Делімітація та демаркація державного кордону України: проблеми та пріоритети

У статті розглядається процес делімітації та демаркації державного кордону України, аналізуються основні проблеми, пов'язані з невирішеністю кордонних суперечок між Україною і Російською Федерацією....

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2014
Main Author:	Дмитрук, В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2014
Series:	Регіональна історія України
Subjects:	Політико-правові проблеми територіальної організації
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160606
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Делімітація та демаркація державного кордону України: проблеми та пріоритети / В. Дмитрук // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2014. — Вип. 8. — С. 109-116. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-160606
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1606062025-02-23T17:32:08Z Делімітація та демаркація державного кордону України: проблеми та пріоритети Делимитация и демаркация государственной границы Украины: проблемы и приоритеты Delimitation and Demarcation of State Border of Ukraine: Problems and Priorities Дмитрук, В. Політико-правові проблеми територіальної організації У статті розглядається процес делімітації та демаркації державного кордону України, аналізуються основні проблеми, пов'язані з невирішеністю кордонних суперечок між Україною і Російською Федерацією. В статье рассматривается процесс делимитации и демаркации государственной границы Украины, анализируются основные проблемы, связанные с нерешенностью пограничных споров между Украиной и Российской Федерацией. The article is devoted to the process of delimitation and demarcation of Ukrainian-Russian state borders. The main features of unsolved border problems between Ukraine and Russian Federation are analyzed. 2014 Article Делімітація та демаркація державного кордону України: проблеми та пріоритети / В. Дмитрук // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2014. — Вип. 8. — С. 109-116. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 2519-2760 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160606 35.071.5; 477-04[(477):(470+571)] uk Регіональна історія України application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Політико-правові проблеми територіальної організації Політико-правові проблеми територіальної організації
spellingShingle	Політико-правові проблеми територіальної організації Політико-правові проблеми територіальної організації Дмитрук, В. Делімітація та демаркація державного кордону України: проблеми та пріоритети Регіональна історія України
description	У статті розглядається процес делімітації та демаркації державного кордону України, аналізуються основні проблеми, пов'язані з невирішеністю кордонних суперечок між Україною і Російською Федерацією.
format	Article
author	Дмитрук, В.
author_facet	Дмитрук, В.
author_sort	Дмитрук, В.
title	Делімітація та демаркація державного кордону України: проблеми та пріоритети
title_short	Делімітація та демаркація державного кордону України: проблеми та пріоритети
title_full	Делімітація та демаркація державного кордону України: проблеми та пріоритети
title_fullStr	Делімітація та демаркація державного кордону України: проблеми та пріоритети
title_full_unstemmed	Делімітація та демаркація державного кордону України: проблеми та пріоритети
title_sort	делімітація та демаркація державного кордону україни: проблеми та пріоритети
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Політико-правові проблеми територіальної організації
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160606
citation_txt	Делімітація та демаркація державного кордону України: проблеми та пріоритети / В. Дмитрук // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2014. — Вип. 8. — С. 109-116. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.
series	Регіональна історія України
work_keys_str_mv	AT dmitrukv delímítacíâtademarkacíâderžavnogokordonuukraíniproblemitapríoriteti AT dmitrukv delimitaciâidemarkaciâgosudarstvennojgranicyukrainyproblemyiprioritety AT dmitrukv delimitationanddemarcationofstateborderofukraineproblemsandpriorities
first_indexed	2025-11-24T02:45:44Z
last_indexed	2025-11-24T02:45:44Z
_version_	1849638093329530880
