Світоглядна орієнтація розвитку людства і її сприйняття в Україні
У статті простежено складні зміни, що відбулися в біосфері в процесі використання її ресурсів, та етапи формування нової світоглядної парадигми розвитку людства у ХХІ ст. Усвідомлення небезпеки для існування усього живого на планеті на глобальному і регіональному рівнях привело до затвердження на с...
Saved in:
| Published in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Date: | 2019 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2019
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160448 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Світоглядна орієнтація розвитку людства і її сприйняття в Україні / Л.Г. Руденко // Вісник Національної академії наук України. — 2019. — № 9. — С. 57-69. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-160448 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Руденко, Л.Г. 2019-11-06T14:47:14Z 2019-11-06T14:47:14Z 2019 Світоглядна орієнтація розвитку людства і її сприйняття в Україні / Л.Г. Руденко // Вісник Національної академії наук України. — 2019. — № 9. — С. 57-69. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 0372-6436 DOI: doi.org/10.15407/visn2019.09.057 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160448 У статті простежено складні зміни, що відбулися в біосфері в процесі використання її ресурсів, та етапи формування нової світоглядної парадигми розвитку людства у ХХІ ст. Усвідомлення небезпеки для існування усього живого на планеті на глобальному і регіональному рівнях привело до затвердження на саміті ООН у 2015 р. Цілей сталого розвитку до 2030 р. та до розроблення відповідних стратегій розвитку окремих держав світу. В Україні підготовлено проект Закону про Стратегію сталого розвитку України до 2030 року, який уже пройшов обговорення в міністерствах, на регіональних і національних консультаціях, проте ані Стратегію, ані Національний план дій з її реалізації поки що не прийнято. The purpose of the article is to illustrate the complex changes in the biosphere, which occurred in the process of using its resources and the formation of a new ideological paradigm of human development in the 21st century. Negative consequences that occurred in the process of interaction between the Society and Nature have led to a significant reduction in living species, a decrease in the volume and quality of mineral resources, the loss of natural properties of land resources, air pollution and a general deterioration of the natural environmental, which is a human habitat. World community has realized that humans’ living conditions are deteriorating and held several UN conferences on the state of the environment with the participation of world leaders. The key Conference was the Earth Summit (1992, Rio de Janeiro), which identified the Development Agenda for the 21st Century. Its quintessence was the proclamation of a new Concept of Human Development - a paradigm of sustainable (balanced) development. Its essence is that the current generation of people should not destroy the resources for the existence and development of their descendants. The article presents the result of Society’s awareness of the danger to the existence of all living things on the planet Earth and the actions of the Society at the global and regional levels, which manifested itself in the definition of the Sustainable Development Goals by 2030 and the development of appropriate strategies for the development of individual states of the world. The article outlines the essence of the Sustainable Development Strategy of Ukraine till 2030. The purpose of the Strategy is to stop the degradation of natural ecosystems by introducing a new model of economic growth, based on the principles of sustainable development, ensuring a high level and quality of life of the population, creating favorable conditions for the life and activity of present and future generations. The achievement of this goal is in line with the ideological values and cultural traditions of the Ukrainian people and with the international commitments of Ukraine. The Strategy identifies 17 sustainable development goals. Of them, 7 goals are crucial for successful development of the state and are the top priority to be achieved. The draft Strategy was discussed in the Ministries of Ukraine, at regional and national consultations. The Strategy and the National Action Plan for its implementation have been submitted to the Presidential Administration of Ukraine. However, in the state there is still no concept, strategy and action plan for spatial development. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Статті та огляди Світоглядна орієнтація розвитку людства і її сприйняття в Україні Worldview orientation of human development and its perception in Ukraine Мировоззренческая ориентация развития человечества и ее восприятие в Украине Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Світоглядна орієнтація розвитку людства і її сприйняття в Україні |
| spellingShingle |
Світоглядна орієнтація розвитку людства і її сприйняття в Україні Руденко, Л.Г. Статті та огляди |
| title_short |
Світоглядна орієнтація розвитку людства і її сприйняття в Україні |
| title_full |
Світоглядна орієнтація розвитку людства і її сприйняття в Україні |
| title_fullStr |
Світоглядна орієнтація розвитку людства і її сприйняття в Україні |
| title_full_unstemmed |
Світоглядна орієнтація розвитку людства і її сприйняття в Україні |
| title_sort |
світоглядна орієнтація розвитку людства і її сприйняття в україні |
| author |
Руденко, Л.Г. |
| author_facet |
Руденко, Л.Г. |
| topic |
Статті та огляди |
| topic_facet |
Статті та огляди |
| publishDate |
2019 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Вісник НАН України |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Worldview orientation of human development and its perception in Ukraine Мировоззренческая ориентация развития человечества и ее восприятие в Украине |
| description |
У статті простежено складні зміни, що відбулися в біосфері в процесі використання її ресурсів, та етапи формування нової світоглядної парадигми розвитку людства у ХХІ ст. Усвідомлення небезпеки для існування усього живого на планеті на глобальному і регіональному рівнях привело до
затвердження на саміті ООН у 2015 р. Цілей сталого розвитку до 2030 р.
та до розроблення відповідних стратегій розвитку окремих держав світу.
В Україні підготовлено проект Закону про Стратегію сталого розвитку
України до 2030 року, який уже пройшов обговорення в міністерствах, на
регіональних і національних консультаціях, проте ані Стратегію, ані Національний план дій з її реалізації поки що не прийнято.
The purpose of the article is to illustrate the complex changes in the biosphere, which occurred in the process of using its
resources and the formation of a new ideological paradigm of human development in the 21st century. Negative consequences
that occurred in the process of interaction between the Society and Nature have led to a significant reduction in
living species, a decrease in the volume and quality of mineral resources, the loss of natural properties of land resources,
air pollution and a general deterioration of the natural environmental, which is a human habitat.
World community has realized that humans’ living conditions are deteriorating and held several UN conferences on
the state of the environment with the participation of world leaders. The key Conference was the Earth Summit (1992,
Rio de Janeiro), which identified the Development Agenda for the 21st Century. Its quintessence was the proclamation
of a new Concept of Human Development - a paradigm of sustainable (balanced) development.
Its essence is that the current generation of people should not destroy the resources for the existence and development
of their descendants.
The article presents the result of Society’s awareness of the danger to the existence of all living things on the planet
Earth and the actions of the Society at the global and regional levels, which manifested itself in the definition of the Sustainable Development Goals by 2030 and the development of appropriate strategies for the development of individual
states of the world.
The article outlines the essence of the Sustainable Development Strategy of Ukraine till 2030. The purpose of the
Strategy is to stop the degradation of natural ecosystems by introducing a new model of economic growth, based on the
principles of sustainable development, ensuring a high level and quality of life of the population, creating favorable conditions
for the life and activity of present and future generations. The achievement of this goal is in line with the ideological
values and cultural traditions of the Ukrainian people and with the international commitments of Ukraine.
