Місто на кордоні: Кам’янець-Подільський на початку 1920-х рр.

Досліджуються особливості життя населення прикордонного міста Кам’янця-Подільського на початку 1920-х рр. Акцентується увага на методах формування більшовиками політичної лояльності місцевого населення....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Подкур, Р.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2014
Назва видання:	Регіональна історія України
Теми:	Історична урбаністика
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160611
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Місто на кордоні: Кам’янець-Подільський на початку 1920-х рр. / Р. Подкур // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2014. — Вип. 8. — С. 169-188. — Бібліогр.: 54 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-160611
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1606112025-02-09T20:39:23Z Місто на кордоні: Кам’янець-Подільський на початку 1920-х рр. Город на границе: Каменец-Подольский в начале 1920-х гг. Border City: Kamyanets-Podilsky in early 1920th Подкур, Р. Історична урбаністика Досліджуються особливості життя населення прикордонного міста Кам’янця-Подільського на початку 1920-х рр. Акцентується увага на методах формування більшовиками політичної лояльності місцевого населення. Исследуются особенности жизни населения пограничного города Каменца-Подольского в начале 1920-х гг. Акцентируется внимание на методах формирования большевиками политической лояльности местного населения. Specific features of life routine of border city during early 1920th. Author points out the methods of gaining political loyalty of local population. 2014 Article Місто на кордоні: Кам’янець-Подільський на початку 1920-х рр. / Р. Подкур // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2014. — Вип. 8. — С. 169-188. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. 2519-2760 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160611 477-2:(1-04) «1920» uk Регіональна історія України application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історична урбаністика Історична урбаністика
spellingShingle	Історична урбаністика Історична урбаністика Подкур, Р. Місто на кордоні: Кам’янець-Подільський на початку 1920-х рр. Регіональна історія України
description	Досліджуються особливості життя населення прикордонного міста Кам’янця-Подільського на початку 1920-х рр. Акцентується увага на методах формування більшовиками політичної лояльності місцевого населення.
format	Article
author	Подкур, Р.
author_facet	Подкур, Р.
author_sort	Подкур, Р.
title	Місто на кордоні: Кам’янець-Подільський на початку 1920-х рр.
title_short	Місто на кордоні: Кам’янець-Подільський на початку 1920-х рр.
title_full	Місто на кордоні: Кам’янець-Подільський на початку 1920-х рр.
title_fullStr	Місто на кордоні: Кам’янець-Подільський на початку 1920-х рр.
title_full_unstemmed	Місто на кордоні: Кам’янець-Подільський на початку 1920-х рр.
title_sort	місто на кордоні: кам’янець-подільський на початку 1920-х рр.
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Історична урбаністика
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160611
citation_txt	Місто на кордоні: Кам’янець-Подільський на початку 1920-х рр. / Р. Подкур // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2014. — Вип. 8. — С. 169-188. — Бібліогр.: 54 назв. — укр.
series	Регіональна історія України
work_keys_str_mv	AT podkurr místonakordoníkamânecʹpodílʹsʹkiinapočatku1920hrr AT podkurr gorodnagranicekamenecpodolʹskiivnačale1920hgg AT podkurr bordercitykamyanetspodilskyinearly1920th
first_indexed	2025-11-30T14:15:32Z
last_indexed	2025-11-30T14:15:32Z
_version_	1850225076306182144
fulltext	УДК 477-2:(1-04) «1920» Роман Подкур МІСТО НА КОРДОНІ: КАМ’ЯНЕЦЬ- ПОДІЛЬСЬКИЙ НА ПОЧАТКУ 1920-х рр. Останнім часом в історіографії помітна активізація досліджень регіональної специфічності. Учені намагаються виявити особли- вості, що століттями впливали на динаміку розвитку місцевого на- селення, їх трансформацію під впливом об’єктивних та суб’єктивних чинників. Для виявлення нових якісних характеристик використо- вуються донедавна не притаманні для пострадянського простору теоретичні та методологічні засади. Замість стандартних «лінійних» алгоритмів вивчення соціально-економічних та політичних показ- ників окремої території українські автори звернулися до теоретич- них надбань своїх західних колег, а словосполучення «теорія фрон- тиру» в пострадянській історіографії поступово втілилося у вагомий науковий доробок1. На думку Я. Верменич, така активізація студію- вань «кордону» («фронтиру») обумовлена процесом глобалізації та по- силенням інтересу до імперій, внутрішньоімперських центр-пери- ферійних відносин. Пограниччя об’єктивно стало полігоном згладжування історично сформованих міждержавних, міжетнічних, міжкультурних відмінностей, пошуку форм діалогічної взаємодії. За сприятливих умов у таких ареалах формується особлива локальна ідентичність, за несприятливих – виникає конфлікт нерозуміння2. Початкова «теорія фронтиру» Ф. Тернера (трансформація суспіль- ства в умовах порубіжжя3) впродовж століття отримала нове наукове 169 1 Див., напр.: Соболева Т.Н., Бобров Д.С. Современная российская историо- графия концепции фронтира // Известия Алтайского государственного универ- ситета. – 2011. – № 4. – Т. 1. – С. 189-193; Винарчук Т.В. Регіон, прикордоння, фронтир як концепти дослідження українського державотворення // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. – Вип. XXXI. – Запоріжжя, 2011. – С. 41-48; Її ж. Національний контекст концепції фронтиру в українській історіографії // Там само. – Вип. XXXVI. – Запоріжжя, 2013. – С. 211-217. 2 Верменич Я. Пограниччя як соціокультурний феномен: просторовий вимір // Регіональна історія України. – Вип. 6. – К., 2012. – С. 68. 3 Тернер Ф. Значення фронтиру в американській історії // Україна модерна: Пограниччя: Окраїни: Периферії. – 2011. – № 18. – С. 11-46. © Регіональна історія України. Збірник наукових статей. Випуск 8. — С. 169–188 © Р. Подкур, 2014 наповнення. Нині фронтир трактують як зону міжцивілізаційного, полікультурного впливу та взаємодії4. Водночас дослідники активно дискутували щодо смислового на- повнення термінів «фронтир», «кордон» та «пограниччя». Здебільшого, автори дійшли спільної думки, що «фронтир» пов’язаний з «активним рухом», «освоєнням нових територій», «колонізацією» та її соціально- економічними й політичними наслідками5. Натомість поняття «кор- дон» та «прикордоння», на думку С. Леп’явка, мають певний ресурс «гнучкості» через можливі їх зміни6. Австрійський фахівець Б. Куц- мані наголошував, що «в основі прикордонного простору не обов’яз- ково має бути політичний кордон, але прикордонна лінія завжди закріплює прикордонний простір»7. Т. Винарчук запропонувала за- стосування терміна «прикордоння» на означення територій, де активізувалися процеси взаємодії між спільнотами, й обумовлені вони такими факторами, як колонізація, зміна національного складу населення внаслідок природних процесів розселення та незавер- шення територіального розмежування8. Я. Верменич обґрунтувала більш широку інтерпретацію «кордону» – це зовсім не обов’язково геометричний чи географічний термін; може бути також межа поміж смислами, маркер культури, лінія про- тистояння в дуальних опозиціях; у метафоричному сенсі «кордон» – це форма дійсності та спосіб існування9. Водночас «пограниччя» дослідниця розглядає як «соціокультурний феномен із власною регіо- нальною ідентичністю». Доволі несподіваною виявилася притаманна таким місцевостям система бачення граней між «своїм» і «чужим» – далеко не завжди уявлення мешканців про них збігаються з реаль- ними кордонами чи демаркаційними лініями10. У такій інтерпретації терміни «кордон» та «пограниччя» тотожні й розглядаються як 170 Р ом а н П од к ур 4 Докл. див.: Чорновол І. Теорія компаративних фронтирів // Регіональна іс- торія України. – Вип. 3. – К., 2009. – С. 41-66; Водотика Т. Теорія фронтиру та її пізнавальні можливості у контексті історичної регіоналістики // Там само. – Вип. 6. – С. 103. 