Міжетнічні відносини грецького населення Приазов’я у ХІХ – першій половині ХХ ст.

Стаття присвячена аналізу етносоціальної структури населення Приазов’я та особливостей системи грецького самоврядування на цій території у хронологічних межах ХІХ – першої половини ХХ ст. Аналізуються негативні наслідки культивованої грецькими громадами відособленості, яка гальмувала налагодження...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Регіональна історія України
Datum:	2014
1. Verfasser:	Арабаджи, С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2014
Schlagworte:	Історія регіонів України. Приазов’я
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160613
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Міжетнічні відносини грецького населення Приазов’я у ХІХ – першій половині ХХ ст. / С. Арабаджи // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2014. — Вип. 8. — С. 199-208. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-160613
record_format	dspace
spelling	Арабаджи, С. 2019-11-12T17:43:29Z 2019-11-12T17:43:29Z 2014 Міжетнічні відносини грецького населення Приазов’я у ХІХ – першій половині ХХ ст. / С. Арабаджи // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2014. — Вип. 8. — С. 199-208. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 2519-2760 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160613 94(477.7=14)»18/19» Стаття присвячена аналізу етносоціальної структури населення Приазов’я та особливостей системи грецького самоврядування на цій території у хронологічних межах ХІХ – першої половини ХХ ст. Аналізуються негативні наслідки культивованої грецькими громадами відособленості, яка гальмувала налагодження нормальної системи міжетнічних відносин в регіоні. Статья посвящена анализу этносоциальной структуры населения Приазовья и особенностей системы греческого самоуправления на этой территории в хронологических рамках ХІХ – первой половины ХХ столетия. Анализируются негативные последствия культивируемых греческими общинами особенностей, тормозящих налаживание нормальной системы межэтнических отношений в регионе. The article devoted to the analysis of ethnical and social structure of population of Azov region and specific features of Greek self-governing during 19th – the first half of 20th centuries. Negative consequences of these cultivated peculiarities, which made ethnic contacts harder, were analyzed. uk Інститут історії України НАН України Регіональна історія України Історія регіонів України. Приазов’я Міжетнічні відносини грецького населення Приазов’я у ХІХ – першій половині ХХ ст. Межэтнические отношения греческого населения Приазовья в ХІХ – первой половине ХХ вв. Interethnic relations of Azov Greeks in 19th - the first half of 20th centuries Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Міжетнічні відносини грецького населення Приазов’я у ХІХ – першій половині ХХ ст.
spellingShingle	Міжетнічні відносини грецького населення Приазов’я у ХІХ – першій половині ХХ ст. Арабаджи, С. Історія регіонів України. Приазов’я
title_short	Міжетнічні відносини грецького населення Приазов’я у ХІХ – першій половині ХХ ст.
title_full	Міжетнічні відносини грецького населення Приазов’я у ХІХ – першій половині ХХ ст.
title_fullStr	Міжетнічні відносини грецького населення Приазов’я у ХІХ – першій половині ХХ ст.
title_full_unstemmed	Міжетнічні відносини грецького населення Приазов’я у ХІХ – першій половині ХХ ст.
title_sort	міжетнічні відносини грецького населення приазов’я у хіх – першій половині хх ст.
author	Арабаджи, С.
author_facet	Арабаджи, С.
