Розгортання антирелігійної пропаганди на території Херсонської та Одеської єпархії у перші роки встановлення радянської влади
У даній статті розповідається про особливості розгортання антирелігійної пропаганди у перші роки встановлення радянської влади на території Херсонської та Одеської єпархії. Зроблено висновки про досягнення та прорахунки даної політики. В данной статье рассказывается об особенностях развёртывания ант...
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16054 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Розгортання антирелігійної пропаганди на території Херсонської та Одеської єпархії у перші роки встановлення радянської влади / О.Б. Татарченко // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. — Вип. 3. — С. 140-142. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859709858946744320 |
|---|---|
| author | Татарченко, О.Б. |
| author_facet | Татарченко, О.Б. |
| citation_txt | Розгортання антирелігійної пропаганди на території Херсонської та Одеської єпархії у перші роки встановлення радянської влади / О.Б. Татарченко // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. — Вип. 3. — С. 140-142. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | У даній статті розповідається про особливості розгортання антирелігійної пропаганди у перші роки встановлення радянської влади на території Херсонської та Одеської єпархії. Зроблено висновки про досягнення та прорахунки даної політики.
В данной статье рассказывается об особенностях развёртывания антирелигиозной пропаганды в первые годы становления советской власти на территории Херсонской и Одесской епархии. Сделано выводы о достижениях и просчётах данной политики.
In this article is told about the peculiarity of the beginning of anti-religious campaign at the first years of soviet authority on the territory of Kherson and Odesa eparchies. Also the author made a conclusion about achievements and reverses of this policy.
|
| first_indexed | 2025-12-01T04:44:38Z |
| format | Article |
| fulltext |
140
УДК 281.93«19» О.Б. Татарченко
РОЗГОРТАННЯ АНТИРЕЛІГІЙНОЇ ПРОПАГАНДИ НА
ТЕРИТОРІЇ ХЕРСОНСЬКОЇ ТА ОДЕСЬКОЇ ЄПАРХІЇ
У ПЕРШІ РОКИ ВСТАНОВЛЕННЯ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ
У даній статті розповідається про особливості розгортання антирелігійної пропаганди у
перші роки встановлення радянської влади на території Херсонської та Одеської єпархії. Зроблено
висновки про досягнення та прорахунки даної політики.
Ключові слова: пропаганда, ідеологія, атеїзм, культура, цензура, наука, суспільство, духо-
венство.
В данной статье рассказывается об особенностях развёртывания антирелигиозной пропа-
ганды в первые годы становления советской власти на территории Херсонской и Одесской
епархии. Сделано выводы о достижениях и просчётах данной политики.
Ключевые слова: пропаганда, идеология, атеизм, культура, цензура, наука, общество, духо-
венство.
In this article is told about the peculiarity of the beginning of anti-religious campaign at the first years of
soviet authority on the territory of Kherson and Odesa eparchies. Also the author made a conclusion about
achievements and reverses of this policy.
Key words: propaganda, ideology, atheism, culture, censure, science, society, clergyman.
В Україні, у дні поступового утвердження релі-
гійної свідомості у суспільстві, важливо знати, як
відбувалося розгортання антирелігійної пропаганди
у перші роки встановлення радянської влади на ко-
лишньому просторі Російської імперії взагалі та на
території Херсонської та Одеської єпархії зокрема.
Незважаючи на актуальність зазначеної проблеми,
вказана тема на даному етапі перебуває серед кола
малодосліджених проблем вітчизняної історії.
Відзначимо, що певний вклад у розробку даної
проблематики зробили такі українські науковці як:
А. Киридон [1], В. Очеретянко [2], І. Бердяєва [3]. Се-
ред російських дослідників виокремимо В. Алексєєва
[4], а серед західноєвропейських – Віла ван ден Берке-
на [5]. Однак для того, щоб зрозуміти всі особливості
проведення атеїстичної пропаганди доцільно розгля-
дати її в окремо взятій єпархії. Тому автор даної статті
ставить собі за мету розглянути це питання на прикла-
ді Херсонської та Одеської єпархії та привернути ува-
гу істориків до подальшої актуалізації зазначеного
напряму у наукових дослідженнях.
Слово «пропаганда» походить від латинського
propago – розповсюджую. За Великою радянською
енциклопедією пропаганда – це розповсюдження по-
літичних, філософських, наукових, художніх та ін.
