Освітньо-культурне середовище повітових міст і містечок Правобережної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст.: теоретичний зріз проблеми
У статті дається визначення освітньо-культурного середовища повітових міст і містечок Правобережної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. Підкреслюються особливості його формування в умовах взаємодії, конкуренції, а то й конфронтації багатоетнічного міського населення. Пропонується головним компоне...
Saved in:
| Published in: | Регіональна історія України |
|---|---|
| Date: | 2014 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2014
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160609 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Освітньо-культурне середовище повітових міст і містечок Правобережної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст.: теоретичний зріз проблеми / О. Прищепа // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2014. — Вип. 8. — С. 143-154. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-160609 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Прищепа, О. 2019-11-12T17:42:54Z 2019-11-12T17:42:54Z 2014 Освітньо-культурне середовище повітових міст і містечок Правобережної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст.: теоретичний зріз проблеми / О. Прищепа // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2014. — Вип. 8. — С. 143-154. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 2519-2760 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160609 [37: 008] (477.4) «17/19» У статті дається визначення освітньо-культурного середовища повітових міст і містечок Правобережної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. Підкреслюються особливості його формування в умовах взаємодії, конкуренції, а то й конфронтації багатоетнічного міського населення. Пропонується головним компонентом культурного середовища вважати міські навчальні заклади. Розвивається теза про уповільнені темпи культурного життя повітових міст і містечок Правобережжя. В статье дается определение образовательно-культурной среды уездных городов и местечек Правобережной Украины конца ХVІІІ – начала ХХ вв. Подчеркиваются особенности ееформирования в условиях взаимодействия, конкуренции, а то и конфронтации многоэтничного городского населения. Предлагается главным компонентом культурной среды считать городские учебные заведения. Развивается тезис о замедленных темпах культурного развития уездных городов и местечек украинского Правобережья. In this article, I aim to define educational and cultural environment of provincial (povitovi)) cities and towns of the Right-Bank Ukraine at the end of the 18th – the beginning of the 20th cc. I emphasize the main features in its formation under the conditions of relationships, competition, and at times confrontation of multi-ethnical town population. I offer to consider the main component of cultural environment to be town’s educational establishments and develop the idea of a decelerated pace of cultural life of provincial cities and towns of the Right-Bank Ukraine. uk Інститут історії України НАН України Регіональна історія України Історична урбаністика Освітньо-культурне середовище повітових міст і містечок Правобережної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст.: теоретичний зріз проблеми Образовательно-культурная среда уездных городов и местечек Правобережной Украины конца ХVІІІ – начала ХХ в.: теоретический срез проблемы Educational and Cultural Environment of Provincial Cities and Towns of the Right-Bank Ukraine at the end of the 18th – Beginning of the 20th cc.: Theoretical Aspect of the Problem Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Освітньо-культурне середовище повітових міст і містечок Правобережної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст.: теоретичний зріз проблеми |
| spellingShingle |
Освітньо-культурне середовище повітових міст і містечок Правобережної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст.: теоретичний зріз проблеми Прищепа, О. Історична урбаністика |
| title_short |
Освітньо-культурне середовище повітових міст і містечок Правобережної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст.: теоретичний зріз проблеми |
| title_full |
Освітньо-культурне середовище повітових міст і містечок Правобережної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст.: теоретичний зріз проблеми |
| title_fullStr |
Освітньо-культурне середовище повітових міст і містечок Правобережної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст.: теоретичний зріз проблеми |
| title_full_unstemmed |
Освітньо-культурне середовище повітових міст і містечок Правобережної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст.: теоретичний зріз проблеми |
| title_sort |
освітньо-культурне середовище повітових міст і містечок правобережної україни кінця хvііі – початку хх ст.: теоретичний зріз проблеми |
| author |
Прищепа, О. |
| author_facet |
Прищепа, О. |
| topic |
Історична урбаністика |
| topic_facet |
Історична урбаністика |
| publishDate |
2014 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Регіональна історія України |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Образовательно-культурная среда уездных городов и местечек Правобережной Украины конца ХVІІІ – начала ХХ в.: теоретический срез проблемы Educational and Cultural Environment of Provincial Cities and Towns of the Right-Bank Ukraine at the end of the 18th – Beginning of the 20th cc.: Theoretical Aspect of the Problem |
| description |
У статті дається визначення освітньо-культурного середовища повітових міст і містечок Правобережної
України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. Підкреслюються особливості
його формування в умовах взаємодії, конкуренції, а то й конфронтації багатоетнічного міського населення. Пропонується головним компонентом культурного середовища вважати міські навчальні заклади. Розвивається теза про уповільнені темпи культурного життя
повітових міст і містечок Правобережжя.
В статье дается определение
образовательно-культурной среды уездных городов и местечек Правобережной Украины конца ХVІІІ – начала ХХ вв. Подчеркиваются особенности ееформирования в условиях взаимодействия, конкуренции,
а то и конфронтации многоэтничного городского населения. Предлагается главным компонентом культурной среды считать городские
учебные заведения. Развивается тезис о замедленных темпах культурного развития уездных городов и местечек украинского Правобережья.