topic	Історія регіонів України. Приазов’я
topic_facet	Історія регіонів України. Приазов’я
publishDate	2014
language	Ukrainian
container_title	Регіональна історія України
publisher	Інститут історії України НАН України
format	Article
title_alt	Межэтнические отношения греческого населения Приазовья в ХІХ – первой половине ХХ вв. Interethnic relations of Azov Greeks in 19th - the first half of 20th centuries
description	Стаття присвячена аналізу етносоціальної структури населення Приазов’я та особливостей системи грецького самоврядування на цій території у хронологічних межах ХІХ – першої половини ХХ ст. Аналізуються негативні наслідки культивованої грецькими громадами відособленості, яка гальмувала налагодження нормальної системи міжетнічних відносин в регіоні. Статья посвящена анализу этносоциальной структуры населения Приазовья и особенностей системы греческого самоуправления на этой территории в хронологических рамках ХІХ – первой половины ХХ столетия. Анализируются негативные последствия культивируемых греческими общинами особенностей, тормозящих налаживание нормальной системы межэтнических отношений в регионе. The article devoted to the analysis of ethnical and social structure of population of Azov region and specific features of Greek self-governing during 19th – the first half of 20th centuries. Negative consequences of these cultivated peculiarities, which made ethnic contacts harder, were analyzed.
issn	2519-2760
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160613
citation_txt	Міжетнічні відносини грецького населення Приазов’я у ХІХ – першій половині ХХ ст. / С. Арабаджи // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2014. — Вип. 8. — С. 199-208. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT arabadžis mížetníčnívídnosinigrecʹkogonaselennâpriazovâuhíhperšíipoloviníhhst AT arabadžis mežétničeskieotnošeniâgrečeskogonaseleniâpriazovʹâvhíhpervoipolovinehhvv AT arabadžis interethnicrelationsofazovgreeksin19ththefirsthalfof20thcenturies
first_indexed	2025-11-25T22:13:38Z
last_indexed	2025-11-25T22:13:38Z
_version_	1850560894033985536
fulltext	УДК 94(477.7=14)»18/19» Світлана Арабаджи МІЖЕТНІЧНІ ВІДНОСИНИ ГРЕЦЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ПРИАЗОВ’Я У ХІХ – ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХХ ст. Східні території України завжди вирізнялися багатим поліетніч- ним складом населення, розмаїттям культур та певною специфікою їх взаємодії та розвитку. Донецька область є регіоном компактного проживання греків. Згідно з даними Всеукраїнського перепису на- селення 2001 р. в Україні проживало 91500 греків. З них 77500 (84,5%) – у Донецькій області. Вони є третьою за кількістю етнічною групою в регіоні. Характерною рисою суспільно-політичного життя грецького на- селення Приазов’я у першій половині ХІХ ст. було існування авто- номного Грецького округу та грецького суду. Як відомо, Маріуполь- ський грецький суд розпочав свою роботу 28 червня 1780 р. і виконував адміністративні і поліцейські функції, а також вів судо ві справи. Саме ця установа була головним гарантом автономності Грецького округу й послідовно впроваджувала політику штучної ізо- ляції грецьких селищ та м. Маріуполя, що залишалось «закритим міс- том» до 1859 р., коли указом від 30 березня 1859 р. в місті було до- зволено оселятися представникам інших етносів. Вивчаючи рівень розвитку грецької спільноти, вже на початку ХХ ст. дослідники вказували на те, що система самоврядування гре- ків сприяла їх відокремленню від інших етносів губернії. Внаслідок володіння значними привілеями та довгого окремого проживання, греки вважали себе привілейованими серед інших селян. На думку сучасників, така