Регіональний контекст військово-історичних студій: спроба концептуального визначення предметного поля
В статті аналізується місце, роль та значення військово-історичних студій у вивченні регіональної історії України. Наголошено на тому, що регіональний вимір дозволяє суттєво збагатити евристичний потенціал військової історії, вписуючи її в просторову систему координат. В статье анализируется место...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Регіональна історія України |
|---|---|
| Дата: | 2014 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2014
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160607 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Регіональний контекст військово-історичних студій: спроба концептуального визначення предметного поля / С. Водотика // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2014. — Вип. 8. — С. 119-130. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-160607 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Водотика, С. 2019-11-12T17:42:32Z 2019-11-12T17:42:32Z 2014 Регіональний контекст військово-історичних студій: спроба концептуального визначення предметного поля / С. Водотика // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2014. — Вип. 8. — С. 119-130. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 2519-2760 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160607 355+93/94:913 В статті аналізується місце, роль та значення військово-історичних студій у вивченні регіональної історії України. Наголошено на тому, що регіональний вимір дозволяє суттєво збагатити евристичний потенціал військової історії, вписуючи її в просторову систему координат. В статье анализируется место, роль и значение военно-исторических студий в изучении региональной истории Украины. Акцент сделан на том, что региональный контекст позволяет существенно обогатить эвристический потенциал военной истории, вписать ее в пространственную систему координат. Author analyzed the role and the value of military studies for examining regional history of Ukraine. It is pointed out, that regional context allows widening the heuristic potential of military history, inscribe it in the spatial coordinates. uk Інститут історії України НАН України Регіональна історія України Військово-історична регіоналістика Регіональний контекст військово-історичних студій: спроба концептуального визначення предметного поля Региональный контекст военно-исторических студий: попытка концептуального определения предметного поля Regional Context of Military Studies: an Attempt to Define the Object Field Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Регіональний контекст військово-історичних студій: спроба концептуального визначення предметного поля |
| spellingShingle |
Регіональний контекст військово-історичних студій: спроба концептуального визначення предметного поля Водотика, С. Військово-історична регіоналістика |
| title_short |
Регіональний контекст військово-історичних студій: спроба концептуального визначення предметного поля |
| title_full |
Регіональний контекст військово-історичних студій: спроба концептуального визначення предметного поля |
| title_fullStr |
Регіональний контекст військово-історичних студій: спроба концептуального визначення предметного поля |
| title_full_unstemmed |
Регіональний контекст військово-історичних студій: спроба концептуального визначення предметного поля |
| title_sort |
регіональний контекст військово-історичних студій: спроба концептуального визначення предметного поля |
| author |
Водотика, С. |
| author_facet |
Водотика, С. |
| topic |
Військово-історична регіоналістика |
| topic_facet |
Військово-історична регіоналістика |
| publishDate |
2014 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Регіональна історія України |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Региональный контекст военно-исторических студий: попытка концептуального определения предметного поля Regional Context of Military Studies: an Attempt to Define the Object Field |
| description |
В статті аналізується місце, роль та значення військово-історичних
студій у вивченні регіональної історії України. Наголошено на тому, що
регіональний вимір дозволяє суттєво збагатити евристичний потенціал військової історії, вписуючи її в просторову систему координат.
В статье анализируется место, роль и значение военно-исторических студий в изучении региональной истории Украины. Акцент
сделан на том, что региональный контекст позволяет существенно
обогатить эвристический потенциал военной истории, вписать ее в
пространственную систему координат.
Author analyzed the role and the value of
military studies for examining regional history of Ukraine. It is pointed
out, that regional context allows widening the heuristic potential of military
history, inscribe it in the spatial coordinates.
|
| issn |
2519-2760 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160607 |
| citation_txt |
Регіональний контекст військово-історичних студій: спроба концептуального визначення предметного поля / С. Водотика // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2014. — Вип. 8. — С. 119-130. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT vodotikas regíonalʹniikontekstvíisʹkovoístoričnihstudíisprobakonceptualʹnogoviznačennâpredmetnogopolâ AT vodotikas regionalʹnyikontekstvoennoistoričeskihstudiipopytkakonceptualʹnogoopredeleniâpredmetnogopolâ AT vodotikas regionalcontextofmilitarystudiesanattempttodefinetheobjectfield |
| first_indexed |
2025-11-25T20:56:24Z |
| last_indexed |
2025-11-25T20:56:24Z |
| _version_ |
1850543662835957760 |
| fulltext |
УДК 355+93/94:913
Сергій Водотика
РЕГІОНАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ
ВІЙСЬКОВО-ІСТОРИЧНИХ СТУДІЙ:
СПРОБА КОНЦЕПТУАЛЬНОГО
ВИЗНАЧЕННЯ ПРЕДМЕТНОГО ПОЛЯ
Загальновідомо, що сучасна регіональна історія України являє
собою міждисциплінарний науковий напрям комплексного вивчення
соціально-економічних, соціокультурних та інших процесів у регіо-
нальному вимірі. У фокусі її уваги – економічна й демографічна си-
туація в регіонах, індивідуальна й групова, соціальна й географічна
мобільність населення, локальні політичні структури й культурні упо-
добання1. Утім, майже нерозробленою лишається проблематика
впливу на ритми соціального життя параметрів військової організа-
ції на різних історичних етапах.
