дозво-
ливши, якщо їхній освітній ценз був нижче визначено-
го, складати при конторах відповідні іспити [8, арк.54].
Добровольцям, які пішли на фронт, у вигляді
пільги, зберігалася заробітна плата [10, арк.336].
Хоча Міністерство неохоче відпускало своїх підлег-
лих на фронт, оскільки брак чиновників відчувався
постійно [18, арк.38].
Одним із основних джерел поповнення чиновни-
ками було навчання в Одесі на поштово-телеграфних
курсах, але значна маса опановувала службу при уста-
новах. За Тимчасового уряду майже постійно відчува-
вся дефіцит учнів. Обмежена кількість змушувала
брати осіб психологічно непідготовлених, які не ви-
тримували навантаження. Для прикладу, можна навес-
ти лист службовця Щербанівського поштово-
телеграфного відділення, адресований начальнику цієї
ж установи: «Я… 9 травня цього року прийшов додо-
му і більше до Вас не приїду, тому що, як вам відомо я
м’якого характеру і не можу більше переносити свою
службу, і тому я відсторонився, щоб не мучити Вас…
Я може залишився ще б, але так як більше вже не міг
переносити своє навчання, відсторонився. До того я
довчився, що вже ходити не можу» [19, арк.17-18].
Лише у другій декаді жовтня охочих навчатися
на поштових чиновників по округу нараховувалося
більше 600 осіб, що дало змогу вибирати гідних.
Віковий ценз на посади чиновників та поштарів для
чоловіків та жінок складав від 16 років, освітній –
не нижче чотирьох класів середнього навчального
закладу чи повний курс вищих початкових училищ
з гарною характеристикою [6, арк.360].
Отже, Тимчасовий уряд був змушений приділяти
увагу поштовій службі для підтримки й поширення
своєї влади. Не оминуло це й Південь України, який
був важливим стратегічним регіоном. Значний вплив
на розвиток поштового зв’язку, в тому числі і на кадро-
ву політику, мали Всеросійський поштово-телеграфний
з’їзд та комітети поштово-телеграфних службовців.
Вони намагалися покращити матеріальне становище
службовців, але не завжди їхні дії, особливо комітетів,
мали конструктивний та виважений характер. За період
Тимчасового уряду в регіоні не вдалося подолати дефі-
цит кадрів, недостатнє матеріальне забезпечення, що
було спричинено військовим часом.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Псурцев Н.Д. Развитие связи в СССР 1917-1967 гг. – М.: Связь, 1967. – 479 с.
2. Від гінця до Інтернету: Нариси з історії української пошти / В. Мухін, В. Мороз, П. Дюков та ін. – К.: Аспект,
2002. – 327 с.
83
РЕЦЕНЗЕНТИ:
В.Д. Сусоров – д.і.н., професор, Херсонський національний технічний університет;
Ю.В. Котляр – д.і.н., професор, ЧДУ ім. П. Могили.
3. Дніпропетровський поштамт – 100 років. Він зв’язує міста, поєднує людей / Т. Замкова, О. Напханько,
І. Меленчук та ін. – Д.: АРТ-ПРЕС, 2005. – 104 с.
4. Державний архів Херсонської області (далі – ДАХО), ф.82, оп.1, спр.326.
5. ДАХО, ф.82, оп.1, спр.355.
6. ДАХО, ф.82, оп.1, спр.374.
7. ДАХО, ф.82, оп.1, спр.377.
8. ДАХО, ф.82, оп.1, спр.378.
9. ДАХО, ф.82, оп.1, спр.404.
10. ДАХО, ф.82, оп.1, спр.438.
11. ДАХО, ф.237, оп.1, спр.44.
12. ДАХО, ф.Р-580, оп.1, спр.1.
13. ДАХО, ф.Р-587, оп.1, спр.1.
14. ДАХО, ф.Р-591, оп.1, спр.1.