відокремленість мала свої негативні наслідки й за- гальмувала наступний розвиток життя грецького населення1. До- слідники, які відвідували грецькі селища, були вражені тим фактом, що велика кількість греків, навіть похилого віку, не тільки жодного разу не виїжджала у віддалені місця губернії, але навіть не була в навколишніх населених пунктах2. Зрозуміло, що така ситуація 199 1 Земцов. Краткий обзор экономического положения населения Мариуполь- ского уезда // Сборник статей Екатеринославского научного общества по изуче- нию края. – Екатеринослав, 1905. – С. 6. 2 Военно-статистическое обозрение Российской империи. – Т. 11. – Ч. 4. Ека- теринославская губерния. – СПб., 1850. – С. 97. © Регіональна історія України. Збірник наукових статей. Випуск 8. — С. 199–208 © С. Арабаджи, 2014 сприяла окремішності грецького населення та гальмувала налагод- ження міжетнічних відносин. Говорячи про окремішність і закритість грецьких громад, в першу чергу треба звернути увагу на родину та основні вимоги до укладання шлюбу, який концентрував у собі всю сукупність соціальних відносин, поєднуючи біологічне й соціальне, матеріальне й духовне, громадське та особисте. Саме родина була осередком суспільства, яка на мікро- рівні зберігала етнічну самобутність грецьких переселенців в іноет- нічному оточенні, а виконувала цю функцію в сім’ї, в першу чергу, жінка. В обставинах діаспори для переселенців було важливо, щоб греки одружувались з грекинями, бо це найкращий спосіб збереження чис- тоти свого етносу. Мішані подружжя не схвалювались, бо це усклад- нювало виховання дітей в грецьких традиціях. У джерелах особового походження яскраво простежується ставлення греків до змішаних шлюбів. Наприклад, М. Кечеджи-Шаповалов, мешканець м. Маріу- поля (його батько побудував театр у місті), у своїх спогадах загос- трював увагу на тому, що серед грецького населення панувала ет- нічна нетерпимість. На підтвердження цього він описав два випадки, безпосереднім учасником яких був. Його рідна тітка закінчила Куш- ніковський інститут у Керчі, що на ті часи, як підкреслював автор, було явищем далеко не пересічним, і відносилася до інтелектуаль- ного ядра маріупольського суспільства, у якому провідну роль грали вчителі Олександрівської гімназії. З одним із них незабаром вони стали нареченим і нареченою. Але батьки були проти їх шлюбу, і парі довелося повінчатися таємно. «И вот сцена, которую я наблюдал, бу- дучи еще мальчишкой: в Марьинской церкви, вечером, происходит обряд венчания, а в это же самое время в доме невесты перед за- жженными у всех икон лампадами, стоя на коленях, мать с неисто- выми стенаниями шлет по адресу своей дочери жуткие проклятия»3. Драматизм цієї ситуації зумовлювався етнічною приналежністю на- реченого – він був росіянином. Якщо до українців та росіян греки виявляли етнічну нетерпи- мість, то до німецьких колоністів більшість грецького населення від- носилася з повагою, тому що саме від них поселяни дізнавалися про новітні розробки сільськогосподарської техніки4. Навіть один одному ставили німців у приклад, підкреслюючи, що грекам необхідно вчи- тися й переймати їх дисциплінованість та згуртованість. Поселяни зазначали, що грецькі села, які розташовані поблизу німецьких, були 200 С в іт л а н а А р а ба д ж и 3 Кечеджи-Шаповалов М.В. Старый и Новый Мариуполь. – Мариуполь, 1919. – С. 12-13. 