Перебіг подій в Криму і на Донбасі після усунення В.Януковича
від влади засвідчує, що питання регіонального виміру військових
(і ширше військово-політичних) подій залишаються актуальними і
навіть визначальними для України. Очевидно, що історики мають
адекватно відреагувати на ці виклики.
Зауважимо, що перші наслідки таких підходів на прикладі
Слов’яносербії вже оприлюднені2. Мова йде про комплексне вико-
ристання історико-правових, історико-географічних, воєнно-істо-
ричних та інших підходів в координатах теорії фронтиру до ви-
вчення історії Слов’яносербії як адміністративно-територіальної та
воєнно-політичної одиниці іррегулярних гусарських полків з рисами
автономії, що являла собою воєнно-колонізаційну історико-геогра-
фічну область із комплексом регіональних відмінностей. Застосу-
вання методологічного принципу додатковості дозволило поєднати
регіональні та військові підходи і мало наслідком уточнення хроно-
логії існування Слов’яносербії, визначення її ролі у формуванні ка-
валерії Російської імперії, колонізації та господарському освоєнні
краю, становленні специфіки цієї частини Донбасу.
Отже, військові фактори були визначальними в історії Слов’яно-
сербії. Але їхня дія суттєво коригувалася іншими чинниками – істо-
119
1 Верменич Я.В. Історична регіоналістика. Навчальний посібник. – К.,
2014. – С. 241.
2 Водотика Т.С., Савенок Л.А. Історія Слов’яносербії в контексті історичної
регіоналістики // Регіональна історія України. – Вип.4. – К., 2011. – С.81-96.
© Регіональна історія України. Збірник наукових статей. Випуск 8. — С. 119–130 © С. Водотика, 2014
ричними традиціями, географічним положенням, етнічним складом
населення, взаємодією носіїв європейських (іноземні колоністи) та
українських (селяни і козаки) ідентичностей тощо. Своєрідність і
навіть унікальність цим процесам надавав цивілізаційний вимір.
Окремі регіони України знаходились в межах не лише різних дер-
жавних утворень, але й різних цивілізацій.
Військова історія є дієвим чинником вивчення особливостей цих
цивілізацій. Йдеться про характер комплектування, навчання (ви-
шкіл), організацію, управління, характер ведення бойових дій і т. п.,
причому військовий потенціал відображає історичну спроможність
як держав, так і цивілізації. В цьому сенсі збройні сили є концентро-
ваним та узагальнюючим концептом, оскільки вони безпосередньо
залежать від рівня соціально-економічного розвитку, соціальної
структури і т. п., що свого часу блискуче довів Ф.Енгельс3. Для при-
кладу візьмемо способи комплектування, виходячи з того, що світові
тенденції в цій сфері нагадують спіраль, що звужується (якщо вести
мову про питому вагу мобілізованого населення).
У давньосхідних деспотіях до війська рекрутувались представники
знаті, пануючого етносу, військові контингенти підкорених племен і т.
п., причому всі вони проходили умовний військовий вишкіл. З ураху-
ванням якості людського матеріалу це було не військо, а скоріше оз-
броєний натовп. Не можна не згадати в цьому сенсі порівняння Напо-
леона щодо регулярних французьких кірасирів (далеко не кращих
кавалеристів) та регулярних мамлюків (індивідуально добрих вояків
на добрих конях): два мамлюки безумовно переважали трьох кірасирів;
100 кірасирів були рівні 100 мамлюкам, 300 кірасир здебільшого пе-
ремагали 300 мамлюків, а 1000 кірасир завжди розбивали 1500 мам-
люків4. Східна піхота була ще гірша. Численні допоміжні загони, що
являли собою напівозброєну юрбу, справі не зараджували.
Отже, при аналізі військових формувань скіфів, Кримського хан-
ства, Оттоманської Порти і т. п. слід враховувати насамперед особ-
ливості їх комплектування. Це стосується і козацького війська – оче-
видно, що певна ідеалізація військової історії козацтва заважає
об’єктивній реконструкції історії. Достатньо згадати кампанії війська
Б.Хмельницького5. Міліцейський по суті спосіб комплектування
(не плутати з радянською міліцією) істотно впливав на життя всіх
кочівників південноукраїнських степів – від скіфів до ногайців
включно. Потреби створення боєздатних збройних сил, передусім
120
С
ер
гі
й
В
од
от
и
к
а
3 Див. хрестоматійні статті Ф.Енгельса для «New American Cyclopedia»
«Армія», «Артилерія», «Кавалерія», «Піхота», «Військово-морський флот» та
інші // Энгельс Ф. Армия // К.Маркс, Ф.Энгельс. Сочинения. 2 изд. – Т.14. – М.,
1959. – С.5-50.
4 Бонапарт Н. Египетский поход. – С.-Петербург, 2007. – С.81.
5 Брикс Г. О.-Р. История конницы (примечание к «Истории конницы» Дени-
сона). – М., 2001. – С.74-148.
проблеми комплектування, впливали фактично на всі аспекти знач-
ної частини державних утворень на території України – від давньог-
рецьких полісів до радянської України.