In this article, I aim to define educational and cultural environment of
provincial (povitovi)) cities and towns of the Right-Bank Ukraine at the
end of the 18th – the beginning of the 20th cc. I emphasize the main features
in its formation under the conditions of relationships, competition,
and at times confrontation of multi-ethnical town population. I offer to
consider the main component of cultural environment to be town’s educational
establishments and develop the idea of a decelerated pace of cultural
life of provincial cities and towns of the Right-Bank Ukraine.
|
| issn |
2519-2760 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160609 |
| citation_txt |
Освітньо-культурне середовище повітових міст і містечок Правобережної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст.: теоретичний зріз проблеми / О. Прищепа // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2014. — Вип. 8. — С. 143-154. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT priŝepao osvítnʹokulʹturneseredoviŝepovítovihmístímístečokpravoberežnoíukraínikíncâhvííípočatkuhhstteoretičniizrízproblemi AT priŝepao obrazovatelʹnokulʹturnaâsredauezdnyhgorodovimestečekpravoberežnoiukrainykoncahvííínačalahhvteoretičeskiisrezproblemy AT priŝepao educationalandculturalenvironmentofprovincialcitiesandtownsoftherightbankukraineattheendofthe18thbeginningofthe20thcctheoreticalaspectoftheproblem |
| first_indexed |
2025-11-24T18:54:56Z |
| last_indexed |
2025-11-24T18:54:56Z |
| _version_ |
1850493072247357440 |
| fulltext |
УДК [37: 008] (477.4) «17/19»
Олена Прищепа
ОСВІТНЬО-КУЛЬТУРНЕ СЕРЕДОВИЩЕ
ПОВІТОВИХ МІСТ І МІСТЕЧОК
ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ
КІНЦЯ ХVІІІ – ПОЧАТКУ ХХ ст.:
ТЕОРЕТИЧНИЙ ЗРІЗ ПРОБЛЕМИ
Місто – цей неосяжний у своїй багатоманітності феномен людської
цивілізації – привертав і продовжує привертати увагу багатьох до-
слідників різних галузей знань. Інтерес до містознавчої тематики в
сучасній українській історіографії підживлюють як можливості
значно ширшого використання методологічного інструментарію, ус-
пішно апробованого у зарубіжній урбаністичній історіографії упро-
довж другої половини ХХ ст., так і нагальна потреба осмислення су-
часних викликів українських реалій, продиктованих невпинним
ходом урбанізаційного процесу. Адже, за офіційними статистичними
даними, вже майже 70 % населення України проживає у містах. І хоча
більшість європейських країн перетнули цей рубіж набагато раніше
(наведемо приклад Англії, де такі показники фіксувалися ще на по-
чатку ХХ ст.)1, вивчення проблем життєдіяльності українських міст та
їхніх мешканців як ніколи актуальне.
Реальним кроком на шляху до переосмислення українського
міста як дослідницького об’єкта і своєрідним дороговказом для віт-
чизняних містознавців на найближчу перспективу служить теоре-
тичний доробок Я.Верменич в галузі історичної урбаністики2. На-
голошуючи на важливості міждисциплінарного підходу до вивчення
міської проблематики, який здатен поєднати в собі історичне, со-
ціологічне, економічне, культурологічне, містобудівне та ряд інших
його бачень, дослідниця констатує реальне збагачення сучасних сві-
тових історіографічних практик у цій царині досліджень соціологіч-
ними підходами та антропологічним баченням3. Як відомо, акцент
на інтегративній та комунікативній суті природи міста ще на по-
чатку ХХ ст. прозвучав у працях класиків соціології М. Вебера4,
143
1 Chwalba A. Historia Polski 1795–1918. – Kraków, 2000. – S. 87.
2 Верменич Я. Історична урбаністика в Україні: теорія містознавства і мето-
дика літочислення. – К., 2011.
3 Там само. – С. 9.
4 Вебер М. История хозяйства. Город. – М., 2001. – С. 375.
© Регіональна історія України. Збірник наукових статей. Випуск 8. — С. 143–154 © О. Прищепа, 2014
Г. Зіммеля5. У 1920-ті рр. російський дослідник М. Анциферов закли-
кав до комплексного підходу у пізнанні міста як соціального орга-
нізму, виділяючи при цьому, поміж багатьох інших, й таку його фун-
кцію, як концентрація духовного життя у всіх його проявах6. У другій
половині ХХ ст. соціокультурна парадигма міста стає визначальною
у працях істориків школи «Анналів»7, представників чиказької школи
соціології, сучасних прихильників неовеберіанського та неомар-
ксистського підходів до соціології міста8.
Безперечно, що на сьогодні пошуки вироблення спільної концеп-
ції для означення суті міста усе більше набувають соціологічного ха-
рактеру. Це зауваження особливо актуальне щодо дослідження міста
на українських землях у ХІХ – на початку ХХ ст., яке, на відміну від
середньовічного міста, вкрай слабо вивчалося українською радян-
ською історіографією9. І хоча останнім часом з’явилася низка урба-
ністичних студій, присвячених проблемам українського міста у
межах указаного хронологічного відтинку, переважно функціональ-
ний підхід до його вивчення продовжує домінувати. Однак, заува-
жимо, що навіть найбільш скрупульозний розгляд економічних,
соціальних, демографічних, культурно-освітніх складових життєді-
яльності міста не дозволяє поглянути на місто як на лише йому при-
таманну соціальну і культурну цілісність, яка ніколи не буває постій-
ною і незмінною. Поєднання розгляду міста як системи з його
соціальною організацією та культурним наповненням, як це широко
практикується в зарубіжній історіографії, прокладає дорогу і в укра-
їнській історичній науці10.