4 Хараджа М. К землякам грекам села Ново-Каракубы Мариупольского уезда. – Мариуполь, 1907. – С. 12. більш економічно розвинуті та технічно забезпечені, але все ж таки відставали від зразкових німецьких5. Ліквідація привілеїв грецького населення, скасування Маріу- польського грецького суду у 1869 р. та реформи 60-70-х рр. ХІХ ст. вплинули на суспільний та економічний розвиток грецької громади. Офіційний дозвіл на проживання в місті іншим етносам сприяв стрімким змінам етнічного співвідношення населення – кількість греків у Маріуполі стала різко зменшуватися, відповідно і роль в еко- номіці регіону. Вже наприкінці ХІХ ст. греки остаточно втратили по- зиції основної етнічної групи, а ізоляція грецького населення Ма- ріуполя була практично ліквідована6. З плином часу російська мова стає мовою міжетнічного спілкування в місті. Але в той же час грецькі селища продовжували вести замкнений спосіб життя, асиміляційні процеси, в тому числі й мовні, тут відбувалися надто повільно. Проведення земської шкільної реформи та використання росій- ської мови як основної в навчальному процесі повинні були сприяти подоланню мовної проблеми серед греків, особливо жіночої статі. Але якщо розглянути статевий склад учнів, то побачимо, що дівчаток було значно менше, ніж хлопчиків. Іноді дівчаток не хотіли відда- вати до школи з тієї причини, що, якщо допомога хлопчика грекові була потрібна навесні, влітку і на початку осені, то допомога дів- чинки була необхідна грекині цілий рік. Дівчатка допомагали нянь- чити дітей, готувати їсти тощо, тому на початку впровадження шкільної реформи початкові училища відвідувало не більше 10% дівчаток. Але з кожним роком кількість учениць збільшувалася. У 1906 р. їх число складало приблизно 1/3 від загальної кількості учнів7. Це явище пов’язане зі значним збільшенням кількості вчи- тельок, оскільки, з одного боку, вчителі неохоче приймали до школи дівчаток, а з іншого – батьки неохоче віддавали дівчаток до школи, де навчав вчитель8. Невеликий відсоток учениць в грецьких початкових училищах сприяв тому, що тільки незначна частина грекинь володіла росій- ською мовою і мала можливість спілкуватися з представниками інших етносів. Ті жінки, які не відвідували навчальний заклад, так і 201 М іж ет н іч н і від н оси н и гр ец ь к ого н а сел ен н я П р и а зов’я у Х ІХ – п ер ш ій п ол ови н і Х Х ст . 5 Там само. – С. 12. 6 Якубова Л. Маріупольські греки (етнічна історія) 1778 р. – початок 30-х рр. ХХ ст. – К., 1999. – С. 40. 7 Отчет Мариупольской уездной земской управы за 1906 год. – Мариуполь, 1907. – С. 67. 8 Отчет Мариупольской уездной земской управы за 1903 год. – Мариуполь, 1904. – С. 94. не вивчили російську мову, тому знаходилися у своєрідному мовному та етнічному вакуумі. Велика частина чоловіків на відміну від жіно- чої половини грецького суспільства вчилася в школах, часто мала торговельні справи в місті, які вела російською мовою – мовою міжетнічного спілкування. Жінки ж, у свою чергу, не виявляли бажання вчити чужу для них мову, тому їх дітям, які навчалися в школах, вдома все одно доводилося спілкуватися з матір’ю і бабу- сями грецькою мовою. В однокласних училищах був встановлений трирічний термін навчання, а у двокласних – п’ятирічний. Але через те, що діти з грецьких сіл, поступаючи до школи, зовсім не розуміли російської мови9, в грецьких селах термін навчання був на один рік довший, тому що у перший рік діти оволодівали російською мовою. Але в се- редньому тривалість перебування в навчальному закладі для хлоп- чиків дорівнювала 2,5-3 роки, а для дівчаток приблизно 2 роки. Причиною такого нетривалого перебування в початковому училищі дівчаток можна вважати переконаність греків у тому, що дівчинці досить було вміти читати, до того ж їй не потрібне було свідоцтво про закінчення школи, яке давало хлопчикам згодом пільгу по від- буттю військової повинності10. У зв’язку з недовгим часом перебу- вання в школі, в повсякденному житті дівчата поступово забували російську мову, оскільки вдома вони продовжували спілкуватися