поглядів та ідей з метою їх впровадження у суспільну
свідомість і активізацію масової практичної діяльнос-
ті. У вузькому значенні, пов’язаному з політичною та
ідеологічною пропагандою, це – розповсюдження
поглядів, ідей та теорій з метою формування у масах
окремого світобачення [6]. Саме на заміну суспільно-
го релігійного світогляду була й спрямована атеїстич-
на пропаганда. Після утвердження радянської влади
країна стала на шлях побудови соціалізму, а потім й
комунізму. Такий шлях передбачав панування матері-
алістичної ідеології, яка у свою чергу заперечувала
доцільність існування будь-якої релігії.
Для того, щоб зрозуміти яким було ставлення
комуністичної ідеології до релігії, треба згадати дум-
ки теоретиків атеїстичної ідеології. Так, К. Маркс у
«Вступі до критики філософії права Гегеля» сказав,
що «релігія є опіумом для народу», згодом цей
вислів став найпопулярнішим у критиці релігії. До
того ж він говорив про те, що для звільнення трудя-
щого класу, а відповідно і всього людства, треба вир-
вати із людського серця «релігійне почуття» [4, с.94].
В. Ленін у свою чергу закликав «…боротися з
релігійним туманом», але пропанував робити це «…
ідейною зброєю, нашою пресою, нашим словом». Хо-
ча, і сам зазначав, що «ніякими книжками і ніякою
проповіддю не можна просвітити пролетаріат, коли
його не просвітить його власна боротьба проти тем-
них сил капіталізму» [7].
Голландський вчений Віл ван ден Беркен, розгля-
даючи місце, функції та значення атеїзму у більшовиць-
кій ідеології та суспільстві, відзначив, що радянський
атеїзм за своїм характером у корені відрізняється від
західних форм атеїзму. Він протистояв не лише атеїзму,
але також ідеологічній індиферентності та філософсь-
кому агностицизму в релігійній сфері. Держава терпіла
церкву як культовий заклад і офіційно визнавало свобо-
ду здійснення церковних обрядів. У той же час, викори-
стовуючи систему освіти, монополію у сфері культури
вона наступала на релігію як світогляд. Радянська ідео-
логія, вважає В. Беркен, являла собою унікальне поєд-
нання філософських та релігійних поглядів [5]. Таким
чином, комуністи вбачали у Церкві свого конкурента у
світоглядній площині.
141
Вплинула на позицію радянської влади відносно
Церкви і особисте ставлення Російської православної
церкви до комуністичного режиму. За словами росій-
ської дослідниці Т.Г. Леонтьєвої: «Поведінка РПЦ
після Лютня визначалася, перш за все, прагненням
зміцнити своє особисте становище у суспільстві –
звідки й устремління до відновлення патріаршества,
та протести проти відокремлення РПЦ від держа-
ви» [8]. Звичайно така антагоністична поведінка
представників РПЦ по відношенню до нової влади
сприяла посиленню конфлікту між Церквою та дер-
жавою і сприяла до більш активних дій державних
органів на ниві антирелігійної пропаганди.
На думку А.М. Киридон для певної частини
України (як і в цілому Російської імперії) було харак-
терним зростання антиклерикальних настроїв, що
посилилися після революційних подій 1917 року. «В
Київську духовну консисторію поступали багато
чисельні скарги, селян на духовенство, інформації
про стихійні захоплення селянами церковних земель,
вигнанні священиків із парафій, скороченні платні
та ін. Причому спостерігається тенденція радикалі-
зації подібних настроїв селянських мас протягом
1917 року. Зростанням «невір’я» та «релігійного
індифе-рентизму» відзначалися й самі представники
духовенства» [1].
Із прийняттям декрету «Про відокремлення цер-
кви від держави, а школи – від церкви» від 20 січня
1918 р. оновлена держава поступово почала форму-
вати стратегію антирелігійної політики [9]. Одним із
перших кроків у даній царині стало прийняття у
березні 1919 року на VIII з’їзді РКП(б) програми, у
котрій у пункті 13-му делегати сформували позицію
партії відносно релігії, яка полягала у «…сприянні
фактичному звільненні трудящих мас від релігійних
забобонів і організації найширшої науково-
просвітницької і антирелігійної пропаганди» [10].