5 Див.: Винарчук Т.В. Національний контекст концепції фронтиру в україн- ській історіографії. – С. 216. 6 Форум «Поверх кордону»: концепція прикордоння як об’єкт дослідження // Україна модерна: Пограниччя: Окраїни: Периферії. – 2011. – № 18. – С. 70. 7 Там само. – С. 73. 8 Винарчук Т.В. Регіон, прикордоння, фронтир як концепти дослідження ук- раїнського державотворення. – С. 44. 9 Верменич Я. Історична лімологія: проблеми концептуалізації // Регіональна історія України. – Вип. 5. – К., 2011. – С. 31. 10 Верменич Я. Пограниччя як соціокультурний феномен: просторовий вимір. – С. 67. визначені території, де наявність адміністративного кордону зумо- вила певний алгоритм життя. Для історичного дослідження важлива не сама лінія кордону, а прикордонні території як ареали взаємозіткнень і взаємозапозичень, формування нових ідентичностей. Саме у цьому контексті доцільно розглянути життя прикордонного міста Кам’янця-Подільського, котре впродовж багатьох років розташовувалося спочатку на кордоні Російської й Австро-Угорської імперій, згодом – СРСР та Польщі. Особливість Подільського регіону полягала в доволі значній кіль- кості міст і містечок11. Перша світова війна, революційні події 1917– 1918 рр., масовий повстанський рух 1919–1922 рр. спровокували со- ціально-економічні, політичні, військові чинники, що спричинили коливання кількості населення, функціональні зміни та нерівномір- ний розвиток соціальних структур міст і містечок. Специфіка по- дільських міст полягала в тісному зв’язку із селом, частина їх насе- лення була містянами лише в першому поколінні, маючи багатьох родичів-селян. Міські переробні підприємства залежали від сіль- ськогосподарської сировини й, одночасно, збували свою продукцію на селі. Основними галузями господарства Поділля були пивова- ріння, насінництво, тютюнництво, виробництво сукна, консервів, сухофруктів, крохмалю, паперу, цукру, обробка шкіри тощо. Нато- мість сільське населення орієнтувалося на міста як промислові й кус- тарно-ремісничі центри, культурно-просвітницькі осередки. Через аграрне перенаселення частина селян працювала сезонними робіт- никами на міських підприємствах. Із початком Першої світової та громадянської воєн, що при- звели до економічної розрухи й голоду, тісний зв’язок із селом до- зволив міському населенню Поділля фізично вижити. Утім, міста втратили значну кількість мешканців, котрі тимчасово (або й на- зовсім) перебиралися до сіл чи містечок, займаючись сільським господарством. На розвиток міста вагомо впливало розміщення тут адміністра- тивних органів. Так, наприкінці XVIII ст. Кам’янець-Подільський став адміністративним центром губернії, а 1914 р., із появою залізнич- ного сполучення, перетворився також на транспортний вузол. Із по- чатком Першої світової війни місто через близькість кордону стало прифронтовим. Губернські установи переїхали до Вінниці. Натомість тут дислокувався штаб Південно-Західного фронту, розміщувалися склади, шпиталі, зосереджувалися запасні підрозділи. Завдяки активній підтримці населенням незалежності України в 1918–1920 рр. Кам’янець-Подільський став громадським, науковим, військовим осередком Української Народної Республіки. Тут форму- 171 М іст о н а к ор д он і: К а м ’я н ец ь -П од іл ь сь к и й н а п оч а т к у 1 9 2 0 -х р р . 11 Вологодцев И.К. Особенности развития городов Украины. – Вып. 1. – Х., 1930. – С. 156. валися армійські підрозділи, розбудовувалися заклади освіти, активно діяли осередки українських соціалістичних партій тощо. Перед відходом в еміграцію в Кам’янці певний час перебувало керів- ництво УНР на чолі з С.Петлюрою. Усе це стане фактором політичної недовіри більшовицької влади до місцевого населення. У 1923 р. Кам’янець-Подільський став окружним центром (через близькість кордону губернський статус повернути не ризикнули). Це зберегло значення міста як адміністративного осередку, сприяло по- ступовому відновленню чисельності населення та, як наслідок, збіль- шенню попиту на сільськогосподарську, промислово-ремісничу про- дукцію. Згідно з даними всесоюзного міського перепису 1923 р., у Кам’янці було 36,39% самодіяльного населення (з власним джерелом існування – заробіток, стипендія, пенсія, прибуток), із них 27,07% – на державній службі, 20,64% – у кустарно-ремісничій промисловості, 12,7% – у сільському господарстві, 9,6% – у торгівлі, 23,86% – в «інших галузях», пов’язаних із приватною власністю та індивідуальною гос- подарською діяльністю, робітництво складало 1,79%12. Отже, Кам’янець-Подільський мав риси дрібнотоварно-торгового та, вод- ночас, адміністративно-ремісничого міста. Згідно з попередніми підсумками перепису 1926 р., у Кам’янець- кій окрузі загалом налічувалося 49 581 міського населення, із них – 23 997 чоловіків, 25 584 жінок13. Динаміка чисельності мешканців м. Кам’янець-Подільського була такою: у 1897 р. тут проживало 35 934 осіб, у 1917 р. – 32 786, у 1920 р. – 26 628, у 1923 р. – 29 533, у 1926 р. – 32 051, у 1931 р. – 33 48114. Поступовий ріст міської по- пуляції зберігався впродовж наступних десятиліть і зумовлювався політикою вищого партійно-державного керівництва країни, спря- мованою на розвиток важкої та добувної промисловості, енерге- тики, машинобудування. Поділля було сільськогосподарським ре- гіоном і не мало пріоритетних для СРСР галузей економіки. Через відсутність перспектив індустріального розвитку рівень життя в місті був доволі низьким. 172 12 Див. докл.: Подгаецкий В.В. Количественные методы в исследовании мас- совых источников: На материалах Украинской ССР в годы нэпа. – Днепропет- ровск, 1990; Его же: Города Украины в годы нэпа: Вариант клиометрического подхода к анализу социальных структур. – Днепропетровск, 1994. 13 Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, ф. 582, оп. 1, спр. 2691, арк. 27-34. Переважання жінок обумовлювалося втра- тами у війнах, від голоду, епідемій, вимушеною трудовою міграцією чоловіків у великі міста, де існувала потреба в робочій силі. 14 Див.: Трухманова С.