грецькою. Як зазначає Л. Якубова, більшість грецьких сільських громад не- приязно зустріла русифікацію шкіл, яку потягнула за собою земська реформа в повіті, а ненависть до русифікації греки висловлювали так: «Обрусели и одъяволели»11. Ставлячись до театру з любов’ю, більшість греків, однак, не по- любляли російських акторів, особливо жіночої статі. У той час як ро- сійські та польські родини в Маріуполі вельми охоче приймали у себе перших артисток місцевого театру, наприклад, Стрілецьку, Смирнову тощо, двері грецьких будинків були для них наглухо закриті, при цьому греки з підозрою дивилися на гостинність росіян і поляків, вба- чаючи в ній пікантну закулісну сторону12. 202 С в іт л а н а А р а ба д ж и 9 Сборник докладов и постановлений Земства Мариупольского уезда по вопросу о народном образовании с 1874 по 1877 год. – Мариуполь, 1877. – С. 30. 10 Санитарное описание школ Мариупольского уезда и результаты исследо- вания физического состояния учащихся в них. – Екатеринослав, 1904. – С. 79. 11 Якубова Л. Маріупольські греки (етнічна історія). – С. 41. 12 Кечеджи-Шаповалов М.В. Старый и Новый Мариуполь. – Мариуполь, 1919. – С. 19. Говорячи про те, що греки майже не брали шлюбів з представни- ками інших етносів, варто відзначити, що весілля між румеями та урумами також були винятками. Ф. Браун, приват-доцент Санкт-Пе- тербурзького університету, відряджений в 1890 р. у Маріупольський повіт, підкреслював, що причиною цього явища було не стільки усві- домлення етнічної відмінності, скільки відмінність і незнання мови один одного. При цьому дослідник зазначав, що шлюби з росіянами раніше греки взагалі не укладали13. Східні погляди на становище жінки в родині та на її значення були частково позичені греками у кримських татар, які вплинули деякою мірою на їх сімейний побут. Цей вплив проявився в ізольованості жінки, усуненні її від певних видів роботи, навіть у тому, що частина домашньої роботи переносилася на чоловіка. Гетеросоціальне спіл- кування, починаючи з підліткового віку, обмежувалося. Дівчат на- вчали терплячості і скромності. Мандрівники, які відвідували при- азовський край, писали, що грекині дотримуються недоступності азіаток, боязкі і лякаються сторонніх чоловіків, європейський спосіб життя і світське спілкування були їм мало відомі. Причину цього вони бачили в сліпому повторенні старих звичаїв14, хоча насправді гре- кині були просто заручницями обставин. До створення радянською владою колгоспів жінки не доглядали за худобою, не працювали в полі. У жіночі обов’язки входило вихо- вання дітей, підтримка чистоти в будинку, приготування їжі, прання білизни, шиття, прядіння. Жінки працювали в полі і на току тільки під час жнив (і то далеко не всі). Навіть бідні грекині не наймалися куди-небудь на роботу, оскільки це вважалось великою ганьбою. Те, що жінки не працювали в полі, було консервуючим фактором, ос- кільки вони були позбавлені спілкування з представницями інших етносів: українками, росіянками, німкенями. Вони спілкувалися тільки з особами свого етносу, що обмежувало їх уявлення про життя і побут інших жінок. Дещо інша ситуація була у м. Маріуполі, де грекині мали більше можливостей спостерігати за життям інших жінок, бачити відмін- ність у становищі осіб слабкої статі, оскільки, на відміну від грець- ких селищ, у місті наприкінці ХІХ ст. греки вже не були пануючим ет- носом. Описуючи у своїх спогадах безправне положення грецьких жінок, М. Кечеджи-Шаповалов зазначав, що все життя грекині про- ходило під печаткою тупої покірності своїй долі: «Девушка с тупой 203 М іж ет н іч н і від н оси н и гр ец ь к ого н а сел ен н я П р и а зов’я у Х ІХ – п ер ш ій п ол ови н і Х Х ст . 13 Браун Ф.