Однак питання формування конкретної програми дій
для боротьби з релігією залишалося відкритим.
Необхідні положення були сформовані лише через
два роки у тезах Агітпропу ЦК КП(б)У від 1 липня
1921 р., у яких було заплановано витіснити релігію
«вченням про класові суперечності і …про матеріалісти-
чну пролетарську культуру», а християнську мораль –
діалектичним матеріалізмом, як «всеохоплюючим світо-
глядом пролетаріату» і в результаті матеріалістичний
пролетарський атеїзм перетворити у «загальний світо-
гляд майбутнього безкласового… комуністичного суспі-
льства» [11]. Так було обґрунтовано ідеологічну основу
антирелігійної політики.
У той же час на початку 1920-х років у Радянсь-
кому державі фактично вже діяла система цензури. За
словами В.І. Очеретянка: під нею «постійно перебува-
ли засоби масової інформації, функціонування видав-
ничих та поліграфічних організацій, бібліотек, архівів,
наукова та творча діяльність інтелігенції» [2, с.9].
Впродовж 1917-1918 років було припинено по-
над 30 видавничих проектів Російської православної
церкви, решта періодики своє існування ще раніше.
Як зазначає дослідниця І.В. Бердяєва «РПЦ в Украї-
ні, через тривалу економічну залежність від держа-
ви та нездатність швидко змінити принципи свого
існування, у перші роки радянської влади не вдалося
реалізувати спроби по виданню і поширенню релігій-
ної преси». Лише з 1931 по 1935 рік періодично ви-
ходив до того ж невеличким тиражем друкований
орган Церкви «Журнал Московской патриархии».
Трохи кращими були справи в УАПЦ, у 1921-
1923 рр. вони видавали журнал «Релігійно-науковий
вісник» та у 1927-1928 рр. – журнал «Церква й жит-
тя». Ще кращими справи у видавничій сфері були у
Синодної Церкви, у 20-х рр. ХХ ст. вона мала насту-
пні друковані видання: «Голос православной Украи-
ны», «Православний календар», «Рідна церква».
Крім того, після активізації у другій половині 1922 р.
обновленського руху на півдні країни, за фінансової
підтримки губкому в Одесі вийшло два номери жур-
налу «Церковное обновление», редагування якого
здійснював представник ДПУ [3, с.295-298].
Тим часом на Півдні України тривав процес
укріплення радянської влади. Досвідчений історик
Громадянської війни 1918-1920 рр. В.Д. Сусоров від-
мітив, що на початку 1920 р. на Херсонщині відбулися
повітові, волосні та губернські партійні конференції,
на яких теж особлива увага приділялася питанням
радянського культурного будівництва. Для залучення
широких народних мас у справу будівництва нового
суспільства партійні організації краю практикували
проведення безпартійних робітничо-селянських кон-
ференцій. На цих конференціях, що відбулися в берез-
ні-квітня 1920 року в Олешках, Бериславі, Голій При-
стані, Великій Олександрівці, Каховці делегати висло-
влювали довір’я радянській владі, ухвалювали резо-
люції щодо радянського будівництва [12].
Саме у рамках культурного будівництва було
покладено початок розгортанню антирелігійної про-
паганди. Почала виходити антирелігійна література,
у центральній та місцевій пресі з’явилися публікації
відповідного змісту. Наприклад, у друкованому
органі Херсонської ради робітничих і солдатських
депутатів, газеті «Солдат и рабочий» 28 лютого 1918
року було опубліковано статтю «Диктатура та церк-
ва», де у рамках антирелігійної пропаганди була по-
дана думка про те, що «пролетаріат звільняючись
матеріально, звільняється й духовно, а саме... устре-
млінням до загальнолюдського звільнення визнача-
ється ставлення пролетаріату до церкви, цього мо-
гутнього апарату духовного гноблення» [13].
Ще у одній з херсонських газет, у «Херсонской
правде» – органі Херсонського комітету КП(б)У, у
номерах від 24, 25, 26 та 27 квітня 1919 року, було
надруковано велику статтю Н. Мазуренка
«Відокремлення церкви від держави та Чорне воїнс-
тво». В ній, демонструючи приклади з різних істо-
ричних епох, він піддає критиці царат, буржуазію і
духовенство та зазначив, що для духовного гноб-
лення народу пануючі класи користувались релігі-
єю [14]. Далі, критикуючи духовенство, автор від-
значив, що воно, у кращому випадку, навчило на-
род «двом-трьом молитвам на незрозумілій сло-
в’янській мові..., зовсім незрозумілим народові обря-
дам та справжнім язичеським забобонам» [15].