fulltext	УДК 35.071.5; 477-04[(477):(470+571)] Володимир Дмитрук ДЕЛІМІТАЦІЯ ТА ДЕМАРКАЦІЯ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ТА ПРІОРИТЕТИ Питання делімітації та демаркації державного кордону України завжди було на пріоритетних щаблях міждержавних відносин із краї- нами-сусідами протягом усіх років незалежності України. Незва- жаючи на це, воно не вирішене і до сьогодні. А у спектрі сучасного стану українсько-російських міждержавних відносин можна ствер- джувати про цілковиту ілюзорність його вирішення в найближчій перспективі. І історія цієї проблеми, як ми усі розуміємо і знаємо, за- кладалася не протягом останніх кількох десятиліть, а протягом усього минулого століття. На процес формування державних кордо- нів України в ХХ ст. впливав ряд важливих чинників, які визначили їх сучасну лінію. Як у більшості новостворюваних національних дер- жав, особливу роль відігравав саме чинник етнічної території. Для України він також став чи не найголовнішим. Однак ХХ століття до названого чинника долучило ще й геополітичний фактор, на тлі якого етнічні землі були розмінною монетою у міжнародній політиці провідних країн світу. Крім того, на формування лінії кордону впли- нув і адміністративно-територіальний поділ країн, до складу яких входили на початку ХХ ст. українські землі. Звісно, не останню роль відігравали економічні, географічні й ідеологічні важелі. Із проголошенням незалежності України однією з найскладніших проблем, яка постала й залишається на часі, є розбудова державного кордону. За законом України «Про державний кордон України» в юри- дичному тлумаченні «Державний кордон України є лінія і верти- кальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі те- риторії України – суші, вод, надр, повітряного простору». Державні кордони «є відображенням територіальної цілісності, політичної та економічної незалежності, суверенітету та єдності України»1. Договірно-правове оформлення державного кордону є одним із пріоритетних завдань зовнішньої політики України, виконання якого має забезпечувати суверенність і правосуб’єктність України на між- народній арені, гарантувати її недоторканність і територіальну цілісність. Юридично оформлений державний кордон є однією з 109© Регіональна історія України. Збірник наукових статей. Випуск 8. — С. 109–116 © В. Дмитрук, 2014 1 Закон України «Про державний кордон України» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 2. – Ст. 5. основних передумов стабільності у політичних, економічних та вій- ськово-оборонних відносинах сусідніх держав2. Сучасний стан проведення робіт з делімітації і демаркації держав- ного кордону України характеризується використанням різноманіт- них даних про об’єкти кордону з просторовою локалізацією та інфор- мації про просторове прив’язування даних до певного місця і простору, в тому числі топографічних карт і планів, морських навігаційних карт, аеро- та космознімків, ортофотопланів, протоколів-описів проход- ження лінії кордону, протоколів та каталогів координат прикордонних знаків, таблиць з інформацією про острови та їх належність, списків географічних назв, що зустрічаються в протоколі-описі договірних до- кументів3. Проведення робіт з делімітації, демаркації та перевірки про- ходження лінії державного кордону є важливим чинником оптимізації географічного, геополітичного положення країни4. У пострадянських країнах нові міждержавні кордони ще не легі- тимізувалися належним чином – незавершеність процесів деліміта- ції та демаркації спричиняє невизначеність у напрямах і змісті при- кордонних відносин. Коли з Польщею, Словаччиною та Угорщиною вдалося досить швидко досягнути домовленостей щодо визнання та договірно-правового оформлення кордонів, то з Румунією, Молдовою, Білоруссю та Російською Федерацією вирішення зазначеного пи- тання, м’яко кажучи, затягнулося. В українсько-польській міждержавній угоді «Про добросусідство, дружні відносини та співробітництво» від 18 травня 1992 р. наголо- шувалося, що сторони «не мають жодних взаємних територіальних претензій, а також не будуть їх висувати у майбутньому». Наступного року, 12 січня 1993 р., у Києві було укладено й сам договір «Про пра- вовий режим українсько-польського державного кордону, співробіт- ництво і взаємодопомогу з прикордонних питань»5. Доповненням до нього стала низка домовленостей «Про пункти пропуску, передачу і прийом осіб через спільний державний кордон», «Про спрощений по- рядок перетинання кордону громадянами, які проживають у при- 110 В ол од и м и р Д м и т р ук 2 Концепція державної політики щодо визначення лінії державного кордону у зв’язку з природними змінами русел прикордонних річок Західний Буг і Тиса та врегулювання питання користування територіями, що зазнали змін внаслідок таких явищ. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua 3 Кондратюк О. В. Геоінформаційне забезпечення делімітації та демаркації державного кордону України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. техн. наук. – К., 2011. – С. 1. 4 Бондар А. Л. Делімітація та демаркація кордонів: проблеми, пошуки, рі- шення // Український географічний журнал. – 1998. – № 3. – С. 10-12. 5 Про ратифікацію Угоди між Україною і Республікою Польща про правовий режим українсько-польського державного кордону, співробітництво та взаємо- допомогу з прикордонних питань // ВВРУ. – 1993. – № 36. – С. 365. кордонних населених пунктах». Протягом 1994–2004 рр. було прове- дено перевірку кордонів між двома країнами. 1992 р. між Угорщиною та Україною підписується Угода «Про до- бросусідство, партнерство і співробітництво», в якій підкреслювалась територіальна цілісність країн і непорушність кордонів. У травні 1992 р. її було доповнено домовленостями «Про спрощений порядок перетинання державного кордону громадянами, що проживають у прикордонних областях», «Про пункти пропуску через державний кор- дон», «Про передачу і прийом осіб через спільний державний кордон». 19 травня 1995 р. у м. Києві підписано договір між Україною і Угор- ською Республікою «Про режим українсько-угорського кордону, співро- бітництво та взаємодопомогу з прикордонних питань»6. 1996-2003 рр. було здійснено перевірку кордонів між Україною та Угорщиною. У другій статті Угоди «Про добросусідство, дружні відносини та співробітництво між Україною і Словацькою Республікою» від 24 чер- вня 1993 р. підкреслювалося, що держави визнають непорушність існуючих між ними кордонів. На основі цього було відразу сформо- вано спільну комісію, і за результатами її роботи 14 жовтня 1993 р. у Братиславі підписуються договори між Україною і Словацькою Республікою «Про спільний державний кордон» і «Про режим україн- сько-словацького державного кордону, співробітництво та взаємодо- помогу з прикордонних питань»7. Після їх ратифікації 15 липня 1993 р. правова база функціонування українсько-словацького кордону допов- нюється домовленістю «Про передачу та прийом осіб через спільний державний кордон». 2003 р. почалася повторна (після 1989–1994 рр.) перевірка кордонів між Словаччиною та Україною. Із Румунією питання про кордон було знято після підписання 17 червня 2003 р. Договору між Україною і Румунією «Про режим ук- раїнсько-румунського державного кордону, співробітництво і вза- ємну допомогу в прикордонних питаннях». Обидві сторони визна- вали демаркацію сухопутної ділянки кордону, що свого часу була проведена між СРСР та Румунією. Не до кінця вирішеним залиша- лося лише питання статусу острова Зміїний у Чорному морі, що впли- вало на визначення меж континентального шельфу і виключної економічної зони8. 2004 р. Румунія подає до Міжнародного суду ООН 111 Д ел ім іт а ц ія т а д ем а р к а ц ія д ер ж а в н ого к ор д он у У к р а їн и : п р обл ем и т а п р іор и т ет и 6 Договір між Україною і Угорською Республікою про режим українсько-угор- ського державного кордону, співробітництво та взаємодопомогу з прикордонних питань // ВВРУ. – 1995. – № 44. – С. 321. 7 Про ратифікацію договору між Україною і Словацькою Республікою про режим українсько-словацького державного кордону, співробітництво та взаємо- допомогу з прикордонних питань // ВВРУ. – 1994. – № 33. – С. 303. 8 Єфіменко Г. Г., Кульчицький С. В. Кордони державні України, принципи та історична практика їх визначень // Енциклопедія історії України. – Т. 5. – К., 2008. – С. 147. в Гаазі заяву про делімітацію континентального шельфу і спеціаль- них економічних зон України і Румунії в Чорному морі, наполягаючи, що Зміїний є не островом, а скелею, а тому не може враховуватися при проведенні лінії делімітації. 