Л. Динаміка кількості та складу міського населення По- ділля за родом занять у 20-х – на початку 30-х рр. ХХ ст. // Етнічна історія наро- дів Європи. – Вип. 8. – К., 2001. – С. 67. Р ом а н П од к ур Особливо болісно економічна розруха вдарила по місцевій інте- лігенції, що могла розраховувати лише на заробітну плату. За ініціа- тивою професора В. Гериновича Секція наукових працівників Кам’янця-Подільського (СНП) упродовж першого півріччя 1924 р. шляхом анкетування провела обстеження умов життя й праці про- фесорсько-викладацького складу, а також місцевих митців. Із 75 роз- даних запитальників було заповнено 60. Респондентами виступили 10 викладачів інституту народної освіти, 31 працівник сільгоспін- ституту та робітничого факультету, 8 з хіміко-технологічного, 10 осіб з інших навчальних закладів і творчі працівники. Анкета склада- лася із п’яти блоків запитань. У першому повідомлялися загальні ві- домості: прізвище, ім’я, по батькові, навчальний заклад, посада, роз- ряд, склад родини, рік народження, фах, стаж роботи (у тому числі педагогічний), соціальне становище (походження), партійність, профспілкова належність. Другий блок показував всі види прибутків науковця: місячну зарплатню на основному місці роботи, заробіток членів родини, інші надходження – від продажу речей, своєї інте- лектуальної праці, надходження від соцстрахування, позики тощо. Третій фіксував видатки: харчування, квартплата, опалення й світло, одяг, взуття, інтелектуальні потреби (газети, книги, вистави та ін.), сплата за найману працю (в разі її використання). У наступ- ному блоці респонденти повідомляли про «невдоволені потреби»: у харчуванні, квартирно-житловому забезпеченні, одязі й взутті, ін- телектуальній праці та ін. Останній розділ анкети з’ясовував умови наукової праці: скільки кімнат у помешканні, чи має науковий пра- цівник окремий кабінет, витрата часу на дорогу від місця прожи- вання до місця праці, чи є власна бібліотека й скільки в ній книжок, зокрема спеціальних, чи передплачується фахова література. Виок- ремлювалося питання щодо наявності/відсутності в помешканні грубки для обігріву («румунки»). Розробники анкети вважали це пев- ним барометром матеріального добробуту наукового працівника в умовах розрухи. Аналіз відповідей респондентів виявив важкий стан повсякден- ного життя науковців та митців Кам’янця-Подільського. Заробітна плата опитаних становила: за 17-м кваліфікаційним розрядом 20 осіб (33,3%), 16-м – 8 (13,3%), 15-м – 13 (21,7%), 14-м – 8 (13,3%), 13-м – 4 (6,7%), 12-м – 4 (6,7%). Троє членів СНП не мали постійного заробітку. Зарплатня наукового працівника 17–14-го розрядів ста- новила в УСРР 45–33 руб. і виплачувалася вона нерегулярно. На- уковці змушені були працювати на декількох роботах. Загалом на- уково-педагогічне навантаження лише в одному навчальному закладі мали 32 особи, у 2-х – 23, 3-х – 4, 4-х – 1. Отже, кваліфіка- ційний рівень професорсько-викладацької інтелігенції міста був до- волі високим, але чимало її представників мусили шукати додаткові заробітки. 173 М іст о н а к ор д он і: К а м ’я н ец ь -П од іл ь сь к и й н а п оч а т к у 1 9 2 0 -х р р . У раціоні харчування науковців і митців переважали хліб, крупи, іноді молоко та яйця. За наявності власних земельних ділянок на столі з’являлася городина, фрукти. М’ясо та риба здебільшого були недоступними через відсутність коштів. Анкетне опитування пока- зало, що у 13 науковців було по одному утриманцю, у 6 – по двоє, у 16 – по троє, у 14 – по чотири, у 10 – по п’ятеро та в 1 – шестеро. Серед членів Секції наукових працівників Кам’янця-Подільського переважали особи зрілого віку (30–40 років – 28, 40–50 років – 14, понад 50 років – 7 осіб) зі значним стажем професійної діяль- ності (5–10 років – 18 осіб, 10–15 років – 6, 15–20 – 9, понад 25 і 30 років – по 1). Через голодування 11 осіб продавали хатні й особисті речі, зок- рема книги; 21 науковий працівник змушений був позичати гроші, причому 20 із них визнавали, що неспроможні вчасно сплатити борг. Брали в борг доволі великі (особливо порівнюючи з зарплат- нею) суми – у середньому 346 руб. щомісячно. Лише у 7 родинах сі- мейний бюджет поповнювали й інші працюючі. Допомога органів соціального страхування дісталася 8 членам СНП. Умови праці ін- телігенції міста були жалюгідними: тільки 18 осіб мали окрему кім- нату чи кабінет для роботи. «Румунками» користувалося 17 людей. Власні наукові книгозбірні мав 51 учений, за кількістю книжок вони розподілялись так: до 50 назв – 23, до 100 – 7, до 200 – 5, до 400 – 7, понад 400 – 1 бібліотека. З огляду на це, проф. В. Геринович на за- сіданні СНП лаконічно зауважив, що матеріальний стан інтеліген- ції Кам’янця-Подільського в першому півріччі 1924 р. залишається важким15. Однак у політичному значенні Поділля опинилося в полі зору пар- тійних лідерів країни, адже тут проходив не лише кордон радянської України, а й СРСР. Й.Сталін та його оточення прекрасно розуміли на- явність на прикордонні специфічних політичних субкультур, особ- ливістю яких була внутрішня неоднорідність, інтенсивна взаємодія різних міграційних потоків, підвищений господарсько-культурний вплив сусідів, складність етноконфесійних проблем. Колишні рево- люціонери самі неодноразово перебували у прикордонній зоні, від- чували всі аспекти комплексу взаємовідносин місцевої спільноти, ко- ристувалися послугами контрабандистів для нелегального перетину кордону тощо. Отже, для кремлівських лідерів важливо було доби- тися політичної лояльності місцевого населення, від чого залежав результат проведення тут більшовицьких політико-економічних перетворень та й образ СРСР в очах держав-сусідів. Саме тому до губернських партійно-радянських органів Поділля направлялися 174 Р ом а н П од к ур 15 Коляструк О.А. До характеристики повсякденного життя інтелігенції Кам’янця-Подільського у середині 20-х рр. ХХ ст. // Освіта, наука і культура на Поділлі. – Т. 7. – Кам’янець-Подільський, 2006. – С. 257-260. керівники, котрі мали досвід проведення акцій «червоного терору». Так, на початку літа 1921 р. сюди було відряджено колишнього голову Полтавського губвиконкому уродженця Станіславщини В. Порайка. На попередньому місці роботи він «прославився» сан- кціонуванням масових розстрілів, що викликало протести інтеліген- ції, зокрема письменника В. Короленка. Секретар ЦК КП(б)У Д. Ле- бідь у надісланій до Полтави телеграмі 17 червня 1921 р. писав: «Рахуючись з тим, що Поділля набуває першорядного значення для успіху будівництва всієї республіки у внутрішньому відношенні та відношенні найближче розташованої до кордонів губернії, ЦК КП(б)У вирішив вважати роботу по зміцненню і організації радянської влади на Поділлі найважливішим завданням, а тому відрядити на посаду голови губревкому Поділля Порайка»16. Архівні документи свідчать, що мешканці подільського прикор- доння неприязно зустріли більшовиків. Знаний літературознавець Г. Костюк, уродженець с. Боришківці, що біля Кам’янця-Поділь- ського, у спогадах відзначав особливу жорстокість новоствореної більшовицької адміністрації: «Осінь 1920 року. Тривожна і непев - на [...]. І першим, чим обдарувала нова влада Кам’янець, це страшне слово – ЧеКа. Почалося з обшуків, контрибуцій, арештів. Наприкінці грудня на стінах будинків і парканах вивішено було перший список розстріляних «контрреволюціонерів». Це потрясло свідомість всього населення, зокрема нас, середньошкільників. Пригадую, у тривозі ми побігли читати список. Прізвища нічого нам не говорили. Хто ж вони? Що вони зробили таке, що їх негайно треба було розстріляти? Цього ніде не можна було довідатися. Згодом з’явилося ще кілька списків розстріляних «контрреволюціонерів» [...]