Сучасне розуміння культури в контексті соціальної історії трак-
тується у культурології як сфера духовної, ціннісної, комунікативної
організації суспільства, що визначає норми поведінки, мислення, по-
чуттів людини, різних верств населення і націй в цілому11. У першу
144
О
л
ен
а
П
р
и
щ
еп
а
6 Анциферов Н. П. Пути изучения города, как социального организма. Опыт
комплексного подхода. – Ленинград, 1926. – С. 4, 17.
7 Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, ХV–ХVІІІ ст. –
Т. 1. – К., 1995. – С. 413-482.
8 Соціологія міста: навч. посіб. / За заг. ред. О. К. Міхеєвої. – Донецьк, 2010. –
С. 54-62.
9 Реєнт О. П. Історія України ХІХ – початку ХХ ст.: методологічний зріз і те-
матичні напрями наукового пошуку // Український історичний журнал. – 2007. –
№ 6. – С. 226.
10 Портнова Т. Міське середовище і модернізація: Катеринослав середини
ХІХ – початку ХХ ст. – Дніпропетровськ, 2008. – 104 с.; Соціологія міста. –
С. 289-457.
11 Хома І. Я., Сова А. О., Мина Ж. В. Історія української культури: навч.
посіб. – Львів, 2012. – С. 10.
чергу такий підхід характерний для розгляду міської культури захід-
ноєвропейських міст нової доби, у яких на соціокультурні, світог-
лядні, соціально-політичні складові життя містян накладала відби-
ток ринкова економіка із її новими вимірами духовної і соціальної
свободи. Як відомо, вони були продиктовані не лише якісно новою
роллю ринку, а й реальним формуванням громадянського суспіль-
ства у містах Західної Європи. Ця нова атмосфера, наповнена від-
чуттям свободи, мала сприяти усвідомленню кожним мешканцем
міста своєї причетності до модерного суспільства й органічної єдності
з ним12.
Саме в таких осередках міського життя з часом сформувалася
світська, секуляризована, власне, стандартизована культура, поши-
рена на усі соціальні, етнічні, релігійні групи міського населення. Під
назвою «високої культури», як упорядковану і стандартизовану сис-
тему ідей, її трактує Е. Гелнер13. Розмірковуючи з цього приводу,
Я. Пасько наголошує, «що коли така культура стверджується у мі-
ському середовищі і заповнює собою певний територіальний ареал,
а також стає характерною ознакою належності до суспільства кожної
людини – вона отримує назву національної культури. У такий спосіб
міський самоврядний соціум починає сприйматися як частина на-
ціонального суспільства14.
Однак досвід минулого, спроектований на українські реалії, за-
свідчує, що урбаністична модель суспільства на українських етніч-
них землях відрізнялася від західноєвропейської, вона не сприяла
виробленню виразної української ідентичності, оскільки у міському
середовищі фактично була відсутня важлива його ланка – насампе-
ред український національний елемент15.
Яким же бачиться культурне наповнення міського життя у пізній
новий час (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.)? З огляду на відсутність поки
що цілісного дослідження окреслених вище проблем, на наш погляд,
варто зосередитися на регіональному вимірі міського культурного
життя, а вже у подальшому накопичений матеріал стане підґрунтям
для порівнянь і певних узагальнень. При цьому галузевий підхід має
поступитися інтегративному, коли сфера міського культурного життя
розглядається насамперед як процес таких взаємовідносин усіх
145
12 Шыбека З. В. Гарадская цывілізацыя і свет. Курс лекцій. – Вільня, 2009. –
С. 71, 107.
13 Геллнер Э. Условия свободы. Гражданское общество и его исторические со-
перники. – М., 2004. – С. 33.
14 Пасько Я. Історичні аспекти урбанізації // Соціологія міста. – С. 33-34.
15 Кравченко В. Українська історична урбаністика в часі та просторі // Схід-
Захід: Історико-культурологічний зб. – Вип. 15. Проблеми історичної урбаніс-
тики. – Харків, 2011. – С. 9-10.
О
св
іт
н
ь
о-к
ул
ь
т
ур
н
е сер
ед
ов
и
щ
е п
ов
іт
ов
и
х
м
іст
і м
іст
еч
ок
П
р
а
в
обер
еж
н
ої У
к
р
а
їн
и
членів міського соціуму, у якому не лише продукування культурних
цінностей, а й їх розподіл, споживання здатне поширюватися
(в ідеалі) на усе міське населення16.
Слід зазначити, що міським осередкам комунікативна організація
соціуму була притаманна упродовж усього періоду їхнього розвитку.
Вона позначалася у тому числі і на духовній складовій життя містян.