У миколаївській газеті «Красный Николаев» у
статті від 27 серпня 1921 р. «Чи треба нам вірити у бо-
142
га?» журналіст під псевдонімом «Нєвєрующій» розпо-
відав про диспут на релігійну тематику між священика-
ми і більшовиками, що тривав три дні у Миколаєві у
театрі ім. Луначарського. Аргументацію позиції служи-
телів культу представив священик Шутак словами про
те, що «він і у Варшаві, і у Берліні, і у Нью-Йорку був і
всюди там храми, а значить і віруючі, а значить і бог
є…» А от позицію більшовиків продемонстрував
тов. Макотинський, котрий зазначив, що «треба показу-
вати масам абсурдність вірування у бога» [16].
У статті журналіста під псевдонімом
«Сигізмунд» «Євангельська плутанина», яка вийшла
26 квітня 1924 р. у газеті «робітничо-батрацької»
молоді Одещини «Молодая гвардия», автор, намага-
ючись піддати сумніву Слово Боже, стверджував, що
сучасна наука довела, що всі Євангелія є простим
записом народних оповідань та відзначав, що
«достатньо легкого дотику наукової критики, щоб
від громіздкої будівлі християнства не лишилось
каменю на камені» [17].
Отже, слід зауважити, що на початковому етапі
формування антирелігійної пропаганди на території
Херсонської та Одеської єпархії відбувалося у межах
антирелігійної концепції агітації «словом». Саме дру-
ковані засоби інформації відігравали провідну роль у
поширенні атеїстичної ідеології. Хоча значна частина
суспільства прагнула до змін у культурній сфері, все
ж така тактика не дала бажаного результату, оскільки
в наступних роках навертання суспільства до антире-
лігійної ідеології набуло примусових рис.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
РЕЦЕНЗЕНТИ:
В.Д. Сусоров – д.і.н., професор, Херсонський національний технічний університет;
C.В. Пронь – д.і.н., професор, ЧДУ ім.Петра Могили.
1. Киридон А.Н. Особенности государственно-церковных отношений в советской Украине (1917-1930-е годы) //
Свобода совести в России: исторический и современный аспекты. – Выпуск 3. – М., 2006. – 569 с. //
[Электронный ресурс. Режим доступа: www.rusoir.ru/print/06/08/index.html]. Доступ – 21.09.2008 г.
2. Очеретянко В.І. Обмеження інтелектуальної свободи як один із засобів формування тоталітарної системи в
Україні (20-30-ті рр. ХХ ст.): Автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.01. – Х, 1999. – 19 с.
3. Бердяєва І.В. Видавничі проекти православних конфесій України у 20-ті – 80-ті роки ХХ ст., як фактор фор-
мування сучасної традиції // Південний архів. Історичні науки: Збірник наукових праць. – Херсон, 2008. –
С. 294-302.
4. Алексеев В. Вначале был декрет // Діалог. – 1991. – № 4. – С. 86-97.
5. Лобазова О.Ф. Религиоведение: Учебник. – М., 2008. – С. 384.
6. Большая советская энциклопедия. – Т. 21. – М., 1975. – С. 95.
7. Ленін В.І. Повне зібрання творів. Жовтень 1905 – квітень 1906. – Т. 12. – К., 1970. – С. 135.
8. Леонтьева Т.Г. Рецензия: Российское духовенство и свержение монархии в 1917 году. (Материалы и архив-
ные документы по истории Русской Православной Церкви). М. Индрик. 2006. 504 с. // Вопросы истории. –
2007. – № 2. – С. 172.
9. Декреты Советской власти. – М., 1957. – Т. 1. – С. 371.
10. О религии и церкви. Сборник высказываний классиков марксизма-ленинизма, документов КПСС и Советско-
го государства. – М., 1977. – С. 52.
11. Центральний державний архів громадських об’єднань України, ф.1, оп.6, ч.1, спр.749. – Арк.100.