The Strategy identifies 17 sustainable development goals. Of them, 7 goals are crucial for successful development
of the state and are the top priority to be achieved. The draft Strategy was discussed in the Ministries of Ukraine, at
regional and national consultations. The Strategy and the National Action Plan for its implementation have been submitted
to the Presidential Administration of Ukraine. However, in the state there is still no concept, strategy and action
plan for spatial development.
|
| issn |
0372-6436 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160448 |
| citation_txt |
Світоглядна орієнтація розвитку людства і її сприйняття в Україні / Л.Г. Руденко // Вісник Національної академії наук України. — 2019. — № 9. — С. 57-69. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT rudenkolg svítoglâdnaoríêntacíârozvitkulûdstvaíííspriinâttâvukraíní AT rudenkolg worldvieworientationofhumandevelopmentanditsperceptioninukraine AT rudenkolg mirovozzrenčeskaâorientaciârazvitiâčelovečestvaieevospriâtievukraine |
| first_indexed |
2025-11-25T22:45:11Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:45:11Z |
| _version_ |
1850570748983246848 |
| fulltext |
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 9 57
СТАТТІ СТАТТІ
ТА ОГЛЯДИТА ОГЛЯДИ
СВІТОГЛЯДНА ОРІЄНТАЦІЯ
РОЗВИТКУ ЛЮДСТВА
І ЇЇ СПРИЙНЯТТЯ В УКРАЇНІ
У статті простежено складні зміни, що відбулися в біосфері в процесі ви-
користання її ресурсів, та етапи формування нової світоглядної парадиг-
ми розвитку людства у ХХІ ст. Усвідомлення небезпеки для існування усьо-
го живого на планеті на глобальному і регіональному рівнях привело до
затвердження на саміті ООН у 2015 р. Цілей сталого розвитку до 2030 р.
та до розроблення відповідних стратегій розвитку окремих держав світу.
В Україні підготовлено проект Закону про Стратегію сталого розвитку
України до 2030 року, який уже пройшов обговорення в міністерствах, на
регіональних і національних консультаціях, проте ані Стратегію, ані На-
ціональний план дій з її реалізації поки що не прийнято.
Ключові слова: сталий розвиток, Цілі сталого розвитку, Стратегія стало-
го розвитку України, Порядок денний на ХХІ ст., світоглядна парадигма.
Науці доведеться вирішувати проблеми,
а не відкривати нові горизонти.
Денніс Медоуз
Протягом багатьох років людство використовувало природні
ресурси без огляду на негативні наслідки своєї економічної ді-
яльності. Це призвело до катастрофічних змін у стані та влас-
тивостях майже всіх компонентів природи і до погіршення
умов існування всього живого на планеті. Природа зазнає ве-
личезного тиску з боку людини. На сьогодні вже безповоротно
зникли численні види живих організмів, знизилися обсяги та
якість багатьох мінеральних ресурсів, втрачаються природні
властивості земельних ресурсів, стрімко змінюється глобаль-
ний баланс тепла і вологи, зростає забруднення атмосферного
повітря, води, ґрунту, значною мірою погіршуючи умови про-
живання людей. Якщо ці руйнівні процеси триватимуть і далі,
то природа, хоча й суттєво видозміниться, але не зникне, а ось
чи зможе вижити цивілізація в новому, малопридатному для
життя людини середовищі — велике питання.
У складній ситуації, пов’язаній з пошуком національного век-
тора розвитку, постійними суспільними трансформаціями, без-
перервними політичними дискусіями, поза увагою української
управлінської системи залишається, на жаль, дуже важлива
РУДЕНКО
Леонід Григорович —
академік НАН України, доктор
географічних наук, професор,
радник при дирекції Інституту
географії НАН України
doi: https://doi.org/10.15407/visn2019.09.057
58 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2019. (9)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
проблема екологічної безпеки в широкому ро-
зумінні цього поняття. Світова спільнота вже
давно усвідомила негативні наслідки взаємодії
суспільства і природи і почала шукати вихід з
такого становища. Занепокоєння науковців і
громадськості було сприйняте світовими ліде-
рами, завдяки чому в червні 1992 р. на Конфе-
ренції ООН з питань навколишнього середови-
ща і розвитку (Саміт «Планета Земля») у Ріо-
де-Жанейро було прийнято низку документів.
Головним з них був Порядок денний на ХХІ
століття (Agenda 21), за який проголосували
керівники 179 країн світу і який вважається
найважливішим документом цього саміту.
Ухвалення Порядку денного на ХХІ століття
стало підсумком копіткої роботи з об’єднання
і представлення в логічно систематизованому
вигляді результатів багаторічних досліджень.
Квінтесенцією цього документа є проголо-
шення нової концепції розвитку людства — па-
радигми сталого (збалансованого) розвитку.
Вона засвідчила, що саме на нинішнє поколін-
ня лягла величезна відповідальність за збере-
ження природи і забезпечення можливостей
для існування не лише наступних поколінь, а
й усього життя на Землі.
Нинішнє покоління людей має припинити
знищувати і виснажувати ресурси, а тому в
плануванні своїх дій повинне дотримуватися
свідомого компромісу і балансу інтересів —
своїх та майбутніх поколінь. Цю парадигму
можна розглядати і як компроміс між благами
і вадами розвитку цивілізації, як визначення
меж прийнятного рівня споживання, балансу
між можливостями природи і потребами сус-
пільства, усвідомлення пріоритетів щодо ви-
рішення сьогоднішніх і віддалених проблем
людства. Порядок денний на ХХІ століття ві-
дображає глобальний консенсус: прийняття на
найвищому рівні політичних зобов’язань щодо
співробітництва з питань навколишнього се-
редовища і розвитку.
Отже, людство має здійснити докорінну пе-
ребудову своїх стосунків з природою, змінити
принципи використання природних ресурсів,
систему їх розподілу в процесі виробництва та
перерозподілу під час кінцевого споживання,
виробити нові моральні засади, що обмежува-
тимуть обсяги загального та індивідуального
споживання ресурсів і благ. Головним змістом
цих змін є перехід до прогнозування на довго-
строковий період наслідків втручання людства
в природу, коригування на основі цього всіх
економічних та соціальних планів і параметрів
розвитку з метою запобігання негативним на-
слідкам для довкілля як у короткостроковій,
так і довгостроковій перспективі.
Досягнення збалансованого розвитку по-
требує зміни глобальної системної поведінки
людства в природі.
Україна підписала всі документи саміту Ріо-
92, а також усі подальші рішення Конференцій
ООН з питань стану навколишнього середови-
ща, взявши на себе зобов’язання дотримувати-
ся і виконувати основні їх принципи. Підпи-
санти цих декларацій ООН мають розробити
свої національні державні плани і стратегії
розвитку. Саме аналізу стану виконання цих
рішень в Україні і, насамперед, сприйняття в
державі головної парадигми розвитку в ХХІ ст.
і присвячено цю статтю.
Процес усвідомлення суспільством небез-
пеки для існування усього живого на плане-
ті Земля. Світоглядна парадигма розвитку
суспільства, яка в документі ООН «Порядок
денний на ХХІ століття» означена як підхід до
сталого (збалансованого) розвитку, стає аль-
тернативою панівній моделі розвитку, в якій
природа розглядається як джерело сировини
для виробництва різноманітної продукції. Ця
парадигма передбачає забезпечення збалан-
сованості економічного, соціального і еколо-
гічного розвитку, що потребує усвідомлення
кожною людиною, особливо управлінцями та
представниками бізнесу, ризику екологічної
кризи і її наслідків для життєдіяльності люди-
ни та інших живих організмів. А це потребує
значної активізації просвітницької роботи.