Ще на початку 2000-х років О.Карліна, простежуючи роль міста в аг-
рарному (відтак традиційному) суспільстві і акцентуючи увагу на його
топографії, гетерогенності (етнічній, соціальній, професійній тощо),
міському характері виробничої діяльності, інститутах влади, фіксу-
вала притаманні йому важливі культурні ознаки: воно здатне пере-
борювати власну замкненість, включати у себе нових людей. Місто
надає можливість постійно спілкуватися між собою представникам
практично усіх суспільних груп, людям із місцевого середовища і за-
йшлим представникам інших етносів, іншої культури17. Щоправда,
питання про ступінь інтенсивності подібних процесів у містах на ук-
раїнських етнічних територіях в умовах аграрного суспільства так і
залишилося без відповіді.
По суті посил О.Карліної як рефлексія на переосмислення того-
часних здобутків західноєвропейських і російських науковців в га-
лузі урбаністики прийнятний і для дослідження пореформеного міста
на українських землях, які перебували у складі Російської імперії. За-
значимо, що в силу специфіки української модернізації, яка слабко і
вибірково позначилася на розвитку українських міст у другій поло-
вині ХІХ – на початку ХХ ст., значна їх частина продовжувала зали-
шатися доіндустріальними (по суті, домодерними). Саме такими, як
на наш погляд, фактично упродовж усього періоду перебування у
складі Російської імперії сприймається переважна більшість міст ук-
раїнського Правобережжя.
Обравши для дослідження один із історико-географічних регіонів
України – її Правобережжя у межах відтинку кінця ХVІІІ – початку
ХХ ст., коли значна частина українських етнічних земель перебувала
у складі Російської імперії, пропонуємо зосередитися на тому, що з
точки зору культурної – у першу чергу духовної – взаємодії, може за-
цікавити дослідника у найбільшій групі міських поселень, яку скла-
дають повітові міста (будемо розглядати їх разом із заштатними), а
також у містечках. Стосовно останніх, то тут варто застосувати ви-
бірковий підхід, оскільки, незважаючи на їхню безумовну кількісну
перевагу, лише частина із них за інтенсивністю культурного життя
могла претендувати на статус справжнього міста.
146
О
л
ен
а
П
р
и
щ
еп
а
16 Очерки русской культуры ХІХ века. Т. 1. – М., 1998. – С. 6.
17 Карліна О. Роля міста в аграрному суспільстві: деякі аспекти проблеми // На
службі Кліо. – Київ; Нью-Йорк; Торонто; Париж; Львів, 2000. – С. 497.
Передбачаємо, що окремого розгляду потребують губернські
міста – насамперед Київ, а також Житомир та Кам’янець-Поділь-
ський. Усе ж таки, міркуємо, у цих найбільших осередках міського
життя на території Правобережної України культурні процеси мали
дещо інший вимір – значно ширший, динамічніший. Сам статус цих
міст як центрів губернії задавав їм прискорений ритм життя у порів-
нянні з рештою міських поселень. Зазвичай саме тут акумулювалися
нові культурні запити, відбувалося їх нагромадження і поширення
на увесь міський простір Правобережжя. У першу чергу це стосується
Києва. Якщо у першій половині ХІХ ст. це місто ще мало вирізнялося
поміж решти міських поселень і не претендувало на роль регіональ-
ного центру Правобережжя, то починаючи з другої половини ХІХ ст.
Київ усе більше увиразнюється як локальна столиця Правобережжя
із властивою лише йому специфікою міського життя, з одного боку, а
з іншого – як провінційне місто по відношенню до столичних центрів
Російської імперії – Санкт-Петербурга і Москви18. Стосовно Жито-
мира і особливо Кам’янця-Подільського усе ж слід мати на увазі, що
наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. їх темпи розвитку дещо загальму-
валися, натомість пришвидчилась хода таких повітових міст як
Рівне, Вінниця і Могилів. Та все ж низка новацій у сфері освітнього й
загалом культурного життя (наприклад, відкриття перших жіночих
гімназій, публічних бібліотек, театральних закладів) насамперед була
пов’я зана із губернськими центрами.
В період перебування Правобережної України у складі Російської
імперії кількість населених пунктів, зарахованих офіційно до міських
поселень, виглядала достатньо стабільно: 41 місто (з них 3 губерн-
ських, 33 повітових та 5 заштатних) та 378 містечок. На початку
ХХ ст. офіційного статусу заштатних міст набули Здолбунів і Жме-
ринка, і, таким чином, кількість офіційних міст тут зросла до 43. За
чисельністю жителів міські поселення регіону залишалися пере-
важно малими (до 10 тис. мешканців), або середніми (20–30 тис.).
Останнє уточнення важливе з точки зору того, що, на противагу
великим містам, у малих та середніх спостерігався властивий лише
їм уповільнений зріз культурного життя, зафіксований в укорінених
традиціях і значно слабших рефлексіях на соціальні виклики часу.
Однак і вони мали здатність акумулювати певний культурний по-
тенціал міського соціуму.