. Це створило паніч- ний страх. Уперше створилася атмосфера недовір’я до людей, зам- кнутості у собі, непевності за свій завтрашній день. Почалися втечі з міста. Хто за кордон, хто на далекі глухі села»17. Незважаючи на популярні гасла, населення не розуміло засад «диктатури пролетаріату» саме через масовий терор. Відтак на початку 1920-х рр. місцеві представники не залучалися до органів управління. Про це свідчить кількісний аналіз Подільської губерн- ської партійної організації станом на 1 лютого 1923 р. В її складі було 2137 членів та 715 кандидатів у члени КП(б)У. У підрозділах Червоної армії, що дислокувалися на теренах Поділля, налічувалося ще 1663 члени й 513 кандидатів у члени партії. Із загальної кіль- кості партійців нараховувалося всього 85 місцевих уродженців, більше трьох років на Поділлі перебувало ще 85 осіб, три роки – 161, 2 роки – 393, решта – рік і менше. Ця кількість комуністів повинна 175 М іст о н а к ор д он і: К а м ’я н ец ь -П од іл ь сь к и й н а п оч а т к у 1 9 2 0 -х р р . 16 Скляренко Є. Порайко Василь Іванович // Реабілітовані історією: Полтав- ська область. – Кн. 5. – К.; Полтава, 2007. – С. 472-474. 17 Костюк Г. Зустрічі і прощання: Спогади. – Кн. 1. – Едмонтон, 1987. – С. 56. була забезпечити політичну лояльність понад 4-мільйонного насе- лення губернії. Аналіз анкет губернських партконференцій та інших зібрань по- казав, що відповідальні працівники сюди прибували з Києва, Кате- ринослава, Харкова, Одеси, тобто зросійщених промислових міст. Чимала частка комуністів приїхала з Росії. В основному партійці кон- центрувалися в адміністративних центрах, обіймаючи відповідальні посади. За підрахунками секретаря Подільського губкому КП(б)У До- брохотова, у містах припадало 18 комуністів на 1000 міських жите- лів18. До того ж губернські службовці через масовий повстанський рух практично не виїжджали на прикордоння. Так, у 1921 р. вони лише 8 разів відвідали Кам’янець-Подільський19. Отже, серед місце- вого партійно-державного апарату була мінімальна кількість відпо- відальних працівників, які знали регіональні особливості Поділля, могли осягнути реальні проблеми повсякденного життя прикор- доння. Армійським комуністам на прикордонні відводилася інша роль. Наприкінці 1920 – на початку 1921 рр. з огляду на потужний повстанський рух на Поділлі дислокувалися три стрілецьких дивізії та корпус червоного козацтва під командуванням В. Примакова, окремі батальйони Петроградської дивізії військ ВЧК, частини особливого призначення (рос. «части особого назначения», ЧОН). Загальна кількість, за різними підрахунками, становила 35–50 тис. багнетів і шабель. Місцями формування 12-ї, 24-ї Залізної Самаро- Симбірської (згодом Ульяновської) і 60-ї стрілецької дивізій були Петроград, Самара, Симбірськ тощо. Українці-червоноармійці становили мізерну кількість. Корпус червоного козацтва В. Прима- кова після переформування 1920 р. складався з українців, кубан- ців та башкир. Відтак завданням армійських комуністів стало нівелювання впливу політично нелояльного місцевого населення на бійців і командирів у контексті боротьби з «політичним банди- тизмом». Цілком очевидно, що, потрапивши у вир прикордоння як керівники партійно-державного апарату, представники пролетарських центрів уважали місцеве населення «ворожим», у першу чергу через його зв’язки «із закордоном». Дійсно, чимало жителів мали тісні стосунки із суміжною стороною, адже демаркація кордону з Польщею та Румунією проходила без урахування етнічних та економічних реалій. Так, меш- канці окремих сіл позбулися ріллі, котра залишилася за кордоном. Було розірвано вікові торговельні та економічні зв’язки, селяни-кус- тарі втрачали традиційні ринки збуту продукції. Кордон розділив не лише села, а й родини. Відтак у прикордонних зонах люди здебільшого 176 Р ом а н П од к ур 18 Держархів Вінницької обл., ф. П-1, оп. 1, спр. 4, арк. 19-23. 19 Там само, спр. 1, арк. 11. не вважали населення держав-сусідів «культурно іншим»20. Не ба- жаючи миритися з такою демаркацією, селяни постійно порушували прикордонний режим, вирішуючи власні побутові та родинні про- блеми21. Місцеві люди знали кожну стежку чи брід через річку. Цілком за- кономірно, що, вирушаючи до родичів за кордон, багато хто пере- слідував мету отримати певний матеріальний зиск через перепро- даж дефіцитних товарів. Тому однією з центральних проблем прикордоння стала контрабанда. Голова ГПУ РСФРР Ф. Дзержин- ський оголосив контрабандистів (поряд із «контрреволюціонерами») «найнебезпечнішими ворогами радянської влади». У зверненні до де- легатів ІІ з’їзду політпрацівників військ ГПУ в 1923 р. він зазначав: «Питання охорони кордонів на даний момент стоїть особливо гостро. Кордон СРСР повинен бути закритим для контрреволюціонерів і контрабандистів. […] Прикордонники охороняють економічну неза- лежність Рад та оберігають радянську землю від проникнення бан- дитів і шпигунів»22. Лідери РКП(б) не брали до уваги відсутність у населення елементарних товарів широкого вжитку – гасу, тканин, галантереї, голок, цукру та сахарину, тютюну, сільськогосподарських знарядь та ін. Але цих речей було вдосталь у суміжних країнах. Саме тому серед затриманих контрабандистів відзначалося чимало містян, котрі займалися обміном продовольства та сільськогосподарської сировини23. За кордон подоляни переправляли спирт або закупо- вували товар за гроші. Контрабанда була фінансово вигідною спра- вою. Дюжина жіночих панчіх у суміжній країні (в перерахунку) коштувала 18 крб, у прикордонній смузі – 25 крб, за 200 верст від кордону – 40 крб, на відстані понад 200 верст – ціна доходила до 60 крб. Уздовж польського рубежу виникла ціла мережа контрабандних «магазинів» (контор), що займалися обміном і продажем товарів. Серед виявлених чекістами каналів постачання контрабанди існу- вав наступний: Кам’янець-Подільський – Проскурів – Київ, звідки товар переправляли до Харкова, Ростова-на-Дону та Москви. Цікаво, 177 М іст о н а к ор д он і: К а м ’я н ец ь -П од іл ь сь к и й н а п оч а т к у 1 9 2 0 -х р р . 20 Zhurzhenko T. Borderlands into Bordered Lands: Geopolitics of Identity in Post- Soviet Ukraine. – Stutgart, 2010. – P. 159-162. 21 Див. докл.: Соловей О.Г. Прикордонні конфлікти на Волині у 20-ті рр. ХХ ст. // Військово-науковий вісник Львівського ордена Червоної Зірки інсти- туту сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного Національного ун-ту «Львівська політехніка». – Вип.11. – Л., 2009. – С. 298-312. 22 Дзержинский Ф.Э. Избранные произведения. – Москва, 1957. – С. 63-64. 