Потреба у швидкій мобілізації фізично здорових, готових до бою зі
своєю зброєю, морально підготовлених до майже миттєвого захисту
чоловіків зумовлювала ряд особливостей соціально-економічного і
політичного устрою давньогрецьких колоній Північного Причорно-
мор’я. Фактично це були общини воїнів-землеробів. Необхідність їх
самозабезпечення дорогим військовим спорядженням обумовлювала
землеустрій, особливості античної форми приватної власності, еко-
номічної підтримки дрібних господарств. Воєнні потреби визначали
специфіку навчання і виховання; встановлення принципів соціаль-
ної справедливості та своєрідне трактування питань шлюбу і кохання
були зумовлені необхідністю забезпечити згуртованість військових
підрозділів на полі бою. Навіть антична демократія багато в чому за-
безпечувалась наявністю зброї в домівках громадян, бо інакше було
неможливо швидко зосередити війська для відсічі зовнішній агресії
чи антидержавним виступам всередині країни.
Отже, військовий фактор був визначальним не лише для полі-
тичної, але й передусім для соціально-економічної історії регіонів дав-
ньогрецької колонізації. Йдеться про соціально-правову структуру,
землеустрій і земельну власність, виховання, державно-правовий
устрій, аж до сімейно-шлюбних стосунків включно6.
Зазначимо, що такий, у значній мірі воєнно-мобілізаційний,
характер економіки, соціальних відносин і політичного устрою був
однією з причин виникнення, розквіту і занепаду античних держав
Північного Причорномор’я. Цей потенціал реалізувався протягом
майже тисячі років. У наступні часи цей досвід неодноразово нама-
галися повторити з перемінним успіхом різні державні утворення
щодо окремих регіонів, причому в міру прискорення історичного часу
негативні й навіть руйнівні наслідки такого варіанту суспільного роз-
витку проявлялись значно скоріше.
У даному контексті ще раз наголосимо, що суто воєнні аспекти в іс-
торії регіонів завжди корегуються багатьма іншими чинниками – еко-
номічними, технічними, соціальними і т. п. у координатах соціального
часу. Ігнорування комплексності призводить до сумних наслідків для
влади, суспільства і частини дослідників. Прикладом може бути історія
військових поселень Російської імперії у 1817-1857 рр., коли на терито-
рії Харківської, Катеринославської, Херсонської, Київської та Поділь-
ської губерній розміщувались поселенські полки легкої (улани, гусари),
середньої або тактичної (драгуни) і важкої (кірасири) кавалерії. Так, за
Олександра І було 8 кірасирських і 12 уланських поселенських полків у
121
Р
егіон
а
л
ь
н
и
й
к
он
т
ек
ст
в
ій
сь
к
ов
о-іст
ор
и
ч
н
и
х
ст
уд
ій
6 Гавриленко О.А. Античні держави Північного Причорномор’я: біля витоків
вітчизняного права (кінець VII ст. до н. е. – перша половина VI ст. н. е.). – Хар-
ків., 2006.
складі близько 300 сіл і 300 тис. державних селян, а 1850 р. на ста-
новищі військових поселенців перебувало 645 тис. селян7. Військово-
поселенські частини фактично існували в усі часи Російської імперії,
але не випадково саме в період правління Олександра І і Миколи І до-
сягли небаченого поширення. У літературі щодо воєнних поселень
цілком слушно аналізуються фінансові причини поширення (необ-
хідність забезпечити величезну армію, мати значні військові ре-
зерви) цього явища, нестерпне становище поселенців та їх бунти, со-
ціально-економічна неефективність праці поселенців та діяльності
бюрократичних імперських структур. Нерідко акцент робиться на
неможливості у феодально-кріпацькій імперії запровадити загальну
військову повинність. Значно рідше вказується на те, що в україн-
ських губерніях воєнні поселення існували в регіонах з давніми тра-
диціями козацтва (слобідського, бузького, запорозького) чи поперед-
ніх воєнно-поселенських структур (Нова Сербія, Новослобідський
козачий полк), причому в часи війн з Наполеоном І у цих місцевос-
тях успішно пройшло формування численних іррегулярних козачих
формувань, а Дунайське (Новоросійське) козацьке військо пережило
воєнні поселення на 11 років (до 1868 р.).
Між тим, причина краху військових поселень передусім криється
в особливостях поступу військової справи у другій половині ХІХ ст.
Професіоналізм поселенця, враховуючи повне переозброєння армій
нарізною зброєю та відповідні зміни у тактиці, оперативному мис-
тецтві та стратегії, не відповідав новим вимогам. Численні козацькі
війська Російської імперії, що збереглися до кінця її існування, вико-
нували не стільки воєнні, скільки воєнно-політичні функції.
Від княжих часів на Русі, як і в середньовічній Західній Європі,
професійна армія формувалася з дружинників феодалів, для озбро-
єння, спорядження і навчання яких були потрібні значні суми. Ці
кошти мало забезпечити залежне селянство. Українське козацтво у
значній мірі також являло собою професійне військо, якому з часом
все важче давалось сполучати ведення господарства з військовою
справою. Не вдаючись у більш детальний історичний екскурс, наго-
лосимо, що Російська імперія до військової реформи 1874 р. через
кріпацтво і рекрутчину мала у мирний час завелику армію, а у воєн-
ний – замалу. У часи війни з наполеонівською Францією і Кримської
війни уряд, попри побоювання надати зброю в руки селян, був зму-
шений вдатись до створення ополчення для швидкого збільшення
чисельності збройних сил. До речі, розглядати останнє як суто па-
тріотичний феномен не варто (саме така однозначна оцінка до сьо-
годні трапляється у краєзнавчих публікаціях). Організатори, спон-
сори та учасники ополченських формувань переслідували ряд
економічних та соціально-політичних, в т. ч. патріотичних цілей, і
останні не завжди домінували.