Перш ніж окреслити власне бачення моделі формування куль-
турного міського простору Правобережжя України імперської доби,
зупинимося на ключовому понятті нашого теоретичного зрізу –
«середовище». Його дефініція на сьогодні не має чіткості й одно -
значності. У загальному розумінні «середовище» трактують як
147
О
св
іт
н
ь
о-к
ул
ь
т
ур
н
е сер
ед
ов
и
щ
е п
ов
іт
ов
и
х
м
іст
і м
іст
еч
ок
П
р
а
в
обер
еж
н
ої У
к
р
а
їн
и
18 Бовуа Д. Російська влада і польська шляхта в Україні. 1793–1830 рр. – Львів,
2007. – С. 29-30.
оточення19. Поміж різних словникових тлумачень виберемо на-
ступне: середовище – це «сукупність людей, зв’язаних спільністю
життєвих умов, занять, інтересів і т. ін.»20. Його синонімічний ряд до-
волі розлогий. Якщо не тотожними, то близькими за смислом є слова:
сфера, гурт (людський), коло, обшар, оточення, довкілля21. Останні
два – «оточення» і «довкілля» видаються найбільш співзвучними «се-
редовищу» у тому значенні, в якому ми його збираємося розглядати22.
У науковому обігу у різних контекстах поширені вислови: «сере-
довище людей», «середовище людини», «життєве середовище», «со-
ціокультурне середовище», «суспільно-культурне середовище», «міське
середовище» тощо. Міське середовище, як на наш погляд, здатне увіб-
рати в себе увесь спектр наведених дефініцій. Воно охоплює і сере-
довище окремо взятої людини – представника міського соціуму, і се-
редовище усіх містян. Міське довкілля обов’язково наповнене
соціокультурним змістом, воно може трактуватися і як суспільно-
культурне.
Міське середовище – поняття безумовно соціальне, оскільки пе-
редбачає вимір стосунків окремо взятого містянина із його оточен-
ням. Будучи «соціально наповненим», міське довкілля має і культур-
ний вимір, оскільки соціальна спільнота – це насамперед культурна
спільнота певних груп людей. Адже культура відтворює сукупність
набутих і таких, що передаються із покоління в покоління, значимих
уявлень про світ, цінностей, норм, правил поведінки і відносин, які є
спільними для окремої соціальної спільноти і усього соціуму і які ре-
гулюють ці суспільні відносини23. В такому разі можна говорити про
міське культурне середовище, яке існує завдяки різнобічним взає-
минам. На нашу думку, його можна трактувати як у широкому, так і
у вузькому значенні.
У широкому форматі поняття «культурне середовище» трактується
в соціології міста – складовій соціології культури – як «стійка струк-
тура буття людини в єдності речових та особистісних елементів, з
148
О
л
ен
а
П
р
и
щ
еп
а
19 Смирнов Д. В. Социокультурная и развивающая образовательная среда об-
разовательного учреждения: проектирование и принципы формирования. –
Режим доступу: http: //www.portalus.ru/modules/pedagogics/rus
20 Великий тлумачний словник сучасної української мови. – К., 2003; Слов-
ник української мови. Том дев’ятий. – К., 1978. – С. 137.
21 Середовище // Словопедія: Словник синонімів. – Режим доступу:
http://slovopedia.org.ua.html
22 Автор вдячна В. С. Шандрі за пропозицію звернути увагу на ширше вико-
ристання терміна «довкілля» у значенні «середовища», що може послужити зба-
гаченню українського словотворення.
23 Культура и культурология: Словарь /А. И. Кравченко (ред.-сост.). – Екате-
ринбург; М, 2003. – С. 508.
якими взаємодіє певний соціальний суб’єкт, які є нішею для його со-
ціально-культурного існування і які якщо не визначають спілкування
з культурою, то істотно впливають на нього, на потреби діяльності,
що пов’язана з освоєнням і створенням духовних та інших цінностей,
на спосіб життя особистості і груп, до яких вона входить»24.
Предметно-речовими складниками культурного середовища міст,
як вважають В.Піча та О.Семашко, виступає архітектурно і куль-
турно освоєний простір із його неповторно-естетичною своєрідністю
і атмосферою, який здатний впливати на дух (внутрішній світ) і соці-
альну спрямованість тих, хто до нього причетний. Водночас, на їх
думку, культурне середовище формують і ті соціальні інститути,
метою яких є творення, збереження і поширення цінностей культури
та самі ці цінності, пам’ятки культури тощо25.
Хоча вказані автори назвали лише один такий соціальний інсти-
тут, а саме – бібліотеки, до таких, безперечно, мають відноситися на-
вчальні заклади, культурно-просвітницькі установи, різноманітні
громадські організації. Розширити простір міського культурного се-
редовища здатні й театри, музеї. Поміж основних соціокультурних
елементів, які наповнюють міський культурний простір, важливе
місце належить поширенню книжки. Залучення до книжкової куль-
тури усе ширших верств міського населення відбувається через такі
канали комунікації, як школи, бібліотеки, а ще книгарні, книжкові
склади, друкарні, організація народних читань, діяльність товариств
по розповсюдженню знань тощо.