23 Гнітько С. Боротьба з контрабандою в Україні у 20-ті роки // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 2000. – № 2/4. – С. 412, 419. що окремі співробітники місцевих апаратів ВУЧК–ГПУ, розвідуваль- ного управління, командири військових частин, що дислокувалися на прикордонні, теж не цуралися контрабанди24. Тільки 1923 р. кам’янець-подільські чекісти порушили 111 справ. І все ж це була мізерна кількість, особливо беручи до уваги масштаби нелегального переміщення товарів. Іншою стороною цього «підприємництва» стало використання можливостей контрабандної мережі розвідувальними службами як країн-сусідів, так, як і ГПУ УСРР. Наприклад, із польською розвідкою співпрацювала мережа кам’янець-подільського контрабандиста Зільбермана. Один із таємних співробітників Подільського губвідділу ГПУ УСРР перевербував зв’язкового Зільбермана й через нього пере- дав листа начальникові польського розвідувального посту Махніць- кому з пропозицією зустрічі для переговорів. На ній чекіст предста- вився завідувачем контори «Донбасторгу» в Кам’янці-Подільському. Посилаючись на польське походження, він запропонував Махніць- кому послуги на користь своєї «історичної Батьківщини». Розвідка II Речіпосполитої зацікавилася таким «агентом», який мав можливість постійно переїжджати в межах прикордонної зони, збираючи інфор- мацію. Його навіть представили начальникові 5-ї (львівської) експо- зитури 2-го відділу польського генштабу майорові Чеховському, який дав завдання виявити пункти дислокації та чисельність військових підрозділів Червоної армії у прикордонній зоні25. Також чекісти виявили факт передачі польській розвідці інфор- мації військового характеру начальником відділу мобілізації Кам’янець-Подільського повітового військкомату Солнцевим. Зага- лом 1923 р. в розробці місцевого апарату ГПУ по «шпигунській лінії» було 18 агентурних справ, у провадженні – 21 слідча справа на 39 осіб, із них інтелігенції – 65%, міщан – 20%, селян – 15%; по «бан- дитизму» – 52 справи, по «технічній контрреволюції» – 54, по «емігра- ції» – 8, по «кримінальному бандитизму» – 97, інших – 150 справ. Загальна кількість арештованих становила 714 осіб26. Масовий повстанський рух теж наклав певний відбиток на по- всякденне життя прикордонного міста. У боротьбі з більшовизмом польський уряд активно підтримував Партизансько-повстанський штаб генерала Ю. Тютюнника, котрий виряджав в Україну повстан- ські загони, емісарів для створення підпільних груп тощо27. Інфор- 178 Р ом а н П од к ур 24 Держархів Вінницької обл., ф. П-1, оп. 1, спр. 221, арк. 23. 25 Гнітько С. Боротьба з контрабандою в Україні у 20-ті роки. – С. 415. Дер- жархів Вінницької обл., ф. П-1, оп. 1, спр. 58, арк. 23-24. 26 Держархів Вінницької обл., ф. П-1, оп. 1, спр. 58, арк. 24-26. 27 Див.: Юрій Тютюнник: від «Двійки» до ҐПУ: Документи і матеріали / Упор. В.Ф. Верстюк, В.В. Скальський, Я.М. Файзулін. – К., 2011. маційні матеріали Подільського ВУЧК–ГПУ початку 1920-х рр. рясніють повідомленнями про перехід із території Польщі загонів по- встанців та розвідувальних груп, їх діяльність у прикордонній смузі, навіть поблизу самого міста28. Чисельність загонів у 1921–1923 рр. не перевищувала 100 осіб, переважна ж більшість налічувала 20–50 осіб. Вони нападали на цукрові заводи, сільські ради, убивали кому- ністів й активістів, займалися антибільшовицькою агітацією, не гре- бували й відвертим грабунком селян. Саме насилля та грабіж спону- кали частину населення прикордоння до участі в озброєних групах, підконтрольних місцевим апаратам міліції, ВУЧК–ГПУ, прикордон- ним загонам. Згідно з наказом по Подільському окремому комуніс- тичному полку частин особливого призначення від 4 липня 1921 р., у Кам’янці-Подільському з комуністів та активістів було створено па- рамілітарне формування – на випадок нападу на місто чи для поси- лення охорони важливих об’єктів29. Мілітарізація населення прикордоння завжди мотивувалася по- требою захисту кордону. Місцеві мешканці завжди відчували не- безпеку вторгнення й були свого роду «людьми війни». Під час Пер- шої світової та громадянської воєн кількість зброї та потреба в ній серед пересічних громадян різко зросла. Тут зіграли свою роль і наявність складів постачання, і насильницька мобілізація та де- зертирство, і повстанський рух. Жителі прикордоння в період воєнного конфлікту страждали від постійної загрози життю та по- грабування, через наявність значної кількості озброєних людей – армійських підрозділів, повстанських загонів, звичайних кримі- нальників. О. Сенявська провела цікаве історико-психологічне дослідження поведінки людини в умовах війни, простеживши мит- тєву зміну людини, котра одержала в руки зброю – це вже інше сві- товідчуття, самооцінка, ставлення до оточуючих. Засіб убивства – це сила та влада, він дає впевненість у собі, диктує стиль поведінки, створює ілюзію власної значущості30. Однак на прикордонні глибинні процеси взаємодії і протидії озброєних людей були ще більш варіативними. Обстановка тут постійно змінювалася: учорашні вороги ставали союзниками й навпаки. Через політичні, економічні та міграційні процеси, що іноді докорінно впливали на ситуацію, «люди війни» створювали власні закони співіснування, налаштовані водночас і на війну, і на культурні контакти з сусідами з суміжних територій. У «людині війни» співіснувала одночасно «необхідність жорстокості» та «необ- 179 М іст о н а к ор д он і: К а м ’я н ец ь -П од іл ь сь к и й н а п оч а т к у 1 9 2 0 -х р р . 28 Держархів Вінницької обл., ф. П-1, оп. 1, спр. 221, арк. 27. 29 Там само, спр. 106, арк. 11. 30 Сенявская Е.С. Психология войны в ХХ веке: исторический опыт России. – Москва, 1999. – С. 54. хідність толерантності» через культурне взаємопроникнення, що зумовлювало мінливість і непередбачуваність поведінкових сте- реотипів31. Утім, вище партійно-державне керівництво СРСР бачило в таких контактах лише один рівень стосунків – спробу держави-сусіда «на- садити контрреволюцію» на радянському прикордонні. На думку керівників органів державної безпеки УСРР, за «контрреволюційною засміченістю» Поділля посідало одне з перших місць у республіці. Головними факторами виникнення такої ситуації вони вважали від- сутність «пролетарських осередків», сусідство із «капіталістичними країнами, що завжди мали колонізаторські та інтервенціоністські тенденції». У першу чергу йшлося про Польщу та Румунію. Чекісти вважали, що перша чи не від початку революції «створювала умови для розвитку української контрреволюції та впровадження в кур- кульське середовище ідеї української дрібнобуржуазної держав- ності». Основними провідниками цієї ідеї стали члени українських «небільшовицьких» партій («меншовики», повітові осередки яких активно діяли на Поділлі, укапісти, українські есери та ін.). Поси- ленню державницького спрямування подільського селянства, на їх думку, сприяло перебування свого часу у Вінниці та Кам’янці- Подільському національних урядів. Частина селянства добровільно чи за мобілізацією служила в арміях ЗУНР та УНР, а їхні урядові установи залучали до роботи місцеву інтелігенцію, численні громадські, культурно-освітні та кооперативні товариства, що теж були осередками формування українського «незалежницького» стереотипу32. У більшовицьких лідерів не було часу на переконання мешканців Поділля у «правильності побудови світлого майбутнього». Тому засто- сування військової сили, на їхню думку, уважалося оптимальним для перемоги «диктатури пролетаріату» на прикордонні. В окремих райо- нах Поділля, згідно з декретом ВЦВК і Ради праці та оборони РСФРР від 30 жовтня 1920 р., було оголошено воєнний стан. Найширші по- вноваження отримували позасудові структури – ревтрибунали та міс- цеві органи надзвичайної комісії, що діяли на правах військових три- буналів із можливістю безпосередньо виконувати вироки (включно з розстрілами). Місцеві позасудові органи могли виносити заборону на проживання на даній території «небажаних осіб», висилати «контрре- волюційні елементи» (службовців імператорської адміністрації, уряду УНР, «куркулів», членів різних політичних партій, кримінальних злочинців), проводити реквізиції продовольства, цінностей тощо33. 