3 лютого 2009 р. суд оприлюднив своє рішення. У постанові, що не підлягає апеляції і є остаточним рі- шенням, суд поставив обидві країни фактично в статус-кво. Зміїний визнається у всіх документах островом, а не скелею, як цього вима- гала Румунія. Проте збереження за Зміїним статусу острова не дає Україні права на збільшення виключної економічної зони в Чорному морі9. При вирішенні питання про кордони з колишніми республіками СРСР теж постало завдання здійснити їх делімітацію та демаркацію, оскільки адміністративні межі між союзними республіками не відпо- відали стандартам державного кордону. У листопаді 1994 р. Україна і Молдова підписали угоду «Про співробітництво з прикордонних пи- тань». Згодом було узгоджено проект проходження на карті п’ятої час- тини кордону, а однією з основних проблем стало окреслення почат- кової точки державного кордону на півдні, в районі гирла р. Прут. Київ стояв на позиціях, що українсько-молдавський кордон визначається за домовленостями 1940 р., де записано, що він виходить на р. Прут, залишаючи с. Джурджулешти в Молдавській РСР. Проте Молдова на- полягала на тому, що кордон має виходити на р. Дунай. Це давало їй можливість отримати вихід до Чорного моря і збудувати там нафто- переробний термінал. Одним із варіантів вирішення проблеми міг стати обмін. Молдова передавала Україні ділянку автодороги Одеса – Ізмаїл, а за це отримувала територіальні поступки в Бессарабії. Саме його і було взято за основу майбутнього компромісу10. Протягом 1995– 1999 рр. була здійснена делімітація кордону з Молдовою. 18 серпня 1999 р. було підписано Договір між Україною та Молдовою про дер- жавний кордон. Від 2002 р. тривають роботи з демаркації. Інакше відбувався процес делімітації українсько-білоруського кор- дону. Вже у грудні 1992 р. прем’єр-міністр України Л. Кучма підписав з Республікою Білорусь угоду «Про співробітництво з прикордонних і митних питань, а також безвізового перетинання кордону». Трохи пізніше, за рішеннями урядів двох держав, було створено спільну ко- місію щодо делімітації державного кордону. Її роботу значно приско- рило укладання договору «Про дружбу, добросусідство і співробіт- ництво», що відбулося в рамках візиту Президента України Л. Кучми до Білорусі 17 липня 1995 р. Завершення процесу делімітації відбу- лося 12 травня 1997 р. підписанням угоди «Про державний кордон»11. 112 В ол од и м и р Д м и т р ук 9 Романуха О. М. Делімітація сучасного кордону України // Наука. Релігія. Суспільство. – 2009. – № 4. – С. 113. 10 Там само. – С. 114. 11 Там само. – С. 115. 113 Найбільш складними виявилися проблеми визначення україн- сько-російського державного кордону. У цьому спектрі українсько- російський кордон займає чільне місце серед інших із огляду на особ- ливості його формування, протяжності та характеру прийняття рішень щодо врегулювання територіального розмежування. Хоча лінію українсько-російського кордону було неодноразово під- тверджено низкою двосторонніх договорів, починаючи з Договору між УРСР та РРФСР від 19 листопада 1990 р., і ці зобов’язання були в подальшому підтверджені в Договорі про подальший розвиток міждер- жавних відносин від 23 червня 1992 р., робота над підготовкою широ- комасштабного договору про співпрацю між Україною і Росією гальму- валася через неготовність російської сторони визнати існуючі кордони і заявити про те, що обидві країни не мають одна до одної жодних те- риторіальних претензій. Лише після п’ятирічних переговорів справа зрушила з місця. 31 травня 1997 р. під час візиту Президента Росій- ської Федерації в Київ відбулося підписання Договору про дружбу, спів- робітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією12. Динаміка переговорного процесу свідчить, що найбільші розбіж- ності виникали у питанні визнання адміністративного кордону між колишніми УРСР та РРФСР державним кордоном між Україною і Ро- сійською Федерацією. Україна під час переговорів домагалася ви- знання російською стороною міжреспубліканського (адміністратив- ного) кордону між колишніми УРСР та РРФСР як державного кордону між Україною та Росією в Керченській протоці13. Позиції сторін щодо розмежування Керченської протоки не співпадали. Українська сто- рона наполегливо пропонувала провести і делімітацію, і демаркацію Керченської протоки на основі міжреспубліканського кордону часів колишнього СРСР. Російська сторона говорила не про розмежування, а про договірно-правове врегулювання статусу акваторії Керченської протоки. В різні часи росіяни пропонували чотири різні підходи: про- класти кордони узбережжям, а водний простір використовувати спільно; прокласти кордони на відстані від 0,3 до 0,5 морських миль від українського та російського узбережжя, а водний простір вико- ристовувати спільно; прокласти кордони фарватером Керч-Єнікаль- ського каналу; не прокладаючи кордонів, використовувати спільно водний простір14. Істотні розбіжності у позиціях України і Росії щодо 12 Єфіменко Г. Г., Кульчицький С. В. Кордони державні України, принципи та історична практика їх визначень // Енциклопедія історії України. – Т. 5. – К., 2008. – С. 147. 