15. ДАХО, ф.Р-609, оп.1, спр.5.
16. ДАХО, ф.Р-609, оп.1, спр.6.
17. ДАХО, ф.Р-798, оп.1, спр.2.
18. ДАХО, ф.Р-800, оп.1, спр.3.
19. Державний архів Миколаївської області (далі – ДАМО), ф.87, оп.1, спр.1102.
20. ДАМО, ф.87, оп.1, спр.1104.
Стаття надійшла до редакції 31.05.09 © О.В. Федорченко
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-16042 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1609-7742 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T06:20:38Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Федорченко, О.В. 2011-02-04T14:32:04Z 2011-02-04T14:32:04Z 2009 Політика кадрового забезпечення поштових і поштово-телеграфних установ Півдня України за Тимчасового уряду в 1917 р. / О.В. Федорченко // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. — Вип. 3. — С. 80-83. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 1609-7742 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16042 351.816 : 356.13 «1917» У статті на основі джерельних матеріалів розглядаються основні аспекти комплектації особовим складом поштових і поштово-телеграфних установ Півдня України за Тимчасового уряду в 1917 р. В статье на основе источников рассматриваются основные аспекты комплектации личным составом почтовых и почтово-телеграфных учреждений Юга Украины во время Временного правительства в 1917 г. On the basis of source materials the article describes major aspects of staff complementation of postal and postal-telegraphic institutions of the South Ukraine in the time of the Provisional Government in 1917. uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Вітчизняна та всесвітня історія Політика кадрового забезпечення поштових і поштово-телеграфних установ Півдня України за Тимчасового уряду в 1917 р. Политика кадрового обеспечения почтовых и почтово-телеграфных учреждений Юга Украины при Временном правительстве в 1917 г. Human resources and recruitment policy of postal and postal telegraphic establishments of the Ukraine South in the time of Provisional government in 1917 Article published earlier |
| spellingShingle | Політика кадрового забезпечення поштових і поштово-телеграфних установ Півдня України за Тимчасового уряду в 1917 р. Федорченко, О.В. Вітчизняна та всесвітня історія |
| title | Політика кадрового забезпечення поштових і поштово-телеграфних установ Півдня України за Тимчасового уряду в 1917 р. |
| title_alt | Политика кадрового обеспечения почтовых и почтово-телеграфных учреждений Юга Украины при Временном правительстве в 1917 г. Human resources and recruitment policy of postal and postal telegraphic establishments of the Ukraine South in the time of Provisional government in 1917 |
| title_full | Політика кадрового забезпечення поштових і поштово-телеграфних установ Півдня України за Тимчасового уряду в 1917 р. |
| title_fullStr | Політика кадрового забезпечення поштових і поштово-телеграфних установ Півдня України за Тимчасового уряду в 1917 р. |
| title_full_unstemmed | Політика кадрового забезпечення поштових і поштово-телеграфних установ Півдня України за Тимчасового уряду в 1917 р. |
| title_short | Політика кадрового забезпечення поштових і поштово-телеграфних установ Півдня України за Тимчасового уряду в 1917 р. |
| title_sort | політика кадрового забезпечення поштових і поштово-телеграфних установ півдня україни за тимчасового уряду в 1917 р. |
| topic | Вітчизняна та всесвітня історія |
| topic_facet | Вітчизняна та всесвітня історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16042 |
| work_keys_str_mv | AT fedorčenkoov polítikakadrovogozabezpečennâpoštovihípoštovotelegrafnihustanovpívdnâukraínizatimčasovogourâduv1917r AT fedorčenkoov politikakadrovogoobespečeniâpočtovyhipočtovotelegrafnyhučreždeniiûgaukrainyprivremennompravitelʹstvev1917g AT fedorčenkoov humanresourcesandrecruitmentpolicyofpostalandpostaltelegraphicestablishmentsoftheukrainesouthinthetimeofprovisionalgovernmentin1917 |