122
С
ер
гі
й
В
од
от
и
к
а
7 Брикс Г. О.-Р. История конницы. – С. 236.
Тенденція до професіоналізації домінує у поступі воєнної справи.
Це пояснюється ускладненням військової техніки, різким збільшен-
ням її вартості, високими вимогами до бійців та командирів тощо. Ви-
користання в окремих регіонах у певні часи парамілітарних (опол-
ченських) структур диктувалося, як правило, форс-мажорними
обставинами за умов неспроможності збройних сил забезпечити обо-
рону країни. До того ж суто військова ефективність їх діяльності не-
рідко є перебільшеною, не говорячи вже про невиправдані втрати. Так,
вже у 1812 р. українське ополчення, що сягало 70 тис. чоловік, відіг-
равало переважно допоміжну роль навіть в умовах відступу армії На-
полеона, який після поразки під Малоярославцем нагадував звичайну
втечу. Хоча ядро радянського партизанського руху у 1941-1945 рр.
складали професійні військові (колишні полонені, надіслані за лінію
фронту, поранені), а основним його супротивником були погано на-
вчені та озброєні військові підрозділи колаборантів, втрати власне
партизан і мирного населення були величезні. А радянські ополченці
в більшості випадків не брали участь у боях через елементарний брак
стрілецької зброї. Окремі підрозділи на полі бою несли значні втрати.
Перебіг антитерористичної операції (АТО) на Донбасі, в якій через
слабкість професійних спецпідрозділів беруть участь порівняно чи-
сельні (на початок червня 2014 р. орієнтовно до 3,5 – 4 тис. чоловік у
складі батальйонів територіальної оборони) парамілітарні структури,
лише підтверджує це правило. Адже, по-перше, йдеться про «гібридну»
війну; по-друге, українські ополченці спираються на структури
Збройних сил України; по-третє, військові дії супроводжуються знач-
ними втратами через брак належних зброї, спорядження, вишколу,
тактичної підготовки і дисципліни. Без більшої, енергійної й ефек-
тивної участі Збройних сил та спецслужб України успішного завер-
шення АТО марно чекати. Це слід мати на увазі сучасним і майбутнім
дослідникам зазначеної проблеми.
Характер озброєння воєнних формувань у доіндустріальну епоху
був значною мірою проявом ментальних та соціокультурних особ-
ливостей певного етносу8. Так, східні народи-вершники використо-
вували переважно легку зброю – луки, шаблі, маленькі щити і т. п.;
землероби – порівняно важку: великі щити, важкі мечі та списи. При-
чому деякі з видів зброї можуть претендувати на роль національних.
Так, кримські татари до кінця існування Кримського ханства воліли
застосовувати луки та ігнорували вогнепальну зброю, хоча в Бахчи-
сараї вироблялись досконалі карабіни на експорт. Очевидно, що
кримські татари та ногайці небезпідставно вважали рушниці озна-
кою чужоземного Заходу. Тому використання рушниць сприймалося
як відмова від традиційних цінностей, як загроза сталому способу
життя. І з такими твердженнями важко не погодитись. Адже для того,
123
8 Чиполла К. Артиллерия и парусный флот. Описание и технология вооруже-
ния XV-XVIII веков. Пер. с англ. – М., 2007. – С.125-126.
Р
егіон
а
л
ь
н
и
й
к
он
т
ек
ст
в
ій
сь
к
ов
о-іст
ор
и
ч
н
и
х
ст
уд
ій
щоб успішно воювати з Російською імперією (в даному випадку вона
виступала як носій західних військових технологій), Кримському хан-
ству було необхідно «вестернізуватися» (перебудувати не лише вій-
ськові, політичні та соціально-економічні інституції, а й певним
чином засвоїти західні думки, звичаї, спосіб життя). Саме військові
потреби стали каталізатором вестернізації Туреччини, Китаю, Япо-
нії, врешті решт самої Росії. Найсуттєвішим в цьому сенсі є раціона-
лізація способу мислення спочатку еліти, а потім і критично важли-
вої частини суспільства. Причому, боротьба західних і східних
тенденцій в історії тієї ж Росії свідчить про складність і непередбачу-
ваність вестернізації в цілому і військової, зокрема. Згадаємо хоча б
дискусії серед фахівців щодо доцільності закупівлі у Франції універ-
сальних десантних кораблів типу «Містраль».
Не менш показовим є існування цілком визначених «національ-
них» видів збройних сил. У шкільному курсі історії ми стикаємося з
поняттями «македонська фаланга», «парфянська кіннота», «амери-
канська стратегічна авіація» тощо. Очевидно, що в цьому спостері-
гається відображення сутності та специфічності певного народу, дер-
жави, суспільства. Адже будь-яка зброя стає досконалим знаряддям
при умові її адекватності соціально-культурним і ментально-психо-
логічним особливостям бійця і командира.
Хрестоматійними в цьому сенсі можна вважати дискусії про те,
чи був танк Т-34 найкращим у Другій світовій війні. Не вдаючись у
зайві деталі, зазначимо, що для радянських солдат це був безумовно
найкращий танк. А в західних арміях така бойова машина не могла
з’явитись в принципі. Водночас ці характерні способи ведення вій-
ськових дій доволі точно відображають специфіку історичного часу.