Перехід до сталого розвитку — це довготри-
валий процес зміни ціннісних орієнтацій всьо-
го людства. Більшості людей властива певна
фрагментація знань щодо окремих складових
біосфери. Це здавна проявляється в розвитку
шкіл у різних галузях науки, функціонуванні
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 9 59
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
наукових установ, в управлінській діяльності,
політиці, призвівши до однобокості розуміння
такого важливого і складного цілого, яким є
біосфера. Зусилля людей були і є спрямовани-
ми переважно на використання природних ре-
сурсів, а не на збереження їх як головної умови
існування людини. Можна констатувати, що і
в ХХІ ст. дослідження впливу людини на при-
родне середовище не є пріоритетними і важли-
вими при опрацюванні стратегій і планів розви-
тку держав та регіонів. Зберігаються тенденції
до розвитку все нових і нових технологій, які
фактично сприяють подальшому підвищенню
людської продуктивності та задоволенню ін-
тересів окремих індивідуумів.
Зазначена фрагментація знань про влас-
тивості біосфери в природничих і суспільних
науках призвела до появи численних теорій та
моделей, які не враховують складності побу-
дови біосфери, її прямих та опосередкованих
взаємозв’язків та взаємовпливів.
Отже, впроваджуючи світоглядну парадиг-
му розвитку суспільства, потрібно значно біль-
ше уваги приділяти просвітництву, яке вже
пройшло великий шлях розвитку.
Зрілість суспільства виявляється в усвідом-
ленні сутності викликів і загроз, які стоять уже
сьогодні і які можуть з’явитися завтра, в розу-
мінні того, як їх можна уникнути чи принаймні
пом’якшити їх наслідки. Людина як біологіч-
ний вид відрізняється від інших видів унікаль-
ною властивістю: з кожним новим поколінням
люди поповнюють і накопичують культурну
спадщину. Розвиток культури не припиниться,
доки існуватиме людство. Як відомо, однією зі
складових культурної спадщини є технології. І
тут з’являється колізія, яку нам важко усвідо-
мити. Якщо зміна технологій у ХХ ст. відбува-
лася протягом 20 років, то природна зміна «біо-
тичної технології» відбувається на п’ять поряд-
ків повільніше [1]. Саме це й призвело до при-
пинення рівномірного, рівноважного розвитку
біосфери, до зникнення біотичної регуляції
навколишнього середовища. Людство стикну-
лося з проблемою, яку на сьогодні вирішити
не може: як узгодити надшвидкий розвиток
цивілізації з відповідним більш повільним роз-
витком біосфери. Для цього потрібно з’ясувати
межі допустимого впливу людини на біосферу.
Наприклад, В.Г. Горшков у своїй книзі «Фізичні
та біологічні основи стійкості життя» писав, що
антропогенний вплив на біосферу визначаєть-
ся величиною середньої густоти населення [1].
На його думку, для нормального співіснування
людини і природи густота населення має бути
такою, якою вона була у первісних людей —
збирачів рослинної їжі, мисливців та рибалок.
Зрозуміло, що сьогодні це неможливо, а тому
потрібно шукати інші шляхи.
Питання стану біосфери, її змін і розвитку
вже багато років перебувають у полі зору на-
уковців з багатьох країн світу. «Діяльність лю-
дини вносить постійні зміни в динаміку біо-
сфери, і на сучасному етапі розвитку техноген-
ної цивілізації масштаби людської експансії в
природу такі, що починають руйнувати біосфе-
ру як цілісну систему» [2]. Сьогодні побудова-
но вже багато сценаріїв подальшого розвитку
людства, більшість з них досить песимістичні,
але залишають надію, що за активних дій сус-
пільства процес деградації умов життя людини
можна призупинити.
Давно минули часи, коли різні племена,
держави, імперії вели конкурентну військову
боротьбу за оволодіння тією чи іншою тери-
торією та її ресурсами. Їм на зміну прийшли
економічні змагання, але й сьогодні в їх осно-
ві часто лежать різні види ресурсів. Занадто
довго людство було впевнене в необмежених
можливостях освоєння землі й океанів [3]. Ра-
зом з тим, зараз уже можна стверджувати, що
досить тривалий історичний період розвитку
суспільства, який ґрунтувався на використан-
ні природних ресурсів, завершується. Частину
ресурсів, наприклад мінеральних, уже вичер-
пано або їх видобування стає нерентабельним,
інша частина має істотно змінені внаслідок
антропогенного впливу екологічні властивос-
ті. Погіршення якості і неможливість прямого
використання ресурсів дедалі більше впливає
на умови життя людини, оскільки воно відбу-
вається в біосфері.
У 1920-х роках П. Тейяр де Шарден і Е. Ле-
руа для означення впливу людини на планету
60 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2019. (9)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
запропонували термін «ноосфера», сутність
якого було розвинуто В.І. Вернадським [4]. Він
розумів ноосферу як органічне поєднання при-
родного та соціального і наголошував на необ-
хідності повернення соціуму в лоно природи,
яка й породила його. Ноосфера — це новий
стан біосфери, на яку дедалі сильніше впли-
ває своїми діями людина. Майбутнє людства
залежить від екологічних знань, які, на жаль,
ще фундаментально не сформовані, а головне,
не усвідомлюються більшістю людей. Вплив
людської діяльності проявляється в значному
погіршенні природних екологічних властивос-
тей усіх компонентів природи, і це давно вже
турбує науковців та громадських активістів.
Уже в 1960-х роках окремі науковці та гро-
мадські діячі попереджали про загрозливі тен-
денції, що набувають планетарного масштабу
і становлять небезпеку існуванню всіх живих
організмів. Згадаємо відому доповідь членів
Римського клубу «Межі зростання» [5], автори
якої дійшли висновку, що в разі, якщо сучасні
тенденції до зростання чисельності населення,
темпів індустріалізації, обсягів виробництва
продовольства і споживання ресурсів продо-
вжуватимуться, то у наступному столітті світ
наблизиться до межі зростання, що призведе
до раптового, неконтрольованого скорочення
чисельності людства та різкого падіння рів-
ня виробництва. Ця доповідь, опублікована в
1972 р., а згодом перевидана 35 мовами світу,
вперше широко висвітлила найгостріші питан-
ня, пов’язані з майбутнім розвитком людської
цивілізації. На думку членів Римського клу-
бу, людство впевнено прямує до катастрофи.
Уникнути її можна тільки запровадивши всео-
сяжні заходи з обмеження і регулювання зрос-
тання виробництва та кардинально змінивши
критерії прогресу. Ключовою тезою доповіді
було твердження про необхідність змінення
поведінки людини в природному середовищі.
Один з авторів доповіді, Денніс Медоуз, в
інтерв’ю, яке він дав у 2012 р., наголосив, що
людство має в запасі лише 20 років, щоб убез-
печити себе від глобальної катастрофи. «Якщо
поведінку не змінити, попереду на нас чекають
дуже серйозні довгострокові зміни». Він також
зазначив, що ані політики, ані представники
бізнесу поки що над цим не замислюються,
вони зосереджені на тому, щоб якнайшвидше
отримати прибуток. На жаль, більшість полі-
тиків не змінили свою поведінку і сьогодні, а
серед широких верств населення мало хто на-
віть чув про доповідь «Межі зростання».
Автори доповіді розглядали проблемати-
ку глобального розвитку як складну систему
тісно взаємопов’язаних компонентів природи
і компонентів цивілізації, що виникла і розви-
вається у результаті діяльності окремих людей,
соціальних і культурних співтовариств. Для
аналізу етапів майбутнього розвитку в допові-
ді запропоновано глобальну модель реального
світу. Проте ані її складність, ані намагання ви-
користати якомога більше даних не дали змоги
уникнути обмеженості цієї моделі реального
світу. Разом з тим, модель, розроблена членами
Римського клубу, дозволила чітко показати ви-
соку ймовірність наближення людства до межі
зростання, виявити певну інерційність склад-
ної системи та окреслити термінові запобіжні
заходи з боку суспільства.