13 Царьов Ю. О. Сучасний стан та перспективи договірно-правового офор- млення морських кордонів України. – Режим доступу: http://www.dy.nayka. com.ua/index.php 14 Остряков Я. Проблеми та перспективи транспортного сполучення в Кер- ченській протоці. – Режим доступу: http://dc-summit.info/temy/jekonomika Д ел ім іт а ц ія т а д ем а р к а ц ія д ер ж а в н ого к ор д он у У к р а їн и : п р обл ем и т а п р іор и т ет и розмежування Керченської протоки зумовили те, що розв’язання всього блоку питань стосовно розмежування морських просторів двох країн виявилося фактично заблокованим. Так, російські дипло- мати ув’язували в єдиний пакет делімітацію Чорного та Азовського морів із прийняттям їхньої позиції стосовно розмежування Керчен- ської протоки. Українські дипломати були готові прийняти пакет, але не за рахунок української території. У результаті переговорний про- цес зайшов у глухий кут15. Із середини 1990-х рр. в українсько-російських стосунках утвер- джуються діаметрально протилежні підходи щодо способів врегулю- вання низки проблем, пов’язаних зі спільним кордоном. Україна є прибічником вирішення спірних питань згідно з існуючими нормами міжнародного права та політико-правових стандартів, а Російська Федерація намагається нав’язати сурогатні форми «домовленостей», які забезпечували б її стратегічні інтереси в регіоні16. Росія розглядає кордони всередині СНД як «внутрішні», а їхню де- маркацію як необов’язкову, небажану і навіть таку, що перешкоджає партнерським стосункам. Україна наполягає на демаркації кордонів із Росією, виходячи з принципу однакового статусу для всіх її дер- жавних кордонів17. Природно, що настільки істотні відмінності у підходах двох країн полишають небагато надій на прискорене просування у переговор- ному процесі. Корінь цих протиріч лежить у площині історії врегу- лювання проблем із територіального розмежування між Україною і Росією протягом усього ХХ ст. Події 2003 р., пов’язані з конфліктом навколо острова Коса Тузла, змусили згадати про ще одну проблему українсько-російського при- кордонного розмежування. І хоча її зародження відноситься ще до часу перебування Криму в складі Росії, саме з приєднанням останнього до України і наступним майже 50-річним «прикордонним затишшям» у територіальному врегулюванні назріло нове непорозуміння, але вже не між союзними республіками, а між незалежними державами. Діалог із Росією стосовно належності Україні острова Коса Тузла затягнувся майже на два роки. Лише у липні 2005 р. російська сто- рона визнала його приналежність Україні. Однак проведення лінії 114 В ол од и м и р Д м и т р ук 15 Кравченко В. Своєї води не віддамо ані милі. – Режим доступу: http://vkurse.ua/ua/analytics/vody-ne-otdadim.html 16 Уська У. Проблема визначення українсько-російського кордону: етапи пе- реговорного процесу та його перспективи // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. – 2013. – Вип. 25. – С. 154. 17 Журженко Т. Українсько-російський кордон як культурний і політичний конструкт // Українсько-російське пограниччя: формування соціального та куль- турного простору в історії та в сучасній політиці. – Харків, 2003. – С. 9. – Режим доступу: http://www.kennan.kiev.ua/kkp/content/seminars/materials/2003_04_11.pdf. кордону по Азовському морю та Керченській протоці відповідно до міжнародного права до останнього часу залишалося предметом за- тяжних переговорів між двома країнами. Загальна протяжність державного кордону між Україною і Росій- ською Федерацією сьогодні становить 2295,04 км, у тому числі сухо- путна ділянка – 1974,04 км, морська ділянка – 321 км. Договором про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 р. визначено лінію кордону на суходолі. Синхронною ратифікацією 20 квітня 2004 р. цього документа та Договору про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 24 грудня 2003 р. було завершене правове оформлення лінії кордону на сухо- долі, а також у цілому створено необхідні політико-правові засади для активізації переговорного процесу з розмежування акваторій. 17 травня 2010 р. була підписана, а 29 липня 2010 р. набула чинності Угода про демаркацію українсько-російського державного кордону, що створило правові підстави для започаткування процесу позна- чення українсько-російського державного кордону на місцевості18. У квітні 2010 р. російська сторона погодилася поновити переговори щодо демаркації сухопутного кордону. У рамках третього засідання УРМК президентами обох країн 17 травня 2010 р. у Києві була підпи- сана Угода між Україною і РФ про демаркацію українсько-російського державного кордону, за якою сторони зобов’язалися створити Спільну українсько-російську демаркаційну комісію (ст. 2). 