А. Мариупольские греки // Живая старина. – СПб., 1890. – Т. 1. – Вып. 2. – С. 86. 14 Бок Х. Месяц в Мариуполе // Московские ведомости. – 1847. – № 136. – С. 1044. покорностью шла под венец с немилым, с такой же покорностью и даже редкой добросовестностью рожала ему детей и с исключитель- ной заботливостью вела домашнее хозяйство»15. У 1919 р. він зазна- чав, що ще двадцять п’ять років тому навіть далеко за межами Ма- ріуполя грекині користувалися досить своєрідною репутацією жінок надзвичайно скромних і вірних подружній обітниці. При цьому автор підкреслював, що російські жінки завжди імпонували грекиням своєю волелюбністю, активним відстоюванням здобутків індивіду- альної свободи. Більшість греків Маріупольського повіту і на початку ХХ ст. збе- регли ендогамію. Шлюби укладалися в основному всередині своєї групи для збереження етнічної однорідності сім’ї. Дослідник П. Пи- невич у 1928 р. зазначав, що греки серед інших народностей округу продовжували відособлюватися, а міжетнічні шлюби були явищем настільки рідкісним, що кожний такий випадок обговорювався на рівні мало не всього округу. При цьому співробітник Маріупольського краєзнавчого музею підкреслював, що греки занадто пишаються своїм походженням, внаслідок чого зневажливо відносяться до інших етносів16. Крім шлюбних взаємин, на збереженість замкне- ності грецького суспільства й обмеженість міжетнічних відносин впливала й громадська форма власності на землю, що панувала в їх селищах. Загостренню відносин між греками, з одного боку, та україн- ськими і російськими селянами, з іншого, сприяла політика «воєн- ного комунізму». Як відомо, земельні наділи в грецьких селах були більшими, ніж в інших населених пунктах, тому при здійсненні перерозподілу «зайві» землі греків конфісковувалися на користь українського та російського селянства. На практиці часто відбува- лось так, що у греків забирали кращі землі замість «надлишків», що тільки загострювало та додавало напруги до складних відносин між цими етносами17. Матеріали обстежень грецьких сільських рад другої половини 20-х рр. ХХ ст. засвідчують, що невирішеність земельного питання продовжувала турбувати греків. Наприклад, в матеріалах обсте- ження Бешівського району, в який входили селища Велика Каракуба, Стила, Ново-Бешеве та Старо-Бешеве, за 1926 р. зазначалось, що в цих товариствах земельне питання стоїть дуже гостро, але, незва- жаючи на це, землеустрій в жодному грецькому товаристві не було проведено. Це пояснювалося побоюванням греків, що в них відберуть 204 С в іт л а н а А р а ба д ж и 15 Кечеджи-Шаповалов М.В. Старый и Новый Мариуполь. – С. 23. 16 ІР НБУВ НАН України, Ф. Х, спр. 11725, арк. 16. 17 Якубова Л. Маріупольські греки (етнічна історія). – С. 100. частину землі, ймовірними загрозами примусового розселення і пе- ренесенням капітальних будівель18. Колективізацію грецьке населення Приазов’я зустріло з великим опором. Проаналізувавши діловодні джерела щодо проведення ко- лективізації Центрального державного архіву вищих органів влади та управління, можна дійти висновку, що картина глибокої соці- ально-економічної і політичної кризи в грецьких селах доповнюва- лась й загострювалась елементами міжнаціонального протисто- яння, особливо стосовно українців та росіян. Так, в документі «Попередні підсумки і висновки перевиборів грецьких сільрад в Україні в 1927 р.» поміж практичних пропозицій пропонувалося вжити заходів щодо викорінення національного антагонізму між грецькими та українськими селами, проводити в цих населених пунктах роз’яснювальну роботу19. Крім цього, пропонувалось поси- лити роботу серед жінок, більш активно долучати їх до громад- ського життя села. На початку ХХ ст. грецька родина