Від часу заснування Римського клубу (1968 р.)
широкій громадськості було представлено по-
над 40 доповідей. Найвідоміші з них — «За
межами зростання» (1989) [6], в якій ішлося
не про майбутнє, а про його вибір, та «Перша
глобальна революція» (1991), в якій розкрито
нові можливості розвитку після завершення
холодної війни.
У 2018 р. опубліковано нову доповідь Рим-
ського клубу «Come On! Капіталізм, недалеко-
глядність, населення і руйнування планети»
[7]. Основний наголос експерти клубу зробили
в ній на потребі докорінної зміни світоглядної
парадигми розвитку цивілізації, запропонував-
ши новий порядок денний майбутнього розви-
тку: відмова від матеріалізму та спрощеного
сприйняття світобудови, заклик до альтерна-
тивної економіки, духовного світогляду, єди-
ної планетарної гармонійної цивілізації тощо.
Головна теза доповіді — світ перебуває в небез-
пеці і його порятунок полягає у зміні світогля-
ду. У передмові автори доповіді наголошують,
що настав час нового Просвітництва і є на-
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 9 61
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
гальна потреба в переосмисленні дій, які зараз
спрямовані лише на короткострокову перспек-
тиву. Якщо руйнівний вплив людства не буде
зупинено, то через 15 років економічна ситуа-
ція значно погіршиться. Тому і назву доповіді
можна трактувати як «Приєднуйся!».
Ця дуже змістовна і критична доповідь міс-
тить три частини. Перша з них, «Припиніть!
Не кажіть, що нинішні тенденції збалансова-
ні», розкриває глибину нинішньої кризи і тен-
денції до її поглиблення; друга, «Припиніть!
Не тримайтеся за застарілі філософії», при-
свячена критиці домінуючого світогляду та
викладенню філософії нового Просвітництва,
а в третій, «Приєднуйся до нас у захоплюючій
подорожі до збалансованого світу», запропо-
новано можливі практичні рішення.
У доповіді «Comе Оn!» міститься багато кон-
кретики з наголосом на те, що можна зробити
вже сьогодні. В ній чітко доведено необхідність,
можливості та переваги переходу держав світу
на принципи сталого (збалансованого) розви-
тку. Такий самий збалансований підхід потрі-
бен і в стосунках між людиною і природою, у
співвідношенні між короткостроковими і дов-
гостроковими перспективами, між швидкістю
зростання і його стабільністю, між індивіду-
альним і колективним, між державою і релі-
гією тощо. Позиція авторів доповіді пов’язана
з критикою існуючого міжнародного співробіт-
ництва і глобального управління. Проте голов-
ною ідеєю є заклик до нового Просвітництва,
що ґрунтується на новій філософії.
Експерти Римського клубу ще в попередніх
доповідях стимулювали обговорення на різних
рівнях фундаментальних проблем майбутньо-
го розвитку людства. Світова громадськість
почала звертати увагу на питання, які до того
ніколи не стояли на порядку денному. Дуже
коротко згадаємо окремі віхи руху суспільства
до формування світоглядної парадигми по-
дальшого розвитку.
У 1972 р. на Стокгольмській конференції,
мабуть, уперше було розглянуто питання про
вплив економічного зростання на стан навко-
лишнього середовища. Прийнята на конфе-
ренції Декларація з проблем навколишнього
середовища містила план дій для суспільства,
який складався зі 109 пунктів. А вже напри-
кінці того самого року було започатковано
Програму ООН з навколишнього середовища.
Через 10 років Генеральна Асамблея ООН у
Вашингтоні прийняла Всесвітню хартію при-
роди, в якій проголошено найважливіші прин-
ципи її збереження.
Усвідомлення важливості заходів зі збере-
ження природи змусило Генеральну Асамблею
ООН у 1983 р. створити Міжнародну комі-
сію з навколишнього середовища і розвитку.
У 1987 р. голова цієї комісії Г. Брундтланд опу-
блікувала доповідь «Наше спільне майбутнє».
В ній наведено нові орієнтири розвитку сус-
пільства, в основу яких було покладено прин-
ципи сталого (збалансованого) розвитку.
Світове визнання світоглядної парадигми
розвитку суспільства відбулося в 1992 р. на
Міжнародній конференції ООН з навколиш-
нього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро.
Серед основних документів, прийнятих на цій
конференції, крім згаданого вище Порядку
денного на ХХІ століття, слід назвати Декла-
рацію щодо навколишнього середовища і роз-
витку, Рамкову конвенцію ООН щодо змін
клімату, Конвенцію щодо збереження біоло-
гічного різноманіття, Декларацію щодо напря-
му розвитку, охорони та використання лісів.
Ухвалення цих документів стало можливим
завдяки багаторічним зусиллям активної час-
тини світової громадськості щодо просування
концепції сталого (збалансованого) розвитку.
До речі, свого часу точилися гарячі дискусії
навколо питання щодо правильності перекла-
ду терміна «sustainable development». Фахівці
Інституту географії НАН України вважають
найбільш адекватним таке його трактування:
«збалансований розвиток на основі сталого (в
розумінні невиснажливого, довготривалого, під-
тримуваного) використання ресурсів планети
Земля» [8].
Визнання і впровадження в практичну ді-
яльність світоглядної парадигми сталого (зба-
лансованого) розвитку відбувалося поступово
і далеко не завжди було успішним. Тому піс-
ля Ріо-92 було проведено кілька важливих
62 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2019. (9)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
форумів на рівні ООН. Згадаємо насамперед
спеціальну сесію Генеральної Асамблеї ООН
«Ріо+5», яка відбулася у 1997 р. в Нью-Йорку.
На ній було висловлено загальну стурбованість
громадськості щодо невиконання багатьох за-
вдань, означених у 1992 р., тож рішенням сесії
всі держави світу було зобов’язано до 2002 р.
розробити національні стратегії сталого (зба-
лансованого) розвитку.
Більшість країн тоді почали розробляти свої
стратегії сталого (збалансованого) розвитку.
Як правило, це були комплексні міжсектораль-
ні або секторальні стратегії. Відповідно, вони
дещо відрізнялися одна від одної, оскільки різ-
нилися й підходи держав до їх розроблення.
У згаданому вище дослідженні чітко означе-
но, що впровадження цих стратегій цілком за-
лежить від національної відповідальності за їх
реалізацію. У національних стратегіях застосо-
вуються й різні інструменти для забезпечення
їх інституалізації, зокрема національні ради
(Філіппіни, Мексика, Південна Корея, Брази-
лія, Німеччина), міжсекторальні ради (Каме-
рун, Мадагаскар, Південна Корея), незалежні
консультативно-дорадчі органи (Велика Бри-
танія, Канада, ЄС), місцеві ради (Коста-Рика),
а також ситуативна співпраця (Канада, Данія,
Марокко, Польща, Швеція, Швейцарія) [9].