180 Р ом а н П од к ур 31 Див.: Верменич Я. Пограниччя як соціокультурний феномен: просторовий вимір. – С. 88-89. 32 Держархів Вінницької обл., ф. П-136, оп. 3, спр. 8, арк. 29. 33 Там само, ф. Р-925, оп. 8, спр. 5, арк. 155-156. Зауважимо, що названий декрет в повній мірі застосовувався на те- риторії формально незалежної УСРР, котра, не входячи до складу РСФРР, перебувала з нею у військово-політичному союзі. У Кам’янці-Подільському, згідно з наказом голови Подільської губернської військової наради командира 24-ї Залізної дивізії М. Муретова від 29 листопада 1920 р., дислокувалися частини 60-ї стрілецької дивізії34. Їх завданням стало прикриття ділянки кордону та боротьба з «петлюрівським» повстанським рухом. Одним із методів придушення повстанського руху стало широке використання заручництва. «Правовою» основою служив наказ Цен- тральної комісії щодо боротьби з дезертирством при Раднаркомі УСРР, підписаний 2 квітня 1921 р. головою республіканського РНК Х. Раковським та командуючим збройними силами України та Криму М. Фрунзе. В інструкції, що додавалася до наказу, наголошувалося на вилученні заручників, насамперед із «ударних за бандитизмом» районів, де населення підтримувало повстанців. У випадках прояву «бандитизму» в місцевості проживання заручників їм загрожував роз- стріл35. Так, наказом № 2 від 22 січня 1921 р. начальник Кам’янець- Подільської дільниці командир стрілецької бригади Ігнатьєв поклав відповідальність за збереження залізниці та зв’язку на населення сіл у 15-верстній зоні від транспортних та телеграфних ліній. При ви- явленні зловмисного пошкодження, згідно зі списками комітетів бід- ноти, бралися заручники. Населенню оголошували, що при повтор- ному пошкодженні вони будуть розстріляні, а майно конфісковане. Подібному покаранню підлягали особи, які переховували «зловмис- ників», або мали інформацію про підготовку диверсії і не повідомили органам влади36. Паралельно розпочала свою діяльність Кам’янець-Подільська надзвичайна комісія. Упродовж грудня 1920 – жовтня 1921 рр. чекісти заарештували 2628 осіб, звільнили через «недоведення провини» 1016, передали іншим органам для подальшого розслі- дування 1425, засудили – 137, розстріляли – 49 осіб. За «контрре- волюцію» було заарештовано 648 людей, звільнено – 360, передано до судових органів – 229, засуджено – 44, розстріляно – 13. За «протиурядові злочини» затримано 301 особу, звільнено – 113, пе- реведено – 73, засуджено – 5, розстріляно – 10. За «спекуляцію» арештовано 281 особу, звільнено – 194, переведено – 45, засуджено – 32, розстріляно – 10. За «бандитизм» під варту взято – 415, звіль- нено – 153, переведено – 193, засуджено – 53, розстріляно – 181 М іст о н а к ор д он і: К а м ’я н ец ь -П од іл ь сь к и й н а п оч а т к у 1 9 2 0 -х р р . 34 Там само, арк. 157. 35 Там само, спр. 56, арк. 17-18. 36 Накази Кам’янецького повітового військового комісаріату. – Кам’янець-По- дільський, 1921. – С. 12. 16 людей37. Великий відсоток звільнених громадян свідчив, з одного боку, про використання арешту як способу залякування та тиску на населення, з іншого – про відсутність досвіду оперативно-розшуко- вої роботи. Чекісти воліли спочатку арештувати, а потім проводити розслідування. Однією з причин такої ситуації була саме близькість і незакритість кордону, що дозволяло потенційним винуватцям у разі небезпеки переховуватися в родичів – громадян суміжних держав. Масові каральні заходи не додали популярності більшовицькому режиму на прикордонні. Тому коли у жовтні 1921 р. на прорив через кордон пішла Подільська група полковника М. Палія, окремі меш- канці Кам’янця-Подільського та ближніх сіл вступили до її бойових підрозділів. Про це свідчили донесення військово-революційної трійки від 3 листопада 1921 р., де йшлося про взяття в полон 25 по- встанців і 11 селян Рихтецької волості, ще 32 повстанця із Куявської волості38. Повстанський рух, що мав підтримку з-за кордону, зумовив ви- никнення нових каральних надзвичайних структур. Так, 13 вересня 1922 р. було створено Подільську губернську надзвичайну трійку у складі заступника начальника контррозвідувального відділу Кос- тандогло, командира 24-ї стрілецької дивізії Осадчого та військо- вого комісара дивізійної школи 24-ї дивізії Форовича – для очи- щення губернії від «контрреволюції» та «бандитизму», вилучення зброї в населення. Трійка визнала Кам’янець-Подільський повіт одним із «центрів повстанського руху» на Поділлі. Як наслідок, По- стійна нарада щодо боротьби з бандитизмом при РНК УСРР оголо- сила тут надзвичайний стан. Починаючи з 16 вересня 1922 р. в Кам’янці-Подільському розпочала роботу «оперативна трійка» у складі представників ГПУ, військового командування та повіто- вого парткому39. Методи діяльності таких трійок описано у звіті комісії під голову- ванням С. Буздаліна, створеної 29 серпня 1923 р. ВУЦВК УСРР для обстеження роботи низового апарату прикордонних губерній. На По- діллі комісія виявила наступні зловживання надзвичайних трійок: «Сам метод роботи полягав у розверстці зброї по селах, за непоста- чання вказаної кількості брались заручники, які розстрілювались при невиконанні розверстки». У списках розстріляних значилися жінки та 17-річні дівчата. Надходили повідомлення про розстріл 90-річного місцевого мешканця. За неповними офіційними даними, кількість страчених становила 580 чол., за неофіційними – понад 1000 осіб. Селян розстрілювали на сільському сході, змушуючи 182 Р ом а н П од к ур 37 Держархів Хмельницької обл., ф. Р-336, оп. 1, спр. 31, арк. 232. 38 Накази Кам’янецького повітового військового комісаріату. – С. 53. 