Наведемо декілька показових прикладів. Так, в роки війн діадохів
виявилися марними всі спроби створити з персів чи єгиптян маке-
донську фалангу і тому з’явився евфемізм «фаланга, озброєна по-ма-
кедонськи». У роки Другої світової війни американські винищувачі
«Кобра», спроектовані як тактичні, не знайшли свого місця в амери-
канській армії, а радянські льотчики на них з успіхом воювали – до-
статньо згадати О.І.Покришкіна. Отже, ця теза має бути викорис-
тана і в історико-регіональних дослідженнях.
З часів Олексія Михайловича в Росії намагались створити вій-
ськові структури західноєвропейського взірця, але західне прищеп-
лювалось погано до московського кореня. Більш вдалими ці спроби
виявилися на українському ґрунті. Так, запорожці передусім були
вправними стрільцями та інженерами, що дозволяло їм ефективно
діяти у війнах із арміями Заходу та Сходу. Переважну частину осо-
бового складу західних військово-поселенських формувань (пікінери,
пандури, гусари Новосербії, Слов’яносербії і т. п.) складали українські
козаки, які вміло поєднували козацькі легкість, тактичну гнучкість,
вміння діяти у нестандартних ситуаціях із західними вишколом, дис-
циплінованістю, монолітністю і т. п. Тому закономірно, що більша
124
С
ер
гі
й
В
од
от
и
к
а
частина кавалерії Російської імперії, передусім легкої та середньої,
формувалась з носіїв козацьких традицій – достатньо назвати лише
Охтирський, Ізюмський, Сумський, Маріупольський та інші гусар-
ські та драгунські полки. У радянські часи саме з українців форму-
вались найбільш технічно складні військові підрозділи сухопутних,
авіаційних та військово-морських сил.
Плідні та модні наразі теорії фронтиру також набагато яскравіше
і точніше доводять свою слушність з урахуванням військових аспек-
тів. Загальновідомо, що фронтир, прикордоння рельєфно відобра-
жає соціокультурні, антропологічні складові історії регіонів, вті-
люючи у новий синтез різні етноси, культури, релігії, цивілізації
тощо. Хрестоматійним стала в цьому сенсі історія освоєння амери-
канцями Заходу, причому картинка ковбоя та індіанця-вершника
стала своєрідною візиткою Заходу. Між тим індіанські війни, що три-
вали практично 250 років, стали не тільки і не стільки прикладом
взаємних запозичень у військовій сфері – згадаємо опанування інді-
анцями коня і вогнепальної зброї, а американцями – тактики парти-
занської війни та відповідного спорядження. Наголосимо, що вій-
ськове протистояння привело до становлення (щонайменше
остаточного закріплення) таких національних рис американців як
індивідуалізм, демократизм, підприємливість, працелюбність, впер-
тість, наполегливість, вміння боротися за свої права і т. п.
Водночас воєнне протистояння як елемент фронтиру мало в США не-
однозначні, щоб не сказати трагічні, наслідки для корінного населення.
Індіанці, дивлячись на «бледнолицых» крізь мушку Вінчестера, не спро-
моглися (чи не захотіли через побоювання втрат ідентичності) засвоїти
господарські та соціокультурні досягнення Заходу. Наслідки відомі.
У цьому сенсі звернемо увагу на те, що в концептуальному плані
А.Каппелером доведена необхідність вивчення військової складової
фронтиру9. В українській історіографії над цією проблемою плідно пра-
цює В.Брехуненко10. Військовий фактор породив феномен козацтва,
вплинувши на його ґенезу, етнічний код, соціальне обличчя, озброєння
та тактику, організацію влади, військово-територіальну структуру, тен-
денції економічного поступу. Власне кажучи, внаслідок військової взає-
модії на фронтирі народжується нова військова реальність. Щодо Ук-
раїни та окремих її регіонів можна вести мову про військо княжої доби,
козацтво, армію Російської імперії (єгері, гусари, улани, кірасири і т. п.).
Прикладом актуальності подібних досліджень може бути історія
Станично-Луганського (колишня станиця Війська Донського на те-
125
9 Каппелер А. Южный и восточный фронтир России в 17-18 веках //Ab Impe-
rio. – 2003. – №1. – С.47-64.
10 Брехуненко В.А. Взаємини козацьких спільнот Східної Європи в ХVI – се-
редині ХVII ст..: автореф. д-ра істор. наук: 07.00.02. – К., 2000; його ж: Козаки на
Степовому Кордоні Європи. Типологія козацьких спільнот ХVI – першої поло-
вини ХVII ст. – К., 2011.
Р
егіон
а
л
ь
н
и
й
к
он
т
ек
ст
в
ій
сь
к
ов
о-іст
ор
и
ч
н
и
х
ст
уд
ій
риторії України), сумісні бойові дії українського козацтва і російських
військ, в т. ч. донських козаків, під Чигирином у 1676-1677 рр., бойові
дії в ході Кримських походів, взяття Кизикермена 1695 р. і т. п. Спільні
бойові дії мали наслідком взаємовпливи в історії більшості козацьких
слобод, передусім на кордонах з Військом Донським, у мові, матері-
альній і духовній культурі, метисації населення і т. п. Це ж стосується
впливу військової взаємодії (війни, взаємні напади, військові союзи)
запорожців з ногайцями і кримськими татарами, що відбилось як на
історії Таврії як регіону, так і значної частини її окремих міст і сіл –
Ногайська (сама назва чого варта), Новотроїцька, Оріхова тощо.