Широке бачення міського середовища (насамперед як культур-
ного) було притаманне й російському урбаністу В.Глазичеву. Він про-
понував поглянути на світ міської культури зсередини. Ставлячи ри-
торичне питання про пошук спільного, яке б об’єднувало усіх
мешканців міста й усі його інституції у певне ціле, і, таким чином, до-
зволяло відрізнити одне місто від іншого, він стверджував: «Нам не
знайти найбільш прийнятного і очевидного вислову для визначення
цілісності (яку належить відшукати), ніж та особлива сукупність за-
будови і просторів, предметів і знаків, людей та їх переміщення, їх
взаємовідносин у повсякденному житті міста, котру прийнято по-
значати словами «міське середовище»26.
Суб’єктами культурного середовища виступають – чи то у ролі
його творців, чи просто користувачів – самі містяни, об’єднані у різні
149
О
св
іт
н
ь
о-к
ул
ь
т
ур
н
е сер
ед
ов
и
щ
е п
ов
іт
ов
и
х
м
іст
і м
іст
еч
ок
П
р
а
в
обер
еж
н
ої У
к
р
а
їн
и
24 Соціологія культури: Навч. посіб. / За ред. О. М. Семашко, В. М. Пічі. – К.,
Львів, 2002. – С. 101.
25 Там само. – С. 102.
26 Глазычев В., Егоров М., Ильина Т. и др. Городская среда: Технология раз-
вития: настольная книга. – М., 1995. – Режим доступу: http://www.glazychev.ru/
books.htm
соціальні (а стосовно розглядуваного періоду ще й станові), етнічні,
релігійні групи тощо.
Вужче означення міського культурного середовища вбачається у
виокремленні певної частки «суспільно-культурного середовища». Як
відомо, цим терміном, який належить доробку сучасних російських
науковців, окреслюють увесь соціальний простір (у тому числі й за
межами міських осередків), у якому функціонує культура27. Сус-
пільно-культурне середовище визначає наповнюваність і багатома-
нітність духовно-інтелектуального життя, загалом процесу культур-
ного розвитку, об’єктивні і суб’єктивні можливості побутування
культури у різних соціальних прошарках. Насамперед його форму-
вання пов’язане з міськими осередками життя. Адже саме місто як
тип поселення забезпечує велику різноманітність та інтеграцію люд-
ської діяльності, в результаті якої культурна складова стає повноп-
равною частиною міського життя.
Таким чином, міське культурне середовище у вузькому значенні
може трактуватися насамперед як сфера духовної людської взаємо-
дії і взаємовпливів у просторі міста. До його творення поступово за-
лучаються усі члени міського соціуму. Міське культурне середовище
існує завдяки численним людським взаєминам. В ідеалі його простір
здатний поєднати спільною культурною діяльністю містян різних со-
ціальних, етнорелігійних, професійних груп тощо, що можна спос-
терігати, скажімо, на прикладі сучасних українських міст.
Безумовно, окреслені межі такого уявного міського культурного
середовища співіснують у взаємодії із архітектурним простором
міста, тим спектром повсякденного укладу життя, який стосується
насамперед задоволення духовних запитів пересічного мешканця
міста. Однак розгляд цих компонентів міського культурного середо-
вища не обов’язково має бути визначальним, а в залежності від по-
ставленої мети він підпорядкований стратегії дослідження духовного
культурного життя містян.
Усе ж таки подана вище схема більш прийнятна до вивчення куль-
турного довкілля сучасних міст. Наскільки вона може бути придат-
ною для дослідження міського культурного середовища у попередні
історичні епохи? Адже процес його формування – довготривалий,
мінливий і не завжди передбачуваний. Його наповнюваність, як уже
зазначалося, залежала від адміністративного статусу міст, їх соці-
ально-економічного потенціалу, а ще й від характеру історичної доби,
регулятивного впливу держави, особливостей розвитку окремих те-
риторіальних складових тієї чи іншої країни.
Вважаємо, що дослідження культурного довкілля повітових міст і
містечок трьох правобережних українських губерній у складі Росій-
ської імперії потребує напрацювання власної схеми. Безумовно, в
150
О
л
ен
а
П
р
и
щ
еп
а
27 Очерки русской культуры ХІХ века. Т. 3. – М., 2001. – С. 7.
нагоді має прислужитися досвід сучасних російських дослідників, які
вивчають культурне середовище міст внутрішніх губерній імперії
Романових28. Однак досліджувані ними російські міста за соціаль-
ним, етнічним, конфесійним складом населення виглядали більш од-
норідними, ніж міста на Правобережній Україні. Тут потрібно враху-
вати ще й те, що міські поселення правобережних українських
губерній у попередній період розвивалися у руслі традицій Речі По-
сполитої, усе ж таки відмінних від Російської імперії.
В процесі розробки моделі формування культурного середовища
міст і містечок Правобережної України базисними вбачаються на-
ступні моменти. По-перше. У містах Правобережної України дослід-
жуваного періоду одночасно розвивалися і співіснували як тради-
ційні культури окремих етнічних спільнот, з яких складалося міське
населення, так і модерні паростки культури нової соціальної еліти.