Держави Європи почали приділяти питан-
ням сталого розвитку більше уваги. На різних
зібраннях і форумах неодмінно робився акцент
на реалізацію Порядку денного на ХХІ ст., і за
результатами їх роботи було затверджено низ-
ку важливих документів: Ольборзьку хартію
«Міста Європи на шляху до сталого розвитку»
(Данія, травень 1994 р.), Лісабонський план
дій: від Хартії до конкретних дій (Португа-
лія, жовтень 1996 р.), Бременську декларацію
(Німеччина, березень 1997 р.), Гамбурзьку де-
кларацію споріднених міст з Порядку денного
на ХХІ ст. (Німеччина, травень 1997 р.), заяву
конференції «Балтійський порядок денний на
ХХІ ст. — здоров’я населення і сталий розви-
ток міст» (Фінляндія, вересень 1998 р.) та ба-
гато інших.
На жаль, усі ці прийняті рішення помітно
не вплинули на ситуацію з погіршенням стану
природних компонентів. Громадськість вважа-
ла, що давно вже назріла потреба в розробленні
більш конкретних планів. Тому на конференції
ООН зі сталого розвитку «Ріо+10» (Йоганнес-
бург, 2002 р.) було ухвалено два основні доку-
менти: Йоганнесбурзьку декларацію зі збалан-
сованого розвитку і План виконання рішень з
означеними пріоритетами діяльності [10]. Під
час дискусій на конференції було сформульо-
вано досить складні завдання, які має виріши-
ти людство для забезпечення умов існування
наступних поколінь.
Питання реалізації світоглядних парадигм
розвитку суспільства та стурбованість по-
вільністю їх просування знову відобразили-
ся в порядку денному конференції «Ріо+20»
(Ріо-де-Жанейро, червень 2012 р.). У голов-
ному документі, прийнятому на цій конфе-
ренції, «Майбутнє, якого ми прагнемо», було
підтверджено зобов’язання держав, які вони
взяли на себе раніше. Основною метою ви-
значено розроблення до 2015 р. Цілей сталого
розвитку, які мають узгоджуватися з Цілями
тисячоліття [11]. На конференції було ухва-
лено рішення щодо запровадження всеосяж-
ного і прозорого міжурядового процесу стало-
го (збалансованого) розвитку. Представники
урядів держав світу схвалили також рішення
про заснування універсального міжнародного
форуму, завданням якого є відстеження міри
досягнення сталого розвитку та виконання
зобов’язань держав щодо дотримання ними
курсу розвитку, означеного в Порядку денно-
му на ХХІ ст.
Отже, можна констатувати, що світоглядна
парадигма сталого розвитку стає альтерна-
тивою панівній сьогодні моделі розвитку, яка
розглядає природу як джерело сировини для
виробництва продукції. Парадигма сталого
розвитку передбачає забезпечення збалансо-
ваності економічного, соціального і екологіч-
ного розвитку, але для її успішної реалізації
потрібно досягти розуміння всіма верствами
населення небезпечності забруднення (в ши-
рокому сенсі) природного середовища та його
наслідків для життя людини і всіх живих ор-
ганізмів.
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 9 63
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
Стан втілення в життя основної парадигми
розвитку в ХХІ ст. в різних державах сьогодні
різний, але його аналіз не є метою цієї публіка-
ції. Зазначимо лише, що в рекомендаціях Комі-
тету міністрів Ради Європи (30.01.2002) щодо
використання Основоположних принципів
сталого розвитку як основи для планування за-
ходів просторового розвитку, зокрема у Лю-
блянській декларації, прийнятій на ХІІІ сесії
Європейської конференції міністрів, відпові-
дальних за регіональне планування (Любляна,
16–17 вересня 2003 р.), йдеться про принципи
«збалансованого просторового розвитку». По-
вна назва цього документа — Люблянська де-
кларація територіальних аспектів збалансова-
ного розвитку (Ljubljana Declaration on the ter-
ritorial dimension of sustainable development).
Формування сприйняття світоглядної
парадигми розвитку в Україні. В Україні
спостерігається неоднозначне ставлення до
основної парадигми розвитку в ХХІ ст. Лише
на форумі Ріо-92 українську делегацію очолю-
вав голова Верховної Ради України І.С. Плющ.
На жодному з подальших міжнародних фору-
мів з питань сталого розвитку наша держава не
була представлена посадовцями такого висо-
кого рівня. Однак Україна є підписантом низ-
ки міжнародних угод, декларацій та конвенцій,
пов’язаних з вирішенням завдань з переходу
людства до сталого розвитку. Нагадаємо, що
у червні 2002 р. Рада національної безпеки і
оборони України оприлюднила Національну
доповідь про стан виконання положень «По-
рядку денного на ХХІ століття» за десятиріч-
ний період (1992–2001). У заключному розді-
лі «Національний шлях до сталого розвитку»
зазначено, що підготовчий процес з переходу
до сталого розвитку в Україні в період 1992–
2001 рр. не завершився і потрібно ще 5 років.
З того часу минуло уже 17 років, але цей шлях,
як і раніше, далекий до завершення. За роки
незалежності українське суспільство мало
можливість ознайомитися з кількома послан-
нями Президентів України до Верховної Ради
України, з численними програмами та планами
розбудови України, різними галузевими стра-
тегіями розвитку, Стратегією сталого розвитку
«Україна-2020»*, доктриною збалансованого
розвитку «Україна-2030» тощо. Проте у нас і
досі немає затверджених на державному рівні
концепції, стратегії та плану дій щодо реаліза-
ції світоглядної парадигми просторового зба-
лансованого розвитку.
Світова спільнота ще з 90-х років минулого
століття розробляє відповідні плани дій щодо
збереження природного середовища і раціо-
нального використання природних ресурсів. Го-
ловним у цих планах скрізь є розроблення стра-
тегій сталого розвитку окремих регіонів. В ЄС
принципи сталого розвитку закріплено в Ам-
стердамському договорі ЄС (1997 р.). Вони ви-
значені як ключові для всіх політик держав ЄС.
Це означає, що будь-які галузеві чи регіональні
стратегії, плани або програми мають орієнтува-
тися на досягнення балансу між економічними,
соціальними та екологічними цілями.
Стратегічний підхід при розгляді напрямів
розвитку успішно використовується в країнах
Європи, які не лише вже прийняли національ-
ні стратегії сталого розвитку, а й періодично їх
переглядають.
Становлення та практичне впровадження
принципів сталого розвитку в Україні відбува-
ється у вигляді доволі млявого вдосконалення
законодавчої бази, формування регіональних
програм тощо. Та, на жаль, навіть тут ми маємо
прогалини в законодавчих актах у галузі еко-
логії та природних ресурсів [12].
Зазначимо, що питання збалансованого еко-
номічного, соціального і екологічного розви-
тку регіонів українські науковці розглядали
ще до Ріо-92 [13]. У 1991 р. географи акцен-
тували увагу на таких принципах сталого роз-
витку, як: 1) інтегрованість, що ґрунтується на
системному підході до вивченості основних
взаємопов’язаних сфер: економіки, демосоці-
альної сфери і природного середовища; 2) те-
риторіальність, що передбачає вивчення всіх
територіальних аспектів збалансованого роз-
витку зазначених сфер і їх взаємозалежності з
* На жаль, назва цієї Стратегії не відповідає її суті. В
ній не розглянуто всі складові сталого розвитку, а
екологічної складової взагалі немає.
64 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2019. (9)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
урахуванням територіального розподілу праці;
3) комплексність, що відповідає закономірнос-
тям територіальної організації суспільства і
природи та їхній взаємодії [13, с. 10].
Після Ріо-92 науковці і громадськість Укра-
їни значно активізували свої зусилля в цьому
напрямі. Найбільш ґрунтовно наукові засади
впровадження в Україні стратегії сталого роз-
витку опрацьовано науковцями НАН України
[14]. Важливим наслідком співпраці науковців
і громадськості стала підготовлена у 2012 р.