25–27 жовтня 2011 р. комісія у Чернігові нарешті узгодила план демаркації першого відтинку держкордону на Чернігівсько-Брянській ділянці із зазначен- ням точок для встановлення 631 прикордонного знака на 222 км. Спільна українсько-російська демаркаційна комісія у вересні 2012 року визначила координати першого прикордонного стовпа між Україною і Росією на території Сеньківської сільради Чернігівської області. Так, 7 листопада 2012 р. на українсько-російському кордоні з’явився пер- ший прикордонний стовп19. Проте демаркаційні роботи велися дуже мляво. Відсутність кордону негативно позначається на законності його функціонування, пересуванні людей, товарів і послуг20. На початку 2014 р. в Москві відбулися українсько-білорусько- російські переговори щодо підготовки проекту Угоди між Кабінетом Міністрів України, Урядом Республіки Білорусь та Урядом Російської Федерації про точку стику державних кордонів України, Білорусі та Росії. 115 Д ел ім іт а ц ія т а д ем а р к а ц ія д ер ж а в н ого к ор д он у У к р а їн и : п р обл ем и т а п р іор и т ет и 18 Стан та перспективи співробітництва України та Росії. Аналітична допо- відь. – К., 2011. – С. 28. 19 Від початку демаркаційних робіт на українсько-російському кордоні встано- вили 13 основних прикордонних знаків. – Режим доступу: http://www.dpsu.gov.ua/ua 20 Уська У. Проблема визначення українсько-російського кордону: етапи пе- реговорного процесу та його перспективи. – С. 156. 15–18 квітня 2013 р. в м. Кишинів (Республіка Молдова) відбулося десяте засідання спільної робочої групи Спільної українсько-мол- довської демаркаційної комісії з підготовки підсумкових демарка- ційних документів українсько-молдовського державного кордону. Згодом на черговому засіданні робочої групи Спільної українсько- молдовської демаркаційної комісії узгоджено демаркаційну карту державного кордону на південну ділянку українсько-молдовського державного кордону, каталог координат і висот прикордонних зна- ків, протокол-опису проходження лінії державного кордону та при- кордонних знаків. Зусилля комісії також зосереджувалися на доопрацюванні про- позицій щодо демаркації державного кордону в районі буферного гід- ровузла Дністровського гідроенергетичного комплексу та н. п. Джур- джулешть. За результатами засідання Спільної комісії досягнуто домовленості демаркувати державний кордон в районі буферного гід- ровузла по середині споруди, яка перетинає р. Дністер. З початку 2012 року на місцевість винесено 94 км лінії держав- ного кордону та визначено 295 місць встановлення прикордонних знаків. Залишається не винесеною лінія державного кордону на ді- лянці протяжністю близько 45 км. Українською стороною із запла- нованих 1019 прикордонних знаків встановлено 240. 18 червня 2013 року Україна і Білорусь обмінялися ратифікацій- ними грамотами Договору про державний кордон між Україною і Бі- лоруссю від 12 травня 1997 року. Отже, неузгодженість щодо україн- сько-білоруського кордону, яка так довго існувала, врешті була вирішена, і було документально визначено, що кордон між двома дер- жавами проходить по фарватері річок Дніпро та Сож. У липні 2013 р. в Чернігові відбулась робоча зустріч членів Спільної українсько-бі- лоруської демаркаційної комісії з питань започаткування робіт щодо демаркації українсько-білоруського державного кордону. На відміну від кордонів з іншими колишніми союзними республі- ками проблема демаркації сухопутної частини українсько-росій- ського кордону, розбіжності в питанні делімітації Азовського моря та Керченської протоки роками залишаються «замороженим» питан- ням у двосторонніх відносинах. Тривалий час для Росії така ситуація невизначеності була вигідною з геополітичних міркувань, що часто призводило до нагнітання політичних пристрастей і «непорозумінь» у міждержавних відносинах. Однак, зважаючи на останні події 2014 р., пов’язані з підступною агресією Російської Федерації щодо України та анексією Криму всупереч усім міжнародним правовим нормам, розгляд цих питань не на часі. 116 В ол од и м и р Д м и т р ук

Делімітація та демаркація державного кордону України: проблеми та пріоритети

Institution

Similar Items