39 Держархів Вінницької обл., ф. Р-925, оп. 8, спр. 29, арк. 22. заручників просити громаду, щоб вона виконала наряд на зброю і тим врятувала б їх від смерті. Іноді тероризовані жителі навіть купу- вали гвинтівки у червоноармійців – для виконання розверстки. За повідомленнями кількох партпрацівників, їх зустрічали з хлібом та сіллю, посипали дороги піском упродовж 7 верст, для прохарчування забивали свиней та овець, «до їх столу готувалося все, що тільки вза- галі селянин міг приготувати»40. Не гребували чекісти і скромним се- лянським скарбом: «При розстрілах, як правило, майно конфіскову- вали й за повідомленнями співробітників Губнадзтрійки випадків було дуже багато: брали все, починаючи з одягу і пожитків селянина, рогату худобу, коней і свиней, а коли ми задали питання начальнику ГПУ Леплевському, чи можна по записах перевірити конфісковане, він указав на велику скриню, де було звалено всі справи опертрійок, і сказав, що якщо тут знайдемо, то добре, але треба вважати, що книг немає»41. Одним із центрів «контрреволюції» в Кам’янці-Подільському вва- жався місцевий університет. Свого часу, попри Першу світову війну, голова повітової земської управи О. Пащенко, очільник міської уп- рави О. Шульминський, керівник Подільської губернської організації «Просвіти» К. Солуха запропонували восени 1917 р. відкрити у місті вищий навчальний заклад. Але через революційні події до цієї ідеї повернулися тільки навесні 1918 р. До її реалізації чималих зусиль доклав тодішній міністр народної освіти й мистецтва М. Василенко. Ухвалу Ради Міністрів Української Держави про відкриття Кам’янець- Подільського державного університету затвердив гетьман П. Скоро- падський: «Заснувати з 1 липня 1918 року в місті Кам’янці-Поділь- ському державний український університет у складі чотирьох факультетів, причому в 1918 році відкрити у цьому університетові факультети: історико-філологічний та фізико-математичний з двома відділами – математичним та природничо-історичним»42. Ректором вишу було обрано громадського діяча та вченого І. Огієнка. Дослід- ники відзначали велике бажання й зацікавленість міста у відкритті цього навчального закладу. До його фінансування та створення на- лежної матеріально-технічної бази, крім коштів із державного бюд- жету, долучилися пожертви місцевих жителів. Невдовзі на п’яти фа- культетах навчалося понад 2360 осіб. Поразка Української революції призвела до численних реорга- нізацій університету. Станом на лютий 1921 р. на його основі було 183 М іст о н а к ор д он і: К а м ’я н ец ь -П од іл ь сь к и й н а п оч а т к у 1 9 2 0 -х р р . 40 Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі – ЦДАГО України), ф. 1, оп. 20, спр. 1668, арк. 199-201. 41 Там само. 42 Гай-Нижник П. Вогнище народної освіти на Поділлі // Освіта. – 1996. – 25 грудня. створено два самостійних інститути – народної освіти та сільсько- господарський43. Упродовж 1920-х рр. Кам’янець-Подільський ІНО зазнавав неодноразових реорганізацій. Секретар місцевого ок- рпарткому КП(б)У К. Коваль у меморандумі секретаріату ЦК КП(б)У (вересень 1927 р.) писав: «Наявність у нашому окрузі трьох вищих навчальних закладів та науково-дослідної кафедри, близькість Західної України, а також і політичне минуле міста Кам’янця (полі- тичний центр петлюрівщини) – призводять до того, що тут згрупу- валася велика кількість науковців (14 професорів, 55 педагогів ВНЗ)»44. Звичайно, що за такої історії створення Кам’янець-Подільського університету місцеве більшовицьке керівництво вважало професор- сько-викладацький склад та науково-просвітницьку громадськість міста «контрреволюційною», «петлюрівською», «дрібнобуржуазною». Хоча частина викладачів і студентів під час громадянської війни по- кинули місто, але ті, що залишилися і продовжували свою наукову роботу та навчання, на думку більшовиків, представляли небезпеку для прикордонного радянського міста. Тож декого з кам’янецьких науковців запропонували вислати. 9 серпня 1922 р. на президії ВУЦВК УСРР розглядалося питання «Про висилку за кордон анти- радянської інтелігенції», було затверджено підготовлений ГПУ і спе- ціально створеною міжвідомчою комісією45 список із 77 науковців і митців Харкова, Одеси, Києва та Поділля, які підлягали депортації. Із 7 подолян 6 були представниками Кам’янець-Подільського ІНО (керівник кафедри геодезії проф. М. Бауер, приват-доцент К. Копер- жинський, голова педагогічної ради Запольський, викладачі Окісюк, Орлов та ін.). У характеристиці на К. Копержинського вказувалося: «Великий націоналіст, син священика, у націоналізмі доходить до аб- сурду – розвівся з дружиною, тому що вона росіянка». Інший викла- дач, М. Бауер, «брав активну участь у петлюрівському русі. Раніше, при Петлюрі, працював у департаменті землеробства. Тип шкідли- вий»46. Однак тоді депортація так і не відбулася. Оргбюро ЦК КП(б)У отримало інформацію, що висланих науковців охоче приймають на роботу у Празький університет, відкритий для української еміграції Український університет тощо. На думку лідерів КП(б)У, «українська еміграція, поповнившись інтелектуальними силами, міцніше за- ґрунтовується і важче піддається розкладанню». Відтак, проаналі- зувавши можливі наслідки депортації відомих учених, митців і пись- 184 Р ом а н П од к ур 43 Див.: Кам’янець-Подільський державний університет: минуле і сього- дення. – Кам’янець-Подільський, 2003. 44 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 7, спр. 86, арк. 57. 45 Государственный архив Российской Федерации, ф. 1235, оп. 39, д. 86, л. 231. 46 Высылка вместо расстрела: Депортация интеллигенции в документах ВЧК– ГПУ: 1921–1923. – Москва, 2005. – С. 59, 97. менників, оргбюро ЦК КП(б)У 20 листопада 1922 р. постановило: «Звернутися до політбюро ЦК РКП(б) з проханням переглянути цю постанову»47. Але політичний тиск на науковців міста не припинявся. Зокрема, із 1921 р. переслідуванням піддавався відомий ще в імперській Росії дослідник, етнограф, засновник і директор історико-археологічного музею Ю. Сіцінський. Наступного дня після його арешту, 25 березня 1921 р., наукова громадськість міста, учена рада Кам’янець-Поділь- ського інституту наросвіти заявили про безпідставність такого кроку місцевого апарату ГПУ. Ішлося також про те, що відсутність цього фа- хівця згубно впливає на навчальний процес та стан збереження цін- них музейних колекцій48. Навіть після звільнення з-під арешту чекісти не давали спокою вченому, уважаючи його «контрреволюціонером», «дрібнобуржуазним націоналістом», «церковником». За останнім обвинуваченням у 1922 р. Ю. Сіцінського звільнили з Кам’янець-Подільського ІНО. Однак він не злякався і не замовчував факту вилучення 6 травня 1922 р. з міс- цевого музею церковних цінностей. Черговий протест науковців зму- сив партійно-радянське керівництво повернути деякі срібні експо- нати. Але невдовзі Ю. Сіцінському «пригадали» його позицію, звільнивши у жовтні з посади директора музею (і лише втручання академіка Д. Багалія допомогло дослідникові продовжити свою на- укову роботу). Співробітники місцевого апарату ГПУ УСРР намагалися макси- мально «вичистити» прикордонне місто від авторитетних «політично неблагонадійних» осіб. Не завжди чекісти знаходили підстави для пред’явлення обвинувачення, але привід для арешту завжди був. За декілька днів «профілактичного» взяття під варту жертві давали зро- зуміти, що варто покинути місто. Таким способом сподівалися зруй- нувати «контрреволюційні» зв’язки із «закордонням». Відтак у ре- зультаті переслідувань професор П. Клименко виїхав до Києва; під арештом побував і професор П. Клепатський, який після звільнення перебрався до Полтави; загроза арешту змусила К. Копержинського, В. Герасименка, Є. Сташевського, М. Грінченка назавжди залишити Кам’янець-Подільський49. Місцева науково-просвітянська інтелігенція намагалася протис- тояти насиллю. Так, начальник Кам’янець-Подільської ЧК Лавров у травні 1921 р. на професійному з’їзді звинуватив працівників освіти 185 М іст о н а к ор д он і: К а м ’я н ец ь -П од іл ь сь к и й н а п оч а т к у 1 9 2 0 -х р р . 