Концепція переходу України до сталого роз-
витку. Її розробниками були експерти установ
НАН України (Інституту географії, Інституту
проблем ринку та економіко-екологічних до-
сліджень, Інституту економіки природокорис-
тування і сталого розвитку) закладів вищої
освіти (Київський політехнічний інститут,
Сумський державний університет) та Всеукра-
їнської екологічної ліги.
Питання природокористування і сталого
розвитку постійно перебувають у полі зору
відповідної наукової ради при Президії НАН
Ук раїни, яку очолює віце-президент НАН Ук-
раї ни академік А.Г. Загородній. На мій погляд,
зараз уже настав час для більш рішучих дій
щодо сприйняття в державі світоглядної пара-
дигми розвитку в ХХІ ст., прописаної в Поряд-
ку денному на ХХІ ст.
25 вересня 2015 р. у Нью-Йорку 193 держа-
ви — члени ООН одностайно прийняли новий
Порядок денний у сфері сталого розвитку на
період після 2015. Головним його документом
є 17 Цілей сталого розвитку до 2030 р. (ЦСР).
У цих документах значно більше уваги приді-
ляється екології, рівності та звітності на регі-
ональному і глобальному рівні. 169 завдань
нового порядку денного передбачають не лише
вимірювання ефективності загального про-
гресу в досягненні поставлених цілей у тій чи
іншій країні, а й можливість порівняння успі-
хів для окремих груп населення: різного віку і
статі, різної етнічної належності, різної освіти,
для людей з різними рівнями доходів, в різних
місцях проживання.
З 1 січня 2016 р. ЦСР офіційно набрали
чинності. Виступаючи на саміті в Нью-Йорку,
Президент України зазначив: «Для досягнення
Цілей сталого розвитку на національному рів-
ні Україна здійснюватиме нові програми і про-
екти, які на практиці забезпечать макроеконо-
мічну стабільність, екологічний баланс та со-
ціальну згуртованість. ЦСР слугуватимуть за-
гальною основою для подальших перетворень
в Україні». Після зазначеного саміту відреагу-
вали й урядовці: з’явилися офіційні доручення
віце-прем’єра В. Кириленка (від 20.11.2015),
Мінекономрозвитку щодо адаптації ЦСР та їх
завдань до національного контексту.
ООН, дотримуючись Порядку денного на
ХХІ ст., ініціює в усіх державах світу роботу з
впровадження світоглядної парадигми розви-
тку. Представництво ООН в Україні ініціюва-
ло розроблення двох важливих для держави
документів: Національної доповіді «Цілі ста-
лого розвитку: Україна» (керівник — Е.М. Лі-
банова) щодо адаптації ЦСР для України та
Стратегії сталого розвитку України до 2030 р.
(керівник — Л.Г. Руденко) [15, 16].
У Національній доповіді визначено напря-
ми розвитку держави на довгострокову пер-
спективу, які сприятимуть урахуванню ЦСР у
процесах стратегічного планування та макро-
економічного прогнозування. Реальним меха-
нізмом реалізації ЦСР в Україні, як і в інших
державах світу, є розроблена Стратегія ста-
лого розвитку, яка розглядається як рамковий
документ, що визначає стратегічні напрями
довгострокового розвитку України, в основу
якого покладено ЦСР, адаптовані для нашої
держави. У Стратегії враховано також основні
положення оновленої Стратегії сталого розви-
тку Європейського Союзу.
У відомій книзі британського політика і
управлінця Джеффа Малгана «Мистецтво дер-
жавної стратегії. Мобілізація влади і знання за-
для загального блага» (2011), яку він написав,
співпрацюючи з управлінцями Стратегічного
комітету при прем’єр-міністрові Великої Брита-
нії і користуючись порадами прем’єр-мі ніст рів
Сполученого Королівства Т. Блера і Г. Брауна
та Австралії К. Радда й консультаціями управ-
лінців і економістів з Мельбурна, Манчестера,
Джорджтауна та інших великих міст світу, ав-
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 9 65
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
тор наводить підтвердження тези про те, що
уряди, які діють стратегічно, досягли більших
успіхів у забезпеченні добробуту своїх громадян.
А громадяни заслуговують на уряди, які приді-
ляють головну увагу довгостроковим цілям, а
не задоволенню мінливих суспільних настроїв.
Д. Малган дає таке визначення: державна
стратегія — це систематичне використання
державними відомствами ресурсів, які є в їх
розпорядженні, і владних повноважень з ме-
тою досягнення суспільно значущих цілей.
Крім іншого автор зазначає, що управлінці
високого рівня, термін перебування яких при
владі обмежений, не дуже зацікавлені в страте-
гіях. Їх більше хвилює те, що скажуть про них
у новинах сьогодні чи завтра.
Світоглядна парадигма збалансованого роз-
витку, яка лежить в основі Стратегії, є політич-
ною і практичною моделлю такого розвитку
практично всіх держав світу. У формулюванні
ООН сталий розвиток — це такий розвиток
суспільства, який дає змогу задовольнити по-
треби нинішнього покоління, не зашкоджуючи
при цьому можливостям майбутніх поколінь
для задоволення їхніх власних потреб. Як уже
згадувалося, ця модель орієнтована на досяг-
нення оптимального балансу між трьома скла-
довими розвитку: економічною, соціальною та
екологічною.
Визначальним аспектом у розробленій Стра-
тегії сталого розвитку України до 2030 р. є ін-
новаційне спрямування розвитку, яке ґрунту-
ється на використанні знань і наукових досяг-
нень, стимулюванні інноваційної діяльності,
створенні сприятливого інвестиційного кліма-
ту, оновленні виробничих фондів, формуванні
високотехнологічних видів діяльності та галу-
зей економіки, підвищенні енергоефективнос-
ті виробництва, стимулюванні збалансованого
економічного зростання, основаному на залу-
ченні інвестицій у використання відновлюва-
них джерел енергії, в екологічно безпечне ви-
робництво та «зелені» технології.
У Стратегії передбачено напрями економіч-
ного зростання, пов’язані не з експлуатацією
природних ресурсів, а з широким застосуван-
ням моделей «зеленої» економіки. Сталий роз-
виток орієнтовано значною мірою на людину
та поліпшення якості її життя у сприятливому
соціально-економічному середовищі та еколо-
гічно чистому природному середовищі.
Метою Стратегії є припинення деградації
природних екосистем шляхом впроваджен-
ня нової моделі економічного зростання, що
ґрунтується на засадах сталого розвитку, за-
безпечення високого рівня та якості життя
населення, створення сприятливих умов для
діяльності нинішнього та майбутніх поколінь.
Досягнення цієї мети відповідає світоглядним
цінностям і культурним традиціям українсько-
го народу, а також міжнародним зобов’язанням
України.
Керівними принципами Стратегії визначе-
но верховенство права, захист прав людини,
належне врядування, участь громадськості,
представників бізнесу та соціальних партне-
рів, інтеграцію політики та управління, солі-
дарність всередині поколінь і між покоління-
ми, використання найкращих з наявних знань,
принцип запобігання і принцип «забруднювач
платить».
У Стратегію гармонійно інтегровано всі 17
Цілей сталого розвитку. З них сформовано 7
цілей, які є першочерговими для виконання і
для успішного розвитку держави:
Стратегічна ціль 1. Сприяння інклюзивно-
му та збалансованому економічному зростан-
ню, життєстійкій інфраструктурі та збалансо-
ваному розвитку сільського господарства (міс-
тить 3 операційні цілі).