Звернемо також увагу на інформативні можливості військових
джерел щодо історії клімату, гідрографії, флори і фауни окремих міс-
цевостей11. Так, в записках Е.Мініха містяться відомості про клімат і
гідрографію Таврії, умови ведення господарства в окремих місцевос-
тях, відстані між окремими географічними пунктами, подано опис
Очакова 1737 р12. У записках генерал-фельдмаршала О.Прозоров-
ського подано опис Петрівської фортеці, а О.Пішчевич описує Олек-
сандрівську фортецю (наразі частина м. Запоріжжя), погоду та умови
життя в ній взимку 1784 р13.
Серед населення півдня України в часи скіфів та інших номадів у
військо мобілізувалося до 25-30% населення з огляду на те, що всі до-
рослі чоловіки були здатні брати участь у тогочасних конфліктах.
Саме цим пояснюється порівняно велика чисельність війська Степу,
Золотої Орди чи Кримського ханства порівняно з військом земле-
робських держав – Київської Русі, Речі Посполитої, держави Б.Хмель-
ницького. Для нейтралізації цієї чисельної переваги прикордонні з
войовничими кочовиками регіони вдавались до різноманітних вій-
ськових, соціально-політичних, економічних та інших заходів, пере-
дусім інновацій. Ці заходи суттєво впливали на регіональну історію,
нерідко визначаючи спосіб життя у цих регіонах. Типовим прикла-
дом є українське козацтво в регіональному вимірі, військово-посе-
ленські інституції Південної України часів Російської імперії. Значно
менше приділяється цьому уваги при розгляді історії регіонів в інші
часи, хоча саме військовий фактор був вирішальним в генезисі істо-
ричних регіонів як на макро- і мезорівнях, так і ще в більшій мірі на
рівні мікрорегіонів (історико-географічних країв, земель, областей).
Війна ніби з часом менше впливає на хід історії. Принаймні кількість
війн і військових конфліктів з часом зменшується, людство з середини
126
С
ер
гі
й
В
од
от
и
к
а
11 Ле Руа Ладюрі Е. Коротка історія клімату: від середньовіччя до наших днів.
Пер. з фр. – К., 2009.
12 Миних Э. Записки // Безвременье и временщики: воспоминания об эпохе
дворцовых переворотов (1720-1760 годы). – Л., 1991. – С.81-187.
13 Молдавський Р.Л. Малодосліджені проблеми історії Олександрівської фор-
теці // Історія і культура Придніпров’я. Невідомі та маловідомі сторінки: Науко-
вий щорічник. – Дніпропетровськ, 2006. – Вип.3. – С.38-47.
ХХ ст. поступово скорочує чисельність армій, питому вагу військових
витрат. Але такий погляд не лише спрощений, але й наївно-романтич-
ний, бо вплив військових і безпекових факторів не зменшується.
Військовий фактор у різний соціальний час впливав по-різному на
долю окремих міст України, сприяючи поступу одних і занепаду інших.
Порівняння історичної долі Харкова, першої столиці УРСР, і Батурина,
колишньої столиці І.Мазепи, є яскравим прикладом дії військового
чинника. Після російського погрому 1708 р. Батурин занепав. Восени
1708 р. Харків був невеличким полковим містечком Слобожанщини.
Сприяли його розвитку, серед інших факторів, з середини ХІХ ст. про-
кладання залізниць стратегічного значення, зосередження значної
кількості військових училищ та однієї з двох в УРСР академії (наразі
приміщення Військової інженерної радіотехнічної академій протипо-
вітряної оборони ім. Маршала Радянського Союзу Л.О.Говорова пере-
дано Харківському національному університету), концентрація уста-
нов військово-промислового комплексу. Інакше кажучи, за часи СРСР
створення військово-промислового комплексу стало дієвим чинником
піднесення міста. У Харкові конструювали і випускали танки (достат-
ньо згадати Т-34 і Т-64), ракети, системи навігації для міжконтинен-
тальних балістичних ракет (об’єднання «Хартрон»), військові радіо-
станції та багато іншого. Після розпаду СРСР цей оборонний комплекс
пережив важкі часи, але зумів зберегти частину потенціалу завдяки
унікальним технологіям і конкурентоспроможності. З останнього до-
статньо згадати виробництво танків Т-80 (в т. ч. для Пакистану) та
«Оплот», бронетранспортерів Т-3, Т-4, «Дозор» тощо.
Якщо для Харкова військовий фактор відіграв роль каталізатора
поступу за часів радянської імперії, то для Миколаєва з його військо-
вим кораблебудуванням сприятливі часи почалися з ХІХ ст. Показово,
що після поразки Російської імперії у Кримській війні 1853-1856 рр.
і заборони військового кораблебудування Миколаїв на деякий час за-
непав. Але зумів на рубежі 1860-1870-х років «вписатись» в індустрі-
альну модернізацію, надавши пріоритет цивільним галузям. Оче-
видно, що Миколаїв може стати базою військового кораблебудування
для незалежної України. Але для цього слід, подібно Харкову, пере-
йти на будівництво військових кораблів, потрібних Україні, та оста-
точно відмовитись від радянських традицій.