залишалась патріархальною. Жінки і надалі займалися в основному хатніми справами і майже не брали участь у суспільному житті. Це пояснюється як низкою об- межень, які виробила грецька громада, так і незнанням російської мови. Хоча те, що з моменту переселення греків з Кримського пі- вострова на приазовські землі пройшло більше 130 років, грекині, як і раніше, залишалися замкненими всередині своїх господарств, і лише в небагатьох родинах відбулися зміни у ставленні до жінки – їм дозволили відвідувати світські заходи. Наприклад, навесні 1914 р. в грецькі селища Сартана, Ялта, Мангуш, Ігнатіївка, Велика Каракуба, Мало-Янісоль приїхала пересувна гігієнічна виставка. У своєму звіті про виставку санітарний лікар С. Казанський від- значав, що серед дорослих відвідувачів виставки помітно перева- жали чоловіки. Якщо в місті і в російському селі Новоспасівка з до- рослих частка жінок становила близько 40%, то в усіх грецьких селах число жінок, що відвідали виставку, було меншим. Так, у с.Сартана частка жінок становила лише 35%, в с. Мало-Янісоль – 29%, навіть у «культурному» с. Мангуш жінок було лише 31%. З цього лікар зробив висновок: «Еще силен, очевидно, взгляд, что бабское дело за хозяйством смотреть»20. Тільки традиційне христи- янське престольне свято Панаїр, яке щороку (а іноді й кілька разів на рік) проводилося в грецьких селах, відвідували всі без винятку 205 М іж ет н іч н і від н оси н и гр ец ь к ого н а сел ен н я П р и а зов’я у Х ІХ – п ер ш ій п ол ови н і Х Х ст . 19 ЦДАВО, ф. 413, оп. 1, спр. 250, арк. 67. 20 Казанский С.Ф. Передвижная гигиеническая выставка в Мариупольском уезде // Врачебно-санитарная хроника Екатеринославской губернии. – № 4-5 (апрель-май 1914 г.). – Екатеринослав, 1914. – С. 404. жінки. Своєрідним пережитком минулого на цьому святі було те, що греки суворо дотримувалися сегрегації осіб протилежної статі, особ- ливо під час застілля. З приходом радянської влади ситуація кардинально не зміни- лася: тільки 10-15% жінок брали участь в загальних зборах21, кіль- кість грекинь – членів сільбудинків не перевищувала 15%22, членів сільрад було до 10%, навіть серед учасників святкування 10-ї річ- ниці Жовтневої революції жінки складали тільки третину23. Ген- дерна нерівність, зрозуміло, позначалася і на стані міжетнічних відносин. Ситуація ускладнилася з появою у грецьких селах іноетнічних «25-тисячників». У 30-х рр. ХХ ст. тертя на етнічному ґрунті, кон- флікти у специфічному національному забарвленні відбувалися практично всюди: в колгоспах, комунах, сільрадах тощо. Траплялися зіткнення та бійки з українськими активістами з приводу конфіска- ції ними земель греків чи розподілу кредитів24. До прийшлих україн- ців та росіян, що оселялися в грецьких селах, поселяни ставилися з недовірою. В 30-ті рр. ХХ ст. більшість грецьких селищ стали поліетніч- ними. Для того, щоб простежити, чи лишилися незмінними шлюбні пріоритети грецької етнічної групи, ми звернулися до збережених погосподарських книг с. Старий Крим 1941 р. Унікальність цього виду джерел полягає в тому, що вони позбавлені суб’єктивних оці- нок, коментарів, містять лише кількісні відомості і дозволяють об’єктивно проаналізувати деякі аспекти повсякденного життя, особливо в шлюбній сфері. Внаслідок того, що архіви РАГСу є закритими і доступ до них обмежений юридичною нормою про збе- реження таємниці, погосподарські книги – практично єдине досто- вірне і доступне джерело. У цей час у селищі проживали представ- ники 16 національностей25. У наш розрахунок приймалися тільки родини з обома батьками, в 1941 р. їх налічувалося 642. Кількість шлюбів між греком і грекинею дорівнювала 293, тобто 45,6% від загальної кількості шлюбів у селищі. Також було зареєстровано 7 шлюбів греків з українками і 5 шлюбів греків з російськими жін- 206 С в іт л а н а А р а ба д ж и 21 ЦДАВО, ф. 413, оп. 1,спр. 232, арк. 9 зв. 22 ЦДАВО, ф. 413, оп. 1, спр. 322, арк. 7. 