Стратегічна ціль 2. Забезпечення збалан-
сованого розвитку енергетики, підвищення
енергоефективності та посилення заходів з ре-
агування на загрозу зміни клімату (містить 3
операційні цілі).
Стратегічна ціль 3. Подолання бідності та
скорочення нерівності, зокрема гендерної (міс-
тить 3 операційні цілі).
Стратегічна ціль 4. Забезпечення здорового
життя, благополуччя та якісної освіти в безпеч-
них і життєстійких містах і населених пунктах
(містить 3 операційні цілі).
Стратегічна ціль 5. Забезпечення переходу
до моделей збалансованого споживання і ви-
66 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2019. (9)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
робництва; збалансоване управління природ-
ними ресурсами (містить 3 операційні цілі).
Стратегічна ціль 6. Збереження наземних і
морських екосистем, сприяння збалансовано-
му використанню їх ресурсів (містить 3 опера-
ційні цілі).
Стратегічна ціль 7. Сприяння мирним та
інклюзивним спільнотам для збалансованого
розвитку, забезпечення доступу до правосуддя
для всіх, створення ефективних, підзвітних та
інклюзивних інституцій на всіх рівнях (міс-
тить 3 операційні цілі).
До кожної операційної цілі детально розпи-
сано завдання, а в кінці Стратегії за векторами
розвитку додано узагальнену таблицю для кон-
кретних сфер діяльності з визначенням цілей
розвитку, основного індикатора та цільових
показників на 2015, 2020, 2025 та 2030 роки.
Стратегія містить пропозиції щодо інсти-
туційних засад її реалізації, координації дій,
міжсекторальної взаємодії та міжнародного
співробітництва. Значну увагу приділено ін-
струментам реалізації Стратегії (нормативно-
правові, фінансові, економічні, інформаційно-
комунікаційні інструменти, дослідження та роз-
робки, освітні та просвітницькі інструменти).
Робоча група з підготовки проекту Стратегії,
залучивши додаткову групу експертів, розро-
била Національний план дій на 2017–2020 рр.
з її впровадження. Це дуже важлива дорожня
карта для реалізації Стратегії. Для кожної з 21
операційної цілі визначено конкретні заходи,
відповідні показники та виконавців, строки
виконання, джерела фінансування та орієн-
товні обсяги фінансування на 2017, 2018, 2019
і 2020 роки.
Слід зазначити, що і Національна доповідь
«Цілі сталого розвитку: Україна», і Стратегія
сталого розвитку України до 2030 року про-
йшли обговорення в управлінських, наукових,
освітянських і громадських структурах. Було
проведено численні тренінги, консультації,
круглі столи та презентації, на яких висловлю-
валися різноманітні зауваження, побажання та
пропозиції щодо вдосконалення змісту проек-
тів. До Стратегії було внесено велику кількість
доповнень, які розробники отримували від мі-
ністерств, відомств, науковців, освітян і окре-
мих громадян.
Учасники зустрічей схвально оцінили про-
ект Стратегії як документ, що повністю від-
повідає формату управлінського документа, і
рекомендували його до прийняття на держав-
ному рівні.
Авторський колектив розробників Стратегії
передбачив серйозні виклики щодо її впрова-
дження. Саме тому в документі велику увагу
приділено вибору підходів до її розроблення,
аналізу зобов’язань, які брала на себе держава,
врахуванню інтересів майбутніх поколінь для
забезпечення сталого розвитку, формуванню
інституційної бази можливого фінансування,
узгодженню з національними, регіональними і
місцевими процесами тощо.
Представництво ООН в Україні, яке ініцію-
вало і підтримувало процес підготовки Стра-
тегії, передало остаточний варіант документа
Адміністрації Президента України. Були спо-
дівання, як з боку ПРООН в Україні, так і,
без сумніву, з боку розробників, що Стратегію
буде затверджено у формі указу Президента
України. У такому разі наша країна виконала
б усі обіцянки не лише щодо визначення світо-
глядної парадигми розвитку в ХХІ ст., а й щодо
конкретних дій, як це вже зробили держави
ЄС. Тепер залишається сподіватися на більш
рішучі дії нового Президента України та ново-
го складу Верховної Ради України, на розгляді
якої і перебуває зараз Стратегія. Її розробни-
ки розуміють, що час плине, з’являються нові
фактори, що можуть впливати на окремі поло-
ження Стратегії, однак загальний характер на-
прямів розвитку від цього не змінюється.
В Україні вже встановлено основні виклики
і загрози, сильні і слабкі сторони економіки,
виявлено певні прогалини в законодавстві, а
тому є сподівання, що нарешті буде проявле-
но політичну волю для прийняття Стратегії
розвитку України до 2030 року з визначеними
цілями та індикаторами розвитку. На сьогод-
ні Стратегія-2030 — це перший в Україні до-
кумент інтегрованих (а не галузевих) рішень
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 9 67
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
щодо майбутнього держави, в якому всі важли-
ві складові розвитку — економічні, соціальні і
екологічні — розглянуто на основі принципів
збалансованості. Через стратегічні і операційні
цілі для них визначено індикатори і цільові по-
казники, структуровані за роками.
Неодноразово вже на різних наукових фо-
румах акцентувалася увага на надто повільних
змінах у сприйнятті нашими можновладцями
світових трендів розвитку людства. Найбіль-
ше занепокоєння викликає те, що не лише в
Україні, а й в інших державах просвітництво
не є таким ефективним, як хотілося б. Ми досі
не можемо сформулювати, які цілі ставить пе-
ред собою людство, чого насправді ми хочемо
досягти.
На завершення доцільно навести слова
Ю.Н. Харарі з його книги «Людина розумна.
Історія людства від минулого до майбутньо-
го»: «...Незважаючи на дивовижні речі, на які
здатні сьогодні люди, ми все ще не визначили-
ся зі своїми цілями і, схоже, як завжди, незадо-
волені. Ми пройшли шлях від каное та галер до
пароплавів та космічних кораблів — але ніхто
не знає, куди ми йдемо. Ми стали значно мо-
гутнішими, ніж колись, але маємо дуже слабке
уявлення про те, що робити з усією цією по-
тугою. Ситуація погіршується тим, що люди в
наш час здаються безвідповідальнішими, ніж
раніше. Ми самі призначили себе богами, яких
об’єднують лише закони фізики і які нікому не
підзвітні. Відповідно, ми шкодимо тваринам,
та навколишній екосистемі, шукаючи в них
лише власний комфорт та втіху, але ніколи не
знаходячи задоволення.
Чи є у світі щось небезпечніше за незадово-
лених та безвідповідальних богів, які самі не
знають, чого вони хочуть?».
REFERENCES
[СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ]
1. Gorshkov V.H. Fizicheskiye i biologicheskiye osnovy ustoychivosti zhizni (Physical and biological basis of the sustain-
ability of life). Moscow, 1995.
[Горшков В.Г. Физические и биологические основы устойчивости жизни. М., 1995.]
2. Rudko G.I., Adamenko O.M. Tysk na biosferu: reanimatsiya chy shlyakh na Mars (Pressure on the biosphere: resuscita-
tion or path to Mars). Kyiv; Chernivtsi: Bukrek, 2014.
[Рудько Г.І., Адаменко О.М. Тиск на біосферу: реанімація чи шлях на Марс. Київ; Чернівці: Букрек, 2014.]