Показові метаморфози відбулись із сусідами Миколаєва – Очако-
вом і Херсоном. Так, Очаків з 1525 р. став адміністративним і вій-
ськовим центром турецьких володінь у Північному Причорномор’ї,
мав потужну фортецю (її двічі брали російсько-українські війська у
1737 і 1788 рр.) і військово-морську базу. Місто-фортеця відігравало
стратегічну роль в українсько-турецькому та російсько-турецькому
протистоянні впродовж ХVII-XVIII ст. Але протягом ХІХ ст. його роль
як військово-морського форпосту значно підупала – замість ролі стра-
тегічного військово-морського центру Північного Причорномор’я
йому залишилась роль у кращому разі тактичного. Це відбилось на
127
Р
егіон
а
л
ь
н
и
й
к
он
т
ек
ст
в
ій
сь
к
ов
о-іст
ор
и
ч
н
и
х
ст
уд
ій
темпах соціально-економічного розвитку, що значно поступались
іншим містам цього регіону, і зміні адміністративного статусу – з
1803 р. Очаків став заштатним містом.
Як своєрідна російська альтернатива Очакову постав Херсон.
У 1778-1794 рр. місто було військово-політичною столицею Новоро-
сії у межах виплеканого Катериною ІІ «Грецького проекту». У місті роз-
міщувалось Адміралтейство, торговий порт, фортеця, палац Г.По-
тьомкіна, Чорноморське адміралтейське правління, монетний двір,
ливарний завод тощо. Проте, на кінець ХVIII ст. стали очевидними
вади розміщення Херсона «на першій-ліпшій» завойованій Росій-
ською імперією території Північного Причорномор’я (доля С.-Петер-
бурга не повторилася) – мілководдя гирл Дніпра і Дніпровського ли-
ману, болота з лихоманкою, втрата стратегічного значення після
входження Криму до складу імперії. У 1794 р. центр військового ко-
раблебудування перемістився до щойно заснованого Миколаєва (гід-
рографія гирла Інгулу виявилась краще пристосованою для військо-
вого кораблебудування), Севастополь став базою Чорноморського
порту, Одеса перебрала на себе функції центру зовнішньої торгівлі14.
Військовий, точніше оборонний, фактор відігравав визначальну
роль у заснуванні багатьох населених пунктів у часи традиційного
суспільства. Частина з них занепала і перетворилась у пам’ятки іс-
торії (найяскравіший приклад – печерні міста Криму), деякі транс-
формувались у незначні поселення (Слов’яносербськ, Батурин), а
частині судилося краща доля через вступ у резонанс військових чин-
ників з іншими – економічними, соціальними, географічними. На-
очно ілюструє цю тезу порівняння історії колишніх полкових центрів
Слобожанщини – Харкова, Сум, Охтирки, Ізюма.
Праці з регіональної історії здебільшого описують роки війн дещо
поверхово, надаючи перевагу вивченню загальноукраїнських сюже-
тів – бойові дії, мобілізація, економічні негаразди тощо. Між тим життя
за законами війни по-різному проходило в окремих регіонах, нерідко
приводячи до парадоксальних результатів. Йдеться про піднесення пев-
них секторів економіки та підприємств, зростання економічного, соці-
ального чи освітнього потенціалу внаслідок евакуації тощо. Наприк-
лад, до Херсона у 1917 р. був евакуйований Дерптський учительський
інститут, він став зародком Херсонського державного університету і по-
клав початок вищій освіті в місті. До Харкова у 1915 р. був евакуйова-
ний Ризький завод Загальної електричної компанії. Це підприємство
фактично поклало початок електромеханічному машинобудуванню в
місті, яке до сьогодні є провідним у структурі промисловості Харкова.
Слід також відмовитися від чорно-білого сприйняття впливу во-
єнного часу на життя цивільного населення. Так, у часи гітлерівської
окупації у східних і південних регіонах отримала поширення оренда
колишньої колгоспної землі колишніми колгоспниками. Така рес-
128
С
ер
гі
й
В
од
от
и
к
а
14 Водотика С.Г. Історія Херсонщини ХІІІ-ХІХ ст. – Херсон, 2003. – С.23-26.
таврація звичного для селянства економічного інституту виявилась
настільки ефективною, що фактично оренда існувала до 1947 р.
включно. Наведемо ще декілька неординарних фактів часів гітлерів-
ської окупації Криму.
Загальним фактом в останні роки стала теза про відновлення ді-
яльності церкви на окупованій території. Але й на цьому тлі несподіва-
ними є події, пов’язані з відбудовою православними румунами храмів
на окупованій території. І зовсім парадоксальним виглядає дозвіл на
відновлення забороненої більшовиками діяльності караїмської громади
(однієї з течій іудаїзму) в Євпаторії. Справа в тому, що караїми-еміг-
ранти довели нацистським бонзам сумнівну тезу про те, що караїми не
є частиною єврейства, і внаслідок цього голокост їх майже не зачепив15.
Будь-яка війна, особливо громадянська, суттєво коригує соціальну
психологію мешканців певного регіону внаслідок специфіки перебігу
бойових дій. Як загальну рису можна відмітити зростання соціальної
напруженості. Йдеться не лише про геометричне зростання соціаль-
них проблем (втрата житла, рідних, інваліди, сироти, епідемії «соці-
альних хвороб» і т.п.), про що подекуди згадується в публікаціях щодо
окремих війн. Не менш загрозливою є деформація фундаментальних
для людського буття імперативів – понять добра і зла, життя і смерті,
моралі й аморальності з огляду на втрату навичок життя в мирний час.