12. Сусоров В.Д. Революційні події та визвольна боротьба трудящих Херсонщини у 1917-1920-х роках. –
Херсон, 2008. – С. 327-328.
13. Диктатура и церковь // Солдат и рабочий. – 1918. – 28 (15) февраля (№ 220). – С. 2.
14. Мазуренко Н. Отделение церкви от государства и Чёрное воинство // Херсонская правда. – 1919. –
24 апреля (№ 22). – С. 2.
15. Мазуренко Н. Отделение церкви от государства и Чёрное воинство (Продолжение) // Херсонская правда. –
1919. – 27 апреля (№ 25). – С. 2.
16. Неверующий. Нужно ли нам верить в бога? // Красный Николаев. – 1921. – 27 августа (№ 96). – С. 2.
17. Сигизмунд. Евангельская путаница // Молодая гвардия. – 1924. – 26 апреля (№ 105). – С. 2.
Стаття надійшла до редакції 04.04.09 © О.Б. Татарченко
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-16054 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1609-7742 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T04:44:38Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Татарченко, О.Б. 2011-02-04T15:04:49Z 2011-02-04T15:04:49Z 2009 Розгортання антирелігійної пропаганди на території Херсонської та Одеської єпархії у перші роки встановлення радянської влади / О.Б. Татарченко // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. — Вип. 3. — С. 140-142. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 1609-7742 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16054 281.93«19» У даній статті розповідається про особливості розгортання антирелігійної пропаганди у перші роки встановлення радянської влади на території Херсонської та Одеської єпархії. Зроблено висновки про досягнення та прорахунки даної політики. В данной статье рассказывается об особенностях развёртывания антирелигиозной пропаганды в первые годы становления советской власти на территории Херсонской и Одесской епархии. Сделано выводы о достижениях и просчётах данной политики. In this article is told about the peculiarity of the beginning of anti-religious campaign at the first years of soviet authority on the territory of Kherson and Odesa eparchies. Also the author made a conclusion about achievements and reverses of this policy. uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Огляди та повідомлення Розгортання антирелігійної пропаганди на території Херсонської та Одеської єпархії у перші роки встановлення радянської влади Развертывание антирелигиозной пропаганды на территории Херсонской и Одесской епархии в первые годы установления советской власти The beginning of anti-religious campaign on the territory of Kherson and Odesa eparchies in the first years of soviet authority establishment Article published earlier |
| spellingShingle | Розгортання антирелігійної пропаганди на території Херсонської та Одеської єпархії у перші роки встановлення радянської влади Татарченко, О.Б. Огляди та повідомлення |
| title | Розгортання антирелігійної пропаганди на території Херсонської та Одеської єпархії у перші роки встановлення радянської влади |
| title_alt | Развертывание антирелигиозной пропаганды на территории Херсонской и Одесской епархии в первые годы установления советской власти The beginning of anti-religious campaign on the territory of Kherson and Odesa eparchies in the first years of soviet authority establishment |
| title_full | Розгортання антирелігійної пропаганди на території Херсонської та Одеської єпархії у перші роки встановлення радянської влади |
| title_fullStr | Розгортання антирелігійної пропаганди на території Херсонської та Одеської єпархії у перші роки встановлення радянської влади |
| title_full_unstemmed | Розгортання антирелігійної пропаганди на території Херсонської та Одеської єпархії у перші роки встановлення радянської влади |
| title_short | Розгортання антирелігійної пропаганди на території Херсонської та Одеської єпархії у перші роки встановлення радянської влади |
| title_sort | розгортання антирелігійної пропаганди на території херсонської та одеської єпархії у перші роки встановлення радянської влади |
| topic | Огляди та повідомлення |
| topic_facet | Огляди та повідомлення |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16054 |
| work_keys_str_mv | AT tatarčenkoob rozgortannâantirelígíinoípropagandinateritorííhersonsʹkoítaodesʹkoíêparhííuperšírokivstanovlennâradânsʹkoívladi AT tatarčenkoob razvertyvanieantireligioznoipropagandynaterritoriihersonskoiiodesskoieparhiivpervyegodyustanovleniâsovetskoivlasti AT tatarčenkoob thebeginningofantireligiouscampaignontheterritoryofkhersonandodesaeparchiesinthefirstyearsofsovietauthorityestablishment |