Традиційна культура формувала насамперед етнічну культурну
ідентичність єврейського, польського, українського, російського та
інших груп міського населення. У кожній етнорелігійній групі вона
проявлялася у спільних ознаках щоденної праці, сусідських стосун-
ках, спільній релігійній практиці, економічній поведінці, дозвіллі та
розвагах. Як слушно стверджує А. Каппелер, усі етнорелігійні групи
в містах Правобережної України в імперську добу жили цілком ізо-
льовано одна від одної, дотримуючись власних традиційних куль-
тур29. Усі вони були задіяні у творенні міського культурного простору,
однак не монолітно, а окремими етнічними групами. Водночас усі
вони були об’єднані межами спільного соціального простору, отож іс-
нували точки перетину не лише їх економічної діяльності, а й куль-
турної.
Саме на таку культурну строкатість Києва ХІХ – початку ХХ ст.
звернула увагу В. Шандра: «Київ був історичним містом, в якому про-
живали різні етноси. Причому, кожний з них дотримувався власної
культури. Тому Київ був скоріше місцем функціонування кількох куль-
тур одночасно, котрі взаємодіяли, або й конкурували, а то й відки-
дали одна одну»30.
151
О
св
іт
н
ь
о-к
ул
ь
т
ур
н
е сер
ед
ов
и
щ
е п
ов
іт
ов
и
х
м
іст
і м
іст
еч
ок
П
р
а
в
обер
еж
н
ої У
к
р
а
їн
и
28 Див. напр.: Козляков В. Н., Севастьянова А. А. Культурная среда провин-
циального города // Очерки русской культуры ХІХ века. Т. 1. – С. 125–203; Кош-
ман Л. В. Город и городская жизнь в России ХІХ столетия: социальные и куль-
турные аспекты. – М., 2008; Куприянов А. И. Русский город в первой половине
ХІХ века: общественный быт и культура горожан Западной Сибири. – М., 1995;
Куприянов А. И. Городская культура русской провинции. Конец ХVІІІ – первая по-
ловина ХІХ века. – М., 2007.
29 Каппелер А. Росія як поліетнічна імперія: Виникнення. Історія. Розпад. –
Львів, 2005. – С. 118.
30 Шандра В. С. Київ в ХІХ – на початку ХХ ст. // Ілюстрована історія Києва.
– К., 2012. – С. 35.
Як на нашу думку, етнічна розмаїтість виступала визначальним
чинником міського культурного життя і в решті міст регіону. Щоп-
равда, у повітових містах та містечках Правобережної України, які
входили в смугу осілості євреїв, на відміну від Києва, значно вищою
була частка єврейського населення. Чисельне домінування серед мі-
ських етносів давало шанс євреям відігравати все більш вагому роль
у містах Правобережжя не лише в економічному, а й у культурному
плані. Однак єврейська етнічна спільнота залишалася найбільш зам-
кненою спільнотою, на культуру, побут і співжиття якої суттєво впли-
вала релігія. Й тому вона була не здатна продукувати такі культурні
новації, які б поширювалися на усе міське населення.
По-друге. Креативну міську культуру у першу чергу було під силу
продукувати лише освіченій міській еліті. Такою в містах і містечках
Правобережжя довготривалий час виступала польська шляхта. На-
самперед у її середовищі набуває поширення світська освіта. А вже
згодом до неї долучаються й інші соціальні категорії містян. Щоп-
равда, після невдалих спроб відродити незалежність Речі Посполи-
тої, шляхта, уособлюючи польську культурну традицію у містах Пра-
вобережжя, мусила поступитися своїм домінуванням російській
культурі як державній офіційній культурі.
По-третє. Роль держави в організації культурного довкілля у мі-
ських осередках життя Правобережної України була дуже вагомою.
Приєднавши Правобережжя України в результаті другого і третього
поділів Речі Посполитої, Російська імперія мала намір включити її до
загальноросійського культурного простору. І саме міста мали стати
форпостами поширення російської культури через різні канали ко-
мунікації – школу, культурно-освітні осередки, організацію масових
культурних заходів тощо.
Особливо відчутним російський державний чинник у творенні мі-
ського культурного середовища став після поразки двох польських
повстань. Російській імперії таки вдалося перервати культурні тра-
диції Речі Посполитої у містах Правобережжя. Однак суто росій-
ськими в культурному вимірі вони усе ж не стали. Розмаїття етніч-
ного складу міського населення дозволяє трактувати міське
культурне життя Правобережжя не лише як російське, а й як усе ж
таки польське, чи то як єврейське, й у дуже обмеженому просторі (це
вже переважно на початку ХХ ст.) – як українське.
По-четверте. Як і повсюди в Російській імперії, у містах україн-
ських правобережних губерній головним компонентом культурного
середовища виступали школи. Специфіка досліджуваного регіону
проявлялася у тому, що окрім російських державних навчальних за-
кладів тут функціонували і польські (у різні періоди як легальні, так і
таємні), а також єврейські школи.
Вже сама присутність навчальних закладів у містах продукує
культуру, складовою якої завжди виступала освіта. Прикметно, що у
152
О
л
ен
а
П
р
и
щ
еп
а
тлумачному словнику В. Даля – сучасника тієї доби, визначення куль-
тури подавалося у значенні «освіти – розумової і моральної» («образо-
вание, умственное и нравственное»)31.