47 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 30, арк. 98 зв. 48 Савчук В. Політичні переслідування наукової інтелігенції м. Кам’янця- Подільського у 1920–1930-х рр. // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 2009. – №2. – С. 326. 49 Там само. та культури у «саботажі та відсутності допомоги в боротьбі за рево- люційні здобутки». Натомість викладач педагогіки Кам’янець-По- дільського університету, автор численних науково-педагогічних праць С. Русова висловила протест проти таких формулювань, на- полягаючи на національному вихованні молоді, що корінним чином суперечило культурно-освітній політиці більшовиків. С. Русова на- голошувала: «Українське вчительство хоче щиро працювати, тільки дайте йому дійсну волю, нехай більше ми не будемо чути тих роз- стрілів, арештів, облав». Її підтримали більшість делегатів з’їзду і за- пропонували внести до резолюції «факт заарештування великої кіль- кості просвітянських робітників». Було ухвалено звернутися до місцевої влади із вимогою припинити безпідставні арешти, справи арештованих розглядати негайно й не тримати тривалий час у в’яз- ниці невинних50. Іншим методом «очищення» прикордонного міста від «україн- ського дрібнобуржуазного націоналізму» стало обмеження діяльності громадських науково-просвітницьких товариств (деякі з них було створено ще за часів імперської Росії). Скориставшись ухваленням Президією ВЦВК 12 червня 1922 р. нових правил про діяльність то- вариств студентів і наукових працівників, місцеві партійно-радян- ські керівники створювали умови для згортання їх науково-просвіт- ницької роботи. Так, 1922 р. в Кам’янці-Подільському припинило діяльність Товариство подільських природодослідників. Під заборону потрапила також «Просвіта», що відігравала важливу роль у вивченні історії, традицій українського народу, популяризації рідної мови й культури. У результаті адміністративного тиску 1923 р. на Поділлі було ліквідовано всі її осередки51. Реалізацією масштабних завдань і проведенням агентурно-опе- ративної роботи з «очищення» від «контрреволюції» займалася спеці- альна секретна група Кам’янець-Подільського прикордонного загону, створена 1923 р. Її завданням було виявлення «антирадянської ро- боти контрреволюційних» і «національних» угруповань. Співробіт- ники секретної групи брали на оперативний облік членів «антира- дянських і антикомуністичних партій», але не виявили ніякої «антирадянської роботи, крім буркотіння на радянську владу в колі своїх друзів». Утім, чекісти були переконані, що, зважаючи на геог- рафічне розташування Кам’янця-Подільського, «праві», «крайні ліві» й «національні» угруповання зв’язані з «закордонними центрами» та 186 Р ом а н П од к ур 50 Нестеренко В.А. Українське вчительство Поділля в 1920–1930-ті роки: суспільно-політичний портрет // Освіта, наука і культура на Поділлі. – Т. 3. – Кам’янець-Подільський, 2003.– С. 155-164. 51 Кучеров Г.Г. Робота сільських «Просвіт» Подільської губернії щодо забез- печення населення літературою (1917–1923) // Там само. – Т. 5. – Кам’янець-По- дільський, 2005. – С. 41. використовують наявні можливості для транспортування «антира- дянської літератури». Такий висновок уповноважений Кам’янець-По- дільської секретної групи Осінін зробив на підставі аналізу «тактики нелегальної роботи при царському ладі окремих угруповань, що працювали свого часу в Кам’янці й отримали суворий наказ Центру проводити таку роботу, тобто підтримувати зв’язок із закордоном»52. Чекіст уважав, що необхідна тривала та копітка робота висококвалі- фікованої агентури через «наявність сприятливого ґрунту (для «контрреволюції» – Р.П.) серед місцевого населення». На його думку, «контрреволюціонери спираються на чисельну українську інтеліген- цію і студентів вищих навчальних закладів, які у своїй більшості на- лаштовані антирадянськи». Вони, начебто, перейшли «від тактики відкритої боротьби до нелегальної, обережної роботи». Тож Осінін пропонував наступний алгоритм роботи. Спочатку через агентуру й відповідальних працівників радянських установ (комуністів) та полі- тичних керівників навчальних закладів проводиться виявлення й облік за громадсько-політичними угрупованнями, котрі «безсумнівно відіграють велику роль у політичному житті». Потім проходить вста- новлення особи (прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання, ро- дина, соціальний статус тощо), робляться доповнення до вже існую- чої єдиної інформаційної системи і, за можливістю, висвітлення діяльності «облікованого елементу». Станом на 1 липня 1923 р. в Кам’янці-Подільському працювало 78, у повіті – 334 чекістських агенти53. Усі матеріали концентрувалися у відповідних справах за угрупо- ваннями: «Синдикат» (інша назва – «Центр дії демократії»: діяльність російської громадськості, зв’язок із закордонними центрами росій- ської буржуазії), «Праві есери», «Бунд», «РСДРП», «Поалей-Ціон», «Монархісти», «Кадети», «Молодь», «Скаути», «Маккабі», «Баптисти», «Екзархісти», «Автокефалія-самосвяти», «Група «Жива церква»«, «Коо- перація», «Робземліс» (профспілкова організація працівників землі й лісу). Навіть із назв оперативних справ простежується зацікавленість у виявленні політичної опозиції, контролі молодіжного руху, релігій- них осередків. У справах «Кооперація», «Робземліс» відкладалися ма- теріали про діяльність «українських дрібнобуржуазних петлюрів- ських діячів»54. Згодом виявлений у результаті такої «оперативної роботи» «контрреволюційний елемент» арештовувався або адмініс- тративно висилався за межі прикордонної зони. Таким чином, з огляду на своє географічне розташування Кам’янець-Подільський на початок ХХ ст. став важливим політич- 187 М іст о н а к ор д он і: К а м ’я н ец ь -П од іл ь сь к и й н а п оч а т к у 1 9 2 0 -х р р . 52 Держархів Вінницької обл., ф. П-1, оп. 1, спр. 58, арк. 17. 53 Там само, спр. 57, арк. 22, 62-63. 54 Там само, спр. 58, арк. 18. ним, культурно-освітнім центром України, котрий формувався в кон- тексті взаємовпливів, взаємозіткнень і взаємозапозичень. У прикор- донному місті за часів Російської імперії міське середовище ввібрало у себе як європейські ліберальні засади, так і національні українські риси. За наявності державного кордону був відсутній «цивілізацій- ний кордон». Навіть Перша світова та громадянська війни не змінили орієнтацію місцевої громади на демократичні засади самоуправ- ління, інтелектуальної свободи, національного виховання та євро- пейської взаємодії. Натомість на початку 1920-х рр. більшовицьке керівництво на- магалося не лише закрити держкордон як географічну лінію, а й «ви- лучити» осіб, здатних сприймати та оцінювати політико-економічні й культурно-освітні надбання сусідніх держав. Зважаючи на ідеоло- гічне протистояння, ці громадяни були опозиційними до засад «дик- татури пролетаріату». Використовуючи державний терор, нова влада намагалася створити прошарок політично лояльного населення при- кордоння, яке не підпадало під політико-економічний і культурний вплив держав-сусідів. Саме воно й мало стати своєрідним «ідеологіч- ним кордоном» СРСР. В умовах припинення взаємодії з «капіталіс- тичним світом» лідери РКП(б) намагалися сформувати нову «радян- ську ідентичність». 188 Р ом а н П од к ур

Місто на кордоні: Кам’янець-Подільський на початку 1920-х рр.

Репозитарії

Схожі ресурси