3. Shklovsky I.S.Vselennaya, zhizn, razum (Universe, life, mind). Moscow: Nauka, 1987.
[Шкловський И.С. Вселенная, жизнь, разум. Москва: Наука, 1987.]
4. Vernadsky V.I. Biosphere. Moscow, 1967.
[Вернадский В.И. Биосфера. М., 1967.]
5. Meadows D.H., Meadows D.L., Renders J., Berens W. The Limits to Growth. A Report for the Club of Rome’s Project
on the Predicament of Mankind. Potomac Associates - Universe Books, 1971.
[Медоуз Д.Х., Медоуз Д.Л., Рэндерс Й., Беренс В. Пределы роста. Доклад по проекту Римского клуба о слож-
ном положении человечества. М.: Изд-во МГУ, 1991.]
6. Meadows D.H., Meadows D.L., Randers Y. Beyond the Limits: Confronting Global Collapse, Envisioning a Sustainable
Future. Chelsea Green Pub Co., 1993.
[Медоуз Д.Х., Медоуз Д.Л., Рэндерс Й. За пределами роста. М.: Прогресс, 1994.]
7. Weizsaecker E., Wiykntan A. Come On! Capitalism, Short-termism, Population and Destruction of the Planet. Springer,
2018.
[Вайцзеккер Е., Війкман А. Come On! Капіталізм, недалекоглядність, населення і руйнування планети. К.: Саміт-
Книга, 2019.]
8. Grechko T.K., Lisovsky S.A., Romanyuk S.A., Rudenko L.H. Publichne upravlinnya v zabezpechenni staloho (zbalanso-
vanoho) rozvytku (Public administration in ensuring sustainable development). Kherson, 2015.
[Гречко Т.К., Лісовський С.А., Романюк С.А., Руденко Л.Г. Публічне управління в забезпеченні сталого (збалан-
сованого) розвитку. Херсон: ФОП ГріньД.С., 2015.]
68 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2019. (9)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
9. National strategies for sustainable development. Implementation of strategic and coordinated actions, approaches
and innovations. Kyiv, 2004.
[Національні стратегії сталого розвитку. Впровадження стратегічних і скоординованих дій: підходи та інно-
вації. К., 2004.]
10. Rudenko L.H., Bilyavsky G.O., Gorlenko I.O. et al. Otsinka stanu vykonannya pidsumkovykh dokumentiv Vsesvitn’oho
samitu zi staloho rozvytku (Yohannesburh, 2002) v Ukrayini (Assessment of the state of implementation of the outcome
of the World Summit on Sustainable Development (Johannesburg, 2002) in Ukraine). Kyiv: Akademperiodyka, 2004.
[Руденко Л.Г., Білявський Г.О., Горленко І.О. та ін. Оцінка стану виконання підсумкових документів Всесвіт-
нього саміту зі сталого розвитку (Йоганнесбург, 2002) в Україні. К.: Академперіодика, 2004.]
11. Rudenko L.H. (ed.) Stan vykonannya v Ukrayini polozhen «Poryadku dennoho na 21 stolittya» (2002–2012) (The state
of implementation of the provisions of the Agenda for the XXI Century in Ukraine (2002–2012)). Kyiv: Akademperi-
odyka, 2014.
[Стан виконання в Україні положень «Порядку денного на ХХІ століття» (2002–2012). За ред. Руденка Л.Г.
К.: Академперіодика, 2014.]
12. Rudenko L.H. SWOT-analysis of gaps (GAP-analysis) of policies, programs, plans and legislative acts in the field of
ecology and natural resources and preparation of recommendations for their improvement in accordance with the provi-
sions of the Rio Convention. Kherson, 2016.
[Руденко Л.Г. SWOT-аналіз прогалин (GAP-аналіз) політик, програм, планів і законодавчих актів у галузі еко-
логії та природних ресурсів і підготовка рекомендацій щодо їх удосконалення відповідно до положень Конвенції
Ріо. Херсон, 2016.]
13. Gorlenko I.A., Rudenko L.H., Malyuk S.N., Lebed N.P. Sbalansirovannoye ekonomicheskoye, sotsial’noye i ekolog-
icheskoye razvitiye territorii: ekonomiko-geograficheskiye aspekty (Balanced economic, social and environmental devel-
opment of the territory: economic and geographical aspects). Kyiv, 1991.
[Горленко И.А., Руденко Л.Г., Малюк С.Н., Лебедь Н.П. Сбалансированное экономическое, социальное и эко-
ло гическое развитие территории: экономико-географические аспекты. Киев, 1991.]
14. Naukovi zasady rozrobky stratehiyi staloho rozvytku Ukrayiny (Scientific basis for developing a strategy for sustain-
able development of Ukraine). Odessa, 2012.
[Наукові засади розробки стратегії сталого розвитку України. Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2012.]
15. Sustainable Development Goals: Ukraine national report. https://mfa.gov.ua/mediafiles/sites/poland/files/Sus-
tainable_Development_Goals_Ukraine.pdf
16. Sustainable Development Strategy of Ukraine until 2030.http://www.ua.undp.org/content/ukraine/uk/home/li-
brary/sustainable-development-report/Sustainable-Dev-Strategy-for-Ukraine-by-2030.htm
[Стратегія сталого розвитку України до 2030 року.]
L.H. Rudenko
Institute of Geography of the National Academy of Sciences of Ukraine (Kyiv)
WORLDVIEW ORIENTATION OF HUMAN DEVELOPMENT
AND ITS PERCEPTION IN UKRAINE
The purpose of the article is to illustrate the complex changes in the biosphere, which occurred in the process of using its
resources and the formation of a new ideological paradigm of human development in the 21st century. Negative conse-
quences that occurred in the process of interaction between the Society and Nature have led to a significant reduction in
living species, a decrease in the volume and quality of mineral resources, the loss of natural properties of land resources,
air pollution and a general deterioration of the natural environmental, which is a human habitat.
World community has realized that humans’ living conditions are deteriorating and held several UN conferences on
the state of the environment with the participation of world leaders. The key Conference was the Earth Summit (1992,
Rio de Janeiro), which identified the Development Agenda for the 21st Century. Its quintessence was the proclamation
of a new Concept of Human Development - a paradigm of sustainable (balanced) development.
Its essence is that the current generation of people should not destroy the resources for the existence and development
of their descendants.
The article presents the result of Society’s awareness of the danger to the existence of all living things on the planet
Earth and the actions of the Society at the global and regional levels, which manifested itself in the definition of the Sus-
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 9 69
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
tainable Development Goals by 2030 and the development of appropriate strategies for the development of individual
states of the world.
The article outlines the essence of the Sustainable Development Strategy of Ukraine till 2030. The purpose of the
Strategy is to stop the degradation of natural ecosystems by introducing a new model of economic growth, based on the
principles of sustainable development, ensuring a high level and quality of life of the population, creating favorable condi-
tions for the life and activity of present and future generations. The achievement of this goal is in line with the ideological
values and cultural traditions of the Ukrainian people and with the international commitments of Ukraine.
The Strategy identifies 17 sustainable development goals. Of them, 7 goals are crucial for successful development
of the state and are the top priority to be achieved. The draft Strategy was discussed in the Ministries of Ukraine, at
regional and national consultations. The Strategy and the National Action Plan for its implementation have been sub-
mitted to the Presidential Administration of Ukraine. However, in the state there is still no concept, strategy and action
plan for spatial development.
Keywords: sustainable development, Sustainable Development Goals, strategy, Agenda 21, worldview paradigm.
|