В сучасній гуманітарній науці в культурі виділяють інтелекту-
альне (розумове) і духовне (моральне) начала. Міські школи в дослід-
жуваний період виступали своєрідним фундаментом культурної скла-
дової життя міст з її інтелектуальним і духовним потенціалом,
визначали потенційні можливості та напрямки її поширення в місь-
кому соціумі та ширше – на увесь регіон32.
На нашу думку, саме навчальні заклади одними з перших до-
лучилися до формування культурного простору повітових міст та мі-
стечок Правобережної України наприкінці ХVІІІ – початку ХХ ст. Адже
інших осередків культурного життя, принаймні у першій половини
ХІХ ст. могло й не існувати, за винятком хіба що тих, які були пов’язані
із функціонуванням магнатських садиб у окремих міських поселен-
нях (Рівне, Дубно, Заслав Волинської; Немирів Подільської, Умань,
Біла Церква Київської губерній), або ж храмів різних релігійних кон-
фесій. Відомо, що такі культурні осередки, як бібліотеки, культурно-
просвітницькі організації (значно рідше – театри, музеї, художні ви-
ставки тощо), починають поширюватися у повітових містах трьох
правобережних губерній у пореформену добу, й лише на початку
ХХ ст. стають уособленням культурного виміру міського провінцій-
ного життя.
В цьому зв’язку прийнятним може бути використання терміна
«освітньо-культурне середовище». Адже на етапі формування соці-
ального простору, в якому функціонує культура, духовно-інтелекту-
альне життя мешканців переважної більшості міст Правобережної
України зосереджувалося навколо освітніх закладів. Виступаючи
основним соціокультурним елементом міського простору, школи
упродовж усього досліджуваного періоду, окрім основного свого при-
значення – надання відповідного рівня знань (початкового чи то се-
реднього) певній частині міського населення, «приміряли» на себе
роль ще й модератора культурного життя міст. При цьому школа од-
ночасно виступала у ролі і культурно-просвітницької установи, і
елемента культурно-інформаційної комунікації як засобу поши-
рення знань через діяльність шкільної бібліотеки, власного книж-
кового магазину, організацію окремих форм культурного дозвілля
учнів тощо.
Віддаючи належне пріоритету освіти й усьому, що з нею пов’язане
(зокрема, поширення грамотності, освіченості на усе більшу частину
міського соціуму), варто мати на увазі, що в освітньо-культурному
153
О
св
іт
н
ь
о-к
ул
ь
т
ур
н
е сер
ед
ов
и
щ
е п
ов
іт
ов
и
х
м
іст
і м
іст
еч
ок
П
р
а
в
обер
еж
н
ої У
к
р
а
їн
и
31 Даль В. Толковый словарь живого русского языка. – Т. 2. – М., 1979. –
С. 217.
32 Очерки русской культуры ХІХ века. Т. 1. – С. 6.
середовищі повітових міст і містечок Правобережної України кінця
ХVІІІ – початку ХХ ст., попри безумовну слабкість інших соціокуль-
турних елементів, таки були присутні й публічні бібліотеки, друкарні
із їхньою продукцією. Як і повсюди в містах Російської імперії, тут
також, хоча й дуже повільно, формувалася мережа книжкової тор-
гівлі, організовувалася передплата на газети та журнали. З часом до
міст української правобережної глибинки докотилися й такі реалії
культурного життя столичних міст та локальних центрів, як театри,
музеї, художні виставки тощо.
По-п’яте. В останній третині ХІХ – на початку ХХ століть у містах
правобережних українських губерній ініціативу від держави у тво-
ренні міського освітньо-культурного середовища усе активніше пере-
бирає міська громадськість. Це могли бути як окремі приватні особи,
так і органи міського самоврядування, а також різноманітні куль-
турно-просвітницькі організації, товариства. Якщо виборні само-
врядні структури в своїх освітньо-культурних ініціативах усе ж таки
реалізували державні наміри щодо формування єдиного російського
культурного простору, то після подій російської революції 1905 року
чимало громадських добровільних об’єднань намагалися реалізувати
такі культурні проекти, які у першу чергу сприяли б утвердженню
окремо польської, єврейської, чи то української ідентичності.
І з новою силою загострюється змагальний процес між різними ет-
нічними культурами в містах Правобережної України, тільки вже на
вищому рівні. Однак потуги до участі в уявному змаганні міської
української спільноти виявилися мінімальними і в цьому регіоні
українських етнічних земель.
Якщо услід за Г. Зіммелем сприймати культуру (у тому числі й
міську) як «шлях від замкнутої єдності через розвинуте різноманіття
до розвинутої єдності»33, то у повітових містах і містечках Правобе-
режної України в умовах Російської імперії освітньо-культурне сере-
довище такої єдності не змогло продемонструвати.
Сподіваємося, що простеження усіх етапів його формування доз-
волить з’ясувати специфіку творення духовної та інтелектуальної
складової міських осередків життя в одному із регіонів українських
етнічних земель, відтак пролити світло на специфіку української ур-
баністичної моделі у пізню нову добу.
154
О
л
ен
а
П
р
и
щ
еп
а
33 Зиммель Г. Понятие и трагедия культуры // Избранные работы. – К.,
2006. – С. 82.
|