Внаслідок озлоблення, горя, масових нещасть звичка до смерті у по-
воєнний час різко зростає, та, навпаки, знижується моральна межа
осуду вбивств і насилля, які ніби стають буденністю. Тому у воєнний і
післявоєнний час у всіх регіонах країни, передусім у прифронтових,
зростає кримінальна і побутова злочинність, в «обороті» знаходиться
багато зброї, поширюється пияцтво, наркоманія, проституція та інші
види девіантної поведінки населення. Звичайно, поступово ці нега-
тивні явища долаються, хоча деякі асоціальні моделі закріплюються.
Достатньо згадати сплеск наркоманії в СРСР, привнесений з Афганіс-
тану воїнами-інтернаціоналістами і посилений негараздами перебу-
дови та горбачовської «боротьби за тверезий спосіб життя».
У регіонах з багатоетнічним населенням об’єктивно виникає (під-
вищується) етнічна напруга до конфліктів включно, причому будь-
яка реальна чи міфічна спорідненість місцевої етнічної (конфесійної)
групи з ворогом посилює конфліктність. Прикладів більш ніж до-
статньо – єврейські погроми часів Хмельниччини чи російсько-япон-
ської війни 1904-1905 рр., вимушене переселення кримських татар
і ногайців після Кримської війни тощо. Причому алгоритм етнічних
переслідувань може не лише повторюватись, закріплюючись в ре-
гіональній історичній пам’яті, але й посилюватись. Скажімо, пере-
слідування і тиск на кримських татар почалися відразу після вход-
129
Р
егіон
а
л
ь
н
и
й
к
он
т
ек
ст
в
ій
сь
к
ов
о-іст
ор
и
ч
н
и
х
ст
уд
ій
15 Катуніна О.В. Політика партії та радянського уряду у відношенні релігій-
них культів у 40-60-ті роки ХХ століття (на матеріалах Криму): дис….канд. іст.
наук: 07.00.01. – Сімферополь, 2006. – Арк. 47.
ження Криму до складу Російської імперії 1783 р., а закінчились їх
депортацією у 1944 р. Гоніння на причорноморських німців почались
у роки Першої світової війни, а закінчились зникненням цього уні-
кального етносу внаслідок сталінських репресій.
Проте варто враховувати і той факт, що абсолютна більшість ве-
теранів війн несе в собі дух свободи і незалежності, готовності і
вміння боронити свої права, вони відзначаються загостреним по-
чуттям гідності і соціальної справедливості. Згадаємо сталінські реп-
ресії проти ветеранів Другої світової війни чи антисталінські по-
встання в ГУЛАЗі, причому останні відбувались за активної участі
репресованих ветеранів національно-визвольних змагань у Західній
Україні. Інакше кажучи, «соціальний капітал» соціумів, які пережили
війну, далеко не однозначний. Наслідки його використання визна-
чаються історичними, соціально-економічними, культурно-освіт-
німи та іншими особливостями окремих регіонів.
Насамкінець висловимо ще одну тезу, яка в більшій мірі стосується
сьогодення. Військові дії дозволяють зазирнути вглиб становища ре-
гіонів, блискавично знімають поверхові нашарування і з безжальною
точністю ставлять діагноз регіональних хвороб. Події 2014 р. на Дон-
басі продемонстрували глибину численних проблем краю шахтарів і
металургів – всевладдя корумпованих еліт, високий рівень паупериза-
ції, пристосуванство і продажність силових структур, незначну роль
середнього класу та інтелігенції. Перебіг антидержавного бунту за-
свідчив, що переважна більшість мешканців Донбасу продовжує жити
в радянському соціальному часі, причому не тільки «активні бабусі», а
й певна частина молоді. Очевидно, регіональній владі та свідомому ук-
раїнству необхідно активно й ефективно змінювати такий стан речей.
Підводячи підсумки, зазначимо, що предметне поле регіонального
контексту військово-історичних студій фактично охоплює весь спектр
регіональних проблем. Однією з визначальних рис національного
історичного дискурсу з часів В.Антоновича і М.Грушевського є регіо-
нальний підхід. Адже всі регіони України мають суттєву специфіку
історичного поступу в силу природно-географічних, соціально-еконо-
мічних, історико-правових тощо, причому своєрідним інтегруючим
чинником цієї регіональності є розуміння (чи точніше, відчуття) регіо-
нальної належності. Воєнний час дозволяє чіткіше й більш рельєфно
проаналізувати діяльність людських спільнот у територіальній пло-
щині, причому йдеться про концентрований вияв всіх провідних про-
цесів регіональної історії – економічних, демографічних, соціокультур-
них, ментальних і т. п. Водночас регіональний вимір дозволяє суттєво
збагатити евристичний потенціал військової історії, вписуючи її в про-
сторову систему координат. Маємо на увазі уточнення причин, пере-
бігу і наслідків війн та локальних конфліктів, виявлення регіональної
специфіки військового будівництва, розширення предметного поля
таких спеціальних військово-історичних дисциплін як географія, ар-
хеологія, джерелознавство, статистика, психологія тощо.
130
С
ер
гі
й
В
од
от
и
к
а
|