23 Там само, арк. 6. 24 Якубова Л. Маріупольські греки (етнічна історія). – С. 173. 25 Арабаджи С.С. Погосподарські книги як джерело для вивчення повсяк- денного життя грецької спільноти Приазов’я (на прикладі с. Старий Крим та с. Мангуш) // Одиссос. – Одеса, 2009. – С. 198. ками. Охочих же одружитися на грекинях серед українців і росіян було більше, загальне число таких шлюбів становило 24. Як бачимо, в 40-х рр. ХХ ст. 89% шлюбних союзів серед греків укладалися з представниками свого етносу, що сприяло збереженню грецької самобутності. Мешканці с. Старий Крим відзначали, що до шлюбів греків з представницями інших етносів ставилися більш-менш терпимо, але в разі виходу заміж грекині за представника не свого етносу над нею відкрито глузували, а до родини, яка видала свою дочку за іно- родця, в грецькій громаді ставилися негативно. Тому шлюби між грекинями і росіянами чи українцями часто укладалися або в разі бідності грецької сім’ї, яка не могла приготувати гідне придане, або незначних фізичних вад жінки. Як згадували старожили, навіть в 30-ті рр. ХХ ст. траплялись випадки, коли хлопці-греки одружува- лись на дівчатах не грецького походження, але грецькі родини не визнавали ці шлюби. І навпаки, щоб добитися згоди батьків-греків на шлюб, українці інколи викрадали дівчат на кілька діб, після чого батькам нічого не залишалось, ніж піти на поступки26. Якщо молода родина продовжувала жити в грецькому селі, то дітей грекиня обов’язково виховувала в грецьких традиціях, обряди також здійс- нювала відповідно до них. Діти, які виросли в такій змішаній ро- дині, в основному вважали себе греками й ідентифікували себе з грецьким етносом. Отже, власне самоврядування, штучна відокремленість від іншої людності Приазов’я та бажання зберегти в іноетнічному се- редовищі типові побутові риси суспільного, релігійного та родин- ного характеру зумовили збереження замкнутості греків, що проя- вилось у небажанні брати шлюби з представниками інших етносів. Навіть після дозволу негрекам оселятися в Маріуполі міжетнічні контакти хоч і пожвавилися, але в основному обмежувались робо- чими та торговими справами. На підставі джерельних даних можна зробити висновок, що серед греків панувала етнічна нетерпимість до російського та ук- раїнського населення. Традиційне грецьке суспільство виробило певні норми, які жорстко регламентували поведінку їх членів, в тому числі й у сфері міжетнічного спілкування. Сільська грецька громада була не тільки виробничою одиницею, а й особливим со- ціально-побутовим механізмом, який контролював виконання цих норм. Збереження останніх підтримувалося силою громадської думки і використанням різних методів покарання і психологічного 207 М іж ет н іч н і від н оси н и гр ец ь к ого н а сел ен н я П р и а зов’я у Х ІХ – п ер ш ій п ол ови н і Х Х ст . 26 Романцов В. Старый Крым: история и современность. Историко-этногра- фическое исследование. – Мариуполь, 2010. – С. 201. впливу. Допускалася лише така форма особистої ініціативи, яка ук- ладалася в традиційні норми поведінки. Напруження у міжетнічних відносинах, що існувало і до 20-х рр. ХХ ст., ще більше загострилося внаслідок проведення політики ко- лективізації, яку греки сприймали як «антигрецьку». Внаслідок цього ще на початку 40-х рр. ХХ ст. їхні шлюби з представниками інших етносів були лише епізодичними. 208 С в іт л а н а А р а ба д ж и

Міжетнічні відносини грецького населення Приазов’я у ХІХ – першій половині ХХ ст.

Institution

Ähnliche Einträge